Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Національний медичний університет імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

Організація системи екстреної медичної допомоги постраждалому населенню при катастрофічному затопленні території великого міста

14.02.03 -- соціальна медицина

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Робота виконана в Українському науково-практичному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров'я України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук Волошин Володимир Олександрович,

Український науково-практичний центр екстреної медичної

допомоги та медицини катастроф МОЗ України, заступник директора

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Шелюженко Анатолій Олексійович,

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України, кафедра соціальної гігієни та організації охорони здоров'я по підвищенню кваліфікації керівних кадрів, консультант кафедри

доктор медичних наук Степаненко Алла Василівна, Інститут медицини праці АМН України, завідувач лабораторією формування реєстру професійних захворювань

Провідна установа:

Український інститут громадського здоров'я, відділ медико-санітарної допомоги населенню та управління охороною здоров'я, МОЗ України, м.Київ

Захист відбудеться “ 5 ” грудня 2002 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.01 при Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця за адресою: 03057, м. Київ-57, проспект Перемоги, 34, санітарно-гігієнічний корпус, аудиторія №2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О.Богомольця за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий “ 29 ” жовтня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Яворовський О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасне прискорення науково-технічного прогресу супроводжується загостренням екологічної кризи, техногенними та природними катаклізмами великих масштабів. Останні характеризуються досить значними медико-соціальними наслідками, зокрема ураженням порівняно великої кількості населення та виникненням довготривалого реального ризику для його здоров'я (В.Ф.Москаленко, 2001). За даними ВООЗ, стихійні лиха та техногенні катастрофи у світі за останні два десятиріччя коштували життя 3-м млн. осіб, а 800 млн. мали суттєві медичні проблеми. Тільки в Україні протягом 1999 року було зареєстровано 1725 надзвичайних ситуацій техногенного та природного генезу, більшість з яких супроводжувались медико-соціальними та екологічними наслідками (В.В.Дурдинець, 2000).

З позиції ліквідації наслідків згаданих катастроф одне з вагомих місць належить медико-соціальним заходам і, насамперед, організації медичного забезпечення постраждалого населення. В цьому аспекті виняткове значення має організація саме екстреної медичної допомоги на випадок затоплень великих міст під час повень природного чи техногенного характеру, наприклад, руйнування захисних споруд великих водосховищ. До речі, в Україні експлуатується близько 1000 природних водосховищ та понад 27 тис. штучних (В.М.Кальченко, 1998).

На жаль, світова практика організації та здійснення медичного забезпечення постраждалого населення на випадок повеней у великих містах позбавлена певних моделей такої діяльності медичних служб (І.Міщенко, 1998; В.В.Дурдинець, В.О.Волошин, 1999; Nojy E., Toode M., 1997). З цього приводу виникнення техногенних та природних катастрофічних затоплень територій великих міст вимагають необхідних санітарно-гігієнічних та лікувально-діагностичних (спочатку екстрених, а потім планових) втручань у ліквідацію медичних наслідків такого лиха. Зрозуміло, що повені у великих містах мають свої особливості і їх варто не тільки заздалегідь прогнозувати, а й розробляти моделі екстреної та планової медичної допомоги постраждалим (В.Ф.Москаленко, 2001).

Вітчизняна молода медицина катастроф за неповні п'ять років свого існування ще не розробила науково обґрунтовану систему організації медичного забезпечення постраждалого населення на випадок катастрофічного затоплення територій великих міст.

Сказане вище та аналіз світового наукового інформаційного потоку з цієї проблеми обумовили актуальність даного дослідження, його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в комплексі наукової тематики з проблеми “Медицина катастроф”. Йдеться, зокрема, про НДР “Організація медичного забезпечення населення при повенях” та про НДР “Наукове обґрунтування та розробка нормативів, стандартів, критеріїв Державної служби медицини катастроф” (№ держреєстрації 0197И014442), про НДР “Розробка науково обґрунтованих принципів і стандартів діяльності медичного мобільного загону швидкого реагування МНС України в умовах України і за її кордоном” (№ держреєстрації 198И000006).

