Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія медичних наук України

Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.19 - оториноларингологія

Клінічне обґрунтування варіанта тимпанопластики за "закритим" типом у хворих на хронічний гнійний середній отит з холестеатомою

Поліщук Григорій Сергійович

Робота виконана в інституті отоларингології ім. проф.О.С.Коломійченка, АМН України (м.Київ).

Науковий керівник:

Провідна установа: Національний медичний університет ім. акад. О.О.Богомольця МОЗ України, кафедра оториноларингології, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться 28.11.003 р. о _12__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в Інституті отоларингології ім. проф.О.С.Коломійченка, АМН України (м.Київ, вул.Зоологічна, 3).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка (м.Київ, вул.Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий 27.10.2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук А.І.Розкладка

1. Загальна характеристика роботи

тимпанопластика гнійний отит холестеатома

Мета даного дослідження: підвищення ефективності функціонально-реконструктивних операцій за “закритим” типом у хворих на хронічний гнійний середній отит, ускладнений холестеатомою.

1. Вдосконалити “закритий” тип тимпанопластики з тимчасовим видаленням задньої кісткової стінки слухового ходу з латеральною стінкою аттика.

2.Вивчити стан реімплантованої ЗКССХ у віддаленому періоді за результатами рентгенографії скроневих кісток.

3.Дослідити вплив запропонованого варіанта тимпанопластики на стан церебральної гемодинаміки хворих на ХГСО з холестеатомою за даними реоенцефалографії.

4.Вивчити функцію вестибулярного апарата за даними вестибулометрії до і після операції.

5.Вивчити найближчі та віддалені морфологічні і функціональні результати вдосконаленого варіанта тимпанопластики за “закритим” типом.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Розроблено та впроваджено в клінічну практику новий варіант “закритої” тимпанопластики.

2. Вивчено стан реімплантованої ЗКССХ на основі рентгенограм в проекції Шюллера.

3. Показано, що виявлені в ранньому післяопераційному періоді зміни церебральної гемодинаміки з боку оперованого вуха у вигляді підвищення тонусу судин та затруднення венозного відтоку, мають тенденцію до нормалізації у віддаленому періоді.

4. Встановлено, що у віддаленому періоді тимпанопластики існує достовірна тенденція до нормалізації вестибулярних порушень, які виникли в ранньому періоді, незалежно від доопераційної гіпо-чи гіперрефлексії експериментального ністагму.

5. Встановлено, що двоетапний метод “закритої” тимпанопластики з тимчасовим видаленням ЗКССХ двома фрагментами у хворих на ХГСО з холестеатомою дозволяє одержати кращі клінічні результати операцій порівняно з традиційними методами “закритої” тимпанопластики (9,6% післяопераційної холестеатоми в основній групі проти 21,8% в контрольній).

Практичне значення отриманих результатів.

1. Запропоновано новий варіант “закритого” типу тимпанопластики у хворих на ХГСО, який заключається в тимчасовому видаленні ЗКССХ двома фрагментами.

2. Переваги запропонованого варіанта полягають в більшій ефективності при несприятливих анатомічних особливостях будови зовнішнього і середнього вуха (більша по довжині і більш вигнута по кривизні ЗКССХ з латеральною стінкою аттика).

3. Завдяки попередньому видаленню зовнішнього фрагмента ЗКССХ з'являється вільний простір, що дозволяє легко маневрувати бормашиною і осцилюючою пилкою, полегшує проведення задньої тимпанотомії, задньої аттикотомії, випилювання та видалення глибокого фрагмента ЗКССХ, і, в кінцевому результаті, видалення під контролем зору холестеатомного матрикса із важкодоступних ділянок барабанної порожнини.

4. Вищезгаданий вільний простір дозволяє краще візуально контролювати укладку аутофасціального трансплантата, що зменшує кількість негативних результатів, пов'язаних з повторними перфораціями внаслідок крайового відшарування трансплантата.

Впровадження результатів дослідження в практику.

