Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний медичний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

14.01.01 -- Акушерство та гінекологія

Гормональні та імунологічні зрушення при невиношуванні вагітності та їх корекція за допомогою гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини

Аралов Олег Миколайович

Харків 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: академік НАН України, доктор медичних наук, професор Грищенко Валентин Іванович, Інститут проблем кріобіології та кріомедицини НАН України, директор, Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Щербакова Валентина Василівна, Харківська медична академія післядипломної освіти, завідувач кафедри акушерства та гінекології;

доктор медичних наук, професор Потапов Валентин Олександрович, Дніпропетровська державна медична академія, завідувач кафедри акушерства та гінекології.

Провідна установа: Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, відділ патології вагітності та пологів, м. Київ.

Захист відбудеться 12 лютого 2004 р. о 13:30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному медичному університеті за адресою: 61022 м. Харків, пр. Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету, за адресою: 61022 м. Харків, пр. Леніна, 4.

Автореферат розісланий 2 грудня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор О.П. Танько

1. Загальна характеристика роботи

переривання вагітність плацентарний трансплантація

Актуальність проблеми. Невиношування вагітності -- одна з актуальних проблем сучасного акушерства. Частота цієї патології коливається від 10 до 25 % до числа всіх вагітностей і не має тенденції до зниження (В.І. Грищенко, 1988; В.Я.Голота, 1996; І.Л. Зиміна, 1996; Б.М. Венцківський, 1997; А.Ю. Щербаков, 2000). Загроза переривання є найбільш частим ускладненням перебігу вагітності, а недоношування -- однією з основних причин перинатальної захворюваності і смертності (В.М. Сидельникова, 1999). Дана патологія несприятливо позначається як на репродуктивній функції жінок, так і на повноцінності потомства (В.И.Грищенко, 1988; В.Я. Голота, 1996; І.Л. Зиміна, 1996; Б.М. Венцківський, 1997; А.Ю. Щербаков, 2000).

Знаючи причини і розуміючи механізми невиношування вагітності, можна більш успішно проводити патогенетичне лікування, інакше воно стає симптоматичним і часто -- неефективним.

Встановлено, що на виникнення і розвиток невиношування вагітності впливають соціально-економічні, генетичні, інфекційні, імунологічні фактори, гормональні порушення, вади розвитку матки, пухлини, екстрагенітальна патологія, ускладнений перебіг вагітності та ін. (О.Г. Фролова, 1996; Н.Г. Кошелева, 1996; В.H.Сєров, 1997; М.Э. Мухамедова, 1999). При невиношуванні вагітності часто зустрічаються порушення гормональної та імунологічної рівноваги, що і визначило предмет дослідження в даній роботі. У той же час основною патогенетичною ланкою невиношування вагітності ряд авторів вважають розвиток фетоплацентарної недостатності (В.М. Сидельникова, 1994; В.І. Грищенко, 1997; Е.Ф. Кира, 1999).

Плацента -- це саморегулюючий орган, ендокринна функція якого не залежить від гіпоталамо-гіпофізарних регуляторних впливів. Фундаментальні дослідження, проведені E. Diczfalusy (1974), Э.Р. Баграмян (1988) та ін., показали складний характер фетоплацентарних гормональних взаємин. У плаценті виявлені хоріонічний гонадотропін, естрогени (естрон, естрадіол, естріол), прогестерон, кортикостероїди, тиреотропний гормон, плацентарний лактоген, андрогени, вазопресин, релаксин, а також велика кількість біологічно активних речовин таких як гістамін, ацетилхолін та ін. Найбільш важливе значення мають естрадіол, прогестерон, хоріонічний гонадотропін. Останній стимулює утворення прогестерону в жовтому тілі яєчника, впливає на біосинтез естрогенів у плаценті, підсилюючи процеси ароматизації андрогенів, окрім того, має імунодепресивну дію та гальмує скорочувальну активність міометрія (В.М.Сидельникова, 1999; М.А. Рєпіна, 2000).

Велике значення в генезі невиношування вагітності має співвідношення вмісту прогестерону й естрогенів. Прогестерон викликає децидуальні зміни в ендометрії й готує його до імплантації заплідненої яйцеклітини, сприяє розвиткові й росту міометрія та його васкуляризації, знижує збудливість матки шляхом нейтралізації дії окситоцину, стимулює ріст і розвиток молочних залоз, знижує тканинні імунологічні реакції (Е.Ф. Кира, 1999; Р.П. Гасанова, 2000; В.М. Сидельникова, 2001). За даними Choi (2000), прогестерон має імуносупресивні властивості: пригнічує ембріотоксичну дію Т-хелперів.

Естрогени під час вагітності викликають розростання судин у ендометрії; посилюють поглинання кисню тканинами, енергетичний обмін, активність ферментів і синтез нуклеїнових кислот, підвищують чутливість матки до окситоцину, впливають на біохімічні процеси в матці (Е.Ф. Кира, 1999).

У забезпеченні фізіологічного перебігу вагітності особливу участь беруть неспецифічні імунні реакції, що знаходяться під контролем продукованих плацентою специфічних білків (І.В. Лахно, 1996; Н.М. Кушніренко, 1997). Однак до цього часу не з'ясоване значення та взаємозв'язок гормональних та імунологічних зрушень, які відбуваються при невиношуванні вагітності.

Поліетіологічність невиношування вагітності вимагає від клініцистів призначення багатокомпонентної зберігаючої терапії. Патогенетично обґрунтоване застосування гормональних препаратів, імунодепресантів, білкових елементів, вітамінів, мікроелементів (Е.Ф. Кира, 1999; В.М. Сидельникова, 2001). Усі перераховані вище компоненти містяться в кріоконсервованій плацентарній тканині і, можливо, можуть бути нею продуковані при трансплантації. Але даних про застосування гетеротопічної трансплантації фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини в лікуванні невиношування вагітності в доступній літературі не виявлено.

З вищевикладеного випливає, що розробка нових методів лікування даної патології, обґрунтування можливості використання трансплантації плаценти в терапії невиношування вагітності, підтвердження її ефективності клінічно, а також з використанням сучасних методик є вкрай актуальною, що й зумовило вибір теми даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планової комплексної Державної програми: “Розробка методів діагностики, лікування і профілактики в перинатальній охороні плода і при порушеннях у репродуктивній системі” (номер Державної реєстрації 0198002629), згідно з планом наукових досліджень кафедри акушерства та гінекології № 1 Харківського державного медичного університету. Автор проводив пошук нових методів лікування невиношування вагітності.

