Ефективність інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань у літніх хворих із стабільною стенокардією напруги І та ІІ функціональних класів

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 19 наукових праць, з них 6 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 13 тез доповідей.

Матеріали та методи досліджень. Для вирішення поставлених завдань обстежено 115 людей віком 60-74 роки, зокрема 50 практично здорових літніх осіб та 65 хворих на ІХС, стабільну стенокардію напруги І та ІІ ФК. При доборі практично здорових людей клінічними та інструментальними методами виключали органну патологію серцево-судинної, дихальної, нервової, ендокринної та інших систем. Усі обстежені перебували в клініці ДУ „Інститут геронтології АМН України”, де одержували стандартне харчування та були на вільному режимі без зміни звичайного рівня щоденної фізичної активності. гіпоксичний стенокардія тренування міокард

Реальні ІНГТ проводили у 35 здорових літніх людей. Серед них у 19 осіб показник фізичної працездатності (ФП) відповідав віковим нормативам, а в 16 він був зниженим. Контрольну групу склали 15 практично здорових людей літнього віку, що отримували курс імітованих ІНГТ (дихання атмосферним повітрям) через апаратний комплекс „Гіпотрон”.

Курс ІНГТ також провели в 45 хворих на ІХС, серед яких стабільну стенокардію напруги І ФК діагностовано в 20, ІІ ФК - у 25 пацієнтів. До контрольної групи ввійшли 20 літніх хворих на ІХС, стабільну стенокардію напруги І та ІІ ФК. Хворі на ІХС не мали клінічних ознак хронічної серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією Нью-Йорської асоціації серця - NYHA (1973 р.). Крім ІНГТ усі хворі як мінімум за 4 тижні до дослідження, протягом тренувань та періоду спостереження по їхньому завершенню отримували базову терапію: ацетилсаліцилову кислоту (100 мг/доба), за необхідності - нітрати короткої дії, 22 пацієнти (15 з основної та 7 з контрольної груп) вживали в-адреноблокатори (метопролол 25-50 мг/доба або бісопролол 2,5-5 мг/доба), п'ятеро хворих (3 з основної та 2 з контрольної груп) - статини (симвастатин 20 мг/доба або аторвастатин 10 мг/доба), 25 осіб (18 з основної та 7 з контрольної груп) через супутню гіпертонічну хворобу І-ІІ ст. отримували ІАПФ (еналаприл 10-20 мг/доба або лізиноприл 5-10 мг/доба). За віком, статтю і функціональним станом серцево-судинної системи (ССС) пацієнти основної й контрольної групи не різнились.

До дослідження не залучали хворих, котрим протипоказано проведення велоергометрії та ІНГТ (Д.М. Аронов, 2003, А.З. Колчинская, 2003).

Щоб оцінити фізичну працездатність, спростувати або підтвердити хронічну ІХС, проведено пробу зі східчасто-зростальним фізичним навантаженням до досягнення субмаксимальної для віку ЧСС (у здорових) або появи загальновизнаних ознак коронарної недостатності (у хворих на ІХС) (Д.М. Аронов, 2003). Пробу виконували за протоколом, адаптованим для людей літнього віку (О.В. Коркушко, Д.М. Котко, 1985, 1991). До проведення проби в спокої, протягом останніх 10 с на 2-й та 4-й хв кожного рівня навантаження, а також на 1-й, 3-й, 5-й та 7-й хв періоду відновлення в позиції сидячи реєстрували ЕКГ у 12 загальновизнаних відведеннях на кардіографі 6 НЕК-4 (Німеччина). В ці ж періоди визначали АТ. Продовж проби фіксували показники зовнішнього дихання та споживання кисню (автоматичний газоаналізатор „Oxykon-4”, Нідерланди)

Функціональний вік серцево-судинної системи визначали за методикою, що її розробили в відділі клінічної фізіології та патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН України (Ю.Т. Ярошенко, 1992).

У всіх обстежених до проведення ІНГТ визначали індивідуальну чутливість до гіпоксії (дихання газовою сумішшю з умістом кисню 12 % протягом 10 хв). Під час проведення проби відстежували сатурацію крові (SaО₂), АТ, ЧСС (монітор UM-300, „ЮТАС”, Україна), частоту дихання та дихальний об`єм („Oxykon-4”, Нідерланди), ЕКГ у відведенні V₅ із записом стандартних відведень кожні 2 хв (кардіографом 6 НЕК-4, Німеччина). Враховуючи літературні дані щодо критеріїв безпеки проведення гіпоксичних проб та гіпоксичних тренувань (В.А. Дудко, 2000, А.З. Колчинская, 2003), а також дані щодо зниження стійкості до гіпоксії при старінні (О.В. Коркушко, 1980), пробу у літніх хворих на ІХС передчасно припиняли при досягненні одного з наступних критеріїв або їхньому поєднанні:

1. Поява запаморочення, нудоти, відчуття нестачі повітря, задишки, болю в ділянці серця або інших суб`єктивних відчуттів погіршення стану.

