Обґрунтування застосування методу біорезонансної стимуляції в сполученні з препаратом остеогенон у комплексному лікуванні хворих з переломом нижньої щелепи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обґрунтування застосування методу біорезонансної стимуляції в сполученні з препаратом остеогенон у комплексному лікуванні хворих з переломом нижньої щелепи

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Переломи нижньої щелепи та їх ускладнення являють собою не тільки медичну, але і значну соціальну проблему. Хворі з ушкодженнями нижньої щелепи серед усіх травм кісток обличчя складають 72-91%, причому це найбільш працездатна група населення (переважний вік 18-45 років) [Тимофєєв О.О., 1998; Бернадський Ю.І., 1999].

В останні роки відзначається зміна характеру ушкоджень. Вони стають більш тяжкими, множинними, часто сполучаються з черепно-мозковою травмою різного ступеня тяжкості [Терещенко Л.П., 1994; Козлов В.О., 1998].

Кількість переломів збільшується в міру зростання транспортних і побутових травм. Усе це додає проблемі особливу актуальність, що неодноразово підкреслювалося у вигляді програмних питань на авторитетних конференціях і з'їздах лікарів-стоматологів [Ярулина З.І., 1992; Артюшкевич О.С., 1996; Азарченко К.Я., 2001; Біловолоса Р.О., 2001].

Незважаючи на визначені успіхи, досягнуті в лікуванні переломів нижньої щелепи, усе ще висока частота їхніх гнійно-запальних ускладнень, яка коливається в межах від 11 до 37%. Тривалість тимчасової непрацездатності в хворих з переломом нижньої щелепи складає від 3 до 4 тижнів, а при розвитку запальних ускладнень збільшується в 1,5-2 рази [Олександров М.М., 1998; Сулейманов А.М., 1999; Дехтяренко Н.О., 2000].

Для подальшого підвищення якості стомато-травматологічної допомоги в даний час назріла необхідність не тільки в розробці нових засобів більш точного зіставлення і надійної фіксації кісткових фрагментів. Вимагають удосконалення методики консервативного лікування і реабілітації цих хворих, заходи, спрямовані на більш раннє і повноцінне формування кісткового регенерату, профілактику розвитку травматичного остеомієліту. З цих позицій залишаються практично невивченими і перспективними можливості оптимізації умов перебігу процесів репаративного остеогенезу у хворих з переломом нижньої щелепи шляхом місцевого використання біорезонансної стимуляції (БРС) та остеотропного препарату остеогенон.

Накопичені на теперішній час відомості, що стосуються результатів застосування методу біорезонансної стимуляції, свідчать про його виражений трофічний вплив і посилення відновних процесів у різних органах і тканинах, скороченні термінів лікування і реабілітації хворих з переломом нижньої щелепи [Кушнір О.Е., 1999]. Разом з тим, ці дані вимагають серйозного аналізу та систематизації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане на кафедрі хірургічної стоматології Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського та є фрагментом комплексної науково-дослідної теми кафедри «Оптимізація процесів загоєння ран обличчя і шиї» (№ держреєстрації 0195U009969). Автор є безпосереднім виконавцем науково-дослідної роботи.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - підвищити ефективність лікування хворих з переломом нижньої щелепи шляхом включення в терапевтичний комплекс біорезонансної стимуляції і препарату остеогенон.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:

1. Уточнити характерні місцеві і загальні зміни, у хворих з переломом нижньої щелепи за допомогою додаткових методів дослідження.

2. Вивчити особливості змін клітинного і гуморального імунітету, макрофагальної функції, структурно-функціональних властивостей кісткової тканини, мікросудинного русла, а також мембран еритроцитів у хворих з переломом нижньої щелепи при використанні біорезонансної стимуляції.

3. З позицій результатів імунологічних, реографічних досліджень, визначення показників міцності кісткової тканини, щільності мембран еритроцитів оцінити вплив біорезонансної стимуляції, а також сполученного застосування біорезонансної стимуляції і препарату остеогенон на місцевий кровообіг і темпи розвитку кісткового регенерату.

4. Дати клініко-рентгенологічну оцінку ефективності комплексу лікування хворих з переломом нижньої щелепи при введенні в його склад біорезонансної терапії і препарату остеогенон. Простежити найближчі і віддалені результати лікування.

Об'єкт дослідження - зміна імунологічних, біохімічних, реографічних, денситометричних показників та щільності мембран еритроцитів у хворих з переломом нижньої щелепи під впливом біорезонансної стимуляції та препарату остеогенон.

