Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Профілактика деформацій альвеолярних відростків при хірургічному лікуванні кіст щелеп

14.01.22 - стоматологія

Варес Ян Евальдович

Робота виконана у Львівському державному медичному університеті ім. Данила Галицького МОЗ України. зубний протез щелепа

Науковий керівник:

кандидат медичних наук, професор Готь Іван Мирославович, завідувач кафедри хірургічної стоматології Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького МОЗ України.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Вовк Юрій Володимирович, завідувач кафедри хірургічної та ортопедичної стоматології факультету післядипломної освіти Львівського державного медичного університету ім.Данила Галицького МОЗ України;

доктор медичних наук, професор Пюрик Василь Петрович, завідувач кафедри хірургічної стоматології Івано-Франківської державної медичної академії МОЗ України.

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра щелепно-лицевої хірургії.

Захист відбудеться “ 14 ” червня 2002 р. о 15 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.01 у Львівському державному медичному університеті ім. Данила Галицького (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розісланий “ 10 ” травня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Чуклін С. М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Досягнення сучасної науки і техніки, розпрацювання нових конструкцій зубних протезів, методів стоматологічної імплантації та їх широке впровадження у клініку поставили нові вимоги щодо кількісних та якісних показників кісткової тканини щелеп. Малий обсяг кісткової тканини, її низька щільність, спотворена форма альвеолярного відростка, що доволі часто виникають після видалення кістозних утворів щелеп згідно із традиційними методиками, вимагають додаткових хірургічних втручань з метою пересадки кісткових трансплантатів, значно видовжують терміни майбутнього протезування, потребують певних естетичних компромісів при виборі тієї чи іншої конструкції зубного протеза [Н.А.Плотников, 1989; Ф.Ф.Возный, Л.Ф.Янковая, 1998; А.К.Иорданишвили, 1999].

Опрацьовані до тепер модифікації операції кістектомії сприяли усуненню окремих недоліків, зокрема зменшенню розмірів порожнини [W.Bethmann, 1970; K.Schade, 1973], профілактиці гнійних ускладнень [Ю.В.Ефимов, 1993; E.Hjorting-Hansen et al., 1993], переломів та перфорацій [E.Kruger, Ph.Worthington, 1991; F.Tarello et al., 1997; L.Bodner, I.Bar-Ziv, 1998] і більшість з них представляє лише історичне зацікавлення.

Ефективними є методи алогенного заміщення післяопераційних кісткових порожнин, які сприяють процесам остеорегенерації в них та профілактиці окремих ускладнень [Н.И.Локтев и др., 1989; І.Я.Ломницький, 1995; Г.П.Рузін, 1998; А.В.Нетлюх, 2000; І.О.Кобильник, 2001]. Водночас, клінічний досвід застосування трансплантатів виявив низку притаманних їм недоліків, а саме: недостатній остеогенний ефект, виражену антигенну активність, складність отримання і зберігання, низькі механічні властивості, високу собівартість тощо.

Враховуючи те, що домінуючим у сучасній хірургічній стоматології є бережливе відношення до тканин під час операції, беручи до уваги поширеність кістозних утворів щелеп у клініці щелепно-лицевої хірургії та численні ускладнення, які виникають при їх видаленні традиційними методами, вважаємо, що перспективним є розпрацювання технологічних модифікацій відомих оперативних втручань з метою профілактики деформації альвеолярних відростків, як однієї з передумов раціонального протезування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною комплексної наукової теми кафедри хірургічної стоматології Львівського державного медичного університету ім.Данила Галицького “Природжені та набуті дефекти і деформації щелепно-лицевої ділянки: оптимізація процесів загоєння та профілактика ускладнень” (№ держреєстрації 0100 U 002256).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності хірургічного лікування та пришвидшення термінів ортопедичної реабілітації хворих із кістозними утворами щелеп шляхом використання удосконаленого способу кістектомії.

Для досягнення мети необхідним було вирішення наступних завдань:

1. Розпрацювати спосіб кістектомії з формуванням слизово-окісно-кісткового клаптя.

2. Провести оцінку результатів лікування хворих з кістами щелеп удосконаленим і загальноприйнятими способами кістектомії з допомогою клініко-рентгенологічного обстеження, ультразвукової ехоостеометрії.