2. Підвищення ЧСС на 30 % і більше.

3. Зниження SaО₂ нижче 80 %.

4. Підвищення систолічного АТ на 30 % і більше.

5. Поява на ЕКГ змін ішемічного характеру (Д.М. Аронов, 2003) або частої екстрасистолії (1:6), або порушень провідності.

6. Зниження хвилинного об'єму дихання (ХОД) в динаміці на 20 %.

Режими застосування ІНГТ визначали за результатами гіпоксичної проби. У разі, якщо тривалість гіпоксичної проби до появи критеріїв припинення складала менше 5 хв, ІНГТ не проводили. За тривалості гіпоксичної проби до появи критеріїв припинення менше 7 хв - при тренуваннях застосовували 14 % кисневу суміш з поступовим зниженням концентрації кисню до 12% на 3-5 сеансах. Коли гіпоксична проби триває понад 7 хв призначали режим тренування з 12 % вмістом кисню в гіпоксичній суміші. При незадовільному суб`єктивному перенесенні перших сеансів ІНГТ концентрацію кисню в суміші спочатку підвищували на 1-2 % або зменшували тривалість експозиції до 3-х хв з поступовим відновленням попереднього режиму протягом 2-3 сеансів. Під час сеансів ІНГТ п'ятихвилинні періоди дихання гіпоксичною сумішшю чередували з п'ятихвилинними періодами дихання атмосферним повітрям. Протягом кожного сеансу застосовували 4 таких цикли. Курс гіпоксичних тренувань складався з 10 сеансів.

Сеанси ІНГТ проводили в спеціально обладнаному кабінеті під наглядом навченого медичного персоналу на сертифікованому апаратному комплексі „Гіпотрон” (виробник - науково-дослідний інститут автоматизації проектування динамічних об`єктів та систем, Національний технічний університет „Київський політехнічний інститут”, Україна; свідоцтво про державну реєстрацію № 3966/2005, дійсне до 27.05.10), який функціонує за принципом зворотного дихання.

Для оцінювання ефективності ІНГТ у хворих на ІХС, проводили добове моніторування ЕКГ з визначенням кількості та тривалості епізодів ішемії міокарда. Під час дослідження хворі вели щоденник, у якому детально визначали періоди фізичного та емоційного навантаження, відпочинку, сну, харчування. Проводили аналіз стандартних опитувальників, які хворі вели щодня для відображення динаміки суб'єктивних симптомів ІХС під впливом лікування.

Мікроскопію бульбарної кон'юнктиви вивчали телевізійною щілинною лампою фірми „Zeiss” (Німеччина). Зображення реєстрували на магнітний носій, а одержані шляхом морфометричного аналізу показники мікроциркуляції опрацьовували за бальною шкалою (Л.Т. Малая, 1977).

Вивчення об'ємної швидкості кровотоку шкіри (ОШКШ) проводили двоканальним ЛДФ BLF-21D „Transonic Systems Inc” (США). Оцінювали ОШКШ в ділянці середньої третини внутрішньої поверхні передпліччя в вихідному стані, а також після створенням реактивної постоклюзійної гіперемії шляхом перетискання судин плеча протягом 3 хв манжетою, тиск у якій на 30-50 мм рт. ст. перевищував рівень АТ сист. Оцінювали ОШКШ в стані спокою, максимальну величину ОШКШ при пробі з реактивною гіперемією та час відновлення ОШКШ до початкового рівня.

Спектрофотометричне визначення рівня нітрит-аніонів у плазмі крові здійснювали за методом Грина з використанням реактиву Грисса (L. Green, 1982). Кількість нітрат-аніонів визначали методом О.О. Орлової (2002).

Стан вегетативної регуляції ССС досліджували методом спектрального аналізу варіабельності ритму серця, яку реєстрували протягом доби за загальноприйнятою методикою у відповідно до рекомендацій Європейського кардіологічного товариства та Північно-Американського товариства стимуляції і електрофізіології (1996). При цьому потужність високочастотної компоненти (HF) розглядали як показник активності парасимпатичної ланки, потужність низькочастотної компоненти (LF) - барорефлекторної регуляції ССС, дуже низькочастотної компоненти (VLF) - симпатичної ланки вегетативної нервової системи.

Отримані дані опрацьовано з використанням комп'ютерних програм „Excel” та „Statistica 6.0”. Проводили кореляційний аналіз та математичне моделювання. Вірогідність розбіжностей показників між групами та достовірність зрушень показників оцінювали, використовуючи критерій t Ст'юдента. За рівень статистичної правдивості взято значення р<0,05.

