Роль дисбактеріозу товстої кишки при ускладненій виразковій хворобі та обґрунтування диференційованого відновного лікування хворих різного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

НОВИЦЬКА ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК: 616.345-008.97-06:616.33/342-002.44-078-08

РОЛЬ ДИСБАКТЕРІОЗУ ТОВСТОЇ КИШКИ ПРИ УСКЛАДНЕНІЙ ВИРАЗКОВІЙ ХВОРОБІ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ВІДНОВНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ РІЗНОГО ВІКУ

14.01.02 - внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Івано-Франківськ - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Буковинській державній медичній академії МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор

Коломоєць Михайло Юрійович, Буковинська державна медична академія МОЗ України, кафедра госпітальної терапії та клінічної фармакології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Міщук Василь Григорович Базовий гастроентерологічний санаторій “Дністер” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, м. Моршин, Львівська область, головний лікар доктор медичних наук,

професор

Катеренчук Іван Петрович

Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, кафедра госпітальної терапії, завідувач кафедри

Провідна установа: Інститут терапії АМН України, відділ гастроентерології, м. Харків

Захист дисертації відбудеться “ 6 “ лютого ” 2004 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 Івано-Франківської державної медичної академії (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Івано-Франківської державної медичної академії за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька 7.

Автореферат розісланий “_6 _” січня 2004 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01

доктор медичних наук, професор Оринчак М.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

кишка товстий дисбактеріоз ліпіди

Актуальність теми. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (ВХШ та ДПК) - залишається важливою медичною та соціально-економічною проблемою сучасного суспільства як на Україні, так і за її межами (П.Я. Григор'єв, 2000; В.Г. Передерій, 1997; О.Я. Бабак, Г.Д. Фадеенко, 2001; Н.В. Харченко, 2000; Halliwell B., 1995). Рецидивування виразки спостерігається у 91% випадків, а частота небезпечних ускладнень, які потребують оперативного втручання становить біля 15% (М.В. Голубчиков, 2000). Ризик виникнення рецидиву виразки після селективної проксимальної ваготомії коливається від 3,5% до 25% та вище (П.Я. Григор'єв, 2000). Висока частота (32%) прориву виразки ДПК з розвитком летальних наслідків (в середньому до 10%) обумовлені не лише важкістю перебігу, але й недостатністю передопераційної підготовки, післяопераційного лікування хворих, без врахування окремих патологічних факторів (В.И. Десятерик и соавт., 2003). Все вищенаведене свідчить про безсумнівну актуальність проблеми ускладненої ВХ в сучасній гастроентерології та медицині (А.С. Свінціцький, 2002).

Виникнення виразки спричинюється евакуаторно-моторними розладами, невідповідністю факторів кислотно-пептичної агресії шлункового соку та захисними можливостями слизової оболонки, імунними зрушеннями, дисбалансом гастроінтестінальних поліпептидів, порушенням білково-синтетичних процесів та посиленням пероксидації фосфоліпідів клітинних та судинних мембран, порушенням реологічних та коагуляційних властивостей крові (М.Ю. Коломоєць, 1998; О.Л. Рак, 1998; Фартушняк Л.В., 2000). До рецидивування виразки можуть призводити наявність супутньої патології кишечника (О.Э. Абатуров и соавт., 2003; О.В. Андрусяк та співав., 1995). Дисфункції в мікробіоценозі кишок сприяють виникненню рецидивів та формуванню хронічного перебігу гастродуоденальної патології (О.Я. Бабак, 2000). Крім того, зміни мікробіоценозу товстої кишки тільки поглиблюються під впливом антибактеріальної терапії, яка є обов'язковим компонентом лікувальних комплексів Helicobacter pylori-асоційованої виразкової хвороби (В.Е. Артамонов и соавт., 2001; С.Л.Няньковский, О.С. Іваненко, 2002). Стимулюючи та підтримуючи процеси неконтрольованого підсилення перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), Helicobacter pylori (Нр), опосередковано призводить до запальних та деструктивних процесів слизової оболонки шлунка та ДПК, до порушення еубіозу кишечника, ступінь якого зростає внаслідок ерадикаційної терапії (Л.П. Григор'єв, 1998; А.С. Логинов и соавт., 1999; Є.М. Нейко, О.І. Бабенко, 2001).

Дослідженням патогенетичної ролі дисбактеріозу товстої кишки (ДТК) в рецидивуванні ВХ присвячено чимало робіт (О.В. Андрусяк, 1997; И.И. Дегтярева и соавт., 2000; Є.М. Нейко, О.І. Бабенко, 2002). Разом з тим відсутні роботи присвячені комплексному вивченню ролі дисбактеріозу товстої кишки при ВХ, яка ускладнена пенетрацією, перфорацією, стенозом та досвіду застосування при цих станах антигомотоксичних препаратів. Досі не визначені механізми компенсації порушень ПОЛ, декомпенсації системи антиоксидантного захисту (АОЗ) при ускладненій ВХ в залежності від характеру ускладнення, ступеня дисбактеріозу товстої кишки, ступеня хелікобактеріозу, віку хворих Вищезазначене дає підстави зробити висновок про актуальність теми нашого дослідження.

Вивчення наведених змін відкриває можливість розробки нових підходів у вивченні патогенезу ускладненої ВХ та можливостей медикаментозної корекції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології Буковинської державної медичної академії “Стан системи гемостазу та метаболічні зміни при деяких захворюваннях внутрішніх органів і патогенетичне обґрунтування диференційованого лікування хворих різного віку” (УДК 616-005.1-08+616.1/.4-092-08 ІН 25.01.0001.94 № держреєстрації 0196U006738). Здобувач є одним із співвиконавців зазначеної НДР.

Мета дослідження: встановити роль дисбактеріозу товстої кишки, інтенсифікації процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, особливостей декомпенсації функціонування захисних протирадикальних систем у виникненні ускладнень ВХ у хворих різного віку, розробити засоби адекватної медикаментозної корекції виявлених порушень та методику диференційованого лікування в залежності від ступеня важкості дисбактеріозу товстої кишки та віку хворих.

Задачі дослідження:

1. Визначити патогенетичну роль дисбактеріозу товстої кишки при виразковій хворобі з різними ускладненнями.

2. Дослідити ступінь дисбактеріозу кишечника при виразковій хворобі в залежності від виду ускладнень (пенетрації, перфорації, стенозу) та віку хворих.

3. Проаналізувати інтенсивність вільнорадикального окиснення ліпідів при виразковій хворобі в залежності від характеру ускладнення, від ступеня та характеру дисбактеріозу товстої кишки.

