Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК: 616.61-002.3-053.2/.5-008.9-07

КЛІНІКО-БІОХІМІЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕБІГУ

ГОСТРОГО ТА ХРОНІЧНОГО ПІЄЛОНЕФРИТУ У ДІТЕЙ

ТА КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ МЕТАБОЛІЗМУ

У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ

14.01.10 - Педіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КУШНІРЕНКО СТЕЛЛА ВІКТОРІВНА

Київ - 2003

АНОТАЦІЯ

Кушніренко С.В. Клініко-біохімічні аспекти перебігу гострого та хронічного пієлонефриту у дітей та корекція порушень метаболізму у комплексному лікуванні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - “Педіатрія”. Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена питанням удосконалення комплексного лікування дітей, хворих на ГПН і ХПН. На підставі вивчення вікових особливостей процесів вільнорадикального окислення, перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи визначено клініко-біохімічні особливості активної стадії ГПН і ХПН у дітей.

Науково обгрунтовано доцільність використання препарату ліпін у комплексному лікуванні дітей, хворих на ГПН і ХПН. Розроблені схеми диференційованого призначення препарату ліпін з урахуванням віку, ступеня активності процесу і тривалості процесу у дітей з ГПН і ХПН.

Доведено, що застосування ліпіну у комплексному лікуванні дітей, хворих на ГПН і ХПН, дозволяє досягти швидкого регресу клініко-лабораторної симптоматики і відновлення рівноваги між процесом ПОЛ і АОС.

Ключові слова: діти, гострий пієлонефрит, хронічний пієлонефрит, ліпін, вільнорадикальне окислення, перекисне окислення ліпідів, антиоксидантна система.

АННОТАЦИЯ

Кушниренко С.В. Клинико-биохимические аспекты течения острого и хронического пиелонефрита у детей и коррекция нарушений метаболизма в комплексном лечении. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 - “Педиатрия”. Институт педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена вопросам усовершенствования комплексного лечения детей с острым и хроническим пиелонефритом. У 173 детей с острым и хроническим пиелонефритом проведено комплексное изучение клинико-биохимических аспектов активной стадии заболевания на основе оценки возрастных особенностей активности свободнорадикального окисления, процесса перекисного окисления липидов и антиоксидантной системы .

Установлено, что у детей с острым и хроническим пиелонефритом в активной стадии заболевания по сравнению с группой здоровых детей происходило нарушение прооксидантно-антиоксидантного статуса организма, что характеризовалось достоверным повышением уровня спонтанной хемилюминесценции плазмы крови, приростом гидроперекисей липидов, перекисных продуктов свободнорадикального окисления, интенсивности протекания процесса перекисного окисления липидов, скорости окисления липидов и накоплением конечного продукта перекисного окисления липидов малонового диальдегида в сыворотке крови. При этом при хроническом пиелонефрите резко повышалась резистентность липидов плазмы крови к переокислению.

Состояние антиоксидантной системы при остром пиелонефрите характеризовалось достоверным увеличением активности антирадикального фермента супероксиддисмутазы в эритроцитах крови и антиоксидантного фермента церулоплазмина в сыворотке крови, на фоне снижения активности антиперекисного фермента каталазы. При хроническом пиелонефрите зарегистрировано достоверное снижение активности ферментов супероксиддисмутазы и каталазы в эритроцитах крови и церулоплазмина в сыворотке крови.

Установлена зависимость между возрастом пациентов, степенью активности процесса, давностью заболевания и характером изменений состояния свободнорадикального окисления, процесса перекисного окисления липидов и антиоксидантной системы.

Научно обоснована целесообразность применения препарата липин в комплексном лечении детей с острым и хроническим пиелонефритом. Разработаны схемы дифференцированного назначения препарата липин у детей с острым и хроническим пиелонефритом, с учетом возраста, степени активности процесса, длительности заболевания.

Установлено, что использование липина в комплексном лечении детей с острым и хроническим пиелонефритом позволяет достигнуть быстрого регресса клинико-лабораторной симптоматики и восстановить равновесие между процессом перекисного окисления липидов и антиоксидантной системой.

Ключевые слова: дети, острый пиелонефрит, хронический пиелонефрит, липин, свободнорадикальное окисление, перекисное окисление липидов, антиоксидантная система.

SUMMARY

Kushnirenko S.V. Clinical Biochemical Aspects of Acute and Chronic Pyelonephritis Course in Children and Correction of Metabolism Changes in Complex Treatment. - Manuscript.

Dissertation for getting the scientific degree of the candidate of medical sciences of 14.01.10 - “Pediatrics”.

Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynaecology, Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2003.

The dissertation is devoted to the problems of improvement of complex treatment of children with acute and chronic pyelonephritis. On the basis of study of age peculiarities of free-radical oxidation, lipid peroxidation process and antioxidant system there have been determined clinical biochemical peculiarities of active stage of acute and chronic pyelonephritis in children. Scientifically substantiated advisability of lipin application in complex treatment of children with acute and chronic pyelonephritis. The diagrams of differential prescribing lipin, taking into account age, stage of process activity, process duration in children with acute and chronic pyelonephritis have been developed. It is proved, that lipin application in complex treatment of children with acute and chronic pyelonephritis allows to achieve rapid regression of clinical laboratory symptoms and restore balance between lipid peroxidation process and antioxidant system.

Key words: children, acute pyelonephritis, chronic pyelonephritis, lipin, free radical oxidation, lipid peroxidation, antioxidant system.

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник:доктор медичних наук, професор, ІВАНОВ Дмитро Дмитрович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри нефрології

Офіційні опоненти:доктор медичних наук, професор, МАЙДАННИК Віталій Григорович, Національний медичний університет ім.О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії №4;

доктор медичних наук, професор, БАГДАСАРОВА Інгретта Вартанівна, Інститут нефрології АМН України, завідуюча відділом дитячої нефрології.

Провідна установа:Харківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра факультетської педіатрії.

Захист дисертації відбудеться “ 20 “ травня 2003 року о “15.00“ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальностями “Педіатрія”, “Акушерство та гінекологія” при Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8).

