Оптимізація діагностики та лікування ерозивно-виразкових захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки на тлі хронічного необструктивного бронхіту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БІЛОКОНЬ ТАМІЛА МИХАЙЛІВНА

УДК: 616.233-002-08+616.12-008.331.1

Оптимізація діагностики та лікування ерозивно-виразкових захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки на тлі хронічного необструктивного бронхіту

14.01.02 - внутрішні хвороби

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Луганськ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник:

Губергріц Н.Б., доктор медичних наук, професор, Донецький державний медичний університет, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Інститут терапії ім. Л.Т. Малої АМН України, заступник директора

Христич Тамара Миколаївна, доктор медичних, Буковинський державний медичний університет, професор кафедри сімейної медицини

Провідна установа

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра госпітальної терапії № 2, МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться 25.11.2005 р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.600.01 при Луганському державному медичному університеті МОЗ України (91045, м. Луганськ, 50-річчя Оборони Луганська, 1. Телефон: 54-85-86)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського державного медичного університету МОЗ України (91045, м. Луганськ, 50-річчя Оборони Луганська, 1. Телефон: 54-85-86)

Автореферат розісланий 24.10.2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д. мед. н., професор В.І. Коломієць

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

бронхіт хелікобактеріоз терапія ланцерол

Актуальність теми обумовлена як високою розповсюдженістю ерозивно-виразкових та запальних захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК), так і частотою хелікобактеріозу, тобто захворювання, що викликано Helicobacter pylori (Hp) (Н.В. Харченко, 2001, 2003; Г.Д. Фадеенко, 2003; О.Я. Бабак, 2005). Так, частота виразкової хвороби (ВХ) шлунка та ДПК серед населення різних країн і серед різних категорій населення сягає 10,0-25,0% (В.Г. Передерий, 2003; А.В. Калинин, 2004). Доведено, що Нр може не викликати змін слизової оболонки шлунка (СОШ), але, в той же час, є основним етіологічним фактором хронічного гастродуоденіту (ХГ) та ВХ (V. Kist, 2002; V. Volf, 2004; S. Kimura, 2004). Більш ніж 90,0% ХГ є хелікобактерними, в середньому 70,0-90,0% випадків ВХ ДПК асоційовані з Нр (В.Г. Передерий, 2005). Крім того, Нр є однією з причин раку шлунка (60,0-70,0% його випадків), а також ініціює розвиток поліпоподібних утворень СОШ (С.Н. Саралов, 2002; О.Н. Минушкин, 2002; S. Kimura, 2004).

Частота гастродуоденальної патології невпинно зростає в Україні. Розповсюдженість ВХ шлунка та ДПК у нашій країні за 5 років (з 1997 р. до 2002 р.) зросла на 12,0% з 2239,7 до 2509,9 на 100 тис. дорослих і підлітків, хоча показник захворюваності збільшився лише на 0,9% зі 182,7 до 184,4 на 100 тис. дорослих і підлітків. Розповсюдженість ХГ зросла за той же період на 26,6% - з 3028,5 до 3833,3 на 100 тис. дорослих і підлітків, захворюваність на цю патологію збільшилася на 19,6% - з 369,3 до 441,8 на 100 тис. дорослих і підлітків (Ю.О. Філіппов, 2003). На жаль, не є рідкими випадки інвалідизації хворих на ВХ. Основними причинами інвалідності є наслідки оперативного втручання, яке проводиться при неефективності консервативного лікування, а також з приводу ускладнень ВХ, частота яких в останні роки зростає (В.М. Лобанков, 2004, 2005). Реабілітаційні заходи, які проводяться на різних етапах, недостатньо ефективні, у зв'язку з чим первинна інвалідизація хворих на ВХ шлунка та ДПК складає в Україні 17,1% від усіх випадків інвалідизації гастроентерологічних хворих (А.В. Іпатов, 2004).

Як хелікобактерні, так і нехелікобактерні ураження гастродуоденальної зони нерідко сполучаються як з іншими захворюваннями органів травлення (Н.В. Харченко, 2004; Л.Б. Лазерник, 2005), так і з захворюваннями інших органів і систем, у тому числі з хронічним бронхітом (ХБ) (Т.М. Христич, 2001; Г.Д. Фадеенко, 2002). Особливості перебігу такого сполучення, його патогенез досконало не вивчено, а тактику лікування не розроблено.

Усі ці факти, а також можливість небажаних ефектів антихелікобактерної терапії (АХБТ), її висока вартість, особливо при наявності антибіотикорезистентних штамів Нр (О.Я. Бабак, 2005), потребує проведення надійної діагностики хелікобактеріозу з використанням високоінформативних, простих у технічному відношенні, переважно неінвазивних тестів, які б мали невелику вартість (М.О. Бабак, 2001; С. Безбородный, 2001; Ю.В. Васильєв, 2002; Ф. Мегро, 2002). У зв'язку з цим розробка нового тесту, який би відповідав перерахованим вище вимогам, є актуальною і необхідною для практики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до основного плану науково-дослідної роботи Донецького державного медичного університету ім. М. Горького і є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри внутрішніх хвороб №1 “Оптимізація діагностики та лікування не пухлинних захворювань шлунка, дванадцятипалої кишки та біліарно-панкреатичної зони на підставі поглиблення знань про їх патогенез” (№ держреєстрації 0103U007867).

Мета і завдання дослідження.

Мета дослідження: підвищити якість діагностики та ефективність лікування ерозивно-виразкових захворювань шлунка та ДПК на тлі ХБ.

Відповідно до цієї мети були поставлені наступні завдання:

1. Вивчити частоту інфікування Нр при сполученні гастродуоденальних захворювань з ХБ та проаналізувати особливості клініки у хворих на цю патологію.

2. Оцінити стан кислотоутворюючої функції шлунка у хворих на ерозивно-виразкові захворювання гастродуоденальної зони на тлі ХБ.

3. Проаналізувати особливості морфологічних змін СОШ та слизової оболонки ДПК (СОДПК) у хворих на сполучену патологію.

4. Дослідити фізико-хімічні властивості крові, сечі та конденсату повітря, що видихується (КПВ) у хворих на ерозивно-виразкові захворювання шлунка та ДПК на тлі ХБ.

5. Розробити оригінальні неінвазивні методи діагностики хелікобактеріозу.

6. Провести порівняльну оцінку ефективності двох схем ерадикаційної терапії на основі препаратів вітчизняного виробництва в лікуванні пацієнтів з гастродуоденальною патологією, що асоціюється з Нр, на тлі ХБ.

Об'єкт дослідження: клініко-патогенетичні особливості, діагностика та лікування ерозивно-виразкових захворювань шлунка та ДПК на тлі ХБ.

