Синдром набутого імунодефіциту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Інститут історичної освіти

Кафедра медико-біологічних і валеологічник наук основ охорони життя та здоров'я

Реферат

СНІД

Виконала:

Студентка 1-го курсу

Інституту історичної освіти

Шевченко Катерина

Київ 2014 р.

План реферату

1. Визначення поняття

2. Історіографія захворювання

3. Способи зараження

4. Поширення

5. Симптоми

6. Профілактика

7. Лікування

Висновки

1. Визначення поняття

СНІД, або Синдром набутого імунодефіциту -- важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), яке пошкоджує імунну систему людини, і таким чином знижує опірність організму проти будь-якого захворювання.

Вірус імунодефіциту людини, що призводить до захворювання на ВІЛ-інфекцію/СНІД. ВІЛ схильний до стрімких мутацій. Передається через прямий контакт слизових оболонок або крові з рідиною тілесного походження, яка містить ВІЛ, як то кров, сперма, піхвові виділення, передсемінна рідина і грудне молоко. В ході ВІЛ-інфекції в однієї і тієї ж людини формуються все нові штами (різновиди) вірусу, що є мутантами, абсолютно різні за швидкістю відтворення і здатні ініціювати і вбивати ті або інші типи клітин.

Геном вірусу складається з двох копій молекули РНК -- ВІЛ є ретровірусом.

2. Історіографія захворювання

Перші випадки СНІДу діагностували у 1981 р. у США. Офіційно ВІЛ був виділений та ідентифікований у 1983 р. французськими вченими на чолі з Л. Монтеньє в Пастерівському інституті в Парижі. Впродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражується цією хворобою. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини. З моменту виявлення першого у світі хворого на СНІД серед науковців не вщухають суперечки з приводу того, як саме виникла ця хвороба. Однозначної відповіді немає, є лише гіпотези. Першу з них висловив американський дослідник Б. Корбетт більш ніж 20 років тому. Він вважає, що ВІЛ початково потрапив у кров людини від шимпанзе під час поділу туші чи через укус тварини, і для цієї версії є серйозні аргументи. Один з них - у крові шимпанзе знайдено вірус, який, потрапивши в людський організм може викликати хворобу, схожу на СНІД.

Більшість науковців вважають батьківщиною СНІДу Центральну Африку. Є версія, що вірус утворився під впливом радіаційного фону в районах Африки, які багаті на поклади урану.

Порівняно недавно виникла версія Е. Хупероу, що вірус з'явився внаслідок помилки науковців під час створення вакцини поліомієліту у 50-х р. минулого століття. Для виробництва цієї вакцини використовували печінку шимпанзе. І, нарешті, остання з відомих версій - ВІЛ був створений у результаті генно - інженерних маніпуляцій, у процесі розробки чергового типу зброї. Ця версія не доведена, але й не спростована.

ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, унаслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму й різко підвищується ймовірність смертельних запалень, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань.

3. Способи зараження

Джерело інфекції -- безпосередній носій ВІЛ. Зараження можливе у таких випадках: при статевому контакті з інфікованим незалежно від статевої орієнтації; при кровообміні з інфікованим (у тому числі при ін'єкційному вживанні наркотиків, пересадці органів інфікованої людини здоровій); при вигодовуванні грудним молоком інфікованою матір'ю малюка.

Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, то, за останніми дослідженнями, ця дитина не обов'язково має бути носієм вірусу. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передачі вірусу від матері до дитини знижується до 6 відсотків.

ВІЛ не передається у таких випадках:

через обійми або поцілунок (ВІЛ може передатися, якщо у обох партнерів є відкрита рана в ротовій порожнині);

через рукостискання;

через кашель та чхання;

при проживанні в одній квартирі; використанні спільної ванни або туалету, спільного посуду для їжі; користуванні спільним басейном;

через укуси комах;

при використанні спільного телефону;

через піт або сльози.