Клінічний огляд, відбір хворих, визначення функціонального стану слухової труби, аналіз аудіологічних і РЕГ-досліджень, рентгенологічних та вестибулометричних даних, статистичну обробку результатів автор проводив самостійно. Відпрацювання техніки виконання вдосконаленого методу тимпанопластики на блоках скроневих кісток людини, вибір методик обстеження, організація наукових досліджень, хірургічні втручання у хворих на ХГСО з холестеатомою проведені у відділенні тимпанопластики інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України. під керівництвом доктора медичних наук, професора Ю.О.Сушко.

Апробація результатів дисертації.

За темою дисертації опубліковано 10 робіт, в тому числі 4 статті в профільних наукових журналах, в яких відображено основний зміст матеріалів дисертації, та 2 статті - в іноземних журналах. В матеріалах наукових з'їздів та конференцій опубліковано 4 тези. Отримано 1 патент України.

Обсяг та структура роботи.

Для вирішення поставлених завдань в дисертації проаналізовані дані клініко - аудіологічного, вестибулометричного, рентгенографічного та РЕГ-дослідження 52 хворих ХГСО з холестеатомою, яким за період з 1995 по 2000р. був виконаний розроблений на блоках скроневої кістки людини двоетапний варіант тимпанопластики за “закритим” типом з тимчасовим видаленням задньої кісткової стінки слухового ходу двома фрагментами. Ці хворі склали І (основну) клінічну групу. В ІІ (контрольну) групу увійшли 32 хворих на ХГСО з холестеатомою, яким за цей же період була виконана двоетапна тимпанопластика із збереженням ЗКССХ, так звана роздільна аттикоантротомія (РААТ).

В найбільш працездатному віці від 21 до 50 років в І-й групі 40, а в ІІ-й - 20 пацієнтів. Хронічний гнійний епімезотимпанит (ХГЕМ) виявлено у І-й групі хворих 61,5%, в ІІ-й - 59,4%. У решти хворих спостерігався хронічний гнійний епітимпанит (ХГЕ). Односторонній ХГСО з холестеатомою зустрічався частіше, ніж двосторонній: у 76,9% пацієнтів І-ї та у 78,1% хворих ІІ-ї групи. При 2-х сторонньому ХГСО у другому вусі в І-й групі у 15,4% , а в ІІ-й у 12,5% випадків спостерігався рубцевий чи адгезивний отит. У всіх хворих холестеатома була виявлена до операції. За результатами операційних знахідок холестеатома найчастіше локалізувалась в барабанній порожнині, аттику і антрумі (у 51,9% хворих основної та у 53,1% пацієнтів контрольної групи) (табл. 1).

Таблиця 1

У 13,5% хворих основної та у 12,5% пацієнтів контрольної групи поряд із значним руйнуванням барабанної перетинки і ланцюга слухових кісточок внаслідок ХГСО, було виявлено вростання епідермісу з залишків барабанної перетинки чи з боку шкіри зовнішнього слухового ходу на медіальну стінку барабанної порожнини. Поліпозно-грануляційне переродження мукопериосту мало місце у 17,3% хворих І-ї та у 18,8% - ІІ-ї групи. У решти хворих слизова оболонка барабанної порожнини була не змінена чи її огляд був неможливим через збережену pars tensa.

Тривалість захворювання у хворих обох груп перевищувала 10 років. Загострення ХГСО до 5-7 разів на рік спостерігалось у 31 хворого І-ї та у 21 пацієнта ІІ-ї групи. В інших випадках загострення хронічного процесу в середньому вусі відмічалось 1-3 рази на рік.

Доопераційне комплексне консервативне лікування не змогло ліквідувати загострення у 9,6% хворих основної та 9,4% пацієнтів контрольної групи, які були прооперовані на фоні отореї.

Обстеження та лікування хворих на ХГСО проводилось у відділені тимпанопластики Інституту отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка. Обсяг клінічного обстеження включав аудіологічне дослідження в повному обсязі, визначення функції слухової труби, мікробіологічне дослідження виділень з вуха. Виконувалась рентгенографія скроневих кісток в проекції Шюллера, реоенцефалографія та вестибулометрія.

