Ураження легенів у хворих на системні захворювання сполучної тканини: діагностика, патогенез, лікування (клініко-експериментальне дослідження)

На виразність вовчакової пневмопатії впливає число в крові CD3, CD4, CD8, CD16, CD22, CD25, ЛСТ. На інтегральний стан імунітету впливають рестриктивні зміни з боку бронхолегеневої системи, але не обструктивні, хоча від останніх залежать рівні ЛСТ і ЦІК. Між резервом видиху і абсолютно всіма типами імуноцитів існують прямі кореляційні зв'язки. Концентрація в крові ЦІК обернено співвідноситься з параметрами ОФВ/ЖЄЛ. СТла і ДТла корелюють з CD16, ЛСТ і ЛСЛ. СТла позитивно співвідноситься з числом CD22 і CD25. Мають місце обернені кореляційні зв'язки CD95 з ШBB. Супресорна субпопуляція лімфоцитів у хворих на СЧВ співвідноситься з релаксаційними властивостями експіратів. Кількість клітин-супресорів і В-лімфоцитів корелює з параметрами ДК, ТФ, активністю СОД і Кат. Кількість фагоцитів обернено корелює з рівнем в експіратах нуклеотидної фракції середньомолекулярних сполук і фракції, що містить ароматичні хромафори.

У випадках розвитку пневмопатії в 2,9 рази зростає співвідношення TNF в крові і експіратах. Вміст цитокінів в біологічних рідинах хворих на СЧВ залежить від тяжкості пневмопатії. Виразність легеневої патології впливає на концентрацію в експіратах IL1, IL2, IL4, IL6 і TNF. У свою чергу знижений рівень регуляторного IL4 негативно впливає на тяжкість пневмопатії. Співвідношення TNF в крові і експіратах хворих на СЧВ обернено корелює з тяжкістю ураження легенів. Вміст IL1 корелює з параметрами ФЖЄЛ, а IL4 - з ОФВ. Існують різноспрямовані кореляційні зв'язки показників СТла з концентраціями в експіратах IL1 і IL4. Рівень в КПВ IL1 корелює з ВЕ експіратів, вмістом у них нітритів і вторинного месенджера NO цГМФ, концентрацією ТГ, МСМ-260 і МСМ-280. IL2, крім в`язкоеластичних властивостей респіраторної вологи, обернено співвідноситься і зі станом релаксації цієї біологічної рідини. Мають місце кореляційні зв'язки цього цитокіна з концентрацією в експіратах ДК, МДА, ТФ і активністю СОД. При вовчаковій пневмопатії рівень IL4 певною мірою асоціюється з кислотністю вологи, що видихується.

Тяжкість склеродермічної пневмопатії впливає на число в крові CD3, CD16 і CD22. У свою чергу, від виразності патології легенів залежать загальна кількість Т-лімфоцитів, число CD25 і лімфоцитів, що сенсибілізовані до легеневого антигену, рівень сироваткових IgG і IgM. Відзначимо, що з CD3 і ЛСЛ існує різноспрямований кореляційний зв'язок. Число ЛСЛ корелює з ФЖЄЛ, ОФВ, СТла, ДТла, ЛСО і КДРпш. З показниками резерву видиху, ДТла і ЛСО має зв'язок кількість лімфоцитів, які сенсибілізовані до тканин тимуса. Розміри правого шлуночка серця співвідносяться з числом CD25 і вмістом в крові IgM. Мають місце кореляційні зв'язки кількості ЛСЛ з респіраторним вологовиділенням, з рН і ВЕ експіратів, вмістом в них метаболітів NO і нуклеотидної фракції середньомолекулярних сполук, числа CD95 - з рН КПВ, рівнем експіраторних нітритів, МДА і МСМ-280. Концентрація в крові ЦІК співвідноситься з показниками ПН і ЧР експіратів, активністю в них СОД і концентрацією МСМ-238 - фракції, яка містить амінопептиди.

У хворих на ССД з легеневою патологією на 76,8% збільшується в крові рівень прозапального IL2 на тлі зменшення на 27,9% вмісту регуляторного IL4. У цій групі пацієнтів спостерігається зниження на 45,6% концентрації IL4 і в КПВ, але при цьому в цій біологічній рідині зростають у 2,1 рази показники IL6. Ураження легенів при ССД в своєму розвитку відчуває вплив рівнів IL2 і IL4 в крові, концентрації IL4 і IL6 у волозі, що видихується. Патогенез легеневої патології визначається активністю в тканинах легенів IL1 і IL2, а між тяжкістю пневмопатії і вмістом в КПВ TNF існує прямий кореляційний зв'язок. Інтегральні параметри цитокінів в експіратах у хворих на ССД визначаються характером рестриктивних і обструктивних змін з боку бронхолегеневої системи. Концентрація IL2 в респіраторній волозі обернено корелює з показниками ФЖЄЛ і ОФВ, а ТNF (прямий зв`язок) - з рівнями СТла, ДТла і ЛСО. У хворих на ССД синтез TNF в тканинах легенів співвідноситься з респіраторним вологовиділенням, IL6 корелює з виведенням через легені таких азотистих продуктів, як нітрити, аміак і сечовина, IL4 - з ДК і активністю Кат, висока концентрація IL2 асоціюється із слабою експірацією ФЛ і ТГ, які складають легеневий сурфактант, IL1 визначає пульмональну інтоксикацію, зокрема продукцію МСМ-260 і МСМ-280.

