Трансформуючий фактор росту, матриксні металопротеїнази та функціональний стан нирок при артеріальній гіпертензії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БІЛА НАТАЛЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК: 616.12-008.331.1 - 06:[616.61:612.112.94.015.2+612.015.11.13

ТРАНСФОРМУЮЧИЙ ФАКТОР РОСТУ, МАТРИКСНІ МЕТАЛОПРОТЕЇНАЗИ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН НИРОК

ПРИ АРТЕРІАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ

14.01.02 - внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор КОВАЛЬОВА Ольга Миколаївна, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №1.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор ОСПАНОВА Тетяна Сунгашевна, Харківський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2;

доктор медичних наук, професор ТОПЧІЙ Іван Іванович, Інститут терапії ім. акад. Л.Т. Малої АМН України, м. Харків, завідувач відділом нефрології.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра госпітальної терапії № 1 та професійної патології.

Захист відбудеться 29.09.2006 р. о_11_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському державному медичному університеті (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна 4).

Автореферат розісланий 29.08. 2006 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, к.мед.н., доцент Фролова Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За статистичними даними Міністерства охорони здоров'я в Україні у 2003 році зареєстровано понад 9,8 млн людей з артеріальною гіпертензією (АГ), що становить 24,3 % дорослого населення. Ускладнення АГ призводять до інвалідизації працездатної частини населення, і, нерідко, до смерті хворих. Отже АГ можна вважати однією із провідних проблем сучасної охорони здоров'я (Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії, 2004).

Одними із важливих органів-мішеней у хворих на АГ є нирки. Есенціальна АГ займає друге місце після цукрового діабету серед усіх причин термінальної ниркової недостатності, що складає 25,8 % всіх випадків (L. Hansson, 1999). Формування гіпертензивного нефроангіосклерозу погіршує перебіг первинної АГ і сприяє її прогресуванню.

Мікроальбумінурія (МАУ) є не лише ранньою ознакою гіпертензивної нефропатії, але й одним із найважливіших чинників, що використовується для оцінки сумарного ризику ускладнень АГ (ESH-ESC Guidelines Committee, 2003). З літературних джерел відомо, що в патогенезі розвитку МАУ важливе місце належить надмірному накопиченню колагену базальної мембрани та мезангію гломерул (А.В. Тарасов та ін., 1989; Y. Sun et al., 1998). Зміни міжклітинного простору у вигляді формування реактивного фіброзу виникають також під час ремоделювання лівого шлуночка при АГ (M. Ichiro et al., 2002). Існують численні дані щодо наявності взаємозв'язку між гіпертрофією лівого шлуночка (ГЛШ) та підвищеним ризиком передчасної смерті (MRFIT, 1990; F.L. Plavnik et al., 2002). Тому актуальним є вивчення механізмів формування гіпертензивного ураження нирок та серця за рахунок надмірного накопичення колагену екстрацелюлярного матриксу (ЕЦМ).

Дія факторів, що стимулюють розвиток реактивного фіброзу в органах-мішенях при АГ реалізується внаслідок впливу на активність інтерстиціальної матриксної металопротеїнази-1 (ММП-1) та тканинного інгібітора металопротеїназ-1 (ТІМП-1) (М. Lorenza et al., 2002). Дія цих ферментів полягає в підтриманні балансу між синтезом та деградацією колагену ЕЦМ. В сучасній літературі існують відомості щодо змін у вмісті ММП-1 при різних захворюваннях, однак дотепер немає єдиної думки відносно динаміки вмісту цих ферментів при АГ (L. Concepcion et al., 1998). Нами також не було знайдено відомостей стосовно ролі профермента ММП-1 (проММП-1) в ушкодженні нирок та серця при АГ.

Трансформуючий фактор росту-?1 (ТФР-?1) є одним із цитокінів, що активується в результаті стимулювальної дії ангіотензину ІІ при АГ. Фіброгенна дія ТФР-?1 полягає в стимуляції проліферації фібробластів і пригніченні розщеплення колагена. Фіброгенний ефект ТФР-?1 при АГ, як на нирки, так і на міокард, був досліджений в експериментах на тваринах та на біопсійному матеріалі хворих (K. Fumitaka et al., 2002; Y. Sun et al., 2000; Y. Isaka et al., 1993; Ichiro Manabe et al., 2002).

Втім, нез'ясованим залишається питання щодо впливу ТФР-?1 на вміст проММП-1 та ТІМП-1 при АГ. Донині також немає точних даних стосовно впливу циркулюючих ТФР-?1, проММП-1 та ТІМП-1 на розвиток мікроальбумінурії та зміну показників внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих на АГ. Цим обумовлена актуальність вивчення механізмів змін екстрацелюлярного матриксу нирок і міокарду з метою запобігти погіршенню перебігу АГ та розвитку ускладнень з боку цих органів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках науково-дослідної теми Харківського державного медичного університету “Імунозапальні механізми та інсулінорезистентність при формуванні гіпертензивного серця”, номер державної реєстрації 0104U002237. Автор брала безпосередню участь у дослідженні і впровадженні послідовностей діагностики порушень балансу компонентів ЕЦМ нирок та серця при АГ.

Мета роботи та завдання дослідження. Удосконалення діагностики ураження нирок та серця при артеріальній гіпертензії на підставі вивчення мікроальбумінурії та факторів, що регулюють обмін колагену екстрацелюлярного матриксу. Для досягнення поставленої мети потребували вирішення наступні задачі:

1. Вивчити зв'язок між мікроальбумінурією, як одним з показників функціонального стану нирок, та структурно-функціональними показниками стану лівого шлуночка у хворих на АГ.

2. Дослідити ТФР-?1, проММП-1 і ТІМП-1 в сироватці крові у хворих на АГ.

3. Вивчити вплив ТФР-?1, проММП-1 і ТІМП-1 на розвиток мікроальбумінурії у хворих на АГ.

4. Оцінити вплив ТФР-?1, проММП-1 і ТІМП-1 на ремоделювання міокарда лівого шлуночка при АГ.

5. Оцінити комплексну роль ТФР-?1, проММП-1, ТІМП-1 в патогенезі АГ.

Об'єкт дослідження: артеріальна гіпертензія.

Предмет дослідження: фактори, що впливають на метаболізм колагену (ТФР-?1, проММП-1, ТІМП-1); мікроальбумінурія та показники структурно-функціонального стану лівого шлуночка.

