Вплив радіойодотерапії на функцію слинних залоз хворих на диференційований рак щитовидної залози за даними сіалосцинтиграфії

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми: В останні роки спостерігається значний зріст захворюваності на диференційований рак щитовидної залози (ДРЩЗ). Провідним методом лікування ДРЩЗ є тиреоїдектомія з подальшою радіойодотерапією (РЙТ) (Schlumberger M., Pacini F., 1999; Rettenbacher L. et al., 2000; Sinzinger H. et al., 2001, та ін.). Відомо, що 131І активно накопичується в тканині щитовидної залози. Разом з тим, 131І накопичується і в інших тканинах, а саме, в слинних, сльозних залозах, залозах шлунку (Cooper R.A. et al., 1998; Zetting G. et al., 2002). Функціональне накопичення 131І в епітеліальних клітинах внутрішньодолькових протоків слинних залоз може приводити до порушення їх функції (Rodrigues M. et al. 1998). Одним з частих ускладнень РЙТ вважається сіалоаденіт і навіть ксеростомія (Alexander C. et al., 1998). Радіаційний сіалоаденіт спостерігається у 11,5 % пацієнтів на протязі першого тижня після РЙТ і триває строком від одного тижня до двох з половиною років. Хворі на сіалоаденіт скаржаться на сухість в порожнині роту, біль в області проекції слинних залоз, їх набряк; у випадку ксеростомії - на біль в ротовій порожнині, порушення жування, ковтання, руйнування зубів, втрату смаку (Le Vecue F.G. et al. 1993). Побічна дія опромінення 131І, не дивлячись на вилікування онкологічного захворювання, приводить до суттєвого порушення якості життя хворих. Тому питання вивчення впливу РЙТ на функціональний стан слинних залоз хворих на ДРЩЗ набуває великої актуальності (Сорокін І.Н., 1988; Cooper R.A. et al., 1999). Одним з методів вивчення функції слинних залоз є метод сіалосцинтиграфії з 99mTc-пертехнетатом (Valdes Olmos R.A. et al., 1994; Cooper R.A. et al., 1999). Можливості методу добре вивчено в діагностиці запальних та пухлинних захворювань слинних залоз (Добровольська Л.П., 1985). В доступній нам літературі існують дані, що стосуються порушення функції слинних залоз під впливом дистанційної променевої терапії пухлинних захворювань голови та шиї (Lazzeri E., 2002). Однак, є лише поодинокі дослідження, що присвячені вивченню функції слинних залоз хворих на ДРЩЗ під впливом РЙТ (Сорокін І.Н. 1988; Bural G. et al., 2002). Проблема радіаційного ураження слинних залоз настільки вагома, що з метою зменшення променевого навантаження, при опроміненні пухлин голови та шиї, здійснювали пересадку однієї підщелепної залози в ділянку підборіддя, щоб мати можливість екранувати її під час дистанційної променевої терапії (Riauka T.A. et al., 2002). Однак, враховуючи метаболічний розподіл 131І в організмі хворих на ДРЩЗ, екранування слинних залоз при РЙТ неможливе. Залишаються відкритими питання кількісної та якісної оцінки показників сіалосцинтиграфії, впливу величин лікувальних активностей 131І, обєму залишкової тканини щитовидної залози (ЗТЩЗ) та поглинутої дози в ЗТЩЗ на функціональний стан слинних залоз хворих на ДРЩЗ.

Проведення досліджень в цьому напрямку надасть можливість вирішити ряд теоретичних та практичних задач, серед яких найбільш важливою є пошук шляхів щодо можливих профілактичних заходів при проведенні РЙТ, направлених на зменшення променевих ушкоджень слинних залоз та покращання якості життя хворих на ДРЩЗ.

Мета дослідження: Виявлення наявності та ступеня променевих ушкоджень слинних залоз під впливом РЙТ за допомогою сіалосцинтиграфії хворих на ДРЩЗ

Завдання дослідження:

Вивчити методом сіалосцинтиграфії з 99mTc-пертехнетатом функцію слинних залоз хворих на ДРЩЗ після тиреоїдектомії до проведення РЙТ.