Патологія легенів при РА супроводжується збільшенням в крові на 24,1% числа CD16, на 39,5% - CD38, на 63,2% - CD95, на 57,9% - ЛСЛ, на 39,5% - рівня ЦІК і зменшенням вмісту в сироватці IgA. На інтегральний стан імунітету у хворих на РА істотно впливають ступені виразності пневмопатії і плевриту. Тяжкість легеневої патології при РА впливає на рівень CD38, CD95, IgG, IgA, IgM і ЦІК. У свою чергу тяжкість ревматоїдної пневмопатії залежить від більшості вивчених імунологичних параметрів (виняток становлять CD8, СD25 і IgM). Слід вказати на співвідношення з CD22, CD38, CD95, ЛСТ, ЛСЛ і ЦІК. Рівень CD38 корелює з показниками резервів вдиху і видиху, ФЖЄЛ, ОФВ, СТла і ЛСО. Зміни стану імунітету при розвитку ревматоїдної пневмопатії плинуть на тлі двократного підвищення в експіратах вмісту IL4, який має кореляційні зв'язки з параметрами, що характеризують бронхопрохідність. Виразність ревматоїдної пневмопатії значно впливає на концентрацію всіх вивчених цитокінів в експіратах. Високий синтез IL2 і IL4 замикає хибне коло, оскільки вони є чинниками, що беруть участь у патогенезі легеневої патології у хворих на РА. Найбільше значення в тому, що обважнює характер пневмопатії, належить IL4. На відміну від останнього у хворих на РА підвищений синтез в легенях IL1 негативно впливає не тільки на стан бронхопрохідності, а і пульмональної гемодинаміки. Гіпертензію в малому колі кровообігу визначає і концентрація в легеневих тканинах IL2, оскільки рівень його в КПВ має пряме співвідношення з СТла, ДТла і КДРпш. Через синтез сурфактантів і поверхнево-інактивних речовин в легенях IL1 впливає на в`язкоеластичні та релаксаційні властивості експіратів, швидкість респіраторного вологовиділення обернено співвідноситься з вмістом в КПВ IL4, а стан ПОЛ і АОЗ в легенях - з концентрацією TNF, показники якого корелюють з респіраторним виділенням ДК, МДА, СОД, Кат і ТФ. Відзначимо, що рівень IL2 у волозі, що видихується, має пряму кореляцію з середньомолекулярними сполуками.

У хворих на СЧВ з АФЛС у 2,4 рази частіше діагностується ураження легенів, у 2,4 рази - плеври, у 5,2 рази - ексудативний плеврит. Має місце прямий вплив АФЛС на тяжкість легеневої і плевральної патології. Виявлено залежність aCL в крові хворих на СЧВ від наявності легеневої і плевральної патології. При розвитку пневмоніту показники відповідно зростають на 30,8%. Збільшуються ці параметри на 29,7% і у пацієнтів із плевритом. Рівень Е-селектину не залежить від наявності при СЧВ легенево-плевральної патології. Має місце вплив АФЛС на СТла і ЖЄЛ. У порівнянні з рештою пацієнтів при АФЛС перший показник вищий на 8,9%, а другий менший на 6,1%. Рівні aCL, Р- і Е-селектину корелюють з СТла. Вміст aCL та Е-селектину різноспрямовано співвідноситься з показниками ОФВ.

В основній групі хворих на СЧВ загальні результати терапії виявилися кращими, і це при тому, що легенева патологія негативно впливає на загальний ефект лікування захворювання. Сказане можна пов'язати тільки з додатковим застосуванням стимуляторів синтезу легеневого сурфактанта і СКТ. Відзначимо, що має місце пряма залежність між загальною ефективністю лікування захворювання і лікування пневмопатії. При оцінці результатів терапевтичних заходів легеневої патології встановлено наступне: відсутність ефекту констатовано у 38,3% хворих, незначне поліпшення - у 31,9%, поліпшення - у 21,3%, значне поліпшення - у 8,5%. На ефективність лікування певною мірою впливають початкові параметри резерву вдиху і співвідношення ЛСО до ПСО. Має місце вплив показників в експіратах нітритів, IL6 і TNF, а також вміст в крові TNF, IL1 і IL4.

У випадках розвитку склеродермічної пневмопатії загальні результати терапії виявилися гіршими, хоча тяжкість ураження легенів на загальну ефективність лікувальних заходів впливає несуттєво. У 34,8% хворих поліпшення з боку легенів в процесі комплексної терапії було відсутнє, у 33,3% відзначено незначне поліпшення, у 27,5% - поліпшення і у 4,4% - значне поліпшення. Результати прямо корелюють із загальною ефективністю лікування ССД. Ефект лікування легеневої патології у хворих на ССД залежить від застосування Д-пеніциламіну, ПФС, стимуляторів легеневого сурфактанта і СКТ. Принципово, що останні три чинники підвищують ефективність терапевтичних заходів, а Д-пеніциламін - погіршує. Підкреслимо, що вобензим і флогензим позитивно впливають і на загальні результати лікування захворювання. Ефективність лікування легеневої патології залежить від тяжкості рестриктивних, але не обструктивних змін з боку бронхолегеневої системи. Результати терапії погіршують зниження резерву вдиху, ФЖЄЛ і ОФВ на тлі збільшених розмірів правого шлуночка. На ефективність терапії склеродермічної пневмопатії впливають початкові параметри ПН і ВЕ експіратів. Після проведеної терапії на 11,0% зростає ПН КПВ, що відбиває зміну складу легеневого сурфактанта. Якщо до лікування міжфазна активність була істотно зменшеною в порівнянні з параметрами у здорових людей, то в процесі терапії цей фізико-хімічний тест відновлюється. На ефективність лікування легеневої патології у хворих на ССД впливають початкові показники в КПВ аміаку, сечовини, ТГ і їх кліренсу, ДК, МДА і активності Кат. Слід зазначити, що тільки з сечовиновидільною функцією легенів має місце прямий кореляційний зв'язок. Ефективність терапії легеневої патології при ССД залежить від рівня в експіратах МСМ-238.

