Співвідношення клінічних, патопсихологічних та соціально-епідеміологічних характеристик при венеричних уретропростатитах у чоловіків

В ході проведеного нами поглибленого опитування чоловіків, з'ясувалася також їх самооцінка стану нервової системи в ході лікування в ШВД. При цьому захворівші чоловіки оцінювали у себе: працездатність, втомлюваність, рівень роздратованості, рівень емоційної лабільності, ступінь впливу на уражений орган, наявність проявів імпотенції, лабільність настрою і стану нервової системи в цілому; прагнення до самотності; психологічні труднощі. З чисто соматичних скарг найбільший психологічний резонанс, обумовлюючий розвиток у тривало хворих астено-невротичного синдрому, мали наступні соматичні прояви: болі в області промежини і калитки; явища припухлості яєчок і больові відчуття в них; прояви фімозу-парафімозу; наявність явищ парестезій в уретрі (відчуття "повзання мурашок"); поява після курсу нераціональної антибіотико терапії ерозійних баланітів або баланопоститів переважно дріжджової етіології; невеликі гнійні виділення з уретри та змінюючі їх незначні слизисті уретральні виділення зранку, які "залишаються" після всіх курсів антибіотико терапії; наявність навіть невеликого числа ниток пластівців у сечі зранку, особливо у другій порції.

У значної кількості чоловіків мало місце існування "конкурентних взаємовідносин" між веденням активних позашлюбних гетеро секусуальних зв'зків і мірою вживання алкоголю, що, в свою чергу, впливало на вік як початку ведення ними статевого життя, так і на час їх першого інфікування. Крім цього, підтверджена наявність певного кореляційного зв'язку типів алкогольного вживання, темпу і шляхів їх формування від освіченості, віку, соціального стану.

Таким чином, дані поглибленого прямого опитування хворих чоловіків підтвердили і уточнили цілком апріорно прогнозовану наявність помітного впливу наявної у них специфічної соматичної патології урогенітального тракту як на стан копулятивного циклу, так і на їх нервову систему в цілому. А це, в свою чергу, безумовно є об'єктивною основою потреби подальшого наукового пошуку в цій сфері, спрямованого як на уточнення тих чи інших деталей психологічного сприйняття хвороби особистістю, так і всього паттерну психологічного реагування в ситуації розвитку такого специфічного захворювання в цілому.

КОПУЛЯТИВНИЙ ЦИКЛ У ЧОЛОВІКІВ І ЙОГО СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ.

При дослідженні контингенту з 702 чол. була звернута увага на те, що значна кількість обстежених /197 чол./ переважно з торпідним перебігом запальних процесів урогенітальної сфери скаржились на ті чи інші порушення копулятивного циклу. І це при тому що у переважної більшості хворих аналіз сперми був у межах вікової фізіологічної норми. Це дало нам підставу розглядати ці розлади сексуальної функції як субклінічні і віднести їх до одного з чотирьох варіантів /по Г.С.Васильченко, 1983/ статевих порушень: переважання надмірних вимог до себе /94 чол./; неадекватна особистісна реакція на природні фізіологічні коливання сексуальних проявів /58 чол./; переважання неадекватної поведінки у конкретній ситуації одного чи обох партнерів /27 чол./; приписування собі уявних вад /18 чол./.

Все це лягло в основу визначення нами чоловічої сексуальної формули (СФЧ) не тільки серед хворих зі скаргами сексологічного характеру, а й серед усіх обстежених нами чоловіків, які не мали таких скарг.

На відміну від стандартної формули уявних статевих розладів, тобто псевдо імпотенції, яку вивів професор Васильченко Г.С., отримана нами шляхом використання квантифікаційної шкали і вирахування середніх арифметичних значень, формула СФЧ мала вигляд такого ряду:

2,5-2, 6-2/2,2-3,0-2,8/2,2,7-2,6/2,9-7, 4/8,0/7,7/2,9-25,9.

Оскільки користування квантифікаційними шкалами є, на думку академіка М.М.Амосова, окремим випадком структурного моделювання, то, підсумовуючи вищевикладені наслідки клініко-експериментального вивчення з допомогою квантифікаційної шкали СФЧ, ми з допомогою дисперсійного аналізу отримали принципово нові знання про не самоочевидні, але статистично достовірні корелятивні зв"язки між основними параметрами статевого життя чоловіків у ситуації хвороби і деякими факторами.

Проведене дослідження показало, що майже у кожного третього хворого відзначаються ті чи інші субклінічні порушення копулятивного циклу, які знаходять свій вираз у різноманітних скаргах, дизритмії статевого життя і тимчасовій дезактуалізації статевих відносин, вираженість яких значною мірою зумовлена як тривалістю і тяжкістю соматичної патології, так і особливостями преморбідної акцентуйованості характеру і типом психологічного реагування хворого.

Сексуальні порушення у чоловіків при специфічних соматичних ураженнях сечостатевих органів не є симптомом чи синдромом цієї патології, а є полісиндромними розладами, які мають різне відношення до уретро-простатитів. В одних випадках статеві порушення своїм виникненням зобов'язані більше клінічному розвитку відповідного патологічного процесу /не психогенний дебют/, а в інших - вони виникають переважно внаслідок "самореалізації" певних преморбідних рис акцентуйованості характеру у ситуації розвитку того чи іншого неадаптивного типу психологічного реагування на хворобу /психогенний дебют/.

Основним сполучним ланцюгом між розвитком власне соматичного ураження сечостатевих органів і виникненням порушень потенції у чоловіків була тимчасова дезактуалізація сексуальних відносин, обумовлена як запально-соматичними, так і психопатологічними проявами загострення відповідного уретриту чи простатиту, яка досить швидко призводила до дизритмії статевих відносин. Дизритмія, в свою чергу, сприяла розвитку застійних явищ в урогенітальній сфері, що вже власне і є безпосередньою причиною не психогенного дебюту статевих розладів.

Таким чином, все вищевикладене дає нам повне право вважати, що при специфічних соматичних ураженнях сечостатевих органів у чоловіків відзначались досить значущі по суті полісиндромні розлади копулятивного циклу переважно функціонального характеру, які, в основному, проявлялись у тимчасовій дизритмії статевих відносин. На етапі психотерапевтичної дезактуалізації відзначено функціонування психологічних компенсаторних механізмів, які допомагають особистості уникнути психотравмуючого впливу факту тимчасового зниження власної статевої активності.

ЕМОЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАТУС ЗАХВОРІВШИХ ЗА ДАНИМИ ТЕСТУ АЙЗЕНКА.

