Размещено на http://www.allbest.ru

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

Довганик (Кононенко) Вікторія Віталіївна

УДК: 616.314.13-085.31'495.2

Корекція дисколорації емалі вітальних зубів препаратами на основі пероксидУ карбаміду та їх вплив на ясна

14.01.22 - Стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент Зубачик Володимир Михайлович - завідувач кафедри терапевтичної стоматології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Заболотний Тарас Дмитрович - завідувач кафедри терапевтичної стоматології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України;

доктор медичних наук, професор Ніколішин Анатолій Карлович - завідувач кафедри терапевтичної стоматології Української медичної стоматологічної академії МОЗ України.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького МОЗ України (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Чуклін С.М.

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження останніх років (Петрикас О.А., Петрикас И.В, 1999; Петришин О.А., Цвих Л.О., 2004) свідчать, що близько 16% загальної кількості пацієнтів звертаються за стоматологічною допомогою з приводу вад кольору фронтальної групи зубів. Незважаючи на велику кількість досліджень колориметричного стану твердих тканин зуба (Луцкая И.К., 2001; Visser I., 2003; Matis B., 2004), дотепер залишаються недостатньо вивченими деякі аспекти генезу змін забарвлення зубів. За сучасними уявленнями, дисколорація зубів може бути одним із виявів хвороб організму людини (Бібік С.М., Смоляр Н.І., Безвушко Е.В., 1996; Донской Г.И. и соавт., 2000; Заболотний Т.Д. і співавт., 2001; Watts A., Addy M., 2001). Наприклад, темно-коричневі плями у структурі емалі вказують на інтоксикацію організму фтором (Ніколішин А.К., 1999; Douki Z.N. et al., 2003; Loyola-Rodriges J.P. et al., 2003), а наявність білих плям емалі, симетрично локалізованих на однотипних групах зубів, - на системну гіпоплазію (Козел О.А., 1999; Huo D. et al., 2004); зміна забарвлення у вигляді сіро-коричневих смуг, паралельних до ріжучого краю зубів, є характерною ознакою т. зв. “тетрациклінових” зубів (Matis B. et al., 2002; Хейвуд В.Б. и соавт., 2004). Окрім того, потемніння емалі може бути обумовлено віковими змінами в організмі (Дмитриева Д.А., 2003; Crosofsky F. et al., 2003), станом життєздатності пульпи, наслідком ендодонтичного лікування тощо (Attin T. et al. 2003; Poyser N.J. et al., 2004). Для уніфікації діагностики відхилень колориметричних параметрів зубів від норми запропоновано декілька класифікацій змін забарвлення зубів (Salim A.N., 1997; Донской Г.И. и соавт., 2000; Луцкая И.К., 2001; Дмитриева Д.А., 2003). Актуальним залишається питання створення вітчизняної систематизації дисколорації зубів. емаль зуб вітальний вибілювальний

Одним із найважливіших питань естетичної стоматології є розпрацювання методів усунення дисколорації різного генезу за умов збереження природної форми та цілості тканин інтактних зубів. Застосування медикаментних препаратів для вибілювання зубів дозволяє значно зменшити інтенсивність патологічного забарвлення, або повністю усунути вади кольору твердих тканин. Дотепер, для клінічного вибілювання вітальних зубів здебільшого використовували сильні окислювачі, наприклад 30-35% пероксид водню, або розчини кислот (Донской Г.И., Грицкевич Н.Ю., 1999; Грюцейнер А., 2003; Haywood V.B., 2003). Застосування таких середників може призвести до хімічного пошкодження слизової оболонки порожнини рота, гіперестезії зубів та демінералізації емалі, мати нестійкий вибілювальний ефект, а згодом спричинити пришийкову резорбцію дентину та цементу кореня зуба (Леонтьев В.К. и соавт., 2001; Dadoun M.P., Bartlett D.W., 2003; Fugaro J.O. et al., 2004; Sulieman M. et al., 2004). На підставі результатів аналізу безпечності та ефективності застосування пероксидних сполук при вибілюванні зубів ми дійшли висновку про доцільність використання пероксиду карбаміду як основної діючої речовини у медикаментній композиції для лікування дисколорації емалі вітальних зубів із залученням його впливу на слизову оболонку маргінального пародонту.

Отож, для випрацювання нового, більш ефективного способу корекції дисколорації емалі вітальних зубів потрібні подальші науково обґрунтовані дослідження, що і стало основою для виконання нашої роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної теми кафедри терапевтичної стоматології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького „Стан антиоксидантної системи при запальних захворюваннях пародонту та її фармакологічна корекція” (Державна реєстрація № 0197 U 000748, інв. № 30. 00. 0004-95).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - наукове обґрунтування використання вибілювальних препаратів на основі пероксиду карбаміду для лікування дисколорації емалі вітальних зубів, опрацювання медикаментної композиції та методів її застосування.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

1) розпрацювати оптимальну медикаментну композицію з вмістом пероксиду карбаміду для корекції кольору емалі вітальних зубів;

2) експериментально дослідити дію вибілювальної композиції на емаль за станом її мікротвердості, хімічного складу та структури поверхневого шару;

3) обґрунтувати показання до застосування різних концентрацій вибілювальної медикаментної композиції і оцінити клінічну ефективність корекції дисколорації емалі вітальних зубів у безпосередні та віддалені терміни;

4) визначити вплив препаратів на основі пероксиду карбаміду на тканини зуба і маргінальну частину ясен;

5) запропонувати практичні рекомендації для застосування медикаментної композиції із вмістом пероксиду карбаміду у клініці терапевтичної стоматології.

Об'єкт дослідження - дисколорації емалі вітальних зубів.

Предмет дослідження - вплив препаратів на основі пероксиду карбаміду на тканини зуба та маргінальну частину ясен при корекції дисколорації емалі вітальних зубів.

Методи дослідження - для досягнення поставленої мети використано методи дослідження стану валентних угрупувань з допомогою інфрачервоної спектроскопії (ІЧ-спектроскопії), визначення мікротвердості емалі зубів, дослідження структури поверхні вибіленої емалі вітальних зубів за допомогою скенувальної електронної мікроскопії (СЕМ), клінічні методи дослідження тканин зуба та ясен, статистичні методи обчислення отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше досліджено вплив препаратів з різним вмістом пероксиду карбаміду (ПК) на емаль зуба за вислідами ІЧ-спектроскопії, визначення показників її мікротвердості, а також проведено прижиттєве СЕМ-дослідження поверхні емалі вибілених вітальних зубів методом реплік. За результатами цих досліджень вперше запропоновано оригінальний спосіб корекції кольору емалі вітальних зубів медикаментною композицією на основі пероксиду карбаміду, що підтверджено патентом № 55071А України А61К6/02. Спосіб вибілювання зубів (варіанти) /В.М. Зубачик, В.В. Кононенко, В.В. Синиця /UA/.- № 2002065153; заявлено 21.06.2002; опубліковано 17.03. 2003, „Промислова власність” Бюлетень №3. - 2003.

