Профілактика і рання діагностика бронхіальної астми у дітей

Вивчення ефективності базисної терапії новим препаратом групи модифікаторів лейкотриєнів - монтелукастом натрія проведено у 20 дітей з середньотяжкою БА віком 6-11 років у порівнянні з хворими аналогічних характеристик, які лікувалися кромоглікатом і беклометазоном (по 10 хворих у кожній групі). Монтелукаст призначався перорально у вигляді жувальної таблетки 1 раз на добу на ніч в дозі 5 мг терміном 8 тижнів.

Терапія монтелукастом призвела до позитивної динаміки проявів астми вже на 1-ому тижні лікування (на 2-3день у 75,0%), була більш виразною наприкінці 1-ого місяця і зберігалася протягом всього періоду дослідження. Загалом лікування монтелукастом виявилося ефективним у 19 (95,0%) хворих: кількість ознак астми зменшилась у 2,2±0,1 рази (з 14,2±1,12 до 7,1±0,65; p<0,05), відзначалось менше у 2,8±0,3 разів нічних симптомів хвороби, у 6,0±0,4 разів скоротилася потреба у бронхолітиках. Крім того, на тлі лікування монтелукастом у всіх 12 (60,0%) хворих на БА з супутнім алергійним ринітом і в усіх 3 (15,0%) дітей з БА і супутнім атопічним дерматитом відбулась значна регресія клінічних симптомів.

Застосування монтелукасту вірогідно (р<0,05) покращувало показники легеневої функції: ФЖЄЛ (на 28,1%) і ОФВ₁ (на 24,8%), прохідності середніх (МОШ₅₀ на 51,1%) і дрібних бронхів (МОШ₇₅ на 63,2%), що відзначалось вже наприкінці 4-ого тижня лікування і було на тому ж рівні впродовж всього терміну терапії. Лікування монтелукастом позитивно вплинуло і на зменшення у 1,5±0,1 рази ступеня латентного бронхоспазму і реактивності бронхів (ДОФВ₁ на 63,6%; р<0,05), на збільшення ранкових і вечірніх показників ПШВ (в 1,42±0,05 і 1,25±0,01 разів відповідно; р<0,05) і на зниження добової лабільності бронхів (ДЛБ - на 44,5%; р<0,05) наприкінці 8-тижня порівняно з початковими даними. Курсова терапія монтелукастом призвела до вірогідного (p<0,05) зниження у 2,57±0,5 разів рівня загального IgE у крові і маркерів алергійного запалення, особливо вмісту еозинофілів індукованого мокротиння.

Порівняльний аналіз ефективності зазначених препаратів показав, що у дітей з середньотяжкою БА дія монтелукасту дорівнювала ефекту кромоглікату за здатністю попереджувати розвиток ознак астми, але перевершувала його за швидкістю виникнення клінічного ефекту, за здатністю усувати нічні прояви хвороби, знижувати потребу у бронхолітиках і більш надійно контролювати бронхіальну прохідність. Ефективність монтелукасту наближалась до такової беклометазону за дією на функцію зовнішнього дихання, дещо поступалась за ступенем регресії симптомів БА, але перевершувала його у 1,8±0,2 разів за впливом на ліквідацію нічних ознак астми і поліпшення якості сну дітей.

Аналіз даних 1-місячного катамнестичного дослідження у дітей всіх груп спостереження, свідчив про задовільний контроль за перебігом БА у переважної більшості хворих, проте, після відміни досліджуваних препаратів незначне збільшення частоти симптомів астми відзначалось у 2 (10,0%) хворих групи терапії монтелукастом і у 2 (20,0%) дітей, що лікувалися кромоглікатом, а у групі пацієнтів, які отримували беклометазон, симптомів астми не було. Добра переносимість монтелукаста відзначена у 18 (90,0%) дітей, а задовільна - у 2 (10,0%), які відмічали незначні тимчасові болі у животі у перші дні лікування з їх самостійним зникненням.

Оцінка профілактичної дії вакцинації проти грипу проведена у хворих на тяжку і середньотяжку БА. Щеплення проводили в передепідемічний сезон року в період стійкої медикаментозної ремісії на тлі базисної терапії, а також 10-денного курсу лоратадина з внутрішньом'язовим введенням преднізолона безпосередньо перед вакцинацією для попередження побічних ефектів. Інфлувак вводили одноразово за допомогою шприц-доз в обсязі 0,5 мл (1 імунізуюча доза - 15 мкг гемаглютиніну). Відзначено, що сероконверсія серед вакцинованих дітей відбулася до кожного з штамів вакцини.

