Клініка, діагностика та лікування червоного плескатого лишаю слизової оболонки порожнини рота

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ?Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Клініка, діагностика та лікування червоного плескатого лишаю слизової оболонки порожнини рота

Цимбалюк Роман Юрійович

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькій медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор

Бараннік Неоніла Гаврилівна,

Запорізька медична академія післядипломної освіти

МОЗ України,

кафедра терапевтичної та хірургічної стоматології, завідувач

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Борисенко Анатолій Васильович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, кафедра терапевтичної стоматології, завідувач

- кандидат медичних наук, доцент Завєрна Алла Михайлівна, Інститут стоматології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, доцент

Провідна установа - Українська медична стоматологічна академія МОЗ України (м. Полтава)

Захист відбудеться ? 2 ? березня 2006 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.05 в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1, стоматологічний корпус).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1, стоматологічний корпус).

Автореферат розісланий ? 2 ? лютого 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.І. Остапко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми На сьогодні червоний плескатий лишай посідає одне з провідних місць серед захворювань слизової оболонки порожнини рота у звязку з його високою розповсюдженістю (Банченко Г.В., 1994; Володина Е.В., 1998; Кокарь О.А., 1999; Манухина О.Н., 1999; Баранник Н.Г., 2001; 2003; Баранник Н.Г. и соавт., 2004). Вивчення особливостей клінічного перебігу червоного плескатого лишаю слизової оболонки порожнини рота та розробка нових патогенетично обґрунтованих методів лікування є одним з найважливіших завдань сучасної клінічної стоматології.

Незважаючи на багаточисленні дослідження, питання етіології та патогенезу цього захворювання залишаються недостатньо вивченими. Одні автори розглядають червоний плескатий лишай як системне аутоімунне захворювання, яке тісно повязане з ендокринними, імунними, метаболічними порушеннями та патологією шлунково-кишкового тракту (Педорец А.П., 1993; Данилевский Н.Ф. с соавт., 1998; Рабинович О.Ф., Ханукова Л.М., 1999; Манухина О.Н., 1999; Баранник Н.Г., 2003, 2004; Sugerman P.B., Savage N.W., Seymour G.J., 1993; Yamomoto N., Osaki N., 1995; Judich A.M., Maizels R.M., 1997). Важливе значення у вивченні патогенезу червоного плескатого лишаю мають дослідження М.Ф. Данилевського і Л.І. Урбанович (1979), що свідчать про системне ураження епітеліальних тканин з порушенням процесів ороговіння.

Інші повязують захворювання з місцевими чинниками: наявністю різнорідних металів, амальгамових пломб, порушеннями видового складу мікрофлори порожнини рота, антибактеріальною активністю слини (Клишевич Т.С., 1986; Рабинович И.М., Хазанова В.В., Земская Е.А., 1997; Кокарь О.А., 1999; Баранник Н.Г. с соавт., 2004; Zegarelli D.J., 1993; Kirsch M., 1995).

Поодинокі дослідження, що стосуються порушень білкового обміну в змішаній слині у хворих на червоний плескатий лишай, не дають чіткого уявлення про його роль у розвитку даної патології (Алиев М.М., 1986; Чернавина Г.С., 1987). У доступній нам літературі ми також не знайшли відомостей стосовно гетерогенності білкової системи та ролі білків сироватки крові в змішаній слині у хворих на червоний плескатий лишай.

Незважаючи на різноманітність запропонованих методів терапії червоного плескатого лишаю, лікування даного захворювання має певні складності і не завжди дозволяє досягти тривалого клінічного ефекту та попередити рецидиви. Більшість дослідників віддають перевагу комплексному лікуванню, що передбачає вплив на осередки фокальної інфекції, лікування супутньої патології, нормалізацію функцій нейроімуноендокринної системи (Слесаренко Н.А., 1995; Иванов В.Т. с соавт., 1996; Заверная А.М. с соавт., 1997; Володина Е.В., 1998; Рабинович О.Ф., Пинегин Б.В., 1999; Рабинович О.Ф. с соавт., 1999; Ханухова Л.М. с соавт., 1999, Баранник Н.Г., 2003, 2004;).

Наявність великої кількості запропонованих методів лікування, нестабільність результатів, виникнення у ряді випадків непрогнозованих його ефектів (Стефани Д.В., Вельтищев Ю.Е., 1996) переконують у необхідності пошуку нових підходів до лікування червоного плескатого лишаю. Застосовані при цьому засоби повинні поєднувати високу ефективність з мінімальним ризиком побічної дії на організм хворого.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри терапевтичної та хірургічної стоматології Запорізької медичної академії післядипломної освіти (ЗМАПО) "Вплив змін у порожнині рота на перебіг та лікування червоного плескатого лишаю". Номер держреєстрації РК 01.9.1.U002302. В комплексній темі дисертантом виконані окремі фрагменти НДР, присвячені порушенню білкового складу змішаної слини і методам його корекції у хворих на червоний плескатий лишай.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності лікування хворих на червоний плескатий лишай слизової оболонки порожнини рота шляхом використання лікарських композицій, розроблених на підставі встановлення ролі процесів протеолізу у розвитку даного захворювання.

Для досягнення поставленої мети були поставлені такі завдання:

1. Вивчити особливості клінічного перебігу червоного плескатого лишаю в залежності від форми та ступеня його активності.

2. Визначити вміст загального білка, а також низькомолекулярних та високомолекулярних білків змішаної слини в залежності від форми і ступеня активності червоного плескатого лишаю.