Емоційно-психологічна стійкість чи нестійкість, стабільність чи нестабільність - це фактори вродженої лабільності вегетативної нервової системи. Потреба розгляду їх структури у обстежених хворих диктувалася необхідністю вивчення цих особистих властивостей у досить специфічного контингенту соматичних хворих з переважним ураженням сечостатевої сфери венеричного генезу. Якщо для практикуючого лікаря-венеролога не байдужа глибина і повнота його попередньої інформованості про суто клінічні прояви цієї групи хвороб, то такою ж потрібною повинна бути інформація про загальну структуру емоційно-психологічного статусу цієї ж категорії захворівших,. Бо саме від неї в значній мірі залежить їхня поведінка. А вона потенційно може проявлятись у поведінці по типу "зовнішньої норми" за якою ховається вплив всіляких психологічних пертурбацій, що провокують таких хворих до раптових і видимо немотивованих проявів неврівноваженості їхньої "внутрішньої" нервово-психічної діяльності. Своєчасний облік та врахування важливості фактору нейротизму лікарями в даному контексту важко переоцінити.

Виходячи з цих теоретичних міркувань, а також бажаючи доповнити наявний вакуум об'єктивної інформації про структуру і особливості внутрішньої картини хвороби /ВКХ/ у захворівших нами було проведено тестування 673 захворівших чоловіків за допомогою класичного опитувальника Айзенка.

З отриманих внаслідок обробки первісних цифрових даних очевидно, що частка дійсно емоційно не стабільних осіб серед усього масиву захворівшиї більш ніж значима - 281 особа з 673-х, тобто - кожен третій. А те, що ця 281 особа дійсно внутрішньо емоційно нестабільна, підтверджується їх високою /16,17/ середньою бальною значимістю за шкалою Нейротизму. Така значна вага внутрішньо емоційно-психологічно нестійких осіб робить зрозумілою схильність цього контингенту хворих до розвитку у багатьох з них неврозів під впливом зовсім незначних субстресових ситуацій. І тільки для кожного третього із захворівших була характерною внутрішня емоційна стабільність /7,03 бал./, тобто - була відсутня реальна загроза виникнення й розвитку з них неврозу навіть під впливом значного зовнішнього стресу.

Все це робить більш, ніж обгрунтованим загальний висновок про те, що майже для половини захворівших чоловіків навіть не дуже значний зовнішній стресовий вплив може бути цілком достатнім, щоб викликати серед них виникнення і розвиток неврозів, обумовлених їхньою внутрішньою емоційно-психологічною нестабільністю та нестійкістю. А це, в свою чергу, повинно розцінюватися як пряме підтвердження необхідності відносити хворих з запальними ураженнями сечостатевої системи специфічно-інфекційного генезу до групи захворювань, що потребують для свого вилікування застосування не тільки традиційних протизапальних препаратів /антибіотики, сульфаніламіди і ін./, але й використання різноманітних психопрофілактичних засобів для попередження і зняття неврозоподібних станів, які майже завжди виникають під час обстеження та лікування в ШВД.

Для більшості захворівших чоловіків типовою є їх психологічно непевна поведінка з тенденцією до інтровертованості і прагненням виставити себе в "хорошому" та "вигідному" плані в очах медперсоналу ШВД. Із розглянутих "зовнішніх" факторів одні більш значимо впливають на рівень невротизму / "багатий" сімейний досвід, значна схильність до захворювань /, а інші / освіта, вік / посилюють інтровертованість поведінки. Загальна преморбідна акцентуйованість характеру досить однозначно посилює емоційну нестійкість і в меншій мірі послаблює риси інтровертованості поведінки в ситуації розвитку хвороби. Для не акцентуйованих осіб є характерною відносна емоційна стабільність, щирість та переважно інтровертована направленість реагування в ситуації розвитку в них соматичної патології.

СТРУКТУРА ПСИХОЛОГІЧНОГО РЕАГУВАННЯ ХВОРИХ ЧОЛОВІКІВ У СИТУАЦІЇ РОЗВИТКУ У НИХ СПЕЦИФІЧНОЇ СОМАТИЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ.

Відношення людини до свого захворювання по своїй суті інтегрує всі його психологічні особливості, в рамках яких аналізується поняття "внутрішня картина хвороби", яке включає як власне відчуття, переживання та уявлення хворого щодо соматичних проявів хвороби, так і її /хвороби/ усвідомлення особистістю, розуміння ролі та впливу патології на життєве функціонування, емоційні та поведінкові реакції на пристосування до неї або на відсторонення від неї..

Під час захворювання у людини неодмінно формується та чи інша стратегія поведінки. І дуже важливим для лікаря є раннє виявлення адаптивної чи дезадаптивної скерованості характеру реагування хворого, тобто - особливостей реалізації захисно-пристосовницьких механізмів особистості. Психологічне відношення до хвороби завжди досить значуще і обов'язково впливає також і на інші системи відношень особистості, що визначається як власне преморбідними рисами, особливостями емоційного реагування, рівнем інтелекту, життєвим досвідом, так і природою соматичної патології, особливостями мікро соціального оточення.

Цілком очевидно, що саме відношення до свого захворювання перш за все і головним чином проявляється у поведінці хворого, в його відносинах з оточуючими його людьми під час лікування. Можливий спектр особистісного реагування на патологію досить широкий: від "заглиблення" у хворобу до її повного психологічного витіснення-ігнорування.

Для обстеження хворих нами була вибрана тестова форма опитувальника для психологічної діагностики типів відношення до хвороби /ТВХ/, розробленого у лабораторії клінічної психології Санкт-Петербурського психоневрологічного інституту ім. В.М.Бехтєрева, що надало можливість отримати об'єктивну інформацію про весь спектр відношень особистості в ситуації розвитку такої специфічної інфекційної соматичної патології як ураження сечостатевої сфери венеричного генезу. В цілому профіль тесту ТВХ характеризує сукупність окремих аспектів багатомірного відношення хворої людини до свого захворювання й інтерпретується по аналогії з іншими психологічними опитувальниками. При його допомозі визначалось до 12 "чистих" типів відношення до хвороби, а також декілька варіантів "змішаних" і "дифузних" типів, а також побудувати усереднений загальний профіль співвідношення окремих шкал тесту, що й знайшло своє відображення у цифровому ряді, таі в графічному зображенні.У цілому середньобальна величина шкал тесту ТВХ виявилась досить невисокою - 7,8 бала, і це при тому, що по окремих шкалах вона піднімалась до 12,25 /Г/ - 12,02 /С/, а по інших опускалась до 5,18 /Д/ - 5,30 /М/. Привернув до себе увагу такий суттєвий параметр як більш ніж значний розмах, тобто різниця між мінімальними і максимальними бальними значеннями по кожній із 12 шкал тесту ТВХ. А це досить однозначно вказує на внутрішньо в багато дечому суперечливий характер психологічного реагування хворих чоловіків у ситуації розвитку у них специфічного соматичного ураження сечостатевої сфери. Це підтверджується також формою зведеного профілю ТВХ, який відображає глибоко-дифузний характер загального паттерну відносин, при якому в семибальну зону не увійшли лише показники трьох з 12 шкал тесту.

Для всього обстеженого контингенту хворих чоловіків найбільш характерним виявився дифузний ТПР, який досить суттєво і специфічно змінювався в залежності від переважання того чи іншого ТПАХ.