Практично всі діти з середньотяжкою БА відповіли значним підвищенням титру специфічних антитіл до всіх 3 вакцинних штамів вірусу грипу, окрім однієї дитини 8 років, яка взагалі не сформувала імунну відповідь до штаму В/Сичуань/379/99, а до обох штамів типу А в неї утворилися захисні титри антитіл. Захисні та високі титри специфічних антитіл до всіх вакцинних штамів вірусу грипу сформували 40,0% хворих на тяжку БА. Разом з тим, до окремих штамів вірусу грипу захисні титри антитіл утворились у більшості дітей з тяжкою БА: до штаму А/Панама/2007/99(H3N2) - у 85% хворих (від 1:40 - 1:640), до штаму А/Нова Каледонія/20/99(H1N1) - у 70,0% дітей (від 1:40 до 1:640), а до штаму В/Сичуань/379/99 - 95,0% таких дітей. Слід зазначити, що до штамів А/Панама/2007/99 (3,6 і 3,1 разів відповідно) і В/Сичуань/379/99 (5,8 і 4,9 разів відповідно) у дітей з тяжкою астмою зростання титрів антитіл було навіть вищим, ніж у хворих на середньотяжку БА. Це підтверджує здатність дітей з тяжкою БА формувати значні рівні протигрипозних антитіл. У дітей 3-7 років специфічна імунна відповідь на всі 3 антигени вакцини була суттєво (р<0,05) нижчою, ніж у старших дітей, що пояснюється віковими особливостями їх імунної функції, проте дошколята спроможні формувати сильну імунну відповідь на вакцинні антигени, що забезпечує не тільки сероконверсію, а й захисні рівні антитіл.

Епідеміологічна та кілінічна ефективність протигрипозної вакцинації була простежена у всіх щеплених і співставлена з дітьми групи порівняння впродовж 6 місяців зимово-весняного періоду року. 96,7% вакцинованих дітей з БА на грип не захворіли. Легкі загострення БА у групі щеплених хворих розвинулись у 3 (10,0%) переважно в перший тиждень після введення вакцинального препарату. У 85,0% нещеплених хворих на БА спостерігалась значна інфекційна респіраторна захворюваність, в тому числі й на грип (40,0%), що викликало середньотяжкі загострення БА у 75,0% дітей і призвело до госпіталізації 40,0% нещеплених хворих. Слід зауважити, що в період епідемічного підйому захворюваності на грип у вакцинованих проти грипу не реєструвалися також ГРВІ та інші інфекційні захворювання, що співпадає з даними інших дослідників [М.П. Костинов і співавт., 2001; Т.П. Маркова, Д.Г. Чувиров, 2001; І.В. Полеско і співавт., 1998]. Не спостерігалося також загострень хвороби після закінчення вакцинального періоду, що пояснюється не тільки відсутністю інфекційних тригерів, а й загальностимулюючою дією вакцини, що можна розглядати як ефект специфічної імунотерапії і елемент вторинної профілактики БА. Вакцинація проти грипу у хворих на БА сприяла також і значному зниженню частоти ГРЗ і загострень БА, допомогло підтримати контроль за її перебігом.

Вивчення безпечності вакцинації проти грипу показало, що незначні та нетривалі системні побічні дії у перші 3 доби (одноденна температурна реакція, слабкі симптоми астми і атопічного дерматиту) після щеплення зареєстровані у 36,7% дітей, переважно у хворих на тяжку астму (81,8%), хоча при поглибленому аналізі їх причин тільки половину з них можна пов'язати з дією проведеної вакцинації. Місцевих реакцій і госпіталізацій з цього приводу в жодного хворого не спостерігалося, що співпадає з результатами інших фахівців [М.П. Костинов і співавт., 2001; И.В. Полеско і співавт., 1998; Е.Н. Ahmed і співавт., 1998], хоча в їх дослідженнях брали участь пацієнти лише з легкою або середньотяжкою БА. Запропонована методика підготовки дітей з БА до вакцинації дозволяє запобігти розвитку серйозних побічних ефектів у дітей з тяжкою астмою.

З метою імунопрофілактики інших респіраторних інфекцій при БА у 30 хворих віком від 3 до 15 років із значною бактеріальною алергією та наявністю вогнищ вторинної інфекції був застосований рибомуніл 3-місячним курсом за традиційною схемою. Встановлено, що найважливішим лікувальним ефектом препарату було вірогідне зниження у 2,0±0,2 (р<0,05) рази частоти та тривалості (1,7±0,1; р<0,05) гострих інтеркурентних епізодів. Значне покращання спостерігалося у 78,7% хворих, а 13,3% дітей протягом 6 місяців зовсім не хворіли на ГРЗ. Кількість загострень БА скоротилась у цих дітей у 2,7±0,5 рази (р<0,05). Схожі дані отримані Н.А. Коровиною і співавт. (1997), Ю.В. Одинець і співавт. (2003) у часто хворіючих дітей, але без астми. На тлі терапії рибомунілом у 3±0,4 рази (р<0,05) зменшилась частота рецидивів загострень хронічних вогнищ інфекції у ЛОР-органах і в 1,7±0,1 разів (р<0,05) скоротився термін загострення, чого не відбувалось у дітей, які лікувалися тільки базисними препаратами. Після завершення 3-тижневого курсу терапії рибомунілом у хворих відзначені вірогідне підвищення кількості всіх Т-клітин, особливо CD4⁺ (в 1,4±0,05 рази), та активація їх функціональних властивостей, нормалізація параметрів фагоцитозу. Водночас у дітей групи порівняння спостерігалася лише тенденція (0,1>р>0,05) до збільшення числа Т-лімфоцитів. Слід зауважити, що на тлі терапії рибомунілом у хворих на БА у 4,3±0,4 рази (р>0,05) знизився рівень сироваткового ІgE.

