Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

УДК 616.61-053.2-056.7-07-084

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КРИТЕРІЇ ФОРМУВАННЯ "ГРУП РИЗИКУ" РОЗВИТКУ МУЛЬТИФАКТОРНОЇ ПАТОЛОГІЇ НИРОК У ДІТЕЙ

14.01.10 - педіатрія

КУЛАЧКОВСЬКА ІРИНА ЮРІЇВНА

Львів - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник:

Гнатейко Олег Зіновійович, доктор медичних наук, професор, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб.

Офіційні опоненти:

Юрцева Алла Петрівна, доктор медичних наук, професор, Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб.

Майданник Віталій Григорович, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії № 4.

Провідна установа: Інститут охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України, м. Харків.

Захист дисертації відбудеться "06" листопада 2004 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.600.04 при Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України (79010, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розісланий "04" жовтня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук А.І. Попович.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За поширеністю захворювання нирок посідають друге місце в патології дитячого віку після захворювань органів дихання. Середній показник частоти нефропатій у країні становить 29-33 на 1000 дітей, причому, стійкою є тенденція до зростання кількості дітей з патологією сечовидільної системи, особливо у промислових містах. Протягом останніх років звертає на себе увагу атипова клінічна картина захворювань сечовидільної системи, переважання хронічних, латентних форм (Б.Я. Резнік і співавт., 1997; Т.Б. Сенцова, 1997; І.В. Руда, 2003). Без-або малосимптомні варіанти вчасно не діагностуються і надалі можуть зумовлювати інвалідизацію дітей (Д.І. Зелінська, 1998). Незважаючи на великі діагностичні можливості, правильний діагноз, наприклад, пієлонефриту встановлюють лише у 30 % випадків (Л.А. Пиріг, 1995). Отже, проблемою, яка потребує якомога швидшого вирішення, є пошук маркерів схильності до ниркової патології, що дозволить розпізнавати захворювання на стадії пограничного стану (М.С. Ігнатова, 2000; Г.А. Маковецька і співавт., 2000). Провідним напрямком досліджень в галузі дитячої нефрології сьогодні є генетичні аспекти нефритів, велика увага надається молекулярно-генетичним і цитогенетичним методам діагностики захворювань нирок, оскільки вони змінюють підхід до терапевтичної та профілактичної тактики (М.С. Ігнатова, 2002).

Генетична сприйнятливість (чи резистентність) організму до хвороби певною мірою залежить від індивідуальних особливостей його тканин, зокрема від специфіки HLA-антигенного спектру (L.J. Reichert et al., 1998). Встановлено асоціативні зв'язки окремих HLA-антигенів з пієлонефритом (В.Г. Майданник і співавт., 2000), гострим гломерулонефритом, ідіопатичним нефротичним синдромом, деякими спадковими нефропатіями, а також з характером перебігу патологічного процесу, чутливістю до гормонотерапії (Г.М. Дранник, 1990; В.А. Корнеєва, 1991; F. Bouisson et al., 1995; K. Mori et al., 1996, A. Haeffner et al., 1997; R.W. Vaughan et al., 1998; A. Krasowska-Kwiecien et al., 2001; J.A. Kari et al., 2001). Поодинокими є повідомлення про зв`язок захворювань нирок з цілим комплексом HLA-детермінант (гаплотипом), який дитина успадковує від батьків (У.Б. Болтаєв, 1990; C.C. Lagueruela et al., 1999). Хоча генетичні маркери деяких нефропатій і встановлені, важливим етапом у вивченні схильності чи резистентності до захворювань сечовидільної системи є імуногенетичний аналіз здорового населення тієї місцевості, де планується подальше обстеження хворих осіб. Доцільність HLA-типування в різних популяційних групах доведена дослідниками K. Fleischhauer et al., 1996; E.A. Trachtenberg et al., 1996; M. Mizuki et al., 1997; Л.М. Казакова і співавт., 1999. В Україні такі дослідження також вже розпочаті і втілюються у практику, охоплюючи якомога більшу кількість людей (Р.П. Павлюк і співавт., 1985; Л.І. Тимошенко, 1986; Є.Н. Бай, 1986). З п`яти геногеографічних зон, виділених на території нашої країни, мало вивченою залишається Карпатська. У літературі не виявлено робіт, які стосуються аналізу генетичної дистанції між жителями Львівщини та іншими групами, що населяють Україну, а також Європу. Залишається невивченим питання асоціативних зв'язків між HLA-антигенами (фенотипами, гаплотипами) і дисметаболічною нефропатією, пієлонефритом, аномаліями розвитку нирок у дітей Західного регіону України. На сьогоднішній день не встановлені імуногенетичні маркери схильності до розвитку згаданих нефропатій для дітей Львівщини. Дані про параметри HLA-системи у жителів Карпатської геногеографічної зони збагатять галузь медичної генетики, яка вивчає захворюваність в різних популяціях і при різних умовах зовнішнього середовища, розширять можливості імунодіагностики і визначення ступеня ризику виникнення окремих нефропатій, що може застосовуватися при проведенні медико-генетичного консультування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради медичного факультету №2 Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України 28 квітня 1998 р. Дисертаційна робота є частиною планової комплексної науково-дослідної роботи Інституту спадкової патології АМН України та кафедри пропедевтики дитячих хвороб Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького "Дослідження впливу екогенетичних факторів хімічного забруднення довкілля на організм дітей і репродуктивну функцію жінок. Етап: вивчення мутагенного та тератогенного ефекту хімічного навантаження довкілля в онтогенезі людини та особливості перебігу нефро-, тиреопатій в динаміці лікування" (№ держреєстрації 0196 U 006741).

Мета роботи. Розробити критерії формування "груп ризику" розвитку нефропатій у дітей на основі визначення ролі HLA-системи у виникненні і характері перебігу захворювань сечовидільної системи.

Задачі дослідження:

Визначити роль генетичних і середовищних факторів у виникненні дисметаболічної нефропатії (ДМН), хронічного необструктивного пієлонефриту (ХНПН) і вроджених вад розвитку нирок (ВВРН).

