Розробка складу та технології м’якої лікарської форми для лікування тромбофлебіту

УДК: 615.454.1.014:616.14-002

ЗАГОРІЙ ГЛІБ ВОЛОДИМИРОВИЧ

РОЗРОБКА СКЛАДУ ТА ТЕХНОЛОГІЇ М'ЯКОЇ ЛІКАРСЬКОЇ ФОРМИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ТРОМБОФЛЕБІТУ

15.00.01. - Технологія ліків та організація фармацевтичної справи

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата фармацевтичних наук

Харків-2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі заводської технології ліків Національного фармацевтичного університету Міністерства охорони здоров'я України.

Науковий керівник: доктор фармацевтичних наук, професор Чуєшов Владислав Іванович, Національний фармацевтичний університет, завідувач кафедрою заводської технології ліків.

Офіційні опоненти: доктор фармацевтичних наук, професор КАЗАРІНОВ Микола Олександрович Державне підприємство „Державний науковий центр лікарських засобів”, завідувач лабораторією таблеткових лікарських засобів.

Доктор фармацевтичних наук, професор ГЛАДИШЕВ Віталій Валентинович Запорізький державний медичний університет, професор кафедри технології ліків.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, кафедра технології ліків та клінічної фармації

Захист дисертації відбудеться “_2_”_липня_2004 р. о 12 00_годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 64.605.01 при Національному фармацевтичному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного фармацевтичного університету (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 4)

Автореферат розісланий “29” травня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради, д-р біол. наук, проф. Малоштан Л.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За даними медичних статистичних досліджень, захворюваннями венозної системи нижніх кінцівок страждає понад 20% населення, що обумовлює медико-соціальне значення проблеми. Крім того, в значній кількості випадків (майже 1%) при цій патології виникають ускладнення, які супроводжуються стійкою та тривалою інвалідизацією пацієнтів.

Дотепер залишається також проблема лікування варикозної хвороби та її ускладнень, що потребує розробки нових лікарських засобів, в тому числі для місцевого застосування. Асортимент вітчизняних препаратів для місцевого лікування тромбофлебіту обмежений, не завжди відповідає вимогам щодо ефективності та безпеки їх застосування. Крім того, більшість препаратів містять тільки одну-дві діючих речовини , що призводить до однонаправленості дії. В зв'язку з цим розробка та впровадження нових ефективних препаратів, що мають комплексний вплив на патологічний процес, є важливою задачею сучасної фармації. Використання лікарських засобів комбінованої дії дозволяє комплексно впливати на перебіг патологічного процесу, підвищувати ефективність терапії та знижувати ризик можливих ускладнень.

Викладене обумовлює актуальність і перспективність створення нових лікарських препаратів, які за складом діючих та допоміжних речовин відповідають вимогам сучасної медицини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного фармацевтичного університету (“Хімічний синтез, виділення та аналіз нових фармакологічно активних речовин, встановлення зв'язку “структура-дія”, створення нових лікарських препаратів”, № державної реєстрації 0198U007011) та проблемної комісії “Фармація” МОЗ України.

Мета і задачі дослідження. Розробка науково-обгрунтованого складу, технології та методик контролю якості мазі для лікування тромбофлебіту.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:

- проаналізувати літературні джерела з питань місцевої терапії варикозної хвороби нижніх кінцівок та тромбофлебіту;

- провести комплексні фізико-хімічні, технологічні, мікробіологічні, біофармацевтичні та фармакологічні дослідження з метою створення оптимального складу мазі комбінованої дії;

- розробити та обґрунтувати технологію приготування мазі;

- провести дослідження по встановленню основних показників якості розробленого препарату, розробити проект аналітичної нормативної документації (АНД);

- вивчити специфічну активність та біологічну нешкідливість розробленого препарату;

- розробити проект технологічного регламенту виробництва мазі та апробувати його в умовах виробництва.

Об'єкт дослідження - гідрофільні, гідрофобні, абсорбційні мазеві основи, субстанції кислоти мефенамінової, натрію гепарину, мірамістину, троксерутину, димексиду, мазь комбінованої дії під умовною назвою “Веногепар”.

