Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ

ім. проф. О.С. КОЛОМІЙЧЕНКА

УДК 616.216.4-002-006.5-089.843-031:611.013.85-032

ІМПЛАНТАЦІЯ КРІОКОНСЕРВОВАНОЇ

ПЛАЦЕНТАРНОЇ ТКАНИНИ В КОМПЛЕКСНОМУ

ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ

ПОЛІПОЗНИЙ РИНОСИНУЇТ

14.01.19 - оториноларингологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЗІЯД АЛІ МАХМУД АЛЬМАШНІ

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському державному медичному університеті МОЗ України.

Наукові керівники: Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Філатов Віктор Хомич, Харківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра оториноларингології;

Доктор медичних наук Журавльов Анатолій Семенович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри оториноларингології.

Офіційні опоненти: Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Гарюк Григорій Іванович, Харківська медична академія післядипломної освіти, завідувач кафедри оториноларингології;

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Тишко Федір Олексійович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ, професор кафедри отоларингології.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія, кафедра оториноларингології, МОЗ України, м. Дніпропетровськ.

Захист дисертації відбудеться 19.09.2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 при Інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 3).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України за адресою: 03057, Україна м. Київ, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розіслано 13.08.2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук А.І. Розкладка

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хронічний поліпозний риносинуїт, незважаючи на наявність цілого ряда сучасних, багатофакторних лікувальних методів, залишається одним з найбільш поширених захворювань ЛОР-органів, які часто рецидивують (В.Т. Пальчун с соавт., 1982; А.И. Муминов с соавт., 1990; Д.И. Заболотный с соавт., 1998; Б.В. Шеврыгин, 1998 и др.).

Викликаючи утруднення носового дихання, що прогресує, поліпи носа приводять до появи життєвого дискомфорту, виявляють негативний вплив на гомеостаз та функції багатьох органів і систем (М.С. Плужников с соавт., 1990; В.Ф. Филатов с соавт., 1994), інфекційно-запальні осередки, які наявні при цьому захворюванні, можуть бути причиною виникнення гнійних внутрішньочерепних ускладнень (М.Е. Загорянская, 1988; Г.Э. Тимен, И.А. Борзенко, 1999; C.M. Liu et al., 1992).

Суттєво змінився й перебіг поліпозного риносинуїту, ставши тривалішим, торпідним та з частішим рецидуванням. Це пов'язано, з одного боку, з зміною мікрофлори навколоносових пазух, яка є одним з пускових моментів патогенетичного процесу захворювання, що стала високовірулентною та більш антибіотикостійкою. З іншого боку, погіршення екологічної ситуації приводить до суттєвого зниження активності захисно-адаптаційних механізмів організму, що проявляється, в першу чергу, порушенням його імунологічної реактивності.

Лікування хронічного поліпозного риносинуїту становить важке завдання, а запропоновані численні методи протирецидивної терапії не вирішили проблеми кардинального оздоровлення хворих і не врятували їх від рецидивування процесу. Це стосується як медикаментозного лікування (Van Couvenberge, 1993), так і використання фізичних факторів (М.С. Плужников с соавт., 1986, 1990, 1991; А.И. Муминов с соавт., 1990; Н.А. Арефьева с соавт., 1991; Dowell M., Pahor A.Z., 1992). Таким чином, зростання захворюваності та рецидування хронічних поліпозних риносинуїтів визначає доцільність дослідження, розробки нових більш ефективних методів лікування з урахуванням клініко-лабораторних особливостей перебігу хвороби.

Пропонуються нові методи протирецидивного лікування поліпозу носа, які включають до лікувального процесу на післяопераційному етапі гетеротопічну трансплантацію кріоконсервованої плацентарної тканини в ізольованому варіанті та в комбінації з ендоназальним застосуванням препарату ІРС-19. поліпозний риносинуїт кріоконсервований плацента

Зв'язок роботи з планом основних наукових робіт Харківського державного медичного університету. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри оториноларингології Харківського державного медичного університету: "Розробка, впровадження ефективних методів і способів профілактики, діагностики та лікування найважливіших захворювань і травм". Номер державної реєстрації 0198U002612. Тема затверджена на засіданні вченої ради Харківського державного медичного університету 15 березня 2001р. (протокол № 3).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності лікування хворих на хронічний поліпозний риносинуїт на підставі розробки ізольованого та комбінованого методів, які включають в себе самостійне використання кріоконсервованої плаценти та в комплексі з препаратом ІРС-19 з урахуванням динаміки показників, що вивчаються.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

Розробити методи лікування хворих на хронічний поліпозний риносинуїт кріоконсервованою плацентою в ізольованому варіанті та у комбінації з препаратом ІРС-19.

