Матеріал і методи дослідження. Об'єктом дослідження стали 112 хворих, що страждають на хронічні неспецифічні захворювання легень (ХНЗЛ), які були розділені на 3 групи. В 1-у групу увійшли 42 хворих ХНЗЛ (7 хворих на хронічний абсцес легені, 10 хворих з бронхоектатичною хворобою, 2 хворих з кістозною хворобою легень, 18 хворих з хронічним гнійним бронхітом і 5 хворих з кістою легені) з фізіологічним рівнем секреції тироїдних гормонів, перебіг яких характеризувався наявністю вторинного хронічного бронхіту (ХБ); у 2-у - 38 хворих на ХНЗЛ (9 хворих з хронічним абсцесом легені, 9 хворих з бронхоектатичною хворобою, 2 хворих з кістозною хворобою легень, 13 хворих з хронічним гнійним бронхітом і 5 хворих з кістою легені) з вторинним ХБ і зниженим рівнем секреції гормонів ЩЗ, до лікувального комплексу яких в передопераційному періоді не включалась замісна терапія трийодтироніном; до 3-ої групи - 32 хворих на ХНЗЛ (4 хворих з хронічним абсцесом легені, 5 хворих з бронхоектатичною хворобою, 1 хворий з кістозною хворобою легень, 17 хворих з хронічним гнійним бронхітом і 5 хворих з кістою легені) з вторинним ХБ і зниженим рівнем секреції гормонів ЩЗ, до лікувального комплексу яких включалася замісна терапія трийодтироніном. Як засіб контролю використовувалася кров 24 здорових донорів.

Матеріалом дослідження служили кров і бронхоальвеолярні змиви (БАЗ), отримані при проведенні бронхоскопії, а також зразки слизової оболонки бронхів, отримані intra operationem з резектованих ділянок бронхолегеневої тканини.

Діагноз встановлювався на підставі даних комплексного клініко-рентгенологічного обстеження з урахуванням показників функції зовнішнього дихання. Вимір та реєстрація параметрів зовнішнього дихання, що включають спірограму, пневмотахограму, потік-об'ємну діаграму з автоматичним розрахунком пульмонологічних показників, здійснювалися на комп'ютеризованому комплексі «ТОН-I» випуску Харківського науково-виробничого об'єднання ТОН. В усіх пацієнтів у період обстеження було загострення ХБ.

