Діагностичне і прогностичне значення відхилень у метаболізмі холестеролу в хворих на хронічні вірусні гепатити

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ІМЕНІ Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ДІАГНОСТИЧНЕ І ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВІДХИЛЕНЬ У МЕТАБОЛІЗМІ ХОЛЕСТЕРОЛУ В ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ

Комариця Орест Йосифович

Київ - 2005

Анотація

Комариця О.Й. Діагностичне і прогностичне значення відхилень у метаболізмі холестеролу в хворих на хронічні вірусні гепатити. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 - інфекційні хвороби. - Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України. Київ, 2004.

Рівень ХС визначався у 152 хворих на ХВГ, у 30 з АХП, у 20 з НГЛ та 25 здорових. ГіпоХС виявлено у 58% хворих на ХВГ (51 % при HBV і 64% - HCV), гіперХС - у 32% осіб (35% при HBV і 21% - HCV). У хворих на HCV з позитивною ПЛР діагностовано гіпоХС або нормоХС, низькі ХС-ЛНГ і ЛНГ (активне використання клітинами ЛНГ через ароВ-R). У хворих на HBV гепатит з віремією діагностовано гіпоХС, низькі ХС-ЛНГ, ЛНГ. ГіперХС, неактивні ароВ-R і віремія у хворих на HCV гепатит не виявлялися. Частота виявлення гіпоТГ при ХВГ істотно більша, ніж гіперТГ. Між рівнем ТГ і показниками цитолізу є прямий корелятивний зв'язок.

У хворих на НГЛ, інфікованих HCV, гіпоХС діагностована в 67%, зниження рівня ЛДНГ і ТГ спостерігалося в усіх пацієнтів. Збільшення коефіцієнту ХС-ЛВГ/ЛВГ, що характерне для злоякісних хвороб, у пацієнтів з ХВГ виявлялося у 7%, серед НГЛ - 57%, а при НГЛ, що інфіковані HCV - 67%.

Прогностично несприятливими для перебігу ХВГ: гіпоХС, низькі ХС-ЛНГ і ЛНГ, збільшення коефіцієнту ХС-ЛВГ/ЛВГ.

Ключові слова: хронічний вірусний гепатит В, хронічний вірусний гепатит С, негоджкінська лімфома, холестерин, тригліцериди, віремія.

Аннотация

Комарица О.И. Диагностическое и прогностическое значение отклонений в метаболизме холестерола в больных хроническими вирусными гепатитами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.13 - инфекционные болезни. - Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского АМН Украины. Киев, 2004.

В диссертационной работе представлены результаты изучения особенностей метаболизма липидов при ХВГ В и С с целью обоснования критериев оценки состояния пациентов с этой патологией.

Уровень ХС определялся у 152 больных с ХВГ, у 30 с АБП, у 20 с НГЛ и 25 здоровых. Показано, що среди пациентов с ХВГ, особенно при виремии, чаще наблюдается гипоХС. Она обнаружена у 58% больных с ХВГ (51% при HBV и 64% - HCV), гиперХС - в 32% пациентов (35% при HBV и 21% - HCV). У больных с HCV с положительной ПЦР диагностировано гипоХС или нормоХС, низкие ХС-ЛПНП и ЛПНП (активное использование клетками ЛПНП через ароВ-R). У больных HBV гепатитом с наличием виремии диагностировано гипоХС, низкие ХС-ЛПНП и ЛПНП. ГиперХС, неактивные ароВ-R при виремии у больных HCV гепатитом не обнаруживались. Следовательно, все больные HBV-гепатитом, которые состоят на лечении в стационаре и имеют гипоХС а также низкие ХС-ЛПНП и ЛПНП, представляют большую эпидемиологическую опасность.

ГипоХС сочетается у больных с ХВГ с уменьшением белоксинтезирующей функции печени и указывает на более тяжелое течение болезни.

В работе показано, что частота гипоТГ при ХВГ существенно больше, чем гиперТГ. Поэтому при выявлении сонографических признаков жирового гепатоза у пациентов необходимо определять уровень ТГ. Низкое их содержание указывает на необходимость поиска маркеров ХВГ. Также было виявлено, что между уровнем ТГ и показателями цитолиза прямая коррелятивная связь: при высоком уровне ТГ цитолиз больше, при низком - меньше.

У больных с НХЛ, инфицированных HCV, гипоХС диагностирована в 67%, а снижение уровня ЛПНП и ТГ наблюдалось почти у всех пациентов. Увеличение коэффициента ХС-ЛПВП/ЛПВП, что характерно для злокачественных болезней, у пациентов с ХВГ проявлялось у 7% больных, среди больных с НГЛ - 57%, среди НГЛ, что инфицированы HCV - 67%. Поэтому увеличение коэффициента ХС-ЛПВП/ЛПВП требует от врача дополнительных методов исследования для исключения злокачественной лимфопролиферации или гепатоцелюлярной карциномы.

Следовательно, прогностически неблагоприятными для течения ХВГ являются гипоХС, низкие ХС-ЛПНП и ЛПНП, увеличение коэффициента ХС-ЛПВП/ЛПВП.

Ключевые слова: хронический вирусный гепатит В, хронический вирусный гепатит С, неходжкинская лимфома, холестерин, триглицериды, виремия.

Summary

Komaritza O.Y. Diagnostic and prognostic value of cholesterol metabolism changes in patients with chronic viral hepatitis. - Manuscript.

Dissertation for obtaining the scientific Degree of Candidate of Medical Sciences in speciality 14.01.13 - Infectious Diseases. - Gromashevsky Institute of Epidemiology and Infectious Diseases, AMS of Ukraine - Kyiv, 2005.

Cholesterol level (Ch) was detected in 152 patients with CVH, in 30 patients with ALD, 20 - with non-Hodgkin lymphoma (NHL), and in 25 healthy persons. Hypocholesterolemia (Hypo-Ch) was revealed in 58 % patients with CVH (51 % patients with HBV and 64 % patients with HCV). Hypercholesterolemia (Hyper-Ch) was revealed in 32% patients (35% patients with HBV and 21% with HCV). Patients with HCV and positive PCR present with hypo-Ch or normal Ch, low levels of LDL-Ch and LDL. It show active cell using of LDL through apoB-R.

Patients with HBV and viremia present with hypo-Ch, low levels of LDL-Ch and LDL. Hyper-Ch, inactive apoB-P and viremia were not revealed in patients with HCV. Incidence of hypo-TG in chronic viral hepatitis were significantly more, than hyper-TG. Direct correlation was established between triglycerides level and cytolysis parameters: cytolysis increases in high level of TG, decreases in less TG-level.

Patients with NHL, wich are HCV infected, present with Hypo-Ch (67 %). Decrease of LDL and TG were detected in all patients. Elevation of HDL-Ch/HDL coefficient (sign of malignancy) was revealed in 7% patients with chronic viral hepatitis, in 57% patients with NHL, and in 67% patients with NHL who are infected HCV.