Визначити вплив використаної плаценти та препарату ІРС-19 на мікробний пейзаж порожнини носа.

Дослідити імунологічну реактивність у хворому організмі та її динаміку під впливом лікування плацентою та препаратом ІРС-19.

Вивчити морфогенез поліпів носа у хворих на хронічний поліпозний риносинуїт та з урахуванням місцевих морфологічних зрушень в них, визначити диференційований підхід до запропонованих методів лікування.

Провести порівняльну оцінку клінічної ефективності запропонованих методів з "традиційними" лікування поліпозу носа.

Визначити показання і протипоказання до лікування хронічного поліпозного риносинуїту розробленими методами.

Наукова новизна. Розроблені нові методи лікування хворих на хронічний поліпозний риносинуїт, що підвищують клінічну ефективність, які сприяють попередженню рецидивів поліпів за допомогою включення в них на післяопераційному етапі гетеротопічної трансплантації плаценти в ізольованому варіанті та в поєднанні з препаратом ІРС-19. Простежені морфологічні зрушення в слизовій оболонці параназальних синусів при розвитку поліпів, показана їх роль в диференційованому підході до запропонованих методів лікування. Показано видовий склад та визначено значення мікрофлори порожнини носа у розвитку продуктивного хронічного процесу та його динаміки під впливом лікування. Вивчено загальні механізми впливу плаценти в ізольованому варіанті та у комбінації з препаратом ІРС-19 на клітинні й гуморальні ланки імуноморфологічного захисту.

Виявлені зміни дозволяють пояснити окремі ланки патогенезу поліпів носа, а їх усунення після застосування універсальних модуляторів, якими є тканина плаценти людини та препарат ІРС-19 підвищує ефективність лікування хворих на хронічний поліпозний риносинуїт.

Практичне значення. Визначені показання і протипоказання до лікування хворих з хронічними поліпозними риносинуїтами розробленими протирецидивними методами з використанням гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини (ГТКПТ) та ендоназальним використанням препарату ІРС-19. Показано, що запропоновані методи лікування хронічного поліпозного риносинуїту не викликають ускладнень та побічних реакцій ані під час його проведення, ані в найближчому, ані у віддалених післяопераційних періодах при терміні спостереження від 1 до 3 років. Використання гетеротопічної трансплантації плацентарної тканини та ендоназального введення препарату ІРС-19 після поліпоетмоідотомії носа (ПТ) у хворих на хронічний поліпозний риносинуїт показало, що запропоновані методи протирецидивного лікування більш ефективні порівняно з "традиційною" терапією. Це дозволяє рекомендувати їх як методи вибору для широкої клінічної практики.

Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно проводив підбір і лікування хворих з хронічними поліпозними риносинуїтами, їх клініко-лабораторне обстеження (бактеріологічне, імунологічне та морфологічне). Статистична обробка, аналіз та узагальнення отриманих результатів дослідження й оформлення роботи виконані автором особисто.

Впровадження результатів у практику. Запропоновані методи лікування хронічного поліпозного риносинуїту впроваджені в роботу ЛОР-відділення обласної клінічної лікарні м. Харкова, а також у двох відділеннях 30-ої міської спеціалізованої лікарні м. Харкова.

Результати, одержані при порівнянні наукових досліджень, відображені у лекціях та практичних заняттях кафедр ЛОР-захворювань Харківського державного медичного університету та Харківської медичної академії післядипломної освіти. За матеріалами дисертаційної роботи одержано 3 акти про впровадження.

Апробація роботи. Основні положення та результати дисертаційної роботи повідомлено та обговорено на науково-практичній конференції молодих вчених оториноларингологів (Київ, 2003), на засіданнях Харківського наукового товариства оториноларингологів (2002, 2003), на науковій конференції в ЛОР-клініці Харківського державного медичного університету.

Публікації з теми дисертації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 5 робіт у центральних журналах та збірниках.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація написана на 132 сторінках машинопису, складається зі вступу, двох розділів, восьми підрозділів, заключної частини, висновків, практичних рекомендацій та списку використаної літератури, який включає 219 джерел (з них 69 зарубіжних). Робота ілюстрована 16 таблицями, 4 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених задач та досягнення мети роботи, було проведене комплексне клініко-лабораторне обстеження та лікування 174 хворих з хронічними поліпозними риносинуїтами у віці від 16 до 65 років, які перебували на стаціонарному лікуванні в ЛОР-клініці Харківського державного медичного університету з 2000 до 2003 року. З них було 128 чоловіків і 46 жінок. В усіх при надходженні був діагностований хронічний поліпозний риносинуїт.

