Епідеміологічна характеристика внутрішньолікарняних гепатитів В і С та стратегія їх профілактики в сучасних умовах

Таким чином, у результаті проведених досліджень встановлено широке розповсюдження ГВ та ГС серед пацієнтів та медичного персоналу лікувальних закладів різного профілю. Аналіз отриманих даних дозволяє охарактеризувати основні особливості ЕП ВЛ ГВ та ГС у сучасних умовах: невідповідність між високими показниками виявлення маркерів інфікування вірусами ГВ і ГС та відносно невеликою кількістю клінічно маніфестних форм інфекції; інтенсивний, але переважно прихований характер ЕП ВЛ ГВ та ГС, який формується за рахунок недіагностованих форм гострого, латентних форм хронічного інфекційного процесу та вірусоносійства; нерівномірність розповсюдження ГВ та ГС серед пацієнтів та персоналу лікувально-діагностичних відділень різного профілю (найбільш виражена ця особливість при ВЛ ГВ); наявність лікувальних закладів, де відмічається підвищений ризик інфікування пацієнтів та медичного персоналу вірусами ГВ та ГС.

Вивчення шляхів та факторів, що сприяють розповсюдженню внутрішньолікарняних ГВ та ГС. Не дивлячись на серйозні досягнення по зниженню ролі медичних парентеральних втручань в інфікуванні ВГВ і ВГС на сучасному етапі розвитку ЕП все ж таки зберігається можливість зараження при проведенні інвазивних втручань. Так, у м. Києві у 2002-2003 pp. питома вага хворих, інфікування яких було пов'язане з такого роду втручаннями, складала відповідно 11,3 та 10,7 %. Проведені сероепідеміологічні дослідження, які свідчать про широке розповсюдження ГВ та ГС в ЛПЗ, також є непрямим доказом епідеміологічної значущості штучних шляхів парентерального інфікування при проведенні медичних втручань. У зв'язку з викладеним, були проведені дослідження, спрямовані на вивчення факторів, які сприяють внутрішньолікарняному розповсюдженню ГВ та ГС. Дослідження проводили в двох крупних стаціонарах м. Києва (лікарня швидкої медичної допомоги ЛШМД, міська клінічна лікарня № 4). Встановлено, що лікувально-діагностичні інструментальні втручання в лікувальних відділеннях вказаних стаціонарів відрізнялись за якісним та кількісним складом. Так, в ЛШМД найбільш високі середні парентеральні навантаження відзначалися в травматологічному, хірургічному та нейрохірургічному відділеннях, де на одного хворого в середньому припадає від 23,1 до 35,1 внутрішньом'язових, від 5,9 до 11,3 внутрішньовенних маніпуляцій, від 0,5 до 1,0 оперативних втручань. У хірургічному відділенні кожному другому хворому проводили гемотрансфузії. У стаціонарах терапевтичного профілю максимальні парентеральні навантаження зафіксовано у хворих відділень невідкладної терапії 34,7 внутрішньом'язових, 9,2 внутрішньовенних ін'єкцій. В середньому показник інструментальних втручань на одного хворого у ЛШМД був достатньо високим та складав 24,8 внутрішньом'язових та 6,0 внутрішньовенних ін'єкцій.

Висока інтенсивність медичних парентеральних втручань відзначена також у лікувальних відділеннях багатопрофільного стаціонару, де за період лікування на одного хворого припадало 13,3 внутрішньом'язових та 8,2 внутрішньовенних маніпуляцій. Найбільш вираженим цей показник є у хворих відділень хірургічного профілю, неврологічного, пульмонологічного та гастроентерологічного відділень. Встановлено прямий корелятивний зв'язок між частотою виявлення маркерів інфікування вірусами ГВ та ГС у пацієнтів відділень багатопрофільного стаціонару та інтенсивністю медичних парентеральних втручань.

Ризик інфікування пацієнтів може бути пов'язаний не тільки з ін'єкціями лікувально-діагностичних препаратів, гемотрансфузіями, оперативними втручаннями. Показано, що у пульмонологічному та гастроентерологічному відділеннях чинниками, які сприяють інфікуванню, можуть бути ендоскопічні обстеження з використанням бронхоскопів, гастроскопів, цистоскопів тощо. Ендоскопічні обстеження мали 15 хворих з 100 в гастроентерологічному та 28 з 100 пацієнтів у пульмонологічному відділеннях.

Враховуючи високу інтенсивність ЕП ГВ та ГС серед пацієнтів ЛПЗ, наявність невиявлених джерел збудників інфекції, медичні інвазивні втручання можуть сприяти реалізації прихованого парентерального шляху передачі збудників та інфікування інших пацієнтів і медичних працівників. З метою визначення можливих причин, які сприяють інфікуванню медичного персоналу, було проведено опитування 905 співробітників лікувальних відділень багатопрофільних стаціонарів м. Києва. Встановлено, що 39,7 % опитаних протягом останніх 6 місяців спілкувалися з хворими на ВГ та вірусоносіями, 92,7 % в процесі професійної діяльності мали контакти з кров'ю, її препаратами та біологічними рідинами хворих. У 67,5 % випадків анатомічна локалізація контактів з кров'ю та іншими біосубстратами припадала на пальці та кисті рук, в 23,7 % - на шкіру та слизові оболонки обличчя, у 8,8 % випадків мали місце інші локалізації, що свідчить про активність цих компонентів.

Вивчення основних видів професійної діяльності, які призвели до контактів з кров'ю та іншими біологічними рідинами, дозволило встановити, що найбільш часто вони виявлялися при парентеральному введенні лікарськихих та діагностичних препаратів (21,5 %), очищенні використаного інструментарію (21,3 %), заборі крові з вени (15,8 %), перев'язках (13,9 %). У лікарів основними видами роботи, що призводять до вказаних контактів, були хірургічні втручання 25,4 %, перев'язки 19,5 %, парентеральне введення лікарськихих препаратів 19,3 %, а в середнього медичного персоналу розбирання та миття використаного інструментарію 25,4 %, відбір крові з вен 20,2 %, перев'язки 13,5 % тощо. Встановлено також, що випадкові ураження шкіри за останні 6 місяців професійної діяльності відзначалися у 98,5 % медичних працівників. Найбільш часто мали місце уколи голкою або іншими гострими інструментами 50,9 %, порізи 39,9 %, інші ураження 9,2 %. Проте, не дивлячись на високі показники частоти контактів медичного персоналу з кров'ю та біологічними рідинами від хворих, в тому числі інфікованих вірусами ГВ та ГС, можливість отримання під час роботи пошкодження шкіри, результати проведеного опитування свідчать про недостатнє використання деякими медичними працівниками засобів індивідуального захисту. Наприклад, захисні маски (окуляри, екрани) не використовували 47,0 % лікарів, 52,5 % середніх та 63,5 % молодших медичних працівників тощо.

