Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

УДК 616.831-053.31/.32-092:612.22:612.826

ДІАГНОСТИЧНА ТА ПРОГНОСТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ІНДОЛАМІНІВ У НЕДОНОШЕНИХ НОВОНАРОДЖЕНИХ

14.01.10 - педіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КВАРАЦХЕЛІЯ ТАМАРА МЕРАБІВНА

Харків 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Клименко Тетяна Михайлівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедрою неонатології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Коренєв Микола Михайлович, директор Інституту охорони здоровя дітей та підлітків АМН України, м. Харків, завідувач відділенням педіатрії і реабілітації

доктор медичних наук, професор Шунько Єлизавета Євгенівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедрою неонатології.

Провідна установа: Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, від. неонатології м. Київ.

Захист відбудеться “_1___” __07____2005 р. о _12_ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.02 при Харківській медичній академії післядипломної освіти (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58).

Автореферат розісланий “_30_” __05______2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 64.609.02

кандидат медичних наук, доцент В.М. Савво

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перинатальне гіпоксичне ураження ЦНС плоду і новонародженого є однією з найбільш актуальних проблем неонатології у зв'язку з тим, що займає ведуче місце в структурі захворюваності і смертності (Шунько Є.Є., 2004; Гойда Н.Г., Моїсеєнко Р.О., Мартинюк В.Ю., 2003; Савельєва Г.М., 2003). Протягом останніх років відзначається зріст церебральних порушень, що призводить до інвалідності (Суліма О.Г., 2002; Кривопустов С.П., 2000). У недоношених новонароджених частіше формуються органічні ураження ЦНС. Дві третини захворювань нервової системи дітей беруть початок у перинатальний період, при цьому велика частина патології зв'язується з перенесеною асфіксією (Євтушенко С.К., 2003; Барашнєв Ю.І., 2002). У структурі захворюваності новонароджених в Україні близько 50 % складає внутрішньоутробна гіпоксія і асфіксія в пологах, дихальні порушення (Суліма О.Г., 2004). Діагностика і поновлення порушень гомеостазу динамічних систем мозку, що виникають внаслідок гіпоксії плоду, пологової травми, внутрішньоутробної інфекції, - важливі проблеми неонатології, педіатрії, неврології (Мартинюк В.Ю., 2000; Барашнєв Ю.І., 2002). В теперішній час існують реальні труднощі єдиного підходу до діагностики й оцінки наслідків неврологічних відхилень перинатального походження. Лікування хворих з перинатальними церебральними порушеннями в перші години і дні життя є надзвичайно складною і далеко не вирішеною проблемою, незважаючи на величезну кількість фармакологічних методів корекції даної патології. Для подальшого удосконалення методів патогенетичної терапії і реабілітації наслідків перинатального ураження ЦНС новонародженого потрібно поглиблення уявлень про патологічні зміни в організмі (Мартинюк В.Ю., Зінченко С.М., 2003).

Відомо, що у становленні адаптаційних механізмів важлива роль належить нейроендокринній системі, від функціонального стану якої залежить і ступінь виразності компенсаторно-пристосувальних реакцій плоду і новонародженого. Гормони, що надходять у кров із залоз внутрішньої секреції, на відміну від нервових імпульсів, діють повільніше (Комаров Ф.І та ін., 2004; Reiter R.J., 1999). Однією з найважливіших функцій гормональної системи є її участь як у короткочасній, так і в довгостроковій адаптації до наслідків впливу пошкоджуючого фактора, а зовсім унікальною в цьому плані вважається шишкоподібна залоза (епіфіз, пінеальна залоза). Зараз загальновизнано, що епіфіз є одним з найважливіших посередників між зовнішнім і внутрішнім середовищем організму, забезпечує регуляцію життєдіяльності всіх органів і систем (Арушанян Є.Б., Бейєр Є.В. 1998; Кветная Т.В., Князькін І.В., 2003; Efttrhari P. et al., 2000). Роль епіфізу мозку в адаптації новонароджених досліджена мало. Вивчення функції епіфізу у доношених новонароджених з гіпоксичним ураженням ЦНС різного ступеня показало значну роль епіфізу мозку в компенсації церебральних порушень, статевих і біоритмологічних особливостей епіфізарних функцій (Клименко Т.М., 2000). Однак питання діагностичної та прогностичної значущості рівнів мелатоніну і серотоніну в крові при перинатальних ураженнях ЦНС у недоношених новонароджених залишаються не вивченими. У доступній літературі відсутні відомості про вміст індоламінів у недоношених новонароджених з гладким перебігом раннього неонатального періоду, не вивчені особливості реакції пінеальної залози при ураженнях ЦНС різної етіології.

Пошук нових підходів до розпізнавання основ виникнення неврологічних порушень можливий при чіткій діагностиці ступеня гіпоксії та асфіксії новонародженого. В останні роки увагу дослідників привертає можливість використання з ціллю діагностики концентрації пуринових сполук у крові (Дмитрієнко Н.П., 1991; Castro-Yago M., Rodriques-Segade S., Camina F., 1993).

Усе вище викладене свідчить про низку невирішених питань, таких як роль епіфізу мозку в адаптації недоношених новонароджених, визначення діагностичної та прогностичної значущості індоламінів у недоношених дітей з важкими церебральними порушеннями різної етіології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом науково-дослідної роботи Харківської медичної академії післядипломної освіти “Стан сполучної тканини та особливості її реакцій в умовах патології” (Державний реєстраційний № 0103U004137) та виконана на кафедрі неонатології.

Мета дослідження: удосконалення діагностики і прогнозу клініко-патогенетичних варіантів важких церебральних порушень у недоношених новонароджених на підставі вивчення клінічної інформативності рівня індоламінів у крові.

Завдання дослідження:

1. Виявити клініко-нейросонографічні особливості тяжких церебральних розладів, що виникли внаслідок асфіксії, спінальної пологової травми і внутрішньоутробної інфекції у недоношених новонароджених.

2. Визначити вміст індоламінів (мелатоніну і серотоніну) в крові недоношених новонароджених із гладкою адаптацією в ранньому неонатальному періоді.

3. Вивчити вміст індоламінів у крові і лікворі у недоношених новонароджених з ураженням ЦНС різного генезу в ранньому неонатальному періоді.