Ведучими скаргами хворих при надходженні до клініки були різний ступінь зниження або відсутність носового дихання, головний біль, виділення з носа водянистого або слизового характеру, порушення нюху. При об'єктивному обстеженні, за допомогою передньої та задньої риноскопії, у порожнині носа виявлена у багатьох випадках набрякла і цианотично-застійна слизова оболонка. Крім цього, у всіх в середньому або загальному носовому ході, з одного або з обох боків, виявлені поодинокі або численні поліпи.

Відповідно до поставлених завдань обстеженим хворим, крім загальноклінічних обстежень та додаткових діагностичних маніпуляцій (клінічний аналіз крові та сечі, кров на цукор, рентгенологічне дослідження навколоносових пазух, пункція верхньощелепних синусів), проводилися бактеріологічні, імунологічні та морфологічні дослідження. Одержані результати статистично оброблені методом варіаційної статистики із застосуванням критерію достовірності за Стьюдентом.

У гемограмі в більшості хворих установлено лімфоцитоз, еозинофілія. В аналізі сечі іноді виявлялися лейкоцити, епітеліальні та гіалінові циліндри.

При бактеріальному дослідженні виявлено, що в обстежених хворих найчастіше висівалися золотистий стафілокок та асоціації патогенних мікроорганізмів. Потім за частотою виявлення із патологічного осередка йдуть епідермальний та сапрофітичний стафілококи. Інші мікроорганізми висівалися значно рідше.

У всіх пацієнтів визначався в динаміці стан клітинного та гуморального імунітету: абсолютний та процентний вміст Т-, В-, О-лімфоцитів (Р.В. Петров с соавт., 1984) і їх субпопуляційний склад та співвідношення (Фримель Х., 1987). Одночасно реєструвалась динаміка всіх класів імуноглобулінів (Mancini G. et al., 1965), фагоцитарних реакцій (Е.В. Гембицкий с соавт., 1987).

При вивченні показників клітинного імунітету хворих встановлено зниження вмісту Т-, В-лімфоцитів, хелперної субпопуляції Т-клітин, та підвищення недиференційованих О-клітин. А при дослідженні гуморального імунітету зафіксовано зниження рівнів сироваткових IgA і М та підвищення рівня IgG.

Дослідження фагоцитарної активності макрофагів показало зниження тестів, що характеризують як поглинальну, так і перетравлюючу функції нейтрофілів крові.

Матеріалом для морфологічного дослідження служила вилучена поліпозна тканина під час поліпоетмоідотомії, яка на мікроскопічному рівні мала два типи будови: "незрілий" і "зрілий".

"Незрілий" тип, який виявлено у 103 хворих (59±4%) характеризується наявністю ділянок гіперпроліферизації епітелія з відсутністю базальної мембрани, мікросудини строми не мають периваскулярної інфільтрації, фіксуються одна або кілька зон росту. Для "зрілого" типу (71 особи - 41±4%) характерна наявність 2-3 рядів епітеліоцитів без гіперпроліферизації. У стромі поліпів мікросудини зустрічаються рідко, їх стінки потовщені, з периваскулярною інфільтрацією. У стромі багато фібробластів, колагенових волокон, лейкоцитів. Зони росту практично відсутні.

Усі обстежені хворі (174) були поділені на три групи: контрольна група - 50 хворих, які отримали так зване "традиційне" лікування (ТЛ) - це поліпоетмоідотомія (ПТ) з подальшим призначенням протизапальних та антигістамінних препаратів, судинозвужувальних крапель у ніс, фізіопроцедур (КУФ, фонофорез ендонозально з гідрокортизоном).

У першій клінічній групі (60 пацієнтів), на першому етапі хворі на хронічний поліпозний риносинуїт піддавалися поліпоетмоідотомії. Потім на 2-3 день після цієї операції проводилася гетеротопічна трансплантація кріоконсервованої плацентарної тканини (ГТКПТ). Для цього під місцевою інфільтраційною анестезією 0,5% розчином новокаіну (після проби на чутливість) в зовнішньо-верхньому квадранті на сідниці робилося розтинання шкіри та підшкірної клітковини довжиною 2-2,5 см. У сформовану підшкірну кишеню вміщали фрагмент плаценти розміром 3,0х2,0х0,5 см. та масою 10±0,5 грам (В.И. Грищенко с соавт., 1996), який безпосередньо перед операцією було відігріто на водяній бані та витягнуто із стерильного одноразового контейнеру. Потім рана пошарово ушивалася щільно, а протягом наступних 6 днів проводились щоденні перев'язки. На 6 день знімалися шви.

