Позитивний ефект імуноактивних препаратів відображався динамікою показників РБТЛ та розподілу клітин CD4⁺, CD8⁺. Критеріями ефективності ентеросорбції правило зниження змісту СМ у крові. Про позитивну дію антиоксидантної терапії судили по зниженню в сироватці змісту продуктів пероксидації ліпідів - кінцевого - МДА і проміжних - ДК, а також зменшенню вираженості ПГЕ.

Базове лікування хворих, на тлі якого використовувався запропонований комплекс, містило в собі призначення нейролептиків (аміназін, трифтазін, галоперідол, тізерцин, мажептіл, етаперазін, пропазін, неулептіл), транквілізаторів (феназепам, сибазон, еленіум, мезапам, лоразепам), антидепресантів (амітріптілін, піразідол, меліпрамін) і ряду інших засобів (фенобарбітон, фінлепсін, літія карбонат) у відповідності до загальноприйнятих принципів використання психотропних препаратів.

Клінічний психопатологічний аналіз показав, що застосування запропонованого лікувального комплексу практично майже цілком виключало погіршення психічного стану хворих у процесі лікування, в порівнянні з використанням традиційних схем, як показано у табл. 6, 7.

Таблиця 6. Клінічна оцінка результатів лікування хворих основної групи

Примітки до таблиць 6 та 7:^х - ч2 = 11.144 (p<0,05) - достовірні розходження в кількості хворих із нападоподібно-прогредієнтною шизофренією, пролікованих “з поліпшенням” між основною групою і групою зіставлення; ^хх - ч2 = 10.375 (p<0,05) - достовірні розходження в загальному числі хворих, пролікованих “з поліпшенням” між основною групою і групою зіставлення.

Погіршення серед хворих основної групи мало місце у 2-х випадках (1 - при безперервно-прогредієнтному перебігу і 1 при нападоподібно-прогредієнтному) за соціальними факторами - ускладнення родинної ситуації (розлучення, смерть близької людини).

Поліпшення зареєстровано у 170 випадках, що склало 85% по всій групі, та зокрема, при нападоподібно-прогредієнтному варіанті - 91%.

Таблиця 7. Клінічна оцінка результатів лікування хворих групи зіставлення

Погіршення серед хворих групи зіставлення мало місце у 8 випадках без помітних соціальних факторів (4 випадки з безперервно-прогредієнтним перебігом і 4 випадки у хворих із нападоподібно-прогредієнтним перебігом захворювання).

Частка хворих, у психічному статусі яких істотних змін не простежувалося без обліку типу перебігу, також вірогідно була нижча за умови застосування імуноактивних препаратів і ентеросорбентів (25% проти 40%, p<0,05). Особливо ж була помітна різниця в кількості хворих, які пройшли курс лікування зі значним поліпшенням психічного стану (40% проти 12%; p<0,05).

У межах клінічної оцінки результатів лікування провідну роль відігравали редукція продуктивної психопатологічної симптоматики, рівень критики до перенесеного загострення і до поточного захворювання взагалі, ступінь виразності негативних психопатологічних проявів. Проте, особливо показовою виявляється динаміка психодіагностичних показників, яка дозволяє простежити зміни особистісних параметрів, настанов, особливостей соціальної адаптації, самооцінки й мотивації пацієнтів у результаті проведеного лікування.

При цьому позитивний ефект лікування відбивається (при повторному психодіагностичному дослідженні через 3-5 місяців після первинного) достовірним накопиченням “умовно-соматоформних” (рис.6) і “умовно-нормативних” (рис. 7) типів профілю особистості, які характеризують ремісію у цих хворих як стан, що забезпечує задовільний рівень психосоціальної адаптації за рахунок благополуччя у встановленні міжособистісних контактів, соціальної синтонності хворих, гармонізації сполучення основних індивідуальних властивостей, що в цілому відображає більш високий рівень якості життєвого пристосування пацієнтів із редукцією особистісних розладів. Такі особливості формування ремісії простежуються не тільки в групі хворих із епізодичним перебігом, але певною мірою й у хворих із нападоподібно-прогредієнтним і безперервно-прогредієнтним перебігом.

Рис. 6. Умовно-соматоформний” тип профілю MMPI

Пацієнтам з „умовно-соматоформним” типом профілю, як демонструє рис. 6, були властиві риси егоцентричності, швидкі й часті зміни настрою, схильність перебільшувати власні можливості й достоїнства. Виражено прагнення бути в центрі уваги оточуючих, психосоматичний тип реакції на стрес, псевдодемонстративність. Високо представленими були численні соматичні скарги, чутливість в уловлюванні настрою оточуючих, уміння використовувати це у своїх цілях. Основним захисним механізмом є витиснення. Багатьом пацієнтам було властиве використання соматичних скарг для тиску на оточуючих, із метою одержання переваг і раціонального пояснення свого стану.