Підвищити чутливість сіалосцинтиграфії за рахунок виділення комплексу найбільш діагностично значущих кількісних та якісних параметрів її оцінки.

Визначити ступінь змін функції слинних залоз хворих на ДРЩЗ в різні строки після проведення РЙТ.

Вивчити вплив величин лікувальних активностей 131І на показники функції слинних залоз хворих на ДРЩЗ.

Визначити ступінь змін функції слинних залоз в залежності від обєму ЗТЩЗ та поглинутої дози в ЗТЩЗ хворих на ДРЩЗ при лікуванні 131І.

Визначити шляхи профілактичних заходів променевих ушкоджень слинних залоз хворих на ДРЩЗ при проведенні РЙТ.

1. Загальна характеристика хворих та методів дослідження

Вплив РЙТ на функцію слинних залоз методом сіалосцинтиграфії був простежений у 200 пацієнтів на ДРЩЗ. Серед них було 174 жінки та 26 чоловіків віком від 31 до 75 років (середній вік 49,2 7,6; медіана 49). При патогістологічному дослідженні у 152 пацієнтів був діагностований папілярний рак щитовидної залози, у 48 - фолікулярний. До надходження в клініку 164 хворим було проведено тотальну тиреоїдектомію, 36 - субтотальну. Згідно стадіювання за класіфікацією pTNM у 31 хворих було виявлено pT1N0M , 58 - pT2N0M0, 43 - pT3N0M0, 68 - pT4N0M0. 70 хворих було обстежено після операції на щитовидній залозі до проведення РЙТ та в найближчий темін (через 6 міс після РЙТ), 130 - після операції та в найближчий і віддалений термін після РЙТ (12 міс та більше після закінчення РЙТ). Всього проведено 530 сіалосцинтиграфій.

У 145 хворих дослідження було проведено на гама камері МВ 9200 (Угорщина), що сполучена з компютерно-сцинтиграфічною системою “Microsegams”. Методом ОФЕКТ із застосуванням емісійного томографа “E.CAM” (Siemens) було обстежено 55 хворих.

Відразу після внутрішньовенного введення 99mTc-пертехнетату (1,5 МБк на 1 кг маси тіла) здійснювали сіалосцинтиграфію у динамічному режимі. Збір даних здійснювали на протязі 30 хвилин із швидкістю 1 кадр за 20 сек. Під час дослідження пацієнт повинен був лежати нерухомо, по мірі надходження слини в порожнину роту ковтати її. Для стимуляції слиновиділення, на 20 хвилині дослідження пацієнту зрошували корінь язика 2 мл 3 % розчину лимонної кислоти.

Результати дослідження представлено у вигляді гістограм “активність-час”, що відображали динаміку накопичення 99mTc-пертехнетату в залежності від часу з 5 “зон інтересу” і відповідали накопиченню радіофармпрепарату в правій та лівій привушних, правій та лівій підщелепних слинних залозах, фоновій ділянці (області плеча).

Аналіз даних сіалосцинтиграфії проводили за допомогою кількісної та якісної оцінки отриманих сіалосцинтиграм.

При якісній оцінці сіалосцинтиграм звертали увагу на місце розташування слинних залоз, їх форму, характер розподілу радіоактивності, а також характер, форму та амплітуду безпосередньо кривої “активність-час”, її окремих сегментів (судинного, концентраційного, “плато”, екскреторного).

Кількісну оцінку сіалосцинтиграм та порівняння накопичення радіофармпрепарату проводили за допомогою відносних коефіцієнтів сіалосцинтиграфії: судинного коефіцієнта (Кс), коефіцієнтів концентрації (Кк), виділення (К %), екскреції (Ке), індексу активності (Іа).

Об'єм ЗТЩЗ розраховували шляхом застосування еліпсоїдної моделі. Поглинуту дозу у вогнищах гіперфіксації 131І після виконання діагностичної сцинтиграфії визначали за формулою Кронгауза.

Цифрові дані, які отримали в роботі, обробляли методом варіаційної статистики з використанням пакету статистичних програм SPSS v10.0.5 for Windows.