Результати дослідження та їхнє обговорення. Проведення гіпоксичної проби до тренувань довело безпечність дихання 12 % кисневою сумішшю літніми хворими на ІХС протягом 5 хв, що дає змогу проводити ІНГТ в запропонованому режимі. Лише у двох пацієнтів (3%) проба тривала менше 5 хв унаслідок неадекватної реакції АТ, що супроводжувалось суб`єктивним погіршенням стану. При проведенні гіпоксичної проби в жодного хворого не зареєстровано негативних змін ЕКГ, за винятком того, що у восьми пацієнтів (11,6 %) виявили поодинокі екстрасистоли, поява яких не була причиною припинення проби.

У більшості здорових літніх осіб (88,6 %) після курсу ІНГТ суттєво зменшились суб`єктивні відчуття загальної слабкості та втоми при виконанні фізичних навантажень, підвищилась фізична активність, поліпшився настрій та сон. Під впливом ІНГТ у 80 % хворих на ІХС зменшились частота, інтенсивність і тривалість нападів стенокардії, загальна слабкість, підвищилась фізична працездатність. У 11,1 % здорових літних людей та у 12,8 % хворих на ІХС протягом перших 2-3 сеансів спостерігали суб`єктивне погіршення загального стану - відчуття тяжкості в ділянці серця, збільшились частота і тривалість нападів стенокардії (у хворих), головного болю, шуму в голові, загальної слабкості. Ці симптоми проходили самостійно в процесі тренувань і не потребували додаткової медикаментозної корекції. Лише двоє хворих (4,3 %) на ІХС та одна здорова людина (2,8 %) з огляду на погіршення суб'єктивного стану були виведені з дослідження. При тривалому спостереженні (3 міс) за динамікою симптомів ІХС у пацієнтів, які отримали курс ІНГТ на тлі базової терапії, з`ясовано, що досягнутий клінічний ефект гіпоксичних тренувань зберігався протягом 2-х міс.

Результати обстеження, зокрема ЕКГ у стані спокою та під час фізичного навантаження, дані холтерівського моніторування ЕКГ протягом доби та лабораторних аналізів крові не виявили будь-яких негативних змін у процесі застосування ІНГТ, що є доказом безпечності обраних режимів гіпоксичних тренувань у людей літнього віку.

Ефективність курсу ІНГТ оцінювали за їхнім впливом на ФП. Гіпоксичні тренування підвищили її як у здорових людей літнього віку (ефективніше при зниженій ФП), так і в хворих на ІХС (ефективність вірогідно не різнилася при І та ІІ ФК стенокардії) (табл. 1).

Таблиця 1 Ефективність ІНГТ у здорових і хворих на ІХС людей літнього віку

Примітки: Колонки ефективності ІНГТ: І - відсоток осіб, у яких ІНГТ збільшили ФП на 15 Вт і більше, ІІ - відсоток осіб, у яких ІНГТ збільшили тривалість проведення ВЕМ на 2 хв на попередньому рівні навантаження, ІІІ - відсоток осіб, у яких ІНГТ не збільшили ФП, n - кількість обстежених, ^* - р<0,05, ^** - р<0,01, вірогідність зрушення показників під впливом ІНГТ, # - р<0,05, вірогідність відмінності показників між підгрупами, які порівнюють.

Через 1 міс досягнутий ефект зберігався у 67 % хворих, через 2 міс - у 33 %, а через 3 міс - лише у 7 %.

За результатами добового холтерівського моніторування ЕКГ у групі літніх хворих на ІХС після ІНГТ зменшилась тривалість добової ішемії міокарда на 51,1 % або на (14,2±6,1) хв (р<0,05). У контрольній групі - на 32,3 % (8,2±5,8 хв, р>0,05).

Проведений аналіз ефективності ІНГТ залежно від показників вихідного стану дає змогу прогнозувати зростання фізичної працездатності за рівнем споживання кисню при субмаксимальному (для літніх здорових) та граничному (для літніх хворих) ФН, або (якщо визначити споживання кисню неможливо) за потужністю субмаксимального чи граничного ФН:

1. Для здорових людей літнього віку:

Д А=418,2 - 12,6 СпО_2субм.

Д А=29,7 · W - A - 1160,5

2. Для літніх хворих із стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК:

Д А=587,5 - 20,9 · СпО_2гр.

Д А=24,5 · W - 0,97 · A - 684

де Д А - прогнозований приріст виконаної роботи, Вт·хв,

СпО_2субм. - споживання кисню на субмаксимальному ФН до тренувань (мл·хв^-1·кг^-1),

СпО_2гр. - граничне споживання кисню до тренувань (мл·хв^-1·кг^-1),

W - субмаксимальна (для здорових) та гранична (для хворих) потужність ФН до тренувань, Вт,

А - виконана робота протягом проби з ФН до тренувань, Вт·хв (сума добутків потужності кожного рівня навантаження та часу педалювання в хвилинах).