Предмет дослідження - процес загоєння перелому нижньої щелепи в умовах включення в комплекс лікування біорезонансної стимуляції і препарату остеогенон.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети поряд із загальноприйнятими (клінічні, рентгенографічні, статистичні) використовували імунологічні методи дослідження, визначали: CD - маркери (CD³⁺, CD⁴⁺, CD⁸⁺, CD¹⁶⁺, CD²⁰⁺); імуноглобуліни класів А, М, G; циркулюючі імунні комплекси (ЦІК), а також неспецифічні фактори захисту - лізоцим і комплемент. Досліджували біологічну щільность мембран еритроцитів. Здійснювали контроль за місцевою гемодинамікою в ділянці перелому нижньої щелепи (методом реографії). Вивчали властивості кісткової тканини (денситометричні показники, кількість фосфору і кальцію в плазмі крові).

Наукова новизна дослідження. Вперше хворим з переломом нижньої щелепи з метою реабілітації імунної системи і оптимізації регенерації кісткової тканини було здійснено вплив преформованим фізичним фактором на ділянку проекції перелому щелепи за допомогою нового методу апаратної фізіотерапії - біорезонансної стимуляції та у сполученні його з препаратом остеогенон.

У дисертаційній роботі показано, що вихідний імунний статус хворих з переломом нижньої щелепи та його зміни в процесі реабілітації односпрямовані.

Встановлено виражений імунокоригуючий ефект, який виникає у хворих з переломом нижньої щелепи під впливом біорезонансної стимуляції, що виявляється достовірним ростом Т-лімфоцитів і їх субпопуляцій, ліквідацією дисбалансу з боку гуморального імунітету, нормалізацією рівня ЦІК і неспецифічного фактора захисту - лізоциму.

Дано комплексну оцінку імунного статусу хворих з переломом нижньої щелепи, що досліджувався на новому методичному рівні з використанням моноклональних антитіл при різних клінічних характеристиках захворювання до і після лікування.

Практична значимість одержаних результатів. Розроблений спосіб лікування з включенням у терапевтичний комплекс методики біорезонансної стимуляції (на ділянку проекції перелому нижньої щелепи) і препарату остеогенон дозволяє підвищити його ефективність за рахунок потенціювання імунокоригуючого ефекту і приросту індексу кісткової тканини. Спосіб лікування економічно вигідний тому, що вимагає незначних матеріальних витрат, доступний, не пов'язаний з використанням дорогого устаткування і медикаментозних засобів, не впливає на психіку потерпілого.

Використання розробленого способу лікування хворих з переломом нижньої щелепи веде до скорочення числа ускладнень (посттравматичний остеомієліт - на 5%, посттравматична м'язова контрактура - на 5%). Спосіб лікування перелому нижньої щелепи із застосуванням біорезонансної стимуляції і препарату остеогенон впроваджений у роботу хірургічного відділення Євпаторійської міської стоматологічної поліклініки і Республіканської клінічної лікарні ім. М.О. Семашка (м. Сімферополь), стоматологічного відділення Вінницької міської лікарні, другої міської лікарні міста Кривий Ріг, стоматологічної поліклініки міста Херсон. Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрі хірургічної стоматології і кафедрі стоматології факультета післядипломної освіти Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського та на кафедрі хірургічної стоматології Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Особистий внесок здобувача. При виконанні дисертації автор особисто відібрав, проаналізував літературу, яка має відношення до дослідження, визначив мету і задачі дослідження. Зібрав і систематизував фактичний матеріал, провів статистичну обробку, аналіз отриманих результатів та їхню інтерпретацію, сформулював висновки і практичні рекомендації, що випливають з результатів дослідження. Здійснив впровадження матеріалів та їхню апробацію. Підготував наукові дані до публікацій і виступів на конференціях, оформив дисертаційну роботу та автореферат.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорені на І-му (VІІІ) з'їзді стоматологів України (м. Київ, 1999); на другій науково-практичній конференції «Теорія і практика методу цілеспрямованої біологічної корекції» (м. Євпаторія, 2000); на республіканській науково-практичній конференції «Нове в стоматології і щелепно-лицевій хірургії» (м. Харків, 2001); на міжнародній конференції, присвяченій 80-річчю Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава, 2001); на третій науково-практичній конференції «Теорія і практика методу цілеспрямованої біологічної корекції» (м. Євпаторія, 2001). Робота обговорена на розширенному засіданні співробітников кафедр хірургічної, терапевтичної, ортопедичної стоматології, стоматології дитячого віку, стоматології ФПО Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського (м. Сімферополь, 2002), на засідані апробаційної ради «Стоматологія» при Українськой медичной стоматологичной академиї (м. Полтава, 2002).

