Вплив комплексів пептидів тваринного походження на імунітет за умов норми та різних функціональних станів організму

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

ГАНЧО Ольга Валеріївна

УДК 612.017.11:547.964.4

ВПЛИВ КОМПЛЕКСІВ ПЕПТИДІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ НА ІМУНІТЕТ ЗА УМОВ НОРМИ ТА РІЗНИХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТАНІВ ОРГАНІЗМУ

03.00.13 - фізіологія людини і тварин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

СІМФЕРОПОЛЬ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ЦНДЛ Української медичної стоматологічної академії Міністерства охорони здоров`я України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Лобань Галина Андріївна,

Українська медична стоматологічна академія,

зав.кафедрою мікробіології, вірусології та імунології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Євстаф`єва Олена Володимировна,

Кримський державний медичний університет

ім. С.І. Георгієвського,

зав. кафедрою нормальної фізіології;

доктор біологічних наук, доцент

Цебржинський Олег Ігорoвич,

Українська медична стоматологічна академія,

доцент кафедри біохімії

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра фізіології людини і тварин.

Захист відбудеться “ 28 “ жовтня 2003 р. о 14-00 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.04 при

Таврійському національному університеті ( 33036, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 4 )

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Таврійського національного університету, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 4.

Автореферат розісланий “ 27 “ вересня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук В.С.Мартинюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основою регуляції багатоклітинних організмів тварин є процеси рецепторної транслокації сигналу. Більшість нейромедіаторів, гормонів, цитокінів є пептидами, що утворюють пептидергічну систему регуляції [Гомазков О.А., 1995]. Пептидні біорегулятори здатні впливати не тільки на здорові клітини, але й на стан метаболічних процесів у пошкоджених клітинах, змінюючи їх і тим самим відновлюючи їхні функції, що є важливим при аутоімунних пошкодженнях та запальних процесах. Порушення медіаторної регуляції і перенесення специфічної інформації ведуть до розвитку розладу міжклітинних кооперацій. Використання біологічно активних пептидів може сприяти відновленню та збереженню регуляторних механізмів синтезу білка, що призводить до нормалізації гомеостазу. Таким чином, розвиток розладу процесів метаболізму може проходити на фоні дисбалансу пептидергічної регуляції в ураженому органі та у великій мірі бути зумовленим ним, але введення екзогенного регуляторного пептиду корегує цей дисбаланс [Кайдашев І.П., Катрушов О.В., Цебржинський О.І., Міщенко В.П., 1994].

На сьогодні спостерігається розповсюдження різних метаболічних розладів в організмі, особливо аутоімунного та травматичного генезу, які супроводжуються імунодефіцитним станом. Розвиток процесу розладу регуляції метаболізму, як правило, супроводжується змінами імунологічного статусу організму, але відновлення імунологічного нагляду поряд з регуляцією репаративних процесів може значно прискорювати нормалізацію порушених адаптаційних функцій організму. Саме тому актуальним є застосовування засобів, яким властива поряд з симптоматичною ще й імуномодулююча дія та вивчення впливу таких засобів на імунну систему.

За даними літератури, існує дуже багато повідомлень про успішне використання пептидних імуномодуляторів у практиці, але ми не знайшли відображення функціонально-узгодженого механізму дії регуляторних пептидів одночасно на репаративні процеси в органі чи тканині та на імунну систему. У зв'язку з цим нами проведено дослідження функціонального стану імунітету за умов введення нових органоспецифічних пептидних комплексів тваринного походження “Вермілат”, “Нефролат” та “Панкреолат” в нормі і при моделюванні експериментальних аутоімунних пародонтиту, артеріїту, цукрового діабету та гнійної рани.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота є частиною доклінічних випробовувань комплексу пептидів “Вермілат”, а також частиною науково-дослідних тем МОЗ України: “Проведення доклінічних випробовувань та вивчення основних механізмів дії нових лікарських засобів, які отримані з тваринної сировини для лікування аутоімунних, травматичних і імунологічних захворювань організму” (№ держ.реєстрації 0195U026214), “Роль дисбалансу пептидергічної системи регуляції в розвитку типових патологічних процесів та шляхи її оновлення інформаційними молекулами поліпептидної природи” (№ держ.реєстрації VА01001570Р).

Мета та завдання дослідження. Мета роботи - визначити стан імунітету дослідних тварин під впливом комплексів пептидів “Вермілат”, “Панкреолат” і “Нефролат” за умов норми та імунодефіцитних станів організму. Метою роботи зумовлені такі завдання:

Визначити антигенні та імуногенні властивості пептидних комплексів “Вермілат”, “Панкреолат” і “Нефролат” при введенні їх здоровим тваринам.

Простежити зміни імунологічного статусу тварин за умов моделювання експериментального аутоімунного пародонтиту та його корекції “Вермілатом”.

Вивчити стан специфічного та неспецифічного захисту організму тварин під впливом комплексу пептидів “Вермілат” за умов моделювання експериментального аутоімунного артеріїту.

З`ясувати вплив комплексу пептидів “Вермілат” на процес загоєння експериментальної гнійної рани.

Вивчити вплив комплексу пептидів “Панкреолат” на показники імунітету і неспецифічного захисту організму тварин за умов моделювання експериментального цукрового діабету.

Об`єкт дослідження - фізіологічна регуляція стану імунної системи за участю пептидних біологічно активних речовин.

Предмет дослідження - вплив комплексів пептидів “Вермілат”, “Нефролат”, “Панкреолат” на показники специфічного і неспецифічного захисту організму дослідних тварин.

Методи дослідження. Вирішення поставленої мети досягнуто за допомогою фізіологічного, імунологічного, цитохімічного, гістологічного, бактеріологічного і статистичних методів.

Наукова новизна дослідження. Уперше проведено комплексне дослідження впливу новихпептидних речовин тваринного походження “Вермілат”, “Панкреолат” та “Нефролат” на показники специфічного і неспецифічного захисту організму тварин за умов норми та експериментально відтворених аутоімунних артеріїту і пародонтиту, цукрового діабету та гнійної рани. При цьому вперше встановлена не тільки імунотропна дія “Вермілату”, “Нефролату” і “Панкреолату” на організм здорових тварин, але й помітна імуномодулююча дія пептидних комплексів за умов різних експериментальних функціональних станів організму тварин. Найбільший вплив на гуморальний імунітет та неспецифічний захист організму в нормі відтворював комплекс пептидів “Вермілат” у дозі 0,12 мг/кг.

Уперше встановлено, що препарат “Вермілат” не тільки прискорюває процес регенерації сполучної тканини та впливає на утворення ніжних рубців при гнійній рановій інфекції, але й сприяє елімінації зі складу популяції патогенного стафілокока вірулентних та резистентних до антибіотиків клонів, скорочуває терміни бактеріального забруднення гнійної рани.

Уперше встановлена дозозалежна імуномодулююча дія комплексу пептидів “Панкреолат” за умов експериментального цукрового діабету.

