Комплекс заходів до попередження гестозу у вагітних групи підвищеного ризику

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Комплекс заходів до попередження гестозу у вагітних групи підвищеного ризику

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть теми. Прееклампсія (пізній токсикоз вагітних, гестоз, ЕРН-гестоз, ЕРН-комплекс, ЕРН-синдром) - симптомокомплекс, що включає набряки, протеінурію, гіпертензію, виникає за патологічним перебігом вагітності й поступово зникає після її завершення, потребуючий в разі загострення термінового розродження (Г.М.Савельева, 1997; Г.К.Степанковская, 1997). Ця патологія відноситься до найбільш поширених ускладнень вагітності й пологів, що займає провідне місце в структурі материнської смертності й перинатальних втрат (Л.Г.Ковалёва, 1996; В.И.Кулаков, 1998; З.З.Токова, 1998).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі акушерства та гінекології № 1 Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України згідно з планом науково-дослідних робіт академії й кафедри - “Окремі питання адаптації та імунологічної реактивності в процесі реабілітації функцій жіночих статевих органів” (№ держреєстрації UA0I0I3687P) та “Реабілітація репродуктивної функції жіночого організму” (№ держреєстрації 0102V004021). Тему дисертації затверджено вченою радою КМАПО ім. П.Л.Шупика 19 грудня 1991 року (Протокол № 6).

Мета дослідження. Опрацювання комплексної програми моніторингу засобом вивчення показників центральної кардіогемодинаміки ЦКГ та імунного статусу в різні строки перебігу вагітності, визначення обсягу заходів щодо попередження ускладнення вагітності прееклампсією.

Задачі дослідження:

Визначити стан проблеми гестозу за сучасних умов, ступінь ризику ускладнень гестозом залежно від якості життя, умов праці, репродуктивних намірів, преморбідного фону, уточнити діагностичні критерії прегестозу.

Оцінити стан кардіогемодинаміки за неускладненим перебігом вагітності і у вагітних високого ризику в 1-му триместрі та з симптомами прегестозу-гестозу у 2-3-му триместрах.

Вивчити показники клітинної ланки імунітету за неускладненого перебігу вагітності і у вагітних високого ризику в 1-му триместрі та з симптомами прегестозу-гестозу у 2-3-му триместрах.

Дослідити вплив засобів імуномодуляції на показники імунітету у вагітних групи високого ризику.

Виходячи з отриманих даних, визначити головні напрямки заходів щодо профілактики та ранньої діагностики прееклампсії, оцінити їх ефективність й на цьому підґрунті опрацювати рекомендації для установ практичної рододопомоги.

Об'єкт дослідження: перебіг вагітності у жінок з прееклампсією.

Предмет дослідження: центральна кардіогемодинаміка та стан клітинної ланки імунітету у вагітних з прееклампсією.

Методи дослідження: клінічні, інструментальні, імунологічні та статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі виявлених кількісних і якісних

змін імунного гомеостазу, комплексної оцінки параметрів центральної гемодинаміки у вагітних групи ризику вперше отримано вірогідні докази існування прегестозу у вигляді гіповолемії й імунодефіциту, передуючих клінічній картині прееклампсії, досліджено вплив імуномодуляторів на перебіг вагітності. Дійшли висновку щодо потреби включення імуномодулюючих засобів (вілозену) до комплексної програми попередження й лікування гестозів.

Практичне значення отриманих результатів. Визначено можливості моніторингу закономірних реакцій серцево-судинної системи, дослідження характеру імунної відповіді за прогресуючою вагітністю у здорових жінок і вагітних групи ризику. Виявлено стан імунологічної гіпореактивності (імунопарез) та її ступінь у вагітних групи ризику, доказана потреба пошуку нових засобів й способів її стимулювання, доведення до рівня фізіологічної толерантності, що забезпечить зниження частоти тяжких форм гестозу й кількості ускладнень для матері й плода. Отримано переконливі докази вирішальної ролі в патогенезі гестозів обтяженого преморбідного фону, характерних гемодинамічних зрушень і набутого імунодефіциту.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є творчим доробком автора, результатом ретельного аналізу клінічного матеріалу, досконалого оволодіння технологією неінвазивного електрофізіологічного й сучасного імунологічного методів обстеження за умов відсутності будь-якого ризику для матері й плоду. Автором особисто або за його безпосередньою участю виконані клінічні спостереження й лабораторні дослідження, матеріали яких піддано кваліфікованому математичному аналізу. Особистим внеском є також комплексне лікування вагітних з ризиком гестозу імуномодулюючими засобами, зокрема вітчизняним тимічним імуномодулятором Вілозеном. На підставі отриманих результатів опрацьовано практичні рекомендації.