Відомо, що основним біологічним субстратом, де виявляються маркери інфікування вірусами ГВ та ГС, є кров. Для отримання інформації щодо епідеміологічної значущості можливих чинників та шляхів передачі в умовах професійної діяльності використовували об'єктивний критерій - частоту забруднення кров'ю лабораторного устаткування, медичного інструментарію, предметів догляду за хворими та рук медичного персоналу ЛПЗ різного профілю. У змивах з лабораторного устаткування клініко-діагностичних лабораторій (піпеточних дозаторів, груш, ручок приборів тощо) слідів крові виявлено не було. Разом з цим, у змивах з поверхонь перев'язочних столів, маніпуляційних кушеток відділень хірургічного профілю сліди крові виявлено в 22,8 %, у змивах з простирадл, клейонок пацієнтів у 34,3 %. При вивченні зразків змивів з рук медичного персоналу мікрокількості крові були виявлені у 16,3 %. Найбільш високий показник частоти виявлення слідів крові отримано у пробах з рук персоналу відділень хірургічного профілю 27,3 %. Цей показник був у 1,5 рази вищим, ніж у клініко-діагностичних лабораторіях, та у 4,9 рази у відділеннях терапевтичного профілю.

Аналіз результатів проведених досліджень свідчить про те, що професійні контакти з кров'ю та біологічними рідинами хворих, особливо при наявності уражень шкіри, в умовах недостатнього використання ефективних засобів індивідуального захисту, порушень санітарно-протиепідемічного режиму, сприяють реалізації парентерального шляху передачі збудників ГВ та ГС та інфікуванню медичних працівників у процесі проведення лікувально-діагностичних процедур.

Удосконалення інформаційної підсистеми епідеміологічного нагляду за ВЛ ГВ та ВЛ ГС. Результати сероепідеміологічних досліджень та спостережень дозволили встановити широке розповсюдження ГВ та ГС серед пацієнтів та медичного персоналу ЛПЗ, визначити реальну інтенсивність та основні параметри ЕП, шляхи та чинники, які сприяють ВЛ розповсюдженню цих інфекцій тощо. Отримання цих даних є необхідною передумовою для розробки та вдосконалення системи ЕН за ВЛ ГВ та ГС. Науково обґрунтований ЕН є основою успішної профілактики цих інфекцій в ЛПЗ. Попри інтенсивне вивчення проблеми ГВ та ГС, система і структура ЕН за цими інфекціями в сучасних умовах розроблена недостатньо й носить фрагментарний характер. Ця система недостатньо ефективна, оскільки спостереження за розвитком ЕП при ГВ та ГС орієнтована практично лише на захворюваність, що реєструється. При її реалізації в практичних умовах не враховується інтенсивність й особливості приховано перебігаючого ЕП, досягнення сучасної вірусології, імунодіагностики, імунобіотехнології тощо. Викладене повною мірою відноситься також і до проблеми ЕН за ВЛ ГВ та ВЛ ГС.

За сучасними уявленнями цілісна система ЕН складається з наступних підсистем: інформаційної, діагностичної (епідеміологічної діагностики) та контрольної (організаційно-виконавчої). Основним елементом системи ЕН є інформаційна підсистема, яка забезпечує збір, облік та аналіз об'єктивної інформації про епідеміологічну обстановку (А.Ф. Фролов і співав., 1990; Далматов В.В. і співав., 2005).

На основі матеріалів власних досліджень, з урахуванням даних світової літератури, нами розроблена концепція ЕН за ВЛ ГВ та ГС. Відповідно з вказаною розробкою структура інформаційної підсистеми включає об'єкти нагляду, ознаки, що реєструються, специфічні маркери інфікування, методи реєстрації, контингенти для обстеження, установи-виконавці реєстрації.

Об'єктами нагляду за ВЛ ГВ та ГС є заклади служби крові, стаціонари різного профілю, пологові будинки, диспансери, амбулаторно-поліклінічні заклади, спеціалізовані дитячі заклади тощо. Особливу увагу вимагають лікувальні відділення з високим ризиком інфікування (центри гемодіалізу, трансплантації органів та тканин, відділення гематології, гастроентерологічні стаціонари, підрозділи хірургічного профілю тощо). В епідеміологічних дослідженнях при ГВ та ГС найбільше значення мають такі ознаки, як захворюваність клінічно вираженими, безжовтяничними формами гострого та хронічного інфекційного процесу, хронічне вірусоносійство, показники частоти виявлення маркерів інфікування, розповсюдженість, смертність, летальність. Крім того, непрямими показниками приховано перебігаючого ЕП можуть служити інформація про захворюваність, хворобливість, смертність, летальність, інвалідність при ХГ, які зазвичай враховуються терапевтичною службою.

Наступним структурним елементом інформаційної підсистеми ЕН за ВЛ ГВ та ГС є маркери інфікування: клінічні, серологічні, біохімічні, морфологічні, молекулярно-біологічні. З епідеміологічних позицій варто окремо виділити серологічні маркери інфікування ВГВ та ВГС. При ГВ до їх числа відносяться HBsAg, анти-НВs, анти-НВс (сумарні), анти-HBc IgM, а при ГС - анти-ВГС (сумарні), анти-ВГС IgM. В якості основного методичного прийому при визначенні цих маркерів використовується метод ІФА. Надзвичайно актуальними маркерами інфікування є ДНК ВГВ та РНК ВГС, які визначаються за допомогою молекулярно-біохімічних методів (метод гібридизації, полімеразно-ланцюгова реакція, транскрипційно опосередкована ампліфікація тощо). Слід підкреслити, що при ВЛ ГВ та ГС невід'ємною складовою частиною інформаційного забезпечення є сероепідеміологічні дослідження, які дозволяють отримати об'єктивні дані про інтенсивність ЕП, а також оцінити ефективність профілактичних та протиепідемічних заходів. Проведення цих досліджень є особливо актуальним для ГВ та ГС, при яких інтенсивність приховано перебігаючого процесу перевищує його маніфестні прояви.