Виявлена залежність між впливом органоспецифічних пептидів тваринного походження на показники специфічного і неспецифічного захисту організму та процесами репарації ушкодженої внаслідок інфекційного або аутоімунного процесів тканини дає можливість глибше зрозуміти механізм регуляторної дії екзогенних пептидів на рівні всього організму.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані можуть бути використані для ранньої діагностики таких аутоімунних розладів, як пародонтит, артеріїт, інсулінозалежний цукровий діабет, оскільки імунологічні порушення спостерігаються дещо раніше, ніж загальні прояви цих станів. Відсутність імунотоксичної дії дозволяє рекомендувати комплекси пептидів “Вермілат”, “Панкреолат”, “Нефролат” для клінічних випробовувань, а суттєвий імуномодулюючий ефект цих біологічно активних речовин може бути підставою для проходження ними першої фази клінічних випробовувань як імунотропних лікарських засобів. Ці пептидні біорегулятори мають ряд переваг перед сучасними лікарськими засобами, оскільки є не лише патогенетичними засобами, які здійснюють регуляторні процеси у відповідних тканинах, де наявні порушення пептидергічної регуляції, вони також корегують порушення в імунній системі.

Впровадження наукових розробок в практику. Отримані результати дослідження стану імунітету та неспецифічного захисту організму використовуються в розділах лекційних курсів, а також під час проведення практичних занять на кафедрах мікробіології, вірусології та імунології, нормальної фізіології Української медичної стоматологічної академії.

Особистий внесок здобувача. Особисто підібрана та проаналізована наукова література з вивчаємої проблеми, на підставі чого сформульовані мета і завдання дисертаційної роботи. Самостійно проведені експериментальні дослідження на тваринах. Особисто виконані всі імунологічні, цитохімічні, мікробіологічні та статистичні дослідження. Дисертантом зроблений аналіз отриманого фактичного матеріалу, виконана його математична обробка й інтерпретація, розроблені основні положення та висновки роботи. Внесок співавторів у сумісних публікаціях виявився у допомозі відтворення експериментальних функціональних станів організму тварин, у виконанні планіметричних та гістологічних досліджень. Науковий керівник здійснював консультативну допомогу, корекцію тексту дисертації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації представлені на обласній науковій конференції “Біорегуляція і біоенергетика” (1995, Полтава); на конференції молодих учених “Фізіологія і патологія перекисного окислення ліпідів, гемостазу та імуногенезу” (1996, Полтава); на Всеукраїнській науково-практичній конференції лікарів-стоматологів “Основні стоматологічні захворювання, їх профілактика та лікування” (1996, Полтава); на науковій конференції “Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини на сучасному рівні” (1996, Полтава); на Всеукраїнському з'їзді фізіологів (1998, Київ); на 1-му з`їзді Асоціації стоматологів України (1999, Київ); на 3-му міжнародному конгресі студентів та молодих вчених (1999, Тернопіль); на науково-практичній конференції “Особливості перебігу, діагностика, лікування та профілактика вторинних імунодефіцитів при захворюваннях у дітей різного віку” (2002, Полтава).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 наукових робіт, з них 4 статті в журналах, ліцензованих ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу; огляду літератури з досліджуваної проблеми; розділу про матеріали і методи досліджень; 2 розділів, написаних на матеріалі власних спостережень; обговорення отриманих результатів; висновків та списку використаної літератури. Дисертація обсягом 166 сторінок комп`ютерного тексту ілюстрована 29 таблицями і 9 рисунками. Список літератури включає 279 джерел, з них - 199 написані кирилицею та 80 на латині.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було проведено 20 серій експериментальних досліджень на 79 самцях білих щурів лінії Wіstаr вагою 180 - 250 г та 74 самцях білих мишей лінії ВАLB/C вагою 18 - 25 г, результати яких відображені в таблиці 1. Лабораторних тварин утримували в умовах віварію УМСА на стандартному раціоні харчування у відповідності із “Санитарными правилами по устройству, оборудованию и содержанию экспериментально-биологических клиник (вивариев)”.

У якості біологічно активних регуляторів тваринного походження ми використовували комплекси пептидів “Вермілат”, одержаний з кільчастих червів Eisenia foetida (патент України №5743) [Катрушов О.В., Кайдашев І.П., Цебржинський О.І. та ін., 1994]; “Нефролат”, вилучений з нирок рогатої худоби (патент України №10180А) [Катрушов О.В., Кайдашев І.П., 1996]; “Панкреолат”, одержаний з підшлункової залози свині (патент України №10281) [Скрипніков М.С. та ін., 1996]. Пептидні речовини були отримані в Центральній науково-дослідній лабораторії Украінської медичної стоматологічної академії.

Дію пептидних комплексів на імунітет здорових тварин вивчали при введенні внутрішньом'язово мишам 0,12 мг/кг “Вермілату” і 0,1 мг/кг “Нефролату” та “Панкреолату”, розчинених у 0,2 мл дистильованої води, протягом 12 діб. Зазначені дози були рекомендовані в працях авторів патентів. У контрольній серії вводили тваринам такий самий об'єм фізіологічного розчину. За 5 діб до закінчення експерименту тварини були одноразово імунізовані 0,1 мл суспензії еритроцитів барана, яка містила 109 кл/мл.

Для вирішення поставлених завдань були відтворені такі експериментальні моделі.

Аутоімунний пародонтит у щурів індукували під час введення суспензії гомологічної тканини пародонту в суміші з повним ад'ювантом Фрейнда (“Реакомплекс”, Чита) триразово протягом

Таблиця 1

Серії експериментів з тваринами

Тварини	Кіль-кість тварин	Функціональний стан організму тварин	Вплив, доза, термін
Миші	12	фізіологічна норма	-
Миші	12	фізіологічна норма	еритроцити барана (ЕБ), 109 кл/мл
Миші	10	фізіологічна норма	(ЕБ), 109 кл/мл; “Вермілат”, 0,12 мг/кг, 12 діб
Миші	7	фізіологічна норма	“Вермілат”, 0,12 мг/кг, 12 діб
Миші	7	фізіологічна норма	(ЕБ), 109 кл/мл; “Панкреолат”, 0,1 мг/кг, 12 діб
Миші	7	фізіологічна норма	(ЕБ), 109 кл/мл ; “Нефролат”, 0,1 мг/кг, 12 діб
Миші	6	цукровий діабет	(ЕБ), 109 кл/мл; 0,2 мл 1% алоксану
Миші	6	цукровий діабет	(ЕБ), 109 кл/мл; 0,2мл 1% алоксану; “Панкреолат”, 0,1 мг/кг, 10 діб
Миші	7	цукровий діабет	(ЕБ), 109 кл/мл; 0,2мл 1% алоксану; “Панкреолат”, 1 мг/кг, 10 діб
Щури	6	фізіологічна норма	-
Щури	6	артеріїт	(ЕБ), 109 кл/мл
Щури	6	артеріїт	(ЕБ), 109 кл/мл, “Вермілат”, 0,12 мг/кг, 10 діб
Щури	6	пародонтит	(ЕБ), 109 кл/мл
Щури	6	пародонтит	(ЕБ), 109 кл/мл, “Вермілат”, 0,12 мг/кг, 10 діб
Щури	7	пародонтит	(ЕБ), 109 кл/мл, “Вермілат”, 0,06 мг/кг, 10 діб
Щури	6	пародонтит	(ЕБ), 109 кл/мл, “Вермілат”, 0,6 мг/кг, 10 діб
Щури	6	гнійна рана	(ЕБ), 109 кл/мл
Щури	6	гнійна рана	(ЕБ), 109 кл/мл, “Вермілат”, 0,12 мг/кг, 10 діб
Щури	12	гнійна рана	-
Щури	12	гнійна рана	“Вермілат”, 0,12 мг/кг, 10 діб