Об'єктивно обґрунтовано застосування вибілювальних препаратів, зважаючи на причини виникнення та клінічні ознаки дисколорації зубів, визначено показання до корекції дисколорації вітальних зубів з урахуванням впливу на маргінальну частину ясен. Показано високу ефективність опрацьованих способів вибілювання зубів. Запропоновано класифікацію дисколорацій зубів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати наукових досліджень є вагомим внеском у вирішення проблеми виникнення та клінічних виявів дисколорації зубів. Отримані результати дали змогу вдосконалити наявні методи естетичної стоматології та обмежити показання до операційного лікування зубів. Розпрацьовано спосіб і показання щодо корекції дисколорації емалі вітальних зубів медикаментними композиціями - простими у виготовленні, які містять недорогі компоненти вітчизняного виробництва.

Результати досліджень впроваджено у практику терапевтичних відділень стоматологічної поліклініки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Рівненської обласної стоматологічної поліклініки, Волинської обласної стоматологічної поліклініки, Самбірської і Стрийської районних стоматологічних поліклінік Львівської області, Мукачівської районної стоматологічної поліклініки Закарпатської області.

Особистий внесок здобувача. Автор провела оцінку актуальності та сучасного стану вивчення проблеми, обґрунтувала умови і опанувала необхідні методи досліджень фізико-хімічних властивостей емалі та структури її поверхні після вибілювання, а також усі клінічні дослідження. Здобувач особисто отримувала in vivo зразки емалі дослідних зубів для їх дослідження методом інфрачервоної спектроскопії, отримувала репліки та визначала мікротвердість емалі зубів, а також виконала аналіз та обчислення результатів досліджень. Частину експериментальних і спеціальних досліджень проведено спільно із співробітниками кафедри фізичної та колоїдної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка з консультаціями к. хім. н., доц. Остаповича Б.Б. СЕМ-дослідження реплік з поверхні вибілених зубів проводили у лабораторії науково-дослідного інституту матеріалів академії наук України під керівництвом м.н.с. Кузьмик А.Г. Автор самостійно розпрацювала спосіб лікування пацієнтів з дисколорацією емалі вітальних зубів медикаментною композицією на основі пероксиду карбаміду, провела апробацію композиції у клініці, здійснила статистичне обчислення результатів досліджень та їх узагальнення, сформулювала висновки і практичні рекомендації.

У наукових працях зі співавторами Зубачиком В.М., Смоляр Н.І., Безвуш-ко Е.В., Синицею В.В. здобувачу належить систематизація виявів змін забарвлення твердих тканин зуба з урахуванням етіологічних чинників та клінічних ознак дисколорації зубів, розпрацювання способів вибілювання вітальних зубів, лікування пацієнтів з різними змінами забарвлення вітальних зубів відповідно до запропонованих методів, опрацювання та аналіз отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень були оприлюднені на: науково-практичній конференції Асоціації стоматологів України (Київ, 2000); І (VIII) і ІІ (ІХ) з'їздах Асоціації стоматологів України (Київ, 1999; 2004); IV та V міжнародних конференціях „Biomaterialy і mechanika w stomatologii” (Катовіце, Польща, 2000; 2002); Ювілейній підсумковій науковій конференції студентів і молодих вчених, присвяченій 100-річчю Одеського державного медичного університету (Одеса, 2000); VII конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (Львів, 2000); засіданні Асоціації стоматологів Львівщини (Львів, 2001), міжнародній конференції „Stomatologia XХІ wieky” (Люблін, Польща, 2003); міжнародному конгресі „Сучасні технології діагностики та лікування у практичній стоматології” ГАЛ-Дент (Львів, 2004); засіданнях кафедри терапевтичної стоматології та апробаційної ради „Стоматологія” Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 19 робіт, серед них 4 роботи у фахових виданнях, визначених ВАК України, 3 - у збірниках наукових праць, 10 - у матеріалах з'їздів, науково-практичних конференцій. На основі проведених досліджень отримано держпатент України та опубліковано інформаційний лист МОЗ України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 189 сторінках друкованого тексту, складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалу та методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, 7 додатків. Праця ілюстрована 40 рисунками та 6 таблицями, містить список із 259 літературних найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Поставлені завдання обумовили необхідність проведення лабораторних, спеціальних і клінічних досліджень структурно-функціонального стану зубів, опрацьованих вибілювальними медикаментними композиціями, та їх впливу на ясна.

Проаналізувавши літературні та патентні джерела, а також результати власних досліджень, ми запропонували способи вибілювання зубів медикаментними композиціями на основі ПК (концентрації виражено у мас., %). Медикаментна композиція для клінічного вибілювання зубів містить такі компоненти: пероксиду карбамід - 30, гліцерин - 37, вінілін - 18, аеросил - 10, кверцетин - 4, тринатрійетилендіамінтетраацетат - 1; а для вибілювання зубів у домашніх умовах застосовували композицію такого складу: пероксиду карбамід - 15, гліцерин - 46, вінілін - 22, аеросил - 12, кверцетин - 4, тринатрійетилендіамінтетраацетат - 1. При виготовлення лікарських засобів використовували дозволені до застосування МОЗ України діючі субстанції відповідають вимогам, що визначені нормативно-технічними документами, згідно п.1.6.-1.10. наказу МОЗ України № 626 від 15.12.2004 р. У цих лікувальних композиціях усі середники вітчизняного виробництва, сумісні між собою та їх зіставлення підібрано згідно з тими концентраціями, в яких ці препарати прийнято використовувати у фармакопеї. На відміну від більшості вибілювальних систем, пропоновані мають рН 6,8-7,1, що запобігає демінералізації емалі.

