Неврози та їх профілактика у дітей і підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації

«Початкова освіта»

Реферат

на тему:

«Порушення ВНД (неврози) та їх профілактика у дітей і підлітків»

Виконала: слухачка 1 р.н.

Пашкевич В.М.

Ст. викладач: Войтовська О.М.

Київ 2014

План

Вступ

1. Поняття неврозу в психологічній літературі

2. Класифікація неврозів

3. Основні фактори формування дитячих неврозів

4. Профілактика дитячих неврозів

Висновки

Список використаних джерел

дитячий невроз тривога психічний

Вступ

На сьогоднішній день однією з проблем в нашому високорозвиненому суспільстві залишається значний зріст кількості психічних розладів. Складне економічне становище в країні не сприяє поліпшенню психічного здоров'я людей. Це підтверджують статистичні дані МОЗ України, згідно з якими у 2008 році абсолютна кількість пацієнтів, які стоять на обліку, з розладами психіки та поведінки склала 1 175 962 особи, серед них 22% діти. Серед непсихотичних розладів найчастіше спостерігаються невротичні розлади (24%), розлади психічного розвитку (20,7%). Така тенденція розподілу патології зберігається протягом останнього десятиліття. Дитячі неврози тривалий час вважалися незначним та перехідним порушенням, яке зникає з набуттям життєвого досвіду Досить часто невротичні розлади залишаються нерозпізнаними, а діти та підлітки, які страждають цими хворобами, не можуть отримати вчасну психологічну допомогу. Це, насамперед, пов'язано з тим, що здебільшого невротичні симптоми носять прихований характер і, на відміну від симптомів поведінкових розладів, не несуть соціальної загрози, що дозволяє їм довго залишатися непоміченими. Саме тому, дитячі неврози тривалий час вважалися незначним та перехідним порушенням, яке зникає з набуттям нормального життєвого досвіду. Але тепер відомо, що більшість дітей з неврозами не позбуваються своїх проблем навіть в зрілому віці.

На думку шкільних психологів та педагогів, вже в середніх класах діагноз нервового розладу можна поставити великій кількості дітей, а якщо врахувати, що невроз формується раніше, можна зробити припущення про наявність передумов для розвитку невротичних розладів ще в молодшому шкільному віці. Враховуючи те, що затяжний дитячий невроз неминуче перетвориться на дорослий, спричинюючи страждання особистості є нагальна необхідність своєчасного діагностування невротичних розладів і аналіз причин їх виникнення з метою подальшої корекції і ефективної профілактики.

1. Поняття неврозу в психологічній літературі

Неврози - це велика група захворювань психіки. Спільним для них усіх є те, що при цьому відсутні органічні ушкодження головного мозку. Термін був введений в наукову літературу шотландським лікарем У. Калланом в 1777 році. Існує багато визначень самого поняття неврозу, в кожному з яких акцентується увага на тій чи іншій стороні захворювання. У вітчизняній науці одним з перших, хто дав розгорнене тлумачення неврозу, був В.Н. Мясіщев, який у своїй патогенетичній концепції неврозів ще у 1934 році відмічав, що невроз є хворобою особи. Пізніше він уточнив, що невроз- психогенне захворювання, в основі якого - протиріччя між особистістю і важливими для неї сторонами дійсності, яке вирішене нею невдало, нераціонально, непродуктивно і викликає тяжкі та хворобливі переживання. Сьогодні загальновизнаною точкою зору на неврози є погляд радянського вченого Б.Д. Карвасарського, який визначав невроз, як психогенний нервово-психічний розлад, який виникає внаслідок порушення важливих життєвих відношень людини і проявляється у специфічних клінічних феноменах при відсутності психотичних явищ. Невроз характеризується, по-перше, зворотністю патологічних порушень, незалежно від його тривалості, що відповідає розумінню неврозу І.П. Павловим як зриву вищої нервової діяльності, який може тривати дні, тижні, місяці і навіть роки; по-друге, психогенною природою захворювання, що, згідно В.Н. Мясіщеву, визначається існуванням зв'язку між клінічною картиною неврозу, особливостями системи відносин і патогенної конфліктної ситуації хворого; по-третє, специфічністю клінічних проявів, що складає у домінуванні емоційно-афективних і соматовегетативних розладів.

