Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Периферичний кровообіг і кисневе забезпечення тканин у хворих похилого віку на гіпертонічну хворобу та їх зміни під впливом гіпотензивної терапії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Первинна артеріальна гіпертензія (гіпертонічна хвороба) - є одним із найпоширеніших захворювань серцево-судинної системи. За даними офіційних джерел, у більшості країн світу підвищення артеріального тиску (АТ) спостерігається у 20-25% дорослого населення R. Pedrinelli, 2000. При цьому встановлено, що поширеність гіпертонічної хвороби (ГХ) збільшується з віком і складає, за даними Американської Асоціації, приблизно 44% у осіб 50-60 років, і вже майже 60% серед осіб, вік яких перевищує 70 років S. MacMahon, 2000. В Україні, згідно зі статистичними даними, у 2000 році офіційно зареєстровано більше 7,5 млн. хворих на ГХ, що складає біля 18,8% дорослого населення країни. Однак існують переконливі розходження між даними офіційної статистики і результатами епідеміологічних досліджень, які свідчать, що кількість хворих з підвищеним АТ в Україні значно перевищує цей рівень. Результати епідеміологічних досліджень показують, що в Україні реальна кількість людей з підвищеним АТ складає 13-15 млн. осіб Москаленко В.Ф. і співавт., 2001. Наявність ГХ здійснює негативний вплив на стан здоров'я і тривалість життя людей, бо, по-перше, ГХ є найбільш важливим фактором ризику розвитку інсульту, інфаркту та передчасної смерті Абрамович С.Г., 2001, Гогін Є.Є., 1999, A. Girard, 1999, M.H. Alderman, 2000, по-друге, є поширеним хронічним захворюванням в Україні, і таким чином значно впливає на працездатність населення Свіщенко Є.П., Коваленко В.М., 2001.

Багатоцентрові великомасштабні дослідження останніх років (SHEP, 1997; HOT, 1997; Syst-Eur, 1997; STOP-Hypertension-2, 1999; NORDIL, 2000) переконливо довели не тільки високе розповсюдження ГХ серед осіб похилого віку, але і необхідність постійного контролю за рівнем АТ з метою зниження ризику серцево-судинних ускладнень. Більша частота виникнення ГХ в похилому віці обумовлена віковими змінами різних органів і систем, в першу чергу - серцево-судинної системи (змінами її нейрогуморальної регуляції), де важливу роль відіграють зміни судин: як аорти і її магістральних артерій, так і дрібних периферичних судин - капілярів.

Останнім часом ряд дослідників (Волков В.С., 1976; Мала Л.Т., 1977; Заікін М.Д., 1981; Вакалюк П.М., 1982; Козлов В.І., 1998; Лук'янов В.Ф., Мач Е.С., 1998; M.R. Cesarone, 1992; T.F. Antonios, 1999, та ін.) надають важливе значення вивченню стану мікроциркуляторної системи в становленні і прогресуванні ГХ. Однак це питання не знайшло свого належного висвітлення у віковому аспекті. Разом с тим, за останні 30 років циклом клінічних і експериментальних досліджень, виконаних в Інституті геронтології АМН України (Коркушко О.В., 2001; Саркісов К.Г., 2000; Токар А.В., 1980; Кучер В.Л., 1970; Ус А.Д., 1980; Михайліщук В.С., 1983), були встановлені вікові зміни зі сторони периферичного кровообігу, які в значній мірі можуть здійснювати вплив на розвиток і перебіг ГХ. Так, було встановлено, що з віком погіршується капілярний кровообіг, що характеризується зменшенням кількості функціонуючих капілярів, сповільненням швидкості шкірного кровотоку, зменшенням діаметру артеріальних бранш капілярів. Поряд з інволютивними змінами спостерігаються компенсаторні процеси, які проявляються подовженням і звивитістю капілярів, що сприяє збільшенню площі контакту капілярів з навколишньою тканиною. Було також показано, що при старінні зміни стану серцево-судинної системи, зокрема капілярів, зумовлюють розвиток циркуляторної і тканинної гіпоксії (Коркушко О.В., Іванов Л.А., 1980).