До контингентів, що підлягають профілактичним обстеженням на наявність маркерів інфікування ВГВ та ВГС, відносяться донори крові, кісткового мозку, органів та тканин з метою попередження післятрансфузійного/ післятрансплантаційного інфікування. Профілактичну спрямованість має визначення маркерів інфікування ВГВ та ВГС у дітей та персоналу спеціалізованих дитячих закладів, хворих, які знаходяться на системному гемодіалізі, підлягають частим гемотрансфузіям крові, довготривалим або інтенсивним курсам ін'єкційної терапії, оперативним втручанням, ендоскопічним обстеженням тощо. Важливим заходом профілактики є періодичні (через 6 місяців) обстеження на маркери ГВ та ГС медичних працівників, що мають контакти з кров'ю та біологічними рідинами хворих. Такі обстеження необхідні, перш за все, для контролю стану здоров'я персоналу лікувальних закладів. Разом з тим, вони можуть слугувати об'єктивним критерієм оцінки рівня профілактичних заходів.

Проведені дослідження показали, що суттєвою передумовою ефективного функціонування цієї підсистеми при ВЛ ГВ та ГС, є інформація про захворюваність, яка реєструється, її прояви і наслідки, про вірусоносійство, частоту виявлення маркерів інфікування у пацієнтів та персоналу ЛПЗ, інтенсивність приховано перебігаючого ЕП та інші параметри, що характеризують цей процес. Отримання вказаних даних є необхідним для забезпечення раціонального планування здійснення та коректування заходів з профілактики ВЛ ГВ та ГС.

Стратегія профілактики ВЛ ГВ та ВЛ ГС. Аналіз результатів власних серологічних досліджень та епідеміологічних спостережень, з урахуванням даних світової літератури дав змогу розробити основні напрямки попередження ВЛ ГВ та ВЛ ГС (табл. 4).

Таблиця 4. Основні напрямки профілактики внутрішньолікарняних гепатитів В і С у ЛПЗ будь-якого профілю

Реалізація основних положень сучасної стратегії лабораторної діагностики ГВ та ГС з використанням серологічних, молекулярно-генетичних, біохімічних методів дослідження дозволить вирішити наступні основні задачі: на високому методичному рівні проводити діагностику гострих та хронічних ГВ і ГС, виявляти хворих з субклінічними, безжовтяничними, латентними формами інфекційного процесу, хронічних вірусоносіїв; здійснювати диференціальну діагностику ГВ і ГС з гепатитами іншої етіології; проводити виявлення гострих та хронічних ГВ і ГС; оцінювати ступінь ураження печінки, ефективність терапії, що проводиться, прогнозувати наслідки хвороби з наступною диспансеризацією інфікованих осіб; встановлювати причинно-наслідкові зв'язки при розвитку позапечінкових проявів вірусних гепатитів; здійснювати обстеження донорів крові, кісткового мозку, органів і тканин; осіб, що спілкуються з хворими на гострий та хронічний ГВ та ГС, вірусоносіями в осередках інфекції; проводити сероепідеміологічні дослідження; визначати контингенти підвищеного ризику інфікування.

Попередження інфікування при проведенні трансфузійних і трансплантаційних втручань, може бути досягнуто, перш за все, шляхом обов'язкового лабораторного обстеження всіх донорів крові, органів, тканин тощо на маркери інфікування вірусами ГВ та ГС. Кров донорів необхідно обстежувати не тільки на HBsAg з обов'язковим використанням підтверджуючих тестів, але й на наявність анти-НВс. Обов'язковим є тестування крові донорів на маркери ГС з використанням сучасних тест-систем ІФА для виявлення відповідних антитіл. Велике значення в профілактиці посттрансфузійних гепатитів є виключення із списку потенційних донорів осіб, які мають протипоказання, а також тих, які відносяться до груп високого ризику зараження вірусами ГВ та ГС й іншими збудниками, що передаються через кров (вірус імунодефіциту людини, Treponema pallidum).

Переривання механізмів штучного парентерального інфікування при проведенні лікувально-діагностичних та профілактичних медичних втручань може бути досягнуто шляхом реалізації наступних основних заходів: суворого дотримання санітарно-протиепідемічного режиму, правил асептики, застосуванні в практиці роботи ЛПЗ сучасних високоактивних засобів дезінфекції та стерилізації та їх контролю; розробки й вдосконалення методів дезінфекції і стерилізації складної лікувально-діагностичної, в тому числі, й ендоскопічної апаратури, що використовується в діяльності ЛПЗ; максимального скорочення використання медичного інструментарію багаторазового використання. Суворо регламентована якісна система передстерилізаційної підготовки і стерилізації операційного та іншого інструментарію масового застосування в усіх лікувальних закладах, ефективна робота центральних стерилізаційних відділень; зниження інтенсивності інструментальних лікувально-діагностичних маніпуляцій за рахунок відмови від необґрунтованих ін'єкцій, інвазивних процедур тощо. Пацієнти, які відносяться до груп підвищеного ризику інфікування, при попаданні в лікувальні відділення повинні бути обстежені на маркери ВГВ та ВГС. З метою зниження ризику професійного інфікування ВООЗ рекомендує впровадження у всіх ЛПЗ програми універсальних заходів профілактики (УЗП). Концепція УЗП саме ґрунтується на припущенні, згідно з яким всі пацієнти ЛПЗ, незалежно від діагнозу, можуть бути інфіковані вірусами ГВ та ГС, і при наданні медичної допомоги таким хворим необхідно дотримуватися відповідних запобіжних заходів.

Для профілактики інфікування медичних працівників вірусами ГВ та ГС й іншими патогенами, які передаються через кров, нами, спільно із співробітниками PATH (Program for Appropriate Technology in Health, USA) була розроблена конкретна програма УЗП, яка пройшла апробацію у ряді закладів охорони здоров'я України. Програма УЗП включає комплекс попереджувальних заходів, в основному, достатньо відомих, які, проте, не завжди використовуються в повсякденній практиці. Ці заходи передбачають, насамперед, забезпечення медичних працівників сучасними індивідуальними засобами захисту (рукавички, окуляри, маски, халати тощо); дотримання протиепідемічного і санітарно-гігієнічного режиму; застосування форм та методів роботи, що відповідають техніці безпеки, перш за все, при роботі з гострими, колючими та ріжучими медичними інструментами і предметами тощо. Програма передбачає також реєстрацію і аналіз всіх випадків травматизму, пов'язаних з контактом з кров'ю та іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами, епідеміологічне обстеження випадків внутрішньолікарняного інфікування ВГВ і розробку протиепідемічних заходів.

В теперішній час найбільш ефективною та соціально виправданою стратегією контролю за внутрішньолікарняним розповсюдженням ГВ є стратегія вакцинопрофілактики. Найбільш перспективним напрямком є імунізація медичних працівників та пацієнтів, які відносяться до груп підвищеного ризику інфікування, студентів медичних інститутів та середніх медичних навчальних закладів.