Використання методики "ТВХ" у стаціонарах ШВД показало, що серед чоловіків з ураженнями сечостатевих органів венеричного генезу лише в 19,91% виділявся чисто гармонійний ТПР. Частка всіх трьох адаптивних / гармонійного, анозогнозичного та ергопатичного / типів з мінімальною соціально-психологічною дезадаптацією складає лише - 39,9% від загальної кількості обстежених нами чоловіків.

Аналіз змістовного боку співвідношення між складовими змішаних ТПР показав серед них наявність як внутрішньо узгоджених, так і явно суперечливих сполучень, що свідчить про вельми суперечливий характер самої структури відношень особистості в ситуації хвороби венеричного генезу. Під час обстеження виділився такий збірний блок психологічного реагування, як невизначений. До нього увійшли такі окремі шкали елементів ТВХ, кількісний бік яких знаходиться на досить високому рівні. Це було підставою для того, щоб віднести цих хворих до групи осіб з вираженою дезадаптацією їх реагування в умовах хвороби, хоча сам характер дезадаптації має невизначений характер, маючи приблизно однаку ступінь вираженості рис як інтра-, так і інтерпсихологічного направлення реагування.

Більше третини (39,68%) обстежених хворих по своєму ТПР відносились до блоку дифузного реагування: 8,08% до інтра - і 4,04% до інтерпсихічного ТПР, тобто - більша половина відносилась до тих чи інших дезадаптивних типів психологічного реагування в ситуації хвороби.

В міру збільшення ЗРПАХ мало місце явне зниження рис гармонійного, ергопатичного та анозогнозичного патернів відношень при досить різкому одночасному підсиленні рис тривожності та сенситивності. Мала місце виражена кореляційна залежність між преморбідною акцентуацією характеру хворих і паттерном їх психологічних відношень у ситуації розвитку хвороби. І цей паттерн очевидно визначається не стільки загальним рівнем, скільки типом акцентуації.

При допомозі частотного аналізу був проаналізований взаємозв'язок ТПР у чоловіків на венеричну патологію з низкою соматичних і соціальних параметрів. При цьому був встановлений різний ступінь вираженності - від максимального з тривалістю захворювання до статистично низько достовірного від сімейного стану і міри вживання алкоголю.

Таким чином, можна зробити загальний висновок про те, що в ситуації розвитку специфічного соматичного ураження сечостатевої сфери має місце досить неоднозначний і часто внутрішньо суперечливий паттерн психологічного відношення до хвороби, який однозначно залежить як від преморбідної акцентуйованості характеру, так і в різній мірі від таких "зовнішніх" факторів, як вік, освіта, сімейний стан, міра алкогольної наркозалежності, тривалості захворювання.

ДЕЯКІ ПОВЕДІНКОВІ ТЕНДЕНЦІЇ У ХВОРИХ ЧОЛОВІКІВ ЗА ДАНИМИ ТЕСТУ "Q - Sort"

З метою вивчення основних тенденцій поведінки хворих чоловіків в умовах ШВД було використано тестову методику Q-Sort", запропоновану D.Stock i H.Thelen у 1958 році. Вона дає змогу не тільки визначити шість основних поведінкових реакцій /залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість, прагнення до "боротьби" і уникання "боротьби", а й характеризує їх кількісно.

Слід відмітити, що кожна з цих поведінкових тенденцій, на наш погляд, має як внутрішню, так і зовнішню характеристику, тобто - "боротьба", незалежність, товариськість можуть бути внутрішньо притаманні певній особистості, а можуть бути лише зовнішньою характеристикою, яка приховує дійсність. І ще варто зазначити - якщо виявляється "нульова тенденція", тобто - кількість "так" і "ні" однакова чи майже однакова, то це вважається об'єктивним підтвердженням наявності у хворого внутрішнього особистісного конфлікту. Адже його особистість явно перебуває під впливом "гри" протилежних поведінкових тенденцій, які мають, якщо і не однакову, то дуже схожу вираженість.

Аналіз цифрового матеріалу, отриманого при заповненні даного тесту 642 хворими чоловіками показав наявність досить подібної з "нульовою" ситуації по другій та третій сполучених парах /залежність-незалежність, боротьба-уникання/, що свідчить про внутрішню конфліктність у них через майже однакову їх бальну вираженість. Лише поведінкова тенденція товариськості-контактності виражена досить однозначно.

В міру росту нейротизму бальна величина всіх шести тенденцій як збільшувалася, так і послаблювалася переважанням прагнення до прийняття групових соціально-етичних стандартів.Помітно збільшувалося переважання вираженості активного прагнення хворих зайняти більш "високий" статус у системі між особистісних відносин в міру зменшення їх щирості під час тестування, що варто розглядати як своєрідну форму їх міжособистісного спілкування в ситуації хвороби, коли багато з них вибрали шлях приховування своїх власних суджень заради зовнішньої "показової" єдності.

Досвід реальних між особистісних сімейних відносин у більшості хворих, а також при більш високому рівні освіченості очевидно знижували серед них бажання емоційно контактувати між собою під час лікування. Соціальна залежність, як відомо, підвищується з віком, але разом з тим у дорослих чоловіків помітно знижувалась тенденція до товариськості-контактності і бажання до встановлення емоційних взаємозв'язків під час лікування у стаціонарах ШВД.

Таким чином, все вищевикладене дає можливість твердити про встановлену наявність помітного внутрішнього конфлікту між основними поведінковими тенденціями у хворих чоловіків, що проявлялось у дуже подібній бальній значущості ряду їх протилежних складових, які мали майже однакову вираженість. А це, в свою чергу, без сумніву є відображенням того значущого нервово-психологічного напруження, яке неминуче супроводжує власне соматичні ураження сечостатевої сфери у хворих чоловіків.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНІВ РЕАКТИВНОЇ І ОСОБИСТІСНОЇ ТРИВОЖНОСТІ МЕТОДИКОЮ СПІЛБЕРГЕРА-ХАНІНА.

Із спеціальних тестових психологічних методів, які дають можливість досліджувати психологічну напруженість у людини найбільш поширеним є стандартний опитувальник Spilberger Ch. у модифікації Ханіна Ю.Л. /1976/. З його допомогою можна оцінити як стан реактивної тривоги /РТ/ на даний момент, так і тривожність як рису особистості /ОТ/.

Заповнити опитувальник Спілбергера-Ханіна /ОСХ/ пропонувалось обстежуваним чоловікам двічі: при вступі на стацлікування у ШВД /651 чол./ і при їх виписуванні /214 чол./. При цьому вони двічі заповнювали шкали, які визначають рівні як особистісної тривожності /ОТ/, так і реактивної тривожності /РТ/.

