Лазерна кореляційна спектроскопія в диференційній діагностиці пієлонефриту

Размещено на http://allbest.ru

ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

14.01.06- Урологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Лазерна кореляційна спектроскопія в диференційній діагностиці пієлонефриту

Рачок Ігор Васильович

Київ- 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Костєв Федір Іванович,

Одеський державний медичний університет,

завідувач кафедри урології та нефрології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Черненко Василь Васильович,

Інститут урології АМН України,

головний науковий співробітник відділу сечокам'яної хвороби

доктор медичних наук, професор

Щербак Олександр Юрьович,

Київська медична академія післядипломної освіти

ім. П.Л. Шупика, професор кафедри урології

Провідна установа: Донецький державний медичний університет,

кафедра урології та оперативної нефрології, МОЗ України, м. Донецьк

Захист відбудеться 18.04.2006 р. о__13__ годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 при Інституті урології АМН України

за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9- а

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту урології АМН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9- а

Автореферат розісланий 13.03.2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Старцева Л.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інфекційно- запальні захворювання нирок- гострий та хронічний пієлонефрит займають одне з переважних місць у структурі патології нирок і складають до 80 % всіх захворювань нирок./О.Ф. Возіанов, С.П. Пасечніков, 2000; О.Ф. Возіанов і співавт., 1999/.

Рання та своєчасна діагностика пієлонефрита є надзвичайно важливою клінічною задачею, тому що відсутні патогномонічні симптоми, присутні значний поліморфізм, а також перебіг захворювання часто приймає латентний характер.

Слід підкреслити, що пієлонефрит розвивається та перебігає на фоні інших захворювань, які впливають на функцію нирок /Г.А. Котлярова із співавт.,1999/.

В патогенезі пієлонефрита заслуговують увагу так звані слідові реакції. До цієї групи можна приєднати всі захворювання та провокаційні фактори, випереджаючі інфекцію сечових шляхів, а також імуносупресивні та аутоімунні порушення, перетворюючі нирку в орган найменшого опору /М.Я. Ратнер, В.В. Серов, В.А. Варшавський, 1998; О.Ф. Возіанов і співавт., 1997/.

Проблема надання спеціалізованої допомоги хворим на пієлонефрит не зменшується з роками /О.Ф. Возіанов із співавт., 1999, 2000; С.П. Пасєчніков із співавт., 2001; Д.Ю. Пушкарь, П.І. Раснер, 2002; Є.А. Квятковський із співавт., 2001/. Це пояснюється поширеністю патології, оскільки, існуючи як самостійне захворювання, пієлонефрит може ускладнювати цілий ряд інших хвороб і не тільки урологічного профілю /Ю.А. Єрмаков із співавт., 1999/.

Диференційна діагностика пієлонефриту та гломерулонефриту часто є складною. Лабораторна симптоматика нерідко не відображає характеру захворювання, а клінічні симптоми при компенсованому перебігу захворювання малоінформативні. Не завжди існує при пієлонефриті паралелізм між бактеріурією та лейкоцитурією.

Враховуючи, що проблема діагностики та лікування пієлонефриту має важливе соціальне значення, перед дослідниками стоїть задача по вивченню діагностичних можливостей різних методів, направлених на ефективну профілактику захворювань та реабілітацію хворих.

Висока чутливість методу лазерної кореляційної спектроскопії (ЛКС) відносно білкових інградієнтів дозволяє його використання не лише для аналізу сироватки та плазми крові, но і для інших біологічних рідин. Метод дозволяє реєструвати білковий спекр сечі, котра вважається за результатами більшості лабораторних методів вільною від білку представляється надто перспективним в урології і нефрології. Низький вміст білку в сечі здорових людей часто находиться на порозі чутливості більшості методів, що не дають можливості виявити ступінь протеінурії, що повязано з індивідуальними коливаннями складу білку в сечі /Ю.І. Бажора, Л.А. Носкін, 2002/.

Все вищезазначене й обумовило необхідність проведення данного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота виконана відповідно до планів кафедри урології та нефрології Одеського державного медичного університету та пов'язана з виконанням науково- дослідної теми „Вплив сучасних техногенних і екологічних факторів на розвиток, клінічний перебіг захворювань органів сечової та репродуктивної системи і шляхи їх корекції”, яка виконувалась за планом науково- дослідницьких робіт, затвердженних МОЗ України (номер Державної реєстрації 0101U007764).

