Лектини в медико-біологічних та фітохімічних дослідженнях: сировинна база, отримання, властивості та аспекти практичного використання

Ми вирішили очистити білок з одного такого екстракту, що давав сильний осад з ристоміцином сульфатом, у якому не виявлено лектину згідно з даними літератури. Вибрали екстракт з насіння гледичії колючої (Gleditsia triacanthos L.). В основі методу очищення цього білка було покладено утворення нерозчинного комплексу між ристоміцином і білком, промивання його від непрореагованих речовин, розклад комплексу при підкисленні до рН <4,0 та розділення ристоміцину та білку гель-хроматографією на сефадексі G-25.

Очищений білок виявився лектином, так як взаємодіяв з вуглеводами (4-нітрофеніл-в--D-глюкопіранозидом, 4-нітрофеніл-в--D-глюкозамінопіранозидом та саліцином) і у високій концентрації аглютинував еритроцити кролика. Цей лектин може репрезентувати нову підгрупу D-глюкозоспецифічних лектинів, так як відрізняється від описаних в літературі.

Проведене дослідження засвідчило можливість преципітації лектинами рослинних диглікозидів і використання лектинів для виявлення глікозидів з двома і більше цукровими ланцюгами.

Відомо, що глікозиди з двома залишками моносахаридів можуть мати дві різні структури: два залишки моносахаридів можуть бути з'єднані між собою в ланцюг і приєднані в одному місці до аглікону, тоді їх називають біозидами, або два вуглеводи можуть бути приєднані до молекули аглікону в різних положеннях, тоді вони мають назву диглікозиди (бідесмозиди). Диференціація таких структур здійснюється складними хімічними методами, які включають гідроліз, метилювання одержаних цукрів та аналіз одержаних похідних газорідинною хроматографією. В той же час при взаємодії з диглікозидами лектини здатні їх осаджувати, а при взаємодії з аналогічними біозидами осадження спостерігатись не буде. В залежності від вуглеводної специфічності лектинів та тих чи інших вуглеводів у складі диглікозидів, така реакція може бути більше або менше селективною.

Для перевірки цього припущення ми дослідили реакцію взаємодії лектинів з глікозидами, що містять два олігосахаридних ланцюги. Попередньо нами було перевірено, як взаємодіють лектини з вуглеводами, що найчастіше присутні в рослинних глікозидах, так як в літературі були відсутні систематичні дані про взаємодію лектинів з такими вуглеводами. Результати цього дослідження нас переконали, що накраще показати таку взаємодію на прикладі диглікозидів, у яких термінальними вуглеводами є б- та в-D-галактоза або б-L-рамноза. Одним з найдоступніших диглікозидів такого плану, згідно з даними літератури, є хедерасапонін С, що міститься у листках і стеблах плюща звичайного (Hedera helix L.). Хедерасапонін С - пентаозид хедерагеніну, у якого у 3-му та 28-му положенні хедерагеніну приєднані відповідно ди- і трисахарид, які вміщують: 1) L-арабінозу та L-рамнозу та 2) дві D-глюкози і L-рамнозу. Обидва цукрові ланцюги закінчуються L-рамнозою, тому такий диглікозид повинен осаджувати лектини, які взаємодіють з L-рамнозою, до яких належать аглютинін рицини (RCA-120), лектин сої (SBA), карагани деревоподібної (CABL-2). Цей глікозид був очищений нами з надземної частини Hedera helix L. та досліджена його взаємодія з лектинами. На відміну від взаємодії білків з ристоміцином сульфатом, взаємодія білків нелектинової природи з хедерасапоніном виявилась слабшою. При дослідженні взаємодії з лектинами було виявлено, що хедерасапонін найкраще преципітує лектин сої (SBA), дещо слабше лектин рицини (RCA-120), кори карагани деревоподібної (CABA-2), насіння амаранту хвостатого (ACA) та еритроаглютинін з насіння квасолі. Не спостерігалось преципітації з лектинами, специфічними до вуглеводів групи D-манози, N-ацетил-D-глюкозаміну та L-фукози. Взаємодія хедерасапоніну з лектинами сої, рицини та карагани була прогнозованою, адже всі ці лектини взаємодіють з L-рамнозою. Схема утворення осадів з диглікозидами представлена на рис. 2. Лектини, які належать до групи D-галактозоспецифічних, але не взаємодіють з L-рамнозою (арахісу, бузини чорної, виноградного слимака), не осаджувались хедерасапоніном.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Схематичне представлення механізму утворення осадів лектинів з диглікозидами на прикладі лектину сої та хедерасапоніну С.

Лектини, які осаджували хедерасапонін з водних розчинів, не преципітували інші сапоніни плюща, які містять один олігосахаридний ланцюг. Таким чином, реакція преципітації лектинами може бути використана в ряді випадків для виявлення диглікозидів або диференціації їх від ізомерних біозидів. Постановка такої реакції є дуже простою у виконанні і не потребує складного обладнання. Зрозуміло, що вона має лише допоміжний характер і має певні обмеження.

Використання лектинів у медичній діагностиці

Ендогенні лектини людини та тварин є природними рецепторними молекулами для вуглеводів, що містяться на поверхні клітин. Однак, в переважній більшості вони є недоступні для гістохімічних досліджень. В той же час рослинні лектини структурно та функціонально подібні до них, але є значно дешевшими і доступнішими. Для того, щоб можна було побачити місця зв'язування лектинів їх “мітять” ферментами (пероксидазою, фосфатазами), флюоресцентними мітками (ФІТЦом, РІТЦом, ДАНСІЛ-хлоридом), колоїдним золотом, феритином.

Застосування лектинів у гістохімії вуглеводовмісних біополімерів тканин людини і тварин відкрило нові можливості їх досліджень. Основні недоліки традиційних методів гістохімії вуглеводів - порівняно низька чутливість, недостатня селективність і неприйнятність більшості класичних методів гістохімії вуглеводів для прижиттєвого дослідження біологічних об'єктів. Застосування лектинів, в основному, позбавлене цих недоліків. В клітинах еукаріотів глікопротеїнами є переважаюча більшість білків плазматичної мембрани, причому їх олігосахаридні ланцюги локалізовані лише на зовнішній поверхні плазмолеми.

Разом із співробітниками кафедри гістології та ембріології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького ми вивчали можливості використання у гістохімічних дослідженнях нових одержаних нами лектинів, описаних в попередніх розділах та розширення застосування раніше відомих лектинів за рахунок модифікації методик.