Провести генетичний аналіз основних параметрів HLA-системи здорових представників львівської популяції і хворих дітей з нефропатіями.

Виявити HLA-антигени, -фенотипи, -гаплотипи, які асоціюються зі сприйнятливістю і резистентністю до захворювань нирок, а також з характером і важкістю перебігу патологічного процесу.

Визначити ступінь ризику виникнення патології сечовидільної системи залежно від HLA-антигенного спектру тканин дитини.

Встановити критерії формування "груп ризику" розвитку нефропатій у дітей.

Об'єкт дослідження: діти з дисметаболічною нефропатією, хронічним необструктивним пієлонефритом, вродженими вадами розвитку нирок.

Предмет дослідження: антигени головного комплексу гістосумісності у хворих з нефропатіями.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач використовувалися клініко-лабораторні, радіологічні, імуногенетичні методи дослідження, клініко-генеалогічний аналіз. Типування лейкоцитарних антигенів проводили у мікролімфоцитотоксичному тесті P.S. Terasaki, 1978. Ідентифікація антигенів здійснювалася з використанням панелі стандартних антилейкоцитарних сироваток, які відкривають 55 специфічностей системи HLA, що входять до складу локусів А (18), В (33), С (4) (Республіканський центр імунологічного типування тканин АТ "Гисанс", Санкт-Петербург, Росія).

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше встановлено частоту HLA-антигенів, -фенотипів, -гаплотипів, гаметну асоціацію серед здорових представників популяції українців, що проживають в Західному регіоні України. Проведено аналіз генетичної дистанції між жителями Львівщини і представниками популяцій інших регіонів України, а також деякими групами населення Європи. За допомогою аналізу HLA-системи вивчено і встановлено генетично зумовлену схильність до дисметаболічної нефропатії, хронічного необструктивного пієлонефриту, вад розвитку органів сечовидільної системи серед жителів Карпатської геногеографічної зони. Вперше визначено зв`язки клінічного перебігу пієлонефриту і типу вродженої аномалії нирок з конкретним фено- і гаплотипом, які характерні саме для дітей Львівщини. Обгрунтовано протекторну роль окремих HLA-детермінант у розвитку ДМН, ХНПН, ВВРН у дітей. Вперше виділено імуногенетичні критерії формування "груп ризику" розвитку ДМН, ХНПН, ВВРН у дітей Львівщини.

Практичне значення роботи. Встановлені генетичні параметри HLA-системи здорових дітей, що проживають у м. Львові та області, придатні для визначення ризику виникнення, уточнення діагнозу і прогнозу інших захворювань як контрольні дані. Обґрунтовано доцільність використання виявлених імуногенетичних маркерів нефропатій для ранньої діагностики і прогнозування перебігу ДМН, ХНПН, ВВРН. Сформульовано практичні рекомендації щодо формування "груп ризику" розвитку ДМН, ХНПН, ВВРН у дітей, як одна з можливостей попередження переходу у хворобу. Запропоновано нові підходи стосовно імуногенетичного обстеження батьків дітей з нефропатіями для встановлення можливих комбінацій HLA-антигенів і ступеня ризику виникнення ДМН, ХНПН, ВВРН у решти їх потомства. Рекомендовано включати в комплекс обстеження дітей з ХНПН і ВВРН HLA-типування для прогнозування характеру перебігу пієлонефриту, визначення ризику розвитку вторинного пієлонефриту у хворих з аномаліями розвитку нирок.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати роботи впроваджені у практичну діяльність неврологічного відділення Львівської міської дитячої клінічної лікарні, відділення старшого дитинства Львівської обласної дитячої клінічної лікарні, Львівського міжобласного медико-генетичного центру, Закарпатського і Тернопільського обласних медико-генетичних кабінетів, Чернівецької обласної медико-генетичної консультації, що підтверджується актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно проаналізовано патентну документацію, вітчизняну та зарубіжну науково-медичну літературу, обґрунтовано актуальність обраної теми роботи і відповідність її сучасним тенденціям дитячої нефрології, визначено мету і завдання, а також об`єм та методи дослідження хворих. Автор дисертації особисто здійснювала обстеження дітей з нефропатіями, клініко-генеалогічне дослідження. Самостійно проведено статистичну обробку отриманих результатів, їх аналіз, обговорення та подальше послідовне впровадження у практику. Автором запропоновано нові підходи до ранньої діагностики нефропатій у дітей і сформульовано практичні рекомендації для педіатрів та медико-генетичних консультацій щодо формування "груп ризику" розвитку патології нирок серед дитячого населення Західного регіону України.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були представлені на І Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (м. Тернопіль, 1997 р.), І Національному конгресі України з імунології, алергології та імунореабілітації (м. Алушта, Крим, 1998 р.), V науково-практичній конференції "Актуальні питання алергології, клінічної і лабораторної імунології" (м. Київ, 2000 р.), науково-практичній конференції "Антибактеріальна, протизапальна та імуноактивна терапія в педіатрії (м. Київ, 2000 р.), засіданні Львівської обласної асоціації педіатрів. Дисертаційну роботу розглянуто і рекомендовано до захисту на спільному засіданні кафедри пропедевтики дитячих хвороб Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького і відділення клінічної генетики Інституту спадкової патології АМН України (15 вересня 2003 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, з них 3 журнальні статті у наукових фахових виданнях України, 4 - тези доповідей у матеріалах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 5 розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, 6 додатків. Робота викладена на 163 сторінках (основна частина 147 сторінок), ілюстрована 23 рисунками та 28 таблицями. Список літератури викладено на 25 сторінках, він складається з 230 інформаційних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 144 дітей віком від 1 до 15 років з патологією органів сечовидільної системи (ОСВС), яких поділено на три групи. Першу з них склало 48 осіб з ДМН, другу - 47 пацієнтів з ХНПН і 49 дітей з ВВРН. У 72,3 % хворих на ХНПН перебіг захворювання був латентним, у 27,7 % - рецидивуючим. Групу пацієнтів з ВВРН поділено на дві підгрупи. Залежно від виявлених аномалій 51,0 % дітей було з аномалією кількості нирок (АКН) і 49,0 % - з аномалією структури ниркової паренхіми (АСН). Щодо перебігу аномалії, то у 79,6 % хворих ВВРН супроводжувалася вторинним пієлонефритом, у 20,4 % - ускладнення не виявлялися. До групи контролю (К) увійшло 60 соматично здорових дітей віком від 1 до 15 років. Обстежувані діти всіх груп не є родичами, проживають від народження на території м. Львова та області, української національності. Імуногенетичне дослідження охопило також 99 родичів І ступеня спорідненості дітей групи К (53 матерів і 46 батьків), а також 136 матерів і 111 батьків (всього 247 осіб) дітей з нефропатіями. Проведено клініко-генеалогічний аналіз 144 сімей обстежених пацієнтів трьох груп. Зібрано відомості про 380 родичів І ступеня, 802 - ІІ ступеня і 193 - ІІІ ступеня спорідненості (всього 1375 осіб). Отримана інформація порівнювалась з даними про 40 родин загальнопопуляційного контролю (ЗПК), взятих методом випадкової вибірки. Зібрано відомості про 667 членів сімей ЗПК до ІІІ ступеня спорідненості включно.