Аудіологічне обстеження складалося з визначення сприйняття шепітної (ШМ) та розмовної (РМ) мови, камертональних проб (Вебера,Ріне,Бінга,Федеріче) і аудіометричного дослідження. Тональна порогова та надпорогова аудіометрія проводилася у звукоізольованій камері на апараті МА-31(Німеччина). На мовній аудіограмі фіксувались рівні 100% розбірливості мовного тесту та 50% розбірливості числового тесту. Із надпорогових методів використовували визначення рівня дискомфорту по всій тон-шкалі та диференційні пороги сили звуку за методом Люшера на частотах 500 та 2000 Гц. Рівень соціально-адекватного слуху визначали за методикою В.Г.Базарова і А.І.Розкладки (1989).

Функціональні результати операцій оцінювались за прирістом слуху по повітряній провідності і величині залишкового кістково-повітряного інтервалу на 5 основних мовних частотах до та після кожного етапу тимпанопластики в ранньому (через 10 днів) і віддаленому періодах (через 6-12 міс.) та через 2 роки. Критеріями оцінки морфологічних результатів операцій у віддаленому післяопераційному періоді за даними отомікроскопії були форма слухового проходу, стан задньої кісткової стінки слухового проходу з латеральною стінкою аттика, вторинні перфорації неотимпанальної мембрани, наявність ретракційних кишень, післяопераційної холестеатоми.

Кількісну оцінку вентиляційної функції слухової труби проводили за методом Flisberg-Miller-Siedentop в модифікації Ю.О.Сушко і Ю.А.Руденко (1976). Прохідність слухової труби визначали за допомогою проб Вальсальви, Політцера та при катетеризації слухової труби. За даними манометрії функція слухової труби I-IV ст. до операції спостерігалась у 25 (48,0%) хворих І-ї та у 15 (46,9%) пацієнтів ІІ-ї групи. В інших хворих через збережену pars tensa барабанної перетинки або присутність рубця в тимпанальному вічці функція слухової труби була V ст.

При мікробіологічному дослідженні виділень із середнього вуха визначався видовий склад мікрофлори за методикою С.М.Навашина, О.Л.Фоміної (1992). Напівкількісне визначення чутливості виділених штамів збудників ХГСО проводили за допомогою паперових дисків. Характер мікрофлори до операції вдалося визначити у 65,4% хворих основної і в 65,6% пацієнтів контрольної групи. У виділеннях з вуха преваліював золотистий стафілокок (19,3% - в І-й та 18,8% - в ІІ-й групі ). Рідше висівалась синьогнійна паличка як монокультура: 13,5% в І-й та 12,5% випадків в ІІ-й групі.

Застосування рентгенографії скроневих кісток на апараті ТUR-800 (Німеччина) в проекції Шюллера дало змогу до операції візуально оцінити тип пневматизації сосковидних паростків, розміри антрума, розташування сигмовидного сінуса, дна середньої черепної ямки та оцінити перед ІІ-м етапом і у віддаленому періоді після осикулопластики - стан реімплантованої ЗКССХ і повітряносність післяопераційних порожнин.

З метою вивчення стану церебральної гемодинаміки у хворих ХГСО з холестеатомою та вплив на нього двоетапної тимпанопластики за “закритим” типом з ліквідацією патологічного процесу в середньому вусі, виконували реоенцефалографію на апараті РІ-02, з'єднаного з електроенцефалографом фірми “Біоскрипт” (Німеччина). Застосовували фронто-мастоїдальні(Ф-М) та окціпіто-мастоїдальні (О-М) відведення. Враховували якісні та кількісні параметри РЕГ, які обробляли статистично.

Дослідження вестибулярної функції полягало у вивченні анамнезу і виявленні спонтанних вестибулярних розладів. Крім того, проводили комплексне вестибулометричне обстеження за схемою В.Г.Базарова (1988) з методиками і тестами, які дозволяють об'єктивно оцінити стан стато-кінетичної стійкості. Кількісну оцінку функції рівноваги виконували методом кефалографії. Методом електроністагмографії (ЕНГ) вичисляли кількісні і якісні показники спонтанного, позиційного та експериментального ністагму. Для функціональної стимуляції вестибулярного апарату використовували обертову пробу, результати якої записували за методикою В.Г. Базарова і А.І.Розкладки (1976). Запис ністагму виконували на електроенцефалографі ВSР-12 фірми “Біоскрипт” (Німеччина).