Предмет дослідження - розробка науково-обгрунтованого складу та раціональної технології лікарського препарату для місцевого лікування тромбофлебіту. Дослідження фізико-хімічних, біофармацевтичних властивостей розробленого складу мазі (реологічні характеристики, осмотична активність, термогравіметричний аналіз), розробка методик контролю якості препарату, вивчення його специфічної фармакологічної активності та нешкідливості. Розробка проекту аналітичної нормативної документації, технологічного регламенту виробництва препарату.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених у роботі задач були використані загальноприйняті органолептичні, технологічні, біофармацевтичні, фізико-хімічні (визначення рН, осмотичної активності, реологічних характеристик), математичні, мікробіологічні та біологічні методи, які дозволяють проводити об'єктивну оцінку якісних характеристик мазі на підставі експериментально одержаних та статистично оброблених результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше теоретично та експериментально обгрунтовано склад та раціональну технологію нового лікарського препарату у формі мазі, яка містить натрію гепарин, кислоту мефенамінову, мірамістин, троксерутин та димексид у якості діючих речовин. Носієм даного засобу обрана основа на базі проксанолу-268 з ПЕО-1500.

Вперше вивчені фізико-хімічні, біофармацевтичні властивості мазі та стабільність у процесі зберігання. Визначені умови та термін зберігання.

Вперше доведена потенцююча дія кислоти мефенамінової та димексиду на протимікробну активність мірамістину.

В експерименті на лабораторних тваринах доведена біологічна нешкідливість і специфічна активність мазі комбінованої дії.

Розроблено пристрій для рівномірного розподілу вихідного матеріалу по ширині вібраційного грохоту та проведені його випробування.

За одержаними результатами досліджень подана заявка на винахід до Інституту промислової власності (реєстраційний номер заявки № 2004032285 від 29.03.2004 р.)

Практичне значення одержаних результатів. Створено і запропоновано для практичної медицини новий лікарський препарат для місцевого застосування - мазь „Веногепар”, яка призначена для комплексної терапії тромбофлебіту та його ускладнень.

Розроблено тимчасовий технологічний регламент виробництва мазі “Веногепар”, а також проект АНД, що містить опис методик контролю якості препарату. Технологія виробництва мазі апробована в умовах промислового виробництва на ЗАТ „Фармацевтична фірма “Дарниця”.

Окремі фрагменти роботи впроваджені у навчальний процес ряду вищих навчальних закладів України.

Особистий внесок здобувача. Автором здійснено пошук та аналіз джерел літератури з проблем, що вирішуються; теоретично та експериментально обґрунтовано склад та технологію мазі “Веногепар”; вивчено вплив природи мазевих основ на активність діючих речовин; проведено фізико-хімічні та біофармацевтичні дослідження мазі; відпрацьовані методики кількісного та якісного аналізу препарату; розроблено тимчасовий технологічний регламент та проект АНД; узагальнені результати доклінічних фармакологічних досліджень. Наукові праці опубліковані у співавторстві з Чуєшовим В.І., Рубан О.А, Беркало Н.Н., Грудько В.О., Чуєшовою Г.Ю., Чуєшовим О.В., Заікіним А.П., Яковлєвою Л.В., Філімоновою Н.І.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційної роботи викладені та обговорені на:

ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія”. - Харків, НФаУ, 2003р.

Всеукраїнський науково-практичній конференції „Фармація ХХІ століття”. - Харків, НФаУ, 2002р.

ІІІ Всеукраїнської конференції „Клінічна фармація в Україні”. - Харків, НФаУ, 2002р.

Українській науково-практичній конференції “М'які лікарські засоби в сучасній фармації і медицині”. - Харків, НФаУ, 2002р.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 робіт, у тому числі 5 наукових статей у фахових журналах та 3 тези доповідей.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 139 сторінках машинопису і складається із вступу, огляду літератури (розділ 1), розділу, який присвячено об'єктам та методам досліджень (розділ 2), експериментальної частини (розділи 3-5), загальних висновків, списку використаних літературних джерел та додатків.

Робота містить 23 рисунка та 24 таблиці. Список використаної літератури містить 170 джерел, у тому числі 32 іноземних авторів.

тромбофлебіт троксерутин димексид мазь

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Розробка складу мазі.

У зв'язку із складністю етіопатогенезу тромбофлебіту, складові мазі повинні мати протизапальну, протимікробну, антикоагуляційну, мембраностабілізуючу активність. Тому в якості діючого інгредієнту мазі, що розробляється, ми вважали за доцільне використати нестероїдний протизапальний засіб - кислоту мефенамінову з вираженою протизапальною та анальгезуючою активністю, яка, на відміну від відомих засобів цієї групи, малотоксична і рідко викликає побічні явища.