Методи дослідження: поставлені задачі виконували за допомогою клінічних, біохімічних, імунологічних та інструментальних методів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Нами встановлена роль ТФР-?1, проММП-1 і ТІМП-1 в порушенні функції нирок у вигляді мікроальбумінурії та формуванні морфо-функціональних змін міокарду лівого шлуночка при АГ.

Знайдено відмінності у вмісті циркулюючого ТФР-?1, проММП-1, ТІМП-1 та рівні екскреції альбуміну у хворих на АГ у порівнянні зі здоровими особами. Виявлено різницю у концентрації ТФР-?1, проММП-1, ТІМП-1 в сироватці крові залежно від рівня екскреції альбуміну (РЕА).

Виявлено зв'язок між сироватковим вмістом ТФР-?1, проММП-1, ТІМП-1 та змінами параметрів внутрішньосерцевої гемодинаміки за даними ехокардіографії. Визначено послідовність підвищення кожного з циркулюючих факторів, що вивчаються, залежно від вираженості структурно-функціональних змін міокарда лівого шлуночка.

Показано, що у хворих на АГ з індексом маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ), що дорівнює або перевищує 128 г/м?, та індексом кінцево-діастолічного розміру, що дорівнює або перевищує 2,61 см/м?, вже існують зміни рівня проММП-1 порівняно зі здоровими особами. Ці дані покладені в основу нового способу діагностики інтерстиціального фіброзу міокарда (патент України на корисний винахід №10763, 2005).

Доведено роль ТФР-?1 у формуванні порушення функції нирок, а саме, у розвитку мікроальбумінурії. Встановлено також, що підвищення циркулюючого ТФР-?1 відбувається у хворих із наявністю гіпертрофічних типів ремоделювання лівого шлуночка.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані дозволили розробити та удосконалити ранню діагностику надмірного накопичення колагену ЕЦМ нирок та серця при артеріальній гіпертензії. Відзначено, що підвищення вмісту ТФР-?1 в сироватці крові є ознакою формування гіпертензивного ушкодження нирок з подальшим розвитком мікроальбумінурії. Визначення підвищеного рівня ТІМП-1 в сироватці крові хворих на АГ дозволить виявляти на ранніх етапах початкові зміни у балансі колагену позаклітинного матриксу нирок та серця.

На основі отриманих даних також рекомендується використовувати визначення мікроальбумінурії в добовій сечі хворих на АГ не лише як ранньої ознаки гіпертензивного ураження нирок і предиктора розвитку ГЛШ, але й як ознаки порушення балансу між ТФР-?1 та ТІМП-1 у хворих на АГ.

Результати дослідження впроваджені у практичну роботу лікувальних закладів м. Харкова та області (терапевтичних відділень міської клінічної лікарні №11, Балаклійської, Богодухівської центральних районних лікарень), терапевтичного відділення Глухівської та кардіологічного відділення Шосткинської центральних районних лікарень.

Особистий внесок здобувача. Особисто проведено клінічне обстеження 101 хворого на АГ. Автор брала участь в організації та проведенні ехокардіографічного та лабораторного досліджень. Власноруч проаналізовано і узагальнено отримані результати за допомогою статистичної обробки даних.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації викладено та обговорено на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Прогресуючі нефропатії і ремоделювання серцево-судинної системи - сучасні уявлення про механізми розвитку, нове в діагностиці, лікуванні та профілактиці” (Харків, 2003), науково-практичній конференції „Сучасні питання кардіології” (Чернівці, 2004), науково-практичній конференції з міжнародною участю „Діагностика і лікування ураження серця та нирок при артеріальній гіпертензії” (Харків, 2004), XV з'їзді Європейського товариства з артеріальної гіпертензії (Мілан, Італія, 2005), І національному конгресі лікарів внутрішньої медицини (Київ, 2005), VІІ національному конгресі кардіологоів України (Дніпропетровськ, 2004), ІІ національному з'їзді нефрологів України (Харків, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 робіт: 5 статей у журналах, рекомендованих ВАК України, 8 публікацій у матеріалах вітчизняних та міжнародних конференцій. Отримано 1 деклараційний патент України на корисну модель.

Структура дисертації. Загальний об'єм дисертації викладений на 137 сторінках і включає вступ, огляд літератури, матеріали та методи дослідження, 3 глави результатів власних спостережень, заключення, висновки, практичні рекомендації та список використаних джерел. Бібліографічний вказівник вміщує 206 літературних джерел, із них 23 джерела науковців України та країн СНД та 183 закордонних, що складає 21 сторінку. Робота вміщує 6 рисунків, 2 графіки, 26 таблиць та 17 формул.

артеріальний гіпертензія мікроальбумінурія матрикс

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. В основу роботи покладені спостереження за 101 хворим на артеріальну гіпертензію, які перебували на лікуванні в центрі діагностики та лікування артеріальної гіпертензії на базі міської клінічної лікарні №11. Серед обстежених хворих чоловіків було 45 (44,6 %), жінок 56 (55,4 %), віком 37-65 років, середній вік склав 53,5 (47,5-58,5) років. В контрольну групу ввійшли 20 практично здорових осіб. Середній вік здорових осіб складав 47 (42-55) років. Чоловіків було 7 (35 %), жінок - 13 (65 %).

Критеріями виключення хворих із дослідження, крім симптоматичного характеру АГ, були наявність супутніх запальних та ендокринних захворювань, ниркова патологія, порушення функціонального стану печінки, запальні та травматичні ушкодження центральної нервової системи, миготлива аритмія, гострий коронарний синдром, а також серцева недостатність з вираженою систолічною дисфункцією лівого шлуночка (ФВ<40 %).

Верифікацію діагнозу та визначення ступеня АГ проводили на підставі клініко-анамнестичного та лабораторно-інструментального досліджень з використанням критеріїв, рекомендованих Українською асоціацією кардіологів (Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії, 2004) та Європейським товариством гіпертензії та кардіології (ESH-ESC Guidelines Committee, 2003).

У перші дні перебування у стаціонарі пацієнтам проводили обов'язкові скринінгові методи дослідження (наказ №247 МОЗ України, “Виявлення осіб з підвищеним артеріальним тиском і принципи їх ведення”, 1998).