Аналіз експериментально отриманих даних по визначенню індексів ОТ та РТ дає змогу дійти таких умовиводів:

= у розпалі розвитку соматичних проявів хвороби у переважної більшості обстежених нами чоловіків відзначався виражений ступінь як особистісної тривожності /ОТ= 41,91/, так і сумарної реактивної тривоги /РТ = 48,46/, які в результаті комплексного лікування дещо знизились /ОТ до 41,55; а РТ до 42,31/. При цьому особистісна тривожність, як характеристика особистості хворого, помітно слабкіше змінювалась у ході лікування, а ніж сумарна реактивна тривога;

= тип психологічного реагування /ТПР/ хворого у ситуації хвороби явно домінуюче впливав на структуру, бальну величину і динаміку ОТ і РТ. Як і передбачалося, при адекватному ТПР різні ОТ і РТ були мінімальні, а при інтра-психологічному ТПР - максимальні. Крім того на ступінь психологічної напруженості ОТ - РТ досить виражено впливали: загальний рівень освіченості хворих, їх сімейний стан, вік, загальна тривалість хвороби, ступінь вживання ними алкоголю, рівень емоційності та щирості, а також знання ними свого клінічного діагнозу. Даний корелятивний зв'язок має такий характер: початковий сумарний рівень РТ в ситуації хвороби буде тим значнішим, чим у більш освічених людей вона виникла; чим більший /у межах року/ термін вона триває; чим був "багатший" попередній сімейний досвід хворого; чим меншою була алкогольна наркозалежність; чим вищим був віковий ценз хворого; чим помітнішою була емоційна нестабільність особистості і її ж щирість у відповідях. Стосовно впливу клінічного діагнозу, то знаття його хворим також досить неоднозначно впливало на ІОТ-ІРТ.

В ситуація виявлення вираженого ступеню сумарної РТ у хворих необхідно застосовувати вже інші тестові методики, які дають можливість визначати окремі складові компоненті /соматичні, психологічні, соціальні/ реактивної тривоги у хворих.

Таким чином, у цілому можна сказати, що, не дивлячись на низку позитивних рис /простота і швидкість застосування, можливість об'єктивно визначати ІОТ і ІРТ/, тест Спілбергера-Ханіна має досить обмежену сферу використання для визначення психологічного напруження у чоловіків з специфічним соматичними ураженнями сечостатевої сфери венеричного походження.

ВИЗНАЧЕННЯ РЕАКТИВНОЇ ТРИВОГИ МЕТОДИКОЮ "ЛШПТ - "MAS"

Багаторазові перевірки "цінності" методики Taylor відомої під назвою "Особиста шкала проявів тривоги" /ОШПТ - MAS"/ багатьма авторами в ряді країн показали високий ступінь відповідності даних, одержаних за її допомогою, з даними, одержаними за допомогою інших методик, які визначають тривогу і страх у людей.

Нами було встановлено, що на висоті розвитку хвороби, тобто на момент госпіталізації, найбільші абсолютні значення стривоженості були характерні для психологічних побоювань. На другому місце - соціальні страхи і лише на третьому власне соматичні. При цьому рівень психологічних переживань помітно перевищує /на 30-45%/ відповідні рівні соматичних і соціальних побоювань. Ця особливість притаманна для всіх без винятку форм-типів психологічного реагування чоловіків в ситуації хвороби.

Загальною закономірністю є також своєрідне ранжирування рівнів абсолютної величини стривоженості всередині кожного з 3-х її основних видів: соматичного, психологічного і соціального. В найбільшій мірі вона виражена при інтрапсихологічному ТПР, потім йде інтер-ТПР, і невизначений ТПР. І мінімальні рівні всіх 3-х видів страхів при адаптивному ТПР.

Основним рівнем як соматичної, так і нервово-психологічної і соціальної тривог у явної більшості хворих чоловіків був невротичний ступінь його виразності, доля якого зменшувалася, але не дуже різко, на кінець лікування в ШВД. Відмічені вихідні ступені виразності тривоги і їх динаміка явно були більш залежні від характеру того чи іншого ТПР, ніж від "змісту" тієї чи іншої реактивної тривоги .

Перебування хворих на лікуванні в ШВД безсумнівно привело до помітно сприятливої зміни структури і абсолютної величини виразності всіх трьох різновидів РТ, хоча в ряді випадків це свідчило про своєрідне "розшарування" основного невротичного рівня на низько- і високо- тривожних.

З 3-х видів РТ, які вивчалися, схоже саме соціальна тривога в динаміці зменшувалася в меншій мірі в своїх кількісних параметрах, хоча саме при ній найбільшої виразності досягло відоме "розшарування" її структури на кінець курсу терапії. Соматична РТ в ході лікування в ШВД збільшувалася у переважної більшості обстежених чоловіків. Винятком були особи з дуже незначною /до 10 днів/ тривалістю хвороби, які, по всій вірогідності, ще просто не встигли усвідомити значимість нещодавно виниклої у них соматичної патології.

Власне висхідні величини психологічної та соціальної РТ послідовно збільшувалися по мірі збільшення тривалості хвороби. Динаміка їх в ході лікування відзначалася відомою "хвилеподібністю" на фоні тенденції до зменшення відповідних бальних рівнів ІРТ. В основі цього феномену, вірогідніше за все, було бажання хворих чоловіків приховати саме свої соціально-психологічні побоювання і тривоги, об'єктивно обумовлені наявністю соматичного ураження сечостатевої сфери.

По мірі посилення виразності емоційності хворих у них росла і бальна величина висхідних рівнів ІРТ, яка в ході лікування достатньо пропорційно зменшувалася. Найбільш адекватною була стривоженість серед дорослих чоловіків старших 30 років, а серед підлітків і юнаків 20-24-х років рівні ІРТ не відзначалися потрібною доцільністю. Клінічний діагноз, а точніше усвідомлення його "значимості" хворими, виявляло досить неоднозначний його вплив на бальні рівні ІРТ: трихомоніаз викликав найбільшу, а свіжа гонорея і сифіліс мінімальну РТ. Рівень загальної освіченості хворих чоловіків очевидно і цілком неоднозначно впливав на бальну величину як висхідних, так і підсумкових ІРТ. І був він тим значимішим, чим вище освіченість хворих.

Все вищевикладене дозволяє в цілому позитивно оцінити можливості використання стандартного тесту "ОШПТ-Mas" в клініці ШВД для оцінки стану різних видів РТ.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ У ДИНАМІЦІ ОСНОВНИХ КОМПОНЕНТІВ РЕАКТИВНОЇ ТРИВОГИ ЗА ДОПОМОГОЮ СКРИНІНГОВИХ ШКАЛ "ШВПХ-ШЗТ"

З метою усунення конструктивних вад стандартних як тестів Спілберга-Ханіна і Тейлора, так і модифікованих - "ЛШПТВБ , "ЛШОПТВБ" нами і була розроблена оригінальна тестова методика - Шкала Визначення Побоювань Хворого /ШВПХ/, яка дозволяє окремо визначити висхідні рівні уретральних, простатичних, загальносоматичних, лабораторних, сексуальних, соціальних та алкогольних страхів - побоювань чоловіків у період їх лікування у ШВД. Для вивчення динаміки зміни РТ у ході лікування на базі тесту "ШВПХ" нами також була створена інша тестова методика - Шкала Залишкової Тривоги /ШЗТ/, яка дозволила окремо визначати до семи компонентів РТ у хворих в період завершення ними курсу специфічної терапії. Створення цих спеціалізованих тестів та їх апробація на статистично значимій сукупності хворих /657 осіб/ паралельно із стандартними тестовими методиками дало можливість не тільки більш повно оцінити як загальні висхідні рівні РТ, так і їх динаміку у обстеженого нами досить специфічного контингенту хворих чоловіків. Крім того, вони /ШВПХ-ШЗТ/ допомогли визначити не тільки загальну структуру РТ, але й уточнити відповідну конструкцію її конкретних складових соматичних, психологічних і соціальних компонентів.