Визначали: рівень ТТГ у сироватці крові обчислювали з використанням тест-системи для кількісного імуноферментного аналізу тиротропіну в сироватці чи плазмі крові людини фірми «ДИАплюс» (Москва); рівень загального Т4 и загального Т3 в сироватці крові з використанням тест-системи для кількісного одностадійного конкурентного твердофазового імуноферментного аналізу на напівавтоматичному фотометрі «CORMAY MULTI». Проводилося визначення поглинання незв'язаної форми тироксину лімфоцитами (ПТЛ (модифікована методика Трофімова В.І. і співавт. (1989); додатково нами досліджувався ПТЛ у варіантах «навантажувальних тестів» з преінкубацією клітин з тималіном в наступній серії умовно пронумерованих експериментів: експеримент 1: суспензія мононуклеарів визначення ПТЛ; експеримент 2: суспензія мононуклеарів інкубація клітин с 0,02 мл 0,01% розчину тималіну в середовищі 199 відмивання клітин визначення ПТЛ. Для визначення біологічної активності тималіну нами використана модифікація методу Морозова В.Г. і Хавінсона В.Х. (1989) в серії експериментів: експеримент 3: суспензія мононуклеарів (отриманих при постановці експерименту 1; використовувалася доза 80106) визначення Еа-РУЛ; експеримент 4: суспензія мононуклеарів інкубація клітин з 0,5% розчином трипсину (у співвідношенні 10:1) відмивання клітин визначення Еа-РУЛ; експеримент 5: суспензія мононуклеарів інкубація клітин з 0,5% розчином трипсину (в співвідношенні 10:1) відмивання клітин інкубація клітин з 0,02 мл 0,01% розчину тималіну в середовищі 199 відмивання клітин визначення Еа-РУЛ; експеримент 6: суспензія мононуклеарів інкубація клітин з 0,5% розчином трипсину (у співвідношенні 10:1) відмивання клітин інкубація клітин з 25 мкг/100 мл L-тироксину (хімічної компанії SIGMA, США) в середовищі 199 відмивання клітин інкубація клітин з 0,02 мл 0,01% розчину тималіну в середовищі 199 відмивання клітин визначення Еа-РУЛ. Проводилося визначення фібринолітичної активності лейкоцитів крові (Пуртов А.В. и соавт. (1990) в серії експериментів: експеримент 7: суспензія мононуклеарів визначення показника L; експеримент 8: суспензія мононуклеарів інкубація клітин з 0,02 мл 0,01% розчину тималіну в середовищі 199 відмивання клітин визначення показника L; експеримент 9: суспензія мононуклеарів інкубація клітин з 25 мкг/100 мл L-тироксину (хімічної компанії SIGMA, США) в середовищі 199 відмивання клітин інкубація клітин з 0,02 мл 0,01% розчину тималіну в середовищі 199 відмивання клітин визначення показника L. Використана реакція розеткоутворення (А.И. Кусельман, 1987) для виявлення рецепторів на лімфоцитах до тромбіну, активаторами плазміногену тканинного і кров'яного типів (А.М. Братчик, 1993). Метод культивування бронхіального епітелію (Лурия Е.А. (1972) в серії експериментів: експеримент 10: культивація бронхіального епітелію в термостаті при 37^оС протягом трьох діб визначення проліферативного індексу (ПІ), який відбивав процент мітозів, на 300 епітеліальних клітин; експеримент 11: культивація в тих же умовах, але з додаванням (препарати вводилися в культуральне середовище на початку експерименту, а також на другу добу культивування) 1,0 мг/мл тималіну визначення ПІ; експеримент 12: культивація з додаванням в культуральне середовище 1,0 мг/мл тималіну + 25 мкг/100 мл L-тироксину в середовищі 199 визначення ПІ. Після завершення культивування епітеліальних клітин бронхів у дослідах 10-12 проводилося дослідження фібринолітичної (активаторної) активності культурального середовища за методом Astrup T., Mullertz S. (1952) і часу рекальцифікації за Bergerhof H., Roca L. (1954). Дослідження гормоноопосередкованої лімфоїдної регуляції проліферативної спроможності бронхіального епітелію в серії дослідів: експеримент 10 (Л): суспензія аутологічних мононуклеарних клітин у дозі 80106 (контроль - в камері Горяєва) в культуральне середовище на початку культивування; експеримент 11 (Л): суспензія мононуклеарів преінкубація лімфоцитів з 0,02 мл 0,01% розчину тималіну в середовищі 199 протягом 30 хв. у термостаті при 37^оС відмивання клітин в культуральне середовище; експеримент 12 (Л): суспензія мононуклеарів преінкубація клітин з 25 мкг/100 мл L-тироксину в середовищі 199 відмивання клітин інкубація клітин з 0,02 мл 0,01% розчину тималіну в середовищі 199 відмивання клітин в культуральне середовище. Визначення субпопуляцій лімфоцитів за диференційованими антигенами з використанням методу мембранної імунофлюоресценції із застосуванням гібридомних моноклональних антитіл до лейкоцитарних диференційованих антигенів та антигенів активації серії LT підприємства «Сорбент» (Інститут імунології РАМН, Москва). Додатково нами досліджувалися показники CD4+ и CD8+, а також розраховувався ІРІ у варіантах «навантажувальних тестів» в наступній серії умовно пронумерованих дослідів: експеримент 16: суспензія мононуклеарів інкубація клітин з 0,05 мл тканинного екстракту (отриманий за методикою Скипетрова В.П. и соавт. (1986)) визначення CD; експеримент 17: суспензія мононуклеарів інкубація клітин з 0,05 мл тканинного екстракту інкубація клітин з 0,02 мл 0,01% розчину тималіну в середовищі 199 визначення CD; експеримент 18: суспензія мононуклеарів інкубація клітин з 0,05 мл тканинного екстракту інкубація клітин з 25 мкг/100 мл L-тироксину в середовищі 199 відмивання клітин інкубація клітин з 0,02 мл 0,01% розчину тималіну в середовищі 199 визначення CD.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Нами встановлено, що у хворих 1-ої, 2-ої та 3-ої груп рівень тиротропного гормону гіпофіза і вміст загального тироксину в сироватці крові не виходять за межі діапазону фізіологічних коливань цього показника. Вміст загального трийодтироніну у хворих 1-ої групи істотно не відрізняється від відповідного показника в групі здорових осіб, а у хворих 2-ої та 3-ої груп - знижений в 1,2 рази (p<0,01, р₁<0,05). Слід підкреслити, що саме рівень Т₃ став своєрідною «точкою відліку» при формуванні груп порівняння в нашій роботі.