Найбільша захворюваність на АГ реєструвалася у хворих віком 45-65 років, а найменша - у віці 30-44 роки.

Тривалість АГ згідно з анамнезом варіювала в межах від 1 до 40 років і в середньому становила 11,5 року. Аналіз обстежених залежно від терміну підвищення артеріального тиску показав, що тривалість захворювання до 5 років була у 23 хворих (22,8 %), від 5 до 10 років - у 38 (37,6 %), понад 10 років - у 40 хворих (39,6 %).

Для визначення ступеня АГ проводили традиційні клінічні вимірювання артеріального тиску з обчислюванням середніх величин трьох “випадкових” вимірювань у перший день перебування в стаціонарі до призначення планової терапії. За рівнем артеріального тиску обстежені хворі були розподілені таким чином: 31,7 % - з артеріальною гіпертензією 1-го ступеня, 48,5 % - з артеріальною гіпертензією 2-го і 19,8 % з артеріальною гіпертензією 3-го ступеня.

В роботі ультразвукове дослідження нирок та серця проводили на ультразвуковому сканері RADMIR (модель 628А) за загальновизнаною методикою. Маса міокарда лівого шлуночка обчислювалась за формулою Penn Convention (R.B. Devereux, N. Reichеk, 1977). ГЛШ вважали підвищення ІММЛШ понад 125 г/м? у чоловіків і понад 110 г/м? у жінок (ESH-ESC Guidelines Committee, 2003). Швидкість клубочкової фільтрації визначали за формулою Cockroft-Gault (D.W. Cockroft, M.H. Gault, 1976).

Вміст TGF-?1 в сироватці крові встановлювали за допомогою набору „DRG TGF-?1 ELISA”, Германія, проферменту матриксної металопротеїнази 1-го типу - „Bindazyme ProMMP-1”, Великобританія, ТІМП-1 - „BioSource International”, США, імуноферментним методом (ELISA). Визначення альбуміну в добовій сечі проводили за допомогою набору „Альбумін-ІФА”, Україна, імуноферментним методом.

Для статистичного аналізу отриманих результатів використовували пакет програм обробки даних загального призначення Statistica for Windows версії 6.0. Розподіли всіх кількісних показників, які аналізували, вірогідно відрізнялись від нормального, тому застосовувалися методи непараметричної статистики. Дані представлені у вигляді медіани як міри положення, верхнього і нижнього квартилів як міри розсіювання.

Для оцінки міри залежності між перемінними також використовували непараметричні методи статистики коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (R).

Для встановлення вірогідності розбіжностей між групами, представленним альтернативною варіацією, використовували точний метод Фішера (р < 0,05).

Результати власних досліджень та їх обговорення. РЕА в загальній групі хворих на АГ становив 20,2 (6,9-37,4) мг/доб і був вірогідно вищим (р < 0,05) за відповідний 4,68 (2,44-8,32) мг/доб у здорових осіб, хоча й не перевищував норми. Хворі з наявністю МАУ складали 23,8 % (основна група), що узгоджується з даними інших дослідників (R.Torres еt al., 2000). Середнє значення МАУ в цій групі хворих дорівнювало 47,2 (40,4-57,6) мг/доб, було у межах 31,1-143,0 мг/доб. У хворих на АГ з нормальним РЕА (група порівняння) середній рівень альбумінурії становив 12,3 (4,7-21,3) мг/доб і був у межах від 0,5 до 29,4 мг/доб. Різниця між РЕА в обох групах була вірогідною (р < 0,001). В основній та групі порівняння РЕА вірогідно перевищував (р < 0,05) аналогічний в контрольній групі - 4,68 (2,44-8,32) мг/доб.

Швидкість клубочкової фільтрації є показником, який характеризує функціональний стан нирок (Класифікація хвороб сечової системи для нефрологічної практики, 2005). У хворих на АГ основної та групи порівняння показник швидкості клубочкової фільтрації вірогідно не відрізнявся від аналогічного у здорових осіб (р < 0,05).

ІММЛШ хворих на АГ складав 138,52 (114,21-148,63) г/м? і був вірогідно вищим за відповідний у здорових осіб - 94,84 (82,02-109,39) г/м?, р < 0,05. Аналогічна тенденція спостерігалась і в зміні показників відносної товщини задньої стінки і відносної товщини міжшлуночкової перегородки лівого шлуночка, значення яких також вірогідно перевищували відповідні в здорових осіб. При розподілі за типами ремоделювання лівого шлуночка хворі з нормальною геометрією (НГЛШ) складали 16,8 %, з концентричним ремоделюванням (КРЛШ) - 15,8 %, з концентричною гіпертрофією (КГЛШ) - 37,6 %, з ексцентричною гіпертрофією (ЕГЛШ) - 29,7 %. Таким чином, найбільшу кількість склали хворі з наявністю ГЛШ - 67,3 % хворих. Найвищий рівень систолічного артеріального тиску спостерігався у групі хворих з КГЛШ - 170 (160-180) мм рт. ст. Отже, підвищення гемодинамічного навантаження на міокард лівого шлуночка призводить до формування його гіпертрофії.

Наявність МАУ супроводжувалася наявністю більш високого ІММЛШ - 142,7 (127,2-154,4) г/м2 у зіставленні з хворими групи порівняння - 130,2 (106,7-147,7) г/м2, (р < 0,05). До того ж в основній групі хворих відсоток осіб з наявністю ГЛШ дорівнював 80 %, а у групі порівняння - 62 %. Було виявлено прямий кореляційний зв'язок між РЕА та значенням ІММЛШ в загальній групі хворих на АГ (R=0,4, р < 0,05). Кореляційний зв'язок між рівнем мікроальбумінурії та ІММЛШ, кінцево-діастолічним розміром і об'ємом та їх індексованими показниками, відносною товщиною задньої стінки лівого шлуночка в основній групі був потужним (R дорівнював 0,5-0,6), тоді як у групі порівняння цей кореляційний зв'язок був слабким (R дорівнював 0,3-0,4). При дослідженні РЕА залежно від типу ремоделювання лівого шлуночка було виявлено, що при всіх типах геометрії РЕА вірогідно перевищував відповідний в контрольній групі (р < 0,05), хоча й залишався в межах норми. Найвищим РЕА був у групі хворих з ексцентричною гіпертрофією лівого шлуночка - 25,65 (5,75-40,13) мг/доб. Середній РЕА у групі хворих без наявності гіпертрофії лівого шлуночка (НГЛШ та КРЛШ) n = 33, складав 8,75 (6,21-21,50) мг/доб і був істотно нижчий за відповідний - 24,45 (10,98-39,10) мг/доб, р = 0,003, у групі хворих із наявністю гіпертрофії лівого шлуночка (КГЛШ та ЕГЛШ) n = 68. Отримані дані співпадають з даними інших авторів (F.L. Plavnik еt al., 2002) і свідчать не лише про наявність гіпертензивного ураження нирок, а й про підвищення ризику розвитку ГЛШ у хворих на АГ з наявністю МАУ. Було також вивчено відмінності у швидкості клубочкової фільтрації хворих на АГ залежно від наявності ГЛШ. Так, у хворих із ГЛШ (n = 68) швидкість клубочкової фільтрації складала 112 (108-117) мл/хв/1,73/м?, а в хворих без ГЛШ (n = 33) - 118 (112-123) мл/хв/1,73/м?, вірогідно ці два показники не відрізнялись (р > 0,05).