Предмет дослідження: клініка, інфікованість Нр, кислотоутворююча функція шлунка, морфологічні зміни СОШ і СОДПК, фізико-хімічні властивості крові, сечі та КПВ у хворих на гастродуоденальну патологію сполучену з ХБ; результати лікування з використанням антихелікобактерних схем на основі препаратів вітчизняного виробництва та антигомотоксичного засобу відносно клінічних, фізико-хімічних проявів сполучених захворювань.

Методи дослідження: клінічні, морфологічні, фізико-хімічні, інструментальні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

Новим є виділення особливостей клінічних проявів, стану кислотоутворюючої функції шлунка, морфологічних змін СОШ і СОДПК, визначення частоти інфікування Нр у хворих на ерозивно-виразкові захворювання шлунка та ДПК на тлі ХБ. Вперше доведено наявність та виявлено характер змін фізико-хімічних властивостей крові, сечі, КПВ у хворих на сполучену патологію та на основі цього розроблені оригінальні неінвазивні інформативні тести для діагностики хелікобактеріозу. Вперше проведено порівняння ефективності двох схем АХБТ на основі препаратів вітчизняного виробництва у хворих на захворювання шлунка та ДПК на тлі ХБ і доведено переваги схеми з включенням Ланцеролу, доцільність комбінації АХБТ з антигомотоксичним засобом Мукоза композитум.

Практичне значення одержаних результатів.

Розроблені чутливі і специфічні неінвазивні діагностичні тести зі швидким отриманням результатів (протягом декількох хвилин), які дозволяють виявляти хелікобактеріоз без використання мічених радіоактивними ізотопами субстратів. Доведена можливість використання міжфазної тензіометрії (МТ) та реометрії для прогнозування можливих ендоскопічних та морфологічних змін СОШ і СОДПК, контролю ефективності АХБТ. Доведені переваги АХБТ, яка окрім антибактеріальних засобів містить Ланцерол в сполученні з антигомотоксичним препаратом Мукоза композитум в порівнянні з терапією із включенням омепразолу у хворих зі сполученням гастродуоденальної патології та ХБ.

Матеріали дисертаційної роботи впроваджено в практику Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання, Інституту невідкладної та відновної хірургії АМН України (м. Донецьк), міської лікарні №1 м. Маріуполя (Донецька область), міської лікарні №1 м. Харкова, міської лікарні №3 м. Луганська, обласного шпиталю інвалідів Великої Вітчизняної війни (м. Чернівці), до педагогічного процесу Донецького, Харківського, Луганського медичних університетів, Буковинської державної медичної академії (м. Чернівці).

Особистий внесок здобувача.

Внесок автора в отримані результати досліджень є основним і полягає у підборі, обстеженні та лікуванні хворих на гастродуоденальні захворювання на тлі ХБ. Автор самостійно розробила нові тести для діагностики інфекції Нр, провела порівняльну оцінку ефективності двох схем ерадикаційної терапії. Автор самостійно провела аналіз одержаних даних, здійснила їхню статистичну обробку та впровадження у практику. Дисертантка не користувалася результатами та ідеями співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення дисертаційної роботи обговорені на Республіканській науково-практичній конференції молодих вчених-гастроентерологів (м. Дніпропетровськ, 2003), на ХV з'їзді терапевтів України (м. Київ, 2004), на науково-практичній конференції “Актуальні питання захворювань органів травлення” (м. Луганськ, 2004), Республіканській науково-практичній конференції гастроентерологів, присвяченій ювілею кафедри гастроентерології Дніпропетровської державної медичної академії (м. Дніпропетровськ, 2004), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Новітні технології в діагностиці та лікуванні внутрішніх хвороб” (м. Харків, 2004), на науково-практичній конференції “Терапевтичні читання пам'яті академіка Л.Т. Малої: Алгоритми сучасної діагностики та лікування внутрішніх хвороб” (м. Харків, 2005), на III Українському конгресі гастроентерологів (м. Дніпропетровськ, 2005), на IX Російському гастроентерологічному тижні (Росія, м. Москва, 2003), на VI Слав'яно-Балтійському форумі “Санкт-Петербург - Гастро - 2004” та VII Слав'яно-Балтійському форумі “Санкт-Петербург - Гастро - 2005” (Росія, м. Санкт-Петербург, 2004, 2005), на засіданнях Донецьких обласних товариств терапевтів та гастроентерологів (м. Донецьк, 2004, 2005), на спільному засіданні кафедр пропедевтики внутрішніх хвороб №1 та №2, факультетської та шпитальної терапії, внутрішніх хвороб №2, терапії факультету післядипломної освіти Донецького державного медичного університету ім. М. Горького (м. Донецьк, 2005).

За роботу присуджено призове місце на Республіканській науково-практичній конференції молодих вчених-гастроентерологів (м. Дніпропетровськ, 2003).

Публікації. З теми дисертації опубліковано 19 наукових робіт, серед яких 6 статей в журналах, 6 статей у збірках наукових праць, 5 тез, 2 патенти на винаходи, у тому числі 9 робіт опубліковані у фахових виданнях, визначених ВАК України (з них 6 статей одноосібні).

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на … сторінках і складається із вступу, 6 розділів (в тому числі огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 4 розділів власних досліджень), аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку літературних джерел, котрий містить … найменувань (… кирилицею і … латиницею). Робота ілюстрована … таблицями та … рисунком.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Обстежено 104 хворих на хронічні запальні та ерозивно-виразкові захворювання гастродуоденальної зони у стадії загострення на тлі ХБ у стадії ремісії, у тому числі 56 (53,8%) жінок та 48 (46,2%) чоловіків у віці від 18 до 58 років. Давність захворювання шлунка та ДПК складала від 1 до 15 років, ХБ - від 1 до 7 років. Обстежено також 30 здорових, серед яких було 16 (53,3%) чоловіків та 14 (46,7%) жінок у віці від 18 до 56 років.

Серед хворих 32 (30,8%) пацієнти страждали на хронічний неерозивний гастродуоденіт; у 50 (48,1%) хворих було діагностовано ВХ та у 22 (21,1%) - хронічний ерозивний гастродуоденіт (ХЕГ). Серед хворих на ВХ переважали пацієнти з наявністю виразки в ДПК - 20 (40,0%) пацієнтів, з такою ж частотою виявляли сполучену локалізацію виразкового дефекту - і в шлунку, і в ДПК; виразка шлункової локалізації мала місце в 20,0% (10 хворих) випадків.

Нр було виявлено у 82 (78,8%) хворих. Це дало підстави розподілити усіх обстежених хворих на дві групи: основна - інфіковані Нр (82 пацієнти) та група порівняння - неінфіковані Нр (22 пацієнти). Нр було виявлено у 17 (56,7%) здорових.

За даними вивчення функції зовнішнього дихання (ФЗД) дихальна недостатність не була виявлена в жодному випадку, тому ХБ вважали необструктивним.