3. На підставі рентгенологічного та морфометричного обстеження оцінити ступінь деформації альвеолярних відростків після проведення операції кістектомії.

4. Випрацювати практичні рекомендації до клінічного використання удосконаленого способу кістектомії.

Об'єкт дослідження - хворі з кістозними утворами щелеп.

Предмет дослідження - процес відновлення форми альвеолярного відростка після виконання удосконаленого способу кістектомії.

Методи дослідження. Для оцінки результатів запропонованого способу кістектомії ми використовували клінічний та рентгенологічний методи. Вивчення щільності кісткової тканини щелеп проводили з допомогою ультразвукової ехоостеометрії, ступеня горизонтальної деформації альвеолярних відростків - морфометричним методом на гіпсових моделях.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено, що ступінь деформації альвеолярних відростків щелеп є пропорційно залежним від розмірів видалених кістозних утворів. Вперше вивчено динаміку деформацій альвеолярних відростків щелеп у віддалені післяопераційні терміни.

Удосконалено відомий спосіб кістектомії шляхом формування в часі оперативного втручання комбінованого слизово-окісно-кісткового клаптя та застосовано його у хірургічному лікуванні хворих з кістозними утворами щелеп з метою профілактики деформації альвеолярних відростків.

У порівняльному аспекті вивчено ефективність удосконаленого способу оперативного втручання, випрацювано рекомендації до його застосування. Проведено клініко-рентгенологічну, морфометричну, ехоостеометричну оцінку запропонованого способу.

Практичне значення одержаних результатів. Протягом клінічного дослідження вивчено динаміку процесів деформації альвеолярних відростків після видалення кіст щелеп, що є важливим для наступної ортопедичної реабілітації хворих. Застосування удосконаленого в клініці способу кістектомії з формуванням слизово-окісно-кісткового клаптя при хірургічному лікуванні хворих з кістами щелеп сприяє попередженню горизонтальних та вертикальних деформацій альвеолярних відростків, оптимізації процесів остеогенезу в післяопераційних кісткових порожнинах, наближує терміни ортопедичної реабілітації хворих.

Особистий внесок здобувача. Роботу автор виконав самостійно. Йому належить ідея винаходу нового способу кістектомії. Дисертант особисто провів патентно-інформаційний пошук, проаналізував фахову літературу за темою роботи, опанував необхідні методи дослідження; самостійно оперував більшість хворих з кістами щелеп та асистував при виконанні модифікованого способу кістектомії іншими фахівцями. Автор провів необхідні клінічні спостереження, вивчив ефективність запропонованого способу з допомогою рентгенографії, ехоостеометрії, морфометричного дослідження, проаналізував отримані результати та сформулював висновки.

Статистичне вичислення результатів дослідження проводилося під керівництвом к.ф.-м.н. М.І.Дзюбачика (Центр математичного моделювання Інституту прикладних проблем механіки і математики ім.Я.С.Підстригача АН України). Співавторство інших фахівців у наукових працях, опублікованих за темою дисертації полягало в їх співучасті у лікувальному процесі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи викладені та обговорені на засіданні кафедри хірургічної стоматології і на засіданні проблемної комісії стоматологічного факультету Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького (2001 р., Львів); на науково-практичній конференції недержавного освітнього закладу додаткової професійної освіти “Санкт-Петербургский институт стоматологии” (1999 р., Санкт-Петербург); на VIII-у Конгресі світової федерації українських лікарських товариств (2000 р., Львів-Трускавець); науково-практичному семінарі “Виготовлення зубних протезів з біологічно нейтральних матеріалів та впровадження нових технологій у стоматології” (2000 р., с.м.т. Черняхів); науково-практичній конференції та засіданні Асоціації стоматологів Львівщини (2001 р., Львів).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць: 4 статті в центральних наукових виданнях, визначених ВАК України, 2 публікації у вигляді тез; отримано деклараційний патент на винахід №31992А “Спосіб кістектомії щелепи”.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 166 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, 4-ох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 288 робіт, додатку.