4. Дослідити показники пуринових основ у крові в недоношених новонароджених при їх народженні для виявлення характеру перенесеної гіпоксії.

5. Установити патоморфологічні особливості епіфізу мозку в компенсації тяжкого гіпоксичного ураження ЦНС у померлих недоношених новонароджених.

6. Провести оцінку діагностичної та прогностичної інформативності особливостей вмісту індоламінів у недоношених новонароджених з тяжким ураженням ЦНС для вироблення критеріїв прогнозу для життя і удосконалення лікувально-профілактичних заходів при виходжуванні.

Об'єкт дослідження - варіанти тяжкого ураження ЦНС внаслідок гіпоксії, спінальної пологової травми і внутрішньоутробної інфекції в недоношених новонароджених.

Предмет дослідження - клінічна симптоматика, рентгенологічні і нейросонографічні дослідження, рівень індоламінів і пуринових основ у недоношених новонароджених з важким ураженням ЦНС у ранньому неонатальному періоді. недоношений новонароджений асфіксія інфекція

Методи дослідження - клінічні, ультразвукові, біохімічні, імуноферментні, рентгенологічні, математичний аналіз.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше в неонатології визначені особливості становлення епіфізарних функцій за рівнем індоламінів (мелатоніну і серотоніну) в крові у недоношених новонароджених з тяжким ураженням ЦНС у наслідок асфіксії, пологової травми шийного відділу хребта і внутрішньоутробної інфекції. Вивчені і наведені особливості реактивності і адаптивності пінеальної залози за рівнем індоламінів у крові у недоношених новонароджених із гладким періодом адаптації в ранньому неонатальному періоді. Доведено роль характеру перенесеної гіпоксії в забезпеченні гормонального імпринтингу пінеальної залози в компенсації тяжких церебральних розладів унаслідок асфіксії, спінальної пологової травми у недоношених новонароджених у перші години і дні життя (Патент на винахід № 5225 від 15.02.2005 “Спосіб постнатальної оцінки характеру перенесеної гіпоксії в недоношених новонароджених”). Виявлені морфологічні особливості епіфізу мозку в недоношених новонароджених, що вмерли через тяжке гіпоксичне ураження мозку і проведені клініко-біохімічні зіставлення. Уперше на підставі отриманих результатів вироблені критерії екпрес-прогнозування характеру ураження ЦНС різного генезу на підставі визначення вмісту пуринових основ, серотоніну і мелатоніну в крові, що відбивають особливості реактивності і стійкості до церебральних порушень у недоношених новонароджених (Патент на винахід № 5250 від 15.02.2005 “Спосіб прогнозування тяжкості ураження ЦНС у недоношених новонароджених”).

Практичне значення одержаних результатів. У результаті проведених досліджень отримані дані щодо функції епіфізу мозку в недоношених новонароджених із гладким періодом адаптації. Удосконалено ранню діагностику важких церебральних порушень і прогнозування стану недоношеного новонародженого на підставі рівнів мелатоніну і серотоніну в крові і лікворі як при народженні, так і в ранньому неонатальному періоді. Визначено показники пуринових основ (ксантину, гіпоксантину, величини їхньої суми і співвідношення) у недоношених новонароджених з гладким періодом адаптації і з тяжким ураженням ЦНС унаслідок асфіксії, спінальної пологової травми і внутрішньоутробної інфекції при народженні й у ранньому неонатальному періоді. Виявлено морфофункціональні особливості епіфізу мозку в недоношених новонароджених, причиною смерті яких були тяжкі структурні церебральні порушення - кількість світлоядерних пінеалоцитів, діаметр клітини, оптична щільність ДНК, посилення процесів плоїдометрії. Запропоновано новий, патогенетично обґрунтований підхід до діагностики стану гематоенцефалічного бар'єру в недоношених новонароджених з тяжким ураженням ЦНС у ранньому неонатальному періоді на підставі визначення в крові і лікворі вмісту індоламінів - мелатоніну і серотоніну.

Результати досліджень використовуються в практиці неонатологічних відділень Харківського міського клінічного пологового будинку з неонатальним стаціонаром і пологових будинках м. Харкова. Матеріали дисертації вимочені до навчального процесу на кафедрах неонатології, педіатрії, перинатології і гінекології, загальної та дитячої неврології, дитячій анестезіології і реаніматології ХМАПО, кафедрах педіатрії ХДМУ.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Дисертант особисто вивчив стан проблеми по літературних джерелах, самостійно провів патентний пошук, обґрунтував мету й задачі дослідження, забезпечив клінічний набір хворих. Автором спостерігались та обстежені усі діти, самостійно проведені клініко-інструментальні дослідження у здорових і хворих недоношених новонароджених, статистичний аналіз отриманих результатів і їхня інтерпретація. Результати дослідження за участю автора впроваджені в роботу регіонального відділення інтенсивної терапії новонароджених Харківського міського клінічного пологового будинку з неонатальним стаціонаром і палат інтенсивної терапії пологових будинків м. Харкова.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації повідомлені й обговорені на науково-практичній конференції молодих вчених (Харків, 2002), другому національному конгресі неврологів, психіатрів і наркологів України (Харків, 2002), на науково-практичній школі-семінарі “Актуальні питання неонатології” (Київ, 2003), на науково-практичній конференції “Сучасні досягнення в дихальній підтримці новонароджених і споріднені проблеми неонатології” (Львів, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фармацевтична опіка в перинатології” (Харків, 2003), 5-й науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної фармакотерапії в педіатрії” (Дніпропетровськ, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 робіт, із них 6 - у провідних наукових фахових виданнях, що рекомендовані ВАК України. Отримано 2 патенти на винахід за № 5225 і № 5250.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена в традиційному стилі i складається із вступу, основної частини (огляд літератури, клінічна характеристика хворих і методи дослідження, три розділи власних спостережень, аналіз результатів дослідження), висновків, практичних рекомендацій. Матеріал викладено на 154 сторінках, ілюстровано 23 таблицями, 30 рисунками. Бiблiографiя налічує 272 використані джерела, з них 141 - кирилицею, 131 - латиницею, що складає 27 сторінок.