The following criteria are prognostically unfavorable for chronic viral hepatitis; hypo-Ch, low levels of LDL-Ch and LDL, increase of HDL-Ch/HDL coefficient

Key words: chronic viral hepatitis B, chronic viral hepatitis C, non-Hodgkin lymphoma, cholesterol, triglycerides, viremia.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Хронічні вірусні гепатити (ХВГ) В і С є основною причиною хронічних хвороб печінки і однією з найактуальніших проблем охорони здоров'я як у всьому світі (Возіанова Ж.І., 2000; Boyer N. et al., 2000), так і в Україні зокрема (Гураль А.Л. 2000). Медичне і соціальне значення ХВГ визначається не тільки значним зростанням поширеності та захворюваності, але і надзвичайно несприятливими наслідками - формуванням цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми (Возіанова Ж.І., 2000; Москаленко В.Ф. 2000; Вовк А.Д. 2001).

Тривале спостереження двох тисяч пацієнтів з ХВГ виявило, що на 5, 10, 15 рік захворювання цироз печінки розвивається у 7.6%; 21.7% і 32.2% хворих, а рак - 3.4%; 10.5% і 22.4% відповідно (Ikeda K, et al., 1998).

Окремою проблемою є особливості клінічного перебігу ХВГ, які ускладнюють їх діагностику. Це і тривала латентна фаза, що передує клінічно маніфестаційній стадії реактивації і зумовлює апріорно пізню його діагностику (Соринсон С.Н. и др., 2000), і здатність віруса уникати імунної відповіді (Игнатова Т.М., 2001), і часті первинні позапечінкові прояви (Игнатова Т.М., 1998; Громашевська Л.Л., 2001), і випадки з хронічними HBeAg-негативними вірусними гепатитами, при яких постійно чи періодично спостерігається високий рівень віремії (Ибрагимова М.М., 2004).

Усі аспекти, що наводилися вище, утруднюють діагностику ХВГ, стають причиною затримки проведення адекватної терапії і, як наслідок, гірших результатів лікування (Trautwein C. et al., 1995; Sharara A. et al., 1996; Hoofnadle J. et al., 1997).

Враховуючи вплив HBV та HCV на метаболізм ліпідів у гепатоцитах та в організмі в цілому, робляться спроби використати показники, що характеризують цей обмін, для діагностики і прогнозу перебігу ХВГ. Гепатоцити, ендонтеліоцити та інші клітини можуть суттєво впливати на рівень холестеролу (ХС) у крові, використовуючи ХС ліпопротеїнів низької густини (ХС-ЛНГ) через відповідні ароВ-рецептори (apoB-R) (Goldstein J.L., Brown M.S., 1994).

Є дані, що рівень ХС може бути пов'язаний зі станом імунної системи людини (Muldoon M.F., 1997). Гіпохолестеролемія (гіпоХС) асоціюється з глибшими порушеннями імунітету при хворобах, які перебігають із запаленням (Панчишин Ю.М., 2003). Водночас імунна відповідь на будь який чинник при гіперхолестеролемії (гіперХС) є бурхливішою, що особливо помітно у пацієнтів з синдромом відторгнення трансплантанту.

Той факт, що розвиток вірусів гепатиту, зокрема HCV, відбувається у мембранах ендоплазматичної сітки гепатоциту, апарату Гольджі, а виділяється вірус із клітини шляхом екзоцитозу разом з ароВ і ароА вмісними ліпопропротеїнами (ЛП) (Bartenschlager R., Lohmann V., 2000) вказує на можливість впливу вірусів гепатиту на метаболізм ліпідів у гепатоциті. Адже ці ж структурні елементи гепатоцита відповідають за синтез ЛНГ (Voet D., Voet J., 1990). Більш того, експериментально доведено, що HBV і HCV мають проникати у паренхіматозні клітини, використовуючи apoB-R (Agnello V. et al., 1999; Monazahian M. et al., 1999).

Водночас саме серед показників метаболізму ліпідів, які доступні для визначення у звичайних клінічних лабораторіях, можна виявити маркери стеатозу печінки (Mihm S. et al., 1997), фіброзу печінки (Westin J. et al., 2002). Однак, у науковій літературі клінічні дослідження з вивчення метаболізму ліпідів у хворих на ХВГ практично відсутні. Невідома частота відхилень у ліпідному обміні хворих на ХВГ, зв'язок порушень з фазами ХВГ, не розглядаються показники ліпідного обміну як маркери злоякісної проліферації у хворих на ХВГ.

Пошук доступних та інформативних методик для діагностики та оцінки перебігу ХВГ має велике значення, що і визначало мету та актуальність даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Робота виконана в рамках комплексної науково-дослідної теми кафедри факультетської терапії Львівського національного медичного університету (ЛНМУ) імені Данила Галицького „Роль супутників холестеролу в ліпідному обміні. Діагностичне значення окремих стеролів при внутрішній патології” і ”Гіпохолестеролемія. Стан проблеми. Частота гіпохолестеролемії при внутрішніх хворобах“ (№ державної реєстрації 0197U000592). Тема дисертаційної роботи затверджена на засіданні вченої ради стоматологічного факультету ЛНМУ імені Данила Галицького, протокол № 3 від 15.11.1995 р.

Мета і завдання дослідження. На підставі вивчення особливостей клініки і метаболізму ліпідів при ХВГ В і С запропонувати критерії оцінки стану пацієнтів з цією патологією.

Для досягнення мети було визначено наступні завдання.

1. Вивчити і порівняти клінічний перебіг ХВГ у пацієнтів з позапечінковими проявами.

2. Визначити рівні ХС і тригліцеридів (ТГ) і частоту їх відхилення у хворих на ХВГ.

3. Порівняти три складові метаболізму ХС у пацієнтів з ХВГ: метаболізм ЛДНГ, apoB-R шлях надходження ЛНГ, зворотний транспорт ХС.

4. З'ясувати особливості метаболізму ХС залежно від наявності віремії при ХВГ.

5. Вивчити метаболізм ліпідів у пацієнтів з негоджкінськими лімфомами (НГЛ), інфікованих HCV.

6. Обґрунтувати доцільність використання певних відхилень показників обміну ліпідів у об'єктивізації діагностики вірусних гепатитів.

Об'єкт дослідження: метаболізм ліпідів при ХВГ В, С і НГЛ.

Предмет дослідження: загальний клінічний стан пацієнтів на хронічні HBV та HCV гепатити, стан apoB-R шляху метаболізму ЛНГ, зворотний транспорт ХС, метаболізм ЛДНГ і ТГ, рівень ХС і ТГ залежно від наявної чи відсутньої віремії.

Методи дослідження. Клінічне обстеження хворих на ХВГ, необхідне для верифікації діагнозу, включно з визначенням функціонального стану печінки, маркерів ХВГ методом імуноферментного аналізу (ІФА), сонографії печінки. Серед показників ліпідного обміну визначали ХС, ТГ, ХС-ЛНГ, ХС ліпопротеїнів дуже низької густини (ХС-ЛДНГ), ХС ліпопротеїнів високої густини (ХС-ЛВГ), фракції транспортних ЛП крові.