4. Вивчити особливості декомпенсації функціонування захисної системи глутатіону при виразковій хворобі з ускладненнями в залежності від характеру ускладнення та ступеня дисбактеріозу кишечника.

5. Вивчити та встановити можливий взаємозв'язок між інтенсивністю процесів пероксидації та ступенем дисбактеріозу кишечника при ускладненій ВХ.

6. Розробити патогенетично обґрунтовану оптимальну терапію хворих на ВХ з ускладненнями в залежності від ступеня та характеру дисбактеріозу товстої кишки, віку хворих.

Об'єкт дослідження. Хворі на виразкову хворобу, яка ускладнена пенетрацією, перфорацією, стенозом, хворі на виразкову хворобу без ускладнень.

Предмет дослідження. Параметри інтенсивності процесів пероксидного окиснення ліпідів, протиоксидантної системи захисту (глутатіонової ланки), видовий склад та популяційний рівень мікрофлори товстої кишки у хворих на виразкову хворобу, яка ускладнена пенетрацією, перфорацією, стенозом, в залежності від виду ускладнення та віку в процесі лікування антигомотоксичними препаратами (Mucosa compositum та Ubіchinon compositum).

Методи дослідження. Клінічні (опитування, фізичне обстеження), біохімічні показники вмісту в крові відновленого глутатіону (ВГ), малонового альдегіду (МА), активності глутатіонпероксидази (ГП), глутатіонтрансферази (ГТ), глутатіонредуктази (ГР), глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ), цинк-мідь-супероксиддисмутази (СОД), мікробіологічні дослідження (визначення видового та популяційного рівня порожнинної та мукозної мікрофлори товстої кишки), ендоскопічні (фіброезофагогастродуоденоскопія), морфологічні (визначення Нр), сонографічні (УЗД органів черевної порожнини), рентгенологічні (рентгеноконтрастне дослідження шлунка, оглядова рентгенографія черевної порожнини).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчена патогенетична роль дисбактеріозу кишечника в розвитку ускладнень ВХ. Виявлено особливості змін мікробного пейзажу вмісту товстої кишки в залежності від виду ускладнень: при пенетрації - зниження популяційного рівня біфідобактерій в 3,5 рази, лактобактерій - в 4 рази; при стенозі - біфідобактерій - в 4,3 рази, лактобактерій - в 2,8 рази; при перфорації - біфідобактерій - в 6 разів, лактобактерій - в 3,5 рази, порівняно з показниками у практично здорових осіб. Спостерігається контамінація порожнини товстої кишки бактеріями, які відсутні у практично здорових осіб: ентеропатогенними, гемолітичними ешерихіями, популяційний рівень яких досягає високих показників; збільшення популяційного рівня умовно- патогенних бактерій, порівняно з показниками хворих на ВХ без ускладнень: при пенетрації - цитробактеру в 8,8 рази, гафній - в 4 рази; при стенозі - превотел - в 3 рази, цитробактеру - в 6,6 рази, появою гемолітичного ентерококу; при перфорації: цитробактеру - в 6 рази, ентеробактеру - в 3,5 рази, появою гемолітичного ентерококу.

Встановлено пряму кореляційну залежність між інтенсивністю процесів ПОЛ та ступенем важкості дисбактеріозу кишечника: чим більше вміст в крові малонового альдегіду, тим більший ступінь дисбактеріозу товстої кишки.

Доведено, що антигомотоксичні препарати Mucosa compositum і Ubіchinon compositum сприяють зростанню популяційного рівня біфідумбактерій, лактобактерій на фоні зниження кількості ентеропатогенних, гемолітичних ешерихій, умовно-патогенних бактерій та підсиленню АОС захисту, зокрема, глутатіонової ланки, та зниженню інтенсивності процесів ПОЛ.

Практичне значення отриманих результатів. Комплексне дослідження видових та кількісних показників мікробного пейзажу товстої кишки у співвідношенні з показниками ПОЛ та станом АОЗ на різних етапах захворювання дозволило розширити уявлення про деякі патогенетичні особливості рецидивування ВХ та виникнення її ускладнень у залежності від віку хворих, а також про механізми компенсації та декомпенсації функціонування захисних факторів, що забезпечують резистентність слизової оболонки шлунка та ДПК. На основі виявлених видів дисбактеріозу: ешерихіозного та змішаного, обґрунтовано доцільність диференційованої корекції порушень мікробіоценозу товстої кишки та функціонування захисної глутатіонової системи в залежності від виду ускладнень та з урахуванням ступеня й виду дисбактеріозу кишечника.

Впровадження результатів дослідження в практику лікувально-діагностичних закладів розширить можливості діагностики та медикаментозної корекції змін мікробного пейзажу товстої кишки у хворих на ВХ, яка ускладнена пенетрацією, стенозом, перфорацією в залежності від віку пацієнтів. Виявлені зміни в мікробному пейзажі товстої кишки дозволяють точніше прогнозувати рецидиви та важкість перебігу ВХ, здійснювати патогенетично обґрунтовану терапію і контролювати її ефективність в післяопераційному періоді, та скоротити термін перебування хворого у стаціонарі.

Впровадження результатів дослідження. Результати досліджень впроваджені в практику лікувально-профілактичних установ Чернівецької області (лікарні швидкої медичної допомоги, госпіталю ветеранів Великої Вітчизняної війни, Новоселицької центральної районної лікарні), Рівненської області (м. Рівне, в/ч А1446), Івано-Франківської області (гастроентерологічне відділення обласної клінічної лікарні), Тернопільської області (гастроентерологічне відділення Тернопільської медичної академії); в педагогічний процес кафедр госпітальної терапії та клінічної фармакології, госпітальної хірургії Буковинської державної медичної академії, кафедри терапії і сімейної медицини Тернопільської державної медичної академії.

Особистий внесок пошукувача. Дисертація є самостійною науковою працею здобувача. Автор самостійно здійснила патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури з обраної проблеми, провела підбір та клініко-інструментальне, біохімічне обстеження хворих, статистичну обробку та теоретичне узагальнення отриманих результатів роботи, формулювання висновків і практичних рекомендацій.