3. Дати оцінку співвідношення загальної протеолітичної активності та ₁-інгібітора протеїназ у змішаній слині хворих на червоний плескатий лишай.

4. Дослідити динаміку змін рівня альбуміну, церулоплазміну та IgА в змішаній слині та виявити їх діагностичне значення.

5. Розробити комплексну схему патогенетичного лікування червоного плескатого лишаю слизової оболонки порожнини рота, що передбачає застосування у місцевому лікуванні лікарських композицій, що містять інгібітори протеолізу.

6. На підставі клінічних та біохімічних методів дослідження визначити ефективність запропонованого методу лікування та розробити показання до його застосування;

Об'єкт дослідження - хворі на різні форми червоного плескатого лишаю слизової оболонки порожнини рота та пацієнти контрольної групи.

Предмет дослідження - загальний білок, білкові фракції та білки сироватки крові змішаної слини, взаємозвязок особливостей електрофореграм та імуноелектрофореграм з клінічними проявами червоного плескатого лишаю при різних формах, ефективність розробленого методу лікування на підставі клініко-лабораторної оцінки впливу інгібіторів протеолізу на перебіг різних форм захворювання.

Методи дослідження. Для оцінки перебігу захворювання та ефективності лікування хворих на червоний плескатий лишай в роботі були використані клінічні та лабораторні методи дослідження. Вміст загального білка визначали методом електрофорезу за Лоурі, визначення білкових фракцій змішаної слини проводили за допомогою електрофорезу у поліакриламідному гелі в присутності додецилсульфату натрію за Леммлі, білки сироватки крові в змішаній слині визначали методом кількісного імуноелектрофорезу (перехресний імуноелектрофорез) за Лореллом. Для оцінки достовірності отриманих результатів використовували статистичні методи обробки.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше отримані результати, які показують, що в змішаній слині хворих на червоний плескатий лишай відбувається посилення процесів протеолізу та зміна співвідношення між протеазами і таким інгібітором як ₁-інгібітор протеїназ. Вперше показано переважання концентрації низькомолекулярних білків над високомолекулярними з тенденцією до збільшення загального білка змішаної слини у хворих з наростанням ступеня важкості захворювання: типова, гіперкератотична, ексудативно-гіперемічна, ерозивно-виразкова. Вперше доведено, що в змішаній слині зростає вміст альбуміну, церулоплазміну та IgA. Виявлені закономірності змін показників білкового обміну змішаної слини дозволяють по новому оцінити патогенетичні механізми розвитку різних форм червоного плескатого лишаю.

Вперше на підставі клінічних та біохімічних показників запропоновано диференційовану патогенетично обґрунтовану схему комплексного лікування різних форм червоного плескатого лишаю з використанням розроблених нами лікарських композицій, що містять інгібітор протеолізу - -амінокапронову кислоту.

Доведено, що розроблені лікарські композиції недоцільно використовувати для лікування гіперкератотичної форми захворювання.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені клінічні і біохімічні дослідження дозволили обґрунтувати, розробити та впровадити в практику охорони здоровя комплексний метод лікування різних форм червоного плескатого лишаю слизової оболонки порожнини рота з використанням лікарських композицій, що містять інгібітори протеолізу. Запропонований метод дозволяє стоматологам обрати ефективну тактику терапії цього захворювання в залежності від клінічних проявів на слизовій оболонці порожнини рота та особливостей наростання процесів протеолізу у змішаній слині пацієнтів, що дає можливість скоротити строки лікування і збільшити термін ремісії.

Встановлене нами посилення процесів протеолізу у хворих на червоний плескатий лишай є підставою для включення в стандарт дослідження змішаної слини визначення кількості низькомолекулярних і високомолекулярних білків, а також загального білка для характеристики форми та важкості перебігу захворювання.

Використання запропонованого методу лікування попереджує активацію протеолітичних процесів, виснаження антипротеолітичного потенціалу змішаної слини та зменшує кількість рецидивів захворювання.

Результати досліджень впроваджені у навчальний процес на кафедрі хірургічної і терапевтичної стоматології Запорізької медичної академії післядипломної освіти, на кафедрі терапевтичної стоматології Одеського державного медичного університету, на кафедрі терапевтичної стоматології Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського.