Мета дослідження - розробити та науково обґрунтувати організаційно-функціональну систему екстреної медичної допомоги постраждалому населенню на випадок катастрофічного затоплення великого міста.

Задачі дослідження передбачали:

на моделі великого міста (м. Київ) зробити кваліметричний аналіз та оцінку функціональних можливостей медичних закладів, служби медицини катастроф в контексті надання екстреної медичної допомоги населенню на випадок повені природного чи техногенного генезу;

розроблення методологічного та методичного підходу до оцінки кваліметричних, структурних та семантичних ознак санітарних втрат при катастрофічному затопленні великого міста;

розробка коротко- та середньострокового прогнозу можливого затоплення великого міста та медико-соціальних наслідків такої катастрофи;

наукове обґрунтування системи екстреної медичної допомоги постраждалому населенню на випадок катастрофічного затоплення великого міста та управлінських особливостей у функціонуванні такої системи;

сформування комплексу пропозицій для медицини катастроф, санітарно-епідеміологічної та лікувально-діагностичної мережі закладів охорони здоров'я по організації екстреної медичної допомоги в умовах катастрофічного затоплення міста.

Об'єкт дослідження: медичне забезпечення населення на випадок катастрофічного затоплення території міста.

Предмет дослідження: медицина катастроф, структура, організація та функції, санітарні втрати серед населення, екстрена медична допомога, управління медичним забезпеченням, прогнозування ситуацій, система матеріалізації пропозицій в практиці діяльності, зокрема, медицини катастроф.

Методи дослідження: методичний апарат досліджень охопив соціально-гігієнічні методи, а саме: метод структурно-логічного аналізу, медико-статистичний метод, прогнозні методи, метод математичного моделювання, метод історичної аналогії при моделюванні ситуацій. При аналізі результатів досліджень використовувався системний підхід, що віддзеркалювало зміст об'єкта дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в Україні:

на системному принципі здійснений кваліметричний, семантичний та функціональний аналіз служби медицини катастроф з позиції медичного забезпечення постраждалих на випадок катастрофічного затоплення великого міста;

розроблена та науково обґрунтована система надання екстреної медичної допомоги постраждалим при катастрофічному затопленні території великого міста з урахуванням існуючих умов та факторів ризику сформованої ситуації;

розроблена та науково обґрунтована нова модель визначення санітарних втрат при затопленні території міста з використанням комплексу адекватних методик.

Теоретичне значення одержаних результатів визначається розробкою моделей оцінки санітарних втрат та надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок катастрофічного затоплення території великого міста. Модель є основою формування реальних технологій усунення медичних наслідків техногенних та природних повеней.

Практичне значення одержаних результатів досліджень визначається:

обґрунтуванням розробки діючої системи надання екстреної медичної допомоги потерпілим внаслідок катастрофічної повені в умовах великого міста силами інфраструктури медицини катастроф та інших закладів охорони здоров'я;

розробкою прогнозних тенденцій розвитку ситуації при катастрофічному затопленні території міста та прогнозних тенденцій ліквідації медичних наслідків такої катастрофи;

визначенням реальних санітарних втрат при катастрофічному затопленні території міста за допомогою застосування комплексу удосконалених методів.

Особистий внесок здобувача. Автор дисертаційного дослідження особисто визначив мету наукового пошуку, шляхи досягнення такої мети. Особисто зробив аналіз одержаних результатів власних досліджень та сформував основні висновки, що випливають з таких досліджень.

Здобувач самостійно виконав роботу по аналітичному огляду документального інформаційного потоку з проблеми катастроф природного та техногенного генезу, зокрема катастрофічних затоплень великих міст.

Методичне забезпечення дослідження здійснено у співавторстві з науковим керівником д.м.н. Волошиним В.О. та у співавторстві з Теретьєвим А.В. і Теретьєвою А.В. (співробітниками Міністерства надзвичайних ситуацій України).