2. Результати дослідження та їх обговорення

З метою вивчення функції слинних залоз після операції до проведення РЙТ методом сіалосцинтиграфії з 99mTc-пертехнетатом було обстежено 70 хворих на ДРЩЗ. При порівняльній характеристиці коефіцієнтів привушних та підщелепних слинних залоз хворих на ДРЩЗ з показниками норми коефіцієнтів за даними літератури [Доброольська Л.П., 1985; Сорокін І.Н., 1988], вірогідної різниці між цими показниками не виявлено (p > 0,05). Тому ці дані стали підставою для того, щоб вважати групу кількісних показників, отриманих під час сіалосцинтиграфії хворих на ДРЩЗ після операції до проведення РЙТ, групою самостійного контролю пацієнтів, а також контролем при дослідженні пацієнтів у віддалені строки після РЙТ.

Встановлено позитивний вірогідний кореляційний звязок між віком хворих та зниженням коефіцієнту концентрації та коефіцієнту виділення слинних залоз. З іншими секреторно-екскреторними показниками кореляційний зв'язок був невірогідний. Таким чином було встановлено, що найбільш діагностично значущими показниками, які відображають функціональну активність слинних залоз слід вважати коефіцієнт концентрації (Кк) та коефіцієнт виділення (К%). Кк - відношення кількості імпульсів, зареєстрованих під кінець фази концентрації, до кількості імпульсів зареєстрованих на 3-й хвилині дослідження. К % - кількість слини, яка виділилась залозою після застосування стимулятора слиновиділення, що виражена у відсотках, по відношенню до максимальної кількості імпульсів наприкінці фази концентрації.

У зв'язку з тим, що в ділянці шиї, де проводилась операція міститься багато нервів та судин, а слинні залози знаходяться у безпосередній близькості від зони оперативного втручання, було вивчено вплив об'єму операції на функціональний стан слинних залоз. З цією метою порівнювалось три групи хворих: першу групу складали пацієнти, яким проведено тотальну тиреоїдектомію без лімфодисекції шиї, другу - хворі після тиреоїдектомії з односторонньою лімфодисекцією, третю - хворі після операції з двусторонньою лімфодисекцією шиї. При аналізі отриманих даних вірогідної різниці між кількісними показниками у хворих трьох груп не виявлено (p > 0,05). Таким чином, ці дані є ще однією підставою для визнання групи хворих після операції, незалежно від її об'єму, до проведення РЙТ, групою контролю в подальших дослідженнях.

У безпосередній термін після прийому лікувальної активності йоду (1-5 день після РЙТ), сіалосцинтиграфія неможлива, у зв'язку з високою радіоактивністю пацієнтів, тому застосовувалась тільки клінічна оцінка стану слинних залоз. Суб'єктивно на другу добу після прийому радіойоду 70 % пацієнтів скаржились на біль, дискомфорт в ділянці слинних залоз, 68 % відмічали сухість в порожнині роту, утруднення жування та ковтання твердої їжі, необхідність запивати її рідиною. Об'єктивно у 33 % пацієнтів спостерігали припухлість в області проекції слинних залоз. Ці явища продовжувались на протязі 2-4 діб та, у більшості випадків, зникали на момент виписки хворих з клініки (5-7 доба). У 30 % хворих дані симптоми були відсутні.

У найближчий термін (6 міс після РЙТ) скарги відмічались у вдвічі меншої кількості пацієнтів 35-48 %. Слід зазначити, що у 4 % відмічалась виражена клінічна симптоматика: постійна сухість в порожнині роту, біль при прийомі гострої та солоної їжі, біль в зубах від холодного та гарячого.

При клінічному обстеженні хворих у віддалений термін (12 міс та більше після РЙТ) симптомів порушення функції слинних залоз не спостерігалось. Але при більш детальному розпиті у 30 % пацієнтів було виявлено дискомфорт в ділянці слинних залоз, у 18 % - сухість в порожнині роту та утруднення ковтання твердої їжі. Це пов'язано з тим, що хворі даним скаргам не придавали значення і не акцентували на них увагу, так як вже вилікувались від смертельної хвороби - раку.