Наукова новизна. Описано метаболізм ліпідів у хворих з ХВГ; показано переважання ароВ-R шляху поступлення ЛНГ до клітин у хворих на ХВГ; доведено, що серед пацієнтів з ХВГ, особливо при віремії, істотно частіше спостерігається гіпоХС, ніж при невірусних гепатитах. Обгрунтовано можливість використання зниження рівня ТГ і ЛДНГ, як маркера порушень мікросомального три гліцерид - транспортного протеїну (МТТП) у хворих на HCV гепатит. Вперше показано, що у пацієнтів з НГЛ метаболізм ліпідів залежить від інфікування їх HCV. Запропоновано коефіцієнт насичення холестеролом ЛВГ, як показник можливої злоякісної проліферації у хворих на ХВГ.

Практичне значення одержаних результатів. При виявленні сонографічних ознак жирового гепатозу у пацієнтів треба визначати рівень ТГ. Низький їх вміст вказує на необхідність пошуку маркерів ХВГ. При виявленні позапечінкових проявів у пацієнтів, що надуживають алкоголем, визначення маркерів вірусних гепатитів обов'язкове. При наявності у хворих на ХВГ гіпоХС є велика ймовірність віремії. Первинна діагностика НГЛ має доповнюватися визначенням аntiHCV і RNA HCV. Зростання коефіцієнту насиченості холестеролом ЛВГ можна використати для моніторування ступеня ризику розвитку злоякісної проліферації у хворих на ХВГ.

Основні результати дисертаційної роботи використовуються у практиці терапевтичної клініки центрального військового клінічного госпіталю 1120 ЗахОК та гематологічного відділення 5МКЛ (Львів); у навчальному процесі на кафедрі біохімії, патологічної фізіології ЛНМУ ім. Данила Галицького та в інституті патології крові та трансфузійної медицини АМН України, що підтверджено актами впроваджень.

Особистий внесок здобувача. У дисертації подаються результати самостійних досліджень, проведених автором: аналіз архівних матеріалів, комплексне обстеження хворих, основні біохімічні дослідження; аналіз, систематизація та статистична обробка отриманих даних, написання рукопису дисертації, підготовка до друку наукових публікацій. Автор особисто обґрунтував доцільність вивчення рівня ХС, ТГ, ХС-ЛВГ та коефіцієнту насиченості холестеролом ЛВГ як біохімічні критерії оцінки стану пацієнтів з ХВГ, розробив алгоритм для оцінки перебігу гепатитів з позапечінковими проявами на підставі аналізу ліпідів крові у пацієнтів з хронічною HBV і HCV інфекцією.

Апробація роботи. Апробація дисертації проведена на спільному засіданні кафедри факультетської терапії та кафедри інфекційних хвороб ЛНМУ ім. Данила Галицького 21 жовтня 2004, протокол № 7. Основні положення дисертації викладені на першому конгресі Європейської асоціації внутрішньої медицини (Амстердам, 1997), на XIV з'їзді терапевтів України (Київ, 1998), Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (Тернопіль, 1999), VIII конгресі Світової федерації Українських лікарських товариств (Львів-Трускавець, 2000), на міжнародному симпозіумі „Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы” (Київ, 2001), на VIII українському біохімічному з'їзді (Чернівці, 2002), на науковій конференції Львівського обласного товариства терапевтів і кафедри факультетської терапії „Гіпохолестеролемія: значення в нормі та патології”(Львів, 2002), на всеукраїнських науково-практичних конференціях з міжнародною участю „Сучасні аспекти діагностики та лікування захворювань внутрішній органів” (Вінниця, 2003 та 2004), на XV з'їзді терапевтів України (Київ, 2004).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 19 робіт, 9 статей у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (з них 2 - самостійних), 9 тез, один інформаційний лист.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису методів досліджень, 5 розділів з аналізом отриманих результатів досліджень, обговорення результатів досліджень та висновків, а також списку використаних джерел із 396 найменувань. Основний текст займає 148 сторінок. Дисертація ілюстрована 35 таблицями та 20 рисунками.

2. Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Проведено повне клінічне обстеження 202 хворих, які лікувалися на клінічних базах кафедри факультетської терапії та гематологічному відділенні 5 МКЛ. Діагноз встановлювався на основі класифікації хронічних гепатитів, прийнятій на міжнародному конгресі гастроентерологів (1994р., м. Лос-Анжелес, США). Для встановлення вірусної етіології гепатитів усі хворі були тестовані на наявність HBsAg, HBeAg, antiHBc і antiHCV.

Маркери вірусного гепатиту В (HBsAg, HBeAg, antiHBc, antiHBe) визначалися методом ІФА за допомогою діагностичних систем Roche Diagnostic System та НВО “Диагностические системы” (Россия, Нижний Новгород) на базі лабораторії Львівського обласного діагностичного центру.

Маркери вірусного гепатиту С - antiHCV визначалися методом ІФА та імуноблоту за допомогою тест-систем ORTO-test system HCV 3.0 у лабораторії Львівського обласного діагностичного центру та „Вектор-Бест” (Росія) у вірусологічній лабораторії інфекційної клінічної лікарні м. Львова. Тест-системи для виявлення антитіл до HCV включали рекомбінантний HCV Ag у першому випадку і рекомбінантні антигени HCV - структурні вірусні білки та фрагменти неструктурних білків у другому (cor 22, NS3, NS4, NS5).

Якісне визначення RNA HCV в сироватці крові проводилося методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) із використанням ПЛР-тест-системи “АмпліСенс HCV-240/BKO-440” (Росія) та тест-системи для визначення RNA вірусу гепатиту С “Медбіосервіс” (м. Київ). Дослідження проведені у лабораторії кафедри інфекційних хвороб ЛНМУ імені Данила Галицького.

Основні функції печінки та її ушкодження визначали за рівнем білірубіну, загального білка, альбуміну, фібриногену, глюкози, сечовини, креатиніну, синдромів цитолізу та холестазу. Активність ХВГ, що була помірно виражена, визначали за даними ACT і ALT. У пацієнтів ці показники визначалися на автоматичному аналізаторі ABBOTT Bichromatic Analyzer (США) відповідними тест системами.

Для визначення метаболізму ліпідів у 138 хворих ми визначали ХС та ТГ на автоаналізаторі ABBOTT Bichromatic Analyzer (США), у 64 хворих і 25 практично здорових визначення стану ліпідного обміну проводилося за розширеною програмою. Вона включала визначення ХС та ТГ ензиматичними методами, ХС-ЛВГ за Lopes-Virella M.F. et.al., (1997). ХС-ЛНГ та ХС-ЛДНГ обраховували за формулою T.W. Fridewald et al., (1972). Сумарну фракцію ЛДНГ та ЛНГ (в-ліпопротеїни - в-ЛП) виявляли у сироватці крові турбодиметричним методом за М. Burstein et al. (1970) у модифікації А.Н. Клімова і співавт. (1974).

Ліпопротеїни трьох класів розділяли методом електрофорезу в гелі агарози на пластинах “CORMEY GEL LIPO+Lp(б)100”. Після електрофорезу у вероналовому буфері на апараті “Paragon Lipo Kit” фірми Becman, висушування та фарбування пластинок суданом чорним фракції ліпопротеїнів візуалізувалися у вигляді темних смужок, інтенсивність яких вимірювали на денситометрі у відсотках.

На підставі абсолютного вмісту в-ЛП у мг/дл, та відсотків ЛВГ, ЛНГ і ЛДНГ вираховували кількість кожного класу ліпопротеїнів.