Побічні дії препарату спостерігались тільки в 2 випадках: одноразове короткочасне немотивоване помірне підвищення температури на 3 день лікування та епізод сухого кашлю на 5 день лікування рибомунілом, що більше не повторювався і не був перешкодою у лікуванні.

На підставі результатів дослідження розроблена методика підвищення клінічної та протирецидивної ефективності лікування інфекційно-залежної БА у дітей (отриманий патент на корисну модель), згідно якої лікування здійснюється у два етапи, причому на першому етапі, в період загострення БА, використовується антибіотик макролідної групи (наприклад, азитроміцин), а на другому етапі, в період ремісії, додатково застосовується імуномодулятор бактеріального походження (рибомуніл).

Таким чином, застосування запропонованих методик лікування і профілактики БА у дітей, насамперед раннього віку, забезпечило позитивні клінічні і протирецидивні результати - стійку, тривалу клініко-імунологічну ремісію захворювання, дозволило попередити виникнення рецидивів БА протягом тривалого часу та запобігти його прогресуванню.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми педіатрії стосовно оптимізації комплексної допомоги дітям раннього віку, хворим на бронхіальну астму, спрямовану на вчасну діагностику, адекватне лікування і ефективну профілактику захворювання на підставі дослідження особливостей формування і перебігу хвороби та створення діагностичних критеріїв, диференційно-діагностичних алгоритмів і комплексу етапних лікувально-профілактичних заходів.

Бронхіальна астма у дітей на сучасному етапі характеризується раннім початком. У дітей раннього віку маніфестація перших ознак захворювання найчастіше (63,3±10,35%) відбувається у вигляді рецидивного обструктивного бронхіта, менш часто у вигляді повторних епізодів wheezing (19,3±2,30%), сухого кашлюкоподібного кашлю (7,3±1,03%), рецидивного синдрому крупу (5,5±0,80%), типового нападу ядухи (4,6±0,69%).

Найбільш вагомими факторами ризику розвитку бронхіальної астми у дітей раннього віку за рівнем значущості є обтяжена по алергії спадковість (алергійна і лімфатико-гіпопластична конституція дитини, БА у родичів, насамперед у матері), пологова травма, інтранатальна асфіксія, маса тіла при народженні більше 4000 г або менше 2500 г , наявність алергійної патології у дитини, розвиток бронхообструктивного синдрому з частотою більше 3-4 на рік, звґязок його з інфекційними і неінфекційними тригерами, тютюнопаління в сімґї.

Рецидивний обструктивний бронхіт у дітей раннього віку є гетерогенною патологією, 59,4% якої складає бронхіальна астма. Часті повторні епізоди синдрому крупу у третини (33,3%) дітей перших років життя є проявами бронхіальної астми. Рецидиви бронхообструкції та синдрому крупу у хворих молодшого віку потребують всебічного обстеження з обовґязковим алергологічним дослідженням.

У переважної більшості (62,5%) дітей грудного віку бронхіальна астма має тяжкий перебіг хвороби, що супроводжується генералізованою реакцією організму під час загострень, особливо з боку органів життєзабезпечення з швидким зростанням дихальної недостатності, розвитком гіпоксичної енцефалопатії, пароксизмальної тахікардії, парезу кишківника. Малюковій астмі властиві змішаний характер задишки, відсутність нічного характеру ознак хвороби, недостатня ефективність бронхолітичної терапії.

Інфікованість дітей, хворих на бронхіальну астму, атиповими пнвмотропними мікроорганізмами - Mycoplasma pneumoniae (89,5%), Chlamydia pneumoniae (63,4%) i Chlamydia trachomatis (56,3%) - за даними імунофлуоресценції змиву слизу з ротоглотки, серологічного дослідження і полімеразної ланцюгової реакції, значна, проте лише у 15,0% хворих інфекцію можна вважати гострою.

Застосування антибактеріальних препаратів групи сучасних макролідів (азитроміцин) в комплексній терапії інфекційно-індукованих загострень бронхіальної астми у дітей різного віку за наявності клінічних проявів інфекційного процесу та при підтвердженні його результатами серологічного дослідження забезпечує високий лікувальний ефект ( 91,3%), що проявляється швидкою регресією не тільки ознак інфекційного процесу, а й клінічних проявів астми, вірогідним скороченням терміну госпітального лікування (на 3,51±0,56 днів).