При вивченні ТФР-?1 в загальній групі хворих на АГ було встановлено підвищення середньої концентрації цього цитокіну в сироватці крові - 21,9 (18,9-23,6) нг/мл порівняно зі здоровими особами - 17,6 (17,7-19,5) нг/мл, р < 0,05, що узгоджується з результатами експериментальних і клінічних робіт, в яких було продемонстровано підвищення вмісту цього фактора росту при АГ (K.Fumitaka еt al., 2002; M.Ichiro еt al., 2002). Підвищувалася також концентрація і проММП-1 та ТІМП-1. Так, вміст проММП-1 в загальній групі хворих дорівнював 3,59 (2,25-5,06) нг/мл і вірогідно перевищував цей показник у здорових осіб 1,2 (0,6-2,0) нг/мл, р < 0,05. Вміст ТІМП-1 у хворих на АГ складав 407,32 (388,00-432,16) нг/мл і також вірогідно перевищував відповідний у здорових осіб - 377,52 (348,66-388,69) нг/мл, р < 0,05. Виявлене в нашому дослідженні підвищення неактивної проформи ММП-1 можна пояснити компенсаторною реакцією на пригнічення активної форми ММП-1 її інгібітором - ТІМП-1, вміст якого був підвищений. Вірогідних відмінностей у вмісті ТФР-?1, проММП-1, ТІМП-1 залежно від статі та віку хворих при дослідженні виявлено не було. Середні значення ТФР-?1, проММП-1 та ТІМП-1 у хворих з АГ 1-3-го ступеня вірогідно перебільшували аналогічні показники у групі контролю (p < 0,05), але статистично значущих відмінностей при міжгруповому аналізі виявлено не було. Рівень проММП-1 та ТІМП-1 у хворих на АГ в поєднанні з ішемічною хворобою серця був істотно вищим (р > 0,05) за відповідний у пацієнтів з ізольованою АГ. Подібних змін у вмісті ТФР-?1 не виявлено. Вірогідних відмінностей між концентрацією ТФР-?1, проММП-1 та ТІМП-1 в залежності від функціонального класу хронічної серцевої недостатності виявлено не було.

У загальній групі хворих на АГ між рівнем ТФР-?1, проММП-1 та ТІМП-1 існував міцний прямий кореляційний зв'язок (R = 0,5 - 0,6, р < 0,05).

Зміни у вмісті ТФР-?1, проММП-1 та ТІМП-1 в сироватці крові відрізнялись залежно від РЕА. Так, у хворих з МАУ рівень ТФР-?1 складав 23,2 (20,7-24,8) нг/мл і вірогідно перевищував відповідний у групі порівняння - 19,45 (18,40-23,43) нг/мл, р < 0,05. У здорових осіб рівень ТФР-?1 сироватки крові був вірогідно (р < 0,05) нижчим за відповідний у групі порівняння. Вірогідних відмінностей у вмісті цього ферменту між хворими основної та групи порівняння виявлено не було. Таким чином, підвищення вмісту ТФР-?1 та ТІМП-1 спостерігалось у хворих з більш вираженим порушенням функції нирок - наявністю МАУ. Для виявлення ролі ТФР-?1, проММП-1 та ТІМП-1 у формуванні гіпертензивного ураження нирок за рахунок надмірного накопичення колагену інтерстиціального матриксу нами були досліджені існуючі взаємозв'язки цих факторів з показниками, що характеризують зміни у функції цих органів.

У загальній виборці хворих на АГ кореляційні зв'язки між РЕА та ТФР-?1, проММП-1, ТІМП-1 були прямими й вірогідними, але слабкими (R у межах від 0,36 до 0,42, р < 0,05). У групі ж хворих із наявністю МАУ (рис. 1) ці зв'язки були сильними (R у межах від 0,65 до 0,7, р < 0,05). Існував прямий кореляційний зв'язок між РЕА та ТФР-?1 (R=0,42, р=0,001).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Характер кореляційних зв'язків між рівнем МАУ та концентрацією ТФР-?1, проММП-1, ТІМП-1 в сироватці крові хворих на АГ

Між РЕА та рівнем проММП-1 (R=0,36, р = 0,01) і ТІМП-1 (R=0,38, р = 0,001) в загальній групі хворих також був виявлений позитивний кореляційний зв'язок. Однак виявлені коефіцієнти кореляції були слабкими.

Існували сильні позитивні коефіцієнти кореляції (R у межах 0,5 - 0,7) між рівнем МАУ та рівнем ТФР-?1 (R=0,7, р < 0,001), між рівнем МАУ та рівнем ТІМП-1 (R = 0,65, р < 0,001). Отримані результати свідчать про те, що ТФР-?1 має вплив на порушення функції нирок або безпосередньо, або шляхом впливу на ТІМП-1 (рис.1).

Кореляційний зв'язок між рівнем МАУ та рівнем проММП-1 був слабким і становив R=0,34 (р < 0,05). Таким чином, можливо, зміни у вмісті проММП-1 при АГ не є вирішальними у формуванні МАУ.

