Клініко-патогенетичне обґрунтування корекції остеодефіцитних та мембранодеструктивних змін у хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров`я України

Київська медична академія післядипломної освіти ІМ. П.Л. Шупика

УДК: 616.711-018.03-002-02:616.71-007.234]-092

Клініко-патогенетичне обґрунтування корекції остеодефіцитних та мембранодеструктивних змін у хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу

14. 01. 15 - Нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Сохор Наталія Романівна

Київ 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Шкробот Світлана Іванівна, Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, кафедра нервових хвороб, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ткаченко Олена Василівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра неврології №2, професор кафедри;

доктор медичних наук, професор Шевага Володимир Миколайович, Львівський Національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, кафедра невропатології і нейрохірургії ФПО, завідувач кафедри.

Провідна установа: Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, відділ нейроінфекцій та розсіяного склерозу (м. Харків).

Захист дисертації відбудеться 16.06.2004 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.613.01 у Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий 14.05.2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Усатенко О.Г.

остеохондроз мембранодеструктивний остеопороз денситометрія

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми Поперековий остеохондроз (ПОХ) є одним з найпоширеніших захворювань хребта, яке веде до порушення працездатності та інвалідності людей молодого віку. Близько 80 % осіб в популяції протягом життя переносять приступи поперекового болю (Н.Н. Яхно і співавт., 1992). Основний контингент хворих (75-90 %) відноситься до вікової групи 30-50 років, тобто до найпрацездатнішого віку, тимчасова втрата працездатності складає близько 7 % від всієї захворюваності і 68 % від патології нервової системи (Soal J.A., 1996; И.П. Антонов, Е.В. Барабанова, 1998). При цьому кількість неврологічних проявів поперекового остеохондрозу (НППОХ) має тенденцію до зростання (А.Я. Тихонова, 1990; В.С. А.Б. Ситель, 1990).

Консервативний метод є основним у лікуванні більшості хворих з НППОХ (Лобзин В.С. і співавт., 1992; А.А. Корж, Е.Б. Волков; Ю.И. Головченко, 2002). У даний час застосовується комплексна терапія, яка включає цілий ряд лікувальних заходів, але ефективність її все ще є недостатньою. Лише 75-80 % хворих після закінчення лікування почувають себе здоровими. У решти залишається больовий синдром, порушення опорної і рухової функції хребетних сегментів. Більше того, потенціальна можливість повного відновлення працездатності зменшується по мірі збільшення тривалості захворювання. Протягом року після консервативного лікування лише у 30 % хворих не виникають загострення, а у кожного третього пацієнта спостерігається рецидив з тимчасовою втратою працездатності. Хоча, у даний час відома велика кількість методик і способів консервативної терапії, арсенал яких щороку збільшується, суттєве підвищення ефективності може бути забезпечене удосконаленням програми патогенетичної терапії. Для цього, крім відомих даних про патогенез ПОХ та його неврологічних проявів, необхідно уточнити механізми больових синдромів, загальних метаболічних і гормональних реакцій організму при цій патології.

Більш глибокому розумінню характеру патологічних змін при остеохондрозі (ОХХ) сприяло запровадження таких методів дослідження як комп`ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (В.И. Шмырев і соавт., 1999). Проте, детально стан кісткової тканини у хворих з НППОХ в залежності від віку, статі, стану репродуктивної функції жінки, особливості перебігу НППОХ, мембранодеструктивні зміни, показники обміну кістки у хворих з різною мінеральною щільністю кісткової тканини (МЩКТ) при цій патології досі комплексно не вивчалися. У літературі описані зміни перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і застосування антиоксидантних препаратів при НППОХ (В.П. Веселовський, 1990; С.І. Шкробот, 1999, 2000, 2001). Проте, не вивчена залежність цих змін від характеру і вираженості ураження кісткової тканини. Відсутні публікації про ефективність застосування комбінованих препаратів кальцію з вітаміном у хворих з НППОХ з остеодефіцитними змінами.

Таким чином, проблема остеохондрозу хребта та його неврологічних проявів є актуальною в медико-соціальному плані, її вивченню присвячена значна кількість наукових досліджень, проте багато питань патогенезу та лікування хворих залишаються не вивченими. Для вирішення даної проблеми важливим є подальше з`ясування патогенетичних механізмів і на основі цього удосконалення методів лікування хворих, що визначає актуальність даного наукового дослідження.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи Тернопільської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевського: „Профілактика вторинного остеопорозу та диференційований підхід до лікування”. Номер держреєстрації: 0101U001318.

Мета роботи. На підставі комплексного вивчення клінічних особливостей, стану мінеральної щільності кісткової тканини та мембранодеструктивних порушень при НППОХ вдосконалити методи їх лікування та профілактики.

Завдання дослідження.

1. Дослідити стан кісткової тканини у хворих з НППОХ за допомогою двофотонної рентгенівської денситометрії в залежності від статі, віку та стану репродуктивної функції жінки.

2. Оцінити діагностичні можливості денситометрії у ранній діагностиці, лікуванні і профілактиці остеопорозу (ОП) у хворих з НППОХ.

3. Вивчити особливості клінічної симптоматики у хворих з НППОХ в залежності від змін мінеральної щільності кісткової тканини.

4. Оцінити вираженість мембранодеструктивних змін у хворих з НППОХ в залежності від ступеня ураження кісткової тканини.

5. Вивчити показники обміну кісткової тканини у хворих з НППОХ в залежності від вираженості змін її мінеральної щільності.

6. З`ясувати патогенетичну доцільність та ефективність застосування модифікованого лікування з включенням антиоксидантного препарату “pro selenium” та комбінованого препарату кальцію з вітаміном “кальцемін” у хворих з НППОХ.

Об`єкт дослідження. Остеодефіцитні та мембранодеструктивні зміни при неврологічних проявах поперекового остеохондрозу.

Предмет дослідження. Клінічні показники, параклінічні параметри, що характеризують стан кісткової тканини, прооксидантно-оксидантної системи, способи лікування хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу.

