Розвиток санітарно-профілактичного напряму земської медицини Катеринославської губернії (II половина ХIХ ст. - 1917 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л.ШУПІКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

РОЗВИТОК САНІТАРНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО НАПРЯМУ ЗЕМСЬКОЇ МЕДИЦИНИ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ (II ПОЛОВИНА ХIХ ст. - 1917 р.)

14.02.04 - історія медицини

ГУЖВА ЗІНАЇДА ГРИГОРІВНА

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Білецька Елеонора Миколаївна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри загальної гігієни.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор Радиш Ярослав Федорович, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри управління охороною суспільного здоров'я;

доктор медичних наук, професор Дупленко Юрій Костянтинович, університет “Києво-Могилянська академія”, професор кафедри екології.

Захист відбудеться “21” вересня 2007 року о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.613.07 у Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупіка за адресою: Україна, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупіка за адресою: Україна, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий “17” серпня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к. мед.н., доцент Бугро В.І.

АНОТАЦІЯ

Гужва З.Г. Розвиток санітарно-профілактичного напряму земської медицини Катеринославської губернії (II половина ХIХ ст. - 1917 р.). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.04 - історія медицини. - Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню організації становлення та розвитку санітарно-профілактичного напряму земської медицини Катеринославської губернії - Дніпропетровської області.

На основі архівних та літературних джерел проаналізовано історико-медичні особливості формування санітарно-протиепідемічної організації Катеринославської губернії. Виділено історичні етапи та розкрита суть і основні принципи формування профілактичного напряму земської медицини на прикладі санітарно-виконавчої комісії Катеринославського міського самоврядування та санітарно-протиепідемічної організації Катеринославського губернського земства.

Встановлено особливості етапів їх становлення і розвитку, формування та функціонування моделей нагляду, встановлено дати заснування. Показано, що досягнення санітарної організації Катеринославського земства стали можливими саме завдяки зусиллям прогресивних земських лікарів, показано внесок кожного земського санітарного лікаря у розвиток як служби, так і наукових праць санітарних лікарів земства Катеринославщини. Показана провідна роль ідеологів земської санітарної організації Придніпровського краю.

Ключові слова: історія медицини, санітарно-профілактичний нагляд, гігієна, санітарно-епідеміологічна служба.

ANNOTATION (SUMMARY)

Guzhva Z.G. Development of sanitary-preventive trend of zemstovo medicine in Ekaterinoslavskaya guberniya (II half ХIХ an item - 1917). Manuscript.

Dissertation for obtaining a scientific degree of candidate of medical sciences on specialty 14.02.04 - history of medicine Dnipropetrovs'k State Medical Academy, Dnipropetrovs'k, 2007.

Dissertation is devoted to investigation of formation and development of sanitary-preventive trend of zemstvo medicine in Ekaterinoslavskaya guberniya - Dnipropetrovs'k oblast.

On the basis of archive and literature data there were analyzed historic medical peculiarities of formation of sanitary-antiepidemec organization in Ekaterinoslavskaya guberniya. Historical stages are distinguished, essence and basic principles of formation of preventive trend of zemstvo medicine on the model of sanitary - executive commission of Ekaterinoslav city local government and sanitary-antiepidemec organization of Ekaterinoslavskaya guberniya zemstvo are elucidated.

There were established peculiarities of stages of their formation and development, formation and fuvctioning of supervision models, data of founding are made more precise. It was shown that achievements of sanitary organization of Ekaterinoslav zemstvo became possible namely due to the efforts of progressive doctors of zemstvo. Contribution of every sanitary physican into development both of service and peration of normative and scsentific basis of Ekaterinoslav guberniya zemstvo is demonstrated. A leading role of ideologists of zemstvo sanitary organization of Pridneprovye krai is shown.

Key words: history of medicine zemstvo, sanitation, hygienr, sanitary-epidemiologic service.

АННОТАЦИЯ

Гужва З.Г. Развитие санитарно-профилактического направления земской медицины Екатеринославской губернии (II половина ХIХ ст. - 1917 г.). Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук за специальностью 14.02.04 - история медицины. - Днепропетровская государственная медицинская академия, Днепропетровск, 2006.

Диссертация посвящена исследованию организации становления и развития санитарно-профилактического направления Екатеринославского городского самоуправления и Екатеринославского губернского земства.

На основании архивных и литературных источников проанализированы историко-медицинские особенности формирования санитарно-противоэпидемической организации города Екатеринослава и Екатеринославской губернии. Выделены исторические этапы, раскрыта суть и основные принципы формирования профилактического направления земской медицины на примере санитарно-исполнительной комиссии Екатеринославского городского самоуправления и санитарно-противоэпидемической организации Екатеринославского губернского земства.

Установлены особенности этапов их становления и развития, формирования и функционирования моделей надзора, установлены даты основания санитарно-исполнительной комиссии Екатеринославского городского самоуправления (1879г.) и санитарно-эпидемиологической организации Екатеринославского губернского земства (1901г.).

Показано, что достижения санитарно-эпидемиологической организации Екатеринославского земства стали возможными благодаря усилиям прогрессивных земских врачей, показан вклад каждого земского санитарного врача в развитие, как службы, так и в подготовку нормативной и научной базы санитарной организации Екатеринославщины. Показана ведущая роль идеологов земской санитарной организации Приднепровского края: А.А.Кнотте, О.С.Барафа, О.И.Яворского, К.П.Концевича, И.А.Бутакова, А.Л.Смидовича, С.А.Томилина, Н.Д.Степанова, А.Н.Марзеева и др.

Установлено, что к концу Х1Х ст. усилиями земских санитарных врачей описательный метод трансформирован в научно обоснованные количественные методы изучения факторов окружающей среды и гигиенической оценки влияния их на общественное здоровье. Качество воды оценивалось по органолептическим, физическим, химическим и бактериологическим показателям, изучалась эффективность механической, химической, биологической очистки воды, её озонирования и хлорирования. Почва изучалась по содержанию воды, нитритов, нитратов, аммиака, хлоридов, по уровню которых давалась оценка степени её органического загрязнения, оценивалось качество пищевых продуктов.