Дисертація ілюстрована 43 рисунками, містить 20 таблиць.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження

У процесі клінічного дослідження оперовано 94 хворих з кістами щелеп (табл. 1), які склали основну та контрольну (підгрупи А та Б) групи. В основну групу ввійшло 44 хворих, яким було проведено оперативне втручання удосконаленим способом з формуванням слизово-окісно-кісткового клаптя. Контрольну А групу склало 25 хворих, яких оперували традиційним методом (за Partsch II) без будь-якого додаткового впливу на процеси остеорегенерації у післяопераційних кісткових порожнинах. Зважаючи на те, що єдиним ефективним засобом профілактики атрофії та деформації альвеолярних відростків щелеп є пластичне заміщення післяопераційних кісткових дефектів, контрольну Б групу утворило 25 хворих, яким проводили загальноприйнятий метод кістектомії з наступним заповненням кісткової порожнини демінералізованим кістковим трансплантатом у вигляді ошурок розміром 0,1-0,2 см.

Таблиця 1 Поділ хворих за патологією

Удосконалений спосіб кістектомії у хворих основної групи ми проводили наступним чином (патент України на винахід №31992А)6А 61 В 17/00. Спосіб кістектомії щелепи / Варес Я.Е., Готь І.М. (Україна). .

Після антисептичної санації операційного поля та відповідного знеболення проводили трапецієподібний розріз слизової оболонки та окістя, основою звернений до перехідної складки, відступаючи на 0,5-0,7 см від ясеневого краю зубів та рентгенологічно видимої межі кісти. Распатором відшаровували клапоть від країв приблизно на 0,5 см, створюючи доступ до передньої кісткової стінки кісти. Утримуючи відшаровані краї клаптя пінцетом, обережно кулястим та фісурним борами №1 або №3, а при значному стоншенні компактної кістки - гострим кістковим скальпелем проводили трапецієподібний або дуговий розріз її в бокових та верхній (нижній) ділянках. Біля основи трапеції кістку надламували і утворений комбінований слизово-окісно-кістковий клапоть відвертали до перехідної складки.

Через утворене кісткове “віконце” вилущували оболонку кісти, при необхідності резекували верхівки коренів зубів, які виступали у порожнину кісти, проводили ревізію кісткового ложа. Комбінований клапоть укладали на місце, причому кісткова його частина закривала “віконце”, а краї слизової оболонки та окістя фіксували швами.

Якщо в часі операції рухомі зуби, корені яких знаходилися у порожнині кісти більше як на 1/3 своєї довжини, підлягали видаленню, комбінований клапоть, завдяки слизово-окісній його частині мобілізували для закриття альвеол видалених зубів.

Порівняльну оцінку результатів лікування проведено на підставі вислідів клінічного, рентгенологічного, ехоостеометричного і морфометричного досліджень.

Клінічні спостереження за хворими ми вели загальноприйнятими методами, залучаючи електроодонтометричне обстеження.

Залежно від розмірів та локалізації кіст щелеп, використовували прицільні рентгенограми альвеолярних відростків, рентгенограми нижньої щелепи у бокових проекціях, панорамні рентгенограми (ортопантомограми) за відомими методиками Н.А.Рабухина [1999]. Рентгенографію проводили перед операцією та після оперативного втручання в терміни 3, 6, 9, 12 місяців, а в окремих випадках (у хворих контрольної А групи) - до 2,5 років. Рентгенологічна інтерпретація заміщення кісткової тканини у місці дефекту проводилась шляхом візуального порівняння щільності кісткового регенерату з навколишніми ділянками здорової кісткової тканини щелеп.

Поділ хворих за локалізацією та рентгенографічним розміром кістозних утворів наведено в табл. 2.

Ехоостеометричне дослідження ми проводили з допомогою приладу “Эхоостеометр ЭОМ-01-ц” (Росія) методом абсолютних вимірів за відомою методикою [А.М.Дусмуратов и др., 1988; А.А.Светловский, 1991]. Обстеження виконували перед та через 3, 6, 12, 18, 24, 30 місяців після операції у 20 хворих кожної з груп, причому результати ехоостеометрії верхньої та нижньої щелеп вираховувалися окремо.

