Імунні порушення при виразковій хворобі, асоційованої з helicobacter pylori, та їхня корекція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДВОЯШКІНА ЮЛІЯ ІВАНІВНА

УДК 616.33-002-07-092:612.017:615.37

виразковий хвороба слизовий бар'єр

ІМУННІ ПОРУШЕННЯ ПРИ ВИРАЗКОВІЙ ХВОРОБІ, АСОЦІЙОВАНОЇ З HELICOBACTER PYLORI, ТА ЇХНЯ КОРЕКЦІЯ

14.01.02 - внутрішні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків - 2005



Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти Міністерства охорони здоров'я України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор ОПАРІН Анатолій Георгійович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри терапії та клінічної фармакології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор ЗВЯГІНЦЕВА Тетяна Дмитрівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри гастроентерології,

доктор медичних наук, професор ХВОРОСТИНКА Володимир Миколайович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри факультетської терапії.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра гастроентерології і терапії факультету післядипломної освіти.

Захист відбудеться "27"травня2005 р. о 10.00. годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському державному медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, проспект Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного медичного університету (м. Харків, проспект Леніна, 4.)

Автореферат розісланий "27" квітня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доцент Т.В. Фролова



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (ДК) є одним з найбільш поширених захворювань шлунково-кишкового тракту, схильного до рецидивів, виникнення тяжких ускладнень та зниження працездатності хворих (Голубчиков М.В., 2000; Кузін М.І. зі співавт., 2001; Івашкін В.Т., 2001; Коркушко О.В. зі співавт., 2001; Передерій В.Г. зі співавт., 2001; Hennig E.E. et al., 1999). Не дивлячись на здавалося б багатообіцяючі схеми антихелікобактерної терапії із застосуванням сучасних антисекреторних та антимікробних засобів, помітна достатньо чітка тенденція до зростання захворюваності на виразкову хворобу (ВХ) (Безруков В.В. зі співавт., 1998; Голубчиков М.В., 2000; Чопей І.В. зі співавт., 2000).

Добре відомо, що під час виразкової хвороби в організмі хворих виникають особливості з боку імунного гомеостазу (Аруин Л.И., 1993; Циммерман Я.С., Михалева Е.Н., 2000; Гриценко І.І., Будзак І.Я., 2002), та ще й досі у сучасній літературі можна знайти суперечливі дані про роль клітинних та гуморальних порушень в ульцерогенезі, неясним залишається питання про особливості місцевих імунних реакцій у стінці шлунка при виразковій хворобі, асоційованої з Helicobacter pylori.

На теперішній час проведено мало досліджень, у яких аналізується характер та вираженність захисних і протимікробних реакцій, обумовлених станом лімфоїдної тканини шлунка та дванадцятипалої кишки, практично не використовуються можливості сучасних технологій, заснованих на застосуванні моноклональних антитіл для поглибленого аналізу порушень популяційного і субпопуляційного спектра лімфоцитів периферичної крові. Недостатньо вивчаються фактори місцевого імунітету шлунково-кишкового тракту, які перешкоджають колонізації слизової оболонки (СО) шлунка та дванадцятипалої кишки Helicobacter pylori (НР) і впливають на процеси загоювання виразкового дефекту. Малочислені дослідження, що відображують у динаміці стан загального та місцевого імунітету після ерадікаційного антибактеріального (НР) і антисекреторного лікування ВХ (Циммерман Я.С., Михалева Е.Н., 2000).

Тому удосконалення діагностики та лікування ВХ залишається важливим питанням сучасної гастроентерології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти і є фрагментом науково-дослідницької роботи кафедри терапії та клінічної фармакології: “Патогенетичне обґрунтування фармакотерапії виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки”. Державний реєстраційний номер 0101U001865.

Роль автора - проведення дослідження інфікування Helicobacter pylori слизової оболонки шлунка, рівня вмісту гастральних муцинів у слизовій оболонці гастродуоденальної зони (ГДЗ), показників клітинного і гуморального імунітету, а також факторів неспецифічного захисту організму в сироватці крові та слизовій оболонці у хворих на виразкову хворобу шлунка та ДК, інфікованих НР, та розробка оптимальних схем корекції виявлених порушень.

Мета дослідження - оптимізація діагностики виразкової хвороби, асоційованої з НР, з урахуванням особливостей імунного гомеостазу та функціональної морфології СО шлунка для розробки адекватного лікування.

Задачі дослідження:

Оцінити стан захисного слизового бар'єру гастродуоденальної зони у хворих на ВХ, асоційовану з НР.

Вивчити особливості імунного гомеостазу в сироватці крові і СО шлунка у хворих на ВХ, інфікованих НР.

Вивчити функціональну морфологію слизової оболонки шлунка хворих на ВХ з урахуванням ступеня інфікування НР, особливостей місцевого імунітету, колагеноутворення та судинного фактора.

Виявити особливості кореляції між ступенем інфікування НР, ступенем пошкодження захисного слизового бар'єра, особливостями місцевого імунітету та показниками імунного гомеостазу хворих на ВХ шлунка та дванадцятипалої кишки.

Запропонувати оптимальні варіанти терапії хворих на ВХ, інфікованих НР, з урахуванням особливостей імунного гомеостазу і місцевих імунних реакцій.

Об'єкт дослідження: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційована з Нelicobacter pylori.

Предмет дослідження: клініко-біохімічні показники в сироватці крові, показники клітинного та гуморального імунітету, фактори неспецифічного захисту організму в сироватці крові та СО шлунка, місцеві фактори ульцерогенезу (Нelicobacter pylori) у хворих на ВХ, асоційовану з НР.

Методи дослідження: використовували загальноклінічні методи дослідження, дослідження показників клітинного та гуморального імунітету, факторів неспецифічного захисту організму в сироватці крові та СО шлунка. Для верифікації діагнозу ВХ використовували ендоскопічні, рентгенологічні і морфологічні методи дослідження.

НАУКОВА НОВИЗНА ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. У хворих на ВХ, інфікованих НР, виявлені порушення клітинного та гуморального імунітету, а також факторів неспецифічного захисту організму, що може стимулювати виникнення автоімунних реакцій, посилення патологічного процесу та сприяти затяжній течії процесу загоєння виразки. Під час імуноморфологічного та гістологічного дослідження гастробіоптатів встановлено, що при виразковій хворобі, асоційованої з НР, є порушення місцевого імунітету: зниження активності першої та другої ліній імуноморфологічного захисту, зменшення вмісту глікозаміногліканів (ГАГ) у СО шлунка. Доведено посилення вираження виявлених порушень з підвищенням ступеня інфікування слизової оболонки шлунка НР.

