Застосування високотонової терапії в комплексному санаторно-курортному лікуванні хворих на дисциркуляторну енцефалопатію І та II стадій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НДІ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

УДК 616.831-005-085.844

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЗАСТОСУВАННЯ ВИСОКОТОНОВОЇ ТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСНОМУ САНАТОРНО-КУРОРТНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ДИСЦИРКУЛЯТОРНУ ЕНЦЕФАЛОПАТІЮ І ТА II СТАДІЙ

Афанасьєва Яна Станіславівна

14.01.33 -- медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Одеса -- 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі загальної практики та медичної реабілітації Одеського державного медичного університету МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Шмакова Ірина Петрівна,

Одеський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри

загальної практики та медичної реабілітації.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Тондій Леонід Дмитрович,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри фізіотерапії та курортології

доктор медичних наук, професор

Єжова Вікторія Олександрівна,

Кримський республіканський НДІ фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. І.М. Сеченова МОЗ АР Крим, провідний науковий співробітник відділу неврології

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця МОЗ України, кафедра неврології та медичної реабілітації, м. Київ

Захист відбудеться 26 червня 2007 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6.

Автореферат розісланий 25 травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Г. О. Дмитрієва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена значною поширеністю судинних захворювань головного мозку, зокрема дисциркуляторних енцефалопатій (ДЕ) різного генезу (атеросклеротичні, гіпертонічні, вертеброгенні, змішані) (Єжов В. В., 1994, 2005; Виничук С. М., Довбонос Т. А., 2002; Самосюк І. 3., 2003; Лобода М. В., 2003; Бабов К. Д., 2004; Barber P. A., 2003; Adams H. P. et al., 2003).

Початкові прояви недостатності мозкового кровообігу поступово прогресують, переходячи в хронічні судинні порушення, або завершуються інсультом. Профілактика, лікування і реабілітація судинних захворювань головного мозку є важливим медико-соціальним завданням. Незважаючи на істотні досягнення в цій області, багато проблем продовжують залишатися невирішеними (Белова А.Н., 2000; Виленский Б.С., 2005; Лядова К.В., Преображенский В.Н., 2005; Епифанов В.А., 2006).

Так, відомо, що ДЕ розвиваються у осіб працездатного, творчо активного віку, і одним з ефективних етапів профілактики, лікування і реабілітації цього контингенту осіб є санаторно-курортний, разом із медикаментозними підходами до лікування (вазоактивні, ноотропні, антиагрегантні засоби). Серед методів, які застосовуються у хворих із ДЕ І і II ст., провідними є трансцеребральні електровпливи, різні варіанти електрофорезу лікарських речовин, магніто-, лазеро-, мікрохвильова терапія та ін. Застосовуються диференційовані методи бальнео- і пелоїдотерапії. Використання названих природних і преформованих фізичних факторів дозволяє досягти регресу клінічних проявів захворювання, поліпшити функціональний стан центральної нервової і серцево-судинної систем, біохімічного гомеостазу (Тондій Л.Д. і співавт., 2001, 2004, 2006; Боголюбов В.М. и соавт., 2002; Лисенюк В.П. и соавт., 2003; Богатирьова Т.В. і співавт., 2004, 2006; Горбунов Ф.Е., Кочетков А.В., 2003; Шмакова И.П. и соавт., 2003-2006; Cowan W. M., Kandel E. R., 2003).

Разом із тим, останнім часом у практику фізіотерапії активно упроваджуються нові, раніше не вивчені методи, до яких слід віднести високотонову (ВТ) терапію. Остання полягає у використанні електричних струмів частотою від 4096 до 32 768 Гц. Основні ефекти цього фізичного фактора реалізуються усередині клітин. Особливістю ВТ-терапії є збільшення кількості і розміру мітохондрій, відбувається створення АТФ, клітини “заряджаються” енергією. Такий механізм дії фізичних факторів є найбільш значущим у реалізації їх сано- і патогенетичних ефектів. Важливою є дія резонансу внаслідок використання коливань різної частоти при проведенні ВТ-терапії, при якій всі зазначені частоти надходять одна за одною в організм для того, щоб змусити всі клітини і структури тканин коливатися відповідно тій чи іншій частоті у зазначеному діапазоні. Найбільш суттєвими ефектами є протибольовий, протизапальний, метаболічний. Це означає, що ВТ-терапія -- особливий резонансно-метаболічний метод із чітко спрямованим нормалізуючим ефектом (Мей Х.У., 2000; Пономаренко Г.Н., 2003; Reichstein L. et al., 2005).

Сьогодні відомі дані про застосування ВТ-терапії у хворих із захворюваннями суглобів, гінекологічного профілю, а також при деяких захворюваннях периферичної нервової системи й ін. (Рожков B.C., 2004; Шмакова І.П., 2004-2005, Колоденко В.А. с соавт., 2006). Відомості про застосування ВТ-терапії у хворих із судинними захворюваннями головного мозку, зокрема ДЕ, в літературі відсутні. Наявні дані про механізми лікувальної дії ВТ-терапії дозволяють вважати, що включення цього методу в комплекс санаторно-курортного лікування хворих на ДЕ І і II ст. сприятиме підвищенню ефективності лікувальних заходів і якості життя у цього контингенту осіб.

Разом із тим, донині не вивчені особливості впливу ВТ-терапії на функціональний стан нервової і серцево-судинної систем, біохімічні та імунологічні показники, відсутні чіткі рекомендації щодо диференційованого застосування ВТ-терапії у даного контингенту осіб. Ці питання і стали предметом проведеного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Матеріали дисертації є фрагментом планової держбюджетної науково-дослідної тематики кафедри загальної практики і медичної реабілітації Одеського державного медичного університету, яка присвячена розробці методів профілактики і реабілітації хворих із захворюваннями нервової системи і внутрішніх органів із використанням сучасних методів фізіотерапії (№ держреєстрації 0102U006576). Фрагмент НДР, присвячений використанню ВТ-терапії в санаторно-курортному лікуванні хворих на ДЕ, виконаний безпосередньо здобувачем.

Мета дослідження

Підвищити ефективність санаторно-курортного лікування хворих на дисциркуляторну енцефалопатію шляхом застосування в комплексному лікуванні високотонової терапії з урахуванням особливостей перебігу захворювання.

Завдання дослідження

1. Вивчити вихідний клініко-функціональний стан нервової і серцево-судинної систем у хворих із ДЕ І та II ст. атеросклеротичного і змішаного генезу з використанням РЕГ, ЕКГ, ЕхоЕКГ, біохімічних та імунологічних тестів.