Мета та задачі дослідження. Метою даної роботи стала розробка нового методу лікування невиношування вагітності з застосуванням гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини й оцінка його ефективності на основі клінічних, імунологічних і гормональних методів дослідження.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні задачі:

1. Розробити новий метод терапії невиношування вагітності з використанням гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини.

2. Вивчити вміст у крові вагітних основних гормонів (естрадіолу, прогестерону, хоріонічного гонадотропіну), які мають значення в невиношуванні вагітності а також їхні зміни в процесі терапії.

3. Визначити стан клітинного і гуморального імунітету шляхом вивчення рівня Т- і В-лімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів, IgG, IgM, IgA, лімфоцитотоксичних антитіл, гетерофільних гемолізинів при невиношуванні вагітності та їхні зміни в процесі терапії.

4. Оцінити клінічну ефективність лікування невиношування вагітності з використанням гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини в порівнянні з традиційними методами лікування.

Об'єкт дослідження: вагітні жінки з невиношуванням вагітності.

Предмет дослідження: вивчення змін клінічних, гормональних та імунологічних показників при невиношуванні вагітності під впливом гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини, ефективності даного методу лікування в порівнянні з традиційною терапією.

Методи дослідження: клініко-лабораторні, клініко-інструментальні дослідження, метод радіальної імунодифузії, метод імуноферментного аналізу.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше запропоновано використання гетеротопічної трансплантації функціонально активної плацентарної тканини для корекції імунологічних та гормональних зрушень при невиношуванні вагітності.

Вперше на основі аналізу клінічних змін, гормональних та імунологічних показників при лікуванні загрози переривання вагітності показано, що гетеротопічна трансплантація кріоконсервованої плацентарної тканини привносить імуносупресивний ефект, відновлює порушений клітинний і тканинний гомеостаз, стимулює розвиток фетоплацентарного комплексу і процес синтезу статевих стероїдів, що сприяє збереженню і прогресуванню вагітності.

За результатами дослідження отриманий Деклараційний патент України № 40279А від 16.07.2001 р. “Спосіб лікування невиношування вагітності”.

Практична значимість отриманих результатів. У результаті проведених досліджень розроблено принципово новий патогенетично обґрунтований метод лікування невиношування вагітності з використанням гетеротопічної трансплантації фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини. За результатами вивчення рівня гормонів і імунологічних показників доведена його більша ефективність порівняно з розповсюдженими методами терапії. Використання даного способу дозволить розширити арсенал методів лікування невиношування вагітності, що приведе до скорочення часу перебування вагітних у стаціонарі, зменшить витрати на придбання ліків, збільшить народжуваність повноцінних доношених дітей.

Розроблений метод лікування невиношування вагітності з використанням гетеротопічної трансплантації фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини впроваджений у практику ведення вагітних з імунологічними та гормональними формами невиношування вагітності в акушерсько-гінекологічних відділеннях Харківського міського спеціалізованого клінічного пологового будинку № 5, Харківського міжрегіонального центру планування родини і репродукції людини, Чугуєвській ЦРЛ. Теоретичні положення і практичні рекомендації дисертаційної роботи використовуються в педагогічному процесі кафедри акушерства та гінекології № 1 Харківського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором були підібрані групи досліджуваних жінок, проводився забір і підготовка матеріалу для гетеротопічної трансплантації фрагментів кріоконсервованої плацентарної тканини, забір крові для вивчення рівня гормонів, дослідження імунологічних показників вагітних з імунологічними і гормональними формами невиношування вагітності.

Автор виконував гетеротопічну трансплантацію фрагментів кріоконсервованої плацентарної тканини жінкам з невиношуванням вагітності.

Дисертантом виконаний аналіз клініко-інструментальних досліджень і статистична обробка отриманих результатів, сформульовані висновки.

Дослідження гормонів крові проводилося на базі Центральної науково-дослідницької лабораторії (завідувач лабораторією -- к.м.н. Т.В. Горбач) Харківського державного медичного університету (ректор -- академік А.Я.Циганенко)

Визначення імунологічних показників крові проводилося в лабораторії клінічної імунології (зав. лабораторією старший науковий співробітник Н.А.Никифорова) Харківського інституту медичної радіології (директор -- професор М.І. Пилипенко)

Матеріал для гетеротопічної трансплантації фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини одержували з Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАН України (директор академік НАН України, д.м.н., професор В.І. Грищенко).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати були повідомлені на ІІ-му Конгресі Української асоціації фахівців ультразвукової діагностики в перинатології, генетиці та гінекології (Харків, 2000), на засіданні Харківського науково-медичного товариства акушерів-гінекологів (Харків, 2001), на конференції молодих учених Харківського державного медичного університету “МЕДИЦИНА ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ” (Харків, 2002), на науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальні питання тканинної терапії та перспективи застосування природних біологічно активних речовин у сучасній медицині” (Одеса, 2003).

Обговорення результатів роботи відбулося на спільному засіданні кафедр акушерства та гінекології № 1 і № 2 Харківського державного медичного університету (2002 р.).

Публікації за темою дисертації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових робіт: 3 статті у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, 3 у збірках тез конгресу та конференції, 1 Деклараційний патент України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 112 сторінках, складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення отриманих даних, висновків, практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 13 таблицями, 19 малюнками. Бібліографічний покажчик нараховує 199 використаних джерел, з яких 130 -- країн СНД і 69 -- іноземних авторів.

2. Основний зміст роботи

Об'єкт і методи дослідження. Нами обстежені вагітні жінки з ознаками загрозливого аборту та з фізіологічним перебігом вагітності.

При надходженні жінок у стаціонар або звертанні в жіночу консультацію проводилися клінічні, біохімічні та імунологічні дослідження.

Ультразвукові дослідження проводилися на апараті Aloka 1100 “Flexus” трансабдомінально, конвексним датчиком 3,5 Мгц у відповідності зі скринінговою методикою (Клиническое руководство по ультразвуковой диагностике: В 2 т. / Под ред. В.В. Митькова, М.В. Медведева. -- М.: “Видар”, 1996. -- Т. 2. -- 408 с.).

Усім жінкам виконували клінічний аналіз крові, робили дослідження коагулограми, біохімічних показників крові, групи крові, резус-належності, робили клінічний аналіз сечі, досліджували сечу на стерильність, робили аналіз виділень за звичайною методикою та з фарбуванням за Граммом, проводили “амінний” тест.