Публікації. Результати досліджень за темою дисертації опубліковані в 11 наукових працях, у тому числі, 7 статей у журналах, ліцензованих ВАК України, та 3 - у матеріалах науково-практичних конференцій, отриманий 1 деклараційний патент України на винахід №2002075652.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, обговорення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій. Список літератури включає 300 джерел (250 кирилецею і 50 латиницею). Дисертація викладена на 158 сторінках комп'ютерного тексту, містить 16 таблиць, 6 рисунків і 3 витяги з історій хвороб.

Зміст роботи

гуморальний перелом щелепа рентгенологічний

Матеріали і методи дослідження. Клінічний матеріал дослідження оснований на аналізі результатів спостережень, проведених у 120 хворих (чоловічої статі) з переломом нижньої щелепи, що знаходилися на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії Республіканської клінічної лікарні ім. М.О. Семашка (м. Сімферополь) і на амбулаторному лікуванні в Євпаторійській міській стоматологічній поліклініці.

Усім хворим (n=120) діагноз перелому нижньої щелепи був установлений на підставі даних клінічного огляду і додаткових методів дослідження. У групи спостережень ввійшли хворі з найбільш типовою локалізацією перелому: кут і тіло нижньої щелепи в проекції молярів. Потерпілі, що мали супутні серцево-судинні, ендокринні та інші соматичні захворювання, до складу клінічних груп не включалися. Поряд із загальноприйнятим клінічним обстеженням (загальний аналіз крові, сечі, цукор крові, ЕКГ, флюорографія органів грудної клітки), пацієнтам призначали консультації суміжних фахівців (нейрохірурга, отоляринголога, терапевта).

Для обстеження пацієнтів використовували клінічні (опитування, огляд, пальпація, перкусія) і додаткові методи. У перелік останніх увійшли: рентгенографія щелеп; імунологічні - виявлення в крові CD-маркерів: CD³⁺ (T-л), CD⁴⁺ (T-х), CD⁸⁺ (T-c), CD²⁰⁺ (B-л), CD¹⁶⁺ (NK-клітини); визначення ціркулюючіх імуних комплексів; імуноглобулінів класів А, М, G; вмісту лізоцимув плазмі крові; гемолітичної активності комплементу і вивчення біологічних властивостей еритроцитів. Здійснювали контроль за місцевою гемодинамікою (методом реографії). Вивчали властивості кісткової тканини (денситометричні показники, кількість фосфору і кальцію в плазмі крові). Отримання матеріалу для дослідження, а також функціональні виміри проводили на першу та 21 добу лікування.

Імунологічні дослідження. Метод непрямої імунофлюоресценції з використанням моноклональних антитіл [Метод. рекоменд. МЗУ, 1993].

Для виявлення CD-маркерів (CD³⁺ (T-л), CD⁴⁺ (T-х), CD⁸⁺ (T-c), CD²⁰⁺ (B-л), CD¹⁶⁺ (NK-клітини)) у непрямому імунофлюоресцентному тесті використовували «скорочену» панель МКАТ. Дослідження субпопуляцій лімфоцитів методом імунофлюоресценції проводили на імунологічному аналізаторі МУЛ-93 [Бережна Н.М., 1998; Дранник Г.М., 1999].

Визначення ЦІК за методом Haskowa у модифікації Ю.О. Гриневич, О.Н. Алфьорова [Гриневич Ю.О., 1981]. Який оснований на селективній преципітації комплексів антиген-антитіло в 3,75% розчині поліетиленгліколя з наступним фотометричним визначенням щільності преципітату. Результат виражали в одиницях оптичної щільності.

Імуноглобуліни класів А, М, G визначали імуноферментним методом [Engvall E., 1971].

Визначення активності лізоциму проводили методом дифузії в агаровому гелі за методом Osserman, Lawlor у модифікації К.А. Лебедєва та І.Д. Понякіна [Федорцев К.К., 1981]. Принцип даного методу оснований на здатності лізоциму лізирувати вбиту тест-культуру mіcrococcus lysodeіktіcus, дисперговану в шарі агарового гелю. Попереднім етапом реакції є вибір робочої дози ацетонової маси lysodeіktіcus даної серії, що дає в суміші з агаром досить мутний однорідний шар, що забезпечує чіткі зони лізису під впливом на нього лізоциму. При цьому чутливість ацетонової маси mіcrococcus lysodeіktіcus до лізоциму зворотньо пропорційна її кількості.