Вміст загального тироксину в тканинних екстрактах слизової оболонки бронхів у хворих 2-ої та 3-ої груп, у порівнянні з хворими 1-ої групи, статистично достовірно знижений на 26,1-21,2% (р < 0,05). можна припустити, що при фізіологічному рівні вмісту загального Т₄ в периферичному кровотоці у хворих 2-ої та 3-ої груп наявний дисбаланс метаболізму тироїдних гормонів на рівні тканин, що характеризується або порушенням механізмів «доставки» Т₄ в тканини, або його підвищеним споживанням in loko morbi, з утворенням великої кількості гормонально неактивного реверсивного Т₃, який не виявляється тест-системою для визначення загального Т₃. підтвердженням цієї думки служить зареєстрована нами відсутність Т₃ (в діапазоні чутливості тест-системи) в екстрактах тканин слизової оболонки бронхів у хворих 2-ої та 3-ої груп.

Встановлено, що у хворих 2-ої та 3-ої груп системний дефіцит Т₃ поєднується зі зниженням концентрації Т₃ и Т₄ в тканинах слизової оболонки бронхів. Таким чином, у хворих на ХНЗЛ поняття «синдром низького трийодтироніну» виходить за рамки кількісної оцінки вмісту тироїдних гормонів у периферичному кровотоці і включає порушення місцевого (тканини бронхів) ендокринного балансу.

Нами також установлено, що показник ПТЛ у хворих 1-ої групи не виходить за межі діапазону його фізіологічних коливань і не змінюється під впливом преінкубації клітин з тималіном. У хворих 2-ої та 3-ої груп при надходженні в стаціонар (експеримент 1) досліджуваний показник знижений відповідно на 46,0% і 48,8% (р < 0,01), а під впливом фактора тимусу (експеримент 2) статистично значимо зростає на 34,3-37,0% (р₁ < 0,02).

Таким чином, нами зареєстровано біологічне явище, що полягає у здатності мононуклеарних лейкоцитів поглинати з інкубаційного середовища не зв'язаний з білком тироксин. При цьому процес споживання не зв'язаної з білком форми тироксину є тимус-залежним: в інкубаційній експериментальній моделі з преінкубацією клітин з тималіном показник ПТЛ статистично значно зростає. Ці факти дозволяють припустити можливість формування своєрідного «контуру саморегуляції» системного дефіциту трийодтироніну: зниження ПТЛ клітинами при збереженому системному рівні Т₄ > зниження дейодування Т₄ в тканинах (де й виявляється ефекторна «місія» лейкоцитів) і утворення Т₃ > зниження системного рівня Т₃.

Результати дослідження Т-клітинного імунітету свідчать, що у хворих 1-ої, 2-ої і 3-ої груп при надходженні в стаціонар наявне істотне зниження експресії Т-лімфоцитами поверхневих Еа-рецепторів (в 2,7-3,0 рази, р < 0,001). Таким чином, особливістю патогенезу гнійно-некротичних форм ХНЗЛ є виражене зниження функціональної активності Т-клітинного ланцюга імунітету.

В біологічній експериментальній моделі з тималіном (експеримент 5) під впливом тимічного фактора наявне відновлення рецепторного поля лімфоцитів: вміст Еа-РУЛ у хворих 1-ої, 2-ої та 3-ої груп зростає відповідно на 40,0% (р₄ < 0,001), 20,0% (р₄ < 0,01) і 19,0% (р₄ < 0,01). При цьому в експерименті 5 у хворих ХНЗЛ, що перебігають на фоні зниженого синтезу Т₃ вміст Еа-РУЛ статистично значно нижче, ніж у хворих 1-ої групи, що свідчить про знижену біологічну активність чинників тимусу при дефіциті ендогенного трийодтироніну. Додання в «навантажувальний» експеримент етапу інкубації клітин з людським тироксином (експеримент 6) супроводжується потенціюванням тималін-залежної активації Т-клітинної ланки імунітету: вміст Еа-РУЛ у хворих 2-ої та 3-ої груп достовірно зростає (в порівнянні з експериментом 5) відповідно на 41,7% (р₅ < 0,001) та 40,0% (р₅ < 0,001). У хворих же 1-ої групи істотної динаміки дослідженого показника під впливом Т₄ нами не виявлено.