Апробацiя результатiв дисертації. Матеріали дисертації обговорено на засіданні вченої ради педіатричного факультету КМАПО, науковій конференції за наслідками закінчених наукових робіт КМАПО у 1997 році, засіданні проблемної комісії (1998), науково-практичних конференціях ТМО № 2 Дніпровського району м.Києва в процесі виконання роботи та за її кінцевими наслідками. Основні положення дисертації використано в навчальному процесі кафедри акушерства і гінекології № 1 КМАПО ім. П.Л.Шупика на циклах удосконалення лікарів, в програмі підготовки лікарів-інтернів й клінічних ординаторів.

Публікації. За наслідками роботи оприлюднено 5 наукових робіт в фахових часописах, рекомендованих ВАК України (3 з них - самостійно), отримано 1 патент України на винахід, матеріали якого впроваджено в практичну діяльність родопомічних установ.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 114 сторінках машинодруку, включає вступ, 4 розділив, зокрема огляд літератури, матеріали й методи досліджень, два розділи власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів, заключення, висновки, пропозиції до впровадження, бібліографічний показник, що вміщує 206 найменувань (154 україно- та російськомовних, 52 іноземних). Роботу ілюстровано 15 таблицями та 8 рисунками.

2. Основний зміст роботи

Матеріали та методи досліджень. Відповідно до мети та задач дослідження у вагітних основної групи (96 жінок) з високим зосередженням факторів ризику раннього приєднання гестозу виконано 3 серії спостережень показників гемодинаміки та імунітету в різні терміни вагітності, відповідно триместрам, включаючи:

31 вагітну в терміні до 10-12 тижнів, з високим ризиком раннього приєднання гестозу, обґрунтованого з урахуванням даних анкетування. Показники центральної кардіогемодинаміки (ЦКГ) досліджено у всіх вагітних, а у 20 з них вивчено показники Т-системи імунітету та проведено профілактичний курс лікування тімічним імуномодулятором Вілозен у добовій дозі 20 мг (0,3 мг/кг), розчиненим відповідно до інструкції, 6 разів на день по декілька крапель на шматочку цукру протягом 8 днів.

- 29 жінок з терміном вагітності 18-24 тижні, госпіталізованих у відділення патології вагітності з ознаками гестозу. У всіх вагітних вивчено показники гемодинаміки, а у 20 з них - Т-системи імунітету.

- 36 вагітних у терміні 30-36 тижнів з маніфестними симптомами та клінікою прееклампсії. В цій групі всім хворим проведено гемодинамічні дослідження, а також вивчено стан Т-клітинного імунітету у 20 з них.

Результати досліджень згруповано та проаналізовано з врахуванням особливості клінічного перебігу, матеріалів анкетування, зосередження факторів ризику, досягнутого ефекту лікування. Оскільки всі дослідження потребували умов стаціонару, то виконання обсяжної наукової програми у кожної вагітної, неодноразово протягом всього періоду гестації видавалось дещо утрудненим, тому розподіл факторів ризику виникнення гестозу вивчено і враховано окремо в кожній серії спостережень (табл. 1).

Таблиця 1 Обліковані фактори ризику гестоза в основній групі під час перебігу вагітності

*) Професії, пов'язані із значним фізичним навантаженням, химічним виробництвом, нічними чергуваннями й виробництвом в умовах екстремальних ситуацій та аварій.

В ході дослідження представилося можливим оцінити сукупність виявлених факторів ризику в балах. Кожний фактор приймали за 1 бал, визначали частоту зустрічаємості кожного фактора ризику в даній серії, потім підсумовували бали по всіх факторах ризику в кожній серії та ділили на кількість вагітних жінок в даній серії. Таким чином, отримували середній бал ризику виникнення гестозу в різні терміни вагітності.

Обчислення факторів ризику у групах за триместрами показало, що у кожному триместрі вагітності ступінь ризику виникнення гестозу зростає (рис. 1).

Рис. 1 Ступінь ризику виникнення гестозу в різні терміни вагітності.

У даному дослідженні використано багатофункціональний реоаналізатор РА5-01 українського виробництва, до переліку переваг й відзнак якого відносяться одночасне дослідження центральної кардіогемодинаміки й скоротливої функції серця, дослідження центральної гемодинаміки й периферічного кровообігу. В акушерській клініці метод особливо привабливий завдяки неінвазивності.