Основним методом імуногенетичного дослідження була "комплементзалежна цитотоксичність", яка базується на використанні мікротехніки P.S. Tarasaki, 1978. Ідентифікація антигенів проводилась з використанням панелі стандартних сироваток, які відкривають 18 детермінант локусу А, 33 - локусу В і 4 - локусу С.

Для статистичної обробки отриманих результатів застосовувалися, прийняті в імуногенетиці, методи обчислення частоти антигену (f) і відповідного гену (р), частоти, з якою зустрічаються фенотип (ФТ) і гаплотип (ГТ). Величина гаметної асоціації (D) обчислювалася зі "сітки "2х2" з використанням формули P. Mattius, 1970. Для виявлення асоціативних зв'язків між HLA і нефропатіями визначався коефіцієнт відносного ризику (RR), величини етіологічної фракції (EF) і превентивної фракції (PF). Оцінка значення різниці абсолютних величин проводилася за допомогою критерію згоди (ч²). Усі результати вважали вірогідними, якщо Р<0,05.

Використовуючи моделі полігенного успадкування, розроблені D.S. Falconer з наступною корекцією Ch. Smith, обчислено коефіцієнт успадкування схильності до нефропатій (h²). Попередньо визначалося середнє значення схильності до захворювання (х) і відхилення, що відповідає певній частоті поширення патології (а) за стандартними таблицями D.S. Falconer. Згідно моделі J.H. Edwards встановлено частку спадковості у розвитку виділених захворювань ОСВС (у відсотках) від поєднаної дії генетичних і середовищних факторів, прийнятих за 100 %.

Результати дослідження та їх обговорення. Більше третини хворих на ДМН (37,5 %) поступали в стаціонар з приводу ацетонемічного синдрому, білі в животі, дизуричних розладів і їм вперше було встановлено діагноз ДМН. У решти дітей, які госпіталізовувалися повторно, домінували прояви астенічного (25,0 %) і больового (39,6 %) синдромів. Зміни в сечі характеризувалися помірною протеїнурією (22,9 %), мікрогематурією (25,5 %), циліндрурією (16,7 %), різними видами кристалурії, з яких найчастіше (50,0 %) виявлялася оксалурія. Спостерігалося збільшення екскреції окремих солей зі сечею в 1,5-2 рази, а також вогнищеве посилення ехо-сигналів від паренхіми нирок без деформації і розширенням ЧМС при УЗД.

У близько половини обстежених хворих на ХНПН (48,6 %) діагноз було встановлено протягом двох останніх років, решті - 4-6 років тому. У клінічній картині домінували болі в животі (59,6 %), диспепсія (31,9 %), субфебрилітет (31,9 %), дизуричні розлади (23,4 %). Сечовий синдром характеризувався помірною протеїнурією (85,1 %), лейкоцитурією (93,6 %). У 65,9 % дітей були порушення добового ритму виділення сечі, у 42,5 % - порушення концентраційної функції нирок. При УЗ і рентгенологічному дослідженнях виявляли характерні для пієлонефриту зміни і доводили відсутність будь-яких обструктивних змін у сечовидільних шляхах та порушень уродинаміки.

У третини хворих з ВВРН (36,7 %) аномалію нирок було виявлено вперше випадково при УЗД внутрішніх органів, яке проводилося з приводу білі в животі або диспептичних розладів. У 10,2 % дітей діагноз ВВРН був відомий вже протягом року, у 51,0 % - протягом 2-5 років і 10,2 % пацієнтів спостерігалися нефрологом, урологом понад 6 років. Найчастішою причиною звертання до лікаря дітей з ВВРН були болі в животі (61,2 %), астенічний (26,5 %) і диспептичний (26,5 %) синдроми, немотивована гіпертермія (20,4 %). При обстеженні у п'ятої частини дітей (22,5 %) виявлено більше 6 стигм дизембріогенезу, у 8,2 % - затримку фізичного розвитку соматогенного характеру. Проявами сечового синдрому у переважної більшості (87,7 %) була помірна протеїнурія, циліндрурія (59,2 %), а також лейкоцитурія (55,1 %) (у випадку ускладнення аномалії пієлонефритом). Одно- або двобічне подвоєння нирок встановлено у 51,0 % пацієнтів при УЗД і екскреторній урографії. У 49,0 % хворих з ВВРН при УЗД виявлялися структурні зміни ниркової паренхіми, а при рентгенологічному дослідженні - зменшення ЧМС в розмірах без порушення відтоку сечі.

