Особливості ранньої діагностики, клінічного перебігу, лікування та профілактики виразкової хвороби у працівників гірничо-металургійного комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П. Л. ШУПИКА

АВТОРЕФЕРАТ

ОСОБЛИВОСТІ РАННЬОЇ ДІАГНОСТИКИ, КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ, ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ У ПРАЦІВНИКІВ ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНОГО КОМПЛЕКСУ

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини МОЗ України (м. Кривий Ріг).

Наукові консультанти: доктор медичних наук, професор Карнаух Микола Гаврилович, Український НДІ промислової медицини МОЗ України, директор. доктор медичних наук, професор, член-кор. АМН України Коваленко Володимир Миколайович, Головний терапевт МОЗ України; Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри терапії і ревматології; Інститут кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска АМН України, директор.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор ЧУХРІЄНКО Неоніла Дмитрівна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри терапії інтернів і сімейної медицини; доктор медичних наук, професор СВІНЦІЦЬКИЙ Анатолій Станіславович, Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної терапії № 2. доктор медичних наук КУЗНЕЦОВА Любов Пилипівна, Запорізький державний інститут удосконалення лікарів МОЗ України, професор кафедри гастроентерології.

Провідна установа:

Інститут терапії АМН України, відділ гастроентерології (м. Харків).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “_22_“_листопада_ 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.613.06 кандидат медичних наук, доцент Бенца Т. М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Етіологія та патогенез виразкової хвороби до теперішнього часу до кінця не визначені. Василенко В. Х. (1985) рекомендував у кожному певному випадку захворювання, окрім головного причинного фактора, враховувати умови життя та спадковість, що можуть спричинити розвиток хвороби. Незважаючи на значну роль НР в розвитку та рецидуванні виразкової хвороби, в останніх багато центрових дослідженнях, проведених відповідно до всіх критеріїв доказової медицини, відзначено збільшення числа НР - негативних форм цього захворювання (Laine L. et al., 1998; Орзиев З. М., 2001). Серед умов розвитку виразкової хвороби важлива роль відводиться спадково-конституційним факторам, на цьому фоні реалізується дія різних шкідливих факторів зовнішнього середовища психоемоційних, інфекційних, аліментарних та ін. (Кравцова Т. Ю., 2000; Белобородова Э. И. и соавт. 2002). виразковий хвороба працівник

Значно частіше на виразкову хворобу хворіють представники певних професій: диспетчери аеропортів, шахтарі, водії міського транспорту, лікарі та ін., що постійно знаходяться під впливом психоемоційних, а інколи одночасно фізичних перевантажень, від яких залежить іноді життя людей (Бекшеева А. С., 1989; Філіпов Ю. О. і співавт. 1995, Бабак О. Я, 2000).

Як додаткові етіологічні фактори можуть виступати також несприятливі умови виробництва. Несприятливі умови праці (нагріваючий мікроклімат, пил, токсичні речовини, тривале психоемоційне перевантаження та ін.) виступають як додаткові етіологічні фактори, які не тільки формують функціональні порушення в органах та системах організму, але й підвищують ризик смерті серед працівників ГМК порівняно з населенням взагалі. Величина втрати людино-років життя серед металургів (з розрахунку на одного працюючого) на 2,6 більше, ніж серед іншого населення. Ця різниця є результатом впливу шкідливих виробничо-професійних факторів на здоровя працюючих (Циммерман Я. С. и соавт., 1994, 2003; Goldic J., 1989).

Однак, окремо проблема виразкової хвороби у працівників ГМК України до цього часу на сучасному рівні не розглядалась, тому не вивчені питання ранньої діагностики, не розроблені принципи патогенетичного лікування виразкової хвороби, не вивчались віддалені результати лікування хворих, тобто не розроблені найбільш ефективні заходи комплексної профілактики і терапії виразкової хвороби у працівників чорної металургії, що є актуальною проблемою для збереження здоровя, продовження активної трудової діяльності працівників цієї галузі виробництва України. Зважаючи на велику чисельність робітників великих промислових центрів України, де зберігається висока захворюваність на виразкову хворобу, необхідність пошуку заходів боротьби з нею є важливою соціально-медичною і економічною проблемою для держави. Все це обумовило необхідність проведення даного наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконані на базі Українського науково-дослідного інституту промислової медицини відповідно до завдань державної науково-технічної програми “Здоровя людини”, напрямок “Труд та здоровя робітників промисловості” та Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища: ОК 14.02.0078.91 “Розробка заходів з ранньої діагностики, патогенетичного лікування, профілактики гастриту і виразкової хвороби у працівників гарячих цехів сучасного металургійного виробництва” та ЦФ.465 “Розробити комплексну систему заходів з ранньої діагностики, лікування та профілактики виразкової хвороби у працівників гірничорудної промисловості”. Автор був відповідальним виконавцем зазначеної тематики, а по НДР ЦФ 465 науковим керівником теми.

Мета дослідження: розробка комплексної системи заходів з ранньої діагностики, лікування та профілактики виразкової хвороби у працівників ГМК України, спрямованої на збереження здоровя та підвищення працездатності працівників цієї галузі виробництва України.

Задачі дослідження:

Визначити поширеність виразкової хвороби, особливості її перебігу з урахуванням віку, стажу роботи, фаху.

Експериментально вивчити вплив антропогенних ксенобіотиків, які присутні в повітрі робочої зони працівників ГМК, на показники імунітету та стан слизової оболонки гастродуоденальної системи лабораторних тварин при хронічній інгаляційній дії.

Визначити особливості клінічного перебігу виразкової хвороби у працівників ГМК.

Обґрунтувати та удосконалити заходи комплексної етіотропної та патогенетичної терапії виразкової хвороби у працівників ГМК.

Встановити комплекс найбільш інформативних показників з метою ранньої діагностики виразкової хвороби та розробити діагностичні критерії цього захворювання.

Розробити комплексну систему профілактики виразкової хвороби у працівників ГМК України.

Об'єкт дослідження. Виразкова хвороба у працівників ГМК.

Предмет дослідження. Формування виразкової хвороби у працівників ГМК України з урахуванням несприятливих умов виробництва, розробка комплексної системи заходів з ранньої діагностики, лікування та профілактики на основі клініко-експериментальних досліджень.