2. Прослідкувати динаміку клініко-нейрофункціональних і лабораторних показників під впливом бальнеотерапії (ванни з грязьовим препаратом “Пеловіт”) у дослідженого контингенту хворих.

3. Вивчити ефективність і виявити особливості лікувальної дії високотонової терапії на клініко-функціональний стан нервової і серцево-судинної систем, біохімічні та імунологічні показники у хворих із ДЕ І та II ст.

4. Розробити методику комплексного застосування бальнео- і високотонової терапії, вивчити її ефективність за даними клініко- функціонального стану нервової і серцево-судинної систем, біохімічних та імунологічних показників.

5. Вивчити безпосередні та віддалені результати санаторно-курортного лікування хворих на дисциркуляторну енцефалопатію І та II ст. з використанням розроблених методів.

6. Обґрунтувати диференційовані підходи до призначення високотонової терапії у зазначеного контингенту хворих залежно від особливостей перебігу захворювання.

Об'єкт дослідження. Хворі на дисциркуляторну енцефалопатію І та II ст. атеросклеротичного та змішаного генезу.

Предмет дослідження. Вплив високотонової терапії в самостійному варіанті та в комплексі з бальнеотерапією на перебіг дисциркуляторної енцефалопатії І та II ст. атеросклеротичного і змішаного генезу.

Методи дослідження. Клініко-анамнестичний, інструментальні, імунологічні, біохімічні, статистично-математичні.

Наукова новизна отриманих результатів. На основі клініко-функціональних, імунологічних і біохімічних методів досліджень у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію І та II ст. атеросклеротичного і змішаного генезу вперше встановлені особливості лікувальної дії високотонової терапії у самостійному варіанті та при комплексному застосуванні. Отримані нові відомості щодо комплексного впливу бальнео- і високотонової терапії на сано- і патогенетичні механізми, які визначають перебіг мозкової судинної дисциркуляції.

При обстеженні хворих із дисциркуляторною енцефалопатією І та II ст. атеросклеротичного і змішаного генезу, поряд з суб'єктивною і об'єктивною неврологічною симптоматикою, виявлені зміни функціонального стану нервової та серцево-судинної систем (порушення процесів реполяризації, внутрішньосерцевої та системної гемодинаміки, скоротливої здатності міокарда), мозкового кровообігу (зниження рівня кровонаповнення судин мозку, зміни їх еласто-тонічних властивостей та венозного відтоку), біохімічних (порушення ліпідного обміну, зміни реологічно-коагуляційних властивостей крові) та імунологічних (пригнічення супресорної активності СД8-лімфоцитів, підвищення співвідношення СД4/СД8-коефіцієнту імунорегуляції, активація гуморальної ланки імунної відповіді, високий рівень сенсибілізації до тканин мозку, міокарду, судин) показників. Ступінь виразності виявлених змін залежав від тяжкості захворювання і був більш значущим у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію ІІ ст.

Виявлено, що ванни з використанням грязьового препарату “Пеловіт” справляють позитивний вплив на функціональний стан нервової та серцево-судинної систем (покращення внутрішньосерцевої та системної гемодинаміки), мозковий кровообіг (зростання рівня кровонаповнення судин, зменшення асиметрій, покращення венозного відтоку) та деякі імунологічні показники (зростання рівня СД3-лімфоцитів, СД8-супресорів, NK-СД16-лімфоцитів), характер змін яких мав позитивну тенденцію. Статистично значущого впливу на ліпідний обмін і реологічні властивості крові бальнеотерапія не справляла.

Вперше доведено, що використання ВТ-терапії у хворих на дисциркуляторну енцефалопатією І та II ст. сприяє регресу клінічних проявів захворювання, покращує мозковий кровообіг (зниження тонусу та підвищення еластичних властивостей судин мозку), електрокардіографічні показники (поліпшення процесів реполяризації та скоротливої здатності міокарда), ліпідний обмін (зниження рівня ЗХ, ХС-ЛПНЩ, ХС-ЛПДНЩ, підвищення рівня ХС-ЛПВЩ), та реологічно-коагуляційні властивості крові (підвищення фібринолітичної активності крові), має імуномодулювальний ефект. Доведено, що ВТ-терапія, на відміну від бальнеотерапії, супроводжується значним імунокоригуючим ефектом, про що свідчить підвищення рівня СД3-лімфоцитів, СД8-супресорів, природних кілерів NK-СД16, зниження величини індексу сенсибілізації. ВТ-терапія найбільш ефективна у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію І ст.

Вперше встановлено, що комплексне застосування бальнео- та високотонової терапії у зазначеного контингенту хворих суттєво підвищує ефективність санаторно-курортного лікування за рахунок нормалізуючого впливу на клініко-функціональний стан нервової і серцево-судинної систем, мозковий кровообіг, біохімічні та імунологічні показники. Лікувальна дія комплексу реалізується за рахунок істотного регресу неврологічної симптоматики, електрокардіографічних порушень, покращення системної, внутрішньосерцевої і мозкової гемодинаміки (нормалізація рівня кровонаповнення, еластичності та тонусу судин, венозного відтоку, зменшення асиметрій), реологічно-коагуляційних властивостей крові (зменшення гіперкоагуляції і активації фібринолізу), ліпідного обміну, нормалізації зрушень у Т-клітинній ланці імунної відповіді, обмеження автоімунних реакцій, зниження сенсибілізації до органів-мішеней (мозок, судини, міокард) і стимуляції природних механізмів захисту. Найбільшою мірою зазначені зміни виражені у хворих на ДЕ ІІ ст. Досягнуті результати вірогідно перевищують отримані при роздільному застосуванні бальнео- та високотонової терапії.

За даними віддалених результатів, показано, що комплексне санаторно-курортне лікування з використанням високотонової терапії супроводжується статистично вірогідним подовженням клінічної ремісії захворювання, має добре виражений профілактичний вплив, а також покращує інтелектуальні функції (спілкування, соціальна активність).

Обгрунтовані диференційовані підходи для призначення високотоновой терапії в самостійному варіанті та у комплексі з бальнеотерапією у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію І та ІІ ст. атеросклеротичного і змішаного генезу, що склало нову програму реабілітації даного контингенту хворих на санаторно-курортному етапі.

Практичне значення одержаних результатів. На основі даних, отриманих в результаті виконаного дослідження, розроблений, апробований і впроваджений у практику охорони здоров'я метод високотонової терапії для лікування хворих на дисциркуляторну енцефалопатію І та II ст. атеросклеротичного і змішаного генезу на санаторно-курортному етапі. Розроблені диференційовані показання для призначення високотонової терапії у самостійному варіанті та у комплексі з ваннами на основі грязьового препарату “Пеловіт” залежно від клінічних особливостей перебігу захворювання.