Матеріалом для вивчення впливу вибілювальних композицій на забарвлення твердих тканин зуба (методом візуального порівняння початкового кольору “тіла” вестибулярної поверхні зуба з кольором, набутим після 10 сеансів аплікацій гелю пероксиду карбаміду) слугували 150 інтактних зубів, видалених за ортодонтичними показаннями в осіб віком 17-35 років. Перед процедурою вибілювання дослідні зуби поділено на групи відповідно до стандартної шкали кольору штучних зубів 3D-MASTER: 3M3 - 22 зуба, 4M- 22, 4M2 - 24, 4M3 - 20, 5M1 - 22, 5M2 - 20, 5M3 - 20 зубів. Для визначення ефективності дії різних концентрацій ПК ми скористалися роботами Haywood V.B. (1994). Зуби першої групи (75 зразків) щоденно піддавали дії 15% препарату ПК методом вибілювання вітальних зубів у домашніх умовах впродовж 8 год загальною кількістю 10 сеансів. 75 зразків зубів другої групи щоденно піддавали дії 30% препарату ПК методом клінічного вибілювання вітальних зубів впродовж 30-40 хв на добу, 10 сеансів. Контролем слугувала оральна поверхня дослідних зубів.

У наступній серії лабораторних досліджень на 36 зразках повздовжніх шліфів коронкової частини вибілених зубів вивчали показники твердості емалі вибілених зубів методом Ремізова С.М. (1965). Мікротвердість визначали за допомогою мікротвердометра ПМТ-3 діамантовим індентором при навантаженні 150 г впродовж 15 с у заданих місцях на поверхні шліфа зуба. У зв'язку з тим, що поверхня відбитка не завжди має форму квадрата, то для обчислювання мікротвердості використовували середнє значення двох діагоналей.

Величину мікротвердості обчислювали за формулою:

H_кв = (кг/мм²), де

P - навантаження на індентор у грамах;

d - діагональ відбитку алмазної піраміди індентора у мікронах.

Методом ІЧ-спектроскопії досліджували зміни у молекулярній будові органічної і неорганічної матриці емалі після опрацювання зубів вибілювальними композиціями та визначали вплив ремінералізувальної терапії на валентні угрупування емалі дослідних зубів. Отримані зразки емалі були однакової маси, що дозволяє провести кількісну оцінку відносної оптичної густини смуг поглинання ІЧ-спектру. Вивчали вестибулярну поверхню емалі інтактних зубів, опрацьованих методом домашнього (14 зубів) і клінічного (12 зубів) вибілювання, у пацієнтів віком 17-35 років. Контролем слугувала оральна поверхня цих же дослідних зубів. Зразки готували методом KBr-таблеток під тиском 1200-1500 кг/см2 в умовах вакууму (Гурин Н.А. и соавт., 1982). Спектри поглинання емалі отримували в діапазоні 4000-400 см-1 за допомогою ІЧ-спектрометра Avatar 320 FT-IR („Nicolet”, Японія) з Фур'є-перетворенням. Аналіз ґрунтувався на залежності інтенсивності смуг поглинання від концентрації дослідної речовини за формулою Бюгера-Ламберта-Бера:

D = lg(g/g0), де

D - оптична густина (у. о.);

lg - логарифмічне значення;

g - інтенсивність падаючого променя світла;

g0- інтенсивність пройденого випромінювання.

Для визначення впливу вибілювальних агентів і ремінералізувальної терапії на структуру вестибулярної поверхні вітальних зубів досліджували репліки емалі методом Walsh T.F. і Walmsley A.D. (1991) у модифікації Matthews-Brzozovska T. (1995), відмінність якої полягала у прямому розгляді реплік дослідної поверхні зубів. Відбиток з поверхні емалі обережно знімали та вивчали контактну (щодо емалі) поверхню з допомогою СЕМ ISI DS-130C (“Akashi”, Японія) за методом Шиммель Т. (1972) у режимі відбитих електронів із прискорювальною напругою 20-30 кВ та при збільшенні на екрані мікроскопа у 500, 1000 і 3000 разів.

Результати лабораторних досліджень взято за основу для застосування вибілювальних композицій, залежно від етіологічного чинника та клінічних виявів змін забарвлення вітальних зубів. У процесі виконання роботи обстежили 269 осіб віком від 17 до 55 років, у яких діагностовано зміну забарвлення твердих тканин зуба. Умовами дослідження була відсутність: каріозного процесу; некаріозних уражень зубів з порушенням цілості емалевого покриву; відновлення зубів ламінатами або наявність інших ортопедичних, ортодонтичних конструкцій, вторинної адентії фронтальної ділянки верхньої щелепи; патологічних змін слизової оболонки порожнини рота та захворювань пародонту, що могло би вплинути на результати лікування. Контролем слугували фронтальні зуби нижньої щелепи. Курці не брали участі у дослідженні. Корекцію наявного кольору зубів у пацієнтів старше 50 років не проводили, оскільки стан фронтальної ділянки верхньої щелепи не відповідав вимогам дослідження. Для апробації опрацьованих способів медикаментного лікування дисколорації вітальних зубів обрано 117 осіб. Серед обстежених було 66 (58,53%) жінок і 51 (41,47%) - чоловіків.

Діагноз патологічного процесу і споріднених проблем вітальних зубів (наявність темного забарвлення коронкової частини зуба) визначали за міжнародною класифікацією стоматологічних хвороб на підставі МКХ-10. Пацієнтів згідно з діагнозом поділено на дві основні групи, які, залежно від статі та віку, поділяли на підгрупи. Перша група нараховувала 82 (70,09%) особи віком від 20 до 49 років, які мали виражений природний колір зубів відповідно до темної гами кольорів стандартного кольору штучних зубів VITAPAN 3D-MASTER®. При визначенні кольору зубів осіб старшого віку спостерігали рівномірне інтенсивне забарвлення емалі з ознаками вираженого потемніння пришийкової ділянки і апроксимальних поверхонь. Наведене дозволило об'єднати пацієнтів у групу з вираженим забарвленням зубів - відповідно до класифікації МКХ-10 вона має код К00.8. Окрім того, клінічне обстеження виявило певну кількість осіб - 35 (29,91%) віком 20-39 років із постнатальною гіпоплазією - код К00.4.

Стан пацієнтів з дисколорацією емалі вітальних зубів встановлювали на підставі з'ясування скарг, вислідів суб'єктивного та об'єктивного обстеження перед початком медикаментної корекції кольору зубів і при контрольному відвідуванні; у пацієнтів визначали: стан гігієни порожнини рота - за індексом Qugley-Hein (1967), стан тканин зуба - за колориметричними даними, показниками електроодонтодіагностики (ЕОД); кислотну резистентність емалі - методом Окушко В.Р. (1983). Стан ясен оцінювали за індексом гінгівіту Lцe-Silness (1963), показником йодного числа Свракова Д., проби Шиллера-Писарева та індексу кровоточивості ясен за методом Кухти С.Й., Денеги І.С., Гриновця В.С. (1996).