В зарубіжній психології невроз також розглядається під різними кутами зору: в психоаналізі - як необхідний і неминучий момент розвитку, пов'язаний з утворенням і розвитком дитячої тривоги; в індивідуальній психології А. Адлера - як патологічна форма компенсації почуття внутрішньої недостатності, нереалізованого почуття власної вищості; у К. Хорні - як психічний розлад, викликаний страхом і захистом від нього,як прояв загальмованого процесу самореалізації; в біхевіоризмі та поведінковій терапії - як зафіксована навичка непристосованої поведінки, набута шляхом навчання.

Невроз - функціональний розлад, „ зрив” вищої нервової діяльності в результаті перенапруження основних нервових процесів - збудження, гальмування та їх динаміки. Невроз - душевне порушення, обумовлене психічним конфліктом між бажанням людини й неможливістю їх задовольнити в реальному житті. Невроз - група найбільш розповсюджених нервово - психічних розладів, які мають психогенну природу. Виникають на основі непродуктивного й нераціонального вирішення невротичного конфлікту, який переважно закладається в дитинстві в умовах порушених відносин з мікросоціальним оточенням, в першу чергу з батьками. Також може виникати й під впливом незадоволеності, тяжких переживань, напруги, та недосяжності життєвих цілей, втрат та інших психотравмуючих факторів.

Поняття "невроз" можна більш глибоко пояснити через розкриття понять "невротичний конфлікт та психічна травма". Наприклад, невротичний конфлікт визначається як порушення особливо важливих для особистості відносин з оточенням. це внутрішня реакція людини на суперечливість між зовнішньою інформацією та внутрішніми очікуваннями і прагненнями, неготовність людини до сприйняття нової інформації, сприймання її вороже. Оскільки носіями цієї інформації найчастіше є люди з найближчого оточення, то і вони починають сприйматися вороже (руйнування соціальних стосунків, за В. Мясищевим). По - друге, вважається за необхідне звернути увагу на причини виникнення невротичного конфлікту. У переліку основних потреб людини (за Х. Мюрреєм) провідні місця займають потреба в агресії, у пошуку дружніх зв'язків і у відтворені інших. К. Хорні назвала ці потреби складовими базового невротичного конфлікту.

Психічна травма визначається як подія, що торкається значущих сторін життя людини і розглядається нами як наслідок деяких зовнішніх впливів навколишнього середовища на індивіда, що кваліфікуються як негативні самою людиною.

2. Класифікація неврозів

Розрізняють загальний та системний неврози. До загальних неврозів належать істерія, невроз нав'язливих станів, страху, депресивний невроз, іпохондричний невроз.

Неврози страху. Основними проявами неврозів страху є страхи надцінного змісту, тобто предметні страхи, які пов'язані зі змістом психотравмуючої ситуації і обумовлюють над ціннісно-хворобливе ставлення до об'єктів і явищ, що викликали афект страху. Характерно нападоподібне виникнення страхів, особливо при засинанні. Напади страху продовжуються 10-30 хв., супроводжуються вираженою тривогою, нерідко афективними галюцинаціями, вазо-вегетативними порушеннями (головний біль, відчуття тяжкості в голові, порушення сну, дратівливість, емоційна лабільність. Зміст страхів залежить від віку. У дітей переважають страхи темряви, самітності, тварин, персонажів казок, кінофільмів або вигаданих батьками з «виховною» метою («бабай» і ін.).

Невроз нав'язливих станів відрізняється переважанням в клінічній картині нав'язливих явищ, тобто рухів, дій, страхів, побоювань, уявлень і думок, що виникають всупереч бажанню хворого, який, усвідомлюючи їх хворобливий характер, без успіху прагне їх перебороти. Основними видами нав'язливостей у дітей є нав'язливі рухи і дії (обсессії) та нав'язливі думки (компульсії) і страхи (фобії). В залежності від переважання тих чи інших умовно виділяють невроз нав'язливих дій (обсесивний невроз) і невроз нав'язливих страхів (фобічний невроз). Часто зустрічаються змішані нав'язливості (обсессивно-компульсивний синдром).

Обсесивний невроз у дітей молодшого шкільного віку виражається переважно нав'язливими рухами - нав'язливими тиками, а також відносно простими нав'язливими діями. Тикові нав'язливі рухи пов'язані з емоційною напругою, що знімається руховим розрядом і підсилюється при затримці нав'язливого руху. Нав'язливі дії складаються зі сполучення ряду рухів.

При фобічному неврозі у дітей переважають нав'язливі страхи забруднення, гострих предметів (голок), закритих приміщень,властиві нав'язливі страхи хвороби і смерті, страх подавитися при їжі, страх почервоніти в присутності сторонніх, страх усної відповіді в школі.

