Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ?Я УКРАЇНИ

Харківський державний медичний університет

Пантьо Валерій Іванович

УДК 616.379-008.64-06-089:616.13-005.4:615.849.19.

Регіонарна внутрішньоартеріальна комбінована пролонгована терапія при комплексному лікуванні хворих із нейропатично-інфікованою та змішаною формами синдрому стопи діабетика

14.01.03 - ХІРУРГІЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків -- 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Ужгородському національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Симодейко Андрій Андрійович, Ужгородський національний університет Міністерства освіти і науки України, медичний факультет, завідувач кафедрою загальної хірургії з курсами травматології, ортопедії та судової медицини.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Криворучко Ігор Андрійович, заступник директора Інституту загальної та невідкладної хірургії АМН України, Харківський державний медичний університет, кафедра госпітальної хірургії.

Доктор медичних наук, професор Ляпіс Михайло Олександрович - завідувач кафедрою загальної хірургії Тернопільської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевського.

Провідна установа: Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, кафедра загальної хірургії.

Захист відбудеться “27” травня 2004 року о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.02 при Харківському державному медичному університеті (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4; т. 40-26-27).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий “ 26”квітня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук А. І. Ягнюк



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

діабет рана медикаментозний лазерний

Актуальність теми. Лiкування хiрургiчних захворювань, якi виникають або протiкають на фонi цукрового дiабету (ЦД), є одним iз важливих питань сучасної хiрургiї. Особливе мiсце, що стосується хiрургiчної та оперативної тактики, займають гнійно-некротичні ураження стопи [Василюк М.Д., 2001; Дмитрієв Б.І., 1998, 2001; Ляпіс М.О., 2001; Антонюк С.М., 2002; Балацкий Е.Р., 2003; Williams H., Hutchinson K., 1998]. Протягом останнiх років цiй проблемi присвячено багато дослiджень, але ряд питань лікувальної тактики дiабетичної гангрени залишаються невирiшеними.

Результати лікування гнійно-некротичних уражень діабетичної стопи залишаються незадовільними. Частота ампутацій кінцівок у даної категорії хворих залишається високою і становить від 15 до 55 %, а летальність після ампутацій кінцівок сягає 25 - 50 % [Бурковський М.І., 2001; Дрюк М.Ф., 2001; Свєтухін А.М., 1996, 2001; Федоренко В.П., 2001; Epstein D.A., 2001; Buwalda M., 2002], у 50 - 70 % випадків розвивається інфекційно-некротичний процес і на іншій кінцівці, що також закінчується ампутацією [Шідловський В.О., 1999; Ляпіс М.О., 1998, 2001; Огоновський В.К., 2001; Письменна Н.В. та ін., 2001; Sowers J.R., 1999; Gavornic P., 2000]. У зв'язку з цим, зниження рівня ампутації, збереження опорної функції кінцівки за рахунок “економних” операцій на стопі при гнійно-некротичних процесах у хворих на цукровий діабет має важливе значення як для зменшення смертності, так і для успішної реабілітації даної категорії хворих.

Найважливішими компонентами комплексного лікування гнійно-некротичних процесів стопи діабетика є судинорозширююча, антиагрегантна та адекватна антибактеріальна терапія, для проведення якої використовуються традиційні шляхи введення (внутрішньом'язовий, внутрішньовенний), а протягом останніх років ширше почали застосовувати ендолімфатичний та внутрішньоартеріальний [Бурковський М.І., 2000; Геник С.М., 2001; Дмитрієв Б.І., 1996, 2001; Желіба М.Д., 2001; Чурпій І.К., 2003]. Однак, і при цих методиках кількість високих ампутацій кінцівок залишається значною - до 18 %.

Протягом останнiх 20 рокiв у гнiйно-септичнiй хiрургiї широко використовується лазерне випромiнювання, як високоенергетичне (лазерний скальпель), так і низькоенергетичне, яке має протизапальну, спазмолiтичну, протинабрякову дiю, стимулює обмiннi та регенеративнi процеси [Попов В.Д., 2000; Логачев В.К., 2002; Burns T., 1997; Wilson M., 1998; Kattakhodgaeva M.N., 1999]. Встановлена властивість низькоенергетичного лазерного випромінювання покращувати мікроциркуляторне русло тканин та органів, яке суттєво порушено при синдромі стопи діабетика [Зоров П.Н., 1999; Бакай Є.А., 2001; Безлепкина Н.А., 2000; Кам Д., 2000; Поважная Е.С., 2000; Lowe A.S., 1997]. Проте недостатньо вивченими залишаються питання про безпосередній вплив низькоенергетичного лазерного випромінювання на мікрофлору та можливості одночасного раціонального застосування лазерного випромінювання та антибіотиків.

Усе вищенаведене визначило характер нашої роботи і необхідність представити дані експериментальних досліджень та клінічних спостережень з вивчення раціональних підходів використання регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії (введення антибіотиків та препаратів, які покращують периферичний кровообіг та низькоенергетичне лазерне опромінення ран) при комплексному лікуванні хворих із синдромом стопи діабетика.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана робота є фрагментом планової наукової роботи кафедри загальної хірургії медичного факультету Ужгородського національного університету “Обгрунтування застосування нових методів детоксикації в комплексному лікуванні запальних хірургічних процесів“ (державний реєстраційний номер № 0196U003532). Дисертант є співвиконавцем названої планової наукової роботи кафедри, результати виконаної роботи відображені у звітах кафедри про наукову роботу.

Мета дослідження. Метою роботи є покращення результатів комплексного лікування хворих із нейропатично-інфікованою та змішаною формами синдрому стопи діабетика на основі застосування пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії.

Задачі дослідження.

1. Розробити методику пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії при гнійно-некротичних ураженнях стопи у хворих на цукровий діабет і запропонувати її до практичного використання.

2. Вивчити динаміку змін показників імунологічного статусу організму, рівня ендогенної інтоксикації та перекисного окислення ліпідів у хворих із нейропатично-інфікованою та змішаною формами синдрому стопи діабетика при застосуванні пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної терапії гнійно-некротичних уражень кінцівок.

