Інші фактори впливають в основному на швидкість процесу відволожування, але не запобігають йому.

Rp.:Coffeini-natrii benzoalis 0,05

Hexamethylentetramini 0,3

Nalrii salicylatis 0,5

Misce, fiat pulvis

Da tales doses № 10

Signa: По 1 порошку 3 рази на день.

Порошок, приготовлений за цим прописом із сухих компонентів, відволожується тільки на другий день. Якщо ж у пропис ввести гексаметилентетрамін з вологістю 3-5 %, то суміш втрачає сипкість уже в ступці.

Rp.: Dimedroli 0,05

Natrii hydrocarbonatis 0,25

Glucosi 0,2

Miscе, fiat pulvis

Da talеs doses № 12

Signa: По І порошку 2 рази на день.

Якщо в затертій глюкозою ступці розтерти димедрол, натрію гідрокарбонат і глюкозу, то маса зволожується через 10-1S хвилин. Оскільки основним компонентом, що викликає відволожування, с натрію гідрокарбонат, то раціонально димедрол розтерти з глюкозою, а потім обережно змішати з натрію гідрокарбонатом. Толі порошки залишаються сипкими протягом 3--4 діб. При визначеності несумісностей у порошках необхідно враховувати також кількісне співвідношення інгредієнтів. Так, порошки з меншою кількістю димедролу залишаються сипкими протягом двох тижнів. Суттєво впливає на швидкість процесу відволожування пакувальний матеріал, оскільки порошки, поміщені у вощений папір, у меншій мірі піддаються дії вологи.

У практичній роботі необхідно враховувати, що багато складних порошків, до складу яких входить еуфілін, відволожуються. Еуфілін гігроскопічний і при поєднанні з речовинами,що мають кислий характер, вступає з ними у взаємодію (реакція нейтралізації'). Суміші при цьому розпливаються і часто жовтіють (реакція окислення-відновлення). За певних умов еуфілін несполучний з кислотою аскорбіновою, солями слабких основ і сильних кислот: димедролом, дибазолом, спазмолітиком (алкалоїди і солі азотистих основ). В усіх випадках необхідно еуфілін за узгодженням з лікарем відпускати окремо.

Rp: Phеnobarbitali 0.025

Dibazoli 0,02

Euphyllini 0,15

Rutini 0,02

Acidi ascorbinici 0Д

Misce, fiat pulvis

Da tales doses № 12

Signa: По 1 порошку 3 рази на день.

Відразу після виготовлення порошки відволожуються, утворюючи липку масу. Якщо за згодою лікаря замінити еуфілін на еквівалентну кількість теофіліну (0,12 г). порошки не відволожуються протягом 10 днів навіть при відносній вологості 75-80 %. Втрата сипкості порошками може відбуватися за рахунок утворення евтектики, яка характеризується тим, що вона більш низькоплавка, ніж близькі до неї за складом сплави даних компонентів. Сталість і низький рівень температури плавлення евтектики в порівнянні з температурами плавлення вихідних речовин обумовлені перекрученнями кристалічної решітки і наявністю дефектів (вакансій, дислокацій та ін.) біля тонкого граничного шару на поверхні розділу компонентів.

Виділення кристалізаційної води. При змішуванні деяких лікарських речовин, які містять кристалізаційну воду, руйнується кристалізаційна решітка, утворюються нові речовини, що не містять або містять менше кристалізаційної воли. Виділяється вода, суміш відволожується. Наприклад:

Rp.: Dibasoli 0,005

Thiamini bromidi 0,005

Nairii phosphates 0,3

Miscе, fiat pulvis

Da tales doses № 20

Signa: По 1 порошку 3 рази на день.

Якщо натрію фосфат узяти кристалічний, що містить 12 молекул кристалізаційної води, суміш буде зволожуватися за рахунок руйнування кристалічної решітки і виділення води. Необхідно брати висушений натрію фосфат.

Іноді явища відволожування та розплавлення сумішей супроводжують одне одного, їх буває важко розмежувати, але зазвичай переважає одне. З метою усунення несумісностей в порошкових сумішах рекомендуються такі технологічні прийоми:

1. Виділення з лікарської форми одного із взаємодіючих компонентів (крім лікарських речовин списків А і Б), виписавши його па окремому рецептурному бланку.

2. Заміна за узгодженням з лікарем реакційноздатного компонента його фармакологічним аналогом.

3. Введення в суміш допоміжних речовин-вологорегуляторів, мета яких - адсорбувати вологу. Для цього застосовують глинисті мінерали, аеросил, магнію карбонат, крохмаль підсушений. Кількість і вид вологорегулятора підбирають експериментально з урахуванням сумісності інгредієнтів. Найчастіше використовують аеросил. Додавання 0,02-0,03 г його на один порошок збільшує термін зберігання окремих сумішей у 3-10 разів. Аеросил не взаємодіє з лікарськими речовинами, не впливає на швидкість і
повноту їх дифузії. При вологості 70-80 % і нижче з аеросилом вдається запобігти відволожування навіть солей алкалоїдів з еуфіліном.

4. Фракційне змішування.

5. Підсушування кристалогідратів перед виготовленням порошків.

6. Підбір пакувального матеріалу.

7. Заміна лікарської форми на іншу.

4. Висновки та рекомендації

З метою підвищення продуктивності праці, забезпечення високої якості лікарських препаратів і надання швидкої лікарської допомоги необхідне удосконалювання всіх технологічних стадій порошків:

- розробка і впровадження наявних засобів малої механізації на стадіях подрібнення і змішування порошків;

- використання заздалегідь приготовлених сумішей порошкової маси для підвищення продуктивності праці;

- введення в порошки допоміжних речовин для подолання несумісності лікарських засобів а також підвищення їх біодоступності та динаміки в організмі;

- вдосконалення упаковки для збільшення строків придатності лікарських препаратів і забезпечення локальної дії ліків (поліетиленові плівки, кишковорозчинні капсули);

- здійснення теоретично обґрунтованого підходу до вибору технології (дотримання правил змішування порошків та ін.)

- впровадження інструментальних методів відважування порошків: використання електронних ваг та електронних дозаторів;

- розробка ефективнішого індивідуального захисту для провізора при роботі з порошками

5. Література

1. Александров И.Д., Субботин В.М. Справочник по технологии приготовления лекарственных форм. Ростов-на-Дону: «Феникс», 2010 - 192 с.

2. Государственная фармакопея. 11-е изд. М.: Медицина, 2007. Т. 1. 336 с. Т. 2. 40 с.

3. Государственная фармакопея. 10-е изд. М.: Медицина, 2008. 1079 с.

4. Государственная фармакопея. 9-е изд. М.: Медгиз, 2010. 911 с.

5. Грецкий В.М., Хоменок В.С. Руководство к практическим занятиям по технологии лекарственных форм. М.: Медицина, 1991.

6. К проблеме создания новых лекарственных форм. Сообщение 1 / Г.С. Башура, А.И. Тихонов, А.Г. Башура, Е.А. Семенова, А.А. Яремчук, В.Д. Чередниченко // Фармаком. 2009. №1-2. С. 9-21.

7. Машковський М.Д. Лекарственные средства. М.: Медицина, 2010. Т.1.

8. Муравъев И.А. Козьмин В.Д. Кудрин А.Н. Несовместимость лекарственных веществ М. Медицина 1978.

9. Муравьев И.А. Технология лекарственных форм. М.: Медицина, 2008. 497 с.

Размещено на Allbest.ru