Автореферат розісланий “10“ квітня 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Квашніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Пієлонефрит (ПН) - одне з найпоширеніших захворювань людини. За частотою він займає друге місце після гострої респіраторної інфекції і перше - серед захворювань нирок (Л.А. Пиріг, 1995). За матеріалами первинного звертання частота ПН складає 5 на 1000 дитячого населення, а у випадках верифікації діагнозу у спеціалізованих нефрологічних відділеннях реєстрація захворювання різко зростає і коливається від 7,3 до 27,5 на 1000 дитячого населення (Е.В. Прохоров і співавт., 1998).

В останні роки в розвитку і у ряді випадків прогресуванні ПН велике значення приділяється процесу перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), оскільки підсилювання процесів ліпопероксидації при інфекційно-запальних захворюваннях нирок спричиняє порушення ряду життєво важливих біохімічних процесів, що викликає зміну ліпідного, фосфоліпідного і жирнокислотного спектру клітинних мембран, пригнічення окислювального фосфорилювання і зниження енергетичного потенціалу клітин (В.Г. Майданник, 1996; Г.Г. Нікуліна, 1997; І. Frank, 1997; S. Klahr, 1997).

Отримані дані відносно активності процесу ПОЛ сприяли розширенню уявлень про патогенез ПН. Більш того деякими авторами було встановлено, що біохімічні порушення у крові та сечі корелюють з важкістю патологічного процесу при ПН і на їх підставі можна діагностувати клінічні стадії гострого запалення (О.Ф. Возіанов і співавт., 1997; Ю.В. Бухалов, 2000). В той же час особливості функціонування систем вільнорадикального окислення (ВРО) та ПОЛ в залежності від віку хворих на ПН у доступній нам літературі виявлено не було, що обумовлює необхідність подальшого дослідження механізмів порушення ВРО та процесу ПОЛ при ПН у дітей з урахуванням вікових особливостей.

Дезорганізація структури клітинних мембран в свою чергу впливає на вираженість клінічних проявів ПН (А.Д. Петрушина, 1999). Відомо, що клінічна картина ПН характеризується наявністю синдрому інтоксикації з переважанням тих, чи інших ознак в залежності від віку хворих (А.В. Папаян, Н.Д. Савєнкова, 1997; А. Hoberman, Е. Wald, 1997). Ступінь вираженості інтоксикаційного синдрому, важкість урообструкції і тривалість ПН визначають окрім етіотропного антибактеріального лікування необхідність проведення дезінтоксикаційної терапії, спрямованої на збереження хімічного гомеостазу і стимуляцію або додаткову підтримку роботи загальної системи природної детоксикації організму. У зв'язку з цим актуальним є застосування сучасних фармакологічних препаратів з широким терапевтичним спектром, які одночасно можуть впливати на різні патогенетичні ланки механізму розвитку ПН. До таких засобів відносять вітчизняний препарат ліпін, який широко використовується при лікуванні різноманітної патології внутрішніх органів, у тому числі і в педіатричній практиці, і володіє антиоксидантними, антигіпоксичними, мембраностабілізуючими і дезінтоксикаційними властивостями. Крім того, він поліпшує мікроциркуляцію, реологічні властивості крові і стан неспецифічної ланки імунітету (О.В. Стефанов і співавт., 1997; І.В. Архіпенко і співавт., 1998; Н.О. Горчакова і співавт., 2000; Н.Г. Бойко і співавт., 2001).

Проте вірогідні механізми реалізації лікувального впливу цього лікарського засобу у дітей, хворих на ПН, особливості його дії на активність ВРО, процес ПОЛ і антиоксидантну систему (АОС) в залежності від клінічної форми ПН, віку пацієнтів не вивчені. Висвітлені вище факти визначають актуальність проблеми і є обгрунтуванням для проведення даного наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України та представляє фрагмент НДР кафедри нефрології: “Вивчити інфекційно-імунологічні механізми реалізації імуно-запальних та інфекційно-запальних хвороб нирок та їх перебігу” (номер держреєстрації 0198U009042).

Мета роботи. Підвищити ефективність лікування дітей, хворих на гострий і хронічний пієлонефрит, на підставі встановлення вікових особливостей активності процесів вільнорадикального окислення, перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи, патогенетичного обгрунтування, розробки та впровадження комплексного методу лікування.

Задачі дослідження.

1.Дослідити клінічні особливості та ступінь порушень прооксидантно-антиоксидантного статусу організму у дітей, хворих на гострий та хронічний пієлонефрит.

2.Охарактеризувати взаємозв”язок між особливостями клінічного перебігу, ступенем порушень активності вільнорадикального окислення, процесу перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи і віком дітей, хворих на гострий та хронічний пієлонефрит.

3.Визначити взаємозв”язок між ступенем порушень прооксидантно-антиоксидантного статусу організму у дітей, хворих на гострий та хронічний пієлонефрит і ступенем активності та тривалості запального процесу.

4.Вивчити вплив комплексного лікування з застосуванням ліпіну на клінічний перебіг захворювання, показники активності вільнорадикального окислення, процесу перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи у дітей, хворих на гострий та хронічний пієлонефрит у порівнянні з традиційною терапією з урахуванням віку.

5.Оцінити ефективність комплексного методу лікування гострого і хронічного пієлонефриту у дітей з використанням ліпіну у порівнянні з традиційною терапією та запровадити його в практику.

Об”єкт дослідження. Гострий та хронічний пієлонефрит у активній стадії захворювання, без порушення функції нирок.

Предмет дослідження. Клініко-біохімічний стан дітей з гострим та хронічним пієлонефритом у активній стадії захворювання; розробка комплексного методу лікування.

Методи дослідження. Загальноклінічні, лабораторні методи дослідження крові та сечі, хемілюмінесценція крові - для вивчення активності ВРО, процесу ПОЛ; визначення ферментних показників активності АОС.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше охарактеризовані вікові особливості активності ВРО, процесу ПОЛ і АОС у дітей, хворих на ГПН і ХПН.

Вперше встановлена залежність клінічного перебігу захворювання від вікових особливостей активності ВРО, процесу ПОЛ і АОС у дітей, хворих на ГПН і ХПН. лікування дитина пієлонефрит вільнорадикальний

Вперше доведено, що застосування препарату ліпін у комплексному лікуванні дітей, хворих на ГПН і ХПН забезпечує покращення процесів дезінтоксикації та корекцію прооксидантно-антиоксидантного статусу організму.