Реалізація вказаних напрямків у практику охорони здоров'я дозволить вже найближчим часом знизити захворюваність та інтенсивність ЕП ВЛ ГВ і ГС й сприятиме зниженню загального рівня захворюваності, попередженню формування хронічних форм інфекції і таких важких ускладнень як цироз і первинний рак печінки.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено узагальнення та нові рішення наукової проблеми, які полягають у встановленні закономірностей розвитку ЕП ВЛ ГВ та ГС, визначення дійсного рівня їх розповсюдження у ЛПЗ різного профілю, розробки та вдосконалення системи ЕН й стратегії профілактики цих інфекцій.

1. Вперше в Україні на основі епідеміологічного аналізу динаміки багаторічної захворюваності на ГВ встановлено два періоди розвитку ЕП: І - 1970-1989 рр., який відзначався постійним зростанням рівня захворюваності (з 6,8 до 31,5 на 100 тис. населення), і коли провідним був штучний парентеральний шлях передачі ВГВ при проведенні медичних втручань; ІІ - 1990-2004 рр., коли намітилась тенденція до зниження захворюваності на ГВ, що реєструється (у 2003р. її рівень складав 14,5 на 100 тис. населення), та зростання активності статевого та штучного парентерального шляхів передачі збудника інфекції при введенні наркотичних речовин.

2. Особливостями ЕП ГВ у сучасних умовах є широке розповсюдження; зміна домінуючих шляхів передачі збудника; наявність груп високого ризику інфікування; залучення до ЕП молодих осіб віком від 15 до 29 років (більш за 70 %); виражена територіальна нерівномірність розповсюдження; тенденція до зниження захворюваності, що реєструється, та збільшення кількості безжовтяничних, субклінічних форм ГГВ, ХГВ та хронічного вірусоносійства, які формують прихований компонент ЕП.

3. Встановлено широке розповсюдження маркерів інфікування вірусом ГВ серед пацієнтів ЛПЗ різного профілю (28,1 %). Високий ризик інфікування пацієнтів відзначався у відділеннях гемодіалізу - показник виявлення HВsAg ? 10,0 %, анти-НВс - 60,0 %; гематології та переливання крові відповідно 7,5 та 32,5 %; у ШВД ? 6,5 та 30,9 %; у гастроентерологічних ? 6,0 та 25,7 % та пульмонологічних ? 5,3 та 27,5 % стаціонарах.

4. Захворюваність медичних працівників клінічно вираженими формами ГГВ (1995-2002 рр.) була в 1,4-1,6 разів вища, ніж у решти дорослого населення (м. Київ). При серологічному ж обстеженні персоналу ЛПЗ різного профілю HВsAg виявлено у 5,4 %, анти НВс у 26,8 %, сума маркерів - у 32,2 %.

5. До ЛПЗ підвищеного ризику інфікування ВГВ медичних працівників відносяться відділення гемодіалізу - частота виявлення HВsAg ? 15,9 %, анти-НВс ? 52,3 %; гематології та переливання крові відповідно 6,8 та 33,5 %; стоматологічні ? 6,4 та 33,0 %; хірургічні ? 7,2 та 29,7 % відділення; клініко-діагностичні та біохімічні лабораторії ? відповідно 5,9 та 29,7 %.

6. Доведена можливість розповсюдження ВЛ ГС. Серед пацієнтів медичних закладів антитіла до ВГС виявлено у 6,9 % випадків - у 5,3 рази частіше, ніж в індикаторній групі. Найбільш високі показники виявлення анти-ВГС, що є відображенням активності ЕП, зареєстровані при обстеженні пацієнтів у відділеннях гемодіалізу (27,5 %), ШВД (16,3 %), відділень гематології та переливання крові (8,8 %), гастроентерологічних (8,0 %) та пульмонологічних (7,1 %) стаціонарах.

7. Встановлено широке розповсюдження ГС серед медичних працівників. Показник виявлення анти-ВГС при обстеженні персоналу ЛПЗ складав 3,6 %, що у 2,9 разів вище, ніж у групі порівняння. До стаціонарів високого ризику інфікування медичних працівників відносять відділення гемодіалізу - частота виявлення специфічних антитіл - 8,9 %, гематології та переливання крові ? 6,1 %, стаціонари хірургічного профілю ? 5,3 %.

8. ЕП ВЛ ГВ та ГС характеризується невідповідністю між високими показниками виявлення специфічних маркерів інфікування та відносно невеликою кількістю клінічно маніфестних форм інфекції; провідною роллю прихованого компоненту, активність якого визначається переважанням недіагностованих субклінічних, безжовтяничних форм інфекційного процесу; нерівномірністю розповсюдження цих інфекцій серед пацієнтів та медичного персоналу лікувальних закладів різного профілю; наявністю груп та стаціонарів підвищеного ризику інфікування.

9. Доведено необхідність поглибленого клініко-лабораторного обстеження та проведення диспансеризації пацієнтів ЛПЗ та медичного персоналу при виявленні у них маркерів інфікування ВГВ та ВГС навіть за відсутності клінічних проявів.

10. Основними факторами, які сприяють інфікуванню пацієнтів ЛПЗ та розповсюдженню ВЛ ГВ та ГС, є інтенсивні та/ чи тривалі курси ін'єкційної терапії, хірургічні, стоматологічні втручання, гемотрансфузії, довготривале перебування на стаціонарному лікуванні. Встановлено прямий корелятивний зв'язок між частотою виявлення серологічних маркерів цих інфекцій у пацієнтів та активністю парентеральних втручань.

11. Ризик інфікування ВГВ та ВГС медичного персоналу ЛПЗ пов'язаний з професійними контактами з кров'ю та її препаратами, біологічними рідинами хворих, які є невиявленими джерелами збудників інфекції, у процесі проведення лікувально-діагностичних процедур. Показник виявлення слідів крові у змивах з рук медичних працівників у відділеннях хірургічного профілю складав 27,3 %, клініко-діагностичних лабораторіях ? 18,8 %, відділеннях терапевтичного профілю ? 5,6 %.

12. Розроблено інформаційну підсистему ЕН за ВЛ ГВ та ГС, яка дозволяє оцінити епідеміологічну ситуацію, визначити параметри ЕП, його рушійні сили, оцінити ефективність профілактичних та протиепідемічних заходів, є основною ланкою цілісної системи ЕН.