4. Поширення

Згідно з дослідженнями станом на кінець 2009 року, з початку епідемії ВІЛ заразилися майже 60 мільйонів людей, близько 25 мільйонів людей померли від захворювань, пов'язаних із ВІЛ. У 2008 році кількість людей із захворюванням становила близько 33,4 мільйонів.

Станом на 2006-2007 роки у десятку країн з найбільшою кількістю ВІЛ-інфікованих громадян увійшли:

Індія (6,5 млн.);

ПАР (5,5 млн.);

Ефіопія (4,1 млн.);

Нігерія (3,6 млн.);

Мозамбік (1,8 млн.);

Кенія (1,7 млн.);

Зімбабве (1,7 млн.);

США (1,3 млн.);

Росія (1 млн.);

Китай (1 млн.);

СНІД в Україні.

Рис. 1. Поширеність ВІЛ в Україні (станом на 2007)

Рис. 2. Поширеність СНІД в Україні (станом на 2007)

Рис. 3. Смертність від СНІД в Україні (станом на 2007)

Рис. 4. Поширеність ВІЛ серед вагітних в Україні (станом на 2007)

За результатами дослідження, проведеного Міністерством охорони здоров'я України спільно зі Світовим банком (за фінансової підтримки Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією та за технічної допомоги ЮНЕЙДС), точна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні невідома.

З 1987 року по березень 2005 року в Україні офіційно зареєстровано 768750 осіб ВІЛ-інфікованих громадян України та 314 іноземців.

Україна, згідно з доповіддю ООН, у 2005 році посідала 6-е місце в світі за рівнем поширення епідемії ВІЛ/СНІД. За оцінками Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС) і ВООЗ, кількість ВІЛ-інфікованих в Україні у 2003 році визначалася на рівні 360 тисяч осіб (у межах 170-580 тис. осіб) віком 15-49 років (не менше 1,4 % дорослого населення).

За деякими оціночними розрахунками, на початок 2005 року кількість ВІЛ-інфікованих могла становити 448-491 тис. осіб (близько 1,8 % населення віком 15-49 років). Аналіз офіційних даних щодо поширення ВІЛ-інфекції свідчить, що епідемія триває з тенденцією до подальшого зростання в усіх регіонах України, але поширення по країні нерівномірне. Найбільше ВІЛ-інфікованих в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській і Донецькій області.

Стан на 2010 рік. За даними ООН, поширення епідемії СНІДу у світі в цілому сповільнилося. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20 %. Натомість в Україні серед країн Східної Європи і Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІДу найвищий, серед дорослого населення він становить 1,1 %. Щодня в Україні реєструється 48 випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію. Також в Україні зростає кількість ВІЛ-інфікованих жінок. За оцінками експертів, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України становитиме від 479 до 820 тисяч. 479 тис. осіб -- число, яке передбачає оптимістичний сценарій, можливий за доступності антиретровірусної терапії для 50 % тих, хто її потребує, а також за умови успішного виконання Національної програми протидії ВІЛ/СНІДу. В той же час, за песимістичним сценарієм, антиретровірусна терапія буде доступна лише для 5 % тих, хто потребує. За прогнозами, 2014 року це дасть 820 тис. ВІЛ - інфікованих, що становитиме 3,5 % дорослого населення. За даними прогнозу, в 2014 році 36-43 % від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31-38 % числа смертей від СНІДу в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області. 2014 року прогнозні показники смертності від СНІДу в цих областях у 1,5-2,1 раза будуть перевищувати середні показники по країні. Щорічні витрати на лікування СНІДу можуть досягнути в 2014 р. 630 млн. грн. (за найгіршим сценарієм).

5. Симптоми

У більшості людей після зараження ВІЛ не спостерігається жодних симптомів. Іноді через кілька днів після інфікування з'являються симптоми, що нагадують грип: збільшення лімфовузлів, лихоманка, утрата 10 % ваги тіла впродовж двох місяців, слабкість.