II клінічну групу склали 64 особи, яким на 3-4 день після поліпоетмоідотомії проводилася імплантація кріоконсервованої плацентарної тканини за вищеописаною методикою. Для цього по стиханню реактивних явищ у порожнині носа та відходження кірки ендоназально розпорошувався препарат ІРС-19 по 1 разу у кожну половину носа. На день здійснювалося 2-4 подібних процедур. Курс лікування тривав 5-6 днів до виписки хворого із стаціонару.

Ні в процесі лікування, ні в найближчому, ані у віддалених післяопераційних періодах у хворих в клінічних групах не спостерігалося ускладнень або неприємних відчуттів.

Вихідні статус та результати досліджень відповідних реакцій організму хворих на хронічний поліпозний риносинуїт на проведення лікувальних факторів порівнювались із значеннями показників, що були вивчені та отримані у 15 практично здорових осіб. Вони приймались за фізіологічну норму.

Відомо, що плацента, є поліфункціональним органом, містить практично всі гормони і релізинг-фактори, гемопоетичні субстанції, різні класи імуномодуляторів. Крім того, ця унікальна за своїм представництвом тканина є природним депо вітамінів, мікроелементів та інших біологічно активних сполучень (О.С. Прокопюк, И.Ю. Кузьмина, 1997; В.И. Грищенко, 1999 и др.). Встановлено, що після кріоконсервації в плаценті зберігається життєздатність клітин та біологічно активні речовини, які надходять в подальшому до організму реципієнта (О.В. Прибылова, 1997). Плацентарна тканина заготовлялась за методом В.І. Грищенка с соавт. (Методичні рекомендації, 1996) під час операції кесарева розтину й потім піддавалась багатофакторній обробці та тестуванню відповідно до вимог Європейської Асоціації Тканинних банків. Потім вона вміщувалась в рідкий азот та зберігалась в низькотемпературному банку на базі Інституту проблем кріобіології і кріомедицини (ІПКіК) НАН України.

Препарат ІРС-19, виробництва "Solvay Pharma" являє собою аерозоль для ендоназального застосування, що містить лізат 19 штамів мікроорганізмів, які є більш частими збудниками інфекції верхніх дихальних шляхів (А.В. Караулов с соавт., 2000). Механізм дії ІР-С19 пов'язаний насамперед з впливом на систему місцевого імунітету порожнини носа та параназальних синусів. Потрапляючи до їх слизової оболонки, препарат мобілізує захисні імунні реакції, подібно до тих, які розвиваються у відповідь на інтервенцію реального збудника. Стимуляція місцевої імунологічної реактивності організму відбувається вже через кілька хвилин після попадання препарату на поверхню слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. При цьому ІРС-19 утворює на епітеліальному покритті тонкий рівномірний шар, що створює оптимальні умови для всмоктування. Ефективність препарату забезпечується зростанням кількості імунокомпетентних клітин у слизовій оболонці, зростанням рівня секреторних антитіл з утворенням захисної плівки із SIgA на патологічно зміненій епітеліальній підстилці, що перешкоджає закріпленню мікроорганізмів. Неспецифічна дія місцевої реактивності організмів реалізується за рахунок активації фагоцитозу, що здійснюється макрофагами, підвищення рівня лізоциму та опсонінів, зростання компліменту та індукції вироблення інтерферону (М.Р. Богомильский с соавт., 2000; Л.А. Лучихин с соавт., 2000 и др.). Крім того, в ньому утримуються елементи поліпептидної структури, надходження яких до організму перешкоджає утворенню сенсибілізуючих антитіл. А вони, як правило, виявляються при алергії, яку викликають мікроби (Х.Т. Абдулкеримов, 2000). При використанні ІРС-19 отримані гарні клінічні результати у лікуванні гострих та хронічних ринітів, риносинуїтів, ринофарингітів (С.В. Рязанцев, 1999; Т.И. Гаращенко, 2001).

Результати дослідження та їх обговорення. Після проведення запропонованих методів лікування, у двох клінічних групах отримана позитивна динаміка клінічної картини і показників лабораторних тестів. Уже на 5-6 день зменшилися, а у більшості пацієнтів зникли набряклість і гіперемія слизової оболонки порожнини носа, швидко відійшли кірки і кров'яні зсідки, патологічне виділення, нормалізувалося носове дихання, зникли тяжкість у голові, слабкість, утома, а також часто відновлювалась нюхова функція порожнини носа.

