11. Соляна кислота, ч. д. а., Х. ч., 1 моль / л.

12. Магній хлористий (МgС12-6Н20), ч. д. а., Х. ч.

13. Розчин хлористого магнію. 2,5 г хлористого магнію (МgС12 * 6Н20) розчиняють в бідистильованій воді у мірній колбі на 100 мл і доводять об'єм до мітки.

14. Кальцій вуглекислий (СаС03), х. ч. Для отримання вуглекислого кальцію кваліфікації х. ч. готують розчини:

100 г Са (N03) 2 * 4Н20 (ч. д. а.) В 200 мл дистильованої води і 47,0 г (NН4) 2С03 (Ч.) в 200 мл води. Розчини фільтрують. По 10 мл кожного розчину повільно, з однаковою швидкістю, при перемішуванні зливають в хімічний стакан з 200 мл дистильованої води. Дають відстоятися і перевіряють повноту осадження, додаючи в разі потреби ще розчин (NН4) 2С03. Осад СаС03 відсмоктують і промивають його повільним струмом дистильованої води до повного видалення N03-, на що йде близько 1,5 л дистильованої води. Промивають СаС03, сушать при 110 ° С. Вихід - 36 г препарату (94%) з з отриманням 99,96% СаС03.

15. Основний калібрувальний розчин вуглекислого кальцію. 0,2497 г вуглекислого кальцію (х. год.) Розчиняють в 5 мл 1 моль / л розчину соляної кислоти в мірній колбі на 100 мл, доводять об'єм до мітки бідистильованою водою, додають кілька крапель хлороформу. 1 мл розчину містить 1 мг Са 2 (100 мг/100 мл розчину).

Основна вимірювальна техніка. Фотометр.

Біологічний матеріал. Сироватка крові.

Хід визначення. Дослідна проба. У пробірку до 3 мл робочого розчину о-КФК додають 0,05 мл сироватки, перемішують. Через 5 хв вимірюють у кюветі з товщиною шару 5 мм при довжині хвилі 500-560 нм (зелений світлофільтр) «проти холостий» проби. Забарвлення стабільна протягом декількох годин після додавання сироватки. Холосту пробу ставлять як досвідчену, але замість сироватки беруть 0, 05 мл бідистильованої води.

Розрахунок проводять за калібрувальної кривої або за формулою.

Побудова калібрувальної кривої. З основного калібрувального розчину готують робочі калібрувальні розчини, як зазначено в таблиці.

Таблиця

До кожного робочого калібрувальним розчину додають по декілька крапель хлороформу.

З кожного робочого калібрувального розчину беруть по 0,05 мл, обробляють і вимірюють як досвідчену пробу.

Для отримання більш точних результатів ставлять калібрувальну пробу. Калібрувальну пробу обробляють як досвідчену, але замість сироватки додають 0,05 мл робочого калібрувального розчину № 3 (таблиця) з вмістом іонів Са⁺²10 мг/100 мл. У такому випадку розрахунки ведуть за формулою:

Концентрація загального кальцію (ммоль / л) = ЧK (3.2)

де Еоn - екстинкція дослідної проби; Ек - екстинкція калібрувальної проби; С, - концентрація калібрувального розчину.

Нормальні величини: 1,9-2,5 ммоль / л.

Аналітичні критерії. Коефіцієнт варіації - ± 3%, допустима похибка визначення - ± 10%.[12]

Висновок

Кальцій є дуже важливим макроелементом в організмі -- 95% всього кальцію входить до складу кісток, де разом із фосфором утворює мінеральну основу скелета. Поряд з цим він є дуже важливим мікроелементом для підтримання життєдіяльності клітин організму. Концентрація кальцію вцитоплазмі клітини не перевищує 10-6 моль, він виступає інформаційною молекулою для властивих клітині функцій.

Кальцій бере участь у процесах збудження клітин, екскреції їх секретів та медіаторів, у процесах глюкогенолізу, глюконеогенезу, входить до складу активних центрів амілаз, протеаз, АТФаз; активує ферменти системи згортання крові. Позаклітинний іонізований кальцій є медіатором процесів нервового збудження, скорочення міоцитів, бере участь у процесах міжклітинних зв'язків. У разі зниження вмісту позаклітинного кальцію зменшується міжклітинна адгезія. Оскільки кальцій в організмі відповідає за перебіг багатьох метаболічних реакцій, його рівень у всі періоди життя дуже стійкий, коливання впродовж доби не перевищують 3%.