Методи дослідженя. Проведено детальне клініко-неврологічне обстеження в динаміці використання патогенетично обгрунтованих схем лікування, рентгенологічне та комп`ютерно-томографічне обстеження хребта. Стан кісткової тканини вивчений за допомогою двофотонного рентгенівського денситометра (Dual Energy X-Ray Absorptiometry-DEXA фірми Lunar corp (Madison, WI) - Lunar DPX-A №2589-97 поперекового відділу хребта та стегнової кістки. З`ясований стан процесів ПОЛ (за визначенням сироваткового вмісту малонового диальдегіду (МДА), дієнових коньюгат (ДК)) функціональної здатності ланок антиоксидантної системи захисту (АОСЗ), зокрема глютатіонової (за визначенням вмісту глютатіону окисленного (ГО) та відновленого (ГВ)), вітамінної (за визначенням концентрації б-токоферолу та ретинолу), СОД-залежної (за визначенням активності супероксиддисмутази (СОД) та каталази). Вивчений мінеральний обмін (за вмістом кальцію та неорганічного фосфору), біохімічні маркери обміну сполучної тканини (лужна фосфатаза (ЛФ), вільний оксипролін крові, румалончутливі антитіла). Обробка результатів дослідження проведена за допомогою варіаційно-статистичного методу.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведеним комплексним дослідженням вперше вивчено особливості стану МЩКТ у хворих з НППОХ різних статево-вікових груп на основі аналізу показників кісткової тканини, отриманих за допомогою двофотонної рентгенівської денситометрії, зокрема з підвищеною мінеральною щільністю, остеопенією та ОП. Вперше у хворих з НППОХ проаналізовані особливості змін МЩКТ та показники обміну кістки. Встановлено наявність звязку між клініко-неврологічними проявами захворювання, ступенем змін кісткової тканини та рівнем порушення вільно-радикального окислення ліпідів (ВРОЛ) у хворих з НППОХ. Вперше досліджено закономірності змін кісткової тканини у хворих з НППОХ в залежності від віку, статі та репродуктивної функції у жінок. Патогенетично обгрунтовано застосування антиоксидантного препарату “pro selenium” у комплексному лікуванні НППОХ з різною МЩКТ і, зокрема, з остеопенічним синдромом і встановлено його високу ефективність для нормалізації показників ПОЛ та клінічної симптоматики. Обґрунтоване застосування комбінованого препарату кальцію з вітаміном “кальцемін” у хворих з НППОХ з ОП і встановлено його позитивний вплив на клінічну симптоматику, денситометричні показники, показники обміну кісткової тканини та параметри ВРОЛ.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження показують, що показники стану кісткової тканини є важливими діагностичними критеріями різних клініко-неврологічних варіантів перебігу НППОХ і повинні обовязково враховуватися при визначенні адекватності та ефективності лікування. Доведено, що показники ПОЛ можуть бути одними із критеріїв оцінки важкості перебігу НППОХ і глибини втрати кісткової маси, а також критеріями визначення адекватності лікувальних програм. За результатами дослідження науково обґрунтовано застосування антиоксидантного препарату “pro selenium” у комплексному лікуванні хворих з НППОХ, встановлено нормалізуючий вплив даного препарату на клінічні прояви захворювання та стан ВРОЛ у хворих з різним ступенем змін МЩКТ. Патогенетично обґрунтовано застосування комбінованого препарату кальцію та вітаміну “кальцемін” у хворих з НППОХ з ОП. Встановлено його високу ефективність на клінічну симптоматику, денситометричні показники, показники обміну кісткової тканини та параметри ПОЛ.

Запропоновані методи лікування хворих з НППОХ впроваджені в діяльність неврологічних відділень Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні, Тернопільської області, Тернопільської міської клінічної лікарні №2, Тернопільської міської клінічної лікарні №3, в санаторії „Медобори”, неврологічному відділенні обласної лікарні м. Івано-Франківська. Матеріали роботи впроваджені в навчальний процес кафедри нервових хвороб Тернопільської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Автором проаналізована наукова література та патентна інформація з проблеми поперекового остеохондрозу хребта. Автором особисто розроблений комплекс клінічних, інструментальних та лабораторних досліджень. Автор самостійно проводила формування груп хворих, клінічні та спеціальні лабораторні й інструментальні обстеження пацієнтів, первинну обробку результатів клінічних та лабораторно-інструментальних методів дослідження. Особисто дисертантом проведено статистичний аналіз результатів дослідження, написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки та практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження в медичну практику та відображення в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації повідомлені та обговорені на пленумі науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України „Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології у світлі концепції розвитку охорони здоров`я України” (Тернопіль, 2001), науково-практичній конференції невропатологів і нейрохірургів з міжнародною участю (Львів, 2003), ІУ, У, УІ, УІІ Міжнародних конгресах студентів та молодих вчених (Тернопіль, 2000-2003 р.р.), на підсумкових наукових конференціях Тернопільської державної медичної академії (2001-2003 р.р.), науково-практичній конференції „Вторинний остеопороз: епідеміологія, клініка, діагностика, профілактика та лікування” (Київ, 2003 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 робіт (6 статей, 4 - тез доповідей, 4 - в збірниках наукових праць), з них 6 - в наукових фахових виданнях, які рекомендовані ВАК України, 1 з яких - одноосібна. Матеріали дисертації ввійшли в один з розділів монографії.

Структура роботи. Дисертація викладена на 190 сторінках друкованого тексту і складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалу і методів дослідження та 5 розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Список використаних джерел складається з 302 робіт, з яких 182 кирилицею та 120 - латиницею. Робота ілюстрована 56 таблицями та 8 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Проведено комплексне клінічне та клініко-лабораторне обстеження 131 хворого з НППОХ, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в неврологічних відділеннях Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб того ж віку і статі.

При встановленні діагнозу користувалися класифікацією вертеброгенних захворювань нервової системи, розробленою під керівництвом И.П. Антонова (1985). З метою об`єктивізації неврологічного статусу визначали обсяг активних рухів у поперековому відділі хребта; одночасно вираховували коефіцієнт вертебрального синдрому (КВС) за методикою В.П. Веселовського (1979); визначали напруження паравертебральних м`язів; вираженість симптому Ласега оцінювали за п'ятибальною шкалою (Коган О. Г., Шмидт И. Р., Толстокоров А. А., 1983); вираженість сколіозу оцінювали за трьома ступенями (Ю. Я. Попелянський, 1989); інтенсивність больового синдрому визначали в балах згідно з рекомендаціями И.П. Антонова (1981); виявляли зміни в чутливій і руховій сферах.