Було встановлено, що загальний рівень психологічної стурбованості, обумовленої хворобою на початку лікування досить високий /67,7 бала/ і відповідав вираженому ступеню РТ. При цьому явна більшість хворих /більше 70%/ чоловіків характеризувалася неадекватно високим, тобто - невротичним рівнем психологічного реагування. Динаміка зниження РТ в ході лікування явно недостатня, оскільки не характеризувалася поверненням в діапазон адекватного /з 45 до 60 балів/ психологічного реагування на хворобу.

Проведене у ШВД специфічне лікування призводило до помітного зниження переважно соматичної складової реактивної стривоженості, що обумовлено, якщо і не повним клінічним одужанням хворих, то вираженим покращенням їх клінічного статусу. Соціальна стривоженість, пов'язана з побоюванням чоловіків втрати свого соціального статусу внаслідок розголошення медперсоналом як таємниці діагнозу, так і самого факту лікування венеричного захворювання, навпаки помітно виростало до кінця їх лікування у ШВД. Особливо це відносилося до молодих чоловіків, а також до найбільш соціально адаптованих осіб. Аналогічна, хоча і не настільки явно виражена тенденція характерна і для побоювань, пов'язаних з можливим зниженням статевої активності і шкідливого впливу алкоголю на здоров'я.

Якщо сімейний стан відносно слабо позначався як на рівнях стривоженості, так і на її адекватності, то вік хворих, навпаки, досить суттєво. Найбільш висока і найменш адекватна за своєю структурою стривоженість серед підлітків до 16 років, а мінімальна серед молодих людей 17-19 років з поступовим зростанням у зрілих чоловіків. У останніх стацлікування в ШВД лише підвищувало частку неадекватно високо стривожених осіб перед випискою.

РТ, обумовлена різними соматичними порушеннями, помітно залежала від основних ТПР чоловіків в ситуації хвороби і лікування. Співвідношення різних рівнів стривоженості і їх динаміка в ході проведеного лікування досить специфічна для кожного ТПР.

Реактивна стривоженість, викликана переважно психологічними переживаннями в ході соматичного ураження сечостатевих органів у чоловіків, статистично значима лише у відношенні 3-х побоювань-тривог, обумовлених можливістю: наявності "поганих" результатів лабораторних аналізів; несприятливого впливу алкоголю на хід хвороби і лікування; зниження потенції. До цього слід додати, що і "всередині" кожного з них РТ мала свої специфічні особливості при різних ТПР.

Підсумовуючи все вищезгадане слушно сказати про достатню інформативність вжитих нами тестів "ШВПХ" і "ШЗТ" для оперативно-скринінгового визначення в динаміці основних компонентів РТ серед хворих чоловіків.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота вирішує одну з актуальних наукових проблем сучасної дерматовенерології - визначенню особливостей психосоматичного стану хворих уретропростатитами чоловіків та їх потреби в відповідній психокорекції. Розроблено скрінінг-тести для (критерії) оперативної тестової діагностики рівнів особистісної реактивної стривоженості як на висоті соматичних проявів так і її залишкових величин під кінець медикаментозної терапії.

1. Вивчення особливостей характеру інформованості обстеженого під час виконання дисертаційного дослідження контингенту хворих зі специфічними інфекційно-соматичним ураженням сечостатевої сфери виявило досить стабільне функціонування неоднозначної структури "внутрішнього самоінформування" підлітків відносно статевого життя. Це і є психологічною основою формування стійкого уявлення про необхідність і в дорослому житті не дуже розраховувати на офіційну допомогу і тим самим хоча б зокрема пояснює їх небажання активно співробітничати з медиками навіть у ситуації хвороби. І все це на фоні недостатньої повноти і переважно неадекватного характеру відповідних інформаційних уявлень про венеричні захворювання навіть у хронічно хворих чоловіків-городян.

2. Отримані шляхом багаторічних досліджень експериментально-соціологічні відомості дали підставу встановити базові моделі гетеро сексуальних статевих зв'язків у осіб, які відносилися до різних національно-етнічних і соціально-культурологічних середовищ. Необхідність урахування такого роду інформації зумовлена нагальною потребою практичної медицини знати хоча б основні її реальні риси, щоб на основі таких знань цілеспрямовано будувати свою національну програму профілактики захворювань, які передаються переважно статевим шляхом.

3. При специфічних соматичних ураженнях сечостатевих органів у чоловіків відзначалися полісиндромні розлади копулятивного циклу переважно функціонального характеру, які переважно проявляються у тимчасовій дизритмії статевих відносин. На етапі проведення дезактуалізуючої психотерапії було відзначено підсилення функціонування психологічних компенсаторних механізмів, які допомагають особистості відійти від психотравмуючої дії факту зниження власної статевої активності.

4. У значної кількості чоловіків мало місце існування "конкурентних взаємовідносин" між веденням активних позашлюбних гетеро секусуальних зв'зків і мірою вживання алкоголю, що, в свою чергу, впливало на вік як початку ведення ними статевого життя, так і на час їх першого інфікування. Крім цього, підтверджена наявність певного кореляційного зв'язку типів алкогольного вживання, темпу і шляхів їх формування від освіченості, віку, соціального стану.

6. Отримані експериментально-психологічні дані про структуру преморбідної акцентуйованості характеру (ПАХ) серед хворих чоловіків, так і виявлені взаємозв'язки ПАХ з іншими психологічними параметрами ВКХ і низкою "зовнішніх" факторів свідчать як про існування цілком статистично значущих кореляцій між ними, так і про явний вплив саме ПАХ - цього своєрідного "характерологічного фундаменту", на цілу низку внутрішньо-вмотивованих вчинків чоловіків у ситуації розвитку у них специфічної соматичної патології сечостатевої сфери.

7. В ситуації розвитку специфічного соматичного ураження сечостатевої сфери мало місце формування досить неоднозначного і внутрішньо суперечливого паттерну психологічного відношення до хвороби, який у значній мірі є залежним як від преморбідної акцентуйованості характеру, так і в різній мірі від таких "зовнішніх" факторів, як вік, освіченість, загальна тривалість хвороби, міра алкогольної наркозалежності, сімейний стан.

