Епізоотологія та профілактика туберкульозу великої рогатої худоби в сучасних умовах ведення тваринництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 619:616.002:614.91:636.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

ЕПІЗООТОЛОГІЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ВЕДЕННЯ ТВАРИННИЦТВА

16.00.08 - епізоотологія та інфекційні хвороби

СИТНІК ВІТАЛІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

Київ 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України (м. Київ)

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН

Бусол Володимир Олександрович,

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри організації, економіки,

менеджменту та маркетингу у ветеринарній медицині

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Литвин Володимир Петрович, Національний аграрний університет, професор кафедри епізоотології та інфекційних хвороб

доктор ветеринарних наук, професор Ткаченко Олексій Андрійович, Дніпропетровський державний аграрний університет, завідувач кафедри епізоотології та інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин

Провідна установа: Білоцерківський державний аграрний університет, кафедра епізоотології, Міністерство аграрної політики України, м. Біла Церква

Захист відбудеться “19 “ листопада 2003 о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041 м. Київ - 41, вул. Героїв оборони 15, навчальний корпус 3, ауд. 65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв оборони 13, навчальний корпус №4, к.41.

Автореферат розісланий “18“ жовтня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Міськевич С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

туберкульоз рогатий худоба збудник

Актуальність теми. Туберкульоз у людей (Хоменко А.Г., 1996; Савула М.М., Ладний О.Я., 1999) і великої рогатої худоби (Юсковец М.К., 1963; Никитин И.Н., Нигматулин М.Г., 1989; Овдиенко Н.П., 1989; Кассіч Ю.Я. і співавт.,1990; Ткаченко О.А. і співавт.,1999; Бусол В.О. і співавт., 2001; Pavlik I., 1996) є однією з найбільш поширених, соціально і економічно небезпечних зооантропонозних інфекцій. Напруженість епізоотичної ситуації з туберкульозу серед великої рогатої худоби в світі є набагато вищою, ніж епідемічна: щорічно в світі на кожні 100 тис. населення і тварин виявляється відповідно 17,5 хворих на туберкульоз та 500 інфікованих М.bovis (Кузин А.И.,1992).

На актуальність вирішення проблеми туберкульозу великої рогатої худоби вказують вітчизняні (Кочмарский В.А., 1997; Вербицький П.І., 2001; Кассіч Ю.Я. і співав., 2001; Завгородній А.І., 2002; Ткаченко О.А., 2002) та зарубіжні (Monaghan M.U. et al., 1994; Schluger N.W. et al., 1994) автори. Існуюча недосконалість протитуберкульозних заходів пов'язана з недостатньою вивченістю збудника, епізоотологічних особливостей та патогенезу інфекції, низькою інформативністю існуючих методів прижиттєвої діагностики хвороби (Тихонов П.М., 1990; Буряк Е.И., 1995; Урбан В.П., 1995; Руманчик І.І., 1997; Овдиенко Н.П., Найманов А.Х., 1998; Шаров А.Н. і співавт., 1999), а також відсутністю ефективних вакцинних препаратів (Сафин М.А., 1998; Коваленко А.М., 2000; Чучалин А.Г., 2000; Iam J.M., 1997; Sterne J.A.C., 1998; Griffin J.F.T. et al.,1999; Lowrie D.B. et al., 1999). В Україні боротьба з інфекцією тварин ускладнюється особливо загрозливою епідемічною ситуацією (Еремеев В.В. і співавт., 1996; Савула М.М., Ладний О.Я., 1999; Мельник В.М., 2000). У науковців медичного і ветеринарного профілю залишається дискусійним питання епізоотологічного значення М.tuberculosis та епідеміологічного - М.bovis (Ротов В.І. і співавт., 1973; Дяченко Г.М., 1998; Краснов В.А., Мурашкина Г.С., 1998; Кибрик Б.С. і співавт., 2001; Микитин О.О., 2001; Кравченко Н.О. і співавт., 2002; Романенко В.П. і співавт., 2002), а також епізоотологічного значення атипових мікобактерій (Кочмарский А.Ф., 1974; О.А.Ткаченко, 1999; Жуков О.В., 2002).

У зв'язку з вищевикладеним, проведення епізоотологічного моніторингу з туберкульозу великої рогатої худоби в світі і окремих країнах, вивчення епізоотологічних особливостей інфекції, розробка нових та удосконалення існуючих методів діагностики, а також більш раціональних ефективних і досконалих систем оздоровлення неблагополучних щодо інфекції господарств є особливо актуальними для наукової і практичної ветеринарної медицини.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дослідження проводили відповідно до наукової тематики Науково-дослідного інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки сільськогосподарської продукції Національного аграрного університету “Вивчення епізоотології та розробка методів профілактики туберкульозу великої рогатої худоби в сучасних умовах ведення тваринництва”, номер держреєстрації 0101U003622.

Мета дослідження. Вивчити еволюцію напруженості епізоотичного процесу в країнах світу та епізоотологічні характеристики туберкульозу великої рогатої худоби, провести порівняльну оцінку прижиттєвих методів діагностики і розробити більш ефективну систему протитуберкульозних заходів.

Завдання досліджень:

Провести ретроспективне та проспективне дослідження еволюції епізоотичної ситуації з туберкульозу в країнах різних континентів протягом останніх 100 років.

Дати епізоотологічну оцінку динаміки напруженості епізоотичного процесу з туберкульозу в Україні і в розрізі всіх 24 областей та АР Крим.

Вивчити епізоотологічні характеристики туберкульозу великої рогатої худоби, провести пошук можливих джерел збудника інфекції серед тварин дикої фауни.

Вивчити взаємозалежність епізоотичної і епідемічної ситуацій з туберкульозу в Україні та окремих її адміністративних регіонах.

Провести оцінку офіційно рекомендованих методів (внутрішньошкірної та внутрішньовенної туберкулінових проб) та пошук нових методичних підходів до удосконалення технології прижиттєвої діагностики туберкульозної інфекції.

Розробити більш ефективну систему протитуберкульозних заходів з використанням особливостей розвитку скотарства в Україні.

Об'єкт дослідження: велика рогата худоба різновікових груп неблагополучних і благополучних з туберкульозу господарств; дані міжнародної, державної і регіональної ветеринарної та медичної статистик, матеріали клінічних, алергічних, гематологічних, патологоанатомічних досліджень.

Предмет досліджень: епізоотичний, епідемічний та інфекційний процеси, алергічні реакції і патологоанатомічні зміни у великої рогатої худоби при туберкульозі.