Целесообразность работы санитарной организации в системе охраны здоровья прослеживается в обратной зависимости использования средств на санитарно-оздоровительные и мероприятия, направленные на ликвидацию эпидемий. Из общего бюджета губернского земства в 1900 году на медицину выделялось до 33,7 %, из них на санитарно-оздоровительные мероприятия - до 23%. В 1907 году на ликвидацию эпидемий земство тратило 80% бюджетных средств, выделенных на медицину, а на оздоровительные мероприятия - 10,3%. В 1913 году на ликвидацию эпидемий - 16,6% бюджетных средств, выделенных на медицину, на санитарно-оздоровительные мероприятия - 40,3%, что качественно влияло на санитарное благополучие населения.

Установлено, что основными достижениями деятельности санитарной организации города Екатеринослава и Екатеринославской губернии 1911-1914 годов является: создание постоянной санитарной организации городского самоуправления (1879г.) и санитарной организации Екатеринославского земства (1901г.); открытие санитарно-бактериологического института с санитарно-гигиеническим, пастеровским, микробиологическим и сывороточным отделениями (1913г.); создание уездных бактериологических и санитарно-гигиенических лабораторий (1909г.); основание губернского санитарного совета (1905г.), проведение одиннадцати губернских и особого “холерного” съездов (1880-1914гг.).

Издание ряда действующих с 1879 года постановлений по санитарной части, как для жителей города, так и для жителей губернии всех сословий; формирование научной, законодательной и регламентирующей базы; введение специализации санитарных врачей по разделам надзора и последипломного повышения квалификации; внедрение в деятельность санитарного врача лабораторных и статистических методов; обустройство врачебно-продовольственных пунктов, ясель-приютов; врачебно-наблюдательных пунктов в местах формирования предполагаемых очагов чумы и холеры; внедрение йодометрического метода обеззараживания питьевой воды. Внедрение санитарно-промышленного надзора, программ санитарного описания и обследования заводов, рудников, населенных мест; организация института врачей-лекторов, издание журнала “Врачебно-санитарная хроника”; открытие гидротехнического бюро со штатом бурових мастеров для организации водоснабжения населенных пунктов; внедрение биологического метода очистки сточных вод и обустройство полей орошения и др.

Ключевые слова: история медицины, санитарно-профилактический надзор, гигиена, санитарно-эпидемиологическая служба.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

історичний медицина санітарний протиепідемічний

Актуальність дослідження. Вдосконалення та прогрес системи охорони здоров'я населення сучасної України, в тому числі її профілактичного напряму, вимагає аналізу історичного досвіду і застосування перевірених часом норм та методів профілактичної медицини. Упередження помилок і використання найкращих здобутків минулого все більше привертають увагу фахівців дослідження історичного розвитку вітчизняної гігієни та санітарії.

Профілактична спрямованість вітчизняної медицини у період до 1917 року, як відомо, сформувалась і здійснювалась в межах земської медицини. Саме завдяки громадській та соціальній активності земства ця унікальна за суттю організація самоврядування досягла найбільших на той час здобутків у справі охорони здоров'я населення, у зв'язку з чим її історичний досвід є неповторною історичною спадщиною і винятково цінним надбанням.

Історична специфіка буття країни в умовах земства створила підґрунтя оригінальної медичної школи, з якої вийшли видатні для медичної науки постаті, діяльність яких виявилась надзвичайно плідною для формування української гігієнічної науки та санітарної практики і стала об'єктом наукових пошуків багатьох сучасних авторів (Г.К.Швидько (2003), М.Б.Мирський (2002), А.Г.Болебрух (2001), В.Г.Пономарьова (1961), І.Д.Хорош (1962), В.М.Шкляр (1939), Риженко С.А., Білецька Е.М., Гужва З.Г. (2001, 2004) ).

Становлення та розвиток санітарно-профілактичного напряму земської медицини України викладені в ряді ґрунтовних досліджень - І.Д.Хорош (1962); В.М.Шкляр (1939); О.А.Грандо, А.С.Межиров (1964), С.Н.Ігумнов (1913, 1940).

В той же час не тільки історичний досвід розвитку профілактичної медицини, незважаючи на численні наукові праці стосовно становлення санітарної справи в Україні, досі не містить критичного переосмислення ролі земства, а і залишаються непізнаними загальні закономірності діяльності перших санітарних організацій у переломні та скрутні часи формування держави.

Актуальність дослідження значною мірою зумовлюється підвищенням уваги до проблеми розвитку санітарної та профілактичної спрямованості земства, що є закономірним явищем в умовах незалежної України, яке в історичному минулому, входячи до складу Російської імперії, стояло у витоків зародження санітарної справи та її профілактичного напряму. Більш глибоке вивчення їх особливостей, критичне осмислення та сучасна історична оцінка зумовлені тим, що у розробці стратегії і тактики функціонування санітарно-епідеміологічної служби в сучасних соціально-економічних умовах особливе місце займає історичний досвід її становлення, розвитку, проведення профілактичних та оздоровчих заходів, що за часів земства мали неабиякий результуючий ефект.

Слід підкреслити, що до недавнього минулого історична спадщина санітарної справи України та її пріоритети розглядались досить обмежено, що видно на прикладі Катеринославського земства, умови виникнення санітарно-профілактичного напряму, в якому історія та хронологія етапів становлення санітарної справи досліджені недостатньо. При цьому майже не розкритими залишаються цінні в історичному плані види, форми та методи роботи перших санітарних організацій губернії, а роль визначних санітарних лікарів та внесок кожного з них у справу збереження суспільного здоров'я Катеринославського краю, як і їх праці, маловідомі навіть фахівцям.

