Адаптивні можливості серцево-судинної системи дітей шкільного віку та шляхи їх оптимізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

АДАПТИВНІ МОЖЛИВОСТІ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ ТА ШЛЯХИ ЇХ ОПТИМІЗАЦІЇ

Спеціальність: Кардіологія

Богдановська Надія Василівна

Київ, 2004 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сьогодні відзначається істотне погіршення функціонального стану організму дітей різного віку (И.И. Пуртов, 1995, В.В. Фадеев, 1997, Н.А. Агаджанян, 1998, В.Р. Кучма, 1998, М.В. Антропова с соавт., 2000). Важливість цієї проблеми важко перебільшити, оскільки в найближчі десятиліття діти 90-х років будуть визначати рівень добробуту країни, її економічний, науковий і культурний потенціал (Е.Н. Антипенко, 1996, Э.Р. Валеева, Н.В. Скудных, 1997, В.М. Сахно, 1997, А.И. Воложин, Е.К. Субботин, 1998, М.В. Одрехівський, 1998, Л.В. Квашніна, 2000).

На думку ряду дослідників, в основі істотного погіршення функціонального стану дитячого організму лежить певний комплекс причин, провідну роль серед яких відіграє виражене зниження адаптивних можливостей організму, що розвивається, не здатного до адекватної відповіді на несприятливі впливи зовнішнього оточення (Р.М. Баевский, 1988, Л.Х. Гаркави с соавт., 1990, J. Kummer, 1998, Ф.И. Комаров, 2001, Э.М. Казин с соавт., 2002). Відомо, що головне місце у формуванні оптимальної адаптивної реакції організму належить серцево-судинній системі (А.А. Виру, 1980, Н.М. Амосов с соавт., 1985, А.А. Айдаралиев с соавт., 1988, Р.М. Баевский, А.П. Берсенева, 1993, F.M. Pollard, 1997, Ю.С. Ванюшин, Ф.Г. Ситдиков, 2001). У зв'язку з цим вивчення адаптивних можливостей апарату кровообігу дітей різного віку та статі, пошук періодів суттєвого зниження компенсаторно-пристосувальних реакцій, своєчасне впровадження корекцийних заходів в “критичні” вікові періоди адаптаціогенезу є одним із найактуальніших питань сучасної фізіології (А.Г. Хрипкова с соавт., 1990, В.С. Фомин, 1996, Ю.А. Ямпольская, 1998, В.В. Андрух, 2000, Ф.И. Комаров, 2001). Не менш важливим завданням представляється також розробка нових методів кількісної оцінки поточних адаптивних можливостей системи кровообігу у зв'язку із значною роллю цього показника в системі оперативного контролю за загальним функціональним станом організму.

Актуальність і практичне значення зазначеної проблеми і були передумовою для проведення нашого дослідження. Воно спрямоване на вивчення вікових особливостей адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму дітей, підлітків та юнаків. Також передбачалося розробити новий метод оцінки адаптаційних можливостей організму і запровадити комплекс реабілітаційних заходів що оптимізують функціональний стан учнів у “критичні” вікові періоди адаптаціогенезу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є частиною наукових програм біологічного факультету, кафедр фізіології і фізичної реабілітації Запорізького державного університету Міністерства освіти і науки України, а також Міжнародного проекту Всесвітньої організації охорони здоров'я і ЮНЕСКО “Європейські мережі шкіл сприяння здоров'ю”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження став аналіз вікової динаміки адаптивних можливостей і функціонального стану серцево-судинної системи дітей від 7 до 18 років, а також апробація нового методу оцінки адаптивних можливостей системи кровообігу і програми реабілітаційних заходів щодо їх оптимізації.

Задачі дослідження…

На основі аналізу літературних даних за темою дослідження визначити стан питання щодо висвітлення проблеми адаптації організму дітей шкільного віку до факторів зовнішнього оточення та причин погіршення їх адаптивних можливостей у сучасних умовах життя.