Рівень естрадіолу визначали за допомогою набору реагентів „Ифа-аф-эстр” (Росія) для кількісного імуноферментного визначення його вмісту в сироватці крові людини.

Рівень прогестерону визначали за допомогою набору реагентів „Ифа-аф-прог” (Росія) для кількісного імуноферментного вивчення його вмісту в сироватці крові людини.

Рівень хоріонічного гонадотропіну в сироватці крові людини визначали за допомогою імуноферментної тест-системи (Росія). Дана тест-система призначена для визначення в-субодиниці хоріонічного гонадотропіну людини (ізольованої або в складі цільної молекули гормону) у біологічних рідинах. В основу тест-системи покладений твердофазний імуноферментний аналіз.

Як метод виявлення ізоімунних лімфоцитотоксичних антитіл використовували макротест Ivaskova, модифікований Ю.П. Делевським і ін. (1973).

Рівень гетерофільних гемолізинів визначали відповідно до авторського свідоцтва Л.В. Антипенської та співавт. № 1246006 А1 від 23.07.86.

Визначення кількості Т- і В-лімфоцитів у крові проводилося з використанням реакції спонтанного розеткоутворення лімфоцитів з еритроцитами барана (Медицинские лабораторные технологии и диагностика: Справочник. Медицинские лабораторные технологии / Под ред. А.И. Карпишенко. -- С-Пб: Интермедика, 1999).

Кількість Т-супресорів і Т-хелперів визначали методом термостабільних розеток (A. Olinescu, SW. Hristescu, S. Koman, 1987).

Для визначення рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) використовували метод, заснований на зміні променевого розсіювання внаслідок преципітації комплексів антиген-антитіло в 3,5 %-ному розчині поліетиленгліколя (мол. вага 6000 Д) з наступним спектрофотометричним визначенням оптичної щільності преципітату (Ю.А. Гриневич, А. И. Алферов, 1981).

Визначення вмісту імуноглобулінів основних класів -- IgG, IgA, ІgM у сироватці крові здійснювали методом простої радіальної імунодифузії (G. Mancini, А. О. Carbonare, J. F. Haremans, 1965) (уніфікований метод) з використанням моноспецифічних сироваток проти імуноглобулінів людини виробництва НДІ епідеміології та мікробіології (Нижній Новгород).

Для оцінки неспецифічної резистентності організму використовували визначення фагоцитарної активності нейтрофілів периферичної крові методом завершеного фагоцитозу (А. И. Кудрявицкий, 1985) з умовно патогенним стафілококом (штам З-52).

Результати дослідження. Під нашим спостереженням знаходилося 122 вагітних у терміні вагітності від 12 до 16 тижнів. Вони були поділені на три групи.

I-у групу склали 30 здорових жінок з фізіологічним перебігом вагітності (контрольна група).

До II-ї групи були віднесені 45 вагітних із клінічними та ультразвуковими ознаками загрозливого аборту, яким проводилася традиційна зберігаюча терапія. Комплексне лікування як комбінований матковий токоліз включало екстракт валеріани по 2 таблетки 3 рази на день, вітамін Е по 1 капсулі (100мг) 2 рази на день, папаверину гідрохлорид 2 % по 2,0 мл внутрішньом'язово, но-шпа по 1 таблетці 3 рази на день, прогестерон 1 % 1 раз на день внутрішньом'язово. Для профілактики хронічної гіпоксії плода та поліпшення матково-плацентарного кровообігу використовували курантил по 25 мг 3 рази на день, трентал 2 % 5,0 мл на 5 % розчині глюкози 200,0 мл внутрівенно. При наявності ізолейкоцитарної несумісності застосовували сорбогель по 1 столовій ложці 2 рази на день або активоване вугілля по 2 таблетці 3 рази на день, неогемодез, внутрішньовенно краплями по 50-70 мл через 5-6 днів № 6, глюкоза 40 % 20,0 мл 1 раз на день внутрішньовенно з 50 мг кокарбоксилази через день, новокаїн 2 % 4 мл з вітаміном В6 5 % 1,0 мл внутрішньом'язово через день.

До III-ої групи віднесені 47 вагітних із клінічними й ультразвуковими ознаками загрозливого аборту, яким, крім загальновизнаної зберігаючої терапії, була додана гетеротопічна трансплантація фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини.

Плаценту заготовлювали від соматично здорових донорів під час планової операції кесарева розтину в стерильних умовах з дотриманням усіх правил асептики й антисептики. Обробляли спеціальним розчином і поміщали в скляну судину для транспортування. В режимі, що максимально заощаджує, плацента доставлялася в спеціально підготовлений бокс, де її відмивали від крові, відокремлювали оболонки, фрагментували, вміщували в поліамідний контейнер, герметизували, маркірували і кріоконсервували за допомогою спеціальної програми, розробленої в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України під керівництвом академіка НАН України В.І. Грищенко. Після заморожування контейнери відправлялися в банк кріоконсервованих препаратів, де вони зберігалися в рідкому азоті і його парах при температурі -196 °С.

Проводився додатковий контроль на наявність інфекційних агентів і оцінка життєздатності деконсервованої плацентарної тканини. Перед гетеротопічною трансплантацією фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини визначали герметичність і цілісність упаковки, в якій зберігався трансплантат, правильність паспортизації і термінів збереження. Фрагмент плацентарної тканини перед трансплантацією розморожували на водяній бані при температурі 40 °С в умовах малої операційної з дотриманням усіх умов асептики й антисептики. Трансплантацію фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини проводили у верхній зовнішній квадрант сідниці. Операційне поле попередньо обробляли розчином спирту і йоду, обкладали стерильними серветками. Після проведеної інфільтраційної анестезії 0,5 % розчином новокаїну, виконували розріз шкіри завдовжки 2 см, формували підшкірну кишеню, в яку поміщався трансплантат. Розріз шкіри зашивався вузлуватими кетгутовими швами. На рану накладалася асептична пов'язка.

У 3-й групі ознаки загрози переривання вагітності виражені були більше, ніж у 2-й: на біль унизу живота при надходженні в стаціонар скаржилися 47 жінок з 3-ої досліджуваної групи, тоді як з 2-ої групи -- 41. На незначні кров'янисті виділення зі статевих шляхів скаржилися 7 вагітних у 3-й групі, тоді як у 2-й таких вагітних було 4. У першій групі скарг не пред'являла жодна з жінок.

