Комплексне лікування хворих на генітальний хламідіоз з урахуванням стану неспецифічних факторів захисту організму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія медичних наук України

Інститут дерматології та венерології

УДК 616.972.614: 616.972-085.334-036

Комплексне лікування хворих на генітальний хламідіоз з урахуванням стану неспецифічних факторів захисту організму

14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Нагорний Олександр Євгенович

Харків 2003

Дисертацієй є рукопис.

Робота виконана в Інституті дерматології та венерології АМН України.

Науковий керівник: Мавров Геннадій Іванович, Інститут дерматології та венерології АМН України, завідуючий відділом венерології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор доктор медичних наук Волкославська Валентина Миколаївна, Інститут дерматології та венерології АМН України, завідуюча відділом проблем епідеміології та аналітично-організаційної роботи в дерматовенерології

доктор медичних наук, професор Айзятулов Рушан Фатіхіевіч Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедрою шкірних та венеричних хвороб факультету післядипломної освіти.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем СНІДу, м. Київ.

Захист відбудеться “22” жовтня 2003 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при Інституті дерматології та венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту дерматології та венерології АМН України (61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9).

Автореферат розісланий “19” вересня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук Бондаренко Г.М.

генітальний хламідіоз лікування

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. При лікуванні статевої хламідийної інфекції лікарі зіштовхуються з багатьма проблемами. Це висока частота рецидивів (30-50%), резистентність хламідій до багатьох антибактеріальних препаратів, порушення імунітету у хворих і необхідність застосування високих доз антибіотиків (Мавров, И.И., 2001; Мавров, Г.І, 2001; Лебедюк М.М. і співавт., 2003). Оскільки C. trachomatis - внутрішньоклітинний паразит, то вибір препаратів, активних проти хламідій, обмежується тільки тими, котрі накопичуються в клітинах. У цьому відношенні найбільш оптимальними є макроліди, зокрема джозаміцин. Однак, різні автори пропонують неоднозначні схеми застосування джозаміцину, і немає єдиних рекомендацій із супутнього лікування (Скрипкін Ю.К., Пашинян М.Г., 1999; Потекаев Н.С. і співавт., 2000; Шупенько Н.М. і співавт., 2000; Якубович А.И. і співавт., 2001; Williams J.D, Sefton A.M., 1993; Weber, J.T., Johnson R.E., 1995). Показано, що при хламідійній інфекції імунна система функціонує неадекватно, над захисними реакціями переважають імунопатологічні (Возианов, А.Ф. і співавт., 2000; Літус О.І., Степаненко В.І., 2002; Возіанов О.Ф., і співавт., 2002). Однак робіт, які б вивчали показники неспецифічних чинників захисту при хламідіозі і пропонували методи ї корекції у літературі, невелика кількість (Глазкова Л.К., Герасимова Н.М., 1998; Абудуев Н.К., 2001; Айзятулов Р.Ф., Центило С.В., 2001). Тому, оцінка стану антиоксидантного захисту і стану клітинних мембран у хворих на хламідіоз вважається доцільною для розробки ефективних методів лікування, спрямованого на збудник і на захисні сили організму.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є фрагментами планових науково-дослідних тем Інституту дерматології і венерології Академії Медичних Наук України - “Екстрагенітальна патологія у хворих на венеричні захворювання” (шифр теми: ОК 07.00, № держреєстрації 0197V015565); У рамках даної НДР дисертантом були розроблені нові схеми лікування генітального хламідіозу з використанням антибіотика макроліда джозаміцина, а також імуномодулятора ехінацина і гепатопротектора сілібініна. За темою “Дослідження змін показників обміну оксиду азоту у хворих на сечостатевий хламідіоз та їх роль у патогенезі захворювання” (шифр тими: Ф 01.02, № держреєстрації 0102V004220) дисертантом самостійно виконана частина НДР, присвячена вивченню функціонального стану печінки, оксидантно-антиоксидантної системи і структурно-функціонального стану плазматичних мембран еритроцитів і мононуклеарів периферичної крові у хворих на хламідіоз.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - розробити й обгрунтувати комплексне лікування хворих на хронічний генітальний хламідіоз на основі вивчення клінічного і мікробіологічного ефекту, а також окремих показників неспецифічного захисту організму.

Для досягнення наміченої мети були поставлені такі задачі:

1. Вивчити функціональний стан печінки і стан оксидантно-антиоксидантної системи, а також структурно-функціональний стан плазматичних мембран еритроцитів і мононуклеарів периферичної крові у хворих на хронічний генітальний хламідіоз.

2. Оцінити клінічну і мікробіологічну ефективність і переносимість розробленого методу лікування хворих на хронічний генітальний хламідіоз.

3. Вивчити функціональний стан печінки, оксидантно-антиоксидантної системи і стан плазматичних мембран еритроцитів і мононуклеарів периферичної крові у хворих після лікування розробленим методом.

4. Розробити критерії вибіркової оцінки стану неспецифічного захисту у хворих на генітальний хламідіоз.

