Патогенетичні фактори периферичної дистрофії сітківки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Патогенетичні фактори периферичної дистрофії сітківки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми

Проблема периферичних вітреохоріоретинальних дистрофій (ПВХРД) актуальна і, незважаючи на досягнуті за останні десятиріччя успіхи в їх лікуванні, досі залишається однією з основних причин виникнення відшарування сітківки та загрози сліпоти [Бєляєв В.С. (1980), Саксонова Є.О. (1983, 1987), Шершевська С.Ф. (1983), Ферфільфайн І.Л. (1997), Thompson F.G. (1986), Fledelius H.C. (1992)].

Численні дослідження показали, що довжина переднього відрізку

очного яблука [Можеренков В.П. (1977), Ніколов В.Б. (1980), Фрідман Ф.Є., Кружкова Г.В., Тарутта Є.П. (1996)], розлад і недостатнє кровопостачання склери та судинної оболонки [Дибов С. (1981), Прусак Р.Б. (1985), Малецький О.П., Кременчугський Л.С., Цоглієна Н.А. (1995)] сприяють розвитку ПВХРД.

Для профілактики розвитку відшарування сітківки у пацієнтів з ПВХРД доцільними є лазерні операції, діатермокоагуляція, кріоретинопексія, склероукріплюючі операції, поєднання склеропластичних операцій з ультразвуковою ретинопексією [Ремізов М.С., Грязнов А.А. (1982), Курсіков А.І., Булавінцева Л.О. (1984), Назаренко Н.І. (1984), Коваль Е.Б. (1989), Бушуєва Н.М. (1992. 1999), Рами Нтэфэ (1992)].

Враховуючи той факт, що в основі розвитку ПВХРД і її ускладнень лежить розтягнення ока і порушення кровопостачання, застосування відпрацьованих показань до хірургічного лікування є доступними як в умовах стаціонару, так і в умовах поліклінічних офтальмологічних операційних.

Не дивлячись на багаточисленість публікацій, питання щодо вибору методики дослідження ока, за результатами якого можна зробити висновок щодо розвитку ПВХРД і застосування методів лікування, залишається досі невирішеним.

Таким чином, актуальність цієї проблеми визначила необхідність даного дослідження.

Ціль роботи - підвищити ефективність лікування хворих з ПВХРД шляхом впливу на патогенетичні механізми розвитку захворювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота - частина планової теми науково-дослідної роботи кафедри офтальмології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупіка - «Хірургічне і ортоптичне лікування аномалій рефракції» (№ держреєстрації 01.96.0039076), яка виконувалася на кафедрі з 1996 по 2002 роки в якій пошукач Черемухіна Ольга Миколаївна була виконавцем. Тема дисертаційної роботи «Патогенетичні фактори периферичної дистрофії сітківки» була затверджена 17 листопада 1989 р. на засіданні Вченої Ради КІУВ. Тема дисертації повторно затверджена на засіданні Вченої Ради Київської медичної академії післядипломної освіти ім.П.Л. Шупика, Протокол №10 від 17.12.2003 р.

Мета роботи.

Підвищити ефективність лікування хворих з ПВХРД, шляхом впливу на патогенетичні механізми розвитку захворювання.

Задачі дослідження.

1. Вивчення особливостей біометричних параметрів очей у пацієнтів з ПВХРД за різних видів рефракції: а) горизонтального, вертикального, косого та аксіального розмірів; б) виду клінічної рефракції;

в) форми ока.

2. Дослідити гемодинамічні особливості очей з ПВХРД.

3. Математично змоделювати і вивести рівняння вірогідності розвитку ПВХРД за різних видів рефракції.

4. Розробити систему діагностичних прийомів для виявлення груп ризику і для клінічного спостереження в динаміці пацієнтів із ПВХРД і визначити її ефективність.

5. Розробити в клініці прості та ефективні методики профілактики і хірургічного лікування при ПВХРД.

Об'єкт дослідження - хворі з периферичною вітреохоріо-

ретинальною дистрофією.

Предмет дослідження - розроблення діагностичних критеріїв і методів профілактичного лікування хворих з ПВХРД.

Методи дослідження - комплексне дослідження хворих із ПВХРД, яке включає візо- і рефрактометрію, вимірювання діаметру рогівки, ультразвукову біометрію (вимірювання передньо-заднього розміру, поперечного і косих розмірів ока), ядерно-магнітно-резонансну томографію, вимірювання локальної температури передньої поверхні очного яблука і базальної температури в ротовій порожнині, реографію, тонометрію, периферіоскопію.