Для оцінки ступеня горизонтальної деформації альвеолярних відростків у 45 хворих (15 хворих з кожної групи) у передопераційному періоді отримували відбитки зубних рядів уражених щелеп альгінатними відбитковими масами типу “Yрееn”, “Kromopan” тощо. Після негайного виливання діагностичних гіпсових моделей та їх маркування згідно із рекомендаціями фахівців [D.Wilson, 1989; M.Avci, H.Iplikcioglu, 1993], з допомогою циркуля та лінійки проводили вимірювання (в мм) ширини альвеолярного відростка у місці найбільшого випинання стінок кісти. Нормою вважався показник ширини альвеолярного відростка здорової сторони при наявності симетричних зубів. Для динамічного спостереження за процесом відновлення анатомічної форми альвеолярних відростків у хворих досліджуваних груп аналогічне вимірювання виконували на контрольних гіпсових моделях в терміни 3, 6, 12 місяців після операції та порівнювали їх.

Таблиця 2 Характеристика хворих за локалізацією та рентгенографічним розміром кістозних утворів

З метою оцінки вертикальної деформації альвеолярних відростків нижньої щелепи проведено вимірювання висоти кісткової тканини на панорамних рентгенограмах в до- і післяопераційному періодах (у вказані вище терміни) в проекції зуба, що спричинив виникнення кісти та на симетричній стороні. Обстежено по 10 хворих з кожної групи.

Отримані цифрові результати досліджень підлягали статистичному вичисленню [И.А.Ойвин, 1960; М.П.Деркач, 1963].

Результати клінічних досліджень

Результати лікування хворих основної та контрольної груп за показниками клінічних спостережень наведено в табл. 3.

Таблиця 3 Результати лікування хворих основної та контрольних груп за показниками клінічних спостережень

В основній групі операційна рана загоїлася первинним натягом у 41 (93,2%) хворого. Незначний набряк м'яких тканин в ділянці втручання, посилений судинний малюнок, біль при пальпації зникали на 5-7 день після операції і виявлялися ознаки епітелізації рани.

У 3 (6,8%) хворих основної групи частково розійшлися краї операційної рани, причому у 2 (4,5%) із них це супровожувалося нагноєнням вмісту порожнини. На нашу думку, це ускладнення, яке виникло в період впровадження удосконаленого способу кістектомії, було пов'язане з недос-татньою мобілізацією слизово-окісно-кісткового клаптя і його надмірним натягом. Для ліквідації наслідків ускладнення хворим знімали кілька швів і порожнину промивали антисептичними розчинами. Подальше загоєння рани проводилося напіввідкритим методом. Виникнення цього ускладнення не вплинуло на результати лікування хворих у віддалені післяопераційні терміни.

При контрольному огляді хворих основної групи через 3-6-9 місяців візуально констатовано відсутність деформації альвеолярного відростка у 42 (95,5%) хворих, що дозволило більшості з них провести раціональне протезування дефектів зубних рядів відповідними конструкціями зубних протезів.

Згідно результатів рентгенологічного обстеження встановлено, що у хворих основної групи відновлення кісткової тканини у місці дефекту щелепи відбулося до 6 місяців у 9 (20,4%) хворих, до 9 місяців - у 16 (36,4%), до 12 місяців - у 19 (43,2%) хворих. Наявність вертикальної деформації альвеолярного відростка щелепи у місці колишнього оперативного втручання в межах 4-5 мм рентгенологічно виявлено у 2 (4,5%) пацієнтів, яким під час кістектомії видалили зуби, які спричинили виникнення кісти.

Із 25 хворих контрольної А групи, яким провели традиційне оперативне втручання з наступним загоєнням кісткової порожнини шляхом організації кров'яного згустка, операційна рана загоїлася первинним натягом у 21 (84,0%) хворого. Ускладнення раннього післяопераційного періоду у вигляді часткового розходження швів виникло у 4 (16,0%) хворих, причому у 3 випадках воно супроводжувалося нагноєнням вмісту кісткової порожнини.

При динамічному обстеженні хворих контрольної А групи місцево через 6-9-12 місяців після оперативного втручання привертала увагу виражена деформація альвеолярного відростка: його звуження у 13 (52,0%) оперованих, вертикальна атрофія альвеолярного краю у всіх 13 (52,0%) пацієнтів після видалення зубів в ділянці кісти. У 2 (8,0%) хворих через 12 місяців після операції виявлено рухомість ІІІ ступеня зубів, які спричинили утворення кісти, що зумовило необхідність їх видалення.