Основний зміст роботи

Об'єкт і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач обстежено 128 недоношених новонароджених з них 108 хворих дітей, що знаходились під наглядом від народження до виписування із стаціонара. Групу порівняння склали 20 (15,6 %) недоношених новонароджених з гладким періодом адаптації. Спостереження проводилися в регіональному відділенні інтенсивної терапії новонароджених і відділенні виходжування недоношених новонароджених ХКПБізНС м. Харкова з 2001 по 2003 р. З метою вивчення ролі епіфізу в компенсації церебральних порушень недоношені новонароджені були розподілені на групи: 34 (26,6 %) новонароджених склали групу з гіпоксичним ураженням (ГІУ) ЦНС, 30 (23,4 %) - групу із сукупною патологією у виді ГІУ ЦНС і з спінальною пологовою травмою (СПТ), 30 (23,4 %) - групу з внутрішньоутробною інфекцією (ВУІ). Померлих новонароджених було 14 (10,9 %).

Стан дітей контролювався лабораторно-інструментальними методами: постійний моніторинг сатурації, температури тіла, частоти серцевих скорочень, частоти подиху і артеріального тиску; ультразвукове дослідження головного мозку і внутрішніх органів апаратом фірми “Аlokа SSD-500” (Японія, датчики 5,0 і 7,5 МГц); рентгенологічне дослідження шийного відділу хребта проводилося в двох проекціях апаратом “Siеmens Polymobil 10”. У динаміці спостереження проводилися рутинні лабораторні дослідження: клінічний аналіз крові, сечі, біохімічні аналізи крові. Показники пуринових основ вивчали шляхом визначення гіпоксантину і ксантину спектрофотометричним методом. Вміст серотоніну в крові визначали за методикою В.В. Меньшикова (1987 р.) з використанням спектрофотометру СФ-46 Для визначення мелатоніну в лікворі та плазмі крові використовувався набір Melatonin ELISA KIT Kam.Ns:114-RE54021 (виробник IBL, ФРН) на імуноферментному аналізаторі STAT FAX 303⁺ (USA). Усі дослідження проводилися всім новонародженим при народженні, на 1, 3, 5, 7 та 10-ту добу життя. Отримані дані обробляли з використанням табличного редактора Microsoft Excel. Для статистичного аналізу використовували пакет статистичного аналізу STATISTICA 5.5a фірми StatSoft, Inc (США). Вірогідність розходжень оцінювали за критерієм Стьюдента, довірча імовірність - р<0,05. Багатомірний кластерний аналіз і множинна регресія використовувалися для пошуку залежностей між розглянутими параметрами і виявлення прогностичних ознак. Для визначення критичного значення показників використовували правило 2, інформативність показників визначали методом специфічності, чутливості і загальної точності.

Результати досліджень та їх обговорення

Аналіз клінічного стану новонаролджених після народження, неонатальної адаптації показав істотну залежність їх від характеру перебігу пологового періоду. Серед обстежених велику частину - 75,8 % склали діти з недоношеністю І й ІІ ступеня і лише 24,2 % - з недоношеністю III ступеня. У групі з ГІУ ЦНС переважали новонароджені з терміном гестації 32-34 тижня (55,9 %), зі СПТ - з терміном 32-34 та 35-37 тижнів (по 43 %), з ВУІ - з терміном 35-37 тижнів (40 %), у групі померлих - з терміном 28-31 тижнів (50 %), а в групі порівняння - в основному з терміном гестації 35-37 тижнів. Вік матерів коливався від 18 до 39 років. У структурі захворюваності жінок до настання вагітності переважала екстрагенітальна патологія (83 %). Вогнища хронічної інфекції були виявлені у 43 % жінок, 31 % жінок перенесли вірусні та інфекційні захворювання під час вагітності. Екстрагенітальна і генітальна патологія у матерів створювала передумови до розвитку гіпоксії і метаболічних порушень ще внутрішньоутробно, сприяла інфікуванню плода і передчасному настанню пологової діяльності. Більшість дітей (43 %) перенесли асфіксію новонароджених середньої тяжкості, у 28,9 % дітей гостра інтранатальна асфіксія не діагностувалася, а тяжкий ступінь асфіксії новонароджених спостерігався в 28,1 % недоношених новонароджених з перевагою у хворих групи з ГІУ ЦНС - 33,3 %.

Характерною рисою недоношених новонароджених з ГІУ ЦНС була наявність синдрому затримки внутрішньоутробного розвитку (32,4 %). Тяжкість стану в перші години життя була зумовлена переважно неврологічною симптоматикою: наявністю судомних еквівалентів у 12 (35,3 %) дітей, синдрому пригнічення ЦНС у 14 (41,2 %), синдрому підвищеної нервово-рефлекторної збудливості - у 13 (38,2 %). У більшості дітей (88,2 %) була відсутня реакція на огляд, спонтанна рухова активність різко знижена. Неврологічна симптоматика супроводжувалася дихальною недостатністю ІІ ступеня в 11 (32,4 %) і ІІІ ступеня - у 20 (58,8 %) недоношених новонароджених, що вимагало проведення пролонгованої штучної вентиляції легень (ШВЛ). У 12 (32,4 %) недоношених новонароджених відзначалися порушення гемодинаміки у виді брадикардії і артеріальної гіпотензії, що було пов'язано з порушенням тонусу симпатичної нервової системи. У трьох дітей 3-5 доби життя розвився ДВС-синдром (коагулопатія споживання). Отже, характеристика клінічних проявів у хворих даної групи свідчить про тяжкість ураження ЦНС.

З 30 недоношених новонароджених із СПТ при рентгенографії шийного відділу хребта в двох проекціях мали місце ротаційний підвивих на рівні С₁-С₂ у 8 (26,7 %) новонароджених, розтягнення С₃-С₄ - у 3 (10 %), дислокація хребців С₁-С₃ - у 7 (20,3 %). У 10 (33,3 %) дітей після народження розвилася клініка спінального шоку. Пролонгована ШВЛ до 10-ї доби проводилася у 6 (20 %) дітей. У неврологічному статусі у 19 (63,3 %) недоношених новонароджених даної групи відзначався синдром порушення ЦНС; синдром вегетовісцеральних порушень спостерігався у 3 (10 %); дисфункція стовбурного відділу головного мозку діагностувалася у 13 (43,3 %) новонароджених; гіпертензивно-гідроцефальный синдром - у 7 (20,3 %); судомні еквіваленти - у 14 (46,6 %).