8. Розгляд загальної структури емоційно-психологічного статусу при допомозі класичного тесту Айзенка показав, що більшість хворих відзначалась значною емоційною нестабільністю і нестійкістю. Саме це лежить в основі ситуацій розвитку у частки з них неврозоподібних станів. Вдалось також уточнити роль і значущість низки "зовнішніх" факторів як на рівень невротизму, так і на міру вираженості рис інтравертованості у поведінці хворих.

9. Перспективність широкого використання тесту "НПН" у клінічній венерології варто признати як досить обмежене, оскільки він дозволяє, в основному, кількісно оцінювати ступінь вираженності лише загально соматичної стурбованості хворих. А вона у більшості обстежених чоловіків або зовсім не була порушена, або була порушена дуже незначно - НПН-1 /тобто слабкий ступінь нервово-психологічного напруження/.

10. Використання тесту-опитальника "Q-sort" цілком виправдане при проведенні науково-пошукових робіт по визначенню поведінкових тенденцій серед хворих. У чоловіків при його допомозі була встановлена наявність помітного внутрішнього конфлікту між їх основними поведінковими тенденціями, що проявилось у досить подібній бальній значущості низки протилежних складових. А це, безумовно, є відображенням того суттєвого нервово-психологічного напруження, яке неминуче супроводжує розвиток власне соматичних уражень сечостатевої сфери.

11. Аналіз результатів визначення ступеню психологічного напруження з допомогою стандартного опитувальника Спілбергера-Ханіна свідчить, що він цілком придатний для його обмеженого використання в якості початкового скринінг-тесту при вивченні психологічного напруження, яке виникає у хворих чоловіків при розвитку у них відповідного специфічного уретропростатиту.

12. Особистісна шкала проявів тривоги давала можливість не тільки окремо визначати рівні-індекси соматичної, нервово-психологічної і соціально-психологічних тривог серед чоловіків, а й встановити у явної більшості з них наявність невротичного ступеню тривожності як на висоті розвитку хвороби, так і лише його незначне зменшення під кінець лікування.

13. Відомості про стан рівня тривожності, отримані при допомозі модифікованої шкали ОШПТВХ і оригінальних тестів ШВСХ-ШЗТ, цілком узгоджуються з даними стандартної шкали ОШПТ - Mas і виявили не тільки більш високі бальні рівні РТ, що цілком зрозуміло, якщо виходити із більшої "прив'язаності" формулювань цих шкал до особливостей специфічного соматичного ураження сечостатевої сфери у чоловіків, а й дало можливість зробити більш очевидними закономірні відмінності у рівнях і структурі нервово-психологічної і соціальної РТ і їх динаміки при лікуванні.

14. Досвід використання загальної та місцевої медикаментозної терапії при лікуванні уретропростатитів у чоловіків показав нагальну потребу його поєднання з такими нетрадиційними методами впливу на хворий організм як біодинамічна корекція остеохондрозу, електростимуляція м'язів, комплексу спеціальних лікувально-фізкультурних вправ, пальцевого впливу на певні БАТ тіла, самомасажу, а також активного цілеспрямованого психотерапевтичного впливу, направленого на корекцію масштабу та змісту невротичної стурбованості захворілих чоловіків.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ

1. Для ефективного визначення групи ризику і добору лікувально-діагностичних та соціально-епідеміологічних заходів щодо хворих з хронічними уретропростатитами венеричного генезу необхідно обов'язково використовувати поряд з традиційними клініко-лабораторними методами також методи патопсихологічного тестування .

2. Для здійснення ранньої діагностики появи проявів неадекватного психологічного реагування хворого треба поєднувати застосування традиційного анамнестичного опитування з використанням спеціалізованої скрінінгової шкали ШОПЗ для визначення реактивної стривоженості.

3. У випадках виявлення неадекватно високих ( невротичних ) значень РТ лікар має скористатись вже іншими патопсихологічними тестами - ОШПТВХ, ШС-Х ( для уточнення рівня реактивної стривоженості та емоційної напруженості хворої людини за даними про особисту та ситуаційну тривожність ), ТСХ ( для діагностики типу психологічного ставлення до хвороби ) та ПОКП ( для оцінки міри психологічного розуміння хворим значення наявних у нього соматичних проявів ).

4. Якщо аналіз результатів цих тестів вказує на неадекватну направленість особистісного реагування хворого на наявну соматичну патологію або на тенденцію розвитку патопсихологічного реагування лікар має використати тести Шмишека та Айзенка, що дозволить йому скласти досить повну характеристику внутрішньої картини хвороби конкретного пацієнта та відповідно до неї проводити психокорекційний вплив на пацієнта.

5. Після завершення відповідного курсу медикаментозної терапії та психотерапевтичного впливу досягнутий рівень психосоціальної реадаптації особистості хворого має бути проконтрольований шляхом тестування за допомогою шкал ОШЗТВХ та ШЗТ.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Федоренко А.Е. Изучение влияния алкоголя на длительность инкубационного периода при гонорейних уретритах у мужчин // Тезисы докладов 1У респуб. Съезда дермато-венерологов УССР, Харьков, 1980, с.8

Гирлин С.К., Іванов В.В., Федоренко А.Е. О математическом моделировании некоторых инфекционных заболеваний. \\ ж. Кибернетика, Киев, 1984, № 5, с.127.

Федоренко А.Е. Экспериментальное обоснование промываний мужской уретры при хронических уретритах. \\ Тезисы докладов VIII Всесоюзного съезда дермато-венерологов, Москва, 1985,ч.2, с.423-424.

Федоренко А.Е. Алкоголь и его влияние на эпидемиологию венерических уретритов у мужчин. // Тезисы докладов V съезда дермато-венерологов УССР. 1986, Харьков, с.128-129.

Коляденко В.Г. Федоренко А.Е. Типы отношений к болезни у хронически болеющих различного возраста. // Сборник тезисов и рефераты докладов 1 съезда геронтологов и гериатров УССР, Киев, 1988, с.266.

Федоренко А.Е. Коляденко В.Г. Возрастные особенности влияния хронического заболевания на психику. // Сборник Всесоюзного съезда геронтологов. Тбилиси, 1988, с. 49.

Федоренко А.Е. Роль психотерапевтических факторов в лечении больных с кожными и венерическими болезнями. \\ Республ. межведомственный сборник “ Дерматология и венерология ”, Киев, “Здоровья”,1988, с.60-63.

Федоренко А.Е. Оперативное тестирование тревожности у венбольных мужчин. \\ сб. “ Современные аспекты диагностики, лечения и профилактики кожных, венерических и других заболеваний, передающихся половым путём ”, Харьков, с.40

Коляденко В.Г. Федоренко А.Е. Микроволновая резонансная терапия и её применение в дерматовенерологии. \\ Тезисы докладов конференции дерматологов и курортологов, Львов, 1989, с.37-38.

Федоренко А.Е. Опыт местной терапии негонококковых уретритов. \\ Тезисы докладов конференции дерматологов и курортологов, Львов, 1989, с.88-89.