Мета дослідження. Удосконалення диференційної діагностики пієлонефриту на підставі обгрунтування теоретичних основ та розробки науково- методичних положень практичного використання лазерної кореляційної спектроскопії.

Задачі дослідження:

На основі клічних досліджень дати порівняльну оцінку загальноприйнятим методам диференційної діагностики пієлонефриту.

Визначити діагностичні можливості ЛКС в діагностиці гострого та хронічного пієлонефрита.

Розробити ЛКС семіотику пієлонефрита та практичні рекомендації по використанню метода ЛКС в диференційній діагностиці.

Визначити рівень скорельованності зв'язків клініко- лабораторних та ЛКС- симптомів при запальних захворюваннях нирок.

Обгрунтувати перспективне використання ЛКС у діагностиці та диференційній діагностиці пієлонефрита, прогнозуванні клінічного перебігу та оцінці патологічного стану.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено комплексне дослідження субфракційного складу сироватки крові та сечі у хворих пієлонефритом, визначені діагностичні критерії за лазерною кореляційною спектроскопією. кореляційний спектроскопія пієлонефрит

Вперше за визначенням функції розподілу по розмірам частинок завислих або розчинених в сироватці крові та сечі виявлені гомеостатичні ЛК- зсуви у хворих гострим та хронічним пієлонефритом.

Вперше створена семіотична ЛКС класифікація місцевого процесу та системних порушень при запальних захворюваннях нирок.

Виявлено, що характер спрямованості зсувів субфракційного складу сечі, зумовлений різним ступенем полімерізації макромолекул сечі, що визначає роль уропротеїнів в етіології запального процесу нирок.

Доведено значення субфракційного складу сечі, що полягає в основі змін фізико- хімічних властивостей основних уропротеїнів та складових осаду сечі, в диференційній діагностиці нозологічних форм та визначенні тяжкості патологічного процесу при запальних захворюваннях нирок.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано новий високотехнологічний метод комплексної оцінки багатопараметрових зсувів в інтегральній системі сироваточного гомеостазу та субфракційного складу сечі, що має високу диференційну чутливість до характеру патологічних змін в нирках.

Метод лазерної кореляційної спектроскопії з високим ступенем достовірності дозволяє скоротити час досліджень і виявити наявність гомеостатичних ЛК- зсувів сироватки крові та сечі і таким чином підвищити рівень діагностики, своєчасно визначити раціональну лікувальну программу та проводити моніторинг за її ефективністю.

Висока чутливість ЛКС дослідження відносно тяжкості патологічного процесу при пієлонефриті та гломерулонефриті може бути перспективним для оцінки ефективності лікування.

Особистий внесок здобувача. Ідея наукової роботи запропонована нуковим керівником. Здобувачем у співпраці з науковим керівником здійснено розробку основних теоретичних і практичних положень роботи, визначена мета та завдання дослідження. Самостійно проаналізовані літературні джерела, проведено інформаційний пошук. Здобувач провів набір і обробку фактичного матеріалу. Всі дослідження хворих проведені особисто здобувачем або при його безпосередній участі. Особисто написані всі розділи дисертації, а також основна частина опублікованих праць. Висновки та практичні рекомендації сформульовані разом з науковим керівником. Деякі публікації та винаходи виконані у співавторстві.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження були представлені на науково- практичних конференціях: “Біофізичні стандарти та інформативні технології в медицині” Одесса- 2003 р., “Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури та валеології” Одесса- 2004 р., “Науковий потенціал світу” Дніпропетровськ- 2004 р. та засіданнях регіональної асоціації урологів (2002- 2005 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових робіт, з яких 4 журнальних статей, 2 Методичні рекомендації, 4 публікацій в наукових збірниках. Одержано 1 деклараційний патент на винахід.