13. Науково обґрунтовані та визначені основні шляхи підвищення ефективності боротьби з ВЛ ГВ та ГС, що включають впровадження сучасної стратегії специфічної лабораторної діагностики; заходи з попередження посттрансфузійних та посттрансплантаційних гепатитів, переривання механізмів штучного парентерального інфікування при проведенні лікувально-діагностичних та профілактичних маніпуляцій; впровадження програм універсальних заходів профілактики заражень медичних працівників. Найбільш ефективною та соціально виправданою стратегією боротьби з ВЛ ГВ є вакцинопрофілактика.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Актуальні питання епідеміології та профілактики гепатиту В в Україні /Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Шагінян В.Р., Матошко Г.В. //Інфекційні хвороби. - 1996. - № 3. - С. 12-17. (Особистий внесок: епідеміологічний аналіз багаторічної захворюваності на гепатит В в Україні, аналіз карток епідеміологічного обстеження осередків захворювання на гепатит В, формулювання основних напрямків профілактики гепатиту В в Україні, підготовка до друку).

2. Антитіла до вірусу гепатиту С у різних груп населення /Гураль А.Л. Марієвський В.Ф., Шагінян В.Р. //Інфекційні хвороби. - 1996. - № 2. - С. 55-56. (Особистий внесок: визначення мети та завдань дослідження, добір контингентів обстежуваних осіб, підготовка до друку).

3. Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А. Эпидемиологические аспекты проблемы гепатитов В и С в Украине //В кн.: "Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика", Київ, 2000. - Вип. 9, книга 4. - С. 56-60. (Особистий внесок: проведений епідеміологічний аналіз захворюваності на гепатит В та розповсюдження гепатиту С серед різних груп населення України, сформульовані узагальнення та рекомендації).

4. Епідеміологічна характеристика гепатиту В в Україні і шляхи підвищення ефективності його профілактики /Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р., Севальнєв А.І., Кракович А.В., Клякіна Л.Д. //Інфекційні хвороби - 2003. - № 2. - С. 35-42. (Особистий внесок: підготовлені матеріали щодо особливостей та рушійних сил ЕП гепатиту В в Україні в сучасних умовах).

5. Эпидемиологические особенности распространения гепатита С среди различных групп населения /А.Л. Гураль, В.Ф. Мариевский, Л.Л. Громашевская, Т.А. Сергеева, В.Р. Шагинян, О.Н. Рубан //Експериментальна і клінічна медицина, Харків. - 2001. - № 2. - С. 74-77. (Особистий внесок: проаналізована динаміка розповсюдження гепатиту С в різних групах населення, оцінені та статистично опрацьовані результати сероепідеміологічних обстежень медичних працівників та пацієнтів лікувально-профілактичних закладів, сформульовані висновки).

6. Мариевский В.Ф. Внутрибольничный гепатит В и стратегия его профилактики //Сб. "Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы", Киев. - 2001. - С. 47-50.

7. Марієвський В.Ф. Гепатит В: проблеми та перспективи //Сб. "Проблеми епідеміології, діагностики, клініки, лікування та профілактики інфекційних хвороб", Київ. - 2002. - С. 81-86.

8. Мариевский В.Ф., Гураль А.Л., Шагинян В.Р. Сероэпидемиологическое изучение гепатита С как внутрибольничной инфекции //Проблеми медичної науки та освіти. Харків. - № 2. - 2000. - С. 23-26. (Особистий внесок: аналіз та узагальнення результатів сероепідеміологічних обстежень пацієнтів та медичного персоналу спеціалізованих відділень різного профілю).

9. Мариевский В.Ф. Стратегия профилактики внутрибольничного гепатита В //Вісник проблем біології і медицини. Полтава-Харків. - 1998, № 22. - С. 123-127.

10. Мариевский В.Ф. Риск инфицирования вирусом гепатита С пациентов и медицинских работников в лечебных учреждениях //Врачебное дело. - № 4. - 1998. - С. 64-67.

11. Марієвський В.Ф., Гураль А.Л. Проблема гепатиту В в Україні //Журнал практичного лікаря. - 1999. - № 3. - С. 2-8. (Особистий внесок: зібрані та проаналізовані матеріали щодо захворюваності на гепатит В в Україні, сформульовані основні напрямки його профілактики, підготовлений матеріал до друку).

12. Специфическая иммунодиагностика в системе эпидемиологического надзора за гепатитом В /Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Шагинян В.Р., Мартыненко А.Н. //Лаб. диагностика. - 1998. - № 1. - С. 35-38. (Особистий внесок: розробка концепції інформаційного забезпечення епідеміологічного нагляду за гепатитом В, підготовка до друку).

13. Вопросы эпидемиологии и профилактики гепатита В в Украине /Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А., Шагинян В.Р., Клякина Л.Д. //Сучасні інфекції. - № 2. - 2000. - С. 117-123. (Особистий внесок: проаналізована динаміка ЕП гепатиту В в Україні, сформульовані основні напрямки профілактики внутрішньолікарняного поширення цієї інфекції).

14. Марієвський В.Ф. Шляхи та фактори внутріщньолікарняної передачі збудників гепатитів В та С і стратегічні напрямки по зменшенню їх дії //Експериментальна і клінічна медицина. -2005. -№3. -С. 79-83. (Особистий внесок:визначені основні шляхи і фактори за допомогою яких підтримується достатньо інтенсивний ЕП гепатитів В та С у ЛПУ).

15. Новий метод контролю за розповсюдженням гепатиту В (ГВ) та оцінки його клінічного перебігу / Марієвський В.Ф., Гураль А.Л., Шагінян В.Р. //Галузеве нововведення. МОЗ України. - Випуск 10-11. - К., 1999. - С. 60-61. (Особистий внесок: ідея сформульована авторами спільно, пошукувачем самостійно проведений аналіз причин хибнопозитивних результатів при виявленні HBsAg методом імуноферментного аналізу).

16. Марієвський В.Ф. Внутрішньолікарняний гепатит В статистика та реалії //Весник гигиены и эпидемиологии. - 2005. - том 9, №1. -С. 99-102. (Особистий внесок: епідеміологічний аналіз захворюваності на вірусний гепатит В в Україні та узагальнення результатів сероепідеміологічних обстежень пацієнтів та медичних працівників ЛПУ).

17. Гепатит С: епідеміологія, діагностика, клініка, лікування /Громашевська Л.Л., Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Вовк А.Д., Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р., Матяш В.І. //Методичні рекомендації, Київ, 2003. - 31 с. (Ідеї сформульовані авторами спільно, пошукувачем особисто підготовлені матеріали до вступу, розділу "Епідеміологічна характеристика гепатиту С", висновків).