Достатню ефективність ІНГТ прогнозують у випадку, якщо Д А>110 Вт·хв, відсутність ефекту - якщо Д А±110 Вт·хв, несприятливий ефект - при Д А<-110 Вт·хв.

Одним із механізмів, які лежать в основі сприятливого впливу ІНГТ на ФП, є економізація функціонування серцево-судинної, дихальної систем та процесів споживання кисню. На це вказує зменшення АТ, подвійного добутку (ПД), ХОД та споживання кисню під впливом ІНГТ на однакових рівнях ФН до та після тренувань. З іншого боку, в осіб, у яких ІНГТ не призвели до зростання ФП (підгрупа без ефекту тренувань), приведені показники не змінились (табл. 2). Встановлено кореляційний зв'язок між зміною потужності граничного (чи субмаксимального) ФН та економізацією функціонування ССС (за зміною приростом ПД на навантаження 55 Вт) у здорових людей літнього віку (r=0,46, р<0,05) і літніх хворих на ІХС (r=0,5, р<0,01).

Після курсу ІНГТ економізацію функціонування ССС переважно спостерігали у здорових людей зі зниженою ФП. У них також спостерігали ефективніше споживання кисню організмом, поліпшення процесів впрацьовування під час виконання ФН 25 Вт, та відновлення по його завершенню. Зокрема, первинний дефіцит кисню (ПДК) після навантаження 25 Вт (5 хв) зменшився на (97±41) мл (р<0,05), кисневий борг (КБ) - на (102±48) мл (р<0,05), киснева вартість роботи (КВР) - на (311±121) мл (р<0,05). У підгрупі зі збереженою ФП спостерігали лише тенденцію до зменшення КБ та КВР. У хворих на ІХС вірогідне поліпшення процесів споживання кисню на навантаження 25 Вт відбулось у осіб з ІІ ФК стенокардії. У них ПДК зменшився на (56±21) мл (р<0,05), КБ - на (78±35) мл (р<0,05) та КВР - на (390±118) мл (р<0,05). У пацієнтів з І ФК стенокардії ці показники вірогідно не змінились.

Таблиця 2 Показники гемодинаміки, вентиляції та споживання кисню та їх зрушення при дозованих навантаженнях у літніх хворих на ІХС під впливом курсу ІНГТ залежно від його ефективності

Примітка. ^* - р <0,05, ^# - р <0,01, вірогідність зрушень під впливом ІНГТ.

Економічніше функціонування та розширення адаптаційних можливостей ССС після ІНГТ зумовило зменшення її функціонального віку у літніх здорових людей зі зниженою ФП на (3,6±1,5) років (р<0,05) та у хворих зі стабільною стенокардією напруги ІІ ФК - на (6,1±2,2) років (р<0,05).

Застосування ІНГТ підвищило стійкість літніх хворих на ІХС до впливу дозованої гіпоксії, переважно, в чутливих до гіпоксії осіб (r=0,58, р<0,01). На ліпшу переносність гіпоксії після ІНГТ вказують менші зміни АТ та SaO₂ при дозованій гіпоксичній пробі (рис. 1, рис. 2). Підвищення стійкості організму до гіпоксії супроводжувало зростання толерантності до фізичного навантаження (r=0,43, р<0,05), тоді як у хворих без ефекту тренувань стійкість до гіпоксії не змінилась.

Рис. 1. Динаміка АТ сист. при гіпоксичній пробі до і після курсу ІНГТ залежно від його ефективності

Рис. 2. Динаміка сатурації крові при гіпоксичній пробі у хворих на ІХС до і після курсу ІНГТ залежно від його ефективності

Використання ІНГТ у літніх хворих на ІХС привело до поліпшення мікроциркуляції: спостерігали гомогенізацію та прискорення кровотоку внаслідок зменшення сладж-феномена у венулах, артеріолах та капілярах. Цьому також сприяло вірогідне (р<0,01) збільшився діаметру артеріол на (1,8±0,2) мкм та посилення тонусу вену, діаметр яких по завершенню гіпоксичних тренувань зменшився на (2,4±0,5) мкм).

У здорових людей під впливом ІНГТ зросла ОШКШ у спокої на (0,060,04) мл/хв100 г (р>0,05) в підгрупі зі збереженою ФП та на (0,110,04) мг/хв100 г (р<0,05) в підгрупі зі зниженою ФП. Тривалість періоду відновлення ОШКШ після проби з реактивною постоклюзійною гіперемією збільшилась у цих підгрупах, відповідно, на (15,35,6) с (р<0,05) та (25,211,2) с (р<0,05).