Розроблений метод лікування червоного плескатого лишаю з використанням інгібіторів протеолізу впроваджений в лікувальний процес відділення щелепно-лицевої хірургії центру екстремальної медицини і швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя, міських стоматологічних поліклінік №№2, 3, 4, 5 м. Запоріжжя, міських стоматологічних поліклінік м. Бердянська, м. Мелітополя , м. Сімферополя та м. Енергодара.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто проаналізована наукова література стосовно теми дослідження, проведено глибокий інформаційно-патентний пошук. Під керівництвом наукового керівника сформульовані мета та завдання дисертаційної роботи, розроблені методичні підходи, дослідницька та індивідуальна програма спостережень, проаналізовані та науково інтерпретовані результати досліджень щодо розробки та використання методу комплексного лікування червоного плескатого лишаю з місцевим використанням інгібіторів протеолізу. Всі клінічні спостереження та дослідження, систематизація та аналіз отриманих результатів, наукові висновки проведені особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались та обговорювались на підсумкових науково-практичних конференціях Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (1999, 2000, 2001, 2002), Запорізької медичної академії післядипломної освіти (2003, 2004), науково-практичній конференції, присвяченій 20-річчю стоматологічного факультету Харківського державного медичного університету (1998), міжвузівській науковій конференції молодих вчених Запорізького державного інституту удосконалення лікарів та Запорізького державного медичного університету (ЗДМУ) (1999), розширеній конференції кафедр стоматології, клінічної та лабораторної діагностики, загальної патології, гастроентерології Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (2003), I (VIII) та ІІ (ІХ) з'їздах Асоціації стоматологів України (1999, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 робіт, з них 5 статей у наукових журналах, рекомендованих ВАК України, 3 статті у збірниках наукових праць та 3 у вигляді тез в матеріалах конференцій та з'їзду асоціації стоматологів України, видано інформаційний лист "Методика комплексного лікування червоного плескатого лишаю слизової оболонки порожнини рота з місцевим використанням мазі та гелю за магістральними прописами" № 59-99, методичні рекомендації за темою Етіологія, патогенез, клініка, діагностика та лікування червоного плескатого лишаю слизової оболонки порожнини рота (затверджені МОЗ України).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 135 сторінках, складається із вступу, огляду літератури, матеріалу та методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій та переліку використаних 222 вітчизняних та 102 закордонних джерел літератури. Текст ілюстровано 24 рисунками, 20 таблицями. Загальний обсяг роботи становить 165 сторінок тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал і методи досліджень. Для вирішення поставлених завдань проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування 102 хворих на червоний плескатий лишай слизової оболонки порожнини рота у віці від 21 до 70 років.

Серед обстежених хворих були 71 жінка (69,6 %) і 31 чоловік (30,4 %). У 35 (34,3 %) осіб діагностовано типова, у 32 (31,4 %) - ексудативно-гіперемічна, у 21 (20,6 %) - ерозивно-виразкова, у 14 (13,7 %) - гіперкератотична форма червоного плескатого лишаю. Контрольну групу склали 20 осіб у віці від 25 до 70 років, що не страждали на червоний плескатий лишай.

Діагноз встановлювали за класифікацією А.Л. Машкілейсона (1984). Характер клінічного перебігу захворювання оцінювали на підставі зміни кольору слизової оболонки, локалізації та розмірів елементів ураження.

Для об'єктивної оцінки гігієнічного стану порожнини рота використовували індекс гігієни за Федоровим-Володкіною (1989). Стан тканин пародонту оцінювали, використовуючи пробу Шиллєра-Писарєва, індекс РМА, PI, вимірювали глибину пародонтальних кишень за загальноприйнятими методиками, а також за даними рентгенографії.

Вміст загального білка у 102 хворих та 20 осіб контрольної групи визначали за Лоурі (1951), за допомогою наборів реактивів фірми Bio-Rad (США) DC Protein assay.

Визначення білкових фракцій змішаної слини у хворих на червоний плескатий лишай проводили за допомогою електрофорезу у поліакриламідному гелі в присутності додецилсульфату натрію за Леммлі (1970). Для проведення електрофорезу використовували реактиви й обладнання фірми Farmacia (Швеція) та Bio-Rad (США).

Білки сироватки крові в змішаній слині у хворих на червоний плескатий лишай визначали методом кількісного імуноелектрофорезу (перехресний імуноелектрофорез) за Лореллом (Beeke B., (1977)).

Визначення супутньої патології та її оцінка у хворих на червоний плескатий лишай була проведена лікарями-інтерністами.

Усі клініко-лабораторні дослідження виконані у хворих в динаміці.

Залежно від проведеного місцевого лікування всі хворі були розподілені на 2 групи: першу групу склали 48 хворих, яким призначали аплікації мазі та гелю, що містять -амінокапронову кислоту. Склад мазі (мас%): -амінокапронова кислота 5,0, етоній 0,15, аекол 0,25, гліцерин 10,0, глина біла 7,5, 1 %-вий розчин метилцелюлози до 100,0. Склад гелю (мас%): -амінокапронова кислота 2,5, метилурацил 1,5, новокаїн 1,0, 2 %-вий масляний розчин хлорофіліпту 0,5, гліцерин 5,0, 5 %-вий розчин метилцелюлози до 100,0.

До другої групи увійшли 54 хворих, місцеве лікування яких проводили традиційними методами (аплікації кератопластиків).

Загальне лікування хворих обох груп було однаковим і складалося з лікування супутньої патології у відповідних фахівців, замісної терапії препаратами тимуса (тималін по 5 мг в/м 1 раз на добу № 10-20, або Т-активін по 1 мл 0,01% розчину (100 мкг) п/ш 1 раз на добу, на курс 15-30), антиоксидантної, гіпосенсибілізуючої, седативної терапії.

Отриманий цифровий матеріал оброблений методом варіаційної статистики з використанням критерію Ст'юдента (Л.С. Камінський, 1964). Розраховували: середню арифметичну, помилку середньої арифметичної, середнє квадратичне відхилення, достовірність відмінностей за t-тестом Ст'юдента.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Встановлено, що червоний плескатий лишай слизової оболонки порожнини рота частіше зустрічається серед жінок 41-60 років. При цьому у хворих у віці 51-60 років переважають важкі за клінічним перебігом форми захворювання: гіперкератотична (42,9 %), ерозивно-виразкова (42,9 %) і ексудативно-гіперемічна (50,0 %).

При тривалості захворювання до 1 року переважала типова (62,9 %) і ексудативно-гіперемічна (56,3 %) форма, при більш тривалому перебігу - ерозивно-виразкова (57,1 %) та гіперкератотична (64,2 %).