Структура та об'єм дисетрації. Дисертація викладена на 162 сторінках тексту комп`ютерного набору. Вона складається з вступу, огляду літератури, 3 розділів особистих досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел, у тому числі 129 джерел вітчизняних авторів та країн СНД і 46 джерел закордонних авторів. Дисертація містить 46 таблиць та 30 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матаріали та методи дослідження. Об'єктом дослідження були 163 хворих, що знаходились на стаціонарному лікуванні, серед яких 117 хворих на пієлонефрит з різним ступенем активності інфекційно-запального процесу нирок, що склали основну клінічну групу та 46 хворих на гломерулонефрит, представленний різними формами, варіантами, стадіями та фазами клінічного перебігу, що ввійшли до групи порівнювання.

Контрольну групу склали 30 осіб, середній вік яких був близьким до середнього віку хворих основної клінічної групи, а в анамнезі не значилося захворювань нирок.

До основної групи хворих ввійшли хворі на гострий серозний та гострий гнійний пієлонефрит (включаючий пацієнтів з гнійно- деструктивними формами: апостематозний нефрит, карбункул та абсцес нирки, некротичний папіліт).

Хронічний пієлонефрит, за перебігом запального процесу, представлений трьома фазами: латентного та активного запалення і ремісії.

Гострий гломерулонефрит серед хворих групи порівнювання за варіантами розподілено на нефрітичний, анефротичний, нефротичний.

Хронічний гломерулонефрит, варіанти: анефротичний, нефротичний; стадії: догіпертензивна, гіпертензивна, ХНН; фази перебігу: ремісія, загострення.

Клінічне обстеження проводилося у всіх хворих, включало вивчення анамнезу, огляду хворого та фізікальні методи обстеження.

Лабораторно- клінічне дослідження виконувалося всім хворим, до і після лікування. Досліджувалися загальний аналіз крові з визначенням зсувів лейкоцитарної формули, осад сечі з визначенням питомої густини, лейкоцитурії, протеїнурії, бактеріурії, ерітроцитурії, наявність уротелія, циліндрурії різного генеза. Визначався рівень добової втрати білка, ендогенного кліренсу креатініна, клубочкової фільтрації нирок по Ребергу-Тарєєву. Виконувався всім хворим бактеріологічний посів крові і сечі з метою виявлення патогенної флори. Проводилися проби Земницького, Амбюрже, Нечипоренко. Виконувалися біохімічні аналізи включаючи визначення рівня глюкози, загального білка і білкових фракцій, креатініна, сечовини крові, визначався загальний, вільний і зв'язаний білірубін, трансамінази в сироватці крові (АЛТ, АСТ), холестерин, -липопротеіди, електроліти крові, зміни в коагулограмі, а також імуноглобуліни класів J, А,М.

Ультразвукове дослідження органів сечової системи проводилося всім хворим, за показниками проводилась доплерографія судин нирок.

Рентгенурологічне дослідження так само проводилося всім хворим, що включало оглядову та екскреторну рентгенограму з необхідною експозицією часу, крім того 13-ти хворим проведена цистоскопія, катетеризація сечоводу з ретроградній уретеропієлографієй. Так само 49-ти хворим проведена комп'ютерна томографія нирок, яка мала абсолютні показники.

Радіоізотопна ренографія виконана 123 хворим (75,5%) до лікування і 107 (65,6%) після лікування.

Морфологічні дослідження з гістологічною оцінкою ниркової тканини виконані у 32 хворих, яким проводилося хірургічне лікування з приводу гострого гнійного пієлонефриту.

Субфракційний склад сироватки крови і сечі реєстрували використовуючи лазерний кореляційний спектрометр ЛКС-03-“ИНТОКС”, розроблений в лабораторії молекулярної і радіаційної біофізики Санкт-Петербурзького інституту ядерної фізики РАН і виготовленого НВО “Прогрес” АН України (потужність лазера 8 мВт, довжина хвилі від 5 до 10000нм), для визначення розмірів мікрочастинок.

Для об'єктивної характеристики субфракційного складу різних біологічних рідин використовували “семіотичну” класифікацію (Терновой К.С., 1998), згідно якої по осі абсцис були виділені диференціально-значущі зони. Кількість дискретних зон і їх розмірність залежить від характеру досліджуваної біорідини. Що стосується сироватки крові запропоновано 5 дискретних зон залежно від розміру світлорозсіювальних частинок: I (0-10 нм); II (11-30 нм); III (31-70 нм); IV (71-150 нм); V (вище 150 нм). Залежно від характеру перерозподілів світлорозсіювальної здатності частинок у вказаних зонах запропонована семіотична класифікація ЛКС сироватки крові припускающа ідентифікацію 8 різних напрямів зсувів в системі сироваткового гомеостазу. При цьому кожному симптомокомплексу відповідає декілька градацій, що відображають ступінь вираженості перерахованих спектральних зсувів: початкова (1), помірна (2) і виражена (3).