Використання інгаляційних глюкокортикостероїдів з перших днів загострення бронхіальної астми у базисній терапії дітей раннього віку призводить до більш швидкої позитивної динаміки післяприступного періоду, вірогідно значного зменшення клінічних проявів і використання бронхолітичних препаратів, скорочення терміну стаціонарного лікування (на 5,32±0,38 днів). Препаратом вибору у дітей молодшого віку, хворих на бронхіальну астму, є флутиказона пропіонат, який при застосуванні у половинній дозі забезпечує такий же клінічний ефект, як і беклометазона діпропіонат. При недостатній ефективності лікування хворих іншими інгаляційними глюкокортикостероїдами доцільним є перехід на флутиказону пропіонат у еквівалентній дозі, замість підвищення дози вихідного інгаляційного глюкокортикостероїда.

Швидка позитивна відповідь на лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у низьких та середньотерапевтичних дозах у дітей перших років життя дозволяє вважати інтервал доз (50-200 мкг/добу за флутиказона пропіонатом і 100-300 мкг/добу за беклометазона діпропіонатом) оптимальним для даної категорії хворих. Застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів у зазначених дозах протягом 3 місяців не призводить до негативного впливу (розвитку клінічних ознак і суттєвої зміни лабораторних показників) на функціональний стан надниркових залоз. Поступовий перехід після проведеного курсу лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами на регулярну адекватну терапію інгаляційними нестероїдними протизапальними препаратами забезпечує підтримку ефективного контролю за перебігом астми протягом року у 88,0% дітей.

Застосування антилейкотриєнового препарату монтелукаста натрія у базисній терапії середньотяжкої бронхіальної астми у дітей шкільного віку є високо ефективним (95,0%) і безпечним (відсутність побічних явищ у 90,0% хворих) засобом, що супроводжується швидкою позитивною клініко-функціональною динамікою і забезпечує ефективний контроль за перебігом хвороби. Монтелукаст особливо показаний у разі переважання нічних ознак захворювання, у випадках астми фізичного і психо-емоційного навантаження, розвитку загострень після вдихання холодного повітря і у разі зміни метеоумов.

Імунопрофілактика грипу у дітей, хворих на середньотяжку та тяжку бронхіальну астму, сучасною субодиничною вакциною характеризується високою (96,7%) клінічною, специфічною серологічною та епідемілогічною ефективністю. 58,6% щеплених хворих сформували специфічну імунну відповідь на всі 3 штами вакцинального препарату. Для запобігання розвитку у дітей небажаних поствакцинальних реакцій та ускладнень запропоновано методику попередження побічних ефектів, яка сприяє добрій переносимості щеплення у більшості хворих (63,3%), а у разі їх виникнення - зменшенню їх виразності (алергійні реакції легкого та нетривалого характеру - у 36,7%).

Застосування рибосомальної вакцини (рибомунілу) у дітей, хворих на бронхіальну астму призводить до клініко-імунологічної ремісії астми і проявляється 2-кратним зниженням кількості ГРЗ, 3-кратним зменшенням частоти загострень хронічних вогнищ інфекції у носоглотці, скороченням їх тривалості у 1,7 рази і частоти гострих епізодів хвороби у 1,3 рази та позитивною динамікою імунологічних показників.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для своєчасного виявлення бронхіальної астми у дітей раннього віку вважати діагностичними критеріями три і більше епізодів бронхообструкції або whezing, чи синдрому крупу, або сухого нападоподібного кашлю, не зумовленого ГРЗ, впродовж 1 року за наявності у дитини поліорганних проявів атопії, насамперед, алергійного риніту і/або атопічного дерматиту, та обтяженої з атопії спадковості, перш за все, по лінії матері. Підвищує ймовірність діагнозу бронхіальної астми наявність алергійної сенсибілізації за даними алергологічного дослідження: збільшення рівнів загального IgE та специфічних IgE-антитіл до різних екзоалергенів. Підтвердженням діагнозу бронхіальної астми є висока ефективність пробної бронхолітичної та превентивної базисної терапії.

З метою уточнення діагнозу у дітей раннього віку з підозрою на бронхіальну астму для виключення схожих за клінічними проявами патологічних станів необхідне проведення детального інструментально-лабораторного обстеження згідно державного протоколу з діагностики та лікування бронхіальної астми.

Для раннього впровадження профілактичних заходів щодо попередження формування бронхіальної астми серед дітей раннього віку слід виділяти 4 групи ризику по розвитку захворювання (високого, середнього, низького, потенційного). Доцільно вже перший епізод обструкції дихальних шляхів у дітей з сімей з обтяженою по атопії спадковістю розглядати як потенційну бронхіальну астму і проводити превентивну протиастматичну базисну терапію.

В звґяку з високою частотою інфікування дітей, хворих на бронхіальну астму, атиповими пневмотропними мікроорганізмами рекомендовано ширше застосовувати серологічне та молекулярно-генетичне (метод полімеразної ланцюгової реакції) дослідження сироватки крові та мокротиння хворих на астму з метою ідентифікації збудника. Позитивні результати зазначених обстежень за наявності ознак гострого інфекційного процесу є показанням до призначення дітям з БА 3-денного курсу азитроміцина перорально у дозі 10 мг/кг маси тіла один раз на добу.