3. Вивчити клінічну ефективність застосування у комплексному лікуванні гнійно-некротичних процесів при синдромі стопи діабетика пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії і провести порівняльну характеристику її результатів з ефективністю загальноприйнятих методів лікування.

Об'єкт дослідження: нейропатично-інфікована та змішана форми синдрому стопи діабетика.

Предмет дослідження: динаміка ранового процесу у хворих із нейропатично-інфікованою та змішаною формами синдрому стопи діабетика.

Методи дослідження: загальноклінічне обстеження хворих; біохімічні (вивчення показників ендотоксикозу, перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту тканин); імунологічні; інструментальні (доплерографія, ангіографія, реовазографія); бактеріологічні (динаміка мікрофлори ран); статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше оцінено ефективність застосування внутрішньоартеріальної довготривалої медикаментозної терапії сумісно з лазерним опроміненням ран у комплексному лікуванні нейропатично-інфікованої та змішаної форм синдрому стопи діабетика.

Експериментально обґрунтовано і клінічно апробовано вплив низькоенергетичного лазерного випромінювання хвиль різної довжини на чутливість мікрофлори до антибактеріальних препаратів.

Розроблено метод пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії в комплексному лікуванні нейропатично-інфікованої та змішаної форм синдрому стопи діабетика.

Вивчена динаміка показників рівня ендогенної інтоксикації, показників імунного захисту організму та вільнорадикального окислення ліпідів у хворих із нейропатично-інфікованою та змішаною формами синдрому стопи діабетика при застосуванні методу пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії.

Практичне значення отриманих результатів. При лікуванні нейропатично-інфікованої та змішаної форм синдрому стопи діабетика розроблений метод дає змогу прискорити зменшення рівня ендогенної інтоксикації, запобігає розвитку вторинного інфекційного процесу в післяопераційній рані на стопі, стимулює імунний захист організму, дозволяє покращити функціональні результати лікування і суттєво зменшити термін перебування хворих на лікарняному ліжку.

Результати роботи впроваджені в практику хірургічного відділення відділкової клінічної лікарні станції Ужгород та хірургічному відділенні Ужгородської міської клінічної лікарні. Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі на медичному факультеті Ужгородського національного університету.

Особистий внесок здобувача. Самостійно проаналізована наукова література та патентна інформація з проблеми лікування гнійно-некротичних уражень при синдромі стопи діабетика. Розроблена методика пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії при комплексному лікуванні гнійно-некротичних уражень стопи у хворих на цукровий діабет. Виконав оперативні втручання у більшості хворих, в тому числі катетеризацію a. epigastrica inferior, проводив внутрішньоартеріальні інфузії. Особисто дисертантом виконана експериментальна частина роботи, статистичний аналіз. Написано всі розділи дисертації, сформульовані висновки та практичні рекомендації, забезпечено впровадження запропонованої методики у практику.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися і обговорювалися на підсумкових наукових конференціях медичного факультету Ужгородського національного університету (Ужгород, 1996--2002), на 6-й Всеукраїнській конференції завідувачів кафедрами загальної хірургії медичних вузів України (Вінниця, 1998), на 8-ій науково-практичній та навчально-методичній конференції завідувачів та співробітників кафедр загальної хірургії медвузів України (Вінниця, 2001), ХІІІ-й (Алупка, 1999) та ХІV-й (Харків, 2000) міжнародних конференціях “Застосування лазерів у медицині та біології”, на Всеукраїнській науковій конференції “Хірургічні хвороби та цукровий діабет” (Тернопіль, 2001), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Хірургічний сепсис” (Львів, 2001).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових робіт: 10 статей у фахових наукових журналах, 5 -- у матеріалах наукових конференцій. Окрім того, за результатами роботи одержано 4 посвідчення на раціоналізаторські пропозиції.

Обсяг і структура дисертації. Матеріали дисертації викладено на 147 сторінках машинописного тексту. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел літератури. Робота ілюстрована 46 рисунками (на яких є 17 фотографій, 27 діаграм, 2 схеми операцій) і 20 таблицями, що складає 13 сторінок. Список використаних джерел літератури включає 265 джерел.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. У експериментальній частині роботи на базі лазерної лабораторії клініки загальної хірургії медичного факультету Ужгородського національного університету ми провели серію експериментів з вивчення фотомодифікуючих властивостей лазерного випромінювання, передусім щодо мікроорганізмів та антибактеріальних препаратів. Проведено 27 серій мікробіологічних досліджень із золотистим стафілококом, 19 серій -- із культурою сальмонели, 18 серій -- із культурою синьогнійної палички (до- та після опромінення низькоенергетичним лазером). Чутливість до антибіотиків патогенних штамів мікроорганізмів (Staphylococcus aureus, Salmonella, Pseudomonas aeroginosa), висіяних як із гнійних ран, так й із крові хворих з синдромом стопи діабетика, ми визначали методом дифузії в агарі, а також методом серійних розведень у бульйоні (Гівенталь Н.І. та співавт., 1978). Паралельно проводили опромінення культур, висіяних у цукровий бульйон, нерухомим променем гелій-неонового (довжина хвилі 632,8 нм, потужність 15 мВт) та інфрачервоного напівпровідникового (довжина хвилі 870 нм, потужність 15 мВт) лазерів з відстані 1 см до стандартного завису культур (5 млн. мікробних тіл на 1 мл), які знаходилися у пробірці. Джерелами червоного та інфрачервоного лазерного випромінювання були вітчизняні лазери АФЛ - 2 та ЛІКА - 03 відповідно. Використовували експозиції 3, 6 та 10 хв. Всі штами мікроорганізмів знаходилися під час опромінення на початку логарифмічної фази росту.

При виконанні клінічної частини роботи проводили обстеження та комплексне лікування 238 хворих із синдромом стопи діабетика: з нейропатично-інфікованою формою - 159 чоловік та змішаною формою - 79 чоловік. Контролем показників, які вивчалися, являлися показники здорових людей без діабету (45 чоловік).

Усі пацієнти перебували на лікуванні в хірургічній клініці Ужгородської відділкової клінічної лікарні за період із 1993 по 2002 рік, чоловіків було 145 (61 %), жінок -- 93 (39 %). Вік до 50 років був у 42 (18 %) хворих, 51-70 років -- у 132 хворих (56 %), після 70 років -- у 64 хворих (26 %).