Загальні результати терапії у хворих на РА основної і контрольної груп практично однотипні. Існує вплив стимуляторів синтезу NO на ефективність лікувальних заходів. Результати лікування легеневої патології залежать не тільки від використання стимуляторів синтезу NO, але також від призначення таким хворим стимуляторів легеневого сурфктанта і СКТ. У 19,9% від числа пацієнтів з пневмопатією ефект від лікування легеневої патології відсутній, у 11,1% констатується незначне поліпшення, у 30,6% - поліпшення, у 8,3% - значне поліпшення. Слід підкреслити, що значний ефект у хворих (30,0% обстежених) досягається тільки на тлі використання стимуляторів синтезу легеневого сурфактанта, а відсутність ефекту спостерігається виключно у осіб (69,2% спостережень), що одержували терапію без амброксолу та есенціале-Н. Загальна ефективність лікування РА різноспрямовано залежить від показників резервів вдиху і видиху, а впливають на неї параметри ФЖЄЛ і ОФВ. Результати терапії РА обернено корелюють з рівнями СТла і ДТла, які визначають ефективність лікування ревматоїдної пневмопатії. На останню також впливають стан еластичної спроможності легенів і бронхопрохідності. Результати подальшої терапії ревматоїдної пневмопатії залежать від початкових показників кліренса аміаку, сечовини і ФЛ, а з виведенням через легені нітритів, сечовини і СК є пряма кореляційна залежність. Ефективність лікування легеневої патології найбільша при високому кліренсі NO2, а також початково низькому виведенні аміаку і ТГ. Як загальна ефективність лікування РА, так і результати терапії легеневої патології не пов'язані з фізико-хімічним станом вологи, що видихується. У той же час, на ефект від лікування захворювання впливають початкові показники в КПВ ДК, МДА, активності Кат, рівнів ТФ, МСМ-260 і МСМ-280.

В загальній групі хворих на РА патогенетична терапія веде до підвищення рН експіратів. Статистично достовірне олужнення вологи, що видихується, спостерігається у пацієнтів з легеневою патологією як без призначення стимуляторів синтезу легеневого сурфактанта, так і на тлі використання амброксолу з есенціале-Н. Ця динаміка рН плине на тлі підвищення модуля ВЕ КПВ в обох підгрупах хворих. У осіб, котрі не отримували стимулятори синтезу легеневого сурфактанта, констатується істотне зменшення ЧР КПВ, а у решти випадків - зменшення міжфазної активності. Має місце прямий кореляційний зв'язок ефективності лікування ревматоїдної пневмопатії із ступенем динаміки рН експіратів. На характер змін фізико-хімічних показників КПВ впливає використання глюкокортикоїдних гормонів, імуномодуляторів, кальціймодифікаторів, стимуляторів продукції легеневого сурфактанта і СКТ.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення результатів і досягнуто рішення наукової задачі - на підставі клініко-інструментального обстеження хворих на СЧВ, ССД і РА, моделювання системного аутоіммунного захворювання на тваринах, вивчення морфологічної картини тканин легенів і перебігу АФЛС при СЧВ, оцінки стану респіраторного вологовиділення, фізико-хімічних властивостей експіратів, легеневого синтезу і дихального виведення протеїнів, небілкових азотистих продуктів, ліпідів, чинників ПОЛ і АОЗ, прозапальних і регуляторних цитокінів, балансу клітинного і гуморального імунітету, використання в комплексному лікуванні стимуляторів продукції легеневого сурфактанта і СКТ поліпшено у таких пацієнтів якість діагностики пульмональної патології, визначено нові ланки її патогенезу, підвищено ефективність лікувальних заходів.

1. При СЧВ ураження легенів розвиваються у 39% хворих у вигляді інтерстиціального пневмоніту (33% спостережень), високого стояння діафрагми (17%), дископодібних ателектазів (11%), обструктивного бронхіту (6%) і облітеруючого бронхіоліту (2%), тяжкість яких взаємозалежить із екстрапульмональними ознаками захворювання, супроводжується появою бронхообструкції, гіпертензії в малому колі кровообігу і збільшенням ЛСО. Зменшення рН експіратів реєструється у 63% хворих, ПН - у 80%, а ЧР - у 97%, що разом з низьким респіраторним вологовиділенням асоціюється з виразністю пульмональної патології, визначає тиск в легеневій артерії і дозволяє прогнозувати тяжкість вовчакової пневмопатії.