Більшість досліджуваних жінок -- 86 (70,5 %) -- була віком від 21 до 30 років.

Встановлено, що ризик розвитку загрози переривання вагітності збільшується з наявністю в анамнезі порушень становлення та дисфункції менструального циклу, викиднів або передчасних пологів. Отримані дані відповідають даним інших авторів (Е.Л. Насонов, 1989; В.И. Куркулев, 1998).

Серед соматичних захворювань у групах із загрозливим абортом відзначалася підвищена кількість жінок з анемією, захворюваннями жіночих статевих органів, що свідчить про порушення імуно-гормональних взаємовідношень і може бути однією з причин невиношування вагітності.

Показники коагулограми, клінічний аналіз сечі й аналіз виділень знаходилися в межах норми. Результати аналізу крові на сифіліс, ВІЛ, токсоплазмоз, вірус простого герпеса, Hbs антиген, хламідіоз були негативними, що дозволяє нам виключити інфекційні причини загрози переривання вагітності у досліджуваних пацієнток.

При визначенні рівня статевих гормонів у крові досліджуваних жінок виявлено, що вміст естрадіолу, прогестерону і хоріонічного гонадотропіну у вагітних із загрозою переривання нижче (12,52±0,12 нг/мл, 90,9±1,2 ммоль/л і 25,3±0,6 МО/мл), ніж у групі з фізіологічним перебігом вагітності (13,02±0,11 нг/мл, 99,3±2,5 ммоль/л і 35,6±3,9 МО/мл відповідно) (р<0,05). Зниження даних гормонів у крові жінок, у яких відзначалися ознаки загрозливого аборту, порівняно з вагітними з фізіологічним перебігом, говорить про наявність гормональної недостатності яєчників і плаценти при невиношуванні вагітності.

При визначенні показників гуморального імунітету в крові у жінок із загрозою переривання вагітності виявлене зниження рівня IgG до 8,970,09 г/л, проти 10,23±0,38 г/л (р<0,05) у жінок контрольної групи, що пов'язано, на нашу думку, із зменшенням концентрації В-лімфоцитів у групах із загрозою переривання вагітності, де цей показник був 0,130,05 х 109 у 1 літрі (р<0,05), в той час як у групі з фізіологічним перебігом вагітності він відповідав 0,29±0,02 х 109 у 1 літрі.

Серед інших імунологічних показників особливу увагу при оцінці розвитку вагітності було приділено стану клітинного імунітету, тобто рівневі Т-хелперів і Т-супресорів. За нашими даними процентний вміст Т-хелперів у жінок з явищами загрози переривання вагітності був підвищений до 35,3±1,5 %, а вміст Т-супресорів зменшувався до 21,9±0,9 % порівняно з контрольною групою (р<0,05). Наші дані відповідають показникам інших авторів, які стверджують, що при невиношуванні вагітності змінюється відносна кількість Т-хелперів і Т-супресорів: кількість Т-хелперів збільшується, Т-супресорів зменшується (С.Л. Теличкун, 1993; G. Makrydimas, 1994; A.E. Beer, 1996; Mh.Lachapelle, 1996; A.E. Beer, 1996; О.М. Стукалова, 2001).

Зменшення рівня антитіл фракції IgG супроводжується підвищенням активності цитотоксичних Т-лімфоцитів, тому що не відбувається їхньої нейтралізації. Активні цитотоксичні Т-клітини й антитіла виконують дію, що руйнує трофобласт і призводить до відторгнення плода.

Одним із продуктів формування імунної відповіді організму є циркулюючі імунні комплекси. Нами встановлено, що у жінок із загрозливим абортом їх рівень був набагато вище -- 81,92,5 УО, ніж при фізіологічному перебігу вагітності -- 58,02,7 УО (р<0,05). Останні можуть впливати на функцію Т- і В-лімфоцитів, і, таким чином, брати участь у регуляції імунної відповіді.

Кількість фагоцитуючих нейтрофілів та фагоцитарне число в групах з невиношуванням були нижче (відповідно 3,00,1 х109 у літрі або 80,40,2 %, 3,1±0,3), ніж при фізіологічному перебігу вагітності (відповідно 3,70,2 х109 у літрі або 82,80,6 % (р<0,05), 3,3±0,3 (р>0,05)).

Про дестабілізацію імунологічної системи матері у даних вагітних свідчило також зниження бактерицидної активності нейтрофілів (40,4±2,0 % проти 61,9±2,3% р<0,05), бактерицидної місткості крові (16,5±0,7 х10/л проти 14,6±0,2 х10 у літрі, (р<0,05)) індексу закінченості фагоцитозу (0,95±0,01 проти 0,99±0,01 р>0,05).

Про імунологічну агресію в системі мати-плід у жінок із загрозою переривання вагітності свідчило підвищення кількості ізолейкоцитарних антитіл (27,2±1,2 % проти 16,0±1,5 % у контролі, р<0,05) та рівня гетерофільних гемолізинів (відповідно 1,70±0,07 оптичних одиниць та 0,54±0,06 (р<0,05)).

Морфологічними проявленнями цитотоксичної дії імунних комплексів була більша товщина плаценти у вагітних із ознаками загрозливого аборту, ніж у жінок із фізіологічним перебігом вагітності (відповідно 38,0±1,3 мм та 26,0±1,1 мм), виявлення деструктивних змін в плаценті (підвищення ехощільності, посилення звукопровідності, розширення міжворсинчатих просторів, інфільтрація між плацентою і стінкою матки) у 85 жінок з ознаками загрозливого аборту, тоді як при фізіологічному перебігу вагітності таких не відзначалось.

При ультразвуковому скануванні у 96,7 % жінок із загрозою аборту відзначалася наявність сегментарних скорочень міометрія та у 12,0 % вагітних даних груп часткове відшарування плаценти, тоді як у групі з фізіологічним перебігом їх не було.

Після проведеної багатокомпонентної терапії у жінок II-ої досліджуваної групи поліпшення клінічної картини наставало тільки лише через 2--3 тижні від початку лікування, а в 9 (20 %) не відбулося ніяких змін, що підштовхнуло нас до пошуку нових методів лікування.

У III-й групі після гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини за методом, який був нами запропонований, поліпшення самопочуття і зниження інтенсивності болю внизу живота жінки відзначали вже протягом першого тижня, а позитивний клінічний ефект під час лікування досягнутий у 41 (87,2 %) вагітної з 47, тобто був вище, ніж у ІІ-й групі (відповідно 32 (78 %) з 41 жінки).