Проведений клініко-генеалогічний аналіз показав, що найменшою поширеність нефропатій була у сім'ях ЗПК (3,11 %), тоді як захворювання ОСВС майже у 3-4 рази частіше зустрічалися у родинах пацієнтів з ДМН (9,03 %), ХНПН (8,25 %), ВВРН (11,22 %). Спостерігалася однотипність патології ОСВС в обстежених сім'ях, що є одним з факторів ризику виникнення аналогічного захворювання у дитини. Родичі дітей з ДМН переважно хворіли на сечокам'яну хворобу, ДМН (62,8 %), пієлонефрит найчастіше зустрічався у родинах пробандів з ХНПН (51,5 %), а аномалії ОСВС - у сім'ях дітей з ВВРН (17,8 %). Обтяженість анамнезу дитини по материнській лінії спостерігалася в усіх хворих майже однаково часто: у 37,5 % дітей з ДМН, майже у половини пацієнтів з ХНПН і ВВРН (42,5 % і 46,9 % відповідно). У 3-4 рази рідше виявлялася двобічна обтяженість, ще рідше - тільки по лінії батька. Найбільше випадків обтяженого анамнезу було серед хворих з ВВРН - 67,4 % проти 60,4 % і 55,3 % у групах ДМН і ХНПН відповідно. За методом D.S. Falconer для родичів І ступеня спорідненості пацієнтів усіх груп встановлено специфічний генетичний ризик високого ступеня (> 20 %). У підгрупах дітей з ВВРН - АКН і АСН він був найвищим і сягав 28,8 % і 29,4 % відповідно. Використовуючи модель J.H. Edwards, встановлено найбільший вплив обтяженої спадковості на розвиток АСН (67,9 %) і АКН (59,1 %) у обстежених дітей, дещо менший на виникнення ДМН і ХНПН: 51,2 % і 46,8 % відповідно. Обчислений коефіцієнт успадкування схильності до нефропатій для родичів різних ступенів спорідненості і визначена частка генетичної компоненти у виникненні патології ОСВС переконують, що у формуванні аномалій розвитку нирок в обстежених дітей спадкова схильність має найбільше значення, порівняно з хворими на ДМН і ХНПН.

Основою для вивчення асоціацій ГКГ з нефропатіями у дітей є знання про особливості антигенного складу тканин здорових представників групи населення, що обстежується. Тому було визначено особливості розподілу HLA-антигенів серед соматично здорових дітей, що проживають на території м. Львова і області. У 60 дітей групи К протипувалося 13 HLA-А, 17 HLA-В і 3 HLA-C специфічності. Згідно визначеної частоти антигенів (f) і відповідних до них генів (p), найпоширенішими вважаються: А 2 (66,67 % і 0,423), А 1 (26,67 % і 0,144), В 7 (25,00 % і 0,134), В 17 (23,33 % і 0,124), В 5 і В 12 (по 21,67 % і по 0,115). Вони найчастіше комбінувалися у фенотипах А 2А 28 і А 1А 2 (по 11,67 %), гаплотипах А 2В 7 (15,00 %), А 2В 5 (10,00 %), А 2В 17 (8,33 %). Крім того, проведено сімейний аналіз розподілу HLA-антигенів (обстежено 99 батьків здорових дітей) для визначення, які HLA-комбінації дитина успадковує від кожного з батьків. Базуючись на обчислених величинах нерівномірного зчеплення гаплотипів (D) і їх частот, встановлено, що значну тенденцію до спільного успадкування мають комбінації А 2В 8 (D = 0,0347), А 2В 7 (D = 0,0323), А 1В 14 (D = 0,0267), А 23В 45 (D = 0,0238). Порівнюючи дані про частоту HLA-антигенів серед жителів Львівщини з даними дослідників, які вивчали розподіл детермінант ГКГ в інших регіонарних групах населення, виявлено деякі відмінні імуногенетичні характеристики жителів Карпатської геногеографічної зони. Представники слов`янських популяцій Східної Європи зазвичай є носіями тих детермінант, які найчастіше зустрічаються у європеоїдів. До уваги були взяті дані імуногенетичних досліджень українців Південно-Східного регіону (Л.І Тимошенко і співавт., 1982), киян (С. П. Павлюк і співавт., 1985), а також жителів Латвії, Угорщини, Польщі, Чехії і Словаччини (А.М. Сочнєв і співавт., 1987). Встановлено найбільшу генетичну подібність (І) і, відповідно, найменшу дистанцію (Ds), між досліджуваною групою і латвійцями (І = 0,8828, Ds = 0,1247) та жителями колишньої ЧССР (І = 0,8606, Ds = 0,1502). Очевидним є факт великої генетичної дистанції між українцями Заходу і Півдня (І = 0,7876, Ds = 0,2387) та киянами (І = 0,5983, Ds = 0,5136), що свідчить про більшу спорідненість українців Львівщини з населенням Східної Європи, ніж з представниками цієї ж національності, що проживають в інших регіонах України. Спостерігається прямопропорційна залежність збільшення генетичної відстані від географічної.

Аналізуючи розподіл HLA-антигенів серед дітей з нефропатіями, виділено імуногенетичні характеристики пацієнтів з ДМН, ХНПН і ВВРН. Отже, імуногенетичними маркерами ДМН можна вважати HLA-антигени А 9 і А 11 (по 31,25 %, Р<0,001 і Р<0,002 відповідно), В 18 (33,33 %, Р<0,001), В 27 (16,67 %, Р<0,02); фенотип А 2А 9 (16,67 %, Р<0,02) і гаплотип А 2В 18 (25,00 %, Р<0,001) (рис. 1).

Рис. 1. Імуногенетичні маркери дизметаболічної нефропатії, хронічного необструктивного пієлонефриту, вроджених вад розвитку нирок

Діти з ХНПН часто були носіями HLA-А 10 (31,91 %, Р<0,02), В 14 (29,79 %, Р<0,005), В 27 (17,02 %, Р<0,02).