Проведені мікробіологічні дослідження показали визначені зміни мікробного мікрооточення патологічного осередка. Встановлено, що до лікування у всіх клінічних і контрольній групах найчастіше висівався золотистий стафілокок (25-27%) та асоціації патогенних мікроорганізмів (17-27%). Найбільш яскрава позитивна динаміка вивчених тестів отримана у II клінічній групі, де проводилось і загальне (ГТКПТ), і місцеве (препарат ІРС-19) лікування. Висівання золотистого стафілокока знизилося з 25% до 12%, а асоціації патогенних мікроорганізмів стали виявлятися також значно рідше (до лікування 27%, після нього 22%). Крім того, у цій групі суттєво зросло виявлення сапрофітів, причому, сапрофітичний стафілокок став фіксуватися у 3 рази частіше, ніж до лікування. У першій клінічній групі подібних цілющих змін мікробіологічних тестів не було. А в контрольній групі, де проводилося "традиційне" лікування (ТЛ), через 2 місяці після лікування значно зросла кількість осіб з золотистим стафілококом (від 24% до 29%) й асоціаціями патогенних мікроорганізмів (від 17% до 24%) на слизовій оболонці порожнини носа.

Методи, які використовувалися при протирецидивному лікуванні, виявляють благодійну цілеспрямовану дію на деформований клітинний та гуморальний імунітет. Встановлено, що ізольована імплантація плаценти, яка проводилась у І клінічній групі, викликає зниження абсолютної кількості лейкоцитів (9,56±0,42 - до лікування, 8,60±0,37 - після лікування, Р?0,05). Крім того, визначено вірогідне зростання абсолютного й процентного вмісту Т-лімфоцитів (0,79±0,07 - до і 2,91±0,23 - після лікування, Р?0,05; 56,5±1,4% - до і 74,7±3,2% - після лікування, Р?0,05) та В-лімфоцитів (0,28±0,02 - до і 0,35±0,02 - після лікування, Р?0,05; 10,6±0,5% - до і 18,5±0,5% - після лікування, Р?0,05), зниження недиференційованих О-клітин. Одночасно встановлено статистично значуще зростання хелперної субпопуляції Т-лімфоцитів (до лікування - 41,0±1,1, а після нього - 59,8±1,8, Р?0,05), що привело до збільшення імунорегуляторного індексу порівняно як з первинним значенням, так і з фізіологічною нормою. Більш помітні зміни даних показників відбулися у ІІ клінічній групі осіб, якім проведено гетеротопічну імплантацію плацентарної тканини та препарат ІРС-19 ендоназально: Т-лімфоцити (0,69±0,09 - до і 2,36±0,06 - після лікування, Р?0,05; 54,9±1,7% - до і 69,9±1,0% - після лікування, Р?0,05), В-лімфоцити (0,14±0,02 - до і 0,26±0,01 - після лікування, Р?0,05; 8,4±0,8% - до і 19,6±0,9% - після лікування, Р?0,05).

Тести гуморального імунітету показали, що підвищений (IgG) і знижені (IgA і IgM) через 2 місяці після лікування в обох клінічних групах були в межах фізіологічних норм. Порівняння отриманих результатів дослідження з аналогічними у контрольній групі показало, що після "традиційного" методу, нормалізуючого або, тим більше, стимулючого впливу на клітинний і гуморальний імунітет лікування не виявляє.

Проведене вивчення фагоцитарних реакцій нейтрофілів встановило, що у І клінічній групі відбулися вірогідні позитивні зміни тестів, які характеризують як поглинальну, так і перетравлюючу здатність макрофагів. Проте, ці показники були ще більш яскраво виражені при комбінації лікувальних факторів як загального (гетеротопічна трансплантація кріоконсервованої плацентарної тканини), так і місцевого (ендоназальне застосування препарату ІРС-19) характеру. Причому практично усі показники виявилися не тільки у межах фізіологічних коливань, але зазнали значної стимуляції. У контрольній групі, хоч і відбулися у кращий бік зміни вивчених тестів, але нормальних цифр вони так і не досягли.

Отримані результати лабораторних досліджень у І і ІІ клінічних групах та їх динаміка під впливом запропонованих протирецидивних методів лікування забезпечили достатньо високі клінічні результати, які розцінювалися як "стійке поліпшення" - відсутність скарг та об'єктивних ознак захворювання, відновлення функцій порожнини носа, позитивна динаміка показників, що вивчаються. "Поліпшення" - відсутність скарг, у порожнині носа не виявляються поліпи й патологічний секрет, проте виявляється набряк і цианотичність слизової оболонки, особливо у зоні середнього носового ходу. "Без змін" - при цьому були наявні скарги на головні болі, утруднення або відсутність носового дихання, гіпо- або аносмію, у порожнині носа виявлені поліпи, набрякла й цианотична слизова оболонка. "Стійке поліпшення" і "Поліпшення" вважалися позитивними результатами, а "Без змін" - негативним.