Проте ці симптоми за кілька тижнів минають самі по собі. Безсимптомний етап розвитку хвороби може тривати до 10 років.

Легеневі інфекції.

Пневмоцистна пневмонія (викликається Pneumocystis jirovecii) є відносно рідкісним захворюванням у імунокомпетентних осіб, але значно поширена серед ВІЛ-інфікованих осіб. До розробки ефективних методів діагностики, лікування та профілактики ВІЛ-інфекції в західних країнах пневмоцистна пневмонія була однією з безпосередніх причин смертей ВІЛ-інфікованих. У країнах, що розвиваються, пневмоцистна пневмонія залишається однією з перших ознак СНІДу в недіагностованих осіб, хоча, як правило, не розвивається при числі CD4-лімфоцитів менше 200 в 1 мкл крові.

Серед інших захворювань, асоційованих з ВІЛ-інфекцією, окремо можна виділити туберкульоз, оскільки він передається імунокомпетентним особам повітряно-крапельним шляхом і важко піддається лікуванню. Згідно з даними ВООЗ, коінфекція туберкульозу та ВІЛ є однією з основних проблем світової охорони здоров'я: у 2007 році померло понад 456000 ВІЛ-позитивних хворих на туберкульоз, що становить третину від загального числа смертей від туберкульозу й приблизно чверть від двох мільйонів смертей від ВІЛ-інфекції в 2009 році.

Захворюваність на туберкульоз значно знижена в країнах Заходу, однак у країнах, що розвиваються, епідеміологічна ситуація й із ВІЛ-інфекцією, і з туберкульозом залишається важкою. На ранніх стадіях ВІЛ-інфекції (число CD4-лімфоцитів перевищує 300 клітин в 1 мкл) туберкульоз розвивається як захворювання легенів. На пізніх стадіях ВІЛ-інфекції клінічний прояв туберкульозу часто атиповий, розвиваються позалегеневі системні захворювання. Симптоми, як правило, конституціональні, зачіпають кістковий мозок, кістки, сечостатеву систему, шлунково-кишковий тракт, печінку, периферичні лімфатичні вузли й центральну нервову систему.

Шлунково-кишкові інфекції.

Езофагіт -- запалення слизової оболонки нижньої частини стравоходу. У ВІЛ-інфікованих езофагіт, як правило, буває грибкової (кандидоз) або вірусної (вірус простого герпесу першого типу, цитомегаловірус) етіології, у рідкісних випадках викликаний мікобактеріями.

Хронічна діарея при ВІЛ - інфекції може бути викликана бактеріальними (Salmonella, Shigella, Listeria або Campylobacter) і паразитичними інфекціями, а також рідкісними опортуністичними інфекціями, наприклад, кріптоспороідозом, мікроспороідозом, Mycobacterium avium і вірусами (Такими, як астровіруси, аденовірус, ротавірус тацитомегаловірус; останній є причиною колітів).

В окремих випадках діарея може бути побічним ефектом деяких противірусних препаратів, а також антибіотиків, які використовують при лікуванні бактеріальних інфекцій, що викликають діарею, наприклад Clostridium difficile. На пізніх стадіях ВІЛ-інфекції діарея може знижувати всмоктування поживних речовин у кишечнику й бути однією з причин слабкості й занепаду сил.

Неврологічні й психіатричні симптоми.

ВІЛ - інфекція призводить до різних нейропсихіатричних ускладнень, які або виникають у результаті прямого враження нервової системи ВІЛ, або є наслідком опортуністичних інфекцій.

Токсоплазмоз викликається одноклітинним паразитом Toxoplasma gondii, який може інфікувати головний мозок, викликавши енцефаліт, або очі й легені. Криптококовий менінгіт -- інфекція мозкової оболонки, що викликається грибком Cryptococcus neoformans. Симптомами зараження є лихоманка, головний біль, утома, нудота, блювота, напади.