Окремо проаналізовано розподіл HLA антигенів у двох підгрупах хворих на ХППН. Виявилося, що 4 детермінанти локусу А і 11 - локусу В протипувалися тільки у хворих з латентним перебігом захворювання. Рецидивуючий перебіг пієлонефриту був тільки у носіїв В 42 і В 51 (частоти генів по 0,039). HLA-В 14 вдвічі поширеніший при малосимптомному перебігу ХНПН (частота гену 0,196 проти 0,080 при рецидивуючому, Р<0,005). Звертає на себе увагу те, що В 7, В 8, В 27 суттєво відрізняються за своєю поширеністю на користь рецидивуючого характеру пієлонефриту: 0,216 проти 0,045; 0,321 проти 0,045 і 0,216 проти 0,045 відповідно. Деякі поєднання антигенів одного локусу спостерігаються виключно при латентному ХНПН: А 2А 3, А 2А 9, А 2А 10, В 5В 17, В 7В 14, В 18В 35; а А 2А 11 тільки при рецидивуючому. Носіїв гаплотипу А 1В 8 у 2,6 разів більше серед хворих на рецидивуючий ХНПН, для них також характерні і А 11В 8 (Р<0,005), А 28В 14.

Для пацієнтів з ВВРН найтиповіші детермінанти А 11 (26,53 %, Р<0,02), В 18 (40,82 %, Р<0,001), В 8 (28,57 %, Р<0,05), В 35 (18,37 %, Р<0,05) і їх поєднання А 2А 9 (16,33 %, Р<0,02) і А 2В 18 (20,41 %, Р<0,005). Встановлено, що для дітей з АСН більш характерні А 2, В 5, В 8 (Р<0,05), В 40; фенотипи А 2А 9 (Р<0,05), В 5В 8 (Р<0,05); а гаплотип А 2В 8 (Р<0,05) тільки у цих хворих і виявлявся. Пацієнти з подвоєнням нирки часто були носіями А 10 (Р<0,05), А 11(Р<0,05), В 12, В 18, В 35 і комбінацій А 2А 10 (Р<0,05), В 7В 12, В 12В 18, А 2В 18 (Р<0,05). Аномалії розвитку органів сечовидільної системи не супроводжувалися вторинним пієлонефритом у дітей, в антигенному складі яких були А 11, В 12; А 2А 11 (Р<0,05); А 11В 12. Особливо часто носіями В 8 (Р<0,05); А 2А 10, А 2В 8 і А 2В 18 (Р<0,05) були хворі з ВВРН, ускладненими вторинним пієлонефритом.

Виявилося, що деякі HLA-антигени зустрічаються майже однаково часто у декількох групах хворих з нефропатіями порівняно з групою К, а тому, можуть бути універсальними маркерами цих захворювань ОСВС. Статистично достовірною ця різниця є у групах ДМН і ВВРН для А 11, В 18, фенотипу А 2А 9 і гаплотипу А 2В 18; у групах ДМН і ХНПН - для В 27.

Застосувавши сімейний аналіз розподілу HLA-антигенів в родинах пробандів з нефропатіями після імуногенетичного обстеження 276 батьків дітей з ДМН, ХНПН, ВВРН (92, 89, 95 відповідно), визначено закономірності успадкування окремих HLA-гаплотипів. Таким чином, найчастіше успадковуються потомством з ДМН - А 2В 18 (D = 0,0815), А 2В 7 (D = 0,0334), А 11В 40 (D = 0,0263), А 28В 8 (D = 0,0243), з ХНПН - А 2В 5 (D = 0,0599), А 9В 5 (D = 0,0348), А 10В 27 (D = 0,0339) і з ВВРН - А 9В 8 (D = 0,1070), А 2В 40 (D = 0,0568), А 2В 8 (D = 0,0367). З другого боку, нетипові комбінації HLA-детермінант для окремих груп пацієнтів тому і зустрічаються так рідко серед обстежених, що не мають властивості передаватися нащадкам як комплекс HLA-А і В на одній хромосомі. Іншими словами, виділено декілька гаплотипів у кожній з груп, для яких значення D < 0. Щодо хворих на ДМН, це стосується А 28В 18 (D = -0,0149). У групі ХНПН виділено 11, а у групі ВВРН - 10 таких комбінацій А і В антигенів. Слід зазначити, що комплекс А 2В 18, який відносно часто (20,41 %, Р<0,005) виявлявся в антигеному складі тканин пацієнтів з ВВРН, характеризується від`ємним значенням нерівномірного зчеплення (D =-0,0014). Тобто, незважаючи на те, що гаплотип поширений серед цієї категорії хворих і може бути маркером ВВРН, своєрідної "небезпеки" для майбутнього потомства він не становить, оскільки дана пара антигенів не має тенденції до спільного успадкування.

З метою пошуку взаємозв`язків між виникненням нефропатії і HLA-антигенами було проведено кореляційний аналіз згідно законів математичної статистики. Виявлено прямі та обернені кореляційні зв`язки. Достовірними маркерами схильності до ДМН, ХНПН, ВВРН визнано ті HLA-аг (фт, гт), для яких статистично вірогідними (Р<0,05) були обчислений коефіцієнт відносного ризику, величина етіологічної фракції і коефіцієнт кореляції (табл. 1). Маркерами схильності до розвитку ДМН для представників львівської популяції є наступні антигени та їх комбінації: HLA-аг: А 9, A11, B18, B27; HLA-фт: A2A9, A11A28; HLA-гт: A2B18, A28B8. Протекторними властивостями володіють: HLA-аг: A1, A10, B5, B12, B17.

До розвитку ХНПН схильні особи-носії таких детермінант: A10, B14, B15, B27; гаплотипів A9B5, A10B27. Можна сподіватися, що не схильна до ХНПН дитина, у фенотипі якої є детермінанти-протектори: HLA-аг: A2, B12, B17, HLA-фт A2A28 i HLA-гт: A2B7.

Окремо маркерами схильності до рецидивуючого ХНПН виділено: А 11, B8, B27, фенотипи B5B8 i гаплотипи A11B8, A28B14. До латентного пієлонефриту більш схильні носії A10, A25, B14, B18. Можна сподіватися, що не схильна до ХНПН дитина, у фенотипі якої є детермінанти-протектори: HLA-аг: A2, B12, B17, HLA-фт A2A28 i HLA-гт: A2B7.