Для оцінки швидкості перетворення ЛДНГ у ЛНГ ми використали питому вагу ХС-ЛДНГ у загальному ХС (Титов В.Н. и соавт. 1976), співвідношення ЛДНГ/ЛНГ, ЛВГ/ЛДНГ, ХС-ЛДНГ/ХС-ЛНГ та ХС-ЛДНГ/ЛДНГ.

Блокаду apoB-R діагностували за збільшенням ХС-ЛНГ і ЛНГ, зменшенням насиченості холестеролом ЛНГ (ХС-ЛНГ/ЛНГ). Про активований apoB-R шлях поступлення ЛНГ у клітини судили за зменшенням загального ХС, ХС-ЛНГ, ЛНГ і нормальним (як у здорових) коефіцієнтом насиченості холестеролом ЛНГ.

Модифіковані ЛНГ оцінювали за коефіцієнтом ЛНГ/ЛВГ (Климов А. Н., Никульчева Н.Г., 1999).

Усіх хворих було розділено на групи. Перша група включала 30 хворих на хронічний HBV-гепатит, друга - 44 хворих на HCV-гепатит. Контрольною групою для них були 30 хворих на алкогольну хворобу печінки (АХП). У четверту групу увійшли 12 осіб з ХВГ-В, у п'яту - 22 особи з ХВГ-С, які зловживали алкоголем. Пацієнти цих груп суттєво не відрізнялися за віком, серед них переважали чоловіки. Тривалість хвороби окреслено межею 4-10 років. У пацієнтів, які надуживали алкоголь, були істотно вищі показники холестазу, ніж у першій і другій групах.

У пацієнтів шостої групи (22 хворих на хронічний HBV-гепатит), та сьомої - (22 хворих на хронічний HCV-гепатит) вивчали метаболізм ліпідів за розширеною програмою.

Пацієнти з НГЛ, діагноз яких підтверджувався загальноприйнятими у гематології методами, склали восьму групу (20 осіб). Їх розділено на дві підгрупи: неінфіковані на HCV (14 осіб) та інфіковані HCV - 6 осіб.

Ще одна контрольна група складалася з 25 практично здорових осіб - донорів крові у віці 18 - 23 роки.

Для аналізу відхилень у метаболізмі ХС при віремії ми скористалися сироваткою крові хворих на ХВГ з позитивною ПЛР, обстежених у лабораторії кафедри інфекційних хвороб ЛНМУ. Всього вивчено показники метаболізму в 99 зразках сироватки, з них у 33 з HBV-гепатитом (контрольна підгрупа), у 4-х зразках з позитивною DNA HBV; у 26 зразках з HCV-гепатитом і у 36 з позитивною RNA HCV.

Результати дослідження опрацьовано за критерієм Стьюдента та коефіцієнтом Pirson'a з використанням електронних таблиць методом статистичного аналізу за допомогою програми STATISTIKA (Stat Soft Inc, США) на ПК Pentium II.

Клініка хронічних вірусних гепатитів В і С залежала від ступеня вираженості синдрому запалення, функціональної недостатності печінки, портальної гіпертензії, позапечінкових виявів хвороби та надуживання хворими алкоголю (табл. 1).

Таблиця 1. Частота окремих клінічних виявів (М ± m, %) при хронічних вірусних гепатитах В (1), С (2), алкогольних гепатитах (3), ХВГ В (4) і С (5), що поєднувалися із надуживанням алкоголю

Прояви	1(n=30)	2(n=44)	3(n=30)	4(n=12)	5(n=22)
Синдром інтоксикації	75 ± 101	27 ± 71	70 ± 8	83 ± 11	82 ± 8
Астенічний синдром	60 ± 111	95 ± 31,4	47 ± 94	42 ± 142,4	95 ± 42,4
Геморагічний синдром	30 ± 10	57 ± 74	13 ± 64	33 ± 142,4	91 ± 62,4
Синдром портальної гіпертензії	105 ± 7	11 ± 55	67 ± 9	67 ± 145	65 ± 105
Геморагічний васкуліт	5 ± 53	18 ± 63,4	-	-	27 ± 104
Артралгії, міалгії	20 ± 91	54 ± 81,4	7 ± 54	17 ± 112,4	55 ± 112,4
Висипка на шкірі в анамнезі	60 ± 113	41 ± 73,4	7 ± 53,4	8 ± 82,4	91 ± 62,4
Еритематозна та петехіальна висипка при огляді	5 ± 51	66 ± 71,4	3 ± 34	-	82 ± 82,4
Спленомегалія	25 ± 101	68 ± 71	27 ± 8	17 ± 11	41 ± 10
Жовтяниця	50 ± 113	41 ± 73	88 ± 63	58 ± 14	68 ± 10
Лейкопенія	10 ± 7	26 ± 7	6 ± 4	8 ± 8	23 ± 9
Тромбоцитопенія	20 ± 91	48 ± 81	12 ± 6	17 ± 11	41 ± 10
Фібриноген г/л	2,6 ± 0,22	3,8 ± 0,2	2,8 ± 0,25	2,9 ± 0,2	3,6 ± 0,26

Примітки:

1. Розбіжність між 1 і 2 групами істотна (p < 0.05).

2. Розбіжність між 4 і 5 групами істотна (p < 0.05).

3. Розбіжність між 1, 2 і 3 групами істотна (p < 0.05).

4. Розбіжність між 2, 3, 4 і 5 групами істотна (p < 0.05).

5. Розбіжність між 1, 2 і 4, 5 групами істотна (p < 0.05).

Наше дослідження не підтвердило даних про малосимптомний перебіг хронічної HBV і HCV інфекції серед хворих, які звернулися за допомогою в медичну установу. Однак, з анамнестичних даних можна сказати, що майже половина пацієнтів, у яких печінка не була збільшена, лікувалася з приводу інших хвороб впродовж 1-3 років. Синдром інтоксикації та астенічний синдром виявлено практично при всіх хронічних гепатитах. Однак, астенічний синдром частіше супроводжував хронічний вірусний гепатит С, а синдром інтоксикації майже не виникав при ньому.

Жовтяниця найчастіше виявлялася при алкогольних гепатитах (88%), дещо рідше при вірусних гепатитах, поєднаних з надуживанням алкоголю (58% - 68%) і достовірно нижчою була при HCV-гепатиті (41%).

За активністю синдрому цитолізу гепатоцитів найважчими можна вважати хворих вірусним гепатитом В, які надуживали алкоголь (аланінамінотрансфераза (АЛТ) - 183 ± 12 МО/мл). Водночас далеко не в усіх хворих на алкогольний гепатит було значне збільшення АЛТ. Найменшим цей показник був при HCV-гепатиті (АЛТ - 91 ± 13 МО/мл). Коефіцієнт Рітіса був вищий у пацієнтів з АХП. При хронічних вірусних гепатитах В і С цей коефіцієнт був менший одиниці. Вираженість синдрому холестазу була істотно більшою у пацієнтів, які надуживали алкоголь. При цьому також спостерігалося збільшення рівня гамаглютамілтранс-пептидази, яке пояснювалося холестазом.

