Профілактика патологічних змін у тканинах порожнини рота при використанні металевих конструкцій незнімних зубних протезів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

УДК 616.314-77-002-08 (048)

Профілактика патологічних змін у тканинах порожнини рота при використанні металевих конструкцій незнімних зубних протезів

14.01.22 - стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Тімофєєв Олександр Олексійович

Київ 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі стоматології Інституту стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України ПАВЛЕНКО Олексій Володимирович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра стоматології, завідувач

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, доцент БІДА Віталій Іванович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра ортопедичної стоматології, професор

кандидат медичних наук, професор МАКЄЄВ Валентин Федорович, Львівський Національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, кафедра ортопедичної стоматології, завідувач

Провідна установа: ВДНЗУ Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, кафедра пропедевтики ортопедичної стоматології та ортодонтії, м. Полтава

Захист відбудеться 10.11.2006 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.613.09 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04050, м. Київ, вул. Пімоненко, 10-А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9 .

Автореферат розісланий 06.10.2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, доцент Мазур І.П.

зубний протез нестерпність резистентність

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Незнімні металеві протези знаходять широке застосування у стоматології для заміщення дефектів окремих зубів і зубних рядів. Потреба у такому виді зубного протезування становить до 50 % серед дорослого населення України (Павленко О.В., Рожко М.М., 1998; Лабунец В.А., 1999, 2000). Ці протези виконують не тільки функціональну, але й естетичну роль. Для виготовлення незнімних зубних протезів найчастіше застосовують неблагородні групи металів та їхні сплави (Флис П.С., 1991; Неспрядько В.П., Волинець В.М., 1997; Скоков А.Д., 1998). Незважаючи на те, що всі метали й сплави пройшли серію токсикологічних, технічних і клінічних випробувань, наявність їх у порожнині рота людини, однак, не є природнім для навколощелепних тканин і для всього організму (Дойніков О.І. та співавт., 1985; Максимовський Ю.М. та співавт., 1995; Кордияк О.Ю., 1996). Різнорідні метали, перебуваючи в порожнині рота людини, при контакті з електролітом (слиною) віддають позитивно заряджені іони в розчин. Внаслідок цього на металевому протезі, у середовищі із слиною, виникає електричний заряд, а між різнорідними металами - різниця електрогальванічних потенціалів, тобто утворюється гальванічний елемент (Онищенко В.С., 1995; Неспрядько В.П., Волинець В.М., 1997; Макєєв В.Ф та співавт., 1999, 2000; Кордияк О.Ю., 2001). Відомо, що при наявності у роті металевих домішок (включень) можливі різні патологічні впливи на організм людини: електрогальванічний (внаслідок пошкоджуючої дії гальванічного струму), токсично-хімічний, алергійний та ін. (Онищенко В.С., 1995; Довгих В.Т., 2000; Макєєв В.Ф та співавт., 2002, 2004).

У результаті корозії металеві зубні протези, що перебувають у роті, втрачають свої основні властивості - зменшується міцність, пластичність та інші якості. У порожнині рота з'являються оксиди металів, які несприятливо впливають на слизову оболонку і організм пацієнта. Всі різнорідні метали та сплави викликають появу гальванічних струмів у порожнині рота, а це призводить до розвитку місцевих і загальних ускладнень (Дойніков О.І. та співавт., 1985; Максимовський Ю.М. та співавт., 1995). Виникаючі при цьому у порожнині рота струми провокують розвиток захворювань, які нерідко в стоматологічній літературі позначаються одним універсальним терміном "нестерпність до металевих включень у порожнині рота" (гальваноз).

Проблема ускладнюється й тим, що для виготовлення незнімних металевих протезів використовують не тільки кілька різних видів металів, але, одночасно, ці зубні протези можуть фіксуватися як на зубних, так і на металевих імплантатах. Все це збільшує кількість металевих включень, які перебувають у порожнині рота.

Тому проблема профілактики патологічних змін у навколощелепних м'яких тканинах і в організмі пацієнта в цілому, при використанні металевих незнімних конструкцій зубних протезів, залишається невирішеною і вимагає подальшого її вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика і є фрагментом теми кафедри стоматології: "Клініко-лабораторне обґрунтування використання сучасних медичних технологій для діагностики, профілактики і лікування основних стоматологічних захворювань" (державний реєстраційний номер 0104 U 000711). Автор є безпосереднім виконавцем фрагмента запланованої науково-дослідної роботи.

Мета дослідження - підвищити ефективність профілактики патологічних змін, обумовлених наявністю в порожнині рота незнімних металевих конструкцій зубних протезів, шляхом розробки і використання патогенетично обґрунтованого комплексу заходів.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання дослідження:

1.Визначити величини потенціометричних показників (різниці потенціалів, сили струму, електричної провідності ротової рідини), які виникають у порожнині рота пацієнтів з різною кількістю металевих включень (незнімних зубних протезів) з опорою на зубах і дентальних імплантатах.

2.Встановити, для яких видів металів або сплавів, а також конструкцій незнімних зубних протезів і кількості включень характерні найбільш високі потенціометричні показники. Виявити можливі причини, що впливають на величини цих показників й уточнити фактори, що призводять до розвитку гальваноза.

3.Дати характеристику стану місцевої й загальної неспецифічної резистентності організму залежно від виразності потенціометричних показників і наявності клінічної симптоматики нестерпності до сплавів металів зубних протезів.

4.Виявити можливість використання потенціометричних та імунологічних показників для діагностики і визначення ефективності проведеного лікування пацієнтів з гальванозом.

5.Уточнити частоту появи місцевих ускладнень, які виявляються у пацієнтів з наявністю металевих включень в порожнині рота, а також їхню частоту залежно від виразності величин потенціометричних показників.

6.З'ясувати, які з клініко-лабораторних ознак, що спостерігаються у обстежуваних з клінічними симптомами нестерпності до сплавів металів зубних протезів є найхарактерними для пацієнтів з гальванозом.

7.Розробити і впровадити у практичну охорону здоров'я, а також підвищити ефективність комплексу патогенетичних заходів, спрямованих на профілактику патологічних змін, які обумовлені наявністю в порожнині рота незнімних металевих конструкцій зубних протезів.