Визначення гемолітичної активності комплементу проводили за методом О.О. Іванова в модифікації К.А. Лебедєва та І.Д. Понякіна [Миколаївський В.В., 1978]. Для визначення титру комплементу використовували еритроцити барана, сенсибілізовані гемолізином. По кількості комплементу робили висновки щодо вираженості гемолізу, які враховували фотометрично.

Вивчення структурно-функціонального стану кісткової тканини проводилося на першу і 21 добу лікування методом ультразвукової денситометрії [Камінський В.В., 1999; Корж Н.А., 2002] на апараті «Achіlles+Solo» (Lunar Corporatіon, Madіsson, WІ, USA), за допомогою якого визначали наступні параметри: швидкість поширення ультразвуку (ШПУ, м/c); широкосмугове ослаблення ультразвуку (ШОУ, дб/МГЦ); індекс щільності кісткової тканини (ІЩ, %).

Визначення біологічних властивостей еритроцитів. Кислотну резистентність еритроцитів визначали за допомогою фотометра КФК-3-УХЛ-4.2 [Русяєв В.Ф., 1988; Горлов О.О., 1994; Горлов О.О., 2000].

Механічні та електричні властивості інтактних і дослідних еритроцитів pеєстрували в день надходження хворого в стаціонар і через 3 тижні після початку лікування за допомогою кондуктометричного методу [Русяєв В.Ф., 1989].

Реографічний метод дослідження місцевої гемодинаміки. Реографічні дослідження у пацієнтів з переломом нижньої щелепи проводили відповідно до загальноприйнятих рекомендацій [Логинова Н.К., 1982], за допомогою біполярного реоплятизмографа РПГ-2-02. Проводили якісний і кількісний аналіз реограми. Контролем служили показники місцевої гемодинаміки, отримані при обстеженні протилежної здорової сторони.

Статистична обробка результатів. Цифрові показники результатів лабораторних досліджень приведені в міжнародній системі (СІ) та оброблені методами варіаційної статистики. Статистичний аналіз проводили із використанням параметричніх і непараметричних критеріїв (критерій Ст'юдента, Фишера), а також складих методів статистики - кореляційного та регресійного аналізів. Статистичну обробку проводили за допомогою ІBM PC Pentіum ІV, 1000 Hz, MMX, пакета прикладних програм «Anstat», статистичного пакета аналізу даних програми Mіcrosoft Excel XP [Лопач С.М., 2000].

Методи лікування. Усі потерпілі з переломом нижньої щелепи були розподілені на три групи, у кожній - по 40 хворих:

І (основна) група - хворі з однобічним переломом нижньої щелепи (чоловічої статі), у комплексі лікування яких була застосована лише біорезонансна терапія;

ІІ (основна) група - хворі з однобічним переломом нижньої щелепи (чоловічої статі), у комплексі лікування яких була застосована біорезонансна терапія та препарат остеогенон;

ІІІ (контрольна) група - хворі з однобічним переломом нижньої щелепи (чоловічої статі), у комплексі лікування яких застосовувався загальноприйнятий метод лікування [Бернадський Ю.І., 1998].

Таким чином, під спостереженням знаходилося 120 хворих, чоловічої статі з переломом в ділянці молярів і кута нижньої щелепи, у віці від 20 до 48 років.

Усім хворим спочатку проводили мануальну закриту репозицію і фіксацію кісткових фрагментів з використанням дротяних шин із зачіпними петлями (по Тигерштедту). Зуби встановлювали в прикус і фіксували гумовою тягою.

Біорезонансну терапію проводили за наступною методикою: починаючи з 2 дня, щодня протягом 3-4 днів здійснювали вплив апаратом БРС на коміркову зону за стандартною методикою. Для впливу застосовували насадку №3, режим 1, час впливу від 3 до 5 хвилин, тривалість на кожній позиції 10-30 секунд. З 5 дня впливали не тільки на коміркову зону, але і на ділянку проекції перелому нижньої щелепи через шкіру. Поступово збільшували силу (режим 3) і час впливу (до 12 хвилин). Курс лікування сладав 10 процедур.

Остеогенон (осеїн-гідроксиапатитний комплекс), що вирабляєтся підприємством «Пьер Фабр» (Франція), використовували для прийому всередину. Курс лікування препаратом (по 2 таблетки 2 рази на добу) складав 20 днів.

В ІІІ групі лікування проводили за загальноприйнятою методикою (шинування, протизапальна терапія, УВЧ-терапія, електрофорез розчину хлористого кальцію).