Аналіз вмісту статевих гормонів у крові досліджуваних вагітних із загрозливим абортом в процесі лікування свідчить, що рівень прогестерону після трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини підвищився більше, ніж у жінок, яким проводилася традиційна терапія (р<0,05) (таблиця 1). Вміст хоріонічного гонадотропіну в крові вагітних ІІІ-ї групи також став значно більшим (р<0,05).

Таблиця 1 Вміст естрадіолу, прогестерону і хоріонічного гонадотропіну в крові досліджуваних жінок

Групи	n	Гормони
		естрадіол, нг/мл	прогестерон, ммоль/л	Хоріонічний гонадотропін, МО/мл
I	30	13,02±0,07	99,32,5	35,6±3,9
II	до лікування	45	12,54±0,15	91,31,2	25,4±0,6
	після лікування	45	13,040,08	97,60,4	27,5±0,2
III	до лікування	47	12,49±0,08	90,51,1	25,1±0,7
	після лікування	47	12,99±0,11	99,10,3	28,7±0,3

При оцінці показників гуморального імунітету через 2 тижні відзначався ріст рівня IgG і IgM у крові вагітних із загрозливим абортом. IgG у жінок ІІІ-ї групи піднявся до більш високих показників -- з 9,27±0,06 до 9,56±0,02 г/л, тоді як у ІІ-й групі він виріс з 8,66±0,12 г/л до 9,44±0,03 г/л (р<0,05 при порівнянні результатів лікування в II-й і III-й групах). А рівень IgM у жінок ІІІ-ї групи піднявся з 0,74±0,02 г/л до 0,83±0,01 г/л, в ІІ-й -- з 0,71±0,01 г/л до 0,79±0,01 г/л (р<0,05 при порівнянні результатів лікування в II-й і III-й групах). Рівень IgA у всіх досліджуваних жінок не змінився після проведеної терапії (р>0,05).

Більш інтенсивне зростання IgG і IgM пов'язане, швидше за все, з більш значним зростанням кількості В-лімфоцитів у вагітних із загрозою переривання, яким до традиційної терапії була додана трансплантація фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини. Так, рівень В-лімфоцитів у жінок ІІІ-ї групи виріс із 0,14±0,05 х109 у 1 літрі до 0,48±0,07 х109 у 1 літрі, тоді як у вагітних ІI-ї групи він виріс із 0,11±0,01 х109 у 1 літрі лише до 0,16±0,01 х109 у 1 літрі (р<0,05).

Особливої уваги при оцінці імунологічних показників заслуговує рівень Т-хелперів і Т-супресорів (таблиця 2). У наших дослідженнях кількість Т-хелперів знизилася більш інтенсивно в групі з застосуванням трансплантації фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини з 36,0±1,5 % до 24,5±0,7 %, тоді як у вагітних з невиношуванням, яким застосовувалася традиційна терапія -- з 34,5±1,4% до 27,4±0,7 % (р<0,05 при порівнянні результатів лікування в II-й і III-й групах).

Таблиця 2 Показники клітинного імунітету в крові досліджуваних вагітних

Групи	n	T-лімфоцити, х109 в 1л	T-хелпери, %	T-супресори, %	B-лімфоцити, х109 в 1л
I	30	1,14±0,18	27,5±1,4	25,9±0,7	0,29±0,02
II	до лікування	45	1,02±0,03	34,5±1,4	22,1±0,6	0,11±0,01
	після лікування	45	1,19±0,04	27,4±0,7	26,4±0,9	0,16±0,01
III	до лікування	47	1,05±0,07	36,0±1,5	21,7±1,3	0,14±0,05
	після лікування	47	1,44±0,10	24,5±0,7	31,3±1,2	0,48±0,07

Т-супресори є імунорегуляторною субпопуляцією Т-лімфоцитів, а їхня недостатність розглядається як одна з провідних ланок у патогенезі невиношування вагітності.

Рівень Т-супресорів підвищився більш активно в групі вагітних, яким проводилася трансплантація фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини -- з 21,7±1,3 % до 31,3±1,2 %. Тоді як у ІІ-й групі цей показник підвищився лише з 22,1±0,6 % до 26,4±0,9 % (р<0,05 при порівнянні результатів лікування в II-й і III-й групах).

Як видно з таблиці 3, кількість циркулюючих імунних комплексів значно знизилася після гетеротопічної трансплантації фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини (з 83,52,6 до 64,51,8 УО), ніж після проведення традиційної терапії ( з 80,32,3 до 71,41,5 УО) (р<0,05 при порівнянні результатів лікування в II-й і III-й групах).

Через 2 тижні після початку терапії було виявлене зниження рівня ізолейкоцитарних антитіл і гетерофільних гемолізинів у групах із загрозою переривання вагітності (таблиця 3). Однак це зниження було більш вираженим у вагітних, яким проводилася трансплантація кріоконсервованої плацентарної тканини, після якої вміст ізолейкоцитарних антитіл змінився з 28,2±1,3 % до 18,2±0,6 %, а після традиційної терапії знизився з 26,2±1,1 % лише до 21,1±0,7 % (р<0,05 при порівнянні результатів лікування в II-й і III-й групах). Рівень гетерофільних гемолізинів у жінок, яким проводилася трансплантація кріоконсервованої плацентарної тканини, знизився з 1,68±0,11 до 0,82±0,14 оптичних одиниць, у той час як у вагітних ІІ-ої групи -- з 1,72±0,02 до 1,62±0,01 оптичних одиниць (р<0,05 при порівнянні результатів лікування в II-й і III-й групах).