У хворих на ІХС після ІНГТ також зросла ОШКШ у спокої на (0,050,02) мл/хв100 г (р<0,05) та збільшилась тривалість відновлення ОШКШ до початкового рівня після проби з реактивною гіперемією на (18,55,5) с (p<0,01). У підгрупі хворих з високою ефективністю ІНГТ поліпшення кровотоку шкіри характеризується вірогідним підвищенням ОШКШ у спокої на (0,060,02) мл/хв100 г (p<0,05) та тривалості відновлення ОШКШ після проби з реактивною гіперемією на (24,77,4) с (p<0,01). У пацієнтів з відсутністю ефекту ІНГТ показники ОШКШ до та після тренувань не відрізнялись, а тривалість відновлювального періоду зросла лише на (8,66,9) с (p>0,05). Кореляційний аналіз виявив статистично вірогідний зв`язок між зростанням граничного ФН та поліпшенням кровотоку шкіри за даними ЛДФ як у літніх здорових людей (r=0,35, р<0,05), так і в літніх хворих на ІХС (r=0,38, р<0,05).

Поліпшення судинорухової функції ендотелію пов'язано зі стимулюючим впливом ІНГТ на синтез оксиду азоту (NO). В цілому в групі хворих на ІХС показано збільшення кількості активних метаболітів NO в плазмі крові на (2,831,31) мкмоль/л (p<0,05). Такі зрушення спостерігали, переважно, у хворих зі зростанням толерантності до ФН. У них величина метаболітів NO підвищилась на (5,531,58) мкмоль/л (p<0,01), тоді як у підгрупі без ефекту ІНГТ загальний вміст метаболітів NO істотно не змінився.

Гіпоксичні тренування зумовили зниження співвідношення LH/HF у здорових літніх людей з 2,070,27 до 1,530,17, що свідчить про зростання парасимпатичного тонусу. У цілому в групі літніх хворих на ІХС застосування ІНГТ не привело до змін добової ВРС. У підгрупі з ефектом тренувань (зростання граничного рівня ФН) відбулось збільшенням тонусу парасимпатичного відділу нервової системи в нічний період, про що свідчить зростання величини HF.

Таким чином, при дотриманні індивідуального підходу до вибору режиму гіпоксичних тренувань їх проведення на апаратному комплексі „Гіпотрон” є безпечним як для здорових людей літнього віку, так і для літніх хворих на ІХС із стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК. В останніх гіпоксичні тренування зменшують клінічні прояви ІХС, збільшують толерантність до ФН, скорочують тривалість добової ішемії міокарда, знижують функціональний вік ССС та підвищують стійкість організму до дії дозованої гіпоксії.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і представлено нове вирішення наукового завдання підвищення ефективності лікування хворих літнього віку зі стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК шляхом використання інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань у поєднанні з засобами медикаментозної терапії ІХС.

1. Проведення ІНГТ на апаратному комплексі „Гіпотрон”, за умови індивідуального визначення тренувального режиму й належного контролю за станом організму, є безпечним у 97,2 % літніх здорових людей та у 95,7 % літніх хворих зі стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК.

2. ІНГТ розширюють адаптаційні можливості організму в здорових людей літнього віку, про що свідчить зростання фізичної працездатності на 5,1%. Позитивні ефекти ІНГТ спостерігаються переважно у осіб зі зниженою фізичною працездатністю.

3. У 80 % літніх хворих із стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК використання ІНГТ на фоні медикаментозної терапії сприяє зменшенню клінічних проявів захворювання. Досягнутий ефект зберігається 2 міс після припинення тренувань.

4. Об`єктивними доказами ефективності ІНГТ у літніх хворих із стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК є зростання толерантності до фізичного навантаження (за даними велоергометрії) на 9,9 % та скорочення тривалості добової ішемії міокарду (за даними холерівського моніторування ЕКГ) на 51,1 %.

5. Сприятливий ефект гіпоксичних тренувань у людей літнього віку досягається завдяки економізації діяльності серцево-судинної та дихальної систем і процесів споживання кисню при фізичних навантаженнях, поліпшенню судинорухової функції ендотелію та мікроциркуляції.

6. У літніх хворих на ІХС застосування ІНГТ підвищує стійкість організму до гіпоксії, на що вказують менші зрушення артеріального тиску (АТ сист. на 6,0 %) та сатурації крові (на 1,5 %) на 7 хв дозованої гіпоксичної проби.

Практичні рекомендації

1. У здорових літніх людей ІНГТ доцільно використовувати як самостійний метод підвищення адаптаційних можливостей організму.

2. У хворих літнього віку зі стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК ІНГТ доцільно застосовувати як доповнення до стандартів медикаментозного лікування захворювання.