Вивчити особливості адаптивних можливостей і функціонального стану серцево-судинної системи школярів різної статі віком 7-18 років.

Виділити основні вікові періоди суттєвого погіршення адаптивних можливостей і функціонального стану школярів.

Розробити й експериментально обґрунтувати метод визначення адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму, що враховує рівень функціонування системи кровообігу, ступінь функціональної напруги її регуляторних механізмів, вікові й морфофункціональні характеристики обстежуваного. Розробити й експериментально обґрунтувати програму корекційних заходів щодо оптимізації адаптивних можливостей і функціонального стану учнів у “критичні” періоди адаптаціогенезу.

Об'єкт дослідження - вікова динаміка адаптивних можливостей і функціонального стану серцево-судинної системи дітей, підлітків та юнаків.

Предмет дослідження - шляхи оптимізації адаптивних можливостей і функціонального стану організму школярів.

Методи дослідження. Для вирішення поставленої мети і задач у роботі використовувалися такі фізіологічні методи: традиційні методи реєстрації частоти серцевих скорочень (ЧСС), артеріального тиску (АТ), розрахункові методи визначення систолічного (СОК) і хвилинного (ХОК) об'ємів крові, варіаційна й амплітудна пульсометрія, визначення адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи (АП) за методами Р.М. Баєвського і М.В. Малікова, розроблений автором метод розрахунку адаптаційного потенціалу системи кровообігу, метод тетраполярної реографії - для інструментального визначення величин систолічного, хвилинного об'ємів крові, серцевого (СІ) і ударного (УІ) індексів, загального (ЗПО) і питомого (ППО) периферичного опору, об'ємної швидкості вигнання крові (ОШВ), потужності лівого шлуночка серця (Плш).

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані нові експериментальні дані щодо особливостей вікової динаміки адаптивних можливостей і функціонального стану серцево-судинної системи організму дітей, підлітків та юнаків. З'ясовано, що процес формування адаптивних можливостей апарату кровообігу в онтогенезі протікає нерівномірно і характеризується періодами відносної стабілізації цих можливостей, їх інтенсивного розвитку і вираженого зниження.

Визначено, що вікові періоди істотного погіршення компенсаторно-пристосувальних реакцій організму дітей шкільного віку суттєво залежать від їхньої статевої приналежності.

Запропонований новий метод визначення адаптаційного потенціалу системи кровообігу (АПБГ), який враховує поточний рівень функціонування системи кровообігу, ступінь функціональної напруги механізмів регуляції серцевого ритму, вікові та морфофункціональні характеристики обстежуваного, має патентну підтримку.

Експериментально доведено можливість оптимізації адаптивних можливостей і функціонального стану школярів за допомогою розробленої авторської програми реабілітаційних заходів аеробної спрямованості.

Практичне значення одержаних результатів.

Доведено можливість використання нового методу оцінки поточних адаптивних можливостей серцево-судинної системи з метою визначення несприятливих періодів адаптаціогенезу й оперативного контролю за ефективністю корекційних заходів.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 статей у фахових виданнях і 8 тез. За матеріалами роботи оформлено 2 заявки на винаходи, на які отримані позитивні рішення.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 176 сторінках (основна частина 154 сторінки) і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатку. У тексті дисертації представлено 96 таблиць і 4 рисунка. Список використаної літератури містить 198 джерел вітчизняних та іноземних авторів.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Відповідно до мети і задач експерименту дослідження проводилося в три етапи. На першому етапі здійснювався аналіз літературних джерел із метою конкретизації об'єкта, предмета, задач і методів дослідження.

На другому етапі було проведене обстеження 1082 практично здорових школярів у віці від 7 до 18 років (534 хлопчики і 548 дівчаток) м. Запоріжжя, на основі якого вивчено вікову динаміку адаптивних можливостей і функціонального стану серцево-судинної системи дітей, підлітків та юнаків, визначено періоди вираженого погіршення цих показників. У рамках цього етапу дослідження також було проведено поглиблене обстеження 40 юнаків і 37 дівчат віком 16-18 років у зв'язку з необхідністю аналізу інформативності різних методів кількісної оцінки адаптивних можливостей апарату кровообігу.