Проведення відповідного лабораторного обстеження хворого з гіпокальціємією необхідно для підтвердження діагнозу і виключення інших причин тетанії. У кожному разі з метою призначення патогенетичного лікування лабораторні дослідження мають бути спрямовані на встановлення причини гіпокальціємії.

Сироваткову концентрацію кальцію, фосфору, калію, магнію, альбуміну, лужної фосфатази і креатиніну, а також рН необхідно визначати у всіх хворих. Для оцінки стану кальцієвого обміну у більшості хворих достатньо визначення сироваткової концентрації загального кальцію, альбуміну і рН артеріальної крові. Формула для корекції величини сироваткової концентрації кальцію при порушеннях концентрації альбуміну наведена вище. Пряме визначення іонізованого кальцію в даний час є деяким лабораторіям, однак технічні складності перешкоджають широкому поширенню цього методу дослідження. Нормальні значення сироваткових концентрацій калію, магнію і рН артеріальної крові дозволяють виключити такі причини тетанії, як гіперкаліємія, гіпомагніємія та метаболічний алкалоз. Оцінка функції нирок має велике значення, оскільки при нирковій недостатності дуже часто спостерігаються порушення обміну кальцію і фосфору.

Список використаних джерел

кальцій сироватка кров реакція

1. Алейникова Т.В., Думбай В.Н., Кураев Г.А., [Фельдман Г.Л.]. Физиология центральной нервной системы: Учебное пособие. Ростов н/Д: Феникс, 2000. 384 с.

2.Андруша А. Б. Патогенетичні механізми ураження кишечника в умовах “кальцієвого стресу” у хворих на дегенеративні захворювання хребта: Методичні рекомендації - Харків: Харківський державний медичний університет, 2007. 22 с.

3. Берегова Т. В., Островська Г. В., Рибальченко Т. В. та ін. Цитофізіологія і Біохімія травлення: Практикум. К.: ВПЦ “київський університет”,2006. 272 с.

4. Бойків Д.П., Бондарчук Т.І., Іванов О.Л. та ін. ; За ред. О.Я. Склярова. Клінічна біохімія: підручник. К.: Медицина, 2006. 402 с.

5. Горячковський О. М.Клиническая биохимия в лабораторной диагностике: Справоченое пособие. Одеса: Екология, 2005. 616 с.

5. Іваницька Г. І., Люпенко Л. В. Іваницька М. В.Практикум з клінічної біохімії: К.: ВСВ “Медицина”,2010. 184 с.

6. Кондрахин И. П. Послеродовая гипокальцемия коров // Ветеринарна медицина України. 2010. №1. С. 17-19.

7.Левченко В. І., Влізло В. В., Кондрахін І. П. та ін. Ветеринарна клінічна біохімія: Підручник. Біла Церква: Білоцерківський державний аграрний університет,2002. 400 с.

8.Мазуркевич А. Й., ТарасевичВ. Л., Дж. Клугі. Патофізіологія тварин: Підручник. К.: Вища школа2000. 352 с.

9. Павлоцкая Л.Ф. и др. Физиология питания. М.: Высшая школа, 1989.

10. Скляров О. Я., Фартушок Н. В., Сойка Л. Д., Смачило І. С.Біологічна хімія з біохімічними методами дослідження: Підручник. К.: Медицина,2009. 352 с.

11.Тимошенко О. П., Вороніна Л. М., Кравченко В. М. та ін.: Клінічна біохімія: Навч. посіб. X.: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2003. 239 с.

12. Ткаченко В. А. Клиническая биохимия: Маска: ГЕОТАР Мед. 2004. 512 с.

13. За ред. Філімонова В.І. Нормальна фізіологія: К.: Здоров`я, 1994. 608 с.

14. Циганенко А.Я., Жуков В.І., Леонов В.В., М'ясоєдов В.В., Завгородній І.В. Клінічна біохімія: Підручник для студентів медичних внз. 2-ге вид., перероб. І доп. Х.: Факт, 2005. 456 с.

Размещено на Allbest.ru