Аномалії розвитку нирок виникають переважно у носіїв антигенів А 11, B8, B18, B35, фенотипів A2A9, B5B18 i B8B18 і гаплотипу A2B18. Встановлено, що маркерами схильності до розвитку АСН є A9, A26, B8, B18, A2A9, B5B8, A2B8, A2B18, а до виникнення подвоєння нирки - A10, A11, B18, B35, A2A10, A2B18. Ризик виникнення ускладнень при наявності ВВРН високий у носіїв B8 i B18 і їх поєднань з А 2: A2B8 i A2B18. До ВВРН, неускладнених вторинним пієлонефритом, більше схильні особи з наступним антигенним спектром тканин: A11, A2A9, A2A11. Для ВВРН виділено маркери резистентності, у носіїв яких досить мала ймовірність розвитку аномалій розвитку нирок: A1, A3, А 28, B14, B17; фенотип A2A28 і гаплотип A2B17 (табл. 1). дисметаболічна нефропатія генетична сечовидільна

Слід зауважити, що до маркерів схильності віднесено не тільки ті імуногенетичні характеристики, які частіше зустрічалися у групах пацієнтів і характеризувалися статистично вірогідними, відносно високими значеннями r, RR, EF, але і ті HLA-аг (фт, гт), які доволі часто виявляли тільки у хворих. В останньому випадку можливим було обчислення тільки коефіцієнту кореляції. Те ж стосується і обернених взаємозв`язків: окремі характеристики ГКГ визначалися тільки у групі К, тому для них обчислено також тільки величину r.

Результати власних досліджень узгоджуються з даними літератури: Г.М. Дранник і співавт., 1988; Т.Г. Подгорная і співавт., 1989; Б.Я. Резнік і співавт., 1991 виділяють маркерами схильності до рецидивуючого пієлонефриту В 7, В 8 (для дітей Львівщини: А 11, В 8, В 27), до ВВРН - В 12, В 35, В 40 (для дітей Львівщини: А 11, В 8, В 18, В 35). До виникнення аномалій структури ниркової паренхіми схильні носії В 6, В 8, В 40 (для дітей Львівщини: А 9, А 26, В 8, В 18), до аномалій кількості нирок (подвоєння) - В 12, В 35 (для дітей Львівщини: А 10, А 11, В 18, В 35).

Таблиця 1. Імуногенетичні маркери схильності та резистентності до розвитку окремих нефропатій

Примітка: r - коефіцієнт кореляції; RR - коефіцієнт відносного ризику; EF - етіологічна фракція; Р 1 - статистична вірогідність коефіцієнту кореляції; Р 2 - статистична вірогідність коефіцієнту відносного ризику; PF - превентивна фракція.

Таким чином, за допомогою аналізу HLA-системи вивчено і встановлено генетично обумовлену схильність до ДМН, ХНПН, ВВРН для жителів Карпатської геногеографічної зони; визначено зв`язки клінічного перебігу пієлонефриту і типу вродженої аномалії нирок з конкретним фено- і гаплотипом, характерні саме для дітей Львівщини, а також обгрунтовано протекторну роль окремих HLA-детермінант у розвитку ДМН, ХНПН, ВВРН у дітей. Виявилося, що не всі виділені імуногенетичні характеристики окремих захворювань ОСВС, названі їх маркерами, при подальшому аналізі характеризувалися відносно високими величинами RR, EF, r. Проведені дослідження показали, що не слід утотожнювати два терміни "маркер нефропатії" і "маркер схильності до розвитку патології нирок". Варто враховувати ефект зрівноваження "агресивних" і "протекторних" антигенів у гаплотипах, які дитина успадковує від кожного з батьків, оскільки антиген-маркер резистентності "втрачає" свої захисні властивості, поєднуючись з маркером схильності. Виділені маркери схильності до нефропатій є справді маркерами тільки схильності, проте дітей-носіїв цих HLA-антигенів слід об'єднати у "групи ризику", бо при найменших несприятливих умовах дія патологічного гена може легко реалізуватися у хворобу. Можна сподіватися, що використання на практиці HLA-маркерів схильності до ДМН, ХНПН, ВВРН для формування "груп ризику" сприятиме швидшій та достовірнішій діагностиці захворювань ОСВС, а також диференційованому лікуванню нефропатій, що тим самим підвищить його ефективність.

ВИСНОВКИ

На основі визначення ролі HLA-системи у виникненні і характері перебігу захворювань сечовидільної системи вирішено актуальне наукове завдання, що полягало у розробці нових критеріїв формування "груп ризику" розвитку нефропатій у дітей.

1. Вклад спадковості у виникнення нефропатій є вагомим, про що свідчить частка генетичної компоненти у розвитку дисметаболічної нефропатії-51,2 %, хронічного необструктивного пієлонефриту - 46,8 %, аномалій кількості нирок - 59,1 %, аномалій структури нирок - 67,9 %. Коефіцієнт успадкування схильності до нефропатій є високим (понад 20 %) для родичів І ступеня спорідненості пацієнтів з дисметаболічною нефропатією, хронічним необструктивним пієлонефритом і вродженими вадами розвитку нирок.

2. За даними популяційно-генетичного аналізу встановлено, що розподіл HLA-антигенів серед українського населення Карпатської геногеографічної зони, яке проживає у м. Львові та області характеризується ознаками, властивими європейській популяції. Проте серед представників даної популяційної групи найпоширеніші: HLA-антигени А 1, А 2, В 5, В 7, В 12, В 17; HLA- фенотипи А 1А 2, А 2А 28; HLA-гаплотипи А 2В 5, А 2В 7, А 2В 17.

3. Визначено найменшу генетичну дистанцію між українцями Західного регіону України і латвійцями (0,1247) та жителями колишньої ЧССР (0,1512), а найбільшу - між українцями Львівщини і Південно-Східної зони (0,2387) та киянами (0,5136). Спостерігається прямопропорційна залежність генетичної відстані від географічної.

4. Факторами ризику розвитку дисметаболічної нефропатії для дітей Львівщини є наступні параметри HLA-системи: А 9, А 11, В 18, В 27; А 2А 9, А 11А 28; А 2В 18, А 28В 8.