Таким чином, у хворих на гнійно-некротичні форми ХНЗЛ і синдром низького трийодтироніну наявні тироксин-опосередкована стимуляція тимус-залежної функціональної активності Т-клітинного імунітету. Останнє, на нашу думку, можна розцінити як патофізіологічне обґрунтування доцільності використання замісної терапії тироїдними гормонами для опосередкованої (через фактори тимусу) активації клітинного імунітету.

Нами виявлені істотні відмінності у впливі лейкоцитів на фібринолітичну активність аутологічної плазми у здорових та хворих осіб. Так, якщо в групі здорових людей додавання лейкоцитів до еуглобулінового згустку прискорює лізис останнього на 22,9±1,3%, то у хворих 2-ої та 3-ої груп, навпаки - лейкоцити сповільнюють лізис еуглобулінового згустку (знак «-») відповідно на 3,0 ± 0,1% (р < 0,001) і 2,8 ± 0,1% (р < 0,001). У хворих 1-ої групи лейкоцити хоча й зберігають потенціюючу фібринолітичну активність лейкоцитів дію (знак «+»), але досліджений показник в 4,2 рази (р < 0,001) нижчий фізіологічного рівня його коливань.

Нами також установлено, що під впливом тималіну (експеримент 8) у хворих як 2-ої, так і 3-ої груп лейкоцити відновлюють здатність потенціювати фібринолітичну активність (ФА): у хворих 2-ої групи показник L зростає до +5,1 ± 0,2%, у хворих 3-ої групи - до 4,9 ± 0,2% (р₃ < 0,001). В експерименті 9 під дією гормону ЩЗ досліджений показник у хворих на ХНЗЛ достовірно зростає у групах хворих з низьким системним рівнем Т₃: у хворих 2-ої групи на 66,7% (р₄ < 0,001), у хворих 3-ої групи - на 57,1% (р₄ < 0,001).

У хворих 1-ої, 2-ої та 3-ої груп при надходженні в стаціонар (експеримент 7) вміст Е_ТР-РУЛ підвищено відповідно до 7,5 ± 0,3%, 7,7 ± 0,3% и 8,0 ± 0,4% (р < 0,001) й істотно знижується (в порівнянні з експериментом 7) в навантажувальних інкубаційних тестах з тималіном в експерименті 8 (відповідно на 24,0%, 32,5% і 25,0%, р₃ < 0,001). Тироксин (експеримент 9) істотно не впливає на досліджений показник у хворих на ХНЗЛ як з фізіологічним рівнем Т₃ (1-а група), так і зниженим його вмістом (2-а та 3-я групи хворих).

При надходженні в стаціонар (експеримент 7) у хворих 1-ої, 2-ої та 3-ої груп виявлене зниження вмісту лімфоцитів, експресуючі рецептори до сечового активатора плазміногена (відповідно на 60,5%, 66,2% і 68,2%, p < 0,001). При цьому досліджений показник у хворих із синдромом низького трийодтироніну (2-а та 3-я групи) достовірно нижчий, ніж у хворих з фізіологічним рівнем Т₃ в системному кровотоці (1-а група).

В експериментальній моделі з преінкубацією клітин з тималіном (експеримент 8) вміст Е_У-РУЛ зростає на 58,1% (p₃ < 0,001) у хворих 1-ої групи, на 67,9% (p₃ < 0,001) у хворих 2-ої групи і на 64,0% (p₃ < 0,001) у хворих 3-ої групи. В експерименті 9 достовірної динаміки (в порівнянні з експериментом 8) вміст Е_У-РУЛ у хворих 1-ої групи не виявлено, а у хворих 2-ої та 3-ої груп виявлено потенціюючий вплив тироксину на експресію лімфоцитами поверхневих Е_У-рецепторів: показник достовірно зростає відповідно на 11,2% (p₄ < 0,01) і 17,1% (p₄ < 0,001).

У здорових осіб рецептори до тканинного активатора плазміногена експресують 20,8 ± 0,5% лімфоцитів, а у хворих на ХНЗЛ (експеримент 7) цей показник знижений на 50,5-47,1% (p < 0,001). Нами також виявлена тималін-опосередкована активація експресії Е_ТА-рецепторів лімфоцитами: в експерименті 8 показник підвищується у хворих 1-ої, 2-ої та 3-ої груп відповідно на 43,8% (p₃ < 0,001), 34,0% (p₃ < 0,001) і 21,8% (p₃ < 0,001). Достовірного впливу тироксину на тималін-залежну стимуляцію Е_ТА-розеткоутворення (експеримент 9) у хворих 1-ої групи нами не виявлено. Встановлено також, що у хворих на ХНЗЛ із синдромом низького трийодтироніну тироїдний гормон потенціює біологічну активність фактора тимусу: вміст Е_ТА-РУЛ у зазначеному експерименті зростає у хворих 2-ої і 3-ої груп (на 15,2-16,4%, p₄ < 0,01).

