Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

Автореферат

Психічні розлади у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів (клініка, діагностика, корекція)

Бобро Марія Георгіївна

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України.

Науковий керівник доктор медичних наук, професор Юр'єва Людмила Миколаївна, Дніпропетровська державна медична

академія МОЗ України, факультет післядипломної

освіти, кафедра психіатрії, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Пішель Віталій Ярославович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, відділ медико-соціальних проблем терапії психічних розладів, завідувач відділу

доктор медичних наук, професор Пшук Наталія Григорівна, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, кафедра психіатрії, загальної та медичної психології, професор кафедри

Провідна установа

Інститут неврології, психіатрії і наркології АМН України, м. Харків

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сьогоднішній день туберкульоз легенів (ТЛ) є одним з найбільш розповсюджених інфекційних захворювань (R.Framer et al., 1996; Г.Л.Ридер, 2001; К.Styblo, 2001; М.И.Перельман, В.А.Корякин, И.В.Богадельникова, 2004). Зростання рівня цієї патології зберігається в масштабах усього світу (H.L.Rieder, J.M.Watson 1998). Не є винятком і Україна, де за поточне десятиріччя захворюваність на ТЛ збільшилася вдвічі, а смертність - у 2,5 рази (Ю.І.Фещенко, 2005). Звертає на себе увагу той факт, що серед верств населення, які страждають на туберкульозну інфекцію, в сучасний період значну питому вагу складають соціально благополучні особи (переважно молодого й працездатного віку), кількість яких зростає з кожним роком (В.С.Козакова, А.В.Евдокимов, 1997; Е.Н.Лукашова и др., 2002; Ю.І.Фещенко, В.М.Мельник, 2004).

Треба відзначити, що в наш час проблема діагностики та корекції психічних розладів (ПР) при різноманітних соматичних захворюваннях, зокрема туберкульозі, набуває значної актуальності і знаходить все більше відбиття в наукових дослідженнях (О.К.Напрєєнко, 1996; Б.В.Михайлов и др., 2002; А.В.Підаєв, С.І.Табачніков, 2003), у тому числі через виникнення “психогенно-соматогенних” циклів (М.В.Коркина, 1995). За даними І.С.Вітенко, О.С.Чабана, О.О.Бусло (2001), психічні та поведінкові зміни, що виникають при соматичній патології, призводять до збільшення частоти емоційних та когнітивних порушень, більш тяжкого перебігу й рецидивів основного захворювання, а “тиск” факту наявності хвороби формує дезадаптаційні психологічні реакції (ДПР) та відповідну внутрішню її картину.

В свою чергу, літературні дані щодо психічних розладів при ТЛ є досить суперечливими. Психічна патологія у зазначеного контингенту хворих має ряд особливостей і потребує детального дослідження у зв'язку з різноманіттям етіологічних чинників та патогенетичних механізмів, а її прогноз значною мірою визначається ефективністю антибактеріальної терапії й рівнем якості життя (ЯЖ) пацієнтів (М.Т.Fullilove, 1993; М.В.Виноградов, И.И.Черкашина, М.И.Перельман,1994; Р.Ш.Валиев, 1999). Остання, як підкреслює низка авторів (P.W.Jones, 1999; Е.И.Шмелев, Г.М.Куклина, 2001; М.Е.Гурылева и др., 2005), значною мірою залежить від доведеної кореляції між існуючими у них граничними психічними розладами (ГПР) та клінічною динамікою туберкульозу легенів, його прогресуванням (у деяких випадках), зниженням рівня функціональних можливостей організму. Слід зазначити, що наявність у переважної частини хворих на ТЛ афективних розладів, здебільше депресій, що супроводжуються відчуттям повного життєвого краху, страхів, постійних хвилювань, нав'язливої турботи про наслідки захворювання (особливо у випадках, коли туберкульоз легенів діагностовано вперше), створює нагальний попит з боку охорони здоров'я щодо їх діагностики та корекції (И.К.Сосин, Н.Г.Пшук, 1994; В.С.Подкорытов, 2003; В.Я.Пішель, С.В.Теклюк 2004). туберкульоз симптоматика легеня психічний

Але в даний час в Україні вказані питання знаходяться поза увагою науковців та клініцистів через перевагу у фтизіатрії нозоцентричного специфічного біологічно-орієнтованого підходу до лікування ТЛ згідно з стандартизованою програмою його терапії, яка не передбачає участі лікаря-психіатра при наданні медичної допомоги таким пацієнтам. Це зумовлює також незначну кількість доступних друкованих праць із проблем ПР у хворих на туберкульоз легенів на тлі зловживання психоактивними речовинами й асоціальної поведінки (О.Б.Нечаева, 1998; Е.В.Сухова, 2003; В.М.Мельник и др., 2004) та практичну відсутність досліджень щодо психічних порушень у соціально благополучних осіб, що страждають на туберкульоз (існує лише декілька окремих повідомлень щодо самостійних спостережень лікарів-фтизіатрів) (В.Г.Макиева и др., 1999; Н.А.Долгих, 2000).

Все вищевказане підкреслює актуальність вирішення проблем своєчасної діагностики психічних розладів у соціально благополучних осіб з вперше виявленим туберкульозом легенів. У свою чергу, створення оптимальних умов для одужання від туберкульозу (зокрема, досягнення комплаєнсу) є неможливим без урахування особливостей клінічних проявів психічної патології, внутрішньої картини захворювання при ній (у тому числі дезадаптаційних психологічних реакцій), особистісних властивостей, оцінки сфер якості життя зазначеного контингенту, а також розробки й впровадження на цій основі поетапної системи їх корекції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри психіатрії факультету післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України за темою: “Клініко-експериментальне вивчення психічних розладів при психогенних, соматогенних та органічних пароксизмальних психічних захворюваннях та залежної поведінки і розробка психокорекційних, психопрофілактичних, лікувально-реабілітаційних програм з метою підвищення якості життя психічно хворих та медичних працівників” (№ державної реєстрації 0100U000351).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - на основі дослідження клініко-психопатологічних, психологічних і соціально-психологічних особливостей у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів розробити поетапну систему корекції психічних розладів та оцінити її ефективність.