Апробація результатів дисертаційного дослідження, зокрема основних його положень, здійснювалась на різних рівнях, зокрема: дані досліджень доповідались та були оприлюднені іншою формою на першій Всеукраїнській науково-практичній конференції пошуково-рятувальних служб України (Київ, 1997 р.); другій Всеукраїнській науково-практичній конференції рятувальників (Київ, 1998 р.); нараді керівного складу Цивільної оборони України (Київ, 1998 р.); науково-методичному семінарі начальників медичних відділів управлінь з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій, начальників медичних служб з'єднань і частини цивільної оборони України (Київ, 1998 р.); Вченій раді Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (Київ, 1999, 2000, 2001 рр.); науково-практичній конференції “Організація та управління системою охорони здоров'я, її правове і фінансове забезпечення на сучасному етапі реформування галузі” (Житомир, 1999 р.); Третій обласній науково-практичній конференції анестезіологів “Екстремальна медицина” (Луганськ, 1999 р.) та на засіданні Апробаційної Ради (Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, 2002 р.).

Публікації. Матеріали досліджень дисертації знайшли відображення у 12 наукових публікаціях, зокрема у 2-х монографічних виданнях. В наукових виданнях, що регламентовані ВАК для публікацій матеріалів дисертаційних досліджень, опубліковано 5 робіт.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота викладена на 144 сторінках машинописного тексту українською мовою і включає зміст, перелік умовних скорочень, вступ, 5 розділів, узагальнення, висновки, список використаних джерел, який містить 58 вітчизняних та 138 зарубіжних робіт. Дисертація ілюстрована 29 таблицями та 6 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ роботи присвячений аналітичному огляду світового науково-інформаційного потоку з предмету дослідження. Такий огляд представлений у вигляді аналізу інформаційної моделі проблеми з притаманною у цьому випадку інтерпретацією основних сучасних уявлень про наукові основи ліквідації медико-соціальних наслідків катастроф природного та техногенного генезу, зокрема повеней та загалом катастрофічних затоплень населених пунктів.

Визначена актуальність і потреба у науковій розробці для України проблеми організації екстреної медичної допомоги постраждалому населенню внаслідок катастрофічного затоплення території великого міста. Показано, що вирішення проблеми визначення обсягу санітарних втрат, кваліметричної та функціональної характеристик регіональної медицини катастроф, відсутність даних про прогнозні тенденції розвитку можливих катаклізм природного та техногенного походження тощо стає не тільки перешкодою для планування і здійснення заходів ліквідації медико-соціальних наслідків, а й призводить до певних утрат серед постраждалого населення.

Другий розділ присвячений програмі та методичному апарату наукового дослідження. Схематично це представлено на мал.1 у взаємозв'язку з метою, об'єктом, предметом наукового пошуку та з визначенням його обсягу.

Власна програма досліджень сформована з урахуванням етапності такої роботи, перманентності наукового пошуку у дослідженні певних предметів та з додержанням системного принципу наукового пізнання.

Моделлю дисертаційного дослідження стало м. Київ як велике місто з наявним ризиком катастрофічного затоплення окремих його територій, з певними умовами організації державної служби медицини катастроф, інфраструктурою системи охорони здоров'я, можливими обсягами санітарних втрат, густонаселенням території тощо.

Етапність досліджень, що було основним при формуванні програми наукового пошуку, передбачала спочатку вивчення кваліметричних та семантичних (змістовних) характеристик державної служби медицини катастроф та міжгалузевої інфраструктури системи охорони здоров'я (61 медичний заклад), їх можливостей у ліквідації медичних наслідків катастрофічного затоплення міста (окремих великих територій). Другий етап дослідження передбачав розробку комплексного методу визначення санітарних втрат серед постраждалого населення та розробку багатоваріантного прогнозу розвитку ситуації, пов'язаної з катастрофічним затопленням. Робота базувалась на використанні існуючих комп'ютерних програм визначення окремих параметрів катастрофи та розробці власного програмного продукту з основних розрахунків, зокрема прогнозних тенденцій, санітарних втрат тощо.