5. Впровадити метод этіотропного та патогенетичного лікування хворих на хронічний генітальний хламідіоз із застосуванням джозаміцина в комплексі з засобами, що стимулюють захисні сили організму і поліпшують функцію печінки - ехінацином і сілібініном.

Об'єкт дослідження: хворі на урогенітальний хламідіоз

Предмет дослідження: розробка комплексного методу лікування хворих на сечостатевий хламідіоз з використанням антибіотика-макроліда джозаміцина, іммуномодулятора ехінаціна і гепатопротектора сілібініна на підставі вивчення неспецифічних факторів захисту організму.

Методи дослідження:

1. Клінічні - оцінка клінічних даних, на підставі яких установлювався діагноз, контроль за ефективністю терапії.

2. Лабораторна діагностика урогенітальної хламідійної інфекції - метод прямої імунофлуоресценції (ПІФ), імуноферментний аналіз (ІФА) і полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), виділення хламідій у культурах клітин McCoy і L-929.

3. Методи оцінки факторів неспецифічного захисту хворих - біохімічні показники крові, що відображають функцію печінки.

4. Статистичні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. В процесі виконання роботи отримані нові дані про патогенез генітального хламідіозу. Встановлено, що у хворих на хронічний хламідіоз знижується рівень окремих неспецифічних факторів захисту. Відбуваються порушення оксидантно-антіоксидантної системи, зміна стану плазматичних мембран еритроцитів і мононуклеарів периферичної крові, а також зниження функції печінки. Показано можливість корекції даних порушень в процесі лікування. Розроблено новий ефективний метод лікування хворих на хламідіоз, що полягає в комплексному застосуванні джозаміцину, ехінаціну і сілібініну, які впливають на етіологічні і патогенетичні чинники захворювання.

Практичне значення одержаних результатів. Впроваджено новий метод лікування хворих на генітальний хламідіоз на основі застосування антибіотика-макроліда джозаміцина в комплексі з ехінацином і сілібініном. Метод є високоефективним і зручним для застосування в установах охорони здоров'я. Рекомендовано лабораторні критерії стану неспецифічного захисту організму хворих на генітальний хламідіоз для призначення патогенетичної терапії: рівень малонового діальдегіду (МДА) у плазмі і мононуклеарах крові; перекісного гемолізу еритроцитів; активність каталази еритроцитів; активність ферментних комплексів Na/K-АТФази і Ca-АТФази в лімфоцитах. Результати досліджень впроваджені в роботу клініки Інституту дерматології і венерології АМН України, Республіканського ШВД АР Крим, Закарпатського, Рівненського, Полтавського і Донецького обласних ШВД.

Особистий внесок здобувача. Автором проведені збір і опрацювання всієї інформації за темою дослідження. Проведення лабораторних методик і оцінка результатів здійснена при особистій участі автора. Дисертантом особисто проведена інтерпретація всієї зібраної клінічної, лабораторної й іншої інформації, осмислені отримані результати і зроблені наукові висновки.