У цьому дослідженні для оцінки показників кровообігу за прогресуючою вагітністю з ризиком ускладнень засобом тетраполярної реографії визначали показники центральної кардіогемодинаміки (ЦКГ) та певні термінові показники серцевого циклу (табл. 2).

Попередні дослідження, проведені на кафедрі, дозволили уточнити діапазон фізіологічних характеристик ЦКГ у різні терміни неускладненої вагітності та інтегрувати останні в діагностичну програму реоаналізатора (табл. 3)

Таблиця 2. Програма вивчення ЦКГ під час вагітності

Таблица 3. Еволюція основних показників гемокардіодинаміки при необтяженому перебігу вагітності (M+m)

Тестом виявлення Т - лімфоцитів у людини являється метод спонтанного розеткоутворення, заснований на здатності Т - клітин приєднувати до себе ксеногенні еритроцити (еритроцити барана). Виділення лімфоцитів проводили за методом А.Воуйm (1974) у градіенті фікол-урографіну. Для постановки реакції Е - розеткоутворення використовували метод M.Jondal та співавт. (1972). Постановку теофілінчутливого тесту проводили за методом A.Shore та співавт.(1978).

Статистичну обробку отриманих результатів проводили за методом обробки медичної інформації (О.П. Мінцер,1991).

Результати досліджень та їх обговорення. Спостереження перебігаючої вагітності в основній групі та відповідна еволюція показників кардіогемодинаміки дозволяють виявити вже в 1-му триместрі очевидну дисгідрію, яку характеризують первісно існуюча чи така, що рано приєдналася, гіповолемія. Остання зберігається протягом усього періоду гестації й безсумнівно впливає на системний кровообіг, зокрема матково-плацентарний. Виявляються низькими, порівняно з показником у здорових осіб (р<0,05-0,001), величини ударного об'єму [УО] (78,7±4,1 проти 112,8±9,08), хвилинного об'єму [ХО] (5,35±0,35 проти 8,2±0,60 л/мин.), ударний та систолічний індекси [відповідно - УІ та СІ] знижуються. У разі чого дефіцит досягає 20-30% і більше та прогресує у разі подальшого перебігу вагітності (табл. 4).

Таблиця 4Кількісні та якісні характеристики кровоплину у 1 й 2 триместрах (М±m)

Примітка: Вірогідність різниці із здоровими * - р<0,05;

** - р<0,01; *** - р<0,001.

Водночас зареєстровано підвищення загального периферійного опору судин [ЗПОС] (1267±39,33 проти 868,5±69,37), що є однією з природних, закономірних реакцій організму вагітної на дефіцит ОЦК й своєрідним підтвердженням існуючої думки (Ю.Шутеу, Т.Бендилэ, А.Кафрицэ, 1981) про механізми еволюції шоку. У літературі часто використовують поняття середній артеріальний тиск (САТ), який є наслідком всіх змінних значень тиску протягом серцевого циклу, й, головне, відображенням енергії безперервного артеріовенозного кровоплину задля забезпечення адекватної перфузії тканин. Отримані в проведених дослідженнях дані не суперечать відомій думці щодо закономірного зросту систолічного, діастолічного і САТ синхронно із зростаючою тяжкістю гестозу, що, за сучасними даними, може бути зумовлено відповідю на пропорційний зріст ЗПОС. Проте, за цим потребує пояснення також встановлений факт, що протягом 1-го триместра САТ виявляється більш низьким у групі ризику гестозу (73,5 ±1,49 проти 83,8 ± 4,22, р<0,05). Вірогідно, зміну показника зумовлено неогенезом судин й передуючою, вихідною гіповолемією (рис. 2).

У наступному ця відмінність зникає, і на перший план, особливо виразно у 2-му триместрі, у групі ризику виступає гіпертензія, як закономірна відповідь на дефіцит ОЦК (92,7±1,29 мм рт.ст. проти 83,9±2,34 мм рт.ст. у здорових, р<0,01).