Проведене дослідження виявило значну розповсюдженість захворювань тканин пародонту, серед яких превалював генералізований пародонтит (57,1- 61,9 %) незалежно від форми червоного плескатого лишаю (90,6-95,2 %). Встановлена відсутність певної залежності між формою червоного плескатого лишаю та ступінню важкості генералізованого пародонтиту. Типова і гіперкератотична форми захворювання частіше поєднувались з пародонтитом у стадії ремісії, а ексудативно-гіперемічна та ерозивно-виразкова - у стадії загострення.

При ексудативно-гіперемічній та ерозивно-виразковій формах червоного плескатого лишаю у 37,5 % і 61,9 % випадків, відповідно, реєструвався поганий та дуже поганий гігієнічний індекс, тоді як при типовій і гіперкератотичній формах захворювання ці показники склали 17,1 % и 21,5 %, відповідно.

Практично в усіх хворих лікарями-інтерністами виявлені ті чи інші соматичні захворювання, серед яких переважала патологія шлунково-кишкового тракту (хронічний гастродуоденіт - 71,6 %, виразкова хвороба шлунка - 12,8 %, хронічний холецистит - 58,8 %). Цукровий діабет виявлено у 14,7 %, гіпертонічну хворобу - в 36,3 % хворих.

Ми не знайшли достовірної різниці вмісту загального білка змішаної слини в залежності від форми захворювання, проте відмічена тенденція до його збільшення в порядку зростання ступеня важкості форм червоного плескатого лишаю: при типовій формі - (2,230,50) г/л, при гіперкератотичній - (2,280,50) г/л, при ексудативно-гіперемічній - (2,30,8) г/л, при ерозивно-виразковій - (2,80,8) г/л, у осіб контрольної групи (1,20,6) г/л, що пов'язано з наявністю запального процесу.

При вивченні відносного вмісту білкових фракцій змішаної слини у 102 хворих виявлено, що в контрольній групі білкові фракції з молекулярною масою 20-79 кДа (низькомолекулярні) складають 77,3 %, в той час як на долю білкових фракцій з молекулярною масою 80-152 кДа (високомолекулярні) припадає 22,7 %. При типовій, ексудативно-гіперемічній та ерозивно-виразковій формах захворювання превалюють низькомолекулярні білкові фракції (відповідно: 84,5; 84,4; 86 %). При гіперкератотичній формі їх рівень нижче за аналогічні показники при вищезгаданих формах та наближається до рівня контрольної групи (76,4 %).

Вміст високомолекулярних білкових фракцій (80-152 кДа) при всіх формах захворювання, за винятком гіперкератотичної, нижче за аналогічні показники в контрольній групі (22,7 %) та, відповідно, складає: при типовій - 15,5 %, при ексудативно-гіперемічній - 15,6 %, при ерозивно-виразковій - 14 %. При гіперкератотичній формі - 23,6 %.

Збільшення кількості низькомолекулярних і зменшення вмісту високомолекулярних білків спостерігається завдяки дисбалансу існуючої в нормі рівноваги протеази-інгібітори протеаз. Відбувається підвищення протеолітичного потенціалу змішаної слини, причиною якого є, з одного боку, надлишкове вивільнення активних протеїназ, джерело яких являють собою нейтрофільні гранулоцити, що мігрують у вогнище запалення, а також мікробні протеази, з другого - поява частково розщеплених неактивних інгібіторів, внаслідок взаємодії з протеїназами. Таким чином, з великої кількості протеїназ, що вивільнюються, не всі звязуються інгібіторами і тому пошкоджують білкові структури, внаслідок чого відбувається розщеплення високомолекулярних білків на низькомолекулярні, чим пояснюється збільшення вмісту останніх. Підвищення протеолітичного потенціалу змішаної слини погіршує перебіг червоного плескатого лишаю.

Аналіз імуноелектрофореграм показав, що рівень альбуміну в змішаній слині збільшується залежно від ступеня важкості форми захворювання: типова, гіперкератотична, ексудативно-гіперемічна, ерозивно-виразкова за рахунок підвищення проникності судин, що призводить до переходу альбуміна з кровообігу в змішану слину.

Вміст IgA в змішаній слині при типовій формі захворювання перевищує показник контрольної групи. При ексудативно-гіперемічній і ерозивно-виразковій формах захворювання діагностується значне збільшення вмісту IgA, що пов'язано з підвищеною тканинною та судинною проникністю. Найбільший рівень IgA реєструється при гіперкератотичній формі червоного плескатого лишая, що, вірогідно, пов'язано з хронізацією процесу.

Вміст церулоплазміну при типовій та гіперкератотичній формах червоного плескатого лишаю трохи перевищує, а при ексудативно-гіперемічній та особливо ерозивно-виразковій формах значно перевищує рівень церулоплазміну в контролі. Це пояснюється підвищенням ексудації при цих формах захворювання.

Збільшення рівня ₁-інгібітора протеїназ корелює зі ступенем важкості форм захворювання: типова, гіперкератотична, ексудативно-гіперемічна, ерозивно-виразкова.