У дітей раннього, особливо грудного, віку з тяжким приступом бронхіальної астми слід ширше використовувати з першого дня лікування інфузійну терапію в режимі гемодилюції (зважаючи на швидкий розвиток дегідратації) з обовґязковим внутрішньовенним введенням преднізолону (враховуючи тенденцію до зниження рівня ендогенного кортизолу в приступному періоді) і амброксолу (з 2-го дня терапії) з метою поліпшення евакуації мокротиння і покращання бронхіальної прохідності.

Дітям раннього віку з середньотяжкою та тяжкою бронхіальною астмою інгаляційні глюкокортикостероїди призначати з перших днів загострення хвороби з використанням спеціальних спейсерів для немовлят з маскою на обличчя або небулайзерів. Індивідуальне дозування інгаляційних глюкокортикостероїдів та термін лікування ними залежать від віку дитини та тяжкості перебігу захворювання: початкові дози в середньому - 100-300 мкг/добу (за беклометазоном діпропіонатом) у хворих на середньотяжку астму протягом 2 тижнів, а у дітей з тяжкою астмою - 3 місяців з поступовим переходом на подальшу базисну терапію інгаляційними нестероїдними протизапальними препаратами. Повторні і подовжені курси лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами рекомендується проводити під час сезонних загострень хвороби та у разі виникнення серйозних гострих епізодів бронхіальної астми на тлі регулярної базисної терапії.

Дітям шкільного віку (з 6 років), хворим на середньотяжку бронхіальну астму з нічними симптомами і проявами астми фізичного і психо-емоційного навантаження, для базисної терапії рекомендується призначати нестероїдний протизапальний препарат - модифікатор лейкотриєнів - монтелукаст натрія у вигляді жувальної талетки в дозі 5 мг на добу 1 раз на день перорально мінімальним терміном 2 місяці.

Для додаткової діагностики бронхіальної астми та контролю ефективності протизапальної терапії рекомендується ширше застосовувати неінвазивні і доступні методи - цитологічне дослідження індукованого мокротиння та назального секрету. У хворих, які отримують лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високих дозах протягом тривалого часу має істотне значення контроль безпечності базисної терапії.

Діти з інфекційно-зумовленими загостреннями бронхіальної астми незалежно від характеру перебігу хвороби повинні підлягати плановій шорічній вакцинації проти грипу. Вакцинація повинна проводитися у передепідемічний сезон року за умов стаціонару у дітей з тяжкою астмою або середньотяжкою астмою - на тлі базисної терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та при застосуванні антигістамінного препарату (лоратадину) у вікових дозах, який призначається за 2 дні до і впродовж 8 днів після введення вакцини, з метою попередження негайних та пізніх алергійних реакцій. Для попередження розвитку системних алергійних реакцій негайного типу (анафілактичний внутрішньомґязово у сідничну область слід ввести преднізолон в дозі 15 мг - дітям до 7 років і 30 мг - дітям старше 7 років. З метою запобігання розвитку поствакцинальних побічних ефектів доцільно використовувати найменш реактогенну і високо імуногенну субодиничну вакцину.

Запропонована методика профілактики побічних реакцій при протигрипозній вакцинації у дітей з бронхіальною астмою, може бути використана не тільки для щеплення проти грипу, але й при імунопрофілактиці інших дитячих інфекційних хвороб, а також при інших алергійних та соматичних захворюваннях у дітей груп ризику розвитку побічних ефектів алергійного характеру.

Хворим на бронхіальну астму у періоді ремісії хвороби доцільно призначати імуностимулятор бактеріального походження з вакцинальним ефектом рибомуніл 3-місячним курсом за схемою: по 3 таблетки (дітям раннього віку - 2 таблетки) вранці натщесерце 1 раз на добу перші 4 дні тижня протягом 3 тижнів першого місяця, а в наступні 2 місяці - перші 4 дні кожного місяця.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Імунокорекція дітей, що часто хворіють // Укр. пульмонол. журнал. - 1996. - №2. - С. 61-64. (співавт. Ласиця О.Л., Рахманова Н.Ю., Ревуцька Г.Є., Гордієнко С.М.). Збір матеріалу, статистична обробка.

Этиопатогенетические механизмы современного обструктивного бронхита у детей // Медицинские новости (Беларусь, Минск). - 1996. - №6. - С. 47-48. (співавт. Ласица О.И.). Підбір літературних джерел, збір і аналіз матеріалу, проведення дослідження, підготовка до друку.

Основные этапы формирования бронхиальной астмы у детей первых лет жизни // Ліки України. - 2000. - №4. - С. 23-26.

Бронхіальна астма у дітей молодшого віку та її терапія інгаляційними кортикостероїдами // Імунологія та алергологія. - 2000. - №1. - С. 43-47. (співавт. Ласиця О.Л., Курашова О.М.). Збір матеріалу, проведення дослідження, статистична обробка, підготовка до друку.