Застосування препарату ліпін у комплексному лікуванні дітей, хворих на ГПН та ХПН, дозволяє підвищити його ефективність на 27% у порівнянні з загальноприйнятою терапією.

Практичне значення одержаних результатів. Вперше розроблено і впроваджено в клінічну практику спосіб лікування ГПН, на який отримано патент України на винахід з використанням вітчизняного лікарського препарату - ліпіну, володіючого широким терапевтичним спектром. По матеріалах дисертації видано інформаційний лист №169-2001 (Випуск 6 з проблеми “Урологія та нефрологія”).

Розроблено схеми диференційованого призначення препарату ліпін з урахуванням віку, ступеня активності процесу і тривалості запального процесу у дітей, хворих на ГПН і ХПН.

Застосування в клініці науково-практичних рекомендацій, що розроблені на підставі результатів дослідження, дозволило підвищити ефективність лікування і прискорити процес одужання дітей, хворих на ГПН і ХПН.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати роботи впроваджені у практичній діяльності медичних закладів: нефрологічних відділеннях Київських міських дитячих клінічних лікарень №1 і №7, нефрологічному відділенні Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, дитячої клінічної лікарні №2 м. Дніпропетровська, обласної дитячої лікарні м. Миколаєва, а також використані в навчальному процесі кафедри нефрології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, що підтверджується актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено інформаційний пошук з даної проблеми, визначено напрямки досліджень і розроблено методологію їх проведення, клінічне та лабораторне обстеження хворих. Автор зібрала, систематизувала фактичний матеріал, провела аналіз отриманих результатів та їх інтерпретацію, статистичну обробку, сформулювала висновки і практичні рекомендації. За участю автора розроблено удосконалений спосіб лікування гострого і хронічного пієлонефриту у дітей. Автором здійснено впровадження результатів дисертаційної роботи в лікувальних закладах м. Києва.

Апробація результатів дисертації. Дисертація пройшла апробацію на загальному засіданні кафедри нефрології Київської медичної академії післядип-ломної освіти ім. П.Л.Шупика. Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичній конференції “Актуальні питання дитячої нефрології” (Київ, 2000); на науково-практичній конференції “Медикаментозна та немедикаментозна профілактика та відновне лікування в клінічній практиці” (Київ, 2001), на науково-практичній конференції “Актуальні питання педіатрії” (Київ, 2001).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи надруковано 11 робіт, із них: 3 статті у наукових медичних журналах, 4 статті у збірниках наукових праць, 3 тезів доповідей в матеріалах конференцій; отримано 1 патент на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Роботу викладено на 189 сторінках друкованого тексту, ілюстровано 57 таблицями, які займають 17 сторінок. Перелік використаних джерел налічує 248 найменувань, які займають 27 сторінок

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкт та методи дослідження. Дослідження проводили у клініці кафедри нефрології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика на базі нефрологічного відділення Київської міської дитячої клінічної лікарні №1. Під спостереженням знаходилось 173 хворих віком від 1 до 17 років (40 хлопчиків та 133 дівчинки), серед яких 130 з ГПН (75,1%) і 43 - з ХПН (24,9%) у активній стадії захворювання, без порушення функції нирок. До складу ГПН увійшли 7 пацієнтів з ГВПН і 123 з ГППН; ХПН - 8 пацієнтів з ХППН і 35 з ХВПН. Всі хворі були розподілені на 4 вікових групи, а саме: 1-3 роки, 4-7 років, 7-12 років і 13-17 років. За ступенем активності запального процесу (А.Ф.Возианов, В.Г.Майданник, И.В. Багдасарова, 2002) хворі на ГПН були розподілені : І ступінь - 16 пацієнтів, ІІ ступінь - 67 пацієнтів, ІІІ ступінь - 47 пацієнтів. За тривалістю запального процесу всі хворі на ХПН були розподілені на такі групи: до 2-х років - 21 пацієнт, від 2-х до 6-ти років - 22 пацієнта.

Аналізу піддавали дані загальноклінічного і лабораторного обстеження. Клінічна характеристика хворих включала такі показники, як вік, стать, форма ПН, ступінь активності запального процесу, тривалість запального процесу, детальний аналіз даних анамнезу життя і хвороби, наявність ознак синдрому інтоксикації, присутність супутньої патології. Поряд із загальноприйнятими клінічними, лабораторними, інструментальними дослідженнями, до і на 7-й день лікування вивчали показники активності ВРО, процесу ПОЛ, стану АОС і рівень ЛІІ. Активність ВРО та процесу ПОЛ у плазмі крові вивчали за допомогою біохемілюмінесценції (В.А. Стежка, В.Г. Мартиросова, 1992) з визначенням СХЛ, вмісту гідроперекисів ліпідів (h), інтенсивності протікання процесу ПОЛ (H, I6'), швидкості окислення ліпідів (б), інтегральної забезпеченості організму ендогенними антиоксидантами (t1, t2), вмісту перекисних продуктів ВРО (S1), а також резистентності ліпідів плазми крові до переокислення (S2). Вміст кінцевого продукту ПОЛ-МДА визначали за тестом з тіобарбітуровою кислотою (С. Чевари, Т. Андял, 1991). Дослідження стану АОС включало визначення активності ферментів СОД і КТ у еритроцитах крові (С. Чевари, Т. Андял, 1991) і головного сироваткового антиоксиданту ЦП за модифікованим методом Рєвіна (2000). Рівень ЛІІ визначали за методом Л.Я. Кальф-Каліфа (1941).

В залежності від схеми лікування всі хворі на ПН були розподілені на дві групи. Пацієнти І групи (п=71) протягом всього лікування отримували тільки традиційну комбіновану антибактеріальну терапію (поєднання антибіотика з уроантисептиком) в залежності від чутливості збудника захворювання до антибактеріальних препаратів (за даними антибіотикограми) у відповідній віковій дозі, кратності прийому, тривалістю 2-3 тижні. Хворі ІІ групи (п=102) отримували комбіновану антибактеріальну терапію у поєднанні з ліпіном, ліофілізованим порошком, 500 мг у флаконах, виробництва “Біолік” (Харків). Ліпін призначали у вигляді внутрішньовенної одномоментної інфузії послідовно протягом всього періоду лихоманки (2-4 дні підряд) з розрахунку 10-20 мг/кг маси тіла на добу з швидкістю 20-30 крапель за хвилину.