При вивченні процесів репаративної регенерації тканин бронхів нами встановлено, що у хворих на ХНЗЛ при надходженні в стаціонар (експеримент 10) ПІ знижений на 58,4-56,5% (p < 0,001), а під впливом тималіну (експеримент 11) зростає на 48,3-40,7% (p₁ < 0,001). В експерименті 12 (тималін+тироксин) виявлена здатність тироїдного гормону потенціювати тималін-залежну проліферативну активність: показник зростає у хворих 1-ої, 2-ої та 3-ої груп відповідно на 28,0% (p₂ < 0,001), 28,1% (p₂ < 0,01) и 25,6% (p₂ < 0,01). Таким чином, наявність гнійно-деструктивних процесів в бронхолегеневій тканині є істотним «фактором обтяження» порушень репаративної регенерації бронхіального епітелію у хворих вторинним ХБ. Слід підкреслити, що вихідний (до постановки експериментів) рівень Т₃ у хворих на ХНЗЛ не впливає, як на реалізацію тималін-залежної стимуляції ПАЕ, так і на прорегенераторну активність тироїдного гормону.

У хворих на ХНЗЛ виявлене підвищення регіонарного коагуляційного потенціалу, що перешкоджає завершенню запального процесу в слизистій оболонці бронхів і є основою для хронізації захворювання і розвитку пневмосклеротичних змін. Так, час рекальцифікації (ЧР) культурального середовища (дослід 10 (ЧР)) у хворих на ХНЗЛ укорочено на 27,5-38,5% (р < 0,001), а під впливом тималіну (дослід 11 (ЧР)) достовірно зростає на 14,5-19,5% (р₁ < 0,05). У досліді 12 (ЧР) істотного впливу тироксину на тималін-залежну прокоагулянтну активність епітеліальних клітин у хворих 1-ої групи не виявлено, а у хворих 2-ої та 3-ої груп досліджений показник зростає на 12,5-12,4% (р₂ < 0,05).

Гіперкоагуляційні зрушення на рівні тканин бронхів у хворих на ХНЗЛ сполучаються зі зміною місцевого протеолітичного потенціалу. Так, у хворих 1-ої, 2-ої і 3-ої груп при надходженні в стаціонар (дослід 10 (ФА)) має місце підвищення активаторної активності культурального середовища відповідно на 69,0%, 50,3% і 55,0% (p < 0,001).

Тималін здійснює потенціюючий вплив на фібринолітичну активність культурального середовища тільки в хворих 1-ої групи: у досліді 11 (ФА) аналізований показник зростає на 11,9%, p₁ < 0,05. Достовірна динаміка ФА культурального середовища під впливом тироксину виявлена в хворих усіх груп, що свідчить про модулюючий вплив тироїдного гормону на функціональну активність клітин бронхіального епітелію. Таким чином, у цілому гормони ЩЗ приводять до формування тимус-опосередкованого «збалансованого» зрушення в системі коагуляція/фібриноліз в бік переваги фібринолізу. Останній, виконуючи «шомпольну» функцію, буде сприяти ефективній реканалізації бронхів і лізису депозитів фібрину.

Введення суспензії аутологічних мононуклеарів у культуральне середовище (експеримент 10 (Л)) у хворих 1-ої, 2-ої і 3-ої груп не здійснює статистично значимого впливу на ПІ епітелію бронхів. Цей факт вказує на морфогенетичну пасивність лімфоцитів у подібних хворих, що можна пояснити інертністю клітин після реалізації їхньої дії - запуску процесів синтезу ДНК (Бабаева А.Г. и соавт., 1991). Під впливом преінкубації лімфоцитів з тималіном (експеримент 11 (Л)) досліджений показник зростає відповідно до 14,1 ± 0,6 (р и p₁ < 0,001), 10,8 ± 0,5 (р и p₁ < 0,05) і 11,7 ± 0,6 (р < 0,01, p₁ < 0,05). В інкубаційній моделі з тироксином (експеримент 12 (Л)) гормон потенціює тималін-опосередковану стимуляцію проліферативної активності епітеліальних клітин тільки у хворих 2-ої і 3-ої груп: показник зростає відповідно на 18,5% (р и p₁ < 0,001, p₂ < 0,02) і 14,5% (р и p₁ < 0,001, p₂ < 0,05).