Встановлений взаємозв'язок між ступенем хелікобактерного інфікування та вмістом CD3, CD4, Т-активних лімфоцитів у сироватці крові, глікозаміногліканів у СО, рівнем лімфоцитів, імуноглобулінів у сироватці крові та СО.

Розроблена оптимальна схема лікування ВХ з урахуванням виявлених порушень і визначена її ефективність. Дано нове патогенетичне обґрунтування доцільності включення імуналу до схеми лікування хворих на ВХ з наявністю імунної дисфункції.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. Обґрунтовано необхідність використання ендоскопічних, імунологічних, морфологічних методів дослідження для діагностики ВХ, асоційованої з НР.

Доведено, що дослідження у хворих на ВХ стану клітинного та гуморального імунітету, а також факторів неспецифічного захисту організму в сироватці крові та слизовій оболонці шлунка сприяє удосконаленню діагностики ВХ. Встановлений взаємозв'язок між порушеннями імунного гомеостазу, місцевого імунітету та хелікобактерною контамінацією. Виявлена пряма кореляція між ступенем хелікобактерної контамінації та рівнем нейтральних і кислих мукополісахарідів (МПС) у СО шлунка.

Розроблені й апробовані нові підходи до лікування виразкової хвороби, асоційованої з НР, з включенням до схеми препаратів, які позитивно впливають на імунну систему, а саме, імуномодулятора “Імунал”. Запропоновані оптимальні добові та курсові дози препарату. Обґрунтована доцільність застосування запропонованої комплексної патогенетичної терапії виразкової хвороби.

Результати роботи впроваджено в лікувальну та діагностичну роботу терапевтичних відділень міської клінічної лікарні №7 м.Харкова, міської клінічної лікарні №8 м.Харкова, гастроентерологічного відділення міської клінічної лікарні №2 м.Харкова, використовуються в навчальному процесі та практичній роботі кафедри терапії і клінічної фармакології ХМАПО.

ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК ЗДОБУВАЧА. Наукові положення і результати дисертаційної роботи одержані здобувачем особисто. Дисертантка особисто здійснювала підбір тематичних хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки в умовах терапевтичного відділення міської клінічної лікарні №7 і гастроентерологічного відділення міської клінічної лікарні №2 м.Харкова. Впроваджувала сучасні методи дослідження. Забезпечувала докладне дослідження хворих, у тому числі опитування, огляд, брала безпосередню участь у лабораторно-інструментальній діагностиці, лікуванні хворих, забезпечувала науковий аналіз результатів обстеження, лікування та обґрунтування висновків.

Особисто проводила статистичну обробку матеріалу, впровадження практичних рекомендацій у лікувальний і навчальний процеси. Сформулювала всі положення, висновки та практичні рекомендації роботи.

АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЇ. Основні положення дисертації були докладені на V міжнародному медичному конгресі студентів і молодих учених, приуроченому 10-ій річниці незалежності України (Тернопіль, 2001).

ПУБЛІКАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. За матеріалами дисертації опубліковано 4 наукових праці (3 без співавторів), з яких 3 - у спеціалізованих медичних виданнях, зареєстрованих ВАК України, 1 - в матеріалах конференцій.

ОБСЯГ І СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ. Текст дисертації викладений на 139 сторінках і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, обміркування отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій. Список використаних джерел містить 233 вітчизняних і 185 іноземних джерел (що складає 45 сторінок), робота ілюстрована 26 таблицями та 28 фотографіями (що складає 9 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Методи дослідження. Робота виконана за період з 2001 по 2003 рр. На підставі комплексного обстеження 108 хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки у віці від 19 до 59 років, серед яких 86 хворих на ВХ дванадцятипалої кишки і 22 - на ВХ шлунка. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб. Пацієнти перебували на лікуванні в терапевтичному відділенні міської клінічної лікарні №7 і гастроентерологічному відділенні міської клінічної лікарні №2 м.Харкова.

Діагноз встановлювали на підставі анамнестичних даних, клінічних проявів, результатів ендоскопічних, рентгенологічних та гістологічних методів дослідження.

Вивчення кислотоутворюючої функції шлунка проводили з використанням фракційного дослідження шлункового соку.

Для імунологічних досліджень використовували комплекс тестів, що відбивають стан імунного гомеостазу організму. Методи дослідження включали: визначення вмісту Т- загальних та Т-активних лімфоцитів за допомогою реакції Е-розеткоутворювання (Feselburg P.I., 1976; Jondal M., 1972); вивчення субпопуляцій Т-лімфоцитів (Т-хелперов або CD4+ і Т-супресорів або CD8+), а також В-лімфоцитів (CD20), які здійснювали методом мембранної імунофлюоресценції з використанням моноклональних антитіл анти-CD4, анти-CD8 і анти-CD20 (Шторх В., 1987). Визначення сироваткових імуноглобулінів (А, М, G) проводили методом радіальної імунодифузії за G.Mancini, 1965. Фагоцитарну активність нейтрофілів визначали за допомогою опсонофагоцитарної реакції за В.Н.Берманом і Є.М.Славською (1958). Рівень ЦІК визначали за методом преципітації з ПЕГ - 6000 за Diogen et al.

Хворим проводилося ендоскопічне дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки фіброгастроскопом ХР-20 фірми „Olympus”. З метою вивчення морфологічних змін шлунка виконували біопсію слизової оболонки шлунка. Бралися 2-4 шматочки з антрального відділу шлунка, після чого біопсійний матеріал фіксували в 10 % розчині нейтрального формаліну і заливали парафіном. Зрізи фарбували гематоксиліном-еозином, пікрофуксином за Ван-Гізоном. Гістохімічно виявляли ДНК (реакція Фельгена-Росенбека), РНК (реакція Браше), загальний білок (реакція Даніелі) (Меркулов Г.А., 1969). Для оцінки стану слизового бар'єру були вивчені ГАГ - альціановим синім за Стидменом (Х.Луппас, 1980); рівень нейтральних ГАГ визначали ШІК-реакцією і за Мак-Манусом. Результати оцінювали цитофотометрично з використанням комп'ютерних технологій.

З метою виявлення НР готували мазки-відбитки біоптатів з їх подальшим забарвлюванням за Романовським-Гимзою. Відповідно до рекомендацій Л.І.Аруіна (1993), виділяли три ступені контамінації слизової оболонки НР, визначаючи їх плюсами: слабка (+) - до 20 мікробних тіл у полі зору ( при збільшенні х 630); середня (++) - 20-50 бактерій; висока (+++) - більше 50 бактерій у полі зору. Користувалися також біохімічним дослідженням біоптатів за допомогою посіву на середовище Закса з використанням методики D.Grechem (1987), та імуногістохімічною реакцією з поліклональними антитілами до НР (Novocastra Laboratorie Ltd.).

Для вивчення мікроциркуляторного русла (МЦР) використовували методику забарвлювання азотнокислим сріблом за В.В.Купріяновим (1969).