Спосіб реабілітації хворих із дисциркуляторною енцефалопатією І та II ст. атеросклеротичного та змішаного генезу включено в Реєстр галузевих нововведень (2004). Рекомендації, які випливають із результатів роботи, впроваджені в практику санаторію “Росія” (Одеса), Клінічної Дорожньої лікарні Одеської залізниці (Одеса), медико-санітарної частини Припортового заводу (Южний), санаторію-профілакторію “Біла акація” (Одеса), використовуються у навчальному процесі на кафедрі загальної практики і медичної реабілітації Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок автора. Дисертація є особистою роботою автора. Автором проведені інформаційний пошук і аналіз наукової літератури з проблеми, обґрунтовано напрямок, сформульовані мета та завдання, визначено обсяг наукового дослідження. Автором самостійно проведені клінічні дослідження, аналіз результатів досліджень, розробка і призначення комплексів відновлювального лікування, статистична обробка, наукове обґрунтування та інтерпретація одержаних результатів, висновки, практичні рекомендації. Самостійно оформлена робота.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися та обговорювалися на засіданнях Одеського обласного товариства фізіотерапевтів і курортологів (Одеса, 2003-2006); на регіональній науково-практичній конференції “Медична реабілітація та фізіотерапія хворих із патологією нервової та серцево-судинної систем у санаторно-курортних умовах” (Одеса, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Молодь -- медицині майбутнього” (Одеса, 2002); науково-практичній конференції “Нові технології оздоровлення природними та преформованими факторами (фізіотерапія, озонотерапія, курортологія)” (Харків, 2002); IX Міжнародному конгресі “Проблемы иммунореабилитации: физиология и патология иммунной системы” (Москва, 2003); Республіканській науково-практичній конференції “Актуальные вопросы физиотерапии и медицинской реабилитации” (Одеса, 2004); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Нові медичні технології в клінічній та курортній практиці” (Київ, 2004); IX Міжнародному конгресі з клінічної патології (Бангкок, Таїланд, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції “Биофизические стандарты и информационные технологии в медицине” (Одеса, 2006), Українській республіканській науково-практичній конференції “Лікування та реабілітація у загальній практиці -- сімейній медицині” (Одеса, 2007); науково-практичній конференції „Хвороби цивілізації та медична практика” (Одеса, 2007).

Апробація роботи проведена на спільному засіданні УПК “Терапевтичні спеціальності” і кафедри загальної практики і медичної реабілітації Одеського державного медичного університету і на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України.

Публікації. Результати дисертаційної роботи викладені в 18 публікаціях, із них 8 статей у наукових профільних журналах, ліцензованих ВАК України, 9 тез у збірниках науково-практичних робіт і матеріалах з'їздів і конференцій, 1 нововведення у Реєстрі галузевих нововведень України.

Структура та об'єм дисертації. Дисертація викладена на 193 сторінках машинопису і складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, розділу власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків та списку використаних літературних джерел. Робота ілюстрована 39 таблицями і 16 рисунками. Список використаної літератури містить 296 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

бальнеотерапія хворий високотоновий нейрофункціональний

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань проведено клініко-інструментальне обстеження 134 хворих на ДЕ І та II ст. атеросклеротичного і змішаного генезу обох статей віком від 30 до 60 років, які надійшли на санаторно-курортне лікування в санаторій “Росія” (Одеса).

Хворі обстежені в динаміці до і після курсу лікування. Клінічний діагноз визначали відповідно до Міжнародної класифікації хвороб X перегляду. Вивчали скарги, неврологічний статус, функціональний стан нервової, серцево-судинної систем, окремі біохімічні (коагуло- і ліпідограми крові) та імунологічні показники. Усім хворим проводили дослідження пам'яті й уваги до і після лікування. Дослідження уваги проводилося за таблицями Шульте; пам'яті -- за допомогою “Подвійного тесту” Бородкіна -- Смирнова.

Динаміку мозкового кровообігу оцінювали за результатами реоенцефалографії (РЕГ) (Гусев Е.И., Коновалов А.Н. и соавт., 2000; Анзимиров В.А., Архипова Н.А. и соавт., 2001). Реєстрацію РЕГ здійснювали за допомогою реографічної приставки Р4-02. Використовувалися стандартні симетричні відведення, що відповідно відображали стан кровообігу в басейнах внутрішньої сонної артерії (БВСА) і вертебро-базилярному басейні (ВББ); РЕГ кожного хворого піддавалася якісному (візуальному) і фазово-амплітудному кількісному аналізу.

Реєстрували ЕКГ у 12 загальноприйнятих відведеннях за Небом у лежачому стані хворого за допомогою апарату 6-NEK-3 (Німеччина).

Для проведення ЕхоЕКГ використовували ультразвуковий скануючий пристрій SAL-38 фірми "Toshiba" (Японія) у режимі М- та В-сканування (одно- та двомірне зображення).

Стан ліпідного обміну визначали за рівнем загального холестерину (ЗХ); тригліцеридів (ТГ); холестерин-ліпопротеїдів низької щільності (ХС-ЛПНЩ); холестерин-ліпопротеїдів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ); холестерин-ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ); розрахунком індекса атерогенності (ІА).

Реологічні властивості крові вивчалися за такими показниками: протромбіновий індекс (ПІ), толерантність плазми до гепарину, коаліновий час, фібриноген, активність фібринази, фібринолітична активність крові, тривалість агрегації тромбоцитів з АДФ, протамін сульфатний (ПС-Т) та етаноловий (ЕТ-С) тести.

Імунологічні дослідження включали визначення субпопуляційного складу лімфоцитів шляхом СД-типування із застосуванням панелі моноклональних антитіл, цитохімічним методом із використанням системи пероксидаза-антипероксидаза (ПАП-комплекс) (Пинчук В. Г., Глузман Д. Ф. и соавт., 1990). Визначали відносний і абсолютний вміст СД3+ (Т-лімфоцити), СД16+ (NK-кілери), СД4+-хелпери, СД8+-супресори, СД20+ (В-лімфоцити). Розраховували величину коефіцієнта імунорегуляції: співвідношення СД4+/СД8+. Стан неспецифічної імунологічної реактивності оцінювали за визначенням кількості активних фагоцитів периферичної крові та їх поглинальною функцією -- фагоцитарний індекс (ФІ). Як об'єкти фагоцитозу in vitro використовували завислий розчин дріжджових клітин. Вміст комплементу у сироватці крові визначали за стандартною методикою 50%-го гемолізу, результати виражали у гемолітичних одиницях (СН?50). Імунопатологічні реакції досліджували за визначенням антитіл в реакції тривалого зв'язування комплементу на холоді (Литвиненко А. Г., Павлова Е. С., 1987). Як антигени використовували водно-сольові екстракти тканин мозку, міокарда, судин практично здорових осіб (0-1 групи крові), які загинули від випадкової травми. Вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) визначали за Digeon М. ( Digeon М. et al., 1977) шляхом осаду ПЕГ м. в. 6000. Для виявлення ступеня сенсибілізації до різних тканин розраховували індекс сенсибілізації (1C), який визначали шляхом розрахунку співвідношення середніх величин вмісту антитіл до міокарда (Аміок) або мозку (Амозок) до рівня антитіл до судин (Асуд).