На теперішній час вивчення стану мікроциркуляторного русла у хворих на ГХ похилого віку видається важливим з двох точок зору: з однієї сторони - для з'ясування ролі мікроциркуляції в патогенезі захворювання і в розвитку порушень кисневого забезпечення тканин, а з другої - для з'ясування впливу проведеної терапії на термінальну ланку серцево-судинної системи. Вирішення цих питань стало однією із задач нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Представлена робота виконана в рамках науково-дослідної теми на базі відділення клінічної фізіології і патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН України «Роль мікроциркуляції в розвитку гіпоксії при фізіологічному старінні та у хворих на хронічну ішемічну хворобу серця похилого та старечого віку» (№ держреєстрації 0100U000724), де автор є одним із співвиконанців теми.

Мета та задачі дослідження. Основна мета даної роботи - встановити вікові особливості стану мікроциркуляторного русла і кисневого постачання тканин у хворих на ГХ ІІ ст. похилого віку та їх зміни під вливом антигіпертензивних препаратів: інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту - еналаприлу, антагоніста кальцію групи дигідропіридинів ІІІ покоління - амлодипіну і бета-адреноблокатора - атенололу.

Для реалізації цієї мети були визначені наступні задачі:

Вивчити стан мікроциркуляторного русла шкіри у хворих на ГХ методами лазерної доплерівської флоуметрії (ЛДФ) і телевізійної біомікроскопії.

Дослідити стан мікросудин бульбарної кон'юнктиви очного яблука у хворих на ГХ похилого віку.

Вивчити функціональний стан ендотелію капілярів на волярній поверхні лівого передпліччя.

Оцінити стан кисневого забезпечення підшкірної клітковини шляхом полярографії.

Оцінити вплив антигіпертензивних препаратів еналаприлу, амлодипіну і атенололу на мікроциркуляторне русло і тканинний кисневий обмін в процесі лікування хворих похилого віку на ГХ.

Об'єкт дослідження: хворі на гіпертонічну хворобу похилого і зрілого віку.

Предмет дослідження: центральна гемодинаміка, мікроциркуляція, кисневе постачання тканин та їх зміни під впливом еналаприлу, амлодипіну та атенололу.

Методи дослідження. Для оцінки стану серцево-судинної системи і ефективності лікування використовували загальноклінічні методи обстеження з опитуванням хворого, фізикальним дослідженням, добовим моніторуванням АТ. Стан центральної гемодинаміки вивчали методом тетраполярної грудної реографії. Оцінювали стан мікроциркуляції шкіри методами лазерної доплерівської флоуметрії і телевізійної біомікроскопії нігтьового ложа IV пальця лівої кисті. Оцінку ендотеліальної функції судин на волярній поверхні передпліччя проводили шляхом використання холодової проби. Вивчення мікроциркуляторного русла бульбарної кон'юнктиви очного яблука проводили методом біомікроскопії та мікрофотографії. Напруга кисню в підшкірній клітковині волярної поверхні передпліччя визначалась методом полярографії.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті проведених досліджень подані вікові характеристики центральної та периферичної гемодинаміки у здорових і хворих на ГХ похилого та зрілого віку. Встановлено, що з віком у хворих на ГХ спостерігаються виражені зміни мікроциркуляторної ланки судинного русла як зі сторони шкіри, так і бульбарної кон'юнктиви, про що свідчить зменшення васкуляризації тканини (шкіра, бульбарна конюнктива), зниження обємної швидкості шкірного кровотоку (ОШШК), зміни судинної реактивності. В роботі вперше методом ЛДФ вивчено стан мікроциркуляторного русла шкіри волярної поверхні передпліччя у хворих на ГХ похилого віку. Показано, що ОШШК є інформативним показником для дослідження кровотоку в мікроциркуляторній ланці кровообігу при ГХ. Крім того, метод ЛДФ дозволяє неінвазивно проводити ряд функціональних проб, які оцінюють резервні можливості і реактивність термінальної ланки кровообігу.