Відомо, що у формуванні гіпертрофії міокарда гіпертензивного серця, крім гіпертрофії кардіоміоцитів, важливу роль відіграє надмірне накопичення колагену ЕЦМ міокарда та проліферація фібробластів. Нами було досліджено роль змін у концентрації ТФР-?1, проММП-1 та ТІМП-1 при різних типах ремоделювання лівого шлуночка. Порівнювали групи хворих із наявністю гіпертрофії лівого шлуночка (КГЛШ і ЕГЛШ) та без неї (НГЛШ і КРЛШ). Рівень ТФР-?1 у хворих з наявністю ГЛШ становив 23,1 (19,6-24,8) нг/мл і вірогідно відрізнявся від рівня ТФР-?1 у хворих без ГЛШ - 18,9 (17,5-19,3) нг/мл (р < 0,05). Концентрація проММП-1 в сироватці крові хворих з гіпертрофічними типами ремоделювання складала 5,4 (2,8-5,8) нг/мл і була вірогідно вища за відповідну - 2,35 (1,56-3,70) нг/мл у хворих без ГЛШ (р < 0,05). Аналогічні зміни відбувались у динаміці рівня ТІМП-1. Так, в групі хворих з КГЛШ і ЕГЛШ концентрація ТІМП-1 складала 415,32 (388,40-432,16) нг/мл і вірогідно перевищувала такову у хворих з НГЛШ та КРЛШ - 407,32 (371,44-429,40) нг/мл, р < 0,05.

Найвищий рівень ТФР-?1 спостерігався у хворих з ЕГЛШ - 23,1 (19,3-24,8) нг/мл і з КГЛШ - 21,9 (19,7-24,8) нг/мл. Вірогідно ці два показники не відрізнялись. Майже однаковий рівень ТФР-?1 спостерігався у групі хворих з НГЛШ та КРЛШ 19,0 (15,6-19,3) та 18,9 (17,5-19,8) нг/мл і вірогідно не відрізнявся від аналогічного в контрольній групі (р > 0,05). Тобто значущі зміни в концентрації ТФР-?1 виникають при формуванні гіпертртрофічних типів ремоделювання міокарда лівого шлуночка.

Що стосується змін концентрацій проММП-1 та ТІМП-1, були виявлені такі тенденції. Так, найвищий рівень профермента ММП-1 відзначався в сироватці крові хворих з ЕГЛШ - 4,1 (3,2-6,0) нг/мл. Менш виражені зміни цього ферменту спостерігалися при КГЛШ - 3,6 (2,8-5,6) нг/мл, різниця була невірогідною (р > 0,05). При КРЛШ концентрація проММП-1 складала 3,2 (2,0-4,5) нг/мл, при НГЛШ - 1,7 (1,1-2,6) нг/мл, вірогідно ці два показники не відрізнялись, р > 0,05. Рівень проММП-1 у групах хворих з КРЛШ, КГЛШ та ЕГЛШ вірогідно перевищував аналогічний у осіб з НГЛШ (р<0,05). Таким чином, суттєвим було підвищення рівня проММП-1 в групах хворих з КРЛШ, КГЛШ та ЕГЛШ. Тобто зміни в концентації цього ферменту відбувалися раніше, ніж зміни у вмісті ТФР-?1.

Рівень ТІМП-1 у групі з НГЛШ складав 407,3 (389,0-431,9) нг/мл, у групі з КРЛШ - 401,8 (371,4-429,4), в групі з КГЛШ - 407 (388-444) нг/мл та в групі з ЕГЛШ - 415,6 (389,8-432,2) нг/мл. Показники концентрації ТІМП-1 в цих групах вірогідно відрізнялися від рівня ТІМП-1 в контрольній групі - 377,5 (348,7-388,7) нг/мл (р < 0,05). Вірогідно вищим у порівнянні з групою НГЛШ рівень ТІМП-1 був лише у групі з ЕГЛШ. Рівень ТІМП-1 у групах з НГЛШ, КРЛШ та КГЛШ не відрізнявся один від одного, як і не було відмінностей між групою з ЕГЛШ та КГЛШ, КРЛШ (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Узагальнена схема змін вмісту ТФР-?1, проММП-1 і ТІМП-1 залежно від типу ремоделювання лівого шлуночка

Таким чином, першим фактором, що реагує на гемодинамічне перевантаження є ТІМП-1. При КРЛШ вже відбувається компенсаторне підвищення вмісту проММП-1. Враховуючи, що рівень ТФР-?1 при цих типах геометрії лівого шлуночка залишається в межах норми, можна припустити, що виявлені зміни у вмісті проММП-1 та ТІМП-1 відбуваються під впливом інших фіброгенних факторів. ТФР-?1 залучається до патогенезу формування гіпертензивного серця при КГЛШ та ЕГЛШ. Найбільш виражені зміни у рівні ТФР-?1, проММП-1 та ТІМП-1 спостерігалися в групі хворих з ЕГЛШ. Тому при цьому типі ремоделювання, вірогідно, виникають суттєві зміни у структурі компонентів ЕЦМ.

У групі хворих із НГЛШ (n = 16) вірогідних кореляцій між рівнем ТФР-?1, проММП-1 та ТІМП-1 та показниками внутрішньосерцевої гемодинаміки виявлено не було. Тобто виявлене підвищення рівня ТІМП-1 при цьому типі ремоделювання ЛШ ще не призводить до суттєвих змін у структурі міокарда лівого шлуночка. В групі хворих з КРЛШ (n = 16) вірогідних кореляційних зв'язків між досліджуваними сироватковими факторами та показниками внутрішньосерцевої гемодинаміки також виявлено не було. Це свідчить про те, що при такому типі ремоделювання ЛШ, незважаючи на вірогідне підвищення вмісту проММП-1 та ТІМП-1 суттєвих змін у ЕЦМ не виникає. Таким чином, існуючі зміни в геометрії ЛШ є результатом гіпертрофії кардіоміоцитів.

Міцні кореляційні взаємовідносини між досліджуваними сироватковими факторами спостерігались в групі хворих із наявністю ГЛШ (рис. 3). Так, міцний прямий кореляційний зв'язок було виявлено між вмістом ТФР-?1, ТІМП-1, проММП-1 та ІММЛШ, кінцево-діастолічним розміром, кінцево-діастолічним об'ємом лівого шлуночка та їх індексованими показниками, відносною товщиною міжшлуночкової перегородки та задньої стінки лівого шлуночка (R у межах 0,45-0,72, р < 0,05).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Характер кореляційних зв'язків між ТФР-?1, проММП-1, ТІМП-1 і ІММЛШ у хворих на АГ з гіпертрофією лівого шлуночка

В групі хворих з ГЛШ існував позитивний кореляційний звязок між ТФР-?1, проММП-1, ТІМП-1 і ударним об'ємом, ударним індексом, серцевим індексом. Таким чином, підвищення вмісту цих факторів є компенсаторним на підвищення гемодинамічного навантаження і направлене на посилення скорочувальної функції міокарда для компенсації опору тиском.