Імуноморфологічне дослідження проводили непрямим методом Кунса за методом Brosman (1979). Імунні клітини диференціювали за допомогою моноклональних антитіл (МКА) до різних типів клітин фірми Chemison, USA. Використовували LT4(CD4), LT8 (CD8), LT3 (CD3), LT19 (CD19), LNK16 (CD16), LD18 (CD18). Колагени типували МКА до колагенів I,III,IV типів (Novocastra Laboratorie Ltd.) і (IMTEK,Ltd., Росія). Як люмінесцентну мітку використовували F (ab)-2 - фрагменти кролячих антитіл проти імуноглобулінів миші, мічених ФИТЦ. Клітини-носії Ig M, A, G визначали прямим методом Кунса з люмінесцируючими антисироватками (виробництво НДІ ім. Гамалеї, м.Москва). Препарати вивчали в люмінесцентному мікроскопі МЛ-2 з використанням світофільтрів: ФС-1-2, СЗС-24, БС-8-2, УФС-6-3.

Результати досліджень оброблені методом варіаційної статистики на персональному комп'ютері з використанням стандартних програм кореляційного аналізу з вичисленням середніх арифметичних величин: М, м за допомогою електронних таблиць „Exel - 5”. Вірогідність показників оцінювали за t - критерієм Стъюдента, різницю рахували вірогідною при р<0,05. Використовували також кореляційний аналіз - метод парної кореляції. Ступінь кореляції оцінювали в такий спосіб: r = 0,7-1 - високий ступінь кореляції; r = 0,5-0,7 - середній ступінь; r<0,5 - слабкий ступінь.

Результати дослідження та їх обговорення. Результати проведених досліджень показали, що більшість (56,4%) пацієнтів були у віці від 19 до 39 років. Серед обстежених переважали чоловіки (66,7%). Тривалість захворювання у більшості пацієнтів (48,1%) склала до 1 року.

У клінічній картині хворих на виразкову хворобу переважали больовий та диспепсичний синдроми. Больовий синдром різної інтенсивності та локалізації був виявлений у 94,4% хворих. Диспепсичний синдром виявлявся печією - у 32 (29,6%) хворих, відрижкою - у 38 (35,2%), на метеоризм скаржилися 49 (45,4%) хворих, нудоту відмічали 28 (25,9%) пацієнтів.

Під час проведення фракційного дослідження шлункового соку у 64 (59,2%) хворих на ВХ була виявлена гіперацидність, у 28 (25,9%) - нормацидність і гіпоацидність - у 16 пацієнтів (14,9%).

При фіброезофагогастродуоденоскопії (ФЕГДС) у 86 (79,6%) хворих була виявлена виразка дванадцятипалої кишки й у 22 (20,4%) - виразка шлунка. У більшості хворих на ВХ ДК (52,3%) виразку виявлялася на передній стінці цибулини ДК. Крім того, у 12 (11,8%) хворих були виявлені „дзеркальні” виразки bulbus duodeni. У 16 хворих на ВХ шлунка (72,7%) виразкові дефекти виявлялися у пілорічному відділі. У більшості пацієнтів з ВХ (70,3%) виразкові дефекти були від 0,5 до 1,0 см у діаметрі. Ознаки дуоденопатіі діагностовано у 56 осіб (51,9%). Рубцева деформація цибулини ДК І-ІІ ступенів спостерігалася у 39 (36,1%) хворих. У більшості хворих (61,1%) встановлено ознаки ураження СО шлунка запального характеру.

Проводячи морфологічне дослідження біоптатів СО шлунка у 50 хворих на ВХ до лікування виявлено: витончення шару слизу зі зменшенням змісту ГАГ та МПС, інтенсивна десквамація епітеліоцитів, наявність фокусів кишкової метаплазії, розрихлення базальної мембрани епітелія зі зменшенням змісту у ній колагену IV типу, висока частота присутності НР (84%) у слизу (ступінь обсіменіння збільшується з віком, зі зниженням ступеня рН шлункового соку, прямопропорційна тривалості захворювання), наявність нейтрофілів у стромальному інфільтраті при контамінації СО НР, збільшення кількості макрофагів, плазматичних клітин з IgG, зменшення плазматичних клітин з IgА та IgM, гіперплазія лімфоїдних фолікулів власної пластинки СО, появлення ознак атрофії СО з накопиченням колагену І, ІІІ і навіть IV типу у стромі.

Показники імунного гомеостазу у сироватці крові були вивчені тільки у хворих на ВХ ДК (79,6%). Аналізуючи показники клітинного імунітету у всіх хворих, виявлено помірно виражений Т-імунодефіцит, який характеризувався вірогідним (р<0,001) зниженням вмісту в сироватці крові CD3 до (51,1±0,7)%, активних Т-лімфоцитів до (22,9±0,4)%, CD4 до (33,7±0,6)% у порівнянні з контрольною групою. Кількість CD8 у всіх хворих незначно збільшено (17,5±0,6)%, (p>0,05). Імунорегуляторний індекс (відношення CD4/CD8) вірогідно знижений до (1,93±0,1), (р<0,05). Відносна і абсолютна кількість лімфоцитів у хворих на ВХ значно не відрізнялась від норми (p>0,05). Також у всіх пацієнтів спостерігається вірогідне збільшення О-лімфоцитів до (29,67±0,25)%, що можливо розглядати як компенсаторну реакцію, особливо у випадку ускладненої течії виразкової хвороби (Циммерман Я.С., Михалева Е.Н., 2000).

Виявлена пряма кореляція між рівнем лімфоцитів у сироватці крові та в СО шлунка: r=0,9; між ступенем хелікобактерного інфікування СО шлунка та вмістом у крові CD3 - r=0,87; CD4 - r=0,9, Т-активних лімфоцитів - r=0,74.

Таким чином, виявлені зміни показників клітинного імунітету свідчать про депресію Т-клітинної ланки імунної системи, що є наслідком запального процесу, який викликано НР. Крім того, виявлена кореляція між показниками у сироватці крові та СО шлунка може свідчити про підвищену міграцію Т-лімфоцитів з крові до слизової оболонки та їх активації там згодом, що, можливо, також спровоковано НР.

Під час вивчення стану гуморальної ланки імунної системи у всіх хворих на виразкову хворобу відмічався вірогідно підвищений рівень CD20 до (16,3±0,6)% (р<0,001), IgA до (2,22±0,02) г/л (р<0,001), IgM до (1,45±0,05) г/л (р<0,001) на тлі практично нормального рівня IgG - (13,1±0,3), (p>0,05). У всіх обстежених вірогідно (р<0,001) збільшено кількість ЦІК у сироватці крові - (3,5% ПЕГ) до (0,076±0,001) одиниць оптичної щільності (од.опт.щіл.) та (7% ПЕГ) до (0,092±0,001) од.опт.щіл., а також рівень автоімунних антитіл до (18,92±1,25)% у порівнянні з показниками групи контролю.