До позапечінкових проявів відносять висипку на шкірі, артралгії, міалгії та васкуліти, які пов'язують із продукцією парапротеїнів (кріоглобулінів) інфікованими вірусами гепатиту лімфоцитами (Ferri C. et al., 1993; Gumber S.C. et al., 1995; Cacoub P. et al., 2000).

Артралгії і міалгії діаґностовано у 54% пацієнтів з хронічним гепатитом С, у 20% з гепатитом В, і у 7% з АХП. Це співпадає з даними P. Cacoub et al. (2000).

Шкірно-суглобовий варіант геморагічного васкуліту діаґностовано у 5% хворих на ХВГ В, у 18% хворих на ХВГ С. Найчастіше (27%) геморагічний васкуліт зустрічався у хворих на HCV гепатити, які надуживали алкоголь.

До позапечінкових проявів вірусних гепатитів відносять тромбоцитопенію (Mann M., 1996) і лейкопенію (Лукина Е., 2000). Найчастіше тромбоцитопенія зустрічається у хворих на HCV-гепатити, у 2 рази рідше при HBV-гепатитах, найменше випадків тромбоцитопенії було у хворих на АХП. За даними М.В.Панчишин (1999) тромбоцитопенія у хворих на ХВГ асоціюється з шкірними симптомами, артралгіями та міалгіями. Частота лейкопеніі в усіх підгрупах була подібною.

Геморагічний синдром характеризувався нетривалими носовими кровотечами, кровоточивістю ясен, підшкірними гематомами після ін'єкцій чи венепункцій. Цей синдром, як і спленомеґалія, був частішим у пацієнтів із гепатитом С.

Фібриноген, як показник запалення, суттєво не відрізнявся за середніми показниками в пацієнтів 1 - 5 груп. В окремих хворих фібриноген перевищував норму (4,2 - 5,3 г/л). Саме в останніх виявлялася спленомегалія, артралгія та висипка на шкірі. Рівень ХС за середніми даними був подібний у всіх групах, а кількість ТГ нижча у хворих на ХВГ, які не надуживали алкоголем.

Серед показників функціонального стану печінки у прямому, істотному взаємозв'язку з ХС були загальний білок (r = 0,322), альбумін (r = 0,375) та білірубін (r = 0,417).Корелятивний зв'язок між величиною ТГ і АЛТ (r = 0,602), як і з ЛДГ (r= 0,525) теж був прямий, істотний. Зі зменшенням рівня ТГ спостерігалися істотно менші рівні ЛФ і АСТ. Між ТГ і названими ферментами зв'язок прямий, істотний (ТГ і ЛФ r = 0,346, ТГ і АСТ r = 0,655).

Отже, загально-клінічні ознаки ХВГ, АХП хоч і дещо відрізняються за частотою виявлення у групах, однак не можуть бути абсолютними діагностичними критеріями для кожного із них. З іншої сторони, якщо у хворого є синдроми, що пов'язані з кріоглобулінемією, чи хворий надуживає алкоголь, скринінгові серологічні маркери ХВГ можуть бути відсутні, а для діагностики такого інфікування є необхідні більш складні дослідження (Zignego A. et al., 1994).

Наступним етапом роботи було виявлення особливостей метаболізму ліпідів у пацієнтів з ХВГ.

Обмін ЛНГ у хворих на ХВГ. ЛНГ є основна транспортна форма позаклітинного ХС, а основним регулятором рівня ХС у крові є функціонування apoB-R (Goldstein J.L., Brown M.S., 1984): одночасна активація apoB-R у багатьох клітинах веде до значного зменшення ХС, ХС-ЛНГ і ЛНГ крові за рахунок використання ЛНГ клітинами, які здатні експресувати apoB-R. До таких клітин відносяться гепатоцити, епітеліоцити, ендотеліоцити, фібробласти, гладенькі м'язи та проліферуючі клітини крові (Willnow T.E., 1999). Половина ЛНГ крові споживається гепатоцитами (Agnello V., et al., 1990). На зростання кількості ЛНГ у плазмі крові впливає: швидкість ліполітичної деградації ЛДНГ, недостатність (блокада) apoB-R клітин печінки та інших периферійних тканин.

ApoB-R мають важливе значення не тільки у метаболізмі ХС, а й у гемостазі жиророзчинних вітамінів, клітинній міграції, впливають на розвиток ембріонів (Meilinger M., 2002). M. Monazahian et al., (1999) і V. Agnello et al., (1999) в експерименті продемонстрували, що інфікування клітин HCV відбувається через їх apoB-R.

Життєдіяльність віруса, який проник у гепатоцит, супроводжується модифікацією апопротеїнів, дефектами у синтезі ЛДНГ (Колман Я., Рем К., 2000; Barba G., et al., 1997), розвитком гіпобеталіпопротеїнемії (Serfaty J., et al., 2001).

Переважна більшість дослідників нормальними величинами ХС крові вважає 200-230 мг/дл (5,2-6,18 мМоль/л), (Adult Treatment Panel II, 1994). За гіпоХС приймають рівень холестеролу < 4,65 - 5,14 мМоль/л, (< 180 мг/дл ), (Lаw M., et al., 1996). Вміст холестеролу крові менше 4,14 мМоль/л (< 160 мг/дл) оцінюється, як важка гіпоХС (Dalen J.E. et al., 1996).

Суттєве перевищення ХС (більше 240 мг/дл ) спостерігалося у 22% пацієнтів з HBV-гепатитом і лише у 5%, що істотно менше, у хворих на HCV-гепатит. У хворих на ХВГ і здорових, які мали гіпоХС, за ХС-ЛНГ, ЛНГ можна було діагностувати активні apoB-R, сповільнене перетворення ЛДНГ у ЛНГ (коефіцієнт ЛДНГ/ЛНГ і менша насиченість ЛДНГ) (табл.2). Якщо основною умовою проникнення вірусів гепатиту в клітину є активність apoB-R, то таке проникнення можна було очікувати у 51% хворих на HBV-гепатит і у 64% - на HCV-гепатит.

Таблиця 2. Ліпіди крові (мг/дл) у здорових (1), хворих на хронічні вірусні гепатити (2) залежно від рівня холестеролу крові

Показник	ХС < 180 мг/дл	ХС > 180 мг/дл
	1(n=12)	2(n=33)	1(n=13)	2(n=11)
ХС, мг/дл	1519	14172	211±91	284±111,2
ТГ, мг/дл	119151	4561	137±191	46±71
ХС ЛДНГ, мг/дл	2531	911	26±41	9±11
ХС ЛНГ, мг/дл	909	9162	146±91	221±141,2
ХС ЛВГ, мг/дл	365	413	39±41	54±61
ЛДНГ, мг/дл	644	9414	99±7	127±34
ЛНГ, мг/дл	390211	309241,2	480±24	531±532
ЛВГ, мг/дл	162121	209161	201±12	221±28
-ЛП, мг/дл	45023	402402	577±28	658±672
ХС ЛДНГ/ЛДНГ	0,4030,0511	0,1490,0271	0,271±0,037	0,207±0,077
ХС ЛНГ/ЛНГ	0,2390,0301	0,3190,0261,2	0,310±0,002 1	0,461±0,053 1,2
ХС ЛВГ/ЛВГ	0,2270,023	0,1960,024	0,196±0,018 1	0,273±0,034 1
ХС ЛВГ/ХС	0,3110,057	0,3020,0222	0,197±0,039	0,221±0,0242
ЛДНГ/ЛНГ	0,1640,0041	0,3050,0581	0,206±0,0101	0,326±0,0611
ЛВГ/ЛДНГ	2,5810,202	3,8260,753	2,106±0,137	4,468±1,541
ЛНГ/ЛВГ	2,4950,1791	1,4400,2081,2	2,450±0,124	2,403±0,1602
ЛВГ/-ЛП	0,3630,0271	0,5840,0511,2	0,350±0,016	0,336±0,0212

Примітка:

1. Розбіжність між підгрупою 1 і 2 істотна (р < 0.05).