2. Зміни з боку легенів у вигляді пневмосклерозу і фіброзуючого альвеоліту (співвідношення 9:1) спостерігаються у 57% хворих на ССД, що взаємозалежить зі ступенем активності патологічного процесу, з кардіопатією і іншими екстрапульмональними ознаками захворювання, проявляються закономірним розвитком рестриктивних і в кожному четвертому спостереженні обструктивних змін, підвищенням тиску в системі легеневої артерії, які погіршують експіраторне вологовиділення, закислюють КПВ, зменшують його поверхнево-активні і релаксаційні властивості, а за даними рН експіратів можна оцінювати тяжкість склеродермічної пневмопатії.

3. Ревматоїдна пневмопатія спостерігається у 30% хворих, у 3/4 з них вона проявляється дифузним інтерстиціальним фіброзом, множинними ревматоїдними вузликами, фіброзуючим альвеолітом та облітеруючим бронхіолітом, причому тяжкість їх пов'язана з активністю патологічного процесу, поширеністю артриту і наявністю кардіопатії, а легенева патологія проявляється гіпертензією в системі легеневої артерії і ознаками рестриктивно-обструктивних змін в легенях. При РА відбувається зменшення експіраторного вологовиділення, що залежить від параметрів тиску в легеневій артерії, ПН, ВЕ і рН КПВ, впливає на фізико-хімічний стан експіратів, корелюючи з показниками гемодинаміки в малому колі кровообігу і функції зовнішнього дихання. Розвиток ураження легенів супроводжується змінами фізико-хімічних властивостей вологи повітря, що видихується, які пов'язані зі ступенем тяжкості патології респіраторної системи і інших екстраартикулярних ознак хвороби, з вмістом в експіратах азотистих продуктів і ліпідів.

4. Морфологічні зміни з боку легенів спостерігаються у всіх хворих на СЧВ у вигляді імуноклітинної інфільтрації, судинних, альвеолярних, бронхіальних і плевральних запально-склеротичних змін, емфіземи і ателектазів. На ступінь тяжкості ураження структур легенів впливають тривалість і характер перебігу захворювання, виразність ниркової недостатності і артеріальної гіпертензії, лабораторні ознаки СЧВ (цитопенії, наявність в крові антинуклеарного чинника), клініко-морфологічна тяжкість вісцеритів.

5. В процесі моделювання аутоіммунного захворювання, до якого належать СЧВ, ССД і РА, розвиваються найрізноманітніші запальні і склеротичні зміни з боку альвеол, міжальвеолярного простору, бронхів, легеневих судин, кардіоміоцитів правого шлуночка, строми його міокарда і судин серця, які між собою тісно взаємозалежать, а на тлі патогенетичної терапії з використанням цитостатиків і глюкокортикоїдних гормонів частота ураження структур кардіореспіраторної системи і їх ступінь виразності значно зменшуються.

6. У тварин з експериментальним аутоімунним захворюванням відбувається посилення метаболізму NO і аутоантитілоутворення на тлі зниження фагоцитарної функції нейтрофілів і макрофагів, що обумовлюється тяжкістю ураження альвеол, бронхів, тканин правого шлуночка серця, пульмональних і кардіальних судин, а патогенетична імунодепресивна та протизапальна терапія веде до зменшення імунного дисбалансу та нітритемії, віддзеркалюючи тим самим поліпшення морфологічної картини ураження кардіопульмональної системи.

7. При вовчаковій та склеродермічній пневмопатії зменшується респіраторне виділення протеїнів на тлі підвищеної експірації небілкових азотистих продуктів, причому, підвищений легеневий метаболізм системи NO пов'язаний з тяжкістю патології легенів, відбувається разбалансировка співвідношень окремих фракцій ліпопротеїдів в КПВ, а стан бронхопрохідності та пульмональної гемодинаміки визначають вміст в легеневому сурфактанті ліпідів, продуктів ПОЛ і АОЗ. У хворих на РА зменшення виведення легенями азотистих продуктів і ліпідів пов'язано з активністю патологічного процесу, тяжкістю суглобового синдрому та пневмопатії, обумовлюється станом функції зовнішнього дихання та тиску в малому колі кровообігу, який можна прогнозувати за активністю в легеневому сурфактанті антиоксидантних ферментів.

8. У хворих на ССД і РА на показники середньомолекулярних сполук у волозі, що видихується, впливає тяжкість пневмопатії, причому концентрація МСМ в експіратах залежить від респіраторного вологовиділення, фізико-хімічного стану КПВ, рівня в ньому небілкових азотистих продуктів, ліпідів, чинників ПОЛ і АОЗ. При склеродермічній пневмопатії в експіратах зростає концентрація амінопептидної фракції середньомолекулярних сполук на тлі зменшення пептидної, що обумовлюється виразністю рестриктивних і обструктивних змін з боку бронхолегеневої системи.

9. У патогенезі пневмопатій при системних захворюваннях сполучної тканини важливу роль відіграє дисбаланс систем клітинного і гуморального імунітету, прозапальних і регуляторних цитокінів, продукція яких в тканинах легенів корелює з функцією зовнішнього дихання і з параметрами гемодинаміки в малому колі кровообігу, співвідноситься із станом респіраторного вологовиділення і легеневого сурфактанта. Склеродермічна пневмопатія характеризується розвитком гіперчутливості сповільненого типу до пульмональних антигенів і посиленням процесів апоптозу в легенях, причому активність IL2 визначає ступінь бронхообструкції, а TNF - легеневої гемодинаміки. У розвитку ревматоїдної пневмопатії найбільше значення має гіперпродукція клітин CD38 і синтез у легенях IL4.