Безпосередні результати лікування оцінювались у відповідності з рекомендованими стандартними критеріями ефективності лікування хворих із цереброваскулярними захворюваннями (Белова А. Н., 2000).

Для оцінки віддалених результатів лікування проводили анкетування хворих через 1 рік після закінчення лікування в санаторії, враховуючи суб'єктивну оцінку пацієнтами головних симптомів захворювання. Динаміка відновлення інтелектуально-мнестичних функцій визначалася за шкалою функціональної незалежності (Functional Independence Measure -- FIM) (Granger C. et al., 1979; Cook L., 1994).

Хворі були представлені 4 групами.

1-ша група (33 особи) -- плацебо відносно ВТ-терапії.

2-га група (34 особи) отримувала лікувальний комплекс, який включав дієту (стіл № 10), клімато- і кінезотерапію, ванни на основі грязьового препарату “Пеловіт” (36-37 °С, 12-15 хв, через день, на курс 10 процедур).

3-тій групі (31 особа) у комплексі з дієто-, клімато- і кінезотерапією призначали ВТ-терапію за загальним “віталізуючим” режимом із додатковим розташуванням електрода у шийно-комірцевій зоні. Використовували апарат "НіТор-184" (фірма GBO, Німеччина). Всі параметри ВТ-терапії добирались індивідуально з урахуванням частоти, сили струму, загальної потужності у ватах. Тривалість перших 2-3 процедур -- 40 хв, наступних -- 60 хв, на курс 10-12 процедур.

4-та група (36 осіб) отримувала дієто-, клімато-, кінезотерапію, ванни з препаратом “Пеловіт” по черзі через день з ВТ-терапією за наведеною схемою.

Крім того, була обстежена група практично здорових осіб для визначення нормальних показників, з якими порівнювали показники хворих на ДЕ І та II ст.

Усі групи хворих були репрезентативними за віком, статтю, даними клінічних та параклінічних досліджень.

Статистичний аналіз отриманих результатів виконували за допомогою пакету програм Microsoft Excel з використанням t-критерію Стьюдента та кореляційного аналізу з урахуванням рекомендацій щодо застосування статистичного аналізу результатів медичних досліджень (Лапач С.Н., Чубенко А.В. и соавт., 2000; Гельман В.Я., 2001).

Результати досліджень та їх обговорення

На базі санаторного підприємства “Росія” (Одеса) обстежено 134 хворих на ДЕ І та II ст. За віком хворі розподілялися таким чином: 30-39 років -- 18,7 %, 40-49 років -- 34,3 %, 50-59 років -- 35,8 %, 60 років -- 11,2 % хворих. Як бачимо, переважали хворі віком від 40 до 55 років. Чоловіків було 66,4 %, жінок -- 33,6 %. Приблизно однаковий процент випадків припадає на осіб розумової та фізичної праці, більшість обстежених (88,8 %) -- особи працездатного віку.

Давність клінічних проявів ДЕ І та II ст. у 79,1% хворих становила від 1 до 5 років.

ДЕ І ст. діагностовано у 44,8 %, ІІ ст. - у 55,2% осіб, які проходили на фоні атеросклерозу судин головного мозку - у 54,5 % та його поєднання з шийним остеохондрозом - у 45,5 % осіб.

У 100 % випадків ДЕ І та II ст. поєднувалися з різними формами ІХС: атеросклеротичним кардіосклерозом -- у 61,9 %, стабільною стенокардією напруження І-ІІ функціонального класу -- у 32,8 %, перенесеним інфарктом міокарда -- у 5,3 % осіб.

Найчастіше визначалася така супровідна патологія: неврологічні синдроми остеохондрозу хребта -- у 30,6 % осіб, із них на фоні поширеного остеохондрозу хребта -- у 14,9 %, шийного остеохондрозу -- у 45,5 %, астеноневротичний синдром -- у 52,2 % осіб.

Із 134 хворих на ДЕ І та II ст. 91,8 % висували скарги з боку серцево-судинної системи. У цих пацієнтів найчастішими скаргами були: біль у ділянці серця -- у 58,2 %, задишка -- у 23,9 %, перебої в діяльності серця -- у 9,7 % осіб.

Характер і частота виникнення неврологічних скарг свідчать про те, що переважали дифузні головні болі (90,3 %), здебільшого стискального характеру, які виникали частіше увечері, не менше 1 разу на тиждень. Частою скаргою у хворих на ДЕ І та II ст. було періодичне запаморочення (69,4 %). У 53,7 % хворих зареєстровано шум у голові, вухах, здебільшого він супроводжував головний біль. Достатньо часто реєструвалися такі ознаки порушень у емоційно-вольовій сфері, як дратівливість (64,2 %), нестійкий настрій (57,5 %). Підвищена втомлюваність (49,3 %), порушення сну (47,8 %), метеолабільність (44,0 %) частіше доповнювали спектр основних скарг у хворих із ДЕ І та II ст.

Погіршення мнестичних функцій проявлялося у вигляді зниження пам'яті -- у 35,1 % осіб, переважно на поточні події, це найчастіше реєструвалося у хворих із ДЕ II ст. -- у 48,6 % осіб.

При аналізі неврологічного статусу хворих відзначались недостатність черепно-мозкової іннервації (зниження реакції зіниць на світло -- 48,5 %, слабкість конвергенції -- 35,8 %, згладженість носогубних складок -- 31,3 %), статико-дискоординаторні прояви (непевне виконання координаторних проб -- 36,6 %, хиткість у позі Ромберга -- 35,1 %, похитування при ходінні з заплющеними очима -- 15,7 %), тремору пальців витягнутих рук -- 32,8 %, порушення чутливості -- 50,0 %, рефлексів -- 43,3 %, а також вегетативно-судинні і трофічні порушення (60,4 %).