У основну групу увійшли 98 хворих. У цій групі проводилась пролонгована регіонарна внутрішньоартеріальна комбінована терапія (РВКТ) синдрому стопи діабетика, яка включала в себе катетеризацію нижньої надчеревної артерії (а. epigastrica inferior) з наступною регіонарною інфузією антибактеріальних, судинних препаратів, із використанням лазерних некректомій та лазерного опромінення ран. Регіонарну терапію, яка включала в себе інфузію низькомолекулярних декстранів (реополіглюкіну - 100 мл/добу); ангіопротекторів - пентоксифіліну 2 % (10 мл), актовегину (160 мг); антиагрегантів - діпірідамолу 0,5 % (2 мл); нікотинової кислоти 1 % (5 мл); новокаїну 2 % (4 мл), сульфату магнію 25 % (10 мл), гепарину (5000 ОД), алпростану 100 мкг (змішана форма ССД) та препаратів ліпоєвої кислоти 300 ОД (нейропатично-інфікована форма ССД), антибактеріальних препаратів згідно з антибіотикограмою проводили безпосередньо через а. epigastrica inferior в a. iliaca externa, і забезпечували інфузоматами “ВЕДА-2” та “Lineomat” цілодобово протягом перших 2 діб із наступним переходом на 10 - годинні інфузії (3 - 4 доба), і на 6 - 8 годинні інфузії щоденно до кінця РВКТ.

Контрольну групу 1 склали 93 хворих. Вони отримували загальноприйнятий комплекс лікування, який застосовується при ССД. Крім того, їм через день проводились внутрішньоартеріальні ін'єкції (струйно) антибактеріальних та судиннорозширюючих препаратів, які виконували шляхом пункції стегнової артерії під пахвинною зв'язкою. Під час ін'єкції вводили суміш із новокаїну 0,5 % - 15 мл, пентоксифіліну 2 % 5 мл, гепарину 5000 Од, окремим шприцом вводили антибіотик цефтриаксон в дозі 1,0 г на 20 мл 0,5 % розчину новокаїну. Внутрішньоартеріальні ін'єкції виконували через добу (5 введень).

Контрольну групу 2 склали 47 хворих. Цим хворим, на відміну від контрольної групи 1, в комплексне лікування вкючено внутрішньовенне введення алпростану 100 мкг/добу (змішана форма ССД) та препаратів ліпоєвої кислоти 6,0 мл (нейропатично-інфікована форма ССД), використання лазерних некректомій (установка „Скальпель - 1”) та лазерного опромінення ран (гелій-неоновий лазер, довжина хвилі 632,8 нм, потужність на виході світловоду 15 мВт, експозиця 3 хвилини, кількість сеансів 15).

За віком, статтю, важкістю перебігу ЦД, стадією ішемії ураженої кінцівки, характером гнійно-некротичного процесу на стопі, за показником реографічного індексу і плечо-кісточкового індексу, наявністю та характером супутніх ускладнень ЦД хворі основної групи, контрольної групи 1 та 2 були співставимі.

З анамнезу встановлено, що тривалість захворювання на ЦД до поступлення у стаціонар коливалась від 1 до 37 років і в середньому складала 14,7 ± 0,58 роки. Вперше виявлений ЦД діагностовано у 29 хворих (12,3 %). Середня тривалість захворювання від появи перших ознак гнійно-некротичного ураження стопи до госпіталізації становила 16,4 ± 1,2 дні. При цьому 6 хворих (2,7 %) поступили в стадії компенсації, 177 хворих (74,6 %) -- у стадії субкомпенсації, 55 хворих (22,7 %) -- у стадії декомпенсації захворювання.

За глибиною ураження хворих розподіляли за класифікацією Meggitt-Wagner (1988). Хворі перших трьох стадій у дослідження не включались, на хірургічному ліжку лікувались хворі з синдромом стопи діабетика ІІІ, ІV та V стадій.

До ІІІ стадії відносили хворих з глибоким ураженням м'яких тканин, ураженням кісток або формуванням абсцесу чи флегмони (99 хворих).

До IV стадії відносились хворі з обмеженою гангреною пальців, п'ятки, стопи (109 хворих).

До V стадії відносились хворі з поширеною гангреною стопи з можливим переходом на гомілку (30 хворих).

Після загальноклінічного та спеціальних методів дослідження у 231 хворого (97 %) були виявлені супутні захворювання та ускладнення ЦД.

Гнійно-некротичний процес на стопі у 138 хворих починався із її дистальних відділів у виді ізольованого ураження одного або декількох пальців (у 82 хворих -- глибока виразка, у 36 -- поверхневий некроз, у 20 -- остеомієліт пальців стопи), у 38 хворих ураження пальців розповсюджувалось на дистальний відділ стопи, 53 хворих поступили з обширною флегмоною стопи, 9 -- із прогресуючою висхідною гангреною стопи та гомілки.

Усі пацієнти були прооперовані. Головною метою операції було радикальне видалення гнійно-некротичного вогнища з висіченням некротично змінених тканин та дренуванням. Для санації рани у основній групі та контрольній групі 2 використовували високоенергетичний СО2-лазер (установка “Скальпель-1” з потужністю до 35 Вт, довжина хвилі 10,6 мкм). Для знеболення використовували спинномозкову анестезію або загальне знеболення.

Рівень захисних сил організму оцінювали за деякими показниками імунітету, такими як загальна кількість лімфоцитів, які визначали в реакції Є-РУК, показників Т-хелперів,Т-супрессорів, їхнє співвідношення (Тх/Тс), рівнем в крові ЦІК (за Jondal, 1972). Рівень ендотоксикозу оцінювали за вмістом у крові середньомолекулярних пептидів (за Габріеляном Н.І.,1985). Про стан периферичного кровообігу свідчили результати доплерографії (“Super dopplex”), ангіографії (“Philips Integris C2000”), реовазографії (РГ 4 - 01). Оцінку динаміки ранового процесу у хворих, що знаходилися під спостереженням проводили по таким критеріям: стабільність післяопераційної рани, регрес перифокального запалення, строки появи грануляцій, строки появи та динаміка крайової епітелізації, строки заживлення рани. Дослідження показників, які вивчалися, проводилось при поступленні хворих у стаціонар та на 14 добу лікування.