Загальна медикаментозна терапія хворих у всіх групах спостережень складає: цефазолін в/м по 0,5х3 рази на добу, 7 діб; розчин хлористого кальцію 10% по 1 столовій ложці 3 рази на добу, 20 діб; полівітаміни «Ундевіт»; діазолін по 0,01х2 рази на добу, 10 діб; анальгетики за показаннем.

Результати дослідження. Дослідження показали, що у хворих з переломом нижньої щелепи до початку лікування мала місце депресія Т-системи імунітету з дисбалансом їхніх субпопуляцій: дефіцитом як CD⁴⁺ (19,38±2,4%), так і CD⁸⁺ (17,41±1,81%), зниженням імуннорегуляторного індексу (ІРІ) за рахунок більш вираженого дефіциту CD⁴⁺. Ці зміни ми зв'язуємо з пригниченням імунної системи внаслідок наявності не саніруваних вогнищ хронічної інфекції, міграцією лімфоцитів у зону хронічного запалення. Не виключено супресирующий вплив на клони Т-лімфоцитів підвищеного рівня ЦІК (до 0,08±0,01 ум. од.), що пояснює наявність зворотної кореляції між CD³⁺ і ЦІК. У той же час, дефіцит CD³⁺ - 44,76±2,21%, а також недостатня супресорна активність CD⁸⁺ у сукупності зі зниженням кількості і порушенням регуляторної функції CD⁴⁺ супроводжувалися посиленням антитіло - і аутоантитілоутворення, що проявилося достовірним підвищенням середніх показників ІgА до 2,1±0,27г/л, ІgМ до 1,6±0,2г/л (р<0,05), збільшенням концентрації ЦІК (р<0,001). Значно зниженою (р<0,001) була і концентрація неспецифічного фактора захисту - лізоциму (до 12,15±3,58 мкг/мл), що свідчило про недостатню макрофагальну функцію. Рівень комплементу істотно не відрізнявся від показника норми.

У хворих з переломом нижньої щелепи перед початком лікування спостерігалося достовірне зниження (до 1540±9,59 м/с), порівняно з нормою (1574±7,1 м/с), швидкості поширення ультразвуку (р<0,001). Значення широкосмугового ослаблення ультразвуку (107,3±3,2 дБ/МГц) та індексу щільності кісткової тканини (90,71±2,03%) були вірогідно зниженими (р<0,05). В обстежених потерпілих було також виявлене зниження рівнів кальцію (1,91±, 0046 ммоль/л) і фосфору (0,72±0,017 ммоль/л) в плазмі крові (р<0,01). Усе це дозволяє судити про те, що в хворих присутній остеопенічний синдром, обумовлений, на наш погляд, недостатністю надходження кальцію і фосфору в організм, і, імовірно, ослабленням його внаслідок частого застосування алкоголю і табакопалення.

Аналіз стану мембран еритроцитів показав, що в хворих з переломом нижньої щелепи знижені R_o до 541,5±7,5 Ом, а₂ до 0,091±0,009 ум. од., Т_max до 33,71±2,69 сек. у той час, як V_max вірогідно підвищений (9,09±0,5%, при р<0,001).

При реографічному дослідженні, проведенному в зоні локалізації перелому нижньої щелепи, виявлене зниження реографичного індексу до 0,54±0,09 Ом/сек., відносного об'ємного пульсу до 0,28±0,02% о, збільшення відносного показника в до 125±3%, зниження кута катакроти до 18±2є, що свідчило про порушення як артеріального, так і венозного кровотока в зоні перелому.

Зазначеним судинним порушенням відповідало зниження показників стану мембран еритроцитів, це сприяло погіршенню реологічних властивостей крові і її транспортної функції, робило гнітючу дію на консолідацію перелому. Результати показників стану мембран еритроцитів представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Показники стану мембран еритроцитів у хворих с переломом нижньої щелепи до і після лікування

Таким чином, результати клінічних, лабораторних і функціональних методів дослідження в хворих з переломом нижньої щелепи, здійснених у першу добу лікування, дозволили знайти істотні порушення з боку імунного статусу, стану кісткової тканини, реологичних властивостей крові і судинного русла, що визначають пригничення трофіки кісткової і м'язової тканини в зоні травми. Останнє обумовлювало необхідність використання лікувальних заходів, спрямованих на усунення виявлених зрушень.