Дослідження активності ПОЛ і функціонального стану АОСЗ організму проводили з метою визначеня їх участі в активності патологічного процесу і контролю за адекватністю застосованих програм лікування. Визначення сироваткого вмісту МДА і ДК проводили за методом Placer еt al. в модифікації Б.В. Гаврилова і М.М. Мишкорудної (1983), глютатіону окисленого та відновленого - за Ellman (1966), СОД - за ступенем інгібування відновлення нітросинього тетразолію (Е.Е. Дубинина и соавт., 1983), концентрації токоферолу та ретинолу - за методом Р.Ч. Черняускене і співавт. (1984), здатність тканини до перекисоуторення (ПУ) - за Stocs at Dormandy (1971), активність каталази - за методом М.А. Королюка і співавт. (1989). Мінеральний обмін вивчався за допомогою визначення концентрації кальцію крові комплексонометричним титруванням з використанням флюорексона як індикатора, а також вмісту неорганічного фосфору в крові. З біохімічних маркерів обміну сполучної тканини визначалися рівень ЛФ в сироватці крові з використанням уніфікованої методики (Колб В.Г., 1982; Фурцева Л.Н., 1986). Рівень вільного оксипроліну в крові вивчали методом Bergman A. i Loxley D. в модифікації Крель А.А. (1968), румалончутливих антитіл - за уніфікованою методикою.

Дослідження показників кісткової тканини проводилося за допомогою двофотонного рентгенівського денситометра (Dual Energy X-Ray Absorptiometry-DEXA фірми Lunar corp (Madison, WI) - Lunar DPX-A №2589-97. Вивчали наступні параметри: BMD (bone mineral density) - мінеральну щільність губчатої кістки окремо по хребцях L1, L2, L3, L4 поперекового відділу хребта, а також всього поперекового відділу L1-L4 з міжхребцевими щілинами в г/см; відносні показники - Т (peak bone mass - BMD стосовно здорових молодих людей (20-45 років) в одиницях SD (стандартних відхилень) і показники в % від рівня МЩКТ здорових молодих людей; аналогічні показники Age Matched Z і % стосовно здорових людей своєї вікової групи відповідної статі та віку; показник ВМС (bone mineral, в г); ширину хребця в см; висоту хребця в см; площу хребця в см. Досліджувалися також показники BMD, BMC, T, Z у відношенні стегнової кістки в цілому і по окремих її частинах.

Оцінку показників проводили згідно рекомендацій ВООЗ (WHO, Geneva, 1994): Т в межах (-1)-(+1) - нормальний стан кісткової тканини; (-1)-(-2,5) - остеопенія; Т нижче (-2,5) - ОП; МЩКТ вище 1,2 г/см - остеосклероз.

В залежності від застосованої методики лікування хворих з НППОХ проводилось у 2 групах, які були співставлені за віком, статтю і вираженістю клініко-лабораторних проявів патологічного процесу. Першу групу склали 53 хворих, які отримували традиційну терапію із застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів, аналгетиків, новокаїнових блокад, біостимулюючих і вітамінних засобів, міорелаксантів, комплексу ЛФК, масажу. Крім того, хворі з корінцевим синдромом у фазі загострення додатково отримували сечогінні засоби. Результати досліджень у пацієнтів цієї групи розглядалися в якості контрольних величин порівняння.

У хворих другої групи в комплексну терапію додатково включали антиоксидантний препарат “pro selenium” у дозуванні 1 таблетка тричі на день протягом двох тижнів.

Крім того, у групі хворих з НППОХ з ОП теж виділяли дві групи хворих. І група - 20 хворих, яким у лікувальну програму включали кальцемін - препарат фірми SAGMEL, Inc. USA в дозі 1 таблетка тричі на день протягом 3 місяців. Групу порівняння склали 14 пацієнтів з ОП, яким даний препарат не призначався.

Статистичну обробку здійснювали за допомогою стандартних алгоритмів варіаційної статистики. Для розрахунків використовували комп'ютерну програму Exel (Microsoft, USA). Відміності між групами середніх величин і їх похибками оцінювали, використовуючи критерій Стюдента.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Серед обстежених хворих з НППОХ було 66 (50,4 %) жінок та 65 (49,6 %) чоловіків з тривалістю захворювання від 1 місяця до 15 років. Спостерігалося закономірне збільшення частоти захворювання з віком і найбільш часто НППОХ відмічалися у людей середнього віку (42,6 %). Кількість загострень становила від 1 до 10. Останнє загострення тривало від 2 тижнів до 2 років. Найбільшу кількість склали пацієнти з тривалістю загострення 1 місяць (49,7 %). За результатами наших досліджень, провокую-чими факторами найчастіше були фізичне перевантаження і переохолодження: відповідно у 59,5 % та 22,9 % пацієнтів. Основний контингент обстежених хворих з НППОХ (61,2 %) склали люди фізичної праці. Люди, які займалися інтелектуальною працею, склали всього 38,8 %. У 52,7 % обстежених нами хворих відмічалася супутня патологія, зокрема, ІХС - у 20 (52,7 %), захворювання ШКТ - у 16 (12,2 %), ДОА - у 14 - (10,7 %) хворих.

З метою систематизації матеріалу і з врахуванням мети дослідження усі хворі в залежності від клінічного варіанту НППОХ були поділені на три групи згідно класифікації І. П. Антонова (1985): І група - 65 (49,6 %) пацієнтів з радикулопатією, ІІ група - 56 (42,8 %) хворих з люмбоішіалгією, серед них з м`язево-тонічною формою - 27 (20,6 %), вегето-судинною - 16 (12,2 %) хворих, нейродистрофічною - 13 (10,0 %) хворих, ІІІ група - 10 (7,6 %) хворих з судинними корінцево-спінальними синдромами: 9 (6,9 %) пацієнтів з радікуломієлоішемією і 1 (0,7 %) - з мієлопатією. За частотою виявлення і вираженістю неврологічних симптомів клінічна картина у обстежених нами пацієнтів не відрізнялася від даних, наведених у спеціальній літературі.

Найбільш частими рентгенологічними ознаками, які виявляли у обстежених хворих, були: випрямлення лордозу, звуження міжхребцевих проміжків, субхондральний склероз, ущільнення замикальних пластинок, крайові остеофіти. Серед обстежених нами пацієнтів, згідно з класифікацією G. Saker (1952), у 8 (6,1 %) хворих виявлена І рентгенологічна стадія остеохондрозу поперекового відділу хребта, у 22 (16,8 %) - ІІ стадія, у 44 (33,6 %) - ІІІ і у 50 (38,2 %) - ІУ стадія.