У хворих на ДЕ II ст., порівняно з групою із ДЕ І ст., визначається більший ступінь прояву всіх симптомів, характерних для судинної мозкової недостатності. При дослідженні черепно-мозкової іннервації відмічалося посилення явищ пірамідної недостатності (поява рефлексів “орального автоматизму”, рефлексу Маринеску -- Радовічі, девіації язика, установочного ністагму). Збільшилися також порушення у руховій (66,2 %) та чутливій (68,9 %) сфері на фоні посилення вегетативно-трофічних порушень (77,0 %).

Таким чином, у обстежених хворих у початковому стані були встановлені зміни у клініко-неврологічному статусі, які залежали від тяжкості захворювання. Вказані порушення підтвердилися результатами нейро-функціональних, біохімічних та імунологічних досліджень.

Встановлено, що у всіх обстежених наявні певні зміни з боку нервової і серцево-судинної систем.

Так, за даними РЕГ-досліджень, у хворих на ДЕ І та II ст. зменшується амплітуда РЕГ-хвилі за рахунок збільшення часу піднімання анакроти, зменшується катакрота, виявлено переважання “арко-” та “платоподібних” вершин РЕГ-хвилі, дикротичний зубець зміщується до вершини. Також визначається зменшення амплітуди пульсового кровонаповнення судин. Зміна гемодинаміки реєструвалася як в БВСА, так і у ВББ. Явища венозного застою у ВББ реєструвалися у хворих на ДЕ І ст. у 31,1 % випадків, на ДЕ II ст. -- у 65,6 %; у БВСА -- відповідно у 15,6 та 44,3 % випадків.

Дані ЕКГ-досліджень показують, що найчастіше реєструвалися: порушення процесів реполяризації (у вигляді депресії сегменту S-T та інверсії зубця Т) -- у 78,7 %, гіпертрофія міокарда -- у 76,9 %, у більшості випадків -- лівого шлуночка.

Тісну залежність від форми порушення мозкового кровообігу мала частота деяких показників ЕКГ. При більш вираженій мозковій дисциркуляції зростала частота порушень процесів реполяризації міокарда.

Аналізуючи дані ЕхоЕКГ, можна відмітити різні порушення внутрішньосерцевої та системної гемодинаміки, скоротливої здатності міокарда. Найчастіше реєструвалися гіпокінезії стінок серця -- у 63,9 % та гіпертрофія задньої стінки лівого шлуночка -- у 81,5 % осіб, що відповідало даним ЕКГ. Дослідженнями встановлено, що прояви порушень показників внутрішньосерцевої гемодинаміки були більш значними у хворих на ДЕ II ст.

Оцінюючи результати біохімічних досліджень, можна відмітити у 74,6 % хворих різні порушення ліпідного обміну та у 35,8 % осіб -- показників згортальної та фібринолітичної систем крові. При ДЕ II ст. фіксувалися більш виражені відхилення значень вищезазначених показників.

У хворих на ДЕ до початку санаторно-курортного лікування виявлені істотні відхилення з боку більшості імунологічних показників, що досліджувалися.

У хворих на ДЕ реєструються відхилення в Т-ланці імунної відповіді. Істотно знижена відносна і абсолютна кількість СД3+-лімфоцитів і обох регуляторних субпопуляцій Т-лімфоцітов -- СД4+-хелперів і СД8+-супресорів. Суттєво підвищена величина співвідношення СД4/СД8 , що свідчить про відхилення в процесах імунорегуляції. Водночас, спостерігається підвищення СД20+ (В-лімфоцити), тобто клітин, відповідальних за реакцію гуморальної ланки імунної відповіді. Однією з причин посилення проліферації В-лімфоцитів є зниження кількості СД8+-супресорів -- клітин, що пригнічують імунну відповідь. Підвищення рівня В-лімфоцитів -- попередників плазматичних клітин, що синтезують специфічні імуноглобуліни, у т. ч. автоантитіла, можна розглядати як одну з найважливіших причин виникнення та підтримки автоімунних процесів.

Підтвердженням цього є виявлення у хворих в сироватці крові антитіл до тканинних антигенів. Антитіла до тканини мозку в титрах 1:20-1:40 виявлені у 36,4 % хворих, до тканини судин -- у 65,9 % і до тканини міокарда -- у 76,3 % хворих. Високий рівень сенсибілізації до тканин міокарду і судин підтверджується показниками індексу сенсибілізації. Величина індексу сенсибілізації Аміок/Асуд у 1,7 разу більша ніж індекс сенсибілізації Амозок/Асуд.

Про наявність імунопатологічних реакцій свідчить так само вірогідне підвищення вмісту ЦІК -- показник прозапальний і деструктивний. У хворих із ДЕ значно страждає важлива ланка неспецифічного імунологічного захисту -- фагоцитарна активність нейтрофілів. Кількість активних фагоцитів на 18 % нижче за показники здорових осіб. При цьому так само знижена їх поглинальна функція. Разом з тим, порівняно з групою здорових, у хворих істотно вище вміст СД16+ -- NK-клітин (природні кілери), що, можливо, компенсує пригнічення інших ланок неспецифічного захисту. В межах нормальних величин знаходиться активність комплементу -- важливого фактора імунологічного захисту.

Виявлені відмінності між імунологічними показниками у хворих з різним ступенем судинної дисциркуляції. Ці відмінності перш за все стосуються напруженості автоімунних реакцій. У хворих на ДЕ II ст. значно більше вміст антіміокардіальних антитіл - (28,7+2,6), а у хворих на ДЕ I ст. - (16,1+1,4) (р<0,001), та декілька більший вміст антитіл до тканини судин: (21,1+2,7) - у хворих на ДЕ II ст. і (17,4+2,4) - у хворих на ДЕ I ст.

У хворих із збільшенням мозкової судинної дисциркуляції наростає сенсибілізація до тканини міокарду. Індекс сенсибілізації Аміок/Асуд у хворих із ДЕ IІ на 44 % вище, ніж у хворих із ДЕ I ст.

Для хворих на ДЕ II ст. так само характерні вищі показники вмісту ЦІК. У хворих на ДЕ I ст. середня величина цього показника не відрізняється від їх змісту у здорових осіб (р>0,5), а у хворих із ДЕ II ст. вміст ЦІК істотно вищий, ніж у здорових (р<0,05).

Слід зазначити, що спеціально проведений аналіз не виявив істотних відмінностей між досліджуваними імунологічними показниками і статтю обстежених. У чоловіків і жінок спостерігалися однонаправлені зрушення з боку більшості показників. Відхилення В-ланки імунної відповіді виражені однаково. Відмінності торкаються декілька більшої інтенсивності автоімунних реакцій до тканини мозку, міокарду і судин, ступеню пригнічення поглинальної функції нейтрофілів периферичної крові (відмінності між середніми величинами ФІ у чоловіків і жінок достовірні, р=0,05). Крім того, у жінок спостерігається більший ніж у чоловіків вміст ЦІК (р<0,05).