Результати дослідження. У результаті експериментальних досліджень виявлено підвищення чутливості до антибіотиків мікрофлори, яка була об'єктом дослідження -- лазерне випромінювання як червоного, так й інфрачервоного діапазонів має виражену фотомодифікуючу дію. Встановлено, що найбільш виражений фотомодифікуючий ефект червоного та інфрачервоного лазерного випромінювання при експозиції 3 хвилини. Так, 3-хвилинне опромінення St. аureus червоним лазером підвищує чутливість до всіх досліджуваних антибіотиків. Наприклад, зона затримки росту до ампіциліну збільшилась на 59,6 %, що в 1,6 рази більше в порівнянні з контролем, чутливість його до гентаміцину збільшилась в 1,3 рази, що збільшило зону затримки росту на 29,3 % в порівнянні з контролем.

При опроміненні культури Pseud. aeroginоsa гелій-неоновим лазером з експозицією 3 хвилини чутливість до нетілміцину статистично достовірно (Р < 0,05) збільшилась на 38,2 %, до поліміксину на 31,3 % і цефатаксиму на 71,2 %.

Після опромінення мікрофлори низькоенергетичним червоним лазером зони затримки росту мікроорганізмів при нанесенні дисків із антибактеріальними препаратами збільшуються у 1,8 - 1,9 рази в порівнянні із контролем, де опромінення культур не проводилось. Отриманий ефект ми пов'язуємо із фотомодифікуючою дією червоного та інфрачервоного лазера безпосередньо на мікрофлору (її клітинну мембрану).

При виконанні клінічної частини роботи відзначали, що у хворих із синдромом стопи діабетика подавляються захисні сили організму. При цьому відмічається статистично достовірне зниження кількості лімфоцитів до 22,7 ± 0,78 (%), співвідношення Тх/Тс до 1,33 ± 0,07 (Р< 0,05), збільшення рівню ЦІК у крові до 34,86 ± 1,84 од. опт. щільн. (Р< 0,05). На 14 добу комплексного лікування спостерігалось збільшення кількості лімфоцитів, співвідношення Тх/Тс, зменшення рівню ЦІК у основній групі та контрольних групах 1 та 2. Так, якщо кількість лімфоцитів, які визначаються реакцією Є-РУК, у контрольних групах 1 та 2 збільшувалась на 27 % та 33 % відповідно, то у основній групі -- на 39 %, Р < 0,001; якщо рівень ЦІК у контрольних групах зменшився у 1,2 рази, то в основній групі через 2 тижні наблизився до норми.

У хворих із синдромом стопи діабетика при наростанні інтоксикації різко зростає (у 2,5 рази) рівень СМП у крові, причому в основному за рахунок пулу, що визначається на довжині хвилі 254 нм і характеризує токсичні властивості крові. Одночасно при цьому у хворих усіх груп різко зменшується величина Кс (на 37 %), що також вказує на наростання інтоксикації.

У процесі лікування ці показники мали тенденцію до нормалізації, причому найбільш виражений ефект спостерігали у групі хворих з застосуванням комбінованої регіонарної внутрішньоартеріальної пролонгованої (РВКТ) із використанням лазерних некректомій та лазерного опромінення ран.

У той же час, у контрольній групі 1, у якій проводилось загальноприйняте лікування, рівень СМП зменшився тільки на 21 % (Р < 0,05), а в контрольній групі 2, де використовувались введення алпростану (змішана форма ССД) та препаратів ліпоєвої кислоти (нейропатично-інфікована форма ССД), рівень СМП зменшився на 30 %, однак ці показники були вищими, ніж у хворих основної групи (як при нейропатично-інфікованій, так і при змішаній формах ССД.

Про зменшення вираженості гіпоксії тканин нижніх кінцівок свідчили результати доплерографії (динаміка плечо-кісточкового індексу), реовазографічного дослідження (збільшення амплітуди реовазографічної кривої, крутизни її підйому, загострення вершини, підвищення реографічного індексу, покращення реакції судин на нітрогліцерин).

Так, плечо-кісточковий індекс у динаміці лікування збільшувався з 0,59 ± 0,03 до 0,83 ± 0,04 у хворих зі змішаною формою синдрому стопи діабетика, при нейропатичній формі -- з 0,81 ± 0,05 при поступленні до 1,04 ± 0,03 після курсу комбінованої регіонарної терапії.

У хворих із нейропатичною формою діабетичної стопи ПКІ до лікування зменшувався до 0,81 ± 0,05, а після комбінованої регіонарної терапії -- 1,04 ± 0,03, що наближається до показників у здорових людей (1,08 ± 0,03), що в 1,2 рази більше, ніж у контрольних групах.

У хворих зі змішаною формою діабетичної стопи ПКІ до лікування становив 0,59 ± 0,03, а після лікування, незважаючи на значне підвищення (до 0,81 ± 0,04 після РВКТ), яке вказувало на компенсацію кровообігу та зменшення ішемії, не досягав показників здорових людей (1,08 ± 0,03). Включення у лікувння алпростану (змішана форма ССД) та препаратів ліпоєвої кислоти (нейропатично-інфікована форма ССД) хоча й призводило до більш вираженого покращення показників периферичного кровообігу порівняно з групою, де використовувалися тільки традиційні методи, але не досягало ефекту, який спостерігали в основній групі (РВКТ) (див. табл. 1).

Перебіг ранового процесу при цукровому діабеті характеризується особливостями, що є наслідком порушення внутрішньоклітинного метаболізму.