На третьому етапі проводилась апробація розробленої нами програми реабілітаційних заходів серед 127 школярів (49 хлопчиків і 78 дівчаток) в умовно “критичні” вікові періоди. Основний зміст цієї програми склали індивідуальні комплекси фізичних вправ із степ-аеробіки, динамічних перерв, комплексів ранкової гігієнічної гімнастики. Оцінку впливу реабілітаційної програми на адаптивні можливості і функціональний стан обстежуваних школярів проводили через 2, 4, 6 і 8 місяців після початку її практичного впровадження.

У процесі обстежень у всіх школярів реєстрували такі показники: довжину (ДТ, см.) і масу (МТ, кг.) тіла, частоту серцевих скорочень (ЧСС, уд/хв), систолічний (АТс, мм. рт. ст.), діастолічний (АТд, мм. рт. ст.), пульсовий (АТп, мм. рт. ст.) і середній (АТср, мм. рт. ст.) артеріальний тиск традиційними методами, систолічний (СОК, мл) і хвилинний (ХОК, л/хв) об'єми крові. Крім цього, у дослідженні розраховувалася величина адаптаційного потенціалу системи кровообігу. Всі отримані експериментальні дані було оброблено за допомогою статистичного пакету Microsoft Excell з розрахунком таких показників: середнє арифметичне (М), середньоквадратичне відхилення, похибка середньої арифметичної (м), критерій достовірності Стьюдента (t), коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона (r), похибка (mR) і критерій достовірності (tR) цього коефіцієнту.

Результати досліджень та їх обговорення.

Вивчення динаміки адаптивних можливостей у певному віковому діапазоні є необхідною умовою для створення системи оперативного контролю за функціональним станом організму. Це пов'язано з тим, що саме рівень адаптивних можливостей відображає функціональний стан, ступінь напруги регуляторних механізмів, функціональний резерв організму та характер співвідношень між цими параметрами в поточний момент часу (А.А. Виру, 1980, В.П. Казначеев, 1980, Ф.З. Меерсон, 1986, Р.М. Баевский, 1988). Виходячи з цього, нами перш за все була вивчена репрезентативність використаних у роботі методів щодо кількісної оцінки адаптивних можливостей серцево-судинної системи з використанням методу кореляційного аналізу.

Отримані в ході поглибленого обстеження школярів результати дозволили констатувати більш тісний кореляційний зв'язок інтегральних параметрів центральної гемодинаміки з запропонованим нами показником (АПБГ), ніж із величинами адаптаційного потенціалу, визначеними за методами Р.М. Баєвського (АПБ) і М.В. Малікова (АПМ).

Незважаючи на те, що всі кореляційні коефіцієнти за АПМ були також достовірними (від -0,44 ± 0,13 у. о. до 0,71 ± 0,08 у. о.), для цього показника тільки в 50% випадків реєструвалася сильна, а в 50% - середня кореляційна залежність з інтегральними параметрами системи центральної гемодинаміки обстежених юнаків.

Найбільш слабкий функціональний зв'язок із цими показниками відзначався для величин АПБ, значення яких коливалися в межах від -0,22 ± 0,15 у.о до 0,26 ± 0,15 у. о. і були статистично не значущими в 100% випадків. Більш того, практично всі кореляційні коефіцієнти за АПБ реєструвалися на достовірно більш низькому рівні порівняно з аналогічними коефіцієнтами за АПБГ і АПМ.

Практично аналогічні дані були отримані нами і при проведенні поглиблених обстежень дівчат цього ж віку.