При ексудативно-гіперемічній і ерозивно-виразковій формах червоного плескатого лишаю, що характеризуються значними запальними явищами та важким клінічним перебігом, вперше встановлено наявність двох фракцій ₁-інгібітора протеїназ: "повільної" та "швидкої". Двогорбий преципітат при цих формах пояснюється нами взаємодією ₁-інгібітора протеїназ з якоюсь трипсиноподібною протеїназою. "Повільна" фракція інгібітора являє собою нековалентно звязаний комплекс ₁-інгібітор протеїназ-серінова протеїназа" (протеїназа має внутрішньоклітинне походження, звільняючись в місці запалення через екзоцитоз з нейтрофілів). ₁-інгібітор протеїназ в комплексі зберігає свою імунохімічну ідентичність з вільною ("швидкою") формою ₁-інгібітора протеїназ. Злитість преципітаційної лінії вказує на імунохімічну ідентичність цих двох форм. При ексудативно-гіперемічній формі переважає площа "швидкої" фракції над площею "повільної" форми, що вказує на більшу долю типової ("швидкої") форми ₁-інгібітора протеїназ. При ерозивно-виразковій формі переважає "повільна" фракція

Встановлене зростання процесів протеолізу в змішаній слині у хворих на типову, ексудативно-гіперемічну та ерозивно-виразкову форми лягло в основу для розробки заходів місцевого впливу в комплексному лікуванні червоного плескатого лишаю.

Комплекс лікування червоного плескатого лишаю складався з заходів етіотропної, патогенетичної та симптоматичної терапії, які, в свою чергу, поділялися на заходи загального впливу та заходи локального спрямування.

Заходи загального впливу, розроблені колективом кафедри стоматології ЗМАПО (зав. каф. проф. Бараннік Н.Г.), були обовязковими для хворих з будь-якою формою червоного плескатого лишаю і включали: лікування супутньої патології у відповідних фахівців; молочно-рослинну дієту; уникання вживання томатів; алкоголю; замісну терапію препаратами тимуса (тималін, Т-активін); антиоксидантну терапію (тріовіт, віт. А, віт. Є, віт. С); гіпосенсибілізуючі засоби (супрастин, тавегіл); засоби, що впливають на нервову систему (седативні, броміди, вітаміни групи В; засоби, що впливають на неспецифічну реактивність організму (пентоксил, метилурацил); пробіотики. Засоби локального спрямування включали усунення місцевих подразнюючих чинників, безпосередній вплив на осередок захворювання.

Для впливу безпосередньо на осередки ураження слизової оболонки порожнини рота разом з ініціативною групою ЗДМУ (проф. В.О. Головкін) ми розробили 2 лікарські композиції (мазь та гель), основною діючою речовиною яких є інгібітор протеолізу - -амінокапронова кислота.

Залежно від застосованих у місцевому лікуванні засобів хворі були розподілені на 2 групи.

У першій групі, до складу якої увійшли 19 хворих на типову, 18 - на ексудативно-гіперемічну, 11 - на ерозивно-виразкову форми захворювання, на осередки ураження аплікували композиції з -амінокапроновою кислотою. При типовій формі - мазь, на термін 20-25 хвилин 5-6 разів на добу. При ексудативно-гіперемічній та ерозивно-виразковій - на місце ураження наносили гель впродовж 15-20 хвилин 3-4 рази на добу.

Застосування лікарських композицій, що містять інгібітор протеолізу для лікування гіперкератотичної форми червоного плескатого лишаю вважаємо недоцільним.

У хворих другої групи, яку склали 16 пацієнтів з типовою, 14 - з ексудативно-гіперемічною, 10 - з ерозивно-виразковою, 14 - з гіперкератотичною для місцевої терапії використовували традиційні засоби (олійні розчини вітамінів А, Є у вигляді аплікацій впродовж 20 хвилин 6 разів на добу.

Всі хворі підлягали диспансерному нагляду з кратністю оглядів відповідно до форми ураження та проходили профілактичні курси лікування, які включали препарати тимуса, седативні препарати, вітаміни.

Оцінка ефективності лікування хворих обох груп проведена на підставі клінічних даних і результатів контрольних біохімічних досліджень з урахуванням загального стану хворих, динамічних змін запальних реакцій в осередку ураження, строків епітелізації ерозій та виразок, періоду зникнення ділянок кератозу на слизовій оболонці порожнини рота.

Середній термін лікування хворих на типову форму червоного плескатого лишаю при використанні розроблених нами лікарських композицій склав (25,80,3) діб, позитивні результати отримані у 94,7 %, а при використанні традиційних методів - (36,01,7) діб, отримано 87, 5% позитивних результатів.

Середній термін лікування хворих 1-ої групи з ексудативно-гіперемічною формою склав (25,90,3) доби, позитивні результати були отримані в 94,4 %. Аналогічні показники у пацієнтів 2-ої групи склали (31,91,7) доби та 92,9 %.

Середній термін лікування хворих 1-ої групи з ерозивно-виразковою формою складав (26,00,5) діб, у 90,9 % пацієнтів результати лікування розцінені як позитивні. У хворих 2-ої групи позитивні результати були також високими (90,0 %), але термін лікування дорівнював (33,92,3) доби.

Таким чином, строки лікування хворих першої групи скоротилися, в середньому, на 6-10 днів у порівнянні з такими в другій групі.

Клінічне поліпшення стану хворих під дією розробленого нами комплексного лікування супроводжувалось позитивними змінами біохімічних показників, про що свідчить наближений характер білкових фракцій до рівня контрольної групи. Вміст білкових фракцій в діапазоні 20-79 кДа при типовій, ексудативно-гіперемічній та ерозивно-виразковій формах червоного плескатого лишаю знизився з 84,5; 84,4; 86,0 %, відповідно, до 78,3; 78,2; 80,4 % і наблизився до рівня контрольної групи (77,3 %).