За даними КТ ознаки ОП знайдені у 8 хворих, у 3 з них - з деформацією тіл хребців по типу “риб`ячих”.

При рентгенографії у пацієнтів віком до 30 років з ОП у 3 хворих змін не виявлено, у 3 відмічався сколіоз і кили Шморля. У 7 пацієнтів віком понад 50 років діагностовані компресійні переломи на фоні порозності хребців, у решти 15 - ознаки остеохондрозу. У хворих з нормальною і підвищеною МЩКТ відмічалися рентгенологічні ознаки ІІІ-ІУ ст. остеохондрозу. При звичайній рентгенографії ОП був діагностований лише у 23,5 % випадків ОП, які були підтверджені двофотонною рентгенівською денситометрією, тому даний метод не є надійним для виявлення остеодефіцитних змін. ОП часто поєднувався з вродженими вадами попереково-крижового відділу хребта, такими як spina bifida, cакралізація та люмбалізація, а також з нестабільністю і зміщенням хребців (у 11 випадках із 17).

Двофотонна рентгенівська денситометрія у хворих з НППОХ дала змогу діагностувати не лише виражені остеопоротичні зміни, що мають наслідком переломи хребців чи стегнової кістки, а й ранню втрату кісткової маси. Тому проведення денситометрії у пацієнтів з НППОХ, зокрема молодого віку, у яких виявлені фактори ризику, дозволяє провести ранню діагностику остеопенічних змін для подальших профілактичних заходів, а у хворих з ОП внести певні корективи у лікувальну програму.

Отримані в нашому дослідженні дані свідчили, що, незважаючи на схильність пацієнтів з НППОХ до збереження або до збільшення кісткової маси (у пацієнтів до 50 років показники МЩКТ були більшими 1,0 г/см), відбувається достовірне (р<0,05) зменшення МЩКТ у пацієнтів віком 40-50 років і старше порівняно з молодшими віковими групами, тобто розвивається процес ОП. В середньому втрата кісткової маси складає 17 %. У віці до 50 років втрачається 9-11 % кісткової маси, після 50 років - 4-7 %. Ці дані підтверджуються показниками Young Adult % та Т. У групі хворих, старших від 50 років, відмічається стан остеопенії, показники Т нижчі -1,0. Встановлено, що у пацієнтів віком до 30 років протікання НППОХ поєднувалося з меншою МЩКТ, ніж у пацієнтів 31-40 років. Показник Т коливався від -0,7 до -1,0. У 84,5 % з них виявлялася остеопенія і ОП.

Аналіз результатів показників Age Matched (%) і Age Matched Z (SD) показав, що втрати кісткової маси при НППОХ з наростанням віку стосовно здорових людей аналогічного вікового проміжку практично такі ж, як при порівнянні з групою молодих здорових людей. В середньому цей показник склав 14 % проти 17 % відповідно. МЩКТ навіть в похилому віці залишається достатньо високою, що підтверджує висновок про схильність до збереження кісткової маси та високу МЩКТ при досліджуваній патології.

Враховуючи дані наукової літератури (П.А. Ревел, 1993), які вказують на різний перебіг ОП у осіб різної статі, нами проведений аналіз стану кісткової тканини при НППОХ окремо у чоловіків та жінок, з поділом жінок на групи за часом настання менопаузи. У жінок в пременопаузі показники МЩКТ вище 1,0 г/см. В менопаузі відбувається достовірна (р<0,05) втрата кісткової маси. Аналіз отриманих даних стану кісткової тканини у жінок з НППОХ у % стосовно молодих здорових людей показав дещо більшу втрату кісткової маси порівняно з показниками в цілому в обстежуваній групі, яка становила 9-10 %, показник Т знижувався до (-1,6)-(-2,0), що відповідає стану вираженої остеопенії і наближається до ОП. Рівень МЩКТ у чоловіків з НППОХ у групі до 40 років суттєво не відрізняється від такого в групі жінок в пременопаузі, в середньому він становить 1,122-1,235 г/см. Вікова втрата кісткової маси у них відбувається дещо повільніше, ніж у жінок. Ці дані підтверджувалися показниками Young Adult в %, що свідчили про втрату кісткової маси після 50 років на 6-7 % і показником Т, що досягав рівня остеопенії І ст.

Аналіз денситометричних показників стегнової кістки показав, що в зонах шийки та трикутника Варда, що характеризують у більшій мірі стан губчастої тканини, відмічається достовірне (р<0,05) зменшення МЩКТ після 50 років порівняно з пацієнтами 31-40 років, що є підтвердженням проблемності зони шийки стегна щодо можливості переломів. У ділянці тіла стегна виявлений високий рівень показників (від 1,10 до 1,26 г/см), що відповідає підвищеній мінеральній щільності з тенденцією до зниження лише в осіб старше 50 років.

Нами проаналізовано показники МЩКТ стегнової кістки у пацієнтів із нейродистрофічним синдромом, що в більшості випадків проявлявся коксартрозом, і без нього. Встановлено, що у пацієнтів з нейродистрофічним синдромом має місце швидша втрата кісткової тканини у стегновій кістці ураженої кінцівки, ніж без нього, тобто у них прогресує процес ОП. Показники BMD знаходилися в межах 0,688-1,040 г/см, тоді як у хворих без нейродистрофічних змін - 0,963-1,244 г/см. Показник Т в середньому становив від (-0,9) до (-1,5), що відповідає остеопенії І-ІІ ступеня, причому найбільше його зниження відмічено в ділянці шийки, трикутника Варда і трохантера, що свідчить про першочергову втрату губчатої кісткової тканини.

Нами виявлені різнонаправлені зміни МЩКТ у хворих з НППОХ. Встановлено, що нормальна МЩКТ відмічалася у 45 (34,5 %) хворих (21 - чоловіків і 24 жінок), підвищена МЩКТ - у 24 (18,3 %) хворих (12 чоловіків і 12 жінок). Важливим результатом проведеного аналізу стану кісткової тканини є виявлення вагомої групи пацієнтів, показники кісткової тканини яких знаходяться в зоні остеопенії та ОП 62 (47,3 %) пацієнтів. ОП діагностований нами у 34 (26,0 %) (17 чоловіків і 17 жінок), остеопенія - у 28 (21,3 %) (15 чоловіків і 13 жінок). Остеодефіцитні зміни виявлені у 44,6 % хворих з радикулопатією, 48,3 % з люмбоішіалгією та в 70,0 % пацієнтів з судинними корінцево-спінальними синдромами (табл. 1). У пацієнтів ІІ та ІІІ груп на фоні ОП виявляли компресійні переломи хребців (у 7 випадках).