Необхідність відновлення історичної справедливості і незаслужено забутої історичної спадщини, якою є надбання санітарної служби Катеринославського земства, як однієї з перших в Україні, а також ліквідація чергової “білої плями” історико-медичного минулого нашої держави і зумовили актуальність дослідження , визначили його мету і завдання.

Дане наукове дослідження являється ініціативною роботою пошукача.

Об'єкт дослідження: санітарно-виконавча комісія Катеринославського міського самоврядування та санітарно-епідеміологічна організація Катеринославського губернського земства.

Предмет дослідження: профілактична діяльність міського самоврядування та земства, етапи розвитку санітарно-виконавчої комісії міста Катеринослава та санітарно-епідеміологічної організації губернського земства, з'їзди лікарів, здобутки земських санітарних лікарів, гігієнічні методи дослідження, діяльність гігієнічних лабораторій, бюджет міського самоврядування та губернського земства.

Межі дослідження:

- хронологічні рамки дослідження охоплюють II половину ХIХ ст.-1917р;

- період виникнення, становлення та розвитку земської медицини на теренах Катеринославської губернії;

- відповідно до конкретних завдань, що ставились перед земською медициною Катеринославської губернії, протягом досліджуваного періоду відбувалися дещо відмінні політичні, культурно-освітні, медико-профілактичні процеси, що визначили певну своєрідність форм діяльності земської медицини в Катеринославській губернії.

Мета дослідження: оцінити здобутки та внесок санітарної організації Катеринославської губернії і міста Катеринослава у розвиток української гігієни та санітарії.

Завдання дослідження, зумовлені поставленою метою, передбачали:

Встановлення часу заснування та виявлення особливостей етапів становлення і розвитку санітарно-виконавчої комісії Катеринославського міського самоврядування та санітарно-епідеміологічної організації Катеринославського губернського земства, видів, форм і методів їх профілактичної діяльності.

Відтворення внеску земських санітарних лікарів Катеринославщини у справу збереження суспільного здоров'я.

Оцінка гігієнічних методів дослідження навколишнього середовища, впроваджуваних та використовуваних санітарно-виконавчою комісією міського самоврядування та санітарною організацією Катеринославського земства.

Здійснення оцінки санітарно-гігієнічної спадщини О.М.Марзеєва за період його діяльності на Катеринославщині.

Виявлення спадкоємності здобутків санітарно-виконавчої комісії Катеринославського міського самоврядування і Катеринославського губернського земства та їх значущості для сучасної санітарно-епідеміологічної служби.

Методи дослідження: системно-історичний, історико-типологічний, історико-порівняльний, що дозволило вивчити ряд питань, не розкритих повністю в історико-медичній літературі, та забезпечити наукову вірогідність результатів дослідження. Статистичні методи використані для оцінки результатів дослідження об'єктів довкілля, руху населення - народжуваності, смертності, захворюваності; гігієнічні методи - для оцінки результатів лабораторних досліджень води, ґрунту, продуктів харчування, повітря.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

визначені етапи становлення санітарно-виконавчої комісії Катеринославського міського самоврядування та санітарно-епідеміологічної організації Катеринославського губернського земства, проведена оцінка видів, форм і методів перших санітарних структур міста та губернії;

відтворені моделі санітарно-виконавчої комісії Катеринослава та санітарно-епідеміологічної організації Катеринославського губернського земства, схема діяльності санітарних організацій, їх склад та функції;

досліджені умови виникнення санітарно-профілактичного напряму в самоврядуванні Катеринослава та губернського земства, встановлені дати заснування санітарних організацій міста (1879) та губернії (1901);

оцінені з наукових позицій внески кожного з визначних санітарних лікарів Катеринославщини у формування санітарно-профілактичного напряму діяльності самоврядування міста та губернського земства, збереження суспільного здоров'я;

представлена оцінка санітарно-гігієнічної спадщини О.М.Марзеєва періоду його Катеринославської діяльності;

визначена придатність окремих здобутків та нормативних документів санітарно-виконавчої комісії Катеринославського міського самоврядування, санітарно-епідеміологічної організації губернського земства в удосконаленні діяльності санітарно-епідеміологічної служби;

- доведена дієвість впровадженого земством профілактичного напряму в частині протиепідемічних заходів та шкідливих чинників довкілля, що позначилось на розширенні досяжності медико-санітарної допомоги і покращенні стану здоров'я населення, оцінений з наукових позицій внесок ідеологів земської санітарії Катеринославщини, досвід яких став підґрунтям для організаційної побудови перших у світі закладів санітарно-епідеміологічної служби України і не втратив своєї актуальності. Наведено теоретичні узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає в науковому обґрунтуванні виникнення, становлення та розвитку санітарно-профілактичного напряму земської медицини Катеринославської губернії.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше отримані результати використані при підготовці 2 монографій: Гужва З.Г. Історія очима санітарного лікаря: Історичний нарис. // Дніпропетровськ, УкоИма-прес, 1998, 208с.; Риженко С.А., Гужва З.Г. Клятва Богині Гігієї: літопис становлення санепідслужби Дніпропетровської області. До 100-річчя. Дніпропетровськ, Има-прес, 2001, 360с.