Середні величини вмісту антитіл до тканин міокарду складають (22,2+2,3) у.од. у чоловіків і (20,7+2,8) у.од. у жінок; до тканин судин (19,6+ 2,0) у.од. і (20,0+3,4) у.од; до мозку (14,6+2,3) у.од. і (11,3+2,7) у.од. відповідно.

У хворих обох груп в рівній мірі виражена сенсибілізація до тканини міокарду. Разом з тим, у чоловіків декілька переважає сенсибілізація до тканини мозку. Величина індексу сенсибілізації мозок/судини у чоловіків на 32 % більша ніж у жінок.

Таким чином, при аналізі результатів імунологічних досліджень встановлено, що у хворих із ДЕ І і II ст., які надходять на санаторно-курортне лікування, виявлені істотні зрушення з боку Т-клітинної ланки імунної відповіді, високий рівень автоімунних реакцій і сенсибілізації до тканин мозку, міокарда, судин; встановлено, що зі збільшенням недостатності мозкового кровообігу істотно зростає напруженість автоімунних реакцій, показником чого є підвищення у хворих на ДЕ II ст. вмісту антимозкових і антиміокардіальних антитіл й індексу сенсибілізації. Не виявлено істотних відмінностей між величинами досліджуваних імунологічних показників у хворих різної статі.

Таким чином, діагноз ДЕ І і II ст. був підтверджений клініко-неврологічними, функціональними (РЕГ, ЕКГ, ЕхоЕКГ), біохімічними і імунологічними методами обстеження хворих.

У 1-й групі, яка отримувала плацебо відносно ВТ-терапії, статистично вірогідні зміни з боку досліджуваних клініко-неврологічних та функціональних показників в процесі лікування реєструвалися лише у 21,2 % хворих.

В результаті проведеного лікування спостерігалася позитивна динаміка суб'єктивних та об'єктивних симптомів захворювання, яка найбільшою мірою була виражена у хворих, що отримували ВТ-терапію (p<0,01) та її комплекс з бальнеотерапією (p<0,001). Бальнеотерапія практично не впливала на динаміку неврологічного статусу. ВТ-терапія призводила до позитивних змін ряду симптомів: згладжуванню асиметрій сухожильних рефлексів на руках і ногах (p<0,05), покращенню виконання стато-координаторних проб (p<0,05), зменшенню порушень чутливості (p>0,05) і болісності паравертебральних точок (p<0,001), регресу вегетативно-трофічних порушень (p<0,001). Комплексне застосування бальнео- і ВТ-терапії супроводжувалось статистично вірогідною динамікою більшості неврологічних симптомів захворювання, причому більш виразною була у хворих на ДЕ ІІ ст.

При аналізі показників РЕГ спостерігалося поліпшення мозкової гемодинаміки внаслідок збільшення рівня кровонаповнення судин мозку, нормалізації тонусу й еластичних властивостей судин, поліпшення венозного кровообігу, збільшення амплітуди та виразності верхівки РЕГ-хвилі. Бальнеотерапія з використанням грязьового препарату „Пеловіт” сприяла збільшенню рівня кровонаповнення судин мозку, зменшенню його асиметрій, покращенню венозного відтоку у 40,0 %, ВТ-терапія -- покращенню еластичності і тонусу судин у 58,1 %, комплексне застосування бальнео- і ВТ-терапії приводило до нормалізації функціонального стану мозкового кровообігу у 93,3 % хворих (p<0,001 відносно роздільного застосування фізичних чинників).

Під впливом досліджуваних методів визначалася позитивна динаміка ЕКГ-показників, яка характеризувалася поліпшенням процесів реполяризації. При використанні бальнеотерапії збільшення амплітуди зубця Т реєструвалося у 48,5 %, зменшення депресії сегменту ST -- у 36,4 % хворих; при використанні ВТ-терапії ці показники відповідно склали -- 51,8 % і 62,1 % хворих, а при комплексному застосуванні фізичних факторів -- відповідно 88,2 % і 91,2 % (p<0,001 відносно бальнеотерапії і p<0,01 відносно ВТ-терапії).

Під впливом бальнеотерапії статистично значущих змін біохімічних показників не відзначалось. ВТ-терапія покращувала ліпідний обмін у 44,4 %, загортальну і фібринолітичну системи крові -- у 40,0 % хворих. Комплексне застосування бальнео- і ВТ-терапії сприяло нормалізації показників ліпідного обміну за рахунок статистично достовірного зниження рівня ЗХ, ХС-ЛПНЩ, ХС-ЛПДНЩ та підвищення рівня ХС-ЛПВЩ, зменшення ІА у 92,9 % хворих (p<0,001), а також реологічно-коагуляційних показників у 80,0 % хворих (p<0,02).

Включення ВТ-терапії в загальний лікувальний комплекс у хворих на ДЕ сприяло нормалізації або тенденції до нормалізації більшості досліджуваних ланок імунної системи, обмеження імунопатологічних реакцій і зниження тканинної сенсибілізації. На відміну від хворих, які отримували ванни на основі „Пеловіту”, у хворих на ДЕ, які отримували ВТ-терапію, до кінця курсу відмічена нормалізація загальної кількості СД3+-лімфоцитів і суттєве підвищення СД8+-супресорів. Збільшилася кількість хворих, у яких під впливом ВТ-терапії підвищується кількість СД16+-лімфоцитів. У хворих, що отримували даний лікувальний комплекс, частота виявлення таких випадків становить (71,0±3,7) %, тоді як у хворих, які отримували бальнеотерапію, підвищення кількості NK-кілерів відмічене лише у (40,6±4,1) % хворих (р<0,01).

Істотно, що до кінця курсу у хворих знижується напруженість автоімунних реакцій: по відношенню до тканини міокарда в 1,6 разу, до тканини судин -- в 1,4 разу, до тканини мозку -- в 1,6 разу. Водночас у хворих, що отримували бальнеотерапію, спостерігається деяка стимуляція автоімунних реакцій. Важливо відзначити, що у хворих із ДЕ, які отримували ВТ-терапію, знижується сенсибілізація до тканини мозку і простежується тенденція до зниження сенсибілізації до тканини міокарда. Величина ІC Амозок/Асуд знижується на 20 % по відношенню до вихідного (до лікування) рівня.