Рис. 7. „Умовно-нормативний” тип профілю MMPI

Дослідженим хворим з профілем „умовно-нормативного” типу, що показаний на рис. 7, були властиві легкість у встановленні й підтримці міжособистісних контактів, прагнення уникати монотонних дій і тривалих міркувань, поблажливе ставлення до власних недоліків, прагнення до змін, самостійності й незалежності. Чітко була виражена схильність спиратися в основному на власні спонукання, не керуючись вольовим контролем. В міжособистісних стосунках могла виявлятися конфліктність. Поведінка характеризувалася активним прагненням одержати медичну допомогу, або ж демонстративним оптимізмом.

Аналіз результатів психодіагностичних досліджень, представлений у табл. 8, відбиває накопичення серед хворих основної групи оптимальних варіантів профілів особистості - „умовно-нормативних” та „умовно-соматоформних”, які забезпечують для хворих більш високий рівень соціальної адаптації та опосередковане підвищення „якості життя”. Це свідчить про подолання лікувальної резистентності у хворих, що одержували запропоноване лікування за рахунок зменшення резистентних хворих у 2,3 рази відносно до групи зіставлення.

Таблиця 8. Розподіл типів профілю MMPI в обстежених хворих до та після лікування

Примітки: А - „умовно-нормативний” тип профілю, Б - „умовно-сомато-формний”, В - „умовно-неврозоподібний”, Г - „умовно-гіпотимний”, Д - „умовно-психотичний” тип профілю особистості; * - вірогідність розходжень на рівні p<0,05

Як слідує з табл. 8, після запропонованого лікування у хворих основної групи з безперервно-прогредієнтним типом перебігу простежується зниження частоти „умовно-психотичних” типів профілю особистості у 3,7 рази (р<0,05). Одночасно у 5 разів наростає частота типів профілю, близьких до „умовно-нормативного” варіанту (р<0,05).

У хворих на шизофренію з нападоподібно-прогредієнтним типом перебігу зниження частоти „умовно-психотичного” типу профілю після лікування становить 2,9 рази (р<0,05), підвищення частоти „умовно-нормативного” типу профілю - у 2,8 рази (р<0,05). Разом з тим відмічається достовірне зростання частоти також досить сприятливого - „умовно-соматоформного” типу профілю MMPI у 3,1 рази (р<0,05).

Найбільш значні зміни відмічаються у хворих з епізодичним типом перебігу і стабільним дефектом. Звертає увагу значне зниження частоти „умовно-психотичного” типу профілю - у 6 разів (р<0,05). На відміну від інших варіантів перебігу захворювання, у хворих цієї підгрупи значно знижується частота „умовно-гіпотимного” типу профілю особистості - у 3,7 рази (р<0,05) та „умовно-неврозоподібного” - у 2,6 рази (р<0,05).

Зміни у структурі особистісних властивостей хворих групи зіставлення були виражені значно меншими, ніж в основній групі. Так в межах безперервно-прогредієнтного перебігу захворювання частота „умовно-психотичного” типу профілю знижена тільки в 1,8 рази, а вірогідного підвищення частоти „умовно-нормативного” типу профілю не простежувалося. У хворих з нападоподібно-прогредієнтним типом перебігу динаміка показників аналогічна основній групі, але виразність їх значно менша - у 2,1 рази. Також значно менша вираженість особистісної динаміки й у хворих з епізодичним перебігом та стабільним дефектом (розходження не перевищують кратності у 1,8 - 2,1 рази).

В результаті проведеного лікування простежені певні зміни імунних і метаболічних показників, які залежали від використання запропонованого лікувального комплексу. Найбільш суттєві з них відображені у таблиці 9.

Таблиця 9. Деякі імунні та біохімічні показники у хворих із різними варіантами перебігу шизофренії у процесі лікування

Примітка: чисельник - показник до лікування, знаменник - після лікування

Як слідує з аналізу табличних даних, ступінь нормалізації більшості імунологічних показників під впливом запропонованого лікування перевищує їх позитивну динаміку у хворих групи зіставлення на 5 - 23% (p<0,05), зворотно пропорційно до ступеня прогредієнтності хворобливого процесу.

Рівень ЦІК наближається до норми у хворих основної групи на 12 - 23% (p<0,05) ближче, ніж у хворих групи зіставлення, що свідчить про ліквідацію синдрому метаболічної інтоксикації.

Відновлення процесів енергетичного метаболізму за даними дослідження макроергічних сполук та енергетичного заряду еритрону поліпшується на 12 - 30% (p<0,05).

Таким чином, використання розробленого лікувального комплексу у хворих основної групи свідчило про доцільність такого впливу, який забезпечує значно більш виразну позитивну динаміку поліпшення біоенергетичних показників, більш швидкій ліквідації синдрому ендогенної „метаболічної інтоксикації”, поліпшення імунних і метаболічних показників, забезпечує відновлення енергетичного потенціалу ЦНС.

Як свідчать отримані дані, у процесі лікувального використання імуноактивних препаратів і ентеросорбентів у хворих із різними типами перебігу параноїдної шизофренії виявився розподіл в необхідній для досягнення клінічного ефекту кількості психотропних засобів.