Для реалізації цієї мети були поставлені наступні задачі:

1.Оцінити роль соціально-демографічних факторів і клінічних ознак захворювання у формуванні психічних розладів у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів.

2.Визначити клініко-психопатологічні та психологічні особливості у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів.

3.Дослідити рівень якості життя у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів.

4.Науково обґрунтувати, розробити та оцінити ефективність поетапної системи корекції психічних розладів у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів.

Об'єкт дослідження - психічні розлади у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів.

Предмет дослідження - клініко-психопатологічні, психологічні та соціально-психологічні особливості хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів, їх діагностика та корекція.

Методи дослідження: соціально-демографічний, клініко-психопатологічний, експериментально-психологічний, соціально-психологічний, методи математичної статистики.

Соціально-демографічний метод (розподіл обстежених за статтю, віком, освітою) та аналіз клінічних ознак захворювання (патологічна форма основного процесу, наявність бактеріовиділення) застосовували з метою виділення факторів ризику формування психічних розладів у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів.

Клініко-психопатологічний метод ґрунтувався на загальноприйнятих підходах щодо психіатричного обстеження пацієнтів. Діагностику психічних та поведінкових розладів здійснювали згідно з клінічними критеріями МКХ-10, шляхом стандартизованого інтерв'ю та спостереження. Проводили кількісну та якісну оцінку скарг і виявлення психопатологічних порушень стосовно різних психічних сфер.

Експериментально-психологічний метод включав наступні методики: шкалу Шихана (D.V.Shееhan, 1983) (визначення впливу захворювання на різні сфери життя пацієнта: роботу, суспільне життя та дозвілля, сімейні взаємостосунки); шкалу HAM-D₂₁ (M.Hamilton, 1960) (кількісна діагностика ступеня тяжкості депресивних розладів); шкалу самооцінки тривоги Шихана (Т.Д.Мак Глин, Г.Л.Меткалф, 1989) (визначення ступеня тяжкості тривожної симптоматики); Мінесотський багатопрофільний особистісний опитувальник MMPI (Л.М.Собчик, 1971) (оцінка якісних та кількісних характеристик базисної структури особистості); скорочений стандартизований багатофакторний метод опитування особистості СМОО (Л.Н.Собчик, 1991) застосовували для спостереження за динамічними змінами структури особистості після проведення поетапної системи корекції психічних розладів; методику для психологічної діагностики типів ставлення до хвороби (НДІ ім. В.М. Бехтерева, Ленінград, 1987); опитувальник ВООЗ ЯЖ-100 (адаптація і модифікація Санкт-Петербург, НДІ ім. В.М. Бехтерева, 1998) (оцінка сфер якості життя хворих).

Статистичну обробку отриманих даних проводили з використанням методів варіаційної статистики, реалізованими стандартними пакетами програм статистичного аналізу EXCEL-2000, БИОСТАТ (С.А.Гланц, 1998). Оцінка вірогідності відмінностей середніх і відносних величин виконувалася за критеріями Стьюдента, Фішера, Уїлкоксона, Манна-Уїтні, Хи-квадрат (ч²). Для встановлення взаємозв'язку між ознаками обчислювали коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона, рангової кореляції Спірмена (С.Н.Лапач, А.В.Чубенко, П.Н.Бабич, 2000).

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведених досліджень отримані нові дані про структуру, клініко-психопатологічні та психологічні особливості психічних розладів у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів. Вперше систематизована клінічна картина психічних розладів (за рубриками МКХ - 10), виділені основні синдроми психічних розладів у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів. Уперше оцінена роль соціально-демографічних факторів і клінічних ознак захворювання в формуванні психічних розладів у даної категорії хворих. Уперше визначено вплив вперше виявленого туберкульозу легенів на рівень якості життя пацієнтів. Уперше науково обґрунтовано, розроблено та оцінено ефективність поетапної системи корекції психічних розладів у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів.

Практичне значення одержаних результатів. Практичну значущість мають виявлені й описані чинники ризику формування психічних розладів у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів, встановлення яких дає можливість удосконалити заходи первинної профілактики у зазначеного контингенту. Своєчасне виявлення клініко-психопатологічних, психологічних та соціально-психологічних (зокрема оцінка якості життя) особливостей у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів дозволяє оптимізувати лікування основного захворювання. Розроблена та впроваджена поетапна система корекції психічних розладів призводить до поліпшення психічного стану, покращення якості життя та підвищення ефективності лікування туберкульозу легенів.

Результати дослідження впроваджені у практику в наступних лікувальних установах: обласному комунальному закладі “Протитуберкульозний диспансер” МОЗ України (м. Дніпропетровськ), комунальному закладі “Обласний протитуберкульозний диспансер” МОЗ України (м. Запоріжжя), 21-ій міській лікарні ім. проф. Попкової Є.Г. МОЗ України (м. Дніпропетровськ), клінічному закладі “Дніпропетровська обласна психіатрична лікарня” МОЗ України (м. Дніпропетровськ), обласному комунальному закладі “Гейківська психоневрологічна лікарня” МОЗ України (м. Кривий Ріг), а також до педагогічного процесу кафедри психіатрії факультету післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України (м. Дніпропетровськ) та кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Запорізького державного медичного університету МОЗ України (м. Запоріжжя).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Автором особисто проведено аналіз вітчизняної та іноземної наукової літератури за темою дисертаційної роботи. Дисертантом власноруч здійснено весь обсяг досліджень (клініко-психопатологічне, експериментально-психологічне, соціально-психологічне), статистичну обробку отриманих даних, їх інтерпретацію, особисто виконано аналіз результатів роботи та на цій основі розроблено поетапну систему корекції психічних розладів і проведено впровадження отриманих результатів в практику охорони здоров'я України. Самостійно написано розділи дисертації, сформульовано висновки та практичні рекомендації, оформлено таблиці та рисунки.