трьох тижнів підшкірно по 0,5 мл. [Kment A. et. al., 1976]. Критеріями розвитку пародонтиту були: гіперемія і цианоз слизової оболонки ротової порожнини, потовщення ясен, кровотеча при пальпації. Максимально вони виявлялися на 5 день після останньої імунізації, після чого контрольним тваринам через місяць вводили внутришньом'язово по 0,2 мл фізіологічного розчину, а дослідним протягом 10 діб - “Вермілат” у дозах 0,06 мг/кг, 0,12 мг/кг і 0,6 мг/кг.

Аутоімунний артеріїт відтворювали за стандартною методикою [Kment A. et al., 1976]. Щурів лінії Wistar імунізували гомогенатом, отриманим з аорти щура, в суміші з повним ад'ювантом Фрейнда у співвідношенні 1:1 по 0,3 мл у пучки лап триразово протягом 3 тижнів. Розвиток артеріїту відбувався через тиждень після останньої імунізації та проявлявся ознаками тахікардії, дуже частого дихання, посинінням шкіри. Через тиждень після останньої імунізації починали введення комплексу пептидів “Вермілат” у дозі 0,12 мг/кг, внутришньом'язово по 0,2 мл у фізіологічному розчині протягом 10 днів. Контрольним тваринам відповідно вводили фізіологічний розчин.

Алоксановий діабет моделювали на білих мишах лінії ВАLВ/С за стандартною методикою [Ефимов А.С. и др., 1981]. Відібраним та витриманим на карантині тваринам вводили одноразово підшкірно 0,2 мл 1% водного розчину алоксану (“Chemapol”, Чехія). Критеріями розвитку діабету були глюкозурія, полідипсія, поліурія та прояви ангіопатій. У подальшому, протягом 10 діб тваринам дослідних груп вводили “Панкреолат” у дозах 0,1 мг/кг та 1 мг/кг по 0,2 мл внутрішньом'язово. Контрольні тварини отримували фізіологічний розчин.

Для відтворення гнійної ранової інфекції використовували штам патогенного стафілокока S.aureus F 49 АТСС 25923, отриманий у міській бактеріологічній лабораторії (м.Полтава). За стандартною методикою [Абдулаев М.Д., 1971] щурам під ефірним наркозом наносили рану загальною площею 120 мм2 і поверхню зрощували суспензією S.aureus, яка містила 1012 кл/мл. Через добу учиняли вторинне інфікування рани 1010 кл/мл стафілокока під утворенний струп. На другий день після останнього інфікування рани у всіх тварин спостерігали ознаки гнійного запалення: рани були вкриті гнійно-некротичним ексудатом, їх площа значно зростала. Одразу після нанесення рани дослідним тваринам починали вводити препарат “Вермілат для ін`єкцій” в кількості 0,12 мг/кг внутришньом'язово по 0,2 мл та фізіологічний розчин - контрольним щурам протягом 10 діб.

У роботі були використані загальновизнані методи дослідження, які відображені у таблиці 2.

Бактеріоскопичні, бактеріологічні дослідження, фаготипування та визначення вірулентності й антибіотикорезистентності стафілокока проводили у відповідності зі встановленими правилами [Кривошеин Ю.С., 1986].

Для проведення гістологічних досліджень тканинний матеріал фіксували в 10% нейтральному формаліні і за стандартними методиками розміщували в парафіні, зрізи забарвлювали гематоксиліном-еозином.Отримані дані були статистично оброблені: проведені обчислювання середньої арифметичної (М), середньоквадратичного відхилення (д), помилки середньої арифметичної (m), вірогідність отриманих результатів оцінювали за критерієм Ст'юдента ( t ).

Вплив комплексів пептидів на імунітет мишей за фізіологічних умов. Важливим питанням було виявлення антигенних та імуногенних властивостей пептидних комплексів “Вермілат”, “Нефролат” та “Панкреолат” у дослідах після введення цих регуляторних речовин здоровим тваринам. Серія досліджень дозволила виявити деякі характеристики комплексів пептидів “Вермілат” та “Панкреолат” як антигенів.

Таблиця 2

Методи дослідження

Показники, що вивчалися	Субстрат	Автори методик
Титр гемаглютинінів (ГАГ)	сироватка крові	Фримель Г., 1987
Кількість антитілоутворюючих клітин (АУК)	селезінка	Jerne N.K., Nordin A.A., 1963
Реакція бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ)	кров	Фримель Г., 1987 Пастер Е.У., 1989
Активність природних цитотоксичних клітин (ПЦК)	кров	Пастер Е.У., 1989 Кузовкова Н.А., 1991
Кількість циркулюючих імунних комплексів (ЦІК)	сироватка крові	Забрисски Д.Б., 1984
Титр комплементу	сироватка крові	Мотавкина М.С., Ковалев Б.М., Шаронов А.С., 1980
Фагоцитарна активність нейтрофілів (ФАН)	кров	Лебедев К.А., Понякина И.Д., 1990
НСТ-тест	кров	Нагоев Б.С., 1983
Кількість лейкоцитів	кров	Меньшиков В.В., 1987
Формула крові	кров	Меньшиков В.В., 1987

За фізіологічних умов після 12-денних одноразових внутрішньом'язових ін'єкцій 0,12 мг/кг “Вермілату” дослідним мишам титр ГАГ зростав у 1,4 рази (р<0,05) в порівнянні з контрольними мишами, яким вводився фізіологічний розчин в об`ємі 0,2 мл. Після введення тваринам “Панкреолату” у дозі 0,1 мг/кг титр ГАГ зростав у 1,4 рази (р<0,05). Після введення мишам 0,1 мг/кг “Нефролату” цей показник вірогідно не змінювався.

При цьому число АУК достовірно не змінювалося у всіх дослідних тварин у порівнянні з контрольними. Це свідчить про слабкі антигенні властивості досліджуваних речовин. Збільшення титру ГАГ, ймовірно, відбувається не за рахунок збільшення кількості плазмоцитів, а за рахунок інтенсифікації в них процесів біосинтезу під впливом “Вермілату” і “Панкреолату”.

На стимуляцію лімфоцитів в РБТЛ “Вермілат” достовірного впливу не мав, а “Нефролат” і “Панкреолат” виявилися здатними вірогідно активізувати лімфоцити до проліферативної відповіді на мітоген у 1,2 рази (р<0,05).