5. Імуногенетичними маркерами схильності до розвитку хронічного необструктивного пієлонефриту виділено А 10, В 14, В 15, В 27; А 9В 5, А 10В 27. Маркерами схильності до рецидивуючого перебігу пієлонефриту є А 11, В 8, В 27; В 5В 8; А 11В 8, А 28В 14; а до латентного - А 10, А 25, В 14, В 18.

6. До виникнення вроджених вад розвитку нирок схильні носії наступних HLA-антигенів та їх комбінацій: А 11, В 8, В 18, В 35; А 2А 9, В 5В 18, В 8В 18; А 2В 18. Маркерами схильності до розвитку аномалій структури нирок є А 9, А 26, В 8,В 18; А 2А 9, В 5В 8; А 2В 8, А 2В 18; а до аномалій кількості нирок - А 10, А 11, В 18, В 35; А 2А 10, А 2В 18. Ризик розвитку пієлонефриту при наявності вроджених вад розвитку нирок високий у носіїв В 8, В 18; А 2В 8 і А 2В 18 і несхильні до розвитку вторинного пієлонефриту носії А 11, А 2А 9, А 2А 11.

7. При успадкуванні двох і більше антигенів, асоційованих з певною нефропатією, ризик розвитку захворювання зростає.

8. Ризик виникнення патології сечовидільної системи є мінімальний при наявності в антигенному складі тканин HLA-детермінант- "протекторів" і їх комбінацій: для дисметаболічної нефропатії А 1, А 10, В 5,В 12,В 17; для хронічного необструктивного пієлонефриту: А 2, В 12, В 17, А 2А 28, А 2В 7; для вроджених вад розвитку нирок: А 1, А 3, А 28, В 14, В 17, А 2А 28, А 2В 17.

9. Використання в практичній діяльності імуногенетичних маркерів схильності до дисметаболічної нефропатії, хронічного необструктивного пієлонефриту, вроджених вад розвитку нирок для формування "груп ризику" сприяє ранній і достовірній діагностиці захворювань органів сечовидільної системи.

Практичні рекомендації:

1. Доцільно впровадити у практику роботи медико-генетичних консультацій імуногенетичне обстеження батьків дитини із захворюванням нирок для встановлення можливих комбінацій HLA-антигенів у всіх їхніх дітей і ступеня ризику виникнення дисметаболічної нефропатії, хронічного необструктивного пієлонефриту, вроджених вад розвитку нирок.

2. До "групи ризику" розвитку вторинного пієлонефриту у хворих з вродженими аномаліями нирок слід відносити дітей, в антигенному складі тканин яких є HLA-В 8, В 18; А 2В 8 і А 2В 18.

3. Прогнозуючи характер перебігу хронічного необструктивного пієлонефриту необхідно враховувати те, що носії HLA-А 11, В 8, В 27; В 5В 8; А 11В 8, А 28В 14 схильні до рецидивуючого перебігу пієлонефриту, а носії HLA-А 10, А 25, В 14, В 18 - до латентного.

4. Рекомендовано враховувати при формуванні серед дітей Львівщини "груп ризику" розвитку нефропатій встановлені генетичні маркери схильності до дисметаболічної нефропатії (HLA-А 9, А 11, В 18, В 27; А 2А 9, А 11А 28; А 2В 18, А 28В 8), хронічного необструктивного пієлонефриту (HLA-А 10, В 14, В 15, В 27; А 9В 5, А 10В 27), вроджених вад розвитку нирок (HLA-А 11, В 8, В 18, В 35; А 2А 9, В 5В 18, В 8В 18; А 2В 18).

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Особливості розподілу HLA-антигенів серед дітей, що проживають на території Львівської області // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2003. - № 1. - С. 101-105.

2. Особливості розподілу HLA-антигенів серед хворих на хронічний необструктивний пієлонефрит // Вісник наукових досліджень. - 2003. - № 2. - С. 75-77.

3. Роль HLA-антигенів у формуванні "груп ризику" по розвитку мультифакторної патології нирок у дітей // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2003. - № 4. - С. 79-84.

4. Імуногенетичні критерії формування "груп ризику" у розвитку нефропатій у дітей Львівської області // Практична медицина. - 1997. - № 7-8. - С. 131-134.

5. Імунний статус і ₂-МГ у дітей з природженими вадами розвитку органів сечовидільної системи // І Національний конгрес України з імунології, алергології та імунореабілітації: Збірник тез, Алушта, Крим, 13-15 травня, 1998. - С. 140-141. (співавт. Бомк А.С., Чайківська Г.С.). Організація дослідження, збір клінічних даних, забір матеріалу для дослідження, проведення HLA-типування, статистична обробка, аналіз і узагальнення отриманих результатів, написання тез.

6. Взаємозв'язок між функціональним станом щитовидної залози та особливостями імуногенетичного статусу при нефропатіях у дітей: Матеріали V науково-практичної конференції "Актуальні питання алергології і лабораторної імунології", 20-22 листопада 2000 р. // Імунологія та алергологія. - 2000. - № 2-3. - С. 72. (співавт. Гнатейко О.З., Бомк А.С., Чайківська Г.С.) Організація дослідження, збір клінічних даних, забір матеріалу для дослідження, проведення HLA-типування, статистична обробка, аналіз і узагальнення отриманих результатів, написання тез.

7. Імуногенетичні критерії діагностики нефропатій у дітей: Матеріали науково-практичної конференції "Антибактеріальна, протизапальна та імуноактивна терапія в педіатрії", Київ, 18-19 квітня 2000 р. // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2000. - № 3. - С. 69.

8. Особливості розподілу HLA-антигенів при нефропатіях серед дітей львівської популяції. - І Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених: Тези доповідей. - Тернопіль, 18-22 травня 1997 р. - С. 35-36.

Перелік скорочень:

Аг - антиген

АКН - аномалія кількості нирок

АСН - аномалія структури нирок

ВВРН - вроджена вада розвитку нирок

ГКГ - головний комплекс гістосумісності

Гт - гаплотип

ДМН - дисметаболічна нефропатія

ЗПК - загальнопопуляційний контроль

К - контроль

ОСВС - органи сечовидільної системи

Фт - фенотип

ХНПН - хронічний необструктивний пієлонефрит

HLA - комплекс антигенів гістосумісності людини

EF - етіологічна фракція

PF - превентитвна фракція

RR - коефіцієнт відносного ризику.