Оцінюючи ефективність реабілітаційних заходів, ми враховували клінічні і загальноприйняті лабораторні показники у співвідношенні з перерахованими імунологічними параметрами. У пацієнтів перших двох груп, комплексна терапія яких включала вплив фізичним фактором (БРС) на проекцію перелому нижньої щелепи, виявлена достовірна позитивна динаміка по ряду імунологічних показників, при цьому більш виражена по своїй вагомості у ІІ групі спостережень.

У І та ІІ групах, представники яких пройшли з метою імунокорекції курс біорезонансної стимуляції на ділянку проекції перелому нижньої щелепи, зареєстроване достовірне збільшення значень CD³⁺ (р<0,01) і CD⁴⁺ (р<0,05), а також ІРІ, в зв`зку з переважним ростом CD⁴⁺. На наш погляд, це викликано тим, що під впливом біорезонансної стимуляції відновлюється біоритмологічна активність системи мікроциркуляції біля щелепних тканин на рівні артеріовенозного балансу.

Місцевий вплив біорезонансної стимуляції на гуморальну ланку імунітету та його функціональну активність призводив до дублювання функцій імуноглобулінів іншими компонентами імунної системи, рівень яких у процесі лікування вірогідно підвищувався, або мав тенденцію до росту (CD³⁺, CD⁴⁺, CD⁸⁺, CD¹⁶⁺, лізоцим).

Вираженням впливу використанного фізичного нормалізуючого фактора на гуморальну ланку імунітету (шляхом ліквідації або зменшення дефіциту CD³⁺, CD⁴⁺, CD⁸⁺) стала корекція рівня ЦІК, пов'язана зворотним сильним і середнім кореляційним зв'язком з динамікою вищезгаданих показників клітинної ланки імунітету та ІРІ. З іншого боку, даний кореляційний зв'язок може бути свідченням можливої супресорної дії ЦІК на популяцію Т-лімфоцитів, ліквідація котрої в процесі лікування призводить до достовірної позитивної динаміки Т-лімфоцитів та їхніх субпопуляцій. Результати імунологічних обстежень після лікування представлені в табл. 2.

Таблиця 2. Показники клітинної и гуморальної ланки імунітету у хворих с переломом нижньої щелепи після лікування

На тлі проведеного лікування в основних групах ми спостерігали достовірне зростання показників структурно-функціонального стану кісткової тканини: ШПУ, ШОУ, ІЩ, вмісту кальцію та фосфору в плазмі крові. При цьому найбільш достовірний приріст цих показників зареєстрований у хворих ІІ групи. Ці дані свідчать про те, що позитивний ефект був зумовлений включенням у комплекс лікування біорезонансної стимуляції, яка за допомогою повітряного струменя впливала на білящелепні м'які тканини, поліпшуючи в них трофіку, що, в свою чергу, позитивно відбилося на процесі мінералізації первинної кісткової мозолі. В ІІ групі цей вплив був посилений прийомом хворими препарату остеогенон, що також прискорює процеси мінералізації і поліпшує показники структурно-функціонального стану кісткової тканини. Результати структурно-функціонального стану кісткової тканини після лікування представлені в табл. 3.

Порівняльний аналіз отриманих даних дозволив встановити, що реографічні показники в основних групах спостережень вірогідно покращилися, в порівнянні з результатами, зафіксованими до початку лікування. Це пояснюєтся тим, що біорезонансна стимуляція є варіантом вібростимуляції, вібромасажу, здійснюваного струменем повітря із саморегулюючою тактовою частотою на масуючі тканини. Внаслідок її впливу відбувається поліпшення місцевої гемодинаміки, що призводить до прискорення мінералізації кісткового регенерату і, відповідно, скороченню термінів клінічної і рентгенологічної консолідації перелому нижньої щелепи. Результати спостережень реографічних показників після лікування представлені в табл. 4.

Таблиця 3. Показники структурно-функционального стану кісткової тканини у хворих с переломом нижньої щелепи після лікування

Таблиця 4. Реографічні показники у хворих с переломом нижньої щелепи після лікування

У третій (контрольній) групі, пацієнти якої не одержували біорезонансної стимуляції, нами також виявлена позитивна динаміка змін вивчаемих показників, але вона була не вірогідна.

Клінічна ефективність реабілітаційних заходів, в залежності від варіантів лікування, також була більш високою у хворих, що поряд із загальноприйнятим лікуванням пройшли курс біорезонансної стимуляції у сполученні з застосуванням препарату остеогенон. Так, у другій клінічній групі в ході проведеного лікування ускладнення гнійно-запального характеру спостерігали в 2 пацієнтів (5%), в І групі - у 4 (10%), в ІІІ групі - у 6 (15% спостережень). Аналіз віддалених результатів лікування (через 6 і 12 місяців після травми) показав, що в І групі спостережень загострення посттравматичного остеомієліту виникло в 1 постраждалого (1,2%). В ІІІ (контрольній) групі порівняння ускладненя захворювання спостерігали в 2 пацієнтів (2,5%), ще в 2 хворих (2,5%) виникла посттравматична м'язова контрактура. В ІІ (основній) групі пацієнтів подібних ускладнень не спостерігали.