У цьому розділі зроблений опис застосованих алгоритмів та методи розрахунків окремих параметрів.

Детальний опис інших застосованих соціально-гігієнічних методів досліджень у розділі не приводиться, оскільки фахівцям у галузі соціальної медицини вони добре відомі.

Нарешті. Третій етап досліджень присвячений визначенню потреби ресурсів в організації та здійсненні екстреної медичної допомоги населенню, потерпілому внаслідок затоплення територій міста.

Результати досліджень та їх обговорення. Власне цьому присвячений третій та наступні розділи роботи.

У третьому розділі приводяться результати вивчення та окремо аналіз ресурсів регіональної служби медицини катастроф. Йдеться, насамперед, про службу невідкладної медичної допомоги, зокрема про 128 виїзних бригад швидкої медичної допомоги (ШМД). Встановлено, що такими бригадами щодобово виконується 1243±0,8 викликів на 10 тис. населення, з них 62,0% припадає на загальнопрофільні лікарські виклики, 26,9% на спеціалізовані та 11,1% на фельдшерські виклики.

Показано, що кожна бригада ШМД щодобово має змогу виїжджати на виклик 9±2 рази і затратити 22±3 хвилини часу на один виклик. Приводяться дані вивчення кадрових ресурсів згаданої служби. Зокрема, тут працює 4,0% лікарів і 4,5% середнього медичного персоналу від загальної чисельності їх у місті. Глибоко вивчені ресурси амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної частини служби ШМД.

При забезпеченості ліжковим фондом служби ШМД 85,0 на 10 тис. населення на ліжка хірургічного профілю припадає 17,6%, відповідно терапевтичного -- 21,9%, інтенсивної терапії -- 1,7%.

Загалом показано, що м. Київ як найбільший мегаполіс країни, лікарями забезпечений більше середньостатистичного показника по Україні на 10,6%, а середнім медичним персоналом -- на 10,0% нижче. Лікарняними ліжками населення України забезпечене на 17,5% більше, ніж населення м. Києва.

Констатується, що ці дані та інші, що приводяться у дисертації, мають принципове значення для розробки моделі екстреної медичної допомоги постраждалому населенню внаслідок повені у місті.

Розроблені для м. Києва нормативні документи щодо додаткових ресурсів медико-санітарного забезпечення населення на випадок надзвичайної ситуації передбачають виділення 30 бригад ШМД до складу бригад постійної готовності, тобто 30 лікарів та 60 середніх медичних працівників. Таким чином, до складу служби медицини катастроф додається 23,4% загальної кількості бригад ШМД, 6,8% лікарів та 8,1% середніх медичних працівників, які задіяні у виїзних бригадах ШМД.

Досліджений другий вид формувань медицини катастроф, що представлений спеціалізованими бригадами постійної готовності другої черги. Останні складають тільки 62,0% їх нормативної потреби.

Другий етап медичної евакуації, що став предметом дослідження, представлений окремими багатопрофільними лікувально-профілактичними закладами міста. Визначено, що кваліфіковану та спеціалізовану медичну допомогу повинні надавати 50,3% лікарів і 49,7% середніх медичних працівників від загальної їх чисельності. Загалом основні ресурси служби медицини катастроф м. Києва представлені в табл. 1.

Крім стаціонарних медичних закладів до ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій може залучатись мобільний шпиталь МНС України, організаційно-штатна структура якого розроблена автором цього дослідження. Шпиталь має пропускну спроможність 400 постраждалих за добу і можливість тимчасової госпіталізації 40 постраждалих.

Таким чином, з матеріалів розділу №3 цієї роботи формуються висновки про те, що для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у м. Києві створені 30 бригад постійної готовності першої черги, що нададуть медичну екстрену допомогу на догоспітальному етапі і 8 спецбригад постійної готовності другої черги для посилення функцій другого госпітального етапу.

Таблиця 1

Кваліметрія основних ресурсів ДСМК м. Києва