Оцінка ефективності лікування здійснювалась за слідуючою шкалою: 1 бал - низька ефективність - повільна регресія клінічних ознак захворювання, нормалізація лабораторних показників на 4 тижні від початку лікування; 2 бали - помірна ефективність - нормалізація клініко-лабораторних показників на 11-20 день лікування; 3 бали - висока ефективність - клінічне і лабораторне одужання на 7-10 день лікування.

Математична обробка отриманих даних проводилася з використанням паке-ту сучасних статистичних прикладних програм (Statistica for Windows - StatSoft Inc. 1993). Для оцінки вірогідності різниць абсолютних значень середніх величин вираховували критерій t Ст”юдента, а також непараметричний критерій ².

Результати особистих досліджень та їх обговорення. Клінічна картина ГПН і ХПН на початку захворювання характеризувалася наявністю лихоманки у вигляді гіпертермії у 58 хворих (33,5%), фебрильної температури тіла у 89 хворих (51,4%) і субфебрильної температури у 26 хворих (15,1%). Крім того вона була представлена: болями у животі і попереку (67,1% хворих), блідістю шкіри (59,5%), дизурією (49,7%), порушенням апетиту (28,9%), в”ялістю (27,2%), слабістю (23,1%), блювотою (19,7%), нудотою (19,7%), періорбітальним ціанозом (12,1%), головними болями (9,2%), розрідженими випорожненями (4,0%). На початку захворювання рівень ШОЕ у пацієнтів з ГПН в середньому склав 31±1 мм/год., з ХПН - 28±2 мм/год. Загальна кількість лейкоцитів у хворих з ГПН склала 12,9±0,3х10⁹/л , з ХПН - 12,7±0,5х10⁹/л . Рівень ЛІІ до лікування при ГПН в середньому дорівнював 2,8±0,2 од., при ХПН - 2,5±0,2 од..

Нашими дослідженнями встановлено, що у хворих дітей на ГПН і ХПН до лікування у порівнянні зі здоровими дітьми відбувалося порушення прооксидантно-антиоксидантного статусу організму з наростанням прооксидантних впливів, що узгоджується з даними літератури (В.Г. Майданник, 1996). Останнє характеризувалося при груповому аналізі і аналізі у різних вікових групах хворих достовірним підвищенням (р<0,05) рівня СХЛ плазми крові, а в умовах індукції ВРО сірчанокислим залізом відмічався достовірний приріст (р<0,05) вмісту гідроперекисів ліпідів, перекисних продуктів ВРО, зростання інтенсивності перебігу процесу ПОЛ, швидкості окислення ліпідів і накопичення кінцевого продукту ПОЛ - МДА у сироватці крові (табл. 1). Інтегральна антиоксидантна забезпеченість організму дітей, хворих на ГПН за даними хемілюмінесцентних досліджень суттєво не порушувалася. При цьому у дітей з ГПН суттєвого пошкоджуючого впливу продуктів активації ВРО та ПОЛ на біологічні мембрани не спостерігалося. На це вказувала відсутність суттєвої зміни резистентності ліпідів плазми крові до переокислення. А при ХПН реєструвалося різке підвищення резистентності ліпідів плазми крові до переокислення.

Встановлено, що певні зміни з боку активності ВРО і процесу ПОЛ у дітей, хворих на ГПН, поєднувалися з функціональною напругою у АОС у вигляді достовірного збільшення (р<0,05) активності антирадикального ферменту СОД в еритроцитах крові і антиоксидантного ферменту ЦП у сироватці крові, на фоні зниження активності ферменту антиперекисного захисту - КТ (табл. 2). Стан АОС у дітей, хворих на ХПН, до лікування при загальному і повіковому аналізі характеризувався достовірним зменшенням (р<0,05) активності ферменту СОД, антиперекисного ферменту КТ у еритроцитах крові і головного сироваткового антиоксиданту ЦП у порівнянні зі здоровими дітьми, що свідчить про виснаження ферментативної ланки АОС внаслідок активації хронічного процесу (табл. 2).

Вивчення вікових особливостей стану ВРО, ПОЛ і АОС показало, що у хворих з ГППН і ГВПН молодшого віку (1-3 роки) стан системи ВРО характеризувався підвищеним рівнем СХЛ плазми крові (р<0,05), збільшеною інтенсивністю протікання процесу ПОЛ і інтегральною забезпеченістю організму ендогенними антиоксидантами (р<0,05) і, навпаки, зменшеним рівнем МДА і зниженою резистентністю ліпідів плазми крові до переокислення (р<0,05) у порівнянні з пацієнтами з ідентичним діагнозом старшого віку (13-17 років). Більш виражена активація процесів ВРО та ПОЛ у дітей молодшого віку поєднувалась зі збільшеною активністю ферментів СОД і КТ в еритроцитах крові і зниженим вмістом ЦП у сироватці крові (р<0,05).

Це знайшло своє відображення і у клінічному аспекті. У дітей молодшого віку (1-3 роки) з ГППН і ГВПН клінічна картина на початку захворювання характеризувалася переважанням таких ознак інтоксикації, як порушення апетиту (69,4% хворих), в”ялість (66,7%), слабість (52,8%), які поєднувалися з більш суттєвими відхиленнями в загальному аналізі крові (ШОЕ - 38±2 мм/год., ЛІІ - 3,5±0,3 од., загальна кількість лейкоцитів - 15,9±1,0х10⁹/л) у порівнянні з хворими старшого віку, у яких домінував больовий синдром у животі і попереку (85% - 7-12 років; 94,9% - 13-17 років, р²<0,05), а порушення апетиту зареєстровано лише у 18,3% хворих віком 7-12 років і 7,7% - віком 13-17 років (р²<0,05), в”ялість і слабість склали відповідно 16,7% дітей віком 7-12 років і 10,3% - віком 13-17 років (р²<0,05). Рівень ШОЕ у пацієнтів з ГППН віком 13-17 років до лікування склав 26±1 мм/год., ЛІІ - 2,7±0,2 од., загальна кількість лейкоцитів - 10,8±0,5х10⁹/л, (р<0,05).