Незалежно від наявності або відсутності клінічної симптоматики з боку слинних залоз у найближчий термін після РЙТ, у всіх пацієнтів спостерігалось вірогідне зниження Кк та К % (p < 0,05), у порівнянні з даними пацієнтів до РЙТ (табл. 1). При збільшенні інтервалу часу, що пройшов після РЙТ, відбувається подальше зниження показників секреторно-екскреторної функції слинних залоз Кк та К%.

Звертає на себе увагу той факт, що на післятерапевтичній сцинтиграмі не завжди візуалізувались слинні залози. Тобто на момент дослідження (5-7 день) вони вже, у більшій мірі, вивели 131І, незважаючи на наявність йоду в тиреоїдній тканині, у вигляді вогнищ гіперфіксації РФП. Це, напевне, пояснюється різним функціональним призначенням даних органів. Відомо, що йод специфічно концентрується в щитовидній залозі, а головною функцією нормальної щитовидної залози є синтез та секреція тиреоїдного гормону. В той же час в слинних залозах не відбувається секреції специфічних речовин, а також відсутня реутилізація йоду, тому слинні залози швидко виводять радіоактивний йод. Тобто вони відіграють в даному випадку роль екскреторних органів. Таким чином, основний радіаційний удар на слинні залози відбувається приблизно на 1-2 добу після РЙТ.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика показників секреторно-екскреторної функції слинних залоз хворих після операції до проведення РЙТ (І група) та хворих на ДРЩЗ у найближчий термін після РЙТ (ІІ група) [Mm, p]

Примітка: - різниця вірогідна (p < 0,05).

В роботі методом сіалосцинтиграфії було вивчено вплив лікувальних активностей 131І на функцію слинних залоз хворих на ДРЩЗ. Порівнювались три групи хворих з різними лікувальними активностями йоду. Першу групу складали 56 хворих, у яких лікувальні активності 131І коливались в межах 1850-3000 МБк, другу - 51 пацієнтів з лікувальними активностями 131І в межах 3001-4720 МБк, третю - 23 хворих з терапевтичними активностями 131І в межах 4721-9720 МБк.

Встановлено вірогідне зниження Кк та К% слинних залоз в залежності від лікувальної активності 131І (p < 0,05), у порівнянні з пацієнтами контрольної групи (табл. 2). При збільшенні терапевтичних активностей йоду, які вводились хворим, відбувалось більше зниження кількісних показників слинних залоз (KI > KII > KIII).

Таблиця 2. Порівняльна характеристика показників, що відображають секреторно-екскреторну функцію привушних та підщелепних слинних залоз, в залежності від величин лікувальних активностей 131І [Mm, p]

Примітка: p1 - ризик похибки між контрольною групою і І групою, p2 - ризик похибки між І групою та ІІ групою, p3 - ризик похибки між ІІ групою та ІІІ групою.

- різниця вірогідна (p < 0,05).

З метою вивчення ступеня накопичення 131І в слинних залозах в залежності від інтенсивності накопичення 131І в ЗТЩЗ та його впливу на функціональний стан слинних залоз порівнювали дві групи хворих на ДРЩЗ. Першу групу складало 70 хворих після тиреоїдектомії до проведення РЙТ. До другої групи було включено 130 хворих після тиреоїдектомії та РЙТ.

Аналіз отриманих даних включав визначення локалізації вогнищ накопичення 131І в ділянках проекції слинних залоз та щитовидної залози, оцінку інтенсивності їх зображення, однорідності розподілу РФП й чіткості контурів вогнищ. Інтенсивність накопичення РФП в слинних залозах розраховували за коефіцієнтом накопичення РФП в слинних залозах (КН), який обчислювали як відношення кількості радіоактивних імпульсів зареєстрованих в слинних залозах до кількості імпульсів зареєстрованих в ЗТЩЗ.