Об'єкт дослідження: пацієнти із наявністю металевих включень (поодинокі коронки, консольні та мостовидні протези), фіксованих з опорою на зубах і дентальних імплантатах.

Предмет дослідження: взаємозв'язок потенціометричних та імунологічних показників із наявністю металевих включень у порожнині рота і клінічних симптомів нестерпності до сплавів металів зубних протезів.

Методи обстеження:

- загальноклінічні методи (збір анамнезу, скарги, огляд, рентгенографія, визначення гігієнічного стану порожнини рота, проби Шиллера-Писарєва і т.п.);

- спеціальні клінічні методи (визначення рН слини, потенціометрія, періотестметрія, контактна термометрія);

- лабораторні методи (визначення стану місцевої і загальної неспецифічної резистентності організму);

- математична обробка клінічної симптоматики;

- варіаційно-статистичний метод - для визначення величин досліджуваних показників і вірогідності розходжень між обстежуваними групами та здоровими людьми.

Наукова новизна отриманих результатів.

Вперше, одночасно з імунологічними дослідженнями, вивчений комплекс потенціометричних показників (різниця потенціалів, сила струму, електрична провідність ротової рідини) у пацієнтів з металевими включеннями, що знаходяться у порожнині рота, при відсутності та наявності клінічної симптоматики нестерпності до сплавів металів зубних протезів.

Вперше встановлено, при якій кількості металевих включень у роті, виді металу й конструкцій зубних протезів виникають вірогідно високі потенціометричні показники і спостерігається зниження місцевих і загальних факторів неспецифічної резистентності організму (у порівнянні із здоровими людьми), тобто створюються несприятливі умови, які необхідно враховувати для профілактики розвитку ускладнень після проведення незнімного зубного протезування.

Вперше виявлені фактори, що впливають на розвиток клінічних симптомів нестерпності до сплавів металів зубних протезів у пацієнтів і математичним методом встановлені найбільш характерні клініко-лабораторні ознаки гальванозу. Визначено діагностичні критерії ефективності його лікування.

Науково обґрунтовано, що зниження місцевих і загальних факторів неспецифічної резистентності організму є одним із симптомів нестерпності до сплавів металів, які варто враховувати при лікуванні гальванозу. Встановлено, що зняття металевих зубних протезів, які стали причиною розвитку нестерпності до сплавів металів, не призводить до повного одужання пацієнтів, тому що зберігається тимчасовий імунодефіцит. Розроблено спосіб його усунення шляхом використання харчової добавки "Трофосан-4" (пріоритет пропонованого засобу захищений патентом України № 5168 від 15.07.2004 р. "Спосіб лікування гальванозу").

Розроблені і науково обґрунтовані потенціометричні параметри, які слід враховувати для профілактики ускладнень при проведенні дентальної імплантації з наступним відновленням дефектів за допомогою зубного протезування.

Практичне значення отриманих результатів.

Вдосконалено лікування пацієнтів з гальванозом - запропоновано спосіб його лікування шляхом усунення тимчасового імунодефіциту. Запропонований метод лікування значно підвищує ефективність проведеного лікування та усуває тимчасовий імунодефіцит у пацієнтів.

Практичним лікарям запропоновані об'єктивні тести, які можна використовувати для визначення ефективності лікування пацієнтів з клінічними симптомами нестерпності до сплавів металів і запальних ускладнень слизової оболонки альвеолярного відростка.

На підставі аналізу проведеного дослідження розроблені рекомендації відносно вибору металів і конструкцій зубних протезів з опорою на зубах і дентальних імплантатах. Отримані результати можуть бути використані у стоматологічних відділеннях медичних установ для профілактики ускладнень при використанні металевих конструкцій незнімних зубних протезів.

Розроблені методи діагностики і лікування впроваджені в лікувальний процес у стоматологічних відділеннях міських стоматологічних поліклінік № 3 й № 4 (м. Запоріжжя), міської клінічної лікарні екстремальної та швидкої медичної допомоги (м. Запоріжжя), а також у відділеннях ортопедичної стоматології Інституту стоматології АМН України (м. Одеса), Київської центральної басейнової стоматологічної поліклініки № 3, Республіканської стоматологічної поліклініки м. Сімферополя.

Результати проведених досліджень впроваджені на кафедрі стоматології, хірургічної стоматології і щелепно-лицьової хірургії Харківської медичної академії післядипломної освіти, кафедрі стоматології Запорізької медичної академії післядипломної освіти, кафедрі стоматології факультету післядипломної освіти Кримського державного медичного університету, кафедрі терапевтичної стоматології Харківського державного медичного університету, а також на кафедрі стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика у м. Києві.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконаний патентно-інформаційний пошук, особисто проводився набір всіх обстежуваних, їх клініко-лабораторне обстеження і лікування. Автором самостійно проведений аналіз літератури та отриманих результатів обстеження, їхня математична обробка. Імунологічні обстеження виконані за допомогою консультацій співробітниками відділу з вивчення гіпоксичних станів (завідувач - доктор мед.наук, лауреат Державної премії України Маньковська І.М.) Інституту фізіології імені А.А.Прочанина НАН України (директор - академік НАН України, доктор мед.наук, професор Костюк П.Г.). За допомогою наукового керівника сформульовані основні положення дисертації, висновки і практичні рекомендації. Наукові публікації, текст дисертації та автореферат написані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи викладені та обговорені на наступних публічних заходах: лікарських науково-практичних конференціях у щелепно-лицьовому відділенні № 1 КМКЛ № 12 (травень 2003 р., листопад 2004 р.); ІІІ конгресі Балтійської ортодонтичної асоціації і ІV конгресі Балтійської асоціації щелепно-лицевих і пластичних хірургів (23-25 травня, Рига, Латвія, 2002 р.); засіданні кафедри стоматології Інституту стоматології КМАПО імені П.Л.Шупика (2004-2005 р.); ІІІ міжнародному конгресі дентальної імплантації (Польща, 7-9 вересня 2005 р.); XІ міжнародній конференції щелепно-лицевих хірургів і стоматологів (23-25 травня 2005 р., Санкт-Петербург, Росія); VІІІ симпозіумі Балтійської асоціації хірургів-стоматологів і щелепно-лицьових хірургів (11-14 травня, 2006 р., Росток-Рига); проблемній комісії "Стоматологія" Інституту стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика (травень, 2006 р.)