Підготувала до друку статті, оформила дисертаційну роботу, узгодивши всі положення з науковим керівником. В наукових розробках, що опубліковані у співавторстві, дисертантом самостійно зібраний матеріал, здійснено огляд літератури за темою роботи, проведено статистичну обробку даних, зроблено узагальнення та висновки.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота апробована на 79-82 підсумкових наукових конференціях співробітників Буковинської державної медичної академії (1998-2002). Основні положення дисертаційної роботи було висвітлено на засіданнях Чернівецької обласної асоціації терапевтів ім. В.Х.Василенка (2000-2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми мікроциркуляції та гемостазу при патології внутрішніх органів” (Чернівці, 2002), науково-практичному симпозіумі “Актуальні питання лікування та профілактики захворювань органів травлення антигомотоксичними препаратами (м. Київ, 2003), міжнародній конференції “Актуальність в гастроентерології: аспекти терапевтичні і хірургічні” (Кишинів, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 робіт, з них 3 статті у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 5 - у матеріалах конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 131 сторінці машинопису та включає вступ, огляд літератури, опис матеріалів і методів дослідження, 2 розділи власних досліджень, аналіз і узагальнення результатів, висновки, практичні рекомендації, список використаних джерел. Останній містить 306 найменувань, з них 170 - кирилицею та 136 - латиною. Дисертація ілюстрована 38 таблицями, 4 рисунками, 5 мікрофотографіями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. З 1997 по 2002 роки проведені дослідження у 141 хворого на ускладнену ВХ (чоловіків - 128 (90,78%) і жінок - 13 (9,22%)) та 35 хворих на ВХ без ускладнень (чоловіків - 27, жінок - 8) та 28 практично здорових осіб (чоловіків - 24, жінок - 4). Середній вік обстежених 48±19,58 років.

Основну групу складали особи зрілого віку 58,86%, похилого віку - 41,13%. У більшості хворих на момент розвитку ускладнень був відсутній виразковий анамнез - 24,82%, тривалість захворювання більше 5 років визначена у 75,18% пацієнтів. У 33 пацієнтів виявлена ВХШ, у 108 - ВХ ДПК. Серед ускладнень: пенетрація виразки становить 30,49%, стеноз воротаря - 24,82%, перфорація виразки - 44,68%.

Обстеження, лікування та динамічне спостереження за хворими здійснювалось в умовах І, ІІ хірургічних та гастроентерологічного відділень лікарні швидкої медичної допомоги міста Чернівці.

Спостереження проводилось на різних етапах медичної реабілітації: до оперативного втручання, через 10 та 30 днів від початку лікування - стаціонар (хірургічне, гастроентерологічне відділення). Клінічне обстеження включало збір скарг, анамнезу, оцінку клінічних симптомів, лабораторно-інструментальну діагностику ВХ. Дослідження слизової оболонки гастродуоденальної зони проводили за допомогою гастрофібороскопу фірми “Оlympus” (Японія) за загальноприйнятими методиками. Для ультразвукового дослідження внутрішніх органів використовували апарати фірми “Aloka”, “Siemens”. Кислотоутворюючу функцію шлунка вивчали шляхом внутрішньошлункової РН-метрії за методом Чорнобровим (1999).

Для виконання біохімічних досліджень кров у хворих брали з ліктьової вени вранці натщесерце. Як стабілізатор крові використовували гепарін.

Вміст в крові відновленого глутатіону (ВГ) визначали титраційним методом за О.В.Травіною в модифікації І.Ф.Мещишена, І.В.Петрової (1983), малонового адьдегіду (МА) без ініціації, а також з ініціацією НАДФН, аскорбіновою кислотою і Fe) за Ю.А.Владимировим, О.І.Арчаковим (1972). Активність ферментів в крові вивчали: глутатіонредуктази і глутатіонпероксидази за І.Ф.Мещишеним (1982), глутатіон-S-трансферази (ГТ) - за І.Ф.Мещишеним (1987), глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ) за A.Kornberg, B.L.Horeker (1955) в модифікації Ю.Л.Захарїна (1967), мідь/цинк супероксиддисмутази (СОД) за R.Fried (1975). Активність ферментів сироватки крові розраховували на 1г гемоглобіну (Не).

Встановлення ступеня кишкового дисбактеріозу проводили на основі мікробіологічного дослідження хворих на ВХ шляхом визначення видового складу та популяційного рівня мікрофлори вмісту товстої кишки у відповідності з методичними рекомендаціями за класифікацією І.Б.Куваєвою, К.С. Ладодо із змінами та доповненнями М.Ю. Коломойця, Сидорчука І.Й, Андрусяка О.В. (1998). Розраховували частоту виявлення і кількість колонійутворюючих клітин в 1г випорожнень аутохтонних і аллохтонних мікроорганізмів за модифікованими методиками М.Е.Микельсаара, А.А.Ленцнера (1988), T.Mitsuoka (1980).

Для виділення бактерій використовували селективні середовища і методи, описані в керівництвах В.І.Покровського із співавт. (1985), В.Mirelis et al. (1986) для виділення та ідентифікації бактерій.

Забір випорожнень з метою вивчення мікрофлори порожнинного вмісту товстої кишки проводився у стерильних умовах. Наважку (0,1г) вносили в стерильну пробірку та додавали десятикратний об'єм (розведення 1:10) стерильного ізотонічного 0,85% розчину хлориду натрію, суміш ретельно розтирали скляною паличкою до утворення гомогенної маси. Проводили підготовку серійних десятикратних розведень в стерильному ізотонічному розчині хлориду натрію від 10-2 до 10-11. Із кожної пробірки здійснювали посів 0,1 мл утвореної суміші на щільне поживне середовище. Потім проводилось визначення колонійутворюючих мікроорганізмів у 1г випорожнень із зазначених розведень.

Через 5-7, інколи 14 діб культивування при оптимальній температурі у стаціонарному анаеростаті (СО2-incubator T125 ASSAB medicin AB Stockholm, Sweden) проводилось підрахування кількості анаеробних бактерій, які виростали на поживних середовищах.

Кількість аеробних та анаеробних мікроорганізмів визначали за кількістю життєздатних колонійутворюючих мікробів і виражали в lg КУО/г.

Підрахування кількості аеробних мікроорганізмів проводили через 2 доби.

На середовищах Ендо, Левіна, Плоскірєва проводили підрахунок зростаючих колоній ентеробактерій, на молочно-сольовому м'ясопептонному агарі - стафілококів, на м'ясопептонному агарі - для визначення кількості псевдомонад, на щільному середовищі Сабуро - для визначення кількості дріжджоподібних грибів.

Визначення популяційного рівня бактероїдів, пептококів, пептострептококів, клостридій, протеїв та лактобактерій проводилось за методом М.Е. Микельсаара, А.А.Ленцнера із використанням для культивування стаціонарного анаеростата.