Особистий внесок дисертанта до публікацій у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, що написані у співавторстві, є наступним: у статті №1 (згідно зі списком праць, опублікованих за темою дисертації, який наведено наприкінці автореферату) здобувачем особисто досліджені та проаналізовані показники якості життя у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів; у статті №2 - автором самостійно проведено клініко-психопатологічне обстеження хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів, описані клінічні особливості, зроблені висновки та запропоновані рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на: IV Міжнародній конференції студентів і молодих вчених “Медицина - здоров'я XXI сторіччя” (Дніпропетровськ, 2003р.), V Міжнародній конференції студентів і молодих вчених “Молодь - медицині майбутнього” (Дніпропетровськ, 2004р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Вчені майбутнього” (Одеса, 2004р.), засіданнях товариства психіатрів м. Дніпропетровська (Дніпропетровськ, 2004р.), European Respiratory Society Annual Congress 2005 (Копенгаген, 2005р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових праць, із них 5 статей у наукових фахових виданнях згідно з “Переліком” ВАК України (з них 3 самостійних); 1 - розділ у посібнику, 9 - тез доповідей.

Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено на 144 сторінках машинописного тексту (122 сторінки - основний текст). Робота складається зі вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Матеріали дисертації ілюструють 18 таблиць та 11 рисунків. Перелік використаних джерел містить 233 найменувань, з яких 166 вітчизняних, 67 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Дослідження проводили з 2004 по 2006 рр. на базі Дніпропетровського міського протитуберкульозного диспансеру. За вказаний період в цієї установі на лікуванні знаходилось 1589 пацієнтів з вперше виявленим туберкульозом легенів. Із них 505 (31,7%) були соціально благополучними, тобто мали задовільні матеріально-побутові умови, сім'ю, постійну роботу та не зловживали психоактивними речовинами й не перебували в місцях позбавлення волі. Виходячи з мети та завдань дослідження, методом випадкової вибірки (за таблицями випадкових чисел) із зазначеного контингенту відібрано 142 пацієнта з вперше виявленим ТЛ. Серед них було 80 (56,3%) чоловіків і 62 (43,7%) жінки; середній вік - 34,11±10,7 року. За рівнем освіти вони розподілилися наступним чином: середню освіту мали 13,4%, середню фахову - 31,7%, вищу - 47,9% і незакінчену вищу - 7,0%. У 73,2% пацієнтів туберкульоз легенів виявлено при профілактичному огляді. За клінічними формами туберкульозного процесу вогнищевий туберкульоз діагностований у 60 (42,2%), інфільтративний - у 53 (37,3%) та дисемінований - у 29 (20,4%) осіб. 17 хворих (11,9%) були з бактеріовиділенням (МБТ+). Жоден із обстежених не мав обтяженої спадковості на психічні розлади і не перебував на диспансерному обліку за психічним захворюванням.

Основним методом дослідження був клініко-психопатологічний. Із хворими проводили діагностичні бесіди, під час яких здійснювали вивчення скарг, анамнестичних даних, ретельне спостереження за поведінкою обстежуваних, зокрема їх мовою та мімікою. Особливу увагу приділяли факту наявності хвилювань, що пов'язані з повідомлення про діагноз ТЛ. Також враховували відомості, одержані від лікарів-фтизіатрів та від середнього медичного персоналу щодо додержання пацієнтами лікувального режиму.

Для визначення ролі соціально-демографічних факторів у формуванні психічних розладів у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів, було сформовано дві групи осіб. В першу групу ввійшли 40 пацієнтів без психічних розладів, другу групу склали 102 хворих з психічними розладами.

Порівняльна оцінка соціально-демографічних особливостей обстежених пацієнтів виявила наступне. Більш схильними до розвитку психічної патології виявились чоловіки (42,5% у першій та 61,8% у другій групах; ч²=3,6, р<0,05); особи віком до 30 років (27,5% і 49,0% відповідно, р<0,05) та 50-60 років (2,5% і 12,7%, р<0,01). У свою чергу, на формування психічних розладів у чоловіків впливали: вік до 30 років (17,7% і 47,6% відповідно, р<0,01), більш тяжка (інфільтративна і дисемінована) форма туберкульозного процесу (29,4% і 65,1%, р<0,05) та профілактичний (несподіваний для пацієнта) тип виявлення захворювання (52,9% і 81,0%, р<0,05).

За результатами клініко-психопатологічного дослідження у 71,8% обстежених (102 особи) виявлені психічні розлади, котрі згідно з критеріями МКХ -10 було верифіковано в наступні нозологічні таксони: 1) розлад адаптації з пролонгованою депресивною реакцією (F43.21); 2) органічний маніакальний розлад (F06.30); 3) органічний емоційно-лабільний (астенічний) розлад (F06.6); 4) органічний тривожний розлад (F06.4); 5) розлад адаптації з порушенням емоцій та поведінки (F43.25).

Клінічна картина психічних порушень, що досліджувались, включала багатогранний спектр проявів, які, проте, не досягали психотичного рівня. У зв'язку з встановленим нами сукупним впливом психогенних і змішаних чинників, що беруть участь у формуванні зазначених розладів (ч²=63,4, р<0,001), а також “накладенням” психопатологічної симптоматики на соматичну, оцінка психічного стану пацієнтів проводилась на рівні синдромів. В структурі визначених вище форм патології спостерігалися основні провідні синдроми: депресивний - 35,3%, гіпоманіакальний - 16,7%, астенічний - 22,5%, тривожний - 15,7%, психопатоподібний - 9,8%.

У клінічній картині депресивного синдрому на перший план виступали: зниження загального фону настрою, ідеаторний і моторний компоненти були виражені лише у 11,1%, переживання про свою неповноцінність внаслідок хвороби (83,3%), ідеї про втрату назавжди здоров'я і неможливість вилікуватись (55,5%), песимістичне бачення майбутнього (69,4%), порушення сну (77,7%) і апетиту (47,2%).

У 7 (19,4%) хворих депресивні порушення супроводжувалися такими негативними явищами, як страхи: смерті, втрати роботи, друзів, рідних (через можливість їх заразити).

Важливою негативною ознакою депресивних порушень була наявність суїцидальних думок пасивного характеру. Вони спостерігалися у 2 (5,5%) хворих і проявлялися спонтанними висловами - “краще не жити, все одно помру від туберкульозу”.