В групі новонароджених із ВУІ в неврологічній симптоматиці у 18 (60 %) хворих спостерігалися гіпертензивно-гідроцефальний синдром, у 12 (40 %) - судомна готовність, у 7 (23,3 %) - синдром внутрішньочерепної гіпертензії. У 15 (50 %) дітей діагностовано вегетовісцеральний синдром. Неврологічна симптоматика супроводжувалася дихальною недостатністю ІІ ступеня в 11 (36,7 %) дітей і ІІІ ступеня в 20 (66,7 %), що вимагало проведення пролонгованої ШВЛ.

Слід зазначити, що клінічна симптоматика неврологічних порушень, незалежно від етіології, поліморфна і однотипна, у зв'язку з чим діагностика основного захворювання утруднена. Морфологічні зміни головного мозку, за даними нейросонографії і лікворологічних даних (табл. 1), дозволяють виявити наступні особливості: вже в 1 добу наявність субепендимальних кист (СЕ-кист) є характерною для дітей з ВУІ; субарахноїдальні крововиливи частіше виникають у новонароджених з ГІУ ЦНС. Набряк стовбура мозку, верифікований в перші 12 годин життя, характерний для новонаролжених зі СПТ.

Таблиця 1

Морфологічні зміни головного мозку за даними нейросонографії і лікворологічного методу у недоношених новонароджених з тяжким ураженням ЦНС

Примітка. ПВІ - перивентрикулярна ішемія; ВШК - внутрішньошлунковий крововилив.

Вміст гіпоксантину може змінюватися і без наявності гіпоксії, зокрема у разі зміни активності аденозиндезамінази (Дещекіна М.Ф. із співавт., 1990; Дмитрієнко Н.П., 1991; Maguire M.N. et al., 1998).

Підвищення рівня ксантину при гіпоксії більш реально характеризує дефіцит кисню, тому що його перетворення в сечову кислоту можливе тільки за участю кисню (Жданова Г.Г. із співавт., 1982). Тому саме рівень ксантину дозволяє діагностувати гіпоксію незалежно від її генезу. Виходячи з цих позицій, вважаємо за необхідне оцінити співвідношення гіпоксантин/ксантин (ГК/КС).

У зв'язку з тим, що в доступній літературі ми не зустріли констант, що відбивають норму вмісту гіпоксантину і ксантину в умовно здорових недоношених новонароджених, ми дослідили ці показники у недоношених новонароджених групи порівняння. Отримані результати свідчать про те, що при народженні відзначений найвищий вміст ГК+КС зі співвідношенням ГК/КС 1,21 на фоні рівномірного підвищення як КС, так і ГК. Це дозволило зробити висновок, що недоношені новонароджені при народженні через природні родові шляхи при передчасних (патологічних) пологах переносять гостру інтранатальну гіпоксію. Перенесена гіпоксія є закономірністю, оскільки, відповідно до досліджень Benders M.J. et al., 2000; Dorrepaal C.A. et al., 1998, навіть фізіологічні пологи супроводжуються дефіцитом кисню у новонароджених зі збереженням метаболічного ацидозу в періоді ранньої адаптації.

Результати досліджень свідчать про активну реакцію організму на нестачу кисню протягом пологового періоду і порушення з боку ЦНС, дихальної і серцево-судинної систем після народження, що цілком природне для недоношених новонароджених. Отже, вважаємо за можливе розглядати отримані показники пуринових основ у пуповинній крові, як варіант норми у недоношених новонароджених при народженні.

У недоношених новонароджених із внутрішньоутробною інфекцією, у яких підвищення сумарного вмісту пуринових основ супроводжувалося рівномірним підвищенням ГК і КС, а коефіцієнт їхнього співвідношення дорівнював 1,29, також підтверджена перенесена гостра гіпоксія безпосередньо в процесі родової діяльності. Відмінною рисою цієї групи дітей був високий лейкоцитарний індекс інтоксикації ЛІІ вже при народженні (1,6), що свідчило про ВУІ, а також наявність СЕ-кист судинних сплетень при нейросонографії.

У групі недоношених новонароджених з ГІУ ЦНС і в групі із СПТ не виявлено достовірної відмінності між показниками пуринових основ, що свідчить про практично ідентичні порушення. Однак порівняння показників ГК і КС у цих групах подібними у групі умовно здорових недоношених новонароджених показало високий їх вміст. Зменшення співвідношення ГК/КС<0,9 свідчило про те, що у дітей відзначалася ще й хронічна внутрішньоутробна гіпоксія, яка призвела до споживання гіпоксантину із плазми для утворення высокоергічних сполук шляхом його реутилізації для забезпечення внутрішньоутробного існування.

У групі померлих новонароджених показники пуринового обміну істотно відрізнялися від подібних в інших групах: вміст ГК був у 2 рази нижче, ніж у групах з ГІУ ЦНС і СПТ (р<0,01), коефіцієнт співвідношення ГК/КС=0,84±0,1 (табл. 2). Усе може свідчити за тривалий внутрішньоутробний перебіг гіпоксії, що супроводжується дефіцитом кисню і нагромадженням ксантину, а також про виснаження запасів даного пуринового похідного при хронічній кисневій недостатності під час внутрішньоутробного розвитку плоду.

Таблиця 2

Вміст пуринових основ у обстежених недоношених дітей при народженні

Примітка. р<0,05; достовірність відмінностей показників між І-V групами.

У зв'язку з відсутністю критеріїв норми серотоніну і мелатоніну в крові у недоношених новонароджених були проаналізовані дані показники у недоношених новонароджених групи порівняння. Результати дослідження серотоніну в крові у недоношених новонароджених усіх досліджуваних груп протягом раннього неонатального періоду свідчили про підвищений його вміст протягом чотирьох діб життя, що віддзеркалювало активацію утворення серотоніну.