Зокрема, нами розроблений спосіб виявлення сіалових кислот у гістологічних препаратах за допомогою лектину бузини чорної, захищений авторським свідоцтвом СРСР. Цей лектин - один з небагатьох лектинів, який виявляє високу спорідненість до олігосахаридів, які містять термінальні Neu5Ac(2-6)Gal послідовності та в меншому ступені Neu5Ac(2-3) Gal послідовності. В той же час даний лектин помітно взаємодіє з вуглеводами групи D-галактози, хоча і значно слабше, ніж з сіальованими галактозидами. Метою винаходу було підвищення селективності виявлення сіалових кислот. Істотною відмінністю пропонованого способу було те, що для вибіркового виявлення залишків сіалових кислот у складі молекул глікополімерів проводилося попереднє блокування вільних термінальних залишків D-галактози і N-ацетил-D-галактозаміну нативними лектинами арахісу і сої, а потім виявляли залишки сіалових кислот за допомогою лектину бузини чорної, кон'югованого з пероксидазою хрону.

Також досліджено гістохімічну специфічність деяких нових, вперше одержаних нами лектинів. Зокрема, увагу було звернено на нові L-фукозоспецифічні лектини. З метою гістохімічної характеристики лектинів вивчалась селективність зв'язування L-фукозоспецифічних лектинів Laburnum anagyroides Medik. та Persa fluviatilis L. з структурними компонентами підщелепної слинної залози щура, тонкої кишки людини, плаценти людини та щитовидної залози щура. Встановлено, що обидва лектини з різними органами тваринних організмів зв'язуються дуже подібно. Рецептори обох лектинів локалізувались у цитоплазмі епітеліоцитів протокової системи підщелепних слинних залоз щура, у щітковій облямівці апікальної поверхні ентероцитів, на поверхні волокнистих структур власної пластинки і підслизової основи тонкої кишки. У плаценті значна кількість рецепторів обох лектинів виявлена у базальній мембрані амніона та базальній мембрані синцитіотрофобласта, в меншій мірі - в ендотеліоцитах магістральних судин хоріальної пластинки. Таким чином, незважаючи на певні відмінності у тонкій вуглеводній специфічності лектинів кори золотого дощу звичайного та ікри окуня, при взаємодії з багатьма тканинними структурами відмічена значна подібність, що очевидно, пояснюється зв'язуванням цих лектинів у тканинах лише з термінальною L-фукозою.

У Laburnum anagyroides Medik. нами було виявлено два лектини різної специфічності: у корі і листях міститься L-фукозоспецифічний лектин, а у насінні, на відміну від кори і листя, є лектин (LASA), який раніше нами був визначений як D-галактозоспецифічний. Однак вказаний лектин виявляв значну подібність до лектину кори у взаємодії з еритроцитами людини і тварин, виявляючи подібну селективність до еритроцитарних антигенів. Це свідчить про те, що ці лектини значно краще взаємодіють з олігосахаридами, структурно між собою подібними, ніж з моносахаридами, до яких виявлена специфічність. Для перевірки цього припущення ми вирішили глибше дослідити взаємодію названих двох лектинів з глікопротеїнами в поєднанні з гістохімічними дослідженнями.

У результаті наших досліджень було встановлено, що при взаємодії з моно- і дисахаридами лектини кори та насіння золотого дощу звичайного ведуть себе як два зовсім різні лектини. Відповідно із загальноприйнятою класифікацією, лектин кори можна віднести до L-фукозоспецифічних, а лектин насіння, взаємодіючи з вуглеводами групи D-галактози, найвищу афінність виявляє до N,Nґ-диацетилхітобіози. У той же час при взаємодії з еритроцитами людини і тварин, а також з глікопротеїнами ці два лектини показують значну подібність. Вивчення взаємодії обох лектинів з структурними компонентами тонкої кишки щура, підщелепних слинних залоз морської свинки і під'язикової залози щура також вказує на спорідненість вуглеводних рецепторів на поверхні клітин для обох лектинів. Близька гістохімічна специфічність також дозволяє зробити припущення, що лектини кори і насіння золотого дощу звичайного є скоріше ізолектинами одного лектину з дуже подібною вуглеводною специфічністю на олігосахаридному рівні, але відмінною специфічністю на моносахаридному рівні. Подібні випадки є показовими у плані необхідності вивчення тонкої вуглеводної специфічності лектинів, адже поверхнева характеристика їх специфічності може привести до неправильних висновків при інтерпретації одержаних даних у гістохімічних дослідженнях.

Слід відмітити, що наявність ізоформ лектинів у одному і тому ж органі рослин або інших сировинних джерел лектинів є доволі поширеним явищем. При цьому ізоформи можуть суттєво відрізнятись імунохімічною або гістохімічною специфічністю. У ряді випадків вони можуть мати практичну цінність, так як можуть служити цито- або гістологічними маркерами тих або інших клітин або тканин. Для прикладу, нами із кори карагани деревоподібної (Caragana arborescens Lam.) очищено два лектини (або ізолектини), які дещо відрізнялись вуглеводною специфічністю. При цьому було встановлено, що один з них (названий САВА-1) може бути селективним маркером міоепітеліоцитів слинної залози.

У деяких випадках в одному і тому ж органі рослини містяться два різних лектини, які суттєво різняться за вуглеводною специфічністю і не є ізолектинами, так як за їх синтез відповідають різні гени. Очевидно, що такими лектинами є лектини кореневища купини багатоквіткової (Polygonatum multiflorum /L/.). Лектин, очищений з кореневища Polygonatum multiflorum (L). за допомогою афінної хроматографії на іммобілізованому овомуцині преципітував дріжджевий манан і взаємодіяв з N-ацетилнейраміновою кислотою. Наступна афінна хроматографія на іммобілізованому манані дозволила окремо одержати два окремих лектини: манозоспецифічний, позначений як PMRL і сіалоспецифічний, позначений як PMRL^-. Подальше дослідження вуглеводної специфічності останнього лектину показало, що він найвищу афінність виявляв до N,Nґ,Nґґ,Nґґґ-тетраацетилхітотетраози, який був у 200 разів активнішим інгібітором в порівнянні з GlcNAc і мав невисоку афінністю до N-ацетилнейрамінової кислоти. PMRL показував вуглеводну специфічність подібну до лектину Leucoum vernum (LVA). Гістохімічну специфічність цих лектинів порівнювали з лектинами аналогічної специфічності - WGA і LVA. Фіксовані формаліном заключені в парафін зразки тканин підщелепної слинної залози щурів Wistar і собаки були піддані стандартній обробці міченими пероксидазою лектинами.

Показано, що розподіл мітки PMRL^- був подібним до WGA: рецептори для цих двох лектинів були виявлені в базальних мембранах секреторних ацинусів, на люмінальній поверхні плазматичної мембрани міжчасточкових проток, в районі колагенових волокон строми залози і плазматичних мембран жирових клітин. PMRL⁺, подібно до LVA, фарбує інтерацинозні гемокапіляри, цитоплазматичну зернистість протокового епітелію, особливо посмугованих вивідних проток. Одержані дані дозволяють відмітити високий ступінь імунохімічної подібності між PMRL⁺ і LVA, а також між PMRL^- і WGA.