Для клінічної картини гіпоманіакального синдрому було характерно: легке піднесення настрою (81,2%), підвищення енергійності і активності (56,2%). Вислови пацієнтів були з іронічним відтінком: “не помічаю хвороби”, “туберкульоз мені не заважає”, “існують хвороби страшніші”. Зазначена психопатологічна симптоматика сприяла зниженню комплаєнсу з відмовою від тривалого прийому протитуберкульозних препаратів, безапеляційною відмовою від болісних лікувальних процедур, частим порушенням режиму відділення. Слід зазначити, що гіпоманіакальні розлади спостерігалися тільки у чоловіків із більш тяжким перебігом основного захворювання (р<0,05) (з інфільтративною та дисемінованою формою туберкульозу).

Астенічний синдром (23 особи, 22,5%) у більшості випадків (83,0%) спостерігався за гіперстенічним та змішаним типом (р<0,05). Хворі відзначали дратівливість (79,0%), запальність (73,7%), нетерпимість (52,6%), відчуття внутрішньої напруги (42,1%). Вказані емоційні порушення виникали на фоні загальної слабкості, млявості (94,7%), підвищеної стомлюваності (84,2%). До структури синдрому входили порушення сну, вегетативна лабільність. Незначною мірою (17,0%) астенічний синдром виявлявся за гіпостенічним типом. На перший план виступали явища загальної слабкості (100%), виснаженості (75,0%), стомлюваності (75,0%), що супроводжувались зниженням працездатності (50,0%). Відчуття підвищеного стомлення, безсилля хворими відчувалося практично постійно і не знаходилося в прямій залежності від фізичних навантажень. Зниження інтелектуальної продуктивності з початку обстеження виявлялося у вигляді недостатності уваги, дещо утрудненого осмислення, зайвої лаконічності висловів.

Хворі з тривожним синдромом (16 осіб, 15,7%) були надмірно стурбовані станом свого здоров'я. Типовими переживаннями були побоювання про невиліковність туберкульозу, про можливе зараження близьких родичів, а також стурбованість, що в результаті хвороби вони можуть втратити роботу. Ці думки супроводжувались роздратованістю - у 62,5%, внутрішнім напруженням - у 56,2% і поганим сном - 68,7%.

У клінічній картині психопатоподібного синдрому, який діагностовано у 10 (9,8%) пацієнтів, на перший план виступали нестійкість настрою (80,0%), збудливість і нестримність (60,0%), яка супроводжувалася вегетативними розладами (гіперемією обличчя, легким тремором пальців рук, зміною пози та пантоміміки), вербальною та невербальною агресією. Ці пацієнти були схильні до конфліктів із хворими, звинувачували медичний персонал у недбалості, проявляли негативізм до лікування. Деякі хворі (20,0%) у виникненні захворювання звинувачували рідних. Психопатологічні прояви посилювалися в психотравмуючих для пацієнта ситуаціях.

При експериментально-психологічному дослідженні (за шкалою Шихана для оцінки порушень) встановлено, що туберкульоз легенів впливає на важливі сфери життя хворих. Із них найуразливішою виявилися робота, де взаємовідносини не змінилися в негативний бік лише у 26,1% хворих, у суспільному житті та дозвіллі - у 36,6% і сімейних взаєминах - у 42,2%. Найзначніші порушення в сферах життя виявлені у хворих із депресивним синдромом: у 94,4% на роботі, у 80,6% у суспільному житті та дозвіллі та у 77,8% у сімейних взаємостосунках. Треба відмітити, що незважаючи на встановлену нами знижену критику пацієнтів із гіпоманіакальним синдромом щодо впливу захворювання на сфери життя, понад половини з них (58,8%) відзначили його негативний вплив на роботу, 41,2% - на суспільне життя та дозвілля і лише 29,4% - на сімейні взаємостосунки. При астенічному синдромі негативна дія хвороби розповсюджувалася на роботу у 78,2%, на суспільне життя та дозвілля - у 73,9% і на сімейні взаємостосунки - у 60,9%; при тривожному у 75,0% - на роботу та однаковою мірою - 68,7% на суспільне життя та дозвілля і сімейні взаємостосунки. На відміну від інших груп, хворі із психопатоподібним синдромом вважали, що найсильніший негативний вплив захворювання мало на сімейні відносини (90,0% випадків), на роботу (80,0%) і на суспільне життя та дозвілля (80,0%).

Результати обстеження за шкалою HAM-D₂₁ показали, що 52,1% (74) обстежених не мали ознак депресії. За середніми балами пацієнти розподілилися наступним чином (у порядку зменшення): 18,97±0,52 у хворих із депресивним синдромом, 12,63±1,32 із тривожним, 12,39±0,82 з астенічним, 10,4±1,49 із психопатоподібним і 4,72±0,63 з гіпоманіакальним. Таким чином, найбільший ступінь виразності депресивної симптоматики був у пацієнтів із депресивним синдромом.

Значення показників за даними шкали самооцінки тривоги Шихана не виходили за межі нормальних величин у 40,1% (57) обстежених. Найвищий рівень тривоги (32,31±0,71 бала) спостерігався у пацієнтів із тривожним синдромом, при менших його значеннях серед хворих із депресивним (21,64±0,69), астенічним (17,48±1,35) та психопатоподібним (12,30±1,45). Ознаки тривоги були відсутні у пацієнтів із гіпоманіакальним синдромом (0,47±0,17).