У таблиці 10 зіставлені кількості психотропних засобів, використаних при лікуванні хворих основної групи і групи зіставлення в середніх стандартних добових терапевтичних дозах, розрахованих у відповідності із загальноприйнятими рекомендаціями за „Керівництвом” М.Д.Машковського (1998).

Таблиця 10. Розподіл кількостей середніх стандартних дозувань психотропних засобів

Аналіз даних, приведених у таблиці показує, що використання в комплексному лікуванні хворих на шизофренію імуноактивних засобів і ентеросорбентів дозволяє значно зменшити дозування багатьох психотропних препаратів у залежності від особливостей перебігу захворювання. Лікування хворих із безперервно-прогредієнтною шизофренією вимагає менших доз як нейролептиків (у 1,8 рази), так і транквілізаторів (у 1,3 рази) і антидепресантів (у 2 рази).

Лікування ж хворих із нападоподібно-прогредієнтним типом перебігу припускає деяке підвищення доз нейролептиків (у 1,7 рази) при різкому скороченні використання транквілізаторів (у 13,6 рази) і антидепресантів (у 4 рази). Найвиразніше зменшення дозувань психотропних засобів при лікуванні хворих з епізодичним перебігом та стабільним дефектом (у 3,3 рази по всіх групах препаратів), при якому, як було відзначено вище, помітно скорочуються і загальні терміни лікування.

Клінічна ефективність використання запропонованого лікувального комплексу виявляється також при зіставленні середніх термінів лікування хворих із різними варіантами перебігу шизофренії (табл. 11).

Таблиця 11. Середні терміни лікування досліджених хворих

З наведених у таблиці 11 даних випливає, що при відсутності достовірних розходжень у термінах лікування хворих з безперервно-прогредієнтним і нападоподібно-прогредієнтним типами перебігу шизофренії звертає увагу помітне скорочення термінів лікування хворих із епізодичним перебігом та стабільним дефектом. При цьому терміни лікування хворих останньої групи з використанням пропонованого комплексу виявляються на 12,5 днів менше, ніж при використанні загальноприйнятої психофармакотерапії (р<0,05).

Отримані результати дозволяють рекомендувати застосування ентеросорбції, антиоксидантів, адаптогенних та імунокоригуючих препаратів у комплексній терапії та медичній реабілітації хворих на шизофренію.

ВИСНОВКИ

1. В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми оптимізації лікування хворих на параноїдну шизофренію із різними варіантами перебігу на підставі встановлення зв'язку клініко-патогенетичних механізмів, що визначають перебіг шизофренічного процесу, з особливостями біохімічного гомеостазу і клітинного імунітету при цьому захворюванні і визначення доцільності включення в терапевтичні схеми засобів, які впливають на ці ланки патогенезу.

2. Психопатологічна структура параноїдної шизофренії в сучасних умовах характеризується переважанням аутизму (89% при безперервно-прогредієнтному перебігу, 87% - при нападоподібно-прогредієнтному, 56% - при епізодичному перебігу зі стабільним дефектом). Емоційна дефіцітарність, явища дрейфу, астенічні синдроми, психопатоподібні та кататонічні є фоновими. Галюцинаторні, маячні та афективні синдроми істотно розподіляються у залежності від типу клінічного варіанту захворювання.

3. При безперервно-прогредієнтному типі перебігу частіше зустрічається „умовно-психотичний” тип профілю особистості (63%), інші - „умовно-гіпотимний”, „умовно-неврозоподібний”, „умовно-соматоформний”, „умовно-нормативний” - спостерігаються рідше (відповідно 12%, 9%, 9%, 7%). При нападоподібно-прогредієнтному перебігу також домінує „умовно-психотичний” тип профілю особистості (47%), решта розподіляється у такий послідовності - 14%, 18%, 9%, 12%. При епізодичному перебігу провідний є „умовно-неврозоподібний” тип профілю особистості (31%), „умовно-гіпотимний” посідає друге місце - 22%, відповідно „умовно-психотичний”, „умовно-нормативний” та „умовно-соматоформний” типи становлять 18%, 17% і 12%.

4. Дослідження показало, що перебіг хворобливого процесу в рамках різних варіантів перебігу шизофренії супроводжується порушенням як імунних, так і біохімічних показників, причому максимальні відхилення кількісних та функціональних показників клітинного імунітету мали місце при безперервно-прогредієнтному варіанті перебігу шизофренії (зміни у 2,7-3,3 рази відносно норми, з явищами значно вираженого вторинного імунодефіциту, переважно за відносним гіпосупресорним варіантом), мінімальні - при епізодичному типі зі стабільним дефектом (зміни у 1,5-1,7 рази відносно норми з явищами імунодефіциту, помірно вираженого за відносним супресорним варіантом). Відхилення показників при нападоподібно-прогредієнтному перебігу займають проміжне положення.