3. Режим проведення ІНГТ в осіб літнього віку необхідно встановлювати індивідуально, шляхом визначення чутливості організму до гіпоксії. З цією метою проводиться дозована гіпоксична проба тривалістю 10 хв із вмістом кисню в газовій суміші 12 %.

4. Повторні курси ІНГТ доцільно проводити з урахуванням індивідуальної ефективності першого курсу та тривалості збереження ефекту (в більшості хворих - через 3 міс).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ НА ТЕМУ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шатило В.Б., Коркушко О.В., Іщук В.О., Писарук А.В., Дужак Г.В. Безпечність та ефективність застосування інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань у людей похилого віку // Український пульмонологічний журнал. - 2005. - № 3 (додаток). - С. 88-92. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив пацієнтів, провів велоергометрії, гіпоксичні проби, холтерівське моніторування ЕКГ, статистично проаналізував отримані дані, підготував текст статті.

2. Коркушко О.В., Іщук В.О., Шатило В.Б., Ярошенко Ю.Т. Вплив курсів інтервальних нормобаричних гіпоксичних і фізичних тренувань на фізичну працездатність у людей літнього віку // Проблемы старения и долголетия. - 2006. - Т. 15, № 2. - С. 119-127. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив хворих, провів велоергометрії, статистично проаналізував отримані дані щодо літніх людей, які отримували гіпоксичні тренування, підготував частину тексту статті про гіпоксичні тренування.

3. Коркушко О.В., Шатило В.Б., Лішневська В.Ю., Іщук В.О., Чижова В.П., Дужак Г.В., Сліпченко В.В. Зміни судинної мікроциркуляції під впливом курсу інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань у людей похилого віку з ішемічною хворобою серця // Кровообіг та гемостаз. - 2006. - № 3. - С. 13-19. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив хворих, провів велоергометрії, гіпоксичні проби, холтерівське моніторування ЕКГ, статистично проаналізував отримані дані, підготував текст статті.

4. Коркушко О.В., Іщук В.О., Шатило В.Б., Козловський В.О. Вплив інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань та метаболічної терапії Ритмокором на серцево-судинну систему хворих на ішемічну хворобу серця похилого віку // Biomedical and biosocial anthropology. - 2006. - № 7. - С. 60-65. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив пацієнтів, провів велоергометрії та гіпоксичні проби, статистично проаналізував отримані дані, підготував текст статті.

5. Іщук В.О., Шатило В.Б. Рекомендації щодо застосування інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань у пацієнтів літнього віку з ішемічною хворобою серця // Кровообіг та гемостаз. - 2007. - № 1. - С. 49-53. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив пацієнтів, провів велоергометрії та гіпоксичні проби, провів математичний аналіз даних, підготував текст статті.

6. Іщук В.О. Безпечність та ефективність інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань при лікуванні літніх хворих на ішемічну хворобу серця // Журнал АМН України. - 2007. - Т. 13, № 2. - С. 374-384.

7. Ищук В.А., Дужак Г.В., Коберник Н.Н. Влияние интервальных нормобарических тренировок на сосудодвигательную функцию эндотелия у пожилых больных ИБС // Тези IV Національного конгресу геронтологів і геріатрів України. - Київ, 2005. - С. 121. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив хворих, провів велоергометрії, статистично проаналізував отримані дані, підготував текст тез.

8. Іщук В.О. Зміна реакції вентиляційної функції легень на фізичне навантаження під впливом інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань у людей похилого віку, хворих на ІХС // Тези IV Національного конгресу геронтологів і геріатрів України. - Київ, 2005. - С. 122. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив пацієнтів, провів велоергометрії, статистично проаналізував отримані дані, підготував текст тез.

9. Ищук В.А., Шатило В. Б. Изменение потребления кислорода при стандартной физической нагрузке у людей пожилого возраста под влиянием курса интервальных нормобарических гипоксических тренировок // Материалы Четвертой Российской конференции (с международным участием) „Гипоксия: механизмы, адаптация, коррекция”. - Москва, 2005. - С. 51. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив пацієнтів, провів велоергометрії, статистично проаналізував отримані дані, підготував текст тез.

10. Іщук В.О. Зміна реакції кардіореспіраторної системи здорових літніх людей в залежності від толерантності до фізичного навантаження під впливом курсу інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань // Тези наукової конференції молодих вчених „Актуальні проблеми геронтології та геріатрії”. - Київ. - 2006. - С. 64-65.

11. Іщук В.О., Дужак В. Г. Прогнозування ефективності курсу інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань у людей похилого віку, хворих на ішемічну хворобу серця, методом лазерної доплерівської флоуметрії. Матеріали ІІІ міжнародної медико-фармацевтичної конференції студентів та молодих вчених, Чернівці, 3-5 квітня 2006 р. // Хист. - 2006. - вип. 8. - С. 87. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив хворих, провів велоергометрії, статистично проаналізував отримані дані, підготував текст тез.