Особливу роль в терапії варикотромбофлебітів відіграють антикоагулянти, з яких найбільш перспективним засобом лікування гострого тромбофлебіту є гепарин. Гепарин не тільки гальмує коагуляцію крові, перешкоджає утворенню фібрінових тромбів, переважно у венах, але одночасно знижує в'язкість крові і перешкоджає агрегації тромбоцитів. Все це дало підстави для включення натрію гепарину до складу мазі.

Порушення функціонального стану судин мають велике значення у патогенезі тромбофлебіту, в зв'язку з чим до складу мазі нами введено троксерутин, який є унікальним протектором венозної стінки та проявляє виражену протизапальну дію, зменшує проникність капілярів.

Зважаючи на те, що одним з ускладнень тромбофлебіту є перехід у гнійне запалення з утворенням абсцесів і флегмон, визнано доцільним ввести до складу мазі мірамістин, який має виражені антимікробні властивості місцевоімуностимулюючу дію і являє собою поверхнево-активну речовину.

З метою поліпшення проникнення діючих речовин до глибоких шарів дерми до складу мазі нами був введений димексид, враховуючи його властивості швидко проникати крізь пошкоджену шкіру, транспортувати, депонувати і пролонгувати при цьому надходження багатьох лікарських речовин.

Таким чином, теоретичне обґрунтування складу мазі дало можливість прогнозувати її комплексну дію, зокрема протизапальну, протимікробну, антикоагуляційну, мембраностабілізуючу та анальгетичну.

Першим етапом наших досліджень було вивчення антимікробної активності зразків мазей з мірамістином (0,5%), виготовлених на різних за природою основах, склад яких наведений у табл.1.

Найбільшу протимікробну активність до S. aureus, E. coli, Ps. aeryginoza, B.subtilis, C. albicans мали зразки мазі з мірамістином на гідрофільних основах № 6, 7, 8, 9, а саме на поліетиленоксидній основі, поліетиленоксидній основі з пропіленгліколем та основах з проксанолом-268.

На наступному етапі досліджували антимікробну активність зразків мазей з мірамістином, до складу яких додавали кислоту мефенаміновую у кількості 1%, враховуючи те, що дослідженнями останніх років переконливо доведена наявність супутніх антимікробних властивостей у нестероїдних протизапальних засобів.

Таблиця 1. Склад модельних мазевих основ

Встановлено, що введення кислоти мефенамінової до складу зразків мазей дещо підвищує їх антимікробні властивості, особливо зразків на гідрофільних основах, тому можна вважати доцільним сумісне використання у складі мазі мірамістина та кислоти мефенамінової, які володіють синергідною дією відносно основних збудників інфекційного процесу.

Подальшими мікробіологічними дослідженнями було встановлено, що введення до складу зразків димексиду (5%) значно підвищує антимікробний потенціал зразків мазі на поліетиленоксидних та проксанолових основах.

Однією з найголовніших вимог, що висуваються до мазевих основ, є спроможність легко вивільняти діючі речовини та забезпечувати їх належне всмоктування. Тому нами проведені дослідження швидкості та ступеню вивільнення кислоти мефенамінової з мазевих основ методом дифузії у рідке середовище крізь напівпроникну мембрану. Для досліджень були виготовлені зразки мазей з кислотою мефенаміновою (1%) на мазевих основах №1-9.

Для кількісного визначення кислоти мефенамінової в діалізаті було застосовано спектрофотометричний метод в ультрафіолетовій ділянці. За результатами досліджень, мазеві основи відповідно до їх здатності вивільняти кислоту мефенамінову можна розташувати у такій послідовності: основи на базі проксанолу-268, поліетиленоксидна основа, поліетиленоксидна основа з пропіленгліколем, емульсійна основа 1 роду, гель метилцелюлози, основа ХНІХФІ, основа Кутумової, вазелін - ланолінова основа.

Одним з найважливіших показників специфічної дії лікарських препаратів для місцевого лікування запальних процесів є їх осмотична активність. Це пов'язане з необхідністю прояву дегідратаційного впливу лікарського препарату на вогнище запалення і навколишні тканини, що приводить до зменшення набряку, сприяє прискоренню обмінних процесів та нормалізації стану хворого. Ураховуючи те, що можливим ускладненням тромбофлебіту нижніх кінцівок є трофічні виразки, виникає необхідність створення умов, за якими б основа була осмотично активна, тобто добре змішувалась з ексудатом, очищуючи виразку.