Вперше проведена порівняльна оцінка впливу гіпотензивних препаратів (еналаприлу, амлодипіну та атенололу) на показники периферичної гемодинаміки, а також розкриті особливості впливу цих препаратів на ендотеліальну функцію судин у хворих на ГХ похилого та зрілого віку. Показано, що застосування еналаприлу та амлодипіну має нормалізуючий вплив на стан судинної реактивності: вкорочує час розвитку судинної реакції на холодовий подразник і зменшує відновний період після його дії, що повязано з покращенням ендотеліальної функції судин. Атенолол спричиняє позитивний гіпотензивний ефект, але не достатній для корекції змін кінцевої ланки кровообігу.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані протягом дослідження дані про погіршення периферичного кровообігу у хворих похилого та зрілого віку на ГХ свідчать про підвищення ризику розвитку судинних катастроф і підкреслює необхідність корекції функціонального стану мікроциркуляції у даного контингенту хворих. У хворих похилого віку на ГХ порушується кисневе постачання тканин, де ведуче значення мають зміни мікроциркуляторної ланки. При цьому також поглиблюються порушення тканинного кисневого обміну, що проявляються погіршенням утилізації потрапляючого в тканину кисню. Комплекс цих змін призводить до розвитку як циркуляторної, так і тканинної гіпоксії.

Вивчені особливості впливу еналаприлу, амлодипіну та атенололу на центральну гемодинаміку, мікроциркуляцію та тканинний кисневий обмін, необхідно враховувати при проведенні антигіпертензивної терапії в геріатричній практиці.

Впровадження результатів досліджень в практику. Результати дисертаційної роботи впроваджені в клінічну практику спеціалізованих відділень: Київської обласної клінічної лікарні, Київського обласного кардіологічного диспансеру, госпіталю МВС України в м. Києві, лікарні МВС України в Київській області, Київського міського шпиталю інвалідів ВВВ, Снятинської районної лікарні Івано-Франківської області, Чортківської районної лікарні Тернопільської області, клініці МЕДІКОМ, санаторію «Росія» в м. Одеса, медичному науково-практичному обєднанні «Медбуд» Холдингової компанії «Київміськбуд», а також використовується в педагогічному процесі на кафедрі геронтології і геріатрії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, що підтверджено актами про впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дана дисертаційна робота виконана безпосередньо автором. Самостійно проведені аналіз наукової літератури, клінічні та інструментальні обстеження (добове моніторування АТ, тетраполярна грудна реографія, ЛДФ, полярографія), лікування хворих на ГХ. Всі дослідження проводились на базі відділення клінічної фізіології та патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН України. Дослідження мікроциркуляції шкіри методом телевізійної біомікроскопії та мікроциркуляції бульбарної кон'юнктиви проводились разом зі співробітниками лабораторії мікроциркуляції (зав. лаборатор. - д.мед. н. К.Г. Саркісов і к.мед. н. В.Ю.Лішневська). Особисто здобувачем сформовані комп'ютерні бази даних, проведені статистична обробка даних, аналіз, узагальнення отриманих результатів та сформульовані висновки. Підготовка результатів дослідження до публікацій, оформлення всіх розділів дисертаційної роботи проведені дисертантом самостійно.

Здобувачем у дисертації не були використані ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертації були представлені і докладені на: І Українській конференції молодих вчених (Київ, 2000); ІІІ Національному Конгресі геронтологів та геріатрів (Київ, 2000); Українській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми кардіології та ревматології - від гіпотез до фактів» (Київ, 2001); Х з'їзді терапевтів Білорусії (Мінськ, 2001); ІІ Українській конференції молодих вчених (Київ, 2001); Міжнародній конференції по мікроциркуляції та гемореології (Ярославль, 2001); ІІI Українській конференції молодих вчених (Київ, 2002).

Апробація дисертації відбулася 4 грудня 2001 року (протокол №14) на засіданні вченої ради сектору клінічної геронтології і геріатрії Інституту геронтології АМН України.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, серед яких 4 статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, та 8 тез у матеріалах наукових конгресів, з'їздів, конференцій.