10. АФЛС розвивається у 19% хворих на СЧВ, причому достовірно частіше за наявності пневмоніту і плевриту, що підтверджує патогенетичний зв'язок АФЛС з легеневою патологією. Про це також свідчать більш високі показники aCL і Р-селектину в крові, зростання тиску в легеневій артерії і ступеня змін параметрів функції зовнішнього дихання. Можна казати про формування легеневої гіпертензії у хворих на СЧВ з АФЛС, що диктує необхідність включення в комплекс лікувальних заходів не тільки антиагрегантів, але й засобів, що “розвантажують” мале коло кровообігу.

11. Розвиток легеневої патології при ССД і РА (але не СЧВ) погіршує загальні результати терапії хворих, причому, лікування вовчакового пневмоніту залежить від екстрапульмональних ознак захворювання і обумовлюється характером перебігу патологічного процесу, тяжкістю шкірного і кардіального синдромів, а склеродермічної пневмопатії і “ревматоїдної легені” - від початкових параметрів бронхопрохідності, наявності легеневого серця, рівнів системного артеріального тиску і ПСО, респіраторного виділення небілкових азотистих речовин, ліпідів, середньомолекулярних сполук, продуктів ПОЛ і АОЗ. Ефективність лікувальних заходів в рамках ураження легенів при всіх системних захворюваннях сполучної тканини підвищують стимулятори синтезу легеневого сурфактанта і СКТ, а у хворих на ССД - і ПФС.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У хворих на СЧВ ШВВ<13,6 мл/г, показники в експіратах рН<7,2 відн.од. і NO2>6,4 мкмоль/л свідчать про наявність легеневої патології, а рівень ШВВ<9,5 мл/г указує на тяжкий її перебіг. ЧР<183 сек відображає наявність легеневої гіпертензії.

2. У хворих на ССД рівень в КПВ NO2>6,7 мкмоль/л відображає розвиток ураження легенів, ОВВ<2,2 мл/л свідчить про наявність рестриктивних порушень з боку бронхолегеневої системи, а ШВВ<14,0 мл/г - обструктивних. Параметри ШВВ<14,0 мл/г і ОВВ<2,2 мл/л указують на розвиток легеневої гіпертензії. Несприятливим чинником перебігу склеродермічної пневмопатії є показники рН<7,2 відн. од., пульмонального кліренса сечовини <1,8 мл/г і нітритів в експіратах >7,4 мкмоль/л, а прогнозпозитивним критерієм є концентрація у волозі, що видихується, ТГ>60 мкмоль/л.

3. У хворих на РА показники в крові числа CD38>0,7 Г/л та в експіратах IL4>62 пг/мл належать до несприятливих чинників перебігу пневмопатії.

4. Прогнозпозитивними критеріями щодо подальших терапевтичних заходів патології легенів є: при СЧВ рівень в КПВ NO2<5,5 мкмоль/л, при ССД - сечовини >1250 мкмоль/л, а при РА - легеневих кліренсів нітритів, аміаку і ТГ відповідно >17,5 мл/г, <1,3 мл/г і <0,1 мл/г. До прогнознегативних критеріїв у хворих на ССД належить параметр КДРпш>2,6 см, а у хворих на РА - показники тиску в легеневій артерії >29/8 мм рт.ст. і МСМ-238>0,6 О/мл.

5. Усім хворим на СЧВ, ССД і РА з ураженням легенів показано призначення стимуляторів синтезу легеневого сурфактанта (амброксолу по 45 мг/доб з есенціале-Н по 1800 мг/доб) і/або проведення СКТ. При РА у осіб з гіпертензією в системі легеневої артерії необхідно додатково використовувати стимулятори синтезу NO (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, блокатори рецепторів ангіотензину-II, небіволол). У випадках склеродермічної пневмопатії рекомендується застосування ПФС (вобензиму по 12-15 др/доб, флогензиму по 9 др/доб), а протипоказано призначення Д-пеніциламіну.

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Синяченко О.В., Игнатенко Г.А., Ермолаева М.В. Нейролюпус.- Донецк: Донеччина, 2003.- 132 с.

Синяченко О.В., Ермолаева М.В. Поражение легких при системных заболеваниях соединительной ткани.- Донецк: Юго-Восток, 2005.- 251 с.

Ермолаева М.В. Цитокины при системной красной волчанке с антифосфолипидным синдромом // Український медичний альманах.-2003.-Т.6, №2.-С.18-20.

Ермолаева М.В. Молекулы клеточной адгезии при волчаночном антифосфолипидном синдроме // Вісник Вінницького державного медичного університету.-2003.-Т.2, №1.-С.406-407.

Ермолаева М.В. Антифосфолипидный синдром у женщин с системной красной волчанкой // Медико-соціальні проблеми сім'ї.- 2003.- Т.8, №2.- С.115-119.

Ермолаева М.В. Метаболизм оксида азота у животных с поражением кардиореспираторной системы при экспериментальном аутоиммунном заболевании // Український медичний альманах.-2004.-Т.7, №4.-С.38-40.

Ермолаева М.В. Влияние антифосфолипидного синдрома на поражение легких и плевры у больных системной красной волчанкой // Український пульмонологічний журнал.-2004.-№4.-С.48-50.