Усі досліджувані нами показники неспецифічного захисту організму вірогідно не змінювалися під дією “Нефролату” і “Панкреолату”. “Вермілат” сприяв збільшенню титру комплементу в сироватці крові мишей у 1,8 разів (р<0,05) при одночасному зниженні кількості ЦІК у 1,85 разів (р<0,05). Причому в неімунізованих еритроцитами барана мишей спостерігалася аналогічна картина: активність комплементу зростала після ін'єкції “Вермілату” у 1,5 разів (р<0,05), а рівень ЦІК знижувався в 2,8 разів (р<0,01). Це свідчить про те, що імунізація мишей ЕБ не впливає на результати проведених досліджень. Зниження рівня ЦІК у крові може зумовлюватись значним зростанням активності комплементу, що приєднується до імунних комплексів і сприяє їхній елімінації з кровообігу.

При порівнянні результатів, отриманих під час введення дослідним мишам природних пептидних комплексів, ми дійшли до висновку, що вплив цих речовин на імунну систему та неспецифічний захист організму тварин за фізіологічних умов можна вважати незначним. Таким чином, комплекси пептидів “Вермілат”, “Нефролат” та “Панкреолат” не виявили імунотоксичної дії на організм мишей лінії BALB/С.

Вплив комплексів пептидів на імунітет тварин за умов моделювання різних функціональних станів організму. Наступним кроком наших досліджень стало вивчення імунобіологічних властивостей комплексів пептидів “Вермілат” та “Панкреолат” за умов розвитку імунодефіцитних станів, тому що за результатами дослідів впливу пептидних речовин на імунітет здорових тварин вони виявили помітний імунотропний ефект.

У першій частині дослідів нас зацікавив вплив природного пептидного комплексу “Вермілат”, який за фармакологічними критеріями характеризується як коректор метаболізму сполучної тканини, на імунітет дослідних тварин за умов розвитку відповідного функціонального розладу. Одним з порушень сполучної тканини є пародонтит [Тарасенко Л.М. та ін., 2000].

За умов експериментального аутоімунного пародонтиту ми спостерігали вірогідне збільшення титру сироваткових ГАГ та активності комплементу (табл.3). При цьому значно зменшувалась здатність Т-лімфоцитів відповідати на мітоген в РБТЛ та кисеньактивуюча здатність фагоцитів у НСТ-тесті. У тварин з експериментальним пародонтитом ми не виявили явища лейкоцитозу та зростання рівня ЦІК.

При вивченні впливу “Вермілату” на клітинні фактори імунітету дослідних тварин ми спостерігали відновлення здатності лімфоцитів відповідати на КонА та кисеньактивуючої активності фагоцитів, які були пригнічені внаслідок розвитку пародонтиту.

Іншим аутоімунним станом організму, у патогенезі якого значну роль відіграють такі фактори гуморального імунітету, як ЦІК, комплемент, титр антитіл, які значно змінювались під впливом комплексу пептидів “Вермілат” за умов фізіологічної норми, є аутоімунний артеріїт [Еремеева М.В. и др., 1992]. Одержані нами результати свідчили про вірогідне збільшення кількості лейкоцитів у 1,4 рази (p<0,05), титру сироваткових ГАГ та здатності лімфоцитів відповідати на мітоген в РБТЛ, вірогідному зменшенні титру комплементу та кисеньактивуючої здатності фагоцитів у НСТ-тесті за умов моделювання експериментального артеріїту (табл.3). Змін активності ПЦК та рівня ЦІК у тварин з експериментальним артеріїтом нами не спостерігалося.

Таблиця 3

Показники специфічного та неспецифічного захисту організму тварин, що змінювались за умов аутоімунних розладів

Показники	Титр ГАГ, log2	РБТЛ, (ІС)	НСТ-тест, (СЦК)	Комплемент, мг/мл
Інактні щури	5,5 ± 0,2	10,1± 0,3	0,82± 0,04	60,1 ±2,2
Контрольні щури з пародонтитом	7,5 ± 0,4*	14,9 ± 0,5*	0,37 ±0,03*	68,3 ±2,5*
Введення 0,06 мг/кг “Вермілату” на фоні пародонтиту	7,6 ± 0,4*	9,1± 0,3*	0,79 ±0,07**	77,6± 2,2*
Введення 0,12 мг/кг “Вермілату” на фоні пародонтиту	8,2 ± 0,2*	10,1± 0,3**	0,95 ±0,5**	67,7± 2,2*
Введення 0,6 мг/кг “Вермілату” на фоні пародонтиту	7,6 ± 0,2*	10,2± 0,3**	0,84± 0,06**	66,3 ± 2,6*
Контрольні щури з артеріїтом	7,5 ± 0,4*	15,5± 0,5*	0,54± 0,03*	41,1± 2,5**
Введення 0,12 мг/кг “Вермілату” на фоні артеріїту	7,8 ± 0,2*	11,1± 0,4*	0,83± 0,04**	46,2± 2,1**

Примітка: тут і надалі * - p<0,05 при порівнянні між інтактною та іншими групами тварин,

** - p<0,05 при порівнянні між контрольними і дослідними тваринами.

Здатність лімфоцитів відповідати на КонА, що була збільшена у контрольних тварин на 53,5% у порівнянні з інтактними, відновлювалася після застосування 0,12 мг/кг “Вермілату”. Значення показника НСТ-тесту, знижене у 1,5 разів (p<0,05) у контролі, також відновлювалося в щурів, яким вводили “Вермілат”. На такі показники неспецифічного захисту організму, як титр комплементу, ЦІК, активність ПЦК “Вермілат” на фоні експериментального артеріїту впливу не мав.

Можна припустити, що імуноцити мають специфічні рецептори до регуляторних пептидів, які експресуються до екзогенних цитомедінів за умов аутоімунних станів організму, що супроводжуються дисбалансом власних ендогенних пептидів. Екзогенні цитомедіни мають регуляторний вплив на імуноцити, що може запобігати аутоімунізації.

У наступній частині дослідів нас зацікавив вплив препарату “Вермілат” під час типового інфекційного процесу, який порушує сполучну тканину і впливає на стан імунної системи, але такий вплив не пов`язаний із розвитком специфічних імунних реакцій. Імунодефіцитним станом, який відповідає всім цим критеріям, є різана інфікована рана [Кузин М.И., Костюченок Б.М., 1990].

За умов моделювання гнійної ранової інфекції більшість показників імунітету вірогідно змінювалася, що свідчило про розвиток стану імунної недостатності (табл.4). При вивченні впливу ін'єкційної форми “Вермілату” на загоєння гнійної рани нами був виявлений імуномодулюючий ефект препарату. Так, зникали явища лейкоцитозу, відновлювалися змінені показники антитілоутворення. Індекс стимуляції лімфоцитів у РБТЛ, знижений у контролі у 1,8 разів (p<0,05), під впливом “Вермілату” приходив у норму. У щурів з ранами зростала активність натуральних кілерів у 1,5 разів (p<0,05) і знижувалася до рівня норми під впливом “Вермілату”. Також застосування препарату сприяло приведенню до норми величин таких показників, як СЦК у НСТ-тесті, зниженому в 1,5 разів (p<0,05), і ФАН - у 1,3 рази (p<0,05). У щурів з ранами спостерігалося зрушення лейкоцитарної формули вліво, що не виявлялося у тварин, яким вводили “Вермілат”.