Порівняння усереднених профілів особистості хворих з туберкульозом легенів з ПР і психічно здорових пацієнтів з даною патологією показало їх достовірні відмінності (р<0,01), що може свідчити про виникнення соціальної дезадаптації й відповідних рис особистості внаслідок сполученого впливу основного захворювання та психічних розладів. Середній профіль особистості з депресивним синдромом характеризувався підвищенням за 2-ю та 8-ю шкалами. За інтерпретацією Л.М.Собчик (1971), це свідчить про наявність пригніченості, стурбованості, розгубленості, труднощів соціальної адаптації зі схильністю до гострого переживання неуспіху, хвилювань із підвищеним відчуттям провини, непевності в собі у зв'язку із захворюванням. Графічне зображення співвідношень кількісних показників базисних шкал хворих із гіпоманіакальним синдромом представлено піком за 9-ю шкалою, який знаходився у прямій кореляції (р<0,01) з наявністю відповідної симптоматики у вигляді: підвищеного настрою зі схильністю до частих перепадів, необачності вчинків, дратівливості, гнівливості, емоційної незрілості. Відносне підвищення за 4-ю, 8-ю, 2-ю, 1-ю та 5-ю шкалами у пацієнтів з астенічним синдромом демонструвало тимчасову дезадаптацію, спричинену туберкульозом легенів. Для них були характерні психологічний дискомфорт, чоловічий тип адаптації, послаблення контролю над емоціями, поведінкові проблеми. Тривожна симптоматика була пов'язана (р<0,01) з постійним відчуттям тривоги, внутрішньою напругою, нав'язливими думками та побоюваннями, емоційним стресом, що підтверджувалося піками за 8-ю, 6-ю та 4-ю шкалами, а у пацієнтів із психопатоподібним синдромом (р<0,01) агресивність поведінки з вираженою грубістю, невміння підкорятися та прагнення завжди знайти виправдання своїм вчинкам, відсутність стриманості, незадоволеність соціальною адаптацією - піками за 4-ю та 8-ю шкалами.

Розподіл пацієнтів за типом ставлення до хвороби був наступним: гармонійний тип виявляли у 16,2% (23 особи) обстежених, а серед патологічних (які за нашими даними безпосередньо впливали на психічний, психологічний стан хворих та опосередковано - на динаміку основного захворювання) провідне місце займали тривожний 19,0%, сенситивний 12,7%, ейфоричний 12,7%, при меншому значенні анозогнозичного 11,3% і ергопатичного 11,3%. Треба відмітити, що серед хворих з депресивним синдромом переважали тривожний 25,0% і сенситивний 22,2% типи; гіпоманіакальним синдромом - анозогнозичний 47,1% і ейфоричний 47,1%; астенічним синдромом - тривожний 39,1% і сенситивний 17,4%; тривожним синдромом - тривожний 25,0%, сенситивний 25,0% і паранойяльний 12,5% і психопатоподібним синдромом - тривожний 30,0%, ергопатичний 20,0% і паранойяльний 40,0% типи.

Оцінка якості життя за допомогою опитувальника ВООЗ ЯЖ - 100 показала, що хворі з вперше виявленим туберкульозом легенів мають помірне зниження показників практично у всіх сферах, що знаходило відбиття і у загальному показнику якості життя. При цьому значення більшості параметрів відповідали середнім даним оціночних шкал: фізична сфера (13,61±0,17); психологічна сфера (12,41±0,18); соціальні взаємовідношення (12,44±0,22); навколишнє середовище (12,56±0,13); духовна сфера (13,04±0,27), при практичній відсутності крайніх оцінок (дуже погано чи дуже добре). Загальна оцінка ЯЖ у хворих з вперше виявленим ТЛ виявилися в 1,4 рази нижче, ніж у здорових осіб. В отриманих результатах не було виявлено достовірних відмінностей у показниках якості життя пацієнтів із депресивним, астенічним, тривожним та психопатоподібним синдромами. Тільки при гіпоманіакальному синдромі показники ЯЖ мали достовірні відмінності за всіма шкалами (р<0,01). У хворих із гіпоманіакальним синдромом вища оцінка ЯЖ пов'язана із загальною переоцінкою своєї особистості, своїх можливостей, а також завищеною самооцінкою. Але, незважаючи на це, показники якості життя у них є нижчими, ніж у здорових.

Порівняння ЯЖ хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів, які мають бактеріовиділення (МБТ+), з аналогічними оцінками пацієнтів без бактеріовиділення (МБТ-) показало значне зниження показників психологічної сфери (10,81 ±0,45), сфери соціальних взаємин (10,62 ±0,4), духовної сфери (10,0 ±1,02) (р<0,01). Одержані дані характеризували знижену ЯЖ. Не виявлені відмінності оцінки ЯЖ хворими на туберкульоз легенів залежно від форми процесу (результати її оцінки за опитувальником ВООЗ-ЯЖ - 100 практично не відрізнялись у пацієнтів з вогнищевим, інфільтративним і дисемінованим туберкульозом легенів).

Отримані в результаті аналізу дані комплексного дослідження дозволили науково обґрунтувати та розробити поетапну (патогенетично-орієнтовану) систему корекції ПР у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів у структурі загальноприйнятого лікування зазначеного контингенту. Її основною метою була оптимізація терапії ТЛ з урахуванням коморбідних з ним ПР. Вона була спрямована перш за все на ранню діагностику та корекцію психічної патології, а також досягнення комплаєнсу, підвищення рівня якості життя та соціальної адаптації хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів.

Зазначена система корекції складалася з трьох етапів, кожен з яких мав власні мету, завдання та відповідні методичні підходи. Головною метою першого діагностичного етапу була клініко-психопатологічна та психологічна кваліфікація стану хворого. Значущість першого етапу, окрім першочергового його діагностичного призначення, визначалася також тим, що при верифікації ТЛ вперше виникає усвідомлення соматичної хвороби, важливості протитуберкульозного лікування та формується комплаєнс. Тому, вже на цьому етапі проводилась індивідуальна психотерапія, яка була спрямована на усунення у хворого помилкової думки про власне захворювання як про невиліковне, формуванні установки на зворотність туберкульозного процесу, тривале лікування. У разі недооцінки тяжкості хвороби - на усвідомлення небезпечності цієї патології як для самого хворого, так і для оточуючих його людей. Крім того, на першому етапі чітко визначалися психотравмуючі чинники, які виникли у даного контингенту у зв'язку з діагностуванням туберкульозу легенів.