Використовувалось також середовище Бактофак (“Гидробиоз”, Россия) для культивування і виділення біфідобактерій. В середовище додатково вносили азід натрію з розрахунку 100мг/л середовища під час виділення біфідобактерій із випорожнень.

Ідентифікацію виділених мікроорганізмів здійснювали за морфологічними, тинкторіальними, культуральними та біохімічними властивостями (1997).

Мікроекологічні показники визначали за методом М.Бигона, Дж. Харпера та К.Таусенда (1989).

За допомогою діагностичних еталонних сироваток у реакції аглютинації проводилась серологічна ідентифікація патогенних ешерихій.

За допомогою методу W.Ewing (1972) із використанням 30 основних тестів, рекомендованих Міжнародним підкомітетом з ентеробактерій (1985) ідентифікували ентеробактерії. В окремих випадках використовували також систему АРІ-20Е (Франція), мікроентеротест 1 та 2 для диференціації бактерій кишкової групи.

У хворих, яким була здійснена ФГДС з метою виявлення Hp із незмінених на око ділянок слизової оболонки антрального відділу шлунка були взяті по 2 біоптати слизової оболонки. Біоптати фіксували у 10%-му забуференому за Ліллі формаліні протягом 48 годин, після чого зневоднювали у висхідній батареї етанолу, проводили через хлороформ і заливали у парафін. На санному мікротомі робили гістологічні зрізи товщиною 5-6 мкм. Після депарафінізації гістологічні зрізи фарбували за А.И.Аруин (1998). Гістологічні препарати вивчали з використанням імерсійного об'єктиву х90, компенсаційних окулярів х7 з бінокулярною насадкою, яка має власне збільшення х1,5. Таким чином, використовувалося збільшення у 945 разів, що є достатнім для ідентифікації бактерій типу Hp у мікропрепаратах. Окуляри були оснащені круглим обмежувачем поля зору, так, що при збільшенні поле зору мікроскопа відповідало 251 мкм2 площі гістологічного зрізу.

В таких полях зору підраховували всі об'єкти, які за їх характеристиками відповідали морфології Hp, в т.ч. включаючи кокоподібні форми, які могли бути атиповими варіантами Hp або поперечними розрізами цих бактерій. Кількість полів зору варіювало від 8 до 24 в кожному біоптаті залежно від ступеня розкиду у кількості мікробних тіл по полям зору. Після 8 обов'язкових полів зору обраховувалася точність оцінки середньої арифметичної (в процентах). Кількість полів зору вважалася достатньою, якщо точність оцінки середньої арифметичної не перевищувала 5% (1998). Відсутність Hp у хворих констатували тільки на підставі вивчення не менше 25 полів зору в кожному біоптаті. Потім обраховували середню арифметичну кількості мікробних тіл Hp в полі зору для кожного хворого. Такий показник є параметричним, він розподілявся за нормальною функцією (згідно критеріїв Хана-Шапіро та Лілліефорса) і тому оброблявся параметричними методами статистики з використанням двостороннього критерію Стьюдента для рівних дисперсій. Оскільки серед практично здорових лише у 2 осіб з 15 був визначений Hp, то порівняння з цією малочисельною групою дослідження проводилися з використанням непараметричного критерію Wilcoxon і трактувалися з відповідним запасом надійності, відхиляючи “нульову гіпотезу” лише при p<0,01.

Для реалізації поставленої мети хворі були поділені на групи. Хворі контрольної групи отримували базисну терапію, яка включала дієтичне харчування, інфузії глюкози, фізрозчину, амоксицилін, кларитроміцин, квамател, вітаміни групи В, С. Хворі основної групи окрім базисної терапії отримували ін'єкції Mucosa compositum та Ubichinon compositum. Хворі зрілого віку з дисбактеріозом товстої кишки ІІ ступеня отримували Mucosa compositum 1-й тиждень 1 раз у 2 дні, в/м; 2-й тиждень - 2 рази на тиждень, 3-4-й тиждень 1 раз на тиждень. Ubichinon compositum призначався хворим зрілого віку з дисбактеріозом товстої кишки ІІІ ступеню та хворим похилого віку в/м 3 рази на тиждень протягом 1 тижня 1 раз у 2 дні, потім 2 тиждень - 2 рази на тиждень, 3-4 тиждень - 1 раз на тиждень.

Статистичну обробку отриманих результатів дослідження здійснювали за спеціальними програмами адаптованими для медичного опрацювання результатів з використанням пакетів прикладних програм для статистичного опрацювання медичної інформації. Визначали вірогідність розходжень за допомогою критерію Ст'юдента, розходження приймали як вірогідні при р<0,05. Використовували також кореляційний аналіз із розрахунком коефіцієнта кореляції та його вірогідності за методом Фішера.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Аналіз результатів вивчення видового та кількісного складу мікроорганізмів вмісту порожнини товстої кишки при ВХ ускладненого перебігу свідчить, що у 100% хворих виявлено дисбактеріоз товстої кишки: у 39,06% - ІІ ступеня, у 60,94% - ІІІ ступеня. В залежності від якісного складу мікрофлори товстої кишки у хворих на ускладнену ВХ визначений ешерихіозний дисбактеріоз товстої кишки (у 23,44% хворих) та змішаний (у 65,63% пацієнтів).

Аналізуючи результати вивчення видового складу та популяційного рівня мікрофлори порожнини товстої кишки у хворих на ускладнену ВХ свідчать про глибокі порушення мікроекології порожнини товстої кишки за рахунок елімінації або помітного зниження популяційного рівня анаеробних облігатних фізіологічно корисних біфідобактерій (при пенетрації - у 3,47 разів, стенозі - у 4,36 разів, при перфорації - у 5,87 разів (р<0,05) проти норми), що призводить до порушення компенсаторних механізмів та сприянню проникнення токсичних речовин із порожнини товстої кишки в кров. Суттєве зниження кількісних показників встановлено щодо лактобактерій (при пенетрацї - 5,8±0,44 (р<0,05), перфорації - 5,35±0,16 (р<0,05) та максимально виражене при стенозі 4,81±0,18 (р<0,05). Лактобактерії мають пряме відношення до системи місцевого та загального імунного захисту організму, що пов'язане з пептидогліканами та тейховими кислотами їх клітинних стінок, які є індукторами та імуномодуляторами, а також знижують активність в-глюкуронідази, які сприяють каталізу процесу перетворення проканцерогенів в канцерогени. Ці зміни призводять до зростання популяційного рівня факультативних умовно-патогенних мікроорганізмів (бактероїдів, клостридій, пептококу, протеїв, стафілококів, ентеробактеру, цитробактеру, дріжджоподібних грибів роду Candida та контамінації порожнини товстої кишки алохтонними патогенними ешерихіями (на 34,55%) (р<0,05), гемолітичними ешерихіями (у 2,8 рази) (р<0,05) у порівнянні з групою хворих на ВХ без ускладнень, та появою гемолітичних ентерококів.