Весь обсяг клінічних досліджень виконано пацієнтам перед, впродовж, безпосередньо після лікування та у терміни 1, 6, 12 і 24 місяці після проведеного вибілювання вітальних зубів.

Клінічне вибілювання зубів складалося з таких етапів:

1) накладання кофердаму на зуби фронтальної ділянки верхньої щелепи;

2) перед початком сеансу ретельно, полірувальною пастою і торцевою щіточкою, очищували коронкову частину зуба і промивали її струменем води;

3) на вестибулярну поверхню зубів накладали 30% гель препарату ПК, активування якого проводили опромінюванням впродовж 15 с на кожний зуб з допомогою фотополімеризатора пристроєм „Translux LC®” („Kьlzer”, Німеччина); через 7-10 хв гель на поверхні зубів помішували і проводили повторне активування світлом; загальний час експозиції препарату на вестибулярній поверхні зубів становив 30-35 хв;

4) препарат видаляли ватною кулькою і поверхню зубів промивали водою.

Курс лікування становив у середньому 10 сеансів вибілювання зубів.

Для вибілювання зубів у домашніх умовах пацієнтам виготовляли назубні пластикові шини з матеріалу „Soft-Tray” („Ultradent Products”, США; свідоцтво про державну реєстрацію № 1471/2003, від 30.01.2003 року) із резервуаром глибиною 0,5-1,0 мм, з боку вестибулярної поверхні передньої групи зубів. Після зняття кап 15% гелевий препарат ПК усували ватною кулькою, зуби ополіскували водою. Вибілювання зубів у домашніх умовах проводили впродовж ночі, з інтервалом у дві доби, загальною кількістю 10 сеансів.

При підвищенні чутливості твердих тканин зуба та для посилення мінералізувальних властивостей слини, при першому відвідуванні, пацієнтам per os призначали гліцерофосфат кальцію по 0,5 г тричі на добу впродовж місяця. Після закінчення сеансу вибілювання на вестибулярну поверхню зубів наносили гелевий препарат „Белагель Са/P” („ВлаДмиВа”, Росія; свідоцтво про державну реєстрацію № 639/2002, від 23.01.2002 року), який пролонговано насичує мікроелементами тверді тканини зуба.

Ефективність корекції дисколорації вітальних зубів препаратами на основі ПК оцінювали критеріями - „без візуальних змін”, „вибілені зуби” (за результатами визначення колориметричного стану зубів, відповідно до кольору штучних зубів VITAPAN 3D-MASTER®). Клінічними критеріями безпосередніх позитивних результатів лікування було набуття зубами біліших кольорів відповідно до маркера 1М1-1М2 шкали кольорів штучних зубів. Для оцінки віддалених результатів користувалися критеріями „стабільність набутого кольору”, „потемніння набутого кольору” та „відновлення початкового кольору” зубів.

Для опрацювання та аналізу результатів застосували методи варіаційної статистики: оцінку різниці між частотою появи ознаки в окремих серіях спостережень, порівняння серійних значень і середнє квадратичне відхилення. Для оцінки істотності різниці показників двох сукупностей, отриманих під час дослідження, визначали ступінь розходження їх середніх показників з допомогою t-критерію Ст'юдента. Різницю статистичних величин вважали істотною при р<0,05. Використовували спеціалізовані програми статистичного аналізу „Statistica for Windows”, електронні таблиці „Exel Statistica 7,0” („Microsoft”, США).

Результати дослідження. Лабораторно-експериментальні дослідження моделювання процедури вибілювання зубів відповідно до кольорів 5М3-3М3 виявили, що при застосуванні 30% препарату ПК набуття зразками кольорів 1М1 і 1М2 в середньому відбувалося за 7±0,13 процедур (р<0,01), а у випадку застосування 15% препарату ПК - 10±0,81 сеансів вибілювання (р<0,05). Слід зважати на той факт, що за природних умов порожнини рота швидкість знебарвлення твердих тканин зуба залежить від впливу екзогенних чинників, які містять кольорові пігменти, і тому може збільшуватися кількість сеансів корекції кольору вітальних зубів. Незалежно від концентрації препарату, отриманий колір зубів є стабільним, що доведено вивченням результатів через 1 і 6 місяців після останньої процедури корекції кольору зубів препаратами ПК.

Дослідження впливу вибілювання на механічні властивості емалі зубів показали, що у випадку застосування 15% препарату ПК впродовж 80 год показники мікротвердості зменшилися на 2,7%, порівняно з контролем (р>0,1), та знаходились у межах від 320,9±6,6 кг/мм2 до 351,4±6,3 кг/мм2. Результати застосування 30% ПК виявили, що при збільшенні концентрації діючої речовини, за умов зменшення часу експозиції препарату на поверхню зуба (загальна тривалість експозиції - 7 год), ступінь змін мікротвердості емалі на 1,3% менша, ніж при застосуванні 15% препарату ПК (р>0,1), та є у межах від 326,3±4,4 кг/мм2 до 353,7±4,3 кг/мм2. Дослідження емалі, наближеної до дентину, підтвердило тенденцію змін твердості, аналогічну поверхневому шару емалі.

З огляду на позитивний вплив ремінералізувальної терапії на емаль зубів, ми вважали доцільним залучення останньої до методів вибілювання, оскільки додаткове застосування препарату „Белагель Са/P” зміцнює усі шари вибіленої емалі внаслідок залучення іонів Са і Р у її кристалічну структуру. Як свідчать результати дослідження, твердість емалі дослідних зубів є в межах від 336,9±3,6 кг/мм2 до 353,7±4,3 кг/мм2, що на 5,3±0,13% більше, ніж у контрольній групі (р<0,05). Ступінь змін емалі на межі з дентином не була статистично вірогідною.

Механізм дії вибілювальних препаратів представляє окислювання пігментів, що відбувається внаслідок реакції оксидації і призводить до розриву подвійних вуглецевих зв'язків в органічній структурі молекул пігментів. Посилення процесу вибілювання зубів обумовлено впливом карбаміду, який підвищує рівень фізико-хімічного обміну емалі. Оскільки вибілювальні препарати не можуть мати чітко спрямованої дії лише на органічні молекули пігментів, існує вірогідність змін й у матриксу емалі. За результатами дослідження емалі вибілених зубів, в ІЧ-спектрах зразків не спостерігають змін кількості смуг поглинання, їх конфігурації та локалізації, порівняно з контролем. Для визначення кількісних змін в органічному і мінеральному компоненті емалі проведено обчислення показників оптичних густин смуг поглинань емалі.