У діапазоні молекулярних мас 80-152 кДа після проведеного лікування відносний вміст білкових фракцій при всіх формах червоного плескатого лишаю, за винятком гіперкератотичної, значно підвищився: з 15,5 до 21,7 % при типовій, з 15,6 до 21,8 % при ексудативно-гіперемічній, з 14,0 до 19,6 % при ерозивно-виразковій формах захворювання.

Крім того, після проведеного нами лікування помічена нормалізація рівней альбуміну, церулоплазміну та IgА, а також при ексудативно-гіперемічній і ерозивно-виразковій формах захворювання спостерігається зникнення комплексу "₁-інгібітор протеїназ-серінова протеїназа". Викладене вище свідчить про відновлення інгібіторного потенціалу змішаної слини у хворих на червоний плескатий лишай.

Таким чином, досягнута позитивна динаміка клінічного перебігу червоного плескатого лишаю і лабораторних показників свідчить про ефективність проведеного лікування та дозволяє рекомендувати застосування комплексних терапевтичних систем, що містять -амінокапронову кислоту для лікування типової, ексудативно-гіперемічної та ерозивно-виразкової форм червоного плескатого лишаю у широку стоматологічну практику.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено актуальне стоматологічне завдання - підвищення ефективності лікування хворих на червоний плескатий лишай та аргументована доцільність використання інгібіторів протеолізу в комплексній схемі лікування.

1. Клінічна симптоматика різних форм червоного плескатого лишаю зумовлена наявністю сполученої патології і тривалістю захворювання. При тривалості захворювання до 1 року частіше зустрічається типова (62,9 %) та ексудативно-гіперемічна (56,3 %), при більш тривалішому терміні - ерозивно-виразкова (57,1 %) і гіперкератотична (64,2 %) форма захворювання.

2. Встановлена висока розповсюдженість захворювань тканин пародонта у хворих на червоний плескатий лишай незалежно від форми захворювання (92,1 %). Виявлено відсутність певної залежності між формою червоного плескатого лишаю та ступенем важкості генералізованого пародонтиту. Типова та гіперкератотична форми частіше сполучаються з пародонтитом в стадії ремісії (70,0 % і 87,5 %, відповідно), а ексудативно-гіперемічна та ерозивно-виразкова - в стадії загострення (68,4 % та 76,9 %).

3. Змішана слина хворих на червоний плескатий лишай. на відміну від пацієнтів контрольної групи, характеризується перевагою низькомолекулярних білків (20-79 кДа) над високомолекулярними (80-152 кДа) з тенденцією до збільшення концентрації загального білка в порядку зростання ступеня важкості захворювання: типова ((2,230,50) г/л), гіперкератотична ((2,280,50) г/л), ексудативно-гіперемічна ((2,30,8) г/л), ерозивно-виразкова ((2,80,8) г/л).

4. Вміст рівня альбуміну, ₁-інгібітора протеїназ та церулоплазміну у змішаній слині хворих на червоний плескатий лишай зростає в залежності від ступеня важкості захворювання: типова, гіперкератотична, ексудативно-гіперемічна, ерозивно-виразкова. Дифузія ₁-інгібітора протеїназ до змішаної слини має захисний характер, що підвищує її антипротеолітичний потенціал. При ексудативно-гіперемічній та ерозивно-виразковій формах червоного плескатого лишаю в змішаній слині спостерігається комплекс ₁-інгібітор протеїназ-серинова протеїназа". За вмістом IgА клінічні форми захворювання розподілялися у такій послідовності: типова, ексудативно-гіперемічна, ерозивно-виразкова, гіперкератотична.

5. Розроблено комплексний патогенетично обгрунтований метод лікування хворих на червоний плескатий лишай. При ексудативно-гіперемічній та ерозивно-виразковій формах захворювання рекомендовано аплікації гелю, а при типовій - пасти, що містять -амінокапронову кислоту. Використання інгібіторів протеолізу при гіперкератотичній формі недоцільно.

6. Ефективність запропонованого методу лікування підтверджується нормалізацією клінічної симптоматики. Скорочення строків лікування у порівнянні з традиційними методами склало, в середньому, 6-10 днів. Клінічна ремісія в усіх хворих складала до 1,5 року.

Клінічне одужання збіглося з відновленням динамічної рівноваги в системі протеолізу змішаної слини у хворих на червоний плескатий лишай, про що свідчить перевага високомолекулярних (80-152 кДа) над низькомолекулярними (20-79 кДа) білковими фракціями, нормалізація рівня альбуміну, церулоплазміну, ₁-інгібітора протеїназ та IgА.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Комплекс лікування червоного плескатого лишаю повинен складатися з заходів загального впливу (лікування супутньої патології; дієта; препарати тимуса; антиоксидантна, гіпосенсибілізуюча, седативна терапія; пробіотики; препарати, що впливають на неспецифічну реактивність) та заходів локального спрямування, що передбачають усунення місцевих подразнюючих чинників (санація ротової порожнини, усунення гальванічних струмів, раціональне протезування, підтримання гігієни), а також безпосередній вплив на осередки ураження.

2. Для визначення характеру та наступної корекції процесів протеолізу при різних формах червоного плескатого лишаю слизової оболонки порожнини рота рекомендується включати в стандарт обстеження змішаної слини визначення загального білка, кількості низькомолекулярних і високомолекулярних білків.