Публікації. По темі дисертації опубліковано 16 наукових праць, з них 8 статей у виданнях, рекомендованих ВАК України, 7 - у вигляді тез і статей у збірниках, отримано 1 деклараційний патент України (патент № 5826 від 15.02.2005 р., бюл. № 2).

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація написана на 189 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, огляду літератури, розділу "Матеріал і методи обстеження", чотирьох розділів власних досліджень, розділу з обговоренням отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку використаної літератури. Список літератури складається з 298 джерел (184 - вітчизняних, 114 - іноземних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал і методи обстеження. Нами було обстежено 174 різностатевих пацієнтів з металевими включеннями у порожнині рота. З них 66 жінок і 108 чоловіків у віці від 18 до 59 років. Контрольну групу складали 27 практично здорових людей (без супутніх захворювань) саме такого віку, але без металевих включень у порожнині рота (амальгамових пломб і металевих зубних протезів) із санованою порожниною рота.

Залежно від кількості металевих включень у ротовій порожнині та наявності у пацієнтів клінічної симптоматики нестерпності до сплавів металів всі обстежувані були розділені на наступні групи: І група - 44 пацієнта з наявністю в порожнині рота до 4-х (включно) ортопедичних одиниць металевих включень; ІІ група - 57 пацієнтів із наявністю в порожнині рота металевих включень від 5 до 10 і більше ортопедичних одиниць (два і більше металевих зубних протеза); ІІІ група - 28 пацієнтів з наявністю в порожнині рота металевих включень, що фіксовані з опорою на дентальних імплантатах і зубах; ІV група - 45 пацієнтів, що мають декілька металевих коронок або декілька зубних протезів з різнорідних металів і клінічними симптомами нестерпності до сплавів металів.

До осіб із металевими включеннями ми відносили пацієнтів з коронками, незнімними зубними протезами, які були виготовлені із нержавіючої сталі, хромокобальтових та хромонікелевих сплавів, а також зубними протезами з метало-захисним покриттям (МЗП) з нітриду титану. До проведеного обстеження пацієнти вже користувалися даними зубними металевими протезами протягом від одного місяця до 6-ти років.

До всіх пацієнтів застосовувалося загальноклінічне обстеження, що включало: огляд, з'ясування скарг, пальпацію, перкусію зубів, рентгенографію, загальний аналіз крові й інші методи (потенціометрія, дослідження рН ротової рідини, контактна термометрія, періотестметрія, функціональна активність лейкоцитів, що емігрували через слизову оболонку щоки в порожнину рота, визначення загальної і місцевої неспецифічної резистентності організму, гігієнічні індекси). Зазначені методи загальноклінічного обстеження проводили в динамікі спостереження за пацієнтами.

Для 27 пацієнтів з незнімними металевими зубними протезами і зниженою реактивністю організму в комплексі проведеного лікування (для імунокорекції) була застосована біологічна добавка - "Трофосан 4". Для більш об'єктивного імунологічного дослідження у число обстежуваних пацієнтів нами були включені тільки практично здорові особи із санованою порожниною рота. Вітчизняний препарат (НПП "Біоком", м. Сімферополь) "Трофосан" - це натуральні продукти лікувально-профілактичної дії на медових носіях. В якості активних компонентів до складу "Трофосану" входять ензими, фосфоліпіди, фактори тканинної регенерації, гемопоеза, імунокорекції, всі незамінні амінокислоти, ряд макро- і мікроелементів (Са, Fe, K, Mg, Co та ін.), практично всі групи вітамінів і соматомедини. За кількістю вмісту біологічно активних речовин, продукти серії "Трофосан" не мають аналогів.

Клінічні симптоми і скарги пацієнтів оброблені математичним методом Фішера (Гублер Є.В.,1978). Отримані цифрові дані лабораторних обстежень оброблялися загальноприйнятим варіаційно-статистичним методом з використанням персонального комп'ютера та пакета статистичних програм "SPSS 11.0 for Wіndows" й "Mіcrosoft Excel 2000". Вірогідність результатів обстеження оцінювалася за критеріями Ст'юдента. Розходження вважалися достовірними при р < 0,05.

Результати досліджень. Для вивчення частоти вірогідності появи клінічної симптоматики (загальні і місцеві скарги, окремі клінічні симптоми, що супроводжують захворювання та результати візуального огляду зубних протезів) в обстежуваних групах спостереження ми обробили їх математичним способом.

Такі місцеві клінічні симптоми як гінгівіт, парестезія, відчуття печіння язика або губи, кровоточивість ясен, зміна слиновиділення (зниження або підвищення) і глосодинія рідко зустрічалися у даних групах спостереження за винятком пацієнтів із гальванозом, тобто в обстежуваних із клінічними ознаками нестерпності до сплавів металів перераховані місцеві симптоми зустрічалися частіше. Однак варто зазначити, що дані місцеві ознаки не є патогномонічними, тобто єдиними і характерними тільки для четвертої групи спостереження, тому що вони, хоч і рідко коли, але всеж зустрічалися у пацієнтів з більшою кількістю металевих включень. А такі клінічні симптоми як зміна смакових відчуттів (кислувато-солонуватий присмак або присмак металу), наявність в'язкої і тягучої слини, а також лейкоплакії (плоскі форми) найчастіше були виявлені у обстежуваних з гальванозом (в інших групах спостереження ці симптоми не зустрічалися).