Для збирання і зберігання даних використовувалась розроблена карта хворого. Для аналізу залежності були використані параметричні методи статистичного аналізу даних «Statistica», для порівняння середніх значень двох вибірок використовувався критерій Ст'юдента, для порівняння середніх значень декількох вибірок застосовувались методи дисперсійного аналізу. Для виявлення взаємозв'язку ми використали кореляційний аналіз Пірсона. Для виявлення взаємозв'язку кількісних і якісних показників використовували коефіцієнт Крамера.

Для написання рівняння вірогідності розвитку ПВХРД користувалися клінічними характеристиками 260 очей, розрахунок визначника здійснювали за допомогою комп'ютерної програми «MathCad».

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Вперше встановлена залежність між ступенем ПВХРД і топографо-анатомічними особливостями ока, тобто розтягненням очного яблука в одному з квадрантів (у зовнішній половині очного дна в 39,6%). Коефіцієнт кореляції Крамера С = 0,22.

2. Вперше виявлено, що розтягнення ока в одному із квадрантів призводить до зменшення насичення кров'ю судин циліарного тіла. Коефіцієнт кореляції Крамера С = 0,55. Ці патогенетичні фактори знижують трофіку оболонок ока і сприяють розвитку ПВХРД.

3 Вперше встановлено, що ймовірність розвитку ПВХРД пов'язана більшою мірою з такими характеристиками, як температура циліарного тіла, базальна температура, діаметр рогівки та горизонтальний діаметр ока. Це дає змогу в окремих випадках прогнозувати виникнення ПВХРД використовуючи тільки ці параметри.

4 Вперше розроблена формула ймовірності розвитку ПВХРД використовується під час обстежень пацієнтів на кафедрі офтальмології КМАПО ім. П.Л. Шупика, «Центру мікрохірургії ока».

Практичне значення одержаних результатів.

1. Розроблено метод прогнозування розвитку периферичної вітреохоріоретинальної дистрофії (ПВХРД) сітківки.

2. Удосконалені діагностичні методи дослідження при ПВХРД (створений діагностичний алгоритм).

3. Метод профілактичного хірургічного лікування периферичної дистрофії сітківки, що складається з реваскуляризуючих склеропластичних операцій з кріоретинопексією, приводить до стабілізації процесу.

4. Розроблений спосіб діагностичних і хірургічних втручань при ПВХРД може використовуватися в амбулаторних умовах.

Впровадження в практику.

Розроблена математична модель вірогідності розвитку ПВХРД і виведено рівняння вірогідності розвитку ПВХРД. (Пат. Укр. №43756А; 17.12.01. (Укрпатент)), які впроваджені в діагностичні дослідження пацієнтів та виконувались пошукачем на базі Київської клінічної лікарні «Центр мікрохірургії ока».

Впроваджені склеропластичні операції з реваскуляризацією та кріоретинопексією при ПВХРД в очних відділеннях «Центру мікрохірургії ока», клінічної лікарні №6 й інших лікувальних закладах України.

Особистий внесок здобувача

У процесі роботи автором самостійно сформульована мета та задачі дослідження, пошук, критичний аналіз джерел літератури, розроблена програма статистичного дослідження, проведені збір клінічних даних, аналіз клінічного матеріалу та його методологічна обробка, угрупування, шифрування статистичного матеріалу, створено статистичну карту обстеження хворого на ПВХРД, проведено статистичний аналіз результатів дослідження, інтерпретація та порівняння даних, оформлення результатів.

Дисертант безпосередньо брала участь в проведенні всіх клінічних досліджень, в лікуванні та обстеженні усіх 150 хворих (260 очей), що були під наглядом. Особисто пошукачем проводилось обстеження всіх хворих на ПВХРД при первинному огляді, а також динамічне передопераційне та післяопераційне обстеження. Розроблена математична модель і виведено рівняння ймовірності розвитку ПВХРД.

Пошукач брала безпосередню участь у створенні та отриманні деклараційного патенту на винахід України. Разом із науковим керівником сформульовані висновки і рекомендації для впровадження в практику.

Апробація результатів дисертації.