Встановлено, що найкращий ефект отримано у ІІ клінічній групі при використанні в післяопераційному періоді гетеротопічної трансплантації плацентарної тканини у поєднанні з ендоназальним використанням препарату ІРС-19. Позитивні результати одразу після лікування, і через 2 місяці після нього отримані у 77±6% пацієнтів. Більш віддалені результати також досить високі: через 1 рік - 81±5%, а через 3 рока 83±7%. Негативні результати протягом 3 років спостереження становили від 23±5% до 17±7%.

Позитивні результати менш виражені у І клінічній групі при використанні лише ізольованої трансплантації плацентарної тканини: через 2 місяці у 74±6% обстежених, через 1 рік - у 79±6%, а через 3 роки - у 74±9%.

Після "традиційного" лікування (контрольна група) позитивні клінічні результати виявилися нижчими: через 2 місяці - у 75±6%, через 1 рік - у 72±7%, а через 3 роки лише у 61±10%.

Порівняння отриманих клінічних результатів лікування хворих на хронічний поліпозний риносинуїт з морфологічною архітектонікою поліпів, які були вилучені, показало таке: і в І і в ІІ клінічних групах серед осіб з позитивними результатами більшість становили пацієнти з морфологічною будовою поліпозної тканини, яку можна розцінити як "зрілу". Так, через 2 місяці в І групі їх було 60±8%, в ІІ - 67±6%, через 1 рік - 62±8% і 64±6%, а через 3 роки - 70±10% і 63±9% відповідно. У контрольній групі серед осіб з позитивним результатом лікування переважали пацієнти з "незрілим" типом будови поліпозної тканини: лише через 2 місяці їх було 47±8%. А вже через 1 рік вони становили 58±15% і через 3 роки - 64±15.

ВИСНОВКИ

Розроблені нові протирецидивні методи лікування хворих на хронічний поліпозний риносинуїт, які включають у себе ізолоьовану імплантацію плацентарної тканини та її комбінацію з ендоназальним введенням препарату ІРС-19, що дозволяє подовжити період ремісії, а також сприяє підвищенню рівнів Т- і В-лімфоцитів крові, нормалізації абсолютного і процентного вмісту О-лімфоцитів, активізації фагоцитуючих клітин (як поглинальної, так і перетравлюючої їх здатності).

У хворих на хронічний поліпозний риносинуїт при ізольованому та комбінованому лікуванні плацентою і препаратом ІРС-19 у післяопераційному періоді спостерігається вірогідне зниження обсіменіння порожнини носа патогенними мікроорганізмами та значне збільшення частки сапрофітних штамів.

Констатовано, що у пацієнтів, поліпозна тканина яких морфологічно розцінювалась як більш "зріла" (мікросудини рідкі з периваскулярною інфільтрацією, велика кількість фібробластів і колагенових волокон, відсутні зони росту) в більшості випадках отримано позитивний ефект при використанні кріоконсервованої плаценти в ізольованому варіанті та в комбінації з препаратом ІРС-19. Це дозволяє стверджувати, що запропоновані методи лікування хронічного поліпозного риносинуїту більш віддають перевагу особам зі "зрілим" типом будови поліпозної тканини. .

Встановлено, що комбіноване лікування поліпозу носа, яке включає гетеротопічну трансплантацію плацентарної тканини і місцеве введення препарату ІРС-19 більш ефективне, ніж ізольована імплантація плаценти (позитивні результати лікування у 83±7% хворих проти 74±9% при терміні спостереження 3 роки) у зв'язку з тим, що при цьому виявляється цілющий вплив як на весь хворий організм, так і безпосередньо на патологічний осередок.

При порівняльній оцінці клінічної ефективності ізольованих і комбінованих протирецидивних методів лікування поліпозу носа, які включають у себе введення кріоконсервованої плацентарної тканини та препарату ІРС-19, з "традиційним" лікуванням встановлено, що більша кількість позитивних результатів і на більш тривалий термін отримано при використанні плаценти та препарату ІРС-19 в якості лікувального посібника. Позитивні результати лікування у 74±9% та 83±7% пацієнтів проти 61±10% при терміні спостереження 3 роки.