Отже, з метою вибору оптимального носія розроблюваної мазі нами були вивчені осмотичні властивості зразків мазей з кислотою мефенаміновою, троксерутином, мірамістином та димексидом, виготовлених на основах, наведених у таблиці 1.

Результати досліду свідчать, що найменшу осмотичну активність мали зразки, виготовлені на основах №1,2,3,4. Зразок №6, виготовлений на проксаноловій основі поглинав 150% рідини, а при додаванні до основи 5% ПЕО-1500 (зразок №9) поглинання рідини збільшувалось до 180%. Найбільш виражену осмотичну дію має зразок на поліетиленоксидній основі (№7) - 320%, тому використання цієї основи для виготовлення мазі для лікування тромбофлебіту недоцільне, так як ця основа буде виявляти виражену дегідратуючу та пошкоджуючу дію на грануляційні тканини.

Результати проведеного досліду дають можливість зробити висновок, що оптимальною осмотичною активністю володіє зразок №9. Така помірна осмотична активність не буде призводить до зневоднення грануляційної тканини та шкіри, прискорюючи очищення виразки від некротичних мас, та усування набряку.

Таким чином, на підставі проведених мікробіологічних і біофармацевтичних досліджень для подальшого вивчення нами обрані гідрофільні мазеві основи: поліетиленоксидна з пропіленгліколем та основа на базі проксанолу -268, до складу якої входило 5% ПЕО-1500.

З метою вибору мазевої основи та концентрації натрію гепарину у складі мазі було проведене скринінгове вивчення різних композицій зразків мазі на моделях термічного запалення лапи у мишей, трансудативного набряку, а також впливу гепарину натрію на реологічні властивості крові.

Дослідження проводились на базі ЦНДЛ НФаУ під керівництвом професора Яковлєвої Л.В.

Склад зразків наведено у табл. 2.

Таблиця 2. Склад дослідних зразків

Скринінгові дослідження протизапальної активності довели, що усі композиції мазі достовірно зменшують вираженість запального процесу.

Дослідження антикоагуляційної дії мазей дозволили визначити склад, який має найбільш виражену антитромботичну дію, а саме зразок мазі №2.

Таким чином, за результатами проведених фармакологічних досліджень було обрано основу мазі -проксанолова основа з ПЕО-1500 та встановлено оптимальну концентрацію натрію гепарину у складі мазі - 10000 ОД.

З метою вибору концентрації мірамістину у складі мазі були приготовані зразки мазі на проксаноловій основі з ПЕО-1500, до складу яких введено мірамістин у кількості 0,1%, 0,3%, 0,5%, 0,8%, 1% та проведено дослідження їх антимікробних властивостей методом дифузії в агаровий гель.

Як видно з даних, наведених на рис.2., найбільш активною слід вважати концентрацію мірамістину 0,5%, тому що подальше збільшення його концентрації не призводить до істотного підвищення активності. Таким чином була обрана концентрація мірамістину у складі мазі - 0,5%.

З метою вибору оптимальної концентрації димексиду досліджувались зразки мазі з мірамістином (0,5%), до складу яких був введений димексид у кількості 1%, 3%, 5%, 7%. Встановлено, що найбільш оптимальною концентрацією димексида у складі мазі слід вважати концентрацію 3%, так як нами доведено, що при збільшенні його концентрації у складі мазі достовірного підвищення активності не відзначається.

На наступному етапі були проведені структурно-механічні дослідження з метою вибору концентрації проксанолу-268 у складі мазевої основи. Встановлено, що найбільш оптимальними споживчими властивостями володіє зразок мазі з вмістом проксанолу-268 - 23%.

Розробка технології мазі.

Для визначення температур введення діючих речовин в основу та температури плавління основи був проведений термогравіметричний аналіз зразків натрію гепарину , кислоти мефенамінової, мірамістину, троксерутину, димексиду. Деріватограма натрію гепарину наведена на рисунку 3.

Натрію гепарин та димексид виявилися термолабільними речовинами, які починали розкладатися при температурі 60 та 500С відповідно. Мазева основа починала втрачати вагу при 800С. Тому натрію гепарин та димексид вводили до мазевої основи при температурі не вище 500С, а основу плавили при 800С.

Зважаючи на те, що кислота мефенамінова не розчиняється у воді, компонентах основи та димексиді, нами був проведений пошук найбільш раціонального способу її введення до складу мазі.