Основні матеріали по темі дисертації були викладені та обговорені на засіданнях Київського офтальмологічного товариства в 1990-2003 рр., на V національному конгресі офтальмологів у м. Софія (1990), на Міжнародній конференції офтальмологів м. Одеса-Генуя (1993), на спільному засіданні співробітників кафедри офтальмології КМАПО ім.П.Л. Шупика МОЗ України та кафедри офтальмології НМУ ім.О.О. Богомольця й Київського міського наукового товариства офтальмологів 18 лютого 2004 року.

Публікації

За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць: 3 статті в наукових фахових виданнях, затверджених Постановою ВАК України; один Деклараційний патент України на винахід; 7 - у матеріалах і тезах конференцій та симпозіумів.

Структура дисертації.

Дисертація складається з вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації - 131 сторінка, а також 36 ілюстрацій, 17 таблиць, перелік використаних літературних джерел містить 291 найменування, в т.ч. 190 україно-російських та 101 іноземних - на 26 сторінках.

Основний зміст роботи

вітреохоріоретинальний дистрофія рефракція око

Робота виконана на 150 хворих (260 очей) у віці від 14 до 65 років. Пацієнтів чоловічої статі було 67, жіночої - 83. Із 260 обстежених очей 32 ока були з гіперметропією + 1,0D і більше, 45 очей з еметропією і 183 ока з міопією.

Для збирання і зберігання даних використовувалась розроблена нами карта хворого.

У результаті біометричних ультразвукових досліджень і ядерно-магнітно-резонансної томографії виявлені 3 основні форми очного яблука - кулевидна, очі з формою стислого і витягнутого еліпса.

Для висновку щодо форми очей використовували показник співвідношення довжини передньо-задньої осі ока до його горизонтального діаметру (ПЗО/ГД), при коефіцієнті від 0,98 до 1,02 ми вважали, що форма ока кулевидна (84 ока), при коефіцієнті менше 0,98 - приближеною до стислого еліпса (79 очей). При коефіцієнті 1,03 и більше - приближеною до витягнутого еліпса (97 очей).

Результати власних досліджень.

Знайдено статистично достовірний зв'язок між ознаками форми ока і рефракцією, коефіцієнт Крамера дорівнює 0,46. В очах, де переважають косі діаметри, відмічається, в основному, міопічна рефракція (в 73,93%), в 12,78% - гіперметропічна рефракція, в 13,3% - еметропія.

Зв'язок ознак між рефракцією і розтягненням ока в одному з меридіанів статистично достовірний, коефіцієнт Крамера дорівнює 0,41.

В міопічних очах у 53,0% спостерігалось розтягнення очної капсули в косих і горизонтальному напрямках, в 41,53% очі були розтягнуті в передньо-задньому напрямі, в 5,46% усі діаметри ока були рівновеликими.

При еметропії в 48,8% очі були розтягнутими в косих діаметрах і по горизонталі, в 46,87% випадків діаметри рівновеликі.

В очах із гіперметропічною рефракцією в 53,1% розтягнення очей спостерігалось у косих і горизонтальних діаметрах, у 46,87% всі діаметри булиоднакові.

У 28% випадків розтягнення очей спостерігалось у діаметрі з верхньо-зовнішнього у нижньо-внутрішній квадрант у всіх рефракційних групах, тоді як розтягнення очей з верхньо-внутрішнього в нижньо-зовнішній діаметр було в 11,5% випадків.

Серед обстежених 260 очей виявлені з «решітковою дистрофією» - 45 очей, «решіткова дистрофія з розривами - 29 очей; з патологічною екваторіальною гіперпігментацією - 55 очей; 22 - зі «слідом равлика», 38 очей - із змішаною формою, 23 - з ретиношизісом; 9 - з параоральними кістами Блессиг-Іванова; 21 око - з дистрофією типу «булижною бруківкою», 18 очей - з переддистрофією «снігові пластівці».

Знайдено статистично достовірний зв'язок між видом ПВХРД і положенням ПВХРД у квадранті очного яблука, коефіцієнт Крамера дорівнює 0,35.

Більш ніж у половини очей з ПВХРД процес локалізувався в зовнішній половині очного дна. Знайдено кореляцію між розтягненням капсули ока в одному із діаметрів і дистрофією, коефіцієнт Крамера дорівнює 0,22. Найбільша кількість дистрофій в 39,6% очей припадає на очі з розтягнутими косими діаметрами, тоді як у групі з рівновеликими діаметрами дистрофії спостерігались лише в 18% випадків. При розтягненні очей в передньо-задньому напрямку ПВХРД були зареєстровані в 29,6%.