На другому етапі - інформаційно-навчальному - починали курс групової психотерапії, для створення у хворого мотивації на свідому участь у лікуванні, корекцію афективних та невротичних проявів, відвернення від хворобливих переживань, соціальну активацію. Для адекватної оцінки свого стану, формування тактики поведінки і лікування хворий одержував у доступній формі інформацію про туберкульоз. Результат досягався шляхом роз'яснювальної психотерапії, що проводилась із використанням спеціальної освітньої програми. Вона включала: проведення занять з певної тематики, з подальшим обговоренням отриманої інформації з лікарем і між учасниками групи, освоєння навичок ведення щоденника самоконтролю, а також самостійну роботу з розробленими нами освітніми модулями, котрі включали необхідну інформацію про туберкульоз, особливості лікування та його профілактику. Роз'яснення супроводжувалися візуальною інформацією (малюнки на папері, комп'ютерне зображення) про сприятливий і несприятливий (у випадку недотримання правил лікування) перебіг захворювання. Залежно від ступеня усвідомлення пацієнтом небезпечності туберкульозу, його ставлення до захворювання та терапії наводилися (з використанням демонстрацій) різні варіанти наслідків туберкульозу. Вже на цьому етапі у більшості хворих зникала стигматизація до захворювання, а у хворих, які недооцінювали тяжкість хвороби, з'являлася мотивація до лікування, і вони ставали більш уважними до свого стану здоров'я.

Третій, завершальний етап був спрямований на закріплення отриманих результатів та профілактику виникнення рецидиву. Це досягалося шляхом проведення медитативного аутотренінгу (модифікація класичного методу І. Шульца). На цьому етапі більшість хворих була впевнена у виліковності захворювання та брала свідому участь у лікуванні.

Для оцінки ефективності запропонованої системи корекції пацієнти були поділені на дві групи. І-у (контрольну групу, 42 особи) - склали хворі, які отримували стандартне протитуберкульозне лікування і медикаментозну терапію психічних розладів. У ІІ- у (основну групу, 36 осіб) - увійшли пацієнти, котрим додатково проводили розроблену нами поетапну систему корекції психічних розладів. Зазначені групи були стандартизовані за соціально-демографічними, синдромологічними, патопсихологічними і соціально-психологічними ознаками.

Медикаментозна терапія визначалася домінуючими психічними розладами, при її призначенні враховували принципи етіопатогенетичного підходу, індивідуальності, підбору оптимальних доз препаратів, їх безпечності та оптимальної тривалості, відповідно до затверджених МОЗ України стандартів лікування психічних і поведінкових розладів у дорослих (Наказ № 271 від 27.10.2000р.).

Як показали дані повторного дослідження через 2 місяці, використання поетапної системи корекції є ефективним з позиції оптимізації лікування вперше виявленого ТЛ і усунення пов'язаних із ним психічних розладів. Так, за даними шкали Шихана для оцінки порушень, у хворих основної та контрольної груп відмічено покращення взаємостосунків на роботі (36,1% й 7,1%, відповідно; ч²=33,4, р<0,001); у суспільному житті та дозвіллі (55,6% й 9,5%; ч²=42,0, р<0,001) та сімейних відносинах (63,9% й 12,0%; ч²= 37,0, р<0,001).

У свою чергу за шкалою HAM-D₂₁ у 55,6% хворих основної групи не спостерігалося ознак депресивної симптоматики, тоді як у контрольній - лише у 19,0% (ч²=23,4, р<0,001).

Також виявлені достовірні відмінності в отриманих результатах за шкалою самооцінки тривоги Шихана в основній та контрольних групах (8,36 і 19,34 бала відповідно, р<0,01).

Статистичні відмінності в рівнях усереднених профілів та шкалах СМОО двох груп F,1,2,4,6,7,8 (р<0,001), 3 (р<0,01) і К,9 (р<0,05) також дозволяють стверджувати про позитивну роль поетапної системи корекції, яка була застосована у хворих основної групи.

Після проведення психокорекції у 75,1% пацієнтів основної групи був виявлений гармонійний тип ставлення до хвороби (у контрольній 7,2%, р<0,001). Це підтверджувалося ще й тим фактом, що в основній групі передчасно припинило лікування 2,8% (1 особа), тоді як у контрольній групі - втричі більше (р<0,001).

Підвищення показників якості життя відзначено у всіх сферах основної групи, особливо в таких, як фізична та психологічна сфери, соціальні взаємовідношення і духовна сфера (р<0,001), а також у загальному показнику якості життя (р<0,01).

Таким чином, запропонована поетапна система корекції не тільки сприяла поліпшенню психічного стану пацієнтів і підвищенню їх ЯЖ, але й знайшла власне відбиття у перебігу основного захворювання. Порівнюючи динаміку туберкульозного процесу двох груп, слід зазначити, що в основній групі вона була позитивною у 58,3% (що було підставою для виписки зі стаціонару та переходу на амбулаторні умови лікування) проти 28,5% у контрольній групі (р<0,001).

ВИСНОВКИ

1. У роботі наведено наукове обґрунтування і нове вирішення актуального завдання - виявлення клініко-психопатологічних, психологічних і соціально-психологічних особливостей у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів і розробка на цій основі поетапної системи корекції з подальшою оцінкою її ефективності.

2. В нашому дослідженні на формування психічних розладів у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів впливає низка факторів: чоловіча стать (ч²=3,6; р<0,05), вік до 30 і старше 50 років (ч²=8,6; р<0,05). У чоловіків виникненню психічної патології сприяють вік, інфільтративна і дисемінована форми туберкульозу, профілактичний тип виявлення захворювання.

3. За результатами клініко-психопатологічного дослідження у 71,8% хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів спостерігаються психічні розлади, які верифіковано в наступні нозологічні таксони: 1) розлад адаптації з пролонгованою депресивною реакцією (F 43.21); 2) органічний маніакальний розлад (F 06.30); 3) органічний емоційно-лабільний (астенічний) розлад (F06.6); 4) органічний тривожний розлад (F 06.4); 5) змішаний розлад емоцій і поведінки (F 43.25). У структурі визначених форм патології відзначаються основні провідні синдроми: депресивний - 35,3%, гіпоманіакальний - 16,7%, астенічний - 22,5%, тривожний - 15,7%, психопатоподібний - 9,8%.