Таблиця 4

Показники специфічного і неспецифічного захисту організму щурів з гнійною раною за умов введення препарату “Вермілат”

Показники	Інтактні тварини	Контрольні тварини	Введення 0,12 мг/кг “Вермілату”
Кількість лейкоцитів, 109/л	7,2±0,6	13,5±0,8*	6,1±0,4* *
Кількість лімфоцитів 109/л	6,1±1,2	9,8±1,4*	5,1±0,8* *
Кількість АУК на 106 спленоцитів	490±46	590±38*	566±41
Титр ГАГ, (log2)	5,5±0,2	4,7±0,2*	5,7±0,2* *
РБТЛ, (індекс стимуляції)	10,1±0,38	5,9±0,34*	9,4±0,3* *
ФАН, (%)	61,3±3,6	53,3±2,4*	63,3±3,6* *
НСТ-тест, (СЦК)	0,82±0,04	0,55±0,07*	0,94±0,2* *
Активність ПЦК, (опт.од.)	0,0031±0,0009	0,0045±0,0007*	0,0034±0,001* *
Титр комплементу, (мг/мл)	60,1±2,2	42,3±6,5*	64,1±7,7* *
ЦІК, (опт.од.)	0,065±0,008	0,230±0,056*	0,046±0,012* *

Можливо, даний комплекс пептидів здатний регулювати міжклітинні взаємодії і процеси метаболізму не тільки у сполучній тканині, але й у всьому організмі, що виявляється в ослабленні імунодефіцитного стану, який виникає за умов розвитку процесу запалення в рані.

Для вивчення природи такого ефекту було проведено детальне морфологічне, бактеріологічне та гістологічне дослідження процесу загоєння гнійної рани під впливом “Вермілату”. Крім скорочення термінів появи грануляції, очищення рани від гнійно-некротичних мас і повної епітелізації в щурів, яким вводили “Вермілат”, спостерігалося утворення непомітного рубця в порівнянні з контрольними тваринами - пучки колагенових волокон розташовувалися більш правильно й упорядковано.

Проведене бактеріологічне дослідження дозволило знайти тенденцію до селекції вірулентних і антибіотикорезистентних клонів стафілокока, виділеного в щурів з ранами. Ця тенденція помітно слабшала у клонів стафілокока, отриманих від тварин, яким вводили “Вермілат”. Крім того, введення даного комплексу пептидів обумовило більш швидку заміну патогенної мікрофлори гнійних ран на нормальну мікрофлору здорової шкіри. У результаті застосування “Вермілату” значно скорочувалися терміни очищення ран від бактеріального забруднення, що, ймовірно, відбувалося внаслідок регуляторного впливу препарату на продукцію цитокінів макрофагами і лімфоцитами та забезпечувало посилення неспецифічних факторів імунного захисту.

Таким чином, у процесі даного розгорнутого дослідження нами був виявлений прямий вплив комплексу пептидів “Вермілат” на функціональну активність фібробластів, нейтрофілів, макрофагів і лімфоцитів. Непрямий вплив препарату на мікрофлору гнійних ран, можливо, був опосередкований усіма факторами неспецифічного захисту організму дослідних тварин.

Аналізуючи результати досліджень впливу комплексу пептидів “Вермілат” на імунітет експериментальних тварин, можна дійти до висновку, що цей комплекс пептидів або якась речовина в його складі є неповноцінним антигеном, який за фізіологічних умов викликає активізацію факторів гуморальної ланки імунітету тварин - підвищення концентрації гемаглютинінів, комплементу та знищення ЦІК у крові. За умов гнійної ранової інфекції ми визначили підсилення репаративних процесів під впливом “Вермілату”, підтвердили його протизапальну дію та значний імуномодулюючий ефект. За умов аутоімунних станів організму тварин імуномодулююча дія комплексу пептидів з олігохети розповсюджувалася лише на клітинний імунітет. При експериментальному пародонтиті нами виявлена також стимулююча дія “Вермілату” на фактори гуморальної ланки імунітету, яка може бути наслідком його слабких антигенних властивостей.

Одним із завдань дослідження було з`ясувати: чи існують загальні риси дії різних комплексів пептидів тваринного походження на імунітет тварин за умов аутоімунних станів, які порушують саме той орган або тканину, з якої вони були отримані та на яку спрямований їх органоспецифічний ефект? Для цього ми вивчали імунотропну дію комплексу пептидів з підшлункової залози при специфічному аутоімунному ураженні відповідного органа.

З літературних даних випливає, що найбільш розповсюдженим захворюванням у світі, пов'язаним з дисфункцією підшлункової залози, є цукровий діабет І типу, що має аутоімунну природу [Nerup J. et al., 1994]. Імуномодулюючі властивості комплексу пептидів “Панкреолат” вивчалися на моделі експериментального алоксанового цукрового діабету. Ми визначали вплив “Панкреолату” на показники імунітету мишей у дозах 0,1 мг/кг і 1 мг/кг (табл.5). Після прояву у тварин ознак діабету всі імунологічні показники вірогідно змінювалися (табл.5) і спостерігалося зрушення лейкоцитарної формули вліво: кількість паличкоядерних нейтрофілів збільшувалась у 2 рази (р<0,02), а кількість лімфоцитів зменшувалась у 1,2 рази (р<0,05).

Таблиця 5

Вплив “Панкреолату” на показники імунітету у мишей з експериментальним алоксановим діабетом

Показники	Інтактні миші	Контрольні миші	Введення 0,1 мг/кг “Панкреолату”	Введення 1 мг/кг “Панкреолату”
Кількість лейкоцитів х109/л	5,5±0,8	8,7±0,3*	7,4±0,3**	6,0±0,4**
Титр ГАГ, (log2)	4,6±0,6	3,4±0,2*	4,4±0,2**	6,7±0,2**
Кількість АУК на 106 клітин	180±6	122±14*	135±16	181±12**
КонА РБТЛ, (ІС)	10,3±0,6	5,8±0,4*	9,6±0,3**	12,2±0,4**
Активність ПЦК, (опт. од.)	0,32±0,04	0,51±0,07*	0,48±0,03	0,26±0,09**
ФАН, (%)	42,1±3,2	32,8±3,5*	37,6±3,5	42,3±2,9**
НСТ-тест, (СЦК)	0,55±0,06	0,38±0,05*	0,63±0,14**	0,62±0,1**
Титр комплементу, (мг/мл)	54,0±2,9	56,8±2,9	70,9±5,4**	59,2±3,1
Рівень ЦІК, (опт. од.)	0,013±0,002	0,065±0,004*	0,012±0,001**	0,013±0,004**

Застосування “Панкреолату” в обох дозах вірогідно підвищувало титр ГАГ до рівня норми. Кількість АУК після застосування дози 1 мг/кг зростала до нормального значення цього показника в інтактних тварин. “Панкреолат” в обох дозах відновлював вірогідно знижений індекс стимуляції лімфоцитів у РБТЛ, СЦК у НСТ-тесті і відсоток фагоцитуючих нейтрофілів. Вірогідне зниження активності натуральних кілерів до рівня норми відбувалося після застосування комплексу пептидів у дозі 1 мг/кг. Кількість ЦІК, яка зростала в 5 разів (р<0,01), “Панкреолат” знижував в обох дозах. Таким чином, нами був виявлений дозозалежний вплив комплексу пептидів “Панкреолат” на імунну систему мишей з експериментальним цукровим діабетом.