Таким чином, процеси репаративної регенерації бронхіального епітелію (включаючи його прокоагулянтний і фібринолітичний потенціал) у хворих на гнійно-некротичні форми ХНЗЛ і вторинний ХБ, що протікає на фоні зниженого синтезу ендогенного трийодтироніну, знаходяться під контролем тимічних факторів (тимус-індукована проліферація), гормонів ЩЗ (тироїд-опосередкована проліферація), а також клітинного імунітету (лімфоцитарно-опосередкований гормонозалежний пластичний ефект).

У периферичному кровотоці вміст лімфоцитів, експресуючих поверхневі ідентифікаційні маркери CD4⁺ у хворих 1-ої, 2-ої і 3-ої груп, знижено на 33,3-43,7% (р < 0,001). При цьому в хворих на ХНЗЛ зі зниженим рівнем трийодтироніну (2-а і 3-я групи) при надходженні в стаціонар досліджений показник статистично значимо нижчий, ніж у хворих з фізіологічним рівнем секреції тироїдного гормону.

При введенні тканинних екстрактів у реакцію визначення Т-хелперів/індукторів, проведену з кров'ю здорових донорів (експеримент 16), нами установлено, що слизова оболонка бронхів у хворих 1-3-ої груп має властивості пригнічувати експресію поверхневих рецепторів CD4⁺ (або блокувати їх): досліджений показник знижується на 24,0-31,9% (р < 0,001). Зазначені факти дозволяють припустити, що in loko morbi внаслідок зазначеної здатності тканин бронхів, у хворих на ХНЗЛ формується своєрідний «внутрішній контур» самопідтримки патологічного процесу за рахунок формування імунного дисбалансу.

В експериментальній моделі з преінкубацією клітин з фактором тимусу (експеримент 17) показник CD4⁺ у хворих 1-ої і 3-ої групи повертається в діапазон його фізіологічних коливань, а в хворих 2-ої групи залишається достовірно нижчим (на 14,6%, р₁ < 0,05) у порівнянні з хворими 1-ої групи. Таким чином, у хворих 2-ої групи виявлена функціональна тимічна недостатність, що характеризується зниженням здатності скасовувати модифікацію рецепторного поля Т-лімфоцитів (по експресії CD4⁺).

Особливого інтересу, на нашу думку, заслуговують результати вітрального досвіду з тироксином (експеримент 18): під впливом тироїдного гормону показник CD4⁺ у хворих 2-ої групи повертається до фізіологічного рівня. Можна припустити, що дія гормону ЩЗ пов'язана з підвищенням чутливості (відповідальності) лімфоцитів на тимічні гормональні стимули.

У концентрації 1:5000 тканинні екстракти зберігають свою інгібуючу експресію поверхневих клітинних ідентифікаційних маркерів лише у хворих 2-ої групи: показник CD4⁺ в експерименті 16 знижений на 18,6% (р < 0,02). При цьому здатність тимічного фактору скасовувати модифікацію рецепторного поля Т-лімфоцитів (в експерименті з преінкубацією клітин з екстрактами в розведенні 1:5000) у хворих 2-ої групи зберігається: досліджений показник в експерименті 17 повертається до фізіологічного рівня. Істотного впливу тироксину (експеримент 18) на досліджений показник (при розведенні 1:5000) у хворих 1-3-ої груп нами не виявлено.

Таким чином, у патогенезі вторинного ХБ у хворих з гнійно-некротичними формами ХНЗЛ, що перебігають на фоні зниженого системного рівня Т₃, має місце формування «зовнішнього контуру» самопідтримки патологічного процесу за рахунок інгібуючого функціональну активність Т-лімфоцитів впливу тканинних факторів, що містяться в слизовій оболонці бронхів.

У загальному кровотоці показник CD8⁺ у хворих 1-ої, 2-ої і 3-ої груп знижений відповідно на 24,2% (р < 0,01), 28,4% (р < 0,001) і 32,7% (р < 0,001). Нами також установлено, що основною «точкою дотику» імуноактивних факторів, що містяться в тканинних екстрактах, є імунорегуляторна популяція Т-хелперів/індукторів, але не Т-супресорів/кілерів: у навантажувальних експериментальних моделях статистично вагомого впливу на досліджений показник ні тканинні екстракти, ні тималін і тироксин не здійснюють. Таким чином, сумарний імуноактивний вплив тканинних факторів спрямований на формування відносного (гіпер) супресорного варіанту імунного дисбалансу.