- результати вперше стали підставою для встановлення дати утворення санітарної організації міста Катеринослава та санітарної організації Катеринославської губернії, що підтверджується “Інформаційною довідкою про створення державної санітарної та протиепідемічної організації Дніпропетровської області (в минулому Катеринославської губернії)” Дніпропетровського обласного історичного музею ім. Д.І.Яворницького №287 від 05.07.2004р.;

- результати дослідження впроваджені в курсі історії медицини при викладанні розділу “Історія становлення гігієнічних наук” на кафедрі загальної гігієни Дніпропетровської державної медичної академії. Акти впровадження від 10 березня 2006 року.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто визначила мету та завдання дослідження, розробила його програму, обґрунтувала адекватні методи дослідження, провела відбір історичних матеріалів в архівах та науковій бібліотеці Дніпропетровського державного обласного історичного музею імені Д.І.Яворницького, Дніпропетровського державного обласного архіву, архіву Дніпропетровської державної медичної академії, архіву кафедри загальної гігієни Дніпропетровської державної медичної академії, архіву Національної гірничої академії України, визначила етапи становлення та розвитку і відтворила моделі санітарно-виконавчої комісії міського самоврядування Катеринослава та санітарно-епідеміологічної організації Катеринославського губернського земства, провела загальний аналіз об'єму, методів та результатів лабораторних досліджень повітря, води, ґрунту, харчових продуктів міської хіміко-бактеріологічної лабораторії Катеринослава і лабораторій повітових санітарних організацій, наукових праць земських санітарних лікарів, статистичну обробку отриманих результатів, сформулювала всі розділи дисертації, основні висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та були обговорені на: науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальные вопросы нутрициологии. Роль биологически активных пищевых добавок в обеспечении здоровья населения” (Дніпропетровськ, 2004); пленарному засіданні науково-практичної конференції “Гігієнічні проблеми реформи освіти в Україні ” (Київ, 2004), на пленарному засіданні третьої міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів” (Дніпропетровськ, 2005); Марзеєвських читаннях в Інституті гігієни та медичної екології АМН України (Київ, 2006), всього 4 доповіді.

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано у 2 монографіях у співавторстві, викладено у 4 статтях у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, у 2 матеріалах і тезах конференцій.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 166 сторінках основного тексту, складається зі вступу, 8 розділів, власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку основних використаних джерел, який складається з 368 витоків, містить 8 рисунків, 26 таблиць та 13 додатків.

Програма дослідження. Досягнення мети дослідження потребувало наявності спеціальної програми (рис. 1), розробленої з використанням системного підходу і його системно-історичного аспекту, як найбільш значущого для історико-медичних досліджень, що дозволяє відтворити особливості об'єкту вивчення в минулому, пройдений ним шлях розвитку і представити його сучасну характеристику.

Науковою базою дослідження стала Дніпропетровська обласна санітарно-епідеміологічна станція, як історична спадкоємниця санітарної організації Катеринославського земства та міська санітарно-епідеміологічна станція як історична спадкоємиця санітарно-виконавчої комісії міського самоврядування.

Як видно з даних рис. 1, програма дослідження передбачала п'ять його етапів, результати кожного з них ставали логічною послідовністю для вирішення завдань наступних етапів.

Перший етап передбачав збір і узагальнення інформації щодо особливостей земської медицини в Україні кінця XIX - початку XX століть та санітарно-гігієнічного забезпечення населення, другий - висвітлення соціально-економічних умов Катеринославської губернії та особливостей її земської медицини, виявлення чинників виникнення санітарно-профілактичного напряму в діяльності міського самоврядування та земських організацій. Метою третього стало дослідження особливостей етапів становлення і розвитку санітарної організації Катеринославського міського самоуправління та губернського земства, напрями діяльності перших санітарних організацій, виявлення внеску санітарних лікарів у справу суспільного здоров'я, а також узагальнення санітарно-гігієнічної спадщини фундатора санітарно-епідеміологічної служби України - академіка О.М.Марзеєва в Катеринославський період його діяльності.

Четвертий етап присвячувався вперше проведеному аналізу результатів лабораторних досліджень санітарною організацією м.Катеринослава та повітових лабораторій факторів навколишнього середовища.

Етапи	Мета - оцінка здобутків санітарної організації міського самоврядування та санітарної організації Катеринославського губернського земства у розвиток української гігієни та санітарії
I	ЗБІР І УЗАГАЛЬНЕННЯ МАТЕРІАЛІВ СТОСОВНО ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗЕМСЬКОЇ МЕДИЦИНИ ТА ГІГІЄНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ КІНЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XX СТ.СТ. (897 ДЖЕРЕЛ)
II	Вивчення соціально-економічних особливостей міста Катеринослава та Катеринославської губернії і її земської медицини (70-80-і роки XIX ст. - 1917 р.)
	Соціально-економічні умови	Особливості надання медичної допомоги	Чинники виникнення санітарно-профілактичного напряму в міському самоврядуванні та діяльності земства
III	Дослідження становлення і розвитку санітарно-виконавчої комісії міського самоврядування та санітарно-епідеміологічної організації катеринославського земства (842 джерела)
	Особливо-сті етапів розвитку	Напрями діяльності перших санітарних організацій	Внесок санітарних лікарів у справу суспільного здоров'я	санітарно-гігієнічна спадщина о.м.марзеєва катеринославського періоду його діяльності
IV	Гігієнічний аналіз результатів лабораторних досліджень факторів навколишнього середовища міста Катеринослава та губернії (127 джерел)
V	Узагальнення здобутків санітарної організації міського самоврядування та Катеринославського губернського земства
	Впровадження
	Вперше встановлена дата створення санітарної організації міста Катеринослава (1879) та губернії (1901)	Монографій - 4, статей -4, тез - 2, доповідей - 4
Методи дослідження
Методи	Розділи
Системний підхід	4, 5, 8
Історичний	1, 3, 7
Історико-типологічний	1, 4, 5, 8
Історико-порівняльний	1, 3, 7
Аналітичний	4, 5, 6, 8
Статистичний	2, 3, 6

Рис. 1. Програма, матеріали, обсяг та методи дослідження

Метою заключного, п'ятого, етапу дослідження стало узагальнення здобутків санітарної організації Катеринославського міського самоврядування та губернського земства, як історичної моделі профілактичної діяльності санітарно-епідеміологічної служби України.