Встановлена пряма кореляційна залежність між рівнями імуноглобулінів у сироватці крові та СО шлунка: Ig G - r=0,9; IgM - r=0,87; IgA - r=0,52.

Таким чином, у хворих на виразкову хворобу, асоційовану з НР, виявлені порушення гуморального імунітету, які, очевидно, є відповідною реакцією організму на хелікобактерну контамінацію, а з'явлення автоантитіл, напевно, пов'язане з автоімунною агресією, яка індуцирована НР, що веде до пошкодження клітин слизової оболонки шлунка і ДК та розвитку виразкової хвороби.

Аналіз показників неспецифічного захисту організму виявив вірогідне зниження у всіх пацієнтів активності системи комплементу до (0,89±0,02) од.опт.щіл. (р<0,05), а також основних показників фагоцитозу (р<0,001): фагоцитарний індекс (ФІ) був знижений до (41,58±1,41)% за 30 хвилин та до (51,17±0,03)% за 120 хвилин; фагоцитарне число (ФЧ) знижено до (4,71±0,25)% за 30 хвилин та до (6,38±0,09)% за 120 хвилин; коефіцієнт фагоцитарного числа (КФЧ) - ФЧ30/ФЧ120 був вірогідно знижений до (0,75±0,03). Дані показники свідчать про завершування фагоцитозу. Також відзначено вірогідне зниження індексу бактерицидності нейтрофілів (ІБН) до (33,83±1,9)% (р<0,001), який відображає здібність фагоциту переварювати захоплений мікроб.

Таким чином, у обстежених хворих виявлено пригнічення факторів неспецифічного захисту, що дозволяє говорити про порушення природної резистентності організму у відповідь на інфекцію НР.

Отже, у хворих на виразкову хворобу, асоційовану з НР, існують порушення з боку клітинної та гуморальної ланок імунітету, а також факторів неспецифічного захисту організму, що може стимулювати виникнення автоімунних реакцій, посилення патологічного процесу і сприяти подовженню течії процесу загоєння виразки.

Тому вирішення проблеми лікування даної патології ми вбачаємо не тільки в застосуванні антихелікобактерної терапії, але й у доцільності додаткового призначення таким хворим препаратів, які сприяють нормалізації клітинного і гуморального імунітету, факторів неспецифічного захисту організму, а також місцевих імунних реакцій.

Для оцінки ефективності лікування хворі були поділені нами на дві репрезентативні групи (основна та група порівняння), кожна з яких об'єднувала по 25 пацієнтів. Згідно з рекомендаціями Маастрихського Консенсусу-2, всім хворим була призначена комплексна терапія, яка включала амоксицилін, кларитроміцин, омепразол. Хворі основної групи додатково одержували імунал (імуномодулятор рослинного походження) в дозі 80 мг 3 рази на добу протягом 3-4 тижнів.

Виявлено, що під впливом терапії у хворих обох груп протягом перших 7 днів був купіруваний больовий синдром та диспептичні розладнання, наставало поліпшення загального стану. Проводячи об'єктивне обстеження, встановили, що в обох групах больові відчуття при пальпації виникали пізніше (р<0,05), ніж суб'єктивні болі (у хворих основної групи за (6,3±0,4) дні, у групі порівняння - за (8,1±0,5) днів). Після проходження стаціонарного лікування при контрольній ФЕГДС рубцювання виразкового дефекту виявлено у 96% хворих основної групи та у 88% хворих групи порівняння. Порівнюючи одержані дані, встановили, що вірогідної різниці в показниках обох груп немає (р>0,05). Явища гастродуоденопатії зберігалися у 22% хворих основної групи й у 35% хворих групи порівняння. Відмічалася вірогідна різниця в показниках обох груп (р<0,05).

Під час вивчення стану клітинної ланки імунітету виявлено відновлення показників до рівня осіб контрольної групи у всіх хворих основної групи (таблиця 1): вірогідне підвищення вмісту CD3 до (54,1±0,7)% (р<0,05) та CD4 до (36,8±0,6)% (р<0,05), збільшення імунорегуляторного індексу до (2,16±0,06) (р<0,05), вірогідно піднявся рівень Т-активних лімфоцитів до (25,1± 0,5)% (р<0,05) на тлі зниження кількості CD8 до (16,5±0,5)% (р>0,05) і О-лімфоцитів до (17,8± 0,5)% (р<0,001). Інші досліджені показники клітинного імунітету до та після лікування знаходилися у межах нормативних значень.

У групі порівняння під час аналізу аналогічних показників на тлі базисної терапії виявлено вірогідне збільшення до нижньої межі норми вмісту CD3 (53,4±0,8%, р<0,05), зниження рівня О-лімфоцитів (20,3±0,3%, р<0,001). Рівень інших показників клітинного імунітету змінився не вірогідно (р>0,05) (див. табл.1).

Вивчаючи гуморальну ланку імунітету (таблиця 2), виявили, що у хворих на ВХ основної групи, відбулася нормалізація усіх показників: вірогідно (р<0,001) знизився рівень CD20 до (12,9±0,6)%, IgA до (1,86±0,01) г/л, IgM до (1,05±0,04) г/л. Кількість дрібних та великих ЦІК вірогідно (р<0,001) зменшилась до (0,053±0,001) од.опт.щіл. і (0,055±0,001) од.опт.щіл. відповідно, кількість автоімунних антитіл - до (9,67±0,42)%. Рівень IgG у сироватці крові до та після лікування незначно відрізнявся від норми (р>0,05).

Таблиця 1 - Середній рівень показників клітинного імунітету у хворих на виразкову хворобу до та після лікування (М±m)

Імунологічні показники	Контроль-на група	Група до лікування	Групи після лікування
			основна	порівняння
Лімфоцити, х109/л	1,81±0,04	1,93±0,09	1,98±0,08(p>0,05)	2,02±0,11(p>0,05)
CD3,%	54,4±0,6	51,1±0,7	54,1±0,7 (p<0,05)	53,4±0,8 (р<0,05)
CD4%	36,9±0,5	33,7±0,6	36,8±0,6(p<0,05)	34,9±0,5 (p>0,05)
CD8,%	16,6±0,4	17,5±0,6	16,5±0,5(p>0,05)	17,1±0,4 (p>0,05)
Імунорегуляторний індекс CD4/ CD8	2,22±0,08	1,93±0,1	2,16±0,6 (p<0,05)	2,04±0,09 (p>0,05)
Активні лімфоцити,%	25,2±0,4	22,9±0,4	25,1±0,5 (p<0,05)	23,1±0,5 (p>0,05)
О-лімфоцити,%	17,5±2,5	29,67±0,25	17,8±0,5(p<0,001)	20,3±0,3(p<0,001)

Примітка. р - при порівнянні аналогічних показників до та після лікування.