Таблиця 1 Зміни мінеральної щільності хребців у хворих з НППОХ в залежності від клінічного варіанту

Нами проаналізовані можливі фактори ризику і особливості перебігу НППОХ у хворих з ОП. Стосовно статі встановлена однакова частота ОП, як у чоловіків, так і у жінок, хоча дані літератури свідчать, що саме жіноча стать є одним з факторів ризику виникнення ОП. Щодо віку пацієнтів, то ОП зустрічався у двох вікових категоріях: у хворих віком до 20 років, що страждали постійними поперековими болями, і у пацієнтів віком після 45 років. Вік хворих з нормальною МЩКТ становив 35-45 років. Тривалість захворювання у хворих з ОП склала (8,22,1) роки, тоді як при нормальній МЩКТ - (2,80,7) роки. У хворих з ОП попередньо відмічалося 4-5 загострень, а при нормальній МЩКТ лише 1-2. Причина загострень у 5 хворих з ОП з радикулопатією не встановлена, у 3 загострення виникло після незначного фізичного навантаження. У 2 пацієнтів клінічні симптоми виникли після проведення масажу і мануальної терапії і в наступному на КТ у них виявлено кісткові уламки у просвіті спинно-мозкового каналу. У хворих з нормальною МЩКТ радикулопатія виникала переважно після важкої фізичної праці. Нами проаналізовано наявність в анамнезі переломів кісток у пацієнтів з різною МЩКТ в анамнезі. З 15 випадків переломів кісток різної локалізації 12 були у пацієнтів із ОП і остеопенією і виникли у віці після 45 років під дією незначної травмуючої сили. Серед них в 5 випадках були переломи периферичних кісток і в 7 - переломи тіл хребців. У всіх хворих з компресійними переломами хребців клінічно діагностована радикулопатія або радікуломієлоішемія. Вираженість больового синдрому мала певну залежність від локалізації переломів. Так, при переломах хребців , больовий синдром був інтенсивніший, ніж при переломі.

Серед 17 пацієнток з НППОХ та ОП 8 знаходилися в постменопаузі, в 1 з них постменопауза була викликана штучно. Ці хворі вказували, що перебіг НППОХ у них погіршився з настанням менопаузи. Гіподинамія мала місце у хворих з різною МЩКТ, проте ми припускаємо її значення для втрати кісткової маси при більшій тривалості захворювання і частоті загострень. Патологію з боку шлунково-кишкового тракту виявлено лише у хворих з остеопенічним синдромом. В переважній більшості скарги та клінічні прояви НППОХ у хворих з остеопенією суттєво не відрізнялися від таких в групі без остеопенії. Однак, у випадках явного ОП пацієнти скаржилися на часті болі ниючого характеру в різних відділах хребта та тазу (оссалгії), що посилювалися в нічний час. Наявність характерної для ОП постави (виражений кіфоз в шийно-грудному відділі хребта, зниження росту хворих, так званий “карок” на рівні 7-го шийного хребця) була у 5 пацієнток з ОП.

При дослідженні рівня кальцію, фосфору, оксипроліну, ЛФ виявлено, що ці показники в найбільшій мірі порушуються у хворих з ОП. Вміст кальцію в сироватці крові у пацієнтів з ОП по відношенню до контрольної групи був достовірно (р<0,05) нижчим. Одночасно у цих хворих відмічалося підвищення вмісту фосфору, який у 35,0 % пацієнтів із зниженою МЩКТ перевищував фізіологічну норму в 1,4-1,9 рази (р<0,05). Важливе значення мало також порушення співвідношення між рівнем кальцію і фосфору (1,6:1 у пацієнтів з ОП проти 2,3:1 у групі контролю), яке у більшості випадків було зумовлене зниженням вмісту кальцію.

Виявлено зростання вмісту оксипроліну у хворих з НППОХ з остеодефіцитними змінами, зокрема деяке підвищення вмісту оксипроліну у хворих з остеопенією і достовірне підвищення (р<0,5) у пацієнтів з ОП до (46,62,9) мкмоль/л, що свідчило про інтенсифікацію процесів кісткоруйнування. Найвищі значення оксипроліну діагностовано у пацієнтів із свіжими компресійними переломами. У хворих з ОП також визначено достовірно вищі показники ЛФ (р<0,05) по відношенню до таких у хворих з нормальною МЩКТ - (3,840,14) ммоль/л. Дослідження рівня румалон-чутливих антитіл в сироватці крові хворих з НППОХ показало, що він достовірно не відрізнявся у пацієнтів з різною МЩКТ, а в більшій мірі залежав від ступеня вираженості дегенеративних змін у міжхребцевих дисках. Найвищим цей показник був при наявності великих кил: (65,42,2) мкмоль/л при нормі (20,41,2) мкмоль/л.

Звернемо увагу на те, що самі лише показники кальцію, фосфору, оксипроліну, ЛФ не можуть бути маркерами остеопенічних змін, а повинні оцінюватися в комплексі з іншими методами обстеження, зокрема з денситометрією. Вони дають змогу оцінити, як компенсаторні механізми реагують на втрату кісткової тканини, і яких з процесів переважає - кісткоруйнування, чи виснаження процесів кісткоутворення, встановити реакцію на призначену терапію.