Доведено, що на перебіг захворювання у дітей з ГПН впливає ступінь активності запального процесу. Так, у дітей з ІІ і ІІІ ступенем активності до лікування достовірно вищими (р<0,05) були рівень СХЛ, вміст гідроперекисів ліпідів, інтенсивність перебігу ПОЛ, швидкість окислення ліпідів і вміст МДА, що поєднувалося з підвищеною (р<0,05) активністю ферментів СОД і КТ у еритроцитах крові у хворих з ІІІ ступенем активності процесу при однаковому вмісті ЦП у порівнянні з відповідними показниками, отриманими у пацієнтів з І ступенем активності запального процесу. За даними загального аналізу крові у пацієнтів з ІІ і ІІІ ступенем активності запального процесу реєструвався достовірно підвищений (р<0,05) рівень ШОЕ і ЛІІ, загальної кількості лейкоцитів у порівнянні з хворими з І ступенем активності запального процесу.

Вивчення змін стану ВРО та процесу ПОЛ у хворих на ХПН до лікування показало нівелювання різниці в деяких показниках активності системи ВРО та процесу ПОЛ між дітьми молодших та старших вікових груп. Однак слід відзначити, що у дітей віком 13-17 років з ХВПН статистично більш вираженим (р<0,05) був приріст вмісту гідроперекисів ліпідів та МДА, вища резистентність ліпідів плазми крові до переокислення та суттєво знижена інтегральна забезпеченість організму ендогенними антиоксидантами у порівнянні з хворими з ХППН віком 4-7 років.

При співставленні показників стану АОС у хворих різного віку до лікування відмічено, що у пацієнтів з ХППН віком 4-7 років активність ферментів СОД і КТ у еритроцитах крові була достовірно вище (р<0,05), ніж у хворих з ХВПН віком 7-12 і 13-17 років, і не відрізнялась від активності відповідних ферментів у хворих з ХВПН цього віку. Вміст ЦП у сироватці крові хворих різного віку з ХВПН і ХППН був однаковим.

Встановлено, що на активність ВРО, процес ПОЛ і АОС впливає тривалість хвороби. Так, у дітей, хворих на ХПН, до лікування з тривалістю захворювання від 2-х до 6-ти років це виявлялося у достовірно збільшеному (р<0,05) вмісті гідроперекисів ліпідів і рівня МДА, зменшеній швидкості окислення ліпідів, зниженні інтегральної забезпеченності організму ендогенними антиоксидантами, що поєднувалось з достовірно нижчою (р<0,05) активністю ферментів СОД і КТ у еритроцитах крові і достовірно нижчою загальною кількістю лейкоцитів за даними загального аналізу крові у порівнянні з хворими з тривалістю захворювання до 2-х років при однаковому рівні ШОЕ і ЛІІ.

Клінічна картина у хворих на ХПН до початку лікування характеризувалася наявністю синдрому інтоксикації у вигляді підвищення температури тіла, переважно фебрильної (51,2% хворих), порушеннь апетиту (27,9% хворих), в”ялості (23,3%), слабості (16,3%), головних болів (16,3%), блідості шкіри (62,8%), періорбітального ціанозу (16,3%) і присутністю у великої кількості хворих больового синдрому у животі та попереку (81,4%, р²<0,05). Причому у дітей молодшої вікової групи (4-7 років) з ХППН це поєднувалось з достовірно підвищеною активністю ВРО, процесу ПОЛ і АОС і змінами в загальному аналізі крові (ШОЕ - 21±1 мм/год., ЛІІ - 2,9±0,8 од., загальна кількість лейкоцитів - 13,8±0,7х10⁹/л), ніж у пацієнтів з ХВПН віком 13-17 років, у яких активність ВРО, процесу ПОЛ була знижена і поєднувалась зі зниженою активністю ферментів АОС.

Отримані результати, які засвідчують наявність поліморфної клінічної картини з переважанням ознак синдрому інтоксикації і суттєвих порушень стану прооксидантно-антиоксидантного статусу організму у дітей, хворих на ГПН і ХПН, до лікування, обумовили доцільність включення у комплексну терапію цих захворювань лікувальних засобів, спрямованих на покращення функціонування системи природної детоксикації організму і корекцію рівноваги ПОЛ-АОС.

Порівняльний аналіз активності ВРО, процесу ПОЛ і стану АОС у дітей, хворих на ГПН, з різними схемами терапії показав, що у хворих І групи на 7-й день лікування відмічалася суттєва активація ВРО та процесу ПОЛ (табл. 1). Це проявлялося у підвищеному рівні СХЛ плазми крові, а в умовах індукції ВРО катіонами Fe²⁺ - збереженням високого вмісту гідроперекисів ліпідів, інтенсивності перебігу ПОЛ, швидкості окислення ліпідів, перекисних продуктів ВРО і рівня кінцевого продукту ПОЛ - МДА (р<0,05), також реєструвалося різке підвищення резистентності ліпідів плазми крові до переокислення. Стан АОС у хворих на ГПН І групи на 7-й день лікування характеризувався збереженням високого вмісту показника гострої фази - ЦП, збільшенням активності антирадикального ферменту СОД (р<0,05). Дослідження активності ВРО, процесу ПОЛ і АОС у хворих на ГПН, які отримували тільки комбіновану антибактеріальну терапію, показало, що у кожній віковій групі зареєстровані такі ж зміни, як і при загальному аналізі з переважанням активності ВРО, процесу ПОЛ і АОС у пацієнтів молодшої вікової групи. На 7-й день лікування у пацієнтів І групи з ГПН з ІІІ ступенем активності запального процесу достовірно підвищеними (р<0,05) були рівень СХЛ, швидкість окислення ліпідів, інтегральна забезпеченість організму ендогенними антиоксидантами на фоні достовірно збільшеної активності СОД в еритроцитах крові, рівня ШОЕ і ЛІІ у порівнянні з хворими, які отримували ідентичне лікування з І ступенем активності запального процесу.