Порівняння вмісту серотоніну в крові у недоношених новонароджених досліджуваних груп при народженні показало, що в групі порівняння відзначався найнижчий його рівень, а найбільш високий - у померлих недоношених новонароджених, що свідчить про різну реакцію організму на патологію. Цей факт вважається надзвичайно важливим для прогнозування виникнення уражень ЦНС, оскільки є результати досліджень, що свідчать про тісний зв'язок між гемоциркуляторними змінами і метаболізмом серотоніну при перинатальній гіпоксії(Клименко Т.М., 2000; Сауленбекова Л.О., с соавт. 1987). У доношених новонароджених встановлено взаємозв'язок рівня серотоніну і мелатоніну з тяжкістю церебральних порушень: чим вище рівень серотоніну, тим більш тяжким є ураження ЦНС гіпоксичного генезу. Для умовно здорових недоношених новонароджених, що перенесли гостру гіпоксію в пологах, характерна активація мелатонінутворюючої функції епіфізу, що підтверджується даними літератури. Функціональну активацію шишкоподібного тіла при гострій гіпоксії можна віднести до захисних антистресових механізмів, оскільки мелатонін, як виражений ендогенний антиоксидант, має різноманітні нейропротекторні властивості і захищає нейрони від окисного стресу. Отже, участь епіфізу мозку в адекватному антистресовому захисті забезпечує гладкий перебіг раннього неонатального періоду у недоношених новонароджених.

Зовсім інше утворення індоламінів відмічається в групах дітей з ураженням ЦНС різного генезу, для яких при народженні характерним є зменшення вмісту мелатоніну та збільшення вмісту серотоніну в крові відносно групи порівняння. Причому найнижчий рівень мелатоніну і високий вміст серотоніну серед хворих спостерігався в померлих новонароджених.

Оскільки мелатонін виробляється із серотоніну, важливе значення в оцінці функції епіфізу набуває їхнє співвідношення (С/М), що використано вперше нами на підставі математично доведеної його високої інформативності для оцінки перебігу і наслідків захворювання. Аналіз коефіцієнта С/М виявив, що в умовно здорових недоношених новонароджених групи порівняння, які перенесли гостру гіпоксію в пологах, відбувається активна продукція мелатоніну із серотоніну, що віддзеркалюється коефіцієнтом їхнього співвідношення - 5,8±0,5. У недоношених новонароджених з ГІУ ЦНС і СПТ, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію, вироблення мелатоніну із серотоніну рівнозначне, але вірогідно менше, ніж у групі порівняння (коефіцієнт С/М дорівнює 10,4±0,4). Це розцінено нами як активація серотонінутворюючої функції зі зменшенням продукції мелатоніну, що можна вважати порушенням мелатонінутворюючої функції епіфізу мозку за рахунок тривалого пренатального гіпоксичного страждання.

Найменша продукція мелатоніну при народженні відзначена в групі померлих дітей, у яких відмічається найвищий вміст серотоніну, що визначило підвищення коефіцієнта С/М до 13,5±1,0 і свідчить про наявність вираженої стресової реакції. Пригнічення мелатонінутворюючої функції епіфізу мозку, а отже, і захисної антистресової реакції, супроводжувалося недостатньою компенсацією і зривом процесів адаптації вже при народженні у новонароджених з необоротними ураженнями ЦНС. Підвищення коефіцієнта С/М>11,5 є прогностично несприятливим критерієм для видужання.

Нами також спостерігалася зміна коефіцієнта С/М у дітей з ВУІ: щодо показника у групи порівняння відзначалося його достовірне підвищення, а у порівнянні з іншими основними групами його величина була вірогідно нижчою і складала 8,7±0,4. Таким чином, у недоношених новонароджених з ВУІ, що перенесли гостру гіпоксію в родах, порушена мелатонінутворююча функція вже при народженні. Останнє дозволяє припустити латентний перебіг інфекційного процесу у внутрішньоутробному періоді, який не супроводжується розвитком хронічної гіпоксії, але характеризується активацією функції епіфізу ще внутрішньоутробно, що є одним із захисних механізмів плоду від внутрішньоутробної інфекції.

Вивчення динаміки індоламінів протягом 7 діб життя з метою встановлення значущості функціональної участі пінеальної залози в умовно здорових недоношених новонароджених показало, що бурхлива відповідь здорового недоношеного новонародженого на гостру гіпоксію в процесі народження супроводжується підйомом вмісту пуринових основ у крові і активацією функцій пінеальної залози. Усе викладене обумовлює гладкий перебіг адаптаційних процесів у ранньому неонатальному періоді. Активація серотонінутворюючої функції з порушенням утворення мелатоніну при народженні характерна для недоношених новонароджених з ураженнями ЦНС унаслідок як хронічної внутрішньоутробної гіпоксії, так і внутрішньоутробного інфікування. Чим триваліше шкідливий вплив, тим більше гноблення мелатонінутворюючої функції епіфізу мозку, тим менш виражені процеси компенсації після народження і вище імовірність виникнення тяжкого ураження ЦНС.

Перебіг раннього неонатального періоду в недоношених новонароджених з ВУІ характеризувався нормалізацією пуринового обміну до 7-ї доби життя на фоні стимуляції утворення, що зберігалося, і порушенням мелатонінутворюючої функції епіфізу протягом усього періоду спостереження.

Ранній неонатальный період у недоношених новонароджених з ГІУ ЦНС характеризувався активацією утворення серотоніну і пригніченням мелатонінутворюючої функції епіфізу мозку, а підвищення коефіцієнта С/М на 7 добу життя до 9,80,2пг/мл супроводжувалося збільшенням тяжкості стану.

Для дітей із СПТ у ранньому неонатальному періоді були характерні збереження стимуляції серотонінутворюючої функції, а саме: збільшення вмісту серотоніну в крові та активація вироблення мелатоніну в 1 добу життя з (31,9±2,1) до (44,1±2,1) пг/мл, що віддзеркалювало активну антистресову реакцію на травматичне ушкодження в процесі пологів. Повторний підйом рівня мелатоніну з (28,7±2,6) до (35,5±1,2) пг/мл відзначався на 5 добу життя на фоні зниження показників пуринового обміну (коефіцієнт ГК/КС<1,0). Усе це супроводжувалося зростаючою патологічною неврологічною симптоматикою і свідчило про збільшення тяжкості ураження ЦНС через ще більше погіршення перфузії, у тому числі й мозкової, що призводить до порушення споживання кисню тканинами.