Методи досліджень: епізоотологічний, історико-статистичний, клінічний, імунологічний, гематологічний, патологоанатомічний, гістологічний, бактеріологічний, фотогістохімічний.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено порівняльний епізоотологічний моніторинг та вивчені закономірності еволюції напруженості епізоотичного процесу з туберкульозу великої рогатої худоби в межах п'яти континентів світу, у тому числі й в Україні. Встановлено географічний зв'язок між показниками епізоотичності та природним розселенням ондатри, а також напруженості епізоотичної ситуації в просторі і часі з сонячною активністю (за одиницями Вольфа).

Проведено оцінку внутрішньошкірної, внутрішньовенної і внутрішньочеревної туберкулінових проб та фотогістохімічного методу прижиттєвої діагностики туберкульозу у великої рогатої худоби. Вперше у ветеринарній практиці розроблена і апробована внутрішньочеревна туберкулінова проба, яка є більш технологічною, економічно менш затратною ніж внутрішньовенна і дозволяє об'єктивніше оцінити епізоотичну ситуацію та провести прижиттєву диференційну діагностику туберкульозної інфекції.

Запропонована система протитуберкульозних заходів з використанням внутрішньочеревної туберкулінової проби дозволяє виявляти не встановлені внутрішньошкірною туберкуліновою пробою активні джерела збудника інфекції і прискорити оздоровлення неблагополучних стад. Вперше запропонована методика оцінки активності джерела збудника інфекції.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень використані при розробці “Додаткових заходів до програми оздоровчих протитуберкульозних заходів в ДПЗ “Плосківський”, затверджених Державним департаментом ветеринарної медицини України 26.10.2001 р. Подана до затвердження методика проведення внутрішньочеревної туберкулінової проби у великої рогатої худоби. Наукові розробки щодо системи оздоровлення неблагополучних з туберкульозу та диференціальної діагностики внутрішньошкірних реакцій на туберкулін у тварин благополучних з інфекції стад використанні в трьох господарствах.

Отримано деклараційний патент на винахід (№ 54653А). Результати наукових досліджень використовують в навчальному процесі з курсу епізоотології у Національному аграрному університеті, Білоцерківському державному аграрному університеті, Дніпропетровському державному аграрному університеті.

Особистий внесок здобувача. Дисертант особисто виконав весь обсяг експериментальних та епізоотологічних досліджень, здійснив аналіз та провів статистичну обробку й інтерпретацію отриманих даних.

Апробація роботи. Основні дисертаційні матеріали викладені і обговорені на науково-виробничих конференціях професорсько-викладацького складу НАУ (2001; 2002; 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції (м. Київ, 2001), міжнародних конференціях з питань ветеринарної медицини (м. Полтава, 2002; м.Харків, 2002). Розроблена система протитуберкульозних оздоровчих заходів з використанням внутрішньочеревної туберкулінової проби апробована і впроваджена в СП “Україна” Дніпропетровської області, ТОВ ”Урожай”, НДГ “Великоснітинське”, ДПЗ ”Плосківський” Київської області.

Публікації результатів досліджень. За матеріалами дисертації опубліковано сім наукових праць, з них п'ять - у фахових виданнях, дві в матеріалах конференцій.

Об'єм і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 183 сторінках комп'ютерного тексту і включає: вступ, огляд літератури, матеріал і методики досліджень, результати досліджень, обговорення результатів досліджень, висновки і пропозиції з практичного використання матеріалів дисертації, список літератури, додатки. Список використаної літератури включає 318 джерел, у тому числі 44 іноземних авторів. Робота ілюстрована 33 таблицями та 26 рисунками.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дисертаційна робота виконана в 2000 - 2003 рр. на кафедрах: епізоотології та інфекційних хвороб; організації, економіки, менеджменту та маркетингу у ветеринарній медицині Національного аграрного університету, у чотирьох господарствах Київської і Дніпропетровської областей.

Методологія виконання роботи: вивчення взаємодії рушійних сил епізоотичного процесу.

При виконанні роботи проведено: 17692 алергічних, клінічних, гематологічних та післязабійних досліджень; аналіз даних Державної служби ветеринарної медицини України і областей, офіційні дані МЕБ та ВООЗ, Міністерства охорони здоров'я України, інших доступних джерел щодо захворюваності великої рогатої худоби і людей туберкульозом.

Вивчення епізоотологічних особливостей туберкульозу великої рогатої худоби проводили поетапно: проведення епізоотологічного моніторингу в різних країнах світу і в Україні; вивчення закономірностей розвитку епізоотичного процесу в просторі і часі на різних континентах, а також в Україні і в розрізі 25 адміністративних регіонів та в окремих господарствах країни; вивчення епізоотологічних особливостей туберкульозу великої рогатої худоби в межах природно-географічних територій та окремих господарств, а також паралелізму між напруженістю епізоотичної та епідемічної ситуацій в Україні; оцінка результативності та удосконалення прижиттєвих методів діагностики інфекції.

Використовували епізоотологічний, історико-статистичний, клінічний, гематологічний, імунологічний, патологоанатомічний методи досліджень (Урбан В.П. і співавт., 1984; Литвин В.П. і співавт.,1995; Левченко В.І. і співавт., 1995), та фотогістохімічний метод прижиттєвої діагностики туберкульозу проводили за методичною розробкою Є.І.Суслова і співавт.(2000).

Прижиттєвий діагноз ставили на підставі тестів, регламентованих “Інструкцією про заходи з профілактики та оздоровлення тваринництва від туберкульозу” (1994). Внутрішньовенну туберкулінову пробу проводили відповідно до настанови щодо застосування (ППД) туберкулінів для ссавців та птиці, (затверджена Департаментом ветеринарії МСГП РФ, 1999), а внутрішньочеревну-за розробленою нами методикою.

Математичну обробку результатів досліджень проводили за методикою М.Г.Таршиса і В.Г.Константинова (1975) з використанням програми MS EXСEL.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Епізоотологічний моніторинг туберкульозу великої рогатої худоби в країнах світу

Вивчення закономірностей напруженості епізоотичного процесу з туберкульозу великої рогатої худоби показало, що вона була найбільш високою в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Захворюваність з розрахунку на 100000 тварин була: в Англії - 25000-40000, Угорщині - 12200-52000; Бельгії-48800; Швейцарії-40000 -50000; Данії-24000; Норвегії-590-840; Швеції -30700; Німеччині-57000-84000; Австрії - до 40000, Росії -24000.