Особливості порушень активності ВРО і процесу ПОЛ у хворих на ГПН, які отримували тільки комбіновану антибактеріальну терапію, поєднувались, безумовно, і з особливостями клінічного перебігу захворювання, що виявилося у певних термінах нормалізації температури, загального клінічного аналізу крові та сечі, збереженні підвищеного вмісту у сироватці крові гострофазових показників і уповільненій регресії ознак інтоксикації таких, як в'ялість, слабість, порушення апетиту, блідість шкіри і зникненні загальних симптомів у вигляді болю в животі і попереку (р²<0,05), особливо у дітей молодшого віку (1-3 роки) у порівнянні з хворими, які додатково отримували ліпін.

Оцінка ефективності лікування показала, що у хворих з ГПН, які отримували тільки комбіновану антибактеріальну терапію, висока ефективність (3 бали) відмічена у 33 хворих (54,1%), серед яких 6 з ГППН віком 1-3 роки, 7 з ГППН віком 4-7 років, 9 з ГППН віком 7-12 років і 11 з ГППН віком 13-17 років; помірна ефективність (2 бали) зареєстрована у 27 хворих (44,3%), серед них 8 з ГППН віком 1-3 роки, 3 з ГППН віком 4-7 років, 11 з ГППН віком 7-12 років і 5 з ГППН віком 13-17 років; низька ефективність (1 бал) відмічена у 1 хворого (1,6%) віком 13-17 років з ГППН.

Застосування ліпіну у комплексній терапії ГПН супроводжувалося більш вираженим покращенням стану окислювального гомеостазу у хворих, ніж у випадку його відсутності. Активність ВРО у хворих на ГПН, які додатково отримували ліпін, характеризувалася нормалізацією вмісту гідроперекисів ліпідів, швидкості окислення ліпідів, стабілізацією резистентності ліпідів плазми крові до переокислення до їх рівня у здорових дітей, не дивлячись на дещо збільшений рівень МДА у сироватці крові, СХЛ і перекисних продуктів ВРО (табл. 1). Це супроводжувалося певними змінами з боку АОС у вигляді підвищення активності антирадикального ферменту СОД і антиперекисного ферменту КТ і зниження реагенту гострої фази ЦП (р<0,05). Детальний аналіз засвідчив у дітей, хворих на ГППН, у всіх вікових групах і з ГВПН віком 1-3 роки позитивний ефект застосування ліпіну разом із базисною терапією для нормалізації активності ВРО та процесу ПОЛ зі збереженням особливостей, притаманних відповідним віковим групам. При співставленні різних вікових груп хворих з ГППН ІІ групи на 7-й день лікування відмічено прогресивне зниження активності ферментів СОД і КТ у еритроцитах крові і збільшення вмісту ферменту ЦП у сироватці крові зі збільшенням віку дітей. У пацієнтів ІІ групи з ГПН з ІІ і ІІІ ступенем активності запального процесу на 7-й день лікування інтенсивність перебігу ПОЛ, антиоксидантна забезпеченість організму ендогенними антиоксидантами, рівень МДА, активність СОД і КТ при ІІІ ступені активності запального процесу були достовірно вищими (р<0,05), ніж у хворих з І ступенем активності запального процесу при однаковому рівні ЛІІ і загальної кількості лейкоцитів.

Певні позитивні зміни в нормалізації активності ВРО, процесу ПОЛ і стану АОС у хворих на ГПН, які додатково отримували ліпін, поєднувались із більш швидким розвитком клініко-лабораторного одужання. Так, нормалізація температури тіла, загального клінічного аналізу крові, сечі і регресія симптомів інтоксикації відбувалась в середньому на 2-3 дні раніше, ніж у пацієнтів з традиційною терапією (р²<0,05), особливо у хворих віком 1-3 і 7-12 років. Оцінка ефективності лікування показала, що у пацієнтів з ГПН з застосуванням ліпіну висока ефективність (3 бали) відмічена у 54 хворих (78,3%, р²<0,05), серед яких 13 з ГППН і 4 з ГВПН віком 1-3 роки, 9 з ГППН віком 4-7 років, 16 з ГППН віком 7-12 років і 12 з ГППН віком 13-17 років; помірна ефективність (2 бали) зареєстрована у 15 хворих (21,7%, р²<0,05), серед яких 2 з ГППН і 3 з ГВПН віком 1-3 роки, 2 з ГППН віком 4-7 років, 4 з ГППН віком 7-12 років і 4 з ГППН віком 13-17 років.

Порівняльний загальний і повіковий аналіз активності системи ВРО та процесу ПОЛ у дітей, хворих на ХПН, з різними схемами лікування показав, що у пацієнтів І групи на 7-й день лікування відмічено пригнічення ВРО та процесу ПОЛ у порівнянні зі здоровими дітьми, хворими до лікування і пацієнтами, які додатково отримували ліпін (табл. 1). Це проявлялося достовірним зниженням (р<0,05) рівня СХЛ плазми крові, а в умовах індукції ВРО сірчанокислим залізом - низькою інтенсивністю протікання процесу ПОЛ, швидкістю окислення ліпідів на фоні виснаження інтегральної забезпеченості організму ендогенними антиоксидантами. При цьому, як наслідок передуючої активації ВРО та недостатності АОС, зберігався високий вміст у плазмі крові гідроперекисів ліпідів, перекисних продуктів ВРО, зростав рівень МДА у сироватці крові і резистентність ліпідів плазми крові до переокислення.

Застосування ліпіну у комплексній терапії ХПН у дітей призводило до нормалізації таких показників, як інтенсивність перебігу процесу ПОЛ, швидкість окислення ліпідів, інтегральна забезпеченість організму ендогенними антиоксидантами. Спостерігалася нормалізація резистентності ліпідів плазми крові до переокислення, не дивлячись на збільшений рівень СХЛ плазми крові, вміст гідроперекисів ліпідів, перекисних продуктів ВРО і рівень МДА у сироватці крові, які зазнали позитивних змін у процесі лікування і значно більше були наближені до значень здорових дітей, ніж у пацієнтів, які отримували тільки комбіновану антибактеріальну терапію.

Результати, які були отримані при детальному аналізі показників активності ВРО та процесу ПОЛ у хворих на ХПН різного віку, які отримували ліпін, показали, що у пацієнтів з ХППН віком 4-7 років на 7-й день лікування вміст гідроперекисів ліпідів, перекисних продуктів ВРО і рівень МДА були достовірно нижче (р<0,05) відповідних показників, отриманих у хворих з ХВПН віком 13-17 років.