Для цього були приготовані зразки мазей з кислотою мефенамінвою за різними технологіями:

1. Кислоту мефенамінову до мазевої основи вводили у вигляді концентрату у ПЕО-400.

2. Кислоту мефенамінову до мазевої основи вводили у вигляді концентрату у пропіленгліколі.

При проведенні дисперсного аналізу зразків встановлено, що найменшій розмір мають частки кислоти мефенамінової у зразку, який був отриманий при суспендуванні її в пропіленгліколі. Таким чином, був обраний шлях введення кислоти мефенамінової в основу - у вигляді суспензії в пропіленгліколі.

Відомо, що мірамістин розчиняється у пропіленгліколі, це дало можливість оптимізувати технологічний процес та вводити його в мазеву основу у вигляді розчину. Троксерутин та натрію гепарин не розчинні у компонентах основи та димексиді, в зв'язку з чим їх вводили до складу мазі у вигляді водного розчину.

Таким чином, на підставі проведених мікробіологічних, технологічних, фармакологічних і біофармацевтичних досліджень нами розроблено склад мазі для лікування тромбофлебіту під умовною назвою “Веногепар” (г):

Таблиця 3

При виробництві м'яких лікарських форм виникає потреба у попередньому подрібненні та просіюванні речовин, які додаються до мазевої основи. Тому нами було проведено вдосконалення конструкції завантажувального пристрою вібраційного грохоту та проведені його випробування. Реконструкція вібраційного грохоту дозволила забезпечити рівномірний розподіл вихідного матеріалу по ширині вібраційного грохоту і за рахунок цього підвищити його продуктивність при ступені витягання, що вимагається.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Технологічна схема виробництва мазі “Веногепар”

Фізико-хімічні і фармакологічні дослідження мазі під умовною назвою “Веногепар” та розробка методів аналізу.

Реологічні характеристики мазей активно впливають на технологічні (процес диспергування, фасування при виробництві) і споживчі (процес екструзії з туб, зручність і легкість нанесення на шкіру) властивості мазей. Крім того, від структурно-механічних властивостей у значній мірі залежить процес вивільнення діючих речовин та терапевтична ефективність мазей.

Вивчення структурно-механічних властивостей проводили на ротаційному віскозиметрі “Реотест-2” при температурі 2010 (передбачувана температура зберігання мазі та 3410С - температура шкірного покрову людини). З метою більш повної і об'єктивної оцінки споживчих властивостей розробленої мазі, а саме її намазування, були проведені експерименти по визначенню напруги зсуву в діапазоні швидкостей зсуву 125-275 с-1, при яких моделюється намазуваність гідрофільних мазей на шкірний покров.

Визначивши величину напруги зсуву, будували обмежені реограми плину.

Як видно з рисунка, намазуваність мазі є задовільною, бо обмежені реограми плину повністю вкладаються в зону реологічного оптимуму, обмеженого площею багатокутника АБВГДЕКЛМ.

Важливим показником якості, який впливає на стабільність лікарського препарату і характеризує фізико-хімічні процеси, що відбуваються в ній (деструкція окремих компонентів, взаємодія інгредієнтів), та фармакологічну дію, є значення рН . Тому нами було проведено вивчення рН 5% розчинів мазі (потенціометричний метод, ДФУ п.2.2.3 С.17) безпосередньо після приготування і в процесі зберігання при різних температурах. Результати досліджень свідчать, що рН 5% водного розчину мазі знаходиться в межах 5,60-6,57. При зберігання мазі при кімнатній температурі показник рН дещо знижувався, що свідчить про активізацію окисних процесів в мазі. Отримані результати були ураховані нами при розробці рекомендацій щодо умов зберігання мазі.

Для вивчення можливості хімічної взаємодії між компонентами розробленої мазі був проведений термогравіметричний аналіз мазевої основи на базі проксанолу-268, мірамістину, натрію гепарину, троксерутину, димексиду, кислоти мефенамінової , мазі “Веногепар”. За результатами проведеного термогравіметричного аналізу діючих, допоміжних речовин та мазі для лікування тромбофлебіту було встановлено, що термічні ефекти зразків мають подібний характер, що може свідчити про відсутність хімічної взаємодії між компонентами мазі.

З метою стандартизації розробленого засобу нами запропоновані методики якісного та кількісного визначення діючих речовин у складі мазі ”Веногепар”, які ґрунтуються на їх хімічних і фізико-хімічних властивостях.