Аналіз результатів ІЧ-спектрів емалі, опрацьованої 30% препаратом ПК, свідчить про істотне зменшення оптичної густини смуг поглинання з максимумами при 2920 см-1 і 2870 см-1 на 6,8% і 5,1% відповідно до контрольної групи зразків (р<0,01). Аналогічні зміни стверджено і після вибілювання зубів 15% препаратом ПК: на 1,72% і 2,56% (р<0,05). Визначено статистично істотне зменшення оптичної густини смуги ОН--груп з частотою 3430 см-1 на 2,17% (р<0,01) при опрацюванні емалі 30% препаратом ПК. Отримані результати свідчать про те, що вибілювання зубів 15% препаратом ПК в домашніх умовах, у порівнянні з клінічним застосуванням, викликає менші (на 0,73%) зміни у гідратних оболонках емалевих призм. Після вибілювання зубів не відзначено істотних змін оптичної густини смуг Аміду ІІ і Аміду І. Збереження співвідношення оптичної густини Аміду ІІ до Аміду І свідчить про відсутність руйнування органічного матриксу емалі. Не виявлено істотного зменшення оптичної густини в ділянці ортофосфатів з максимумами смуг поглинання при 1085 см-1, 1040 см-1, 960 см-1 (р>0,1), що вказує на відсутність змін у кристалах гідроксіапатиту емалі. Слід зазначити, що в ділянці спектра 610-550 см-1 після застосування вибілювальних препаратів визначено неістотне зменшення ортофосфатів: у випадку 30% препарату ПК - на 1,67%, а при опрацюванні зубів 15% препаратом ПК - на 1,39% (р>0,1). Можна припустити, що такі результати характеризують спонтанне вимивання незначної кількості розчинних форм фосфатів.

При аналізі показників смуг поглинання зразків вибіленої емалі і опрацьованої ремінералізувальним препаратом „Белагель Са/Р” виявлено подальше зменшення оптичної густини у ділянці спектра 2920-2860 см-1 (р<0,01), що вказує на відсутність впливу ремінералізувального засобу на процес руйнування вуглецевих зв'язків СН- і NH- груп і видалення деструктованої органічної складової емалі при вибілюванні зубів. Визначено вірогідне зменшення смуги поглинання з максимумом при 603 см-1 та збільшення показника оптичної густини з максимумом при 874 см-1 і 1040 см-1. Досліджено збільшення оптичної густини смуги поглинання з максимумом при 3430 см-1 (р<0,01) у випадку вибілювання зубів у клінічних умовах на 5,79%, а в домашніх - на 3,74% - відповідно до показників вибілених зубів. Зважаючи на отримані висліди, можна припустити, що в емалі, завдяки компенсаційним процесам, обумовленим дією препарату „Белагель Са/P”, ремінералізувальній здатності ротової рідини, відновлюється стан гідратних оболонок та покращуються процеси іонного обміну.

Результати лабораторно-експериментальних досліджень дозволили застосувати запропоновані медикаментні композиції для корекції дисколорації емалі пацієнтів груп спостереження. Обираючи спосіб вибілювання зубів та концентрацію препарату, ми зважали на причини виникнення змін забарвлення зубів, їх колориметричний стан, вік пацієнта.

Результати лікування дисколорації емалі у пацієнтів із вираженим забарвленням зубів (код К00.8) віком 20-24 та 25-29 років свідчать, що у таких осіб зуби набували кольору 1М1 в середньому за 7,29±0,26% сеансів клінічного вибілювання зубів (р<0,01). Дещо нижчий показник виявили в осіб віком від 30 до 49 років. Загальна кількість сеансів у клінічних умовах вибілювання зубів пацієнтів віком 30-34 і 35-39 років з початковим кольором зубів у діапазоні 5М1, 4М3, 4М2, 3М2 становила 9±0,46 (р<0,01). Після останнього сеансу вибілювання у 91±0,37% пацієнтів визначили колір 1М1, а у 8±0,63% - 1М2 (р<0,05). Середня кількість відвідувань пацієнтів віком 40-44 роки і 45-49 років для клінічного вибілювання зубів аналогічних маркерів 5М2-3М3 становила 10±0,39 сеансу (р<0,01). Обстеження пацієнтів після останнього сеансу виявило такі колориметричні показники опрацьованих зубів: у 82±0,68% колір зубів відповідав маркеру 2М2, у 12±0,17% - 2М1, у 6±0,15% - 2М3 (р<0,05). У випадках темнішого кольору зубів їхнє знебарвлення відбувалося повільніше і тому, у 68,73±0,41% пацієнтів (80,04% цієї групи становили жінки), додатково, в домашніх умовах проводили вибілювання зубів, що дозволило отримати колір, відповідний до маркерів 1М2, 1М1. Поєднання обох методів вибілювання зубів у пацієнтів з початковими показниками кольорів 5М2- 4М3 дозволило скоротити на 2±0,14 сеанси середню кількість процедур (р<0,01). Не виявлено істотної різниці результатів клінічного дослідження препаратів ПК щодо статі пацієнта.

Аналіз лікування пацієнтів з постнатальною гіпоплазією (код К00.4) віком 20-24 та 25-29 років дозволяє визначити, що знебарвлення емалі 30% препаратом ПК дозволило отримати колір зубів 1М1 у 81,8±0,14% пацієнтів, а 1М2 - у 18,2±0,96%, в середньому, за 8±0,5 сеансу клінічного вибілювання, що у порівнянні з пацієнтами віком 30-39 років є меншим на 2±0,3 сеансу (р<0,01). Клінічне дослідження осіб віком 30-39 років після останнього сеансу показало, що у 83,33±0,63% пацієнтів колориметричний стан зубів відповідав маркеру 2М1, у 16,67±0,42% - 1М2 (р<0,05). Визначено, що для 72,61±0,38% випадків достатнім було проведення курсу клінічного вибілювання зубів (р<0,05). Проте, у випадках повільного знебарвлення пігменту, а саме у 27,27±0,43% випадків, пацієнтам додатково (впродовж двох тижнів) застосовували метод вибілювання зубів у домашніх умовах. Слід зазначити, що повністю нівелювати різницю колориметричного стану зуба з ділянкою ураження не вдається, оскільки при цій патології структура емалі є зміненою і не піддається впливу вибілювальних препаратів.