У 50-ті роки минулого століття стандартизований показник захворюваності тварин туберкульозом сягав в Італії - до 25000, Австрії-9800, Бельгії-13800, Іспанії -12000, Індопакистані-25000, США-4100, Югославії-16000, у Чехословаччині-18900.

У 1996-2001 рр. із 179 досліджуваних країн світу туберкульоз постійно діагностували в 107 країнах. Інші 72 країни за станом епізоотичної ситуації поділено на 3 групи: 16 країн були стабільно благополучними, 15 мали стан благополуччя лише 1-4 роки, 40 країн не мали достовірної інформації щодо результатів діагностики туберкульозу. Із 32 країн, які оголошували благополуччя з туберкульозу великої рогатої худоби в останні 55 років тільки п'ять країн мали стабільне благополуччя 20 років і більше; п'ть-9-10 років; дев'ять-5-9 років; три країни-24 роки. В 10 країнах благополуччя щодо інфекції тривало 1-2 роки. Якщо на Європейському континенті 43,2% країн в 1996 - 2001 рр. були визнані постійно або в окремі роки благополучними з туберкульозу, то в Австралії і Океанії їх було лише 11,7 %, Азії-25,7 %, Америці-20,0 %, Африці-9,5 %.

Вивчення епізоотологічних особливостей туберкульозу великої рогатої худоби показало, що цю хворобу постійно реєстрували на території всіх континентів світу і вона мала нерівномірне розповсюдження. У Європі за даними середньорічного стандартизованого показника захворюваності тварин країни поділили на 4 групи: до 50 хворих (Австрія, Албанія, Бельгія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Литва, Македонія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Словенія, Угорщина, Франція, Хорватія, Швейцарія, Югославія); 51-100 (Великобританія, Італія, Мальта, Молдова); 101-150 (Росія); 151 і більше (Греція, Ірландія, Іспанія, Румунія, Україна). Дев'ять країн мають статус благополучних п'ять років і більше (Данія-1988 р, Естонія-1968, Ісландія-1959, Латвія-1989, Норвегія-1986, Словаччина-1968, Фінляндія-1982, Чехія-1995, Швеція-1997р.). Оголошено оздоровлення скотарства від туберкульозу в 2000 р. у чотирьох країнах (Австрія, Молдова, Нідерланди, Швейцарія).

Закономірності еволюції напруженості епізоотичної ситуації з туберкульозу великої рогатої худоби в світі характеризуються: широким і нерівномірним перебігом з повільною тенденцією до зниження захворюваності, незалежно від природно-кліматичних особливостей континенту. В оздоровлених від інфекції країнах середньостатистичний показник захворюваності великої рогатої худоби зменшувався щорічно на 0,31-0,09 %.

Еволюція епізоотичного процесу туберкульозу великої рогатої худоби в Україні

За даними ретроспективних епізоотологічних досліджень Україна є стаціонарно неблагополучною з туберкульозу великої рогатої худоби. Найбільш напружена епізоотична ситуація була в кінці ХІХ та на початку ХХ ст. Серед забитих тварин туберкульоз виявляли у 15-20 із 100 оглянутих м'ясних туш. До 1925-1926 рр. цей показник зріс до 26,7 %. Впровадження туберкулінодіагностики та системи протитуберкульозних заходів у масштабі країни поклали початок етапу зниження захворюваності: у 1933 р. інфікованість стад знизилась до 13,6%, а 1948р. до 0,79%. В цей період напруженість епізоотичної ситуації щорічно сповільнювалась на 0,85%. З 1948 р. по 1981р. середньорічна інфікованість великої рогатої худоби мікобактеріями туберкульозу послаблювалась щорічно на 0,007%, а в наступні два десятиліття відповідно на 0,008 та 0,0015%.

В еволюційному процесі епізоотичної ситуації встановлено три періоди: максимальної напруги (кінець ХІХ-30-ті роки ХХ ст.), перманентного поліпшення епізоотичної ситуації (1950-1990 рр.), мінімальної активності епізоотичного процесу (з 1991 р.).

Проспективне вивчення епізоотичної ситуації в кожній із 24 областей та АР Крим вказує на наявність в більшості регіонів країни достатньо високого потенціалу джерел збудника туберкульозної інфекції, що сприятиме стаціонарності туберкульозу великої рогатої худоби. У 2001 р. найбільш висока частота виявлення уражень туберкульозного характеру у забитої великої рогатої худоби (на 100 тис. гол.) була в областях: Київській-275,4 тварин; Кіровоградській-415,8; Луганській-529,1; Миколаївській-370,0; Сумській-435,7; Черкаській-488,0 тварин.

Наявність в Україні адміністративних регіонів зі стабільно (АР Крим) та відносно благополучною (переважно західні області) епізоотичною ситуацією, а також з високими показниками захворюваності та виявлення патологоанатомічних змін, характерних для туберкульозу, вказує на недосконалість існуючих протиепізоотичних, ветеринарно-санітарних та організаційно - господарських заходів в системі ліквідації мікобактеріальної інфекції в окремих адміністративних регіонах України.

Епізоотологічні особливості туберкульозу великої рогатої худоби

Дослідженнями встановлено, що епізоотологічними особливостями туберкульозу великої рогатої худоби в Україні є: стаціонарність та нерівномірність показників інцидентності і превалентності захворюваності в просторі і часі. Вивчення причинності такої закономірності просторового розповсюдження туберкульозу та кількісного прояву інфекції за допомогою багатофакторного й інформаційно-логічного аналізу вказує на відсутність взаємозв'язків напруженості епізоотичної ситуації та виникнення мікобактеріальної інфекції у великої рогатої худоби з 23 основними природно-кліматичними факторами у Степовій, Лісостеповій і Поліській зонах. Захворюваність туберкульозом великої рогатої худоби (гол. на 100 тис. тварин) була у: 1996 р. у першій зоні 267,5±86,5; другій-291,6±145,9; третій-276,2±224,8; у 2000 р., відповідно, 234,2±56,6; 128,6±55,6; 45,2±28,2; у 2001р.-187,3±72,9; 186,1±95,7; 98,6±83,7. В усі роки досліджень ступінь зв'язку між захворюваністю в різних природно-кліматичних зонах була статистично недостовірною (Р<0,95), за винятком 2000 р., між показниками зони Полісся і Степу (Р>0,95). Не встановлено впливу періодів року на прояв епізоотичного процесу.