За результатами аналізу отриманих даних у 70 хворих І групи при сцинтиграфії з131І в ділянці проекції щитовидної залози візуалізувалась ЗТЩЗ у вигляді вогнищ накопичення РФП різної інтенсивності. У 85 % першої групи, що мали ЗТЩЗ, в ділянці проекції щитовидної залози візуалізувались вогнища гіперфіксації РФП з чіткими контурами. Звертає на себе увагу той факт, що при сцинтиграфії з 131І не завжди візуалізувалось симетричне накопичення РФП у всіх слинних залозах. В даній групі хворих слабке накопичення РФП без чітких контурів виявлялось в лівій привушній у 28 хворих, правій привушній - 12 хворих, лівій підщелепній - 11, правій підщелепній - 9 хворих. КН у цих пацієнтів коливався в межах від 0,1 до 0,55. У інших 15 % хворих цієї групи в ділянці проекції щитовидної залози візуалізувалось слабке накопичення РФП в ЗТЩЗ без чітких контурів. В ділянці проекції слинних залоз (лівій привушній у 3 хворих, правій привушній - 2 хворих, лівій підщелепній - 1, правій підщелепній - 3, обох підщелепних - 1 хворий) спостерігались вогнища гіперфіксації РФП, що мали чіткі контури. Слід зазначити, що КН у цих хворих коливався в межах 0,55-1,2.

У 36 % пацієнтів ІІ групи при сцинтиграфії в проекції ложа щитовидної залози візуалізувалось слабке накопичення РФП. В ділянці проекції слинних залоз (лівій привушній у 9 хворих, правій привушній - 15 хворих, обох привушних - 5, лівій підщелепній - 12, правій підщелепній - 6, обох підщелепних - 1 хворий) були виявлені вогнища підвищеного накопичення РФП з чіткими контурами. КН у цих хворих коливався в межах 0,8-1,6. У інших 64 % пацієнтів ІІ групи в ділянці проекції щитовидної залози спостерігались лише сліди накопичення РФП в ложе щитовидної залози. В ділянці слинних залоз (лівій привушній у 19 хворих, правій привушній - 22 хворих, обох привушних - 7, лівій підщелепній - 11, правій підщелепній - 10, обох підщелепних - 3 хворих) спостерігались вогнища підвищеного накопичення РФП. Рівень КН коливався в межах 1,0-1,8.

В І групі хворих встановлено зворотній вірогідний кореляційний звязок між ступенем інтенсивності накопичення РФП в слинних залозах та зростанням інтенсивності накопичення в ЗТЩЗ (r = - 0,835; p < 0,01), в ІІ групі - зворотній вірогідний кореляційний звязок між ступенем інтенсивності накопичення РФП в слинних залозах та зниженням інтенсивності накопичення РФП в ЗТЩЗ (r = - 0,910; p < 0,01).

Досліджено ступінь змін функціональної активності слинних залоз в залежності від обєму залишкової тканини хворих до РЙТ. За результатами дослідження, величини обєму ЗТЩЗ у хворих до проведення РЙТ коливались в межах від 1,6 0,1 см3 до 7,8 0,2 см3.

Встановлено вірогідний позитивний кореляційний звязок між об'ємом ЗТЩЗ до РЙТ та зниженням показників Кк привушних (правої: r = 0,845; p < 0,01; лівої: r = 0,760; p < 0,01) та підщелепних (правої: r = 0,824; p < 0,01; лівої: r = 0,775; p < 0,01) слинних залоз, а також К% привушних (правої: r = 0,885; p < 0,01; лівої: r = 0,810; p < 0,01) та підщелепних слинних залоз (правої: r = 0,825; p < 0,01; лівої: r = 0,790; p < 0,01), відповідно, після РЙТ.

Спостерігали також вірогідне зниження цих коефіцієнтів по відношенню до вихідних даних цих же хворих (табл. 3).

Таблиця 3. Порівняльна характеристика показників (Кк та К%), що відображають секреторно-екскреторну функцію привушних та підщелепних слинних залоз хворих на ДРЩЗ до та після проведення РЙТ [Mm, p]

Примітка: - різниця вірогідна (p < 0,05).

Таким чином, чим менше обєм ЗТЩЗ до РЙТ, тим більше страждає функція слинних залоз хворих після РЙТ. Це пов'язано з тим, що при малих об'ємах ЗТЩЗ або при її відсутності, більша частка активності йоду надходить в слинні залози, що приводить до їх радіаційного ураження.