В очах з ПВХРД вимірювалась температура циліарного тіла, котра є побічним доказом змін у судинній системі ока та пов'язана зі збільшенням очного яблука й склерозом судин, що призводить до зменшення обсягу мікроциркуляції та кровонаповнення всієї судинної системи, а також зменшенням інтенсивності трофічних і біохімічних процесів у тканинах ока.

У результаті дослідження гемодинаміки доказана наявність достовірного зв'язку між рефракцією та реографічними показниками. Встановлено взаємозв'язок між розтягненням ока та рівнем гемодинаміки. Коефіцієнт Крамера (С=0,55) середній. При цьому зі збільшенням розтягнення очного яблука по одному з меридіанів на одну

одиницю, зменшується кровонаповнення судин циліарного тіла (Т_ц)

на 0,16 ?С.

Відмічено зменшення кровонаповнення судин циліарного тіла в очах з гіперметропічною рефракцією і міопією середнього та високого ступенів, яке спостерігається при розтягненні капсули ока, коефіцієнт Крамера дорівнює 0,3. Виведено рівняння регресії між R_Q, Т_Ц і К₁.

Статистично обгрунтована наявність достовірного зв'язку між розтягом ока в якомусь із квадрантів і температурою циліарного тіла, а також міопічною рефракцією ока, коефіцієнт Крамера дорівнює 0,55. Виведено рівняння регресії між ПЗО і Т_Ц. Воно показує, що зі збільшенням ПЗО на 1% Т_Ц знижується на 0,14%, зв'язок зворотний, коефіцієнт кореляції дорівнює 0,3.

Наведені дані підтверджують зв'язок анатомічних і функціональних відхилень, які є основним при розвитку розтягнення ока з наступним розтягненням сітківки. При цьому порушення гемодинаміки в хоріокапілярному шарі хоріоідеї викликає трофічні зміни в сітківці, зумовлюючи розвиток ПВХРД.

У результаті статистичного обгрунтування наявності достовірного взаємозв'язку між видами ПВХРД і реографічними та термометричними даними, можна прогнозувати розвиток дистрофії. Таким чином, ми можемо рекомендувати профілактичні заходи лікування, що сприяють укріпленню капсули ока і покращують гемодинаміку очного яблука. Виведене рівняння вірогідності розвитку ПВХРД дає змогу прогнозувати виникнення дистрофічних процесів в очах із різною рефракцією.

При виборі методики оперативного лікування доцільно враховувати збільшення очного яблука по ПЗО, ГД, а також виявлення хоріоретинальних змін і гемодинамічних даних.

Якщо при короткозорості в 3,0D і більше ПЗО перевищує 24,0 мм на 0,2 мм і при наступних вимірюваннях протягом року продовжує збільшуватися, то це свідчить про її прогресування. При збільшенні розмірів очного яблука по горизонталі, вертикалі або в косому меридіані та при наявності змін на дні ока при незмінній рефракції (будь то Н, Е або М) і погіршенні гемодинамічних показників, також слід зробити висновок щодо необхідності хірургічного лікування.

Нами були застосовані такі операції: кріоретинопексія, склеропластика по Н.Н. Пивоварову - Е.Ф. Приставко з кріоретинопексією, ретросклеропломбаж з кріоретинопексією; склеропластика з тенореваскуляризацією та кріоретинопексією.

Динамічне спостереження пацієнтів до і після операції протягом трьох років є основою рекомендацій при лікуванні хворих з ПВХРД.

Меридіональну склеропластику з кріоретинопексією треба робити хворим з прогресуючою міопією при середньому і високому рівні міопії (градієнт прогресування при середньому і високому ступені міопії 0,5 - 1,0D у рік) в очах типу витягнутого еліпсу з наступними видами ПВХРД - решітковою дистрофією з розривами, дистрофією типу «слід равлика», патологічною екваторіальною гіперпігментацією. При цьому виді операції підвищуються зорові функції на 0,05 - 0,4; ПЗО на 7 день після

операції зменшується на 0,4 мм і стабілізується протягом року. Реографічний коефіцієнт десь до року після операції збільшується, стабілізується на 0,06 ‰, що свідчить про покращення гемодинамічних функцій.