У померлих новонароджених активація утворення серотоніну (найвищий рівень серотоніну) і пригнічення мелатонінутворюючої функції епіфізу (найнижчий вміст мелатоніну) протягом 5 діб спостереження поєднувалися з порушенням вмісту пуринових основ. Коефіцієнт ГК/КС<1,0 з 5 доби життя свідчив про неможливість кисневого забезпечення, очевидно, через тканеву гіпоксію. Різке падіння показників мелатоніну до (15,1±2,1) пг/мл і серотоніну до (108,9±5,9) нмоль/мл на 7 добу життя передувало смерті хворих і було розцінене нами, як виснаження резервних можливостей компенсації розладів гомеостазу.

Простежено вміст мелатоніну в двох біологічних рідинах: у крові і лікворі протягом 7 діб життя. Діти з ураженням ЦНС унаслідок хронічної гіпоксії плоду й асфіксії новонароджених слабкіше, ніж діти зі СПТ і ВУІ, реагували на додатковий стресорний вплив - акт народження через природні родові шляхи. Рівень мелатоніну в лікворі у новонароджених із СПТ у 1-3 добу був у 2,8 раза нижче, ніж у дітей з ГІУ ЦНС, а до 5-7 доби, на відміну від останніх, мав місце різкий підйом вмісту мелатоніну - до (9,5±1,4) пг/мл, тобто в 3,2 раза. Отже, в групі новонароджених із СПТ мало місце зворотньо пропорційна залежність між показниками мелатоніну крові і ліквору до 3 доби життя, що знайшло відображення у високій величині співвідношення - 12,6.

Патоморфологічними дослідженнями виявлено особливості функції епіфізу мозку в померлих недоношених новонароджених. На фоні дуже високої морфофункціональної активності кожного пінеалоциту окремо відповідно до збільшення тривалості життя спостерігається їх масовий апоптоз, що веде до зменшення загальної кількості пінеалоцитів, а отже, до зменшення інтегральних можливостей епіфізу мозку.

Таким чином, проведені дослідження епіфізу мозку у недоношених новонароджених з ураженнями ЦНС різного генезу дозволили з'ясувати його важливу роль у відповіді організму на патологічний вплив. Отримані дані демонструють роль пінеальної залози в процесі адаптації і компенсації у недоношених новонароджених, які перенесли перинатальну гіпоксію з розвитком тяжкого ураження ЦНС, і можуть бути використані для ранньої діагностики тяжких уражень ЦНС, що дозволить досягти більш швидкого і повноцінного відновлення порушених функцій організму і знизити летальність при цій патології.

Висновки

У дисертації запропоновано нове рішення наукової задачі, яке полягає в розширенні уявлень щодо ролі епіфізу мозку в компенсації церебральних порушень унаслідок асфіксії, спінальної пологової травми і внутрішньоутробної інфекції, а також в удосконаленні діагностики і прогнозу клініко-патогенетичних варіантів тяжких уражень ЦНС у недоношених новонароджених.

1. У недоношених новонароджених, які народилися в тяжкому стані, діагностика основного етіологічного фактора ураження ЦНС утруднена через відсутність чіткої клінічної симптоматики. Рання й динамічна нейросонографія дозволяє підвищити об'єктивність діагностики і допомагає виявити морфологічні особливості ураження мозку: при спінальній пологовій травмі - наявність набряку стовбура мозку у 100 % новонароджених, при внутрішньоутробній інфекції - субепендимальні кисти у 100 %.

2. Для недоношених новонароджених із гладкою неонатальною адаптацією характерною при народженні є активація функції епіфізу мозку - високий рівень мелатоніну - (42,7±2,5) пг/мл і низький - серотоніну - (234,0±9,0) нмоль/мл. До кінця раннього неонатального періоду відзначається стабілізація функції пінеальної залози - зниження рівня мелатоніну і серотоніну в 2 рази.

3. Для недоношених новонароджених з тяжким ураженням ЦНС унаслідок сукупної внутрішньоутробної гіпоксії характерна активація серотонінутворюючої функції і пригнічення вироблення мелатоніну в перші години після народження. Особливістю функції епіфізу мозку у недоношених новонароджених зі спінальною пологовою травмою є те, що довгостроково зберігається вироблення серотоніну в поєднанні з високими показниками мелатоніну більшою мірою в 1 і 5 добу життя. У недоношених новонароджених із внутрішньоутробною інфекцією відзначається помірна активація серотонінергічної системи в сполученні з порушеною мелатонінутворюючою функцією епіфізу.

4. Показники ксантину і гіпоксантину в пуповинній крові є цінним індикатором характеру перенесеної гіпоксії у недоношених новонароджених поряд із загальновідомими діагностичними критеріями. Коефіцієнт співвідношення гіпоксантин/ксантин більше 1,0 свідчить про гостру гіпоксію, менше 1,0 - про хронічну.

5. Критеріями експрес-прогнозування характеру і перебігу тяжкого ураження ЦНС різного генезу в 1 добу життя, є рівні пуринових нуклеотидів, індоламінів у крові і лікворі, що віддзеркалюють особливості реактивності і стійкості до церебральних порушень у недоношених новонароджених. Для дітей з летальними формами гіпоксичного ураження ЦНС до 7 доби життя характерним є зниження коефіцієнта співвідношення гіпоксантин/ксантин менше 1,0; зниження мелатоніну менше 27,4 пг/мл у пуповинній крові і коефіцієнта співвідношення мелатоніну кров/ліквор менше 3,0. Прогностично несприятливим критерієм є співвідношення серотонін/мелатонін у крові більше 11,5.

6. Патологоанатомічним дослідженням епіфізу мозку померлих недоношених новонароджених з тяжким гіпоксичним ураженням ЦНС виявлено домінування диференціювання пінеалоцитів у індоламінпродукуючі нейроендокриноцити з цитологічними ознаками високої морфофункціональної активності кожного пінеалоциту окремо, що зумовлює їх масовий апоптоз у міру збільшення тривалості життя і супроводжується компенсаторною активацією пінеалоцитів, що залишилися. Інтегральні морфофункціональні можливості епіфізу мозку таких дітей до 7 доби неонатального життя послідовно знижуються у зв'язку з різким зменшенням клітинності гормонально активної паренхіми.