3. При типовій формі червоного плескатого лишая слизової оболонки порожнини рота рекомендовано використання мазі, що містить -амінокапронову кислоту у вигляді аплікації впродовж 20-25 хвилин 5-6 разів на добу.

При ексудативно-гіперемічній та ерозивно-виразковій формах червоного плескатого лишаю слизової оболонки порожнини рота рекомендовано використання гелю, що містить -амінокапронову кислоту впродовж 15-20 хвилин 3-4 рази на добу.

Використання вказаних лікарських композицій при лікуванні гіперкератотичної форми червоного плескатого лишаю вважаємо недоцільним.

4. Всі хворі на червоний плескатий лишай слизової оболонки порожнини рота підлягають диспансерному нагляду (при типовій та гіперкератотичній формах - 2 рази на рік, при ексудативно-гіперемічній і ерозивно-виразковій - 4 рази на рік з обовязковим проходженням профілактичних курсів лікування (препарати тимусу, седативна, гіпосенсибілізуюча, вітамінотерапія).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Цымбалюк Р.Ю. Белки сыворотки крови в смешанной слюне у больных красным плоским лишаем // Сб. научных трудов ЗГИУВ по материалам 59-й итоговой научно-практ. конференции. - Запорожье, 1998. - С. 42.

2. Цымбалюк Р.Ю. Исследование общего белка и белковых фракций смешанной слюны у больных красным плоским лишаем // Сб. научных трудов ЗГИУВ по материалам 59-й итоговой научно-практ. конференции. - Запорожье, 1998. - С. 43.

3. Цымбалюк Р.Ю., Баранник Н.Г., Кокарь О.А. Особенности состава белков сыворотки крови в содержимом ротовой полости при красном плоском лишае // Вопросы эксперимент. и клинич. стоматологии. Сборник научных трудов. - Харьков, 1998. - Вып. 1. - С. 67-70. Участь здобувача полягає в проведенні клінічних випробувань, обробці та аналізі одержаних даних, написанні статті.

4. Головкін В.О., Соловйова В.П., Кот Т.О., Цимбалюк О.А., Цимбалюк Р.Ю. Особливості виготовлення нових композиційних засобів пролонгованої дії для стоматологічної практики // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. Збірник наукових статей. - Запоріжжя, 1999. - Вип. 3. - С. 53-55. Роль здобувача полягає в проведені клінічних випробувань, аналізі одержаних даних, написанні статті.

5. Цымбалюк Р.Ю. Белковые фракции и белки сыворотки крови в смешанной слюне больных красным плоским лишаем // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. Збірник наукових статей. - Запоріжжя, 1999. - Вип. 3. С. 279-284.

6. Цымбалюк Р.Ю. Общий белок и белковые фракции смешанной слюны у больных красным плоским лишаем // Вісник стоматології. - 1999. - № 1. - С. 17-19.

7. Баранник Н.Г., Колесник Н.В., Басс А.А., Кокарь О.А., Цымбалюк О.А., Цымбалюк Р.Ю. Кластерный анализ взаимозависимости степени распространенности кератоза слизистой оболочки полости рта, желудочно-кишечного тракта и показателей функциональной активности эндокринной системы у больных красным плоским лишаем // Вісник стоматології. - 1999. - № 2. Здобувачу належить обгрунтування методик дослідження, аналіз отриманих результатів, написання статті.

8. Цымбалюк Р.Ю. Лечение воспалительных форм красного плоского лишая с использованием ингибиторов протеолиза // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. Збірник наукових статей. - Запоріжжя, 1999. - Вип. 4. - С. 275-278.

9. Цимбалюк Р.Ю. Підвищення ефективності лікування хворих на запальні форми червоного плескатого лишаю // Вісник наукових досліджень. - 1999. - № 3. - С. 86-87.

10. Цимбалюк Р.Ю. Використання інгібіторів протеолізу в комплексному лікуванні червоного плескатого лишаю // Матеріали I (VIII) з'їзду Асоціації стоматологів України. - 1999. - С. 295-296.

11. Цымбалюк Р.Ю. Нарушение белкового состава смешанной слюны и методы его коррекции у больных красным плоским лишаем слизистой оболочки полости рта // Сбірник наук. праць ЗДІУЛ по матеріалам 61-ої підсумкової науково-практ. конференції. - Запоріжжя, 2000. - С. 110-111.

12. Цимбалюк Р.Ю. Методика комплексного лікування червоного плескатого лишаю слизової оболонки порожнини рота з місцевим застосуванням мазі та гелю за магістральними прописами // Укрмедпатентінформ, Київ. - 1999. - 2 с.

13. Н.Г. Баранник, Р.Ю. Цымбалюк, О.Н. Манухина, О.А. Кокарь, Е.В. Дементьева. Значение общего белка и белковых фракций смешанной слюны в диагностике различных форм красного плоского лишая // Актуальні питання медичної науки та практики. Збірник наукових праць. - Запоріжжя. 2004. - Вип. 66, кн. 3. - С. 15-19. Здобувачу належить обгрунтування методик дослідження, аналіз отриманих результатів, написання статті.

14. "Етиологія, патогенез, клініка та лікування червоного плескатого лишаю слизової оболонки порожнини рота" / Бараннік Н.Г., Манухіна О.М., Дементьєва О.В., Цимбалюк Р.Ю. та ін. // Методичні рекомендації - Київ, 2004. - 24 с. Підготовлені з рівною часткою науково-практичної участі кожного.