Усе перераховане супроводжується адекватним прискоренням частоти серцевих скорочень [ЧСС], досягаючим максимуму в 3-му триместрі (89±1,8 уд /хв., р<0,01), і відповідною еволюцією амплітудночасових показників. Так, амплітуда дифференційованої реограми [АДР] у 2-му та 3-му триместрах пересічно в півтора рази вища відповідного показника за неускладненою вагітністю (3,41±0,099 Ом/с проти 2,6±0,13 Ом/с у 2-му триместрі і 2,1±0,15 Ом/с в третьому, р<0,01), що є об'єктивною характеристикою зміни умов серцевої діяльності. Іншими словами, градієнт й тривалість гіповолемії впритул до появи маніфестних ознак ЕРН-гестозу компенсуються механізмами, регулюючими діяльність серцево-судинної системи, які піддаються ідентифікації засобами рео- и електрокардіографії. Таким чином, на підставі даних можна формувати групи ризику виникнення гестозу і застосування високоінформативного комплексу (алгоритму) неінвазивних електрофізіологічних засобів дослідження кардіогемодинаміки, які будуть сприяти ранній діагностиці дисгідрії, прогнозуванню й попередженню прееклампсії. З погляду на закономірні за підвищеним ризиком гестозу зміни водно-електролітного балансу, адекватними меті уявляються наступні показники інтегральної реографії: ЧСС, УО, ХО, УІ, СІ, САТ, ЗПОС, РБТ, ТСЦ, ЧП, ВЧП, ФВ, АДР, що дозволяють вичерпно характеризувати кровообіг у кожному триместрі вагітності.

Під час спостереження вагітних з ризиком виникнення прееклампсії в різні терміни вагітності і, за вже виниклими ускладненнями, виявлено досить виразні зміни клітинної ланки імунітету, веріфіковані за вмістом Е-РОК, Т-хелперів, Т-супресорів й співвідношенням Тх/Тс. Отримані дані засвідчують про напруженість процесів в системі імунного нагляду за ризиком гестозу, наслідком яких початково низькі у 1-му триместрі показники навіть наприкінці періоду гестації не досягають фізіологічного рівня (р<0,01).Так, в 1-му триместрі в групі ризику гестоза кількість Е-РОК вдвічі нижча норми (лише 25,75±1,44% проти 50,2±1,82% у здорових, р<0,001), що переконливо свідчить про первісний чи набутий імунодефіцит у вагітних групи ризику (табл. 5).

Таблиця 5.Е-РОК у вагітних основної групи в порівнянні із здоровими (M± m %)

Важливою особливістю, що має відношення саме до цієї групи спостережень, є значне порушення показників клітинного імунітету, що вірогідно доказують імунодефіцитний стан, передуючий чи виниклий за побіжною вагітністю, передуючий чи прогресуючий синхронно або послідовно з встановленими гемоциркуляторними девіаціями.

Заслуговують на увагу різноспрямовані тенденції у здорових вагітних й у групі прегестозу у термінах 18-24 тижні. Якщо за неускладненою вагітністю раніш високий показник Е-РОК вірогідно зменшився, то у основній групі цей самий первісно низький показник підвищився на 5,9% (р<0,05), хоч і не досягнув рівня в контрольній групі. За зберігаючоюся тенденцією рівень Е-РОК в основній групі лише в 30-36 тижнів наблизився до відповідного показника у здорових жінок, а саме 38,9±1,35% (р>0,05). Складається враження, що неспівпадіння клітинних імунних реакцій в основній і контрольній групах, ступінь імунодефіциту, є вагомим обґрунтуванням прогнозу ускладнення вагітності гестозом і однією з найбільш ранніх діагностичних ознак.

За наслідками наших досліджень, виконаних в різні терміни даної вагітності в групі ризику, переконливих змін вмісту Т-хелперів не встановлено. Показник зберігся на вихідному рівні протягом усього терміну гестації (від 17,3±1,26% у 10-12 тижнів до 19,15±1,17% в 30-36 тижнів, р>0,05). Монотонний характер Т-хелперної активності за ризиком гестозу цілком очевидний на тлі еволюції відповідного показника у відповідні строки вагітності в контрольній групі (від 33,9±0,67% у 1-му триместрі до 18,5±0,16% в 3-му; р<0,001) й, таким чином, є доказом імунопарезу і ідентифікаційною відзнакою прегестозу. До останнього часу накопичилося чимало доказів того, що перебудова лімфоїдних органів за вагітністю пов'язана з мобілізацією супресорних клітин. У наших дослідженнях динаміка змін Т-супресорів протягом гестаційного періоду засвідчує, що за неускладненою вагітністю імунологічний гомеостаз підтримується майже неістотним зростом кількості Т-супресорів (від 16,3±1,83% в 10-12 тижнів вагітності до 20,2±0,40% в 30-36 тижнів (р<0,05), тоді як в групі ризику, навіть без маніфестних ознак прееклампсії показник ніби-то “наздоганяє” норму. Його величина, первісно низька (8,6±1,13%; р<0,001), в 18-24 тижні досягає 15,4±1,22% й лише в третьому триместрі - 19,75±1,24%, що по відношенню до вихідних даних у 10-12 тижнів майже в 2,3 рази вище (р<0,001). Без ризику помилки можна гадати, що саме така реакція за прогнозованим ризиком гестозу є закономірною відповіддю системи імунного нагляду на доклінічному етапі.