Таблиця 2 - Середній рівень показників гуморального імунітету у хворих на виразкову хворобу до та після лікування (M±m)

Імунологічні показники	Контрольна група	Група до лікування	Групи після лікування
			основна	порівняння
CD20,%	12,2±0,6	16,3±0,6	12,9±0,6(p<0,001)	15,4±0,5 (p>0,05)
IgА,г/л	1,87±0,03	2,22±0,02	1,86±0,01(p<0,001)	2,1±0,06(p>0,05)
IgМ,г/л	1,05±0,01	1,45±0,05	1,05±0,04(p<0,001)	1,32±0,01(p>0,05)
IgG ,г/л	12,3±0,2	13,1±0,3	12,4±0,2 (p>0,05)	12,9±0,2 (p>0,05)
ЦИК 3,5%ПЭГ, од.опт.щіл.	0,034±0,005	0,076±0,001	0,053±0,001 (p<0,001)	0,064±0,001 (p<0,001)
ЦИК 7% ПЭГ, од.опт.щіл.	0,036±0,001	0,092±0,001	0,055±0,001 (p<0,001)	0,072±0,002 (p<0,001)
Лімфоцитоток-сичність аутоімунні антитіла,%	10,3±0,7	18,92±1,25	9,67±0,42 (p<0,001)	11,83±0,17 (p<0,001)

Примітка. р - при порівнянні аналогічних показників до та після лікування.

Під час вивчення аналогічних показників (див.табл.2) у хворих групи порівняння виявилася тенденція до поліпшення гуморальної ланки імунітету, проте вірогідно нормалізувалася (знизилася) тільки кількість автоімунних антитіл до (11,83±0,06)% (p<0,001) та рівень дрібних і великих ЦІК до (0,064±0,001) од.опт.щіл. і (0,072±0,002) од.опт.щіл. відповідно (p<0,001). З боку інших показників вірогідних змін не помічено (p>0,05).

Під час вивчення факторів неспецифічного захисту організму відмічається позитивна динаміка в обох групах (таблиця 3), але в основній групі виявлена більш вірогідна нормалізація систем комплементу та фагоцитозу. Так, в основній групі значно підвищилися такі показники: активність системи комплементу до (1,0±0,03) од.опт.щіл., ФИ30 до (84,1±0,04)% (p<0,001), ФИ120 до (88,4±0,03)% (p<0,001), ФЧ30 до (7,33±0,04)% (p<0,001), ФЧ120 до (8,33±0,1)% (p<0,001), КФЧ до (0,92±0,02)% (p<0,001), ІБН до (50,7±0,6)% (p<0,001), тобто всі показники неспецифічного захисту організму.



Таблиця 3 - Показники факторів неспецифічного захисту організму у хворих на виразкову хворобу до та після лікування (M±m)

Імунологічні показники	Контроль-на група	Група до лікування	Групи після лікування
			основна	порівняння
Активність системи комплементу,од.опт.щ	1,05±0,15	0,89±0,02	1,0±0,03(p<0,05)	0,92±0,07(p>0,05)
ФИ 30 (%)	94,18±1,55	41,58±1,41	84,1±0,04(p<0,001)	62,0±0,01(p<0,001)
ФИ120 (%)	92,0±2,52	51,17±0,03	88,4±0,03(p<0,001)	74,0±0,01(p<0,001)
ФЧ 30 (%)	11,29±1,0	4,71±0,25	8,16±0,04(p<0,001)	6,08±0,18(p>0,001)
ФЧ 120 (%)	9,81±0,96	6,38±0,09	8,33±0,1(p<0,001)	8,17±0,17(p<0,001)
КФЧ (%)	1,16±0,04	0,75±0,03	0,98±0,02(p<0,001)	0,75±0,01(p>0,05)
ІБН (%)	66,3±2,58	33,83±1,9	50,7±0,6(p<0,001)	43,33±2,3(p>0,001)

Примітка. р - при порівнянні аналогічних показників до та після лікування.

У групі порівняння відмічається вірогідне підвищення (p<0,001) ФИ30 до (62,0±0,01)%, ФИ120 до (74,0±0,01)%, ФЧ120 до (8,17±0,17)%, що свідчить про часткову нормалізацію факторів неспецифічного захисту внаслідок противиразкової терапії. В інших показниках систем комплементу та фагоцитозу вірогідного підвищення не спостерігається (p>0,05).

Таким чином, під час аналізу результатів дослідження імунного статусу хворих на ВХ, асоційовану з НР, після лікування можливо припустити, що загальноприйнята противиразкова терапія, яка спрямована насамперед на ерадікацію бактерій та зниження секреторної активності шлунка, тільки частково нормалізує імунні показники. Застосування імуналу у комплексній терапії ВХ сприяє відновленню показників клітинної та гуморальної ланок імунітету, а також факторів неспецифічного захисту організму, внаслідок того, що біологічно активні речовини (полісахариди), які містяться у цьому препараті, підвищують кількість і фагоцитарну активність нейтрофілів і макрофагів, індукують трансформацію В-лімфоцитів у плазматичні клітини, поліпшують функцію Т-хелперів та стимулюють продукцію інтерлейкіна-1.

Досліджуючи біоптати з антрального відділу шлунка у хворих основної групи виявили повне відновлення цілісності покривного епітелію СО. Висота покривних епітеліоцитів набагато збільшена відносно випадків до лікування, у меншому ступені відносно випадків після лікування загальноприйнятим терапевтичним комплексом. Апікальна частина клітин заповнена густим, щільним муцином, який вміщає нормальну або підвищену кількість нейтральних МПС та ГАГ (таблиця 4,5). У хворих групи порівняння відмічається лише тенденція до рівномірного відновлення товщини та фізико-хімічних властивостей захисного шлункового слизу, під час вивчення епітеліоцитів відмічається неповне виникнення вакуолізації у цитоплазмі.

Таблиця 4 - Вміст нейтральних мукополісахаридів у гастробіоптатах хворих основної групи та групи порівняння до та після лікування

Рівень нейтральних МПС за інтенсивністю забарвлювання, од.опт.щіл.	Групи хворих
	до лікування	після лікування
		основна	порівняння
0,485+0,018	7(14%)	22(88%) (р<0,001)	17(68%) (р<0,001)
0,348+0,015	16(32%)	3(12%) (p<0,05)	5(20%) (p>0,05)
0,250+0,015	18(36%)	0(0%) (р<0,001)	3(12%) (p<0,05)
0,142+0,010	9(18%)	0(0%) (р<0,001)	0(0%) (р<0,001)

Примітка. р - при порівнянні аналогічних показників до та після лікування.