У пацієнтів І-ї групи різниця потенціалів склала 65,6 ± 4,0 мВ (у нормі - 32,6 ± 2,9 мВ), тобто в 2 рази перевищувала відповідний показник у здорових людей. Однак слід зазначити, що в нормі різниця потенціалів у межах від 40 до 50 мВ була виявлена у 25,9 % і від 50 до 60 мВ - в 25,9 % обстежуваних здорових людей. Тому отримані цифрові дані потенціометричних показників у пацієнтів І-ї групи (при наявності до 4-х ортопедичних одиниць металевих включень у ротовій порожнині), незважаючи на їхнє вірогідне відхилення від норми не можна визнати такими, тому що приблизно у 50 % випадків даний показник був однаковим як у І-ї, так і у контрольної групах спостереження (нижні величини різниці потенціалів у пацієнтів І-ї групи відповідали верхнім величинам цього показника в здорових осіб - контрольної групи). У пацієнтів ІІ-ї групи спостереження (5 і більше ортопедичних одиниць металевих включень у порожнині рота) різниця потенціалів (вірогідно р<0,001) підвищувалася до 121,4 ± 6,7 мВ, тобто в 3,7 рази була вищою, ніж у контрольній групі (норма). В обстежуваних ІІІ-ї групи спостереження різницю потенціалів вимірювали як до, так і після проведення дентальної імплантації, а також до і після встановлення зубних протезів на цих імплантатах. При проведенні дентальної імплантації нами були виявлені певні закономірності зміни величини різниці потенціалів залежно від кількості наявних у роті пацієнта металевих включень. При відсутності в порожнині рота металевих включень до проведення імплантації, величина різниці потенціалів була в нормі як до, так і після встановлення дентальних імплантатів. Зміни величини різниці потенціалів відбувалися вже після встановлення металевих зубних протезів. У пацієнтів з більшою кількістю металевих включень різниця потенціалів склала 118,3 ± 8,9 мВ (з коливаннями від 60 до 170 мВ). У пацієнтів ІV-ї групи спостереження (обстежувані з клінічними симптомами нестерпності до сплавів металів) величина різниці потенціалів склала 252,2 ± 11,7 мВ, тобто перевищувала норму у 7,5 разів. При проведенні порівняння величин різниці потенціалів в обстежуваних групах ми встановили, що у пацієнтів з більшою кількістю металевих включень (ІІ-ї й ІІІ-ї груп) даний показник був безсумнівно (р<0,001) вище у порівнянні з особами, які мали невелику (до 4-х включно) кількість металевих включень (І група). У пацієнтів з гальванозом (ІV група) величини різниці потенціалів були достовірно (р<0,001) вище у порівнянні з іншими обстежуваними групами спостереження.

У пацієнтів І-ї групи спостереження величина сили струму склала 5,7±0,4 мкА (у нормі-2,9±0,2 мкА),тобто майже у 2 рази сила струму в І-й групі перевищувала такий показник у здорових осіб. Однак слід зазначити, що в нормі сила струму також не має однакові показники: у здорових людей сила струму в межах від 5 до 6 мкА виявлена у 7,4 % випадках, а від 4 до 5 мкА- у 18,5 % випадках обстеження осіб контрольної групи. Тому отримані цифрові дані величин сили струму у пацієнтів І-ї групи, незважаючи на їхнє вірогідне відхилення від норми не можна визнати такими, тому що у 25,9 % випадках цей показник досягав саме таких величин і у здорових осіб. Можна вважати, що величини сили струму, отримані при обстеженні пацієнтів І-ї групи спостереження, перебували на верхніх цифрах норми, тобто відповідали найвищим величинам сили струму у здорових людей. У ІІ-ї групи спостереження сила струму вірогідно (р<0,001) була підвищена до 17,3±1,0 мкА, тобто у 6 разів вище, ніж у здорових людей. У обстежуваних ІІІ-ї групи величина сили струму до проведення імплантації склала 12,8±3,3 мкА (<0,001), після її завершення (після зняття швів)-14,5±2,1 мкА (р<0,001), а після зубного протезування на імплантатах-16,2±3,1мкА (р<0,001). Слід відзначити, що у пацієнтів з більшою кількістю металевих включень у порожнині рота сила струму перебувала в межах від 2 до 23 мкА і залежала від металу, з якого були виготовлені зубні протези. У обстежуваних ІІ-ї й ІІІ-ї груп спостереження показники сили струму достовірно не відрізнялися між собою. У пацієнтів ІV-ї групи спостереження сила струму вірогідно (р<0,001) збільшувалася до 28,9±1,4 мкА, тобто перевищувала норму у 9,5 рази. При проведенні порівняння величин сили струму встановлено, що у обстежуваних із клінічними симптомами нестерпності до сплавів металів даний показник був вірогідно (р<0,001) вище в порівнянні з І, ІІ й ІІІ групами спостереження, а у обстежуваних з більшою кількістю металевих включень (ІІ й ІІІ групи) був безсумнівно (р<0,001) вище, ніж у пацієнтів з невеликою кількістю металевих включень (І група).

У пацієнтів І-ї групи спостереження (наявність до 4-х ортопедичних одиниць металевих включень у ротовій порожнині) електрична провідність ротової рідини склала 6,5±0,3 мкСм (р<0,001). У здорових осіб показник електричної провідності ротової рідини був 2,7±0,2 мкСм. Привернуло нашу увагу те, що електричну провідність ротової рідини у 4-5 мкСм у здорових осіб ми виявили у 25,9 % випадках обстежуваних контрольної групи. У пацієнтів ІІ-ї групи спостереження (5 і більше ортопедичних одиниць металевих включень) електрична провідність ротової рідини збільшувалася до 18,8±1,0 мкСм (р<0,001), тобто у 7 разів більше, ніж у здорових осіб. У обстежуваних ІІІ-ї групи спостереження даний показник дорівнює 14,3±4,0 мкСм (до імплантації), 14,9±3,8 мкСм (через тиждень після завершення імплантації) і 17,5±2,9 мкСм (після фіксації на імплантатах металевих зубних протезів). Відзначено, що у пацієнтів ІІІ групи з більшою кількістю металевих включень у порожнині рота електрична провідність ротової рідини коливалася від 2 до 27 мкСм (середньостатистичний показник-17,5±2,9 мкСм). У пацієнтів ІV-ї групи спостереження (обстежувані з клінічними симптомами нестерпності до сплавів металів) електрична провідність ротової рідини склала 24,1±1,2 мкСм (р<0,001), тобто перевищувала цей показник у здорових людей більш, ніж у 8,5 разів. При порівнянні величин електричної провідності ротової рідини в обстежуваних групах спостереження встановлено, що цей показник у пацієнтів з більшою кількістю металевих включень (ІІ й ІІІ групи) був вірогідно (р<0,001) вищим у порівнянні з обстежуваними, що мають меншу кількість металевих включень (І група). У обстежуваних з гальванозом (ІV група) величина електричної провідності ротової рідини була достовірно (р<0,001) вищою у порівнянні з усіма іншими обстежуваними групами спостережень.