Інформаційна база дослідження репрезентована документальними матеріалами групи джерел: законодавчими актами та документами урядових установ, матеріалами діловодства Катеринославського земства та Катеринославського міського самоврядування, статистичними матеріалами, періодичною пресою, в тому числі губернською, окремими мемуарними виданнями.

До першої групи джерел - законодавчих актів та нормативних документів урядових установ - належать офіційні документи загальноросійського рівня, законодавчі акти вищих органів державної влади Російської імперії, циркуляри та розпорядження до них, постанови Катеринославського губернського земства, губернії, повітів, органів міського самоврядування по санітарній частині, які визначають сутність діяльності, задач та компетенції земств. Ряд таких документів, які стали доступними в процесі дослідження, маються у Дніпропетровському обласному історичному музеї імені Д.І.Яворницького в одиничних примірниках.

Аналіз матеріалів діловодства Катеринославського міського самоврядування, губернських та повітових земств дозволив виявити першочерговість завдань, розбіжності та суперечки в частині санітарного забезпечення, ухвалення питань і проблеми тих часів. До них відносяться журнали міського самоврядування, губернських та повітових зборів, річні звіти земців та земських санітарних лікарів, журнали засідань санітарних рад повітів та губернії, які досі не опубліковані, зберігаються у науковій бібліотеці Дніпропетровського обласного історичного музею та Державному архіві Дніпропетровської області в одиночних примірниках.

Їх вивчення дозволило виявити найбільш актуальні проблеми, які турбували громадське самоврядування міста та губернське земство, з визначенням шляхів їх можливого вирішення. В них міститься вірогідна інформація щодо заснування, функціонування та фінансування міським самоврядуванням та земством установ санітарно-профілактичного нагляду.

Не опубліковані до цього часу матеріали Катеринославських губернських з'їздів земських лікарів та представників губернських земських установ, санітарних рад і звіти земських санітарних лікарів віддзеркалюють історичні відомості про розвиток суспільства того часу та профілактичного напряму в земській медицині в динаміці. За їх допомогою стало можливим відтворити процеси виникнення і вирішення найбільш актуальних та гострих питань суспільного здоров'я часу дослідження.

Важливу частину джерельної бази дійсного наукового історичного дослідження становили земські та суспільно-політичні видання. Серед них “Систематический свод Постановлений Ектеринославского губернского земского собрания (1866-1916). Врачебно-санитарная часть. Выпуск 2 часть 2” Катеринослав, 1916 г., “Врачебно-санитарные хроники”. Выпуски 1898-1913, Памятная книжка Екатеринославской губернии (1864), Вестник Екатеринославского земства, Литературно-общественная газета “Степь” 1886 год, “Днепровская молва” 1899 г., “Известия Екатеринославского городского общественного управления (1909-1918)”, що знаходяться в архівах в одиничних примірниках.

Важлива інформація отримана при вивченні мемуарної літератури. Незважаючи на її нерівноцінність за змістом, обмеженість за кількістю, цей вид історичної джерельної бази містить цінний фактичний та статистичний матеріал, глибокі роздуми авторів щодо невдач та їх причин у земській діяльності, міркування та поради послідовникам. Всі вони заслуговують на увагу науковців, оскільки автори відтворюють як вірогідний етнографічний матеріал, так і специфіку реалій тих часів.

Особливе місце займав аналіз різнопланових праць земських санітарних лікарів та земських діячів щодо суспільної гігієни, лікарських бесід з медсестрами, лікування глиною, п'ятидесятиріччя Катеринославського губернського земства тощо.

У процесі роботи опрацьований матеріал 2 докторських і 6 кандидатських дисертацій, 31 монографії, 38 наукових публікацій в журналах та збірниках наукових праць, а також статистичні дані земських діячів та статистичні видання радянського періоду. В державних архівах опрацьовано: фонд 11 Канцелярія Катеринославського губернатора - 1392 справи; фонд 20 Катеринославське губернське правління -176 справ, фонд 469 Катеринославська міська Дума та управа - 41 справа, фонд 540 Волосні управи - 20 справ, фонд Катеринославських губернських зборів 1866-1913 рр.

Дані літературних джерел та архівних документів дозволили провести статистичну обробку результатів гігієнічних досліджень факторів навколишнього середовища, виконаних Катеринославською міською хімічною лабораторією за 1896-1915 роки, які зберігаються в архівах Дніпропетровського державного історичного музею, Національної гірничої академії України та державної медичної академії. Об'єкти та обсяг опрацьованих даних наведені у табл. 1 і представляються вперше в науковій історико-медичній літературі.

Методи дослідження. В основу методологічного підґрунтя дослідження покладались системний та комплексний підходи, які базуються на принципі історизму. Їх об'єднання зумовлювалось необхідністю, з одного боку, диференційного вивчення окремих явищ і процесів, а з іншого - їх узагальненого та комплексного висвітлення.

Таблиця 1. Обсяг проб об'єктів навколишнього середовища, досліджених Катеринославською хімічною лабораторією та лабораторіями повітів губернії (1896-1915р.р.)

Об'єкти дослідження	Територія	Роки	Кількість проб
Харчові продукти	м. Катеринослав	1896-1910 1911 1912 1915	11564 - 1472 2419
Вода кринична	м. Катеринослав Катеринославська губернія (8 повітів)	1905-1910 1911 1912 1915 1905-1910	1200 284 375 247 149
Вода ріки Дніпро	від с. Каменське до м. Херсон м. Катеринослав	1911 1896-1910 1915	10 914 13
Стічні води	м. Катеринослав	1901-1910 1915	33 37
Ґрунт	м. Катеринослав	1900-1910	30

Диференційне дослідження розвитку профілактичного напряму міського самоврядування та земської медицини Катеринославської губернії за 50 років (1866-1916) вимагало встановлення характеру зв'язків між окремими компонентами системи, як сукупності елементів історичної реальності, що визначають загальне поняття “земської санітарної організації України”.