Структура і об'єм дисертаційної роботи. Робота викладена на 199 сторінках. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, розділу «Матеріали та методи досліджень», двох розділів власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури. Робота ілюстрована 16 рисунками, 34 таблицями, що займають 30 повних сторінок. Бібліографія нараховує 267 джерел, із яких 134 - іноземних.

Основний зміст роботи

гіпертензія еналаприл флоуметрія крообіг

Обєкт та методи дослідження

В основу роботи покладені результати обстеження 121 хворого на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, які виходячи з мети та цілей, були розподілені на 2 вікові групи: хворі на ГХ похилого віку (60-74 роки) - 60 осіб і хворі на ГХ зрілого віку (35-49 років) - 61 особа. До контрольної групи були включені 40 практично здорових людей, відповідно по 20 осіб в кожній віковій групі. Розподілення хворих за віком проведено згідно до робочої класифікації вікових періодів, прийнятої на Ленінградському (1962) та міжнародному (Київ, 1963) симпозіумах з питань геронтології. Діагноз ГХ ІІ стадії верифікований на підставі критеріїв класифікації артеріальної гіпертензії в залежності від рівня АТ (ВООЗ/МТГ, 1999). Середній вік в групі хворих похилого віку складав 65,2+0,81 років, а в групі хворих зрілого віку - 42,7+0,24 роки.

Тривалість захворювання на ГХ становила в середньому: у хворих похилого віку 16,4+0,4 роки, у хворих зрілого віку - 5,6+0,5 роки. Групи за клінічним станом були однорідні, що дозволяло провести адекватне порівняння антигіпертензивної терапії.

В якості монотерапії для хворих використовували наступні препарати: інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту - еналаприл, вазоселективний антагоніст кальцію - амлодипін і кардіоселективний бета-адреноблокатор - атенолол. Еналаприл (едніт фірми Гедеон Ріхтер, Угорщина) призначали 41 хворому, з них: 20 особам похилого віку і 21 особі зрілого віку. Середня добова доза становила 20 мг (по 10 мг двічі на добу). Лікування амлодипіном (норваск фірми Pfizer, США) проводилося 40 хворим, відповідно по 20 хворих на кожну вікову групу. Препарат призначали в середній добовій дозі 7,5 мг. Атенолол (ОАО, Україна) приймали 20 хворих похилого віку і 20 хворих зрілого віку, середня добова доза становила 75 мг. Призначення гіпотензивної монотерапії проводили після припинення прийому гіпотензивних препаратів хворими не менше, ніж за тиждень до поступлення хворих в лікарню. Курс лікування всіма препаратами становив 3 тижні.

Ефективність проведеної терапії оцінювали за рівнем зниження АТ та клінічними даними. Жорсткими критеріями ефективності монотерапії препаратами враховували зниження середньодобового САТ на 10 мм. рт. ст. і більше від початкового і зниження середньодобового ДАТ на 5 мм. рт. ст. і більше [Picker-

Таблиця 3. Динаміка ОШШК (мл. хв. ^-1 на 100г тканини) на шкірі лоба в басейні ВСА у хворих на ГХ похилого і зрілого віку під впливом гіпотензивних препаратів

Нормалізація рівня АТ під впливом гіпотензивної терапії (еналаприлу, амлодипіну, атенололу) не призводила до погіршення мозкового крообігу в басейні ВСА, як це нерідко спостерігається у хворих старшого віку, а навпаки, в процесі лікування покращувалася церебральна гемодинаміка, що пов'язано як зі зменшенням вазоконстрикції, так і покращенням мікроциркуляції.

Особливо важлива якісна оцінка впливу ліків у хворих на ГХ на параметри патогенетичної ланки мікроциркуляції в області нігтьового ложа IV пальця лівої кисті. Як випливає із отриманих даних, серед обстежуваних груп хворих до дії препарату переважав сповільнений капілярний кровоток, який частіше зустрічався у хворих похилого віку, з переходом в стаз. Після курсового прийому гіпотензивних препаратів спостерігається прискорення капілярного кровотоку. При цьому, у хворих, які отримували атенолол, незважаючи на нормалізацію АТ крові, зміни мікроваскулярного русла були найменш виражені.