Таким чином, відновлення нейтральних МПС ((0,485±0,018) од.опт.щіл.; (0,348±0,015) од.опт.щіл.) відмічається у 68% хворих групи порівняння та у 100% пацієнтів основної групи (p<0,05).

Рівень вмісту кислих МПС у шлунковому слизу відновився близько до норми ((0,461±0,010) од.опт.щіл.; (0,327±0,011) од.опт.щіл.) у 84% пацієнтів групи порівняння та у 92% хворих основної групи (p<0,05) (див. таблицю 5).

Таблиця 5 - Вміст глікозаміногліканів у гастробіоптатах хворих основної групи та групи порівняння до та після лікування

Рівень кислих МПС за інтенсивністю забарвлювання, од.опт.щіл.	Групи хворих
	до лікування	після лікування
		основна	порівняння
0,461+0,010	8(16%)	23(92%) (р<0,001)	19(76%) (р<0,001)
0,327+0,01	15(30%)	2(18%) (р>0,05)	2(8%) (р<0,05)
0,208+0,006	20(40%)	0(0%) (р<0,001)	4(16%) (р<0,05)
0,152+0,008	7(14%)	0(0%) (р<0,01)	0(0%) (р<0,01)

Примітка. р - при порівнянні аналогічних показників до та після лікування.

Постановка гістохімічних реакцій на білок та РНК виявила їх посилення у аналогічному ступені у хворих обох груп.

Під час постановки реакції Романовского-Гімзи відмічається різке зниження ступеня контамінації НР СО шлунка в обох групах (таблиця 6).

Таблиця 6 - Степені контамінації НР слизової оболонки у хворих на виразкову хворобу до та після лікування (основна група та група порівняння)

Ступені контамінації НР СО шлунка	Групи хворих
	до лікування	після лікування
		основна	порівняння
-	8(16%)	25(100%) (р<0,001)	20(80%) (р<0,001)
+	6(12%)	0(0%) (р<0,005)	4(15%) (р>0,05)
++	15(30%)	0(0%) (р<0,001)	1(5%) (р<0,01)
+++	21(42%)	0(0%) (р<0,001)	0(0%) (р<0,001)

Примітка. р - при порівнянні аналогічних показників до та після лікування.

Імуногістохімічне виявлення НР за допомогою поліклональних антитіл підтвердило відсутність мікробів у муцині. Вказані зміни відмічалися в основному у хворих, у яких ерадікація супроводжувалася зниженням шлункової секреції.

Аналізуючи лейкоцитарний інфільтрат власної пластинки слизової оболонки хворих основної групи, виявили відсутність нейтрофілів (CD18), різко зменшений вміст лімфоцитів та плазмоцитів, при цьому кількість макрофагів (CD16) збільшена, що можливо вважати за ознаку посилення фагоцитарних можливостей макрофагів і, внаслідок цього, зниження рівня активації лімфоцитів (таблиця 7).

Таблиця 7 - Відносна кількість основних клонів імунних клітин у лімфо-плазмоцитарній інфільтрації слизової оболонки шлунка у полі зору х400 ( в перерахунку на 100 клітин)

Імунні клітини	Групи хворих
	контрольна	до лікування	після лікування
			порівняння	основна
CD3+CD4+CD8+CD19	17,0±3,0	11,0±2,0	16,0±3,0	18,0±3,0
CD16	10,0±1,0	8,0±1,0	16,0±4,0	9,0±3,0
Плазмо-бласти і плазмо-цити	IgA	26,0±4,0	11,0±2,0	28,0±5,0	34,0±7,0
	IgG	17,0±3,0	55,0±1,0)	20,0±4,0	19,0±3,0
	IgM	30,0±6,0	15,0±2,0	20,0±3,0	20,0±4,0
Лімфоцити:плазмоцити	1:3,9	1:8	1:4,6	1:4

Примітка. р - при порівнянні аналогічних показників до та після лікування.

Інтенсивність лімфоїдноклітинної (CD3,CD4,CD8,CD19) та плазмоцеллюлярної (клітини-носії IgG,IgM,IgA) інфільтрації власної пластинки СО у сукупності з окремими макрофагальними елементами (CD16) знизилася на 50% у хворих основної групи і на 40% у групі порівняння. Також змінилося співвідношення між лімфоцитами та плазматичними клітинами (внаслідок різкого зменшення кількості клітин-носіїв IgG) у бік нормалізації 1:4,8 - 1:6,5 (у нормі 1:4.0).

Епітеліальна базальна мембрана тонка, рівномірно помірно ШІК-позитивна. У порівнянні з групою до лікування, у ній відмічається помірна інтенсивність лінійного характеру свічення колагену IV типу.

Найбільші ознаки позитивної морфологічної динаміки у СО шлунка відмічалися у хворих з максимальним ступенем ерадікації НР . Описані клітинні зміни строми більш за все можна пояснити циркуляцією у крові хворих специфічних антихелікобактерних антитіл класу IgG (E.A.I.Rauws, G.N.I.Tytgat, 1989).

Найбільш стійкою ознакою є атрофія СО та розвиток сполучної тканини в основі, що практично не стабілізувалося після проведеної комплексної терапії.

Вивчення мікрогемодинаміки СО антрального відділу виявило відносну нормалізацію судинного тонусу венулярного відрізку МЦР, який локалізується у субепітеліальних відділах СО шлунка з перпендикулярною перігландулярною орієнтацією мікросудин. У просвіті мікросудин помірна кількість формених елементів крові без ознак реологічних порушень; базальна мембрана чітка, ШІК-позитивна. У складі базальної мембрани відмічається колаген IV типу, фіксації імунних комплексів на її поверхні не відмічалося. У просвіті судин виявлялося свічення IgM та IgA. Артеріолярний відрізок МЦР з нормотонусом судинної стінки, виповнений невеликою кількістю кров'яних клітинних елементів. Базальна мембрана збережена та чітко виявляється ШІК-реакцією, в її складі відмічався колаген IV типу. Кількісні показники основних відділів МЦР у фазі ремісії відрізняються від таких у фазі загострення. Так, відмічається вірогідне зниження тонусу артеріолярного відрізка, що поєднувалося з тенденцією до підвищення тонусу венулярного відрізка й свідчить про позитивну динаміку морфологічних показників МЦР (ВАП=1,3).

Таким чином, використання імуналу у комплексній терапії ВХ позитивно впливає на мікроскопічну картину хронічного антрального гастриту, що виявляється у вигляді зменшення ступеня інфільтрації власної пластинки СО, збільшення відносної кількості макрофагів та зменшення відносної кількості лімфоцитів. Крім того, повну відсутність нейтрофилів у інфільтраті через 4 тижні можна вважати ознакою попереднього посилення фагоцітарної активності нейтрофілів. Більш "досконала" запальна реакція у власній пластинці СО поєднується з меншим накопичуванням колагену в кінці цього загострення, що обумовлює кращі умови харчування епітеліоцитів і більш інтенсивну продукцію ними муцину.