У 1947-2001 рр. мали місце підйоми і спади показників захворюваності (тварин в усіх категоріях господарств). У 1948 р. виявляли 310,0 хворих на 100 тис.тварин; 1981-209,0; 1987 р.-376,8 хворих тварин. У наступні три роки мало місце стабільне щорічне зниження захворюваності. Середньорічний стандартизований показник виявлення інфікованих збудником туберкульозу тварин був у 1991-1994 рр. 149,9±13,5., у 1995-1998 рр.-194,5±13,5 тварин, а в 2001 р. він зменшився до 122,0±7,46.

Більш детальне вивчення епізоотологічних закономірностей туберкульозу великої рогатої худоби в період з 1987 по 2001 рік показало, що в Україні було два перманентно перебігаючих цикли підйому і спаду напруженості епізоотичної ситуації - мінімальна захворюваність була в 1991-1993 і 1999-2001 рр.

Вивчаючи можливий зв'язок встановленої закономірності з природними, ветеринарно-санітарними і організаційно-господарськими факторами, встановлено зворотний паралелізм між показниками захворюваності туберкульозом та сонячною активністю (за одиницями Вольфа).

Отже, сонячна активність є одним із природних абіотичних факторів, які впливають на епізоотичний процес, переважно завдяки дії на збудника інфекції в зовнішньому середовищі та організм тварин, сприйнятливих до хвороботворних мікобактерій. Наші дані співпадають з результатами досліджень С.В.Родіонова, Ю.М.Скороходова (1993), Н.А.Шкиля (1998) та ін.

При визначенні епізоотологічної ролі природних біотичних факторів в кожному адміністративному регіоні вивчено взаємозв'язок між напруженістю епізоотичної ситуації в часі і просторі та розселенням таких диких гризунів, як річковий бобер (Castor fiber L.), крапчастий ховрашок (С.suslikus), малий ховрашок (C.pygmaeus), європейський ховрашок (С.citellus), степовий байбак (Marmota bobak), сірий пацюк (R. hozvegicus), звичайний хом'як (Cricetus crisetus) і ондатра (Ondatra zibetika L.). Нами не виявлено причетності виникнення епізоотичної ситуації до ареалу заселення вказаних видів тварин, за винятком ондатри. АР Крим є регіоном благополучним щодо прояву інфекції та з відсутністю розселення цього гризуна. Встановлена епізоотологічна закономірність та дані літератури (R.S.Morris, D.I.Pfeiffer, 1995; G.O.Denny, J.W.Wilesmith, 1999) щодо ролі дикої фауни в підтримці неблагополуччя територій з туберкульозу дає підставу започаткувати в країні епізоотологічні та бактеріологічні дослідження у визначенні ролі цього та інших видів тварин у підтримці епізоотичного процесу.

В епізоотологічному експерименті на 1155 різновікових коровах не виявлена роль вікового фактора у виникненні туберкульозного процесу. Встановлена більш висока частота (на 17,3%) захворюваності дочок хворих ніж здорових матерів, що можна пояснити не тільки генетичною зумовленістю, але й можливим зараженням потомства трансплацентарно та через молозиво.

В дослідах доведено, що основною рушійною силою епізоотичного процесу при туберкульозі великої рогатої худоби є джерело збудника інфекції, особливо хворі тварини в стані анергії. Для визначення активності джерела збудника інфекції в розповсюдженні туберкульозу серед великої рогатої худоби нами запропонована формула, за якою можна визначати стандартизовані показники впливу хворих тварин на розвиток епізоотичного процесу.

; де :

- Н- індекс активності джерела збудника інфекції;

- І пр - індекс превалентності - відношення кількості хворих за певний період до середнього кількості досліджених за той же період;

І ін - індекс інцидентності - відношення кількості введених в стадо або виявлених вперше хворих до кількості досліджених.

В епізоотологічному досліді визначено, що в стаді корів кожна хвора тварина на протязі року інфікує 11-12 голів великої рогатої худоби .

Вивчення взаємозв'язку захворюваності туберкульозом великої рогатої худоби і людей

Взаємозв'язок між динамікою напруженості епідемічної і епізоотичної ситуацій вивчали як в межах країни (табл.1), так і в розрізі АР Крим та 24 - х областей. За останні 16 років в епідемічній ситуації країни виділяється два періоди -зниження стандартизованих показників виявлення хворих туберкульозом (1985-1991 рр.) та стабільного збільшення показників захворюваності (1992-2001 рр.).

Таблиця 1

Динаміка виявлення хворих на туберкульоз людей та великої рогатої худоби (на 100000)

Роки	Діагноз встановлений вперше	Частота виявлення активного туберкульозу
	людей	ВРХ	людей	ВРХ
1996	46,0	206,7	42,9	74,5
1997	49,3	225,3	46,0	70,3
1998	55,5	182,5	52,1	35,1
1999	54,6	135,7	51,1	20,0
2000	60,4	110,0	56,7	28,1
2001	68,4	120,4	64,6	16,7

Вивчення закономірностей динаміки захворюваності туберкульозом людей і великої рогатої худоби за допомогою картографічного аналізу (рис.2,3) вказує на відсутність взаємозв'язку між напруженістю епідемічної і епізоотичної ситуацій в розрізі адміністративних регіонів України. Отже, захворюваність туберкульозом людей не залежить від показників виявлення у великої рогатої худоби переважно раннього прояву туберкульозної інфекції як у часі, так і в просторі. Проте, в 2000 р. найвища захворюваність туберкульозом людей і тварин була в Херсонській, Миколаївській, Луганській, Кіровоградській та Дніпропетровській областях. На нашу думку, довготривала відсутність статистично вірогідної взаємозалежності вказаних біологічних процесів значною мірою обумовлена тим, що у тваринництві постійно здійснюється система протитуберкульозних заходів із своєчасним виявленням та ліквідацією джерел збудника інфекції. Водночас у медичній практиці хворі на туберкульоз люди постійно залишаються активними або потенційними джерелами розповсюдження хвороботворних мікобактерій.