Щодо 0 групи (нормологічної) можна виділити два основні напрями зсувів гомеостазу, що визначають формування решти груп: при переважанні в сироватковому гомеостазі процесів гідролізу утворюються інтоксикационно-, катаболічно- або дистрофічно- подібні зсуви (залежно від характеру гидролітичних процесів), а при накопиченні в спектрі крупномолекулярних частинок, що найчастіше супроводить процесам алергізації і аутоіммунній сенсибілізації, формуються макромолекулярні зсуви (аллерго- і аутоіммунно-подібні). При змішаних зсувах, якщо ступінь їх вираженості знаходиться на початковому (1) або помірному (2) рівнях внесок макромолекулярних зсувів є значнішим.

З метою зіставлення одержаних ЛКС гістограм, на основі математичної теорії груп була розроблена програма “Нозологічний класифікатор”, яка, представляючи кожну гістограму у вигляді крапки в 32-мірному просторі, проводить зіставлення і порівняння груп. Результати порівняння представляються у вигляді класифікаційної карти, на якій кожному спектру відповідає крапка, що виходить при проектуванні гістограми на площину. Де вибраний розподіл по групах максимально достовірний по статистичним критеріям. З'єднані загальними ознаками спектри розміщуються на площині “купчасто”. Це видно, наприклад, при зіставленні груп хворих з хронічним пієлонефритом і гломерулонефрітом. Замкнуті овальні лінії обмежують зони дисперсії варіантів в межах ± 2.

о - хворі хронічним гломерулонефрітом;

х - хворі хронічним пієлонефритом.

Гістограми, які знаходяться у зоні дисперсії своєї группи складають точність методу. Додавши до них кількість гістограм потрапивших до зони дисперсії гістограм групи що протистоїть, ми визначаємо його специфічність.

Результати досліджень статистично оброблені, проведено їх порівняня.

Результати досліджень. При ЛКС- метрії сечі, при гострому та хронічному пієлонефриті, спостерігається досить значний вклад нормологічних зсувів (32% при гострому та 22% при хронічному пієлонефриті). Найбільше вираженими є алерго- подібні зрушення (гострий пієлонефрит- 18%, хронічний- 34%).

У сироваточному гомеостазі знижується кількість нормологічних зсувів (8% при гострому та відсутні при хронічному пієлонефриті) і різко зростають катаболічно- подібні та дістрофічно- подібні зсуви (гострий пієлонефрит- 28% та 38%, хронічний пієлонефрит- 50% та 34% відповідно).

ЛКС- зсуви в сечі при хронічному пієлонефриті характеризуються тим, що у фазі ремісії 55% всіх спостережень відносяться до нормологічних зсувів. У фазі латентного та активного запалення нормологічні зсуви відсутні. Таким чином, висока відмінність в характеристиці ЛКС- зсувів в сечовому гомеостазі у фазі ремісії, латентного перебігу та активного запалення у бік їх нормалізації, дозволяє їх вважати критерієм для оцінки ремісії. Що стосується диференціації зсувів, то тут звертає на себе увагу наступне: при латентній фазі запалення різко зростають алерго- подібні зсуви (група зчеплення 5) які у фазі ремісії складали 5%, а вже у фазі латентного запалення - 61%, а у фазі активного запалення- 17%. На цьому фоні зростання катаболічно- подібних зсувів залишається незначним - 9% і 16% відповідно. Помітно зростає і частота змішаних зсувів у фазі активного запалення . Це говорить про те, що основний характер фази латентного та активного запалення на відміну від фази ремісії виявляється в тому, що при фазі латентного та активного запалення переважають алерго-подібні зсуви і в деякій мірі зростає частота змішаних зсувів. На цьому прикладі, за допомогою ЛКС- зсувів в сечі, легко диференціюються фази латентного та активного запалення від фази ремісії хронічного пієлонефриту.