Аналіз стану АОС у хворих на ХПН з різними схемами лікування показав, що у пацієнтів, які додатково отримували ліпін, на 7-й день лікування реєструвалося достовірне збільшення (р<0,05) активності антирадикального ферменту СОД і антиперекисного ферменту КТ у еритроцитах крові не тільки у порівнянні зі здоровими дітьми і хворими на ХПН до лікування, але і при співставленні з відповідними показниками, отриманими у пацієнтів, яким призначали тільки комбіновану антибактеріальну терапію, у яких відмічено пригнічення ферментативної ланки АОС у вигляді достовірного зниження (р<0,05) активності СОД і КТ у еритроцитах крові (табл. 2). Вміст ЦП у сироватці крові дітей, хворих на ХПН ІІ групи, на 7-й день лікування дорівнював значенням здорових дітей, а у пацієнтів І групи був достовірно нижче (р<0,05).

Нашими дослідженнями продемонстровано особливості функціонування АОС у віковому розрізі у хворих на ХПН ІІ групи - достовірно збільшена (р<0,05) активність ферментів СОД і КТ у еритроцитах крові хворих молодшого віку (4-7 років) з ХВПН і ХППН у порівнянні з пацієнтами віком 13-17 років з ХВПН і однаковий вміст ЦП у сироватці крові.

На 7-й день лікування у хворих на ХПН відмічено, що у І групі з тривалістю захворювання від 2-х до 6-ти років достовірно нижче (р<0,05) були рівень СХЛ, інтегральна забезпеченість організму ендогенними антиоксидантами і достовірно вищими (р<0,05) вміст гідроперекисів ліпідів і рівень МДА на фоні зниження активності СОД у еритроцитах крові і зниження ЛІІ у порівнянні з хворими з тривалістю захворювання до 2-х років. У ІІ групі пацієнтів, які додатково отримували ліпін, при перебігу захворювання від 2-х до 6-ти років на 7-й день лікування також реєструвався підвищений вміст гідроперекисів ліпідів і МДА, знижена швидкість окислення ліпідів, ніж у хворих з тривалістю захворювання до 2-х років, при однакових показниках активності СОД, КТ у еритроцитах крові і вмісті ЦП у сироватці крові. Рівень ШОЕ і ЛІІ, загальна кількість лейкоцитів у пацієнтів з різною тривалістю захворювання ІІ групи на 7-й день лікування були однаковими.

Суттєві відмінності у показниках активності ВРО, процесу ПОЛ і АОС у хворих на ХПН з різними схемами лікування супроводжувались також різницею у клінічному перебігу захворювання і у строках нормалізації клінічних аналізів крові та сечі у досліджуваних групах. У хворих на ХПН, які додатково отримували ліпін, нормалізація загального клінічного аналізу крові та сечі відбувалася в середньому на 2-3 дні раніше, ніж у пацієнтів з традиційною терапією (р²<0,05). Крім того, відмічена тенденція до скорочення терміну проявів інтоксикації і достовірно раннє (р²<0,05) зникнення больового синдрому у животі і попереку, блідості шкіри. При співставленні результатів, отриманих у хворих на ХПН різного віку, які отримували ліпін, достовірної різниці у термінах нормалізації загального аналізу сечі і крові зареєстровано не було.

Оцінка ефективності лікування показала, що у хворих з ХПН, які отримували тільки комбіновану антибактеріальну терапію, висока ефективність (3 бали) зареєстрована у 6 пацієнтів (60%); помірна ефективність (2 бали) - у 3 пацієнтів (30%) і низька ефективність (1 бал) - у 1 пацієнта (10%).

У хворих на ХПН, які додатково отримували ліпін, висока ефективність (3 бали) зареєстрована у 29 пацієнтів (87,9%), серед яких 8 з ХППН і 7 з ХВПН віком 4-7 років, 8 з ХВПН віком 7-12 років і 6 з ХВПН віком 13-17 років; помірна ефективність (2 бали) відмічена у 4 дітей (12,1%), серед них 2 пацієнта з ХВПН віком 4-7 років і 2 з ХВПН віком 7-12 років.

Побічні ефекти у хворих на ГПН і ХПН, яким додатково призначали ліпін, були відсутніми.

Таким чином, в роботі продемонстровані вікові особливості активності ВРО, процесу ПОЛ і стану АОС у дітей, хворих на ГПН і ХПН, їх взаємозв'язок з клінічними особливостями перебігу захворювання, активністю і тривалістю запального процесу, що стало підставою для розробки нового удосконаленого способу лікування ПН з застосуванням ліпіну, який перевищує за своєю ефективністю традиційне лікування.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі - удосконалення комплексного лікування дітей, хворих на гострий і хронічний пієлонефрит, на підставі встановлення вікових особливостей активності вільнорадикального окислення, процесу перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи при цих захворюваннях і патогенетичного обгрунтування застосування ліпіну.

1. У дітей, хворих на гострий і хронічний пієлонефрит, активна стадія захворювання характеризується наявністю синдрому інтоксикації у вигляді переважно фебрильної температури тіла (51,4% хворих), блідості шкіри (59,5%), порушень апетиту (28,9%), в”ялості (27,2%), слабості (23,1%), блювоти (19,7%), нудоти (19,7%), періорбітального ціанозу (12,1%) і головних болів (9,2%), який супроводжується активацією вільнорадикального окислення, процесу перекисного окислення ліпідів і функціональною напругою антиоксидантної системи у хворих з гострим пієлонефритом, та виснаженням антиоксидантних резервів організму у хворих з хронічним пієлонефритом.

2. Встановлено, що на характер перебігу захворювання у дітей з гострим і хронічним пієлонефритом впливає вік пацієнтів. У дітей віком 1-3 роки з гострим пієлонефритом клінічна картина на початку захворювання характеризується переважанням ознак інтоксикації (порушення апетиту, в”ялість, слабість), які поєднуються з вираженими змінами показників загального аналізу крові, значною активацією вільнорадикального окислення, процесу перекисного окислення ліпідів і високою активністю антиоксидантної системи у порівнянні з хворими старшого віку. У дітей, хворих на хронічний пієлонефрит, віком 13-17 років, порівняно з дітьми 4-7 років, спостерігаються більш виражені зміни активності вільнорадикального окислення, процесу перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи, та дещо інша питома вага клінічних симптомів (частіше болі у животі та попереку, та рідше - порушення апетиту, в”ялість і слабість).