Оцінка існуючих і розробка нових методів алергічної діагностики туберкульозу

Оцінку інформативності внутрішньошкірної туберкулінової проби проводили в трьох господарствах Київської і Дніпропетровської областей. В умовах неблагополучного щодо туберкульозу господарства були сформовані дві групи корів-3-4 - річного віку (перша група-306 гол.) та п'ять років і старше (друга група-429 гол.). За даними алергічної проби інфікованість мікобактеріями туберкульозу корів першої групи була в 2,3 рази вищою, ніж серед тварин другої. Тварини, які реагували на ППД-туберкулін для ссавців, мали потовщення шкірної складки у першій і другій групах відповідно: на 3-5 мм - 39,7 і 56,8%; 6-8-27,2 і 35,2; 9 і більше мм-32,6 і 7,8% тварин. Для підтвердження результатів прижиттєвої діагностики туберкульозу з кожної групи піддано патологоанатомічним дослідженням по 10 (3-4 з кожної підгрупи) тварин.

Результати прижиттєвих, патологоанатомічних та бактеріологічних досліджень вказують на відсутність постійного зв'язку цих досліджень-у всіх забитих тварин не встановлено макроскопічних змін, характерних для туберкульозу, а бактеріологічними дослідженнями прижиттєвий діагноз підтверджено у 30 % корів першої і 20 % корів другої груп. У другому досліді на 49 телицях і бичках 16-20-місячного віку, які реагували на внутрішньошкірне введення туберкуліну, при діагностичному забої дев'яти тварин у шести виявлені зміни, характерні для туберкульозу, у тому числі у однієї-перливниця. При вимушеному забої тварин, які не реагували на туберкулін у поодиноких випадках виявляли туберкульозні ураження. Ці дані пояснюють причини довготривалості і низької ефективності оздоровчих протитуберкульозних заходів, обумовлених неможливістю виявлення всіх інфікованих M.bovis тварин, особливо з активним туберкульозним процесом та станом анергії, які є найбільш активними джерелами збудника інфекції.

У благополучному (за даними комплексних досліджень) щодо туберкульозу стаді великої рогатої худоби НДГ “Великоснітинське” щорічно упродовж трьох років виявляли 2,3-4,8% тварин, які реагували на внутрішньошкірне введення туберкуліну. При діагностичному забої 10 таких тварин в органах і тканинах виявляли зміни, характерні для лейкозу та маститу, а при бактеріологічних дослідженнях у поодиноких випадках - атипові мікобактерії. У залишених у стаді тварин, які реагували на туберкулін, при подальших дослідженнях алергічної реакції на діагностикум не виявляли. Отже у великої рогатої худоби, інфікованої атиповими мікобактеріями та вірусом лейкозу, мають місце алергічні реакції на внутрішньошкірне введення ППД-туберкуліну для ссавців. В неблагополучних щодо туберкульозу стадах у тварин, які не реагують на специфічний алерген, при забої виявляли макроскопічні зміни, характерні для туберкульозу.

Для оцінки внутрішньошкірної туберкулінової проби в системі протиепізоотичних заходів був використаний внутрішньовенний туберкуліновий тест, який оцінювали в трьох стадах. При визначенні динаміки прояву температурної реакції на 284 коровах неблагополучного щодо туберкульозу стада встановлено, що через 3 год після внутрішньочеревного введення ППД-туберкуліну для ссавців не виявлено температурної реакції ні в однієї тварини, через 6 год-у 5 (1,7%), 9 - у 9 (3,1%), 12-у 4 (1,4%), 15 год-у 2 (0,7%), через 18 год-у 1 (0,35%) тварина. В подальших дослідженнях показано, що частота виявлення специфічних патологоанатомічних змін у тварин, інфікованих мікобактеріями туберкульозу, має високу залежність від показників температурної відповіді на внутрішньовенне введення діагностичного препарату. На 530 тваринах одного з неблагополучних щодо туберкульозу великої рогатої худоби господарства доведено, що довготривалість циркуляції збудника інфекції обумовлено постійним перебуванням у стаді до 12,3 % активних джерел інфекції, які неможливо виявити основним діагностичним тестом (табл. 2).

Таблиця 2

Показники діагностичних досліджень корів СК “Україна”

Дослідження	Метод досліджень	Дослід-жено всього (голів)	Виявлено тих, що реагують
			голів	%
Травень 2001	Внутрішньошкірна туберкулінова проба	184	67	36,4
Травень 2001	Післязабійний (реагуючі)	10	6	60
Червень 2001	Внутрішньовенна туберкулінова проба: - у корів, які реагували на внутрішньошкірне введення туберкуліну	120	20	16,6
	- у корів, які не реагували на внутрішньошкірне введення туберкуліну	186	23	12,3
	Забій корів, які не реагували на внутрішньошкірне і реагували на внурішньовенне введення туберкуліну	15	15	100

У зв'язку з тим, що внутрішньовенний туберкуліновий тест є трудомістким і недостатньо технологічним за виконанням, нами розроблена внутрішньочеревна туберкулінова проба. За даними досліду в умовах господарства на 221 корові доведено, що цей діагностичний тест є не менш специфічним, ніж внутрішньовенна туберкулінодіагностика (табл. 3). Апробація цього діагностичного тесту в двох неблагополучних і одному благополучному щодо туберкульозу стадах підтвердила результати першого досліду.

Суть цього діагностичного тесту полягає у наступному. Після внутрішньошкірної туберкулінізації тваринам старше 16 місячного віку з температурою в межах фізіологічної норми внутрішньочеревно вводять розведений вдвоє ППД-туберкулін для ссавців в дозі 1 мл на 100 кг маси тіла досліджуваних тварин. Місце введення знаходиться нижче попереково-реберних хребців у центрі правої голодної ямки. Ін'єкцію проводили за допомогою п'ятимілілітрового шприца з використанням голки № 0840. При введенні препарату голку направляли зверху вниз під кутом 45-50? у напрямку скакального суглоба протилежної кінцівки. Термометрію проводили електронним термометром “Omron”через 3, 6, 9, 12, 15 і 18 год після введення ППД-туберкуліну для ссавців. Такими, що реагують вважали тварин, у яких температура тіла підвищилася на 1 і більше градусів вище верхнього рівня фізіологічної норми. При клінічному дослідженні 372 тварин внутрішньочеревним методом не виявлено реакції організму у вигляді судомних явищ, сильної збудливості, анафілактичного шоку, втрати свідомості.