Для статистичної обробки результатів досліджень були застосовані стандартні методи варіаційної статистики. Для цього розраховувались середньоарифметичні показники (М) та їх похибки (м) за допомогою персонального комп'ютера фірми ІВМ (США). В визначенні достовірності статистичної гіпотези використовували параметричний критерій - коефіцієнт достовірності різниці (t) з подальшим вичисленням вірогідності (p) і таблицю критерію Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення

Методика та результати тимпанопластики за “закритим” типом.

Хірургічні втручання в обох групах хворих виконували, в основному, під місцевою інфільтраційною анестезією із застосуванням нейролептаналгезії. 14 хворим основної та 10 пацієнтам контрольної групи I-й етап тимпанопластики виконали за показаннями під загальним знеболюванням. В основній групі хворих застосовувалась техніка операції, запропонована H.Feldmann (1977) в нашій модифікації (патент України №94128300 від 6.05.1997). За методикою H.Feldmann ЗКССХ з латеральною стінкою аттика видаляється одним блоком за допомогою спеціальної осцилюючої електричної пилки. Як вказує сам автор, випиляти відразу весь масив ЗКССХ майже неможливо через її фізіологічну кривизну. Приходиться визначати недопиляні шматки кістки та виконувати допоміжні маніпуляції. Операція в запропонованій нами модифікації виконується в такій послідовності: електричною бормашиною виконували широку мастоідектомію. Потім пилкою Фельдмана виконували поздовжні зустрічні розрізи по верхньому і нижньому краях потоншеної ЗКССХ.

При цьому утворюється вільний простір, що значно покращує маневренність інструментами і дає можливість легко виконати задню атикотомію та задню тимпанотомію. Після цього випилюється внутрішний фрагмент ЗКССХ з латеральною стінкою аттика.

Ранній післяопераційний період після I-го етапу “закритої” тимпанопластики у хворих обох клінічних груп пройшов без ускладнень. Пацієнти виписані на 10-14-й день після оперативного втручання з неповною епідермізацією неотимпанальної мембрани, широким слуховим проходом правильної форми. В жодному випадку у ранньому періоді не зафіксовано нагноєння та відторгнення фасціального клаптя і аутотрансплантата ЗКССХ. У віддаленому періоді після I-го етапу тимпанопластики виконана корегуюча тимпанотомія ( в 1 випадку в основній та у 2-х - в контрольній групі у зв'язку з латеропозицією неотимпанальної мембрани і у 9 пацієнтів I-ї та у 7 хворих II-ї групи для ліквідації зрощення мембрани із медіальною стінкою барабанної порожнини. На момент проведення II-го етапу тимпанопластики неотимпанальна мембрана і повітряносні порожнини були повністю сформовані у 47 хворих основної та у 25 пацієнтів контрольної групи. Оцінюючи стан зовнішнього слухового проходу при отомікроскопії слід відзначити, що в усіх випадках він був нормальної форми. Задня кісткова стінка з латеральною стінкою аттика була нерухомою, що являється важливим критерієм оцінки ефективності реконструкції ЗКССХ. Це знайшло підтвердження на рентгенограмі в проекції Шюллера з прямим збільшенням, за якою реімплантована ЗКССХ у 87,4% хворих І-ї та у 75,2% ІІ-ї групи мала чіткі контури у вигляді злегка вигнутої смуги між слуховим проходом та повітряносною антромастоїдальною порожниною, що свідчить про її приживлення до кісткової рамки (в основній групі) та відсутність холестеатоми. У решти хворих ЗКССХ мала “розмиті” контури і чітко не визначалась. Із них, у 5 (9,6%) хворих I-ої та у 7 (21,8%) пацієнтів II-ої групи у віддаленому періоді після I-го етапу тимпанопластики виявлена післяопераційна холестеатома (табл.2)

Таблиця 2

Післяопераційна холестеатома повністю зруйнувала обидва фрагменти ЗКССХ у 2-х пацієнтів основної групи. У інших 2-х хворих I-ої групи, не зважаючи на рецидив холестеатоми, фрагменти ЗКССХ зрослися з кістковою рамкою. Не наступила консолідація тільки внутрішньої пластинки ЗКССХ з рамкою у 1-го хворого. В контрольній групі пацієнтів у віддаленому періоді після I-го етапу тимпанопластики ЗКССХ була зруйнована післяопераційною холестеатомою у 3-х осіб. У всіх хворих з післяопераційною холестеатомою “закритий” тип тимпанопластики переведено у “відкритий” і в подальших результатах нами не враховувався. Досягнутий стійкий позитивний анатомічний результат 2-х етапної “закритої” тимпанопластики у 47 (90,4%) хворих основної та у 25 (78,2%) пацієнтів контрольної групи свідчить про більш високу морфологічну результативність тимпанопластики в нашій модифікації.