Дослідження глікокон'югатів на поверхні клітин за допомогою лектинів дозволяє вирішувати і суто гістологічні питання. Наприклад, деякі клітини імунного захисту містяться в різних органах і виконують однакові функції, але можуть мати різний генез і відрізнятись антигенним складом поверхні. Нами на кафедрі гістології і ембріології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького досліджувалось особливості цитотопографії лектинів в органах імуногенезу морської свинки.

Проведені дослідження показали, що дендритні клітини (ДК) різних органів імуногенезу дещо різняться складом глікополімерів. Виявлення нами ідентичних рецепторів лектинів на ДК різної локалізації у лімфатичних вузлах: на поверхні клітин синусів, навколо лімфоїдних фолікулів та в їх центрі, підтверджує висновки, що вони не мігрують з антигеном, а отримують антиген з крайового синуса за посередництвом клітин, які транспортують антиген.

З іншого боку ідентичність рецепторів лектинів вики посівної і кори золотого дощу на поверхні ДК парафолікулярної зони лімфатичних вузлів та мозкових тяжів, може підтверджувати припущення, що деяка частина ДК може диференціюватися у макрофаги.

Виявлена нами експресія рецепторів лектинів VSA, LABA, PNA, STA, НРА у цитоплазмі епітеліоретикулоцитів як тілець Гассаля, так і на поверхні часточки та на межі кіркової і мозкової речовини, суперечить твердженню, що частина ДК тимуса мають лімфоїдне походження.

Лектини, мічені пероксидазою, можуть застосовуватись для досліджень змін у структурі глікокон'югатів, що спостерігаються при різноманітних фізіологічних і патологічних процесах. Зокрема, нами досліджено методами лектинової цито- та гістохімії зміни при генетичній патології (хвороба Гіршпрунга), у пухлинних клітинах, та змін, які наступають з віком у людей.

Лектини, мічені пероксидазою, були використані нами для дослідження змін, які спостерігаються у резистентних до цисплатини лейкемічних клітинах. Відомо, що набута резистентність пухлинами до протипухлинних медикаментів значно зменшує ефективність хіміотерапії. Цисплатин (цис-діамінодихлороплатина), який використовують як протипухлинний препарат, може індукувати утворення стійких пухлинних клітин як in vitro так і in vivo.

Нами проведені дослідження, у яких ми порівняли експресію глікозильних детермінант на поверхні клітин у цисплатин-чутливих та резистентних клонів клітин мишачої лейкемії L-1210 із застосуванням декількох лектинів як специфічних молекулярних зондів з відомою селективністю до вуглеводних структур глікокон'югатів. Паралельно порівнювалась аглютинація клітин різними лектинами, а також зв'язування глікопротеїнів клітинних мембран за допомогою електрофорезу в Ds-Na-ПААГ.

Результати, одержані в цьому дослідженні, ясно вказують, що резистентність до цисплатини супроводжується змінами у вуглеводних детермінантах на клітинній поверхні. Таким чином, сильніша аглютинація резистентних клітин численними лектинами незалежно від їх вуглеводної специфічності, так само, як сильніше зв'язування їх з конканаваліном А, одержане цитохімічним методом, допускає підвищення числа вуглеводних груп на клітинній поверхні. Важливо звернути увагу, що відмінності в аглютинабельності чутливих і резистентних клітин була виражена більш чітко, ніж різниця в зв'язуванні лектинами, показана цитохімічними методами. Збільшення негативного заряду у резистентих клітинах може бути викликана збільшенням числа залишків сіалової кислоти в глікозильних детермінантах, що підтримує припущення відносно збільшення вмісту вуглеводних груп на мембрані.

Аналіз глікопротеїнового складу плазматичних мембран лектиноблотингом показав зміни в розподілі глікопротеїнових фракцій, що носять, головним чином, кількісний характер. Найбільш явною особливістю резистентних клітин було інтенсивне вираження глікопротеїну з молекулярною масою 240 кДа. Ми вважаємо, що цей глікопротеїн є найбільш вірогідним кандидатом, відповідальним за збільшення негативного заряду на резистентних клітинах.

Ще одним напрямком практичного застосування лектинів є судово-медична експертиза, де лектини знайшли застосування у виявленні групоспецифічних речовин в плямах крові та слині. У результаті проведених у нашій лабораторії систематичних досліджень було знайдено, що лектин горошку волохатого (Vісіа villosa L.) у визначених умовах являє собою ефективний реагент анти-А. Розроблений нами реагент анти-А можна одержати з насіння горошку волохатого ? доступної сільськогосподарської культури. При проведенні реакції в присутності розведеної сироватки В або АВ людини він не тільки високоспецифічно аглютинує еритроцити групи А, але також ефективно виявляє антиген А в слідах крові та виділень людини методом абсорбції-елюції. Слід також відмітити, що розроблений нами метод підвищення селективності групоспецифічних лектинів може бути використаний і для інших лектинів.

Запрограмована смерть клітин (апоптоз) є високоефективним і чітко контрольованим механізмом видалення непотрібних клітин шляхом максимально швидкого їх знищення. Він відіграє дуже важливу роль під час ембріо- та морфогенезу, коли відбуваються суттєві зміни у кількості клітин в окремих тканинах і органах тварин. Пускові механізми апоптичного процесу та зміни на ранніх стадіях у клітинах є предметом наукових досліджень останніх років. Вважають, що розуміння механізму апоптичного процесу зможе відкрити шлях до продовження тривалості життя живих організмів. На відміну від цитоплазми, ядра і мітохондрій, де численні зміни можуть спостерігатись після індукції апоптозу, в плазматичній мембрані було знайдено небагато маркерів апоптозу. Недавно група дослідників показала, що короткотермінова кисла обробка апоптотичних клітин з наступним фарбуванням їх ФІТЦ-міченим лектином нарцису Narcissus pseudonarcissus може бути надійним інструментом для раннього виявлення апоптозу.

Метою нашого дослідження була подальша характеристика змін в експресії глікопротеїнів на протязі апоптозу та дослідження, чи можуть результати лектиногістохімічного виявлення апоптотичних клітин лінії L 1210 бути узагальнені для апоптотичних клітин, одержаних з інших тканин та видів. лектин глікопротеїн глікозид

Використовуючи мічені пероксидазою лектини LABA, PHA-E, PSL, RCA-120, STA, WGA, VAA, ConA, і HPL для лектиногістохімічного аналізу неапоптотичних та апоптотичних (гіпертермія, +43^оС, 3 год) трансформованих мишачих фібробластів лінії L929 виявлено збільшення зв'язування PSL і WGA з апоптотичними клітинами в порівнянні з неапоптотичними клітинами. Спостерігалось більш інтенсивне фарбування апоптотичних клітин при застосуванні мічених PSL, RCA, WGA і VAA лектинів у порівнянні з таким у неапоптотичних клітин. Не було відмічено різниці між апоптотичними і неапоптотичними клітинами у їх здатності зв'язувати LABA, HPL, STA, PHA-E, і ConA.