Що стосується ЛКС- зрушень у сироваточному гомеостазі при хронічному пієлонефриті, тут спостерігається досить значне зростання катаболічно- подібних зсувів- 46% у фазі латентного та 66% у фазі активного запалення, а також значний внесок дістрофічно- направлених зсувів (ремісія- 25%, латентний перебіг- 46%, фаза активного запалення- 17%).

При латентному та активному перебігу запалення, на відміну від ЛКС- метрії сечі при даній нозології) зовсім відсутні змішані зсуви, що вказує на більшу чутливість ЛКС- дослідження сечі при хронічному пієлонефриті.

На високу чутливість ЛКС- метрії сечі вказує також характеристика зсувів сечового гомеостазу при гострому пієлонефриті де переважна кількість нормологічних зсувів (72%) припадає на гострий серозний пієлонефрит, а на гострий гнійний пієлонефрит, до якого входили і хворі з гнійно- деструктивними процесами в нирках- лише 6%. Визначно те, що при гострому серозному пієлонефриті, крім нормологічних зсувів, визначаються тільки катаболічно- подібні (28%), жодних інших ЛКС- зсувів при данній палології не спостерігалось.

При гострому гнійному пієлонефриті всі гомеостатичні зсуви представлені в досить рівній мірі, за виключенням аутоімуно- подібних зсувів які при даній нозологічній формі не спостерігались.

Оцінюючи ЛКС- дослідження сироватки крові при гломерулонефриті значних гомеостатичних зрушень не ниявлено. Всі ЛКС зсуви представлені також в досить рівній мірі.

Що стосовно сечового гомеостазу, спостерігаються досить виражені аутоімуно- подібні ЛК- зсуви (65%), наявність змішаних зсувів (алерго- інтоксикаційно- подібні- 11% та аутоімуно- інтоксикаційно- подібні- 7%).

Також звертає на себе увагу відсутність нормологічних зсувів, що знову підкреслює приоритетність використання сечі для ЛКС- метрії при запальних захворюваннях нирок.

Дані ЛКС- дослідження сироватки крові та сечі ми аналізували за допомогою програми нозологічний класифікатор, за допомогою якої обчислювались точність та чутливість методу.

Аналіз ЛК- спектрів за допомогою програми “Нозологічний класифікатор” ми почали із зіставлення показників серед донорів, а також хворих на хронічний та гострий пієлонефрит, тобто тих груп, де показники гомеостазу явно різні.

Точність методу ЛКС при диференціації спектрів сироватки крові хворих на хронічний пієлонефрит та донорів складає 75,8%. А враховуючи групу ризику 13,3% з числа донорів, можна укласти, що чутливість методу складає 89,1%.

Аналізуючи дані класифікаційного аналізу спектрів сечі ми одержали наступні результати: точність методу ЛКС при диференціації спектрів сечі хворих на хронічний пієлонефрит та донорів складає 84,5%, а чутливість - 94,5%.

Точність методу ЛКС при диференціації ЛК- спектрів сироватки крові хворих на гострий пієлонефрит та донорів складає 79,7%, а чутливість - 89,7%. При дослідженні ЛК- спектрів сечі точність методу при диференціації хворих на гострий пієлонефрит від донорів складає 89,8%, а чутливість - 99,8%. Результати класифікаційного аналізу порівняння ЛК- спектрів сироватки крові хворих свідчать про те, що точність методу при виявленні хворих на гострий пієлонефрит складає 83,2%. При цьому, враховуючи спектри хворих із зони взаємоперекриття, що входять до відповідних груп ризику, чутливіть при аналізі сироватки у хворих на гострий пієлонефрит складає 95,3%, а у хворих на хронічний пієлонефрит - 86,0%. При співставленні ЛК- спектрів сечі точність методу при виявленні хворих на гострий пієлонефрит складає 91,5%, хронічний пієлонефрит - 86,2%, а чутливість - 96,7% та 89,6%, відповідно.

Продовженням рішення поставленої задачі з'явилося вивчення диференційно- діагностичних можливостей ЛКС при різних формах та ступенях вираженості активності запального процесу. Тому, за допомогою ЛКС, нами були вивчені ЛК- спектри сироватки крові та сечі при серозній і гнійній стадіях гострого пієлонефриту, а також при хронічному пієлонефриті на стадіях активного, латентного запалення та ремісії.