Практичні рекомендації

1. З метою підвищення ефективності діагностики генезу і прогнозу клініко-патогенетичних варіантів тяжких церебральних порушень у недоношених новонароджених з тяжким ураженням ЦНС доцільно визначати в крові рівень пуринових основ (ксантину, гіпоксантину, суму їхніх значень і співвідношення) і рівень індоламінів у динаміці раннього неонатального періоду.

2. За норму у недоношених новонароджених, що народилися через природні родові шляхи, слід визнати наступні значення пуринових основ у пуповинній крові: гіпоксантин - (8,8±0,2) мкмоль/л; ксантин - (7,9±0,3) мкмоль/л; їхню суму - (16,7±0,3) мкмоль/л; коефіцієнт співвідношення гіпоксантин/ксантин - 1,2±0,1.

3. Для визначення гострої гіпоксії плоду при народженні недоношеної дитини вважати співвідношення гіпоксантин/ксантин більше 1,0; для хронічної - менше 1,0.

4. За норму у недоношених новонароджених при народженні варто вважати наступні значення індоламінів у крові: серотонін - (23,4±8,9) нмоль/мл; мелатонін - (42,7±2,5) пг/мл; коефіцієнт співвідношення серотонін/мелатонін - 5,8±0,5.

5. В алгоритмі обстеження недоношених новонароджених з тяжким гіпоксичним ураженням ЦНС необхідно передбачити прогностично несприятливі для життя біохімічні показники: коефіцієнт співвідношення серотонін/мелатонін у пуповинній крові більш 11,5 і різке зниження показника серотоніну і мелатоніну на фоні зменшення коефіцієнта гіпоксантин/ксантин менше 1,0.

6. У комплексі діагностичних критеріїв пологових ушкоджень шийного відділу хребта у недоношених новонароджених, поряд із клінічними і нейросонографічними ознаками набряку стовбура головного мозку, доцільно врахувати динаміку рівня мелатоніну в крові. В користь СПТ свідчить різке підвищення рівня мелатоніну в крові до (44,12,1) пг/мл в 1 добу життя.

7. У померлих недоношених новонароджених з гіпоксичним ураженням ЦНС при клініко-патоморфологічному аналізі варто враховувати діаметр клітин пінеалоцитів, диференціювання активно функціонуючих пінеалоцитів, зменшення чи збільшення оптичної щільності ДНК у ядрах пінеалоцитів, зміну вмісту хроматину. Усі названі морфологічні особливості епіфізу мозку свідчать про тривалість патологічного впливу гіпоксії і вичерпання компенсаторних реакцій епіфізу мозку в недоношених новонароджених.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Оценка характера перенесенной гипоксии у недоношенных новорожденных с тяжелым поражением ЦНС различного генеза //Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. 2004. Т. 5, № 4. С. 27-31.

2. Патогенетичне обґрунтування корекції епіфізарних функцій у недоношених новонароджених: Актуальні проблеми сучасної фармакотерапії в педіатрії //ПАГ. 2003. № 3. С. 41.

3. Патогенетичне обґрунтування використання мелатоніну в лікуванні недоношених новонароджених з респіраторним дистресом // Клінічна фармація. 2003. Т. 7, № 3. С. 137-139. (співавт. Клименко Т.М.). Здобувачем проведено набір хворих, їх клінічне обстеження, здійснено статистичну обробку матеріалу, узагальнення результатів.

4. Зміни у легенях і нейроендокринна реактивність при спінальній пологовій травмі у новонароджених // Матеріали НПК “Сучасні досягнення в дихальній підтримці новонароджених і споріднені проблеми неонатології”.Львів, 2003. С. 63-66. (співавт. Клименко Т.М., Водяницька С.В.). Здобувачем проведено набір хворих недоношених новонароджених з ураженням ЦНС, їх клінічне обстеження, дослідження методом ІФА. Здійснено статистичну обробку матеріалу, узагальнення результатів.

5. Нейроендокринні та морфологічні особливості епіфізарних функцій у доношених та недоношених новонароджених у критичних станах: Актуальні проблеми сучасної фармакотерапії в педіатрії //ПАГ. 2004. № 3. С. 68. (співавт. Клименко Т.М.). Автором особисто проведено клінічне спостереження за недоношеними новонародженими, здійснено інтерпретацію одержаних результатів.

6. Епіфізарні функції у недоношених новонароджених з пологовою травмою // Матеріали підсумкової наукової конференції молодих учених “Нові технології в медицині”. Харків, 2002. С. 23-24.

7. До питання церебральної реабілітації недоношених дітей після пролонгованого протезування функції дихання // Клінічні лекції та матеріали 1-ї науково-практичної школи-семінару. К., 2003. С. 216-219. (співавт. Клименко Т.М.). Здобувачем проведено добір хворих, їх клінічне обстеження. Здійснено статистичну обробку матеріалу, узагальнення результатів.

8. Роль епіфізу мозку при гіпоксичному ураженні ЦНС у новонароджених // Український вісник психоневрології. 2002. Т. 10, вип. 1(30). С. 69-70. (співавт. Клименко Т.М.). Автором проведено набір хворих, їх клінічне обстеження. Здійснено статистичну обробку матеріалу, узагальнення результатів.

9. Пат. на винахід № 5225 від 15.02.2005. Україна. Спосіб постнатальної оцінки характеру перенесеної гіпоксії у недоношених новонароджених (співавт. Клименко Т.М.). Заявл. 06.08.2004. Опубл. 15.02. 2005. Бюл. № 2.

10. Пат. на винахід № 5250 від 15. 02.2005. Україна. Спосіб прогнозування тяжкості ураження ЦНС у недоношених новонароджених. Заявл. 13.02.2004. Опубл. 15.02.2005. Бюл. № 2.

Анотація

Кварацхелія Т.М. - Діагностична та прогностична значущість індоламінів у недоношених новонароджених. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - педіатрія. - Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків, 2005.