Коляденко В.Г. Федоренко А.Е. Головченко Д.Я. Медицинская деонтология в дерматологии и венерологии.//Киев,"Здоровъя"1989,165 с

Федоренко А.Е. Структура информированности молодёжи о венерических болезнях. \\ Сб. "Тезисы докладов VI Всероссийского съезда дермато-венерологов Челябинск., Часть 1, Москва, 1989, с.80-81.

Коляденко В.Г. Федоренко А.Е. Микроволновая резонансная терапия хронических поражений мочеполовых органов у мужчин. \\ Тезисы докладов 1 Всесоюзной конф. с международным участием, Ростов-на-Дону, 1989, с.250-251.

Коляденко В.Г. Федоренко А.Е. Электростимуляция нервно-мышечных структур при лечении хронических уретропростатитов. \\ Информационное письмо по проблеме “Дерматология и венерология”, Киев, 1989, 2с.

Коляденко В.Г.Федоренко А.Е. Психотерапевтическая роль личностных черт врача дерматовенеролога в лечебном процессе и формировании здорового образа жизни. \\ Сборник тезисов Всесоюзной конференции. "Проблемы дермато-курортологии и формирования здорового образа жизни". Пятигорск, 1990, с.174-177.

Федоренко А.Е. Коляденко В.Г. Значимость социально-психологических исследований в дерматологии" // Сборник тезисов докладов Международной научной конференции. "Социология в медицине: теоретические и научно-практические аспекты", Кобулети, 1990, с.16-18.

Федоренко А.Е. Динамика изменений тревожности при хронических уретропростатитах. \\ анот.сб. научно - практической конференции “ Современные проблемы научной и практической дермато-венерологии ”, Днепропетровск, 1990, с.73.

Федоренко А.Е. Физико-химическая диагностика воспалительных процессов в уретре. \\ Тезисы докладов конф. “Наука и производство-здравоохранению ”, Киев, 1990, с.53.

Федоренко А.Е. Коляденко В.Г. Некоторые социально-эпидемиологические аспекты концептуальной модели венерических поражений у мужчин // ж. “Вестник Дерматологии и венерологии”, М. - 1990. - № 10. с. 26-31.

Федоренко А.Е. Составляющие тревожности и их динамика у больных уретропростатитами мужчин" // Тезисы докладов “IХ Всесоюзный съезд дермато - венерологов”, М., 1991,с.98-99.

Федоренко О.Є. Анкетування в дослідженні ставлення хворих до свого лікування" // сб. Республік.конференції „ Курортные факторы Прикарпатья в медицинской и социальной реабилитации больных дерматозами.” Львов, 1991, с.140-141.

Федоренко О.Є. Своєрідність субклінічних порушень копулятивного циклу у чоловіків з ураженнями сечостатевих органів венеричного генезу. \\ Шостий з"їзд дермато-венерологів України. Тези доповідей. Харків, 1992 р., с.83-85.

Федоренко А.Е., Коляденко В.Г. Мотивационная структура алкогольного потребления у мужчин с венерическими поражениями мочеполовой системы. \\ ж. „ Врачебное дело”, Киев, 1991, № 7, с.97-98.

Федоренко А.Е. Социально-демографические аспекты модели гетеросексуальных связей у мужчин. \\ ж. “Вестник Дерматологии и венерологии”, 1991, № 3, с. 65-67.

Федоренко А.Е., Коляденко В.Г. Динамика психологической и соматической составляющих тревожности при поражениях мочеполовых органов у мужчин. // ж. “ Вестник Дерматологии и венерологии ”. 1991, № 10, с. 47-49.

Федоренко А.Е. Коляденко В.Г. Некоторые особенности начального периода употребления алкоголя у мужчин с венерическими поражениями мочеполовой системы. \\ ж. „ Врачебное дело”, Киев, 1992, № 2, с.107-108.

Федоренко А.Е. Коляденко В.Г. Уровень и характер информированности больных венерическими заболеваниями о своих половых партнёрах - предполагаемых источниках их заражения. \\ ж. “ Вестник Дерматологии и венерологии ”. 1992, №2, с. 21-23.

Федоренко О.Є. Своєрідність субклінічних порушень копулятивного циклу у чоловіків з ураженнями сечостатевих органів венеричного генезу. \\ Шостий з"їзд дермато-венерологів України. Тези доповідей. Харків, 1992, с.21-23.

Федоренко О.Є. Структурний аналіз сексуальних розладів у чоловіків. \\ сб. „ IV конгрес СФУЛТ ”, Харків,1992,с.199-200.

Федоренко О.Є. Психологічний стан хворих шкірними і венеричними захворюваннями. \\ Методичні вказівки по підготовці до лекцій з курсу шкірних та венеричних захворювань, Київ-Чернівці, 1992, с.66-69.

Федоренко О.Є. Клініко-патопсихологічне тестування при венеричних ураженнях сечостатевих органів у чоловіків. \\ Методичні рекомендації, Київ, 1995, 26 с.

Черпинский Н.В., Лавриненко Т.А., Федоренко А.Е. Психология в деятельности врача. \\ розділ в 2-х т „Энциклопедия семейного врача”, Киев, „Здоров'я”, 1995, т.1, с.523- 541.

Федоренко А.Е. Экспериментально-психологическое исследование реактивности тревоги модифицированным тестом ЛШПТВБ среди заболевший мужчин. \\ сб "Актуальные вопросы дермато-венерологии " - Днепропетровск, 1996, с.74.

Федоренко О.Є. Психологічний статус чоловіків з запальними ураженнями сечової та статевої систем інфекційного походження".\\ ж. "Врачебное дело", 1996, № 7-9 с.137-139.

Коляденко В.Г. Лобанів Г.Ф., Раздайбейдин С.Н, Федоренко А.Е. Использование Далацина- Ц для лечения больных с хламидиозом. \\ ж. Український медичний часопис, Київ, №3\11\- V\VI, 1999, с.49-52.

Федоренко О.Є. Соціально-культурологічна модель позашлюбних відносин у чоловіків. \\ сб. „ Актуальні питання дерматовенерології ”, Дніпропетровськ, 1999, с.73-78.

Федоренко О.Є. Електростимуляція периферичного кровообігу у хворих з хронічним перебігом уретропростатитів. \\ Тези доповідей 7 Українського з'їзду дерматовенерологів, Киів, 1999 , с.119-120.

Федоренко О.Є. Особливості характеру інформування хворих чоловіків про статеві відносини й венеричні хвороби. \\ ж. “ Лікарська справа” Київ, №2, 1999, с. 87-91.

Федоренко О.Є. Статеві взаємовідносини чоловіків. \\ ж. “ Практична психологія та соціальна робота ” Київ, № 3, 1999,с.41-43.

Федоренко О.Є. Статеве життя і вживання спиртних напоїв. \\ ж. “ Лікарська справа”, Київ, №4, 1999, с.83-87.