Очистку апоптотичних клітин лінії L 1210 було проведено застосовуючи PSL-агарозу. Розділення популяції клітин закінчилось одержанням фракції PSL-агарозозв'язаних клітин (апоптотичні), що складали 1,45 ±0,44 % всієї клітинної популяції і негативної фракції (98,5±0,44 % від всієї клітинної популяції).

Крім десяти мічених лектинів були перевірені в якості інструмента для виявлення відмінностей між апоптотичними і неапоптотичними клітинами два лектини, які були вперше очищені і досліджені нами (PMRL⁺ і LVA). Один з них, а саме PMRL⁺ виявився ефективним маркером апоптотичних клітин і був необхідним в дослідженнях апоптозу при застосуванні аглютинаційного тесту. Рівень зв'язування інших лектинів, таких як LABA. HPL, STA, PHA-E, ConA, і LVA, з неапоптотичними і апоптотичними клітинами був подібним. Це свідчить, що при апотозі змінюється експресія лише певних типів глікопротеїнів.

ВИСНОВКИ

В результаті проведених досліджень вперше в Україні та у світовій практиці систематизовано з фармакогностичної точки зору відомості про сировинні джерела лектинів, їх вуглеводну специфічність і біологічні властивості, що викладено в монографії “Лектини та їх сировинні джерела”. Розроблено методи одержання та досліджені основні фізико-хімічні та біологічні властивості низки нових лектинів різної вуглеводної специфічності та показана перспективність використання лектинів в медико-біологічних та фітохімічних дослідженнях.

1. Вперше виявлено, очищено та досліджено основні фізико-хімічні властивості у 17 нових лектинів різної вуглеводної специфічності. До них належать лектини з кореневищ купини багатоквіткової та кільчастої, воронячого ока звичайного, трави трьох видів нечуй-вітрів, з плодових тіл грибів дубовика оливково-бурого, пецици пухирчастої та пецици коричнево-каштанової, саркосцифи яскраво-червоної, ікри окуня та судака, кори саротамнуса віникового та карагани деревоподібної, насіння щириці хвостатої та щириці загнутої, каштану кінського та ряду інших.

Для лектинів насіння гороху, сочевиці, чини лісової, трави підсніжника, білоцвіту, нарцису, крокусу весняного, кори робінії несправжньої, плодових тіл алеврії оранжевої, блідої поганки, бульб картоплі та ряду інших запропоновано нові методики очищення. Для лектину зародків пшениці розроблено метод комплексної переробки сировини, який дозволяє одержувати в технологічному циклі лектин і фітин.

2. У результаті проведених досліджень встановлено, що у більшості видів активність лектинів у органах рослин залежить від фази вегетації. Іноді це може супроводжуватись змінами вуглеводної специфічності, що необхідно враховувати при пошуку нових сировинних джерел лектинів та при одержанні їх з рослинної сировини.

3. Випробувана нами методика кріоконсервування еритроцитів різних видів тварин розширює можливості пошуку нових лектинів та дослідження їх імунобіологічних властивостей.

4. Розроблено методи одержання ряду афінних сорбентів на основі природніх полісахаридів та глікопротеїнів для очищення лектинів різної вуглеводної специфічності, більшість з яких захищена авторськими свідоцтвами СРСР та деклараційним патентом України.

Простими у виготовленні та ефективними у застосуванні слід визнати:

а) для очищення манозо- (глюкозо)специфічних лектинів бобових рослин - поперечно-зшитий частково гідролізований крохмаль;

б) для очищення манозоспецифічних лектинів амарилісових та лілійних - співполімер крохмалю та дріджевого манану;

в) для очищення N-ацетил-D-глюкозаміноспецифічних, ряду D-галактозо- та N-ацетил-D-галактозаміноспецифічних лектинів - сорбент на основі нерозчинних при рН 5,0 глікопротеїнів курячого яйця, зшитих глютаровим альдегідом.

5. Проведені дослідження в культурі пухлинних клітин з використанням одержаних лектинів показали їх неоднакову токсичність до клітин різних ліній. Зокрема, клітинам А-549 аденокарциноми легень людини властива підвищена чутливість до цитотоксичного впливу лектину купини PMRL⁺. Встановлено, що цей лектин практично не діє на клітини ліній НЕр-2 та НЕр-2Е7, які були більше чутливими до впливу RCA-120, ніж до дії лектинів купини (PMRL⁺та PMRL^- ).

6. Виявлено, що при застосуванні клітин лінії L-1210 лейкемії мишей для тестування цитотоксичності різних лектинів, найвища цитотоксичність була у лектину омели (IC₅₀ - 5 нг/мл) та RCA-120 (IC₅₀ - 2 нг/мл). Цитотоксичність лектинів Paris quadrifolia, Polygonatum multiflorum та WGA також була достатньо високою (IC₅₀ - 1-10 мкг/мл). Інші досліджувані лектини (Sambucus nigra L., Leuсojum vernum L. та Canavalia ensiformis L.) були відносно нетоксичні. На відміну від більшості лектинів, лектин з кори акації білої володіє вищою токсичністю до клітин сублінії L1210/R( резистентних до цисплатини), ніж до клітин L 1210 (чутливих до цисплатини).

7. Встановлено, що лектини негативно впливають на розвиток та ріст колорадських жуків (Leptinotarsa decemlineata) та нематод (Саепоrhabditis е1еgапs). Цікавим результатом даних досліджень є те, що низькотоксичні для ссавців лектини виявились високотоксичними для жуків і нематод.

8. Вдосконалена методика одержання кон'югатів лектинів з пероксидазою хрону дозволяє одержувати кон'югати різних лектинів без утворення малорозчинних мультимолекулярних комплексів, які знижують їх концентрацію.

9. Розроблено спосіб виявлення сіалових кислот у гістологічних препаратах для потреб гістохімічних досліджень за допомогою лектину бузини чорної. Запропонований спосіб характеризується більшою селективністю, є зручнішим у виконанні і дозволяє диференціювати сіалоглікани від інших кислих глікопротеїнів.

10. Кон'югати лектинів з пероксидазою хрону були використані нами у гістохімічних дослідженнях. Було встановлено, що деякі з вперше одержаних нами лектинів можуть бути:

- селективними гістохімічними маркерами нормальних тканин і клітин (САВА-1; CNA);

- використані при дослідженні змін, що наступають у людини з віком (WGA, PNA, RCA-120 i LABA);

- корисними при гістохімічному дослідженні ряду спадкових патологій, зокрема, хвороби Гіршпрунга (WGA);

- використані при дослідженні пухлинного переродження клітин, зокрема при дослідженні клітин лейкемії миші L929, L1210, MCF-7 (wt), MCF-7 (OOX/R);

- дослідженні механізмів розвитку набутої резистентності до протипухлинних препаратів, зокрема, цисплатини (RPBA);

- використані як маркери ранніх стадій апоптозу (PSL, NPA, PMRL , ML-1).