Аналізуючи зміни потенціометричних показників у пацієнтів в обстежуваних групах, слід зазначити про найвищі показники, що зустрічаються у пацієнтів І-ї групи спостереження, які ми виявили у осіб, що мають найбільшу кількість металевих включень (чотири) у порожнині рота, а також при наявності протезів, виготовлених із хромокобальтового й хромонікелевого сплавів або з нітрид-титановим покриттям, виготовлених штамповано-паяним способом.

Вивчаючи потенціометричні показники у обстежуваних ІІ-ї групи та уточнюючи, у яких видах і використовуючи які конструкції металевих протезів найчастіше зустрічаються самі високі величини, ми прийшли до висновку, що такі потенціометричні показники спостерігалися нами у пацієнтів з найбільшою кількістю металевих включень у ротовій порожнині (8-10 і більше), виготовлених із хромокобальтового (хромонікелевого) сплаву й з нітрид-титановим покриттям, а також у хворих зі штамповано-паяними зубними протезами.

Обстежуючи пацієнтів ІІІ-ї групи спостереження нами було виявлено, що величина потенціометричних показників не залежить від кількості введених імплантатів, а залежить тільки від кількості і виду металевих включень (зубних протезів), що знаходяться у порожнині рота. Відзначено, що фіксація металокерамічних конструкцій на дентальні імплантати або на імплантати і зуби певним чином не впливає на величину потенціометричних показників. Встановлено, що їхня величина повністю залежить від кількості металевих включень у порожнині рота, а також матеріалів, з яких виготовлені металеві протези, наявності або відсутності МЗП із нітриду титану та методу виготовлення зубного протезу. Нами було встановлено, що металокерамічні зубні протези, фіксовані з опорою на дентальних імплантатах або на імплантатах і (або) зубах у найменшому ступені (не достовірно) підвищують різницю потенціалів до 40-70 мВ, силу струму-до 6-8 мкА, електричну провідність ротової рідини-до8-9 мкСм. Величина підвищення потенціометричних потенціалів прямо пропорційна довжині металокерамічного протеза. Суцільнолиті зубні протези з неіржавіючої сталі або хромокобальтового (хромонікелевого) сплаву підвищують різницю потенціалів до 70-80 мВ, силу струму-до 8-12 мкА й електричну провідність ротової рідини - до 10-14 мкСм. Наявність штамповано-паяних зубних протезів або МЗП із нітриду титану підвищують різницю потенціалів до 100-140 мВ, силу струму - до16-18 мкА, а електричну провідність ротової рідини - до16-20 мкСм. Слід зазначити, що наявність дефектів керамічних або пластмасових облицювань зубних протезів і (або) металевих частин незнімної конструкції значно підвищують потенціометричні потенціали. Доведено, що величина потенціометричних показників не залежить від кількості введених дентальних імплантатів, а перебуває у прямій залежності від кількості металевих включень у порожнині рота, конструкції мостовидних протезів (суцільнолиті або штамповано-паяні), виду металу (який використовується для виготовлення зубних протезів), дефектів облицювання і металевих частин опорних конструкцій, наявності МЗП із нітриду титану.

Провівши аналіз змін показників потенціометрії у пацієнтів ІV-ї групи спостереження, ми відзначили, що найбільш високі потенціометричні показники були виявлені у хворих із зубними протезами, що вкриті метало-захисним покриттям, а також при комбінаціях зубних протезів з неіржавіючої сталі разом із хромокобальтовими (хромонікелевими) протезами або при комбінації їх з метало-захисним покриттям. Найбільші величини показників потенціометрії металевих включень, що перебувають у порожнині рота, тобто найбільш високі їхні показники, були виявлені нами при комбінаціях металів зубних протезів або при великій кількості однотипних стосовно металу конструкцій (з неіржавіючої сталі, особливо з нітрид-титановим покриттям, хромокобальтових або хромонікелевих), а також при порушеннях цілісності незнімного протеза або метало-захистного покриття (поява "лисих" ділянок). Встановлено, що найбільша кількість клінічних симптомів нестерпності до сплавів металів ми спостерігали при високих потенціометричних показниках. Виразність і чисельність клінічних симптомів гальванозу завжди корелювала, тобто перебувала у прямій залежності, із величиною показників потенціометрії.

У результаті проведеного вивчення місцевої неспецифічної резистентності було встановлено, що у пацієнтів І-ї групи спостереження (наявність у порожнині рота до 4-х, включно, металевих включень) кількість нейтрофілів, що емігрували через слизову оболонку щоки недостовірно (р>0,05) збільшувалася до 20,2±3,7шт., що також відзначено стосовно зниження активності в цих нейтрофілах катіонних білків - 0,72±0,04 умов.од. (р>0,05), тобто місцева резистентність зберігалася на рівні зі здоровими людьми. У обстежуваних ІІ-ї групи (наявність у порожнині рота 5 і більше ортопедичних одиниць металевих включень) кількість нейтрофілів, що емігрували через слизову оболонку щоки вірогідно (р<0,02) збільшувалася до 28,0±4,5 шт., й активність у них катіонних білків достовірно (р<0,01) знижувалася до 0,55±0,04 умов.од. Показники місцевої неспецифічної резистентності у пацієнтів ІІI-ї групи спостереження (зубне протезування на імплантатах) були наступними: кількість нейтрофілів, що емігрували через слизову оболонку щоки вірогідно (р<0,001) збільшувалася до 29,3±3,9 шт., а активність катіонних білків у них достовірно (р<0,01) зменшувалася до 0,54±0,05 умов.од. Стан місцевої неспецифічної резистентності у пацієнтів ІV-ї групи спостереження (з клінічними симптомами нестерпності до сплавів металів) вірогідно (р<0,001) змінювався: збільшувалася кількість нейтрофілів, що емігрували через слизову оболонку щоки до 46,2±3,7 шт. і активність катіонних білків знижувалася в них до 0,42±0,03 умов.од. Таким чином нами було виявлено, що тільки у пацієнтів з невеликою кількістю металевих включень у порожнині рота (І група) місцева неспецифічна резистентність зберігалася в нормі, тобто не відрізнялася від показників у здорових осіб. У обстежуваних ІІ, ІІІ й ІV груп спостерігалося достовірне зниження всіх показників місцевої неспецифічної резистентності. Особливо низькими ці показники були виявлені у пацієнтів з клінічними симптомами нестерпності до сплавів металів, які достовірно (р<0,001) були вище за кількістю нейтрофілів, що емігрували через слизову оболонку щоки і нижчими за вмістом у них катіонних білків у порівнянні з ІІ та ІІІ групами спостережень. Найнижчі показники катіонних білків і найбільша кількість нейтрофілів, що емігрували через слизову оболонку щоки були виявлені у пацієнтів з більшою кількістю хромокобальтових (хромонікелевих) зубних протезів, при наявності дефектів метало-захисного покриття (поява "лисих" ділянок), при комбінаціях різнорідних з металу незнімних протезів, а також при наявності клінічних симптомів нестерпності до сплавів металів (при гальванозі).