Ідентифікацію і визначення активності натрію гепарину запропоновано проводити за його здатністю затримувати згортання стандартної баранячої плазми крові. Кількісне визначення мірамістину проводили методом екстрактивної фотометрії по комплексу з бромтимоловим синім.

В ході розробки методики кількісного визначення троксерутину вивчено адсорбцийні спектри троксерутину, кислоти мефенамінової, мірамістину та мазі “Веногепар” в кислому і лужному середовищах. Встановлено неможливість визначення кількісного вмісту троксерутину у складі мазі методом прямої спектрофотометрії. В кислому середовищі довгохвильові максимуми поглинання троксерутину і кислоти мефенамінової перекриваються. В лужному середовищі у троксерутина з'являється смуга поглинання, якій не заважає кислота мефенамінова, цей максимум не проявляється у спектрі мазі, що може бути пов'язано з впливом поглинання допоміжних речовин.

В результаті проведених досліджень розроблено методику кількісного визначення троксерутину методом диференціальної спектрофотометрії лужного розчину по відношенню до нейтрального. Встановлено, що підпорядкування закону Бугера-Ламберта-Бера спостерігається в межах концентрацій від 0,8.10-5 до 4,8 .10-5г/мл; відносна помилка розробленої методики складає 1,78%.

Вміст троксерутину визначали методом диференційної адсорбційної спектрофотометрії лужного розчину по відношенню до нейтрального. Кількість кислоти мефенамінової визначали методом алкілеметрії у спирто-водному середовищі з бромтимоловим синім, а ідентифікацію та кількісне визначення димексиду проводили методом газової хроматографії. Точність і відтворюванність запропонованих методів аналізу доведено результатами статистичної обробки експериментальних даних.

Доклінічні фармакологічні дослідження були проведені на базі ЦНДЛ НФаУ під керівництвом проф. Яковлєвої Л.В.

Протизапальну активність мазі „Веногепар” досліджували на моделі карагенінового набряку у щурів. Встановлена виражена антиексудативна дія мазі “Веногепар”, яка вірогідно не відрізняється від ефективності гелю диклофенаку натрію.

На моделі експериментального тромбозу у кролів досліджена антитромботична дія мазі “Веногепар” та препаратів порівняння - гепаринової мазі та гелю “Аесцин”. Зіставлення антитромботичної та протизапальної дії розробленої мазі та препаратів порівняння дозволяє зробити висновок про її перевагу, що характеризувалось достовірно більш вираженою динамікою лізису тромбу та зменшенням площі запалення. Результати субхронічного досліду по вивченню токсичності мазі свідчать про біологічну нешкідливість мазі „Веногепар”.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. На основі фізико-хімічних, технологічних, мікробіологічних та фармакологічних досліджень розроблено склад і технологію мазі для лікування тромбофлебіту та варикозної хвороби вен нижніх кінцівок.

2. Як діючі речовини до складу мазі введені натрію гепарин, кислота мефенамінова, троксерутин, мірамістин, димексид.

3. За результатами мікробіологічних досліджень обрано оптимальну концентрацію мірамістину - 0,5% та димексиду - 3 % у складі мазі. Фармакологічними дослідженнями обґрунтовано концентрацію натрію гепарину - 10 000 ОД у 100 г мазі.

4. На підставі дослідів по вивченню кінетики вивільнення троксерутину та кислоти мефенамінової з мазевих основ, мікробіологічних, фармакологічних досліджень, вивчення осмотичних властивостей мазевих основ обрано оптимальний носій для мазі - основу на базі проксанолу 268 з ПЕО 1500, осмотичні властивості якої дозволяють запобігати пошкоджуючій дії на грануляційні тканини та забезпечують усунення гнійного виділення.

5. Розроблена технологія мазі під умовною назвою „Веногепар”. На підставі дисперсного аналізу встановлений раціональний шлях введення кислоти мефенамінової до складу мазі - у вигляді концентрату у пропіленгліколі. За допомогою термогравіметричного аналізу обрана оптимальна температура введення діючих речовин в мазеву основу.

6. Розроблено пристрій для рівномірного розподілу вихідного матеріалу по ширині вібраційного грохоту та проведені його випробування.

7. Визначені структурно-механічні властивості мазевої основи та мазі „Веногепар”. Доведено, що консистенція розробленої мазі та мазевої основи є задовільною. Обмежені реограми плину мазі розташовуються в зоні реологічного оптимуму, що підтверджує її добру намазуваність.