11. Аналіз результатів гістохімічних досліджень може бути корисним при коригуванні результатів вивчення вуглеводної специфічності лектинів. Так, лектиногістохімічне дослідження лектинів кореневища купини багатоквіткової (PMRL, PMRL^- ) в поєднанні з аналізом даних вуглеводної специфічності показало, що це є різні лектини, а не ізолектини одного і того ж лектину, на відміну від ізолектинів Laburnum anagyroides, що було встановлено в результаті аналогічних гістохімічних досліджень.

12. Розроблено реагент на основі лектину Vicia villosa, придатний для ідентифікації антигену А у нативних еритроцитах (визначення групи крові) і в слідах секреторних виділень людини та в біологічному матеріалі для потреб судово-медичної експертизи. Опрацьований нами метод підвищення селективності групоспецифічних лектинів може бути використано також для інших лектинів.

13. Розроблені методи іммобілізації лектинів на нерозчинних носіях, які були використані нами для одержання афінних сорбентів та дослідження розділення на них білків сироватки крові людини та низки глікопротеїнів і полісахаридів. На прикладі лектинів амаранту, ФГА-Е, білоцвіту весняного показано можливість використання лектинів для розділення або очищення глікопротеїнів і полісахаридів (лектин білоцвіту), а також фізіологічно активних речовин із крові людини (лектин амаранту та ФГА-Е).

14. Проведене дослідження взаємодії між антибіотиком-глікозидом ристоміцину сульфатом та лектинами, а також між хедерасапоніном С і лектинами відкриває перспективу використання лектинів при виявленні диглікозидів рослинного походження, що може бути використане в фітохімічних дослідженнях.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

Антонюк В.О. Лектини та їх сировинні джерела. Львів : Кварт. 2005 - 554 С.

Статті опубліковані в фахових та академічних виданнях

1. Антонюк В.О. Сезонні зміни активності та специфічності до цукрів лектинів в екстрактах різних органів робінії звичайної // Фармац. журн. - 1984, № 6.-С. 47-50.

2. Антонюк Л.Я., Антонюк В.О., Ладна Л.Я. Взаємодія фітолектинів з антибіотиками-глікозидами // Фармац. журн. -1985, № 6. - С. 54-57. Здобувачем особисто виконана практична частина роботи, сформульовано висновки та оформлено текст статті.

3.Антонюк В.О., Луцик М.Д. Вплив фази вегетації рослин на активність лектинів, специфічних до вуглеводів групи D-галактози // Укр. бот. журн.-1986.-Т.43, №4.-С.21-25. Здобувачем особисто виконана практична частина роботи, сформульовано висновки та оформлено текст статті.

4. Антонюк В.А., Формазюк В.Е., Левашев В.С. Использование лектинов в микробиологии (обзор) // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии.-1987, № 6.-C. 97-104.

5.Антонюк В.О. Дослідження імунохімічних властивостей лектинiв кори та насіння золотого дощу звичайного // Фармац. журн. -1988, № 1.-C. 57-61.

6.Антонюк В.О., Цюман І.Д., Ладна Л.Я. Вивчення вуглеводної специфічності лектину кори саротамнусу // Фармац. журн.-1988, № 3.- C. 66-69. Здобувачем особисто виконана практична частина роботи, сформульовано висновки та оформлено текст статті.

7. Антонюк В.А. Применение лектинов растений и животных в микробиологических исследованиях //Микробиол. журнал. - 1990.- Т.52, № 4. - C.115-122.

8. Антонюк В.А. Использование маннофукогалактана из Phellinus igniarius (L:Fr.) Quell для очистки лектина Aleuria aurantia (Fr.) Tekl. //Микология и фитопатология. - 1990. - Т.24, № 6. - С. 538-542.

9. Антонюк В.О.Синтез сорбенту на основі поперечно-зшитого крохмалю для афінного очищення глюкозо(маннозо)специфічних лектинів //Укр. біохім. журн. - 1991.-Т.63, №6. - С.97-100.

10. Антонюк В.О. Одержання лектину з насіння гіркокаштану звичайного (Aesculus hippocastanum L.) та взаємодія його з вуглеводами та глікопротеїнами // Укр. біохім. журн.-1992.-Т.64, № 5. - С. 47-52.

11. Антонюк В.А. Лектины из купены многоцветковой (Polygonatum multiflorum (L.)All.). Очистка, свойства и получение производных, меченных пероксидазой и коллоидным золотом //Биохимия. - 1992.-Т.57, № 12.-С. 1847-1854.

12. Антонюк В.О. Очищення та властивості лектинів купини багатоквіткової (Polygonatum multiflorum (L.) All.) та купини кільчастої (Polygonatum verticillatum (L.)All.) //Укр. біохім. журн. - 1993.-Т.65, № 1. - С. 41-48.

13. Антонюк Л.Я., Антонюк В.О. Взаємодія лектину білосніжки весняної з полісахаридами та глікопротеїнами //Укр. біохім. журн.-1993.-Т.63, № 5. - C.69-73. Здобувачем особисто виконана практична частина роботи, сформульовано висновки та оформлено текст статті.

14. Антонюк В.А. Использование эритроцитов, хранившихся при умеренно низких температурах, для поиска лектинов и оценки их активности //Проблемы криобиологии. - 1994, № 3.- C. 50-55.

15. Луцик М.Д., Антонюк В.А. Изготовление реагента анти-А из лектина горошка мохнатого для выявления антигена А в эритроцитах и слюне человека //Суд.-мед.экспертиза.-1995.-№1.- C. 17-19. Здобувачем особисто виконана практична частина роботи, сформульовано висновки та оформлено текст статті

16. Антонюк В.А., Ященко А.М. Коньюгирование лектинов с пероксидазой хрена: усовершенствование методики //Клиническая лабораторная диагностика - 1996, № 3. - С.51-52. Здобувачем особисто виконана практична частина роботи, сформульовано висновки та оформлено текст статті

17. Антонюк В.О. Очистка лектину воронячого ока чотирьохлистого (Paris quadrifolia L.) та порівняння його вуглеводної специфічності з деякими іншими лектинами рослин родини лілійних. //Укр. біохім. журн.-1996.-Т.68, №6. - С. 86-91.

18. Антонюк В.А. Очистка и частичная характеристика фукозоспецифичного лектина из плодовых тел Peziza badia Merat. //Биохимия.-1997.-Т.62, № 8.- С. 983-987.

19. Антонюк В.А. Очистка и частичная характеристика лектина из гриба дубовика оливково-бурого (Boletus luridus Fr.) // Микология и фитопатол.- 1997. - Т.31, №1. - C. 35-41.

20. Антонюк В.О. Характеристика фукозоспецифічних лектинів з плодових тіл Peziza badia Merat. та P. verticulosa St. Am. //Укр. ботанічний журн. - 1998. - Т. 55, №3.- С.269-274.