Таблиця 3 Вміст ізолейкоцитарних антитіл, гетерофільних гемолізинів і циркулюючих імунних комплексів у досліджуваних жінок

Групи	n	Ізолейкоцитарні антитіла, %	Гетерофільні гемолізини, опт. од.	Циркулюючі імунні комплекси, УО
I	30	16,0±1,5	0,54±0,06	58,02,7
II	до лікування	45	26,2±1,1	1,72±0,02	80,32,3
	після лікування	45	21,1±0,7	1,62±0,01	71,41,5
III	до лікування	47	28,2±1,3	1,68±0,11	83,52,6
	після лікування	47	18,2±0,6	0,82±0,14	64,51,8

Кількість фагоцитуючих нейтрофілів після лікування більш інтенсивно підвищилася в ІІІ-й досліджуваній групі з 2,9±0,1 х109 у літрі до 4,00,1 х109 у літрі, тоді як у ІІ-й групі -- з 3,0±0,1 х109 у літрі до 3,50,1 х109 у літрі, у процентному співвідношенні відповідно з 80,2±0,2 % до 84,5±0,5 % і з 80,6±0,2 % до 82,0±0,3 % (р<0,05 при порівнянні результатів лікування в II-й і III-й групах). Фагоцитарне число в ІІ-й групі після лікування збільшилося з 3,0±0,5 до 3,6±0,2, тоді як в ІІІ-й -- з 3,1±0,1 до 3,8±0,2 (р>0,05 при порівнянні результатів лікування в II-й і III-й групах). Бактерицидна ємність крові значно зросла після гетеротопічної трансплантації фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини (з 14,5±0,2 х10/л до 16,8±0,3 х10/л), а після традиційної терапії невиношування вагітності -- з 14,7±0,2 х10/л до 15,9±0,1 х10/л (р<0,05 при порівнянні результатів лікування в II-й і III-й групах). Показник бактерицидної активності нейтрофілів значно виріс після лікування в ІІІ-й досліджуваній групі -- з 41,1±2,0 % до 56,8±0,9%, тоді як в ІІ-й -- з 39,7±1,9 % до 53,7±0,6 % (р<0,05 при порівнянні результатів лікування в II-й і III-й групах). Індекс закінченості фагоцитозу збільшився в ІІ-й групі з 0,95±0,01 до 0,97±0,01, а в ІІІ-й з 0,94±0,01 до 0,99±0,01 (р>0,05 при порівнянні результатів лікування в II-й і III-й групах). Значно виражена стабілізація більшості показників фагоцитарної активності нейтрофілів після гетеротопічної трансплантації фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини, ніж після традиційної терапії загрозливого аборту, що свідчить про більш активну імунокорекційну дію тканинної трансплантації в порівнянні з тільки медикаментозним лікуванням.

При порівнянні показників ультразвукової діагностики через 2 тижні після початку лікування загрозливого аборту в ІІ-й і ІІІ-й досліджуваних групах було виявлено більш виражене зменшення товщини плаценти в групі вагітних, яким проводили трансплантацію фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини, з 38,3±2,3 мм до 29,4±1,8 мм, порівняно з жінками, яким проводилася традиційна терапія невиношування вагітності -- з 37,6±0,2 мм до 35,7±0,7 мм (р<0,05 при порівнянні результатів лікування в II-й і III-й групах). Ця ознака говорить про зменшення набряку плацентарної тканини, швидше за все за рахунок зменшення деструктивної дії цитотоксичних антитіл.

У процесі лікування у вагітних із загрозою переривання вагітності при повторному ультразвуковому дослідженні через 2 тижні від початку лікування зменшувалися деструктивні зміни в плаценті. Кількість відзначених позитивних результатів була більше у вагітних, яким проводилася трансплантація фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини (38 (84,4 %) з 45 осіб). А в групі, де проводилося традиційне лікування невиношування, поліпшення ехографічної структури плаценти спостерігалося в 29 (72,5 %) з 40 жінок (р<0,05 при порівнянні результатів лікування в II-й і III-й групах). Наведені дані свідчать про поліпшення морфофункціональної структури плаценти при трансплантації фрагмента кріоплаценти.

Сегментарні скорочення міометрія відзначалися через 2 тижні після початку лікування лише в 6 (12,8 %) з 47 жінок ІІІ-ої досліджуваної групи, тоді як в ІІ-й їх було 12 (28,6 %) з 42 вагітних, у яких вони спостерігалися до проведеної терапії. Даний факт говорить, імовірно, про те, що трансплантація фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини потенціює дію медикаментів, використовуваних для лікування невиношування вагітності, більш ефективно знімаючи явища загрозливого аборту.

Трансплантація фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини у жінок з загрозою переривання покращила результати збереження вагітності. В ІІІ-й групі пологами в термін закінчилися вагітності в 41 (87,2 %) жінки, тоді як у групі вагітних, котрим проводили загальноприйняту зберігаючу терапію -- у 33 (73,3 %) жінок (р<0,05). Вдвічі менше вагітностей закінчилися викиднями після гетеротопічної трансплантації фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини -- у 4 (8,5 %) жінок порівняно з 7 (15,6 %) жінками ІІ-ї досліджуваної групи (р<0,05). Шляхом кесарева розтину народили дитину відповідно 7 (14,9 %) жінок ІІІ-ї групи проти 8 (17,8 %) в ІІ-й (р<0,05). Слабкість родової діяльності рідше зустрічалася в ІІІ-й групі -- 8 (17,0 %) випадків, тоді як в ІІ-й вона спостерігалась у 9 (20 %) випадках. Несвоєчасне відходження навколоплідних вод рідше відзначалося в ІІІ-й досліджуваній групі -- у 9 (19,1 %), а в ІІ-й досліджуваній групі -- у 10 (22,2 %) вагітних. Немовлята в ІІІ-й групі оцінені при народженні по шкалі Апгар у 7,8±0,2 балів, маса їх 3136,6±21,4 г, в ІІ-й -- 6,7±0,3 балів по шкалі Апгар і маса 2952,3±43,5 г (р<0,05). Післяпологові ускладнення частіше виникали в немовлят з ІІ-ї групи -- у 9 (20 %), а в ІІІ-й -- у 6 (12,8 %) (р<0,05). Катамнестичні дані свідчать про те, що більш виражена стабілізація гормональних і імунологічних показників за допомогою гетеротопічної трансплантації фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини сприятливо впливає на перебіг пологів і здоров'я немовлят.

Отримані результати дозволяють зробити висновок про те, що трансплантація фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини є ефективним методом при лікуванні невиношування вагітності, пов'язаного з імунологічними та гормональними зрушеннями в крові вагітної.

Висновки

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в пошуку нових методів діагностики та лікування імунологічних та гормональних зрушень при невиношуванні вагітності.

2. Встановлено, що при невиношуванні вагітності у терміні 12--16 тижнів знижується рівень естрадіолу, прогестерону і хоріонічного гонадотропіну в крові жінки.

3. У жінок з ознаками загрозливого аборту виявлене зменшення рівня IgG і Т-супресорів, підвищення вмісту Т-хелперів, ізолейкоцитарних антитіл, гетерофільних гемолізинів, спостерігався дисбаланс фагоцитарної активності нейтрофілів.