На колориметричний стан вибілених зубів у період до одного місяця, передусім, впливає вираженість дегідратації емалі. У віддалені терміни потемніння зубів на 1-2 тони відзначено у 5,88±0,63% пацієнтів внаслідок впливу барвників, які містяться у харчових продуктах, а також низької якості гігієни порожнини рота (р<0,05). Клінічне спостереження за пацієнтами впродовж двох років не виявило жодного випадку утворення каріозного процесу у вибілених зубах, що дозволяє стверджувати безпечність застосування вибілювальних препаратів та відсутність їх демінералізувального впливу на емаль.

Дослідження впливу вибілювальних препаратів на пульпу дослідних зубів методом ЕОД свідчать про її незначне подразнення. Отримані середні показники ЕОД після 5 сеансу клінічного вибілювання 30% препаратом ПК становили 5,53±0,52 мкА (р<0,01), а у випадку застосування вибілювання зубів 15% ПК - 5,14±0,48 мкА, що можна вважати верхньою межею показників непошкодженої пульпи. Після останнього (10) сеансу клінічного вибілювання зубів у пацієнтів основної групи віком 20-49 років показники ЕОД зубів становили 5,4±0,26 мкА (р<0,01), що на 7,4% є менше, ніж після 5 сеансу вибілювання зубів. Отримані результати вказують на відновлення початкового стану пульпи.

Результати дослідження структурно-функціональної резистентності емалі вибілених зубів у 16 пацієнтів свідчать про відсутність істотних змін резистентності емалі на вплив ПК. Через місяць після закінчення вибілювання і проведення ремінералізувальної терапії відбувається зниження показника тесту резистентності емалі (ТЕР), порівняно з показниками початкового стану: у віковій групі 20-29 років він зменшився на 2,5% і становив 37,22±1,64%, аналогічна тенденція відзначається у пацієнтів віком 30-49 років, що свідчить про покращання природних процесів ремінералізування емалі вибілених вітальних зубів.

Для недопущення можливих помилок при інтерпретації структури емалі методом реплік за допомогою СЕМ, проведено дослідження матеріалу „Block-out resin” („Ultradent Production”, США). Визначено, що цей матеріал, з огляду на наслідки фотополімеризації, можна використовувати для прижиттєвого дослідження особливостей рельєфу і структури поверхні емалі, а також оточуючих зуб тканин, без спотворення об'єкту дослідження.

Результати дослідження у СЕМ поверхневого шару емалі перед проведенням курсу, впродовж нього та через місяць після останнього сеансу вибілювання вітальних зубів, визначили різницю мікрорельєфу поверхні дослідних зразків in vivo. Встановлено, що перед вибілюванням зубів на поверхні емалі простежуються конгломерати назубних нашарувань, що є місцем утримання мікробної флори та постійним джерелом інтоксикації для тканин пародонту. Поверхня вибілених зубів є гладшою, без сторонніх назубних утворів. При тривалому застосуванні висококонцентрованих вибілювальних препаратів існує ймовірність появи змін поверхневого шару емалі, що, насамперед, стосується ділянки її міжпризматичного простору. Застосування ремінералізувальної терапії приводить до утворення на поверхні призм і у міжпризматичному просторі - преципітатів, що підвищують стійкість тканин зуба до дії карієсогенних чинників порожнини рота. Проведені СЕМ-дослідження свідчать про відсутність істотних змін у структурі поверхневого шару емалі та повну відповідність до її початкового стану через місяць після останнього сеансу.

Аналіз впливу вибілювання на тканини маргінального пародонту у 38 пацієнтів вказує на розвиток запалення в яснах у 11 (40,74%) пацієнтів. Проте, така реакція не викликає істотного ураження ясен, про що свідчать низький показник індексу кровоточивості ясен: 0,455±0,024 (р<0,05) та індексу гінгівіту Lцe-Silness: 0,98±0,035 (р<0,05); перебіг запальних явищ є короткотривалим і не призводить до подальшого погіршення стану тканин маргінального пародонту. Наприкінці курсу вибілювання зубів у пацієнтів не констатовано клінічних ознак запального процесу в яснах; індексна оцінка прямо корелювала з початковими даними: показник індексу кровоточивості ясен перед початком вибілювання зубів становив 0,455±0,024, а після останнього сеансу - 0,46±0,08 (р<0,05); показник індексу гінгівіту Lцe-Silness відповідно: 0,151±0,014 і 0,136±0,01 (р<0,05). Після останнього сеансу вибілювання не виявлено змін в яснах у 36 (94,74%) пацієнтів. Результати досліджень дозволяють стверджувати, що клінічно здоровий стан ясен при вибілюванні зубів може бути збереженим за умови їх повної ізоляції від вибілювальних препаратів з допомогою кофердаму.

Застосування методу домашнього вибілювання зубів спричиняє запальні процеси у маргінальній частині ясен, вияви якого залежать, насамперед, від інтенсивності механічного подразнення краю ясен назубною капою. Відбулося істотне збільшення середнього показника індексу кровоточивості ясен (0,451±0,019) і показника індексу гінгівіту Lцe-Silness (0,583±0,07) (р<0,01). Відзначено, що при подальшому застосуванні медикаментної композиції згадані зміни в яснах поступово зникають, що підтверджують показники індексної оцінки пародонту.

Слід зазначити, що вплив вибілювальних препаратів не завжди відбувається при інтактному стані слизової оболонки маргінального пародонту. Тому у 9 пацієнтів ми провели дослідження перебігу хронічного катарального гінгівіту легкого ступеня тяжкості під час клінічного вибілювання зубів. Застосування вибілювальних медикаментних композицій супроводжувалося вірогідним зменшенням запалення ясен за показниками індексу гінгівіту та йодного числа Свракова Д., проби Шиллера-Писарева. Отримані результати свідчать про терапевтичний ефект, який полягає у зникненні ознак запалення ясен за результатами клінічного обстеження та індексної оцінки тканин пародонту. Визначено, що запропонована медикаментна композиція з різним вмістом ПК має виражений протиналітний ефект, що підтверджено істотним зменшенням бляшкоутворення за результатами індексу Qugley-Hein.