Ермолаева М.В. Клинико-морфологические сопоставления патологии легких у больных системной красной волчанкой // Вісник морфології.-2004.-№2.-С.248-251.

Ермолаева М.В. Течение ревматоидной пневмопатии по данным клинико-инструментального обследования больных // Український медичний альманах.-2005.-Т.8, №1.-С.66-68.

Ермолаева М.В. Эффективность лечения ревматоидной пневмопатии // Вестник неотложной и восстановительной медицины.- 2005.-Т.6, №1.-С.47-51.

Синяченко О.В., Ермолаева М.В., Ялбуган Т.В. Синдром гипервязкости крови // Врачебная практика.-2000.-№1.-С.66-71. (Особисто здобувачем проаналізовано порушення в'язкості крові при ревматичних і пульмонологічних захворюваннях).

Синяченко О.В., Казаков В.М., Єрмолаєва М.В., Левада І.М., Білоконь А.М., Єгудіна Є.Д., Постова М.В., Щербаков К.С. Зміни динамічних міжфазних тензіограм крові і сечі при ревматичних захворюваннях // Буковинський медичний вісник.- 2000.-Т.4, №1.-С.126-130. (Особисто здобувачем вивчено особливості фізико-хімічних параметрів сироватки крові при системних захворюваннях сполучної тканини в залежності від вісцеральних уражень).

Синяченко О.В., Казаков В.Н., Файнерман В.Б., Щербаков К.С., Белоконь А.М, Ермолаева М.В. Новый метод изучения физико-химических свойств конденсата влаги выдыхаемого воздуха // Український пульмонологічний журнал.-2000.-№4.-С.32-34. (Особисто здобувачем проведено зіставлення показників конденсату вологи, що видихується, з біохімічними параметрами крові).

Ермолаева М.В., Белоконь А.М Состояние легочного сурфактанта при ревматоидном артрите // Архив клинической и экспериментальной медицины.-2002.-Т.11, №3.-С.325-328. (Особисто здобувачем виконано статистичну обробку отриманих результатів дослідження та написання статті).

Ермолаева М.В., Кривошей А.А., Синяченко О.В. Нейролюпус // Врачебная практика.-2003.-№2.-С.66-72. (Особисто здобувачем виконано написання статті).

Ермолаева М.В., Кривошей А.А., Синяченко О.В. Факторы, влияющие на эффективность лечения больных нейролюпусом // Вестник неотложной и восстановительной медицины.-2003.-Т.4, №1.-С.107-110. (Особисто здобувачем обгрунтовано обсяг методів обстеження і виконано написання статті).

Ермолаева М.В., Кривошей А.А., Синяченко О.В. Морфологические изменения головного мозга при системной красной волчанке // Вісник морфології.-2003.-№1.-С.26-29. (Особисто здобувачем виконано статистичну обробку отриманих результатів дослідження та написання статті).

Синяченко О.В., Ермолаева М.В., Кривошей А.А. Психологический профиль личности и психосоматические расстройства у больных системной красной волчанкой // Журнал психиатрии и медицинской психологии.-2003.-№1.-С.39-44. (Особисто здобувачем виконано аналіз зв'язку психосоматичних розладів з пульмональною патологією та іншими вісцеритами).

Ермолаева М.В., Бевзенко Т.Б., Цыганок Т.В., Синяченко О.В., Белик И.Е. Физико-химические свойства крови больных системной и очаговой склеродермией // Таврический медико-биологический вестник.-2004.-Т.7, №2.-С.194-196. (Особисто здобувачем проведено аналіз результатів дослідження хворих на системну скдлеродермію і виконано написання статті).

Синяченко О.В., Ермолаева М.В., Егудина Е.Д., Фаерман А.А. Изменения респираторной системы при экспериментальной модели аутоиммунного заболевания на фоне лечения // Український ревматологічний журнал.-2004.-№4.-С.3-6. (Особисто здобувачем виконано моделювання аутоімунного захворювання у щурів).

Ермолаева М.В., Мартыненко Т.В., Егудина Е.Д., Песин Я.М., Синяченко О.В. Компьютерная межфазная тензиометрия для изучения свойств экспиратов больных ревматоидным артритом // Український журнал телемедицини та медичної телематики.-2004.-Т.2, №2.-С.181-186. (Особисто здобувачем проаналізовано зв'язок експіратів з ревматоїдною пневмопатією і виконано написання статті).

Белоконь А.М., Ермолаева М.В. Межфазная тензиометрия биологических жидкостей при ревматоидном артрите. Глава 8 / В кн.: Межфазная тензиометрия и реометрия биологических жидкостей в терапевтической практике / Под. ред. В.Н.Казакова и А.Ф.Возианова.-Донецк: Из-во медуниверситета, 2000.-С.82-94. (Особисто здобувачем проведено аналіз фізико-хімічних параметрів сироватки крові та написання глави).

Єрмолаєва М.В. Динамічна міжфазна тензіометрія біологічних рідин в терапевтичній практиці // Вопросы экспериментальной и клинической медицины: Сборник статей.- Донецк, 1999.-С.60-63.

Ермолаева М.В. Клинико-лабораторное течение вторичного волчаночного антифосфолипидного синдрома // Питання експериментальної та клінічної медицини: Збірник статей.- Донецьк, 2003.-Вип.7, т.1.-С.16-20.