Були також відмічені зміни капілярного кровотоку у хворих на ГХ після монотерапії препаратами. Якщо до лікування в групах хворих переважав гомогенно-зернистий і зернистий капілярний кровоток, то після лікування відбувся достовірний (р<0,05) перехід капілярного кровотоку в гомогенний. При лікуванні атенололом більш виражена гомогенізація капілярного кровотоку була відмічена у хворих на ГХ зрілого віку.

Поряд з вивченням шкірної мікроциркуляції були досліджені особливості капілярного кровотоку бульбарної кон'юнктиви ока. Це дало можливість стверджувати про загальні закономірності впливу гіпотензивного ефекту кожного препарату на мікроциркуляторне русло в цілому (тканини і органи). Так, аналіз кон'юнктивальних індексів через 3 тижні від початку проведення монотерапії еналаприлом, амлодипіном і атенололом показав, що найбільш швидке їх покращення мало місце в групах хворих, що отримували амлодипін і еналаприл. Значною мірою це стосувалось внутрішньосудинного і периваскулярного індексів. У хворих, які приймали атенолол, позитивні зміни кон'юнктивального індексу були менш виражені (табл. 5).

Застосування гіпотензивних препаратів показало, що поряд з покращенням діяльності серцево-судинної системи, зокрема її мікроциркуляторної ланки, призводить до покращення доставки кисню тканинам, про що свідчило підвищення початкового рівня Ро₂ в підшкірній клітковині (рис. 2). Полярографічне обстеження показало, що в результаті монотерапії гіпотензивними препаратами початковий рівень Ро₂ у хворих похилого віку збільшився, з більш вираженим ефектом на фоні прийому амлодипіну (р<0.05), потім еналаприлу (р<0.05), що вказує на значне покращення доставки кисню до тканин.

Таблиця 4. Динаміка загального кон'юнктивального індексу у хворих на ГХ похилого і зрілого віку під впливом гіпотензивних препаратів

За літературними даними (Коркушко О.В., Іванов Л.А., 1969) відомо, що тканинно-кисневий обмін це єдність двох процесів - доставки і споживання. Як показали проведені дослідження при пробі з перетисненням, після монотерапії відповідними препаратами, зменшується латентний період зниження Ро₂ внаслідок більшої крутизни зниження рівня Ро_2, збільшується кут зниження і збільшується рівень зниження Ро₂ за час перетиснення, однак з більш вираженою позитивною динамікою у хворих на ГХ, що приймали амлодипін (р<0.05), потім еналаприл (р<0.05) і меншою мірою це проявилося по відношенню до атенололу. Така динаміка свідчить про підвищення інтенсивності тканинного дихання.

При проведенні проби з інгаляцією кисню після лікування гіпотензивними препаратами встановлена тенденція до збільшення приросту Ро₂ за 1-у хв. інгаляції і за час інгаляції у всіх хворих. Зміни цих показників свідчать про покращення доставки кисню тканинам у хворих на ГХ похилого віку, що приймали амлодипін (р<0.05), потім еналаприл (р<0.05) і меншою мірою - атенолол.

Таким чином, отримані дані переконливо свідчать, що гіпотензивна терапія через покращення діяльності серцево-судинної системи особливо на капілярному рівні, є важливим фактором в боротьбі з циркуляторною гіпоксією.

З усього викладеного виходить, що диференційований підбір антигіпертензивної терапії у хворих на ГХ похилого віку необхідно проводити з урахуванням параметрів центрального і периферичного кровообігу. Це дозволить зменшити частоту ускладнень ГХ і таким чином буде сприяти збільшенню тривалості і якості життя хворих.

Висновки

1. На підставі проведеного клініко-інструментального комплексного обстеження хворих на ГХ виявлені зміни з боку центральної та периферичної гемодинаміки, які зумовлюють розвиток циркуляторної гіпоксії, а також вивчено ефективність використання еналаприлу, амлодипіну та атенололу у хворих на ГХ з оцінкою впливу препаратів на мікроциркуляцію і кисневе забезпечення тканин, що необхідно враховувати в геріатричній практиці.