Методи дослідження. Робота має клініко-експериментальний характер. Стан органів травлення в експерименті визначався за допомогою біохімічних, імунологічних, фізико-хімічних та морфологічних методів дослідження. При обстеженні працівників ГМК, хворих на виразкову хворобу, були використані клініко-функціональні, ендоскопічні, біохімічні, імунологічні, математико-статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведені багатопланові дослідження, що розкривають роль комплексу факторів виробничого середовища, генетичних маркерів, порушень імунітету, інфекції та ін. в розвитку виразкової хвороби у працівників ГМК. Вивчена поширеність виразкової хвороби з урахуванням віку, стажу роботи в несприятливих умовах, запропонована автоматизована діагностика цього захворювання з використанням комплексу клінічно-інструментальних, лабораторних, імунологічних критеріїв ранньої діагностики виразкової хвороби.

Визначені механізми патогенезу виразкової хвороби у гірників та металургів.

Обґрунтовані принципи етіотропної та патогенетичної терапії виразкової хвороби у цього контингенту хворих з використанням імунокоректорів, ентеросорбентів, ЕУФОК. Визначено характер змін слизової оболонки шлунка в залежності від типу хронічного гастриту та ступеня інфікованості Helicobacter pylori.

В експерименті на щурах визначено морфологічний еквівалент змін слизової оболонки гастродуоденальної зони під впливом антропогенних ксенобіотиків, що присутні в повітрі робітничої зони у металургів та гірників.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена автоматизована діагностика виразкової хвороби у працівників ГМК, запропоновані прогностичні критерії розвитку виразкової хвороби, які використовуються при проведенні попередніх та періодичних медичних оглядів згідно наказу № 45 МОЗ України від 31.03.94 року “Положення про медичний огляд працівників певних категорій” та наказу № 555 від 29.09.1989 р.

Запропоновано комплекс патогенетично обґрунтованого профілактичного лікування виразкової хвороби у працівників ГМК, що використовуються в медико-санітарних частинах підприємств ГМК України, лікувально-профілактичних закладах, санаторіях-профілакторіях. Запропоновані лікувальні комплекси для хворих на виразкову хворобу з використанням імунокоректорів, ЕУФОК, антибіоксидантів.

За матеріалами роботи підготовлені та впроваджені в МСЧ металургійних та гірничовидобувних підприємств методичні рекомендації “Рання діагностика, лікування та профілактика виразкової хвороби у працівників гірничорудної промисловості” (м. Кривий Ріг, 1997 р). Видані монографії “Принципи і критерії діагностики професійних захворювань” (Кривий Ріг, 1998 р.) та “Терміни та поняття у профпатології” (Кривий Ріг 2002 р.). Отримані патенти на 7 винаходів: “Спосіб лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки” № 12417 А; “Спосіб лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки” № 20720 А; “Спосіб діагностики клінічної форми хронічного атрофічного гастриту” № 20232 А; “Спосіб прогнозування виразкової хвороби” № МПК: А61В/117; “Спосіб імунокорекції активованим тимогеном” № 29053 А. “Спосіб оцінки індивідуальної придатності людини працювати в шкідливих умовах гірничо-металургійного комплексу” № 50397 А, “Спосіб кількісного визначення ступеню порушень імунного статусу у робітників промислових підприємств з несприятливою санітарно-промисловою та екологічною ситуацією” № 38306 А. До “Реєстру галузевих нововведень” - Київ, 1998. - вип. № 8-9 включені “Спосіб діагностики клінічної форми хронічного атрофічного гастриту” та “Спосіб лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки”.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дослідження впроваджені в практику роботи клініки Українського НДІ промислової медицини, в лікувально-профілактичних та наукових закладах 6 промислових областей, а також у клініках Інституту медицини праці АМН України, НДІ медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості, на кафедрах Дніпропетровської медичної академії, МСЧ ВАТ “Суха Балка”, ЦГЗК, комбінату “Криворіжсталь”, ВАТ “Запоріжсталь”, Запорізького алюмінієвого комбінату, концерну “Укрграфіт”, обласних лікарень Дніпропетровської та Запорізької, Кіровоградської та Івано-Франківської областей та ін., що підтверджено актами впровадження. Матеріали досліджень включені до проекту Національної програми реформування галузі щодо удосконалення організації служби медицини праці, медико-санітарного обслуговування працівників промисловості, сільського господарства, будівництва і транспорту і рекомендовані для впровадження на всій території України.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведений патентно-інформаційний пошук, сплановані та виконані клінічні та експериментальні дослідження, проаналізовані отримані результати. Самостійно визначено частоту ураження гастродуоденальної зони, вивчено стан захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, встановлені деякі фактори ризику розвитку виразкової хвороби у працівників ГМК, вивчена клінічна картина виразкової хвороби, визначені прогностичні критерії розвитку виразкової хвороби за даними дерматогліфіки, розроблена автоматизована діагностика виразкової хвороби, обґрунтовані заходи етіотропної та патогенетичної терапії виразкової хвороби, запропоновані методи профілактики цього захворювання у працівників ГМК.

В експерименті автором особисто визначено вплив деяких антропогенних ксенобіотиків, що присутні в повітрі робочої зони працівників ГМК Кривбасу на стан слизової оболонки гастродуоденальної системи лабораторних тварин при хронічній інгаляційній дії. Запропоновано патогенетичне лікування виразкової хвороби у працівників ГМК, проведений авторський контроль за впровадженням результатів роботи у закладах практичної охорони здоров'я.