Отже, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки протікає на тлі дісфункції ланок клітинного та гуморального імунітету. Патогенетично обґрунтована терапія у сукупності з імуномодулюючими засобами (при відповідних на це показниках) підвищує ефективність лікування.



ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання поглиблення знань щодо патогенезу, клінічних проявів при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, поліпшення її діагностики. Обґрунтовано доцільність і доведена ефективність включення до комплексної терапії виразкової хвороби імуномодулятора „Імунал”.

2. Під час виразкової хвороби, асоційованої з НР, виникає виразне порушення захисних властивостей слизового бар'єру, про яке свідчить зниження рівня кислих та нейтральних мукополісахаридів у слизовій оболонці гастродуоденальної зони.

3. У хворих на виразкову хворобу, інфікованих НР, виявлені порушення клітинного та гуморального імунітету у вигляді вірогідно зниженого у сироватці крові рівня CD3, CD4, Т-активних лімфоцитів, імунорегуляторного індексу на тлі збільшення кількості О-лімфоцитів, вірогідно підвищеного рівня CD20, IgA, IgM, збільшенням у крові кількості ЦІК та автоімунних антитіл. Одночасно з цим виявлені вірогідні порушення факторів неспецифічного захисту (системи комплементу і фагоцитозу).

4. Під час виразкової хвороби, асоційованої з НР, відзначається порушення функціональної морфології та місцевих імунних реакцій у СО: витончення шару слизу зі зменшенням вмісту ГАГ та МПС, інтенсивна десквамація епітеліоцитів, наявність фокусів кишкової метаплазії, розрихлення базальної мембрани епітелію зі зменшенням вмісту у ній колагену ІV типу, наявність нейтрофілів у стромальному інфільтраті при контамінації СО НР, збільшення кількості плазматичних клітин з IgA і IgM, гіперплазія лімфоїдних фолікулів власної пластинки слизової оболонки, виникнення ознак атрофії слизової оболонки з накопичуванням колагену І, ІІІ і навіть ІV типу у стромі.

5. У хворих на виразкову хворобу, інфікованих НР, встановлений прямий кореляційний зв'язок між рівнем лімфоцитів у крові тa в СО шлунка (r=0,9); імуноглобулінів у крові та в СО шлунка: IgG - (r=0,9); IgM - (r=0,87); IgA - (r=0,52); ступенем хелікобактерного інфікування СО шлунка і вмістом у крові CD3 - (r=0,87); CD4 - (r=0,9); Т-активних лімфоцитів - (r=0,74); ступенем обсеменіння НР та вмістом глікозаміногліканів у СО (r=0,8).

6. Використання в комплексній терапії хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки імуномодулятора „Імунал” сприяє значному встановленню показників клітинного та гуморального імунітету, а також факторів неспецифічного захисту організму, обумовлює зрушення у мікроскопічній картині слизової оболонки антрального відділу шлунка, які можуть свідчити про більш швидке і досконале „згортання” запальної реакції, менше прогресування склерозу строми та кращий морфофункціональний стан шлункового епітелію.



ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для об'єктивного аналізу ефективності терапії хворим на виразкову хворобу поряд з клініко-ендоскопічним обстеженням рекомендовано вивчення в динаміці хелікобактерної контамінації гастродуоденальної слизової оболонки, а також стану захисного слизового бар'єра.

2. Зважаючи на високу частоту порушень загального та місцевого імунітету у хворих на виразкову хворобу необхідно проводити комплексне дослідження імунного гомеостазу у сироватці крові та функціональної морфології слизової оболонки шлунка з метою корекції виявлених змін.

3. З метою корекції виявлених змін імунного гомеостазу та місцевого імунітету у хворих на виразкову хворобу доцільно використовувати імуномодулятор рослинного походження - імунал по 80 мг (1 таблетка) 3 рази на добу. Курс лікування 3-4 тижні.



СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, НАДРУКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Двояшкина Ю.И. Сопоставление состояния защитного слизистого барьера и местных иммунных реакций при различных степенях хеликобактерного инфицирования у больных язвенной болезнью желудка // Проблеми медичної науки ти освіти. - 2003. - №1. - С.82-84.

2. Двояшкина Ю.И. Местный иммунитет и воспалительные изменения в слизистой оболочке желудка при язвенной болезни, ассоциированной с Helicobacter pylori // Проблеми медичної науки ти освіти. - 2003. - №4. - С.76-79.

3. Опарін А.Г., Двояшкіна Ю.І., Васюта В.С. Патоморфологічний аналіз антральних гастробіоптатів при використанні імуналу в комплексному лікуванні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки // Клінічна фармація. - 2004. - Т. 8, №1. - С.47-50. Автором здійснено набір фактичного матеріалу, статистична обробка даних, аналіз отриманих результатів.

4. Двояшкина Ю. Соотношение факторов “агрессии” и защитного слизистого барьера у инфицированных Helicobacter pylori // Матеріали V Міжнародного медичного конгресу студентів та молодих учених, приуроченого 10-й річниці незалежності України. - Тернопіль. - 10-12 травня 2001 року. - С.13.



АНОТАЦІЯ

Двояшкіна Ю.І. Імунні порушення при виразковій хворобі, асоційованої з Helicobacter pylori, та їхня корекція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.02. - внутрішні хвороби. - Харківський державний медичний університет МОЗ України, 2005.

Роботу присвячено вивченню особливостей клітинного та гуморального імунітету, факторів неспецифічного захисту організму в сироватці крові, функціональної морфології слизової оболонки шлунка та стану захисного слизового бар'єра гастродуоденальної зони у хворих на виразкову хворобу, інфікованих НР, та лікуванню виразкової хвороби.

Одержані результати показують, що перебіг виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційованої з НР, супроводжується імунною дисфункцією у сироватці крові, зниженням вмісту мукополісахаридів у слизовій оболонці гастродуоденальної зони, змінами функціональної морфології та місцевих імунних реакцій у слизовій оболонці шлунка. Виявлено, що глибина та вираженість виявлених порушень корелювала із високим ступенем хелікобактеріозу, що підтверджує його важливу патогенетичну роль у розвитку та рецидивуванні виразкової хвороби.

Обґрунтовано застосування у хворих на виразкову хворобу комплексної терапії з включенням імуналу, який має імунокоригуючі властивості.

Комплексна терапія виразкової хвороби позитивно впливає на клінічний перебіг захворювання, сприяє нормалізації імунного гомеостазу в сироватці крові, а також місцевих імунних реакцій у слизовій оболонці шлунка, відновлює стан захисного слизового бар'єра гастродуоденальної зони.