Ретросклеропломбаж із кріоретинопексією слід робити пацієнтам із міопією слабкого, середнього і високого ступеня за всіх форм очного яблука з такими видами ПВХРД - решітковою дистрофією, решітковою дистрофією з розривами, дистрофією типу «слід равлика», патологічною екваторіальною гіперпігментацією, при ретиношизісі. При цьому виді операції ПЗО зменшується на 0,28 мм і стабілізується протягом року, гемодинаміка покращується на 0,02%, і до року після операції вона зменшується до рівня доопераційних даних.

Тенореваскуляризацію зі склеропластикою та ретинопексією слід робити пацієнтам зі всіма видами рефракції, при всіх формах очного яблука при виражених несприятливих ПВХРД - решітковою дистрофією, решітковою дистрофією з розривами, дистрофією типу «слід равлика», патологічною екваторіальною гіперпігментацією, ретиношизісі, сполучених дистрофіях. При цьому оперативному лікуванні ПЗО зменшується на 0,4 мм, а реографічний показник, зростаючи одразу після операції на 0,2 ‰, стабільно утримується протягом 3-х років.

Завдяки виведеним рівнянням регресії ми маємо можливість зробити висновок, що гемодинаміка поліпшується при цьому виді операції у порівнянні з іншими операціями в 2,5 рази, а ПЗО зменшується від 0,4 до 1 мм.

Кріоретинопексія показана як профілактичне лікування при ПВХРД (решіткова дистрофія, решіткова дистрофія з розривами, дистрофія типу «слід равлика», ретиношизіс), за наявності відшарування сітківки на парному оці, значно ускладненій міопії. Цей вид втручання не впливає на рефракцію, ПЗО і R_Q (t_kр Ст'юдента дорівнює 1,9).

Таким чином, при порівнянні результатів хірургічного профілактичного лікування ПВХРД за допомогою різних методик виявлено, що найстабільніша гемодинаміка спостерігається при застосуванні реваскуляризуючої методики протягом терміну спостереження до 3-х років.

Усі перераховані склеропластичні операції є логічно виправданими, тому що вони сприяють не тільки укріпленню зовнішнього склерального каркасу очного яблука, а ще й сприятливо впливають на офтальмогемодинаміку та трофічні процеси в оці, а також сприяють біостимулюючому ефекту. Клінічні спостереження показали високу надійність цієї методики, можливість збільшення зорових функцій на 0,05 - 0,4. Відмічено скорочення сагітальної вісі на 0,1 - 1,0 мм, поліпшення гемодинамічного показника на 0,2 ‰.

Нами були розроблені математичні моделі, що являють собою відображення кількісних відношень між елементами системи і переважно застосовуються для опису функціонування складних систем, що зумовлює можливість їх використання для прогнозування протікання патологічного процесу або наслідків лікування.

Прогнозування ПВХРД є важливим практичним завданням, тому що вона в ряді випадків спричиняє відшарування сітківки.

Отримані дані залежності ПВХРД від топографо-анатомічних і функціональних характеристик ока дають змогу встановити взаємозв'язок, і таким чином, з математичною точністю передбачити ймовірність розвитку ПВХРД виходячи з вище зазначених характеристик.

В якості параметрів, які впливають на розвиток дистрофії, розглянемо такі: форма очного яблука, рефракція, гемодинамічний показник.

Допускаючи в першому припущенні незалежність перерахованих вище параметрів, а також зростання ймовірності розвитку ПВХРД при поєднанні двох або більше несприятливих параметрів, запишемо в загальному вигляді рівняння ймовірності розвитку ПВХРД, як суму елементарних ймовірностей.

Таким чином, для випадку, що розглядається відповідно формул

(1) і

можна записати рівняння ймовірності розвитку ПВХРД у вигляді:

При побудові рівнянь враховувались такі обставини. Основними факторами, що впливають на розвиток ПВХРД, є не самі вимірювані величини, а їх відхилення від середнього (або «нормальних») значень. Так, наприклад, відхилення форми ока від сферичної (прийнятої нами за середню норму) можна охарактеризувати абсолютною величиною - модулем відхилень відношення від одиниці, тобто , те ж саме стосується й інших функціональних залежностей.

Неправильні, тобто викривлені, форми очного яблука можна охарактеризувати показником , де К₁ - це найбільший розтяг очей в меридіані 10³⁰, а К₂ - в меридіані 7³⁰. Серед описаних нами випадків таких викривлень форми не спостерігалося.