Особенности неотложной помощи и интенсивной терапии бронхиальной астмы у детей раннего возраста // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2000. - №1(д). - С. 286-288. (співавт. Ласица О.И., Курашова О.Н., Ревуцкая А.Е., Леуш В.Т., Зарудняя О.Ф.). Збір і аналіз матеріалу, проведення дослідження, статистична обробка, підготовка до друку.

Применение холинолитиков при бронхообструктивном синдроме у детей // Укр. пульмонол. журнал. - 2001. - №2. - С. 55-58. (співавт. Ласица О.И.). Підбір і аналіз матеріалу.

Ефективність і безпечність специфічної імунопрофілактики грипу субодиничною вакциною Інфлувак у дітей, хворих на бронхіальну астму // Ліки України. - 2002. - № 7-8. - С. 46-48. (співавт. Ласиця О., Мироненко А., Хмельницька Г., Яковлева Н., Остапчук П.М.). Збір і аналіз матеріалу, проведення дослідження, статистична обробка, підготовка до друку.

Значение антигистаминных препаратов первого поколения в лечении детей с аллергодерматозами // Ліки України. - 2002. - №6^(59). - С. 19-21. (співавт. Ласица О., Ревуцкая А., Меллина К., Яковлева Н., Тихомирова Н., Усова Е., Курашова О., Кочнева О.). Підбір матеріалу, проведення дослідження.

Сучасні аспекти бронхіальної астми дитячого віку // Астма та алергія. - 2002. - №1. - С. 44-49. (співавт. Ласиця О.І., Курашова О.М.). Підбір літературних джерел, збір і аналіз матеріалу, підготовка до друку.

Застосування вітамінно-мінерального комплексу “Кіндер-Біовіталь гель” у дітей з алергічними захворюваннями // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2003. - №4. - С. 31-34. (співавт. Ласиця О.Л., Мелліна К.В., Усова О.І., Ткачова Т.М., Зарудня О.Ф.). Збір матеріалу.

Особливості бронхіальної астми у дітей грудного віку // Астма та алергія. - 2003. - №4. - С. 18-21.

Роль вірусних інфекцій як тригерів загострень бронхіальної астми та ефективність специфічної імунопрофілактики грипу субодиничною вакциною “ІНФЛУВАК” у дітей, хворих на бронхіальну астму // Перинатологія і педіатрія. - 2003. - №3.- С. 21-25. (співавт. Ласиця О.Л., Остапчук П.М.). Підбір літературних джерел, організація роботи, проведення дослідження, підготовка до друку.

Роль атипичной микрофлоры в патогенезе бронхиальной астмы у детей // Укр. пульмонол. журнал. - 2004. - №1. - С. 16-20. (співавт. Ласица О.И.). Підбір літературних джерел, організація роботи, збір матеріалу, статистична обробка, підготовка до друку.

Ключевые положения лечения бронхиальной астмы у детей как основа создания государственного протокола // Современная педиатрия. - 2004. - №2(3). - С. 40-49. (співавт. Ласица О.И., Меллина К.В.). Підбір літературних джерел, підготовка до друку.

Бронхообструктивний синдром у дітей раннього віку та особливості муколітичної терапії // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2004. - №2. - С. 27-31. (співавт. Ласиця О.І.). Організація роботи, підбір літературних джерел, збір матеріалу, підготовка до друку.

Эффективность азитромицина в лечении инфекционно-зависимых обострений бронхиальной астмы у детей // Здоровье женщины. - 2004. - №1(17). - С. 123-127. (співавт. Ласица О.И., Гавриленко Т.И., Кочнева О.Н.). Збір і аналіз матеріалу, статистична обробка, підготовка до друку.

Современные подходы к использованию макролидных антибиотиков в лечении заболеваний органов дыхания у детей // Современная педиатрия. - 2004. - №3(4). - С. 82-85. (співавт. Ласица О.И., Усова Е.И.). Підбір літературних джерел.

Принципи диференційної діагностики бронхообструктивного синдрому (БОС) інфекційного та алергічного походження у дітей раннього віку // Збірник наук. праць співробітників, присвячений 75-річн. ювілею КДІУЛ. - Київ. - 1993. - С. 90-92. (співавт. Ласиця О.І., Ревуцька Г.Є., Мальченко Г.О., Кузьменко І.О.). Проведення дослідження, створення бази даних.

Сучасний стан диференційної діагностики бронхіальної астми у дітей раннього віку // Збірник наук. праць співробітників КМАПО по закінчених та перехідних НДР за 1990-1996 рр. - Київ. - 1997. - Вип.7. - С. 479-483.

Клініко-патогенетична характеристика обструктивного бронхіту у дітей раннього віку // Збірник наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ. - 1998. - Вип. 7, кн. 2. - С. 520-528.

Роль алергії та інфекції у генезі обструктивного бронхіту у дітей в сучасних умовах // Збірник наукових статей “Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики”. - Запоріжжя: Видавництво ЗДМУ. - 1999. - вип. 5. - С. 64-67. (співавт. Ласиця О.І., Ревуцька Г.Є., Мелліна К.В.). Збір матеріалу, проведення дослідження, підготовка до друку.