18. Гепатит С: епідеміологічне вивчення розповсюдження /А.Л. Гураль, В.Ф. Марієвський, Т.А. Сергеєва, В.Р. Шагінян //Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами. Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України. - Тернопіль: "Укрмедкнига". - 2004. - С. 59-61. (Особистий внесок: визначення динаміки епідемічного процесу гепатиту С серед пацієнтів та персоналу спеціалізованих відділень різноманітного профілю).

19. Определение HBsAg методом конкурентного анализа /Оргель М.Я., Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Шагинян В.Р., Мельник А.В., Маричев И. Л, Захарцев О.Ю., Теплицкая Н.Л. // Клиническая и лабораторная диагностика. - 1994. - №6. - С. 40-41. (Ідея сформульована авторами спільно, пошукувачем особисто проведено статистичне опрацювання результатів та підготовка матеріалу до друку).

20. Марієвський В.Ф. Стратегія профілактики внутрішньолікарняних гепатитів В та С // Тези XIV з"їзду мікробіологів, епідеміологів та паразитологів. - Україна, Полтава. - 2004. - С. 119.

21. Marievskiy V. Ph. Hepatitis B in Ukraine //The intern. congress of Infectious Diseases, Hon-Kong: Absracts. - 1996. - P. 121.

22. Marievskiy V. Ph. Hepatitis C as Nosocomial Infection in Ukraine //The intern. congress of Infectious Diseases, Hon-Kong: Absracts. - 1996. - P. 16.

23. Сравнительная характеристика эпидемиологии вирусных гепатитов и ВИЧ-инфекции / Москаленко В.Ф., Мариевский В.Ф., Мальцев В.И., Волянский Ю.Л., Юрченко В.Д. //В кн. "Вирусные гепатиты и ВИЧ-инфекция (эпидемиологические и иммунологические параллели). - Харьков: АО "Бизнес Информ", 1997. - С. 9-51. (Особистий внесок: аналіз та узагальнення даних літератури щодо клініко-епідеміологічних особливостей вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції, сероепідеміологічний аналіз захворюваності медичних працівників лікувально-профілактичних закладів різного профілю на гепатит В, підготовка матеріалу до друку).

24. Підвищення ефективності лабораторного контролю крові донорів на маркери гепатитів В, С та ВІЛ-інфекції /Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Сергеєва Т.А., Кислих О.М., Шагінян В.Р., Максименок О.В., Мартиненко А.М. //Лабораторна діагностика. - 1999. - № 3. - С. 26-32. (Особистий внесок: аналіз захворюваності на гепатит В в Україні, формулювання основних напрямків стратегії лабораторного обстеження донорів на маркери інфікування збудниками гепатитів В і С).

25. Сероэпидемиологическое обследование медицинских работников на маркеры гепатита В / Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Шагинян В.Р., Манько В.Г. //Мікробіологічний журнал. - 1994. - т.56, № 5. - С. 71-72. (Особистий внесок: статистичний аналіз результатів сероепідеміологічного обстеження медичних працівників, підготовка до друку).

26. Мариевский В.Ф., Гураль А.Л., Шагинян В.Р. Гепатит С как проблема внутрибольничных инфекций //Инфекционные болезни: диагностика, лечение, профилактика, VI Российско-Итальянская научная конференция 14-16 декабря 2000 г. - Санкт-Петербург, 2000. - с. 159. (Особистий внесок: проаналізовані результати сероепідеміологічного обстеження пацієнтів та персоналу спеціалізованих відділень багатопрофільних стаціонарів).

27. Сероэпидемиологическое изучение распространенности гепатита С среди различных групп населения / Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А., Шагинян В.Р. //Инфекционные болезни: диагностика, лечение, профилактика, VI Российско-Итальянская научная конференция 14-16 декабря 2000 г. - Санкт-Петербург, 2000. - С. 71-72. (Особистий внесок: проаналізована можливість внутрішньолікарняного поширення гепатиту С серед пацієнтів та персоналу спеціалізованих відділень багатопрофільних стаціонарів).

28. Розвиток вчення Л.В. Громашевського про епідемічний процес при гепатиті В в Київському інституті епідеміології та інфекційних хвороб /Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Шагинян В.Р., Матошко Г.В. //Тезис. Докл наук. -проктич. Конф., присвячених памяті Л.В. Громашевського до 110-річчя від дня народження, Київ, 1997. - С. 45-49. (особистий внесок: розробка основних питань теорії та практики епідеміології гепатиту В).

29. Розповсюдження антитіл до вірусу гепатиту С серед різних груп населення /Марієвський В.Ф., Гураль А.Л., Шагінян В.Р. та інші //Тез. докл. ХІІІ з^,їзду Укр. наук. товариства мікроб., епід, та паразітологів. - Київ - Вінниця, 1996. - С. 162. (Особистий внесок: визначення контингентів осіб для сероепідеміологічного обстеження, статистична обробка результатів досліджень).

30. Епідеміологічні особливості внутрішньолікарняного гепатиту В /Марієвський В.Ф., Гураль А.Л., Шагінян В.Р. та інші //Тез. докл. ХІІІ з^,їзду Укр. наук. товариства мікроб., епід, та паразітологів. - Київ - Вінниця, 1996. - С. 158-159. (Особистий внесок: епідеміологічний аналіз захворюваності на гепатит В медичних працівників лікувальних закладів різного профілю міста Києва, підготовка до друку).

31. Marievskiy V. Ph. Preventing Occupational Blood Exposures Among Health Care Workers Introduction // Program for Appropriate Technology in Health (PATH), Seattle-Kyiv. - 1997. - P.2-4.

32. Эпидемиологические особенности внутрибольничного гепатита В /Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Шагинян В.Р., Матошко Г.В. //Тезисы докл. "Новые направления гепатологии", Россия, Санкт-Петербург, 1996. - С. 105. (Особистий внесок: аналіз та узагальнення результатів сероепідеміологічних обстежень пацієнтів та медичних працівників лікувально-профілактичних закладів різного профілю).

33. Изучение распространения антител к вирусу гепатита С среди различных групп населения Украины /Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Шагинян В.Р. //Тезисы докл. "Новые направления гепатологии", Россия, Санкт-Петербург, 1996. - С. 250. (Особистий внесок: аналіз та узагальнення результатів сероепідеміологічних обстежень на маркери інфікування вірусом гепатиту С різних груп населення м. Києва).

34. Маркеры гепатита В у медицинских работников на Украине /Мариевский В.Ф., Гураль А.Л., Шагинян В.Р., Матошко Г.В., Лейбензон А.С. //Идеи Пастера в борьбе с инфекциями: Международный симпозиум. - Санкт-Петербург. -1995. - С. 93. (Особистий внесок: визначення мети досліджень, статистичне опрацювання результатів, підготовка до друку).