При надходженні у клініку, а потім через 4 тижні після закінчення лікування хворим виконували ФЕГДС ендоскопом Olympus GIF Q10 (Японія). Під час ФЕГДС до лікування проводили уреазний тест, біопсію фундального, антрального відділів СОШ та СОДПК. Таким чином, Нр виявляли за допомогою уреазного тесту та гістологічно (забарвлення за Гімзе), результати оцінювали напівкількісно.

Для оцінки морфологічних змін СОШ та СОДПК тканинні зрізи фарбували гематоксиліном та еозином. Характеристики ХГ оцінювали за допомогою напівкількісної шкали у відповідності до Сіднейської класифікації в сучасній модифікації. Враховували наявність шлункової метаплазії у СОДПК, кишкової метаплазії у СОШ, відмічали наявність обкладочних клітин в антральному відділі шлунка (фундальна метаплазія), пілоричних залоз у фундальному відділі (пілорична метаплазія). Виконували PAS-реакцію для оцінки секреції муцину.

Проводився класичний дихальний тест із сечовиною, міченою ¹³С (інфрачервоний ізотопний аналізатор IRIS, Німеччина) - до лікування, і через 4 тижні після закінчення АХБТ - для контролю ерадикації Нр.

До лікування проводилася топографічна рН-метрія за допомогою апарату ІКШ-2 (підприємство „Медприлад”, м. Вінниця). Для контролю за ефективністю лікування 54-м пацієнтам проводилося добове моніторування рН (рН-метр АГ-1Д-02 конструкції проф. В.М. Чорнобрового того ж виробництва) в 1-й та у 7-й дні лікування.

Для діагностики ХБ проводили загальний аналіз мокроти (до та після лікування), рентген-дослідження органів грудної клітки, досліджували ФЗД, виконували фібротрахеобронхоскопію за допомогою апарату Master scope (Німеччина) (тільки до лікування).

Для вивчення динамічного поверхневого натягу (ПН) біологічних рідин (БР) - крові, сечі - ми використовували метод МТ (тензіометр МРТ-2 LAUDA, Німеччина), заснованій на методі максимального тиску в пухирці; використовували також метод висячої краплі, покладений в основу апарату ADSA (Канада). Комбінація двох методів робить доступним для дослідження часовий інтервал від 0,001 с до 10000 с. За допомогою удосконаленого ADSA ми оцінювали також реологічні властивості БР (крові, сечі, КПВ), які складаються з еластичної та в'язкої складових. Для дослідження фізико-хімічних властивостей крові та сечі використовували обидва методи, що описані вище, а для дослідження КПВ - тільки метод ADSA. Дослідження проводилися двічі: до початку лікування та через 4 тижні після його закінчення. Фізико-хімічні показники крові досліджували тільки до проведення навантаження сечовиною, а параметри сечі та КПВ - до навантаження та через 30 хвилин після нього. За різницею показників тензіометрії та реометрії КПВ або сечі до та після навантаження сечовиною ми робили висновки про наявність інфекції Нр. Для кількісного визначення цієї різниці було введено спеціальний показник - інтегральну різницю ПН (_av), який враховує зміни властивостей рідин, що порівнюються, у всьому діапазоні часів, що досліджується (формула 1).

,(1).

де _av - інтегральна різниця ПН;

t_max - 1800 с;

t_min - 0 с;

_1a - поточне значення ПН після навантаження сечовиною;

₁ - поточне значення ПН до навантаження сечовиною;

dt - диференціал поточного часу.

Інтенсивність болю та інших суб'єктивних проявів захворювання, виразність пальпаторної болісності оцінювалися за напівкількісною шкалою з вираховуванням показника середнього ступеня тяжкості (ССТ). Для оцінки результатів лікування після його проведення вивчали психосоматичний статус хворих за допомогою питальника САН (самопочуття-активність-настрій).

Результати лікування вивчалися у 80-ти хворих, інфікованих Нр. Ці хворі були розподілені на 2 лікувальні підгрупи (1-у та 2-у) по 40 пацієнтів у кожній. Лікування полягало у проведенні ерадикаційної терапії II ступеню протягом 7 днів з послідуючим прийомом інгібітора протонової помпи (ІПП) ще на протязі 14 днів. Хворим призначали II лінію (ступінь) АХБТ, бо до надходження у клініку за місцем проживання вони вже отримували АХБТ I лінії. Хворі 1-ої підгрупи отримували Ланцерол (ВАТ “Київмедпрепарат”), а 2-ої підгрупи - омепразол (того ж виробництва). В обох схемах використовували Амоксил - амоксіцилін виробництва ВАТ “Київмедпрепарат”, фуразолідон, Гастро-Норм (АТ “Галичфарм”). ІПП призначали на 21 день, бо у хворих були такі супутні захворювання, як гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (у 24 хворих), хронічний панкреатит (у 12 хворих), які потребують тривалої антисекреторної терапії. Всі антихелікобактерні засоби призначали у дозах, що передбачені Маастрихтським консенсусом-2. Крім того, в лікування хворих 1-ої лікувальної підгрупи було включено Мукозу композитум 2,2 мл в/м 1 раз в 3 дні, яка призначалася на 4 тижні (№10).

Через те, що до схем лікування включалися антибактеріальні засоби (Амоксил та фуразолідон), то ми розраховували на те, що цього буде достатньо і для лікування ХБ. Крім того, у 1-ій лікувальній підгрупі терапевтичну дію у відношенні і ХБ, і гастродуоденальної патології надавав препарат Мукоза композитум.

Статистична обробка отриманих результатів проведена на персональному комп'ютері IBM PC фірми “Compaq” з використанням стандартних пакетів програм Microsoft Excel. Вираховувалися середня величина (М), її помилка (m), критерій Ст'юдента (S), вірогідність (p) із забезпеченням імовірності різниці не менш, ніж 95%. Аналізувалися кореляційні зв'язки відносно прямої та непрямої кореляції з вираховуванням їхніх коефіцієнтів.

Основні результати та їх обговорення. Всі хворі пред'являли скарги на біль в епігастрії. Однак інтенсивність больового синдрому була різною у хворих двох груп. Так, ССТ болю у хворих основної групи склав 2,45, а у хворих групи порівняння - 1,82, тобто в 1,3 рази менше. Причому, хворі групи порівняння в низці випадків скаржилися не на біль, а на його еквіваленти - тяжкість, розпирання, дискомфорт в епігастрії. Вираженість болю залежала від ступеню інфікування Нр (=+0,42).

У хворих обох груп біль був частіше періодичним, бо мав чіткий зв'язок з прийомами їжі (постійний біль з періодичним підсиленням був характерним для хворих на сполучені ураження шлунка та ДПК).

Диспептичні явища були також більш вираженими у хворих основної групи - ССТ в 1,6 рази вище, ніж в групі порівняння.