Депресивний невроз поєднує групу захворювань, у клінічній картині яких провідне місце посідає депресивне порушення настрою. Типові прояви депресивного неврозу - подавлений настрій супроводжується відповідним виразом обличчя, бідного на міміку, тихим мовленням, уповільненими рухами, плаксивістю, загальним зниженням активності, усамітненням. У висловлюваннях переважають психотравмуючі переживання, а також думки про власну малоцінність, низький рівень здібностей.

Соматовегетативні розлади: зниження апетиту, зменшення маси тіла, запори, безсоння.

Істеричний невроз - психогенне захворювання, що характеризується різноманітними(соматовегетативними, моторними,сенсорними,афективними) розладами невротичного рівня, у виникненні і прояві яких провідна роль належить механізму умовної приємності або бажаності для хворого даних розладів, який забезпечує патологічний захист особистості від важких для неї ситуацій. У клініці істеричних розладів дітей провідне місце займають моторні і соматовегетативні порушення: істерична блювота, затримка сечовипускання, головні болі, непритомності, псевдоалгічні явища (тобто скарги на болі в тих або інших частинах тіла при відсутності органічної патології відповідних систем і органів, а також при відсутності об'єктивних ознак болю). У молодшому дитячому віці часто зустрічаються рудиментарні моторні напади: падіння з криком, плачем, ударами об підлогу і афект-респіраторні напади, що виникають при образі, невдоволенні після відмови виконати вимоги дитини, покаранні і т.д.

Неврастенія (астенічний невроз). В дитячому віці неврастенія у вираженій формі зустрічається тільки у дітей шкільного віку і підлітків. Основні прояви неврозу- підвищена дратівливість, нестриманість, гнівливість і в той же час швидке виснаження афекту, легкий перехід до плачу, стомлюваність, погане перенесення психічного напруження. Спостерігається вегето-судинна дистонія, знижений апетит, розлади сну. У дітей більш молодшого віку відзначаються рухове розгальмування, непосидючість, схильність до зайвих рухів.

Системні неврози досить часто зустрічаються у дітей молодшого та шкільного віку:

- невротичне заїкання - психогенно обумовлене порушення ритму, темпу і плавності мовлення, пов'язане із судомами м'язів, що беруть участь у мовленнєвому акті;

- невротичний тик об'єднує різноманітні автоматизовані звичні рухи, а також різноманітні респіраторні тики, що виникають внаслідок фіксації того чи іншого захисного руху. В деяких випадках тики відносять до проявів неврозу нав'язливості. Разом з тим нерідко, особливо у дітей молодшого шкільного віку, невротичні тики не супроводжуються почуттям внутрішньої несвободи, напруги, прагненням до нав'язливого повторення руху, тобто не носять нав'язливого характеру;

- невротичні розлади сну у дітей зустрічаються досить часто і виражаються порушеннями засипання, неспокійним сном з частими рухами, розладом сну з нічними пробудженнями, нічними страхами, яскравими страхітливими сновидіннями, а також ходінням і розмовами уві сні;

- невротичні харчові розлади група системних невротичних розладів, що характеризуються різними порушеннями харчової поведінки (анорексія, булімія). Безпосереднім приводом до виникнення цих розладів часто є спроба матері насильно нагодувати дитину, перегодовування, випадковий збіг прийому їжі з яким-небудь неприємним враженням;

- невротичний енурез - неусвідомлене сечовиділення, переважно під час нічного сну. Нічне нетримання сечі стає частішим при загостренні психотравмуючої ситуації, після фізичних покарань і т.п. Як правило, супроводжується іншими невротичними розладами: нестійкість настрою, дратівливість, страхи, плаксивість, тики;

- невротичний енкопрез проявляється у незначному мимовільному випорожненні при відсутності поразок спинного мозку, а також аномалій і захворювань кишечнику. Зустрічається приблизно в 10 разів рідше енурезу, в основному у хлопчиків у віці від 7 до 9 років. Часто супроводжується зниженим настроєм, дратівливістю, плаксивістю, енурезом.