Ізольована гетеротопічна імплантація плацентарної тканин, а також в поєднанні з ендоназальним введенням препарату ІРС-19 є досить високоефективним протирецидивним методом лікування поліпозу носа, який не має протипоказань і ускладнень, і тому може бути рекомендований в ЛОР-практику як метод вибору для лікування хворих з хронічними поліпозними риносинуїтами.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для попередження рецидивів хронічного поліпозного риносинуїту запропоновані нові високоефективні методи лікування, які включають в себе ізольовану гетеротопічну імплантацію плацентарної тканини та її комбінацію з ендоназальним введенням препарату ІРС-19.

Порівняння клінічної ефективності запропонованого ізольованого методу лікування поліпозу носа (імплантація кріоконсервованої плаценти), його поєднання з ендоназальним введенням препарату ІРС-19 і "традиційного" дозволяє досягти найменшої кількості рецидивів захворювання, причому найбільш тривалі його ремісії - при проведенні комбінованого методу лікування плацентою та препаратом ІРС-19.

Запропоновані ізольований і комбінований методи лікування поліпозу носа плацентою та препаратом ІРС-19 легко переносяться пацієнтами, не викликають ускладнень, легко використовуються у будь-яких ЛОР-відділеннях, економічно вигідні для практичної охорони здоров'я.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Журавлев А.С., Альмашни З.А. Об иммуномодулирующих факторах в комплексном лечении воспалительных заболеваний околоносовых пазух // Лекарства - человеку - Харьков. - 2001. - Т. XVI. - №1,2. - С.208-214 (дисертантом виконано 85% роботи).

Альмашни З.А. Динамика состояния иммунитета у больных с хроническими полипозными риносинуитами в результате использования гетеротопической трансплантации криоконсервированной плацентарной ткани и эндоназального применения ёё экстрактов // Проблемы криобиологии. - 2002. - №4. - C.110-117.

Филатов В.Ф., Журавлев А.С., Альмашни З.А. Эффективность применения криоконсервированной плацентарной ткани и ёё экстракта у больных хроническим полипозным риносинуитом // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2003. - №1. - С.46-52 (дисертантом виконано 60% роботи).

Альмашни З.А. Новые возможности в лечении больных хроническим полипозным риносинуитом // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2003. - №2. - С.6-11.

Журавлев А.С., Пущина Е.В., Калашник М.В., Альмашни З.А. Использование эмбриофетоплацентарного комплекса в оториноларингологии: первые итоги и перспективы // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2003. - №3. - С.27-31 (дисертантом виконано 70% роботи).

АНОТАЦІЯ

Зіяд Алі Махмуд Альмашні. Імплантація кріоконсервованої плацентарної тканини в комплексному лікуванні хворих на хронічний поліпозний риносинуїт. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю: 14.01.19 - оториноларингологія. - Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка Академії медичних наук України, Київ, 2003.

У дисертаційній роботі подані дані комплесного клініко-лабораторного (бактеріологічного, імунологічного і морфологічного) обстеження хворих з хронічними поліпозними риносинуїтами.

Встановлено, що найчастіше на хронічні поліпозні риносинуїти страждають люди працездатного віку, і серед них чоловіки частіше, ніж жінки. Ведучими ознаками є утруднення, що прогресує або відсутність носового дихання, головний біль та виділення водянистого або слизового характеру.

Поліпозна тканина, яка була вилучена у таких хворих, на мікроскопічному рівні розцінювалась як "зрілий" та "незрілий" тип будови.

Виявлено, що у хворих на хронічний поліпозний риносинуїт найчастіше висівались золотистий стафілокок та асоціації мікроорганізмів. Потім за частотою виявлення із патологічного осередка йде епідермальний та сапрофітичний стафілококи. Інші мікроорганізми висівались значно рідше.

Вивчення показників клітинного й гуморального імунітету хворих на хронічний поліпозний риносинуїт показало, що до лікування мало місце зниження вмісту Т- і В-лімфоцитів, хелперів та підвищення недиференційованих О-клітин. Рівень сироваткових імуноглобулінів А і М був знижений, IgG - підвищений. Крім того, дослідження показали зниження тестів, які характеризують як поглинальну так і перетравлюючу здатність нейтрофілів крові.

У роботі вперше розроблені та запропоновані ізольований і комбінований методи для підвищення ефективності лікування хворих на хронічний поліпозний риносинуїт за допомогою застосування у післяопераційному періоді кріоконсервованої плацентарної тканини та препарату ІРС-19, при якому були отримані високі позитивні клінічні результати порівняно з "традиційним" лікуванням: 83±7% проти 61±10% в контрольній, а негативні - 17±7% проти 39±10% при катамнезі 3 роки.

Ключові слова: хронічний поліпозний риносинуїт, поліпозна тканина, імплантація плаценти, кріоконсервована плацентарна тканина, препарат ІРС-19.