Менш інформативним виявилося використання як критерію оцінки адаптивних можливостей серцево-судинної системи величин АПМ. Незважаючи на те, що всі кореляційні коефіцієнти за АПМ були достовірними (від -0,47 ± 0,13 у. о. до 0,74 ± 0,07 у. о.), вони лише в 37,5% випадків відбивали сильний, а в 62,5% випадків - середній функціональний зв'язок АПМ з інтегральними гемодинамічними показниками. Ще менш репрезентативними виглядали коефіцієнти кореляції за АПБ.

Величини цих коефіцієнтів коливалися від -0,29 ± 0,15 у. о. до 0,42 ± 0,14 у. о. і були статистично не значущими. Не менш важливо, що у 25% випадків вони характеризували середню, а в 75% - слабку кореляційну залежність АПБ з показниками центральної гемодинаміки.

Більш того, практично всі коефіцієнти кореляції за АПБ і в групі дівчат були достовірно більш низькими порівняно з величинами кореляційних коефіцієнтів за АПБГ і АПМ.

Отже, наведені дані переконливо свідчать про більш високу інформативність запропонованого нами показника (АПБГ) щодо оцінки поточних адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму. У зв'язку з вищевикладеним при подальшій інтерпретації експериментальних даних ми орієнтувалися лише на величини адаптаційного потенціалу, розрахованого за розробленим нами методом.

Аналіз вікової динаміки адаптивних можливостей апарату кровообігу в дітей шкільного віку з використанням величин АПБГ дозволив зробити певні висновки. Відповідно до графіків, представлених на рисунках 3 і 4, характер вікових змін адаптивних можливостей обстежених школярів суттєво залежав від їхньої статевої приналежності.

Серед хлопчиків шкільного віку визначалися вікові періоди їх відносної стабілізації (7-8, 11-15, 16-17 років), інтенсивного розвитку (10-11, 17-18 років) і вираженого зниження (у віці від 9 до 10 років і від 15 до 16 років). Стабільність адаптивних можливостей серцево-судинної системи дівчаток спостерігалась у віці 7-8, 9-11, 14-15 років, істотне зростання цих можливостей у вікові періоди 12-14, 17-18 років і, навпаки, їх суттєве погіршення у віці від 11 до 12 і від 15 до 16 років.

Отримані нами результати відносно об'єктивного існування в адаптаціонезі періодів істотного погіршення адаптивних можливостей організму узгоджуються з матеріалами досліджень ряду авторів, якими доведено, що в ці періоди спостерігається підвищення активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи в онтогенезі, а також виражена функціональна неузгодженість між темпами росту серця, з одного боку, і розвитком кровоносних судин і іннервації апарату кровообігу, з іншого. Незавершеність цих функціональних перетворень є однією з причин підвищеної реактивності і невисокої пристосовності апарату кровообігу до несприятливих умов у дані вікові періоди, що нерідко приводить до порушення діяльності основних фізіологічних систем організму, що розвивається, (Р.А. Калюжная, 1980, В.Я. Еремеев с соавт., 1985, Л.Х. Гаркави Л.Х. с соавт., 1990, М.В. Антропова с соавт., 2000).

Важливо відзначити також, що сдвиг вегетативної рівноваги в бік переважання симпато-адреналовых реакцій, як правило, є показником вираженого стресу і супроводжується зниженням якості адаптації, дезинтеграцій пристосувальних процесів, що на кінцевому етапі призводить до несприятливих змін гемодинаміки і зменшення резервних можливостей організму (Р.М. Баевский, 1988, Н.И. Шлык, 1990).

У зв'язку з вищевикладеним очевидно, що періоди погіршення адаптивних можливостей організму є “критичними” в структурі адаптаціогенезу, оскільки характеризуються відповідним зниженням його загальної резистентності до неадекватних чинників зовнішнього середовища (В.П. Казначеев, 1980, Л.Х. Гаркави с соавт., 1990, Ф.И. Комаров, 2001, В.И. Шапошникова, 2001). Саме в ці періоди організм найбільш сприйнятливий до дії різноманітних факторів, що може привести до істотного зростання ступеня напруги його регуляторних механізмів і погіршення загального функціонального стану.