Аналіз функціональних результатів показав, що 83,0% хворих основної та 84,0% пацієнтів контрольної групи до операції страждали кондуктивною туговухістю із середніми величинами порогів слуху за повітряною провідністю в І-й групі - 45,75,3 дБ, та в ІІ-й - 46,45,1 дБ. Рівень порогів кістково-проведених звуків по всьому діапазону частот до операції у них не перевищував 10 дБ. У 17,0% хворих І-ї та у 16,0% ІІ-ї групи діагностована до операції приглухуватість змішаного типу і низхідний характер порогових кривих.

У віддаленому періоді після II-го етапу тимпанопластики (осикулопластики) у всіх хворих спостерігався приріст слуху зі зниженням порогів повітряної провідності. Функціональні результати тимпанопластики у віддаленому періоді після осикулопластики за даними тональної аудіометрії в діапазоні частот 500-4000 Гц представлені в табл. 3.

Таблиця 3

Середня величина КВІ у всіх пацієнтів у віддаленому періоді після осикулопластики достовірно зменшилась: в основній групі з 41.23.5 дБ до 25,83.6 дБ (р<0,05), а в контрольній групі з 41.43.1 дБ до 26.83.3 дБ (p<0,05).

Слід відзначити, що у хворих з доопераційною туговухістю змішаного типу у віддаленому періоді після II-го етапу тимпанопластики відмічено, крім того, пониження порогів сприйняття по кістковій звукопровідності на частотах 3000-8000 Гц, що можливо пояснити позитивним впливом “закритих” санованих повітряносних порожнин на функцію завитки. Із них: у 6,4% в основній та у 4,0% в контрольній групі в середньому на 16 дБ, а також у 10,6% в I-й та у 12,4% в II-ій групі - на 10дБ. Соціально-неповноцінний слух, виявлений до операції у 98,1% хворих І-ї та у 96,9% пацієнтів ІІ-ї групи, після осикулопластики у всіх пацієнтів обох груп перейшов в розряд соціально- повноцінного.

Через 2 роки стійкий функціональний результат відмічався у 81,9% хворих основної та у 80% пацієнтів контрольної групи. Зниження слуху на 10-20 дБ за рахунок погіршення звукопроведення було зарегістровано у 8(17,1%) пацієнтів I-ї та у 5 (20,0%) хворих II-ї групи. При отоскопії у даних хворих спостерігалась втягнутість неотимпанальної мембрани, рубцеві зміни. Їм було проведено консервативено лікування, що дозволило покращити слух до післяопераційного рівня у 6 хворих основної та у 2 пацієнтів контрольної групи. 2 хворим I-ї і 3 пацієнтам II-ї групи, у яких не відмічалось покращення слуху в результаті проведених маніпуляцій, була проведена тимпанотомія з ревізією барабанної порожнини. Виявлено розсмоктування колумели або її зміщення, рубці в ніші вікна предвір'я, а також зрощения між неотимпанальною мембраною та промонторіумом, які ліквідовані в ході корегуючої операції. Таким чином, представлені дані свідчать про практично однакову функціональну ефективність 2-х етапної тимпанопластики за “закритим” типом в основній та контрольній групах хворих ХГСО з холестеатомою в ранньому і віддаленому післяопераційному періодах.