У хворих на ДЕ І та II ст. ВТ-терапія спричинювала в цілому однонаправлений імунонормалізувальний ефект. Разом з тим, слід підкреслити, що при порівняльному аналізі були виявлені деякі переваги призначення ВТ-терапії в самостійному варіанті у хворих на ДЕ І ст. Про це свідчить більш виражене зниження сенсибілізації до тканини мозку. У хворих із ДЕ І ст. величина ІC Амозок/Асуд знижується на 40 %, тоді як у хворих із ДЕ II ст. величина цього показника не змінюється у процесі лікування. Крім того, у хворих із ДЕ І ст. до кінця курсу була виявлена велика частота випадків із підвищенням СД16+ -- NK-лімфоцитів, ніж у хворих із ДЕ II ст. ( 2 = 9,85). Водночас відмінності в реакції на ВТ-терапію між особами різної статі не виявлені. У хворих обох груп імунонормалізувальний ефект виявився рівною мірою.

Комплексне застосування бальнео- і ВТ-терапії підсилює імунонормалізувальний ефект терапії. При цьому досягається нормалізація СД8+-супресорів і величин коефіцієнта імунорегуляції. Величина співвідношення СД4+/СД8+ не відрізняється від показників здорових осіб. Дещо більше, ніж у хворих, які отримували ВТ-терапію в самостійному варіанті, підвищується частота випадків зі збільшенням СД16+ -- NK-лімфоцитів. До кінця лікування у (82,1±9,1) % хворих цієї групи відбувається підвищення кількості цих клітин, що вдвічі вище, ніж у хворих які отримували тільки бальнеотерапію.

Під впливом комплексної терапії спостерігається більш виражене, ніж при дії тільки ВТ-процедур, обмеження автоімунних реакцій до тканини мозку. Середня величина цього показника до кінця курсу становить (7,3±1,4) ум. од., тоді як у хворих, що отримували тільки ВТ-терапію, середня величина вмісту антимозкових антитіл після закінчення лікування -- (13,7±1,9) ум. од. (р<0,02). Слід зазначити дещо більш виражений імунокоригувальний ефект у хворих із ДЕ І ст.

У хворих із ДЕ І ст., що отримували комплексну терапію, простежується значна частота випадків підвищення кількості NK-лімфоцитів, нормалізація величини коефіцієнта імунорегуляції СД4+/СД8+, значне обмеження автоімунних реакцій до мозкової тканини. Так, середня величина вмісту антимозкових антитіл у хворих із ДЕ І ст., що отримували ВТ-терапію, дорівнює (10,0±3,2) ум. од., а у хворих, отримуючих ВТ- і бальнеотерапію, -- (6,0±1,4) ум. од.

Так само значно більш виражений десенсибілізуючий ефект по відношенню до тканини міокарда спостерігається у хворих із ДЕ І ст. Величина індексу сенсибілізації у хворих цієї групи наприкінці курсу була у 1,4 рази нижче, ніж у хворих із ДЕ ІІ ст.

Таким чином, включення ВТ-терапії супроводжується вираженим імунокоригувальним ефектом, про що свідчить відновлення порушених функцій регуляторної ланки імунної відповіді (нормалізація СД3+, СД8+, коефіцієнта імунорегуляції тощо). Враховуючи роль автоімунних механізмів у патогенезі ДЕ і атеросклеротичних процесів, що лежать в її основі, істотним є спостережуване в умовах застосування ВТ-терапії обмеження імунопатологічних процесів і, особливо, зниження сенсибілізації до тканини мозку і міокарда. При включенні ВТ-терапії в комплекс санаторно-курортного лікування істотно збільшується кількість хворих із підвищенням рівня NK-кілерів, що свідчить про стимуляцію компенсаторних механізмів, направлених на стабілізацію імунного гомеостазу. При включенні в лікувальний комплекс хворих на ДЕ, крім бальнеотерапії, ВТ-терапії, підвищується імунокоригувальний ефект розроблених лікувальних комплексів.

Віддалені наслідки лікування свідчать про найбільшу ефективність через 1 рік комплексного застосування ВТ- та бальнеотерапії у хворих на ДЕ І та ІІ ст., що характеризувалося у більшості хворих (94,4 %) підвищенням працездатності, покращенням інтелектуально-мнестичних функцій (спілкування, соціальна активність) і загального самопочуття.

Пояснюючи механізм лікувальної дії ВТ-терапії, слід передбачити, що у відновленні функцій у хворих на ДЕ І і II ст. атеросклеротичного і змішаного генезу під впливом комплексного санаторно-курортного лікування з включенням ВТ-терапії внутрішньоклітинні регенеративні зміни нервових (гангліозних) клітин визначають можливість підсилення розгалуження закінчень і дендритів збережених нейронів, що супроводжується реіннервацією структур і функціональним відновленням (Коган О.Г., Найдин В.Л., 1988; Епифанов В.А., 2006).

Таким чином, відповідно до мети й завдань цього дослідження, вперше вивчено механізми лікувальної дії ВТ-терапії, застосованої у самостійному варіанті та у комплексі з бальнеотерапією у хворих на ДЕ І та II ст. з урахуванням клініко-патогенетичних особливостей захворювання.

Висновки

1. Дисциркуляторні енцефалопатії атеросклеротичного і змішаного генезу характеризуються різноманітною суб'єктивною і об'єктивною неврологічною симптоматикою, супроводжуються змінами системної, внутрішньосерцевої та церебральної гемодинаміки, стану згортальної і фібринолітичної систем, ліпідного обміну та імунологічних показників, ступінь зрушень яких корелює з вираженістю церебральної судинної недостатності.

2. Застосування лікувальних фізичних факторів (високотонова і бальнеотерапія на основі грязьового препарату “Пеловіт”) як роздільно, так і в комплексі, при дисциркуляторних енцефалопатіях атеросклеротичного і змішаного генезу І і II стадій сприяє регресу загальномозкових і неврологічних симптомів, відновленню інтелектуально-мнестичних функцій, компенсації дефіциту кровопостачання мозку, корекції біохімічних й імунологічних зрушень. При однонаправленій позитивній дії бальнео- і високотонової терапії на основні ланки патогенезу дисциркуляторних енцефалопатій виявлені саногенетичні особливості.

3. Застосування ванн на основі грязьового препарату „Пеловіт” у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію атеросклеротичного і змішаного генезу І і ІІ ст. зменшує скарги на головний біль, запаморочення, сприяє зменшенню рефлекторних порушень, покращує внутрішньосерцеву і системну геодинаміку, мозковий кровообіг за рахунок зростання кровонаповнення судин, зменшення асиметрій, та покращення венозного відтоку, деякі імунологічні показники (зростання рівня СД3-лімфоцитів, СД8-супресорів, NK-СД16-лімфоцитів). Разом з цим, бальнеотерапія не змінює рівень ЦІК, не зменшує тканинну сенсибілізацію до тканин мозку, міокарда, судин, підвищує коефіцієнт імунорегуляції, не впливає на порушення у ліпідному обміні та у загортальній і фібринолітичній системах крові, не покращує інтелектуально-мнестичні функції.