ІРІ у хворих 1-ої, 2-ої і 3-ої груп (при вивченні системного імунного потенціалу) до початку лікування знижений на 13,2-19,3% (р < 0,01), що можна розглядати як несприятливу ознаку, яка вказує на тяжкість перебігу процесу. Преінкубація лімфоцитів здорових донорів із тканинними екстрактами слизової оболонки бронхів (отриманих intra operationem) хворих 1-ої, 2-ої і 3-ої груп призводить до істотного зниження ІРІ: відповідно на 21,2%, 19,8% і 23,6% (р < 0,001). У хворих 1-ої і 3-ої груп під впливом преінкубації клітин з фактором тимусу (експеримент 17) ІРІ повертається в діапазон його фізіологічних коливань, а в хворих 2-ої групи залишається статистично вагомо зниженим. В експериментальній моделі з преінкубацією лімфоцитів з людським тироксином (експеримент 18) у розведенні екстрактів 1:10 у хворих на ХНЗЛ із вторинним хронічним бронхітом, що перебігає на фоні зниженого рівня ендогенного Т_3, які не одержували замісну терапію трийодтироніном (2-а група) ІРІ повертається до норми, а в хворих 1-ої і 3-ої груп істотно не змінюється.

Зазначені факти дозволяють констатувати наявність у хворих на гнійно-некротичні форми ХНЗЛ із синдромом низького трийодтироніну існування тироїд-опосередкованої системи контролю функціональної активності Т-клітинного імунітету.

Здатність тканинних екстрактів хворих 2-ої групи до зниження значень Т_х/Т_с в експерименті 16 (у порівнянні з хворими 1-ої і 3-ої груп) зберігається й у розведенні екстрактів 1:5000. При цьому, потрапляючи в системний кровообіг (що й моделюється розведенням 1:5000), імуноактивні тканинні фактори у хворих 2-ої групи не здатні інгібувати тимус-залежні процеси скасування модифікації рецепторного поля лімфоцитів: в зазначеному розведенні в експерименті 17 ІРІ у хворих 2-ої і 3-ої груп повертається до норми. Істотного впливу Т₄ на досліджений показник у хворих 1-3-ої груп у розведенні екстрактів 1:5000 нами не виявлено.

У периферичному кровообігу в хворих 1-3-ої груп показник ЧР на першому етапі обстеження (до початку лікування) істотно не змінюється. У навантажувальних експериментальних моделях установлено, що екстракти слизової оболонки бронхів у хворих на ХНЗЛ містять фактори з прокоагулянтною активністю: у розведенні 1:10 ВР знижується у хворих 1-ої, 2-ої і 3-ої груп відповідно на 31,7%, 43,1% і 28,7% (p < 0,001). При цьому прокоагулянтна активність екстрактів у хворих 2-ої групи статистично значно вища, ніж у хворих 1-ої і 3-ої груп. Гіперкоагуляційний вплив екстрактів у хворих 2-ої групи зберігається до розведення 1:5000 включно.

Відповідно до отриманих нами даних, у вихідному розведенні (1:10) екстракти хворих 1-ої, 2-ої і 3-ої груп містять фібринолітичні активні фактори, що підвищують досліджений показник на 35,9-22,5% (p < 0,001), а в розведенні 1:5000 - втрачають здатність впливати на досліджений показник. У периферичному ж кровообігу у хворих 1-3-ої груп активаторна активність крові не виходить за межі фізіологічного діапазону. Разом з тим у хворих 2-ої і 3-ої груп у порівнянні з хворими 1-ої групи досліджений показник статистично достовірно нижчий.

Таким чином, дефіцит ендогенного Т₃ у хворих з гнійно-некротичними формами ХНЗЛ сприяє формуванню дисбалансу в системі гемокоагуляція/фібриноліз у бік переваги гіперкоагуляційних зрушень перш за все на регіонарному (тканини бронхів) рівні. Замісна терапія Т₃ (у хворих 3-ої групи) здійснює достовірний вплив (у бік зниження) тільки на місцевий прокоагулянтний потенціал слизової оболонки бронхів.