2. Розбіжність між підгрупою 2 (ХС<180 мг/дл) і 2 (ХС>180 мг/дл) істотна (р<0.05).

Серед показників зворотного транспорту ХС у пацієнтів з гіпоХС спостерігалася вища кількість ЛВГ і більший коефіцієнт ЛВГ/в-ЛП.

Заблоковані apoB-R за ХС-ЛНГ, ЛНГ зустрічалися з істотно меншою частотою (у 22% хворих на HBV-гепатит і у 5% на HCV-гепатит). У них теж була сповільнена швидкість перетворення ЛДНГ у ЛНГ, а насиченість холестеролом ЛДНГ була меншою, ніж у здорових, але вищою, ніж у хворих з гіпоХС. Зворотний транспорт ХС при неактивних apoB-R характеризувався вищим рівнем ХС-ЛВГ, ніж у здорових і більшою насиченістю холестеролом ЛВГ.

Віремія і гіпохолестеролемія при ХВГ. Для виявлення особливостей метаболізму ліпідів ми визначали частоту гіпоХС і активність ароВ-R у пацієнтів з віремією (табл.3).

Таблиця 3. Частота (%) різного рівня ХС у загальній групі хворих на ХВГ (1), у хворих на HBV- гепатит (2), у хворих на HCV-гепатит (3), у хворих на ХВГ з віремією (4), з віремією при HCV-гепатиті (5)

ХС, мг/дл	1	2	3	4	5
< 100	9 ± 3	11 ± 5	8 ± 3	16 ± 5	8 ± 5
101 - 120	8 ± 3	8 ± 4	8 ± 3	16 ± 6	14 ± 6
121 - 140	13 ± 3	-/-	21 ± 5	20 ± 7	25 ± 7
141 - 160	16 ± 4	8 ± 4	21 ± 5	20 ± 6	19 ± 7
161 - 180	14 ± 4	24 ± 7	8 ± 3	6 ± 4	8 ± 5
181 - 200	10 ± 3	8 ± 4	11 ± 4	10 ± 5	11 ± 5
201 - 220	13 ± 3	11 ± 5	15 ± 4	10 ± 5	11 ± 5
221 - 240	5 ± 2	8 ± 4	3 ± 2	2 ± 2	3 ± 3
> 240	11 ± 3	22 ± 7	5 ± 3	-	-
Всього	100	100	100	100	100

Пацієнтам 1, 2, 3 груп ПЛР на DNA HBV і RNA HCV не проводилася, тому можна припустити, що віремія у певного відсотка хворих є.

Серед хворих на HCV-гепатит з віремією лише у 25 % ХС був у межах норми (200-230 мг/дл), в хворих з HBV-інфекцією з віремією гіпоХС була у 78 %.

Отримані нами дані доводять, що у кожного пацієнта зі зниженими ХС-ЛНГ і HBV-гепатитом можна очікувати віремію. У пацієнтів з HCV-гепатитом і низькими ХС-ЛНГ у 90% діагностується віремія. Важливим є і те, що при HCV-інфекції віремія виявлена у 22% хворих, які мали нормоХС. Отже, усі хворі на HBV-гепатит, які перебувають на лікуванні у стаціонарі і мають гіпоХС є епідеміологічно небезпечні. Пацієнти з хронічним HCV-гепатитом мають віремію при гіпо- і нормоХС.

ТГ та ЛДНГ у хворих на ХВГ. Утворення ЛДНГ, які є основною транспортною формою ТГ, відбувається внутрішньоклітинно у гепатоцитах і ентероцитах. У процесі утворення ЛДНГ бере участь МТТП, який забезпечує їх тригліцеридами і сприяє екзоцитозу ЛДНГ з гепатоцитів у позапечінковий простір (Rustaeus S. et al., 1999; Shelness G. et al., 1999; Andre P. et al., 2002).

Майже половина ЛДНГ з мікроциркуляторного русла використовується через рецептори до ЛДНГ скелетними м'язами, кардіоміоцитами, жировою тканиною (Yamamoto T. et al., 1993; Wyne K.L., et al., 1996) як джерело енергії. Решта ЛДНГ, взаємодіючи з ЛВГ, перетворюються в ЛНГ (Tall A.R., 1999). Дані про вміст ТГ у крові хворих на ХВГ поодинокі та неоднозначні.

Аналіз обміну ліпідів у хворих на ХВГ з низьким і високим рівнем ЛДНГ виявив, що у перших був надзвичайно низький коефіцієнт ЛДНГ/ЛНГ, більша насиченість їх холестеролом, істотно вищий ХС-ЛВГ, насиченість холестеролом ЛВГ.

Низький рівень ЛДНГ у крові частини пацієнтів може бути пов'язаний з порушеннями його складання у інфікованих гепатоцитах і/чи затримкою екзоцитозу ЛДНГ із них. Експериментально показано, що порушення складання ЛДНГ веде до їх нагромадження у гепатоцитах і стеатозу (Barba G. et al., 1999; Perlemuter G. et al., 2002). Зменшення ТГ і ЛДНГ могло би бути пов'язано з підвищеною активністю ЛДНГ-рецепторів, які „працюють” із apoB-R як синергісти (Wyne K. et al., 1996; Hembrough T. et al., 2001).

Якщо прийняти за 100 % тих хворих, що мали низькі ТГ і активні чи не активні apoB-R, то виявиться, що у 38% хворих на ХВГ могли бути порушення у формуванні та екзоцитозі ЛДНГ і відповідно у них можна очікувати розвитку стеатозу печінки, обумовленого персистенцією віруса.

Вища кількість ЛДНГ і ТГ, яку спостерігається у пацієнтів з HCV-гепатитом і неактивними apoB-R, може супроводжуватися виділенням у кров разом з ЛДНГ структурного антигену HCV - ядерного білка (Perlemuter G. et al., 2002)

Показники зворотного транспорту ХС, як можливі маркери доброякісної чи злоякісної проліферації у хворих на ХВГ. Збалансованість між надходженням ХС у клітини (ЛНГ) і виведенням надлишків його із клітини (ЛВГ) забезпечує життєдіяльність і функціонування будь-яких клітин (Tall A.R., 1999). Як показано на моделях нормальної та неопластичної проліферації, остання супроводжується активацією синтезу ХС з ацетату й істотним зменшенням ХС-ЛВГ. Такі альтерації обміну ХС є синхронними з проліферацією та повертаються до норми після її регресії (Dessi S. et al., 1994). Пригнічення клітинної проліферації веде до активації ЛВГ-рецепторів, виведення ХС із тканин зростає (ХС-ЛВГ крові збільшується) (Oppenheimer M.J. et al., 1998).