Апробація результатів дисертації. Основні дані роботи повідомлені на конференціях, що занесені до реєстру МОЗ і АМН України, а також симпозіумів у закордонних країнах: „Сучасна терапія хворих з інфекційною та паразитарною патологією на догоспітальному та госпітальному етапах, методи профілактики” (Харків, 2002); „Актуальні питання дерматовенерології та косметології” (Донецьк, 2002); „Актуальні питання дерматовенерології, гінекології й урології” (Івано-Франківськ, 2002); „Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика, лікування хламідіозу та TORCH-інфекцій” (Київ, 2002); „Актуальні питання дерматовенерології та косметології” (Миколаїв, 2003); „Сучасні проблеми дерматовенерології та косметології” (Полтава, 2003); 4th Baltic Congress on Dermatovenereology, 22-25 May, 2003, Tallinn, Estonia.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 друкованих робіт: 5 статей у наукових журналах та збірниках (2 з них у моноавторстві), визнаних ВАК України як спеціалізовані наукові видання, одні методичні рекомендації МОЗ і АМН України і 4 тези наукових конференцій в Україні та інших країнах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури (розділ 1), характеристики хворих (розділ 2.1), опису матеріалів і методів дослідження (розділ 2.2), власних досліджень (розділи 2.3, 2.4), обговорення отриманих результатів (розділ 3), висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури. Наводяться повні бібліографічні дані на 172 джерела - 88 українською і російською мовами і 84 - англійською та іншими європейськими мовами. Рукопис дисертації, викладений на 117 сторінках машинописного тексту, містить 2 малюнки 8 таблиць, 9 математичних формул.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Було обстежено і проліковано 101 хворого на хронічний генітальний хламідіоз. Вік хворих коливався від 19 до 36 років (в середньому - 27,4±3,8). Чоловіків було 64 (63,4%), жінок - 37 (36,6%). Давнина захворювання - від 5 місяців до 3 років. Усі хворі мали суб'єктивні симптоми й об'єктивні ознаки запалення з боку статевих органів. У чоловіків спостерігалися уретрит, простатит, орхоепідідіміт; у жінок - цервіцит, аднексит і уретральний синдром. В роботі було використано наступні методи. Клінічні - оцінка клінічних даних, на підставі яких встановлювався діагноз, здійснювався контроль за ефективністю терапії. Лабораторно-діагностичні - метод прямої імунофлуоресценції (ПІФ), імуноферментний аналіз (ІФА) і полимеразна ланцюгова реакція (ПЛР), виділення хламідій у культурах клітин McCoy і L-929. Методи оцінки факторів неспецифічного захисту хворих на генітальний хламідіоз - біохімічні показники функції печінки (аланінамінотрансфераза [АлАТ], аспартатамінотрансфераза [АсАТ], лактатдегідрогеназа [ЛДГ], загальний білірубін [ЗБ], лужна фосфатаза [ЛФ], г-глютамилтрансфераза [г-ГТФ], загальний білок [З_біл], альбумін-глобуліновий коефіцієнт [а/г], холінестераза [ХЕ]; загальні ліпіди в сироватці крові); визначення малонового діальдегиду (МДА) у сироватці крові й еритроцитах; визначення малонового діальдегиду в лімфоцитах; визначення антиокисної активності плазми крові із застосуванням жовточних ліпопротеїдів; визначення активності церулоплазмину в сироватці крові за методом Ревіна; визначення перекісного гемолізу еритроцитів; визначення нітрит-аніону (нітритів) у сироватці крові і лімфоцитах за допомогою реактива Гріса; визначення активності каталази еритроцитів; визначення активності Са-АТФази і Nа-K-АТФази в еритроцитах і лімфоцитах. Для вивчення ефективності і переносності розробленої методики лікування проведено: вивчення клінічної і мікробіологічної ефективності лікування (101 хворий): аналіз випадків побічних реакцій на лікування (101 хворий); вивчення функціонального стану печінки після лікування у 58 хворих; вивчення стану оксидантно-антиоксидантної системи та стану плазматичних мембран клітин периферичної крові після лікування у 26 хворих.

Результати роботи та їхнє обговорення. У хворих на хронічний генітальний хламідіоз не виявлено достовірних змін основних показників функції печінки - АлАТ, АсАТ, ЛДГ, загального білірубіна, ЛФ, -ГТФ, загального білка, альбумін-глобулінового коефіцієнту і ХЕ у порівнянні з донорами (таблиця 1).

Таблиця 1

Показники функції печінки у хворих на хронічний генітальний хламідіоз

Відмінності статистично не достовірні

У 3 пацієнтів (4,8±2,7%) виявлено підвищення АлАТ (не більше ніж на 20%). З огляду на той факт, що основна група хворих на хронічний хламідіоз обстежилася на гепатит, і у цих 3-х хворих був відсутній гепатит в анамнезі, то незначні відхилення в показниках функції печінки можуть бути пов'язані з хронічним хламідіозом. Однак, в групі хворих на хронічний хламідіоз в цілому не виявлено лабораторних ознак ураження печінки. Про те, резерви печінки в них можуть бути частково виснажені, і токсичні порушення можуть проявитися при масивній антибактеріальній терапії.

У хворих на хронічний генітальний хламідіоз виявлено порушення балансу оксидантно-антиоксидантної системи. У порівнянні з групою здорових донорів рівень МДА в плазмі крові, в еритроцитах і в мононуклеарах у хворих на хронічний хламідіоз підвищується (у плазмі крові - 2,2±0,4 мкмоль/мл у хворих і 0,7±0,1 мкмоль/мл у донорів [Р<0,05]; в еритроцитах, відповідно, 15,4±3,5 і 8,5±2,3 [Р<0,05]; у мононуклеарах - 2,82±0,2 і 1,6±0,1 [Р<0,05]). Спостерігається посилення перекісного гемолізу еритроцитів (у хворих - 16,8±1,6%, у донорів 9,2±0,9% [Р<0,05]) і зниження активності каталази еритроцитів (у хворих - 51,2±8,4%, у донорів 75,3±5,5% [Р<0,05]). При цьому рівень загальних ліпідів залишається в межах норми, що означає відсутність порушень з боку ліпідного обміну у хворих на хламідіоз. Тому збільшення рівня МДА може бути пов'язане зі збільшенням інтенсивності процесів перекісного окислення. Це може означати, з одного боку, посилення перекісного окислювання ліпідів, а з іншого боку - зниження антиоксидантного захисту. Друге припущення є більш ймовірним, оскільки у хворих на хламідіоз у даному дослідженні виявлено достовірне (у 1,83 рази; Р<0,05) посилення перекісного гемолізу еритроцитів і зниження активності каталази еритроцитів (у 1,5 рази; Р<0,05) (таблиця 2). Антиоксидна активність плазми і рівень церулоплазміну у хворих на хламідіоз вірогідно не знижувалися, що можна розглядати як ознака часткового збереження ферментативної ланки антиоксидантного захисту. Тому можна зробити висновок, що при урогенітальному хламідіозі в сироватці крові й еритроцитах спостерігається розбалансованість процесів ПОЛ і систем антиоксидантного захисту без вираженої декомпенсації. У хворих на хронічний генітальний хламідіоз виявлено підвищення активності АТФази в лімфоцитах (активність комплексу натрій/калій-АТФаза у хворих - 36,6±5,3 мкмоль/10⁶ клітин, у донорів - 24,9±3,79 мкмоль/10⁶ клітин [Р<0,05]; активність комплексу кальций-АТФаза у хворих - 82,7±8,4 мкмоль/10⁶ клітин, у донорів 52,34±3,4 мкмоль/10⁶ клітин [Р<0,05]) (таблиця 2).