Апробація результатів дисертації. Апробація результатів дисертації проводилась у клініці Українського НДІ промислової медицини. Матеріали дисертації повідомлялись та обговорювались на наукових зїздах, конференціях, нарадах, в тому числі: Українському конгресі гастроентерологів (Дніпропетровськ, 1995); Х зїзді гігієністів України (Одеса, 1991); Всесоюзній нараді головних лікарів санаторіїв-профілакторіїв підприємств гірничо-металургійного комплексу (Запоріжжя-Магнітогорськ-Кривий Ріг, 1991); науково-практичних конференціях: “Екологія та здоровя” (Кривий Ріг, 1991); “Актуальні проблеми професійної патології та радіаційної медицини” (Донецьк, 1994); “Актуальні питання гігієни, фізіології праці та профпатології в промисловості” (Кривий Ріг, 1995); “Актуальні питання гігієни праці та медичного забезпечення працівників промислових підприємств на сучасних етапах розвитку господарчого комплексу Донбасу” (Донецьк, 1995); “Соціально-медичні аспекти охорони здоровя” (Дніпропетровськ, 1995); “Актуальні проблеми теоретичної медицини” (Дніпропетровськ, 1995); “Медицина праці і охорона здоровя працюючих” (Київ, 1995); Українському тижні гастроентерологів (Дніпропетровськ, 1997); І Всеросійському з'їзді профпатологів (Тольяті, 2000); Конференції з міжнародною участю, присвяченої 35-річчю Українського НДІ гастроентерології (Дніпропетровськ, 2000); Науково-практичній конференції: “Раціональне харчування. Роль біологічно активних добавок у забезпеченні здоров'я населення” (Дніпропетровськ, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю НДІ санітарії та гігієни “Здоров'я та навколишнє середовище” (Мінськ, республіка Бєларусь, 2002); Вченій Раді та конференціях клінічного відділу Українського НДІ промислової медицини (1991-2003); науковому товаристві терапевтів (Кривий Ріг, 1993, 1994, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 43 наукові праці, серед яких 21 стаття у провідних наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (з них 8 самостійно), 7 патентів на винаходи, 15 у матеріалах наукових з'їздів, конгресів та конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 307 сторінках машинописного тексту та ілюстрована 67 таблицями і 21 рисунком, складається з вступу, огляду літератури, розділу “Обсяг і методи досліджень”, 6 розділів з викладенням результатів власних досліджень, обговорення одержаних результатів, висновків і практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Список використаних джерел включає 397 робіт (з них 82 - іншомовних).

Основний зміст роботи

В основу роботи покладені результати:

Епідеміологічних досліджень, які складаються з даних опитування 1830 працівників основних професій ГМК і 787 працівників інших виробництв, праця яких не пов'язана з несприятливими умовами, з метою оцінки стану здоров'я та визначення симптомів ураження шлунка та дванадцятипалої кишки та вивчення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності 4541 працівника ГМК за 1991-1993 роки;

Клініко-інструментальних і лабораторних досліджень 299 працівників ГМК, хворих на виразкову хворобу, що проходили обстеження і лікування у клініці Українського НДІ промислової медицини;

Експериментальних досліджень на безпородних білих щурах, яких піддавали інгаляційній дії антропогенних ксенобіотиків.

Клінічна характеристика хворих та методи дослідження. Для рішення поставлених завдань використовувались клінічні, рентгенологічні, інструментальні, біохімічні, імунологічні, морфологічні, статистичні та ін. методи досліджень.

Зв'язок з умовами праці вивчався вибірковим методом. Умови праці характеризувались рівнем і тривалістю дії шкідливих факторів робочого середовища. Рівень шкідливого фактору визначався професією - як інтегральним показником різних за фізичним змістом факторів: шуму, пилу, вібрації, важкості праці і т. д. Тривалість його дії - через стаж в шкідливих умовах (умовах праці, де хоча б один фактор перевищує гранично допустимий рівень (ГДР), чи гранично допустиму концентрацію (ГДК)). Для відокремлення від статистичного “шуму” додатково вивчався зв'язок з віком працівника.

Проведено опитування 1830 працівників основних професій ГМК та 787 працівників інших виробництв, праця яких не пов'язана з несприятливими умовами праці за допомогою спеціальної анкети з метою збору інформації про стан здоров'я та виявлення захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки. По статі та віку групи були ідентичні. Порівняння результатів анкетного опитування в залежності від віку та стажу роботи в несприятливих умовах проводилось тільки у працівників ГМК. Серед них було у віці 20-29 років 509 осіб; 30-39 605 осіб; 40-49 716 осіб. За стажем роботи в несприятливих умовах обстежений контингент представлений 4 групами: 1 група зі стажем до 5 років 535 осіб; 5-9 років 416 осіб; 10-14 років 384 особи; 15 років і більше 494 особи. Особи для анкетування визначались методом випадкових чисел. Дослідження проводились на базі шахт, Центрального гірничо-збагачувального комбінату, металургійного комбінату “Криворіжсталь”, заводу по ремонту дизельних автомобілів, АТ “Лемкар” м. Кривого Рогу.

Статистична обробка анкет велась методами непараметричної статистики з визначенням достовірності різниці між групами за серійним критерієм, критерієм знаків, Колмогорова-Смірнова, кутовим перетворенням Фішера, Хі-квадрат, зсуву (положення), масштабу (розсіяння) “произвольных альтернатив”, факторний непараметричний аналіз та кореляційні зв'язки - за коефіцієнтом рангової кореляції Спірмена і коефіцієнта конкордації Кандела з рівнем значущості Р>0,05. При можливості застосовувались параметричні критерії Стьюдента, Фішера, регресійний аналіз, з рівнем достовірності 95 %.

Для визначення поширеності виразкової хвороби серед працівників гірничорудної та металургійної промисловості вивчалась захворюваність з тимчасовою втратою працездатності 4541 робітника за 1991-1993 роки. В клініці було обстежено 299 працівників ГМК, хворих на виразкову хворобу.

Для вивчення особливостей клінічного перебігу захворювання, дослідження хворих проводилось по розробленій нами схемі, що включає такі розділи:

можливі етіологічні та обтяжуючі фактори, спроможні призвести до розвитку хвороби;

вивчення спадкового анамнезу дослідження дерматогліфічних ознак;

характеристика больового синдрому (локалізація та іррадіація болю,

тривалість болю, його зв'язок з їжею, положенням тіла);

періодичність та сезонність болю;

характеристика диспепсичного синдрому (наявність нудоти, блювоти, печії, відрижки, слинотечі, почуття важкості і дискомфорту, особливості апетиту та ін.);

психоневрологічний статус (наявність дратівливості, нестійкого настрою, головного болю, швидкої стомлюваності, порушення сну, вираженої лабільності пульсу та ін.);

дослідження вегетативного тонусу (індекс Кердо, визначення хвилинного об'єму крові з використанням комп'ютерної системи “Ритм” та коефіцієнта Хільдебранта), для вивчення типу вищої нервової діяльності методика багатостороннього дослідження особи;

для оцінки ефективності лікування електропунктурна діагностика за методом Р. Фоля.

Для дослідження кислотоутворюючої функції шлунка використовувався метод інтрагастральної РН-метрії, що вперше був запропонований Є. Ю. Линаром, за допомогою двохелектродного РН-зонда (виробництва НДІ “Істок” м. Фрязіно) сурмяно-каломелевими електродами та двома датчиками для вивчення РН в фундальному відділі шлунка та лужної здібності по рівню РН в антральному відділі. Показники РН реєструвались за допомогою іономіра універсального “ЕВ-74” через пристрій, що дозволяє одночасно обстежити трьох пацієнтів. У якості стимулятора секреції використовувався дигідрохлорид гістаміну (0,008 мг/кг ваги).