АНОТАЦІЯ

Цимбалюк Р. Ю. Клініка, діагностика та лікування червоного плескатого лишаю слизової оболонки порожнини рота. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено проблемі вивчення білкового складу змішаної слини та методам його корекції у хворих на червоний плескатий лишай слизової оболонки порожнини рота.

Проведено клініко-лабораторне дослідження 102 хворих на різні форми червоного плескатого лишаю слизової оболонки порожнини рота. Встановлена залежність клінічного перебігу червоного плескатого лишаю від стоматологічного статусу. Виявлено значну розповсюдженість захворювань пародонту. Встановлений тісний звязок розвитку червоного плескатого лишаю з соматичною патологією.

Відмічена тенденція до збільшення вмісту загального білку в порядку зростання ступеня важкості форм червоного плескатого лишаю. В змішаній слині хворих з типовою, ексудативно-гіперемічною та ерозивно-виразковою формами червоного плескатого лишаю встановлено збільшення кількості низькомолекулярних і зменшення вмісту високомолекулярних білків у порівнянні з контрольною групою. У хворих на червоний плескатий лишай підвищується загальна протеолітична активність змішаної слини.

Розроблені лікарські композиції, що містять -амінокапронову кислоту. На підставі клініко-лабораторних показників, вивчених у динаміці, проведена оцінка ефективності запропонованого патогенетичного метода лікування. Ефективність данної схеми лікування підтверджується регресом осередків кератозу на слизовій оболонці порожнини рота, епітелізацією ерозій та виразок, нормалізацією загального стану та лабораторних показників.

Ключові слова: червоний плескатий лишай, змішана слина, загальний вміст білка, інгібітори протеїназ, патогенетичне лікування.

АННОТАЦИЯ

Цымбалюк Р. Ю. Клиника, диагностика и лечение красного плоского лишая слизистой оболочки полости рта. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. - Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца МЗ Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена проблеме изучения белкового состава смешанной слюны и методам его коррекции у больных красным плоским лишаем слизистой оболочки полости рта.

Проведено клинико-лабораторное обследование 102 больных с различными формами красного плоского лишая. Установлена зависимость клинического течения красного плоского лишая от стоматологического статуса. Показана значительная распространенность заболеваний тканей пародонта. Отмечена тесная связь красного плоского лишая с соматической патологией. червоний плескатий лишай протеоліз

Смешанная слюна больных красным плоским лишаем характеризуется преобладанием низкомолекулярных белков над высокомолекулярными при тенденции нарастания концентрации общего белка в порядке нарастания степени тяжести форм заболевания: типичная, гиперкератотическая, экссудативно-гиперемическая, эрозивно-язвенная.

Содержание уровня альбумина и церулоплазмина в смешанной слюне больных красным плоским лишаем нарастает в зависимости от степени тяжести заболевания: типичная, гиперкератотическая, экссудативно-гиперемическая, эрозивно-язвенная.

У больных красным плоским лишаем повышается общая протеолитическая активность смешанной слюны при резком увеличении концентрации ₁-ингибитора протеиназ, особенно при экссудативно-гиперемической и эрозивно-язвенной формах. Диффузия ₁-ингибитора протеиназ в смешанную слюну имеет защитный характер, повышая ее антипротеолитический потенциал.

Полученные данные позволили включить в местное лечение разработанные нами лекарственные композиции, содержащие ингибитор протеолиза - -аминокапроновую кислоту. Показано, что разработанные лекарственные композиции нецелесообразно использовать для лечения гиперкератотической формы.

Сроки лечения больных зависели от формы, степени тяжести заболевания, распространения гиперкератоза, от наличия сопутствующей патологии, а также используемого метода лечения.

Использование в комплексной терапии больных лекарственных композиций с -аминокапроновой кислотой позволило сократить сроки лечения на 6-10 дней.

Клиническое выздоровление совпадало с восстановлением динамического равновесия в системе протеолиза.

Ключевые слова: красный плоский лишай, смешанная слюна, общее содержание белка, гетерогенность, ингибиторы протеиназ, патогенетическое лечение.

ANNOTATION

Tstimbaluk R.U. Clinic, diagnostics and treatment of Lichen Ruber Planus of oral mucosa.- A manuscript.

Thesis for candidate of medical sciences degree by speciality 14.01.22 - smatology. - The National Medical University named after A.A.Bogomolets, Kiev, 2005.

The dissertation is devoted to the questions of the violation of protein composition of mixed saliva and the methods of its correction in patients with Lichen Ruber Planus of oral mucosa.

102 patients with different forms of Lichen Ruber Planus have been examined. The clinical course of Lichen Ruber Planus was found to depend on the stomatological status. This investigation revealed a considerable spreading of the paradont tissue diseases.

The tendency to the increasing of the total protein content was marked in the cases with aggravated forms of Lichen Ruber Planus. In a mixed saliva of patients with typical, exudative-hyperemic and erosive-ulcerated forms of Lichen Ruber Planus the increased number of low molecular and decreased content of high molecular proteins have been established as compared with the control group.

The curative compositions containing -aminocapronic acid have been worked out. On the basis of the clinical laboratory indeces studied in dynamics the effectiveness of the pathogenetic treatment suggested by us has been evaluated. The efficiency of the above mentioned method of treatment is confirmed by the regression of the keratosis foci in the mucous membrane of the oral cavity, the epithelisation of the erosive-ulcerated surfaces, the improvement of the general condition and laboratory data.

Key words: Lichen Ruber Planus, mixed saliva, total protein content, inhibitor proteinase, pathogenetic treatment.

Размещено на Allbest.ru