Відхилення у зворотному транспорті ХС серед хворих на ХВГ виявлено нами майже у кожного хворого, але вони не були однонаправлені. Дуже низький вміст ХС-ЛВГ (менше 29 мг/дл) діагностувався у 16% хворих. 66% пацієнтів з ХВГ мали рівень ХС-ЛВГ більше, ніж 50 мг/дл, а у 41% хворих ХС-ЛВГ перевищував 60 мг/дл. Причому, що важливо, у 86% хворих з високим ХС-ЛВГ була гіпоТГ.

Враховуючи те, що проліферація клітин відбувається в основному при неактивних apoB-R (Siperstein M.D., 1995), ми проаналізували зворотний шлях ХС окремо у пацієнтів з низьким ХС-ЛНГ (apoB-R активні) і з ХС-ЛНГ більше 140 мг/дл (apoB-R неактивні). Як видно із рис. 3, зворотний транспорт за ХС-ЛВГ у хворих з ХВГ не завжди залежав від активності apoB-R. У пацієнтів з неактивними apoB-R мжна було очікувати зменшення ХС-ЛВГ, але лише у 16% пацієнтів з низьким рівнем ХС-ЛВГ (всі вони мали неактивні apoB-R) можна було говорити про переважання проліферативних процесів у тих клітинах, які ці apoB-R експресували.

Те, що у 27 % пацієнтів з активними apoB-R спостерігається підвищена кількість ХС-ЛВГ, ймовірно вказує на адекватний метаболізм ХС у клітинах: якщо зростає надходження ХС, то повинен спрацьовувати механізм виведення ХС із клітини. Істотне зменшення виведення ХС із клітин з активними apoB-R вказує на нагромадження ХС у клітинах, що спостерігається при важкій гіпоХС, обумовленій запаленням (Панчишин Ю.М., 2003). Такий стан ми діагностували у 24% хворих на ХВГ з гіпоХС.

У 50% хворих на ХВГ відхилень у зворотному транспорті ХС за рівнем ЛВГ і насиченістю холестеролом ЛВГ не було; 41% хворих мали істотно нижчий вміст ЛВГ (165 ± 5 мг/дл), а у 9% таке зниження було критичним (71 ± 12 мг/дл). У 7% пацієнтів величина ХС-ЛВГ/ЛВГ була істотно вищою - 0,479 ± 0,043, ніж у інших та у здорових. Хворі на ХВГ і НГЛ з високим насиченням холестеролом ЛВГ мали істотно нижчі ЛНГ, ЛВГ і високий коефіцієнт ХС-ЛНГ/ЛНГ. Подібні зміни ми зустрічали при солідних пухлинах різної локалізації.

Таким чином у дисертації наведене теоретичне узагальнення та вирішення наукової задачі особливостей клініки і метаболізму ліпідів при ХВГ В і С, показано переважання ароВ-R шляху поступлення ЛНГ до клітин у хворих на ХВГ, доведено, що серед пацієнтів з ХВГ, особливо при віремії, істотно частіше спостерігається гіпоХС, запропоновано коефіцієнт насичення холестеролом ЛВГ, як показник можливої злоякісної проліферації у хворих на ХВГ, що може служити критерієм оцінки стану пацієнтів з цією патологією.

Висновки

1. Клінічні прояви хронічних вірусних гепатитів включають печінкові синдроми цитолізу, інтоксикації, гепатомегалії та позапечінкові: геморагічний васкуліт, анемію, лейко- і тромбоцитопенію, артралгії та міалгії. 33 % вперше виявлених НГЛ діагностовані в інфікованих HCV, інфекція у них перебігала безсимптомно. На клінічні ознаки ХВГ впливають надуживання алкоголем, віремія при ХВГ, рівень ліпідів у крові.

2. Основні відхилення показників метаболізму ліпідів у пацієнтів з ХВГ стосувалися гіпоХС (58% хворих), низького рівня ХС-ЛНГ у 44% (35% хворих на HBV і 58% хворих на HCV), значно зменшеної кількості ЛДНГ і ТГ крові у 57% хворих, гіперХС у 32% пацієнтів (35% хворих на HBV і 21% хворих на HCV). Порушення зворотного транспорту ХС включали високий рівень ХС-ЛВГ у 20% хворих, знижену насиченість холестеролом ЛВГ у 9%, збільшену насиченість холестеролом ЛВГ у 7 % хворих.

3. У хворих на НГЛ, інфікованих HCV, гіпоХС діагностована в 67%, зниження рівня ЛДНГ і ТГ спостерігалося в усіх пацієнтів. Зміни у зворотному транспорті ХС у них були істотніші: значно менша величина ХС-ЛВГ виявлялася істотно частіше, ніж у хворих на ХВГ (67% і 20%), як і підвищена насиченість холестеролом ЛВГ (67% і 7%).

4. Між показниками функціональних змін у печінці та окремими величинами ліпідів крові існують істотні корелятивні зв'язки: прямі між величинами ХС і альбуміну (r = 0,375), ХС і білірубіну (r = 0,417), ХС-ЛНГ і білірубіну (r = 0,477), між ТГ і АЛТ (r = 0,602), АСТ (r = 0,655), ЛДГ (r = 0,525), ЛФ (r = 0,346); між ХС-ЛВГ і альбуміном (r = 0,462), ХС-ЛВГ і ЛФ (r = 0,482). Істотний обернений корелятивний зв'язок виявлено між ХС-ЛВГ і білірубіном (r = - 0,397) і ЛДГ (r = - 0,416).

5. У хворих на HCV з позитивною ПЛР діагностовано гіпоХС або нормоХС, низькі ХС-ЛНГ і ЛНГ, що вказує на активне використання клітинами ЛНГ через ароВ-R. У хворих на HBV гепатит з віремією діагностовано гіпоХС, низькі ХС-ЛНГ і ЛНГ. ГіперХС, неактивні ароВ-R і віремія у хворих на HCV гепатит не виявлялася. У всіх DNA-позитивних хворих на HBV гепатит діагностували гіпоХС.

6. При ХВГ частота виявлення гіпоТГ істотно більша, ніж гіперТГ (46% і 29%). Серед пацієнтів з активними ароВ-R (за ХС-ЛНГ) істотно частіше виявляється гіпоТГ, ніж гіперТГ (68% і 32%). У пацієнтів з неактивними ароВ-R істотно частіше діагностувався дуже низький рівень ТГ (78% і 22%). При гіпоТГ активні ароВ-R були в 46% пацієнтів, а неактивні - у 54%. Між рівнем тригліцеридів і показниками цитолізу є прямий корелятивний зв'язок: при вищому рівні ТГ цитоліз більший, при нижчому - менший.

7. Відхилення у зворотному транспорті ХС, а саме - збільшення коефіцієнту насиченості холестеролом ЛВГ, характерне для злоякісних хвороб. Частота істотно вищого коефіцієнту в пацієнтів з ХВГ - 7% хворих, серед хворих на НГЛ - 57%, НГЛ, інфіковані HCV - 67%, серед хворих на інші злоякісні новотвори - 56%. Вважаємо, що хворі на ХВГ з високим коефіцієнтом ХС-ЛВГ/ЛВГ вимагають додаткових досліджень на предмет виявлення злоякісної проліферації лімфоїдної чи печінкової тканини.