Враховуючи, що практично всі реформації діяльності земств у розвитку санітарного напряму в медицині на Україні зумовлювались певними об'єктивними причинами, їх науковий аналіз вимагав дотримання адекватності, уникнення перебільшень або принижень минулого. Це ставало можливим лише при застосуванні конкретно-історичного методу дослідження, який передбачає врахування всіх особливостей буття тогочасної спільноти, визначення найбільш характерних ознак досліджуваного періоду, з'ясування всіх чинників певних змін у процесі розвитку і дає змогу найбільш об'єктивно оцінити актуальні проблеми того часу.

Застосування історико-типологічного методу при вивченні профілактичної спрямованості у діяльності Катеринославського міського самоврядування та губернського земства дозволило виділити ознаки цієї системи типологізації: санітарно-виконавчі комісії, губернські та повітові управи, земські збори, з'їзди лікарів, медичні кафедри, різні види профілактичної роботи.

Застосування конкретно-історичного та історично-типологічного методів створило підстави для історико-порівняльного методу, який дозволив розкрити сутність явищ, що вивчались, за схожістю або відмінністю притаманних їм ознак.

Співставлення змісту таких документів, як журнали земських зборів та звіти, що визначали коло актуальних питань діяльності земства з їх практичною реалізацією, дозволили стверджувати щодо прогресивного характеру заходів Катеринославського земства у напрямі розширення системи профілактичної та протиепідемічної допомоги населенню, а порівняння темпів та досягнень розвитку санітарних установ із загальними масштабами України - встановити їхні пріоритети та регіональну специфіку.

Опрацювання зібраного матеріалу та результатів власних досліджень виконане із застосуванням статистичних методів.

Застосування вказаних методів дослідження, як окремо, так і в сукупності, сприяло отриманню репрезентованих даних і дозволило ліквідувати окремі “білі плями” в історії санітарної служби України, встановити окремі пріоритети в діяльності санітарної організації Катеринославського міського самоврядування та губернського земства за 50 років земського періоду та визначити їх наукову новизну для того часу.

Санітарно-виконавча комісія Катеринославського міського самоврядування формувалась під час епідемій холери, в результаті чого під час чергового її “відвідування” в 1873-1874р.р. Катеринослав вже мав тимчасову санітарну комісію, яка здійснювала нагляд за бойнями, за очищенням дворів та каналів від сміття, за допомогою поліції знищувала непридатні до вживання харчові продукти та через мирового суддю карала осіб, винних у реалізації шкідливих продуктів, про що свідчать записи у журналах Катеринославської міської думи 1874 року.

Враховуючи досвід роботи тимчасової санітарної комісії 1873-1874р.р., гласний міської думи, лікар Адольф Адольфович Кнотте на черговому засіданні Думи в січні 1879 р. запропонував запровадити постійний санітарний нагляд за їстівними припасами та напоями, порушив питання щодо швидкого та систематичного повідомлення міського лікаря про всі випадки інфекційних захворювань з метою своєчасного упередження епідемії, а також вимогу до духовенства не хоронити померлих без довідки лікаря про причину смерті, підняв питання якості та порядку віспощеплення, проведення централізованої дезінфекції речей хворих шляхом їх прожарювання у спеціальних печах, необхідність устаткування громадських ретирад, про що свідчать матеріали засідання міської Думи в лютому 1879 року.

24 і 25 січня 1879р. Катеринославська міська Дума прийняла постанову щодо створення постійної санітарно-виконавчої комісії міста з наданням їй виконавчих функцій, та затвердила її правомірність, поставивши перед нею завдання: нагляд за санітарним станом міста та охороною здоров'я населення.

Виконуючи постанову Думи, Катеринославська міська управа обрала голову і членів постійної санітарно-виконавчої комісії, що складалась з 2 відділень - дорадчого і розпорядчого та виконавчого під головуванням Івана Миколайовича Філіп'єва, спеціаліста з санітарної та гігієнічної справи.

До здобутків санітарно-виконавчої комісії міського самоврядування слід віднести розробку та затвердження 7 спеціальних постанов по санітарній частині (1879), проведення безкоштовних віспощеплень населенню, лабораторних досліджень продуктів харчування, розробку та запровадження природоохоронних постанов.

Санітарно-виконавча комісія Катеринославського міського самоврядування створена практично одночасно з передовими губерніями Російської імперії - у 1872 року в Пермській (З.П.Соловйов), у 1873 - в Московській (Е.А.Осипов, 1899).

Земство Катеринославської губернії стало третім в Україні за часом запровадження земської медицини (1866) після Полтавської, Херсонської губерній (1865), отримавши у спадщину від Приказів громадської опіки високий рівень смертності населення (34%₀), зокрема дитячої (152%₀), а також складні санітарно-епідеміологічні умови та масові епідемії.

Саме санітарне неблагополуччя губернії стало одним з провідних чинників зародження санітарно-профілактичного напряму діяльності земства, що відноситься до 1867 року - початку впровадження профілактичних заходів в Олександрівському, Верхньодніпровському та Бахмутському повітах.

З метою організації медико-санітарної статистики губернії, у 1897 р. створено санітарне бюро губернського земства, що почало практичне втілення статистики в діяльність земських дільничних лікарів. В подальшому статистичні дані узагальнювались в губернському санітарному бюро у вигляді щомісячного бюлетеню епідемічних хвороб та додатку - карти губернії з позначенням місць виникнення епідемічних захворювань до щомісячного журналу “Лікарняно-санітарна хроніка”. В санітарному бюро працює Костянтин Концевич (1897-1903) - перший його завідувач, зусиллями якого значною мірою відбулось становлення санітарно-епідеміологічної організації Катеринославської губернії та формування нормативно-правової бази, що регламентувала діяльність служби та санітарних лікарів.

На рис. 2 представлена структура санітарно-виконавчої комісії Катеринославського міського самоврядування 1879 року.