Ермолаева М.В. Изменения легочного сурфактанта у больных ревматоидным артритом // Питання експериментальної та клінічної медицини: Збірник статей.- Донецьк, 2004.-Вип.8, т.1.- С.42-45.

Ермолаева М.В. Поражение легких при экспериментальной системной красной волчанке // Питання експериментальної та клінічної медицини: Збірник статей.- Донецьк, 2004.- Вип.8, т.2.-С.37-41.

Синяченко О.В., Ермолаева М.В., Фаерман А.А., Песин Я.М. Биофизические свойства экспираторной влаги здоровых людей // Реабилитация и абилитация человека. Интегративно-информационные технологии: Сб. научных трудов.- Киев, 2004.-С.374-381. (Особисто здобувачем проведено аналіз результатів дослідження).

Ermolaeva M.V. Dynamic surface tension of joint fluid in patients with rheumatoid arthritis // Int. Workshop Sci. Med. Biol.: Abstracts.- Donetsk, 2000.-P.45.

Ермолаева М.В. Патология органов дыхания у больных ревматоидным артритом // Матеріали XV з'їзду терапевтів України. -Київ, 2004.-С.44.

Синяченко О.В., Ермолаева М.В., Бевзенко Т.Б., Фаерман А.А., Рыбалко Г.С., Токарев Г.Н. Межфазная тензиометрия выдыхаемого воздуха и крови человека // Сучасні проблеми науки та освіти: Матеріали V міжнародної конференції.- Харків, 2004.-С.91. (Особисто здобувачем проведено аналіз експіратів при системних захворюваннях сполучної тканини).

Ермолаева М.В. Биофизические свойства конденсата влаги выдыхаемого воздуха у больных ревматоидным артритом // Терапевтичні читання пам'яті академіка Л.Т. Малої: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції.- Харків, 2004.-С.78.

Ермолаева М.В. Лечение пневмопатии у больных с ревматоидным артритом // Український ревматологічний журнал (додаток): Матеріали пленуму правління асоціації ревматологів України.- Київ, 2004.-№3.-С.16.

Ермолаева М.В. Клинико-инструментальная диагностика поражений легких у больных ревматоидным артритом // Терапевтичні читання: алгоритми сучасної діагностики та лікування внутрішніх хвороб: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті академіка Л.Т.Малої.- Харків, 2005.-С.68.

легеня ураження тканина

АНОТАЦІЯ

Єрмолаєва М.В. Ураження легенів у хворих на системні захворювання сполучної тканини: діагностика, патогенез, лікування (клініко-експериментальне дослідження).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.12 - ревматологія.- Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, Донецьк, 2005.

Дисертаційну роботу присвячено вирішенню наукової проблеми - вивченню патогенезу, покращенню якості діагностики і ефективності лікування уражень легенів при системних захворюваннях сполучної тканини. При системному червоному вовчаку, системній склеродермії і ревматоїдному артриті пневмопатія розвивається в більшості хворих у вигляді різноманітної патології, що супроводжується розвитком бронхообструктивного синдрому і легеневої гіпертензії. Клініко-лабораторні, морфологічні і експериментальні на тваринах дослідження показують, що у патогенезі ураження легенів при системних захворюваннях сполучної тканини велике значення надається порушенням респіраторного вологовиділення, змінам біохімічного складу легеневого сурфактанта, кислотності і фізико-хімічних властивостей вологи, що видихується, процесів перекисного окислення ліпідів і антиоксидантного захисту в легенях, пульмонального синтезу прозапальних і регуляторних цитокінів, дисбалансу клітинного і гуморального імунітету з розвитком патологічного апоптозу та гіперчутливості уповільненого типу. Підвищення ефективності лікувальних заходів при легеневій патології у хворих на системні захворювання сполучної тканини можна досягнути шляхом використання стимуляторів синтезу легеневого сурфактанта, синглетно-кисневої і системної ензимної терапії.

Ключові слова: системні захворювання сполучної тканини, ураження легенів, діагностика, патогенез, лікування.

АННОТАЦИЯ

Ермолаева М.В. Поражение легких у больных системными заболеваниями соединительной ткани: диагностика, патогенез, лечение (клинико-экспериментальное исследование).- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.12 - ревматология.- Донецкий государственный медицинский университет им. М.Горького МЗ Украины, Донецк, 2005.