При рентгенологічному обстеженні виявлено, що відновлення кісткової тканини після кістектомії відбулося в терміни до 1-го року у 7 (28,0%) хворих, через 1-1,5 року - у 10 (40,0%), через 1,5-2 роки - у 6 (24,0%). У 2 (8,0%) пацієнтів, розмір порожнин у яких досягав більше 5 см у поперечному вимірі, через 2,5 роки після операції рентгенологічно виявлено розрідження структури кісткового регенерату - доволі чітко простежувалися контури колишньої порожнини, в центрі дефекту визначалася ділянка, позбавлена кісткової тканини.

Із 25 хворих контрольної Б групи, яким проводили алогенне заміщення післяопераційних кісткових порожнин демінералізованою кістковою тканиною, операційна рана загоїлася первинним натягом у 23 (92,0%). У 2 (8,0%) пацієнтів краї операційної рани частково розійшлися і відійшло кілька фрагментів трансплантата. На нашу думку, це ускладнення було пов'язане з надмірним заповненням кісткової порожнини трансплантатом без урахування його набрякання у рідинному середовищі. Адекватний догляд за раною дозволив уникнути нагноєння порожнин і це ускладнення не вплинуло на віддалені результати лікування.

При місцевому огляді хворих контрольної Б групи через 6-9-12 місяців після операції констатовано відновлення анатомічної форми альвеолярних відростків у 19 (76,0%) із них; у 6 (24,0%) пацієнтів альвеолярний відросток був звуженим, а в 3 (12,0%) хворих мав також вертикальну деформацію.

Рентгенологічно встановлено, що заповнення післяопераційних кістозних порожнин новоутвореним кістковим регенератом у хворих контрольної Б групи відбулося у терміни до 3 місяців - в 1 (4,0%) хворого, через 6 місяців - в 10 (40,0%) хворих, через 9 місяців - у 13 (52,0%), через 12 місяців - в 1 (4,0%) пацієнта.

При порівняльному аналізі результатів хірургічного лікування хворих з кістозними утворами щелеп способом кістектомії з формуванням слизово-окісно-кісткового клаптя та традиційними методами на підставі клініко-рентгенологічних спостережень ми дійшли до висновку, що удосконалений спосіб кістектомії сприяє профілактиці ранніх післяопераційних ускладнень, в усіх випадках запобігає виникненню вторинних деформацій альвеолярних відростків.

Хоча за своїм впливом на остеорегенерацію запропонований спосіб кістектомії може видатися таким, що не має переваг над методом алогенного заміщення кісткових дефектів, проте він є значно ефективнішим від традиційного загоєння порожнин шляхом організації кров'яного згустка і через 12 місяців після оперативного втручання також приводить до утворення у місці дефекту органотипової кісткової тканини, що підтерджують результати рентгенологічного дослідження.

Вивчаючи динаміку процесів остеорегенерації у післяопераційних кісткових порожнинах з допомогою ультразвукової ехоостеометрії (рис. 2, 3) ми спочатку встановили, що перед лікуванням показники швидкості проходження ультразвукових хвиль в ділянці розміщення патологічних процесів у хворих основної, контрольних А та Б груп відрізнялися незначно (2098 32 м/с, 2044 55 м/с та 2065 36 м/с, що становило відповідно 74,6%, 72,7% та 73,4% від норми для верхньої щелепи; 2312 45 м/с, 2340 32 м/с, 2320 33 м/с, що становило відповідно 70,4%, 71,3% та 70,7% від норми для нижньої щелепи). Натомість, привертає увагу факт різкого (на 8-10%) пришвидшення проходження ультразвукових хвиль ушкодженими ділянками щелеп у хворих основної групи вже протягом 3 місяців після операції, що на нашу думку, пов'язано з наявністю кісткової тканини у комбінованому клапті. У хворих контрольних груп подібного пришвидшення не спостерігалось.

Ехоостеометрична картина у пізніші терміни спостереження відзна-чалася вираженою позитивною динамікою: зростала швидкість проходження ультразвуку кістками щелеп у ділянках дефектів у хворих основної групи, порівняно з хворими контрольної А групи. Це свідчить про те, що у віддалені терміни після кістектомії удосконаленим способом у порожнинних дефектах щелеп відбуваються активні процеси формування повноцінної високодиференційованої кісткової тканини.