Ключові слова: виразкова хвороба, Helicobacter pylori, клітинний імунітет, гуморальний імунітет, слизова оболонка, захисний слизовий бар'єр, імунал.

АННОТАЦИЯ

Двояшкина Ю.И. Иммунные нарушения при язвенной болезни, ассоциированной с Helicobacter pylori, и их коррекция. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. Харьковский государственный медицинский университет МОЗ Украины. Харьков, 2004.

Диссертационная работа посвящена изучению особенностей клеточного и гуморального иммунитета, а также факторов неспецифической защиты организма в сыворотке крови, функциональной морфологии слизистой оболочки желудка и состояния защитного слизистого барьера гастродуоденальной зоны у больных язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки, ассоциированной с Helicobacter pylori, с целью раскрытия новых механизмов возникновения и развития заболевания, разработке оптимально эффективных методов коррекции выявленных нарушений.

Работа включает результаты комплексного обследования 108 больных язвенной болезнью в возрасте от 19 до 59 лет, среди которых 86 больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки и 22 - с язвой желудка. Контрольную группу составили 30 практически здоровых лиц. Диагноз устанавливали на основании анамнестических данных, клинических проявлений, результатов эндоскопических, рентгенологических и гистологических методов исследования.

Для иммунологических исследований использовали комплекс тестов, которые отражают состояние иммунного гомеостаза (реакция Е-розеткообразования, метод мембранной иммунофлюоресценции с использованием моноклональных антител, метод радиальной иммунодиффузии по Манчини, опсонофагоцитарная реакция по В.Н.Бергману и Е.М.Славской, метод преципитации с ПЭГ-6000 по Diogen et al.).

Наличие Helicobacter pylori определяли гистологическим, иммуногистохимическим и методом мазков-отпечатков по Грамму с установлением трех степеней инфицирования по Аруину Л.И. Для оценки состояния защитного слизистого барьера проводили гистологическое и гистохимическое исследование биоптатов слизистой оболочки гастродуоденальной зоны с окрашиванием на нейтральные мукополисахариды реактивом ШИК и по Мак-Манусу, на кислые мукополисахариды - альциановым синим по Стидмену. Результаты оценивали цитофотометрически.

Иммуноморфологическое исследование биоптатов проводили непрямым методом Кунса. Иммунные клетки дифференцировали при помощи моноклональных антител к разным типам клеток.

В процессе обследования у больных язвенной болезнью был выявлен умеренно выраженный Т-иммунодефицит, нарушения в гуморальном звене иммунитета, достоверное снижение показателей неспецифической защиты организма в сыворотке крови; снижение содержания мукополисахаридов, интенсивная десквамация эпителиоцитов, присутствие фокусов кишечной метаплазии в слизистой оболочке желудка, разрыхление базальной мембраны эпителия с уменьшением в ней содержания коллагена ІV типа, присутствие нейтрофилов в стромальном инфильтрате при контаминации НР, увеличение количества плазматических клеток с IgA и IgM, гиперплазия лимфоидных фолликулов собственной пластинки слизистой, возникновение признаков атрофии слизистой оболочки с накопленим коллагена І, ІІІ и даже ІV типа в строме.

Определена взаимосвязь между уровнем лимфоцитов, иммуноглобулинов в крови и в слизистой оболочке; степенью хеликобактерного инфицирования слизистой желудка и содержанием в крови лимфоцитов; степенью обсеменения НР и содержанием мукополисахаридов в слизистой оболочке.

Учитывая наличие иммунной дисфункции в сыворотке крови, снижение содержания мукополисахаридов в слизистой оболочке гастродуоденальной зоны, изменения функциональной морфологии и местных иммунных реакцій в слизистой оболочке желудка при язвенной болезнь, ассоциированной с НР, разработана патогенетическая концепция лечения данной патологии с использованием комбинации лекарственных препаратов. Данные проведенного исследования позволили обосновать применение комплексной терапии с включением растительного иммуномодулятора “Иммунал”. После лечения у пациентов с язвенной болезнью отмечено значительное восстановление показателей клеточного и гуморального иммунитета, факторов неспецифической защиты организма, произошли сдвиги в микроскопической картине слизистой оболочки антрального отдела желудка, которые могут свидетельствовать о более быстром и совершенном “сворачивании” воспалительной реакции, меньшем прогрессировании склероза стромы и лучшем морфофункциональном состоянии желудочного эпителия, в сравнении со стандартной терапией.

Комплексная терапия язвенной болезни с включением иммунала позитивно влияет на клиническое течение заболевания, способствует нормализации иммунного гомеостаза в сыворотке крови, а также местных иммунных реакций в слизистой оболочке желудка, восстанавливает состояние защитного слизистого барьера.

Ключевые слова: язвенная болезнь, Helicobacter pylori, клеточный иммунитет, гуморальный иммунитет, слизистая оболочка, защитный слизистый барьер, иммунал.



SUMMARY

Dvoyashkina Y.I. Immune disorders at peptic ulcer associated with Helicobacter pylori and their correction. - Manuscript.

Dissertation for a Candidate's of Medical Sciences by speciality - 14.01.02. - internal diseases. - Kharkiv State Medical University, Ministry of Health of Ukraine, 2005.

The work deals with the study of specificity of cellular and humoral immunity, non-specific defence factors in blood serum, functional morphology of gastric mucosa and protective mucous barrier of gastroduodenal zone in the patients with peptic ulcer and infected with Helicobacter pylori and treatment of peptic ulcer.

The obtained results demonstrate that the Helicobacter pylori associated peptic ulcer course is associated with immune dysfunction in blood serum, mucopolysugarides in gastroduodenal mucosa, changes in functional morphology and local immune reactions in gastric mucosa.

It was revealed that the severity and expression of the revealed disorders correlated with high level helicobacteriosis that gives the evidence of its important pathogenic role in the development and recurrency of peptic ulcer.

It was grounded the complex therapy included immunal with immunocorrecting properties for the patients with peptic ulcer.

The complex treatment of ulcer disease influences positively on the clinical course, favours the normal immune homeostasis in blood serum and local immune reactions in gastric mucosa, restores the state of protective gastroduodenal mucosa.

Key words: peptic ulcer, Helicobacter pylori, cellular immunity, humoral immunity, mucous membrane, protective mucoses barrier, immunal.



ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВХ - виразкова хвороба

ГАГ - глікозаміноглікани

ГДЗ - гастродуоденальна зона

ДК - дванадцятипала кишка

МПС - мукополісахаріди

МЦР - мікроциркуляторне русло

СО - слизова оболонка

НР - Нelicobacter pylori

Размещено на Allbest.ru