У динаміці прогресуючої вагітності хелперно-супресорне співвідношення (Тх/Тс) в усіх серіях досліджень у здорових жінок і в групі ризику вірогідно зменьшується При цьому в групі ризику в 18-24 тижні показник зменшено вдвічі (1,27±0,16) порівняно з попередніми даними в 10-12 тижнів (3,9±0,8). В третьому триместрі показник зменшено втричі (1,15±0,15, р<0,05), що, цілком імовірно, є доказом адекватної відповіді клітинної ланки імунного нагляду на існування перманентного антигенного стимулу. Все це відбувається за умови напруження супресорної ланки (табл. 6).

Таблиця 6. Т-супресори в різні терміни вагітності (M± m %)

Приведені дані засвідчують численні прояви імунологічних зрушень в організмі жінки за вагітністю, що передують чи є наслідком гемореологічних механізмів патогенезу прееклампсії. Таким є припущення, покладене в основу пропозицій щодо попередження гестозів, зокрема засобом використання властивостей імуномодуляторів, що, напевне, цілеспрямовано беруть участь у регуляції імунного гомеостазу, завдяки підтримці функції Т-супресорів й сприянню пригніченню ефекторних Т-клітин. З цією метою використано тимічний імуномодулятор українського виробництва Вілозен, однією з фармакологічних властивостей якого є стимуляція проліферації й диференціювання Т-лімфоцитів.

Препарат призначали 8-денними курсами. Зареєстрованим наслідком є стати-стично достовірне зростання розеткоутворюючих Т-клітин (Е-РОК) з 23,6±1,37% до початку лікування в 10-12 тижнів вагітності до 33,17±0,84% наприкінці курсу (р<0,001), тобто їх кількість збільшилася на ~ 40,5% й наблизилась до нормативного у відповідний термін вагітності.

Кількість Т-хелперів внаслідок лікування зросла з 16,6±1,23% до 19,33±0,82%, проте зареєстровані дані засвідчують лише тенденцію й не підтверджені статистично (0,05<р<0,1), показник лише наблизився до значення стандарту. Втім результат може покращитись при більшій кількості спостережень.

Більш виразними зрушеннями супроводжується лікування Вілозеном при дослідженні його впливу на супресорну ланку. Виявлено вірогідне, майже вдвічі збільшення Т-клітин (з 7,06±1,16% до початку лікування до 13,83±0,83% наприкінці, р<0,001), що певним чином знаходило відображення й на самопочутті обстежених, а, головне, - на співвідношенні Тх/Тс. В зв'язку з зростанням вмісту Т-супресорів ще в 10-12 тижнів показник у вагітних з прегестозом змінився на краще (з 4,64±1,17 % на початку лікування до 1,52±0,14 % наприкінці, р<0,01), тобто більш, ніж втричі. Таким чином, отримані нові докази щодо, по-перше, високої якості препарату, здатного позитивно впливати переважно на продукцію Т-супресорів, по-друге, плідного напрямку попередження гестозів імуномодулюючими засобами. Досвід кафедри й клініки та найближчі спостереження вагітності після імуномодуляції дозволяють рекомендувати останню для попередження ускладнень “від вагітності”.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішена актуальна задача сучасного акушерства - зниження частоти прееклампсії шляхом удосконалення і оптимізації методів діагностики, профілактики та лікування, спрямованих на благоприємне завершення вагітності для матері та плода при даному ускладненні.

1. Практика консультування вагітних дозволяє вбачати в переліку факторів ризику ускладнень “від вагітності” обсяжний перелік станів, умовно класифікованих, як соціальні, професійні, природжені, й набуті, медичні складові преморбідного фону, доказано сприяючі пригніченню імунологічних, гемодинамічних та інших механізмів адаптації перебігу вагітності.