Таблиця 2

Окремі показники стану оксидантно-антиоксидантної системи і метаболічні показники у плазматичних мембранах клітин периферичної крові у хворих на хронічний генітальний хламідіоз

Відмінності усіх показників між донорами та хворими статистично достовірні зі ступенем вірогідності Р<0,05

Таким чином, вивчення окремих показників функціонального стану плазматичних мембран еритроцитів і мононуклеарів периферичної крові у хворих на хламідіоз показало, що в них відбуваються метаболічні зміни, пов'язані з ушкодженням клітинних мембран. При розробці стратегії лікування хворих на хронічний хламідіоз необхідно враховувати ці зміни.

Таким чином, отримані дані вказують на те, що до лікувального комплексу хворих на хронічний генітальний хламідіоз доречно включати антиоксидантні та мембраностабілізуючі препарати. Тому в комплексну методику лікування хворих на хронічний генітальний хламідіоз, зокрема джозаміцину, призначали ехінацин і сілібінін протягом 20 діб. При масі тіла до 60 кг - джозаміцин 500 мг два рази на день, ехінацин - 100 мг три рази на день, сілібінін - по 140 мг два рази на день. При масі тіла понад 60 кг - джозаміцин - по 500 мг три рази на день, ехінацин - 100 мг чотири рази на день, сілібінін - 140 мг три рази на день. Також з метою поліпшення проникнення антибіотика в зону запалення, призначалась фізіотерапія (магнітотерапія, СВЧ-терапія, фонофорез із гідрокортизоном). У випадку розвитка вторинного генітального кандидозу і дисбактеріозу, до лікувального комплексу додавалися протигрибкові препарати і еубіотики. Найближчий і віддалений позитивний клінічний ефект лікування складав 92-95%. Що супроводжувалося санацієй організму (таблиця 3).

Таблиця 3

Ефективність лікування хворих на хронічний генітальний хламідіоз за розробленою методикою

Вивчення функції печінки в двох порівнюваних групах показало, що прийом сілібініну та ехінацину паралельно з прийомом джозаміцину дозволяє істотно знизити негативний ефект для гепатоцитів, і зокрема, на їхні мембрани у пацієнтів з хронічним генітальним хламідіозом (таблиця 4).

Таблиця 4

Показники функції печінки у хворих на генітальний хламідіоз до і після лікування за розробленою методикою

* Відмінності статистично достовірні зі ступенем вірогідності Р<0,05

Як видно з таблиці 5, рівень МДА в плазмі крові, в еритроцитах і в мононуклеарах у хворих на хронічний хламідіоз в результаті проведеного лікування вірогідно знизився до меж норми. Якщо рівень МДА в плазмі крові до лікування був 2,2 мкмоль/мл, то після лікування він став 0,8 мкмоль/мл (Р<0,05). Тобто спостерігалось зниження в 2,75 рази. Рівень МДА в еритроцитах до лікування був 15,4 мкмоль/мл, то після лікування він став 9,3 мкмоль/мл (Р<0,05). Зниження в 1,7 рази. Рівень малонового діальдегіду в мононуклеарах периферичної крові - знизився в 1,6 рази - з 2,8 до 1,8 (Р<0,05), що було в межах норми. Це може означати, з одного боку, зниження перекісного окислювання ліпідів, і підвищення антиоксидантного захисту організму під впливом проведеного лікування. Про це свідчить достовірне зниження перекісного гемолізу еритроцитів до нормальних значень- більш, ніж у 1,6 рази (відповідно, 16,8 до лікування, 10,3 - після лікування; Р<0,05).

Що стосується ферментних показників антиоксидантного захисту, то вони покращилися після лікування, якщо вважати в середньому по групі, однак розходження між показниками не достовірні. Це стосується загальної антиокисної активності сироватки крові, активності церулоплазміну в плазмі крові, активності каталази в еритроцитах (таблиця 5). В результаті лікування хворих за розробленою методикою спостерігається достовірне зниження активності транспортних АТФаз у мононуклеарах периферичної крові (таблиця 5). При цьому, активність даного ферментативного комплексу в еритроцитах практично не знижується. Розходження до і після лікування не достовірні.