При аналізі клінічних проявів сполучених ерозивно-виразкових змін СОШ та СОДПК було виявлено низку особливостей. У 59,3% таких випадків біль був розлитим - в епігастральній ділянці з розповсюдженням в обидва підребер'я. Причому, вираженість больового синдрому у хворих на сполучені ураження була вищою (ССТ 2,76), ніж у інших хворих. У пацієнтів зі сполученими ерозивно-виразковими ураженнями шлунка та ДПК біль був практично постійним з посиленням після їжі. Тобто, виникав ранній біль, який через деякий час доповнювався пізнім болем. У всіх хворих на сполучені ураження були вираженими диспептичні явища (ССТ 2,27).

У зв'язку з наявністю ХБ у обстежених хворих вони пред'являли скарги на кашель. Причому, у 18 (17,3%) хворих кашель був сухим, а у останніх 86 (82,7%) хворих - з мокротою слизового або слизово-гнійного характеру. Скарг на задишку хворі не пред'являли, тобто ознак бронхіальної обструкції не було, що було підтверджено дослідженням ФЗД. Підвищення температури тіла до субфебрильних цифр відмічали тільки 32 (30,8%) хворих.

У 16 (59,3%) хворих на сполучені ерозивно-виразкові зміни шлунка та ДПК в анамнезі відмічалися ускладнення, що вказує на більш тяжкий перебіг захворювання у хворих на сполучені, ніж на ізольовані, ерозивно-виразкові ураження (у останніх частота ускладнень в анамнезі складала 20,5%). І гастродуоденальна патологія, і ХБ у більшості випадків перебігали із сезонними загостреннями, які звичайно мали весняно-осінній характер.

При перкусії над легенями виявлявся ясний легеневий звук, границі легенів змінені не були. Аускультативно у всіх хворих виявлялися поодинокі сухі хрипи або розсіяні сухі хрипи в невеликій кількості. Границі відносної та абсолютної тупості серця не були суттєво змінені у жодного хворого, аускультативно тони серця були ритмічними. Акценту другого тону над легеневою артерією ми не вислуховували у жодного хворого. Тобто, фізикальних даних на користь легеневого серця у наших хворих не було.

При пальпації локальна болісність в пілородуоденальній зоні виявлялась в 2,2 рази частіше в основній групі, ніж в групі порівняння.

Особливий інтерес представляв аналіз результатів ФЕГДС. У 20 (24,4%) хворих основної групи та у 4 (18,2%) хворих групи порівняння виявляли дистальний рефлюкс-езофагіт. Халазія кардії також зустрічалася частіше у хворих основної групи - в 1,3 рази.

У всіх обстежених хворих при ФЕГДС виявлялися набряк, гіперемія СОШ та СОДПК. Крім того, на цьому тлі у 29 (35,4%) хворих основної групи та у 4 (18,9%) хворих групи порівняння виявили виразку в луковиці ДПК; у 4 (4,9%) хворих основної групи мала місце виразка шлунка; у 2 (2,4%) хворих з тієї ж групи - 2 виразки (в антральному відділі шлунка та в луковиці ДПК). У 2 (2,4%) хворих основної групи та у 2 (9,1%) хворих групи порівняння виявлені “повні” ерозії в антральному відділі шлунка. У 8 (9,8%) хворих основної групи виявлені ерозії в луковиці ДПК. Крім того, в 1,6 рази частіше у хворих основної групи виявляли рубцьово-виразкову деформацію луковиці ДПК. Частота дуодено-гастрального рефлюксу була в 1,4 рази більша при Нр+.

У 54 (65,9%) хворих основної групи Нр було виявлено усіма трьома методами, які застосовувалися, у останніх 28 (34,1%) хворих - тільки двома методами. Висока інфікованість Нр серед хворих основної групи мала місце в 15,8%, помірна - в 48,8%, слабка - в 35,4% випадків.

При рентген-дослідженні органів грудної клітки 26,9% випадків виявлялися структурність коренів легенів та/або перібронхіальний пневмосклероз, 26,9% випадків - посилення легеневого малюнка.

70 хворим проводили фібротрахеобронхоскопію, при якій в половині випадків виявлено ендобронхіт I ступеню, в іншій половині - ендобронхіт II ступеню. При дослідженні змивів з бронхів виявляли лейкоцити до Ѕ у п/з., причому, сегментоядерні лейкоцити складали не більш 35-40%.

При проведенні топографічної рН-метрії гіперацидність була виявлена у 68 (65,4%) хворих, нормацидність - у 24 (23,1%) хворих та гіпоацидність - у 12 (11,5%) хворих. Серед Нр-позитивних хворих гіперацидність виявлялася в 68,3%, нормацидність - в 22,0% та гіпоацидність - в 9,7% випадків. У Нр-негативних хворих підвищення шлункової секреції виявлялося в 1,3 рази рідкіше. Нормацидність та гіпоацидність у групі порівняння, навпаки, мали місце частіше, ніж при інфікуванні Нр - 1,2 і 1,9 рази. При аналізі вираженості гіперацидності у хворих двох груп ми отримали наступні дані. Серед хворих основної групи значна гіперацидність виявлялася в 35,4%, а помірна гіперацидність - в 32,9% випадків. Серед хворих групи порівняння значна гіперацидність зустрічалася рідкіше в 2,6%, а помірна гіперацидність, навпаки, частіше в 1,2 рази, ніж в основній групі. І значна, і помірна гіпоацидність зустрічалися в 1,9 рази частіше при Нр-, ніж при Нр+.

При вивченні зони (площі) гіперацидності з'ясувалося, що у обстежених хворих основної групи шлунковий вміст є не тільки більш “закисленим” за абсолютними показниками, але й площа гіперацидності була більш подовжена, ніж у групі порівняння. Так, у хворих основної групи в 4,9% випадків гіперацидність була тотальною, в 12,2% - субтотальною, в 25,6% - абсолютною, в 19,5% - селективною, в 6,1% - мінімальною. У хворих, не інфікованих Нр, тотальної гіперацидності не було, а переважна частина випадків гіперацидності приходилася на селективну - 31,8% випадків.

Виразність запальної інфільтрації, активність гастриту, частота атрофії СОШ залежали від ступеня інфікування Нр. При слабкому обсіменінні Нр атрофічні зміни СОШ зустрічалися в 72,4%, при помірному - в 67,5%, при вираженому - в 30,8% випадків, при відсутності Нр - в 77,3% випадків. Частота зниження продукції муцину і виявлення контакту Нр з епітелієм зростали із збільшенням кількості бактерій. Гіперплазія залоз у фундальному відділі шлунка зворотно залежала від ступеня інфікування Нр.

В 5,6% випадків при хелікобактеріозі на тлі ХБ виявлявся аутоімунний гастрит. Кишкова метаплазія зустрічалася в антральному відділі шлунка з частотою 24,4%, у фундальному відділі шлунка - з частотою 15,9% при наявності Нр і не зустрічається при Нр-. Шлункова метаплазія СОДПК при інфікуванні Нр виявлялася в 12,2% випадків і не виявлялася при відсутності Нр.