Знайдено прямий кореляційний зв'язок між рівнем ТФР-?1 та показниками систолічного і діастолічного артеріального тиску. Причиною такої взаємодії є підвищення активації тканинного і циркулюючого ангіотензину ІІ при АГ. Можливе також існування прямої дії гемодинамічних факторів на рівень ТФР-?1. Зв'язку між гемодинамічними показниками та вмістом проММП-1 і ТІМП-1 в нашому дослідженні не спостерігалося.

Отже, було виявлено, з одного боку, зв'язок між ТФР-?1, проММП-1, ТІМП-1, з іншого - вплив окремо кожного з цих факторів на показник ІММЛШ та рівень МАУ. Дія ТФР-?1 у розвитку реактивного фіброзу серця та нирок реалізується двома шляхами. По-перше, цей цитокін безпосередньо стимулює проліферацію фібробластів і синтез ними колагену. А по-друге, ТФР-?1 активує ТІМП-1, що призводить до пригнічення активної форми ММП-1, порушення розщеплення колагену та надмірного його накопичення в ЕЦМ органів-мішеней. При гіпертрофічних типах ремоделювання структурні зміни міокарда лівого шлуночка виникають унаслідок фіброгенного ефекту ТФР-?1 на інтерстицій та в результаті впливу цього цитокіну на систему ТІМП-1/ММП-1, про що свідчать існуючі кореляційні зв'язки. Розвиток МАУ пов'язаний з дією ТФР-?1 та ТІМП-1 на компоненти ЕЦМ.

ВИСНОВКИ

1. У хворих на АГ дисбаланс у вмісті факторів, що регулюють обмін колагену ЕЦМ (трансформуючий фактор росту-?1, профермент матриксної металопротеїнази-1 та тканинний інгібітор металопротеїназ-1) призводить до порушення функціонального стану нирок та розвитку ремоделювання міокарда лівого шлуночка.

2. Серед обстежених хворих на АГ мікроальбумінурія виявлена у 23,8 %. У групі хворих з МАУ гіпертрофія лівого шлуночка зустрічалась у 80 % хворих. Було виявлено міцний прямий кореляційний зв'язок між рівнем екскреції альбуміну та показником ІММЛШ у групі хворих з МАУ (R=0,6, р < 0,05). Таким чином, наявність МАУ у хворих на АГ підвищує вірогідність розвитку гіпертрофії міокарда лівого шлуночка.

3. У загальній групі хворих на АГ спостерігалося вірогідне підвищення вмісту в сироватці крові ТФР-?1, проММП-1 і ТІМП-1 порівняно зі здоровими особами (р < 0,05). Отже, у хворих на АГ виникає порушення балансу між факторами, що впливають на обмін колагену ЕЦМ. Встановлено існування міцного прямого кореляційного зв'язку між вмістом ТФР-?1 та проММП-1, ТІМП-1 (R =0,5- 0,6, р < 0,05), що свідчить про стимулювальний вплив ТФР-?1 на систему проММП-1/ТІМП-1.

4. У групі пацієнтів з МАУ було визначено вірогідно вищий рівень ТФР-?1 і ТІМП-1 у порівнянні з хворими на АГ, які мали нормальний рівень екскреції альбуміну. Виявлено міцний прямий кореляційний зв'язок між рівнем МАУ та концентрацією ТФР-?1 і ТІМП-1 в сироватці крові хворих на АГ (R=0,65-0,7, р < 0,001), що є проявом впливу цих факторів на розвиток МАУ.

5. Хворі на АГ з гіпертрофією міокарда лівого шлуночка мали вірогідно вищий рівень ТФР-?1, проММП-1 і ТІМП-1 в сироватці крові у порівнянні з хворими без ГЛШ. Встановлено прямий кореляційний зв'язок між сироватковим вмістом ТФР-?1, проММП-1, ТІМП-1 та значенням ІММЛШ у загальній групі хворих на АГ (R=0,45-0,7). У хворих на АГ з ГЛШ цей зв'язок був найміцнішим (R=0,67 -0,75). Таким чином, ТФР-?1, проММП-1 і ТІМП-1 впливають на процес ремоделювання міокарда лівого шлуночка за рахунок надмірного накопичення колагену ЕЦМ.

6. Наявність кореляційного зв'язку між вмістом ТФР-?1, проММП-1 і ТІМП-1 в сироватці крові та рівнем МАУ і ІММЛШ свідчить про комплексний вплив цих факторів на порушення функціонального стану нирок та формування ГЛШ при АГ.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Рекомендується використовувати визначення мікроальбумінурії в добовій сечі хворих на АГ, як раннього маркера гіпертензивного ураження нирок та предиктора розвитку гіпертрофії міокарда лівого шлуночка.

2. Для раннього виявлення надмірного накопичення колагену екстрацелюлярного матриксу нирок та серця рекомендовано досліджувати в периферичній венозній крові рівень ТФР-?1 та ТІМП-1, підвищення яких є раннім маркером інтерстиціального фіброзу цих органів.

3. Усім хворим на АГ необхідно проводити ехокардіографічне дослідження для визначення показників внутрішньосерцевої гемодинаміки. Якщо ІММЛШ дорівнює або перевищує 128 г/м?, а значення індексу кінцево-діастолічного розміру дорівнює або перевищує 2,61 см/м? - діагностують інтерстиціальний фіброз міокарда.

СПИСОК ПРАЦЬ, ЯКІ ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Біла Н.В. Роль трансформуючого фактора росту-?1 і тканинного інгібітора металопротеїназ-1 у формуванні структурних змін міокарда при артеріальній гіпертензії // Лабораторна діагностика. - 2005. - №3(33). - С. 6-9.

2. Біла Н.В., Колосов Є.В. Зв'язок мікроальбумінурії з трансформуючим фактором росту-?1 і тканинним інгібітором металопротеїназ-1 у хворих на артеріальну гіпертензію // Медицина сегодня и завтра. - 2005. - №3. - С. 38-41. Автором проведено відбір хворих, статистична обробка отриманих результатів, оформлення статті та підготовка до друку.