Отже, порівнюючи вплив пептидних комплексів тваринного походження на імунітет дослідних тварин за умов експериментальних аутоімунних станів, можна дійти до висновку, що введення екзогенних регуляторних пептидів викликає нормалізацію показників імунітету, переважно клітинного. Обидва пептидні комплекси виявилися здатними припиняти розвиток аутоімунних розладів, згідно проведених досліджень.

На наш погляд, цілком закономірно, що органоспецифічна дія комплексів пептидів тваринного походження супроводжується суттєвим імуномодулюючим ефектом. Беручи до уваги більшість існуючих припущень про механізми імунобіологічних ефектів таких пептидів, можна дійти до висновку, що регуляторні функції пептидів, які виявляються при різних функціональних станах відповідних органів чи тканин, опосередковані імунною системою.

За нашими даними, імуномодулююча дія комплексів пептидів тваринного походження розповсюджувалася не тільки на аутоімунні розлади, але й на функціональний стан організму, який супроводжувався імунодефіцитом, запальними явищами та репараційними процесами - експериментальну ранову гнійну інфекцію. При вивченні загоєння гнійної рани під впливом препарату “Вермілат” ми спробували визначити взаємозв'язок перебігу запального і репаративно-пластичних процесів, що відбуваються у ділянці рани, змін, що торкаються імунної системи всього організму, і з`ясувати механізм впливу регуляторних пептидів на кооперацію імунокомпетентних клітин і фібробластів.

Виходячи з отриманих нами результатів і беручи до уваги літературні дані, ми пропонуємо гіпотетичну схему механізму взаємодії регуляторних пептидів, системи імунітету і репаративних процесів в ушкоджених тканинах. Відомо, що спектр пептидів в ушкодженому органі змінений [Кайдашев І.П., 1999], також відзначаються різні імунологічні розлади як на рівні даного органа (тканини), так і всього організму, порушення регуляції міжклітинних взаємодій [Ашмарин И.П., 1984]. На введення екзогенного пептиду в організм у першу чергу реагують фактори неспецифічного захисту організму. В останні роки одержала розповсюдження гіпотеза універсальності біологічно активних пептидів і наявності в них загального попередника [Ломакин М.С., Арцимович Н.Г., 1992]. Саме тому реакція факторів неспецифічного захисту організму на введення цитомедінів, як правило, дуже слабка або відсутня. У наших дослідженнях тільки “Вермілат” був здатен впливати на активність комплементу, внаслідок чого сприяти елімінації ЦІК з кровообігу. Основними клітинами, що першими реагують на надходження екзогенних цитомедінів в організм, є макрофаги, піддаючи їх імунному переварюванню і перетворюючи в імуноген [Ярилин А.А., 1999]. При цьому пептид-імуноген зв'язується з молекулами ГКГС ІІ класу і презентується іншим імунокомпетентним клітинам. Однак, можливо, при зв'язуванні імуногена-цитомедіна з Т-лімфоцитами їхня реакція не обмежується імунологічною відповіддю як на звичайний повноцінний антиген. Цитомедіни, імовірно, також здатні впливати на процеси біосинтезу в самих імунокомпетентних клітинах, сприяти проліферації і диференціровці їхніх попередників.

Очевидно, більшість біологічно активних пептидів виявляють слабкі антигенні властивості, що підтверджується нашими результатами. Отже, імунна система відповідно реагує на ці речовини утворенням антитіл й активацією лімфоцитів. Останні дослідження свідчать про наявність специфічних рецепторів на лімфоцитах до органоспецифічних регуляторних пептидів і їхню різну експресію, наприклад, “Нефролат” викликає посилення експресії рецепторів CD4 й ослаблення - CD8 і CD22 [Веснина Л.Э., 1997, 2001]. Таким чином, регуляторні пептиди мають пряму дію на імуноцити, регулюючи їх функціональний стан.

Можливо, екзогенні регуляторні пептиди здатні викликати каскад реакцій викиду ендогенних цитомедінів, котрі у свою чергу будуть проявляти ряд впливів на функції клітин й організму, а також одночасно індукувати викид наступної групи регуляторних пептидів згідно теорії існування функціонально-неперервної сукупності, так званого континуума регуляторних пептидів [Ашмарин И.П., Обухова М.Д., 1986].

У здорових тканинах, яким притаманний свій спектр регуляторних ендогенних пептидів і де всі процеси регуляції біосинтезу урівноважені, перебігають у відповідності із властивими їм закономірностями, екзогенні пептиди, що надходять в організм у дуже малих дозах, не порушують рівноваги і не викликають каскадних реакцій викиду ендогенних регуляторних пептидів. Імунокомпетентні клітини, що зустрічаються з екзогенними пептидами за фізіологічних умов реагують на них як на слабкі антигени. Ймовірно, цитомедіни здатні також у різному ступені експресувати деякі рецептори імуноцитів і впливати на їхню функціональну активність: проліферацію лімфоцитів (“Нефролат”, “Панкреолат”), синтез імуноглобулінів (“Вермілат”, “Панкреолат”). Таким чином, органні регуляторні пептиди при введенні в організм за фізіологічних умов можуть незначно впливати на імунну систему, активуючи деякі її фактори.

За умов різних екстремальних функціональних станів організму, що супроводжуються вираженим імунодефіцитом чи аутоімунізацією, екзогенні цитомедіни, ймовірно, виявляються здатними регулювати міжклітинні взаємодії як в ураженому органі (тканині), так і значно впливати на імуноцити, змушуючи їх працювати в “потрібному напрямку”. Цей вплив, ймовірно, здійснюється за допомогою експресії відповідних рецепторів імунокомпетентних клітин і зміни спектру цитокинів, синтезованих цими клітинами. Він відображається в імуномодулюючій дії органних пептидів, а також у стимуляції регенераторних процесів, що відбуваються в ураженій ділянці і здійснюються відповідною популяцією Т-лімфоцитів.

ВИСНОВКИ

У дисертації, відповідно до поставленої мети та завдань, аналізувалась специфіка змін імунологічного статусу тварин під впливом природних пептидних комплексів за умов норми та моделювання імунодефіцитних станів.

1. Природні комплекси пептидів “Вермілат”, “Панкреолат” і “Нефролат” мають регуляторну дію на імунітет і неспецифічний захист організму дослідних тварин: імуностимулюючу за умов норми та імуномодулюючу за умов експериментальних імунодефіцитних станів.