5. Результати дослідження встановили імунологічну неоднорідність шизофренії. Більш виражені зміни з боку як клітинних, так і гуморальних показників імунітету, відзначалися у хворих на параноїдну шизофренію з безперервно-прогредієнтним перебігом та значною тривалістю захворювання (відмінності показників клітинного і гуморального імунітету від норми у 2-2,5 рази). У цих хворих погіршення стану супроводжувалося посиленням дисбалансу основних регуляторних субпопуляцій (CD4⁺ та CD8⁺) і подальшою активацією імунокомплексних реакцій. При нападоподібно-прогредієнтному та епізодичному перебігу активація імунокомплексних реакцій виражена істотно менше. Отримані дані констатують патогенетичну істотність ролі активації імунокомплексних реакцій у даного контингенту хворих та вимагають диференціації методів лікування з використанням імуноактивних засобів, у залежності від особливостей перебігу захворювання.

6. У обстежених хворих верифіковане підвищення концентрації ЦІК, особливо найбільш патогенних середньо-молекулярних (11S-19S), притаманне хворим на безперервно-прогредієнтну форму перебігу параноїдної шизофренії (підвищення до 4,8 рази відносно норми), на відміну від хворих з епізодичними типами перебігу (підвищення до 1,6 рази відносно норми). Виявлені зміни свідчать про наявність у хворих на параноїдну шизофренію синдрому імунотоксикозу різного ступеню вираженості.

7. Порівняльний аналіз біохімічних показників довів, що більш суттєве й стійке пригнічення активності ферментів системи АОЗ відзначалося у хворих при тривалому за часом перебігу хвороби (до 2,5 рази відносно норми). Аналіз значення коефіцієнту антиоксидантної активності (індексу Ф), який сумарно відбиває антиоксидантний потенціал крові, показує, що незважаючи на різний ступінь змін активності ферментів системи АОЗ, у всіх обстежених хворих з епізодичним типом перебігу захворювання цей показник мав чітко виражену тенденцію до зниження (не більш ніж 1,4 рази відносно норми). Це необхідно враховувати при розробці програм лікування й прогнозування перебігу шизофренії, призначаючи препарати антиоксидантної і мембраностабілізуючої дії.

8. Проведені дослідження дозволили розробити терапевтичний комплекс, до складу якого входять імуноактивні препарати, ентеросорбенти, адаптогени та антиоксиданти. Імуноактивна терапія за схемою проводиться на підставі встановлення максимальної чутливості мононуклеарів у тесті розеткоутворення in vitro. Ентеросорбція використовується поетапно кремнезьомними ентеросорбентами (силард-П, полісорб): інтенсивна короткострокова (протягом 5 - 7 днів в дозах 6 г на добу у виді 2 % водної суспензії) та середньої інтенсивності (в дозах по 4 г на добу у виді 1-2% суспензії протягом 10 днів, потім курс повторюється через 2 тижні). Компонентами розробленої системи є також адаптогени рослинного походження (екстракти родіоли рожевої, ехінацеї пурпурної і кореня солодцю) та антиоксиданти (токоферолу ацетат спочатку внутрім'язово, потім перорально по 200-300 мг на добу, аскорутин по 1 пігулці 3 рази на добу, або кверцетин по 0,02 г 3-5 разів у день). Розроблений комплекс застосовується в поєднанні з психотропними засобами.

9. Використання запропонованого в роботі методу ентеросорбції та диференційованої імунокорекції в поєднанні з адаптогенами та антиоксидантами супроводжується терапевтичним ефектом, який проявлявся редукцією психотичних розладів, вирівнюванням афекту, встановленням ремісії з тим чи іншим ступенем психосоціальної адаптації. Найбільш висока якість ремісії відзначалася у хворих при нападоподібно-прогредієнтному перебігу захворювання, найменш якісна ремісія формувалася при безперервно-прогредієнтному перебігу параноїдної шизофренії. Клінічні зміни спостерігалися на тлі зростання питомої ваги сприятливих варіантів профілю особистості (з 10-14 до 30-40%) та нормалізації показників клітинного імунітету і метаболічного гомеостазу.

10. Під впливом розробленого комплексу відзначалася позитивна динаміка імунних та метаболічних показників. Достовірне зниження рівня ЦІК в усіх групах обстежених свідчило про зворотний розвиток синдрому ендогенної метаболічної інтоксикації. Зміни макроергічних сполук та енергетичного заряду еритрону на 12-30% відображують відновлення енергетичного метаболізму під впливом лікування.

11. Клінічна ефективність застосування запропонованого лікувального комплексу проявляється скороченням термінів лікування при епізодичному перебігу на 12,5 діб, та зниженням необхідної для досягнення ремісії загальної кількості призначених хворим нейролептиків, транквілізаторів та антидепресантів у середніх стандартних добових дозах: в 1,7 рази при безперервно-прогредієнтному перебігу, в 1,2 рази при нападоподібно-прогредієнтному та в 3,3 рази при епізодичному перебігу захворювання.

12. Проведені дослідження свідчать про доцільність широкого впровадження диференційованої імунокорекції та ентеросорбції у сполученні з адаптогенами та антиоксидантами, які впливають на імунологічну складову патогенезу шизофренії, створюють передумови формування якісної ремісії при різних варіантах перебігу.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рачкаускас Г.С. Параноїдна шизофренія: клініко-патогенетична характеристика та лікування на сучасному етапі. - Харків; Луганськ: Елтон-2, 2004. - 432 с.