Диссертационная работа посвящена решению научной проблемы - изучению патогенеза, улучшению качества диагностики и эффективности лечения поражений легких при системных заболеваниях соединительной ткани. Под наблюдением находились 122 больных системной красной волчанкой (СКВ), 121 - системной склеродермией (ССД) и 119 - ревматоидным артритом (РА). Эксперимент проведен на 50 белых крысах Вистар, у которых воспроизведена модель аутоиммунного заболевания. При СКВ, ССД и РА поражение легких соответственно развивается у 39%, 57% и 30% больных, тяжесть которого взаимосвязана со степенью активности и экстрапульмональными признаками заболевания, сопровождается появлением рестриктивных и обструктивных изменений, гипертензии в малом круге кровообращения и увеличением легочного сосудистого сопротивления. Регистрируются изменения поверхностного натяжения, вязкоэластичности и релаксации конденсата выдыхаемого воздуха, уменьшение рН экспиратов, что вместе с низким респираторным влаговыделением ассоциируется с выраженностью пульмональной патологии и позволяет прогнозировать тяжесть пневмопатии. Морфологические изменения со стороны легких выявляются у всех больных СКВ в виде иммуноклеточной инфильтрации, сосудистых, альвеолярных, бронхиальных и плевральных воспалительно-склеротических изменений, эмфиземы и ателектазов. В процессе моделирования аутоиммунного заболевания развиваются воспалительные и склеротические изменения со стороны альвеол, межальвеолярного пространства, бронхов, легочных сосудов, кардиомиоцитов правого желудочка, стромы его миокарда и сосудов сердца, а на фоне патогенетической терапии частота поражения структур кардиореспираторной системы и их степень выраженности значительно уменьшаются. У таких животных происходит усиление метаболизма оксида азота и аутоантителообразования на фоне снижения фагоцитарной функции нейтрофилов и макрофагов. При пневмопатиях у больных СКВ, ССД и РА нарушается респираторное выделение протеинов, липидов, липопротеидов, небелковых азотистых и среднемолекулярных соединений разного класса, продуктов перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты. Помимо изменений легочного сурфактанта в патогенезе пневмопатий при системных заболеваниях соединительной ткани важная роль отводится дисбалансу систем клеточного и гуморального иммунитета, провоспалительных и регуляторных цитокинов. Антифосфолипидный синдром при СКВ развивается чаще при наличии пневмонита и плеврита, а у таких больных отмечаются более высокие показатели Р-селектина и антител к кардиолипину в крови, нарастание давления в легочной артерии и увеличение изменений функции внешнего дыхания. Появление легочной патологии при ССД и РА ухудшает общие результаты терапии больных. Эффективность лечебных мероприятий повышают стимуляторы синтеза легочного сурфактанта и синглетно-кислородная терапия, а у больных ССД, кроме того, применение полиферментных смесей.

Ключевые слова: системные заболевания соединительной ткани, поражение легких, диагностика, патогенз, лечение.

ANNOTATION

M.V.Ermolaeva. Lung Disorders in Patients with Systemic Connective-Tissue Diseases: Diagnosis, Pathogenesis, Treatment (a Clinicoexperimental Study). - A manuscript.

A dissertation submitted for the Doctor of Medicine Degree in speciality 14.01.12 - rheumatology.- Donetsk State Medical University, the HM of Ukraine, Donetsk, 2005.

The dissertation deals with the solution of a scientific problem - the study of pathogenesis, improvement of the diagnostic quality and the efficacy of treating pulmonary disorders in systemic connective-tissue diseases. In systemic lupus erythematosus, scleroderma systematica and rheumatoid arthritis the majority of patients develop pneumopathy in the form of various pathology accompanied by the development of the bronchoobstructive syndrome and pulmonary hypertension. Clinicolaboratory, morphologic and experimental animal studies show disturbances of respiratory moisture discharge, changes in the biochemical composition of the lung surfactant, acidity and physicochemical properties of the expired moisture, processes of lipid peroxidation and antioxidant protection in the lungs, pulmonary synthesis of proinflammatory and regulatory cytokines, imbalance of cellular and humoral immunity with the development of pathologic apoptose and hypersensitivity of the slow type to be of a great importance in the pathogenesis of lung disorders in systemic connective-tissue diseases. An improvement of the therapeutic efficacy in pulmonary pathology in patients with systemic connective-tissue diseases can be attained by using stimulators of lung surfactant systemic singlet oxygen and systemic enzyme therapy.

Key words: systemic connective-tissue diseases, lung disorder, diagnosis, pathogenesis, treatment.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АОЗантиоксидантний захист

АФЛСантифосфоліпідний синдром

ВЕмодуль в`язкоеластичності

ДКдієнові кон`югати

ДТладіастолічний тиск в легеневій артерії

ЖЄЛжиттєва ємкість легенів

Каткаталаза

КДРпшкінцевий діастолічний розмір правого шлуночка

КПВконденсат повітря, що видихується

ЛПфракція ліпопротеїдів

ЛСЛлімфоцити, що сенсибілізовані до легені

ЛСОлегеневий судинний опір

ЛСТлімфоцити, що сенсибілізовані до тимуса

МДАмалоновий діальдегід

МСМмолекули середньої маси

нДНКнативна дезоксирибонуклеїнова кислота

ОФВоб'єм форсованого видиху за першу секунду

ПНповерхневий натяг

ПОЛперекисне окислення ліпідів

ПСОпериферичний судинний опір

ПФСполіферментні суміші

РАревматоїдний артрит

СКсечова кислота

СКТсинглетно-киснева терапія

СОДсупероксиддисмутаза

ССДсистемна склеродермія

СТласистолічний тиск в легеневій артерії

СЧВсистемний червоний вовчак

ТГтригліцериди

ТФтокоферол

ФЖЄЛфорсована життєва ємкість легенів

ФЛфосфоліпіди

ФПМформазанпозитивні макрофаги

ФПНформазанпозитивні нейтрофіли

ХСхолестерин

цГМФциклічний гуанозинмонофосфат

ЦІКциркулюючі імунні комплекси

ЧРчас релаксації

ШРВшвидкість респіраторного вологовиділення

aCLантитіла до кардіоліпіну

gCSFгранулоцитарний колонієстимулюючий чинник

ILінтерлейкін

NOоксид азоту

NO2нітрити

TNFтуморонекротичний фактор

Размещено на Allbest.ru