2. Комплекси пептидів тваринного походження “Вермілат”, “Панкреолат” і “Нефролат” не мають імунотоксичної дії на організм дослідних тварин за фізіологічних умов. Природні пептидні комплекси з олігохети та підшлункової залози мають стимулюючий ефект на гуморальний імунітет здорових дослідних тварин. Комплекси пептидів “Нефролат” та “Панкреолат” здатні активізувати проліферативну відповідь лімфоцитів на мітоген за фізіологічних умов.

3. За умов моделювання експериментального пародонтиту в щурів спостерігається збільшення титру сироваткових гемаглютинінів у 1,4 рази (p<0,05); проліферативної активності лімфоцитів у 1,5 рази (p<0,05); пригнічення кисеньактивуючої здатності фагоцитів у 2,2 рази (p<0,02). Введення комплексу пептидів “Вермілат” у різних дозах на цьому фоні ліквідує зсуви, які стосуються клітинної ланки імунітету дослідних щурів. На гуморальні фактори імунітету тварин комплекс пептидів “Вермілат” у різних дозах або не впливає, або має стимулюючу дію. За умов експериментального аутоімунного пародонтиту комплекс пептидів “Вермілат” не виявляє дозозалежних ефектів.

4. За умов моделювання експериментального артеріїту в щурів виявляється лейкоцитоз, збільшення титру гемаглютинінів у 1,4 рази (p<0,05); посилення здатності лімфоцитів відповідати на мітоген у 1,5 рази (p<0,05); пригнічення кисеньактивуючої здатності фагоцитів у 1,5 рази (p<0,05) та зменшення концентрації комплементу в сироватці крові у 1,5 рази (p<0,05). За умов введення комплексу пептидів “Вермілат” у дозі 0,12 мг/кг протягом 10 діб відновлюються клітинні фактори імунітету дослідних тварин. На гуморальну ланку імунітету “Вермілат” за умов експериментального артеріїту впливу не має.

5. За умов гнійного запалення, яке викликане внесенням стафілокока в різану рану, у дослідних щурів розвивається лейкоцитоз, підвищується активність природних цитотоксичних клітин у 1,5 рази (p<0,05); значно зростає кількість циркулюючих імунних комплексів - у 3,6 рази (p<0,01); спостерігається збільшення кількості антитілоутворюючих клітин у 1,2 рази (p<0,05); зменшується титр гемаглютинінів у 1,2 рази (p<0,05); індекс стимуляції лімфоцитів у реакції бласттрансформації - в 1,8 рази (p<0,05); кисеньактивуюча функція лейкоцитів - у 1,5 рази (p<0,05); фагоцитарна активність нейтрофілів - у 1,3 рази (p<0,05) і титр комплементу - у 1,4 рази (p<0,05). Введення комплексу пептидів “Вермілат” на цьому фоні ліквідує зазначені зсуви, призводить до більш швидкого та ефективного рубцювання ран, зменшення числа мікробних колоній, які висіваються з ранового ексудату, елімінації антибіотикорезистентних і вірулентних клонів стафілокока.

6. За умов експериментального цукрового діабету у тварин виявляється лейкоцитоз, пригнічення антитілоутворення в 1,5 рази (p<0,05); фагоцитозу в 1,3 рази (p<0,05), значне зростання активності природних кілерів - у 1,6 рази (p<0,05) і кількості ЦІК - у 5 разів (p<0,01); спостерігається зсув лейкоцитарної формули крові “вліво”. Введення комплексу пептидів “Панкреолат” у дозі 0,1 мг/кг протягом 10 діб на цьому фоні частково або повністю відновлює показники імунітету до величин, характерних для інтактних мишей. Введення “Панкреолату” в дозі 1 мг/кг повністю ліквідує зазначені зсуви, які відбуваються в мишей після введення алоксану. За умов експериментального діабету спостерігається дозозалежний ефект комплексу пептидів “Панкреолат”.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Рекомендуємо комплекси пептидів “Вермілат”, “Нефролат”, “Панкреолат” для проходження клінічних досліджень.

При проведенні клінічних досліджень пептидних біологічно активних речовин необхідно враховувати їх вплив на стан імунної системи і неспецифічного захисту організму.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Ганчо О.В. Влияние некоторых биологически активных веществ пептидной природы на иммунитет экспериментальных животных // Вісник проблем біології і медицини. - 1998. - Вып. 15. - С. 33 -36.

Ганчо О.В. Иммуномодулирующее действие комплекса пептидов “Панкреолат” при экспериментальном инсулинзависимом сахарном диабете // Вісник проблем біології і медицини. - 1998. - Вып. 25. - С. 59 - 62.

Коломиец С.В., Ганчо О.В., Катрушов А.В. Влияние препарата “Вермилат” на заживление гнойных ран у крыс линии WISTAR // Проблеми екології та медицини. - 1998. - Т. 2, № 5-6.- С. 64 - 67.

Ганчо О.В., Коломиец С.В. Влияние комплекса пептидов “Вермилат” на иммунитет крыс с экспериментальной гнойной раневой инфекцией // Вісник проблем біології і медицини. - 2002. - Вип. 4. - С. 8-11.

Коломиец С.В., Ганчо О.В. Результаты гистологических исследований процесса заживления гнойной раны у крыс линии Вистар под действием “Вермилата” // Актуальні проблеми сучасної медицини. - 2002. - Т. 2, вип.1. - С. 22-24.

Ганчо О.В. Влияние комплекса пептидов “Вермилат” на некоторые факторы гуморального и клеточного иммунитета // Биорегуляция и биоэнергетика. - 1995. - Вып. 3. - С. 6-9.

Ганчо О.В. Иммунотропное действие препарата “Вермилат” при лечении экспериментального аутоиммунного пародонтита // Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. .лікарів-стоматологів “Основні стоматологічні захворювання, їх профілактика та лікування”. - Полтава: УМСА. - 1996. - С. 39-40.

Ганчо О.В. Влияние комплекса полипептидов “Вермилат” на иммунитет при экспериментальном аутоиммунном артериите // Фізіологія і патологія перекисного окислення, гемостазу та імуногенезу. - Полтава: УМСА. - 1996. - С. 12-13.

Ганчо О.В. Влияние комплекса полипептидов “Вермилат” на иммунитет при экспериментальном аутоиммунном пародонтите // Фізіологія і патологія перекисного окислення, гемостазу та імуногенезу. - Полтава: УМСА. - 1996. - С. 12.

Ганчо О.В. Влияние комплекса полипептидов “Вермилат” на некоторые факторы гуморального иммунитета у белых мышей линии ВАLВ/С // Фізіологія і патологія перекисного окислення, гемостазу та імуногенезу. - Полтава: УМСА. - 1996. - С. 13.

Ганчо О.В. Вплив комплексів поліпептидів “Нефролат” та “Панкреолат” на гуморальний імунітет у білих мишей линии ВАLВ/С // Матер. наук. конф. “Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини на сучасному рівні”. - Полтава: УМСА. - 1996. - С. 70-71.