Таблиця 3

Порівняльна оцінка різних алергічних методів діагностики туберкульозу у корів

Групи тварин	Туберкуліновий тест	Температурна реакція на введення туберкуліну,°С,%	Післяза-бійне дослі-дження, гол.	Вияв-лено з пат.анат. змінами, %
		38,9 і	39,0-39,5	39,6-40,0	40,1-40,4	40,5 і
Реагували на внутрішньо-шкірне введення туберкуліну	Внутріш-ньовенний n=89	19,1	34,8	22,4	8,9	14,6	13	53,8
	Внутріш-ньочерев-ний n=44	4,5	22,7	27,3	20,5	25,0	10	60,0
Не реагували на внутріш-ньошкірне введення туберкуліну	Внутріш-ньочерев-ний n=44	61,3	9,1	4,5	11,3	13,6	5	40,0

Порівняльна оцінка фотогістохімічного методу прижиттєвої діагностики туберкульозу великої рогатої худоби показує, що в неблагополучному щодо туберкульозу стаді його вірогідність, порівняно з внутрішньошкірною туберкуліновою пробою, складає 50-100 %, а гістологічними дослідженнями-до 100%.

При подальшому доопрацюванні цього діагностичного тесту він може бути перспективним для прижиттєвої діагностики туберкульозу великої рогатої худоби.

Система протитуберкульозних заходів з використанням внутрішньочеревної туберкулінової проби

Особливостями проведення протитуберкульозних заходів в сучасних умовах ведення скотарства у країні є:

деконцентрація і зменшення поголів'я великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах та збільшення кількості тварин у присадибних господарствах;

зміна співвідношення між поголів'ям корів і молодняку в бік перших (старіння стада);

епідемія туберкульозу в усіх адміністративних регіонах та стаціонарна неблагополучність країни з цієї інфекції у великої рогатої худоби.

наявність епізоотичного процесу при туберкульозі в окремих стадах великої рогатої худоби присадибних господарств і сільськогосподарських підприємств;

задекларованість в існуючій Інструкції про заходи з профілактики та оздоровлення тваринництва від туберкульозу відмінностей в методичних підходах до проведення протитуберкульозних заходів в господарствах різних форм власності.

З урахуванням умов ведення тваринництва, а також основної ролі джерела збудника туберкульозу в епізоотичному процесі і діагностичної цінності внутрішньошкірної та внутрішньочеревної туберкулінової проби розроблені системи моніторингу епізоотичної ситуації та протитуберкульозних заходів.

Моніторинг епізоотичної ситуації з туберкульозу в благополучному щодо інфекції господарстві, серед тварин якого виявляють тих, які реагують на внутрішньошкірне введення туберкуліну включає:

- планові алергічні дослідження тварин на туберкульоз;

- проведення внутрішньочеревної туберкулінової проби у тварин старше 16-місячного віку, які реагують на внутрішньошкірне введення туберкуліну;

- обов'язковий діагностичний забій тварин, які мали підвищення температури тіла хоча б при одному вимірюванні на один і більше градусів вище 39,5°С.

Система оздоровчих протитуберкульозних заходів включає:

клінічне і алергічне дослідження тварин старше двомісячного віку;

тварин з клінічними ознаками туберкульозу і тих, що реагують на внутрішньошкірне введення ППД-туберкуліну для ссавців, здають на забій;

молодняк до 16-місячного віку, який не мав реакції на внутрішньошкірне введення туберкуліну, повторно досліджують, як передбачено діючою інструкцією;

тварин старше 16-місячного віку, які не реагували на внутрішньошкірне введення туберкуліну, досліджують додатково на наявність туберкульозного процесу (стан анергії) за допомогою внутрішньочеревної туберкулінової проби.

Тих, що реагували здають на забій, інших досліджують внутрішньошкірною алергічною пробою за інструкцією. Наступну внутрішньочеревну туберкулінізація проводять через 6 міс.

Апробацію вказаних систем проведено в трьох господарствах.

Запропонована система відрізняється від передбаченої інструкцією тим, що дозволяє виявити і ліквідувати найбільш активне джерело збудника інфекції-тварин зі станом анергії на туберкулін і розвинутим патологічним процесом.

ВИСНОВКИ

Проведена оцінка закономірності еволюції епізоотичної ситуації в світі, в тому числі в Україні за останні 100 років. Проведена порівняльна оцінка інформативності внутрішньошкірного, внутрішньовеного та фотогістохімічного методів прижиттєвої діагностики. Розроблено та впроваджено в практику окремих господарств внутрішньочеревну туберкулінову пробу, як діагностичного тесту і систему протитуберкульозних заходів з використанням вказаного методу виявлення активних джерел збудника інфекції.

На основі епізоотологічного моніторингу встановлені закономірності просторово-часової динаміки захворюваності великої рогатої худоби туберкульозом за останні 100 років в різних регіонах світу:

на всіх континентах інфекція характеризується нерівномірним розповсюдженням та довготривалістю еволюційного поліпшення епізоотичної ситуації;

в оздоровлених від туберкульозу великої рогатої худоби країнах середньорічний показник захворюваності зменшувався на 0,31-0,09 %;

період від початку проведення активних протитуберкульозних заходів до оголошення окремих країн вільними від інфекції був у межах 20-100 і більше років;

із 30 країн, які оголошували благополуччя з інфекції до 2001 р., лише 5 витримали цей статус 20 і більше років, 7 країн-11-19, 4 країни-8-10, 3 країни 5-7, 6 країн-2-4, 5 країн-1 рік;

зі збільшенням строку благополуччя країн з туберкульозу можливість нового спалаху епізоотичного процесу зменшувалась.

Епізоотична ситуація з туберкульозу великої рогатої худоби в Україні характеризується стаціонарністю та територіальною нерівномірністю розповсюдження і динамічністю епізоотичного процесу: в кінці ХІХ та на початку ХХ ст. захворюваність з розрахунку на 100000 тварин була в межах 14600-17800, у 1925-1926 рр.-26700, 1948-740, 1987-437, 1991-153, 2001 р.-120 хворих. Середньорічне зниження напруженості епізоотичної ситуації за 100 досліджуваних років складає 0,17%, останні 53 роки-0,01%.

В еволюції напруженості епізоотичного процесу щодо туберкульозу в Україні проявляється три періоди: максимальної напруги (перша половина ХХ ст.); перманентного поліпшення епізоотичної ситуації (1950-1990 рр.); мінімальної напруги (з 1991 р.). Для останніх двох років досліджень характерним є розширення регіонів, де неблагополучних пунктів не реєстрували: АР Крим, Вінницька, Волинська, Закарпатська, Рівненська, Тернопільська та Чернівецька області, проте тварин, які реагували на туберкулін, не виявляли лише в АР Крим , Закарпатській, Рівненській та Чернівецькій областях.