Отже, неінвазійний метод лікування змін забарвлення зубів дозволяє значно покращити їх колориметричні показники, при цьому не пошкоджуючи як тканини зуба, так і оточуючу їх слизову оболонку альвеолярного відростка. Всебічний аналіз різних показників клінічних досліджень найближчих та віддалених результатів свідчить про ефективність і нешкідливість медикаментної терапії з використанням препаратів різної концентрації ПК, що є підставою для їх широкого застосування у лікувальних закладах терапевтичного стоматологічного профілю.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове клінічне вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні неінвазійних методів лікування зміни забарвлення вітальних зубів. Поставлені наукові завдання вирішено шляхом обґрунтування доцільності застосування та впровадження у комплекс терапевтичних заходів вибілювальних медикаментних композицій на основі пероксиду карбаміду, з урахуванням їх впливу на тканини зуба і слизову оболонку маргінального пародонту.

1. Для медикаментного впливу на дисколорацію зубів розпрацьовано оптимальну комбінацію лікувальних середників на основі пероксиду карбаміду та способи їх застосування, залежно від клінічних проявів змін забарвлення вітальних зубів. Медикаментна композиція для клінічного вибілювання зубів містить наступні компоненти (концентрації виражено у мас., %): пероксиду карбамід - 30, гліцерин - 37, вінілін - 18, аеросил - 10, кверцетин - 4, тринатрійетилендіамінтетраацетат - 1; а для вибілювання зубів у домашніх умовах застосовували композицію наступногого складу: пероксиду карбамід - 15, гліцерин - 46, вінілін - 22, аеросил - 12, кверцетин - 4, тринатрійетилендіамінтетраацетат - 1.

2. Відсутність вірогідних змін фізико-хімічних показників емалі доведено результатами дослідження її мікротвердості та станом валентних угрупувань вибіленої емалі. Дослідження різного вмісту пероксиду карбаміду у вибілювальній композиції виявили, що при збільшенні концентрації активної речовини, за умови зменшення часу дії препарату на поверхню зуба, ступінь змін мікротвердості емалі на 1,3% менша, ніж при застосуванні 15% препарату пероксиду карбаміду (р>0,1). При запропонованому способі вибілювання зубів рекомендовано проводити ремінералізувальну терапію, що зміцнює поверхню емалі внаслідок включення іонів Са і Р у кристалічну структуру та запобігає подразнюючому впливу різних чинників на пульпу зуба.

3. Вибілювальну композицію для лікування дисколорації емалі вітальних зубів слід застосовувати з урахуванням причини виникнення колориметричних змін у тканинах зуба, їх клінічного прояву, віку пацієнта. В осіб віком 20-29 років з показниками кольору 3М1, 3М2, 4М1, 4М2 корекцію вираженого забарвлення зубів (код К00.8) і дисколорацій, обумовлених постнатальною гіпоплазією (код К00.4), рекомендовано проводити методом клінічного вибілювання зубів 30% препаратом пероксиду карбаміду. В осіб віком 30-49 років із початковим колориметричним станом зубів: 3М3, 4М3, 5М2-3 доцільніше застосовувати поєднання способів вибілювання зубів у клінічних і домашніх умовах, оскільки з віком відбуваються морфологічні зміни емалі, що погіршує проникнення продуктів розпаду ПК у тверді тканини зуба.

4. Результати клінічних та додаткових методів дослідження свідчать про безпечність вибілювальних композицій щодо тканин зуба і маргінальної частини ясен, що досягається введенням до складу композицій допоміжних компонентів. З допомогою індексної оцінки тканин пародонту відзначено протиналітний ефект препаратів на основі пероксиду карбаміду.

5. Клінічна апробація розпрацьованих способів корекції дисколорації емалі вітальних зубів показала їх високу терапевтичну ефективність, що дозволяє на 19,63±0,62% скоротити кількість сеансів вибілювання, порівняно з аналогічними системами на основі пероксиду карбаміду. Стабільність набутого кольору зубів відзначали у 84,12% пацієнтів упродовж двох років спостереження.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Зубачик В.М., Кононенко В.В., Синиця В.В. Ремінералізація фторвмісними препаратами емалі після її відбілювання // Віс. стоматології.- 2000.- № 5.- С. 6.

2. Зубачик В.М., Кононенко В.В., Синиця В.В. Класифікація дисколорацій зубів // Вісник стоматології.- 2001.- № 1.- С. 56-58.

3. Зубачик В.М., Кононенко В.В., Синиця В.В. Фізико-хімічні механізми утворення дисколорацій зубів // Вісн. стоматології.- 2001.- № 2 (30).- С. 17-18.

4. Смоляр Н.І., Кононенко В.В., Безвушко Е.В. Перспективы применения методики коррекции измененных в цвете зубов препаратами на основе пероксида карбамида // Современная стоматология.- 2001.- №1.- С. 15-18.

5. Патент № 55071А Україна А 61 К 6/02. Спосіб вибілювання зубів (варіанти) /В.М. Зубачик, В.В. Кононенко, В.В. Синиця /UA/.- № 2002065153; Заявлено 21.06.2002; Опубл. 17.03. 2003, “Промислова власність” Бюл. № 3.

6. Зубaчик В.М., Кононенко В.В., Синиця В.В. Метод корекції дисколорації вітальних зубів препаратом, що містить 30% пероксиду карбамід: (Інформ. лист № 100 - 2003) // УЦНМІ МОЗ України.- К., 2003.- Вип. 1.- 2 с.

7. Кононенко В.В., Синиця В.В. Вплив 30% препарату пероксиду карбаміду на стан ясен при клінічному відбілюванні зубів // Стоматологічні новини.- 2001.- № 1.- С. 41-42.

8. Бібік С.М., Кононенко В.В. Вивчення крайової мікропроникності компомерного пломбувального матеріалу під час попереднього відбілювання зубів // Матер. І (VIIІ) з'їзду Ассоціації стоматологів України.- К., 1999.- С. 113.

9. Кононенко В., Синиця В., Пшик И. Влияние отбеливающих препаратов с 12% содержанием перекиси карбамида на физико-механические свойства композитных материалов // Biomaterialy i Mechanika w Stomatologii: Materiaіy IV Konferencji.- Польща. - Katowice, 2000.- S. 152-156.

10. Kononenko V., Albekowa M., Brzyski A. Ocena efektywnosci zastosowania 12% i 30% preparatow peroxidu carbamidu dla wybielania szkliwa zebow z ogniskami hipoplazji // Biomateriaіy i Mechanika w Stomatologii: Materiaіy IV Konferencji.- Польща. - Katowice, 2000.- S. 148-151.