Основним методом вивчення морфологічних змін слизової оболонки гастродуоденальної зони була езофагогастродуоденоскопія з прицільною біопсією за допомогою фіброскопів GIF D2 фірми “Olympus” та фіброскопа “Пучок-МТ-11”. Езофагогастродуоденоскопія у всіх обстежених проведена по загальновідомій методиці. При ендоскопічному дослідженні увагу приділяли встановленню характеру та поширеності патологічного процесу, вивчали функціональний стан кардії, воротаря, моторну функцію антрального відділу шлунка та дванадцятипалої кишки.

Враховуючи рекомендації багатьох дослідників (Василенко В. Х. і співавт., 1981; Василенко В. Х., 1985; Василенко А. М. і співавт., 1995) матеріал для гістологічного дослідження брався прицільно з середньої третини антрума (передня або задня стінки, велика кривизна), з середньої третини тіла шлунка (передня або задня стінки, велика кривизна). Матеріал був взятий у 299 осіб. Отримано 1588 біоптатів. Виявлення Helicobacter pylori проводили за допомогою зафарбування бактерій по Гімза. На блакитному фоні слизу, що покриває поверхневий епітелій, НР визначаються у вигляді коротких, тонких, дещо вигнутих паличок темно-блакитного кольору. Кількісна оцінка поширеності НР проводилась за Аруїним та ін. (1988, 1998). При масляній імерсії та збільшенні мікроскопа 900 х, від 1 до 20 екземплярів мікробних тіл у полі зору оцінювали як “+”, від 21 до 60 - “++”, більше 60 “+++”. Відсутність НР визначали знаком “”. Для виявлення інфекції НР використовувався імунохроматографічний тест - HEXAGON H. PYLORI, що призначений для швидкого якісного визначення антитіл IgG до Нelicobacter pylori в сироватці, плазмі та крові людини. Тест визначає антитіла до НР з чутливістю 97 % і специфічністю 95 % за одиницями ELISA.

Ультразвукове обстеження органів черевної порожнини хворих проводилось по загальновідомій методиці на ультразвуковому сканері фірми “Siemens”.

Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності вивчалась за загальновідомими епідеміологічними методиками. Достовірність оцінок та різниця між дослідними групами проводилась за модифікованим критерієм Стьюдента:

tq = (q1 - q2) : {[q1(100-q1) : (n1-1)] +[q2(100-q2) : (n2-1)]},

де q1, q2 - частота зустрічаємості першого та другого явищ відповідно;

n1, n2 - кількість об'єктів в першій та другій вибірках відповідно.

Для відносних часток ознак визначали помилки частки та довірчий інтервал на рівні достовірності Р<0,05.

Оцінку абсолютних значень РН у хворих проводили за допомогою критерію Колмагорова-Смірнова (Василенко В. Х. і співавт., 1987).

З метою встановлення порушень метаболізму білків визначали білкові фракції за методом електрофорезу на папері (Васильев А. А., 1990; Васильев В. А., 1990).

Рівень глюкози натще визначали за допомогою глюкозооксидазного методу, активність амілази згідно наказу № 290 від 11.04.1972 р.

Про стан мінерального обміну судили згідно вмісту у сироватці крові калію (К), натрію (Na), хлору (Cl), кальцію (Са). Калій і натрій визначали методом полум'яної фотометрії, кальцій визначали по Ваарду і хлор меркуриметричним методом з індикатором дефінілкарбазоном (Васильев В. А., 1990).

Для оцінки системи гемостазу використовували концентрацію фібриногену гравиметричним методом за Рутбергом Р. А., фібринолітичну активність еуглобуліновим методом за Балуда В. П. та ін. Каоліновий час згортання за Балуда В. П. та ін., аутокоагуляційний тест за методом Berkard B. et al., протромбін визначали згідно наказу МЗ СРСР за № 960 від 15.10.74р. Для оцінки В-системи лімфоцитів використовували вміст в сироватці крові імуноглобулінів класу A, M, G за Mancini та за допомогою реакції розеткоутворення з еритроцитами миші (Васильев Ю. В. и соавт., 1991; Васильев В. А. и соавт., 1996). Т-систему лімфоцитів оцінювали за реакцією спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана та реакцією бласттрансформації лімфоцитів з використанням лімфоцитарного мітогена. Мікроциркуляцію вивчали за допомогою кон'юнктивальної біомікроскопії. Стан мікроциркуляції оцінювали за якісно-кількісною системою. При цьому увагу приділяли змінам периваскулярної тканини (набряк), судин (неравномірність калібру, звивистість, порушення артеріоло-венулярних співвідношень, запустіння капілярів, судинні клубочки) і внутрішньо-судинної гемодинаміки (агрегація еритроцитів, мікротромбози). В залежності від вираженості кожну ознаку позначали 1 або 2 балами. Сума всіх балів складала загальний кон'юнктивальний індекс (Кіо), вираховували також парціальні індекси, що віддзеркалюють периваскулярні (Кі₁), судинні (Кі₂) і внутрішньосудинні (Кі₃ ) зміни.

Експериментальні дослідження були проведені на 36 статевозрілих, білих безпородних щурах, масою 120-180 г, які утримувались в стаціонарних умовах віварію на стандартному харчовому і питному режимах. Тварини були поділені на 6 груп, по 6 в кожній групі. Піддослідних щурів в інгаляційних камерах об'ємом 1 м³, 5 днів на тиждень по 4 години піддавали хронічному, на протязі 3-х місяців, впливу оксидів азоту (група 1), сірчистого ангідриду (група 2), аморфного діоксиду кремнію (група 3) та їх сполучень, оксидів азоту і діоксиду кремнію (група 4) та сірчистого ангідриду і діоксиду кремнію (група 5). Як контроль використовували 6 інтактних тварин (група 6). Концентрація газів в інгаляційних камерах підтримувалась на рівні 5 ГДК, а аморфного діоксиду кремнію - 15-20 ГДК. Відбір проб в камерах проводили дискретно, протягом 4-х годин. Концентрацію діоксиду кремнію визначали методом гравіметрії, а оксидів азоту і сірчистого ангідриду, відповідно методичних вказівок.