У хворих на гастродуоденальні захворювання на тлі ХБ мають місце суттєві зміни фізико-хімічних властивостей БР, які залежать від статі хворих, наявності ерозивно-виразкових уражень, інфікування Нр. Показники МТ і реометрії крові, сечі, КПВ корелюють між собою, а також з морфологічними змінами СОШ і СОДПК.

Підстави для підозри розвитку гастродуоденальної патології при ХБ дає одночасне збільшення ПН1 в крові та його зменшення в сечі. Побічним диференційно-діагностичним критерієм між запальними та ерозивно-виразковими ураженнями гастродуоденальної зони є кут нахилу кривої тензіограми крові, який підвищується тільки при наявності ерозії або виразки. При диференційній діагностиці слід враховувати ПН1 та ПН3 сечі, які знижуються тільки при відсутності ерозивно-виразкових уражень. Підвищення усіх показників МТ крові за методом максимального тиску в пухирці є несприятливим у відношенні інфікування Нр, а їхнє зниження вказує на ерадикацію. Зниження в'язкоеластичності крові та сечі в комбінації із збільшенням часу релаксації сечі дозволяє запідозрити патологію гастродуоденальної зони у хворого на ХБ.

Ми проаналізували діагностичне значення показника _av КПВ та сечі. Отримані дані свідчать про відсутність відмінностей _av в сечі та КПВ між усіма хворими та усіма здоровими. Тобто, імовірно, цей показник неможна використовувати для діагностики захворювань гастродуоденальної зони у хворих із супутнім ХБ. Однак, ми виявили виражені відмінності _av в сечі та КПВ між інфікованими Нр та неінфікованими Нр як серед хворих, так і серед здорових. Таким чином, тест із навантаженням сечовиною, який був розроблений нами, можна використовувати для діагностики інфікування Нр у хворих та здорових. Однак, на відміну від класичного уреазного дихального тесту, при якому реєструється збільшення виділення ізотопу вуглецю при наявності Нр, ми отримали зворотнє - при наявності Нр показники _av ADSA в сечі та КПВ були нижчими, ніж у неінфікованих хворих та здорових. Пояснюється це, на наш погляд, наступним. При навантаженні сечовиною відбувається її виділення із сечею та КПВ, що суттєво впливає на фізико-хімічні параметри цих БР, тобто сприяє збільшенню _av. При інфікуванні Нр сечовина розщеплюється його уреазою, внаслідок чого виділення сечовини із сечею та КПВ не є таким значним, в результаті ПН БР після навантаження змінюється не так виразливо. Таким чином, величини _av при відсутності Нр є більшими, ніж при Нр+. Причому, чутливість розробленого нами тесту виявилася високою. Зокрема, зниження _av в КПВ менше M±m спостерігалося у 74 (90,2%) з 82 інфікованих Нр хворих та у 15 (88,2%) з 17 інфікованих Нр здорових. У відношенні _av, в сечі ці показники склали відповідно 92,7% та 94,1%. Специфічність тесту (частота зниження _av саме при інфікуванні Нр) склала для КПВ 90,2% і для сечі - 88,1% у хворих та відповідно 89,5% і 90,0% у здорових. Отже, показник _av КПВ та сечі є інформативним для діагностики інфекції Нр.

Враховуючи те, що у інфікованих Нр хворих частіше, ніж при Нр-, спостерігалися ерозивно-виразкові зміни слизової гастродуоденальної зони, то логічним є достовірне зниження _av сечі та КПВ саме при ХЕГ та ВХ. Причому, якщо в КПВ показник достовірно відрізнявся у хворих на ерозивно-виразкові зміни та без них, то в сечі, крім того, мало місце також суттєве зниження _av у пацієнтів з ерозіями, ВХ та в порівнянні зі здоровими. Тобто, _av сечі можна використовувати не тільки для диференційної діагностики між різними захворюваннями шлунка та ДПК, але й взагалі для скринінгу ХЕГ та ВХ. Суттєве зниження показника _av в КПВ та сечі було виявлено у хворих з наявністю шлункової метаплазії СОДПК, кишкової метаплазії СОШ, атрофічних змін СОШ.

Таким чином, розроблений нами діагностичний тест є інформативним для виявлення інфікування Нр у хворих і здорових. Причому, наш тест є безпечним для хворих та персоналу (не пов'язаний з ізотопом), не потребує постійного придбання реактивів (як при традиційному уреазному дихальному тесті), що зменшує його вартість.

Вже через три дні терапії були виявлені переваги основної схеми ерадикації Нр (1-а лікувальна підгрупа, пацієнти якої отримували Амоксил + Гастро-Норм + фуразолідон + Ланцерол + Мукоза композитум) у відношенні купірування больового синдрому. Так, у хворих цієї підгрупи в 72,5% випадків за цей період біль зник. У хворих 2-ї лікувальної підгрупи (Амоксил + фуразолідон + Гастро-Норм + омепразол) такий ефект наступав з меншою в 1,2 рази частотою. Через три дні терапії ССТ больового синдрому в 1-й лікувальній підгрупі був в 1,4 рази нижче, ніж в 2-й лікувальній підгрупі. Аналогічна тенденція відмічалася і у відношенні диспептичного синдрому.

Зникнення або значне зменшення клінічних проявів гастродуоденальної патології наприкінці лікування в 1-й лікувальній підгрупі виявлялося в 97,5%, а у 2-й лікувальній підгрупі - в 90,0% випадків.

Частота ерадикації у хворих, які отримували в якості ІПП Ланцерол, склала 92,5%, а у 2-й лікувальній підгрупі - на 10,0% менше.

Ефективності ерадикаційної терапії відповідала і динаміка показників фізико-хімічних властивостей БР у обстежених хворих. Так, у зв'язку з більшою частотою ерадикації Нр у хворих 1-ї лікувальної підгрупи відмічалося суттєве зростання показників Ду_av і КПВ, і сечі: відповідно з 3,248±0,682 мН/м до 6,242±0,740 мН/м при нормі (p<0,05) і з 2,586±0,428 мН/м до 4,452±0,594 мН/м (p<0,05). У хворих 2-ї лікувальної підгрупи достовірна динаміка була досягнута тільки у відношенні Ду_av КПВ, а Ду_av сечі в процесі лікування зросла несуттєво.

При проведенні добового рН-моніторування виявилося, що в першу добу терапії при застосуванні в якості ІПП Ланцеролу рівень рН>3,0 у шлунку утримувався 752±51 хвилин, а при використанні омепразолу - 598±45 хвилин (p<0,05). Причому, середнє значення рН у шлунку наприкінці першої доби лікування у хворих 1-ї лікувальної підгрупи - 2,90±0,30, а у 2-й лікувальній підгрупі - 1,90±0,38 (p<0,05). На 7-му добу терапії у хворих 1-ї лікувальної підгрупи рН>3,0 у шлунку утримувалося протягом 1315±107 хвилин, а у хворих 2-ї лікувальної підгрупи - протягом 1023±92 хвилин (p<0,05). Середні значення рН наприкінці АХБТ склали відповідно 4,90±1,10 та 3,70±1,20 (p>0,05).