3. Ковалева О.Н., Белая Н.В. Современные аспекты патогенеза артериальной гипертензии // Международный медицинский журнал. - 2005. - Т. 11, №11. - С. 10-13. Автором проведено відбір хворих, клінічні та функціональні методи дослідження, статистична обробка отриманих результатів, їх інтерпретація, оформлення статті.

4. Ковалева О.Н., Колосов Е.В., Белая Н.В., Болокадзе Е.А. Система матриксной металлопротеиназы-1 и формирование ремоделирования левого желудочка при гипертонической болезни // Серце і судини. - 2006. - № 2 (14). С. 60-65. Автором проведено відбір хворих, клінічні методи дослідження, інтерпретація отриманих результатів.

5. Ковалева О.Н., Янкевич А.А., Нижегородцева О.А., Латогуз Ю.И., Белая Н.В., Колосов Е.В., Болокадзе Е.А. Частота выявления гипертрофии миокарда левого желудочка у лиц с артериальной гипертензией в зависимости от использования разных форм расчета массы миокарда // Ультразвукова перинатальна діагностика. - 2004. - № 17. - С. 111-116. Автор брала участь у відборі хворих для дослідження, проводила клінічне обстеження пацієнтів.

6. Деклараційний патент на корисну модель № 10763 UA, МПК А61В5/02. Спосіб діагностики інтерстиціального фіброзу міокарда у хворих на гіпертонічну хворобу / Ковальова О.М., Колосов Є.В., Біла Н.В., Болокадзе Є.О. - Заявка № U 2005 05950; Заявл. 17.06.05; Опубл. 15.11.05; Бюл. № 11. Автор брала участь у відборі хворих, клінічному обстеженні хворих, обробці та інтерпретації отриманих результатів.

7. Біла Н.В. Діагностичне значення мікроальбумінурії і трансформуючого фактора росту-?1 у хворих на артеріальну гіпертензію // Медицина третього тисячоліття: матеріали міжвузівської конференції молодих вчених. - Харків. - 2006. - С. 49-50.

8. Біла Н.В., Янкевич О.О. Зв'язок показників добового профілю артеріального тиску і рівня альбумінурії при гіпертонічній хворобі // Прогресуючі нефропатії і ремоделювання серцево-судинної системи - сучасні уявлення про механізми розвитку, нове в діагностиці, лікуванні та профілактиці: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Харків. - 2003. - С. 3. Автором проведено відбір хворих, клінічні та функціональні методи дослідження серцево-судинної системи, оформлення тез.

9. Біла Н.В. Роль профермента матриксної металопротеїнази-1 в ураженні органів-мішеней при артеріальній гіпертензії // Терапевтичні читання: алгоритми сучасної діагностики та лікування внутрішніх хвороб: матеріали науково-практичної конференції - Харків. - 2005. - С. 24.

10. Біла Н.В. Фіброгенні фактори у хворих на артеріальну гіпертензію похилого віку // Актуальні проблеми геронтології та геріатрії: матеріали наукової конференції молодих вчених з міжнародною участю, присвяченої пам'яті академіка В.В. Фролькіса. - Київ. - 2006. - С. 17-18.

11. Біла Н.В., Колосов Є.В. Трансформуючий фактор росту-?1 і тканинний інгібітор матриксної металопротеїнази-1 при артеріальній гіпертензії // І національний конгрес лікарів внутрішньої медицини: тези наукових доповідей. - Київ. - 2005. - С. 28. Автором проведено відбір хворих, статистична обробка отриманих результатів, оформлення статті та підготовка до друку.

12. Ковальова О.М., Біла Н.В., Латогуз Ю.І. Екскреція альбуміну у хворих на артеріальну гіпертензію // ІІ національний з'їзд нефрологів України: матеріали з'їзду. - Харків. - 2005. - С. 18-19. Автором проведено відбір хворих, клінічні та функціональні методи дослідження серцево-судинної системи, статистична обробка отриманих результатів, оформлення статті.

13. Belaya N., Kolosov E., Kufterina N. The transforming growth factor-?1 in hypertensive patients with derаnged renal function // 16th European students' conference: abstract book. - Berlin, Germany. - 2005. - P. 38. Автором проведено відбір хворих, клінічні та функціональні методи дослідження серцево-судинної системи, статистична обробка отриманих результатів, оформлення тез та підготовка до друку.

14. Kovalyova O.N., Bila N.V. The role of transforming growth factor-?1 in different types of hypertensive heart remodeling // 16 th European meeting on hypertension: abstract book. - Madrid. - 2006. - P. S49-S50. Автором проведено відбір хворих, клінічні та функціональні методи дослідження серцево-судинної системи, статистична обробка отриманих результатів.

АНОТАЦІЯ

Біла Н.В. Трансформуючий фактор росту, матриксні металопротеїнази та функціональний стан нирок при артеріальній гіпертензії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02. - внутрішні хвороби. - Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2006 р.

Дисертація присвячена оптимізації ранньої діагностики ураження нирок і серця при артеріальній гіпертензії на підставі вивчення змін концентрації ТФР-?1, проММП-1 та ТІМП-1в сироватці крові.

Встановлено, що в загальній групі хворих на АГ спостерігалось вірогідне підвищення вмісту в сироватці крові ТФР-?1, проММП-1 і ТІМП-1 у порівнянні зі здоровими особами. Доведено існування міцного прямого кореляційного зв'язку між сироватковою концентрацією ТФР-?1 та проММП-1, ТІМП-1. На підставі наявності сильного прямого кореляційного зв'язку між вмістом ТФР-?1 та проММП-1, ТІМП-1 в сироватці крові та рівнем мікроальбумінурії і величиною індексу маси міокарда лівого шлуночка було доведено комплексний вплив цих факторів на формування гіпертензивного ураження серця та нирок.

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, мікроальбумінурія, лівий шлуночок, трансформуючий фактор росту-?1, профермент матриксної металопротеїнази-1, тканинний інгібітор металопротеїназ-1, екстрацелюлярний матрикс.

АННОТАЦИЯ

Белая Н.В. Трансформирующий фактор роста, матриксные металлопротеиназы и функциональное состояние почек при артериальной гипертензии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02. - внутренние болезни. - Харьковский государственный медицинский университет МОЗ Украины, Харьков, 2006.