Встановлено, що ВХШ та ДПК, яка ускладнена пенетрацією, стенозом, перфорацією, супроводжується глибокими змінами не тільки порожнинного вмісту, але й мукозної мікрофлори товстої кишки (поперечно-ободового відділу), які характерізуються елімінацією лактобактерій, вираженим дефіцитом біфідобактерій, ентерококів, та колонізацією слизової оболонки патогенними (3,81±0,16 lg КУО/г) та гемолітичними ешерихіями (3,31±0,07 lg КУО/г) й ентерококами (3,47±0,16 lg КУО/г), умовно-патогенними бактеріями роду Сlostridium (3,24±0,04 lg КУО/г), ентеробактером, пептококами (3,16±0,12 lg КУО/г), пептострептококами, стафілококами (5,98±0,07 lg КУО/г).

Відмічено тісний кореляційний зв'язок по частоті виявлення асоціацій умовно-патогенних мікроорганізмів залежно від частоти виявлення нормальних кількісних показників біфідумбактерій (r = +0,78, р<0,05).

Аналіз отриманих даних стану системи ПОЛ свідчить, про значне підсилення інтенсивності ПОЛ, і найбільш значні зміни відбуваються у хворих при ВХ, яка ускладнена пенетрацією та перфорацією, як у осіб зрілого віку, так і в похилому, відповідні показники перевищують норму (р<0,002). Що стосується стенозу воротаря, то при даному ускладненню вміст МА був достовірно вищим (р<0,05), ніж у здорових осіб, але не значно перевищував показники у пацієнтів на ВХ без ускладнень.

У групи хворих похилого віку звертає на себе увагу достовірне підвищення вмісту МА з ініціацією НАДФН2 порівняно з нормою на 24,60% (р<0,05). Слід відмітити, що у хворих на ускладнену ВХ обох вікових груп показники МА з ініціацією НАДФН2 та аскорбіновою кислотою вищі, ніж показники у хворих на ВХ без ускладнень, що свідчить про виснаження АОС, а саме дефіцит НАДФН2 та аскорбінової кислоти у даної категорії хворих.

Змінам інтенсивності процесів ПОЛ відповідало значне зниження активності захисної протирадикальної системи глутатіону. Встановлено найбільш значне зниження вмісту ВГ при ВХ, яка ускладнена пенетрацією і перфорацією, відповідний показник був достовірно (р<0,001) нижче норми, але вищим в порівнянні з вмістом ВГ при стенозі.

Активність ГП, ГТ, ГР при пенетрації, перфорації значно перевищували норму та показники у хворих на ВХ без ускладнень. Що стосується активності Г-6-ФДГ та СОД, то вони були достовірно нижчими (р<0,001) у порівнянні зі здоровими особами, але при пенетрації активність Г-6-ФДГ була нижчою на 20,93% у порівнянні з перфорацією, що свідчить про глибокі структурні зміни клітинних мембран, або це можна пояснити більш суттєвими ураженнями кількох органів, а саме ураженням слизової оболонки гастродуоденальної зони та органу, в який пенетрує виразка. Спостерігалось різке зниження активності СОД у хворих на ускладнену ВХ, найбільш виражене у пацієнтів з перфорацією та пенетрацією виразки - в 2,00 -2,06 разів, порівняно з віковою нормою, в той час як у хворих на стеноз - зниження активності СОД лише на 41,77%. Слід зазначити, що дані зміни були більш значними у пацієнтів похилого віку.

При аналізі показників вмісту МА (без ініціації) в залежності від ступеня дисбактеріозу товстої кишки визначено, що найбільш виражене підвищення, спостерігається у хворих зрілого віку на ускладнену ВХ із супутнім дисбактеріозом товстої кишки ІІІ ступеня, достовірно перевищуючи показники хворих на ВХ без ускладнень на 16,32% та групи здорових осіб у 2 рази. Вміст МА у хворих зрілого віку із супутнім дисбактеріозом ІІІ ступеня був достовірно вищим (р<0,05) у порівнянні із групою пацієнтів із дисбактеріозом ІІ ступеня. У хворих похилого віку виявлений тільки дисбактеріоз товстої кишки ІІІ ступеня і вміст МА був достовірно вищим у порівнянні з групою здорових осіб на 34,30% (р<0,05).

Отже, показники інтенсивності ПОЛ у деякій мірі можуть відображати ступінь вираженості супутнього дисбактеріозу товстої кишки у хворих на ВХ, яка ускладнена пенетрацію, стенозом, перфорацією.

Встановлено, що більш суттєві зміни процесів ПОЛ були найбільш вираженими (р<0,05) у хворих із супутнім змішаним дисбактеріозом товстої кишки ніж із ешерихіозним. У пацієнтів похилого віку рівень МА був достовірно вищим (р<0,05) в порівнянні з практично здоровими особами. Дані результати засвідчують більш значну патогенетичну роль змішаного дисбактеріозу товстої кишки та вікових особливостей в інтенсифікації цих процесів у порівнянні зі змінами дисбіозу кишечника окремими патогенними мікроорганізмами.

При аналізі співвідношення між кількісними показниками основних видів мікроорганізмів вмісту порожнини товстої кишки та процесами ПОЛ нами встановлено, що при ускладненій ВХ рівень МА в крові обернено пропорційний кількості біфідобактерій, лактобактерій та ешерихій (r = -0 ,44, р<0,05) і прямопропорційний росту ентеропатогенної кишкової палички (r=+0,55, р<0,01). Тобто, неконтрольоване підсилення процесів ПОЛ на фоні послаблення захисної глутатіонової ланки АОЗ є дестабілізуючим фактром, який призводить до розмноження ентеропатогенної і гемолітичної кишкової паличок та інших представників патогенної флори. І навпаки, компенсація підвищенного ПОЛ сприяє нормалізації мікроекології товстої кишки.

Враховуючи наявність у хворих супутнього дисбактеріозу товстої кишки ІІ та ІІІ ступеня, зростання процесів ПОЛ, пригнічення факторів АОЗ та Нр-інфекції доцільною є медикаментозна корекція виявлених порушень.