Температура циліарного тіла (Т_ц) від'ємно пов'язана з (розтяг відрізку ока у фронтальній площині). Таким чином, чим вище Т_ц, тим нижче це співвідношення. Це співвідношення займає друге місце по значимості.

Зв'язок відносних величин Т_Ц, Т_Б, ДР і ГД з ПВХРД для рефракцій М і Н видів є визначальною. Тобто, параметри Т_Ц, Т_Б, ДР і ГД у більшості випадків можуть бути достатніми для прогнозування розвитку ПВХРД.

За спеціально розробленою нами математичною програмою ми можемо прогнозувати протікання патологічного процесу.

Таким чином, якщо дійсно спостерігається взаємозв'язок характеристик ока з розвитком ПВХРД у вигляді рівняння, то рішення даного рівняння з використанням експериментально отриманих характеристик ока приведе до значень W_d 1. Результати такої перевірки для всіх 260 випадків представлені на рис. 1 і дають можливість зробити такі висновки.

Відхилення W_d від 1 мм для М і Н не перевищує 0,1, тобто чітко видно взаємозв'язок розвитку ПВХРД з характеристиками ока для вказаних видів рефракції. Причому, вид цієї залежності задається рівнянням (3).

Отримане рівняння виду (3) дає змогу з довірчою ймовірністю не меншою 0,9 і не більшою 1,15 прогнозувати розвиток ПВХРД для рефракцій М і Н типів.

Для вивчення і перевірки результативності застосування рівняння ймовірності розвитку ПВХРД був використаний контрольний метод дослідження.

Із обстежених нами пацієнтів 30 очей попали в «аномальну зону», тобто нижче 0,87 і вище 1,05; 2 ока - нижче 0,8; 2 ока - 1,15, виключення склали 2 ока, які опинилися біля осі абсцис - 0,99, що свідчить про наявність інших захворювань і можливих помилках вимірювання.

При W від 0,95 до 1 - довірчий інтервал для випадків з ПВХРД. На рівні ізолінії W = 1 розміщені контрольні очі з наявністю ПВХРД, у яких сукупність характеристик , впливають на результативний показник (тобто наявність ПВХРД).

При W менше 0,95 - розміщені випадки з іншими діагнозами (відшарування сітківки, увеіт, очі без патології). При W=1,1 до 1,2 - це зона аномальних явищ, помилок вимірювань, наявності іншої патології, котра нами не розглядається. При W=1,2 і вище спостерігається гранична температура людського тіла несумісна з життям.

Таким чином, розроблена нами математична модель дає змогу виявити групу ризику і прогнозувати розвиток ПВХРД.

Висновки

1. Периферичні вітреохоріоретинальні дистрофії відносяться до числа тяжких захворювань очей, тому що вони є причиною значного зниження зору у випадках, обтяжених відшаруванням сітківки, і являються однією з причин інвалідності. Тому пошук клініко-функціональних факторів, які були б патогенетичними, а також методів профілактичного лікування є актуальним у сучасній офтальмології.

2. Встановлено взаємозв'язок виявлення ПВХРД із розтягненням оболонок очного яблука в одному з квадрантів. Коефіцієнт кореляції Крамера С = 0,22. При цьому розтяги частіше виражені в зовнішній половині дна ока - в 39,6% у верхньо-зовнішньому квадранті.

3. Встановлено взаємозв'язок між розтягненням оболонок ока і рівнем гемодинаміки. Коефіцієнт кореляції Крамера С=0,55. При цьому з ростом розтягнення очного яблука по одному з меридіанів на одну одиницю спостерігається зниження температури циліарного тіла (Т_ц) на 0,16 ?С.

4. Встановлено, що ймовірність розвитку ПВХРД пов'язана більшою мірою з такими характеристиками, як температура циліарного тіла (Т_Ц), базальна температура (Т_Б), горизонтальний діаметр ока (ГД), діаметр рогівки (ДР) і коефіцієнт довірчої ймовірності розвитку ПВХРД дорівнює 0,9.

5. Розроблена математична модель ймовірності розвитку ПВХРД і виведено рівняння ймовірності розвитку ПВХРД. Числові значення коефіцієнтів цього рівняння, дають змогу з довірчою ймовірністю рівною 0,9 прогнозувати розвиток ПВХРД для пацієнтів із міопічною та гіперметропічною рефракцією.