2. Рачкаускас Г.С., Погрібняк Л.Л., Могильний О.Й., Петруня A.M. Імунні та мікрогемодинамічні порушення у хворих на шизофренію та їх корекція // Український вісник психоневрології. - 1996. - Т. 4, вип. 4(11). - С. 66-68. (Особистий внесок дисертанта - обстеження хворих на шизофренію, аналіз та узагальнення отриманих результатів).

3. Рачкаускас Г.С., Погребняк Л.Л, Пустовой Ю.Г. Детоксикационная терапия в общей программе лечебных мероприятий при злокачественном течении шизофрении // Архів психіатрії. - 1996. - №3. - С. 18-21. (Особистий внесок пошукувача - обстеження хворих на злоякісну шизофренію, аналіз та узагальнення отриманих результатів).

4. Кутько И.И., Фролов В.М., Пустовой Ю.Г., Рачкаускас Г.С. Влияние эндоваскулярной лазеротерапии и антиоксидантов на иммунный статус и энергетический обмен у больных с резистентными к лечению формами шизофрении // Журн. невропатол. и психиатр. им. С.С. Корсакова - 1996. - №2. - С. 34-38. (Особистий внесок здобувача - обстеження резистентних хворих на шизофренію, аналіз та узагальнення отриманих результатів в галузі використання антиоксидантів).

5. Кутько И.И., Рачкаускас Г.С., Фролов В.М. Иммунные показатели, состояние перекисного окисления липидов и система антиоксидантной защиты при различных формах шизофрении // Сибирский вестник психиатрии и наркологии.- 1997.- №3.- С.32-33. (Особистий внесок здобувача - обстеження хворих на шизофренію).

6. Рачкаускас Г.С., Кутько И.И. Эффективность эндоваскулярной лазеротерапии и антиоксидантов в лечении больных с резистентными формами шизофрении // Сибирский вестник психиатрии и наркологии. - 1997. - № 3. - С. 54-56 (Особистий внесок здобувача - обстеження хворих з різними варіантами перебігу резистентної шизофренії, аналіз та узагальнення отриманих результатів в галузі використання антиоксидантів)

7. Рачкаускас Г.С., Кутько И.И., Фролов В.М Состояние микрогемодинамики и энергетического обмена у больных шизофренией // Лікарська справа. - 1997. - №3.- С. 135-137. (Особистий внесок дисертанта - обстеження хворих на шизофренію, аналіз та узагальнення отриманих результатів).

8. Рачкаускас Г.С. Патогенетическое обоснование применения энтеросорбции при лечении шизофрении // Архив психиатрии. - 1998. - №1(16). - С. 172-175.

9. Рачкаускас Г.С. Взаимосвязь биохимических, микроциркуляторных и иммунологических показателей у больных шизофренией // Архів психіатрії.-1998.- №2(17)-С.75-81.

10. Рачкаускас Г.С. Патогенетическое обоснование применения адаптогенов растительного происхождения в комбинации с иммунокорректорами и антиоксидантами при лечении и реабилитации больных с резистентными формами шизофрении // Архив психиатрии. - 1998. №3(18).- С. 186-190.

11. Рачкаускас Г.С. Патогенетичне обґрунтування застосування ентеросорбції у поєднанні з адаптогенами, імунокоректорами та антиоксидантами у лікуванні та реабілітації хворих на шизофренію // Український вісник психоневрології. - 1998. - Т. 6, Вип. 2 (17).-С. 51-52

12. Рачкаускас Г.С. Уровень перекисного окисления липидов и состояние антиоксидантной системы при различных формах шизофрении // Лікарська справа. - 1998. - № 5. - С. 92-93.

13. Рачкаускас Г.С. Застосування імунокоректорів і антиоксидантів в лікуванні шизофренії // Пробл. екологіч. та медич. генетики і клініч. імунології: 3б. наук.праць. - Київ; Луганськ, 1998.- Вип. 2 (16).- С.124-131.

14. Рачкаускас Г.С. Иммунные и метаболические нарушения у больных шизофренией // Таврический журнал психиатрии. - 1999. - Т. 3, № 1 (8). -С. 77-79.

15. Рачкаускас Г.С. Эффективность комплекса антиоксидантов и энтеросорбентов у больных шизофренией // Таврический журнал психиатрии. - 1999. - Т. 3, № 2 (9). -С. 152-154.

16. Рачкаускас Г.С. Імунологічні та метаболічні зсуви у хворих на шизофренію та їх корекція // Український медичний альманах.-2000.-Т.3, №2.-С.137-139.

17. Рачкаускас Г.С., Мишиев В.Д. Шизоаффективные психозы депрессивного типа: клиника, диагностика, прогноз // Український медичний альманах.-2000.-Т.3, №5.-С.153-156. (Особистий внесок здобувача - обстеження хворих на шизофренію з різними варіантами перебігу, аналіз та узагальнення отриманих результатів).