4. Використання високотонової терапії у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію атеросклеротичного і змішаного генезу І і II стадій, на відміну від бальнеотерапії, призводить до вірогідного зменшення клінічних проявів захворювання, покращує процеси реполяризації та скоротливу здатність міокарда, підвищує еластичність і знижує тонус судин мозку, покращує ліпідний обмін, реологічно-коагуляційні властивості крові, супроводжується вираженим імунокоригуючим ефектом, а також покращує інтелектуально-мнестичні функції. Зазначені зміни найбільш виражені у хворих на ДЕ І ст.

5. Комплексне застосування бальнео- і високотонової терапії, порівняно з роздільним їх застосуванням, призводить до значного регресу скарг і неврологічних проявів захворювання, суттєвого покращення мозкового кровообігу, внутрішньосерцевої і системної гемодинаміки, процесів реполяризації і скоротливої здатності міокарда, ліпідного обміну, загортальної та фібринолітичної систем крові, нормалізації імунного статусу (відносно зрушень в Т-клітинній ланці імунної відповіді, обмеження автоімунних реакцій, зниження сенсибілізації і стимуляції природних механізмів захисту), а також до відновлення інтелектуально-мнестичних функцій. Найбільша ефективність лікувального комплексу встановлена у хворих з ІІ ст. мозкової дисциркуляції.

6. Позитивний ефект високотонової терапії в комплексному санаторно-курортному лікуванні хворих на дисциркуляторну енцефалопатію атеросклеротичного і змішаного генезу І і II стадій підтверджується безпосередніми і віддаленими результатами, що свідчать про стійку позитивну динаміку неврологічних, інтелектуально-мнестичних, клініко-функціональних, біохімічних й імунологічних показників. Застосування високотонової терапії сприяє оптимізації санаторно-курортного лікування і розширює можливості диференційованих сано- і патогенетичних підходів у хворих із цереброваскулярними захворюваннями з метою покращання якості життя.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Дисциркуляторні енцефалопатії атеросклеротичного і змішаного генезу І та ІІ ст. характеризуються різноманітною суб'єктивною і об'єктивною неврологічною симптоматикою, залежною від стадії патологічного судинного процесу. Для об'єктивної характеристики стану хворих, разом з дослідженням функціонального стану нервової, серцево-судинної і біохімічної систем, рекомендується проводити дослідження імунного гомеостазу. Найбільш інформативними слід вважати показники: ЦІК, рівень антитіл до тканин мозку, міокарда, судин, індекс сенсибілізації.

2. У хворих на дисциркуляторну енцефалопатію атеросклеротичного і змішаного генезу при І стадії мозкової судинної дисциркуляції рекомендується використовувати ванни на основі грязьового препарату “Пеловіт” (36-37 °С, 12-15 хв, через день, на курс 10 процедур) для поліпшення динаміки суб'єктивних і об'єктивних неврологічних симптомів, показників церебральної і серцевої гемодинаміки, а також деяких імунологічних показників.

3. Високотонова терапія рекомендується хворим на дисциркуляторну енцефалопатію атеросклеротичного і змішаного генезу переважно при І стадії для посилення позитивної динаміки суб'єктивних і об'єктивних неврологічних симптомів, поліпшення мозкової гемодинаміки, корекції реологічних властивостей крові і ліпідного обміну, позитивної імунотропної дії. Для цього використовується апарат "НіТор-184" (фірма GBO, Німеччина). Всі параметри ВТ-терапії добираються індивідуально з урахуванням частоти, сили струму, загальної потужності у ватах. Тривалість перших 2-3 процедур -- 40 хв, наступних -- 60 хв, на курс 10-12 процедур. ВТ-терапія у самостійному варіанті може бути використана у стаціонарах, поліклініках, реабілітаційних центрах.

4. Комплексне застосування високотонової і бальнеотерапії рекомендується у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію атеросклеротичного і змішаного генезу при II стадії як спосіб пато- і саногенетичного впливу на основні ланки формування мозкової судинної недостатності. Цей спосіб лікування рекомендується до застосування у санаторіях, санаторіях-профілакторіях, реабілітаційних центрах.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації:

1. Природні і преформовані фізичні фактори в реабілітації хворих на цереброваскулярні захворювання / Курако Ю.Л., Шмакова І.П., Стоянов О.М., Даниленко О.А., Афанасьєва Я.С. // Одеський медичний журнал. -- 2001. -- № 6 (68). -- С. 115-120. (Дисертантом проведено аналіз літературних даних, зроблені висновки, написана стаття).

2. Афанасьева Я.С. Эффективность применения высокотоновой терапии у больных дисциркуляторной энцефалопатией // Нові медичні технології в клінічній та курортній практиці: Матеріали наук.-практ. конф. з міжнародною участю, присвяченої 80-річчю кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології КМАПО ім. П.Л. Шупика, 20-22 травня 2004 р. -- К., 2004. -- С. 95-97.

3. Шмакова И.П., Афанасьева Я.С. Применение высокотоновой терапии в реабилитации больных дисциркуляторными энцефалопатиями І-ІІ стадии // International Journal on Immunorehablitation. -- Вып. “Физиология и патология иммунной системы”. -- 2004. -- Т. 6, № 1. -- С. 178-79. (Дисертантом проведена курація хворих, аналіз отриманих даних, зроблені висновки, написана стаття).

4. Шмакова И.П., Афанасьева Я.С. Высокотоновая терапия в комплексной реабилитации больных дисциркуляторной энцефалопатией: механизмы лечебного действия, эффективность, внедрение // Аллергология и иммунология. -- 2005. -- Т. 6, № 3. -- С. 416-417. (Дисертантом проведена курація хворих, аналіз отриманих даних, зроблені висновки, написана стаття).

5. Шмакова И.П., Афанасьева Я.С. Клинико-иммунологические параллели у больных дисциркуляторной энцефалопатией І-ІІ ст., поступивших на санаторно-курортную реабилитацию // Вестник физиотерапии и курортологии. -- 2005. -- № 4. -- С. 31-32. (Дисертантом проведена курація хворих, аналіз отриманих даних, зроблені висновки, написана стаття).

6. Шмакова І.П., Афанасьєва Я.С. Ефективність високотонової терапії в реабілітації хворих на дисциркуляторну енцефалопатію І-ІІ ступеня // Досягнення біології та медицини. -- 2006. -- № 2 (8). -- С. 50-54. (Дисертантом проведена курація хворих, аналіз отриманих даних, зроблені висновки, написана стаття).