2. Аналіз результатів досліджень дозволяє відмітити, що вивчені показники, усі чи взяті окремо, не двузначно дозволяють говорити про порушення кровообігу у вагітних з ризиком гестозу що є своєрідним елементом преморбідного фону, які ускладнюють перебіг вагітності задовго до виникнення ЕРН-симптомокомплексу.

3. Показники інтегральної реографії: ЧСС, УО, ХО, УІ, СІ, САТ, ЗПОС, РБТ, ТСЦ, ЧП, ВЧП, ФВ, АДР дозволяють вичерпно охарактеризувати стан системи кровообігу в кожному триместрі вагітності. Вже в першому триместрі виявлено попередньо існуючу або рано приєднану гіповолемію. Остання зберігається протягом усього періоду гестації та впливає на системний кровообіг. Визначаються низькими, в порівнянні із здоровими особами показники ударного об'єму, хвилинного об'єму, ударний та систолічний індекси. При цьому дефіцит ОЦК досягає 20-30% і більше та прогресує в перебігу вагітності. Одночасно зареєстровано підвищення загального періферійного опору судин, що є закономірною реакцією організму вагітної на дефіцит ОЦК.

4. Фактори ризику гестозу, виявлені в основній групі спостережень, корелюють з встановленими показниками імунодефіциту - зниженням на 50% числа Е-РОК, Т-хелперів і Т-супресорів. При цьому подальше зниження коефіцієнту Т-х/Т-с у перебігу вагітності в групі ризику гестозу характеризує напруження механізмів підтримки імунологічного гомеостазу в інтересах матері і плода, що є вагомим обґрунтуванням використання засобів імуномодуляції, зокрема Вілозена.

5. Практика імуномодуляції на докліничному етапі у групі ризику гестозу (прегестоза) сприяє суттєвому покращенню показників клітинного імунітету й підтримці неускладненого перебігу вагітності.

6. Виявлені в 1 триместрі вагітності гіповолемія та імунодефіцит дозволяють попередити доступні прогнозуванню ускладнення “від вагітності”, такі як гестоз, анемія вагітних, невиношування, багатоводдя, відшарування нормально розташованої плаценти, тощо, а обґрунтована імуномодуляція, у разі зареєстрованого в групі ризику імунодефіциту, дозволяє оптимізувати процес імунного нагляду за прогресуючою вагітністю, а також корисно вплинути на статистику перинатальних втрат, тривалість перебування в стаціонарі, вартість лікування.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. На сучасному етапі оптимальною в практиці акушера-гінеколога є програма моніторингу вагітних жінок яка повинна включати: багатокомпонентну анкету, що використовується для створення бази даних, прогнозування й діагностики, зокрема прегестозу. Анкетування є надійним інструментом для формування груп ризику, планування програми спостережень вагітних й попередження імунодефіциту засобами імуномодуляції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

гестоз вагітність імунітет

1.Каюкова Т.М., Васильева Л.П., Якуб М.М. Функціонально- діагностичні дослідження стану кровообігу при гестозі // Тези пленуму акушерів- гінекологів України. Шляхи зниженя материнскрї та перинатальної смертності при пізніх гестозах вагітних. - Полтава. - 1994. - С. 51-52 (набір матеріалу, статична обробка).

2.Імуномодуляція в терапії ранніх гестозів / І.К.Гамачек, С.С.Леуш, І.І.Телятникова, Г.Ф.Рощіна, М.М.Якуб // Збірник наукових праць співробітників КМАПО по закінчених та перехідних НДР за 1990-1996 роки. - Київ. - 1997. - С.151-152 (набір матеріалу, аналіз даних, підготовка до друку).

3.Якуб М.М. Показання до імунокорекції під час вагітності з ризиком гестозу // Ліки України. - 2002. - № 6 ^{(5 9)}. - С. 22-24.

4.Якуб М.М. Характеристики состояния гемодинамики в течение беременности при риске преэклампсии // Укр. журнал гематології та трансфузіології. - 2002. - № 2. - С. 43-48.

5.Якуб М.М. Иммунная дезадаптация у беременных при риске возникновения гестоза // Укр. журнал гематології та трансфузіології. - 2002. - № 4. - С. 55-59.

6.Пат. № 53152 UA, МПК 7 А 61 B 10/00. Спосіб прогнозування розвитку гестозу // Леуш С.С., Якуб М., Терентюк В.Г., Олійник Ю.В.- № 2002032332; Заявл. 25.03.2002; Опубл. 15.01.2003, Бюл. №1.

Размещено на Allbest.ru