При різних обємах ЗТЩЗ може бути також різною і поглинута доза в ЗТЩЗ. Тому доцільним було визначити ступінь радіаційного ураження слинних залоз в залежності від поглинутої дози в ЗТЩЗ. За результатами дослідження, величини поглинутих доз в ЗТЩЗ від діагностичних активностей 131І - 74 МБк, коливались в межах від 1,80,14 до 9,20,12 Гр.

Встановлено вірогідний позитивний кореляційний звязок між поглинутою дозою в ЗТЩЗ до РЙТ та зниженням показників Кк привушних (правої: r = 0,715; p < 0,01; лівої: r = 0,690; p < 0,01) та підщелепних (правої: r = 0,805; p < 0,01; лівої: r = 0,795; p < 0,01) слинних залоз, а також К% привушних (правої: r = 0,845; p < 0,01; лівої: r = 0,860; p < 0,01) та підщелепних слинних залоз (правої: r = 0,875; p < 0,01; лівої: r = 0,815; p < 0,01), відповідно, після РЙТ.

Таким чином, чим менше величини поглинутих доз в ЗТЩЗ, тим більше страждає функція слинних залоз хворих на ДРЩЗ після РЙТ.

З метою вивчення впливу лимонного соку на функцію слинних залоз під час проведення РЙТ було обстежено 90 хворих на ДРЩЗ. Порівнювалось дві групи хворих: хворі, які після отримання лікувальної активності 131І, починаючи з першої доби, смоктали лимон (І група), та хворі, які не використовували лимон взагалі (ІІ група).

На другу добу після прийому 131І 56 % пацієнтів першої групи та 64 % пацієнтів другої групи відмічали біль в ділянці слинних залоз, сухість в порожнині роту, утруднення жування та ковтання твердої їжі. У 24 % хворих першої групи та 35 % хворих другої групи об'єктивно спостерігали припухлість в області проекції слинних залоз. Ці явища продовжувались на протязі 2-4 діб у 91 % хворих першої групи та у 60 % хворих другої групи та зникали на момент виписки хворих з клініки (5-7 доба). Таким чином, клінічні симптоми ураження слинних залоз зустрічались рідше у тих хворих, які після проведення РЙТ постійно вживали лимон.

Але слід зазначити, що з одного боку постійне смоктання лимону здійснити практично неможливо, а з другого боку це, напевне, приводить до зниження порогу чутливості слинних залоз до лимонного соку. Тому пошук шляхів профілактичних заходів променевих ушкоджень слинних залоз під впливом РЙТ, повинен тривати.

З 1-2 доби після РЙТ хворим на ДРЩЗ доцільно використовувати речовини, що посилюють слиновиділення та сприяють більш швидкому виведенню радіоактивної слини з слинних залоз (лимон, аскорбінова кислота), фармакологічні препарати (пілокарпін).

Не виключено, що хворим слід призначати вживання великої кількості рідини, починаючи з першої доби після РЙТ, що сприятиме більш швидкому вимиванню 131І не тільки з сечею з сечового міхура, а також з протоків слинних залоз, що запобігатиме їх радіаційному ураженню і покращенню якості життя.

Відомо, що для лікування ДРЩЗ призначаються так звані емпіричні активності 131І. З метою абляції ЗТЩЗ необхідно призначати хворим на ДРЩЗ адекватні лікувальні активності 131І, враховуючі обєм тиреоїдного залишку та поглинуту дозу в ЗТЩЗ. Призначення надмірних активностей 131І недоцільне у звязку з існуванням порогу активностей радіоактивного йоду, вище за який 131І не викликає терапевтичного ефекту, а також у звязку з ураженням внутрішньодолькового епітелію слинних залоз, що приводить до порушення їх функції.

радіойодотерапія слинний щитовидний

Висновки

В 1-2 добу після прийому лікувальних активностей 131I у хворих на ДРЩЗ спостерігаються явища сіалоаденіту: біль в ділянці слинних залоз (70 %), сухість в порожнині роту та утруднення жування та ковтання твердої їжі (68 %), припухлість в області проекції слинних залоз (33 %). Ці явища продовжуються на протязі 2-4 діб та зникають на 5-7 добу у 90 % хворих.