АНОТАЦІЯ

Кулачковська І.Ю. Критерії формування "груп ризику" розвитку мультифакторної патології нирок у дітей. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - педіатрія. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2004.

Дисертація присвячена проблемі раннього виявлення захворювань нирок у дітей, ролі HLA-антигенів у виникненні і характері перебігу нефропатій. Показано вагомий вклад генетичної компоненти у розвиток захворювань сечовидільної системи і встановлено генетичний ризик розвитку патології нирок високого ступеня для родичів І ступеня спорідненості хворих з нефропатіями. Виявлено найтиповіші для дітей Львівщини HLA-антигени і їх комбінації, доведено прямо пропорційну залежність генетичної дистанції між різними групами населення Європи від географічної відстані. Встановлено імуногенетичні характеристики дисметаболічної нефропатії, хронічного необструктивного пієлонефриту, вроджених вад розвитку нирок і маркери схильності до їх розвитку. Запропоновано і обґрунтовано доцільність врахування HLA-антигенного спектру тканин при формуванні "груп ризику" розвитку нефропатій у дітей.

Ключові слова: "групи ризику", мультифакторні нефропатії, дисметаболічна нефропатія, хронічний необструктивний пієлонефрит, вади розвитку нирок, HLA-антигени, HLA-типування.

АННОТАЦИЯ

Кулачковская И.Ю. Критерии формирования "групп риска" развития мультифакторной патологии почек у детей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия. - Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, Львов, 2004.

Диссертация посвящена проблеме ранней диагностике заболеваний почек у детей, роли HLA-антигенов в возникновении и течении нефропатий. Клинико-генеалогический анализ доказал, что одним из факторов риска возникновения того или иного заболевания почек является однонаправленость патологии мочевыделительной системы в семье, отягощенный анамнез по линии матери. Для родственников І степени родства установлен высокий специфический генетический риск развития патологии почек, особенно высоким коэффициент наследования предрасположенности к заболеваниям почек определен для родственников больных с врожденными аномалиями почек. Продемонстрирован существенный вклад генетической компоненты в развитие нефропатий.

Проведено иммуногенетическое обследование соматически здоровых детей и больных с патологией мочевыделительной системы, проживающих на территории г. Львова и области. Установлено, что распределение антигенов системы HLA среди украинского населения Западного региона Украины в общем характеризируется признаками, свойственными европейской популяции. Однако выделены определенные HLA-антигены, фено- и гаплотипы, наиболее распространенные среди представителей Львовской популяции. Исследования доказали, что генетическая дистанция между разными группами населения Европы прямо пропорционально зависит от географического расстояния.

Анализируя частоты HLA-антигенов среди детей с нефропатиями, выделены иммуногенетические характеристики дисметаболической нефропатии, хронического необструктивного пиелонефрита, врожденных пороков развития почек. Кроме того, определены наиболее типичные HLA-антигены для больных латентным и рецидивирующим пиелонефритом отдельно, детей с аномалиями количества и аномалиями структуры почек, а также для пациентов с пороками развития почек, сопровождающихся вторичным пиелонефритом и без осложнений.

Используя анализ распределения HLA-антигенов в семьях здоровых и больных с нефропатиями пробандов, после HLA-типирования их родителей, установлены закономерности наследования отдельных гаплотипов.

Анализ корреляционных связей HLA-системы с нефропатиями дал возможность выделить иммуногенетические маркеры предрасположенности и резистентности к развитию выделенных заболеваний почек. Исследования показали различие двух терминов "маркер нефропатии" и "маркер предрасположенности к нефропатии". Доказано целесообразность учета эффекта уравновешивания "агрессивных" и "протекторных" антигенов в гаплотипах, наследуемых ребенком от каждого родителя, поскольку антиген-маркер резистентности "теряет" свои защитные свойства в комбинации с маркером предрасположенности.

Таким образом, с помощью анализа HLA-системы изучено и установлено генетически обусловленную предрасположенность к дисметаболической нефропатии, хроническому необструктивному пиелонефриту, врожденным порокам развития почек для жителей Карпатской геногеографической зоны; определены связи клинического течения пиелонефрита и типа аномалии почек с конкретными фено- и гаплотипами, характерными именно для детей Львовщины, а также обоснована протекторная роль отдельных HLA-детерминант в развитии нефропатии. Предложено учитывать HLA-антигенный спектр тканей, формируя "группы риска" развития заболеваний почек у детей.

Ключевые слова: "группы риска", мультифакторные нефропатии, дисметаболическая нефропатия, хронический необструктивный пиелонефрит, пороки развития почек, HLA-антигены, HLA-типирование.

ANNOTATION

Kulachkovska I. Yu. Determinative criterions of "risk groups" of multifactorial nephropathies among the children. - Manuscript.

The dissertation is submitted for the Degree of Candidate of Medical Sciences in specialty 14.01.10 - Pediatrics. - Danylo Halyts'kyi Lviv National Medical University, Lviv, 2004.

The dissertation is devoted to early diagnostics of renal diseases, to HLA-antigens significance for development and duration of nephropathies. Contribution of genetic component in development of kidneys diseases and high coefficients of inheritance of nephropathies for relatives of I related grade are demonstrated. Studies showed an increased number of certain HLA-antigens and complexes in Lviv population representatives. It has been established that genetic distance between different populations depends on geographic distance. Immunogenic characteristics of dysmetabolic nephropathy, chronic nonobstructive pyelonephritis, kidneys abnormalities and HLA-predisposition markers of these diseases are determined. Consideration of HLA-predisposition markers for "risk groups" formation among children of Lviv population is proposed and proved to be effective.

Key words: "risk groups", multifactorial nephropathies, dysmetabolic nephropathy, chronic nonobstructive pyelonephritis, renal abnormalities, HLA-antigens, HLA-typing.

Размещено на Allbest.ru