За результатами ФЕГДС через 4 тижні після закінчення лікування виявилося, що у першій лікувальній підгрупі частота епітелізації ерозій та рубцювання виразок склала 96,7%, а у другій - 93,3% випадків.

Під впливом лікування зменшилися прояви ХБ. Так, серед хворих першої лікувальної підгрупи кашель зник у 30,0% випадків. При аускультації хрипи зникли у 20,0% випадків. Кількість лейкоцитів в мокроті зменшилася у всіх хворих 1-ї лікувальної підгрупи та склала не більше, ніж 8-10 у п/з. Серед хворих 2-ї лікувальної підгрупи частота зникнення кашлю була в 1,5 рази, зникнення хрипів - в 1,1 рази меншою. Кількість лейкоцитів в мокроті зменшилася також у всіх хворих цієї лікувальної підгрупи. Субфебрилітет зник у всіх хворих, які мали його до лікування. ССТ клінічних проявів ХБ в 1-й лікувальній підгрупі знизився на 0,68, а у другій - на 0,41.

Оцінка психосоматичного статусу хворих після лікування також показала переваги лікування з використанням Ланцеролу та Мукоза композитум. Так, своє самопочуття хворі 1-ї лікувальної підгрупи оцінювали в 55±4 бали, а хворі 2-ї лікувальної підгрупи - в 1,1 рази нижче. Активність, на погляд пацієнтів 1-ї підгрупи після лікування, склала 52±3 бали, а у хворих 2-ї підгрупи - в 1,1 рази нижче. Настрій хворі оцінювали відповідно в 59±4 балів та в 52±6 бали (ідеальні показники для усіх трьох параметрів складають по 70 балів). Все ж слід враховувати, що різниця показників психосоматичного статусу у хворих двох лікувальних підгруп була недостовірною.

Побічні дії терапії зустрічалися рідко. Так, серед хворих 1-ї лікувальної підгрупи метеоризм розвинувся лише у 1 (2,5%) пацієнта, головний біль також у 1 (2,5%) пацієнта. Серед хворих 2-ї лікувальної підгрупи побічні дії зустрічалися дещо частіше: у 2 (5,0%) пацієнтів - метеоризм, у 2 (5,0%) - діарея та у 1 (2,5%) - головний біль.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання поглиблення знань щодо частоти хелікобактеріозу, клінічних проявів, функціональних і морфологічних порушень СОШ і СОДПК, змін фізико-хімічних властивостей БР при ерозивно-виразкових захворюваннях гастродуоденальної зони на тлі ХБ. Розроблено нові методи діагностики хелікобактеріозу, доведено переваги АХБТ на основі Ланцеролу, доцільність включення до комплексної терапії сполученої патології антигомотоксичного препарату Мукоза композитум.

2. Частота інфікування Нр при сполученні гастродуоденальних захворювань з ХБ становить 78,8%.

3. У хворих на гастродуоденальну патологію на тлі ХБ, які інфіковані Нр, виражений біль в епігастрії зустрічається в 62,2% випадків, він має виразкоподібний характер в 78,0% випадків. При відсутності Нр такі характеристики болю зустрічаються відповідно у 9,1% і 31,8%. У хворих, інфікованих Нр, в 40,2% має місце локальна болісність в піліородуоденальній зоні при пальпації. При хелікобактеріозі виявляється в 24,4% рефлюкс-езофагіт, в 37,8% - дуоденогастральний рефлюкс. При відсутності Нр ці ознаки виявляються з частотою 18,2%, 18,2% і 27,3%. Прояви ХБ при сполученій патології є типовими і вираженими помірно.

4. При захворюваннях гастродуоденальної зони на тлі ХБ в 65,4% випадків виявляється гіперацидність. У інфікуваних Нр в 35,4%, при відсутності Нр в 13,6% випадків гіперацидність є значною, відповідно в 25,6% і в 4,6% випадків гіперацидність абсолютна.

5. Виразність запальної інфільтрації, активність гастриту, частота атрофії СОШ при сполученій патології залежать від ступеня інфікування Нр. При слабкому обсіменінні Нр атрофічні зміни СОШ зустрічаються в 72,4%, при помірному - в 67,5%, при вираженому - в 30,8%, при відсутності Нр - в 77,3% випадків. Кишкова метаплазія зустрічається в антральному відділі шлунка з частотою 24,4%, у фундальному відділі шлунка - з частотою 15,9% при Нр+ і не зустрічається при Нр-. Шлункова метаплазія СОДПК при Нр+ виявляється в 12,2% випадків і не виявляється при Нр-.

6. У хворих на гастродуоденальні захворювання на тлі ХБ мають місце суттєві зміни фізико-хімічних властивостей БР, які залежать від статі хворих, наявності ерозивно-виразкових уражень, інфікування Нр. Показники МТ і реометрії крові, сечі, КПВ мають різнонаправлені кореляції між собою, а також з морфологічними змінами СОШ і СОДПК.

7. Чутливість _av КПВ та сечі для діагностики хелікобактеріозу на тлі ХБ сягає відповідно 90,2% та 94,1%, а специфічність - 90,2% і 90,0%.

8. Ерадикаційна схема з використанням Ланцеролу, Гастро-Норму, Амоксилу, фуразолідону в комбінації з Мукоза композитум при гастродуоденальній патології на тлі ХБ має переваги перед схемою, що в якості ІПП включає омепразол, ті ж антибактеріальні засоби і не містить антигомотоксичного препарату, у відношенні досягнення клінічного, анти секреторного, антихелікобактерного ефектів; частоти епітелізації ерозій і рубцювання виразок; перенесення лікування; впливу на психосоматичний статус пацієнтів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для діагностики хелікобактеріозу доцільно проводити МТ КПВ та сечі з визначенням показників _av. Інфікування Нр слід діагностувати при _av КПВ менш, ніж 5,33 мН/м, або при _av сечі менш, ніж 3,61 мН/м. Такі показники є показанням для призначення ерадикаційної терапії хворим на гастродуоденальну патологію на тлі ХБ, а також здоровим (за їх бажанням).