Таблиця 1. Середні величини РСТ та ПКІ у здорових людей та у хворих зі змішаною та нейропатично-інфікованою формами ССД до та після лікування (M ± m)

Групи	n	РСТ на плечі (мм рт. ст.)	РСТ на гомілці (мм рт. ст.)	ПКІ
		до лікування	після лікування	до лікування	після лікування	до лікування	після лікування
Здорові	45	122,4 ± 2,18	132,19 ± 2,06	1,08 ± 0,03
Контрольна група 1	група 1	28	142,6 ± 1,94 Р1<0,001	135,3 ± 2,08 Р1<0,05	89,84 ± 1,87 Р1<0,001	105,5 ± 2,02 Р1<0,05	0,63 ± 0,06 Р1<0,001	0,78 ± 0,04 Р1<0,05
	група 2	37	141,8 ± 2,02 Р1<0,05	135,7 ± 1,97 Р1<0,05	110,6 ± 2,25 Р1<0,05	124,8 ± 2,13 Р1<0,05	0,78 ± 0,03 Р1<0,05	0,92 ± 0,06 Р1<0,05
Контрольна група 2	група 1	22	141,3 ± 2,1 Р2<0,05	133,8 ± 2,11 Р2<0,05	86,2 ± 2,18 Р2<0,001	108,4 ± 2,09 Р2<0,05	0,61 ± 0,03 Р2<0,001	0,81 ± 0,05 Р2<0,05
	група 2	25	140,6 ± 2,03 Р2<0,05	134,2 ± 1,98 Р2<0,05	113,9 ± 2,10 Р2<0,05	130,2 ± 2,05 Р2<0,05	0,81 ± 0,05 Р2<0,05	0,97 ± 0,035 Р2<0,05
Основна група	група 1	31	139,7 ± 2,48 Р3<0,05	131,4 ± 2,12 Р3<0,05	82,4 ± 1,58 Р3<0,001	109,1 ± 1,86 Р3<0,05	0,59 ± 0,03 Р3<0,001	0,83 ± 0,04 Р3<0,05
	група 2	67	139,7 ± 2,48 Р3<0,05	131,4 ± 2,12 Р3<0,05	112,59 ± 2,62 Р3<0,05	136,7 ± 1,67 Р3<0,05	0,81 ± 0,05 Р3<0,05	1,04 ± 0,03 Р3<0,05

Де, група -- 1 : хворі зі змішаною формою ССД, група -- 2 : хворі з нейропатично-інфікованою формою ССД, Р1 -- достовірність різниці між контрольною групою 1 та показниками здорових людей, Р2 -- достовірність різниці між контрольною групою 2 та 1, Р3 -- достовірність різниці між основною групою та контрольною групою 2

Так, регрес перифокального запалення при традиційному лікуванні відбувається на 12,7 ± 0,62 добу, при використанні РВКТ -- на 6,7 ± 0,36 добу; очищення рани при традиційному лікуванні відбувається на 9,8 ± 0,65 добу, при використанні даної методики -- на 4,9 ± 0,46 добу; при традиційному лікуванні гранулювання рани починається на 8,1 ± 0,52 добу з наступною епітелізацією на 9,2 ± 0,54 добу; при використанні РВКТ та високоенергетичного СО2-лазера для проведення некректомій -- відповідно на 4,8 ± 0,32 та 5,3 ± 0,34 добу.

Просліджується залежність перебігу ранового процесу від характеру виконаної хірургічної обробки ран та об'єму та методики консервативної терапії, яка проводилася хворим. Так, у хворих, котрим проводили традиційне лікування, динаміка ранового процесу мала хвилеподібне протікання. При цьому проявлялася тенденція до рецидивів та генералізації процесу, виникала потреба у повторних оперативних втручаннях, які в даній групі хворих були виконані в 40,6 % випадків, а три та більше операції -- у 21,4 % випадків. Летальність у цій групі склала 13, 98 % (13 хворих).

У контрольній групі 2, де використовувалось введення алпростану (змішана форма ССД) та препаратів ліпоєвої кислоти (нейропатично-інфікована форма ССД), проводились лазерні некректомії та лазерне опромінення ран значно зменшилось число рецидивів (до 28,4 %) та повторних операцій (три та більше операцій виконані у 14,3 % випадків). Серед повторних операцій переважали некректомії та аутодермопластика дефектів шкіри на фоні позитивного протікання ранового процесу. Летальність у цій групі хворих склала 10,61% (5 хворих).

У основній групі хворих динаміка ранового процесу характеризувалася стабільністю та швидкістю репаративних процесів у рані, що дозволило значно скоротити не тільки кількість ампутацій кінцівок на різних рівнях, але й кількість повторних оперативних втручань (до 16,1 %), серед яких переважали лазерні некректомії та аутодермопластика. Виконані ампутації кінцівок у даній групі (3,1 %) були обумовлені пізнім поступленням хворих у стаціонар із прогресуючою висхідною гангреною стопи та гомілки. Це потребувало виконання радикального оперативного втручання протягом перших 2 діб після поступлення після мінімальної корекції метаболічних порушень, компенсації стану серцево-судинної системи. Катетеризація нижньої надчеревної артерії із проведенням РВКТ в цих випадках забезпечували покращення мікроциркуляторного русла кукси кінцівки та її швидке загоєння. Летальність у основній групі склала 2,04 % (2 хворих).

Використання методики комбінованої регіонарної внутрішньоартеріальної терапії синдрому стопи діабетика дозволило значно зменшити частоту високих ампутацій кінцівок з переважним виконанням “малих” операцій на стопі (вскриття флегмон, некректомії, лазерні некректомії, ампутації та екзартикуляції пальців, трансметатарзальні ампутації) із збереженням опорної функції кінцівки.

Так, кількість “малих” операцій на стопі у основній групі зросла із 46,2 % (загальноприйняте лікування) до 89,8 %, при цьому відсоток ампутацій на рівні стегна та гомілки зменшився з 26,9 % до 3,1 %, а тарзометатарзальних ампутацій стопи -- з 26,9 % до 7,1 % відповідно.

У 12 % хворих позитивна динаміка ранового процесу дозволила обмежитися виконанням аутодермопластики.

Таким чином, порівняльний аналіз представлених даних вказує на те, що динаміка перебігу ранового процесу у хворих основної групи характеризується стабільністю і підтверджує клінічну ефективність розробленої методики.