Таким чином, результати аналізу вікової динаміки адаптивних можливостей дітей, підлітків та юнаків дозволили не тільки визначити реальні періоди погіршення цих можливостей у онтогенезі, а також були передумовою для проведення корекційних заходів щодо їх оптимізації. Відзначимо, що основний зміст цих заходів склали комплекси фізичних вправ аеробної спрямованості у зв'язку з відомими уявленнями про лімітуючу роль кисневотранспортної системи у визначенні рівня функціонування центральних механізмів регуляції, адаптивних можливостей і функціонального стану апарату кровообігу (Н.М. Амосов с соавт., 1985, В.Л. Карпман с соавт., 1988, Н.И. Шлык, 1990, Ю.М. Фурман, 1998).

Вплив розроблених нами корекційних заходів на адаптивні можливості та функціональний стан школярів здійснювали шляхом аналізу динаміки показників, які визначають адаптаційний потенціал організму (АП) - індекса напруги механізмів регуляції серцево-судинної системи (ІНссс), індекса вегетативної рівноваги (ІВР) та показника ефективності роботи серця (ПЕРС). Як видно з результатів, представлених у роботі, серед дівчат найбільш виражене статистично достовірне зниження ступеня функціональної напруги регуляторних механізмів серцево-судинної системи було зареєстровано через 6 місяців після початку їхніх систематичних занять за запропонованою нами реабілітаційною програмою.

Так, у групі школярок 8-ми років зменшення величин ІНссс до цього часу склало -20,33 ± 1,33%, серед школярок 11-ти років - -22,36 ± 1,46%, а дівчат 15-ти років - -15,01 ± 1,54%. Цікаво, що подальше застосування засобів реабілітації не сприяло достовірним змінам величин ІНссс.

Серед хлопчиків найбільш виражене зниження рівня функціональної напруги механізмів регуляції апарату кровообігу також було зареєстровано через півроку після початку застосування реабілітаційних заходів.

Переконливим підтвердженням наведених даних стали результати аналізу вікових змін індексу вегетативної рівноваги (ІВР), що відображає співвідношення між симпатичним і парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи в процесі регуляції серцевої діяльності.

Виявилося, що зниження величин ІВР серед дівчат в умовно “критичні” вікові періоди було зареєстровано також через 6 місяців після застосування реабілітаційних заходів. Так, серед дівчаток у віці 8-ми років зниження значень ІВР склало -12,78 ± 1,31%, 11-ти років - -13,11 ± 1,35%, а в дівчат 15-ти років -14,56 ± 1,54%. Практично аналогічні дані були отримані і серед хлопчиків в умовно “критичні” вікові періоди.

Найбільш суттєве зменшення ступеня централізації керування серцевим ритмом спостерігалося в них через півроку після впровадження реабілітаційних заходів і не змінювалося й до закінчення експерименту. Необхідно відзначити, що серед хлопчиків 9-ти років зниження величин ІВР упродовж 6 місяців занять склало -13,22 ± 1,53%, а серед юнаків 15-ти років майже ідентичне значення - -14,01 ± 1,53%.

Із, отриманих матеріалів можна зробити висновок, що незалежно від віку і статі обстежуваних дітей, найбільш суттєве, позитивне зменшення ступеня функціональної напруги регуляторних механізмів системи кровообігу їхнього організму, послаблення ролі центральних ланок регуляції серцевої діяльності і перехід на більш економічний, автономний шлях регуляції ритму серця спостерігалося через півроку систематичних занять за запропонованою нами програмою реабілітаційних заходів. Висновок щодо позитивної спрямованості вказаних змін функціонального стану серцево-судинної системи обстежуваних школярів узгоджується з результатами досліджень, в яких показано, що висока централізація механізмів управління обмежує можливості серця до збільшення потенційної лабільності і є перешкодою для подальшої адаптації всього організму (А.А. Айдаралиев с соавт., 1988, Р.М. Баевский, 1988, Н.И. Шлык, 1990).