4. При експериментально-психологічному дослідженні визначено, що туберкульоз легенів впливає на важливі сфери життя хворих. Найуразливішою в результаті даного захворювання виявилася робота, де взаємовідносини не змінилися в негативний бік лише у 26,1% хворих, у суспільному житті та дозвіллі у 36,6% і у сімейних взаєминах у 42,2%. Слід зазначити, що за шкалою HAM-D₂₁ 52,1% обстежених не мають ознак депресії. Значення показників за даними шкали самооцінки тривоги Шихана не виходять за межі нормальних величин у 40,1% обстежених. Порівняння усереднених профілів особистості хворих з туберкульозом легенів із ПР і психічно здорових пацієнтів з даною патологією показало їх достовірні відмінності (р<0,01), та дозволило встановити особливості для кожного виду психічних розладів. У 83,8% обстежених виявлені патологічні типи ставлення до хвороби, які за нашими даними безпосередньо впливають на психічний, психологічний стан хворих та опосередковано - на динаміку основного захворювання.

5. У ході соціально-психологічного дослідження встановлено, що хворі з вперше виявленим туберкульозом легенів мають значне зниження параметрів якості життя у фізичній, психологічній, духовній сферах, у сфері соціальних взаємин та навколишньому середовищі (р<0,001). Отримані результати показали, що вони оцінюють якість свого життя за більшістю параметрів як середнє. Порівняння показників ЯЖ хворих з бактеріовиділенням (МБТ+) з аналогічними показниками хворих без бактеріовиділення (МБТ-) показало значне зниження показників психологічної сфери, сфери соціальних взаємовідношень і духовної сфери (р<0,05), що характеризувало низьку ЯЖ.

6. За результатами дослідження розроблена та впроваджена поетапна система корекції, основною метою якої є оптимізація терапії основного захворювання з урахуванням коморбідних із ним психічних розладів. Вона спрямована перш за все на ранню діагностику та корекцію психічної патології, а також на досягнення комплаєнсу, підвищення рівня якості життя та соціальної адаптації хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів. Зазначена система корекції складається з трьох етапів, кожен з яких має власні мету, завдання та відповідні методичні підходи.

7. Застосування запропонованої поетапної системи корекції дозволяє, за даними повторного дослідження, суттєво поліпшити психічний стан пацієнтів, покращити їх якість життя, а також значно підвищити ефективність лікування основного захворювання, що підтверджується позитивною динамікою туберкульозного процесу та зменшенням частоти випадків передчасного припинення лікування у хворих основної групи (р<0,001).

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бобро М.Г., Юр'єва Л.М. Характеристика якості життя у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів // Укр. вісн. психоневрології. - 2005.- Т. 13, вип.1. - С.46-49.

2. Юр'єва Л.М., Бобро М.Г. Психопатологічні порушення у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів // Таврич. журн. психиатрии. - 2005.- Т. 9, №2. - С.34-37.

3. Бобро М.Г. Психотерапевтичне забезпечення в лікування хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів // Таврич. журн. психиатрии. - 2005.- Т. 9, №3. - С.71-75.

4. Бобро М.Г. Корекція психічних розладів у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів // Медичні перспективи. - 2005. Т.Х, №3. - С.62-65.

5. Бобро М.Г. Деякі особливості психологічного статусу у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів // Арх. психіатрії. - 2005. - Т.11, № 3. - С.84-87.

6. Бобро М.Г. Соматопсихічні співвідношення у клініці внутрішніх хвороб (на моделі хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів) // Невротичні, соматоформні розлади та стрес / За ред. Л.М. Юр'євої. - К.: ТОВ ММК, 2005. - С. 53-57.

7. Бобро М.Г. Особливості психічних порушень у вперше виявлених хворих туберкульозом легенів // Медицина - здоров'я ХХІ сторіччя: ( Тези IV Міжнар. конф. студентів і молодих вчених). - Дніпропетровськ, 2003. - С. 213-214.

8. Бобро М.Г. Психоемоційні порушення у хворих на туберкульоз легенів // Вчені майбутнього: (Тези Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених). - Одеса, 2004. - С. 150-151.

9. Бобро М.Г. Особенности отношения к болезни у больных с впервые выявленным туберкулёзом лёгких // Медицина - здоров'я ХХІ сторіччя: (Тези V Міжнар. конф. студентів і молодих вчених). - Дніпропетровськ, 2004. - С. 190-191.

10. Бобро М.Г. Роль психокорекції в лікуванні хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів // Новини і перспективи медичної науки (Тези VІ Міжнар. конф. студентів та молодих вчених). - Дніпропетровськ, 2006. - С. 93.

11. Byelogortseva M.G., Motrich I.V. Psychological peculiarities of tuberculosis patients // Eur. Resp. J. = Abstracts 13^th ERS Annual Congress. - Vienna, Austria, 2003. - P.156.

12. Byelogortseva-Bobro M., Urjeva L., Belogortseva O. Clinical and psychopathological characteristics of patients with tuberculosis // Turkish Thoracic Society, 7^th Annual Congress: Abstracts book. - 2004. -P.29.

13. Byelogortseva - Bobro M. G.. Psychiatric peculiarities in patients with tuberculosis // 35 ^th World Conference on Lung Health of the International Union Against Tuberculosis and Lung Diseases. - Paris. France, 2004. - P. 58.

14. Byelogortseva M.G. Influence of pulmonary tuberculosis on the quality of life of the patients // Eur. Resp. J. = Abstracts 15^th ERS Annual Congress. - Copenhagen, Denmark, 2005. - Р.420.

15. Byelogortseva-Bobro M.G., Urjeva L.N., Belogortseva O.I., et al. Psychosomatic disorders in patients with tuberculosis // Eur. Resp. J. = Abstracts. 14^th ERS Annual Congress. - Glasgow, UK, 2005. - P.417.

АНОТАЦІЯ

Бобро М.Г. Психічні розлади у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів (клініка, діагностика, корекція). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. - Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Київ, 2006.

За допомогою комплексного дослідження обстежено 142 хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів. У 102 пацієнтів (71,8%) виявлені психічні розлади у вигляді: розладу адаптації з пролонгованою депресивною реакцією, органічного маніакального розладу, органічного емоційно-лабільного (астенічного) розладу, органічного тривожного розладу, розладу адаптації з порушенням емоцій та поведінки. Встановлені провідні синдроми: депресивний - 35,3%, гіпоманіакальний - 16,7%, астенічний - 22,5%, тривожний - 15,7%, психопатоподібний - 9,8%. Визначена роль соціально-демографічних факторів у формуванні психічних розладів, а саме: чоловіча стать і вік до 30 і старше 50 років.