35. Выявление антител к вирусу гепатита С у населения г. Киева /Гураль А.Л.,Мариевский В.Ф., Матошко Г.В.. Опанасенко И.С. //Гепатит В, С и Д - проблемы изучения, диагностики, лечения и профилактики: Тез. докладов научно-практической конф. - М, 1995. - С. 42. (Особистий внесок: вивчення поширеності НСV-інфекції у різних груп населення м. Києва).

36. Марієвський В.Ф., Руденко А.О., Щербинська А.М. Інфекційні хвороби в Україні на рубежі двох століть //Сучасні інфекції. - 1999. - №2. - С. 18-23. (Особистий внесок: епідеміологічний аналіз захворюваності на вірусні гепатити в Україні, підготовка до друку).

37. Оптимізація методів забезпечення вірусної безпеки у службі крові / Гураль А.Л., Криштоф А.М., Шагінян В.Р., Марієвський В.Ф., Ємельянова Л.Г., Третякова І.А., Штефан Р.В., Канарик М.Г., Василенко Л.І., Остапенко Н.Н., Круглов Ю.В., Кунинець Л.І. //Лабораторна діагностика. - 2004. - № 3. - С. 3-9. (Особистий внесок: підготовлені матеріали до огляду літератури, проаналізовані причини хибнопозитивних результатів тестування на маркери інфікування збудниками парентеральних гепатитів, сформульовані принципи раціоналізації системи лабораторного контролю крові донорів на маркери гепатитів В і С).

38. Проблеми внутрішньолікарняного гепатиту В /Марієвський В.Ф., Гураль А.Л., Шагинян В.Р., Матошко Г.В. //Тези докл. науково-практич. конф., присвячених 100-річчю КНДІЕІХ. -1996. - С. 32-33. (Особистий внесок: формулювання мети та завдань дослідження, узагальнення результатів).

39. Эпидемиологические аспекты проблемы гепатита С /Мариевский В.Ф., Гураль А.Л., Шагинян В.Р., Матошко Г.В., Опанасенко И.С. //Журнал практического врача. - К. - 1996. - № 3. - С. 9-11. (Особистий внесок: епідеміолоічний аналіз захворюваності на гепатит С, статистична обробка результатів серологічних обстежень різних контингентів населення та підготовка матеріалу до друку).

40. Мариевский В.Ф. Распространение вирусного гепатита В среди медицинских работников // Журнал практического врача. - 1997, №1, С. 6-7. (Ообистий внесок:аналіз та узагальнення сероепідеміологічних досліджень на маркери гепатиту В серед медичних працівників з метою розробки та втілення програми вакцинації).

41. Гепатиты как проблема внутрибольничных инфекций /Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Шагинян В.Р., Матошко Г.В. //Медицина Украины. - 1996. - № 1. - С. 18-20. (Ідеї сформульовані авторами спільно, пошукувачем проведений епідеміолоічний аналіз захворюваності на гепатит В медичних працівників різних лікувальних закладів м. Києва, статистична обробка результатів серологічних обстежень та підготовка матеріалу до друку).

42. Эпидемиологические параллели между гепатитами В, С и ВИЧ-инфекцией /Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А., Круглов Ю.В., Севальнев А.И., Горегляд Н.И., Марциновская В.А. //Сб. "Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы", Киев. - 2001. - С. 25-28. (Особистий внесок: сероепідеміологічний аналіз захворюваності медичних працівників лікувально-профілактичних закладів різного профілю на гепатити В і С, підготовка матеріалу до друку).

43. Инфицированность вирусами гепатитов В и С в отделении гемодиализа /Шагинян В.Р., Мариевский В.Ф., Гураль А.Л., Кругликов В.Т.//Гепатит В, С и Д - проблемы изучения, диагностики, лечения и профилактики": Тез. докладов научно-практической конф. - М, 1995. - С. 152. (Особистий внесок: проаналізовані результати розповсюдження маркерів гепатуту В і С серед персоналу та хворих відділень гемодіалізу).

44. Риск инфицирования гепатитом С медицинских работников и пациентов лечебных учреждений / Мариевский В.Ф., Гураль А.Л., Шагинян В.Р., Семенова Н.Н., Рогоцкая Л.Т. // Гепатиты В, С, D,G - проблемы изучения, диагностики и профилактики: Тез. Док. 2-й Рос. науч.-практ. конф. с междунар. участием. 14-16 октября 1997 г. - Москва, I997. - C.140. (Особистий внесок: аналіз результатів сероепідеміологічних обстежень на антитіла до вірусу гепатиту С пацієнтів та медичних працівників лікувальних відділень різного профілю, підготовка до друку).

45. Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А. Эпидемиологические особенности гепатитов В и С на Украине и стратегия профилактики этих инфекций //Тезисы докладов 4-ой Российской научно-практической конференции "Гепатит В, С и D - проблемы диагностики, лечения и профилактики, Москва. - 2001. - С. 94. (Особистий внесок: сформульовані основні шляхи підвищення ефективності епідеміологічного нагляду за гепатитами В і С в Україні).

46. Эпидемиологические особенности распространения гепатита В в Украине /Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А., Шагинян В.Р., Севальнев А.И. //Вирусный гепатит В - диагностика, лечение и профилактика (к 40-летию открытия HBsAg) - Москва, 19-20 мая 2004г. - С. 41-42. (Особистий внесок: проведений епідеміологічний аналіз захворюваності на гепатит В).

47. Мариевский В.Ф. Медучреждения - эпидемический очаг ГВ //Тезисы докладов VI Всероссийской научно-практической конференции "Вирусные гепатиты - проблемы эпидемиологии, диагностики, лечения и профилактики", Москва, 24-26 мая 2005 г. - Москва, 2005. - С. 197-199.

48. Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Шагинян В.Р. Вирусные гепатиты //Основы инфекционного контроля: Практическое руководство. - American International Health Alliance, 1997. - С. ІХ-10 - ІХ-17. (Особистий внесок: формулювання основних принципів профілактичних заходів щодо попередження нозокоміальних парентеральних вірусних гепатитів).

49. Лабораторні критерії гарантованої безпеки донорської крові /В.Ф. Марієвський, А.Л. Гураль, В.Р. Шагінян, І.Л. Маричев, О.І. Процап //Інформаційний лист МОЗ №34-97. Про нововведення в системі охорони здоров'я. - 3 с.