4. Застосування трансплантації фрагмента кріоконсервованої тканини плаценти поряд із загальноприйнятим лікуванням невиношування вагітності дозволило більш ефективно нормалізувати рівень гормонів, які мають значення для її доношування (естрадіолу, прогестерону, хоріонічного гонадотропіну).

5. Показано, що трансплантація кріоконсервованої тканини плаценти має виражений імунокорегуючий вплив, нормалізує показники гуморального імунітету, підсилює Т-супресорний вплив клітинного імунітету, сприяє зниженню рівня ізолейкоцитарних антитіл і гетерофільних гемолізинів.

6. Метод трансплантації фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини для лікування невиношування вагітності в терміні від 12 до 16 тижнів поліпшує результати збереження вагітності: на 7 % збільшує кількість пологів в термін вагітності 37--42 тижні, на 14 % знижує народження незрілих і недоношених плодів, на 29 % знижує розвиток хронічної фетоплацентарної недостатності і гіпоксії плода, що дозволяє рекомендувати його застосування поряд із загальноприйнятою терапією для корекції імунологічних і гормональних показників при загрозливому аборті.

Практичні рекомендації

1. Лікування невиношування вагітності потребує використання комбінованої, багатокомпонентної терапії, кожний елемент якої може призвести до алергічних реакцій та бути малоефективним. Доцільним є додавання до основної лікувальної схеми трансплантації фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини в термін розвитку вагітності 12--16 тижнів.

2. Трансплантація фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини показана у жінок із загрозою переривання вагітності при наявності сегментарних скорочень міометрія, деструктивних змін тканини плаценти, дисбалансу показників гуморальної та клітинної ділянок імунної системи, підвищення рівня ізолейкоцитарних антитіл та гетерофільних гемолізинів, циркулюючих імунних комплексів, основних статевих гормонів.

3. Трансплантацію необхідно робити в умовах операційної стаціонару чи жіночої консультації з дотриманням усіх правил асептики й антисептики.

4. Трансплантацію фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини необхідно робити у верхнєзовнішній квадрант сідниці шляхом розрізу довжиною 1 см, формування підшкірної кишені, введення препарату і наступного накладення кетгутових швів.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Аралов О.Н., Прокопюк О.С. Новый подход в терапии угрожающего аборта // Медицина сегодня и завтра. -- 2000. -- № 2 -- С. 87-88.

Автор збирав матеріал для дослідження, спостерігав за ефективністю лікувальних заходів.

2. Аралов О.Н. Трансплантация криоконсервированной плацентарной ткани в лечении иммунологических форм невынашивания беременности // Медицина сегодня и завтра. -- 2001. -- № 4 -- С. 128-130

3. Использование криоконсервированной плацентарной ткани в лечении невынашивания беременности / Грищенко В.И., Лазуренко В.В., Прокопюк О.С., Аралов О.Н. // Проблемы криобиологии. -- 2003. -- С. 76-80.

Автором проведений збір та аналіз клінічного матеріалу.

4. Деклараційний патент України № 40279А, 7 А61К35/50. Спосіб лікування невиношування вагітності / В.І. Грищенко, О.С. Прокопюк, О.М. Аралов (Україна). -- Опубл. 16.07.2001г., бюл. № 6.

Автором проведені клінічні спостереження, параклінічні і лабораторні дослідження, узагальнення матеріалу.

5. Аралов О.М., Лупояд В.С. Ультразвуковий моніторинг лікування імунологічних форм невиношування вагітності з застосуванням трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини // Плід як частина родини: Тези доповідей на ІІ-му Конгресі Української асоціації спеціалістів УЗД в перинатології, генетиці та гінекології. -- Харків: "КОНСТАНТА", 2000. -- С. 117-119.

Автор збирав матеріал для досліджень, спостерігав за ефективністю діагностичних заходів.

6. Аралов О.Н. Применение гетеротопической трансплантации криоконсервированной плацентарной ткани в лечении иммунологических форм невынашивания беременности // „Медицина третього тисячоліття”: Тези доповідей конференції молодих вчених Харківського державного медичного університету. -- Харків, 2002. -- С. 112-113.

7. Грищенко В.И., Лазуренко В.В., Аралов О.Н. Тканевая терапия в лечении невынашивания беременности // „Актуальні питання тканинної терапії та перспективи застосування природних біологічно активних речовин у сучасній медицині”: Тези доповідей науково-практичної конференції з міжнародною участю. -- Одеса, 2003. -- С. 89.

Автором проведений збір та статистична обробка клінічного матеріалу.

Анотація

О.М. Аралов. Гормональні й імунологічні зрушення при невиношуванні вагітності, корекція їх за допомогою гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01. - акушерство і гінекологія. - Харківський державний медичний університет, Харків, 2003 рік.

Дисертація містить результати клінічних обстежень жінок з фізіологічним перебігом вагітності й ознаками загрозливого аборту. У роботі використовується новий підхід у корекції імунологічних і гормональних порушень при невиношуванні вагітності з застосуванням гетеротопічної трансплантації фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини разом із загальноприйнятою терапією.

В результаті досліджень були виявлені закономірності порушень клінічного перебігу, імунологічного статусу, рівня статевих гормонів, показників ультразвукової діагностики у жінок із загрозою переривання вагітності в порівнянні з фізіологічним її перебігом.

Вперше у пацієнток із невиношуванням вагітності до традиційного лікування була додана гетеротопічна трансплантація фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини. В результаті лікування в них відзначалося більш швидке досягнення позитивного результату від проведеної терапії, ефективніше стабілізувалися імунологічні показники, значно підвищилась кількість статевих гормонів у крові даних жінок, у більшої кількості жінок покращилися показники ультразвукового дослідження та клінічна картина загрозливого аборту після гетеротопічної трансплантації фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини, ніж після традиційної зберігаючої терапії.

Ключові слова: невиношування вагітності, загрозливий аборт, гетеротопічна трансплантація фрагмента кріоконсервованої плацентарної тканини.

Аннотация

О.Н. Аралов. Гормональные и иммунологические сдвиги при невынашивании беременности, коррекция их при помощи гетеротопической трансплантации криоконсервированной плацентарной ткани - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01. - акушерство и гинекология. - Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 2003.

Под нашим наблюдением находилось 122 беременных, за которыми велось наблюдение от 12 до 16 недель беременности. Они были разделены на три группы.