При співставленні ЛК- спектрів сироватки крові хворих гострим серозним та гострим гнійним пієлонефритом виявлено, що точність методу при диференціації даних нозоформ відносно виявлення гострого серозного пієлонефриту складає 66,7%, а чутливість - 71,6%. При цьому, точність методу при виявленні гострого гнійного пієлонефриту складає 78,1%, а чутливість - 94,8%. При співставленні ЛК- спектрів сечі точність методу при виявленні гострого серозного пієлонефриту у хворих складає 72,2%, чутливість - 74,6%, а гострого гнійного пієлонефриту - 85,4% і 96,5% відповідно.

Також нами проводився класифікаційний аналіз порівняння ЛК-спектрів сироватки крові та сечі хворих при хронічному пієлонефриті на стадіях активного, латентного запалення та ремісії. Одержані дані свідчать про те, що ЛК- спектри сироватки крові та сечі на стадії активного запалення достовірно диференціюються від спектрів на стадії ремісії та латентного запалення.

Для вивчення можливостей лазерної кореляційної спектроскопії в диференційній діагностиці нозоформ відмінних по характеру запалення нами проведені дослідження в групі хворих на гломерулонефрит.

За наслідками дослідження сироватки крові точність методу ЛКС при виявленні хворих гострим гломерулонефритом рівна 60,0%. Враховуючи, що в зону взаємоперекриття зон дисперсії потрапило ще 16,1% варіантів ЛК- спектрів з групи хворих хронічним гломерулонефритом (група ризику), то чутливість методу склала 76,1%.

При аналізі ЛК- спектрів сечі у хворих гострим гломерулонефритом, точність методу вища і досягає 66,7%, а чутливість - 76,4%.

Підсумовуючи результати нозологічного класифікаційного аналізу запальних процесів в нирках ми співставили ЛК- спектри сироватки крові та сечі всіх хворих гломерулонефритом та пієлонефритом.

При співставленні ЛК- спектрів сироватки крові точність методу при виявленні хворих пієлонефритом склала 86,4%, чутливість - 97,3%; а гломерулонефритом - 76,1% та 81,2%, відповідно.

Класифікаційний аналіз спектрів сечі показав, що точність методу при виявленні хворих пієлонефритом досягає 91,4%, чутливість - 97,9%; а гломерулонефритом - 82,6% і 86,9%, відповідно.

Таким чином, параметри, що вивчаються, вказують на те, що по сполучуваності ЛК- зсувів в сироватковому та сечовому гомеостазі, ми можемо диференціювати патологічні процеси, прогнозувати характер їх перебігу. Високий ступінь ЛК- зсувів з боку сечового гомеостазу і мінімальні ЛК- зсуви в сироватковому гемостазі, вказують на локалізацію патологічного процесу та сприятливий прогноз. Стани мінімальних ЛК- зсувів в сечовому гомеостазі із значними ЛК- зсувами в сироватковому гомеостазі вказують на латентний перебіг та обтяжний в прогностичному плані для організму процес, що дозволяє диференціювати ступінь тяжкості патологічного процесу, а також оцінювати прогностичну значність окремих клініко- лабораторних параметрів, встановлювати рівень локалізованності процесу та його генералізації.

Одержані результати демонструють високу інформативність, точність та чутливість методу ЛКС в діагностиці та диференційній діагностиці запальних процесів в нирках, що може бути використано в урології та нефрології.

ВИСНОВКИ

1. Виявлена оптимальна сукупність найбільш значущих традиційних лабораторно- клінічних симптомів пієлонефрита (лейкоцитурія, бактеріурія, протеінурія, лихоманка, біль), але точність і специфічність їх значення не перевищують 60 %.

2.Метод лазерної кореляційної спектроскопії забеспечує достовірну діагностику гострого (89,8 %) та хронічного пієлонефрита (84,5 %) через відмінність в індукції гідролітично направленних ЛК- зсувів ліпопротеінового метаболізму та дисбалансу альбуміно- глобулінових субфракцій.