Динаміка неврозів характеризується закономірною поетапністю: перший етап - невротична реакція відрізняється чіткою психологічною залежністю від психотравмуючої ситуації, відносно короткою тривалістю (3-4 тижня) та простою (частіше моносимптомністю) проявів;

другий етап - невротичний стан виражається ускладненням клінічної картини з включенням у неї, разом з первинним невротичним симптомом, ряду допоміжних (факультативних) проявів (астенічних, гіпердинамічних, фобічних, соматовегетативних та ін.), які представляють виявлення та загострення деяких рис особистості (тривожність), невропатичні стани. Етап невротичного стану має значно більшу тривалість (від 4-6 тижнів - до декількох років);

третій етап - невротичний розвиток (формування) особистості виникає у випадку несприятливої динаміки неврозу. Для нього характерно поєднання фіксованих розладів з динамічними патологічними рисами особистості - тривожністю, іпохондричністю, схильністю до нав'язливих думок, афективною збудливістю, істеричністю.Захворювання може закінчитися видужанням на любому етапі, однак повне видужання може настати тільки на етапі невротичної реакції. На етапі невротичного стану можливе практичне одужання з резидуальними невротичними розладами (зверх цінні ідеї, загострення деяких рис особистості, вегетодистонія та ін.). Невротичний розвиток (формування) особистості у більшості випадків завершується становленням набутою психопатичною структурою особистості (психопатією).

3. Основні фактори формування дитячих неврозів

Хоча психотравматизація є провідною причиною розвитку та формування неврозів, її патогенне значення визначається складною взаємодією з багатьма іншими факторами, які являються результатом усього життя індивіда, формування його організму і особистості. Саме тому доцільно виділити такі аспекти формування неврозу як психологічні, соціальні (сім'я) та біологічні.

Біологічні фактори формування дитячих неврозів

Не можна стверджувати, що біологічні фактори формування неврозів є основними, але роль цих факторів незаперечна.

Перелік біологічних факторів:

1) частота нервово-психічних захворювань у родичів хворих на неврози;

2) особливості конституції у хворих на неврози;

3) вагітність та пологи (антенатальні патогенні фактори, перинатальні патогенні фактори);

4) роль статі та віку у формуванні дитячих неврозів;

5) невропатія;

6) дизонтогенез;

7) нервово-соматична ослабленість;

8) перенесені захворювання.

1) Зазвичай, в психогенетичних дослідженнях зверталась увага на випадки ідентичних вікових невротичних розладів у братів, сестер та батьків. Доцільніше говорити не про спадкову схильність до неврозів, а про наявність генетично обумовлених типів нервово психічного реагування, опосередкованих характером стосунків у сім'ї. Найбільш статистично значимими серед цих факторів є тривожність, сенситивність та гіперсоціальність, які можна визначити, як базисну тріаду невротичного типу реагування: - на рівні характеру- тривожність; - на емоційному- сенситивність; - на рівні спрямованості особистості - гіперсоціальність.

2) Особливості конституції у хворих на неврози. За одними даними вказується, що хворі на неврози частіше характеризуються відхиленнями типу в сторону астенічного чи гіперстенічного, за іншими відмічається що для них характерна нормостенічна конституція.

До конституційних проявів необхідно віднести і темперамент, вроджений тип нервово-психічного реагування. Відома точка зору І.П. Павлова на переважання крайніх типів темпераменту при неврозах. На думку В.М. Мясищева стан тривоги та страху, тривожної помисливості, реалізуючись в залежності від темпераменту викликають реакції емотивного характеру, які переходять в стан неврозу при нерозумінні зі сторони оточуючих. В концепції В.І. Гарбузова основне патогенне протиріччя при неврозах полягає в невідповідності впливу середовища вродженому типу реагування - темпераменту.

3) Вагітність та пологи. За даними ряду авторів для дітей і підлітків, які страждають на неврози, є характерним обтяжування раннього перебігу хвороби патологічною вагітністю матері та патологічними пологами.

Антенатальні патогенні фактори. Виявлено, що у батьків дітей, хворих на неврози, сімейні обставини до настання вагітності були не зовсім благополучними, в основному через невпевненість у міцності шлюбу. Частота переживання емоційного стресу під час вагітності значно вища, якщо враховувати негативне відношення до неї у жінок, непідготовлених до народження дитини, чи орієнтованих на кар'єрний ріст. Цей період часто ускладнений пізнім токсикозом і загрозою переривання або переношуванням вагітності, гострими та хронічними інфекційними захворюваннями, що викликають хронічну внутрішньоутробну гіпоксію плоду.

Перинатальні патогенні фактори. Пологи в більшості випадків настають вчасно, але у кожної другої жінки під час пологів відмічається виражена слабкість родової діяльності і виникає необхідність її штучного стимулювання, внаслідок чого діти часто народжуються ослабленими. Патологія пологів у матерів більш виражена при неврастенії у дітей.

Постнатальні патогенні фактори. Емоційний стрес у матері на першому році життя дитини не зменшується, а зростає, виявляючись у 82% матерів, причому провідна причина стресу у кожній другій сім'ї - конфліктні стосунки з чоловіком. Немовля легко переймає тривожність матері проявами блювання, немотивованим криком, неспокійним сном та зниженим апетитом.