Епізоотологічною особливістю туберкульозу великої рогатої худоби є: безперервність та відсутність стадійності розвитку епізоотичного процесу; висока активність джерел збудника інфекції; наявність хворих тварин у стані анергії; захворюваність різновікових груп тварин; відсутність взаємозв'язку напруженості епізоотичної ситуації з природно-географічними факторами і сезоном року, заселенням території областей переважною більшістю найбільш поширеними гризунами, спадкової або набутої стійкості до М.bovis у тварин; вираженість територіальної стаціонарності неблагополуччя щодо мікобактеріальної інфекції.

Встановлена зворотна залежність між сонячною активністю та напруженістю епізоотичної і епідемічної ситуацій з туберкульозу, а також територіальний взаємозв'язок між розселенням ондатр і захворюваністю туберкульозом великої рогатої худоби.

У країнах Європи і на території всіх адміністративних регіонів України не встановлено впливу напруженості епізоотичної ситуації на інтенсивність епідемічного процесу з туберкульозу: в 2000 р. в порівняно з 1996 р. загальна захворюваність населення країни зросла в 1,4 раза, а виявлення активного туберкульозу органів дихання підвищилось в 1,5 раза; у цей період інфікованість великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств зменшилась в 0,1 раза, а частота виявлення туберкульозного процесу у забійних тварин-у 4,9 рази.

Зменшення (деконцентрація) в період з 1990 по 2000 рр. поголів'я великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах у 4,18 рази не вплинули позитивно на напруженість епізоотичної ситуації в першій групі господарств: в 1991-1994 рр. захворюваність (хворих на 100 000 тварин) була 181,5±11,04; 1995-1997-268,6±22,5; 1999-2001 рр.-221,5±11,4.

Внутрішньошкірна туберкулінова проба є недостатньо інформативним діагностичним тестом для прижиттєвого виявлення активних джерел M.bovis, що обумовлює довготривалість епізоотичного процесу в неблагополучних щодо мікобактеріальної інфекції господарствах, а внутрішньовенна - трудомістка і недостатньо технологічна.

Розроблена і апробована в умовах виробництва внутрішньочеревна туберкулінова проба є високоспецифічним і більш технологічним, ніж внутрішньовенна, діагностичним тестом для оцінки епізоотичної ситуації, диференціальної діагностики та виявлення тварин з активним туберкульозним процесом і станом анергії.

Розроблена система оздоровчих протитуберкульозних заходів з використанням внутрішньочеревної туберкулінової проби дозволяє своєчасно і більш об'єктивно оцінити рушійні сили епізоотичного процесу в господарствах різних форм власності і виявити активні джерела збудника інфекції та прискорити оздоровлення неблагополучних стад великої рогатої худоби від туберкульозу.

Пропозиції виробництву

З метою відбирання тварин для діагностичного забою і виявлення джерел збудника туберкульозу серед великої рогатої худоби та диференціації туберкулінових реакцій доцільно використовувати внутрішньочеревну туберкулінову пробу (деклараційний патент України на винахід № 54653 А).

Оздоровлення неблагополучних щодо туберкульозу стад великої рогатої худоби проводити за розробленою системою профілактичних і оздоровчих протитуберкульозних заходів, яка дозволяє вчасно виявляти інфікованих M. tuberculosis bovis тварин, що знаходяться в стані алергії та анергії до туберкуліну для ссавців, і прискорити ліквідацію інфекції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Ситнік В. До проблем епізоотології і діагностики туберкульозу у великої рогатої худоби // Ветеринарна медицина України. - 2003.-№ 2.-С.15-16.

Бусол В.О. Постой В.П., Ситнік В.А. Моніторинг епізоотичної ситуації з туберкульозу великої рогатої худоби в країнах світу // Науковий вісник НАУ.-2001.-№ 42.-С. 146-152.

Частота виявлення патологоанатомічних змін у реагуючої на туберкулін великої рогатої худоби / В.О.Бусол , М.К.Потоцький, В.П.Постой, В.А.Ситнік та ін. // Науковий вісник НАУ.-2001.-№ 42.- С. 142-146. (Дисертантом проведені експериментальні дослідження на великій рогатій худобі та аналіз отриманих даних, брав участь у написанні та опублікуванні статті).

Бусол В.О., Постой В.П., Ситнік В.А. Порівняльна оцінка алергічного та фотогістохімічного методів діагностики туберкульозу великої рогатої худоби // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. Вип. 18.-Біла Церква, 2001.-С. 8-13. (Дисертант брав участь у плануванні та проведенні досліду, аналізі отриманих даних, написанні статті).

Епізоотологічний моніторинг. Туберкульоз / В.Бусол, В.Постой, В.Ситнік, А.Коваленко //Ветеринарна медицина України.-2002.-№1.-С.8-10 (Дисертант опрацював літературні дані, взяв участь в обговоренні одержаних результатів, формуванні висновків та опублікуванні статті).

Ситнік В.А., Бусол В.О. Порівняльна оцінка алергічного та фотогістохімічного методів діагностики туберкульозу //Матер. Всеукраїнської науково-практичної конф. молодих вчених “Проблеми патології тварин та шляхи їх вирішення”.-Київ.-2000.-С.33-37.

Ситнік В. А., Блажко А.П. Діагностичне значення внутрішньовенної туберкулінової проби. // І конференція професорсько-викладацького складу і аспірантів навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК. (Тези доповідей).-К.: 2002.-С.83.

Ситнік В.А. Епізоотологія та профілактика туберкульозу великої рогатої худоби в сучасних умовах ведення тваринництва. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.08 - епізоотологія та інфекційні хвороби. - Національний аграрний університет, Київ, 2003. Дисертація присвячена вивченню епізоотології та профілактики туберкульозу великої рогатої худоби в сучасних умовах ведення тваринництва.

За останні сто років напруженість епізоотичної ситуації в світі має тенденцію до зниження. В Україні індекс епізоотичності з туберкульозу великої рогатої худоби за останні 100 років дорівнює 1. З 1948 р. по 2001 р. кількість неблагополучних пунктів зменшилось в 54,7 рази, виявлення хворих тварин-у 2,8, а захворюваність -у 2,6 рази. Не встановлено взаємозв'язку між напруженістю епізоотичної ситуації щодо туберкульозу великої рогатої худоби і захворюваністю людей туберкульозом.