Збереження стабільності структури і функції клітинних та внутрішньоклітинних мембран є дуже важливим для нормального проходження обмінних процесів в організмі, зокрема в хрящовій і кістковій тканині. Враховуючи це, ми проаналізували стан ВРОЛ у обстежених хворих і його зміни в залежності від статі та віку пацієнтів, вираженості структурно-функціональних змін в хребті, наявності супутньої патології, змін МЩКТ. Отримані результати свідчили про значну активацію процесів ПОЛ у хворих з НППОХ, на що вказувало достовірне підвищення в крові концентрації таких продуктів ліпопероксидації як ПУ, ДК, МДА. Так, рівень МДА зростав до (4,08±09) мкмоль/л (в контролі (2,27±0,11) мкмоль/л), ДК - до (18,54±0,1) мкмоль/л (17,12±0,04) мкмоль/л), ПУ - до (33,32±0,3) мкмоль/л (31,58±0,1) мкмоль/л). Нами не було відмічено залежності змін ВРОЛ від статі хворих, проте концентрація продуктів ПОЛ зростала з віком та залежала від вираженості клінічних проявів, зокрема, больового синдрому, рентгенологічої стадії остеохондрозу, наявності супутньої патології. Отримані результати свідчили також про інтенсифікацію процесів ПОЛ при радикулопатіях та судинних корінцево-спінальних синдромах в порівнянні з люмбоішіалгією. У хворих з НППОХ відмічалося порушення усіх систем антирадикального захисту. Це проявлялося зниженням вмісту природніх антиоксидантів - ретинолу до (2,11±0,05) ммоль/л (в контролі - (2,58±0,02) ммоль/л), -токоферолу до (16,24±0,20) ммоль/л (20,64±0,20) ммоль/л), активності ферментів антиоксидантного захисту СОД до (10,02±0,1) % блокування (12,03±0,12) %), зменшення рівня ГВ до (1,13±0,02) ммоль/л (1,38±0,02) ммоль/л). Встановлено, що з віком хворих, наростанням важкості клініко-рентгенологічних проявів ОХХ, зміни в антиоксидантній системі захисту поглиблювалися. У пацієнтів молодого і похилого віку, при І-ІІ і ІІІ-ІУ рентгенологічних стадіях остеохондрозу виявлена достовірна (p<0,05) різниця між цими показниками, що зумовлено поглибленням дегенеративних змін у міжхребцевих дисках, їх поширенням на всі елементи хребцево-рухового сегменту, втягненням декількох дисків у патологічний процес.

При достовірному (р<0,05) погіршанні параметрів ПОЛ та АОСЗ у хворих з НППОХ з різною МЩКТ найбільші зміни ВРОЛ відмічалися у хворих з остеопенією та ОП. У хворих з компресійними переломами хребців зазначені показники були достовірно вищі (р<0,05) в порівнянні з такими у пацієнтів з остеопенією.

Виявлені зміни ВРОЛ свідчили про виражене пошкодження структурно-функціональної стабільності мембран та неспроможності АОСЗ нормалізувати процеси ліпопероксидації у хворих з НППОХ. Ці результати послужили обґрунтуванням для включення в комплексну терапію 78 пацієнтів антиоксидантного препарату “pro selenium”.

Терапевтична ефективність запропонованого лікувального комплексу виявилася достовірно вищою в порівнянні з традиційною терапією у хворих з різними клініко-неврологічними варіантами НППОХ (р<0,05). Відмічалася значно менша кількість хворих з відсутністю ефекту від комплексної терапії із включенням “pro selenium”. Традиційна терапія у хворих з різними варіантами НППОХ виявилася найбільш ефективною у пацієнтів з м`язово-тонічною формою люмбоішіалгії і найменш ефективною - при нейродистрофічному синдромі (р<0,05).

Нами виявлено залежність ефективності традиційної терапії від віку пацієнтів, вираженості структурно-функціональних змін у хребті, наявності супутньої патології. Після проведеного традиційного лікування в усіх вікових групах відмічалося достовірне зниження больового синдрому, коефіцієнта симптому Ласега, КВС. Однак, не зважаючи на це, значення всіх цих показників були достатньо високими. У осіб молодого віку показники КВС до кінця терапії були достовірно нижчими, ніж у хворих похилого віку (р<0,05). При аналізі ефективності традиційної терапії у хворих з різним ступенем вираженості вертеброгенного синдрому встановлено, що таке лікування дає ефект при легкому перебігу хвороби (больовий синдром І-ІІ ст., напруження паравертебральних м`язів І-ІІ ст., помірно виражених рухових і чутливих випадіннях). Щодо ефективності традиційної терапії у хворих з різною тривалістю захворювання і кількістю загострень було відмічено більш позитивний вплив у пацієнтів з тривалістю захворювання до 5 років і при невеликій кількості загострень (до 3). Кращий результат відмічався у хворих, у який загострення виникло вперше. Проте і у них покращання стану наступало повільно. Щодо ефективності традиційної терапії у пацієнтів з різним ступенем дегенеративних змін у міжхребцевих дисках, то більшу її ефективність ми виявили у хворих з І-ІІ рентгенологічними стадіями ОХХ. Низька клінічна ефективність такого лікування відмічена нами і при наявності у хворих з НППОХ супутньої патології.

При дослідженні впливу традиційної терапії на стан ВРОЛ у хворих з НППОХ було встановлено, що вона позитивно впливає на метаболічні процеси і функціональну здатність компенсаторно-захисних систем організму. При цьому достовірне зменшення патологічної продукції перекисних форм ліпідів, підвищення функціональної активності АОСЗ було зафіксоване лише в пацієнтів молодого віку, з І-ІІ рентгенологічною стадією остеохондрозу, при больовому синдромі І-ІІ ст. та без супутньої патології. Проте, зазначена терапія виявляла недостатній антиоксидантний ефект у пацієнтів похилого віку, з вираженими структурно-функціональними порушеннями в хребті та при поєднанні з супутньою патологією обмінно-трофічного характеру і наявності остеодефіцитних змін.

Відсутність клінічного ефекту та нормалізації параметрів ВРОЛ у 30-50 % пролікованих хворих у різних підгрупах вказує на недостатню ефективність широко вживаної медикаментозної терапії остеохондрозу хребта і вимагає модифікації методів лікування хворих з різними НППОХ.

Під впливом комплексного лікування із включенням “pro selenium” у хворих усіх вікових груп відмічено достовірне (p<0,05) зниження больового синдрому, коефіцієнта симптому Ласега, КВС і незалежно від віку усі симптоми зменшувалися або зникали в середньому на (2,30,7) дні раніше порівняно з пацієнтами, що отримували лише традиційну терапію.

При аналізі ефективності комплексної терапії у хворих з різним ступенем вираженості вертеброгенного синдрому встановлено її позитивний вплив як при легкому, так і при важчому перебігу захворювання. Звичайно, при слабкому або помірно вираженому больовому синдромі, нерізко виражених рухових і чутливих випадіннях усі прояви загострення регресували швидше, проте і в пацієнтів з КВС 5-6 одиниць уже на 10-12 день він набував значень в межах 2-3 одиниці. Аналізуючи вплив комплексного лікування на клінічну симптоматику у хворих з різною тривалістю захворювання і кількістю загострень, виявлено його достатньо високу ефективність у пацієнтів усіх груп. У хворих з першим загостренням порівняно з тими, що приймали лише традиційну терапію, відмічалася швидша позитивна динаміка усіх симптомів. При комплексній терапії виявили достовірне (p<0,05) зниження КВС при всіх Ro-стадіях ОХХ. На противагу традиційній терапії, яка була здебільшого ефективна при І-ІІ ст. ОХХ, у групі пацієнтів, що приймала “pro selenium”, покращання досягнуто і при ІІІ-ІУ ст. При І-ІІ ст. відмічався повний регрес клінічної симптоматики, а тривалість стаціонарного лікування цих хворих зменшилось на 2-3 дні, ніж при традиційній терапії.