АНОТАЦІЇ

Марієвській В.Ф Епідеміологічна характеристика внутрішньолікарняних гепатитів В і С та стратегія їх профілактики в сучасних умовах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук за фахом 14.02.02. епідеміологія. Інститут епідеміології і інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена вивченню закономірностей розвитку епідемічного процесу (ЕП) гепатитів В та С, дійсного рівня їх розповсюдженості в лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ) різного профілю, удосконаленню системи епідеміологічного нагляду (ЕН) і профілактики внутрішньолікарняних гепатитів.

Багатофакторний епідеміологічний аналіз захворюваності дозволив визначити особливості розповсюдження, тенденції, етапи розвитку і рушійні сили ЕП гепатиту В в Україні. Представлена характеристика сучасного етапу розвитку ЕП гепатиту В.

Вперше в Україні проведено комплексне вивчення епідеміологічних особливостей розповсюдження внутрішньолікарняних гепатитів В та С. Встановлена висока інфікованість вірусами гепатитів В та С пацієнтів і персоналу ЛПЗ. Частота визначення HBsAg у пацієнтів та медичних працівників складала, відповідно, 4,0 і 5,4 %, анти-НВс 24,2 і 26,8 %, анти-ВГС - 6,9 і 3.6 %. Виявлена залежність показників частоти виявлення маркерів інфікування вірусами гепатитів В та С від профілю лікувальних закладів. Надано порівняльну оцінку епідеміологічної значущості різних чинників і шляхів передачі збудників, які сприяють внутрішньолікарняному розповсюдженню гепатитів В та С; виявлені групи підвищеного ризику зараження пацієнтів і професійного інфікування медичних працівників. Показана роль хворих на безжовтяничні, субклінічні форми гострих і хронічних гепатитів В та С у формуванні прихованого компоненту епідемічного процесу.

Розроблена інформаційна підсистема ЕН за внутрішньолікарняними гепатитами В та С і її структура. Науково обґрунтована стратегія профілактики внутрішньолікарняних гепатитів В та С.

Ключові слова: гепатити В та С, епідемічний процес, епідеміологічний нагляд, сероепідеміологічні дослідження, фактори і шляхи передачі збудників, стратегія профілактики.

Мариевский В.Ф. Эпидемиологическая характеристика внутрибольничных гепатитов В и С и стратегия их профилактики в современных условиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.02.02 -эпидемиология. - Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского АМН Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена изучению закономерностей развития эпидемиологического процесса (ЭП) гепатитов В и С, истинного уровня их распространенности в лечебно-профилактических учреждениях (ЛПУ) различного профиля, усовершенствованию системы эпидемиологического надзора (ЭН) и профилактики внутрибольничных гепатитов.

Многофакторный эпидемиологический анализ заболеваемости позволил определить особенности распространения, тенденции, этапы развития и движущие силы ЭП гепатита В в Украине. Показано, что современный этап развития ЭП гепатита В характеризуется широким распространением, множественностью факторов и путей передачи вируса, изменением структуры путей передачи возбудителя, вовлечением в ЭП лиц в возрасте 15-30 лет, наличием групп высокого риска инфицирования, территориальной неравномерностью распространения, ведущей ролью скрытого компонента ЭП.

Впервые в Украине проведено комплексное изучение эпидемиологических особенностей распространения внутрибольничных гепатитов В и С. Установлена высокая инфицированность вирусом гепатита В пациентов и персонала ЛПУ. Частота определения HBsAg у пациентов и медицинских работников составляла, соответственно, 4,0 и 5,4 %, анти-НВс - 24,2 и 26,8 %. Получены новые научные данные, дающие основание рассматривать гепатит С как внутрибольничную инфекцию. При обследовании больных и медицинских работников ЛПУ специфические антитела к вирусу гепатита С (анти-ВГС) выявлены у 6,9 и 3,6 % из них. Установлена зависимость показателей частоты обнаружения маркеров инфицирования вирусами гепатитов В и С от профиля лечебных учреждений. Дана сравнительная оценка эпидемиологической значимости различных факторов и путей передачи возбудителей, способствующих внутрибольничному распространению гепатитов В и С; выявлены группы повышенного риска заражения пациентов и профессионального инфицирования медицинских работников. Показана роль больных безжелтушными, субклиническими формами острых и хронических гепатитов В и С в формировании скрытого компонента эпидемического процесса.

Разработана информационная подсистема ЭН за внутрибольничными гепатитами В и С и ее структура. Научно обоснована стратегия профилактики внутрибольничных гепатитов В и С.

Ключевые слава: гепатиты В и С, эпидемический процесс, эпидемиологический надзор, сероэпидемиологические исследования, факторы и пути передачи возбудителей, стратегия профилактики.

Marievsky V.F. Epidemiological characteristic of nosocomial hepatitis B and C and the strategy of their prophylaxis in modern conditions. - Manuscript.

Dissertation for doctor's degree by specialty of 14.02.02. - epidemiology. L.V. Gromashevsky Institute of epidemiology and infectious diseases Academy of Medical Science of Ukraine, Kyiv, 2006.

Dissertation is devoted to the study of mechanism of development of hepatitis B and C epidemiology process (EP), veritable level of their prevalence in patient care institutions (PCI) of different type, to the improvement of the system of epidemiology supervision (ES) and prophylaxis of nosocomial hepatitis.

The multifactor epidemiology analysis of morbidity allowed to define the features of distributions, tendencies, development stages and motive forces of EP of hepatitis B in Ukraine. Description of modern stage of EP development of hepatitis B is represented.

In Ukraine for the first time the complex study of epidemiological features of nosocomial hepatitis B and C distribution is conducted. The high level of infection with the hepatitis B and C viruses of patients and personnel of PCI is set. The frequency of HBsAg determination of patients and medical workers was accordingly 4,0 and 5,4 %, anti-HBc 24,2 and 26,8 %, anti-HCV - 6,9 and 3.6 %. The dependence of indexes of infecting with the viruses of hepatitis B and C marker frequency from the type of medical institutions is exposed. Comparative estimation of epidemiology meaningfulness of different exciter transmission factors and ways conducting to the nosocomial distribution of hepatitis B and C is given; the groups of the promoted risk of patient infecting and professional infecting of medical workers are exposed. The role of patients with anicteric, subclinical forms of acute and chronic hepatitis B and C in forming of the hidden component of epidemic process is shown.

The informative subsystem of ES and its structure after nosocomial hepatitis B and C is developed. The strategy of prophylaxis of nosocomial hepatitis B and C is scientifically grounded.

Keywords: hepatitis B and C, epidemic process, epidemiology supervision, seroepidemiological researches, factors and ways of exciter transmission, prevention strategy.

Размещено на Allbest.ru