Оцінюючи безпосередні результати хірургічного лікування хворих із синдромом стопи діабетика, ми виходили із слідуючих критеріїв:

Хороший результат лікування -- регрес гнійно-некротичного процесу на нижніх кінцівках після першого оперативного втручання з можливим використанням лазерних некректомій, аутодермопластики, позитивна динаміка ранового процесу з стабільною гранулюючою раною, повне закриття рани (епітелізація, аутодермопластика), збереження опорної функції стопи. Цей результат було досягнуто в контрольній групі 1 у 41,5 % хворих, у контрольній групі 2 -- у 44,1 % хворих, у основній групі -- у 87,8 % хворих.

Задовільний результат -- регрес гнійно-некротичного процесу на нижніх кінцівках після декількох оперативних втручань внаслідок формування вогнищ вторинних некрозів, розповсюдження гнійних затьоків, що потребувало виконання повторних поетапних некректомій, в тому числі лазерних, виконання екзартикуляцій двох та більше пальців стопи або тарзометатарзальної ампутації стопи, збереження опорної функції стопи. Цей результат було досягнуто в контрольній групі 1 у 26,9 % хворих, у контрольній групі 2 -- у 27,7 % хворих, у основній групі -- у 7,1 % хворих.

Незадовільний результат -- прогресування гнійно-некротичного процесу на нижніх кінцівках після декількох оперативних втручань на фоні проведення антибактеріальної, судинної, дезінтоксикаційної терапії, що потребувало виконання ампутації кінцівки на рівні гомілки або стегна, смерть хворого. Цей результат було досягнуто в контрольній групі 1 у 31,6 % хворих, у контрольній групі 2 -- у 16,4 % хворих, у основній групі -- у 5,1 % хворих.

Використання у комплексному лікуванні хворих із ССД пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії призвело також до значного скорочення перебування хворих на стаціонарному лікуванні: з 56,75 ± 3,6 ліжко-днів у контрольній групі 1 та 45,14 ± 2,9 ліжко-дні у контрольній групі 2 до 30,08 ± 3,2 (Р < 0,05) ліжко-дні при використанні нашої методики.



Висновки

У дисертаційній роботі обгрунтовано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання -- покращення результатів комплексного лікування нейропатично-інфікованої та змішаної форм синдрому стопи діабетика на основі застосування в комплексному лікуванні пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії.

1. Методика пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії гнійно-некротичних уражень стоп є високоефективним способом лікування нейропатично-інфікованої та змішаної форм синдрому стопи діабетика, створює довготривало максимальну концентрацію лікарських засобів у вогнищі запалення і прискорює у 1,6 рази регресування запальних процесів кінцівки.

2. У експерименті доведено, що опромінення культур мікроорганізмів низько-енергетичними лазерами червоного та інфрачервоного діапазонів підвищує чутливість мікроорганізмів до дії антибіотиків, що підтверджується збільшенням у 1,8 - 1,9 разів діаметрів зон затримки росту опромінених мікробних культур у порівнянні з контролем. Найбільшефективна фотомодифікація антибактеріальної терапії спостерігається при дозі випромінювання 3,3 Дж, що відповідає в експерименті експозиції 3 хвилини при потужності 15 мВт.

3. Використання у пролонгованій регіонарній комбінованій терапії низькоенергетичного лазерного опромінення ран посилює дію антибактеріальних препаратів, що призводить до швидкого обмеження гнійно-некротичного вогнища кінцівки і, таким чином, зменшує на 11 % кількість високих ампутацій кінцівок та у 2,5 рази знижує частоту повторних оперативних втручань у порівнянні з контрольними групами.

4. Використання пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії у комплексному лікуванні хворих із синдромом стопи діабетика призводить до більш швидкого, ніж у контрольних групах, зменшення ендотоксикозу: рівень середньомолекулярних пептидів зменшується у 1,4 рази, лейкоцитарний індекс інтоксикації -- у 4,2 рази; корекції імунного статусу: рівень циркулюючих імунних комплексів знижується у 1,5 рази, коефіцієнт Тх/Тс підвищується у 1,4 рази; покращення антиоксидантного захисту тканин та зменшенню у 1,7 рази продуктів перекисного окислення ліпідів.

5. Застосування пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії у комплексному лікуванні хворих із синдромом стопи діабетика сприяє покращенню кровообігу кінцівки, збільшенню плечо-кісточкового індекса у 1,40 рази в порівнянні з контролем, покращенню відновних процесів у рані, що, в свою чергу, скорочує на 4,9 ± 0,46 дні очищення рани від некротичних тканин, у 1,80 рази прискорює строки утворення грануляцій, скорочує в 1,83 рази строки загоєння ран.

6. Використання у лікуванні хворих із синдромом стопи діабетика пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії створює оптимальні умови для видужання цієї категорії хворих, збереження опорної функції стопи до 96,9 %, у контролі -- 73,1 %, скорочує перебування хворих в клініці на 26 діб, заощаджує витрати на лікування.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пантьо В.И., Симодейко А.А. Особенности фотомодификации антибактериальной терапии гелий-неоновым лазером // Матеріали VІ Всеукраїнської конференції завідуючих кафедрами загальної хірургії медвузів України. -- Вінниця. -- 21-23 травня 1998 р. -- С. 129 - 132.

2. Пантьо В.І., Симодейко А.А. Раціональне застосування лазерного випромінювання для лікування гнійно-септичних процесів Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина" Ужгород.1999 № 9. С.168

3. Пантьо В.І., Симодейко А.А., Скрипинець Ю.П., Гамкрелідзе О.Ю. Експериментально-клінічне обгрунтування раціонального застосування лазерного випромінювання для лікування гнійно-септичних процесів // “Фотобіологія та фотомедицина”. -- 2000. -- №1, 2 -- С. 84 - 89.

4. Симодейко А.А., Пантьо В.І. Раціональні підходи до лікування хворих з синдромом стопи діабетика // Шпитальна хірургія. -- Тернопіль. -- 2001. -- № 3. -- С.168 - 170.

5. Симодейко А.А., Пантьо В.І., Філіп С.С., Болдижар О.О. Вплив комбінованої регіонарної терапії хворих із синдромом “діабетичної стопи” на показники імунного статусу та перекисного окислення ліпідів // Львівський медичний часопис. -- Львів, “LEOPOLIS”2001. том VII, № 3. -- С. 94 - 97.