Рис. 2. Структура санітарно-виконавчої комісії Катеринославського міського самоврядування (1879 р.)

Після декількох відхилень проектів організації санітарної служби губернії, у грудні 1901 року губернські земські збори одноголосно ухвалили заснування в губернії інституту санітарно-епідемічних лікарів і фельдшерів по одному на кожний повіт з окладом 2000 карбованців на рік для лікаря та 600 карбованців на рік фельдшеру, 100 карбованців - на канцелярські витрати.

Таким чином, губернське земство завершило десятирічний (1891-1901) процес створення санітарно-епідеміологічної організації в губернії, а також ознаменувало новий етап розвитку земства взагалі, який визначив пріоритет профілактичної спрямованості земської медицини. На той час подібні організації з усіх земських губерній функціонували лише в трьох українських: Херсонській, Харківській та Катеринославській.

Санітарно-епідеміологічна організація Катеринославського земства, як новий вид лікарської діяльності, отримала високу оцінку видатного гігієніста та прогресивного діяча земської медицини О.В.Корчака-Чепурківського. Будучи учасником VIII з їзду земських лікарів Катеринославщини в якості санітарного лікаря міста Києва, він відзначав, що за півтора роки Катеринославське земство змогло розмежувати профілактичну роботу від суто лікувальної, оскільки санітарний лікар звільнявся від обов'язків клініциста, дільнична медицина стала спроможною надавати дані для санітарно-статистичного аналізу; земством створено лікарняно-продовольчі пункти, єдині в Росії сільські літні ясла-притулки, епідемічні загони, що санітарному відділенню вдалось об'єднати діяльність всіх земських лікарів губернії та в цілому створити в губернії інститут санітарно-епідеміологічних лікарів.

На рис. 3 представлена структура санітарно-епідеміологічної організації Катеринославського губернського земства 1901 року.

Хронологічний аналіз здобутків земської медицини у формуванні санітарно-профілактичного напряму, дозволяє стверджувати, що у другій половині ХІХ ст. вони стали можливими завдяки самовідданій праці цілої плеяди земських лікарів Катеринославської губернії - організаторів системи збереження здоров'я населення.

Першим з них слід назвати старшого лікаря губернської земської лікарні Павла Никифоровича Бойченка, який доклав багато зусиль у боротьбі з епідемією холери, в організації контролю доброякісності харчових продуктів і напоїв. За 17 років до формування санітарно-виконавчої комісії, він виконав медико-топографічний та кліматичний опис міста, пов'язуючи з захворюваністю населення; навів перші гігієнічні нормативи та вимоги до лікарень, зокрема, площі, освітлення, мікроклімату, вентиляції, обладнання, розробив меню розкладку харчування хворих.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Санітарно-епідеміологічна організація Катеринославського губернського земства (1901 рік)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перший дільничний санітарний лікар міста Катеринослава Василь Тимофійович Скрильников опублікував ряд наукових праць “Лечение глиною” (1889), “Врачебные беседы с сестрами и санитарами о перевязках и уходе за ранеными и больными воинами” (1877). Його монографію „Популярные чтения по общественной гигиене” (1873), яка містить дані щодо гігієни повітря, води, ґрунту, житла, громадських споруд (лікарень, шкіл), харчування, бальнеології та інші, за змістом можна вважати одним з перших до цього часу фактично невідомим посібником з гігієни в Україні, виданим за 6 років до початку створення санітарно-виконавчої комісії міського самоврядування.

Голова санітарно-виконавчої комісії Адольф Адольфович Кнотте, у своїй діяльності (1885-1887) значну увагу приділяв організації контролю за харчовими об'єктами, лабораторним хімічним та бактеріологічним дослідженням води і продуктів харчування у лабораторії лікарняної управи. Особливістю діяльності комісії стала її доступність та відкритість для населення міста, її звіти та результати лабораторних досліджень періодично заслуховувались на публічних засіданнях Катеринославського медичного товариства та друкувались на сторінках місцевої газети „Степь” (1886).

Проблема видалення побутових відходів та нечистот вирішувалась при активному сприянні санітарно-виконавчої комісії під головуванням (1888-1889) санітарного лікаря Олександра Самсоновича Барафа. Саме по його доповіді на засіданнях міської Думи щодо обґрунтування потреби в асенізації, проект її здійснення, згідно протоколу Думи від 05.10.1888р. було віддано не приватним підприємцям, а міській асенізаційній комісії, як складовій санітарно-виконавчої комісії міського самоврядування. Завдяки зусиллям О.С.Барафа під час епідемії віспи у 1890 році у місті були відкриті пункти безкоштовного віспощеплення, тимчасова лікарня для хворих на віспу, отримані позачергові кошти для протиепідемічних заходів. Одночасно з цим санітарно-виконавча комісія вирішувала питання водопостачання та благоустрою міста, розглядала та надавала дозвіл на будівництво миловарного заводу, міських боєнь та худобного двору для до забійного огляду худоби ветеринарним лікарем, керуючись постановами Думи по санітарній частині.

У 1890 році на посаді голови Катеринославської міської санітарної комісії Олександр Іванович Яворський. Він вперше навів демографічні дані народжуваності, смертності, захворюваності населення в залежності від статі, віку, умов проживання, віросповідання тощо, проаналізував статистичні показники у порівнянні з іншими губерніями Росії та Європи, тим самим започаткував санітарну статистику та соціально-гігієнічні дослідження в місті Катеринославі, чим наприкінці ХIХ століття вивів санітарну організацію у передові поряд з Пермським, Казанським, Московським, Херсонським.

У складі санітарно-виконавчої комісії Катеринославського міського самоуправління періоду 1899-1915 рр. працював Леонід Олексійович Ребінін, який продовжував демографічні дослідження міста, забезпечував нагляд за школами, організацією гарячого харчування школярів, за біженцями, сім'ями військовослужбовців, призваних на дійсну службу та інш.