I-ю группу составили 30 женщин с физиологическим течением беременности.

Во II-ю группу включены 45 беременных с признаками угрожающего аборта, которым проводилась традиционная сохраняющая терапия.

К III-ей группе отнесены 47 беременных с признаками угрожающего аборта, которым проводилась традиционная сохраняющая терапия в сочетании с гетеротопической трансплантацией фрагмента криоконсервированной плацентарной ткани.

Достоверно более лучший эффект оказала терапия с применением гетеротопической трансплантации фрагмента криоконсервированной плацентарной ткани: в этой группе больше женщин перестали жаловаться на боли внизу живота (87,2 %), тогда как во 2-й группе таких было 78 %.

При проведении трансабдоминального ультразвукового исследования после проведенной терапии количество беременных с сегментарными сокращениями миометрия достоверно больше уменьшилось в III-й исследуемой группе. Их осталось всего 12,8 %, тогда как во 2-й -- 28,6 %. В данной группе были также получены достоверно лучшие результаты по уменьшению количества женщин с деструктивными изменениями плаценты. Положительный эффект был достигнут у 72,5 % беременных 2-й группы, тогда как после применения гетеротопической трансплантации фрагмента криоконсервированной плацентарной ткани -- у 84,4 %.

После лечения уровень эстрадиола вырос одинаково во 2-й и 3-й группах. Уровень прогестерона достоверно больше повысился после ГТФКПТ с 90,5 ммоль/л до 99,1 ммоль/л, тогда как во 2-й исследуемой группе с 91,3 ммоль/л до 97,6 ммоль/л. Содержание хорионического гонадотропина в крови беременных с угрожающим абортом также стало больше после трансплантации криоконсервированной плацентарной ткани (с 25,1 МЕ/мл до 28,7 МЕ/мл), чем у женщин, которым проводилась общепринятая медикаментозная терапия (с 25,4 МЕ/мл до 27,5 МЕ/мл).

Отмечался достоверно больший рост уровня IgG, IgM и В-лимфоцитов после применения гетеротопической трансплантации фрагмента криоконсервированной плацентарной ткани.

В наших исследованиях количество Т-хелперов снизилось более интенсивно в группе с применением трансплантации фрагмента криоконсервированной плацентарной ткани с 36 % до 24,5 %, тогда как у беременных с невынашиванием, которым применялась традиционная терапия, с 34,5 % до 27,4 %. Уровень Т-супрессоров поднялся более активно в группе беременных, которым проводилась трансплантация фрагмента криоконсервированной плацентарной ткани, с 21,7 % до 31,3 %. Тогда как во ІІ-й группе данный показатель поднялся с 22,1 % до 26,4 %

Количество циркулирующих иммунных комплексов более значительно снизилось после гетеротопической трансплантации фрагмента криоконсервированной плацентарной ткани с 83,5 до 64,5 условных единиц, чем после традиционной терапии угрожающего аборта с 80,3 условных единицы до 71,4.

Так содержание изолейкоцитарных антител после традиционной терапии снизилось с 26,2 % до 21,1 %, тогда как в ІІІ-й исследуемой группе -- с 28,2 % до 18,2 %. А уровень гетерофильных гемолизинов у женщин ІІ-й группы снизился с 1,72 до 1,62 оптических единиц, в то время как в группе беременных, которым проводилась трансплантация криоконсервированной плацентарной ткани -- с 1,68 до 0,82 оптических единиц.

Количество фагоцитирующих нейтрофилов достоверно более интенсивно повысилось в ІІІ-й исследуемой группе, бактерицидная ёмкость крови значительнее возросла после гетеротопической трансплантации фрагмента криоконсервированной плацентарной ткани, бактерицидная активность нейтрофилов более интенсивно возросла после лечения в ІІІ-й исследуемой группе.

В группе пациенток, которым к основному лечению была добавлена трансплантация фрагмента криоконсервированной плацентарной ткани, родами в срок закончились беременности у 41 (87,2 %) женщины, тогда как в группе беременных, которым проводили общепринятую сохраняющую терапию, родами в срок беременности закончились у 33 (73,3 %) женщин. Преждевременные роды отмечены у 5 (11,1 %) женщин ІІ-й исследуемой группы, тогда как в ІІІ-й группе -- у 2 (4,3 %) женщин. Выкидышами закончились беременности у 7 (15,6 %) женщин ІІ-й исследуемой группы, а в ІІІ-й лишь у 4 (8,5 %) женщин.

Приведённые в диссертации результаты исследований показывают, что применение гетеротопической трансплантации фрагмента криоконсервированной плацентарной ткани значительно коррегирует основные звенья иммунной системы и создаёт благоприятный гормональный фон, что приводит к нормализации морфологической структуры плацентарной ткани беременной, снижению клинических признаков угрожающего аборта и, как следствие, донашиванию беременности.

Ключевые слова: невынашивание беременности, угрожающий аборт, гетеротопическая трансплантация фрагмента криоконсервированной плацентарной ткани.

Summary

Aralov O.N. Hormonal and immune shifts in immature pregnancy, their correction with the help of transplantation of the cryopreserved placental tissue -- Manuscript.

Thesis for scientific degree of candidate of medical sciences by speciality 14.01.01 -- obstetrics and gynecology. -- Kharkiv state medical university, Kharkiv, 2003.

The dissertation contains the results of clinical investigation of the women with physiological course of pregnancy and signs of miscarriage. In the work a new approach to correction of immune and hormonal disturbances in immature pregnancy with application of heterotopic transplantation of a fragment of cryopreserved placental tissue is used together with standard therapy.

As a result of the research regularities of disturbances of clinical course, immunological status, level of sexual hormones, parameters of ultrasonic diagnosis in women with threat of abortion in comparison with physiological course of pregnancy were revealed.

For the first time in the patients with incomplete pregnancy traditional treatment was completed by heterotopic transplantation of a fragment of cryopreserved placental tissue. As a result of treatment a faster positive outcome of the carried out therapy was noted, the immunological parameters stabilized more effectively, the quantity of sexual hormones in the blood of the women increased more appreciably, in the majority of women the parameters of ultrasonic research and clinical picture of miscarriage after heterotopic transplantation of a fragment of cryopreserved placental tissue improved, when compared with traditional preserving therapy.

Key words: incomplete pregnancy, miscarriage, heterotopic transplantation of a fragment of cryopreserved placental tissue.

Размещено на Allbest.ru