Отримані нами результати дозволяють вважати, що лікування хворих контрольної групи було недостатньо ефективним. Це, напевно, обумовлено інтенсифікацією процесів ПОЛ на тлі виснаження системи глутатіону, а також тим, що після ерадикаційної терапії поглиблюються дисбіотичні розлади кишечника. Все це створює передумови для низької активності репаративних процесів, порушення трофіки, що призводить до подальшого рецидивування захворювання.

Хворим основної групи з дисбактеріозом товстої кишки ІІ ступеня крім базисної терапії було призначено патогенетично обґрунтований комплексний препарат Mucosa compositum. Аналіз видового та популяційного рівня мікрофлори порожнини товстої кишки кожного пацієнта показав, що у 85,96% хворих був зафіксований стан еубіозу, проти 20,05% (р<0,05) хворих, які лікувалися традиційно.

Аналіз змін після проведеного лікування у хворих основної групи на ВХ, яка ускладнена пенетрацією доводять про покращення мікроекології товстої кишки, на відміну від групи хворих, що лікувалися традиційно (р<0,05). При цьому зростав відсоток хворих, у яких персистували біфідобактерії (80%), лактобактерії (100%), ентерококи (більше ніж в 2 рази). Разом з тим значно зменшилась відносна кількість пацієнтів у яких продовжували персистувати патогенні ешерихії до 10%. В основній групі настала деконтамінація превотел, пептострептококу, гафній, чого не було зафіксовано в контрольній групі (р<0,05). Аналогічні зміни були в основній групі хворих після лікування, перебіг ВХ яких ускладнився стенозом. У групи хворих на ВХ, яка ускладнена перфорацією після лікування, зросла кількість пацієнтів, у яких персистували автохтонні облігатні фізіологічно корисні анаеробні бактерії: біфідобактерії - у 84,21% хворих (р<0,05), лактобактерії - у 89,47% (р<0,05) та ентерококи - у 47,36% пацієнтів (р<0,05), щодо контрольної групи.

Виходячи з того, що у хворих на ускладнену ВХ з супутнім дисбактеріозом ІІІ ступеня зрілого віку супроводжувався значним підсиленням процесів ПОЛ та виснаженням системи глутатіону, в основній групі пацієнтам окрім препарату Mucosa compositum було додатково призначено Ubichinon compositum, який володіє антиоксидантними, детоксикаційними, репаративними та імуно-стимулюючими властивостями. Таку ж терапію отримували хворі похилого віку з супутнім дисбактеріозом товстої кишки ІІІ ступеня, яких було віднесено до основної групи.

Аналіз показників інтенсивності ПОЛ свідчить про виражену протирадикальну дію комплексної терапії в основній групі. Після лікування початково підвищений рівень МА знизився на 49,88% у хворих зрілого віку, на 30,1% - похилого віку, практично досягаючи вікової норми. В той же час, в контрольній групі рівень МА суттєво знижувався, однак не досягав норми (р<0,05). При цьому показники вмісту МА після лікування в обох групах хворих достовірно відрізнялися (р<0,05).

З наведених даних випливає, що лікувальний комплекс, який включає Mucosa compositum та Ubichinon compositum сприяє послабленню інтенсивності процесів ПОЛ. При цьому у хворих зрілого віку початково підвищені показники вмісту МА знижувалися більше, ніж у пацієнтів похилого віку. Вміст МА у хворих основної групи був нижчим у порівнянні з контрольною групою при пенетрації - на 25,92% (р<0,05), стенозі - на 49,42% (р<0,05), перфорації на 25,63% (р<0,05).

Змінам інтенсивності процесів ПОЛ відповідало значне зниження активності захисної системи АОЗ, що в першу чергу проявлялось різким зниженням вмісту в крові ВГ. Вміст ВГ в крові основної групи після лікування суттєво зростав: при ВХ, яка була ускладнена пенетрацією - на 15,55%, перфорацією - на 24,4%, стенозом - на 18,18%, досягаючи значень вікової норми, в той час, як у хворих контрольної групи на 6,81%, 7,14%, 1,61% (р<0,05) між показниками обох груп.

У хворих похилого віку, які лікувалися традиційно при стенозі воротаря вміст ВГ після лікування знизився на 8,2% (р<0,05), що свідчить про поглиблення процесів ПОЛ. В той же час в основній групі спостерігався значний приріст ВГ, який досягав значень практично здорових осіб (р<0,05).

У хворих на ускладнену ВХ активність ГП в контрольній групі після лікування зростала незначно, на відміну від основної групи: при пенетрації - на 35,61% (р<0,05), перфорації - на 18,92% (р<0,05), стенозі - на 17,97% (р<0,05).

У хворих на ускладнену ВХ похилого віку активність ГП в контрольній групі незначно відрізнялась від показників до лікування, тоді як у хворих основної групи спостерігалося значне зростання його активності (р<0,05).

Початково підвищена активність ГТ у хворих на ВХ з ускладненнями до початку лікування, була достовірно нижчою та досягала значень вікової норми в основній групі, чого не було зафіксовано в контрольній групі.

Активність ГР в крові у хворих зрілого віку контрольної групи після лікування була вище норми при пенетрації - на 25,99%, перфорації на 24,51%, стенозі - на 24,0% (р<0,05), проти показників основної групи, які досягали значень практично здорових осіб (р<0,05).

Активність Г-6-ФДГ у хворих, як основної, так і контрольної груп на всіх етапах спостереження була достовірно (р<0,05) нижчою в порівнянні з нормою та при лікуванні в основній групі достовірно підвищувалась по відношенню до початкових величин та показників контрольної групи (р<0,05), як у хворих зрілого так і похилого віку.

Таким чином, нами вперше вдалося клініко-патогенетично довести доцільність застосування Mucosa compositum, Ubichinon compositum у хворих на ВХ, яка ускладнена пенетрацією, перфорацією, стенозом із супутнім дисбактеріозом товстої кишки і обґрунтувати можливість та послідовність їх використання, що дозволяє покращити перебіг оперативного втручання та післяопераційного періоду. Особливого значення набуває лікування хворих похилого віку, оскільки хірургічне втручання в цьому віці є небезпечним у зв'язку з виснаженням компенсаторних можливостей організму, погіршенням кровопостачання тканин, змінами фармакокінетики лікарських препаратів, на фоні супутніх захворювань.

ВИСНОВКИ

Прогресування явищ дисбактеріозу при ВХ, яка ускладнена пенетрацією, перфорацією, стенозом, супроводжується значним підсиленням процесів ліпопероксидації, на фоні пригнічення активності механізмів протиоксидантного захисту, особливо у хворих похилого віку, що потребує адекватної медикаментозної корекції препаратами з антиоксидантними властивостями.