11. Кононенко В.В., Синиця В.В. Вплив 12%-го вибілюваного препарату пероксиду карбаміду на властивості композиційних матеріалів // Ювілейна підсумкова наук. Конф. студентів і молодих вчених, присвячена 100-річчю Одеського держ. мед. ун-ту.- Одеса, 2000.- С. 131.

12. Кухта С.Й., Кононенко В.В., Синиця В.В, Албекова М. Досвід використання препарату „Пероксигель” у стоматологічній практиці // Стоматологічні новини (актуальні проблеми стоматології).- Львів, 2000. - С. 53-54.

13. Zubachyk V., Kononenko V. Chemical composition of bleached enamel according to ultrared spectroscopy // Journal of Dental Research.- 2001.-Vol. 80. - P. 209.

14. Чуев В.П., Кононенко В.В. Комплексное отбеливание зубов препаратами ЗАО „ВлаДмиВа // Вопросы медицинской науки практики и подготовки кадров в Черноземье: мат. регион. науч.-практ. конф. - Белгород (Россия), 2001.- С. 86-87.

15. Kononenko V., Synitsa V., Pshyk I. The comparable characteristic on tooth enamel microhardness after its wofkig up with a medicament of 30% solution of peroxide carbamide // Biomateriaіy i mechanika w stomatologii: Materiaіy V konferencji.- Польща. - Katowice, 2002.- S. 167-170.

16. Гриник Б.С., Кононенко В.В., Синиця В.В. Можливі ускладнення при відбілюванні зубів // Тези доповідей ІХ Конгресу Світової Федерації Українських лікарських товариств (Луганськ-Київ-Чикаго, 2002).- C. 474.

17. Кононенко В., Петришин О., Пернальский В. Устранение эстетических дефектов зубов при помощи методик отбеливания препаратами перекиси карбамида их вестибулярной поверхности и винирования композиционными материалами // Материалы VII Международной научной конференции. Пермь (Россия), Валетта (Мальта). - 2003.- С. 91-92.

18. Кононенко В., Петришин О. Устранение эстетических дефектов вестибулярной поверхности зубов при помощи отбеливания и винирования // Stomatologif XXI wieky: Materiaіy konferencji.- Польща. - Lublin, 2003. - S. 40-41.

19. Кононенко В.В., Синиця В.В., Гисик М.В. Морфологія поверхні емалі вітальних зубів, опрацьованих вибілювальними препаратами на основі пероксиду карбаміду // Матер. ІІ (IХ) з'їзду Асоціації стоматологів України.- К., 2004.- С. 145-146.

АНОТАЦІЯ

Довганик В.В. Корекція дисколорації емалі вітальних зубів препаратами на основі пероксиду карбаміду та їх вплив на ясна. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького. - Львів, 2005.

Дисертаційна робота присвячена питанню корекції дисколорації емалі вітальних зубів з урахуванням впливу вибілювальних препаратів на ясна. Розпрацювання способів неінвазійного лікування зміни забарвлення вітальних зубів, а також проведені лабораторно-експериментальні дослідження вибілювальних медикаментних композицій дозволили їх клінічну апробацію у 117 осіб із дисколорацією вітальних зубів. Застосування спеціальних методів дослідження (інфрачервоної спектроскопії та вивчення реплік з поверхні емалі у скенувальному електронному мікроскопі) вперше дозволило дослідити стан валентних угрупувань емалі та ультраструктурні зміни поверхневої верстви емалі дослідних зубів під впливом препаратів для вибілювання зубів у клінічних і домашніх умовах та після ремінералізувальної терапії.

Проаналізовано клінічні показники ефективності лікування хворих з дисколорацією емалі вітальних зубів (код К00.4 і К00.8). Встановлено, що пропонована вибілювальна композиція є ефективною у лікуванні змін кольору вітальних зубів та її можна рекомендувати для використання у практичній стоматології.

Ключові слова: дисколорація емалі, вибілювальна медикаментна композиція, перокиду карбамід.

АННОТАЦИЯ

Довганык В.В. Коррекция дисколорации эмали витальных зубов препаратами на основе пероксида карбамида и их воздействие на десну. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. Львовский национальный университет имени Данила Галицкого. - Львов, 2005.

Дисcертационная работа посвящена проблеме коррекции цвета эмали у пациентов с выраженным темным цветом витальных зубов и эффективности применения отбеливающих препаратов у больных с постнатальной гипоплазией без элементов деструкции поверхностного слоя эмали. Анализ литературы и запатентированных источников позволил избрать в качестве основного отбеливающего ингредиента для медикаментозной композиции пероксид карбамида.

Для решения поставленной задачи были проведены лабораторно-экспериментальные исследования, результаты которых позволили апробировать в клинических условиях разработанные способы применения медикаментозных композиций у 117 пациентов методом отбеливания зубов в стоматологическом кабинете и при домашнем использовании. Клинические исследования направлены на изучение структурно-функциональных особенностей эмали витальных зубов и окружающей их слизистой оболочки маргинального пародонта во время процедуры отбеливания 15% и 30% препаратами пероксида карбамида (ПК). Применение специальных методов исследования (инфракрасной спектроскопии эмали, а также исследование реплик с поверхности эмали в сканирующем электронном микроскопе) впервые позволили охарактеризовать валентные группировки эмали исследуемых зубов in vivo и структуру поверхностного слоя эмали зубов в процессе их обработки отбеливающими композициями с учетом воздействия реминерализирующей терапии препаратом “Белагель Са/Р”.

Как свидетельствуют результаты лабораторно-экспериментальных исследований, моделирование процедуры отбеливания зубов, соответствующих маркерам 5M3 - 3M2 шкалы 3D-MASTER, выявили, что при использовании отбеливающего препарата с 30% концентрацией ПК среднее количество процедур для приобретения зубами цвета 1M1 - 1M2 составляет 7±0,13 сеансов (р<0,01), а при использовании 15% препарата ПК - 10±0,81 (р<0,05). Не выявлено достоверных изменений показателей микротвердости поверхностного слоя эмали. Использование реминерализирующей терапии способствует повышению твердости эмали отбеленных зубов в среднем на 5,3±0,13%, в сравнении с контролем (р<0,05). За результатами данных инфракрасной спектроскопии валентных группировок эмали отбеленных зубов, не выявлено достоверных изменений, свидетельствующих про процессы деструктуризации или деминерализации эмали. Применение препарата „Белагель Са/P” способствует восстановлению количества гидроксильных групп и включению ионов Са и P в химическую структуру эмали. Полученные результаты экспериментальных исследований позволили апробировать отбеливающие препараты в клинических условиях.