3. Встановлено, що в міру збільшення активності запального процесу у дітей з гострим пієлонефритом прогресивно підвищується активність вільнорадикального окислення, процесу перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи. При хронічному пієлонефриті в міру збільшення тривалості захворювання посилюється зниження активності вільнорадикального окислення, процесу перекисного окислення ліпідів і недостатність антиоксидантної системи. Найбільш суттєві зміни спостерігаються при ІІІ ступені активності запального процесу у дітей, хворих на гострий пієлонефрит, і тривалості захворювання від 2-х до 6-ти років у дітей, хворих на хронічний пієлонефрит.

4. Комплексна терапія дітей, хворих на гострий пієлонефрит, з використанням ліпіну сприяє більш швидкому клініко-лабораторному одужанню, з прискореною регресією ознак інтоксикації, а також більш швидкій нормалізації показників загального аналізу крові, сечі, забезпечує відновлення рівноваги між перекисним окисленням ліпідів і антиоксидантною системою. Найбільша ефективність терапії спостерігається у дітей, хворих на гострий первинний пієлонефрит, віком 1-3 та 7-12 років у порівнянні з пацієнтами, які отримують традиційне лікування.

5. Застосування ліпіну в комплексній терапії дітей, хворих на хронічний пієлонефрит, дає можливість прискорити розвиток клініко-лабораторної ремісії, скоротити терміни нормалізації показників загального аналізу крові та сечі з одночасною корекцією активності вільнорадикального окислення та процесу перекисного окислення ліпідів за рахунок адекватного збільшення антиоксидантних резервів організму у порівнянні з пацієнтами, які отримують традиційне лікування.

6. Встановлено, що висока ефективність комплексного лікування з застосуванням ліпіну у дітей, з гострим пієлонефритом відмічається у 78,3% хворих (у порівнянні з 54,1% дітей контрольної групи), з хронічним пієлонефритом - у 87,9% хворих (у порівнянні з 60% дітей контрольної групи).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У дітей, хворих на ГПН, з різними ступенями активності запального процесу рекомендується наступна схема застосування ліпіну для дезінтоксикації і корекції прооксидантно-антиоксидантного статусу організму: при ІІ ступені (температура тіла до 38,5^о С, ШОЕ - 16-24 мм/год., кількість лейкоцитів - 11-14х10⁹/л) і ІІІ ступені (температура тіла вище 38,5^о С, ШОЕ - 25 мм/год. і вище, кількість лейкоцитів - 15х10⁹/л і більше) активності запального процесу - 10 мг/кг маси тіла на добу у віці 1-7 років і 20 мг/кг маси тіла на добу у віці 7-17 років (2-4 дні підряд).

2. Дітям, хворим на ХПН, у активній стадії захворювання для корекції прооксидантно-антиоксидантного статусу організму і більш швидкого досягнення клініко-лабораторної ремісії з тривалістю патологічного процесу до 2-х років показана комплексна терапія з включенням ліпіну з розрахунку 10 мг/кг маси тіла на добу у віці 4-7 років; 20 мг/кг маси тіла на добу у віці 7-17 років; з тривалістю понад 2 роки - 20 мг/кг маси тіла на добу, незалежно від віку, протягом всього періоду лихоманки (2-4 дні підряд).

3. Доступність і висока клінічна ефективність запропонованого методу терапії дозволяє застосовувати його у нефрологічних і соматичних відділеннях дитячих лікарень на стаціонарному етапі лікування хворих на ГПН і ХПН.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Стан перекисного окислення ліпідів та системи антиоксидантного захисту у дітей, хворих на гострий необструктивний пієлонефрит // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 1998. - №4. - С.44-45.

2.Властивості ліпосом і їх застосування у клінічній медицині // Ліки України. - 2003. - №1. - С.18-20.

3.Стан перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи у дітей, хворих на хронічний пієлонефрит // Перинатологія та педіатрія. - 2003. - №1. - С.32-35.

4.Застосування ліпіну у комплексній терапії гострого необструктивного пієлонефриту у дітей // Збірник наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К. - 2000. - вип.9., кн.2. - С.599-604.

5.Ефективність застосування препарату “Ліпін” у лікуванні пієлонефриту у дітей раннього віку // Збірник наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К. - 2001. - вип.10, кн.2. - С.510-516.

6.Особливості клінічного перебігу пієлонефриту у дітей дошкільного віку // Збірник наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К. - 2001. - вип.10, кн.3. - С.1136-1140.

7.Вікові особливості стану системи вільнорадикального окислення у дітей хворих на гострий необструктивний пієлонефрит // Збірник наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К. - 2002. - вип.11, кн.3. - С.281-287 (співавт. Стежка В.А.; підбір хворих, проведення лікування, аналіз отриманих результатів).

8.Спосіб лікування гострого пієлонефриту: Пат. на винахід №41462, Україна, А 61 К 31/00./ О.В. Стефанов, Д.Д. Іванов, С.В. Кушніренко (Україна). - Заявл. 8.04.1998; Опубл. 17.09.2001, Бюл. №8 (підбір хворих, проведення діагностики і лікування, обробка отриманих даних).

9.The effect of liposomes on pyelonephritis course // II Sympozjum Nefrologii Dzieciecej. - Naleczow (Poland). - 1998. - P.77 (співавт. Ivanov D., Stefanov A.; підбір хворих, забір матеріалу для досліджень, обробка клініко-лабораторних даних).

10.Вибір методу лікування пієлонефриту у дітей // Тези доповідей науково-практичної конференції “Актуальні питання дитячої нефрології”. - К. - ПАГ. - 2000. - №6. - С.77 (співавт. Іванов Д.Д.; підбір хворих, проведення діагностики та лікування, аналіз отриманих результатів).

11.Застосування “Ліпіну” у комплексному лікуванні пієлонефриту у дітей // Тези доповідей науково-практичної конференції “Охорона материнства та дитинства в сучасних умовах в місті Києві”. - К. - 2002. - С.33-34 (співавт. Мордовець Є.М., Тихоненко Н.О.; підбір хворих, проведення діагностики та лікування, обробка даних).

Размещено на Allbest.ru