Загалом, можна стверджувати, що тривалий стресовий фактор підчас вагітності матері і пологів можуть стати одним з поштовхів до формування в майбутньому неврозу у дитини.

4) Роль статі та віку у формуванні дитячих неврозів. Невроз здебільшого формується у старшому дошкільному і молодшому шкільному віці, коли діти ще достатньо емоційні і в той же час у них відбувається інтенсивний розвиток мислення як когнітивного рівня психіки. В цьому віці вони розуміють і глибоко переживають травмуючи життєві обставини, але ще не здатні вирішити їх найбільш доступним для себе способом. Найбільша кількість неврозів за даними частоти звертань до спеціалістів спостерігається у молодшому шкільному віці. П'ять,шість років це етап у розвитку психіки і формуванні особистості, під час якого блокування потреб рольової ідентифікації, відсутність почуття безпеки і впевненості у собі, як і досвід життєвих невдач у сукупності з перенапруженням психофізіологічних можливостей проявляється у вигляді тривалого психічного стресу, який згодом проявиться клінічною картиною неврозу. У 7-8 років невротизуючий фактор наявний у нервово-психічному перенапруженні пов'язаному з навчанням і проблемами психологічної адаптації до школи.

5) Невропатія визначається як аномалія нервово-психічного розвитку, пов'язана або з генетичним фактором, або з екзогенними впливами у внутрішньоутробному періоді. Невропатія як підвищена невротична готовність - це ще не хвороба, а крайній варіант психічної норми, прояви якого залежать від різноманітних факторів. В її основі лежить функціональна недостатність вегетативної регуляції, яка і корелює з неврозами. Серед проявів невропатії можна виділити наступні ознаки: підвищена нервова чутливість, нервова ослабленість, порушення сну, соматична ослабленість, вегето-судинна дистонія, діатези, психомоторні та конституційно обумовлені порушення типу енурезу, тиків, заїкання. Невропатія зустрічається у 56% дітей, хворих на неврози, в основному у хлопчиків. Невропатію визначають як фактор, що сприяє формуванню неврозів, поряд зі своєрідністю характеру дитини.

6) Дизонтогенез при неврозах - це насамперед прояв нерівномірності розвитку фізичних і психічних функцій. За шкалою випередження психічного розвитку у перші роки життя спостерігається тенденція до більш високих показників тих дітей, які згодом захворіли на неврози. У більшій мірі це помітно у дітей з неврастенією. Латентність розвитку більш властива дітям, що хворіють на невроз страху. Дизонтогенез як фактор готовності чи неготовності дитини сприймати певні психічні подразники може бути рушійним чинником, що визначає адекватність її реакції на певні травмуючи події, які можуть викликати невроз.

7) Нервово-соматична ослабленість виражається у схильності до частих застудних захворювань, спазмів дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту на фоні невропатії і зміненої нервово-психічної реактивності організму. Тривалий психічний стрес сам по собі призводить до певних функціональних розладів, що виражається у хронічному перебігу соматичних захворювань. Слід зауважити, що при ослабленості організму збільшується кількість проблем у вихованні, при чому у матері та бабусі в цьому випадку часто занадто опікають та оберігають дитину. Штучне, вакуумне середовище, у якому вимушені перебувати такі діти аж ніяк не сприяє виробленню стійкості до складних ситуацій.

8) Перенесені захворювання. Роль передуючих та супутніх початку неврозу соматичних захворювань багатьма авторами розглядається як особливо характерна для формування дитячих неврозів. Особливо велике значення мають хвороби травної та серцево-судинної сист. Тривалий перебіг цих хвороб викликає невротичну, психогенно обумовлену декомпенсацію. Складається особливе враження про велику соматичну обтяженість дітей, хворих на істерію.

Психологічні фактори формування дитячих неврозів

1) За дослідженнями Карвасарського, виділений цілий блок особистісних ознак, які передують неврозу:

- особливості вольової сфери (активність, рішучість, цілеспрямованість, схильність до навіювання);

- особливості емоційної сфери (тривожність, сензитивність, лабільність та тривалість емоцій);

- ступінь емоційного контролю (імпульсивність, експансивність);

- особливості комунікативних навичок особистості (товариськість, потреба у контактах, довірливість, відвертість,агресивність);

- здатність особистості до адаптації, компенсаторні психологічні механізми (фрустраційна толерантність, уникання конфліктів).