Лобань-Череда Г.А., Дубинська Г.М., Ганчо О.В., Стегній І.А. Вивчення імуномодулюючих властивостей ехінацеї та поліпептидних біорегуляторів // Матер. наук. конф. “Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини на сучасному рівні”. - Полтава: УМСА. - 1996. - С. 241.

Лобань-Череда Г.А., Ганчо О.В. Вплив комплексу поліпептидів “Панкреолат” на імунітет мишей лінії BALB/C при експериментальному діабеті // Фізіологічний журнал. - 1998. - Т. 44, №3. - С. 191.

Рыбалов О.В., Ганчо О.В., Коломиец С.В. Бактериологическое изучение процессов заживления гнойных ран в динамике под влиянием инъекционной формы препарата “Вермилат” // Вопросы экспериментальной и клинической стоматологии. - Харьков: ХГМУ. - 1998. - Вып.1. - С. 107-108.

Ганчо О.В., Коломиец С.В. Иммуномодулирующий эффект вермилата при лечении гнойных ран в эксперименте // Проблеми екології та медицини. - 1999. - Т. 3, №1-2. - С. 17-18.

Рыбалов О.В., Катрушов А.В. Коломиец С.В., Ганчо О.В. Влияние вермилата на формирование рубцов при экспериментальной гнойной раневой инфекции // Матер. 3 Міжнар. Конгресу студентів і молодих учених . - Тернопіль: Укрмедкнига. - 1999. - С. 367.

Рыбалов О.В., Лобань-Череда Г.А., Ганчо О.В., Коломієць С.В. Вплив препарату “Вермілат” на мікрофлору гнійних ран в експериментальних щурів лініі Wistar // Матер. I (VIII) з`їзду Асоціації стоматологів України. - Київ: НМУ. - 1999. - С. 372.

Лобань Г.А., Ганчо О.В. Коррекция “Вермилатом” иммунодефицитного состояния, развивающегося при гнойной раневой инфекции // Проблеми екології та медицини. - 2002. - Т. 6, №3-4, - С. 35.

пептиди походження тваринний

АНОТАЦІЯ

Ганчо О.В. Вплив комплексів пептидів тваринного походження на імунітет за умов норми та різних функціональних станів організму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин. - Таврійський національний університет, Сімферополь, 2003.

У дисертації представлені експериментальні дослідження, які присвячені вивченню впливу нових комплексів пептидів тваринного походження на деякі фактори імунітету і неспецифічного захисту організму в нормі та за умов моделювання експериментальних пародонтиту, артеріїту, цукрового діабету і гнійної рани. Встановлено, що за фізіологічних умов комплекси пептидів “Вермілат” і “Панкреолат” здатні стимулювати гуморальний імунітет, а пептидні комплекси “Нефролат” і “Панкреолат” впливають на клітинний імунітет дослідних тварин. За умов аутоімунних розладів комплекс пептидів “Вермілат” має корегуючу дію на клітинну ланку імунітету і стимулює гуморальний імунітет. За умов гнійного запалення препарат “Вермілат” має виражену імуномодулюючу дію, прискорює репаративні процеси, сприяє скороченню бактеріального забруднення рани та елімінації антибіотикорезистентних і вірулентних клонів стафілокока. Застосування пептидного комплексу підшлункової залози при алоксановому діабеті обумовлює дозозалежний імуномодулюючий ефект “Панкреолату”.

Таким чином, за умов зміни імунологічного статусу при різних функціональних станах організму пептидні комплекси тваринного походження мають регуляторний вплив на процеси специфічного і неспецифічного захисту організму.

Ключові слова: регуляторні пептиди, імунітет, неспецифічний захист, пародонтит, артеріїт, діабет, ранова інфекція.

АННОТАЦИЯ

Ганчо О.В. Влияние комплексов пептидов животного происхождения на иммунитет в условиях нормы и различных функциональных состояний организма. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.13 - физиология человека и животных. - Таврический национальный университет, Симферополь, 2003.

В диссертации представлены экспериментальные исследования, посвященные изучению влияния новых комплексов пептидов животного происхождения на некоторые факторы специфической и неспецифической защиты организма опытных животных в норме и в условиях моделирования экспериментальных экстремальных функциональных состояний организма.

Для решения поставленных задач использованы физиологический, иммунологический, цитохимический, гистологический, бактериологический и статистический методы исследований. Исследования проведены на здоровых мышах линии BALB/С и на крысах линии Wistar, у которых были экспериментально моделированы аутоиммунный пародонтит, аутоиммунный артериит и гнойная резаная рана, инфицированная золотистым стафилококком; на мышах линии BALB/С, которым с помощью аллоксана был моделирован инсулинозависимый сахарный диабет.

Установлено, что в физиологических условиях комплекс пептидов из олигохеты “Вермилат” и поджелудочной железы свиньи “Панкреолат” способны стимулировать гуморальное звено иммунитета мышей. Природные пептидные комплексы из почки крупного рогатого скота “Нефролат” и поджелудочной железы свиньи “Панкреолат” оказывают стимулирующее влияние на клеточное звено иммунитета здоровых подопытных животных. Комплексы пептидов “Вермилат” в дозе 0,12 мг/кг; “Нефролат” в дозе 0,1 мг/кг і “Панкреолат” в дозе 0,1 мг/кг не оказывают иммунотоксического действия на организм здоровых мышей. Комплексы пептидов из олигохеты и поджелудочной железы проявляют слабые антигенные свойства в физиологических условиях.

В условиях моделирования аутоиммунного пародонтита комплекс пептидов “Вермилат” оказывает коррегирующее действие на клеточный иммунитет и стимулирует гуморальное звено специфической и неспецифической защиты организма опытных животных. Пептидный комплекс из олигохеты не оказывает дозозависимого действия на иммунитет крыс с экспериментальным аутоиммунным пародонтитом.

Результаты проведенных исследований показали, что комплекс пептидов “Вермилат” оказывает иммуномодулирующее действие на клеточное звено cпецифической и неспецифической защиты организма экспериментальных крыс с аутоиммунным артериитом. На гуморальное звено иммунитета опытных животных пептидный комплекс из олигохеты влияния не оказывает.

Показано, что в условиях гнойного воспаления, вызванного внесением золотистого стафилококка в резаную рану, у крыс достоверно изменяется большинство показателей иммунитета, что свидетельствует о развитии состояния выраженного иммунодефицита. Препарат “Вермилат” оказывает выраженное иммуномодулирующее действие, касающееся как клеточных, так и гуморальных факторов специфической и неспецифической защиты организма животных с гнойными ранами. Природный пептидный комплекс из олигохеты ускоряет репаративные процессы в пролиферативной фазе гнойного воспаления, способствует сокращению бактериального загрязнения раны и элиминации антибиотикорезистентных и вирулентных клонов стафилококка, что происходит вследствие регуляторного влияния комплекса пептидов на иммуноциты и обеспечивается усилением неспецифических факторов иммунной защиты организма экспериментальных животных.