3. Зміни субфракційного складу при пієлонерфиті виражаються перевагою з боку алерго- подібних ЛК- зсувів сечі (34% при хронічному, 18% при гострому пієлонефриті) та катаболічно- і дистрофічно- подібних ЛК- зсувів в сироватці крові (50% і 34% відповідно при хронічному та 28% і 38% при гострому пієлонефриті), і зростанням високомолекулярних інгредієнтів.

4. Алерго- інтоксикаційно- катаболічно- подібні ЛКС зсуви з боку сечі (86 % при хронічниму пієлонефриті і 66 % при гострому) відображають деструктивні процеси в нирках, вказують на враження канальцевого апарату нирки та секрецію високомолекулярних тканинних компонентів і є характерними для інфекційно- запального процесу- пієлонефриту.

5. Зміни субфракційного складу, що реєструються методом ЛКС при гломерулонефриті виражаються зростанням аутоімуно- подібних (65% в сечі) ЛК- зсувів, що вказує на порушення ліпопротеінового метаболізму та тканинної дистрофії.

6.Зміни ЛКС- метрії сечі чутливі до перебігу хронічного пієлонефриту, де нормологічні зсуви (55 %) характерні фазі ремісії; алерго- подібні (61 %)-фазі латентного запалення; алерго- інтоксикаційно- подібні (33 %)- фазі активного запалення і відзеркалюють характер морфо- функціональних змін ниркових структур та залежать від тяжкості ураження.

7. ЛКС сечі забезпечує високу інформативність в диференційній діагностиці різних форм та ступеня активності запального процесу в нирках, що підтверджують точність методу при гострому пієлонефриті (89,8 %), при хронічному пієлонефриті (84,5 %) та при гломерулонефриті (66,7 %) і його специфічність (99,8 %, 94,5 % та 76,4 % відповідно).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для діагностики та диференційної діагностики пієлонефрита пропонується метод лазерної кореляційної спектроскопії у комплексі з загально- клінічними методами обстеження.

Хворим на пієлонефрит пропонується багаторазове проведення ЛК- метрії сироватки крові та сечі для виявлення дінаміки перебігу запального процесу в нирках та вибору раціональнї терапії.

Пропонується використання лазкрної кореляційної спектроскопії як скринінгового методу обстеження при проведенні профілактичних оглядів.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ф.И. Костев, В.Д. Швец, И.В. Рачок, Ю.Н. Дехтярь

Инфекции почек и мочевых путей. Рациональная антибиотикотерапия // Инфекционный контроль. - 1999.- №1.- С.11- 14

2. Ф.І. Костєв, Д.Ф. Тучін,О.М. Ухаль, О.І. Маломуж, І.В. Рачок

Особливості перебігу гострого гнійного первинного пієлонефриту в сучасних умовах // Урологія.- 2001.- № 3 . С.- 23- 27.

3. І.В. Рачок Лазерна кореляційна спектроскопія в диференційній діагностиці запальних захворювань нирок // Урологія.- 2000.- № 4.- С. 38- 41.

4. І.В. Рачок Актуальні питання сучасної діагностики запальних захворювань нирок //

Вісник морської медицини.- 2001.- № 3.- С. 189- 194.

5. І.В. Рачок Патогномонічна зчепленність параметрів сироваточного та сечового гомеостаза, встановлених за допомогою лазерної кореляційної спектроскопії при запальних захворюваннях нирок // Вісник морської медицини.- 2004.- № 3.- С. 36-39.

6. Лазерная корреляционная спектроскопия мочи: Методические рекомендации / Бажора Ю.И., Костев Ф.И., Носкин Л.А., Рачок И.В., Андронов Д.Ю.- Одесса: Одесский государственный медицинский университет, 2000.- 28 с.

7. Лазерна кореляційна спектроскопія біологічних рідин у практичній охороні здоров'я: Методичні рекомендації / Ю.І. Бажора, В.Й. Крєсюн,

Л.О. Носкін, С.П. Полошок, Д.Ю. Андронов, В.Л. Кожаков, І.В. Рачок. Одеса- 2003. Український центр наукової медичної інформації та патентно- ліцензійної роботи.

8. І.В. Рачок Зчепленність гомеостатичних зрушень, виявленних методом ЛКС, при запальних захворюваннях нирок / Мат. научн.- практ. конф. „Перспективные разроботки науки и техники”.- Белгород, 2004 г.