Не менш інформативними були і результати аналізу змін величин показника ефективності роботи серця (ПЕРС), що характеризує стабільність процесів збудження у міокарді, ефективність роботи серця і, взагалі, поточний рівень функціонування системи кровообігу.

Так, серед школярок 8-ми років позитивне, статистично достовірне підвищення ПЕРС склало 11,35 ± 1,38%, а серед дівчаток 11-ти років - 14,37 ± 1,33%. Важливо відзначити, що подальше застосування реабілітаційної програми не сприяло достовірному підвищенню рівня функціонування серцево-судинної системи обстежених школярок. Крім цього, серед дівчат 15-ти років взагалі не було зареєстровано достовірних змін цього функціонального показника впродовж усього експерименту.

Цікаво, що подібні зміни ПЕРС в умовно “критичні” вікові періоди були зареєстровані і серед обстежених хлопчиків.

Найбільш істотний приріст значень ПЕРС (19,14 ± 1,31%) відзначався тільки в групі школярів 9-ти років і лише через півроку систематичних занять за запропонованою нами реабілітаційною програмою.

Доведено, що незалежно від статі, найбільш суттєве зростання рівня функціонування апарату кровообігу в умовно “критичні” вікові періоди спостерігалося в усіх школярів через півроку після початку практичного застосування реабілітаційної програми.

Проте зауважимо, що розроблена нами програма реабілітаційних заходів не сприяла вираженій оптимізації функціонування серцево-судинної системи дівчат і юнаків у віці 15-ти років.

Незважаючи на переконливість наведених результатів, особливий інтерес представляли експериментальні дані щодо змін адаптивних можливостей серцево-судинної системи школярів і школярок в умовно “критичні” вікові періоди під впливом реабілітаційних заходів.

Серед дівчаток найбільш високі, статистично достовірні величини відносного приросту АПБГ були зафіксовані через 8 місяців після початку застосування заходів реабілітації.

Так, у групі дівчаток 8-ми років підвищення адаптивних можливостей апарату кровообігу їхнього організму до цього етапу експерименту склало 17,05 ± 1,49%, 11-ти років - 22,18 ± 1,28%, а дівчат 15-ти років - 6,37 ± 1,45%.

Серед хлопчиків і юнаків поліпшення адаптивних можливостей в умовно “критичні” вікові періоди було відзначено також тільки по завершенню застосування реабілітаційної програми.

Підсумовуючи результати дослідження вікової динаміки адаптивних можливостей і функціонального стану серцево-судинної системи дітей шкільного віку можна стверджувати, що в онтогенезі об'єктивно існують етапи відносної стабілізації, а також вираженого розвитку і погіршення адаптивних можливостей апарату кровообігу організму, що розвивається.

Застосування серед учнів в “критичні” вікові періоди розробленої нами реабілітаційної програми сприяло оптимізації адаптивних можливостей і функціонального стану їхнього організму. Важливо відзначити, що основне значення в підвищенні адаптивних можливостей обстежених дітей мало істотне зниження ступеня функціональної напруги регуляторних механізмів системи кровообігу, послаблення роли центральних ланок у регуляції серцевої діяльності, підвищення активності парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, тоді як зріст ефективності роботи серця, загального рівня функціонування серцево-судинної системи було менш вираженим. Крім цього, виявилося, що ефективність запропонованої нами програми реабілітаційних заходів була найвищою серед школярів молодшого і середнього віку. Вочевидь, що зазначені особливості впливу засобів реабілітації на організм дітей зі зниженими адаптивними можливостями є підставою для подальших досліджень із розробки найбільш оптимальних і ефективних програм реабілітації. адаптивний школяр кровообіг

Здобуті матеріали є доповненням до наявних теоретичних відомостей із проблеми адаптації організму дітей шкільного віку до факторів зовнішнього середовища. Практична значимість проведеного дослідження полягає в деталізації основних періодів погіршення адаптивних можливостей серцево-судинної системи у віковому діапазоні від 7 до 18 років, розробці й експериментальному обґрунтуванні програми реабілітаційних заходів для учнів різного віку. Крім цього, запропонована нами методика розрахунку адаптаційного потенціалу системи кровообігу сприяє більш чіткій оцінці поточних адаптивних можливостей організму дітей шкільного віку.