Визначення нескладних показників метаболізму ліпідів у хворих на ХВГ дає цінну інформацію про стан пацієнта. ГіпоХС практично завжди є у хворих на ХВГ з віремією. Отже, пацієнти з гіпоХС є більш епідеміологічно небезпечні, ніж пацієнти з гіперХС. Саме пацієнти з гіпоХС мають бути обстежені на виявлення DNA HBV чи RNA HCV.

ГіпоХС поєднується у хворих на ХВГ зі зменшенням білоксинтезуючої функції печінки і вказує на важчий перебіг хвороби.

Вищий рівень ХС крові, низькі ТГ, відсутність віремії, цитолізу можуть бути ознаками персистенції віруса у гепатоцитах та стеатозу печінки.

Зміни у зворотному транспорті ХС, а саме - збільшення насиченості холестеролом ЛВГ (у здорових величина коефіцієнту до 0,4), вимагає від лікаря додаткових методів дослідження для виключення злоякісної лімфопроліферації чи гепатоцелюлярної карциноми.

вірусний гепатит віремія холесторол

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Комариця О.Й. Корелятивні зв'язки між показниками ліпідного обміну та показниками функціонального стану печінки у пацієнтів з хронічними вірусними гепатитами // Матеріали ХV з'їзду терапевтів України, (21-23 квітня 2004). - Київ. - 2004. - С.191-193.

2. Комариця О.Й. Загальна характеристика показників обміну ліпідів у хворих на активні хронічні вірусні гепатити // Український медичний альманах. - 2002. - №2. - С. 47-50.

3. Комариця О.Й. Панчишин М.В. Метаболізм тригліцеридів і ліпопротеїнів дуже низької густини у хворих на хронічні вірусні гепатити // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2004. - № 1. - С.87-95. Здобувачем проведено збір фактичного матеріалу, аналіз отриманих даних.

4. Панчишин М.В., Комариця О.Й., Гук-Лешневська З.О. Гіпохолестеролемія - ознака реплікаційної фази хронічних вірусних гепатитів? // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім.П.Л.Шупика, - Дванадцяте видання, книга 2. - Київ, 2003. - С.775-780. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз отриманих даних у хворих ХВГ та літературний пошук.

5. Деякі аспекти діагностики хронічного гепатиту С / Панчишин М.В., Панчишин Ю.М., Радченко О.М., Савків А.Б., Комариця О.Й., Климишин Ю.П., Жакун І.Б., Дзысь Є. І., Гук-Лешневська З.О. // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. - Київ, 2001. - С. 128-130. Здобувач проводив літературний пошук, дослідження, аналіз клінічного матеріалу.

6. Панчишин Ю. М., Комариця О.Й., Панчишин М. В. Клінічні особливості перебігу хронічних вірусних і алкогольних гепатитів // Acta Medica Leopolienza. - 2001. - №2. - С. 34-40. Здобувач проводив аналіз клінічного матеріалу у пацієнтів з ХВГ.

7. Панчишин Ю. М., Комариця О.Й., Панчишин М. В. Гіпохолестеролемія у пацієнтів з хронічними вірусними гепатитами // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. - Київ, 2001. - С. 131-135. Здобувач проводив літературний пошук, дослідження, аналіз клінічного матеріалу.

8. Комариця О.Й., Панчишин М.В. Особливості обміну ліпідів у пацієнтів з хронічними HCV-гепатитами та негоджкінськими лімфомами // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. - Київ, 2001. - С. 115-119. Здобувач проводив літературний пошук, збір та аналіз клінічного матеріалу, підготував матеріал до друку.

9. Основні показники різних класів ліпідів і стеролів крові у молодих і здорових осіб / Панчишин Ю.М., Комариця О.Й., Савків А.Б., Шуфлат Т.А., Панчишин М.В. // Матеріали ХIV з'їзду терапевтів України. - Київ, 1998. - С. 214 - 217. Здобувач брав участь у визначенні стеролів сироватки і ліпопротеїнів.

10. Частота гіпохолестеролемії серед хворих з внутрішньою патологією / Панчишин М.В., Панчишин Ю.М., Сорокопуд О.О., Королюк О.Я., Комариця О.Й., Гук-Лешневська З.О., Томашевська О.Я., Телєгіна Г.В., Шуфлат Т.А., Чубучна І.І., Жакун І.Б., Філіпюк А.Л., Савків А.Б., Резніков С.Л. // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2004. - № 8. - С. 93-94.

11. Комариця О.Й., Гук-Лешневська З.О., Панчишин М.В. Низький рівень холестеролу й тригліцеридів як маркери стеатозу печінки при ХВГ // Сімейна медицина. - 2004. - № 3. - С. 119.

12. Рівень холестеролу крові та віремія при хронічних вірусних гепатитах В і С / Панчишин М.В., Комариця О.Й., Гук-Лешневська З.О., Герасун Б.А., Телєгін Д.Є. // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2003. - № 1/1. - С. 147.

13. Панчишин Ю.М., Комариця О.Й., Савків А.Б. Ліпопротеїни високої густини у пацієнтів з внутрішньою патологією // Укр. біохім. журнал. - 2002. - Т.74. - № 4а (додаток 1). - С.166-167.

14. Савків А.Б., Комариця О.Й., Панчишин Ю.М. Особливості обміну холестеролу при злоякісних новотворах // Тези доп. VIII конгресу СФУЛТ. - Львів-Трускавець, 2000. - С. 402-403.

15. Метаболізм холестеролу у пацієнтів з онкохворобами / Савків А.Б., Панчишин Ю.М., Комариця О.Й., Пороховська Н.В. // Міжнар. мед. конг. студентів і молодих вчених. Тези доп. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. - С. 172.

16. Особливості обміну холестеролу при патології внутрішніх органів / Панчишин Ю.М., Савків А.Б., Комариця О.Й., Пороховська Н. Міжнар. мед. конг. студентів і молодих вчених. Тези доп. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. - С. 67 - 68.

17. Основні класи ліпідів у хворих на гепатити в залежності від синдрому цитолізу / Комариця О.Й., Савків А.Б., Панчишин Ю.М., Пороховська Н. // Міжнар. мед. конг. студентів і молодих вчених. Тези доп. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. - С. 46 - 47.

18. Plasma sterols in healthy people in patients with ischemic heart disease and chronic respiratory diseases / Panchyshyn J.M., Komarytsia O.Y., Savki A.B., Ougrin G.Y., Panchyshyna M.V. // First Congress of the European Association of Internal Medicine, 15-18 October, 1997. - Abstract book. - P. 125.

19. Метод виявлення ранніх змін обміну холестеролу, характерних для раку шлунково-кишкового тракту, підшлункової залози, легень / Панчишин М.В., Савків А.Б., Панчишин Ю.М., Комариця О.Й. Інформ. Лист Вип. 1 з проблеми: Онкологія. - Київ: РДНМІ МОЗ України, 2000. Здобувач проводив дослідження та опрацював результати у пацієнтів з хворобами печінки.

Размещено на Allbest.ru