При дослідженні клінічної ефективності включення замісної гормональної терапії в комплексну терапію загострення ХБ у хворих на ХНЗЛ із фоновим дефіцитом ендогенного Т₃ нами встановлено, що у хворих 2-ої групи на другому етапі дослідження (при виписуванні зі стаціонару; ліотиронін у лікуванні не застосовувався) статистично вагомої динаміки показників ПАЕ, ЧР культурального середовища, ФА культурального середовища, а також лімфоїдної регуляції ПАЕ не виявлено. У хворих же 3-ої групи під впливом курсу терапії ліотироніном виявлено статистично достовірне зростання ПАЕ (на 22,6%, р<0,01, р₁<0,02), прокоагулянтної і ФА епітеліальних клітин (відповідно на 22,3% (р<0,02, р₁<0,05) і 21,9% (р<0,001, р₁<0,01), а також лімфоїдної регуляції ПАЕ (на 25,8%, р<0,01, р₁<0,02).

У 2-ій і 3-ій групах зменшення кашлю і задишки відзначено відповідно в 51,6% і 82,1% випадків, полегшення виділення мокротиння і/чи зниження її добового обсягу - у 58,1% і 89,3% випадків.

Висновки

У дослідженні розкриті тироїд-залежні механізми порушення функціональної інтеграції імунної та ендокринної (гормони тироїдної лінії) систем як суттєвого чинника патогенезу загострення вторинних форм хронічного бронхіту. Розроблено та впроваджено в клінічну практику метод тироїд-замісної терапії у таких хворих.

1. У хворих з гнійно-некротичними формами ХНЗЛ виявляється синдром низького трийодтироніну, що впливає на функціонування клітинного імунітету і корелює характером і вираженістю імунного дисбалансу.

2. Встановлено існування системи тироїд-залежного імунного нагляду за процесами репаративної регенерації, яка залежить від характеру і вираженості імунного дисбалансу.

3. Патогенез гнійно-деструктивних форм ХНЗЛ, що протікає на фоні дефіциту ендогенного Т₃, характеризується особливою формою імунно-ендокринного дисбалансу, який проявляється (гіпер) супресорним варіантом імунодефіциту і порушенням тироксин-залежної функціональної активності лімфоцитів.

4. У хворих з гнійно-деструктивними формами ХНЗЛ має місце дисбаланс функціональної інтеграції імунної системи і системи гемостазу, що характеризується порушенням фібринолітичної активності лейкоцитів, а також експресії поверхневих рецепторів до тромбіну й активаторів плазміногену сечового і тканинного типів.

5. Гормони щитоподібної залози здатні здійснювати прямий чи тимус-обумовлений модулюючий вплив на функціональну інтеграцію імунної системи і системи гемостазу, що полягає в експресії лімфоцитами рецепторів до активаторів плазміногену і тромбіну, а також фібринолітичної активності імуноцитів.

6. При гнійно-деструктивних формах ХНЗЛ виявлена здатність лімфоцитів поглинати тироксин, що залежить від активності факторів тимусу.

7. У хворих з гнійно-некротичними формами ХНЗЛ із дефіцитом ендогенного Т₃ виявлена гормоно (тималін- і тироїд-) залежна морфогенетична активність лімфоцитів. Використання тироїдних гормонів у таких хворих сприяє стимуляції лімфоцитарної активації проліферативних процесів у бронхіальному епітелію.

8. У хворих з гнійно-некротичними формами ХНЗЛ та синдромом низького трийодтироніну доцільне використання замісної терапії гормонами щитоподібної залози для корекції гормоно (тималін- і тироїд-) - залежної функціональної активності лімфоцитів (включаючи фібринолітичну і прокоагулянтну). У цих же хворих замісна терапія трийодтироніном виступає також імунокоректором екстраімунного характеру (включаючи тироїд- і тималін-залежні ефекти).

Практичні рекомендації

У хворих на ХНЗЛ, рекомендується проводити комплексну оцінку імунного та ендокринного (гормони щитоподібної залози) потенціалів, включаючи імуномоделюючу терапію, що є метою раціонального лікування.

Для корекції функціональної активності клітинного імунітету, стимуляції репаративної регенерації бронхіального епітелію у хворих з гнійно-некротичними формами ХНЗЛ, що протікають на фоні зниженого синтезу ендогенного Т_3, рекомендується проводити курс ліотироніну по 25 мкг 2 рази на день курсом 7-10 днів.

Список друкованих праць за темою дисертації