6. Розроблено метод профілактичного лікування пацієнтів із ПВХРД, який представляє собою реваскуляризуючі операції в поєднанні з кріопексією, утримуючий стабільні результати у 67% при терміні спостереження до 3 років і більше. Пацієнтам із вираженою ПВХРД (решіткова дистрофія, решіткова дистрофія з розривами, «слід равлика», сполучені дистрофії) доцільно робити тенореваскуляризацію зі склеропластикою та кріоретинопексією, при цьому найбільший діаметр зменшується в середньому на 0,4 мм, а гемодинамічний показник збільшується в середньому на 0,2 ‰.

Практичні рекомендації

Висновки, рекомендації дисертаційного дослідження, а також розроблений за участю автора деклараційний патент на «Спосіб прогнозування вітреохоріоретинальної дистрофії сітківки» можуть бути використані в практичній діяльності офтальмологічних стаціонарів і поліклінік.

Застосування формули ймовірності розвитку ПВХРД як додаткового методу прогнозування хворих на ПВХРД зменшить число ускладнень.

Запропоновані автором методи хірургічного лікування пацієнтів з ПВХРД можуть бути виконані, як в стаціонарних, так і в амбулаторних умовах.

Пропозиція та впровадження в широку практику охорони здоров'я буде сприяти підвищенню ефективності лікування хворих на ПВХРД і зниженню рівня сліпоти від цього захворювання.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Сергиенко Н.М., Кондратенко Ю.Н., Черемухина О.Н., Сапак С.В. Топографо-анатомические особенности глаз с экваториальной и периферической дистрофиями сетчатки // Офтальмол. журн. - 1997. - №2. - С. 123-125.

2. Черемухина О.Н. Диагностика периферической витреохорио-ретинальной дистрофии с помощью патогенетического теста // Лікарська справа. Врачебное дело. - Киев. - 2001. - С. 96-100.

3. Черемухина О.Н. Неотложное хирургическое лечение в профилактике отслойки сетчатой оболочки при периферических витреохориоретинальных дистрофиях // The collection of scientific works of the staff members of P.L. Shupyk. KMAPE. - Киев. - 2000. - №1. - С. 367-373.

4. Деклараційний патент на винахід №43756А Україна. Спосіб прогнозування вітреохоріоретинальної дистрофії сітківки / Черемухіна О.М. - №2001085898; Заявлено 22.09.2001; Опубл. 17.12.01, Бюл. №11.

5. Черемухіна О.М. Математичне моделювання розвитку периферичної вітреохоріоретинальної дистрофії та її профілактика // Збірник наукових праць «Актуальні проблеми профілактичної медицини». - Львів. - 2002. - №5. - С. 99-101.

6. Кондратенко Ю.Н., Черемухина О.Н. О гемодинамике глаз с периферической дистрофией сетчатки // Тезисы докладов IV научно-практической конференции офтальмологов. - Молдова. - 1990. - 154 с.

7. Кондратенко Ю.Н., Черемухина О.Н. Хирургическое лечение экваториальной периферической дистрофии сетчатой оболочки // Тези доповідей Міжнародного симпозіуму «Мікрохірургія ока. Вплив підвищених доз радіації на орган зору». - Київ. - 1994. - 144 с.

8. Сапак С.В., Черемухина О.Н. Эффективность лазерной стимуляции цилиарного тела у больных с прогрессирующей близорукостью // Тези доповідей міжнародного симпозіуму «Мікрохірургія ока. Вплив підвищених доз радіації на орган зору», 4-5 липня 1994 р. - Київ. - С. 92-93.

9. Сапак С.В., Черемухина О.Н. Гемо- и гидродинамика глаз с прогрессирующей близорукостью после лазерной стимуляции // Тези доповідей міжнародної конференції офтальмологів «Актуальні проблеми патології судинного тракту ока при його захворюваннях та пошкодженнях. 15-17 вересня 1993 р. - Одеса-Генуя. - С. 169.

10. Сергиенко Н.М., Кондратенко Ю.Н., Черемухина О.Н. Патогенетические факторы прогрессирующей миопии // Fifth national Congress of ophthalmology with international participation. - Sofia. - 1990. - С. 63-64.

11. Черемухина О.Н., Сапак С.В. Анатомические и гемодинамические особенности глаз с периферической дистрофией сетчатки // Тези доповідей Міжнародної конференції офтальмологів. - Одесса - Генуя. - 1993. - 216 с.

Размещено на Allbest.ru