6. Симодейко А.А., Пантьо В.І., Філіп С.С., Болдижар О.О. Експериментально-клінічне обгрунтування фотомодифікаційних властивостей лазерного випромінювання у лікуванні хірургічних інфекцій // Львівський медичний часопис. -- Львів, “LEOPOLIS”. -- 2001. -- том VII, № 4. -- С. 9 - 13.

7. Симодейко А.А., Пантьо В.І., Філіп С.С. Динаміка показників периферичного кровообігу при використанні комбінованої внутрішньоартеріальної терапії “діабетичної стопи” // “Фотобіологія та фотомедицина”. -- 2001. -- том IV, №1, 2 -- С. 68 - 69.

8. Пантьо В.І., Симодейко А.А. Комбінована регіонарна внутрішньоартеріальна терапія хворих з синдромом “діабетичної стопи” // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина". -- Ужгород. -- Випуск 13. -- 2001. -- С.139 - 142.

9. Пантьо В.І., Симодейко А.А. Динаміка показників ендотоксикозу та периферичного кровообігу при комбінованій регіонарній терапії синдрому “діабетичної стопи” // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина". -- Ужгород. -- Випуск 13. -- 2001. -- С. 142 - 147.

10. Симодейко А.А., Пантьо В.І., Філіп С.С. Динаміка імунологічних показників та тяжкості ендотоксикозу у хворих з синдромом діабетичної стопи при використанні комбінованої регіонарної пролонгованої терапії // “Медицина залізничного транспорту”. -- Київ. -- 2002. -- № 3. -- С. 39 - 44.

11. Пантьо В.І., Симодейко А.А. Особливості імуномодуляції при сепсисі та гнійно-септичних захворюваннях // Матеріали V Республіканської учбово-методичної та наукової конференції завідуючих кафедрами загальної хірургії медвузів України. -- Тернопіль. -- 25 - 26 квітня 1996 р. -- С. 81 - 82.

12. Пантьо В.І., Симодейко А.А., Болдижар О.О. Вплив лазерного опромінення різних довжин хвиль на чутливість Staf. аureus до антибіотиків Нові технології в хірургії Ужгород. -- 1997. -- С.207 - 208.

13. Симодейко А.А., Пантьо В.І., Скрипинець Ю. П. Спосіб ендолімфатичної терапії “діабетичної стопи” // Матеріали XIY міжнародної науково-практичної конференції “Застосування лазерів в медицині та біології”. -- Харків. -- 16 - 19 травня 2000. -- С. 64 - 65.

14. Пантьо В.И., Симодейко А.А. Лазерная терапия в комплексном лечении больных с синдромом “диабетической стопы” // Материалы VIII Международного Европейского лазерного конгресса. -- Москва. -- 23 - 26 мая 2001 г. -- С. 54.

15. Пантьо В.І., Симодейко А.А. Ендолімфатична лазерна та медикаментозна терапія “діабетичної стопи” // “Ендокринологія”. -- Київ. -- т.6, додаток -- 2001. -- С. 274.



АНОТАЦІЯ

Пантьо В.І. Регіонарна внутрішньоартеріальна пролонгована комбінована терапія при комплексному лікуванні хворих із нейропатично-інфікованою та змішаною формами синдрому стопи діабетика. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03. - хірургія. Харківський державний медичний університет, Харків, 2004.

Дисертація присвячена актуальній проблемі -- покращенню результатів лікування гнійно некротичних уражень стопи у хворих на цукровий діабет. Клінічний матеріал базується на обстеженні та лікуванні 238 хворих із синдромом стопи діабетика нейропатично-інфікованої та змішаної форм. У 98 із них для лікування використано пролонговану регіонарну внутрішньоартеріальну комбіновану терапію. На основі загальноклінічних (у тому числі показників ендогенної інтоксикації, імунологічного захисту), інструментальних методів обстеження (в тому числі реовазографії з функціональними пробами, ультразвукової доплерографії, ангіографії) доведено високу ефективність запропонованої методики лікування, яка базується на пролонгованому регіонарному введенні антибактеріальних, судинних препаратів через катетеризовану надчеревну артерію з використанням лазерного опромінення ран у хворих на цукровий діабет із гнійно-некротичними ураженнями нижніх кінцівок. Використання пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії сприяє обмеженню гнійно-некротичного процесу, значному зменшенню кількості високих ампутацій кінцівок з переважним виконанням оперативних втручань у межах стопи, прискоренню динаміки ранового процесу, скороченню строків лікування

Ключові слова: цукровий діабет, синдром стопи діабетика, регіонарна терапія.



АННОТАЦИЯ

Пантьо В.И. Регионарная внутриартериальная пролонгированная комбинированная терапия в комплексном лечении больных с нейропатически-инфицированной и смешанной формами синдрома стопы диабетика. -- Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03. - хирургия. Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 2004.

В диссертационной работе обосновано теоретическое обобщение и новое решение научной задачи - улучшения результатов комплексного лечения больных с нейропатически-инфицированной и смешанной формами синдрома стопы диабетика на основе применения в комплексном лечении пролонгированной регионарной внутриартериальной комбинированной терапии. Представлены данные экспериментальных исследований и клинических наблюдений по изучению рационального использования антибиотиков и препаратов, улучшающих периферическое кровообращение, лазерного облучения ран при комплексном лечении больных с синдромом стопы диабетика.

При выполнении клинической части работы провели обследование и комплексное лечение 238 больных: с нейропатически-инфицированной формой ССД -- 159 человек и смешанной формой -- 79 человек. Все пациенты находились на лечении в хирургической клинике Ужгородской отделенческой клинической больницы в период с 1993 по 2002 год, мужчин было 145 (61 %), женщин -- 93 (39 %). Возраст до 50 лет был у 42 (18 %) больных, 51-70 лет -- у 132 больных (56 %), после 70 лет -- у 64 больных (26 %).

В основную группу вошли 98 больных. В этой группе проводилась пролонгированная регионарная внутриартериальная комбинированная терапия (РВКТ) синдрома стопы диабетика с использованием физических факторов, которая включала в себя катетеризацию нижней эпигастральной артерии (а. epigastrica inferior) с последующей регионарной инфузией антибактериальных, сосудистых препаратов, с использованием лазерных некрэктомий и лазерным облучением ран.