Динамічна сіалосцинтиграфія з 99mTc-пертехнетатом є обєктивним функціональним методом діагностики уражень слинних залоз хворих на ДРЩЗ під впливом РЙТ, при умові кількісної та якісної оцінки показників сіалосцинтиграм.

Найбільш діагностично значущими показниками кількісної оцінки функції слинних залоз є коефіцієнт концентрації та коефіцієнт виділення. Тільки ці показники дозволяють виявити залежність функціонального стану слинних залоз від віку пацієнтів, строку, що минув після РЙТ, величин лікувальних активностей 131I, об'єму ЗТЩЗ та поглинутої дози в залишку щитовидної залози.

Величина лікувальної активності 131I суттєво впливає на функціональний стан слинних залоз хворих на ДРЩЗ. Чим вище лікувальні активності 131I, що застосовуються з метою радіойодоабляції ЗТЩЗ, тим більше страждає секреторно-екскреторна функція слинних залоз хворих на ДРЩЗ.

Ступінь змін функціонального стану слинних залоз хворих на ДРЩЗ залежить від обєму ЗТЩЗ. Чим менше обєм ЗТЩЗ до РЙТ тим більше радіаційне ураження слинних залоз після РЙТ, при умові однакових величин лікувальних активностей 131І.

Вираженість змін функціонального стану слинних залоз хворих на ДРЩЗ перебуває у зворотній залежності від поглинутої дози в ЗТЩЗ. Чим менше величини поглинутих доз в ЗТЩЗ до РЙТ за даними діагностичної сцинтиграфії з 131І, тим більше радіаційне ураження слинних залоз після РЙТ. Величина поглинутої дози в ЗТЩЗ посередньо відбиває поглинуту дозу в слинних залозах.

Одним з профілактичних засобів радіаційного ураження слинних залоз під час проведення РЙТ є призначення стимуляторів слиновиділення в 1-2 добу після прийому терапевтичних активностей 131І, що знижує клінічні прояви радіаційного сіалоаденіта. Однак основним профілактичним засобом є підбір адекватної лікувальної активності 131І, з урахуванням обєму ЗТЩЗ та інших складових, що визначають поглинуту дозу в ЗТЩЗ.

Література

1. Король П.А. Возможное значение сиалосцинтиграфии в выявлении побочного действия радиойодтерапии на слюнные железы больных дифференцированным раком щитовидной железы // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наукових робіт Асоціації радіологів України. - Київ, 2002. - Вип. 11. - С. 54-64.

2. Король П.О., Синюта Б.Ф. Кількісна оцінка показників сіалосцинтиграфії в дослідженні порушення функції слинних залоз хворих на диференційований рак щитоподібної залози // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. Шупика. - Київ, 2002. - Вип. 11. - С. 305-309.

3. Шишкина В.В., Чеботарева Э.Д., Козак О.В., Король П.А., Саган Д.Л. Эффективность радиойодтерапии дифференцированного рака щитовидной железы у лиц среднего и пожилого возраста // Злоякісні новоутворення: Зб. наукових робіт. - Київ, 2002. - Вип 4. - С. 96-97.

4. Особистий внесок дисертанта полягає у виконанні діагностичної та післятерапевтичної сцинтиграфії хворих на ДРЩЗ середнього і похилого віку.

5. Король П.А. Влияние сроков проведения сиалосцинтиграфии после радиойодтерапии на показатели функции слюнных желез больных дифференцированными формами рака щитовидной железы // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наукових робіт Асоціації радіологів України. - Київ, 2002. - Вип. 14. - С. 46-52.

6. Король П.О. Застосування сцинтиграфії з 99mTc-тетрофосміном в дослідженні метастазів у хворих на диференційований рак щитоподібної залози // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наукових робіт Асоціації радіологів України. - Київ, 2003. - Вип. 15. - С. 142-143.

Размещено на Allbest.ru