18. Рачкаускас Г.С. Психометрична верифікація психопатологічних розладів у хворих на шизофренію // Український медичний альманах.-2002.-Т.5, №4.-С.103-106.

19. Рачкаускас Г.С. Особенности изменений клеточного иммунитета при различных клинико-патогенетических вариантах течения шизо-френии // Український медичний альманах.-2002.-Т.5, №5.-С.170-174.

20. Рачкаускас Г.С. Ефективність диференційованої імунокорекції та ентеросорбції в комплексному лікуванні хворих на параноїдну шизофренію // Український медичний альманах.-2004.-Т.7,№1.-С.146-148.

21. Рачкаускас Г.С. Психологічні особливості формування ремісії у хворих на параноїдну шизофренію з різними варіантами перебігу захворювання // Архів психіатрії. - 2004. - №2(37). - С.255-258.

22. Рачкаускас Г.С. Клітинні показники імунітету при різних клінічних варіантах перебігу шизофренії // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, медичної генетики та клінічної імунології: Зб. наук. праць.-вип.2. - Київ; Луганськ, 1998.- С.277-282.

23. Рачкаускас Г.С. Застосування імунокоректорів і антиоксидантів в лікуванні шизофренії // Пробл. екологіч. та медич. генетики і клініч. імунології: Зб. наук. праць - Київ; Луганськ.-1998.-Вип. 2(16).- С.124-131.

24. Рачкаускас Г.С. Влияние внутрисосудистой лазеротерапии и антиоксидантов на иммунологические и метаболические показатели у больных с резистентними формами шизофрении // Пробл. екологіч. та медич. генетики і клініч. імунології: Зб. наук. праць - Київ; Луганськ.-1998.- Вип. 3(17).- С.256-259.

25. Рачкаускас Г.С. Імунологічні та метаболічні порушення у хворих на різні форми шизофренії // Пробл. екологіч. та медич. генетики і клініч. імунології: 3б. наук. праць. - Київ; Луганськ; Харків, 1999. -Вип. 2(22).- С.105-110.

26. Рачкаускас Г.С. Патогенетичне обґрунтування використання ентеросорбентів з фітодобавками та ербісолу в комплексній терапії хворих на шизофренію // Пробл. екологіч. та медич. генетики і клініч. імунології: 3б. наукових праць. - Київ; Луганськ; Харків, - 2000.-Вип. 4(30).- С.229-235.

27. Рачкаускас Г.С. Вплив ентеросорбентів та ербісолу на показники перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту при шизофренії // Пробл. екологіч. та медич. генетики і клініч. імунології: 3б. наук. праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2000.- Вип. 6(32).-С.120-127.

28. Рачкаускас Г.С.Особенности клинико-психопатологических проявлений современных форм шизофрении // Пробл. екологіч. та медич. генетики і клініч. імунології: 3б. наукових праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2001.- Вип.6(38).- С.134-170.

29. Рачкаускас Г.С. Психопатологічні особливості та стан системи антиоксидантного захисту у хворих на шизофренію // Пробл. екологіч. та медич. генетики і клініч. імунології: 3б. наукових праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2002.-Вип. 1(40).- С.326-331.

30. Рачкаускас Г.С. Состояние перекисного окисления липидов и системы антиоксидантной защиты у больных параноидной шизофренией // Пробл. екологіч. та медич. генетики і клініч. імунології: 3б. наукових праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2002.- Вип. 2(41).- С.151-155.

31. Рачкаускас Г.С. Психометрическая оценка терапевтической динамики психопатологических расстройств у больных приступообразно - прогредиентной шизофренией // Пробл. екологіч. та медич. генетики і клініч. імунології: 3б. наукових праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2002.- Вип. 3(42).- С.272-284.

32. Рачкаускас Г.С. Влияние иммунноактивных препаратов и энтеросорбентов на психопатологические характеристики у больных шизофренией // Пробл. екологіч. та медич. генетики і клініч. імунології: 3б. наукових праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2002.- Вип.4 (43).- С.169-175.

33. Рачкаускас Г.С. Вплив імуноактивних препаратів на динамику психометричних корелятів у хворих на шизофренію // Пробл. екологіч. та медич. генетики і клініч. імунології: 3б. наукових праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2002.- Вип. 5 (44).- С.133-142.

34. Рачкаускас Г.С. Особенности изменений клеточного иммунитета при различных клинико-патогенетических вариантах течения шизофрении // Пробл. екологіч. та медич. генетики і клініч. імунології: 3б. наук.праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2002.- Вип. 6 (45).- С.95-108.

35. Рачкаускас Г.С. Вплив диференційованої імунокорекції та ентеросорбції на особливості психопатологічної динаміки процесу в хворих на шизофренію // Материалы ІІІ научно-практической конференции „Реабилитация и абилитация человека. Интегративно-информа-ционные технологи”: Зб. наук. праць. - Київ, 2004. - С.363-373.