На підставі експериментально-психологічного та соціально-психологічного досліджень встановлено вплив захворювання на важливі сфери життя пацієнтів (роботу, суспільне життя та дозвілля, а також на сімейні взаємовідносини), оцінена тяжкість депресивної та тривожної симптоматики, вивчені особисті властивості, тип ставлення до хвороби та отримані дані про рівень якості життя хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів.

Розроблена та впроваджена поетапна система корекції дозволила суттєво поліпшити психічний стан пацієнтів, покращити їх якість життя, а також значно підвищити ефективність лікування основного захворювання, що підтверджувалось позитивною динамікою туберкульозного процесу.

Ключові слова: психічні розлади, туберкульоз легенів, якість життя, поетапна система корекції.

Бобро М.Г. Психические расстройства у больных с впервые выявленным туберкулёзом лёгких (клиника, диагностика, коррекция)- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия. - Украинский научно-исследовательский институт социальной, судебной психиатрии и наркологии МЗ Украины. Киев, 2006.

С помощью социально-демографического, клинико-психопатологического, экспериментально-психологического, социально-психологического и статистического методов обследовано 142 больных с впервые выявленным туберкулёзом лёгких. У 102 пациентов (71,8%) выявлены психические расстройства, которые согласно критериям МКБ -10 были квалифицированы в рамках расстройства адаптации с пролонгированной депрессивной реакцией (F43.21), органического маниакального расстройства (F06.30), органического эмоционально-лабильного (астенического) расстройства (F06.6), органического тревожного расстройства (F06.4) и расстройства адаптации с нарушением эмоций и поведения (F43.25). При этих формах патологи были ведущие синдромы: депрессивный 35,3%, гипоманиакальный 16,7%, астенический 22,5%, тревожный 15,7%, психопатоподобный 9,8%. Выявлена роль социально-демографических факторов, которые влияют на возникновение психических расстройств, а именно: мужской пол и возраст до 30 и старше 50 лет.

При експериментально-психологическом исследовании выявлено влияние заболевания на важные сферы жизни больного (такие как работа, общественная жизнь и досуг, а также семейные отношения). Выявлена тяжесть депрессивной, тревожной симптоматики, личностные расстройства, а также тип отношения к болезни.

Изучение показателей качества жизни позволило получить важные сведения о субъективной оценке больными с впервые выявленным туберкулезом легких физической, психологической, социальной сфер, уровня независимости, окружающей среды и духовной сферы функционирования. Полученные данные характеризовали качество жизни практически по всем параметрам как среднее. Не было выявлено достоверных различий в показателях в зависимости от патологической формы туберкулёза и ведущего психопатологического синдрома, только у больных с ведущим гипоманиакальным синдромом оценка качества жизни выявилась выше. Однако существенное снижение показателей качества жизни наблюдалось у больных с наличием бактериовыделения.

Полученные данные позволили разработать и внедрить поэтапную систему коррекции психических расстройств, основной задачей которой была оптимизация лечения основного заболевания. Она состояла из 3 этапов, каждый из которых имел свою цель, задания и методические подходы.

Главной задачей первого - диагностического этапа - было клинико-психопатологическая и психологическая квалификация состояния больного, его адаптация к условиям лечения. На этом этапе у пациентов возникает осознание диагностирования заболевания и важность противотуберкулёзной терапии, формируется комплайенс. В связи с этим уже на этом этапе начиналась индивидуальная психотерапия, которая была направлена на устранение у больного ошибочного суждения про свое заболеваний как про неизлечимое. В случае недооценки тяжести - на опасность этой патологии, как для пациента, так и для окружающих его людей. Основной задачей второго этапа - информационно-образовательного - была выработка у больного мотивации на сознательное участие в лечении основного заболевания, коррекция аффективных и невротических расстройств, отвлечение от болезненных переживаний и социальная активация. На этом этапе сохраняла свое ведущее значение биологическая терапия и групповая разъяснительная психотерапия, которая проводилась с использованием специальных образовательных программ. Третий этап был направлен на закрепление полученных результатов и профилактику возникновения рецидивов.

По результатам повторного обследования, проведение поэтапной системы коррекции психических расстройств позволяет получить существенное улучшение психического состояния пациентов, повысить эффективность терапии туберкулёзного процесса, снизить риск преждевременного прекращения лечения и тем самым повысить качество жизни больных с впервые выявленным туберкулёзом лёгких.

Ключевые слова: психические расстройства, туберкулёз легких, качество жизни, поэтапная система коррекции.

Bobro M.G. Psychic disorders in the patients with first revealed pulmonary tuberculosis (clinic picture, diagnostics, correction). - Manuscript.

The dissertation for the obtaining the Сandidate of Medical Sciences degree in specialty 14.01.16 - psychiatry. - Ukrainian scientific research institute of social, forensic psychiatry and drug abuse Ministry of Public Health of Ukraine. Kiev2006.

By means of complex investigation 142 patients with first revealed pulmonary tuberculosis were observed. In 102 patients there were revealed psychic disorders which may be divided into the following taxons (F43.21, F06.30, F06.6, F06.4, F43.25). In there forms of pathology there were leading syndromes such as: depressive 35,3%, hypomania 16,7%, asthenia 22,5%, anxious 15,7%, psychopathologic like 9,8%.

The role of social-demographic factors in formation of psychic disorders: male gender and age less than 30 years and more than 50 were defined. On the basis of experimental-psychological and social-psychological investigations it was determined the impact of a disease on the important spheres of life of the patients (work, social life and leisure, on family relations as well). Severity of depressive and anxious of symptoms was evaluated, personal peculiarities were studied, type of attitude to the disease was investigated, data on a level of life quality of the patients with first revealed tuberculosis were obtained.

Developed and introduced stage-by-stage system of correction allowed to substantially improve psychic state and life quality of the patients and significantly increase treatment efficacy of the basic disease. This was confirmed by a positive dynamics of tuberculosis process.

Key words: psychic disorders, pulmonary tuberculosis, quality of a life, psychic step by step system of correction.

Размещено на Allbest.ru