8. Досліджені осмотичні властивості розробленої мазі та мазевої основи, встановлено, що вони залежать від рН середовища для діалізу, тобто від фази перебігу ранового процесу.

9. Розроблені методики якісного і кількісного аналізу компонентів мазі, які дозволяють контролювати якість в процесі виробництва та зберігання препарату.

10. Вивчена стабільність мазі при зберіганні і встановлений термін придатності препарату - 2 роки. Методом термогравіметрії встановлено відсутність взаємодії між діючими речовинами у складі мазі.

11. Фармакологічними дослідженнями доведена висока протизапальна та антитромботична активність розробленої мазі та її нешкідливість при тривалому місцевому нанесенні на шкіру.

12. За результатами проведених досліджень розроблена необхідна нормативно-технічна документація, яка підготовлена до представлення в Державний фармакологічний центр МОЗ України. Впровадження мазі „Веногепар” у промислове виробництво планується на ЗАТ „Фармацевтична фірма „Дарниця” м. Київ.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Фізико-хімічні дослідження мазі для лікування тромбофлебіту/ Г.В. Загорій, Г.Ю. Чуєшова, О.А. Рубан, В.І. Чуєшов //Вісник фармації.- 2002.-№2(30).-С.26-30. (Особистий внесок - експериментальна частина, обробка результатів, участь в оформленні статті)

2. Яковлєва Л.В., Беркало Н.М., Загорій Г.В. Скринінгові дослідження фармакологічних властивостей мазі для лікування тромбофлебіту// Вісник фармації.- 2002.- №2 (30).- С.128-130. (Особистий внесок - виготовлення зразків мазі, планування експерименту, оформлення статті)

3. Устройство для равномерного распределения исходного материала по ширине вибрационного грохота и его испытание/А.П. Заикин, Е.А. Рубан, Г.В. Загорий, О.В. Чуєшов, В.И. Чуєшов// Обработка дисперсных материалов и сред.: Междунар. период. сб. научн. тр.- Одесса, 2001.- Вып.11.- С.54-57. (Особистий внесок -участь в розробці завантажувального пристрою, оформлення статті)

4. Загорій Г. Науково-теоретичне й експериментальне обґрунтування технології м'якої лікарської форми - мазі Веногепар (робоча назва) вітчизняного виробництва згідно з вимогами GMP ES//Ліки України.-2003.- №2-3.-С.24-26.

5. Грудько В.А., Загорій Г.В., ЧуешовВ.І. Розробка методики кількісного визначення троксерутину в мазі для лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок//Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики.:Збірник наук. статей. - Запоріжжя, 2004.-Вип.12.-Т.3.-С.37-42. Особистий внесок - планування експерименту, проведення досліджень, обробка результатів)

6. Загорій Г.В., Грудько В.О., Чуєшов В.І. Вибір допоміжних речовин мазі з мефенаміновою кислотою для лікування тромбофлебіту// Фармація ХХІ століття: Зб. тез доп. Всеукр. наук.-практ. конф.- Х., 2002.-С.43-44.

7. Загорий Г.В., Чуешов В.И. Изучение осмотической активности мази „Веногепар”// Клінічна фармація.- 2002.- №3.- С.46.

8. Загорій Г.В. Чуєшов В.І., Філімонова Н.І. Мікробіологічне обґрунтування складу мазі для лікування тромбофлебіту// Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія.: Тез. доп. ІІІ Між нар. наук.-практ.конф. - Х., 2003.-Ч. 1.- С.123.

АНОТАЦІЇ

Загорій Г.В. Розробка складу та технології м'якої лікарської форми для лікування тромбофлебіту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук зі спеціальності 15.00.01. - „Технологія ліків та організація фармацевтичної справи”. - Національний фармацевтичний університет, Харків, 2004.

З використанням системного підходу проведено комплексні дослідження з метою створення мазі для лікування тромбофлебіту та його ускладнень.

На підставі результатів фізико-хімічних, біофармацевтичних і біологічних досліджень розроблено оптимальний склад та обґрунтовано раціональну технологію мазі з натрію гепарином, кислотою мефенаміновою, троксерутином, мірамістином та димексидом. Запропоновано показники якості препарату і методики їх визначення. Досліджена стабільність мазі у процесі зберігання. Проведено доклінічні дослідження розробленої мазі під умовною назвою „Веногепар”.

Ключові слова: мазь, тромбофлебіт, натрію гепарин, кислота мефенамінова, троксерутин, димексид, мірамістин, технологія.