9. І.В. Рачок Гомеостатичні зрушення, виявлені методом лазерної кореляційної спектроскопії при запальних захворюваннях нирок / Мат. научн.- практ. конф. „Науковий потенціал світу.” Днепропетрівськ, 2004.

10. І.В. Рачок Роль лазерной корреляционной спектроскопии в диагностике воспалительных заболеваний почек / Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині.- 2002.- С. 31.

11. І.В. РачокВикористання лазерної кореляційної спектроскопії в диференційній діагностиці запальних захворювань нирок / Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині.- 2004.- С. 75.

12. І.В. Рачок

Лазерна кореляційна спектроскопія в діагностиці пієлонефриту / Мат. Международной и межрегиональной конференции урологов „Инфекции в урологии.” Харьков- 2005.

Бажора Ю.І., Костєв Ф.І., Рачок І.В., Рачок Т.Ю. Спосіб отримання біологічного матеріалу з сечі:Патент на винахід № 36206 А Україна, МПК А 61 К 49/00. Опубл. 16.04.2001;- Бюл. № 3.

АНОТАЦІЯ

Рачок І.В. Лазерна кореляційна спектроскопія в диференційній діагностиці пієлонефриту.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.06- урологія. Інститут урології АМН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена покращенню якості діагностики та диференційної діагностики пієлонефриту на підставі використання методу лазерної кореляційної спекроскопії. Для чого була розроблена ЛКС семіотика хворих на гострий та хронічний пієлонефрит залежно від стадії та характеру перебігу запального процесу. Проведено порівняня хворих з гострим, хронічним пієлонефритом та гломерулонефритом. Виявлена точність та специфічність лазерної кореляційної спектроскопії стосовно до вищевказаних нозологічних груп.

Таким чином виявлено, що лазерна кореляційна спектроскопія є високоспецифічний метод дозволяючий у комплексі з загально прийнятими методами дослідження підвищити рівень діагностики та диференційної діагностики запальних захворювань нирок.

Ключові слова: гострий пієлонефрит, хронічний пієлонефрит, гломерулонефрит, лазерна кореляційна спектроскопія, диференційна діагностика.

АННОТАЦИЯ

Рачок И.В. Лазерная корреляционная спектроскопия в дифференциальной диагностике пиелонефрита.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.06- урология. Институт урологии АМН Украины, Киев, 2005.

Работа посвящена проблемме диагностики и дифференциальной диагностики пиелонефрита. Особенностью работы является использование для достижения поставленной цели метода лазерной корреляционной спектроскопии.

В основу работы положены результаты обследования 117 больных с острым и хроническим пиелонефритом с различным степенем активности воспалительного процесса в почках. А также 46 больных с гломерулонефритом, которые вошли в группу сравнения.

Все больные комплексно стандартно обследованы. Диагноз был верифицирован на основании данных клинико- лабораторного, ультразвукового, рентгенологического исследования, а в случае оперативного вмешательства- подтвержден патоморфологическими заключениями.

Результаты исследования выявили высокую точность и специфичность метода лазерной корреляционной спектроскопии в диагностике и дифференциальной диагностике пиелонефрита, выявлена корреляция с общеклиническими методами исследования.

Основные результаты работы нашли применение в комплексном обследовании больных с воспалительными заболеваниями почек.

Ключевые слова: острый пиелонефрит, хронический пиелонефрит, гломерулонефрит, лазерная корреляционная спектроскопия, дифференциальная диагностика.

SUMMARY

Rachok I.V. Laser correlation spectroscopy in differential diagnostics of pielonephritis.- Manuscript.

The dissertation is presented for getting the scientific degree Candidate of Medical Sciences on speciality 14.01.06 - urology. Institute of Urology, AMS of Ukraine, Kyiv, 2005.

Dissertation is dedicated for icreasing the quality of diagnostics and differential diagnostics of pielonephritis with the help of laser correlation spectroscopy.

For achievement of the aim the LCS semiotics of acute and chronic pielonephritis was created. It depends from stage and characteristics of inflammation process.

Key words: LCS, acute pyelonephritis, chronic pyelonephritis, glomerulonephritis, laser correlation spectroscopy, differential diagnostics.

Размещено на Allbest.ru