ВИСНОВКИ

Наші дослідження показали, що сьогодні спостерігається суттєве зниження адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму дітей, підлітків та юнаків шкільного віку, яке пов'язано з несприятливими екологічними та соціально-економічними умовами, недотриманням основних принципів здорового способу життя, низьким рівнем рухової активності та розвитком гіподинамії, що негативно впливають на вікову динаміку цих адаптивних можливостей і потребують об'єктивної оцінки і цілеспрямованої корекції. Адаптивні можливості і функціональний стан серцево-судинної системи організму дітей від 7 до 18 років розвіваються поступово і нерівномірно, досягають найкращого рівня в юнаків і дівчат у 18 років, при цьому виділяються періоди більш інтенсивного, повільного і критичного розвитку адаптивних можливостей і функціонального стану системи кровообігу, окремо для представників чоловічої та жіночої статі.

У дівчаток і дівчат періодами повільного розвитку адаптивних можливостей і функціонального стану серцево-судинної системи є вік 7-8, 9-11 і 14-15 років, інтенсивного - 12-14 і 17-18 років, а критичного - 8-9, 11-12 і 15-16 років. Серед хлопчиків та юнаків періодами повільного розвитку є вік 7-8, 11-15 і 16-17 років, інтенсивного - 10-11 і 17-18 років, а критичного - 9-10 і 15-16 років.

Аналіз вікової динаміки адаптивних можливостей і функціонального стану серцево-судинної системи школярів 7-18 років, змін цих показників під впливом реабілітаційних заходів був проведений за допомогою запропонованого нами методу кількісної оцінки поточних адаптивних можливостей апарату кровообігу. Цей метод ураховує рівень функціонування серцево-судинної системи, ступінь функціональної напруги її регуляторних механізмів, антропометричні дані і вік обстежуваних, що дозволяє в свою чергу визначити такі можливості в онтогенезі і застосовувати цю оцінку як зворотній зв'язок при проведенні корегуючих засобів.

В порівнянні з відомими показниками адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи (АПБ і АПМ), наші дослідження свідчать про наявність більш високих кореляційних зв'язків запропонованого нами показника (АПБГ) з інтегральними параметрами системи кровообігу юнаків і дівчат шкільного віку.

При проведенні серед учнів в умовно “критичні” вікові періоди корекційних заходів виявлено оптимізацію адаптивних можливостей й функціонального стану серцево-судинної системи їх організму, що пов'язано із позитивним впливом розробленої нами реабілітаційної програми. Проведені дослідження дозволили визначити високу репрезентативність запропонованого нами методу оцінки адаптаційного потенціалу системи кровообігу, ефективність розробленої програми реабілітаційних заходів і можливість їх використання при проведенні масових обстежень і оздоровчих заходів серед дітей шкільного віку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Богдановская Н.В. Особенности функционального состояния и адаптивных возможностей сердечно-сосудистой системы организма детей младшего школьного возраста // Вісник Запорізького державного університету: Збірник наукових статей. Біологічні науки. - Запоріжжя, 2002. - №2. - С. 110-114.

2. Богдановська Н.В. Про інформативність деяких методичних підходів до оцінки адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму дітей молодшого шкільного віку // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. - Львів, 2002. - Вип. 31. - С. 249-255.

3. Богдановська Н.В. Особливості функціонального стану і адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму дітей старшого шкільного віку // Наукові записки Тернопільського державного педуніверситету. Серія: Біологія. - Тернопіль, 2002. - №4(19). - С. 65-69.

Размещено на Allbest.ru