21. Сравнительное исследование гликозильных детерминант клеточной поверхности чувствительных и резистентных к цис-платине клеток мышиной лейкемии L 1210 / Т.В. Стасык, В.А. Антонюк, М.Я. Якимович, И.А. Якимович, Ю.В. Яниш, В.А. Шишова, В.А. Шляховенко, В.Ф. Чехун, Р.С. Стойка, М.Д. Луцик-Кордовский // Экспериментальная онкология -1998.-Т.20.- № 3-4. - С. 204-209. Здобувачем одержано лектини та їх кон'югати, використані в роботі та здійснено цитохімічні дослідження.

22. Lectins` cytotoxicity for L-1210 murine leukemia cells with different sensityvity to anticancer drug cisplatin / M. Yakymovych, I. Yakymovych, V. Antonyuk, M. Lutsik-Kordovsky, R. Stoika // Експерим. та клінічна фізіологія і біохімія -1999, № 2 - С. 39-45. Здобувачем одержано лектини та їх кон'югати, використані в роботі та запропонована ідея виконання роботи.

23. Ященко А.М., Антонюк В.А. Лектин коры караганы древовидной - маркер миоэпителиоцитов слюнных желез // Морфология -1999, № 4.- C. 42-44. Здобувачем запропонована ідея роботи, виконана біохімічна частина та оформлено текст роботи.

24. Антонюк В.О., Антонюк Л.Я. Одержання фітину та лектину з зародків пшениці в одному технологічному циклі // Укр біохім. журн. -2000- т.72, № 2. - С. 97-99. Здобувачем запропонована ідея та план роботи та оформлено текст роботи.

25. Tumor cell response to cytotoxic lectins and heat shock in vitro: study of possible involvement of transforming growth factor beta-1. /R.S. Stoika, V.O. Antonyuk, I. A. Yakymovych, M.Ya. Yakymovych, O. G. Korchynsky, O.V. Preobrazhenska, T. V. Stasyk, N. I. Kashtchak, M.D. Lutsik // Int. J of Medicine, Biology and Environment.-2000.-V.28, № 1.- P. 65-69. Здобувачем одержано лектини та їх кон'югати, використані в роботі та здійснено ряд біохімічних досліджень.

26. Антонюк В.О., Дубицький О.Л. Вуглеводна специфічність лектинів рослин роду хвощ // Укр. біохім. журнал, 2002.-т.74, № 3 - С. 93-96. Здобувачем запропонована ідея та план роботи та оформлено текст роботи.

27. Антонюк В.О., Рибак О.В. Вивчення вуглеводної специфичності лектинів підземних органів ехінацеї пурпурової та рудбекії роздільнолистої //Фармаком. 2002.- № 3. - С. 153-158. Здобувачем особисто виконана практична частина роботи, сформульовано висновки та оформлено текст статті

28. Антонюк В.О. Очищення лектину з ікри окуня (Persa fluviatilis L.), специфічного до целобіози та вивчення його властивостей // Укр. біохім. журн.-2004. - Т.76, №1.- С. 72-77.

29. Антонюк В.О. L-фукозоспецифічний лектин ікри судака (Lucioperca lucioperca /L./.): очистка та вивчення вуглеводної специфічності //Укр. біохім. журн. - 2004.- Т. 76, №2. - C. 60-64.

30. Антонюк В.О., Ященко А.М., Луцик О. Д. Порівняльна біохімічна характеристика та селективність звязування фукозоспецифічних лектинів ікри окуня (Persa fluviatilis L.) i кори золотого дощу звичайного // Acta medica Leopolensia (Львівський медичний часопис). -2004. - №1.- С. 62-69. Здобувачем запропонована ідея та план роботи, виконана біохімічна частина роботи, сформульовано висновки та оформлено текст статті

31. Антонюк В.О., Ященко А. М., Луцик О.Д. Лектини золотого дощу звичайного (Laburnum anagyroides Medik.) у зв'язуванні вуглеводів та в гістохімічних дослідженнях // Acta medica Leopolensia (Львівський медичний часопис). - 2004 -№3. - С. 41-46. Здобувачем запропонована ідея та план роботи, виконана біохімічна частина роботи, сформульовано висновки та оформлено текст статті

32. Антонюк В.А. Очистка и свойства лектинов из надземной части растений трех видов рода ястребинка (Hieracium) // Біополімери і клітина.-2004.-Т.20, №6.- С. 1-5.

33. Bilyy R.O., Antonyuk V.O., Stoika R. S. Cytochemical study of role of б-D-mannose- and в-D-galactose-containing glycoproteins in apoptosis //Journal of Molecular Histology.-2004.-V.35.-P. 829-838. Здобувачем запропонована ідея роботи та виконана біохімічна частина роботи

34. Антонюк В.О. Очистка та вивчення вуглеводної специфічності лектину з гриба саркосцифи яскраво-червоної (Sarcoscypha coccinea (Fr.) Lambette.) //Укр. біохім. журн. - 2005. - Т. 77, №3.- С. 86-93

35. Антонюк В.О. Вивчення вуглеводної специфічності гемолітичного лектину блідої поганки (Amanita phalloides (Vaill. Fr.) Secr ) //Біополімери і клітина.-2005.-Т.21, № 4.- С. 1-7.

36. Цитотопографія рецепторів лектинів у структурних компонентах органів імуногенезу /А.М. Ященко, В.О. Антонюк, О.В. Наконечна, О.В. Смолькова , Ю.Б. Чайковський , Н.О. Мельник, О.Д. Луцик //Acta medica Leopolensia (Львівський медичний часопис). - 2005. - №3. - С. 7-12. Здобувачем підібрано асортимент лектинів, необхідних для дослідження та одержано лектини і їх кон'югати, використані в роботі.

37. Лектинова гістохімія прищитоподібних залоз осіб чоловічої і жіночої статі у віковому аспекті /О.Р. Джура, А.М. Ященко, В.О. Антонюк , О.Д. Луцик //Acta medica Leopolensia (Львівський медичний часопис). - 2006, Т. 12, № 1.- С. 12-17. Здобувачем підібрано асортимент лектинів, необхідних для дослідження та одержано лектини і їх кон'югати, використані в роботі.

38. Антонюк Р.В., Антонюк В.О. Колорадський жук. Вплив лектинів на розвиток личинок шкідника // Карантин і захист рослин.- 2006.-№12, С. 16-17. Здобувачем запропонована ідея та план роботи та сформульовано висновки і оформлено текст статті

Авторські свідоцтва і патенти

1. Антонюк В.А., Лебяк Л.Я., Ладная Л.Я. Способ определения ристомицина сульфата.-А.с. СССР № 1302199, МКИ G01 N 33/53, 31/00, заявка № 3748750 от 4 июня 1984 г, опубл. в Б.И. N 13, 07.04.87 г. Здобувачем особисто виконана практична частина роботи, сформульовано висновки та оформлено текст винаходу.

2. Антонюк В.А., Ладная Л.Я. Способ получения лектина //А.с. СССР № 1431301, заявка от 14.07.86 г № 4092317, зарегистрировано 15.06.88 г. Здобувачем особисто виконана практична частина роботи, сформульовано формулу винаходу та оформлено текст винаходу.