У всіх хворих на ВХ з ускладненнями визначається дисбактеріоз різного ступеня: у хворих похилого віку - ІІІ ступеня, у хворих зрілого віку - переважно ІІ ступеня, що зумовлює необхідність адекватної медикаментозної корекції з першого дня післяопераційного періоду. Патологічно зміненою є колонізаційна резистентність слизової оболонки товстої кишки: суттєво зменшується кількість біфідо-, лактобактерій та відбувається контамінація ентеропатогенною та гемолітичною флорою.

При ВХ значна роль у виникненні ускладнень належить активації процесів ПОЛ на тлі декомпенсації функціонування захисних протирадикальних систем: зокрема, зниження активності супероксиддисмутази, найбільш виражене у хворих похилого віку. Компенсаторне підвищення активності глутатіонпероксидази та глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є неефективним.

У хворих на ВХ з ускладненнями з дисбактеріозом ІІ ступеня позитивний вплив Мucosa compositum на фоні до традиційного лікування в післяопераційному періоді проявлявся у зникненні основних клінічних проявів дисбактеріозу: зникненні диспепсичного, абдомінально-больового синдромів, нормалізації процесів травлення і всмоктування, відновлення кишкової флори.

Включення до програми лікування в ранньому післяопераційному періоді хворим на ВХ з ускладненнями зрілого, похилого віку з супутнім дисбактеріозом ІІІ ступеня Мucosa compositum та Ubіchinon compositum, сприяє зниженню інтенсивності процесів ПОЛ, покращенню функціонування захисної АОС, відновленню кишечної мікрофлори, зменшенню явищ дисбактеріозу.

Практичні рекомендації

1. На всіх етапах лікування хворих на ВХ з ускладненнями (враховуючи високі показники інтенсивності процесів ПОЛ та ступінь дисбактеріозу товстої кишки) доцільно використовувати, починаючи із раннього післяопераційного періоду, медикаментозні препарати:

- хворим зрілого віку із супутнім дисбактеріозом товстої кишки ІІ ступеня - Мucosa compositum: 1-й тиждень - по 2,2 мл внутрішньом'язево 1 раз у 2 дні, 2-й тиждень - 2 рази на тиждень, 3-4-й тиждень 1 раз на тиждень;

- хворим зрілого, похилого віку із супутнім дисбактеріозом ІІІ ступеня - Мucosa compositum та Ubіchinon compositum: 1-й тиждень - по 2,2 мл внутрішньом'язево 1 раз у 2 дні, 2-й тиждень - 2 рази на тиждень, 3-4-й тиждень - 1 раз на тиждень;

2. Хворим, у яких не відбулося повного відновлення мікрофлори кишечника після проведення вищевказаної терапії, незалежно від віку доцільно додати біфідумбактерин по 3 дози 3 рази на день перед їжею під контролем бактеріограми.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

кишка товстий дисбактеріоз ліпіди

И.А. Новицкая, В.С. Гайдичук, Л.В. Фартушняк Л.В., А.В. Андрусяк. Особенности гистологических и гистотопографических изменений слизистой оболочки желудка при язвенной болезни ассоциированной с Н.pylоri, у больных разного возраста // Проблемы старения и долголетия. - 2002. - №2. - С.180-185. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Співавторами надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагуванні висновків.

Новицька І.О. Видовий склад та популяційний рівень автохтонної та алохтонної мікрофлори вмісту порожнини товстої кишки, хворих на виразкову хворобу, ускладнену пенетрацією // Гастроентерологія. Міжвідомчий збірник АМН України. - Дніпропетровськ, 2002. - С.54-58.

Фартушняк Л.В., Новицька І.О. Структурно-функціональні властивості еритроцитів, інтенсивність процесів пероксидації в динаміці лікування виразкової хвороби // Новое в клинической фармакологии и фармакоте-рапии заболеваний внутренних органов: Материалы ІІІ Респ. научн.-практ. Конф., Харьков, 16-17 ноябр.2000г./ АМН Украины. НИИ терапии и др., Под общ. ред. Л.Т.Малой. - Х., 2000. С.239. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення тез до друку. Співавтором надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагуванні висновків.

Фартушняк Л.В., Новицька І.О. Клінічна ефективність квамателу в лікуванні виразкової хвороби // Актуальні питання клініко-лабораторної діагностики захворювань людини. - Матеріали науково-практичної конфе-ренції, присвяченої 10-річчю Чернівецького обласного медичного діагностичного центру. - Чернівці. - 2001. - С.142-143. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення тез до друку. Співавтором надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагуванні висновків.

Новицкая И.А. Коррекция микробиоценоза при осложненной язвенной болезни // Перспективы развития терапии в канун ХХІ века: Материалы научно-практической конференции молодых ученых (1999, Харьков). - С.19-20.

Новицька І.О., Сидорчук І.Й., Андрусяк О.І. Роль дисбактеріозу товстої кишки у патогенезі ускладненої виразкової хвороби // Буковинський медичний вісник. - 2002, №2-3. - С.82-84. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку.Співавторами надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагуванні висновків.

Новицкая И.А., Чурсина Т.Я. Оптимизация лечения дисбактериоза толстой кишки при осложненной язвенной болезни // Матеріали ІІ республиканської конференції “Actualitati in gastrohepatologie: aspecte terapeutice si chirurgicaleю” - Кишинів, 2003. - С.109-111. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Співавтором - редагування висновків.

Новицька І.О., Чурсіна Т.Я. Лікування дисбактеріозу товстої кишки при ускладненій виразковій хворобі // Матеріали науково-практичного симпозіуму “Актуальні питання лікування та профілактики захворювань органів травлення антигомотоксичними препаратами”. - Київ, 2003. - С.26-28. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Співавтором - редагування висновків.

АНОТАЦІЯ

Новицька І.О. Роль дисбактеріозу товстої кишки при ускладненій виразковій хворобі та обґрунтування диференційованого відновного лікування хворих різного віку. - Рукопис.

Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. - Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 2003.

Основні положення роботи містять порівняльний аналіз інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, активності протирадикальних захисних систем у співвідношенні із ступенем та видом дисбактеріозу товстої кишки при виразковій хворобі, яка ускладнена пенетрацією, перфорацією, стенозом у хворих різного віку.

Дисертація присвячена вивченню патогенетичних особливостей ускладненої виразкової хвороби у 141 хворого різного віку в залежності від інтенсивності процесів пероксидного окиснення ліпідів, стану захисних протирадикальних систем, ступеня та виду дисбактеріозу товстої кишки.