Федоренко О.Є. Складові реактивної тривожності у хворих чоловіків різного віку та рівня освіти. \\ ж. ” Вісник проблем біології і медицини”, Полтава, № 14, 1999,с.88-91.

Федоренко О.Є. Вираженість реактивної стривоженості на соматичну патологію залежно від низки зовнішніх факторів. \\ ж. ”Архів психіатрії”, № 1, 1999, с.33-35.

Федоренко О.Є. Позашлюбне статеве життя і вживання алкоголю. \\ ж. „ Буковинський медичний вісник ”,Чернівці,1999,№4, т.3, с. 117-121.

Федоренко О.Є .Деякі поведінкові тенденції у хворих чоловіків ( за даними тесту Q-sort ). \\ ж. „ Галицький лікарський вісник”, № 4, 1999, с.110-113.

Федоренко О.Є. Соціально-культурологічна модель мотиваційної структури початкового періоду статевих відносин у чоловіків.\\ ж.” Лікарська справа”, № 6, 1999, с.71-73.

Федоренко О.Є. Деякі особливості психологічно-ємоційного статусу хворих чоловіків. \\ ж.” Вісник проблем біології і медицини”, Полтава, №1, 2000, с.95-98.

Федоренко О.Є. Особливості мотиваційної структури позашлюбних статевих взаємовідносин. \\ „ Журнал практикующего психолога ”, Киев, 2000, вип..6, с.165-169.

Федоренко О.Є. Скрінінгове визначення динаміки складових компонентів психологічної стривоженості за допомогою шкал „ ШВПХ - ШЗТ ”. \\ ж. „ Дерматовенорологія. Косметологія. Сексопатологія.”, Дніпропетровськ, 2000, 1(3), с.139-145.

Федоренко О.Є. Соціально-культурологічна модель „регулярного періоду” статевого життя у чоловіків. \\ ж. “ Лікарська справа”, Київ, 2000, № 5, с. 129-133.

Федоренко О.Є. Динаміка зміни рівнів реактивної стривоженості при різних типах психологічного реагування на соматичну патологію. \\ ж. „ Архів Психіатрії”, Київ, 2000, № 1-2(20-21), с.41-43.

Федоренко О.Є. Вивчення в динаміці основних компонентів реактивної тривоги у хворих чоловіків за допомогою шкал „ШВПХ-ШЗТ”. \\ ж.” Вісник Вінницького державного медичного університету”, 2000, №4,1, с.52-54.

Коляденко В.Г. Федоренко О.Є. Деякі вікові особливості статевої поведінки чоловіків та жінок, що призводять до їх інфікування венеричними хворобами. \\ сб. НМУ „ Актуальные проблемы медицины и биологии”, Киев, 2001, с.277-283.

Федоренко О.Є. Різні типи психологічного відношення до хвороби і преморбідна акцентуйованість особистості венерологічного хворого. \\ „ Журнал Дерматологи и Венерологи ”, Харків, 2000, №2(10), с.96-98.

Федоренко О.Є. Особливості впливу деяких типів психологічного реагування хворих на виразність їх психологічної стривоженості. \\ ж. „ Дерматовенорологія. Косметологія. Сексопатологія.”, Дніпропетровськ, 2000, 2(3), с.52-56.

Федоренко О.Є. Мотиваційна структура початкового періоду статевих взаємовідносин у чоловіків. \\ ж. „ Галицький лікарський вісник ”, Івано-Франківськ, 2000, т.7, №1,с.92-93.

Федоренко О.Є. Позашлюбне статеве життя та зараження венеричними хворобами. \\ „ Журнал Дерматологи и Венерологи ”, Харків, 2001, №1(11), с.53-54.

Федоренко О.Є. Значення алкоголю в мотиваційній структурі чоловіків при позашлюбних статевих стосунках. \\ „ Журнал практикующего психолога ”, Киев, 2001, вип..7, с.134-137.

Федоренко О.Є. Вираженість реактивної тривожності на специфічну соматичну патологію в залежності від ряду „зовнішніх” факторів. \\ ж. „ Дерматовенорологія. Косметологія. Сексопатологія.”, Дніпропетровськ, 2001, 1(4), с.49-53.

Федоренко О.Є. Деякі риси соціально-культурологічної моделі структури сексуальних взаємовідносин у чоловіків. \\ ж.„ Архів Психіатрії”, Київ, 2001, № 1-2(24-25), с.123-125.

Федоренко О.Є. Експериментально-психологічне дослідження рівнів реактивної і особистісної тривожності у хворих на венеричні уретропростатити за методикою Спілбергера-Ханіна. // „Український Журнал Дерматології Венерології Косметології”, Київ, 2001, № 2-3, с. 102-107.

Федоренко О.Є. Вираженість реактивної стривоженості в залежності від загальної тривалості соматичної патології. // Тези доповідей IX Конгресу СФУЛТ, Луганськ-Київ-Чикаго, 2002, с.376-377. ( в соавт.)

АНОТАЦІЯ

Федоренко О.Є. Співвідношення клінічних, патопсихологічних та соцільно-епідеміологічних характеристик при венеричних уретропростатитах у чоловіків - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за двома спеціальностями : 14.01.20.- шкірні та венеричні хвороби та 19.00.04 - медична психологія. - Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, Київ, 2003.

Дисертація містить результати комплексного клініко - патопсихологічного та соціально-епідеміологічного обстеження та лікування 957 паціентів з різноманітними специфічними запальними ураженнями сечостатевих органів венеричного генезу.Проведене тестове визначення ряду соціально-епідемиологічних та інформаційно-сексологічних характеристик серед захворівши дало розуміння реального стану та міри адекватності информаційної структури знань чоловіків та жінок що до сексуальних зв'язків і обумовленої ними небезпеки інфікування та наступного розвитку специфічної інфекційної патології урогенітального тракту. Отримані з допомогою СЕА відомості дозволили обґрунтовано побудувати структурну модель сексуального життя чоловіків-городян з урахуванням її дебюта та в залежності від їх віку, освіти, а також уточнити ряд деталей їх поведінки посля появи клінічних симптомів. Встановлено наявність полісиндромних порушень копулятивного циклу переважно функціонального характеру, що проявлялось в тимчасовій дизритмії сексуальних відношень. В ситуації розвитку хвороби мало місце формування неоднозначного та внутрішньо суперечливого паттерна психологічного відношення - ВКХ, що в значній мері залежить як від преморбидної акцентуйованості характеру, так і в різній мірі від віку, освіти, хронічного перебігу, міри алкогольної наркозалежності, сімейного стану. Аналіз загальної структури емоційно-психологічного статусу за допомогою тестів ЕГУ, МШ, ШС-Х, ОШПТ = MAS, ОШПТВХ показало, що у більшості хворих відмічалась значна емоційна нестабільність та нестійкість. Саме це і лежить в основі ситуації розвитку у них неврозоподібних станів та наявності невротичного рівня тривожності як на висоті розвитку соматичної патології, так і лише її незначного зменшення під кінець лікування в ШВД.