Активність Na-K-АТФази в мононуклеарах знизилася в результаті лікування в 1,6 рази (відповідно, 36,6 і 22,8; Р<0,05). Аналогічна ситуація спостерігається в комплексу АТФаза-кальцій. Показано, що АТФаза-кальцій у мононуклеарах периферичної крові знизилася в 1,3 рази (82,7 і 63,6; Р<0,05) (таблиця 5).

Таблиця 5

Показники стану оксидантно-антиоксидантної системи та плазматичних мембран клітин периферичної крові у хворих на хронічний генітальний хламідіоз до і після лікування за розробленою методикою

* Відмінності статистично достовірні зі ступенем вірогідності Р<0,05 ¹- Кількість мікромолів неорганічного фосфату, що вивільняється в хвилину в перерахуванні на 1 літр суспензії еритроцитів з гематокритом 95-97%.

Таким чином, застосування запропонованого комплексного лікування джозаміцином, ехінацином і сілібініном у хворих на хронічний хламідіоз в цілому призводить до відновлення балансу між перекісним окислюванням і антиоксидантним захистом (таблиця 5). В результаті застосування запропонованої методики лікування у хворих на хронічний генітальний хламідіоз відбувається нормалізація початково змінених показників функціонального стану плазматичних мембран еритроцитів і мононуклеарів периферичної крові, що може свідчити про відновлення ушкоджених клітинних мембран. Це, очевидно, є результатом мембраностабілізуючої дії ехінацина і сілібініна, про яку відомо з літератури, а також ефективної елімінації хламідій після застосування джозаміцину і ліквідації хронічного запалення.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення наукової проблеми, що полягає в розробці методу лікування хворих на хронічний генітальний хламідіоз, а також вивченні окремих показників неспецифічного захисту організму. При опрацюванні запропонованого методу лікування встановлено, що:

1. У хворих на хронічний генітальний хламідіоз відбувається порушення балансу оксидантно-антиоксидантної системи. У порівнянні з групою здорових донорів, рівень малонового діальдегиду (МДА) в плазмі крові, в еритроцитах і в мононуклеарах у хворих підвищується (в плазмі крові - 2,2±0,4 мкмоль/мл у хворих і 0,7±0,1 мкмоль/мл у донорів [Р<0,05]; в еритроцитах, відповідно, 15,4±3,5 і 8,5±2,3 [Р<0,05]; в мононуклеарах відповідно - 2,82±0,2 і 1,6±0,1 [P<0,05]). Спостерігається посилення перекісного гемолізу еритроцитів (у хворих - 16,8±1,6%, у донорів 9,2±0,9% [Р<0,05]) і зниження активності каталази еритроцитів (у хворих - 51,2± 8,4%, у донорів 75,3±5,5% [Р<0,05]). В лікувальний комплекс хворих на хронічний генітальний хламідіоз необхідно включати антиоксиданти.

2. У хворих на хронічний генітальний хламідіоз відбувається порушення функціонального стану клітинних мембран імунокомпетентних клітин, що виявляється в підвищенні активності АТФази в мононуклеарах (активність комплексу натрій/калій-АТФаза у хворих - 36,6±5,3 мкмоль/10⁶ клітин, у донорів 24,9±3,79мкмоль/10⁶ клітин [Р<0,05]; активність комплексу кальций-АТФаза у хворих - 82,7±8,4 мкмоль/10⁶ клітин, у донорів 52,34±3,4 мкмоль/10⁶ клітин [Р<0,05]). В лікувальний комплекс хворих на хронічний генітальний хламідіоз необхідно включати мембраностабілізуючі препарати.

3. Розроблено ефективний, зручний і добре стерпний метод лікування хворих на хронічний генітальний хламідіоз джозаміцином у сполученні з ехінацином і сілібініном. При застосуванні даного методу клінічний ефект через 1,5-2 місяця склав 92,1±2,7%, мікробіологічний ефект склав 95,1±2,2%. Через 5-7 місяців клінічний ефект склав 94,1±2,9%, мікробіологічний ефект склав 91,2±3,4%. Віддалені результати (через 10-14 місяців) - клінічний ефект - 95,5±3,1%, мікробіологічний ефект - 93,2±3,8%.

4. Не виявлено негативного впливу розробленого методу лікування на печінку. При порівнянні хворих на хронічний генітальний хламідіоз до і після лікування, не були відзначені зміни показників функції печінки. Застосування даного методу дозволяє поліпшити функцію печінки у хворих на хронічний гентальний хламідіоз, про що свідчить зменшення середнього показника АсАТ у порівнюваних групах (до лікування - 0,51±0,13; після лікування - 0,44±0,12 [Р<0,05]) і ЛДГ (до лікування - 3,43±0,47; після лікування - 2,71±0,59 [Р<0,05]).