36. Рачкаускас Г.С., Чуприков А.П., Скалыга И.М., Фролов В.М. Энтеросорбция в наркологии и психиатрии: Метод. рекомендации. - Киев; Луганск, 1997. - 20 с. (Особистий внесок пошукувача - обстеження та лікування хворих на шизофренію, аналіз та узагальнення отриманих результатів).

37. Пат. України №54159, МПК⁷ А61К35/26 Спосіб лікування рецидивів шизофренії / Рачкаускас Г.С., Фролов В.М., Козідубова В.М. (Україна). - № 2002054329. Заявл. 27.05.02. Опубл. 17.02.03. - Бюл.№2. 6 с.

38. Пат. України №54160, МПК⁷ А61К35/26 Спосіб лікування хворих на шизофренію, які резистентні до психотропних препаратів / Рачкаускас Г.С., Фролов В.М., Козідубова В.М. (Україна). - №2002054330. Заявл. 27.05.02 Опубл. 17.02.03. - Бюл.№2. 4 с.

39. Пат. України №54162, МПК⁷ А61К31/78 Спосіб лікування нападоподібної шизофренії / Рачкаускас Г.С., Фролов В.М., Козідубова В.М. (Україна). - № 2002054332. Заявл. 27.05.02 Опубл. 17.02.03. - Бюл.№2. 4 с.

40. Рачкаускас Г.С., Влияние иммуномодулирующих препаратов и их комбинаций на иммунный статус и состояние микрогемодинамики у больных шизофренией //Шизофрения: новые подходы к терапии: Сб. науч. работ. - Т. 2. Харьков, 1995. - С.58-59.

41. Рачкаускас Г.С. Аутоиммунные нарушения у больных шизофренией и подходы к их коррекции // История Сабуровой Дачи: успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии: Сб. научных работ УНИИ-КЭНП и ХГКПБ. - Харьков, 1996.-Т.З,№ 15.-С. 320-321.

42. Рачкаускас Г.С. Розлади системного імунітету та мікроциркуляції у хворих на безперервно-прогредієнтну форму шизофренії та їх корекція // Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології: Матер. наук.-практ. конф.- Вінниця, 1997.-С. 229-230.

43. Рачкаускас Г.С. Патогенетическое обоснование применения энтеросорбентов и антиоксидантов у больных шизофренией // Актуальные вопросы наркологии. - Харьков, 1998. - С. 48-51.

44. Рачкаускас Г.С. Иммунные и метаболические показатели у больных шизофренией // І національний конгрес України з імунології, алергології та імунореабілітації: Збірка тез. - Київ, 1998.- С.124-125.

45. Рачкаускас Г.С. Иммунокорректоры, антиоксиданты и энтеросорбенты в комплексной терапии шизофрении : І національний конгрес України з імунології, алергології та імунореабілітації: Збірка тез. - Київ, 1998.- С. 125-126.

АНОТАЦІЯ

Рачкаускас Г.С. Параноїдна шизофренія: клініко-патогенетична характеристика та лікування на сучасному етапі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. - Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, Харків, 2005.

В дисертації проведено комплексне загально-клінічне, психопатологічне, патопсихологічне, клініко-імунологічне та біохімічне обстеження 540 хворих на параноїдну шизофренію з безперервно-прогредієнтним, нападоподібно-прогредієнтним перебігом, епізодичним перебігом та епізодичним перебігом зі стабільним дефектом. Виявлено найбільш значущі клінічні, психологічні, біохімічні та імунологічні фактори, яки свідчать про наявність зв'язку клініко-патогенетичних механізмів з особливостями клітинного імунітету й доцільність включення в терапевтичні схеми засобів, яки впливають на імунні механізми. Показано, що використання в комплексному лікуванні хворих на шизофренію диференційованої імунокорекції й ентеросорбції забезпечує рівнобічне поліпшення як імунологічних, так і клінічних показників. Розроблено ряд методів сполучення ентеросорбції та імунокорекції у хворих на шизофренію для подолання терапевтичної резистентності. Клінічна ефективність застосування запропонованого лікувального комплексу виявляється формуванням більш високої якості ремісій у всіх групах скороченням термінів лікування значної частини хворих і зниженням загального-необхідної для досягнення позитивного ефекту кількості психотропних препаратів.

Ключові слова : параноїдна шизофренія, клініка, лікування, диференційована імунокорекція, ентеросорбція, адаптогени, антиоксиданти.

АННОТАЦИЯ

Рачкаускас Г.С. Параноидная шизофрения: клинико-патогенетиче-ская характеристика и лечение на современном этапе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия. - Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины, Харьков, 2005.

Диссертация посвящена комплексному общеклиническому, психопатологическому, патопсихологическому, клинико-иммунологиче-скому и биохимическому обследованию 540 больных параноидной шизофренией с непрерывно-прогредиентным, приступообразно-прогредиентным течением, эпизодическим течением и стабильным дефектом.