Після закінчення експериментів евтаназію тварин здійснювали під гексеналовим наркозом (40 мг/кг) шляхом знекровлення, пересікаючи черевний відділ аорти. Для морфологічного дослідження брали шматочки шлунку та дванадцятипалої кишки (ДПК), які після розправлення на корку фіксували у 10% розчині нейтрального формаліну, після чого вирізані шматочки і заливали їх у парафін. Парафінові зрізи органів, не менше ніж по 3 від кожної тварини, товщиною 7-10 мкм фарбували гематоксиліном і еозином, азур-еозином, а також реактивом Шифр і альціановим синім. Крім цього, за допомогою аміачного розчину азотно кислого срібла за методом Грімеліусу виявляли ентерохромаффінні клітини (Аруин Л.И. и соавт.,1998). Гістологічні дослідження проводили за допомогою світлооптичного мікроскопу “Amplival” (Carl Ceizz) та Люмам (ЛОМО), що був обладнаний поляризаційними фільтрами, вивчаючі при цьому в кожному препараті не менше ніж 10 полів зору.

Гістологічні дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки проводили зафарбуванням препаратів гематоксилін-еозином, реактивом Шифф-альциановим блакитним (Вахрушев Я. Н. и соавт., 1996), азут-еозином, а також методом Гремеліуса, аміачним розчином азотнокислого срібла для визначення клітин АПУД системи (Ващенко В. Н., 1984). Крім цього, загальну реакцію організму оцінювали по вмісту гідропероксидів в крові тварин послідовним переведенням двохвалентного заліза в трьохвалентне, яке потім визначали фотометричним методом за кольоровою реакцією з тіоціанатом амонію при максимальному поглиненні 480 нм (Велигодський М. М. і співавт., 1995); ступеню дієнової кон'югації ненасичених вищих жирних кислот по сопряженню подвійних зв'язків, яке супроводжується появою нового максимуму у довжині хвилі поглинення 233 нм (Вершигора А. Е., 1980), вмісту специфічних імуноглобулінів, які визначали за методом знесолення по Badin, Ronssellet у модифікації Ларського Е. Г. і Кравченко М. П. (Вершутц Э. И., 1992), а також по рівню циркулюючих імунних комплексів за методом преципітації з розчином поліетиленгліколю (Виноградов В. А., 1989; Виноградов В. Г. и соавт., 1994).

Забезпечення автоматизованої програми діагностики виразкової хвороби розроблено з використанням системи управління базами даних (СУБД) ““.

Вся апаратура, що використовувалась при виконанні роботи, пройшла метрологічну перевірку.

Для отримання достовірних даних для вимірів підбиралась апаратура з необхідним класом точності, і її вихідні параметри проходили щорічний метрологічний контроль. Та при проведенні дослідів похибка вимірювань оцінювалась нами по ISO 17025 за типом А (статистично по повторним спостереженням) з використанням функцій рівномірного, нормального та Сімпсона розподілу імовірностей, що відображено в таблицях даних. І ця, найбільш точна, оцінка похибки бралась нами при визначенні достовірності наших розрахунків.

Результати дослідження і їх обговорення.

Аналіз даних скринінгу свідчить про певні відмінності в скаргах, що пред'являють працівники ГМК в порівнянні з працівниками інших виробництв, які працюють у відносно сприятливих умовах. Так, на зниження апетиту скаржились 26,8 % гірників і металургів і тільки 10,1 % працівників контрольної групи (рис.1). У респондентів першої групи частіше визначалися

диспепсичні явища, такі як відрижка (44,4 % проти 30,3 %), печія (60,9 % проти 40,2 %). Скарги на нудоту також частіше зустрічались у працівників ГМК (28,3 % проти 15,3 %). На відчуття важкості в надчеревній ділянці скаржилися респонденти обох груп, але воно було сильнішим у гірників і металургів (35,1 % і 10,1 %). На біль у животі скаржилися як гірники і металурги, так і респонденти контрольної групи, але голодний і нічний біль частіше турбував респондентів першої групи (відповідно 14,2 % і 5,7 % та 10,3 % і 2,5 %).

Рис. 1. Частота уражень гастродуоденальної зони у працівників ГМК в порівнянні з працівниками інших виробництв.

Певний інтерес мають зміни визначених скарг залежно від віку і стажу роботи в ГМК. З віком кількість скарг респондентів майже не зросла, за винятком скарг на печію у віці 30-39 років.

Розподіл показників скринінгу залежно від стажу роботи в несприятливих умовах свідчить про зниження або відсутність апетиту у всіх респондентів, особливо у працівників зі стажем роботи у несприятливих умовах 5-9 років. Кількість скарг на відрижку також мала тенденцію до зростання залежно від збільшення стажу роботи. Якщо при стажі роботи до 5 років цей факт відзначали 41,9 % респондентів, то при стажі роботи 5-9 років - 58,6 %, 10-14 та 15 і більше років - відповідно 60 % і 61,1 %.

Аналогічна тенденція спостерігалась і в разі скарг на відчуття важкості в надчеревній ділянці та болю в животі. Так, на відчуття важкості в надчеревній ділянці скаржились 26,4 % працівників зі стажем роботи до 5 років, а зі стажем 5-9 років - 53,7 %. Цей рівень тримався і в інших стажових групах.

Отже, за результатами скринінгу встановлені статистично вірогідні відмінності в скаргах, характерних для ураження гастродуоденальної зони, що пред'являли працівники ГМК та працівники, які працюють у сприятливих умовах. Особливо це стосується таких показників, як зміна апетиту, печія, відрижка, відчуття важкості в надчеревній ділянці, біль у животі, що зустрічаються в 1,5-2 рази частіше у працівників гірничо-металургійного комплексу, які працюють у несприятливих умовах. Враховуючи той факт, що такі чинники ризику виникнення патології гастродуоденальної зони, як куріння та вживання алкогольних напоїв, в однаковій мірі зустрічаються у працівників обох груп, можна стверджувати, що внаслідок впливу чинників виробничого середовища у працівників ГМК може розвинутися патологія шлунка та дванадцятипалої кишки.

Вивчення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності працівників ГМК дозволяє оцінити частоту та поширеність тієї чи іншої групи захворювань. Аналізуючи віковий та стажовий склад обстежених працівників ГМК, необхідно відмітити, що серед них домінували групи працівників у віці 30-39 років, 20-29 років, 40-49 років, що склало 75,0 % від загальної кількості обстежених. При вивченні стажового складу працівників найбільшою була група зі стажем роботи 20 років і більше. В структурі професій найбільшою були професії забойної групи, які склали 55,5 %.