2) Психічна травматизація. Психічна травма як психологічне поняття включає в себе усвідомлене сприймання певних індивідуально значущих, неприємних подій, їх перероблення у вигляді переживань і розвиток більш-менш тривалого стану афекту або психічного стану з негативним емоційним полюсом.

3) Проблеми адаптації. Перебування дитини у школі, дитячому садку, лікарні - це все події, до яких багатьом дітям досить складно пристосуватися.

4) Внутрішній конфлікт. Умовно внутрішній конфлікт можна розділити на конфлікт інтересів (переваг), потреб, можливостей і потягів. Конфлікт інтересів часто представлений ситуацією, коли батьки не враховують статевих інтересів дітей, виховуючи їх як "безстатевих істот", або ж дівчинку як очікуваного раніш хлопчика, і навпаки.

5) Нервово-психічне напруження. Напруження, що з'являється в результаті неправильного виховання і конфліктів має тенденцію до наростання з віком дітей. Патогенним насамперед є блокування активності, відсутність емоційного реагування, надмірна стимуляція можливостей і виховання, що не відповідає особливостям темпераменту, характеру і формування особистості.

Соціальні фактори формування дитячих неврозів

1) Прабатьківська сім'я, її вплив на батьківську родину.

2) Дата народження, кількість дітей у сім'ї і порядок народження.

3) Склад сім'ї та освіта батьків.

4) Особистість батьків.

5) Сімейні конфлікти.

6) Особливості виховання.

4. Профілактика дитячих неврозів

Вважається, що найефективнішим способом корекції невротичного викривлення особистості є не усунення психотравмуючої ситуації, а зміна суб'єктивного погляду на неї. Ефективність такого підходу відображена у прийомах позитивної психотерапії. Суть позитивної психотерапії Н. Пезешкіана полягає у пошуку позитивних моментів у несприятливій ситуації. Психолог визначає невроз як нездатність людини уникати психотравмуючих ситуацій. Неприємні переживання концентруються у часі і призводять до втрати спілкуванням людини емоційного забарвленн.За даними дослідження, для дітей молодшого шкільного віку з тенденцією утворення невротичних симптомокомплексів характерним захисним психологічним механізмом є перенесення. Л. Попов пропонує розглядати перенесення як відмову від пригадування того, що є неприємним для особистості. На основі наведених фактів можна сформулювати таку тезу: для дітей, “що потребують особливої уваги”, психотерапевтичний ефект полягає у зосередженні їхньої уваги на вмінні передбачати хід подій у спілкуванні. Діти “не хочуть” пригадувати неуспіхи, оскільки ще не вміють аналізувати причини та складові неуспіху в спілкуванні з оточенням і неспроможні усунути причини.Людина, навіть маленька, може придумати себе такою у стосунках з оточуючими, якою хоче себе бачити. Таким чином вона раптом усвідомлює, що її спосіб поведінки не є єдиним можливим. У такому способі поведінки помітні елементи трансакційного аналізу (за Е. Берном). Стосовно того, що лише передбачається, не існує внутрішніх суперечностей - там усе так, як бажається. Бажаний результат, мета, вибудовані силою власного розуму, змінюють ставлення людини до самої себе (Дюбуа, В. Бехтерєв - раціональна психотерапія). Вона упевнюється в тому, що здатна вийти з безвиході внутрішньої проблеми, конфлікту, покладаючись на саму себе.

У психоаналізі З. Фрейда і психодрамі Я.Л. Морено стан раціонально-емотивного вивільнення відомий під назвою “катарсис” - очищення, яке відкриває шлях до нагромадження досвіду творчої діяльності (Л. Попов). Огляд психотерапевтичних методів корекції особистості у спілкуванні приводить до думки, що основний вплив психокорекції можна визначити як доцентрову силу, за допомогою якої людина утверджується у своїй здатності самостійно приймати значущі для неї рішення. Можливість вияву ініціативи, інсайту та катарсису досягається через аналіз причин внутрішнього дискомфорту особистості, який відображається у конфліктних взаєминах з оточенням. Активність власної позиції, мислення, вільне від внутрішніх суперечностей, піднесений спокій внутрішньої узгодженості - все це містить у собі саме творчість. Дитині молодшого шкільного віку важко усвідомлювати значущість кожного кроку “переформування”, коригування само презентації у спілкуванні. Корекція труднощів у спілкуванні молодших школярів з тенденцією утворення невротичних симптомокомплексів можлива у рамках ігрової психотерапії. Її безумовними перевагами є стимулювання мовного вираження дитиною своїх почуттів; допомога дитині у вияві неусвідомлених внутрішніх конфліктів і - внаслідок цього - зменшення внутрішнього напруження; розширення кола її інтересів.

Причиною неврозів є психотравмуючі впливи, їх попередження відіграє велику роль в профілактиці неврозів. Соціальні заходи, що допомагають ліквідувати невпевненість в завтрашньому дні, поваги власної гідності людини, нормалізація житлово-побутових умов та іншому, сприяють ліквідації деяких джерел травматизації, що викликає захворювання, й тим самим попереджує виникнення неврозів. Всі фактори, що призводять до асенізації нервової системи, разом з тим сприяють виникненню неврозів, тому для їх профілактики велику роль відіграє боротьба з гострими та хронічними інфекціями, травмами мозку, в тому числі родові, гострі та хронічні інтоксикації, порушення харчування організму та інше, а також нормалізація режиму праці ті відпочинку, достатній сон.

А.І. Захаров бачить причини дитячих неврозів у недосконалості сімейних відносин. Але таким чином, проблема стає схожа на замкнуте коло: батьки несуть зі свого дитинства свої страхи, проблеми, перекладаючи їх на плечі дітей, що виростають, ті у свою чергу - на плечі своїх дітей. І так можна продовжувати довго, поки хто-небудь з цього ланцюжка не зупиниться і не замислиться, як виправити це положення. Свідоме батьківство, тобто повне усвідомлення своєї відповідальності як батька і вихователя багатьом мамам і папам допомогло вирішити проблеми своєї родини і ростити своїх дітей відносно здоровими. Діти, почуваючи в батьках, насамперед любов, знаходячи опору і розуміння меньш болісно проходять кризові моменти свого життя. Велике значення для попередження неврозів має правильне виховання дитини - розвиток в неї таких якостей, як витримка, наполегливість, працелюбство, вміння перемагати складнощі та інше. Дитина, якій з дитинства все дозволяли, яка росла егоїстичною, незвикла рахуватися з інтересами інших, може в подальшому житті легко зірватись, коли від неї вимагатиметься велика витримка. Якщо виховання не правильне, у дитини можуть виникнути уявлення, які робитимуть її особливо вразливою к діям певних, направлених на неї, подразників.

Наприклад, дитина, яку весь час хвалять, розвивають у неї пихатість, уявлення про її нібито переваги над іншими, нервовий зрив особливо легко може з'явитись під впливом невдачі, що сталася з нею при здійсненні цих прагнень. Шкідливо також прищеплювати дитині уявлення про її неповноцінність, надмірно фіксувати її увагу на наявному в неї в дійсності або вигаданому порушені, а також придушувати ініціативу й вимагати від неї надмірної слухняності. Це може сприяти розвитку таких рис характеру, як невпевненість в собі, вразливість, боязкість і сприяє тим самим до неврозу нав'язливих станів.Для попередження нервовості важливим є таке виховання з раннього дитинства, при якому дитина не отримувала ні прямої,ні опосередкованої користі від нервовості, запальності,інших хворобливих проявів. Одним з важливих факторів є правильне статеве виховання дитини. Потрібно уникати всього, що може викликати сексуальне збудження, наприклад, надмірно велика ніжність, з боку батьків. Не потрібно допускати, щоб дитина спала в одному ліжку з батьками, або з іншими дітьми.

Щоб виростити здорову, гармонійно розвинену дитину, треба проводити загартовуючи заходи. До них належать прогулянки тривалістю не менше 2-3 години два рази на день (удень і ввечері) влітку і зимою. Літом корисні повітряні і сонячні ванни, обтирання і обливання, купання в морі, річці, озері. Зимою після фізичної зарядки слід проводити обтирання або обливання. Школярам треба прищеплювати любов до різних видів спорту.

У вихованні нервових дітей важливим моментом є правильна організація навчання і відпочинку. Слід пам'ятати, що нервові діти швидко втомлюються і в них виснажується центральна нервова система. Тому їх не можна примушувати відразу ж після школи братись за виконання домашніх завдань. Перерва між шкільними заняттями і приготуванням уроків дома в ослаблених дітей повинна становити не менш як 3-4 години. Бажано, щоб частину цього часу дитина провела на свіжому повітрі, беручи участь у рухливих іграх, а також мала короткий денний відпочинок. Найкраще починати приготування уроків з 16-17 годин, тому що пізніше активність нервових клітин зменшується і дитині важче втягтися у навчальну діяльність. Під час виконання домашніх завдань треба робити короткі перерви. Для першокласників їх роблять через кожні 10-15 хвилин, для учнів третіх-четвертих класів - через кожні 15-20 хвилин. Телевізійні передачі діти повинні дивитися на відстані 2,5 м, в освітленій кімнаті. Щоденна допустима норма перегляду телевізійних передач для школярів - 20-30 хвилин, для молодших школярів вона не перевищує 1години на день. Відступи від установлених норм так чи інакше позначається на стані здоров'я дитини, й нервової системи і успішності. А дітям, у яких є ознаки нервовості, час перегляду телевізійних передач треба різко обмежити.

Висновки

Аналіз наукової літератури з зазначеної проблеми переконливо свідчить, що проблемі зростання рівня невротизації дітей в даний час приділяється значна увага. Починаючи з 1779 року,коли було введено само поняття «невроз», дослідженням даної проблеми займалися зарубіжні психологи і науковці.

Психічна травматизація є провідною причиною розвитку та формування неврозів, її патогенне значення визначається складною взаємодією з багатьма іншими факторами, які являються результатом усього життя індивіда, формування його організму і особистості. Саме тому доцільно виділити такі аспекти формування неврозу як психологічні та соціальні.

Діагностична робота по виявленню дітей з невротичними проявами передбачає не лише патопсихологічне обстеження самої дитини, а й дослідження психологічної атмосфери в родині, ставлення батьків до своїх дітей та емоційних зв'язків між дітьми та їх близькими. Такий комплексний підхід дозволяє визначити якомога більше факторів, що впливають на виникнення неврозів у дітей. Провідну роль у виникненні неврозу у дитини відіграє сім'я. Негативне ставлення, не прийняття дитини у родині, а також постійні конфлікти між батьками стають основними детермінантами неврозу, з'являється підвищена тривожність та загальна вразливість, що робить дитину особливо чутливою до різних подразників. Так зміна соціального оточення, статусу стає стресовою ситуацією, що викликає емоційне напруження, з яким не завжди може справитися вразлива дитяча психіка. Це приводить до виникнення невротичних симптомокомплексів.

Таким чином, для нормального розвитку дітей і підлітків на кожному окремому етапі онтогенезу необхідне створення оптимальних умов. Вирішити цю першорядну завдання можливо тільки при тісній співдружності фахівців різних профілів: педагогів, психологів, фізіологів, медиків та гігієністів.

Список використаних джерел

1. Адлер А. Понять природу человека: Пер. Е.А. Цыпина. СПб.: Гуманитар. агентство “Академический проект”. 1997. С. 254.

2. Бамдас Б.С. Неврозы- Медгиз - 1963. С. 53.

3. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы / Пер. с англ.; общ. ред. М.С. Мацковского. М.: Прогресс, 1988. С. 284.

4. Берестов А. Скрытые причины неврозов// Воспитание школьников. 2010. №8. С. 45-46.

5. Гарбузов В.И. Нервные дети. Ленинград “ Медицина” Ленинградское отделение - ассоциация советских книгоиздателей. Москва. 1990. С. 148.

6. Детская патопсихология: Хрестоматия / Сост. Н.Л. Белопольская. 2-е изд., испр. М. “Когито-Центр”. 2001. С. 351.

7. Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. «Просвещение». Москва. 2010. С. 195.

8. Захаров А.И. Неврозы у детей и подростков. Л.: Медицина, 1988. С. 248

9. Захаров А.И. Детские неврозы. СПб.: Респекс, 1995. С. 153.

10. Максимова Н.Ю., Малютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології : Навч. Посібник. К.: Перун. 1996. С. 464.

11. Неврозы у детей и их лечение./ Под. ред. В.И. Гарбузов, А.И. Захаров, Д. Исаев. Л.: “Медицина”. 1997. С. 27.

12. Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник. Вид. 2-ге. К.: Либідь, 2001. С. 536.

13. Петровский Б.В. Большая медицинская энциклопедия, Том 16. Сов. энциклопедия, 1981. C. 464.

14. Психологічний словник. За ред.. В.І. Войтка. Київ. “Вища школа”. 1982. С. 216.

15. Спиваковская А.С. Профилактика детских неврозов. М., 1988.

16. Седнев В.В. Диагностика невротических расстройств у детей младшего и среднего возраста // Практична психологія та соціальна робота. 2008. №2. С. 17-20.

17. Современный словарь по психологии. Под. ред. В.В. Юрчука. Мн.: „Современное слово“. 1998. 768 с.

18. Файнберг С.Г. Почему ваш ребенок стал нервным: Записки психоневролога. Л.: “Медицина”. 1975. С. 195.

Размещено на Allbest.ru