12. Іщук В.О. Вплив інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань на фізичну працездатність людей похилого віку зі зниженою толерантністю до фізичного навантаження. Матеріали XVII з`їзду Українського фізіологічного товариства з міжнародною участю, Чернівці, 18-20 травня 2006 р. // Фізіологічний журнал. - 2006. - Т. 52, № 2. - С. 176.

13. Korkushko O.V., Shatilo V.B., Yaroshenko Yu.T., Ishchuk V.A., Antonyuk-Scheglova I.A. Adaptogenic effects of physical and hypoxic trainings in elderly subjects with a low resistance to stress // Materials of VIII World Congress of International Society for Adaptive Medicine, Moscow, Russia, june 21-24, 2006. - P. 63-64. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив пацієнтів, провів велоергометрії, статистично проаналізував отримані дані щодо літніх людей, які отримували гіпоксичні тренування, підготував текст тез про гіпоксичні тренування.

14. Serebrovskaya T.V., Korkushko O.V., Shatilo V.B., Asanov E.O., Ishchuk V.A., Drevytska T.I., Dosenko V.E. Hypoxia-inducible factor-alfa polymorphism is not associated with individual features of adaptacion to intermittent hypoxia // Materials of VIII World Congress of International Society for Adaptive Medicine, Moscow, Russia, june 21-24, 2006. - P. 195. Дисертант добрав пацієнтів для курсу гіпоксичних тренувань, проводив забір біологічного матеріалу.

15. Korkushko O.V., Shatilo V.B., Yaroshenko Yu.T., Ishchuk V.A. Adaptation ability effects of exercise and hypoxic training program in elderly subjects // Pneumonologia i alergologia Polska, 2006. - T. 74, № 3. - P. 336. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив пацієнтів, провів велоергометрії, статистично проаналізував отримані щодо літніх людей, які отримували гіпоксичні тренування, підготував текст тез про гіпоксичні тренування.

16. Іщук В.О., Степанова О.В., Бондаренко О.В. Адаптація до гіпоксії літніх хворих з ішемічною хворобою серця, значення оксиду азоту // Тези наукової конференції молодих вчених „Біологічні основи розвитку патології пізнього віку”. - Київ, 2007. - С. 49-50. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив пацієнтів, провів велоергометрії, статистично проаналізував отримані дані, підготував текст тез.

17. Ищук В.А., Шатило В.Б. Влияние интервальных нормобарических гипоксических тренировок на устойчивость к гипоксии пожилых больных с ишемической болезнью сердца // Материалы ХІІ Международного симпозиума „Эколого-физиологические проблемы адаптации”, Москва, РУДН, Россия, 30-31 января, 2007. - С. 204-206. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив пацієнтів, провів велоергометрії та гіпоксичні проби, статистично проаналізував отримані дані, підготував текст тез.

18. Serebrovskaya T., Korkushko O., Shatilo V., Ischuk V., Downey F. Ventilation, hemodynamics, and exercise performance of elderly men after intermittent hypoxia training (IHT) // Materials of the 15^th International Hypoxia Symposium, Lake Louise, Alberta, Canada, February 27 - march 4, 2007. - P. 81-82. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив пацієнтів, провів велоергометрії та гіпоксичні проби, статистично проаналізував отримані дані.

19. Ishchuk V.A., Tchizova V.P., Korkushko O.V., Yakimenko D.M. Microcirculatory system adaptation to intermittent hypoxia in elderly patient with an ischemic heart disease // Успехи геронтологии. - Т. 20, № 3. - С. 123. Дисертант проаналізував літературні джерела, добрав та клінічно обстежив пацієнтів, статистично проаналізував отримані дані та підготував текст тез.

АНОТАЦІЯ

Іщук В. О. Ефективність інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань у літніх хворих із стабільною стенокардією напруги І та ІІ функціональних класів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, ДУ „Інститут гастроентерології АМН України”, Дніпропетровськ, 2007.

Дисертацію присвячено підвищенню ефективності лікування стабільної стенокардії напруги І та ІІ функціональних класів (ФК) у хворих літнього віку шляхом додавання до препаратів базової терапії курсу інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань (ІНГТ). Для вирішення поставлених завдань обстежено 50 здорових та 65 хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) зі стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК віком 60-74 роки. Проведення ІНГТ на апаратному комплексі „Гіпотрон” за умов індивідуального добору режиму тренувань є безпечним у 97,2 % здорових людей літнього віку та 95,7 % літніх хворих на ІХС. ІНГТ зменшують клінічні прояви ІХС, підвищують фізичну працездатність (ФП), скорочують тривалість добової ішемії міокарда, знижують функціональний вік серцево-судинної системи та підвищують стійкість організму до гіпоксії. ІНГТ є ефективнішими в осіб зі зниженою ФП. Сприятливий вплив ІНГТ зумовлений економізацією діяльності серцево-судинної, дихальної систем і споживання кисню на фізичне навантаження, поліпшенням судинорухової функції ендотелію та мікроциркуляції. Проведення ІНГТ можна рекомендувати здоровим літнім людей як самостійний метод підвищення адаптаційних можливостей організму та в літніх хворих на ІХС як доповнення до існуючих стандартів лікування.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія напруги І та ІІ ФК, інтервальні нормобаричні гіпоксичні тренування, літній вік.