У хворих на ГХ похилого віку поряд з гемодинамічними порушеннями спостерігаються виражені зміни в системі мікроциркуляції. До цих змін треба віднести зменшення васкуляризації тканин (шкіра, бульбарна кон'юнктива), зниження об'ємної швидкості шкірного кровотоку, зміни судинної реактивності.

Порушення в системі мікроциркуляції і судинної реактивності у хворих на ГХ пов'язані також зі зниженням ендотеліальної функції, що проявляється посиленням пресорної реакції мікросудин на холодовий подразник.

У хворих на ГХ має місце циркуляторна і тканинна гіпоксія, яка більше виражена у хворих похилого віку. Серед факторів, які зумовлюють розвиток циркуляторної гіпоксії, чільне місце займають порушення в системі мікроциркуляції.

Після курсової монотерапії амлодипіном, еналаприлом і атенололом поряд з нормалізацією АТ відбувається покращення мікроциркуляції, про що свідчить збільшення об'ємної швидкості шкірного кровотоку, покращення характеру і швидкості кровотоку в капілярах. При цьому найбільш важливі позитивні зміни відмічені при прийомі амлодипіну, потім еналаприлу, і меншою мірою при прийомі атенололу.

Застосування гіпотензивних препаратів (амлодипін, еналаприл, атенолол) поряд з нормалізацією АТ, здійснює нормалізуючий вплив на стан судинної реактивності: скорочується час появи судинної реакції на холодовий подразник, зменшується відновний період після його дії, що пов'язано з покращенням ендотеліальної функції судин.

Гіпотензивна терапія у хворих на ГХ поряд з покращенням периферичного кровообігу здійснювала позитивний вплив на зменшення вираженості циркуляторної і тканинної гіпоксії.

Серед вивчених антигіпертензивних препаратів найбільш значущі позитивні зміни в системі мікроциркуляції і покращенні кисневого постачання тканин спостерігалися у хворих на ГХ, що приймали амлодипін, потім еналаприл, і меншою мірою це проявилося до атенололу.

Практичнi рекомендацiї

Вивчення мікроциркуляції у хворих на ГХ характеризує важкість патологічного процесу і потребує відповідної медикаментозної корекції.

У хворих на ГХ спостерігаються зміни в системі мікроциркуляторної ланки, які зумовлюють розвиток циркуляторної гіпоксії, що необхідно враховувати при розробці комплексних терапевтичних заходів при лікуванні хворих на ГХ.

Дослідження шкірного кровотоку методом ЛДФ може бути рекомендовано, оскільки дозволяє неінвазивно оцінити резервні можливості, реактивність і ендотеліальну функцію судин термінальної ланки.

Порівняльна оцінка ефективності досліджуваних гіпотензивних препаратів дозволила виявити найбільш значущі зміни стану периферичного кровообігу і кисневого постачання тканин у хворих, що приймали амлодипін, потім еналаприл. Менший ефект був виявлений під впливом атенололу. Такий характер змін треба враховувати при розробці терапії у хворих на ГХ.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Забияка Л.К. Особенности состояния микрогемодинамики у лиц пожилого возраста с гипертонической болезнью II ст. // Проблемы старения и долголетия. - 2000. - №3. - С. 273-279.

2. Коркушко О.В., Саркисов К.Г., Забияка Л.К., Лишневская В.Ю., Чижо-

ва В.П. Влияние амлодипина на параметры центральной и периферической гемодинамики при гипертонической болезни у пациентов пожилого возраста // Укр. кардіол. журнал. - 2001. - №6. - С. 43-48. (особисто провела дослідження хворих, статистично опрацювала матеріали дослідження, узагальнила одержані результати, оформила статтю до друку).

3. Коркушко О.В., Забияка Л.К., Саркисов К.Г., Лишневская В.Ю. Состояние тканевого кислородного обмена у пациентов пожилого возраста с гипертонической болезнью // Укр. терапевт. журнал. - 2001. - №4. - С. 22-24. (самостійно провела дослідження хворих, статистично опрацювала матеріали дослідження, узагальнила одержані результати, оформила статтю до друку).

4. Коркушко О.В., Забияка Л.К., