Вивчення фармакологічної дії нової комбінованої мазі "Мірамеф" для лікування запальних та мікробних захворювань шкіри

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Важливою проблемою сучасної медицини є збільшення частоти алергічно-запальних уражень шкіри. За даними МОЗ України алергічні дерматити складають 70 % від усіх дерматологічних захворювань. Протягом останніх 5-ти років рівень алергічного контактного дерматиту виріс на 45 % в усіх вікових групах (Вороненко Ю.В, 2000). Запальні захворювання шкіри характеризуються високими показниками короткочасної і довготривалої непрацездатності, у першу чергу осіб молодого віку, що призводить до зниження загальнонаціонального валового продукту, тим самим підкреслює важливе медико-соціальне значення необхідності профілактики та лікування цієї групи захворювань.

Серед запальних захворювань шкіри (нейродерматози, прості та алергічні дерматити, екземи, токсикодермії, псоріаз, інфекційні ураження шкіри та ін.), велику питому вагу мають тяжкі ураження, що ускладнені інфекцією та супроводжуються рановим процесом. Вказані захворювання характеризуються тяжким перебігом, схильністю до рецидивування та рефрактерністю до існуючих засобів фармакотерапії. До того ж, їх лікування ускладнюється ростом антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів, підвищенням алергізації населення, що пов'язано з поліпрагмазією у медичній практиці та широким використанням хімічних сполук у побуті та виробництві (Винарська О.І., 2000, Abeck D.,1991).

У терапії вказаних захворювань традиційно використовують лікарські засоби на основі глюкокортикостероїдів (ГКС) у комбінації з антибактеріальними препаратами. Останні проявляють виражену протизапальну та протимікробну дію, проте проявляють значну кількість побічних ефектів: атрофія епідермісу і дерми, поява фолікулітів, вугрів, підсилення дерматофітної інфекції, збільшення ризику розвитку катаракти, глаукоми, артеріальної гіпертензії, синдрому Кушинга, що значно обмежує їх широке застосування у клінічній практиці (Коржокова Т.П., 2001). Тому актуальним є проведення наукових досліджень з метою створення та вивчення нових ефективних та безпечних засобів, що, поряд з протиалергічною та протизапальною дією, проявляють антимікробні властивості та забезпечують інтенсивне протікання репаративних процесів, є відносно недорогими та доступними і мають надійну сировинну базу.

Спільність патогенетичних механізмів дерматитів, особливо тяжких форм, що супроводжуються мокнуттям, а у найбільш тяжких випадках ексудацією та рановим процесом дає змогу проводити цілеспрямований пошук по створенню препарату, який можна використовувати як для лікування дерматитів середнього ступеня тяжкості, так і дерматитів з тяжким перебігом, що супроводжуються тріщинами та ранами (Воронина В.Н., 2003, Barnes P, 2000).

З метою створення високоефективного та водночас безпечного протизапального, протиалергічного,протимікробного та ранозагоювального засобу для зовнішнього застосування, вченими НФаУ разом зі співробітниками фармацевтичної фірми “Дарниця” була розроблена мазь “Мірамеф”, що містить мефенамову кислоту, мірамістин, декспантенол, димексид та гідрофільну основу з помірною осмотичною активністю. Вказаний склад забезпечує комплексну фармакологічну дію мазі.

Мефенамова кислота - препарат із групи НПЗЗ - виявляє протизапальну та знеболюючу дію (Клименко Н.А., 1997). Мірамістин має виражені антибактеріальні та імуномодулюючі властивості (Смирнов И.В., 2003). Декспантенол стимулює репаративні процеси (Сучасне медикаментозне лікування ран (відомча інструкція), 2002). З метою покращення пенетрації компонентів мазі в тканини до складу мазі введено димексид, який проявляє місцевознеболюючі, антимікробні, антиоксидантні, протизапальні властивості та традиційно використовується у фармацевтичному виробництві мазей як провідник лікарських засобів через біологічні мембрани (Бойко Н.І., 1979, Гладух Є.В., 2002). Для забезпечення оптимального дренування набряклої поверхні без надмірного пересушування епітелію основою мазі обрана суміш ПЕО з помірною осмотичною активністю 170% (для порівняння, осмотична активність препарату з високою дегідратуючою дією серед м'яких лікарських засобів - мазі „Левомеколь” дорівнює 350%).

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи було експериментальне обґрунтування перспективності клінічного застосування мазі „Мірамеф”, призначеної для лікування запальних та мікробних захворювань шкіри. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

1. Провести скринінгове вивчення протизапальної та репаративної дії різних за складом варіантів мазі “Мірамеф” на моделях термічного запалення лапи у мишей, карагенінового набряку лапи, скипідарного дерматиту у щурів, лінійних різаних ран у щурів та визначити мазь з оптимальним співвідношенням діючих речовин для подальшого фармакологічного вивчення.

Дослідити протиалергічну активність мазі “Мірамеф” на моделях алергічного контактного дерматиту, викликаного біхроматом калію, 2,4-динітрохлорбензолом та на моделі гістамінового набряку лапи у щурів.

Встановити виразність ранозагоювальної активності мазі “Мірамеф” на моделях трафаретних ран та асептичного альтеративного запалення шкіри і підшкірної клітковини у щурів.

Вивчити протимікробну дію мазі в умовах in vitro та in vivo на моделях кандидозної інфекції у мишей та гнійної рани, інфікованої сумішшю стафілококу і синегнійної палички.

Вивчити можливі токсичні властивості мазі “Мірамеф”.

1. Матеріали та методи дослідження

З метою досягнення поставленої мети в результаті скринінгових досліджень був визначений склад мазі „Мірамеф”, яка стала об'єктом фармакологічних досліджень. Як діючі компоненти до складу мазі „Мірамеф” введені:

- мірамістин - 0,5 %;

- мефенамова кислота - 1,0 %;

- декспантенол - 2,5%;

- димексид - 3 %;

- основа (суміш ПЕО-400, ПЕО-1500 та пропіленгліколю) до 100%. Осмотична активність дорівнює 170%.

Досліди проводили відповідно до вимог біоетики на 112-ти нелінійних статевозрілих мишах масою 18-25 г, 302-ох білих нелінійних статевозрілих щурах масою 180-220 г, 60-ти мурчаках масою 350-550 г і 12-ти кроликах масою 2,5-3,0 кг, вирощених у розпліднику віварію ЦНДЛ НФаУ (М.П. Западнюк та ін., 1983).

Метою першочергових досліджень було визначення оптимальної терапевтичної концентрації діючих речовин мазі в умовах фармакологічного скринінгу. Невід'ємною складовою патогенезу уражень шкіри є запалення. Тому на першому етапі для встановлення оптимальної концентрації мефенамової кислоти та ДМСО скринінгові дослідження мазі проводили за протизапальною дією з використанням різних за етіологією експериментальних моделей запалення: термічного запалення лапи у мишей (Мохорт М.А. та ін., 1992), карагенінового набряку лапи у щурів (Доклінічні дослідження лікарських засобів (методичні рекомендації), 2001) та скипідарного дерматиту у щурів (Яковлєва Л.В. та ін., 2002). На даному етапі як препарати порівняння використовували аналоги за складом, фармакологічною дією та показаннями до застосування: мазь “Мефенат”, крем “Тридерм” та гель диклофенаку натрію. Для встановлення оптимальної кількості репаративного засобу - декспантенолу у складі мазі наступний етап скринінгових досліджень проводили на моделі лінійних різаних ран у щурів у порівнянні з гелем “Пантестин-Дарниця”. Оцінку лікувальної дії мазі проводили на підставі вимірювання міцності утвореного рубця методом ранотензіометрії (Кочнєв О.С., 1991, Ісаєв В.А., 1994).

З урахуванням мети дисертаційної роботи та поставлених завдань подальше фармакологічне вивчення мазі “Мірамеф” включало дослідження її протиалергічної та ранозагоювальної активності.

Протиалергічну дію мазі “Мірамеф” вивчали на двох загальновживаних моделях алергічних контактних дерматитів, викликаних 2,4-динітрохлорбензолом та біхроматом калію у мурчаків (Рабен А.С. и др., 1970). Як препарати порівняння на моделях алергічних контактних дерматитів використовували аналог за складом - мазь “Мефенат” та аналог за фармакологічною дією - мазь “Тридерм”. Оцінку виразності запальної та алергічної реакції проводили за розміром шкірної згортки, загальною кількістю лейкоцитів у периферичній крові та запальною реакцією шкіри у балах (Алексеева О.Г. и др., 1972).

Враховуючи те, що ключовим медіатором гострого алергічного запалення є гістамін, одним із завдань роботи стало вивчення активності мазі “Мірамеф” на моделі гістамінового набряку лапи у щурів. Для встановлення механізму протиалергічної дії вивчаємої комбінованої мазі як препарати порівняння були обрані: НПЗЗ - гель диклофенаку натрію та Н1-гістаміноблокатор - гель “Феністил”. Антиексудативну дію мазі оцінювали за ступенем зменшення набряку, визначаючи різницю в об'ємі між набряклою лапою та її вихідним об'ємом (Доклінічні дослідження лікарських засобів (методичні рекомендації), 2001).

Для вивчення ранозагоювальної дії мазі “Мірамеф” використовували моделі ранових уражень шкіри як асептичних, так і інфекційних.

На моделі трафаретних ран у щурів досліджували ефективність мазі “Мірамеф” при механічному ушкодженні тканин у порівнянні з аналогом за фармакологічною дією та клінічним застосуванням - метилурациловою маззю (Пономарева-Астраханцева Л.З., 1954). Показниками лікувальної дії мазі служили: площа виразок (S), коефіцієнт темпу загоєння (К) та відсоток щурів з загоєними ранами. Інтенсивність репаративних процесів на біохімічному рівні оцінювали за показниками білкового обміну (рівень загального білка, сечовини у сироватці крові з використанням наборів реактивів фірми “Lachema”) та кількістю РНК і ДНК у гомогенаті шкіри за методикою Спіріна А.С. (Камышников В.С., 2000). Рівень мембранодеструктивних процесів визначали за активністю ферментів цитолізу АсАТ і АлАТ (Reitman S. et al., 1957). Біохімічні дослідження проводили на 5, 8, 12 та 16 дні лікування. З метою підтвердження лікувальної дії препаратів на морфоструктурному рівні проводили світло-оптичні дослідження за показниками зрілості грануляційної тканини, інтенсивності регенерації та швидкості епітелізації поверхні. Вказані показники оцінювали в балах (Автандилов Г.Г., 1980, Волкова О.В., 1982).

Ефективність загоєння ран обумовлена комплексом критеріїв, серед яких важливе значення має усунення запального процесу, зокрема, його альтеративного компоненту. Альтерація, або пошкодження клітин, є пусковим механізмом будь-якого запального процесу незалежно від етіологічного чинника. У зв'язку з цим, наступний етап роботи був присвячений вивченню антиальтеративної активності мазі “Мірамеф” на моделі асептичного запалення шкіри і підшкірної клітковини у щурів, викликаного оцтовою кислотою, у порівнянні з метилурациловою маззю та маззю “Бепантен”, яка містить декспантенол. Показниками антиальтеративної дії препарату служили: площа виразок (S), коефіцієнт темпу загоєння (К) і відсоток щурів з загоєними ранами (Доклінічні дослідження лікарських засобів (методичні рекомендації), 2001). З метою оцінки репаративної дії мазі на біохімічному рівні на 12-й та 20-й дні досліду проводили визначення показників білкового обміну: сечовини та загального білка у сироватці крові, використовуючи набори реактивів фірми "Lachema" (Чехія) та кількості РНК та ДНК у гомогенаті шкіри та печінки за методикою Спіріна А.С. (Камышников В.С., 2000). Мембранодеструктивні процеси оцінювали за активністю цитолітичних ферментів АлАТ і АсАТ (Reitman S. et al., 1957). Паралельно у печінці визначали рівень ТБК-активних продуктів та G-SH, що дозволяє зробити висновок про динаміку активності процесів ПОЛ та про стан фізіологічної антиоксидантної системи у тварин (Арутюнян А.В. и др., 2000).

Для контролю за станом загальнотрофічних процесів визначали масу тіла тварин на 7, 14, 21, 28 дні експерименту. З метою оцінки запального процесу проводили дослідження температури шкіри біля ділянки ураження.

Після закінчення експерименту проводили гістологічні дослідження біоптатів ран (Автандилов Г.Г., 1980, Волкова О.В., 1982).

Наступним етапом дослідження було вивчення антимікробної дії мазі “Мірамеф”.

Антибактеріальну активність мазі “Мірамеф” в умовах in vitro вивчали загальноприйнятим у мікробіологічній практиці методом дифузії в агар у порівнянні з мірамістиновою маззю (Методические рекомендации по экспериментальному (доклиническому) изучению препаратов для местного лечения гнойных ран, 1989).

Дослідження протигрибкової активності препарату здійснювали на моделі експериментальної кандидозної інфекції у білих мишей (Методические рекомендации по экспериментальному (доклиническому) изучению препаратов для местного лечения гнойных ран, 1989). Показниками лікувальної дії препаратів служили клінічні критерії (термін і характер некрозу, поява грануляцій та ін.), мікробіологічні і мікроскопічні дослідження (висів вмісту ран на щільне і рідке середовище, виділення чистих культур Candida albicans та визначення кількості мікроорганізмів у тканині).

Для вивчення антибактеріальних властивостей мазі “Мірамеф” в експериментах in vivo була використана експериментальна модель місцевої гнійної рани, інфікованої змішаною мікрофлорою - сумішшю стафілококу та синегнійної палички (Методические рекомендации по экспериментальному (доклиническому) изучению препаратов для местного лечения гнойных ран, 1989). У цьому досліді як препарат порівняння, крім мірамістинової мазі, використовували також мазь „Нітацид”, яка містить антибактеріальні компоненти нітазол та стрептоцид. Ефективність лікування оцінювали на підставі кількісної динаміки мікроорганізмів у рані, загибелі тварин у випадку генералізації процесу, а також за змінами ультраструктури клітин епідермісу.

Важливою характеристикою нових лікарських засобів, як і лікарських засобів взагалі, є їх нешкідливість, тому поряд з фармакологічними дослідженнями доцільним було вивчити гостру токсичність, місцевоподразнювальні та алергізувальні властивості мазі “Мірамеф” (Доклінічні дослідження лікарських засобів (методичні рекомендації), 2001).

Весь фактичний матеріал обробляли методами математичної статистики (Ю.І. Іванов, Р.Н. Погорелюк, 1990).

2. Результати досліджень та їх обговорення

Скринінгове вивчення фармакологічної активності мазі “Мірамеф” з метою вибору оптимального складу.

Враховуючи те, що основним патогенетичним механізмом розвитку дерматитів та ранового процесу є запалення, перший етап скринінгових досліджень був присвячений оцінці залежності протизапальної дії мазі від концентрації мефенамової кислоти та димексиду у складі препарату.

Встановлено, що на всіх використаних моделях запалення (карагенінового набряку, термічного набряку та скипідарного дерматиту) найбільш ефективною була мазь, яка містить 1 % мефенамової кислоти та 3 % димексиду. Середня протизапальна активність даної композиції склала 81 % і була на рівні глюкокортикоїдного препарату - мазі „Тридерм” (80,7 %), що можна пояснити комплексною взаємодоповнюючою дією компонентів нової мазі. У механізмі протизапальної дії композиції № 4 можна виділити декілька факторів. По-перше, власне протизапальну дію проявляє мефенамова кислота, дія якої, як відомо, полягає у пригніченні синтезу простагландинів та інших медіаторів запалення. По-друге, протизапальний ефект мефенамової кислоти посилюється диметилсульфоксидом, який з одного боку підвищує її біодоступність, а з іншого - він сам проявляє протизапальну та мембраностабілізувальну дію. По третє, антиексудативну дію проявляє основа мазі, що було підтверджено на всіх трьох моделях запалення.

Крім протизапальних компонентів, до складу мазі входить репаративний засіб декспантенол. Тому на наступному етапі скринінгових досліджень на моделі лінійних різаних ран була визначена його оптимальна терапевтична концентрація, яка склала 2,5 %.

Вивчення фармакологічної активності мазі “Мірамеф”.

З метою досягнення завдання, визначеного в даній роботі, мазь „Мірамеф” вивчали за різними видами фармакологічних активностей, які забезпечують лікувальний ефект в терапії різних форм дерматитів. Серед встановлених ефектів були наступні: протиалергічний, протизапальний, репаративний, антимікробний.

З метою вивчення протиалергічної активності мазі „Мірамеф” досліджували ефективність мазі „Мірамеф” на 2-ох моделях алергічних контактних дерматитів, викликаних біхроматом калію та 2,4-динітрохлорбензолом та на моделі гістамінового набряку лапи у щурів.

На моделі алергічного контактного дерматиту, викликаного біхроматом калію, мазь „Мірамеф”, починаючи з 5-го дня нанесення, вірогідно зменшувала інтенсивність ураження, товщину шкірної згортки та кількість лейкоцитів у крові, що свідчить про її виражені протиалергічні та протизапальні властивості. Глюкокортикоїдна мазь „Тридерм” була більш ефективною, оскільки достовірні зміни клінічних показників спостерігали, починаючи з 2-го дня лікування. Другий препарат порівняння мазь „Мефенат” проявив низький лікувальний ефект і значно поступався мазі „Мірамеф” як за впливом на клінічні показники ураження шкіри, так і на рівень лейкоцитозу, що свідчить про значну перевагу дослідної мазі “Мірамеф”.

На більш тяжкій моделі алергічного ураження шкіри - дерматиту, викликаного 2,4-динітрохлорбензолом, мазь „Мірамеф” була ефективною, починаючи з 3-го дня лікування: достовірно зменшувались розмір шкірної згортки, набряк, гіперемія шкіри та кількість лейкоцитів у крові.

Препарат порівняння мазь “Мефенат” поступався мазі “Мірамеф” як за впливом на інтенсивність ураження шкіри (практично у 2 рази), так і за впливом на гематологічні показники, які під дією мазі “Мефенат” не відрізнялись від аналогічних показників контрольної патології. Мазь „Тридерм” достовірно зменшувала товщину шкірної згортки. Разом з тим, інтенсивність гіперемії, крововиливів, ерозії шкіри, виражені в балах, а також рівень лейкоцитозу залишались на рівні контрольної патології. Вказане також свідчить про перевагу дослідної мазі “Мірамеф” на моделі дерматиту, викликаного 2,4-ДНХБ. Незважаючи на те, що у складі вивчаємої мазі лише ДМСО проявляє власний протиалергічний ефект, ефективність мазі “Мірамеф” на моделях алергічних контактних дерматитів не поступалася ефектові глюкокортикостероїдного засобу - мазі “Тридерм”, а на моделі дерматиту, викликаного 2,4-ДНХБ навіть переважала за ефективністю даний референс-препарат. Це обумовлено комплексним впливом різних компонентів мазі та їх високою біодоступністю.

Патогенез алергічного запалення визначається багатьма медіаторами, серед яких ключовим для гострої фази є гістамін. У той же час при хронічному характері запального процесу, який найбільш притаманний для протікання дерматитів, клінічну картину визначають такі медіатори, як: прозапальні цитокіни, простагландини, лейкотрієни. Саме тому успішність терапії хронічного запалення залежить від інтенсивності протизапальної терапії. Виражений запальний процес у шкірі усуває мефенамова кислота, ефективність якої посилюється диметилсульфоксидом внаслідок покращення пенетрації у глибокі шари шкіри. Додатковий вклад в антиексудативну дію мазі вносить осмотична активність (170%) основи. Відновні процеси процеси з утворенням повноцінної епітеліальної тканини стимулює ще один компонент мазі - декспантенол.

Протиалергічні властивості мазі „Мірамеф” були підтверджені у наступному досліді на моделі алергічного запалення - гістамінового набряку лапи у щурів.

Середня антиексудативна дія мазі „Мірамеф” протягом експерименту (3 години) склала 23,24 %, що у 2,6 рази нижче, ніж ефективність антигістамінного препарату гелю „Феністил” (містить Н1-гістаміноблокатор діметинден) та у 2,5 рази вище, ніж антиексудативна активність стандартного препарату із групи НПЗЗ - диклофенаку натрію.

Таким чином, встановлені виражені протиалергічні властивості мазі “Мірамеф”, що за рівнем ефективності не поступаються сучасним глюкокортикоїдним засобам. Проведені дослідження підтвердили синергічну дію компонентів мазі, що свідчить про раціонально підібраний склад препарату. Отримані результати обґрунтовують доцільність клінічного вивчення мазі “Мірамеф” при алергічних дерматитах.

Серед алергічних дерматитів чисельну групу займають тяжкі ураження, що супроводжуються порушенням цілісності шкірних покривів, а у тяжких випадках - приєднанням інфекційного процесу. Такі нозологічні форми дерматитів за патогенезом відповідають рановому процесу та потребують застосування комплексних засобів, які поряд з протизапальною та протиалергічною дією, проявляють репаративні та антибактеріальні властивості.

Цим вимогам відповідає нова комплексна мазь “Мірамеф”. Встановлені у скринінгових дослідженнях протизапальні та репаративні властивості мазі „Мірамеф”, а також її комплексний склад, що оптимально підібраний для лікування ускладнених форм дерматитів, а саме тих, що супроводжуються мокнуттям, ексудацією, порушенням цілісності шкіри та приєднанням інфекції, дозволили передбачити її ранозагоювальну дію. У зв'язку з цим, завданням наступного етапу роботи стало дослідження ранозагоювальної активності мазі „Мірамеф” на моделях асептичного ранового процесу та в умовах приєднаної інфекції.

На моделі трафаретних ран у щурів, що за патогенезом відповідає рваній рані у людини, мазь „Мірамеф” та препарат порівняння метилурацилова мазь достовірно зменшували площу ран порівняно з контрольною патологією, починаючи з 8-го дня лікування. Повне загоєння ранового дефекту в обох дослідних групах відбувалось на 9 днів раніше, ніж у тварин нелікованого контролю.

На біохімічному рівні процес загоєння під впливом дослідних препаратів супроводжувався активацією синтезу білка, що підтверджувалось підвищенням рівня загального білка у крові, РНК і ДНК у шкірі та зменшенням кількості сечовини у крові. Крім того, обидва препарати достовірно зменшували активність АлАТ, що характеризує їх мембраностабілізувальні властивості.

Виражена репаративна активність мазі „Мірамеф” була підтверджена на морфоструктурному рівні. Препарат очищував рану від гнійно-некротичних мас, прискорював визрівання грануляційної тканини і формування м'якого рубця. Метилурацилова мазь значно поступалася мазі „Мірамеф”, оскільки під її впливом пізніше відбувалось очищення грануляційної тканини від клітинних елементів (лейкоцитів та нейтрофілів), які є маркерами запалення тканини, репараційна тканина була значно менш зрілою у порівнянні з раною, що лікована маззю “Мірамеф”. Вказане свідчить про менш виражені репаративні властивості метилурацилової мазі у порівнянні з маззю “Мірамеф”:

А - Шкіра щура інтактного контролю.

Б - Повношарова трафаретна рана шкіри нелікованого щура на 12-й день експерименту. Слабка краєва епітелізація, грануляційна тканина помірної зрілості.

В - Епітелізований рубець на місці повношарової трафаретної рани щура, якого лікували маззю „Мірамеф”, 12-й день експерименту. Епітеліальний шар потовщений. Тканина, яка виповнює дефект, має волокнистий характер та вислана упорядковано зорієнтованими колагеновими волокнами. Відсутні кровоносні судини та клітинні елементи, що засвідчує високу зрілість репаративної тканини.

Г - Неповністю епітелізований дефект шкіри щура, якого лікували метилурациловою маззю, 12-й день експерименту. Пухко-волокниста тканина незрілого типу, яка ще має кровоносні судини і клітинний матеріал.

Враховуючи важливу патогенетичну роль альтерації, як пускового фактора будь-якого запального процесу незалежно від етіологічного чинника, завданням наступного етапу роботи було вивчення антиальтеративної дії мазі „Мірамеф” у порівнянні з мазями „Бепантен” та метилурациловою.

Розвиток асептичного альтеративного запалення у групі контрольної патології супроводжувався деструкцією тканин шкіри та підшкірної клітковини (площа ран досягала 235,67 мм2), достовірним підвищенням температури шкіри біля зони ураження, пригніченням загальнотрофічних процесів (маса тіла зберігалась на одному рівні з 8-го по 28-й дні досліду). На біохімічному рівні відзначали перевагу катаболічних процесів над анаболічними, що характеризувалось зменшенням рівня загального білка у крові та ДНК у шкірі на тлі підвищення вмісту креатиніну у крові. Системність та вираженість метаболічних змін при патології підтверджувалась активацією процесів ПОЛ та виснаженням ФАС у печінці тварин.

За результатами клінічних спостережень усі три препарати достовірно зменшували площу ран з 7-го дня лікування. Починаючи з 12-го дня лікування мазь „Мірамеф” за репаративною дією достовірно перевищувала мазь „Бепантен”. Більш виражені протизапальні властивості мазі „Мірамеф” у порівнянні з мазями „Бепантен” та метилурациловою підтверджувалися нормалізацією температури шкіри, починаючи вже з 4-го дня лікування завдяки протизапальній дії мефенамової кислоти та димексиду.

У групі тварин, яких лікували метилурациловою маззю, температура шкіри була підвищеною до 9-го дня лікування, а маззю „Бепантен” - до 11-го дня лікування, що характеризує менш виражені протизапальні властивості препаратів порівняння, оскільки до їх складу не входять протизапальні компоненти, а вони є виключно препаратами репаративної дії.

Альтеративне запалення під впливом дослідних препаратів супроводжувалося активацією білоксинтетичних процесів. Слід зазначити більш виражений стимулюючий вплив мазей „Мірамеф” та метилурацилової, що характеризувалось достовірним підвищенням рівня загального білка у крові та вмісту ДНК і РНК у тканині ранового дефекту, а також зменшенням кількості креатиніну у крові порівняно з контрольною патологією. Дія мазі „Бепантен” обмежувалась лише позитивним впливом на вміст білка та креатиніну.

Це можна пояснити відмінностями у складі препаратів. До метилурацилової мазі входить відомий стимулятор білоксинтетичних процесів метилурацил, що забезпечує її репаративні властивості. До складу мазі „Бепантен” входить репаративний засіб декспантенол, який має принципово інший механізм репаративної дії у порівнянні з метилурацилом. Декспантенол у вигляді коферменту КоА грає вожливу роль у метаболізмі клітин, зокрема доставці АТФ, утилізації продуктів дезамінування амінокислот, оптимізації обміну жирних кислот, фосфоліпідів, синтезу ацетилглюкозамінів та мукополісахаридів, які є основними компонентами сполучної тканини. Це забезпечує нормалізацію діяльності клітин, активацію репаративних процесів та опосередковано - синтезу білка.

Разом з тим, мазь „Мірамеф”, до складу якої як репаративний засіб входить декспантенол, активувала білоксинтетичні процеси на рівні метилурацилової мазі, що пояснюється комплексним впливом різних компонентів мазі на процес загоєння. Особливо важливим фактором є протизапальна дія, яка забезпечує значно більш сприятливі умови для інтенсивного репаративного процесу.

Перевага комплексного взаємодоповнюючого впливу мазі „Мірамеф” перед однокомпонентними мазями - метилурациловою та „Бепантен” була підтверджена на морфоструктурному рівні.

Мазь „Мірамеф” значно перевершувала обидва препарати порівняння за впливом на швидкість дозрівання грануляційної тканини. Формувався повноцінний регенерат з упорядкованим розташуванням колагенових волокон та утворювався епітелій з чітким диференціюванням його шарів. Як наслідок, на 12-й день експерименту у 70 % тварин, лікованих маззю „Мірамеф”, сформувався м'який рубець, повністю прикритий потовщеним епітелієм.

Під впливом мазі „Бепантен” до кінця досліду лише 60 % тварин мали структуру м'якого рубця, аналогічну мазі „Мірамеф”.

Другий препарат порівняння - метилурацилова мазь значно поступалася за ступенем зрілості новоутвореної грануляційної тканини та за міцністю рубця мазям „Мірамеф” та „Бепантен”. На відміну від останніх, у групі тварин, лікованих метилурациловою маззю, визначали чисельні зони нагноєння, що підтверджує її менш виражені протизапальні властивості. Це відбилося на швидкості формування м'якого рубця, який до кінця досліду утворився лише у 50 % тварин даної дослідної групи.

Важлива роль інфекційного фактора у патогенезі ускладнених форм дерматитів обумовила необхідність дослідження протимікробної активності мазі „Мірамеф” В умовах in vitro встановлена виражена антибактеріальна дія мазі „Мірамеф” по відношенню до основних збудників гнійно-запальних процесів у шкірі: Staphylococcus aureus, Esherichia coli, Bacillus subtillis, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa та Candida albicans.

Виражена протикандидозна активність мазі „Мірамеф” була підтверджена в умовах in vivo на моделі експериментальної кандидозної інфекції у білих мишей.

За сучасними клінічними даними основними збудниками гнійно-запальних процесів у шкірі є стафілокок та синегнійна паличка, а також їх асоціації, які на сьогодні висіваються майже у 70 % хірургічних хворих (Сучасне медикаментозне лікування ран (відомча інструкція), 2002). Враховуючи те, що в умовах in vitro були встановлені виражені антимікробні властивості мазі „Мірамеф” по відношенню до Staphylococcus aureus та Pseudomonas aeruginosa, доцільно було дослідити її ефективність на моделі гнійної рани, інфікованої сумішшю даних мікроорганізмів, у порівнянні з мазями „Нітацид” та мірамістиновою.

Встановлено, що застосування мазі „Мірамеф” приводило до швидкого очищення ран від гнійно-некротичних мас та зменшення кількості мікроорганізмів у рані.

Інтегральним показником, який характеризує ступінь генералізації інфеції, є смертність тварин. Так, на моделі гнійної рани смертність мишей, лікованих маззю „Мірамеф” склала 25 %. За даним показником мазь „Мірамеф” переважала мазь „Нітацид” (62,5 %) та дещо поступалася мірамістиновій мазі (12,5 %). У групі контрольної патології летальність склала 70 %. Очевидно, зменшення загибелі мишей під впливом мазей “Мірамеф” та мірамістинової обумовлено імуномодулювальними властивостями мірамістину, які полягають у стимуляції функціональної активності Т- і В- лімфоцитів (Смирнов И.В., 2003). Це перешкоджає генералізації інфекції за рахунок підвищення імунологічного захисту організму тварин. На відміну від мазей “Мірамеф” та мірамістинової, до складу мазі “Нітацид” входять антибактеріальні компоненти нітазол та стрептоцид, які не мають імуностимулювальної дії, що пояснює високий рівень загибелі мишей, не зважаючи на найбільш виражену динаміку санації рани від мікроорганізмів. Цьому сприяла також низька осмотична активність мазі „Нітацид” - 68 %, яка є недостатньою для дренажу гнійного вмісту та не перешкоджає всмоктуванню через уражену шкіру продуктів розпаду некротизованих тканин та продуктів життєдіяльності мікроорганізмів, що сприяє високому рівню інтоксикації.

Переваги дослідної мазі „Мірамеф” за репаративною дією були підтверджені на ультраструктурному рівні, що характеризувалось більш вираженою активацією внутрішньоклітинних регенеративних процесів: нормалізацією структури мітохондрій та збільшенням кількості рибосом на мембранах гранулярної ендоплазматичної мережі.

У групі тварин, яких лікували препаратами порівняння - мазями „Нітацид” та мірамістиновою, активність внутрішньоклітинних регенеративних процесів була дещо нижчою. У мітохондріях спостерігали зменшення кількості крист, їх деструкцію та ознаки дистрофічних змін у вигляді набряку.

Таким чином, на підставі проведених досліджень на моделях ранового процесу різної етіології можна зробити висновок, що завдяки оптимально підібраному комплексному складу мазь “Мірамеф” є більш ефективною, ніж відомі однокомпонентні препарати - протизапальна мазь “Мефенат”, антибактеріальні засоби „Нітацид”, мазь мірамістинова та ранозагоювальні мазі - метилурацилова та “Бепантен”.

Вивчення токсичних властивостей мазі “Мірамеф”.

Обов'язковою умовою дослідження нового препарату є вивчення його нешкідливості, що обумовило доцільність вивчення гострої токсичності мазі „Мірамеф”. Отримані результати свідчать про те, що ЛД50 для мишей при внутрішньошлунковому застосуванні лежить за межами дози, яку можна ввести одноразово внутрішньошлунково та є вищою, ніж 15 000 мг/кг. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що мазь „Мірамеф” за класифікацією Сидорова К.К. (1973) належить до класу відносно нешкідливих речовин (ЛД50 > 15 000 мг/кг) при внутрішньошлунковому застосуванні.

Так як мазь „Мірамеф” призначена для зовнішнього застосування, було вивчено її можливий токсичний вплив при нанесенні на шкіру. Досліди проводили на трьох видах тварин (миші, щури, кролі) при одноразовому нашкірному нанесенні. Аналіз отриманих даних свідчить про те, що відповідно до класифікації речовин за ступенем токсичності (Доклінічні дослідження лікарських засобів, 2001) мазь належить до групи практично нетоксичних речовин при одноразовому нанесенні на шкіру.

Дослідження можливої місцевоподразнювальної та алергізувальної дії показало відсутність будь-якого токсичного впливу препарату.

Таким чином, проведені дослідження показали, що нова комбінована мазь „Мірамеф” проявила комплексну фармакологічну дію та не виявила токсичного впливу і може бути рекомендована до використання в медичній практиці для лікування алергічних топічних дерматитів з тяжким перебігом, що супроводжуються мокнуттям, ексудацією, ерозіями шкірних покривів та приєднанням інфекції.

Висновки

У дисертації теоретично та експериментально обгрунтована доцільність впровадження нової комбінованої мазі “Мірамеф” для комплексного лікування запальних та мікробних уражень шкіри. За протизапальною та протиалергічною дією препарат не поступається сучасним глюкокортикостероїдним засобам. Завдяки оптимально підібраному комплексному складу мазь “Мірамеф” була більш ефективною на моделях ранового процесу різного генезу, ніж відомі одно- та двокомпонентні препарати - мазі “Мефенат”, „Нітацид”, метилурацилова, мірамістинова та “Бепантен”.

1. У скринінгових дослідженнях визначений оптимальний склад мазі “Мірамеф” за протизапальною та репаративною дією, який містить 1% мефенамової кислоти, 0,5% мірамістину, 2,5% декспантенолу та 3% димексиду. Комбінована основа (суміш ПЕО-400, ПЕО-1500 та пропіленгліколю) забезпечила мазі “Мірамеф” помірну осмотичну активність (170%) та виразну антиексудативну дію.

2. Завдяки синергізму фармакологічної дії компонентів мазі, перш за все, мефенамової кислоти та диметилсульфоксиду, препарат проявив виражений лікувальний ефект на моделях алергічного запалення, що за виразністю дещо поступається активності місцевого антигістамінного засобу гелю “Феністил”, відповідає ефектові глюкокортикоїдної мазі “Тридерм”, та значно перевершує активність мазі “Мефенат”.

3. Комплексний склад мазі “Мірамеф” забезпечив високу ранозагоювальну активність препарату на моделі трафаретних ран у щурів. Дослідна мазь значно перевершувала активність препарату порівняння - метилурацилової мазі за стимулювальним впливом на репаративні процеси та за міцністю м'якого рубця, що утворився. На моделі асептичного запалення шкіри та підшкірної клітковини у щурів мазь „Мірамеф” проявила виражену антиальтеративну дію та за здатністю усувати запальну реакцію, а також за впливом на біохімічні та морфологічні показники була більш ефективним ранозагоювальним засобом, ніж препарати порівняння - мазі “Бепантен” та метилурацилова.

4. В умовах in vitro встановлені виражені антимікробні властивості мазі “Мірамеф” по відношенню до широкого спектру збудників гнійно-некротичних захворювань шкіри, які були підтверджені в умовах in vivo на моделі кандидозної інфекції у мишей та на моделі гнійної рани, інфікованої сумішшю грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів - стафілококу і синєгнійної палички. За антимікробними властивостями вивчаєма мазь не поступалася активності мазі мірамістиновій і перевищувала дію мазі „Нітацид”.

5. Мазь “Мірамеф” при нашкірному і внутрішньошлунковому застосуванні є відносно нешкідливою, не проявляє місцевоподразнювальної та алергізувальної дії.

6. За встановленим спектром фармакологічної дії мазь “Мірамеф” можна рекомендувати для лікування алергічних топічних дерматитів з тяжким перебігом, що супроводжуються мокнуттям, ексудацією, ерозіями шкірних покривів та приєднаною інфекцією.

Література

Яковлєва Л.В., Федорчук Ю.В., Чуєшов О.В. Скринінгове вивчення репаративної активності різних композицій експериментальної мазі “Мірамеф” // Вісник фармації, 2002.- № 2 (30), С. 125-127.

Яковлєва Л.В., Федорчук Ю.В. Дослідження репаративної дії мазі “Мірамеф” на моделі трафаретних ран у щурів // Вісник фармації, 2005.- № 1 (41), С. 65-68.

Яковлєва, Л.В., Федорчук Ю.В. Вивчення ранозагоювальної дії мазі “Мірамеф” на моделі асептичних шкірних ран у щурів // Фармацевтичний журнал, 2005.- № 1, с.94.

Яковлєва Л.В., Федорчук Ю.В., Ларьяновська Ю.Б. Вплив мазі “Мірамеф” на морфогенез ранового процесу // Клінічна фармація,2006.- № 1 (10), С. 55-60.

Загорій Г.В., Чуєшов О.В., Федорчук Ю.В., Рубан О.А., Чуєшов В.І., Яковлєва Л.В., Тихонова С.О. Фармацевтична композиція „Мірамеф” з протиалергічною, протизапальною, репаративною та протимікробною дією. Патент на винахід 72669. Офіц. бюл. „Промислова власність” № 3 від 15.03.2005.

Федорчук Ю.В., Ткачова О.В. Вивчення протизапальної активності різних складів багатокомпонентної нової мазі “Мірамеф” // Вісник фармації.- 2001.- № 3 (27).- С. 158.

Федорчук Ю.В., Беркало Н.Н. Изучение противовоспалительного действия мази “Мирамеф” на модели контактного аллергического дерматита у крыс, вызванного 2,4-динитрохлорбензолом // Тези доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія”, Харків, 2003.- С.297.

Размещено на Allbest.ru