Прогресивна мультифокальна лейкоенцефалопатія -- демієлінізуюче захворювання, при якому поступово руйнується мієлін, що покриває аксони нейронів, і порушується проведення нервових імпульсів. Причиною хвороби є поліомавірус, яким в латентній формі заражено до 70 % людської популяції. В активній формі поліомавірус викликає смерть протягом кількох місяців після появи симптомів. У ВІЛ-інфікованих можливий розвиток метаболічної енцефалопатії, званої «комплексом недоумства СНІД», яка розвивається в зараженому мозку за участю макрофагів і мікроглії. Ці клітини легко заражаються ВІЛ і виробляють нейротоксин. Специфічні неврологічні відхилення проявляються у вигляді когнітивних, поведінкових, рухових порушень. Такі порушення проявляються через кілька років після інфікування ВІЛ та пов'язані зі зниженням числа CD4 ⁺ Т-лімфоцитів і підвищенням числа вірусних частинок в плазмі крові.

Нейрокогнітивні розлади переважають у західних країнах (10-20 %) і є малопоширеними, наприклад, в Індії (1-2 %). Такі відмінності, можливо, викликані іншим серотипом ВІЛ, що переважає в Індії. Маніакальний синдром, викликаний ВІЛ, частіше зустрічається в пацієнтів із розвиненою ВІЛ-інфекцією. Неврологічні розлади рідше зустрічаються в разі терапії багатьма ліками.

Пухлини.

ВІЛ-інфіковані пацієнти часто мають підвищений ризик виникнення ракових пухлин. Це в першу чергу пов'язано з коінфекцією онкогенними ДНК-вірусами, особливо, вірусом Епштейна-Барра, герпесвірусом, асоційованим з саркомою Капоші (герпесвірус людини 8 типу), іпапіломавірусом людини. Саркома Капоші є найпоширенішою пухлиною, що виникає у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Поява таких пухлин серед молодих гомосексуалістів у1981 році стала однією з перших ознак епідемії СНІДу. Саркома Капоші викликається гаммагерпесвірусом, званим вірусом герпесу, пов'язаним з саркомою Капоші. Симптомом захворювання є поява пурпурних вузликів на шкірі або в порожнині рота, на епітелії шлунково-кишкового тракту і в легенях. В-клітинні лімфоми, наприклад, лімфома Беркітта, дифузна великоклітинна В-клітинна лімфома та первинна лімфома ЦНС, частіше зустрічаються у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Ці форми пухлин часто віщують несприятливий прогноз перебігу захворювання. Вірус Епштейна-Барр є однією з причин виникнення таких лімфом. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів лімфоми часто виникають в незвичайних місцях, наприклад, в ШКТ. В разі діагностики саркоми Капоші й агресивної В-клітинної лімфоми у ВІЛ-інфікованого хворого ставиться діагноз «СНІД». Інвазивний рак шийки матки, викликаний папіломавірусом людини, у ВІЛ-інфікованих жінок також вказує на розвиток СНІДу. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів також часто виникають інші пухлини, наприклад, хвороба Ходжкіна (лімфогранулематоз), анальний рак і ректальна карцинома, гепатоклітинна карцинома, рак голови і шиї, рак легенів. Перераховані захворювання можуть бути викликані вірусами (вірус Епштейна-Барр, папіломавірус людини, вірусний гепатит В і С), або іншими факторами, в тому числі контактом з канцерогенами, наприклад, з тютюновим димом в разі раку легенів.

Примітно, що частота розвитку багатьох пухлин, наприклад, раку грудей або раку прямої кишки, не підвищується у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. У країнах, де високоактивна антиретровірусна терапія інтенсивно використовується для лікування ВІЛ-інфекції, число СНІД-асоційованих новоутворень знижується, в той же час ракові пухлини є основною причиною смерті ВІЛ-інфікованих пацієнтів. В останні роки зростає кількість смертей від форм пухлин, не пов'язаних зі СНІДом.

Інші інфекції.

У пацієнтів з діагнозом «СНІД» часто розвиваються опортуністичні інфекції, які мають неспецифічні симптоми, наприклад, лихоманка і зниження ваги. Такі інфекції можуть бути викликані внутрішньоклітинною Mycobacterium avium і цитомегаловірусом. Цитомегаловірус може викликати коліти й запалення сітківки. Пеніціллоз, викликаний Penicillium marneffei, є третьою за частотою формою опортуністичних інфекцій (після позалегеневого туберкульозу та криптококозу), яка проявляється у ВІЛ-позитивних осіб в ендемічних районах Південно-Східної Азії. У пацієнтів з діагнозом «СНІД» часто буває нерозпізнаною інфекція парвовірусом В19. Одним з найчастіших наслідків є анемія, яку важко відрізнити від анемії, викликаної антиретровірусними препаратами для лікування СНІДу.

6. Профілактика

Профілактичні заходи. Основна умова -- Ваша поведінка.

1. Спеціальне виховання дітей і лекції для дорослих з питань захисту й запобігання.

2. Статеві контакти -- найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараженню -- уникнення випадкових статевих контактів, використання презервативу.

3. Вживання ін'єкційних наркотиків не тільки шкідливо для здоров'я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом. Як правило, ті, хто вводять внутрішньовенні наркотики, використовують загальні голки і шприци без їхньої стерилізації.

4. Використання будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо), де може міститися кров людини, зараженої ВІЛ, потребує його стерилізації. Вірус СНІДу нестійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56 градусах за Цельсієм протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезінфікуючі розчини. Спирт не знищує ВІЛ.

5. Перевірка донорської крові обов'язкова.

7. Лікування

Лікування ВІЛ-інфекції умовна можна розподілити на 2 основні категорії. До першої, на наш погляд, доцільно віднести ті терапевтичні заходи, які застосовуються пацієнтам до розвитку у них СНІДу, а до другої - ті, що використовуються при лікуванні хворих на СНІД. В першому випадку лікування має профілактичний характер і спрямоване на підтримання існуючого балансу між ВІЛ та імунітетом і попередження інфікування збудниками опортуністичних інфекцій або звільнення від них. Мета терапевтичних зусиль при СНІДі полягає у зменшенні кількості ВІЛ в організмі хворого, максимальному відновленні пошкодженого імунітету та лікуванні тих СНІД-асоційованих захворювань, що вже виникли. Коли саме розпочинати антиретровірусну терапію, вирішує лікар на підставі даних клінічного та лабораторного обстеження (визначення кількості СD4+-клітин і вірусного навантаження, які відбивають стан імунної системи пацієнта і темпи прогресування у нього ВІЛ-інфекції). Ці показники враховують і при виборі найбільш ефективної комбінації препаратів, і при здійсненні оцінки ефективності проведеної терапії. Лікування ведеться по чотирьом головним напрямам: - спрямоване безпосередньо на ВІЛ-спрямоване на ті чи ті ланки імунного захисту - спрямовані на збудників опортуністичних інфекцій, ліквідація пухлин - симптоматична терапія.

Висновки

інфекційний захворювання вірус імунодефіцит хвороба

СНІД - це ускладнена і розвинена форма вірусу імунодефіциту людини. Природу появлення вірусу вчені до наших часів не можуть знайти. Страшна не сама хвороба, а те, що імунітет настільки ослаблений, що звичайний нежить може призвести до смерті. Поширюється у світі та Україні з блискавичною швидкістю, сьогодні за добу у світі чотириста тисяч чоловік заражується цією хворобою. Лікування майже в усіх випадках тільки симптоматичне. Тому легше цю хворобу передбачити, аніж вилікувати.

Размещено на Allbest.ru