Загорий Г.В. Разработка состава и технологи мягкой лекарственной формы для лечения тромбофлебита.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата фармацевтических наук по специальности 15.00.01.- „Технология лекарств и организация фармацевтического дела”. - Национальный фармацевтический университет, Харьков, 2004.

С использованием системного подхода проведены комплексные исследования с целью создания мази для лечения тромбофлебита и его осложнений.

С целью выбора оптимальной основы мази с натрия гепарином, кислотой мефенаминовой, троксерутином, мирамистином, димексидом были проведены микробиологические исследования, которые показали, что максимальной антимикробной активностью обладают образцы мази приготовленные на гидрофильных мазевых основах, а именно, полиэтиленоксидной и основах на базе проксанола-268. С использованием метода диффузии в агаровый гель была обоснована оптимальная концентрация мирамистина, кислоты мефенаминовой и димексида в составе мази и установлена их синергидная активность в отношении основных возбудителей воспалительного процесса.

Методом диализа через полупроницаемую мембрану изучено высвобождение кислоты мефенаминовой из модельных мазевых основ. Наилучшее высвобождение действующего вещества наблюдается из проксаноловых и полиэтиленоксидных мазевых основ.

Проведенные фармакологические исследования противовоспалительной и антитромботической активности позволили окончательно обосновать выбор основы - проксаноловая с ПЭО-1500 и концентрацию натрия гепарина в составе мази - 10 000 ЕД. Концентрация троксерутина в составе мази выбрана на основе данных литературы. На основании реологических исследований выбрана концентрация проксанола-268 в составе мази - 23%.

С целью разработки оптимальной технологи мази нами обоснован рациональный способ и температурные режимы введения действующих веществ в мазевую основу. Для определения температур введения действующих веществ в основу был проведен термогравиметрический анализ образцов натрия гепарина, кислоты мефенаминовой, мирамистина, троксерутина, димексида. Установлено, что натрия гепарин и димексид являются термолабильными веществами, поэтому их вводили в мазевую основу при температуре 500С. В связи с тем, что кислота мефенаминовая не растворима в воде и компонентах основы, нами проведен поиск наиболее рационального способа ее введения в состав мази. Для этого был изучен дисперсный состав образцов мази в которые кислоту мефенаминовую вводили в виде концентрата в ПЭО-400 (образец №1) и в виде концентрата в пропиленгликоле (образец №2). Установлено, что наименьший размер имеют частицы кислоты мефенаминовой в образце №2. Таким образом, был обоснован путь ее введения в основу - в виде суспензии в пропиленгликоле.

Разработанная схема производства мази легла в основу проекта технологического регламента.

Проведена разработка устройства для равномерного распределения исходного материала по ширине вибрационного грохота и проведены его испытания.

Разработаны методики качественного и количественного анализа действующих веществ мази, которые вошли в проект АНД.

Изучены структурно-механические, осмотические свойства мази, доказана ее стабильность при хранении в течение 2 лет.

Экспериментальная оценка биологических свойств мази под условным названием „Веногепар” показала ее выраженную противовоспалительную, антиэкссудативную и антитромботическую активность в экспериментах на моделях карагенинового отека у крыс и экспериментального тромбофлебита у кролей. Установлено отсутствие токсического действия в субхроническом эксперименте.

Ключевые слова: Мазь, тромбофлебит, натрия гепарин, кислота мефенаминовая, троксерутин, димексид, мирамистин, технология.

Zagoriy G.V. Composition and formulation development of the soft medical form for treating thrombophlebitis.- Manuscript.

A thesis for the Candidate of Pharmacy Degree in speciality 15.00.01.- Technology of Drugs and Organization of Pharmacy.-National University of Pharmacy, Kharkiv, 2004.

Complex studies using systematic approach have been carried out with the aim of creating the ointment for treating thrombophlebitis and its complications.

On the basis of the results of physical and chemical biopharmaceutical and biological investigations the optimal composition has been developed and the rational ointment formulation with sodium heparine, mephenaminic acid, troxerutin, miramistine and dimexide has been grounded.The drug's quality indicators and methods of their identification have been proposed. The stability of the ointment during the process of its storing has been studied. The preclinical trials of the ointment developed under the cod name „Venohepar” have been carried out.

Key words: ointment, thrombophlebitis, mephenaminic acid, troxerutin, dimexide, miramistine, formulation.

Размещено на Allbest.ur