Таким чином, результати проведеного порівняльного дослідження ефективності різноманітних консервативних комплексів лікування, використаних у хворих з переломом нижньої щелепи, свідчать, що використання принципово нового методу апаратної фізіотерапії (БРС) на ділянку проекції перелому нижньої щелепи дозволяє усунути функціональні відхилення в імунній системі шляхом активації природних механізмів регуляції, дає можливість підвищити ефективність стаціонарного та амбулаторного лікування хворих і одержати більш виражений імунокоригуючий ефект, ніж при використанні традиційного підходу. Крім того, доступність, зручність застосування, відсутність ускладнень і побічних дій вказують на те, що біорезонансна стимуляція є перспективним і безпечним немедикаментозним спосіб неспецифічної стимуляції остеогенезу.

Комбінований вплив біорезонансної стимуляції і препарату остеогенон, за даними клінічних, лабораторних і функціональних методів дослідження, вірогідно сприяли більш високому приросту індексу щільності кісткової тканини (р<0,001), що сполучається з підвищенням рівнів кальцію та фосфору в плазмі крові (р<0,001), позитивними змінами з боку імунної системи, а також функціональних можливостей мікросудинного русла і мембран еритроцитів.

Висновки

В дисертації автором проведене теоретичне обґрунтування і нове рішення науково-практичної задачі, яке спрямоване на удосконалення методів лікування і профілактики розвитку ускладнень запального характеру хворих з переломом нижньої щелепи.

1. У хворих з переломом нижньої щелепи відзначаються виражені зміни імунного статусу, структурно-функціонального стану кісткової тканини, мікросудинної трофіки, а також еластичних властивостей мембран еритроцитів.

Зміни імунного статусу зумовлені виникненням імунного дисбалансу, що виявляється достовірним зниженням рівнів CD³⁺, CD⁴⁺, ІРІ, лізоциму, гіперпродукцією Іg А (р<0,001).

Порушення структурно-функціональних властивостей кісткової тканини хворих із переломом нижньої щелепи характеризуються зниженими денситометричними параметрами, що дозволяють виявити остеопенічний синдром у 75% хворих.

Виникнення перелому нижньої щелепи веде до зміни щільності та еластичності мембран еритроцитів, що негативно відбивається на стані основних параметрів: знижується R_o - проникність мембран еритроцитів (на 11,24%), а₂ - мембранна еластичність (на 7,56%); порушується осмотична стабільність мембран, яка проаналізована двома показниками, Т_max - час розвитку максимальної швидкості гемолізу (знижується на 26,36%) і V_max - абсолютний показник, виражений у% від кінцевого світлопропускання (підвищується на 73,80%).

2. Результати застосування методу біорезонансної стимуляції у хворих з переломом нижньої щелепи показують його нормалізуючий вплив на стан клітинного і гуморального імунітету, макрофагальної функції, структурно-функціональних властивостей кісткової тканини, мікросудинних порушень і мембранних характеристик еритроцитів.

3. Комбіноване застосування біорезонансної стимуляції і препарату остеогенон у хворих з переломом нижньої щелепи сприяє вірогідно більш високому приросту індексу щільності кісткової тканини (р<0,001), що сполучається з підвищенням рівнів кальцію та фосфору в плазмі крові (р<0,001), функціональних можливостей мікросудинного русла і мембран еритроцитів, з позитивними змінами з боку імунної системи.

4. Підсумки проведених клінічних і рентгенологічних досліджень свідчать про ефективність розробленого способу лікування хворих з переломом нижньої щелепи. Позитивні найближчі результати лікування в ІІ (основній) групі зареєстровані в 95% випадків (в І - 90% і в ІІІ - 85%). Віддалені позитивні результати лікування в ІІ (основній) групі склали 100%, в І - 97,06%, в ІІІ - 87,88%.

Практичні рекомендації

1. В комплекс обстеження хворих з переломом нижньої щелепи крім клінічних, рентгенологічних і лабораторних досліджень доцільно включити проведення ультразвукової денситометрії з метою виявлення структурно-функціональних порушень кісткової тканини і контролю ефективності проведеної терапії.