Рис. 2. Співвідношення показників ультразвукової ехоостеометрії (в %) верхньої щелепи хворих основної та контрольних груп до норми (100% -- показник проходження ультразвуку неушкодженою щелепою)

Цікавими за своїм практичним значенням були результати дослідження ширини та висоти альвеолярних відростків щелеп з допомогою гіпсових моделей. Якщо перед операцією у хворих усіх груп середній показник ширини альвеолярних відростків становив від 22,5 0,49 до 24,6 0,3 мм за рахунок випинання переважно їх вестибулярних стінок в ділянках розміщення кіст, то відновлення ширини альвеолярних відростків у хворих кожної з груп відбувалося у різні післяопераційні терміни (рис. 4). Отож, у хворих основної групи вже через 3 місяці після кістектомії новим способом середній показник ширини альвеолярного відростка у місці оперативного втручання наближався до показника здорової сторони (16,2 0,42 мм) і в наступні терміни спостереження його величина практично не змінювалася, що дозволило провести раціональне естетичне протезування у більшості пацієнтів через 3-6 місяців після оперативного втручання. У хворих контрольних груп протягом 1 року після кістектомії відзначено поступове звуження альвеолярного відростка щелепи; через 12 місяців після операції ширина його, зокрема у хворих контрольної А групи, була у 1,5 рази меншою, порівняно зі здоровою стороною. Деформація альвеолярного відростка в цій групі хворих виникала у всіх випадках, коли розмір кістозного утвору був більше 3 см у поперечному вимірі; вираженість деформації була пропорційною з розмірами кісти.

Рис. 3. Співвідношення показників ультразвукової ехоостеометрії (в %) нижньої щелепи хворих основної та контрольних груп до норми (100% -- показник проходження ультразвуку неушкодженою щелепою)

Рис. 4. Динаміка відновлення ширини альвеолярних відростків у хворих основної та контрольних груп у віддалені терміни після операції

Узагальнюючи результати замірів висоти нижньої щелепи в до- і післяопераційні терміни (рис. 5) бачимо, що найменшою втрата висоти альвеолярних відростків в ділянці кістектомії виявилась у хворих основної групи, найбільший рівень вертикальної деформації спостерігався у хворих контрольної А групи.

Рис. 5. Оцінка вертикальної деформації альвеолярних відростків нижньої щелепи у хворих основної та контрольних груп у віддалені післяопераційні терміни

Усе викладене свідчить про те, що запропонований спосіб кістектомії сприяє профілактиці ранніх післяопераційних ускладнень, запобігає виникненню вторинних деформацій альвеолярних відростків, наближує терміни проведення та покращує умови для наступної ортопедичної реабілітації хворих і його можна можна рекомендувати для впровадження у клінічну практику.

Висновки

У дисертації наведений один із шляхів вирішення завдання профілактики деформації альвеолярних відростків щелеп за рахунок використання удосконаленого способу кістектомії з формуванням слизово-окісно-кісткового клаптя.

1. Проблема профілактики деформацій альвеолярних відростків після кістектомії щелеп є актуальною в сучасній хірургічній стоматології, що зумовлено поширеністю кістозних утворів і чисельними ускладненнями, які виникають після їх видалення згідно із традиційними способами, необхідністю пришвидшити терміни та покращити умови наступної ортопедичної реабілітації хворих. Враховуючи це, перспективним вважається розпрацювання технологічних модифікацій відомих оперативних втручань, скерованих на попередження деформацій альвеолярних відростків, підвищення ефективності лікування хворих.

2. Формування під час кістектомії комбінованого слизово-окісно-кісткового клаптя сприяє збереженню анатомічної форми альвеолярних відростків у віддалені післяопераційні терміни в 95% випадків, на 6-8 місяців наближує терміни ортопедичної реабілітації хворих.

3. Використання запропонованого способу кістектомії у хворих з кістами великого розміру (діаметром 3-5 см) приводить через 12 місяців до утворення у місці дефекту органотипової кісткової тканини, яка рентгенологічно не відрізняється від суміжніх ділянок.

4. Застосування удосконаленого способу кістектомії у хворих з кістами щелеп за результатами ехоостеометричного дослідження забезпечує формування в ділянці післяопераційного дефекту кісткової тканини з високим рівнем її щільності.