Скорочення у 1906 році губернським земством санітарно-епідеміологічної організації під приводом недостачі коштів, не знизило надбань суспільної гігієни, які підтримувались повітовими земствами і завдяки громадській відповідальності санітарних лікарів, що залишились на своїх постах.

У 1908 році завідувачем губернського санітарного бюро призначено земського лікаря А.Л.Смидовича, у майбутньому відомого організатора вітчизняної суспільної медицини. На посади повітових санітарних лікарів затверджені С.А.Томілін (Олександрівський повіт), В.П.Фіалковський (Бахмутський повіт), А.І.Ширман (Верхньодніпровський повіт), І.І.Степанов-Григор'єв (Катеринославський повіт), Н.Д.Степанов (Маріупольський повіт), С.А.Афанасьєв (Новомосковський повіт), П.Є.Ленчевський (Павлоградський повіт), А.А.Дзеваневський (Слов'яносербський повіт). Кількість спеціалістів постійно зростала: якщо в 1909 лікарів було 17, то в період з 1910 по 1915 разом з головними лікарями міст становило 32. Серед них працювали у подальшому видатні діячі та вчені профілактичної медицини і санітарної справи як Катеринославської губернії, так і Росії, Радянського Союзу: О.М.Марзеєв, С.А.Томілін, С.Н.Ігумнов, А.І.Пижов, М.Ю.Бродський та інш. Саме завдяки їх високому професіоналізму та блискучому таланту в Катеринославській губернії була створена одна із самих потужних санітарних організацій Російської імперії (А.М.Сердюк, В.Л.Прицкер, 2004).

А.Л.Смидович розпочав свою роботу з детального дослідження захворюваності населення, результати яких викладені у багатьох його наукових працях: “Холерная эпидемия”, 1909; “О регистрации...”, 1910; “Общий план противохолерных мероприятий” та “Значение дезинфекции” 1911; “О задачах губернского земства…”, 1912; “Краткий очерк земской медицины…”, 1913.

Були окреслені стратегічні напрями роботи земської медицини - впровадження реєстрації захворюваності по єдиній номенклатурі, поліпшення безоплатної медичної допомоги населенню, устаткування інфекційних відділень при лікарнях і будівництво у 1913 р. в м. Катеринославі інфекційної лікарні, організація бактеріологічних і санітарно-гігієнічних лабораторій в повітах.

В цілому структура Катеринославської санітарної організації в цей період вже була стрункою і добре продуманою, відповідала кращим в цьому відношенні на той час губернським земствам Росії - Московському, Херсонському, Пермському. В ній були губернські з'їзди лікарів і представників земств, губернська санітарна рада, санітарні опікунства, санітарні бюро і санітарні лікарі (рис. 4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Структура санітарної організації Катеринославського губернського земства 1911-1914 р.р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Але в умовах Півдня Росії Катеринославська земська губернія мала ще більш розвинуту інфраструктуру, ніж навіть найстаріше в Малоросії Херсонське земство. До цих прогресивних складових належить віднести санітарно-бактеріологічний інститут з санітарно-гігієнічним відділенням, гідротехнічне бюро, лікувально-продовольчі пункти, лікувально-спостережливі пункти, ясла-притулки, інститут лікарів лекторів, повітові санітарно-бактеріологічні лабораторії, мережа повітових санітарних опікунств.

ВИСНОВКИ

Системно-історичним дослідженням здобутків санітарної організації Катеринославського земства, як складової земської медицини, вперше виявлені особливості етапів її становлення і розвитку, функціонування моделей, встановлені дати заснування міської та губернської санітарних організацій, доведена дієвість впровадженого ними профілактичного напряму в частині протиепідемічних заходів та шкідливих чинників довкілля, що позначилось на розширенні досяжності медико-санітарної допомоги і покращенні стану здоров'я населення, оцінений з наукових позицій внесок ідеологів земської санітарії Катеринославщини, досвід яких став підґрунтям для організаційної побудови перших у світі закладів санітарно-епідеміологічної служби України і не втратив своєї актуальності. Автором наведено теоретичні узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає в науковому обґрунтовані виникнення, становлення та розвитку санітарно-профілактичного напряму земської медицини Катеринославської губернії. На основі здійсненого дослідження зроблено такі висновки і пропозиції:

Показано, що витоки профілактичного напряму в діяльності земської медицини в українських губерніях, як системи надання медико-санітарної допомоги сільському населенню, створеної земським самоврядуванням, нерозривно пов'язані зі становленням громадської гігієни, викликаним реформами 60-х років XIX ст. в Російській державі, і безпосередньо самої земської медицини, яка вперше у світі проголосила безкоштовність надання медичної допомоги, вжиття запобіжних протиепідемічних та санітарних заходів.

Встановлено, що земство Катеринославської губернії - однієї з найбільших у Російській державі - стало третім в Україні за часом запровадження земської медицини (1866) після Полтавської, Херсонської губерній (1865), отримавши у спадщину від Приказів громадської опіки високий рівень смертності населення (33,8%₀), зокрема, дитячої (152,0%₀), хоча він і не перевищував аналогічні середні показники Європейської частини Росії - відповідно 36,5%₀ і 271,0%₀, а також складні санітарно-епідеміологічні умови, якими традиційно характеризувався Південь Росії.

Показано, що крім основних напрямів діяльності земської медицини, саме санітарне неблагополуччя в умовах поступового переходу Катеринославської губернії від аграрного сектору до потужного промислового центру, що пов'язувалось зі значною кількістю прийдешніх найманих робітників, стало одним з провідних чинників зародження санітарно-профілактичного напряму діяльності земства і відноситься до 1867 року -початку впровадження запобіжних заходів щодо інфекційних захворювань в Олександрівському, Верхньодніпровському і Бахмутському повітах, що спростовує існуючі погляди на пріоритетність в цьому Полтавського земства (1868).