Контрольную группу 1 составили 93 больных. Они получали общепринятый комплекс лечения, применяемый при ССД. Кроме того, им через день проводились внутриартериальные инъекции (струйно) антибактериальных и сосудорасширяющих препаратов, которые выполняли путем пункции бедренной артерии под паховой связкой.

Контрольную группу 2 составили 47 больных. Этим больным, в отличие от контрольной группы 1, в комплексном лечении проводилось внутривенное введение алпростана 100 мкг/сут (смешанная форма ССД) и препаратов липоевой кислоты 6,0 мл (нейропатически-инфицированная форма ССД), использовались лазерные некрэктомии и облучение ран низкоэнергетическим лазером, мощностью на выходе световода 15 мВт на протяжении 3 минут ежедневно (8 процедур).

В экспериментальной части работы доказано, что облучение культур микроорганизмов низкоэнергетическими лазерами красного и инфракрасного диапазонов повышает чувствительность микроорганизмов к действию антибиотиков, что подтверждается увеличением в 1,8-1,9 раз диаметров зон задержки роста облучённых микробных культур в сравнении с контролем. Наиболее эффективная фотомодификация антибактериальной терапии наблюдалась при дозе излучения 3,3 Дж, что соответствует в эксперименте экспозиции 3 минуты при мощности 15 мВт. Использование в пролонгированной регионарной комбинированной терапии низкоэнергетического лазерного облучения ран усиливает действие антибактериальных препаратов, что приводит к более быстрому ограничению гнойно-некротического очага конечности и, таким образом, уменьшает на 11 % количество высоких ампутаций конечностей, в 2,5 раза снижает частоту повторных оперативных вмешательств в сравнении с контрольными группами.

Применение пролонгированной регионарной внутриартериальной комбинированной терапии и лазерной некрэктомии высокоэнергетическим СО2-лазером в комплексном лечении больных с синдромом стопы диабетика приводит к более быстрому, нежели в контрольных группах, уменьшению эндотоксикоза: уровень среднемолекулярных пептидов уменьшается в 1,4 раза, лейкоцитарный индекс интоксикации -- в 4,2 раза; коррекции иммунного статуса: уровень циркулирующих иммунных комплексов снижается в 1,5 раза, коэффициент Тх / Тс повышается в 1,4 раза; улучшению антиоксидантной защиты тканей и уменьшению в 1,7 раза продуктов перекисного окисления липидов, оказывает содействие улучшению кровообращения конечности, увеличению плече-лодыжечного индекса в 1,40 раза, в сравнении с контролем, улучшению регенеративных процессов в ране, что, в свою очередь, сокращает на 4,9 ± 0,46 дня очищение раны от некротических тканей, в 1,80 раза ускоряет сроки образования грануляций, сокращает в 1,83 раза сроки заживления ран.

Использование данной методики позволило значительно уменьшить частоту высоких ампутаций конечностей с преобладающим выполнением “малых” операций на стопе (вскрытие флегмон, некрэктомии, лазерные некрэктомии, ампутации и экзартикуляции пальцев, трансметатарзальные ампутации) с сохранением опорной функции конечностей. Так, количество “малых” операций на стопе в основной группе выросла с 46,2 % (общепринятое лечение) до 89,8 %, при этом процент ампутаций на уровне бедра и голени уменьшился с 26,9 % до 3,1 %, а тарзометатарзальных ампутаций стопы -- с 26,9 % до 7,1 % соответственно. У 12 % больных положительная динамика раневого процесса разрешила ограничиться выполнением аутодермопластики.

Использование в комплексном лечении больных с ССД пролонгированной регионарной внутриартериальной комбинированной терапии привело к значительному сокращению пребывания больных на стационарном лечении: с 56,75 ± 3,6 койко-дней в контрольной группе 1 и 45,14 ± 2,9 койко-дней в контрольной группе 2 до 30,08 ± 3,2 (Р < 0,05) койко-дней при использовании предложенной методики.

Ключевые слова: сахарный диабет, синдром стопы диабетика, регионарная терапия.



Summary

Pantyo V.I. Regional Intraarterial Prolonged Combined Therapy in Complex Treatment of Patients with Neuropathologicalli Infected and Compound Forms of Diabetic's Foot Syndrome. -- Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Medicine. Speciality 14.01.03. - Surgery. The Kharkiv state medical university, Kharkiv, 2004.

The dissertation is devoted to the pressing problem of improving the results of treatment of purulent necrotic lesion of diabetics' foot. The clinical material is based on the examination and treatment of 238 patients with diabetic's foot syndrome of neuropatologicalli infected and compound forms. Prolonged regional intraarterial combined therapy was used for the treatment of 98 of these patients. On the basis of general clinical (the indices of endogenous intoxication of immunologic defence including), of instrumental methods of examination (rheovasography with functional tests, ultrasonic doplerography, angiography including) high efficiency of the suggested methods of treatment was proved.

The suggested methods of treatment are based on prolonged regional injecting of antibacterial, vascular preparations through cathetered epigastric artery using laser irradiation of healing of patients ill with diabetes mellitus with purulent necrotic lesion of inferior limbs. The use of prolonged regional intraarterial combined therapy favours the limitation of purulent necrotic process, shows considerable decrease in the number of high amputation of limbs with the prevaling number of operations on the foot. This therapy accelerates healing process, shortens the terms of treatment.

Key words: diabetes mellitus, diabetic's foot syndrome, regional therapy.

Перелік умовних позначень та скорочень

ЦД цукровий діабет

ССД синдром стопи діабетика

РВКТ регіонарна внутрішньоартеріальна комбінована терапія

РВГ реовазографія

ПКІ плечо-кісточковий індекс

РСТ регіонарний систолічний тиск

НЕЛВ низькоенергетичне лазерне випромінювання

ПОЛ перекисне окислення ліпідів

АОЗ антиоксидантний захист

МДА малоновий діальдегід

ДК дієнові кон'югати

РІ реографічний індекс

СМП середньомолекулярні пептиди

Тх Т-лімфоцити хелпери

Тс Т-лімфоцити супресори

Кс ------------ коефіцієнт інтоксикації

Размещено на Allbest.ur