3. Способ получения лектина.- А.с. СССР № 1478410, заявка № 4039663, приоритет от 18.03.86 г, зарегистр.8.01.89 г. /В.А. Антонюк , В.Е. Формазюк, Л.Я. Антонюк, Ю.А. Владимиров Здобувачем особисто виконана практична частина роботи, сформульовано висновки та оформлено текст винаходу.

4. Способ получения аффинного сорбента.- А.с. СССР № 1478409, заявка № 4039663, приоритет от 18.03.86 г, зарегистр.8.01.89 г. /В.А. Антонюк , В.Е. Формазюк, Л.Я. Антонюк, Ю.А. Владимиров Здобувачем особисто виконана практична частина роботи, сформульовано висновки та оформлено текст винаходу.

5. Антонюк В.А. Способ получения аффинного сорбента для очистки лектинов.- А.с. СССР № 1554961, заявка № 4377008/13/ 021680 от 8.02.88 г, зарегистр. 8.12.89 г, опубл. 7.04.90 г Б.И.№ 13.

6. Антонюк В.А., Котык А.Е., Амбарова Л.И. Способ получения лектина //А.с. СССР № 1799599, зарегистр.9.10.92 г, заявка № 4882954 от 16.11.90 г. Здобувачем особисто виконана практична частина роботи, сформульовано висновки та оформлено текст винаходу.

7. Способ выявления сиаловых кислот в гистологических срезах А.с. СССР № 1809386, заявка N4880255 от 6.11.90 г, зарегистр.10.10.1992 г. G 01N 33/50. А.Н. Яцковский , А.М. Ященко, А.Д. Луцик, В.А. Антонюк Здобувачем виконана біохімічна частина роботи та запропонована ідея винаходу.

8. Антонюк В.О. Спосіб очищення манозоспецифічних лектинів // Деклараційний патент на корисну модель, № 13770, Опубл. 17.04.2006.

Тези доповідей та статті, опубліковані в збірниках.

1. Антонюк В.А. Изучение динамики изменения активности лектинов бузины черной и красной на протяжении года //Тез. докл. IV съезда фармацевтов УССР.- Запорожье.-1984. - С. 171.

2. Антонюк В.А., Гайда А.В. Иммобилизация лектина фасоли и изучение его взаимодействия с белками сыворотки крови // Всесоюзное совещание по сорбентам для хроматографии: Тез. докл., Москва.-1986.- С.117-118.

3. Антонюк В.А. Использование природных полисахаридов и гликопротеидов для аффиннной очистки лектинов /Ресурсоведческое и фармакогностическое изучение лекарственной флоры СССР, научные труды, т. XXV, М., 1987.- С. 119-125.

4. Изучение углеводной части апопротеина-в (АПОВ) в нативных липопротеинах очень низкой и низкой плотности (ЛПОН и ЛПНП) плазмы крови человека /В.Е. Формазюк, В.А. Антонюк , В.И. Сергиенко, Ю.А. Владимиров, Л.Я. Антонюк //VIII Всесоюзная конференция "Химия и биохимия углеводов" (Тбилиси, 17-19 ноября 1987 г), Тез. докл.- Пущино, 1987.- С. 175.

5. Antonjuk V.A. Isolation and partial characterization of lectin from the elder (Sambucus nigra L.) bark //Book of Abstracts Interlec-10, Tenth International Lectin Conference, Charles University, Praque, July 3-8, Praque.- 1988. - P. 17.

6. Antonjuk V.O. A study of Immunochemical properties of Laburnum anagyroides Medik. and Aleuria aurantia (Fr.) Fuck. lectins /Book of abstracts Interlec 11, Eleventh International Lectin Conference, Tartu University, June 4-9.- Tartu.- 1989.- P. 3.

7. Гайда А.В., Антонюк В.А. Новый N-ацетил-D-галактозаминспецифичный лектин щирицы хвостатой (Amaranthus caudatus L.). /в кн.: Изучение и применение лектинов, т.1. Общие вопросы. Химия и биохимия лектинов.Труды по химии. Учёные записки Тартусского университета, вып. 869. - Тарту.-1989.-С. 106-113.

8. Antonjuk V.O., Antonjuk L.Ya. Purification of thyroglobulin on immobilized lectin from pea seeds. //Programm and Abstracts 12th International Lectin Conference, September 9-14, 1990.-Univ.of Calif. Davis and Fallen Leaf Like, Davis, 1990.-P. 64.

9. Антонюк В.А. Получение лектина из клубней картофеля /Рекомендации по внедрению в практику результатов научных исследований молодых учёных.-Львов: Из-во Львовского мединститута.-1990.-С.71.

10. Antonjuk V.O. The use of cryoconservated erythrocytes for lectins' screeneng //Abstr. Vol. Interlec-13 (13th Internat. Lectin Meeting), August 11-17, Berlin.- 1991.-P. 4.

11.Антонюк В.А. Новые препараты лектинов и перспективы их использования //Тези доповідей третьої української конференції з медичної ботаніки.-Ч.1. Київ, 1992. - С.12.

12. Антонюк В.О. Нові лектини купини багатоквіткової та кільчастої (очистка та властивості) //Тези доповідей VI Україн. біохім. з'їзду ч. 3.- Київ, 1992. -С. 3-4.

13. Antonjuk V.O. New plants sialic acid binding lectins: purification and properties //15th Internat. Lectin Meeting. August 22-28, -Hungary, Szeged.- 1993. - P. 1.

14. Redistribution of lectin receptor sites in gastric duodental mucosa of Chornobyl accident liquidators /L.V. Degtiarova, T. G. Kozlova, V. O. Antonyuk, A. D. Lutsyk //-Abstr.17th International Lectin Meeting,Wurzburg (Germany), Sept. 24-27, 1997.- European Journal of Cell Biology. - 1997 - V.74.- Suppl. 46.- P. 21.

15. Binding of lectins, isolated from Polygonatum multiflorum rhizome, in submandibular salivary gland of differential animal species /A.M. Yashchenko, V.A. Antonyuk, A.E. Zavadka, A.D. Lutsyk // Abstr. Interlec 18th, 27-31 July 1999 Univ. Portsmouth.- Portsmouth. - 1999.- P. 76.

16. Вплив лектинів рослинного походження на морфо-функціональні показники пухлинних клітин різних ліній /О.Ю. Ключівська, Н.І. Кащак, В.О. Антонюк, Р.С. Стойка //Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини.- Львів.- 2000, T. 2 , С. 120-122.

17. Isolation and histochemical properties of two isolectins from Caragana arborescens /A.M. Yashchenko, V.A. Antoniyk, O.V. Smolkova, L.D. Vyshemyrska, L.I. Ambarova, A.D. Lutsyk //Abstracts of 19 International Lectin Meeting. Fortalеza. Brasil. March 25-30.- Fortalеza (Brasil).- 2001. - Р. 53.