5. Ступінь деформації альвеолярного відростка є прямо пропорційним до розміру кісткового дефекту: деформація є тим вираженішою, чим більшим був розмір кістозного утвору.

6. Показом до кістектомії удосконаленим способом є кісти рентгенографічним розміром більше 2 см у поперечному вимірі у хворих будь-якого віку, причому із збільшенням розміру кістозного утвору зростає необхідність застосування цього методу. Протипоказами до використання нового способу кістектомії є: 1)значна резорбція кісткової стінки навколо кісти; 2)фолікулярні кісти у дітей в зв'язку з можливістю пошкодження фолікулів постійних зубів.

7. Опрацьований спосіб кістектомії є особливо доцільним при кістах, які зруйнували кісткові стінки верхньощелепної пазухи, носової порожнини, нижньощелепного каналу, коли заповнення посткістозних кісткових порожнин трансплантатом може привести до небажаних ускладнень.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

1. Готь І.М., Варес Я.Е. Сучасні методи пластики післяопераційних кісткових порожнин щелеп // Практична медицина. - 1998. - №№5-6. - С.141-146.

2. Варес Я.Е. Спосіб кістектомії щелепи // Практична медицина. - 1999. - №№7-8. - С.100-102.

3. Варес Я.Е. Застосування демінералізованої кісткової тканини для пластики порожнинних дефектів щелеп // Вісник стоматології. - 2000. - №1. - С.60-62.

4. Варес Я.Е. Динаміка відновлення ширини альвеолярних відростків після проведення кістектомії щелеп // Новини стоматології. - 2001. - №3 (28). - С.47-48.

5. Пат. 31992 А, Україна, МПК 6 А 61В 17/00. Спосіб кістектомії щелепи / Варес Я.Е., Готь І.М. (Україна); - №98126397; заявл. 03.12.98; опубл. 15.12.2000; Бюл. №7. - С.11.

6. Варес Я.Е., Готь І.М., Філіпська Т.А. Новий метод лікування кіст щелеп // Тези VIII Конгресу СФУЛТ. - Львів-Трускавець, 2000. - С.337-338.

7. Варес Я.Е. Загоєння порожнинних дефектів щелеп за даними ультразвукової остеометрії // Матеріали наук.-практ. семінару: Виготовлення зубних протезів з біологічно нейтральних матеріалів та впровадження нових технологій в стоматології. - смт.Черняхів, 2000. - С.12-15.

Анотація

Варес Я.Е. Профілактика деформацій альвеолярних відростків при хірургічному лікуванні кіст щелеп. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького, 2002.

Дисертаційну роботу присвячено вивченню ефективності хірургічного лікування хворих з кістозними утворами щелеп удосконаленим способом кістектомії з формуванням під час оперативного втручання комбінованого слизово-окісно-кісткового клаптя.

При лікуванні 94 хворих з кістами щелеп встановлено, що удосконалений спосіб кістектомії сприяє відновленню анатомічної форми альвеолярних відростків у 95% випадків, приводить до утворення на місці великих (діаметром 3-5 см) кістозних порожнин новоутвореної кісткової тканини через 12 місяців після операції, на 6-8 місяців наближує терміни ортопедичної реабілітації та створює оптимальні умови для протезування.

Ключові слова: кісти щелеп, кістектомія, альвеолярний відросток, деформація, остеорегенерація, алогенна трансплантація.

Аннотация

Варес Я.Э. Профилактика деформаций альвеолярных отростков при хирургическом лечении кист челюстей. - Рукопись.

Дисертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. - Львовский государственный медицинский университет им. Данила Галицкого, 2002.

Цель исследования - повышение эффективности хирургического лечения и ускорение сроков ортопедической реабилитации больных с кистами челюстей путем использования усовершенствованного способа кистэктомии с формированием в ходе оперативного вмешательства комбинированного слизисто-надкостнично-костного лоскута.