Оцінюючи структуру захворюваності з тимчасовою втратою працездатності по основним класам захворювань згідно Міжнародної статистичної класифікації (МКХ-10), необхідно відмітити, що за період 1991-1993 роки виявлено 4249 випадків виходу на лікарняний лист, що склало 27715 днів непрацездатності.

Рівні захворюваності за вищевказаний період складають 93,6 випадків та 610,3 днів на 100 працюючих. Хвороби органів травлення займають значне місце порівняно з іншими класами захворювань. Всього виявлено 187 випадків, що складає 1400 днів непрацездатності, рівні захворюваності склали 4,1 випадки, 42,2 дні на 100 працюючих, що переважає рівні такого класу захворювань, як хвороби системи кровообігу.

Серед окремих нозологічних форм хвороб травлення у працівників ГМК виразка шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК) займає перше місце по кількості днів непрацездатності, а по кількості випадків друге після гастриту та дуоденіту, що свідчить про більш тяжкий перебіг цього захворювання. Про це свідчить також і рівень захворюваності виразковою хворобою в днях, який є самим високим по класу захворювань органів травлення.

Розглядаючи рівень захворюваності з тимчасовою втратою працездатності в днях в залежності від стажу роботи в несприятливих умовах виявилось, що він найбільш високим був у стажовій групі 10-14 років праці в шахті у ГРОВ і прохідників, в стажовій групі 1-4 років у бурильників та інженерно-технічних робітників, а в стажовій групі 5-9 років у підривників. У працівників зі стажем роботи більше 15 років високий рівень захворюваності виразковою хворобою спостерігається у ГРОВ та електрослюсарів. Треба відзначити, що у працівників цієї професійної групи захворюваність з тимчасовою втратою працездатності зростає в залежності від збільшення “шкідливого” стажу роботи ( 10-14 років - 34,6%, 20 років і більше - 60,8%).

Таким чином, захворюваність з тимчасовою втратою працездатності системи травлення у працівників ГМК є високою і стоїть в одному ряду з захворюваністю органів дихання. Серед окремих нозологічних форм по класу хвороб органів травлення виразка шлунка та дванадцятипалої кишки займає перше місце по кількості днів непрацездатності. Частіше всього ця патологія зустрічається у робочих основних професій, таких як ГРОВ у віці 50-59 років.

Треба відзначити, що у ГРОВ, прохідників, підривників рівень захворюваності зростає зі збільшенням стажу роботи в несприятливих умовах. Отримані за допомогою скринінгу та вивчення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності дані свідчать про те, що виразка шлунка та дванадцятипалої кишки у працівників ГМК є однією з найбільш поширених хвороб і стоїть поряд з таким специфічним для цього контингенту працюючих захворюванням, як хронічний бронхіт. Частота виразки шлунка та дванадцятипалої кишки збільшується зі зростанням стажу роботи в несприятливих умовах, що дає підставу передбачити вплив виробничих умов на формування цієї патології у працівників ГМК.

Для визначення факторів ризику розвитку виразкової хвороби у працівників ГМК за результатами проведеного скринінгу в клініці інституту було обстежено 60 працівників ГМК та 30 чоловік інших підприємств, робота яких не повязана з впливом основного комплексу несприятливих виробничих факторів.

При клінічному обстеженні у 54 працівників ГМК і 26 працівників контрольної групи було діагностовано виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, а у 6-ти працівників ГМК і у 4-х працівників другої групи виразкову хворобу шлунка. Для виявлення можливих факторів ризику, які впливають на розвиток патології шлунка і дванадцятипалої кишки, враховувалися різні моменти, в тому числі і генетичні маркери виразкової хвороби.

Встановлено, що такі фактори як куріння, вживання алкоголю зустрічаються рівномірно, як у працівників ГМК, так і у працівників контрольної групи, тоді як характер роботи по змінах і нерегулярне харчування значно превалювали у працівників першої групи (відповідно 100 % і 13,3 % і 100 % проти 66,6 % випадків). Серед маркерів, які обумовлюють спадкову схильність до виникнення виразкової хвороби надають певне значення визначенню О(І) системи АВО. Виявилося, що у працівників ГМК в 53,5 % випадків визначалася О(І) крові, у 13,3 % А(ІІ) група, у 33,3 % В(ІІІ). В контролі навпаки, у 66,6 % В(ІІІ) група і тільки у 26,6 % О(І) група. За іншими факторами (хвороби шлунка у родичів, травми і ураження центральної нервової системи в анамнезі, конфліктні ситуації в сімї) особливої різниці між хворими двох груп не знайдено. Особливою рисою працівників ГМК є те, що їх умови праці характеризуються впливом на організм пилу, токсичних речовин, шуму, вібрації, а також тривалого психоемоційного перевантаження.

Усім хворим проводилися обстеження вегетативного тонусу за такими показниками, як вегетативний індекс Кердо, хвилинний обєм крові, коефіцієнт Хільдебранта. Виявилося, що індекс Кердо позитивний у 7 хворих гірників (23,3 %) і у 4 (26,6 %) хворих контрольної групи та негативний відповідно у 23 (76,6 %) і 11 (73,3 %) хворих, що свідчить про те, що у більшості хворих як першої, так і другої групи переважають симпатичні впливи. Хвилинний обєм крові і коефіцієнт Хільдебранта у більшості обстежених не відрізнявся від норми.

Для вивчення особливостей перебігу виразкової хвороби у працівників ГМК у клініці було обстежено 60 хворих - працівників галузі, що працюють в несприятливих умовах виробничого середовища та 30 хворих, які ввійшли до контрольної групи і мали сприятливі умови праці. За віком та стажем роботи хворі обох груп були ідентичні.