2. Для попереднього побічного судження про наявність гастродуоденальної патології у хворих на ХБ крім аналізу клінічних проявів доцільно використовувати дослідження фізико-хімічних показників крові, сечі та КПВ за допомогою МТ та реометрії. Підстави для підозри розвитку гастродуоденальної патології при ХБ дає одночасне збільшення ПН1 в крові та його зменшення в сечі. Побічним диференційно-діагностичним критерієм між запальними та ерозивно-виразковими ураженнями гастродуоденальної зони є кут нахилу кривої тензіограми крові, який підвищується тільки при наявності ерозії або виразки. Додатковими критеріями проведення диференційної діагностики служать ПН1 та ПН3 сечі, які знижуються тільки при відсутності ерозивно-виразкових уражень. Підвищення усіх показників МТ крові за методом максимального тиску в пухирці є несприятливим у відношенні інфікування Нр, а їхнє зниження вказує на ерадикацію. Зниження в'язкоеластичності крові та сечі в комбінації із збільшенням часу релаксації сечі дозволяє прогнозувати патологію гастродуоденальної зони у хворого на ХБ. При наявності таких змін доцільно провести ФЕГДС для підтвердження наявності захворювання шлунка, ДПК.

3. При тривалому спостереженні за хворим з хелікобактеріозом на тлі ХБ тенденція до поступового зменшення показників _av КПВ та сечі може свідчити про збільшення обсіменіння Нр, розвиток атрофії, кишкової метаплазії СОШ, шлункової метаплазії СОДПК. В таких випадках слід проводити ФЕГДС з біопсією СОШ антрального, фундального відділів та СОДПК.

4. В лікуванні хворих на гастродуоденальні захворювання на тлі ХБ, асоційовані з Нр, при неефективності ерадикаційних схем I лінії доцільно використовувати схему: Амоксил 1000 мг 2 р/д (7 днів) + фуразолідон 100 мг 4 р/д (7 днів) + Гастро-Норм 120 мг 4 р/д (7 днів) + Ланцерол 30 мг 2 р/д (21 день) + Мукоза композитум 2,2 мл в/м 1 раз в 3 дні (4 тижні). Тривалість прийому Ланцеролу можна обмежити терміном, що указаний в Маастріхтському консенсусі-2, якщо у хворого немає супутніх кислотозалежних захворювань (гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, хронічний панкреатит).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Белоконь Т.М. Диагностические возможности изучения физико-химических свойств конденсата выдыхаемого воздуха при неопухолевых заболеваниях гастродуоденальной зоны // Буковинський медичний вісник. - 2004. - № 1. - С. 25-30.

2. Белоконь Т.М. Физико-химические свойства биологических жидкостей у больных хроническими заболеваниями гастродуоденальной зоны // Лабораторная диагностика. - 2004. - № 2. - С. 28-32.

3. Губергриц Н.Б., Синяченко О.В., Белоконь Т.М., Файнерман В.Б. Новые неинвазивные тесты для диагностики инфекции Helicobacter pylori // Сучасна гастроентерологія. - 2004. - № 2. - С. 24-31. (Особисто дисертанткою проводилася міжфазна тензіометрія та реометрія біологічних рідин з аналізом результатів)

4. Губергриц Н.Б., Агибалов А.Н. Белоконь Т.М. Эффективность антихеликобактерной терапии с использованием препаратов отечественного производства // Сучасна гастроентерологія. - 2004. - № 3. - С. 77-84. (Особисто дисертанткою проведено лікування хворих і порівняльний аналіз його результатів)

5. Губергриц Н.Б., Агибалов А.Н., Белоконь Т.М. Сравнительное исследование клинической эффективности омепразола и лансопразола в лечении заболеваний, ассоциированных с Helicobacter pylori // Здоров'я України. - 2004. - № 8. - С. 40-42. (Особисто дисертанткою проведено лікування хворих і порівняльний аналіз його результатів)

6. Губергриц Н.Б., Агибалов А.Н., Белоконь Т.М. Эффективность антихеликобактерной терапии на основе препаратов отечественного производства // Новости медицины и фармации. - 2004. - №8 (148). - С. 13-15. (Особисто дисертанткою проведено лікування хворих і порівняльний аналіз його результатів)

7. Белоконь Т.М. Новые возможности диагностики инфекции Helicobacter pylori // Гастроентерологія. - Дніпропетровськ. - 2004. - Вип. 35. - С. 210-214.

8. Белоконь Т.М. Значение исследования физико-химических параметров мочи для диагностики инфекции Helicobacter pylori // Матеріали XV з'їзду терапевтів України. - Київ, 2004. - С. 121-122.

9. Губергриц Н.Б., Агибалов А.Н., Белоконь Т.М. Результаты лечения эрозивно-язвенных заболеваний гастродуоденальной зоны с использованием препаратов отечественного производства // Актуальные вопросы заболеваний органов пищеварения. - Материалы научно-практической конференции. - Луганск, 2004. - С. 15-24. (Особисто дисертанткою проведено лікування хворих і порівняльний аналіз його результатів)

10. Белоконь Т.М. Клинические особенности гастродуоденальной патологии, протекающей на фоне хронического бронхита // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Збірник наук. праць. - Київ-Луганськ-Харків, 2005. - Вип. … (…). - С. …

11. Білоконь Т.М. Морфофункціональні особливості шлунка та дванадцятипалої кишки у хворих із сполученням хронічної гастродуоденальної патології та хронічного бронхіту // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Збірник наук. праць. - Київ-Луганськ-Харків, 2005. - Вип. … (…). - С. …

12. Губергриц Н.Б., Белоконь Т.М. Клинико-функциональная характеристика сочетанных пептических язв желудка и двенадцатиперстной кишки // Гастроентерологія. - Дніпропетровськ. 2005. - Вип. 36. - С. … (Особисто дисертанткою обстежені хворі і виділено особливості клінічних проявів)

13. Губергріц Н.Б., Файнерман В.Б., Білоконь Т.М. Спосіб діагностики інфікованості організму Helicobacter pylori//Патент 67450 А України, МПК⁷ G01N33/48. - № 2003108914; Заявлено 02.10.2003; Опубл. 15.06.2004, Бюл. № 6.

14. Казаков В.М., Сіняченко О.В., Губергріц Н.Б., Файнерман В.Б., Білоконь Т.М. Спосіб діагностики інфікованості організму Helicobacter pylori // Патент 68085 А України, МПК⁷ G01N33/48. - № 2003098804; Заявлено 29.09.2003; Опубл. 15.07.2004, Бюл. № 7.

15. Губергриц Н.Б., Синяченко О.В., Белоконь Т.М. Возможности межфазной тензиометрии и реометрии конденсата выдыхаемого воздуха в диагностике инфекции Helicobacter pylori // Рос. журн. гастроэнтерол. гепатол. колопроктол. - 2003. - Т. XIII, № 5: Приложение №21. Материалы 9-й Российской гастроэнтерологической недели. - С. 158.

16. Губергриц Н.Б., Белоконь Т.М. Сравнительная оценка влияния двух схем антихеликобактерной терапии на физико-химические свойства биологических жидкостей // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Новітні технології в діагностиці та лікуванні внутрішніх хвороб”. - Харків, 2004. - С. 33.