Обгрунтована доцільність застосування комплексної терапії з включенням препаратів Мucosa compositum та Ubіchinon compositum сприяє покращенню перебігу захворювання, нормалізації мікроекології кишечника, інгібує неконтрольовану пероксидацію ліпідів та активує глутатіонову ланку протирадикального захисту.

Ключові слова: виразкова хвороба, товста кишка, мікрофлора, вільнорадикальне окиснення ліпідів, антиоксидантна система, Мucosa compositum, Ubіchinon compositum.

АННОТАЦИЯ

Новицкая И.А. Роль дисбактериоза толстой кишки при осложненной язвенной болезни и обоснование дифференцированного лечения больных разного возраста. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02. - внутренние болезни. - Ивано-Франковская государственная медицинская академия, Ивано-Франковск, 2003.

Диссертация посвящена изучению патогенетических особенностей язвенной болезни осложненной пенетрацией, перфорацией, стенозом у больных зрелого и пожилого возраста в зависимости от интенсивности процессов перекисного окисления липидов, состояния некоторых факторов антирадикальной защиты, степени и вида дисбактериоза кишечника.

Объект исследования - в работе приведены результаты клинико-лабораторного исследования 141 больного язвенной болезнью (мужчин - 90,78%), женщин - 9,22%), осложненной пенетрацией (30,49%), перфорацией (44,68%), субкомпенсированным и декомпенсированным пилоростенозом (24,82%), 35 больных язвенной болезнью без осложнений и 28 практически здоровых людей. Среди обследуемых пациентов преобладали больные зрелого - 58,86% и пожилого возраста - 41,13%, из них жители города - 83 человека, 58 - сельской местности. У части больных язвенный анамнез отсутствовал (24,82%), у 75,18% - длительность заболевания - 5 лет и более.

Цель: установить роль дисбактериоза толстой кишки, интенсификации процессов свободнорадикального окисления липидов, особенностей декомпенсации функционирования защитных противорадикальных систем в развитии осложнений язвенной болезни у больных разных возрастных групп, разработать способы адекватной медикаментозной коррекции выявленных изменений и методику дифференцированного лечения в зависимости от степени тяжести дисбактериоза толстого кишечника и возраста больных.

Предмет исследования - параметры интенсивности процессов перекисного окисления липидов, противооксидантной системы защиты (глутатионового звена), видовой состав и популяционный уровень микрофлоры толстого кишечника больных язвенной болезнью, осложненной пенетрацией, перфорацией, стенозом, в зависимости от вида осложнения и возрастной группы в процесе лечения антигомотоксическими препаратами (Mucosa compositum и Ubіchinon compositum). Методы исследования - общеклинические, биохимические показатели содержания в крови востановленного глутатиона (ВГ), малонового альдегида (МА), активности глутатионпероксидазы (ГП), глутатионтрансферазы (ГТ), глутатионредуктазы (ГР), глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы (Г-6-ФДГ), цинк-медь-супероксиддисмутазы (СОД), микробиологические исследования (определение видового и популяционного уровня полостной микрофлоры толстого кишечника), инструментальные (фиброэзофагогастродуодено-скопия, ультразвуковое исследование), морфологические (определение Нр), рентгенологические (рентгеноконтрастное исследование желудка, обзорная рентгенография брюшной полости).

Анализ полученных данных исследования количественного и качественного состава микроорганизмов толстой кишки при язвенной болезни осложненного течения свидетельствует о том, что у всех 100% больных выявлен дисбактериоз кишечника разной степени тяжести (у 39,06% больных - ІІ степени, у 60,94% - ІІІ степени). У больных язвенной болезнью осложненной пенетрацией, перфорацией, стенозом наблюдается элиминация и выраженный дефицит аутохтонных облигатных физиологически полезных анаэробных бифидобактерий, лактобактерий в 3,47-5,87 раз относительно возрастной нормы. Кроме этого увеличивается популяционный уровень в микробиоценозе кишечника факультативных условно-патогенных микроорганизмов, а также контаминация полости толстой кишки аллохтонными патогенными и условно-патогенными бактериями.

Выявлено тесную корреляционную связь по частоте выявления ассоциаций условно-патогенных микроорганизмов и частотой выявления нормальных количественных показателей бифидумбактерий (r=+0,78, р<0,05).

Результаты исследования видового состава мукозной микрофлоры толстой кишки у больных язвенной болезнью осложненного течения свидетельствуют об элиминации лактобактерий с резким снижением высевания бифидобактерий (14,29%) против 60% в контрольной группе. У 85,71% больных слизистая оболочка кишечника колонизирована патогенными гемолитическими эшерихиями и энтеропатогенными эшерихиями (у 71,43% больных).

У всех обследуемых выявлено значительное увеличение уровня малонового альдегида с одновременным снижением концентрации глутатиона восстановленного и дисбалансом в системе глутатионзависимых ферментов.

Установлена взаимосвязь между степенью дисбактериоза кишечника и уровнем малонового альдегида.

Учитывая наличие у больных с осложненной язвенной болезнью дисбактериоза толстой кишки ІІ, ІІІ степени, нарастания процессов пероксидации, угнетения факторов АОЗ, а также наличие хеликобактерной инфекции целесообразно проводить медикаментозную коррекцию выявленных нарушений.

Полученные данные позволяют считать, что лечение больных контрольной группы было недостаточно эффективным, проводилось без коррекции сопутствующей патологии кишечника, а также того факта, что проведение эрадикационной терапии усиливает дисбиотические нарушения. Все это создает условия для низкой активности репаративных процессов, нарушений трофики, что в конечном итоге ведет к дальнейшему рецидиву заболевания.

Больным основной группы зрелого возраста с дисбактериозом ІІ степени, кроме базисной терапии был назначен комплексный препарат Мucosa compositum. Больным зрелого возраста с дисбактериозом толстой кишки ІІІ степени, а также всем пациентам пожилого возраста был дополнительно назначен Ubіchinon compositum.

У больных основной группы, которые получали комплексную терапию, отмечено быстрое исчезновение болевого, диспептического и астеновегетативного синдромов, уменьшение частоты рецидивов на протяжении года. Состояние эубиоза через 30 дней после начала лечения зафиксировано у 85,96% больных основной и только у 20,05% контрольной группы (р<0,05).

Достижение положительного эффекта отмечено в виде улучшения состояния пациентов, быстрого выздоровления, доказано меньшему риску операционного вмешательства и развития послеоперационных осложнений, улучшения качества жизни пациентов.