Відсутній взаємозв'язок виникнення та інтенсивності розповсюдження туберкульозу великої рогатої худоби з біотичними і абіотичними факторами, за виключенням розповсюдження туберкульозу і ареалу розселення ондатри і зворотного зв'язку з показниками напруженості епізоотичного процесу і сонячної активності (одиниці Вольфа). Встановлено, що внутрішньошкірна туберкулінова проба є недостатньо інформативним діагностичним тестом для прижиттєвого виявлення активних джерел M.bovis. Розроблена і апробована в умовах виробництва внутрішньочеревна туберкулінова проба є високоспецифічним і більш технологічним, ніж внутрішньовенна, діагностичним тестом для оцінки епізоотичної ситуації, диференціальної діагностики та виявлення тварин з активним туберкульозним процесом і станом анергії. Розроблена система оздоровчих протитуберкульозних заходів з використанням внутрішньочеревної туберкулінової проби.

Ключові слова: велика рогата худоба, туберкульоз, туберкулін, інфекція, епізоотична ситуація, епідемічна ситуація.

Сытник В.А. Эпизоотология и профилактика туберкулеза крупного рогатого скота в современных условиях ведения животноводства.-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.08-эпизоотология и инфекционные болезни.-Национальный аграрный университет, Киев, 2003.

Диссертация посвящена изучению эпизоотологии туберкулеза крупного рогатого скота и разработке противоэпизоотических мероприятий в современных условиях ведения животноводства.

За последние сто лет напряженность эпизоотической ситуации в мире имеет тенденцию к снижению. Изучая развитие эпизоотического процесса при туберкулезе крупного рогатого скота на разных континентах, отмечена неравномерность распространения как в мировом масштабе, так и на территории отдельных государств. В оздоровленных от туберкулеза крупного рогатого скота государствах среднегодовой показатель заболеваемости снижался на 0,31-0,09 %. Из 30 государств, которые объявлялись благополучными по инфекции до 2001 г. только пять выдерживали этот статус 20 и больше лет, семь-11-19, четыре-8-10, три-5-7, шесть-2-4, пять-1 год.

В Украине индекс эпизоотичности по туберкулезу крупного рогатого скота за последние 100 лет равняется 1. Эпизоотическая ситуация по туберкулезу крупного рогатого скота в стране характеризуется стационарностью, территориальной неравномерностью и динамичностью эпизоотического процесса: в конце ХІХ и в начале ХХ ст. заболеваемость из расчета на 100000 животных была в пределах 14600-17800; 1925-1926 гг.-26700; 1948-740; 1987-437; 1991-153; 2001 г.-120 больных. Среднегодовое снижение напряженности эпизоотической ситуации за период исследований составляет 0,17%, а в последние 53 года-0,01%. С 1948 по 2001 год количество неблагополучных пунктов уменьшилось в 54,7 раза, выявление больных животных-в 2,8, а заболеваемость-в 2,6 раза.

Не установлено взаимосвязи между напряженностью эпизоотической ситуации по туберкулезу крупного рогатого скота и заболеваемостью людей туберкулезом в пространстве и времени.

Туберкулез крупного рогатого скота характеризуется следующими эпизоотологическими особенностями: непрерывностью и отсутствием полного цикла эпизоотического процесса; высокой активностью источника возбудителя инфекции; отсутствием зависимости напряженности эпизоотической ситуации от природно-географических факторов за исключением обратной связи из солнечной активностью и прямой зависимостью с расселением такого грызуна как ондатра.

Установлено, что внутрикожная туберкулиновая проба является недостаточно информативным диагностичным тестом для прижизненного выявления источников M.bovis. Это способствует длительному пребыванию в стаде больных животных и поддержанию постоянства эпизоотического процесса в неблагополучных по туберкулезу хозяйствах и отдельных административных регионах.

Рекомендованная соответствующими инструкциями и наставлениями внутривенная туберкулиновая проба является трудоемкой и недостаточно технологичной. В связи с этим разработана и апробирована в условиях производства внутрибрюшинная туберкулиновая проба. Она является высокоспецифичным и более технологичным диагностическим тестом для оценки эпизоотической ситуации, дифференциальной диагностики и выявления животных с активным туберкулезным процессом.

С учетом современных условий ведения животноводства, а также основной роли источника возбудителя инфекции в эпизоотическом процессе и диагностической ценности внутрикожной и внутрибрюшинной туберкулиновой пробы разработаны системы мониторинга эпизоотической ситуации и оздоровительных противотуберкулезных мероприятий. Первая система предусматривает при отборе животных для диагностического убоя пользоваться показателем двух диагностических тестов, вторая-для выявления животных с активным туберкулезным процессом среди нереагирующих на внутрикожное введение туберкулина использовать внутрибрюшинную туберкулиновую пробу с интервалом 6 месяцев.

Ключевые слова: крупный рогатый скот, туберкулез, туберкулин, инфекция, эпизоотическая ситуация, эпидемическая ситуация.

Sytnik V.A. Epizootology and preventive of cattle tuberculosis in modern conditions of conducting a stock-breeding. - the manuscript.

The dissertation for gaining a scientific degree of the Candidate of Veterinary Sciences on a speciality 16.00.08 - epizootology and infectious diseases. - National Agrarian University, Kiev, 2003.

The dissertation is devoted to studying epizootology and preventive maintenance of cattle tuberculosis in modern conditions of conducting a stock-breeding.

The intensity of the epizootic situation both in the world and in Ukraine have been tended to decrease for last 100 years. Having studied development the epizootic process of cattle tuberculosis on different continents we marked non-uniformity in distribution both on a global level and on territories of separate states.

The epizootic index of cattle tuberculosis has been equal to 1 for last 100 years in Ukraine. The number of tuberculosis non-free farms decreased by 54,7; the detection of sick animals - by 2,8 and the morbidity - by 2,6 from 1948 to 2001. As a result of the research conducted, there is no established correlation of intensity of cattle tuberculosis epizootic situation with the incidence of human tuberculosis cases. The interrelations of outbreak and intensity of spreading of cattle tuberculosis with 23 biotic and abiotic factors weren't established in the course of the epizootic research. Established epizootic regularity of correlation of epizootic situation intensity with the spreading of tuberculosis and natural habitat of musk - rats, and also epizootic regularity of inverse relations of wide-ranging epizootic situation intensity of human and cattle tuberculosis with the indexes of solar activity (Volf's units) require additional study.

At is advisable to use intra-absominal diagnostics of tuberculosis and photohistochemical reaction during the cattle tuberculosis diagnostics.

Key words: cattle, tuberculosis, tuberculin, an infection, an epizootic situation, an epidemic situation.

Размещено на Allbest.ru