У хворих виразковою хворобою як основної, так і контрольної груп спостерілися типові клінічні ознаки. Больовий синдром визначався у хворих обох груп. Пізній біль турбував 83,3 % працівників ГМК і 66,7 % працівників контрольної групи. Нічний і “голодний” біль реєструвався відповідно у 86,7 % і у 73,3 % хворих. Локалізація болю у більшості хворих обох груп спостерігалась в епігастральній області (93,4 % і 73,3 % випадків), під ребрами зліва біль визначався частіше у хворих другої групи. За характером біль був тупий, ниючий і рідше спостерігалось чергування тупого і гострого болю. За тривалістю болю відзначено, що найбільш часто реєструвався періодичний біль і рідше постійний. У 73,3 % і у 60,0 % хворих відповідно біль мав іррадіацію в область правого підреберя, у 6,7 % і 13,3 % в ліве підреберя, тоді як 13,4 % хворих - першої і 26,7 % хворих другої групи не мали іррадіації болю, що може свідчити про більш легкий перебіг виразкової хвороби в осіб контрольної групи. Сезонність загострень в осінньо-весняний період відзначали відповідно 93,3 % і 86,6 % обстежених. За отриманими даними біль в животі як у хворих основної, так і контрольної груп виникав у більшості випадків на прийом їжі. Больовий синдром знімався у більшості хворих як першої, так і другої групи з допомогою прийому антацидів (40,0 % і 33,3 % обстежених) і спазмолітиків (30,0 % і 26,6 % обстежених).

У працівників ГМК прийом їжі частіше знижував інтенсивність болю (20,0 % проти 6,7 % в контролі). Інші методи зняття больового синдрому не мали особливої ролі як в першій, так і в другій групах хворих.

У хворих обох груп реєструвалися виражені диспепсичні розлади. Хворі на виразкову хворобу скаржилися на відрижку повітрям (відповідно 63,4 % і 53,3 % випадків), відрижку їжею, кислим, гірким приблизно в рівній мірі зустрічалась у робітників обох груп. На зміну апетиту скаржились 16,7 % працівників ГМК і 6,7 % працівників контрольної групи. У половини працівників ГМК і 40,0 % хворих контрольної групи спостерігався дефіцит маси тіла.

При об'єктивному обстеженні хворих огляд зовні не виявив будь-яких особливостей, крім дефіциту маси тіла у працівників ГМК. Обкладення язика спостерігалась у 93,3 % працівників першої і у 86,7 % працівників другої групи, відбитки зубів на ньому були відповідно у 70,0 % і 23,3 % обстежених.

У працівників обох груп спостерігались порушення моторно-евакуаторної функції кишечнику у вигляді закрепів, проносів або нестійкого випорожнення. Причому, ці зміни в 2 рази частіше реєструвались у працівників ГМК (56,7 % і 26,7 %), при цьому домінуюче значення мала схильність до закрепів.

При вивченні кислотоутворюючої функції шлунка виявилось, що у більшості хворих як основної, так і контрольної груп визначався гіперацидний стан. За середніми значеннями рН в фундальному і антральному відділах шлунка між двома групами хворих достовірної різниці не виявлено. Але при оцінці абсолютних значень рН у працівників обох груп за допомогою критерію Колмагорова-Смірнова встановлено, що значення базального рН як в фундальному, так і в антральному відділах були достовірно вище у працівників основної групи з відсутністю кислотонейтралізуючої функції в антральному відділі, що також може свідчити про більш важкий перебіг виразкової хвороби у працівників ГМК.

За даними ендоскопічного обстеження виразки розташовувалися переважно в цибулині дванадцятипалої кишки у 54 хворих-гірників та металургів і у 26 хворих контрольної групи, тоді як у 6-х хворих першої і у 4-ох хворих другої групи виразки розташовувались в тілі шлунка.

Частіше всього в основній групі виразки були розташовані по нижньому (43,3 %) і верхньому (26,7 %) контурах цибулини дванадцятипалої кишки, а в контрольній групі переважно по верхньому контуру цибулини дванадцятипалої кишки (53,2 %). Зовнішній вигляд хронічних виразок у працівників обох груп був характерним для фази загострення хвороби: звичайно неправильної форми з помірно глибоким дном, вкритим жовтувато-бурим нальотом, з чіткими краями, що легко кровоточать, розміри виразки коливалися від 0,7 до 1,5 см в діаметрі (розміри виразок тіла шлунка мали розміри від 1,0 до 2,5 см), слизова оболонка навколо виразки гіперемована, при дотику легко ушкоджуються, часто визначається деформація цибулини дванадцятипалої кишки. У більшості хворих першої групи візуально виявлялися ознаки антрального гастриту при нормальній слизовій оболонці в тілі шлунка. Визначались також функціональні порушення: спазм пілоруса (10,0 % і 6,7 %), незмикання пілоруса (16,7 % і 6,7 %), дуодено-гастральний рефлюкс (66,7 % і 46,7 %), рефлюкс-езофагіт (73,3 % і 60,0 % ). Слід зауважити, що функціональні і запальні порушення зберігались і після заживлення виразкового дефекту у хворих обох груп.

У хворих виразковою хворобою у період загострення захворювання мали місце значні порушення кінцевого кровотоку конюнктиви ока. Вони виражались у появі звивистості капілярів, нерівномірності калібру мікросудин, судинних клубочків і зон запустіння, зміні артеріоловенулярних співвідношень, виникнення сладж-феномена, мікротромбозів, периваскулярного набряку. Величини індексів, які характеризують судинні, внутрішньосудинні зміни суттєво не відрізнялися у хворих груп, що порівнювалися, але судинні порушення у працівників ГМК були більш виражені.

При дослідженні імунітету хворих на виразкову хворобу, великої різниці між групами хворих, які працюють в несприятливих умовах та в контрольній групі, не було. Значно більше відмінностей в імунограмах здорових людей та хворих на виразкову хворобу працівників ГМК, що працюють в несприятливих умовах. У них значно зменшена кількість моноцитів, має місце тенденція до зростання паличкоядерних нейтрофілів. З високим ступенем достовірності знижена кількість Т-лімфоцитів (від 65,3 до 51,5 %, Р<0,001), та В-лімфоцитів (від 13,5 до 9,4 % Р<0,001 ), кількість нульових клітин збільшена від 2,7 до 39,1 % (Р<0,001).Серед імуноглобулінів у цій групі хворих відмічено достовірне зниження IgA (від 2,2 до 1,9 г/л, Р<0,01). Тобто у хворих на виразкову хворобу має місце значне пригнічення клітинного імунітету, про що свідчить достовірне зменшення Т- і В-лімфоцитів та збільшення нульових клітин. Зниження рівня IgA свідчить про те, що в слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалої кишки має місце хронічний патологічний процес.