Дисертація присвячена вивченню значущості індоламінів у ранній діагностиці і прогнозі важких уражень ЦНС. У динаміці раннього неонатального періоду обстежено 128 недоношених новонароджених, із них 34 дітей склали групу з ГІУ ЦНС, 30 - групу зі СПТ, 30 - з ВУІ, в групу померлих увійшли 14 новонароджених. Групу порівняння склали 20 недоношених новонароджених із гладким перебігом раннього неонатального періоду.

Вивчено особливості перебігу ненатальної адаптації недоношених новонароджених, проаналізовано анамнез матерів. Виявлені нейросонографічні особливості ураження мозку: при спінальній пологовій травмі - наявність набряку стовбура мозку, при внутрішньоутробній інфекції - субепендимальні кисти. Вивчено показники рівня індоламінів у крові в недоношених новонароджених із гладким періодом адаптації в ранньому неонатальному періоді. Визначено основні діагностичні та прогностичні критерії змін концентрації індоламінів у недоношених новонароджених з тяжким ураженням ЦНС різного генезу в ранньому неонатальному періоді. Обґрунтована доцільність використання рівня пуринових основ при народженні у недоношених новонароджених з метою діагностики характеру перенесеної гіпоксії. Запропоновано новий патогенетичний обґрунтований підхід до діагностики стану гематоенцефалічного бар'єра у недоношених новонароджених з тяжким ураженням ЦНС у ранньому неонатальном періоді. Виявлено морфологічні особливості епіфізу мозку у недоношених новонароджених, що вмерли внаслідок важкого гіпоксичного ураження мозку, і проведено клініко-біохімічні зіставлення.

Ключові слова: недоношені новонароджені, гіпоксія, спінальна пологова травма, внутрішньоутробна інфекція, індоламіни, ураження ЦНС, ксантин, гіпоксантин.

Аннотация

Кварацхелия Т.М. Диагностическая и прогностическая значимость индоламинов у недоношенных новорожденных. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия. - Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины, Харьков, 2005.

Диссертация посвящена совершенствованию диагностики и прогноза клинико-патогенетических вариантов тяжелых церебральных нарушений у недоношенных новорожденных на основании изучения клинической информативности уровня индоламинов в крови. Обследовано 128 новорожденных, из которых 34 составили группу с гипоксическим поражением ЦНС, 30 - группу со спинальной родовой травмой, 30 - с внутриутробной инфекцией, в группу умерших вошли 14 новорожденных. Группу сравнения составили 20 недоношенных новорожденных с гладким течением раннего неонатального периода.

Для достижения поставленной цели был проанализирован анамнез матерей (акушерско-гинекологический, соматический, особенности протекания беременности, родов) и результаты динамического обследование недоношенных новорожденных включающие: общеклинические, биохимические, иммунологические, рентгенологические, ультразвуковые методы обследования.. Проведена оценка диагностической и прогностической информативности особенностей содержания индоламинов у недоношенных новорожденных с тяжелым поражением ЦНС. У умерших новорожденных проведено морфологическое исследование ЭМ.

Ранняя и динамическая нейросонография позволяет повысить объективность диагностики и помогает выявить морфологические особенности поражения мозга: при спинальной родовой травме - наличие отека ствола мозга, при внутриутробной инфекции - субэпендимальные кисты.

Определены основные диагностические и прогностические уровни индоламинов у недоношенных новорожденных при рождении и на протяжении раннего неонатального периода. Установлены особенности изменения мелатонина и серотонина при тяжелых церебральных поражениях гипоксического, травматического и инфекционного генеза. Определены показатели уровня индоламинов в крови у недоношенных новорожденных с гладким периодом адаптации в раннем неонатальном периоде.

В работе обоснована целесообразность использования уровня пуриновых оснований при рождении у недоношенных новорожденных с целью диагностики характера перенесенной гипоксии.

Выработаны критерии прогноза для жизни и даны рекомендации по усовершенствованию выхаживания недоношенных новорожденных с тяжелым поражением ЦНС в раннем неонатальном периоде на основании уровней мелатонина и серотонина.

Предложен новый патогенетически обоснованный подход к диагностике состояния гематоэнцефалического барьера у недоношенных новорожденных с тяжелым поражением ЦНС в раннем неонатальном периоде на основании определения в крови и ликворе содержания - мелатонина.

Выявлены морфологические особенности эпифиза мозга у недоношенных новорожденных, умерших в результате тяжелого гипоксического поражения ЦНС, и проведены клинико-биохимические сопоставления полученных результатов.

Ключевые слова: недоношенные новорожденные, гипоксия, спинальная родовая травма, внутриутробная инфекция, индоламины, поражение ЦНС, ксантин, гипоксантин.

Annotation

Kvaratskhelia T.M. Diagnostic and prognostic value of indolamines in preterm neonates. - Manuscript.

Dissertation for a Candidate's of Medical Sciences degree by specialty 14.01.10 - pediatrics - Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Ministry of Health of Ukraine, Kharkiv, 2005.

The dissertation deals with the study of the value of indolamines in early diagnosis and prognosis of the severe CNS damage. One hundred twenty eight neonates have been examined in the dynamics of early neonatal period: 34 newborn with hypoxic CNS damage, 30 - with spinal labor injury, 30 - with intrauterine infection; 14 neonates died. The comparison group consisted of 20 preterm newborn without complication in the course of the early neonatal period. The postnatal adaptation period of the neonates has been studied, the mothers' history has been analyzed. The prognostic criteria the group of the died newborns was analyzed. The following neurosonographic peculiarities in the brain damage have been revealed: at spinal labor injury - edema of the trunk of the cerebrum, at intrauterine infection - subepindymal cysts. The diagnostic and prognostic indolamine criteria have been determined in pre-term neonates at birth and during the early neonatal period; the peculiarities of their alterations at the severe cerebral affections of various genesis have been established. The parameters of the blood indolamine level in preterm neonates without complications at adaptation period have been studied. The purposefulness of the usage of purin basic level at birth in preterm neonates to diagnose the hypoxy character has been grounded. A new approach in diagnosis of hematoencephalic barrier state in preterm neonates with severe CNS damage in early neonatal period on the basis of determination of the blood and liquor indolamine contents has been proposed. Brain epiphysis morphological peculiarities in the neonates died of severe hypoxic cerebral damage have been revealed; clinical and biochemical comparison has been made.