5. Розроблений метод лікування призводить до відновлення балансу між перекісним окислюванням і антиоксидантним захистом і до нормалізації функціонального стану мембран імунокомпетентних клітин у хворих на хронічний хламідіоз. Рівень МДА в плазмі крові, в еритроцитах і в мононуклеарах у результаті проведеного лікування знижується (у плазмі крові до лікування - 2,2±0,4 мкмоль/мл, після лікування - 0,8±0,2 мкмоль/мл [Р<0,05]; в еритроцитах до лікування - 15,4±3,5, після лікування - 9,3±1,9 [Р<0,05]; в мононуклеарних клітинах крові до лікування - 2,82±0,2, після лікування - 1,8±0,1 [Р<0,05]). Спостерігається зниження рівня перекісного гемолізу еритроцитів (до лікування - 16,8±1,6%, після лікування - 10,3±1,3% [Р=<0,05]). Визначення малонового діальдегіду в плазмі крові, еритроцитах, мононуклеарах, перекісного гемолізу еритроцитів, а також активності каталази еритроцитів і активності ферментних комплексів Na/K-АТФази і Ca-АТФази в лімфоцитах дозволяє оцінити стан неспецифічних факторів захисту і визначити показання для застосування антиоксидантів і гепатопротекторів у пацієнтів з генітальною хламідійною інфекцією.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При лікуванні хворих на хронічний генітальний хламідіоз джозаміцин призначається при масі тіла до 60 кг - по 500 мг два рази на день, ехінацин по 100 мг три рази на день, сілібінін по 140 мг два рази на день; при масі тіла понад 60 кг - джозаміцин по 500 мг три рази на день, ехінацин по 100 мг чотири рази на день, сілібінін по 140 мг три рази на день. З метою поліпшення проникнення антибіотика в зону запалення пацієнтам доцільно призначати фізіотерапію (магнітотерапію, СМВ-терапію, фонофорез). За показаннями призначаються протигрибкові препарати і еубіотики.

2. Рекомендовано лабораторні критерії оцінки стану неспецифічного захисту організму хворих на генітальний хламідіоз для правильного підбору патогенетичної терапії: рівень малонового діальдегіду в плазмі, еритроцитах і в мононуклеарах крові; рівень перекисного гемолізу еритроцитів; активність каталази еритроцитів; активність ферментних комплексів Na/K-АТФази і Ca-АТФази в лімфоцитах.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Нагорний О. Є. Клинико-фармакологические свойства макролидов и их применение в дерматовенерологии // Дерматовенерология, косметология и сексопатология. - 2001. - №3-4. - С.183-187.

2. Нагорний О. Є. Вивчення стану окислювально-антиокислювальної системи в хворих на урогенітальний хламідіоз // Інфекційні хвороби. - 2002. - № 1.- С. 53-55.

3. Мавров Г.И., Нагорний О. Є. Применение джозамицина в сочетании с препаратами растительного происхождения - эхинацином и силибинином дл лечения урогентиального хламидиоза // Український журнал дерматології, венерології, косметології.- 2002.- № 1(4).- С.75-79.

4. Мавров Г.І., Е.М. Солошенко, С.В. Унучко, Т.В. Губенко, О.Є. Нагорний. Алергічні та псевдо алергічні ускладнення на медикаменти при лікуванні захворювань, що передаються статевим шляхом// Журнал дерматології і венерології. - 2002.- № 4(18). - C.35-37.

5. Кондакова А.К., Мавров Г.И., Семко Г.А. Нагорный А.Е. Показатели эндогенной интоксикации у больных хламидиозом и их коррекция // Лекарства - человеку. - Сборник научных трудов, Харьков, НФА. - 2002. - № 3(17). - С. 214-219.

6. Мавров Г.І., В.І. Степаненко, Нагорний О. Є. Комплексне лікування хворих на сечостатевий хламідіоз із застосуванням джозаміцину, ехінацину та сілібініну / Методичні рекомендації МОЗ і АМН України, Український центр наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи - Київ, 2002. - 22 с.

7. Мавров Г.И., Нагорный А.Е. Комплексная методика лечения хламидиоза джозамицином в сочетании с эхинацином и силибинином // Імунологія та алергологія, 2002. - № 3. - С.38.

8. Мавров Г.І., Нагорний О.Є. Ефективність лікування хворих на хронічний хламідіоз джозаміцином в сполученні із ехінацином та сілібініном // Сучасна терапія хворих з інфекційною та паразитарною патологією на догоспітальному та госпітальному етапах, методи профілактики. Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю. - Частина II. - Харків. - 2002. - С. 36.

9. Мавров Г.И., Нагорный А.Е. Лечение больных осложненным половым хламидиозом / Сучасні проблеми дерматовенерології та косметології. - Полтава. - 2003. - С.41-42.

10. Mavrov G.I., Kondakova A.K., Nagornyi A.E. Oxidant-antioxidant system in patients with upper genital tract Chlamydia trachomatis infection / 4th Baltic Congress on Dermatovenereology. - Tallinn, Estonia. - 22-25 May, 2003. - P.113.