Диссертация посвящена оптимизации ранней диагностики поражения почек и сердца при артериальной гипертензии на основании изучения изменений концентрации трансформирующего фактора роста-?1 (ТФР-?1), профермента матриксной металлопротеиназы-1 (проММП-1) и тканевого ингибитора металлопротеиназ-1 (ТИМП-1) в сыворотке крови. Известно, что при АГ в миокарде возникают такие изменения как гипертрофия кардиомиоцитов, развитие атеросклероза коронарных артерий и перестройка интерстиция. Почки являются не только важным звеном патогенеза первичной АГ, формирование гипертензивной нефропатии усугубляет течение первичной АГ. Учитывая большую распространенность АГ в общей популяции, важное значение имеет поиск ранних признаков гипертензивного поражения почек.

Был обследован 101 больной АГ и 20 здоровых лиц. Всем обследуемым было проведено ультразвуковое исследование сердца и почек, определен уровень экскреции альбумина в суточной моче. У 69 больных АГ и 20 лиц контрольной группы были определены в сыворотке крови уровни ТФР-?1, проММП-1 и ТИМП-1.

При анализе полученных результатов было выявлено, что уровень ТФР-?1, проММП-1 и ТИМП-1 в сыроватке крови больных АГ достоверно превышал таковой у здоровых лиц (р < 0,05). Повышение уровня профермента ММП-1 у больных АГ можно объяснить компенсаторной реакцией на снижение активной ММП-1. Большой интерес представляет изменение динамики уровня исследуемых факторов в зависимости от типа геометрии левого желудочка. Было выявлено, что у больных АГ с наличием гипертрофии левого желудочка (концентрическая и эксцентрическая гипертрофия) уровень ТФР-?1, проММП-1 и ТИМП-1 в сыворотке крови достоверно превышал таковой у больных АГ без наличия гипертрофии левого желудочка (нормальная геометрия и концентрическое ремоделирование). Показано также, что первым на повышение гемодинамической нагрузки реагирует ТИМП-1 (повышение этого фермента было выявлено в группе больных с нормальной геометрией левого желудочка, в то время, как уровень ТФР-?1 и проММП-1 не превышал таковой у здоровых лиц). В группах больных с концентрическим ремоделированием, концентрической гипертрофией и эксцентрической гипертрофией левого желудочка отмечалось достоверное компенсаторное повышение уровня проММП-1. Концентрация ТФР-?1 была достоверно повышена лишь у больных с гипертрофическими типами ремоделирования левого желудочка. Таким образом, можно сделать вывод, что ТФР-?1 оказывает свой профиброгенный эффект на стадии более выраженных структурно-функциональных изменений левого желудочка, а начальная активация ТИМП-1 происходит под действием других факторов (возможно, ангиотензин ІІ). Были выявлены прямые сильные корреляционные связи между уровнем ТФР-?1, проММП-1 и ТИМП-1 в сыворотке крови и индексом массы миокарда левого желудочка. Это свидетельствует о влиянии этих факторов на развитие гипертрофии миокарда левого желудочка за счет избыточного накопления коллагена экстрацеллюлярного матрикса.

Оценена также роль ТФР-?1, проММП-1 и ТИМП-1 в нарушении функции почек в виде микроальбуминурии. Выявлено, что у больных АГ с микроальбуминурией достоверно повышался уровень ТФР-?1 и ТИМП-1 в сыворотке крови в сравнении с больными АГ с нормальным уровнем экскреции альбумина. Это свидетельствует о том, что у больных с наличием обратимых нарушений функции почек - микроальбуминурией уже отмечается дисбаланс в содержании факторов, регулирующих обмен коллагена.

Существование прямых коррелляционных связей между уровнем микроальбуминурии и ТФР-?1 и ТИМП-1 в сыворотке крови позволило сделать вывод о влиянии этих сывороточных факторов на развитие микроальбуминурии.

Выявление корреляционной связи между уровнем проММП-1 и индексом массы миокарда и индексом конечно-диастолического размера левого желудочка позволило разработать и внедрить в практику способ ранней диагностики интерстициального фиброза миокарда.

Ключевые слова: артериальная гипертензия, микроальбуминурия, левый желудочек, трансформирующий фактор роста-?1, профермент матриксной металлопротеиназы-1, тканевой ингибитор металлопротеиназ-1, экстрацеллюлярный матрикс.

SUMMARY

Belaya N.V. Transforming growth factor, matrix metalloproteinases and renal function on hypertension. - The manuscript.

Dissertation for obtaining degree of the candidate of medical sciences in speciality 14.01.02. - internal medicine. - Kharkov State Medical University, Kharkov, 2006.

The dissertation is devoted to early optimization renal and heart damage diagnostics on hypertension due to transforming growth factor-?1 (TGF-?1), proferment of metalloproteinase-1 (proMMP-1), tissue inhibitor of metalloproteinases-1 (TIMP-1) serum concentrations study.

It is shown that TGF-?1, proMMP-1 and TIMP-1 serum concentrations in hypertensive patients were significantly higher than in healthy people. Powerful and significant correlations between TGF-?1 and proMMP-1, TIMP-1 serum levels were determined. Also powerful and significant correlations between TGF-?1, proMMP-1, TIMP-1 serum levels and microalbuminuria and left ventricular mass index were determined. These correlations are reflected the complex influence these factors on hypertensive heart and hypertensive nephropathy forming.

Key words: arterial hypertension, microalbuminuria, left ventricular, transforming growth factor-?1, pro-metalloproteinase-1, tissue inhibitor of metalloproteinases-1, extracellular matrix.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АГ артеріальна гіпертензія

ГЛШ гіпертрофія лівого шлуночка

ЕГЛШ ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка

ЕЦМ екстрацелюлярний матрикс

ІММЛШ індекс маси міокарда лівого шлуночка

КГЛШ концентрична гіпертрофія лівого шлуночка

КРЛШ концентричне ремоделювання лівого шлуночка

МАУ мікроальбумінурія

НГЛШ нормальна геометрія лівого шлуночка

проММП-1 профермент матриксної металопротеїнази-1

РЕА рівень екскреції альбуміну

ТІМП-1 тканинний інгібітор металопротеїназ-1

ФВ фракція викиду

Размещено на Allbest.ur