АННОТАЦИЯ

Зияд Али Махмуд Альмашни. Имплантация криоконсервированной плацентарной ткани в комплексном лечении больных хроническими полипозными риносинуитами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.19 - оториноларингология. - Институт отоларингологии им. проф. А.С. Коломийченко Академии медицинских наук Украины, Киев, 2003.

В диссертационной работе представлены данные комплексного клинико-лабораторного (бактериологического, иммунологического и морфологического) обследования больных хроническими полипозными риносинуитами.

Установлено, что наиболее часто хроническими полипозными риносинуитами страдают люди трудоспособного возраста, и среди них мужчины чаще, чем женщины. Ведущими жалобами являются прогрессирующее затруднение или отсутствие носового дыхания, головная боль и выделение из носа водянистого или слизистого характера.

Выявлено, что у больных хроническими полипозными риносинуитами наиболее часто из патологического очага высевались золотистый стафилококк и ассоциации патогенных микроорганизмов, реже эпидермальный и сапрофитический стафилококки и другие микроорганизмы.

Изучение показателей клеточного и гуморального иммунитета больных хроническими полипозными риносинуитами показало, что до лечения имело место снижение содержания Т- и В-лимфоцитов, хелперов и повышение недифференцированных О-клеток. Уровень сывороточных иммуноглобулинов А и M был снижен, а IgG - повышен. Кроме того, данные исследования показали снижение тестов, характеризующих как поглотительную, так и переваривающую способность нейтрофилов крови.

Извлеченная полипозная ткань у таких больных на микроскопическом уровне расценивалась как "зрелый" и "незрелый" тип строения.

В работе предложены новые методы для повышения эффективности лечения больных хроническими полипозными риносинуитами с помощью применения в послеоперационном периоде имплантации криоконсервированной плацентарной ткани в изолированном варианте и в комбинации с препаратом ИРС-19.

Результаты исследования показали, что гетеротопическая трансплантация криоконсервированной плацентарной ткани (ГТКПТ) и местное применение препарата ИРС-19 приводит к уменьшению высеваемости золотистого стафилококка и ассоциаций патогенных микроорганизмов, увеличению высеваемости сапрофитов. Эти лечебные факторы также вызывают снижение абсолютного количества лейкоцитов, нарастание процентного и абсолютного содержания Т- и В-лимфоцитов и хелперной субпопуляции Т-лимфоцитов, нормализацию показателей гуморального иммунитета. Кроме того, произошли достоверные положительные изменения тестов, характеризующих как поглотительную, так и переваривающую способность нейтрофилов крови.

При проведении сравнительной оценки, впервые разработанных методов лечения больных хроническими полипозными риносинуитами с "традиционным", установлено, что наиболее высокие положительные клинические результаты получены во ІІ клинической группе больных, которым проводилась гетеротопическая трансплантация криоконсервированной ткани и эндоназальное применение препарата ИРС-19: 83±7% против 61±10% в контрольной, а отрицательные - 17±7% против 39±10% при катамнезе 3 года.

Ключевые слова: хронический полипозный риносинуит, полипозная ткань, имплантация плаценты, криоконсервированная плацентарная ткань, препарат ИРС-19.

SUMMARY

Zeyad Ali Mahmoud Almashni. Implantation cryoconserved placental tissue in all-up treatment patients with chronic polypous sinusitis. - Manscript.

Thesis for scientific degree of candidate of Medical Sciences on speciality 14.01.19 - Otorhinolaryngology.- The A.S.Kolomiychenco otolaryngology Institute of Medical Academy of the Ukraine, Kiev, 2003.

In a thesis the datas of all-up clinica-laboratory examination 174 patients with chronic polypous sinusitis are introduced.

The new combined method for a heightening of performance of treatment patients with chronic polypous sinusitis with the help of applying in a postoperative period of a heterotopic transplantation cryoconserved of a placental tissue and intranasal of the introducing of a drug IRS-19 is proposed.

The results of study have shown, that the tendered method results in an abatement of discovery of a golden staphylococcus from the pathological center, decrease of an absolute amount of leucocytes, increase of the contents T- and B- lymphocytes, normalization indexs of humoral immunity, and also positive variation of the tests describing as absorption, and digesting capacity of neutrophils.

The comparative estimation, for the first time of designed method of treatment patients with "traditional", has shown high positive clinical results at observation in current 3 years: 83ё7 % against 61ё10 %, and negative - 17ё7 % against 39ё10 %.

Key words: chronic polypous sinusitis, polyps tissue, implantation of a placenta, cryoconserved placental tissue, drug IRS-19.

Размещено на Allbest.ru