Сучасні принципи патогенетичної терапії невідкладних станів при бронхіальній астмі у дітей перших років життя // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ. - 2000. - вип. 9., кн. 2. - С. 631-636. (співавт. Ласиця О.Л., Курашова О.М.). Збір матеріалу, статистична обробка, підготовка до друку.

Сучасні терапевтичні аспекти алергології дитячого віку // Збірник наук. праць співроб. КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ. - 2003. - вип. 12., кн. 1. - С. 716-725. (співавт. Ласиця О.Л., Мелліна К.В., Усова О.І., Тихомирова Н.К., Яковлева Н.Ю., Ткачова Т.М.). Підбір літературних джерел, підготовка до друку.

Особливості патогенетичної терапії бронхіальної астми у дітей грудного віку // Збірник наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ. - 2003. - Вип. 12, кн. 2. - С. 612-622.

Рецидивний синдром псевдокрупу як дебют бронхіальної астми у дітей раннього віку // Збірник наук. праць співробітників КМАПО. - Київ. - 2004. - Вип. 13, кн. 2. - С. 527-534.

Патент України на винахід №42933 А 7 А61К31/00, А61Р11/00 від 15.11.2001 “Спосіб лікування бронхіальної астми у дітей” (заявка №2000020765, бюл. №10), 10.12.2001 р.(співавт. Ласиця О.Л., Курашова О.М.). Організація роботи, збір матеріалу, статистична обробка, підготовка до друку.

Патент України на корисну модель №4637 7 А61К31/00 від 17.01.2005 “Спосіб лікування інфекційно-залежної форми бронхіальної астми у дітей” (заявка на винахід №20040705369 від 05.07.2004, співавт. Ласиця О.Л.). Організація роботи, збір матеріалу, статистична обробка, підготовка до друку.

АНОТАЦІЯ

Охотнікова О.М. Профілактика і рання діагностика бронхіальної астми у дітей. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - “Педіатрія”. Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена вивченню факторів ризику розвитку і підвищенню ефективності вчасної діагностики та лікування бронхіальної астми у дітей раннього віку, а також визначенню показань до антибіотикотерапії та специфічної протигрипозної і неспецифічної імунопрофілактики загострень хвороби, асоційованих з частими респіраторними інфекціями.

Дослідження еволюції рецидивних варіантів обструктивного бронхіту і синдрому крупу проведено у 216 дітей раннього віку. Встановлено, що у 59,4% хворих з рецидивами бронхообструкції та у 33,3% з повторними епізодами крупу в межах 6 років сформувалась бронхіальна астма. Визначені суттєві фактори ризику розвитку і 5 клінічних варіантів бронхіальної астми у 109 дітей раннього віку: рецидивний бронхообструктивний синдром (63,3%), wheezing (19,3%), рецидивний синдром крупу (7,3%), синдром сухого нападоподібного кашлю (5,5%), типовий напад ядухи (4,6%). Визначена висока інфікованість дітей з бронхіальною астмою, хламідіями і мікоплазмами, що є показанням до призначення препарату групи макролідів - азитроміцину, який був ефективним у 91,3% з 76 хворих. Встановлено, що у дітей раннього вікy призначення інгаляційних глюкокортикостероїдів з перших днів загострення астми призводить до більш швидкої ліквідації симптомів хвороби і скороченню термінy стаціонарного лікування. Використання їх при середньотяжкій астмі впродовж 2 тижнів, а при тяжкій - 3 місяців забезпечує ефективний контроль за перебігом хвороби у 100% і 83% хворих відповідно. Визначена висока ефективність (95%) 2-місячного курсу монтелукасту при середньотяжкій астмі у дітей 6-11 років. Доведена висока клініко-епідеміологічна і серологічна ефективність застосування субодиничної вакцини в профілактиці грипу у дітей з тяжкою і середньотяжкою астмою. Використання рибомунілу для профілактики ГРЗ і загострень хронічних запальних захворювань носоглотки, а також зумовлених ними загострень бронхіальної астми дозволяє суттєво підвищити ефективність базисної терапії.

Ключові слова: бронхіальна астма, фактори ризику, діагностика, лікування, діти раннього віку, антибіотикотерапія, специфічна протигрипозна та неспецифічна імунопрофілактика інфекційно-індукованих загострень.

АННОТАЦИЯ

Охотникова Е.Н. Профилактика и ранняя диагностика бронхиальной астмы у детей. - Рукопись.

Диссертaция на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности “Педиатрия”. Институт педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена изучению факторов риска развития и повышению эффективности своевременной диагностики и лечения бронхиальной астмы у детей раннего возраста, а также определению показаний к антибиотикотерапии, специфической противогриппозной и неспецифической иммунопрофилактике обострений заболевания, ассоциированных с частыми респираторными инфекциями.