Усовершенствованную методику кистэктомии проведено 44 больным (основная группа) следующим образом. После антисептической обработки операционного поля и соответствующей анестезии производили трапециеобразный разрез слизистой оболочки и надкостницы с основой у переходной складки, отступая на 0,5-0,7 см от десневого края зубов и рентгенологически видимой границы кисты. Удерживая отслоенные края лоскута пинцетом, осторожно фиссурным бором №1 или №3, а при наличии тонкой компактной кости - острым костным скальпелем разрезали её в виде трапеции или дуги. У основания трапеции кость надламывали и созданный комбинированный слизисто-надкостично-костный лоскут отгибали к переходной складке. Через костное “окно” выскабливали оболочку кисты, резецировали верхушки кореней зубов, проводили ревизию костного ложа и т.п. При укладке лоскута на место костная его часть закрывала “окно”, а края слизистой оболочки и надкостницы фиксировали швами.

Контрольную А группу составили 25 человек, которым проводили традиционную методику кистэктомии (по Partsch II) с последующим заживлением полостей путём организации кровяного сгустка. Учитывая, что единственным путём профилактики атрофии и деформации является пластическое замещение послеоперационных дефектов, в контрольную Б группу вошло 25 больных с кистами челюстей, которым проводили общепринятую кистэктомию с последующим заполнением костных полостей деминерализованной костной тканью в виде стружки размером 0,1-0,2 см.

На основании клинико-рентгенологических и морфометрических исследований установлено, что усовершенствованный способ кистэктомии способствует сохранению анатомической формы альвеолярных отростков в 95% случаев, на 6-8 месяцев ускоряет сроки ортопедической реабилитации, обеспечивает оптимальные условия для протезирования. Использование предложенного способа кистэктомии приводит к формированию на месте больших (диаметром 3-5 см) кистозных полостей полноценной костной ткани, которая не отличается за строением от окружающей через 12 месяцев после операции, что подтверждается рентгенологическими и эхоостеометрическими исследованиями.

Усовершенствованный способ кистэктомии может быть рекомендован как метод выбора для профилактики атрофии и деформации альвеолярных отростков в амбулаторных условиях и при отсутствии необходимого трансплантационного материала.

Показаниями к применению усовершенствованного способа кистэктомии являются кисты диаметром более 2 см, причем с увеличением размера кисты, необходимость в проведении предложенного способа операции возрастает. Усовершенствованный метод кистэктомии особенно целесообразен в случаях разрушения кистой стенок верхнечелюстной пазухи, носовой полости, нижнечелюстного канала, когда заполнение костных полостей трансплантатом неуместно. Противопоказанием к использованию усовершенствованного способа кистэктомии является значительная резорбция костной стенки вокруг кисты, фолликулярные кисты у детей в связи с возможностью повреждения фолликулов постоянных зубов.

Результаты диссертации нашли практическое применение в стоматологических учреждениях Львова и Житомирской области. Основные положения диссертации включены в лекционный материал кафедры хирургической стоматологии Львовского государственного медицинского университета им. Данила Галицкого.

Ключевые слова: кисты челюстей, кистэктомия, альвеолярный отросток, деформация, остеорегенерация, алогенная трансплантация.

Summary

Vares Ya.E. A prevention of alveolar processes deformation during surgical treatment of jaw cysts. - Manuscript.

The dissertation for obtaning the scientific degree of candidate of medical sciences on specialty 14.01.22 - stomatology. - Lviv State Medical University by Danylo Halytsky, 2002.

The scientific work is devoted to the study of effectiveness of surgical treatment of jaw cysts by modified method of cystectomy, which included a preservation during operation an anterior bony cystic wall.

During surgical treatment of 94 patients with jaw cysts it was established, that the level of alveolar deformation is directly depended of the cysts size.

That's why the proposed method prevents the appearence of alveolar process deformation in 95% of cases, after 12 months leads to formation in places of cavital defects of new bone tissue, which by its rentgenological structure does not differ from the surrounding one. The modified method of cystectomy quickens the terms of patients rehabilitation on 6-8 months, creates optimal conditions for further prosthetics. The effectiveness of modified method of cystectomy was proved by clinical, rentgenological, echoosteometric and morphometric investigations. A perfomance of proposed method is recomended in out-patients clinics, where are some complications with bone - plastic matherials.

The improved method of cystectomy is indicated for cysts more than 2 cm in diameter in patients of different age. The contrindication for perfomance of this method of operation are significant resorption of bony cystic wall and follicular cysts in children.

Key words: jaw cyst, cystectomy, alveolar process, deformation, osteoregeneration, allogenic transplantation.

Размещено на Allbest.ru