Аналіз показників ПОЛ у хворих з НППОХ, яким в курс лікування включали препарат “pro selenium”, свідчить про її позитивний вплив на синдром пероксидації в усіх групах порівняння за клініко-неврологічним варіантом ПОХ, за віком, вираженістю больового синдрому, тривалістю захворювання, рентгенологічною стадією, змінами МЩКТ. Відмічено, що під впливом такого лікування у хворих з вегето-судинними і нейродистрофічними формами люмбоішіалгії, при тривалості захворювання до 5 років, І-ІІ ст. вираженості больового синдрому, І-ІІ ст. рентгенологічних змін усі показники ВРОЛ наближаються до рівня значень контрольної групи. Включення препарату “pro selenium” нормалізує стан глютатіонової системи АОСЗ, що зумовлено його входженням до складу глютатіонпероксидази. Проведеним дослідженням доведено його позитивний вплив на стан показників ПОЛ у хворих з НППОХ не лише з нормальною та підвищеною МЩКТ, а й у хворих з остеопенічним синдромом. Менш значний вплив на показники ПОЛ у цих пацієнтів у порівнянні з хворими з нормальною МЩКТ пояснюється наявністю у них дегенеративних змін не лише у хрящовій, а й у кістковій тканині. Найменший антиоксидантний вплив виявлено у хворих, у яких на фоні ОП відмічалися компресійні переломи тіл хребців. У них зазначені показники залишалися достовірно вищими навіть у порівнянні з рештою пацієнтів із зниженою МЩКТ, що теж підтверджує наше припущення.

Отримані результати дослідження свідчать, що традиційна терапія у хворих з НППОХ є недостатньою, особливо у пацієнтів з вираженими змінами в поперековому відділі хребта, і у пацієнтів із зниженням МЩКТ. Традиційна терапія не впливає на підвищену продукцію активних форм кисню, внаслідок чого зберігаються умови для хронізації та прогресування патологічного процесу. Лише у 62,2 % пацієнтів групи порівняння вдалося досягнути регресу клінічної симптоматики захворювання, зниження активності процесів ПОЛ та підвищення функціональної здатності антирадикальних систем захисту. В той же час, застосування комплексної медикаментозної терапії в поєднанні з препаратом “pro selenium” дозволяє досягнути покращання у 85,9 % пацієнтів, а у хворих з вегето-судинним та нейродистро-фічним синдромами люмбоішіалгії відповідно у 90,0 % та 85,7 % випадків. За результатами співставлення аналізу ефективності наведених методів лікування хворих на НППОХ, встановлено більш виражений позитивний клінічний та метаболічний ефекти комплексної терапії, яка включала препарат “pro selenium” (Р<0,05).

Зниження МЩКТ у 34 (26,0 %) (17 чоловіків і 17 жінок) хворих з НППОХ до рівня ОП, діагностоване при проведенні двофотонної рентгенівської денситометрії, послужили приводом для застосування у 20 з них (10 жінок і 10 чоловіків) препарату “Кальцемін” фірми SAGMEL, Inc. USA у дозі 1 таблетка тричі на день протягом 3 місяців. Групу порівняння склали 14 пацієнтів, яким даний препарат не призначався. Усім хворим через три місяці проводилося повторне неврологічне обстеження, денситометрія поперекового відділу хребта, визначення рівня кальцію, фосфору, оксипроліну в крові.

Встановлено, що в групі порівняння клінічно покращання відмічалося лише у 7,4 % пацієнтів, у 71,4 % стан залишався стабільним, а в 21,4 % спостерігалося погіршення стану з повторними переломами кісток. Щодо денситометричних показників: у 35,7 % випадках МЩКТ була без змін, а в 64,3 % хворих відбувалася подальша втрата кісткової тканини. Відмічено також відсутність позитивних змін зі сторони показників обміну кісткової тканини та мембранодеструктивних процесів. Комплексна терапія із включенням кальцеміну у хворих з НППОХ на фоні ОП виявилась ефективною (у 80,0 %) хворих. У них покращилося самопочуття, зменшився больовий синдром у попереково-крижовій ділянці, осалгії. 15 (75,0 %) хворих відмовилися від обезболюючих препаратів протягом перших двох-трьох тижнів застосування кальцеміну, а решта 5 - значно зменшили їх дозу. Об'єктивно відмічалося зменшення КВС, больового синдрому, симптомів натягу, напруження паравертебральних м`язів, зріс об'єм рухів у попереково-крижовій ділянці. У жодного з пацієнтів, що приймали кальцемін, не відмічалося повторних переломів кісток. Найбільш виражений клінічний ефект комплексної терапії із включенням кальцеміну відмічався у пацієнтів молодого віку, чоловіків та у 5 жінок в менопаузі. Відсутність суттєвого клінічного ефекту виявлено у 20,0 % пацієнтів (усі жінки в тривалій менопаузі).

Денситометрія поперекового відділу хребта при застосуванні кальцеміну виявляла відсутність подальшої втрати кісткової маси у 6 і її наростання у 10 хворих. За денситометричними показниками найбільший ефект ми відмічали у 5 пацієнтів молодого віку. У них достовірно (р<0,05) підвищувалися значення BMD, Young Adult, Age Matched як у відсотках, так і в одиницях стандартних відхилень. У хворих старшого віку і, зокрема у жінок в менопаузі, відмічалася стабілізація процесу з тенденцією до підвищення МЩКТ.

При застосуванні кальцеміну одночасно відмічено покращання показників обміну кісткової тканини. Це проявлялося у достовірному (р<0,05) підвищенні рівня кальцію крові (до (2,550,16) ммоль/л) порівняно з його показниками до лікування, з деяким зниженням вмісту фосфору до (1,520,11) ммоль/л, співвідношення кальцій:фосфор становило 1,8. Рівень оксипроліну достовірно (р<0,05) знижувався до (22,41,6) мкмоль/л. Показники ЛФ теж достовірно (р<0,05) зменшилися до (2,640,09) ммоль/л. Проведений аналіз впливу запропонованого комплексного лікування у пацієнтів з НППОХ та ОП із включенням кальцеміну на параметри ВРОЛ показав його значну перевагу над традиційним лікуванням. Усі досліджувані показники ліпопероксидації після проведеної терапії покращувалися порівняно із їх значеннями до лікування. У них відмічалося достовірне (р<0,05) зниження МДА, ДК з одночасною нормалізацією показників усіх ланок антиоксидантного захисту.