АНОТАЦІЇ

Нагорний О. Є. Комплексне лікування хворих на генітальний хламідіоз з урахуванням стану неспецифічних факторів захисту організму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20. - шкірні та венеричні хвороби. - Інститут дерматології і венерології АМН України, Харків, 2003.

Дисертація присвячена розробці й обгрунтуванню метода лікування хворих на хронічний генітальний хламідіоз на основі окремих показників неспецифічного захисту організму, який було призначено 101 хворому на хламідіоз. У 63 хворих не виявлено достовірних змін основних показників функції печінки. При обстеженні 33 хворих встановлено порушення балансу оксидантно-антиоксидантної системи. Рівень малонового діальдегиду в плазмі крові, в еритроцитах і в мононуклеарах підвищується. Спостерігається посилення перекісного гемолізу еритроцитів, відбувається порушення функціонального стану клітинних мембран імунокомпетентних клітин, що виявляється в підвищенні активності АТФази в лімфоцитах. Розроблено ефективний, зручний і добре стерпний метод лікування хворих на хронічний генітальний хламідіоз - джозаміцином у сполученні з ехінацином і сілібініном. При застосуванні даного методу у 101 хворого відбувався позитивний клінічний ефект - 95,5±3,1%, мікробіологічний ефект у 93,2±3,8%. Побічна дія препаратів у вигляді токсічних и алергічних реакцій спостерігалися у 3,0±1,7% хворих. Не виявлено негативного впливу на печінку. Розроблений метод лікування призводить до відновлення балансу між перекісним окислюванням і антиоксидантним захистом і до нормалізації функціонального стану мембран лімфоцитів у хворих на хронічний хламідіоз. Визначення малонового діальдегіду в плазмі крові, еритроцитах, мононуклеарах, перекісного гемолізу еритроцитів, а також активності каталази еритроцитів і активності ферментних комплексів Na/K-АТФази і Ca-АТФази в лімфоцитах дозволяє оцінити стан неспецифічних факторів захисту і визначити показання для застосування антиоксидантів і гепатопротекторів у хворих на генітальну хламідійну інфекцію.

Ключові слова: Chlamydia trachomatis, генітальна інфекція, лікування, неспецифічні фактори захисту, антиоксидантний статус, джозаміцин, ехінацин, сілібінін.

Нагорный А. Е. Комплексное лечение больных генитальным хламидиозом с учетом состояния неспецифических факторов защиты организма. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 - кожные и венерические болезни.- Институт дерматологии и венерологии АМН Украины, Харьков, 2003 г.

Диссертация посвящена разработке метода лечения больных хроническим генитальным хламидиозом, а также изучению отдельных показателей неспецифической защиты организма. Эффективность метода была изучена на 101 больном. У 63 больных хроническим генитальным хламидиозом не выявлено достоверных изменений основных показателей функции печени - алининаминотрасферазы (АлЛТ), аспартатаминотрансферазы (АсАТ), лактатдегидрогеназы (ЛДГ), общего билирубина, щелочной фосфатазы (ЩФ), г-глютамилтрансферазы (г-ГТФ), общего белка (ОБ), альбумин-глобулинового коэффициента (а/г) и активности холинэстеразы (ХЭ) по сравнению с донорами. У 3 пациентов из 63 (4,8±2,7%) обнаружено повышение АлАЛТ на 20%. При обследовании 33 пациентов выявлено нарушение баланса оксидантно-антиоксидантной системы. По сравнению с группой здоровых доноров (27 человек) уровень малонового диальдегида (МДА) в плазме крови, в эритроцитах и в мононуклеарах повышается (в плазме крови - 2,2±0,4 мкмоль/мл, у больных и 0,7±0,1 мкмоль/мл у доноров [Р<0,05]; в эритроцитах, соответственно, 15,4±3,5 и 8,5±2,3 [Р<0,05]; в мононуклеарах - 2,82±0,2 и 1,6±0,1 [Р<0,05]). Наблюдается усиление перекисного гемолиза эритроцитов (у больных - 16,8±1,6%, у доноров 9,2±0,9% [Р<0,05]) и снижение активности каталазы эритроцитов (у больных - 51,2± 8,4%, у доноров 75,3±5,5% [Р<0,05]). У больных хроническим генитальным хламидиозом происходит нарушение функционального состояния клеточных мембран иммунокомпетентных клеток, что проявляется в повышении активности АТФазы в лимфоцитах (активность комплекса натрий/калий-АТФаза у больных - 36,6±5,3 мкмоль/10⁶ клеток, у доноров 24,9±3,79 мкмоль/10⁶ клеток [Р<0,05]; активность комплекса кальций-АТФаза у больных - 82,7±8,4 мкмоль/10⁶ клеток, у доноров 52,34±3,4 мкмоль/10⁶ клеток [Р<0,05]). Таким образом, в лечебный комплекс больных хроническим генитальным хламидиозом необходимо включать антиоксиданты и мембраностабилизирующие препараты.