18. Lectin receptor glycoconjugates in rat testes in normal stage and during exogenic hyperthyroidism. / A.M. Yashchenko, V.A. Antoniyk, O.V. Smolkova, O.V. Nakonechna, A.D. Lutsyk // XV National Congress of Bulgarian Anatomical Soсіety. Stara Zagora. Bulgaria, June 1-3. Stara Zagora (Bulgaria).- 2001. - Р. 37

19. Антонюк В.О., Дубицький О.Л. Вивчення вуглеводної специфічності лектинів рослин роду Artemisia // Тези доповіді Укр.біохім з'їзду - опубл. -Укр. біохім. журнал.2002, T.74, № 4б (додат.2) С.114.

20. Lectin histochemistry of large intestine in Hirschsprung's disease /E.S. Varyvoda, O.V. Smolkova, A. M. Yashchenko, O.M. Pretsel, V.A. Antoniuk, A. D. Lutsyk // Abstr.book 20th Internat. Lectin Meet. Copenhagen, Denmark 20-25 May, 2002.- Copenhagen (Denmark).-2002.- P. 65

21. Лектиногістохімія товстої кишки при хворобі Гіршпрунга / Є.С. Варивода, О.В. Смолькова,. А.М. Ященко, О.М. Прецель, В.О. Антонюк, О.Д. Луцик // Матеріали Х конгресу СФУЛТ: Луганськ. - 2002. - С. 239

22. Antonyuk V.O., Lutsyk М. D. The significance of protein-carbohydrate interaction in processes of cell-cell and cell-matrix recognition // Матеріали установчого з'їзду Українського Товариства клітинної біології з міжнародним представництвом.-25-28 квітня 2004 р, м. Львів. - Львів.- 2004. -C. 234.

23. Characteristics of specific membrane receptors of apoptotic cells /R.O. Bilyy, Yu. Ya. Kit, V.O. Antonyuk, R.S. Stoika //Укр. Біохім. Журн.-2005. - Т. 77, №2.- С. 96.

24. Нематода Caenorhabditis elegans як нова експериментальна модель для вивчення токсичної дії лектинів / О.А. Сварчевський, К.В. Секретарюк, В. О. Антонюк, О. М.Закальська, М.В. Гончар // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. Вип. 13 (38), ч. 3 Актуальні проблеми заразної патології, паразитоценології - Харків.- 2006.- С. 239 - 245.

25. Антонюк В.О. Використання лектинів в аналізі глікозидів // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю “Лекарства - человеку. Современные проблемы создания, исследования и апробации лекарственных средств”. НФаУ, Харків, 22.03.2007 р. - Харків: Вид-во НФаУ. - С. 55 - 61

АНОТАЦІЯ

Антонюк В.О. Лектини в медико-біологічних та фітохімічних дослідженнях: сировинна база, отримання, властивості та аспекти практичного використання - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора фармацевтичних наук за спеціальністю 15.00.02 - фармацевтична хімія та фармакогнозія. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького. Міністерство охорони здоров'я України. - Львів, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню використання лектинів в медико-біологічних та фітохімічних дослідженнях, аналізу сировинної бази, одержанню та вивченню їх фізико-хімічних властивостей і вуглеводної специфічності.

Автором вперше виявлено, очищено та досліджено основні фізико-хімічні властивості лектинів з кореневищ купини багатоквіткової та кільчастої, воронячого ока чотирьохлистого, трави трьох видів нечуй-вітрів, з плодових тіл грибів дубовика оливково-бурого, пецици пухирчастої та пецици коричнево-каштанової, саркосцифи яскраво-червоної, ікри окуня та судака, кори саротамнуса віникового та карагани деревоподібної, насіння щириці хвостатої та щириці загнутої, каштану кінського та ряду інших. Для низки лектинів запропоновано нові методи очищення або комплексної переробки.

Досліджена токсичність одержаних лектинів до клітин різних ліній пухлинних клітин, в тому числі - до чутливих і резистентних до протипухлинного засобу цисплатини, а також дія ряду лектинів на ріст і розвиток колорадських жуків та нематод. Показано, що лектини можуть бути використані для розділення та аналізу глікокон'югатів та глікозидів. Приділено увагу застосуванню лектинів в гістохімії, дослідженні апоптозу, судово-медичній експертизі.

Ключові слова: лектини, очищення, вуглеводна специфічність, глікокон'югати, глікозиди, лектиногістохімія, токсичність, маркери апоптозу.

АННОТАЦИЯ

Антонюк В.О. Лектины в медико-биологических и фитохимических исследованиях: сырьевая база, получение, свойства и аспекты практического использования - Рукопись.

Диссертация на получение учёной степени доктора фармацевтических наук по специальности 15.00.02 - фармацевтическая химия и фармакогнозия. - Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого. Министерство здравоохранения Украины. - Львов, 2007.

Диссертация посвящена исследованию и использованию лектинов в медико-биологических и фитохимических исследованиях, анализу сырьевой базы, полу-чению и изучению их физико-химических свойств и углеводной специфичности.

Важнейшей функциональной характеристикой лектинов является их углеводная специфичность, которая в значительной степени определяет перспективы дальнейшего использования лектинов. Поэтому при анализе сырьевой базы для получения лектинов прежде всего учитывался этот критерий. При поиске новых лектинов основное внимание уделялось лектинам редкой углеводной специфичности, в частности, L-фукозоспецифичным и сиалоспецифичным.

Экспериментальная часть работы осуществлялась по двум направлениям: 1) получение лектинов и изучение их свойств, прежде всего чистоты, физико-химических характеристик и углеводной специфичности; 2) изучение возможностей использования полученных лектинов в медико-биологических и фитохимических исследованиях.

Автором впервые выявлено и очищено около 30 новых лектинов, для 15-ти из них исследовано основные физико-химические свойства и углеводная специфичность. К ним относятся лектины из корневищ купены многоцветковой и мутовчастой, вороньего глаза четырехлистого, травы трех видов ястребинки, плодовых тел грибов дубовика оливково-бурого, пецицы пузырчатой и пецицы коричнево-каштановой, саркосцифы ярко-красной, икры окуня и судака, коры саротамнуса веничного и караганы древовидной, семян щирицы хвостатой и щирицы загнутой, каштана конского, гледичии колючей и ряда других. Для лектинов коры бузины черной и красной, клубней картофеля, подснежника белоснежного, белоцветника весеннего, нарцисса, крокуса весеннего, семян гороха, чечевицы, конских бобов, чины лесной и весенней, алеврии оранжевой, бледной поганки предложены новые методы очистки, а для лектина зародышей пшеницы - метод комплексного использования сырья при его получении.

Все лектины очищались с помощью аффинной хроматографии, для этой цели было получено ряд аффинных сорбентов на основе природных полисахаридов и гликопротеинов и изучена их сорбционная способность к лектинам различной углеводной специфичности.