Редукция продуктивных психопатологических расстройств под влиянием традиционных психотропных средств при лечении больных с разными формами шизофрении с формированием ремиссии того или иного качества во многом зависит не только от “психологической почвы”, но и от “иммунологического фона”, на котором протекает заболевание у каждого конкретного больного. Поэтому включение иммуноактивных препаратов и этеросорбентов в комплексы лечения больных шизофренией может влиять на итоговый терапевтический эффект. Особое значение имеет терапевтическая резистентность, в генезе которой большую роль играют аутоиммунные расстройства. Отчасти эти иммунные сдвиги вызваны продолжительным применением психофармакотерапевтических средств. В настоящее время антиоксидантные, гемокоагуляционные и иммунные процессы в организме рассматриваются как единая система защиты.

В этом свете целью работы было на основе результатов комплексного исследования клинических, патопсихологических, иммунологических и биохимических особенностей шизофренического процесса разработать и обосновать подходы к оптимизации лечения больных параноидной шизофренией с разными вариантами течения и разными проявлениями терапевтической резистентности. Для осуществления избранной цели изучены клинические особенности параноидной формы шизофрении в условиях крупного промышленного региона в зависимости от характера течения болезненного процесса. Изучены патопсихологические особенности больных с разными вариантами течения параноидной формы шизофрении в остром периоде и в периоде ремиссии, определены основные иммунологические и метаболические аспекты патогенеза шизофрении с разными типами течения. Разработан дифференцированный подход к лечению больных шизофренией с учетом нарушений иммунного и метаболического гомеостаза, который включает комплекс патогенетических средств лечения больных шизофренией с использованием иммунокорекции в комплексе с антиоксидантами и энтеросорбентами. Выявлены наиболее значимые клинические, психологические и лабораторные факторы, которые свидетельствуют о наличии связи клинико-патогенетических механизмов с особенностями клеточного иммунитета и целесообразность включения в терапевтические схемы средств, которые влияют на иммунные механизмы. Показано, что использование в комплексном лечении больных шизофренией дифференцированной иммунокорекции и энтеросорбции обеспечивает параллельное улучшение как иммунологических, так и клинических показателей. Разработан ряд методов сочетания энтеросорбции и иммунокорекции в лечении больных шизофренией для преодоления терапевтической резистентности. Положительный эффект лечения формируется в результате достоверного накопления при повторном психодиагностическом исследовании (через 3-5 месяцев после первичного) “условно-нормативных” и “условно-соматоформных” типов профиля личности, которые характеризуют ремиссию у этих больных как состояние, которое обеспечивает удовлетворительный уровень психосоциальной адаптации за счет повышения качества межличностных контактов, определенной социальной синтонности больных, гармоничности сочетания индивидуальных свойств, которые в целом отражают редукцию основных имевшихся личностных нарушений. Такие особенности формирования ремиссии прослеживаются не только в группе больных с эпизодическим течением и стабильным дефектом, но и у больных с приступообразно-прогредиентным и непрерывно-прогредиентным течением. Психодиагностическая оценка демонстрирует при этом не только особенности клинико-психологической картины заболевания, но и уровень психологической адаптации больных, вероятность их благоприятного социального приспособления. Клиническая эффективность применения предлагаемого лечебного комплекса проявляется формированием более высокого качества ремиссий во всех группах с сокращением сроков лечения и снижением общего необходимого для достижения положительного эффекта количества психотропных препаратов, что указывает на преодоление терапевтической резистентности значительной части больных.

В ряду практических рекомендаций на основании патентов Украины 54162 А, А61К31/78, 54159 А, А61К35/26 предложены способы преодоления терапевтической резистентности при параноидной форме шизофрении с различными вариантами течения.

Ключевые слова: параноидная шизофрения, клиника, лечение, дифференцированная иммунокоррекция, энтересорбция, адаптогены, антиоксиданты.

SUMMARY

Rachkauskas G.S. A Paranoid schizophrenia: clinic-pathogenetic esti-mation and treatment at the present stage. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the doctor of medical sciences on a speciality 14.01.16 - psychiatry. - Institute of neurology, psychiatry & narcology AMS of Ukraine, Kharkov, 2005.

In the dissertation it is carried out complex of the common-clinical, psychopathological, pathopsychological, clinic-immunological and biochemical investigation of 540 patients by paranoid schizophrenia with different types of current. The most meaning clinical, psychological and laboratory factors which testify to presence of connection of clinic and pathogenetic mechanisms with features of cellular immunity and expediency of inclusion in therapeutic circuits of means which influence immune mechanisms are revealed. It is shown, that use in complex treatment of patients by schizophrenia different imunocorrection and entherosorbtion provides parallel improvement as immunological, and clinical parameters. A number of methods of a combination of entherosorbtion and imunocorrection in treatment of patients by schizophrenia for overcoming therapeutic resistance is developed. Clinical efficiacy of application of an offered medical complex is found out by more high quality formation of remissions in all groups with reduction of terms of treatment of a significant part of patients, and reduction of the quantity of psychotropic preparations, necessary for achievement.

Key words : paranoid schizophrenia, clinic, treatment, different imunocorrection, entherosorbtion, adapthogenics, antioxidants.

Размещено на Allbest.ru