Разработан эффективный метод лечения больных хроническим генитальным хламидиозом джозамицином в сочетании с эхинацином и силибинином на протяжении 20 дней. При массе тела до 60 кг - джозамицин назначается по 500 мг два раза в день, эхинацин - 100 мг три раза в день, силибинин - по 140 мг два раза в день. При массе тела свыше 60 кг - джозамицин - по 500 мг три раза в день, эхинацин - 100 мг четыре раза в день, силибинин - 140 мг три раза в день. При применении данного метода у 101 больного через 1,5-2 месяца клинический эффект составил 92,1±2,7%, микробиологический эффект составил 95,1±2,2%. Через 5-7 месяцев клинический эффект составил 94,1±2,9%, микробиологический эффект составил 91,2±3,4%. Отдаленные результаты (через 10-14 месяцев) - клинический эффект - 95,5±3,1%, микробиологический эффект - 93,2±3,8%. Побочное действие препаратов в виде токсических и аллергических реакций наблюдались у 3,0±1,7% больных. Не обнаружено негативного влияния разработанного метода лечения на печень. Применение данного метода позволяет улучшить функцию печени у больных хроническим генитальным хламидиозом, о чем свидетельствует уменьшение среднего показателя АсАТ в сравниваемых группах (до лечения - 0,51±0,13; после лечения - 0,44±0,12 [Р<0,05]) и ЛДГ (до лечения - 3,43±0,47; после лечения - 2,71±0,59 [Р<0,05]). Разработанный метод лечения приводит к восстановлению баланса между перекисным окислением и антиоксидантной защитой, и к нормализации функционального состояния мембран лимфоцитов у больных хроническим хламидиозом. Уровень МДА в плазме крови, в эритроцитах и в мононуклеарах в результате проведенного лечения снижается (в плазме крови до лечения был 2,2±0,4 мкмоль/мл, после лечения - 0,8±0,2 мкмоль/мл [Р<0,05]; в эритроцитах до лечения - 15,4±3,5, а после лечения - 9,3±1,9 [Р<0,05]; в мононуклеарах периферической крови до лечения - 2,82±0,2, после лечения - 1,8±0,1 [Р<0,05]). Наблюдается снижение перекисного гемолиза эритроцитов (до лечения - 16,8 ± 1,6%, после лечения - 10,3±1,3% [Р<0,05]).

Определение малонового диальдегида в плазме, эритроцитах, мононуклеарах, перекисного гемолиза эритроцитов, активности каталазы эритроцитов и активности ферментных комплексов Na/K-АТФазы и Ca-АТФазы в лимфоцитах позволяет оценить состояние неспецифических факторов защиты и определить показания для применения антиоксидантов и гепатопротекторов у больных генитальной хламидийной инфекцией.

Ключевые слова: Chlamydia trachomatis, генитальная инфекция, лечение, неспецифические факторы защиты, антиоксидантный статус, джозамицин, эхинацин, силибинин.

Nagornyi A.E.. Complex treatment of the patients with chronic genital chlamydiosis in view of a condition of the unspecific factors of protection of the organism. Manuscript.

The dissertation for the degree of candidate of medical Sciences on the specialty 14.01.20 - skin and venereal diseases. - Institute of the Dermatology and Venereology. Academy of Medical sciences of Ukraine, Kharkiv, 2003.

The dissertation is devoted to development of a method of treatment which was trailed on 101 patients with chronic genital chlamydiosis. A study of some parameters of unspecific protection of microorganism was preformed. No authentic changes of the basic parameters of a liver function in 63 patients with chronic genital chlamydiosis were revealed. In 3 (4,8±2,7 %) patients an increase alaninamynotrasferrasa in serum on 20% was observed. The patients had some shift in the oxidant-antioxidant balance. In comparison with group of the healthy donors the plasma level of malone dialdegide raised. An increase of peroxide hemolysis of erythrocytes and reduction of the erythrocyte catalasa activity were observed. The disturbance of a functional condition of membranes of immune cells was revealed, that was shown in increase of activity ATPasa in lymphocytes. The effective method of treatment of patients with chronic Chlamydia trachomatis infection by josamycin, and extracts from Echinacea and Silibum marianum is developed. In 10-14 months after application of the treatment the clinical effect was 95,5±3,1%, microbiological effect - 93,2±3,8%. Side effects as toxic and allergic reactions were observed in 3,0±1,7% of the 101 patients. No negative influence of treatment on a liver was established. The developed method of treatment results in restoration of balance between peroxide oxidation and antioxidant protection and normalization of functional conditions of lymphocyte membranes. The level of malone dialdegide in plasma, erythrocytes, and lymphocytes, so as peroxide hemolysis of erythrocytes, and the activity of Ca/Na/K-ATPasa in lymphocytes may serve as indicator of the unspecific factors of protection. Their measurement determines the indications of antioxidants and hepatoprotectors in patients with Chlamydia trachomatis genital infection.

Key words: Chlamydia trachomatis, genital infection, treatment, nonspecific defense factors, antioxidant status, josamycin, Echinacea, and Silibum marianum.

Размещено на Allbest.ru