Отже, у хворих з НППОХ на фоні ОП комплексна терапія із включенням кальцеміну виявилась більш ефективною порівняно з традиційною терапією, про що свідчила позитивна динаміка клінічної симптоматики, покращання денситометричних показників, нормалізація параметрів ВРОЛ.

ВИСНОВКИ

1. В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової проблеми, що полягає у визначенні особливостей остеодефіцитних та мембранодеструк-тивних змін та удоскоконаленні тактики лікування хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу шляхом використання антиоксидантного препарату і комбінованого препарату кальцію з вітаміном .

2. У пацієнтів з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу при схильності до збереження мінеральної щільності кісткової тканини виявлено достовірну вікову втрату кісткової маси, причому в жінок у менопаузі ця втрата відбувається швидше, ніж в чоловіків після 50 років.

3. У пацієнтів з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу старших 50 років відмічається достовірне зниження МЩКТ у стегновій кістці, причому в першу чергу в її губчастій частині. При наявності нейродистрофічного синдрому поперекового остеохондрозу зниження МЩКТ у стегновій кістці проходить швидше.

4. За даними двофотонної рентгенівської денситометрії встановлено, що у хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу може бути різна направленість змін мінеральної щільності кісткової тканини. Нормальна МЩКТ відмічалася у 45 (34,5 %) хворих, підвищена МЩКТ - у 24 (18,3 %) хворих, зижена МЩКТ (остеопороз та остеопенія) виявлені у 62 (47,3 %) хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу.

5. Перебіг неврологічних проявів поперекового остеохондрозу на фоні остеопорозу має особливості у вигляді більшої тривалості захворювання, дебюту больового синдрому, що не зникає поза загостренням, у пацієнтів молодого віку, наявності стійкого сколіозу, посилення клінічних проявів з настанням постменопаузи, виникнення загострень без певних причин, наявність компресійних переломів хребців та інших частин скелету, наявність осалгій, часте поєднання з вродженими аномаліями попереково-крижової ділянки.

6. Показники обміну кісткової тканини достовірно порушуються у хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу при наявності у них остеопорозу в порівнянні з пацієнтами з нормальною МЩКТ. Важливе значення має порушення співвідношення між рівнем кальцію і фосфору (1,6:1 у пацієнтів з остеопорозом проти 2,3:1 у групі контролю). Оцінювати ці показники слід лише комплексно в поєднанні з результатами денситометрії.

7. Ступінь змін параметрів вільно-радикального окислення ліпідів у хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу в стадії загострення залежить від віку хворих, структурно-функціональних порушень, наявності супутньої обмінно-трофічної патології, важкості та клініко-неврологічного варіанту перебігу, ступеня вираженості остеодефіцитних змін.

8. Включення в комплексну медикаментозну терапію природнього антиоксиданту селену покращує клінічний перебіг неврологічних проявів поперекового остеохондрозу у 85,9 % проти 62,2 % в групі порівняння, а у хворих з вегето-судинним синдромом люмбоішіалгії відповідно у 90,0 % випадків і супроводжується відновленням рівноваги в системах перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи захисту. Відмічено позитивний вплив такого лікування і у хворих з остеопенічним синдромом.

9. У 80 % пацієнтів з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу на фоні остеопорозу відмічено високий ступінь позитивного впливу застосування кальцеміну на клінічну симптоматику, денситометричні показники, показники обміну кісткової тканини та синдром мембранодеструктивних змін.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При обстеженні хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу слід виявляти групу ризику виникнення остеодефіцитних змін за наступними особливостями: тривалий перебіг захворювання, дебют больового синдрому, що не зникає поза загостренням, у пацієнтів молодого віку, наявність стійкого сколіозу, посиленням клінічних проявів з настанням менопаузи, виникнення загострень без видимих причин, наявність компресійних переломів хребців чи переломів інших частин скелету, наявність осалгій, наявність вроджених аномалій попереково-крижової ділянки та кил Шморля.

2. Хворим з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу, із групи ризику по виникненню остеодефіцитних змін, з метою своєчасної діагностики у них ранньої втрати кісткової маси та для подальшої адекватної корекції рекомендуємо проводити двофотонну рентгенівську денситометрію.

3. Хворим з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу, особливо при вегето-судинній формі люмбоішіалгії, у похилому віці, при вираженій функціональній недостатності хребта, наявності супутньої патології, а також при наявності остеодефіцитних змін показано включення у комплексну терапію антиоксидантного препарату “pro selenium” протягом двох тижнів у дозі 50 мг тричі на добу.

4. У пацієнтів з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу при наявності остеодефіцитних змін показаний тримісячний курс із включенням кальцеміну (комбінованого препарату кальцію з вітаміном ) в дозі 1 таблетка тричі на день.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шкробот С.І., Сохор Н.Р. Ефективність застосування антиоксидантів у комплексній терапії хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу //Вісник наукових досліджень. - 2000. - №2. - С. 67-68 (Сохор Н.Р. - особисто провела огляд, клінічне обстеження хворих, аналіз ефективності антиоксиданту „pro selenium”, статистичну обробку матеріалу, написання роботи).

2. Шкробот С.І., Сохор Н.Р. Остеопенічний синдром у хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу //Вісник наукових досліджень. - 2000. - №3. - С. 80-82. (Сохор Н.Р. - особисто провела огляд, клінічне обстеження хворих, аналіз результатів, статистичну обробку матеріалу, написання роботи).

3. Шкробот С.І., Сохор Н.Р. Денситометричні показники у хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу //Галицький лікарський вісник. - 2001. - №2. - С. 72-74 (Сохор Н. Р. - провела огляд, клінічне обстеження хворих, аналіз і статистичну обробку матеріалу, написання роботи).

4. Сохор Н.Р. Вивчення стану кісткової тканини у хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу методом подвійної рентгенівської абсорбціометрії //Український вісник психоневрології. - 2001. - Том 9, вип. 1 (26). - С.73-75.