17. Губергриц Н.Б., Белоконь Т.М. Возможности контроля эффективности эрадикационной терапии // Гастроэнтерология Санкт-Петербурга (Материалы 6-го Международного Славяно-Балтийского научного форума “Санкт-Петербург - Гастро-2004”). - 2004. - № 2-3. - С. М38.

18. Губергриц Н.Б., Белоконь Т.М. Влияние антихеликобактерной терапии на физико-химические свойства мочи и выдыхаемого воздуха у больных гастродуоденальной патологией // Гастроэнтерология Санкт-Петербурга (Материалы 7-го Славяно-Балтийского научного форума “Санкт-Петербург - Гастро-2005”). - 2005. - № 1-2. - С. М37.

19. Губергриц Н.Б., Белоконь Т.М. Особенности физико-химических свойств конденсата выдыхаемого воздуха у больных гастродуоденальной патологией // Матеріали науково-практичної конференції „Терапевтичні читання: алгоритми сучасної діагностики та лікування внутрішніх хвороб”, присвяченої пам'яті академіка Л.Т. Малої. - Харків, 2005. - С. 55.

АНОТАЦІЯ

Білоконь Т.М. Оптимізація діагностики та лікування ерозивно-виразкових захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки на тлі хронічного необструктивного бронхіту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. - Луганський державний медичний університет МОЗ України, Луганськ, 2005.

Дисертацію присвячено покращанню діагностики та підвищенню ефективності лікування ерозивно-виразкових захворювань гастродуоденальної зони на тлі хронічного бронхіту (ХБ). Інфікування Helicobacter pylori (Нр) і гіперацидність при такій патології виявляються у переважній кількості випадків. Виразність запальної інфільтрації, активність гастриту, частота атрофії слизової шлунка при сполученій патології залежать від ступеня інфікування Нр.

У хворих на сполучену патологію мають місце зміни фізико-хімічних властивостей біологічних рідин, які залежать від наявності ерозивно-виразкових уражень, інфікування Нр. Для діагностики інфекції Нр на тлі ХБ доцільно визначати інтегральну різницю поверхневого натягу конденсату повітря, що видихується, та сечі.

Ерадикаційна схема з використанням Ланцеролу, Гастро-Норму, Амоксилу, фуразолідону в комбінації з Мукоза композитум має переваги перед схемою на основі омепразолу без включення антигомотоксичного препарату.

Ключові слова: ерозивно-виразкові захворювання гастродуоденальної зони, хронічний бронхіт, Helicobacter pylori, фізико-хімічні властивості біологічних рідин, антихелікобактерна терапія, Ланцерол, Мукоза композитум.

АННОТАЦИЯ

Белоконь Т.М. Оптимизация диагностики и лечения эрозивно-язвенных заболеваний желудка и двенадцатиперстной кишки на фоне хронического необструктивного бронхита. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни.- Луганский государственный медицинский университет МЗ Украины, Луганск, 2005.

Диссертация посвящена повышению качества диагностики и улучшению результатов лечения эрозивно-язвенных заболеваний гастродуоденальной зоны, протекающих на фоне хронического бронхита (ХБ). Результаты обследования 104 больных воспалительными и эрозивно-язвенными заболеваниями на фоне ХБ, а также 30 здоровых позволили углубить знания о частоте хеликобактериоза, клинических проявлениях, функциональных и морфологических нарушениях слизистой оболочки желудка (СОЖ) и слизистой оболочки двенадцатиперстной кишки (СОДПК), изменениях физико-химических свойств биологических жидкостей при сочетанной патологии. Разработаны новые методы диагностики хеликобактериоза, доказаны преимущества антихеликобактерной терапии на основе Ланцерола, целесообразность включения в комплексную терапию сочетанной патологии антигомотоксического препарата Мукоза композитум.

Частота инфицирования Helicobacter pylori (Нр) при сочетании гастродуоденальных заболеваний с ХБ составляет 78,8%.

У больных с гастродуоденальной патологией на фоне ХБ, которые инфицированы Нр, выраженная боль в епигастрии встречается в 62,2% случаев, она имеет язвоподобный характер в 78,0% случаев. При отсутствии Нр такие характеристики боли встречаются соответственно в 9,1% и 31,8% случаев. У больных, инфицированных Нр, в 40,2% имеет место локальная болезненность в пилородуоденальной зоне при пальпации, в 24,4% - рефлюкс-эзофагит, в 37,8% - дуоденогастральный рефлюкс. При отсутствии Нр эти признаки выявляются с частотой 18,2%, 18,2% и 27,3%. Проявления ХБ при сочетанной патологии выражены умеренно и являются типичными.

В 65,4% случаев при заболеваниях гастродуоденальной зоны на фоне ХБ имеет место гиперацидность. При инфицировании Нр в 35,4%, при отсутствии Нр в 13,6% случаев выявляется значительная гиперацидность, соответственно в 25,6% и в 4,6% случаев - абсолютная гиперацидность.

Выраженность воспалительной инфильтрации, активность гастрита, частота атрофии СОЖ при сочетаннной патологии зависят от степени инфицирования Нр. При слабом обсеменении Нр атрофические изменения СОЖ встречаются в 72,4%, при умеренном - в 67,5%, при выраженном - в 30,8%, при отсутствии Нр - в 77,3% случаев. Кишечная метаплазия встречается в антральном отделе желудка с частотой 24,4%, в фундальном отделе желудка - с частотой 15,9% при Нр+ и не встречается при Нр-. Желудочная метаплазия СОДПК при Нр+ выявляется в 12,2% случаев и не обнаруживается при Нр-.

У больных с гастродуоденальными заболеваниями на фоне ХБ имеют место существенные изменения физико-химических свойств биологических жидкостей, которые зависят от пола больных, наличия эрозивно-язвенных поражений, инфицирования Нр. Показатели межфазной тензиометрии и реометрии крови, мочи, конденсата выдыхаемого воздуха коррелируют между собой, а также с морфологическими изменениями СОЖ и СОДПК.

Информативными показателями для диагностики хеликобактериоза на фоне ХБ являются интегральные разницы поверхностного натяжения конденсата выдыхаемого воздуха и мочи, чувствительность которых достигает соответственно 90,2% и 94,1%, а специфичность - 90,2% и 90,0%.

Эрадикационная схема с использованием Ланцерола, Гастро-Норма, Амоксила, фуразолидона в комбинации с Мукоза композитум имеет преимущества перед схемой, включающей в качестве ингибитора протоновой помпы омепразол, те же антибактериальные средства и не содержащей антигомотоксического препарата, в отношении скорости, выраженности и частоты достижения клинического эффекта при гастродуоденальной патологии на фоне ХБ; скорости, степени и продолжительности снижения кислотообразования в желудке; частоты эрадикации Нр; частоты эпителизации эрозий и рубцевания язв; переносимости лечения; влияния на психосоматический статус пациентов.