Вивчаючи вплив розробленного варіанта операції на стан мозкового кровообігу за результатами РЕГ виявлено, що в ранньому післяопераційному періоді в обох групах хворих на фоні задовільного кровонаповнення магістральних судин головного мозку відмічалось достовірне підвищення їх тонічного напруження, а також затруднення венозного відтоку на стороні оперованого вуха. Це приводить до асиметрії показників церебральної гемодинаміки. У віддаленому періоді (через 6-12 міс.) після осикулопластики ці порушення достовірно змінились до рівня доопераційних величин. Це говорить про позитивний вплив санованих повітряносних порожнин на стан мозкового кровообігу у хворих на ХГСО з холестеатомою. Достовірної різниці показників церебральної гемодинаміки між обома групами хворих у віддаленому післяопераційному періоді не встановлено.

При вестибулометричному обстеженні виявлена норморефлексія, гіпо- і гіперрефлексія експериментального ністагма.

У хворих з доопераційною норморефлексією в ранньому та віддаленому післяопераційному періодах не зафіксовано достовірної різниці змін показників стато-кінетичної стійкості.

У хворих з гіпорефлексією показники стато-кінетичної стійкості в ранньому періоді практично не змінились, але у віддаленому періоді після осикулопластики зарегістрована їх достовірна нормалізація.

Гіперрефлексія експериментального ністагму до операції характеризувалась більшою продовженістю, а також більшою частотою постністагма. В ранньому періоді у цих хворих виникли значні порушення рівноваги при виконанні стато-кінетичних тестів, а також головокружіння і вестибуло-вегетативні рефлекси I-II ст. (тошнота, позиви на рвоту). Після проведення вазокоригуючої та протизапальної терапії зафіксовано зменшення проявів гіперрефлекторних вестибулярних патологічних реакцій. У віддаленому періоді після II-го етапу тимпанопластики у данних пацієнтів ці показники достовірно зменшились. Проведений порівняльний аналіз параметрів стато-кінетичної стійкості та основних параметрів експериментального ністагма свідчать, що достовірної різниці стану вестибулярної функції між двома групами хворих як до операції, так і в ранньому, і віддаленому періодах не виявлено.

Висновки

З метою підвищення ефективності функціонально-реконструктивних операцій у хворих на ХГСО, в тому числі з холестеатомою, розроблений двоетапний варіант тимпанопластики за “закритим” типом з тимчасовим видаленням ЗКССХ двома фрагментами, який створює кращі умови для маневрування бором і пилкою, полегшує виконання задньої тимпанотомії, задньої аттикотомії і випилювання внутрішнього фрагмента ЗКССХ з латеральною стінкою аттика , що особливо важливо при несприятливих анатомічних варіантах будови зовнішнього вуха.

Кращі умови огляду дозволяють більш надійно контролювати укладку фасціального трансплантата на відновлене кісткове барабанне кільце.

3. Застосування в комплексному обстеженні хворих ХГСО до і після хірургічного втручання рентгенографії сосковидних паростків в проекції Шюллера створює можливість контролю за станом реімплантованної ЗКССП, і при її деструкції запідозрити наявність післяопераційної холестеатоми.

4. Порушення церебральної гемодинаміки, що розвиваються в ранньому післяопераційному періоді з боку оперованного вуха у вигляді підвищення тонусу судин і затруднення венозного відтоку, носять тимчасовий характер, і пов'язані з операційною травмою.

5. У хворих обох груп у віддаленому періоді після тимпанопластики є тенденція до нормалізації показників вестибулометрії, незалежно від передопераційного її стану (гіпо- чи гіперрефлексія), що можливо пояснити ліквідацією хронічного запального процесу в середньому вусі і утворенням повітряносних порожнин, які сприяють створенню оптимальних умов для поліпшення вестибулярної функції.

6. Розроблений тип “закритої” тимпанопластики відрізняється більшою морфологічною ефективністю порівняно з традиційним методом за рахунок зменшення післяопераційної холестеатоми: 9,6% -в основній групі, проти 21,8% - в контрольній.

Практичні рекомендації

1. У хворих на ХГСО з холестеатомою доцільно використовувати запропонований варіант тимпанопластики за “закритим” типом.