Исследование эволюции рецидивирующих вариантов обструктивного бронхита (128 детей) и синдрома крупа (88 детей) проведено у 216 детей раннего возраста. Установлено, что у 59,4% больных с рецидивами бронхообструкции и у 33,3% с повторными эпизодами крупа в пределах 6 лет сформировалась бронхиальная астма. Изучение факторов риска развития бронхиальной астмы проведено на основе ретроспективного исследования различий эволюции рецидивирующего обструктивного бронхита. Методом корелляционного анализа 48 показателей определены существенные факторы риска формирования астмы: генетические; факторы со стороны матери; факторы со стороны ребенка в период норожденности, на первом году жизни, в период раннего детства; внешние факторы. Изучены клинические особенности дебюта бронхиальной астмы у 109 больных раннего возраста. Определены 5 клинических вариантов бронхиальной астмы у больных первых лет жизни: рецидивирующий бронхообструктивный синдром (63,3%), wheezing (19,3%), рецидивирующий синдром крупа (7,3%), синдром сухого приступообразного кашля (5,5%), типичный приступ удушья (4,6%).

Определена высокая инфицированность 76 детей, больных бронхиальной астмой, хламидиями и микоплазмами, что является показанием для назначения препарата группы макролидов - азитромицина, применение которого в период обострения астмы, спровоцированного ОРЗ, эффективно у 91,3% больных.

Исследована эффективность базисных препаратов (флутиказона пропионата, беклометазона дипропионата и кромогликата натрия у 30 детей раннего возраста и перорального модификатора лейкотриенов - монтелукаста натрия у 20 детей 6-11 лет). Назначение глюкокортикостероидов с первых дней обострения астмы приводит к более быстрой ликвидации симптомов болезни и сокращению сроков стационарного лечения. Применение при среднетяжелой астме в течение 2 недель, а при тяжелой - 3 месяцев обеспечивает єффективный контроль за течением болезни у подавляющего большинства больных (100,0% и 83,0% соответственно). Доказана безопасность применения ингаляционных глюкокортикостероидов у детей младшей возрастной группы. Разработаны начальные дозы и методика лечения этими препаратами больных раннего возраста. Определена высокая эффективность (95,0%) 2-месячного применения монтелукаста в лечении среднетяжелой астмы у 20 детей 6-11 лет.

Доказана высокая эпидемиологческая, клиническая и серологическая эффективность применения субъединичной вакцины в иммунопрофилактике гриппа у 30 детей с тяжелой и среднетяжелой астмой, ассоциированной с ОРЗ. Усовершенствована методика профилактики поствакцинальных аллергических реакций и осложнений.

Применение рибомунила для иммунопрофилактики ОРЗ, обострений хронических воспалительных заболеваний носоглотки и обусловленных ими обострений бронхиальной астмы у больных в возрасте старше 3 лет позволяет существенно повысить клинико-иммунологическую эффективность базисной терапии, способствует улучшению течения и прогноза болезни.

Ключевые слова: бронхиальная астма, факторы риска, диагностика, лечение, дети раннего возраста, антибиотикотерапия, специфическая противогриппозная и неспецифическая иммунопрофилактика инфекционно-индуцированных обострений.

SUMMARY

Elena N. Okhotnikova. Prophylaxis and early diagnostics of bronchial asthma in children. - Manuscript.

The thesis for obtaining the Doctor of Medical Sciences Degree in the speciality 14.01.10 - “Pediatrics”. The Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of Academy of Medical Sciences of Ukraine. Kyiv, 2005.

The thesis is devoted to study of risk factors development, increase of efficacy of early diagnostics and therapy of bronchial asthma in children of early childhood, as well as specific antiinfluenza and nonspecific immune prophylaxis of asthma exacerbations that is associated with frequent acute respiratory infections.

The investigation of 6-years evolution of recidivating variants of obstructive bronchitis and croup syndrome was carried out in 216 children of early childhood.Bronchial asthma at these variants was formed in 59,4% and 33,3% patients, respectively. There were determined the essential risk factors development as well as the 5 clinical variants of asthma in 109 children of early childhood: recidivating bronchoobstructive syndrome (63,3%), wheezing (19,3%), recidivating croup syndrome (7,3%), syndrome of dry coughing fit (5,5%), typical asthmatic fit (4,6%).

The administration of inhaled glucocorticosteroids from the first days of asthma exacerbation for children of early childhood promotes to rapid symptoms liquidation and schortens hospital care terms. It is safe and promotes to asthma control in 83% severe and 100% moderate patients. The high efficacy (95%) of montelukast basic therapy in 20 children with moderate asthma at the age 6-11 years is proved. The high Mycoplasmas and Chlamydias infectivity of 76 children with asthma is determined that gives rise to administration of azithromycin, which is effective in 91,3% patients. The high efficacy of subunit vaccine for influenza prophylaxis is proved in 30 children with severe and moderate asthma. The application of ribomunyl for prophylaxis of acute respiratory infections, exacerbations of chronic inflammatory diseases of nasopharynx and induced by them asthma exacerbation increases efficacy of basic therapy essentially.

Key words: bronchial asthma, risk factors, diagnostics, therapy, children of early childhood, antibiotic therapy, specific antiinfluenza and nonspecific immune prophylaxis of infection-induced asthma exacerbation

Размещено на Allbest.ru