Вивчено показники загальної неспецифічної резистентності організму в обстежуваних групах спостереження за кількістю активованих нейтрофілів (нестимульованих і стимульованих) периферичної крові, середньому цитохімічному показнику активності в них катіонних білків і резерву активації нейтрофілів.

У І-й групі спостереження відзначалося достовірне (р<0,01) зменшення кількості активованих (нестимульованих) нейтрофільних лейкоцитів периферичної крові до 23,6±0,6 умов.од. Кількість активованих нестимульованих нейтрофілів змінювалася недостовірно (р>0,05) і дорівнює 40,9±0,4 умов.од. Середній цитохімічний показник катіонних білків периферичної крові у обстежуваних І-ї групи достовірно не змінювався (р>0,05) у порівнянні з контрольною групою спостереження та дорівнював 0,30±0,01 умов.од. Вивчення резерву активації периферичної крові вказує на недостовірне (р>0,05) його зменшення до 36,9±0,6 умов.од. у порівнянні зі здоровими людьми.

На підставі проведеного обстеження загальної неспецифічної резистентності організму у пацієнтів ІІ-ї групи спостереження встановлено, що кількість активованих нейтрофілів в нестимульованих і стимульованих вірогідно (р<0,001) знижувалася відповідно до 21,3±0,5 умов.од.. (норма - 26,4±0,6 умов.од..) і 34,5±0,5 умов.од. (у нормі - 41,5±0,8 умов.од.). Середній цитохімічний показник активності катіонних білків нейтрофілів достовірно зменшувався (р<0,01) до 0,27±0,01 умов.од. (у нормі-0,31±0,01 умов.од.). Резерв активації цілком вірогідно (р<0,001) знижувався до 29,4±0,6 умов.од. (у нормі-37,9±0,9 умов.од.).

У результаті вивчення загальної неспецифічної резистентності організму у пацієнтів ІІІ-ї групи спостереження нами було виявлено, що кількість активованих нейтрофілів (нестимульованих і стимульованих) вірогідно (р<0,001) зменшувалася відповідно до 20,8±0,6 умов.од. та 33,7±0,7 умов.од. Середній цитохімічний показник активності катіонних білків нейтрофільних лейкоцитів також вірогідно (р<0,01) знижувався до 0,26±0,01 умов.од. Резерв активації зменшувався достовірно (р<0,001) до 28,8±0,7 умов.од.

На підставі вивчення показників загальної неспецифічної резистентності організму у обстежуваних ІV-ї групи спостереження (пацієнти з гальванозом) встановлено, що кількість активованих нейтрофільних лейкоцитів нестимульованих і стимульованих достовірно (р<0,001) знижувалася відповідно до 19,1±0,5 умов.од. і до 30,4±0,6 умов.од. Середній цитохімічний показник активності катіонних білків нейтрофілів вірогідно (р<0,01) зменшувався до 0,27±0,01 умов.од. Відзначено достовірне (р<0,001) зниження резерву активації до 28,6±0,7 умов.од.

Слід зазначити, що дуже низькі показники загальної неспецифічної резистентності організму виявлені у пацієнтів з наявністю великої кількості металевих включень у роті - 8-10 ортопедичних одиниць і більше (ІІ й ІІІ групи), а також у пацієнтів з гальванозом (ІV група) при штамповано-паяних металевих конструкціях та у обстежуваних із зубними протезами, що виготовлені з хромокобальтового (хромонікелевого) сплаву або з нітрид-титановим покриттям (особливо виражені ці зміни у обстежуваних з дефектами металевих конструкцій або метало-захисного покриття). Нами виявлені найбільш низькі показники місцевої і загальної неспецифічної резистентності організму у пацієнтів з комбінацією металів зубних протезів (сполученні хромокобальтових і хромонікелевих протезів між собою та із металевими включеннями з покриттям з нітриду титану), а також з дефектами металевих частин зубних протезів і при наявності дефектів метало-захисного покриття ("лисих" ділянок). Відзначені також дуже низькі показники місцевої й загальної неспецифічної резистентності організму у обстежуваних з вираженою клінічною симптоматикою нестерпності до сплавів металів, особливо при сполученні парестезії й відчуття печіння язика або губи, зміни смакових відчуттів і наявності лейкоплакії із запальними змінами слизової оболонки альвеолярного відростка. Встановлено, що виразність клінічної симптоматики нестерпності до сплавів металів (гальванозу) залежить не тільки від кількості різнорідних металевих включень, що знаходяться у ротовій порожнині, але й від зниження стану неспецифічної резистентності організму (перебуває в прямій залежності). Виражена клінічна симптоматика гальванозу завжди супроводжувалася різким зниженням місцевої й загальної неспецифічної резистентності організму хворого.

Порівнюючи зміни місцевої й загальної неспецифічної резистентності організму у обстежуваних ми встановили, що в ІІ-й групі у 27 з 33 обстежуваних при вивченні стану імунітету (у 81,8%) виявлене достовірне зниження показників неспецифічної резистентності, в ІІІ-й - у 16 з 19 пацієнтів (84,2%), в ІV-й групі - у 29 з 29 обстежуваних (100%). Таким чином, зниження місцевих і загальних факторів неспецифічної резистентності організму виявлено у всіх обстежуваних пацієнтів з гальванозом, незалежно від виразності клінічної симптоматики нестерпності до сплавів металів. Тому лабораторні показники зниження місцевих і загальних факторів неспецифічної резистентності організму є патогномонічним, тобто характерним симптомом для пацієнтів з гальванозом.