АННОТАЦИЯ

Ищук В. А. Эффективность интервальних нормобарических гипоксических тренировок у пожилых больных со стабильной стенокардией напряжения І и ІІ функциональных классов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. Днепропетровская государственная медицинская академия, Государственное учреждение “Институт гастроэнтерологии АМН Украины”, Днепропетровск, 2007.

Диссертация посвящена повышению эффективности лечения больных пожилого возраста со стабильной стенокардией напряжения І и ІІ фукциональных классов (ФК) путем исспользования препаратов базисной терапии и курса интервальных нормобарических гипоксических тренировок (ИНГТ).

Для решения поставленных задач обследованы 115 человек возрастной группы 60-74 года. В том числе 50 здоровых пожилых людей и 65 пожилых больных ишемической болезнью сердца (ИБС) со стабильной стенокардией напряжения І и ІІ ФК. В группе здоровых 35 человек прошли курс реальных ИНГТ и 15 составили контрольную группу - им проведены имитированные ИНГТ (дыхание только атмосферным воздухом). В группе больных ИБС реальные ИНГТ получили 45 человек, имитированные - 20.

В работе изучены течение клинических симптомов ИБС, показатели физической работоспособности, суточной ишемии миокарда, гемодинамики, вентиляции и потребления кислорода, изменения артериального давления и сатурации крови при дозированной гипоксической пробе; показатели микроциркуляции и сосудодвигательной функции эндотелия, количество активных метаболитов оксида азота, показатели вегетативной регуляции ритма сердца.

Установлено, что проведение ИНГТ на аппаратном комплексе “Гипотрон” являются безопасными для 97,2 % пожилых здоровых людей и 95,7 % пожилых больных ИБС при условии индивидуального подбора режима тренировок. Их использование улучшает субъективное состояние 88,6 % здоровых и уменьшает клинические симптомы ИБС у 80,0 % больных. Применение гипоксический тренировок повышает физическую работоспособность здоровых людей пожилого возраста на 5,1 % (р<0,05) и толерантность к физической нагрузке у больных ИБС на 9,9 % (р<0,05). У здоровых людей ИНГТ более эффективны у лиц со сниженной физической работоспособностью (у 68,7 %). У 65,0 % больных ИБС с І ФК стенокардии и у 72,0 % пациентов со ІІ ФК стенокардии ИНГТ повысили физическую работоспособность. Отмечено уменьшение продолжительности суточной ишемии миокарда на 51,1 % или (14,2±6,1) мин (р<0,05). Гипоксические тренировки снижают функциональный возраст сердечно-сосудистой системы, как у пожилых здоровых людей со сниженной физической трудоспособностью (на 3,61,5 года, р<0,05), так и у пожилых больных стенокардией напряжения ІІ ФК (на 6,12,2 года, р<0,05). Благоприятный эффект гипоксических тренировок длится 2 мес.

Положительные влияния гипоксических тренировок на физическую работоспособность связаны с экономизацией функционирования сердечно-сосудистой (для здоровых - r=0,46, р<0,05, для больных - r=0,50, р<0,01), дыхательной систем и потребления кислорода на дозированные физические нагрузки, улучшением микроциркуляции и сосудодвигательной функции эндотелия (для здоровых - r=0,35, р<0,05, для больных - r=0,38, р<0,05). Кроме того, у пожилых больных с ИБС применение ИНГТ повышает устойчивость организма к гипоксии, на что указывают меньшие сдвиги артериального давления (на 6,0 %) и сатурации крови (на 1,5 %) на 7 мин дозированной гипоксической пробы. Снижение чувствительности организма к гипоксии сопровождается повышением толерантности к физической нагрузке (r=0,43, р<0,05) и наблюдается, преимущественно, у людей с низкой устойчивостью к гипоксии (r=0,58, р<0,01).

Представленные данные позволяют рекомендовать проведение ИНГТ у здоровых пожилых людей как самостоятельный метод повышения адаптационных возможностей организма, а у пожилых больных ИБС как дополнение к существующим стандартам лечения. Технические характеристики аппаратного комплекса „Гипотрон” (Украина) удовлетворяют требованиям безопасности проведения ИНГТ у людей пожилого возраста.