2. Тимчасове видалення ЗКССХ в нашій модифікації дозволяє виконувати основні етапи операції з меншим ризиком травмування важливих анатомічних структур, а також значно полегшує техніку трансплантації тимпанопластичного клаптяю

3. Кращий огляд операційного поля дозволяє більш надійно видалити холестеатомний епітелій, про що свідчать морфологічні результати операцій.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

Soushko Y.A., Borissenko O.N., Polisthuk G.S. Tympanoplasty with temporary removal of the posterior long canal wall. Transplants and Implants in otology. III rd. International Simposium. 10-14 june 1995, Bordeaux, Franse, Bordeaux: Kugler Publ,1996,p.273-276.

Ю.А.Сушко, О.Н.Борисенко, Г.С.Полищук. Способ тимпанопластики с временным удалением задней костной стенки наружного слухового прохода. В кн.; ”VIII съезд оториноларингологов Украины”, 1995, с.301-302.

3. Ю.А.Сушко, О.Н.Борисенко, Н.Ю.Шатковская, Г.С.Полищук. “Закрытый” вариант тимпанопластики с задней тимпанотомией. В кн.; ”VIII съезд оториноларингологов Украины”, 1995, с.302-303.

4. Г.С.Полищук. Способ тимпанопластики по “закрытому” варианту с временным изъятием задней костной стенки наружного слухового прохода двумя фрагментами у больных хроническим гнойным средним отитом с холестеатомой. Матер. наук.-практ.конф., присвяч. 100-річчю проф.О.С.Коломійченка, 30.03-2.04.98, К.,204с., с.581-590.

5. Г.С.Полищук. Морфологические результаты “закрытой” тимпанопластики с временным удалением задней костной стенки слухового прохода. ЖВНГХ, 1999, № 5, с.114-116.

6. Изобретение:. Ю.О.Сушко, О.М.Борисенко, Н.Ю.Шатківська, Г.С.Поліщук. Засіб тимпанопластики. Патент України № 94128300 від 06.05.1997р.

7. Г.С.Полищук. Функциональные результаты “закрытого” варианта тимпанопластики у больных ХГСО с холестеатомой. ЖВНГХ, 2000, № 5, с.15-20.

8. Г.С.Полищук. Модификация “закрытого” варианта тимпанопластики при холестеатоме. //Материалы XVI съезда оториноларингологов РФ. ”Оториноларингология на рубеже тысячелетий”. Сочи 21-24 марта 2001г. с.121-123.

9. Ю.А.Сушко, О.Н.Борисенко, И.А.Срибняк, Г.С.Полищук. Две модификации “закрытого” варианта тимпанопластики. IV Международный симпозиум. Современные проблемы физиологии и патологии слуха. Суздаль, 19-21 июня 2001г.

10. Г.С.Поліщук, Н.С.Міщанчук. Порівняльна характеристика показників вестибулометрії у хворих на ХГСО з холестеатомою до та після двох варіантів тимпанопластики за “закритим” типом. ЖВНГХ, 2002, № 6, с.22-27.

11. Г.С.Поліщук, Н.С.Міщанчук. Порівняльна характеристика показників церебральної гемодинаміки у хворих на ХГСО з холестеатомою до та після двох варіантів тимпанопластики за “закритим” типом. ЖВНГХ, 2002, № 7, с.24-29.

Анотація

Поліщук Г. С. - Клінічне обгрунтування варіанта тимпанопластики за “закритим” типом у хворих на хронічний гнійний середній отит з холестеатомою. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.19 - оториноларингологія. - Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України, Київ,2003.

Дисертація присвячена проблемі обґрунтування варіанта тимпанопластики за “закритим” типом у хворих на хронічний гнійний середній отит з холестеатомою.

Аннотация

Полищук Г. С. - Клиническое обоснование варианта тимпанопластики по “закрытому” типу у больных хроническим гнойным средним отитом с холестеатомой. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.19 - оториноларингология. - Институт отоларингологии им. проф. А.И. Коломийченко АМН Украини, Киев,2003.

Диссертация посвящена проблеме обоснования варианта тимпанопластики “закритим” типом у хворих на хронічний гнійний середній отит з холестеатомою.

Вперше розроблено та впроваджено в клінічну практику новий варіант “закритого” типу тимпанопластики, який заключається в тимчасовому видаленні задньої кісткової стінки слухового проходу двома фрагментами у хворих на хронічний гнійний середній отит з холестеатомою.

Размещено на Allbest.ru