2. У комплексну терапію хворих з переломом нижньої щелепи для підвищення її ефективності варто застосувати курс біорезонансної стимуляції за наступною методикою. Починаючи з другого дня лікування і протягом 3-4 діб, проводити вплив апаратом біорезонансної стимуляції на коміркову зону, використовуючи насадку №3, режим 1. Час впливу від 3 до 5 хвилин, тривалість на кожній позиції 10-30 секунд. З 5 дня впливають не тільки на коміркову зону, але і на тканини в зоні проекції перелому нижньої щелепи через шкіру. При цьому необхідно поступово збільшувати силу (режим 3) і час впливу (до 12 хвилин). Оптимальний курс лікування - 10 процедур.

При наявності остеопенічного синдрому в хворих з переломом нижньої щелепи, а також для прискорення процесу мінералізації кісткового регенерату, рекомендується комбіноване призначення біорезонансної стимуляції та препарату остеогенон: по 2 таблетки 2 рази на добу протягом 20 діб.

Список опублiкованих праць за темою дисертацiї

1. Каладзе К.Н., Безруков С.Г. Влияние биорезонансной стимуляции и препарата остеогенон на процесс консолидации перелома нижней челюсти // Вісник стоматології. - 2003. - №2 (39). - С. 22-27. (Здобувачем особисто проведені клінічні обстеження, аналіз статистичного матеріалу, підготовка матеріалів до друку).

2. Безруков С.Г., Каладзе К.Н. Физиотерапия при лечении переломов нижней челюсти // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2000. - Т. 6, №4. - С. 53 - 57. (Здобувачу належить участь у зборі літератури, підготовці матеріалів до друку).

3. Каладзе К.Н. Эффективность физиофармакотерапии при переломах нижней челюсти // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2001.-Т. 7, №4.-С. 49 - 51.

4. Каладзе К.Н. Влияние биорезонансной стимуляции и препарата остеогенон на жесткость мембран эритроцитов у больных с переломом нижней челюсти // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2002. - Т. 8, №4. - С. 15 - 17.

5. Каладзе К.Н. Иммунологическое обоснование применения биорезонансной стимуляции в комплексном лечении больных с переломом нижней челюсти // Таврический медико-биологический вестник. - 2002. - Т. 5, №3.-С. 88 - 92.

6. Каладзе К.Н., Горлов А.А., Каладзе Н.Н. УФ-облучение и биорезонансная стимуляция (БРС): теоретические аспекты сочетанного применения в клинической практике // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2002. - Т. 8, №2. - С. 51 - 53. (Здобувачу належить участь у зборі літератури, підготовці матеріалів до друку).

7. Безруков С.Г., Каладзе К.Н. Влияние физио-фармтерапии на динамику показателей местной гемодинамики у больных с переломом нижней челюсти // Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Геогиевского «Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения» - Т. 138, Ч. 1. - Симферополь: Издательский центр КГМУ. - 2002. - С. 16-21. (Здобувачем особисто проведені клінічні обстеження, аналіз статистичного матеріалу, підготовка матеріалів до друку).

8. Пат. 55153 А Україна, МКБ А61В5/05. Пристрій для кондуктометричного дослідження еритроцитів: Деклараційний патент 55153 А Україна, МКБ А61В5/05. Горлов О.О., Чирський М.В., Русяєв В.Ф., Рибалко С.Ю., Бояркін В.О., Каладзе К.М. (UA). - №2002075652; Заявл. 09.07.2002; Опубл. 17.03.2003, Бюл. №3. (Здобувачем особисто проведені клінічні обстеження, визначальною є участь в розробці, описі винаходу та оформленні до друку).

9. Каладзе К.Н. Обоснование применения биорезонансной терапии при переломах нижней челюсти / Матер. междунар. науч.-практ. конф. «Санаторно-курортная реабилитация детей, пострадавших вследствие аварии на ЧАЭС» // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2001. - Т. 7, №2. - С. 13.

10. Каладзе К.Н. Состояние регинарной гемодинамики у больных с переломами нижней челюсти при применении физиофармакотерапии /Матер. II Респуб. конгр. курортологов и физиотерапевтов Крыма // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2002. - Т. 8, №2. - С. 22 - 23.

11. Каладзе К.Н. Обоснование применения метода биорезонансной стимуляции в сочетании с препаратом остеогенон в комплексном лечении больных с переломом нижней челюсти / Матер. III Респуб. конгр. курортологов и физиотерапевтов Крыма // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2003. - Т. 9, №2. - С. 37.

Размещено на Allbest.ru