При вивченні гастробіоптатів визначалась ступінь вираженості запалення, його активність, наявність атрофії залозистої паренхіми та дисплазії покривно-ямкового епітелію, метаплазію. В основній групі хворих, що працювали в несприятливих умовах, виявлено 10 випадків поверхневого гастриту, 5 дифузного і 45 - атрофічного; в контрольній групі хворих, що не мали професійних шкідливостей на робочому місці, виявлено 7 випадків поверхневого гастриту, 17 дифузного, 7 - атрофічного. В усіх випадках спостереження у власній пластинці знаходили повнокрів'я з невеликими крововиливами в субепітеліальній області, інтенсивну інфільтрацію лімфоцитами і плазматичними клітинами з явною перевагою останніх, поодинокі еозинофільні гранулоцити. Для загострення процесу було характерно збільшення кількості поліморфноядерних лейкоцитів, що проникають у залози. При поверхневому гастриті запальна інфільтрація обмежується шаром слизової оболонки на рівні ямок.

Як в контрольній, так і в основній групах, в клітинному складі інфільтрату переважали плазматичні клітини. Рясна інфільтрація плазматичними клітинами з секрецією Ig A, Ig M, Ig G у власній пластинці розглядаються як вираз імунного запалення. Лімфоцити розташовані в слизовій оболонці дифузно, але нерідко формують фолікули. При атрофічному гастриті відзначається збільшення площі, що займають лімфоїдні фолікули, вони інколи набувають гігантських розмірів. В основній групі в 42 з 60 випадків визначались великі лімфоїдні фолікули, у контрольній групі - у 11 з 30 випадків. Певне значення в імунних реакціях надається МЕЛ. Більшість МЕЛ відноситься до Т-лімфоцитів, тобто вони визначають стан місцевого клітинного імунітету. Активовані МЕЛ надходять до власної пластинки, де індукують як клітинні, так і гуморальні імунні реакції, стимулюють регенераторні процеси епітелію, блокують місцеву реакцію гіперчутливості. В слизовій оболонці шлунка кількість МЕЛ на 1000 епітеліоцитів в поверхневому та ямковому епітелії складає 51,38 ± 4,39 та 56,31 ± 5,77 відповідно (Логинов А. С. и соавт., 1993).

При дослідженні біоптатів з підрахунком МЕЛ виявлено достовірне зниження їх кількості у хворих основної групи порівняно з контрольною (табл. 1), що пояснюється значним ураженням покривноямкового епітелію, розвитком дистрофії, дисплазії, метаплазії. Виникає хибне коло: ураження епітелію понижує кількість МЕЛ, що відповідно відображається на регенераторних процесах.

Таблиця 1. Стан місцевого імунітету (M± m) у працівників ГМК, хворих на виразкову хворобу

Примітка. * - Статистично достовірна різницяР<0,05.

В цілому рівень місцевого клітинного захисту слизової оболонки знижується, що обумовлює прогресування хронічного атрофічного гастриту. Місцевий клітинний імунодефіцит, що розвивається у цих хворих, потребує використання адекватної імуностимулюючої терапії. Співвідношення між лімфоцитами та плазматичними клітинами в слизовій оболонці збільшується від 1 : 4,3 у нормі до 1 : 7,5 при поверхневому та до 1 : 11,1 при атрофічному гастриті. В наших спостереженнях цей показник складав 1 : 36 в основній та 1 : 16 в контрольній групах. Іншими словами, при хронічному гастриті виявляється значна концентрація плазматичних клітин у власній пластинці.

Таким чином, у працівників ГМК при виразковій хворобі визначається хронічний атрофічний гастрит, як основна форма гастриту. Можна передбачити, що в патогенезі цього процесу приймають участь імунні механізми, про що свідчить характер морфологічних змін - розвиток імунного запалення. Хронічний гастрит має перебіг з пониженим місцевим клітинним імунітетом.

При обстеженні хворих на НР-інфекцію, остання не була виявлена у 9 (15,0 %) основної та у 5 (16,7 %) контрольної груп. У 9 осіб першої групи, у яких не визначались НР, була діагностована виразка цибулини дванадцятипалої кишки, у 2 - виразка тіла шлунка, з 5 осіб другої групи у 4 - виразка цибулини дванадцятипалої кишки, у 1 - виразка тіла шлунка. У 23 хворих основної групи НР виявлені не були, а визначались тільки в антральному відділі, тоді як у 28 осіб цієї групи інфекція НР визначалась як в антральному відділі, так і в тілі шлунка.

В контрольній групі у 7 хворих в тілі шлунка НР не виявлялись, а спостерігалися тільки в антрумі, у 18 - визначались в обох відділах шлунка. Значна поширеність НР („+++”) виявлялась у 28 хворих (54,9 %) основної групи, та у 9 (36,0 %) контрольної. Крім гістологічного методу виявлення НР, використовувався імунохроматографічний тест HEXAGON H. PYLORI, що призначений для швидкого якісного визначення антитіл IgG до НР в сироватці, плазмі та крові людини.

Отримані результати свідчать, що цей тест був позитивним у 49 хворих (81,7 %) основної групи та у 21 хворого (70,0 %) контрольної групи. При цьому позитивні результати були у 2 хворих першої групи, де при гістологічному дослідженні НР не визначались, у 1 хворого контрольної з аналогічним результатом гістологічного дослідження.

Таким чином, при діагностиці НР-інфекції у працівників ГМК, які хворіють на виразкову хворобу, НР визначалась у 85,0 % випадків при гістологічному дослідженні та у 81,7 % - при використанні імунохроматографічного тесту, що свідчить про певну патогенетичну роль НР в розвитку цієї патології у даного контингенту працюючих.

Одним з найбільш важливих пускових механізмів розвитку виразкової хвороби є хронічна перенапруга нервової системи. Тривалі психоемоційні навантаження, повторні психічні травми можуть призвести до розвитку виразкової хвороби набагато частіше, ніж раптові однократні життєві стреси, або закрита травма мозку (Rauws E.A.J. et al., 1988; Piper D. W. et al., 1992). В цьому зв'язку необхідно вказати на роль психосоціальних факторів, насамперед на значення професії та зв'язаних з нею умов праці.

Проведене дослідження психоемоційного статусу за методикою багатобічного дослідження особи (МБДО), результати якого представлені на рис. 2. Звертає на себе увагу

Рис. 2. Усереднений профіль хворих на виразкову хворобу та здорових осіб за методикою БДО.

1 - контрольна група (n = 46); 2 - дослідна група (n = 45).