У зв'язку з тим, що у обстежуваних з гальванозом ми виявили значні зміни потенціометричних показників, нами були перевірені виміри цих показників у динаміці проведеного загальноприйнятого лікування - видалення (зняття) різнорідних металевих протезів. Після зняття металевих зубних протезів, які були причиною розвитку гальванозу, у найближчу добу спостерігалася повна нормалізація величин різниці потенціалів і сили струму. Ми звернули увагу на те, що електрична провідність ротової рідини залишалася на достовірно високому рівні навіть через 1-2 тижні після зняття металевих протезів, а її нормалізація була відзначена тільки через один місяць після їхнього зняття. Привертало увагу й те, що нормалізація показника електричної провідності ротової рідини перебувала у прямій залежності не тільки від величини різниці потенціалів і сили струму, але й від виразності клінічної симптоматики нестерпності. Зникнення клінічних симптомів нестерпності (зміна смакових відчуттів, парестезії, глосодинії й т.п.) відбувалося лише після нормалізації показників електричної провідності ротової рідини.

Знаючи, що у обстежуваних із клінічними симптомами нестерпності до сплавів металів, а також у пацієнтів ІІ й ІІІ груп спостереження, тобто з великою кількістю (більше 5) металевих включень у ротовій порожнині, виявлені достовірні зниження показників місцевої і загальної неспецифічної резистентності організму, ми ці зміни спробували усунути шляхом призначення таким пацієнтам препарату за назвою "Трофосан-4", що є біологічною добавкою, яка виготовлена на натуральній основі. Даний препарат ми призначали 27 обстежуваним (17 пацієнтів з гальванозом та 10 - з великою кількістю металевих включень у ротовій порожнині). "Трофосан-4" призначався відповідно до інструкції, по 1 чайній ложці 3 рази на день за 30 хвилин до їжі протягом 14 днів (2-х тижнів). Препарат призначали пацієнтам ІV-ї групи (з клінічними симптомами нестерпності) тільки після зняття різнорідних по металу зубних протезів. Пацієнтам без симптомів гальванозу зубні протези не знімали.

При лікуванні 27 обстежуваних "Трофосаном-4" кількість нейтрофілів, що емігрували через слизову оболонку щоки знизилася з 44,5±3,3 шт. (р<0,001) до 18,7±2,1 шт. (р>0,05), та активність у них катіонних білків підвищувалася з 0,44±0,03 умов.од. (р<0,001) до 0,64±0,04 умов.од. (р>0,05), тобто за цими показниками (при завершуванні лікування) відбувалася нормалізація місцевої неспецифічної резистентності організму. Встановлено, що кількість (число) активованих нейтрофілів (ЧАН) нестимульованих вірогідно збільшилася з 18,3±0,6 умов.од. (р<0,001) до 26,9±0,3 умов.од. (р>0,05), ЧАН стимульованих - з 29,4±0,7 умов.од. (р<0,001) до 41,7±0,4 умов.од. р>0,05), а резерву активації - з 28,0±0,5 умов.од. (р<0,001) до 38,5±0,2 умов.од. (р>0,05). Активність катіонних білків нейтрофілів периферичної крові підвищувалася з 0,27±0,01 умов.од. (р<0,01) до 0,31±0,01 (р>0,05). Таким чином, після проведення курсу імунокорегуючої терапії "Трофосаном-4" нами була виявлена нормалізація місцевої й загальної неспецифічної резистентності організму.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлені результати клініко-лабораторних обстежень і запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає у профілактиці і лікуванні патологічних змін, що спостерігаються в навколощелепних м'яких тканинах при використанні металевих конструкцій незнімних зубних протезів.

1. Наявність у порожнині рота металевих включень у вигляді незнімних зубних протезів не є сприятливим фактором для організму пацієнта. У обстежуваних із наявністю в порожнині рота 5 і більше ортопедичних одиниць металевих включень відзначається достовірне збільшення, у порівнянні зі здоровими людьми, потенціометричних показників (різниці потенціалів у 4 рази, сили струму - у 6 разів, електричної провідності ротової рідини - у 7 разів), зниження місцевих і загальних факторів неспецифічної резистентності організму. Найбільш високі потенціометричні показники й найбільш низький рівень місцевої й загальної неспецифічної резистентності організму виявлені у обстежуваних зі штамповано-паяними металевими конструкціями, а також у пацієнтів із хромокобальтовими (хромонікелевими) металевими включеннями або у осіб з метало-захисним покриттям нітридом титану.

2. Встановлено, що суцільнолиті зубні протези з нержавіючої сталі або хромокобальтового (хромонікелевого) сплаву підвищують різницю потенціалів до 70-80 мВ, силу струму - до 8-12 мкА й електричну провідність ротової рідини - до 10-14 мкСм. Наявність штамповано-паяних конструкцій або зубних протезів з метало-захисним покриттям з нітриду титану підвищує різницю потенціалів до 100-140 мВ, силу струму - до 16-18 мкА, а електричну провідність ротової рідини - до 16-20 мкСм. Присутність дефектів керамічних або пластмасових облицювань зубних протезів, а також металевих частин незнімної конструкції або метало-захисного покриття у значній мірі підвищує потенціометричні показники.

3. Найзначніші зміни потенціометричних й імунологічних показників спостерігалися у обстежуваних з клінічними симптомами нестерпності до сплавів металів зубних протезів. У пацієнтів виявлена гальванічна форма нестерпності до сплавів металів. Збільшення показників різниці потенціалів, у порівнянні з нормою, було у 8 разів, сили струму - у 9 разів, електричної провідності ротової рідини - в 9 разів. Встановлено, що вірогідно низькі показники місцевих і загальних факторів неспецифічної резистентності зберігалися протягом 4-6 місяців після зняття різнорідних металевих включень, тобто виявлено тимчасовий імунодефіцит. Лікування клінічних проявів у пацієнтів із симптомами нестерпності до сплавів металів полягає не тільки у знятті металевих зубних протезів, що виявилися причиною розвитку гальванозу (електросанації порожнини рота), але й у проведенні імунокорегуючої терапії шляхом застосування біологічно активної добавки "Трофосан-4" для усунення тимчасового імунодефіциту.

4. Фактором, що може спричинити виникнення клінічних симптомів нестерпності до сплавів металів зубних протезів є наявність у роті великої кількості металевих включень із хромокобальтового або хромонікелевого сплавів, а також зубних протезів з метало-захисним покриттям з нітриду титану і його дефектів. Встановлено, що клінічні симптоми нестерпності до сплавів металів зубних протезів у 91,1 % випадках з'являються у осіб з великою кількістю (5 і більше ортопедичних одиниць) металевих включень.

5. Після зняття зубних протезів, що стали причиною розвитку гальванозу, не всі потенціометричні показники нормалізуються у найближчі дні після цього. Показник електричної провідності ротової рідини нормалізується протягом одного місяця паралельно зі зникненням клінічних симптомів нестерпності до сплавів металів. Показник електричної провідності ротової рідини є діагностичним критерієм ефективності проведеного лікування пацієнтів з гальванозом.

6. Математичним методом доведено, що у пацієнтів із клінічними симптомами нестерпності до сплавів металів без сумніву частіше, у порівнянні із іншими обстежуваними, що мають у роті металеві включення, зустрічаються такі місцеві клінічні ознаки як гінгівіт, парестезія, зміна слиновиділення (підвищення або зниження) і глосодинія. Такі клінічні й лабораторні симптоми як зміна смакових відчуттів (кислувато-солонуватий присмак або присмак металу), наявність в'язкої чи тягучої слини, лейкоплакія (плоска форма) і тривале зниження факторів неспецифічної резистентності організму (тимчасовий імунодефіцит) є характерними ознаками гальванозу.

7. Встановлено, що виразність клінічної симптоматики нестерпності до сплавів металів залежить не тільки від величини потенціометричних показників, виду й числа (кількості) різнорідних металевих включень, що знаходяться у ротовій порожнині, але також перебуває у прямій залежності від стану місцевих і загальних факторів неспецифічної резистентності організму пацієнта.

8. Величина змін потенціометричних показників не залежить від кількості введених дентальних імплантатів, а перебуває у прямій залежності від кількості металевих включень, що знаходяться у порожнині рота, конструктивних особливостей зубного протезу (суцільнолитий або штамповано-паяний), виду металу, дефектів облицювання й металевих частин опорних конструкцій, наявності метало-захисного покриття і його дефектів.

9. Присутність металевих включень у порожнині рота вимагає перед встановленням дентальних імплантатів обов'язкового проведення потенціометричних досліджень. Встановлення дентальних імплантатів повинно відбуватися при величинах потенціометричних показників, які відповідають нормі (різниця потенціалів-32,6±2,9 мВ, сила струму-2,9±0,2 мкА, електрична провідність ротової рідини-2,7±0,2 мкСм). Фіксацію на дентальних імплантатах незнімних конструкцій зубних протезів, виготовлених із хромокобальтового (хромонікелевого) сплаву або з використанням метало-захисного покриття з нітриду титану не можна виконувати, тому що це призведе до підвищення потенціометричних показників та зниженню місцевої й загальної неспецифічної резистентності організму.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Пацієнтам з металевими включеннями у ротовій порожнині при проведенні обстеження або зубного протезування необхідно проводити потенціометричне обстеження (визначення різниці потенціалів, сили струму, електричної провідності ротової рідини) для виявлення відхилень досліджуваних показників від норми. Потенціометричний тест варто використовувати не тільки для діагностики пацієнтів із клінічними симптомами нестерпності до сплавів металів зубних протезів, але й з метою визначення ефективності проведеного лікування.

2. Лікування пацієнтів із клінічними симптомами нестерпності до сплавів металів полягає у проведенні електросанації порожнини рота з одночасним усуненням тимчасового імунодефіциту, використовуючи для цієї мети препарат "Трофосан-4" (по 1 чайній ложці 3 рази на день за 30 хвилин до їжі протягом 2-х тижнів).

3. При виявленні на слизистій оболонці порожнини рота плоскої форми лейкоплакії у пацієнтів з гальванозом, після зняття різнорідних металевих включень, необхідне проведення симптоматичного лікування, що включає призначення концентрату вітаміну А по10 крапель 3 рази на день протягом 1-2 місяців, аплікації масляного розчину вітаміну А на область патологічного вогнища 3-4 рази на день, а також, прийом вітамінів групи В з обов'язковим дотриманням гігієни ротової порожнини.

4. Контактна термометрія є об'єктивним тестом ефективності лікування пацієнтів із запальними ускладненнями слизової оболонки альвеолярного відростка і обов'язково повинна проводитися у комплексному обстеженні пацієнтів з металевими включеннями в порожнині рота та лікуванні обстежуваних з гальванозом.

5. З метою місцевого лікування запальних ускладнень слизової оболонки альвеолярного відростка рекомендується використовувати для полоскання порожнини рота препарат “Гівалекс” (2 чайні ложки препарату розчиняється в ј склянки теплої води 2-4 рази на день), що має антисептичну, протизапальну і місцевоанестезуючу дію.

6. Для незнімного зубного протезування не рекомендується використовувати незнімні зубні протези, виготовлені із хромокобальтового (хромонікелевого) сплаву та застосовувати метало-захисне покриття з нітриду титану, а також штамповано-паяні зубні протези. При наявності дефектів облицювання, металевих частин і метало-захисного покриття незнімних металевих конструкцій рекомендується заміна зубного протезу.

7. При післяопераційних дефектах щелеп, які виникають під час встановлення дентальних імплантатів, для створення сприятливих умов щодо остеорепаративних процесів рекомендується заповнити їх остеотропною біокерамікою (кергап або інша біокераміка) з подальшим призначенням біокальцевіту (по 2,0 г порошку під час або через 15-20 хвилин після їжі один раз на добу протягом одного місяця).

8. Протипоказанням для проведення дентальної імплантації є виявлення підвищених, у порівнянні з нормою, потенціометричних показників у пацієнтів з наявністю металевих включень у ротовій порожнині. Це протипоказання є тимчасовим, після його усунення введення дентальних імплантатів стає можливим.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Павленко А.В., Тимофеев А.А. Неспецифическая обшая резистентность организма при использовании металлических конструкций несъемных зубных протезов // Современная стоматология. - 2004. - № 1. - С.122-125. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його обґрунтування та аналіз, написання статті.

2. Тимофеев А.А., Павленко А.В. Возможности использования иммунокоррегирующей терапии в ортопедической стоматологии // Современная стоматология. - 2004. - № 3. - С.114-117. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його обґрунтування та аналіз, написання статті.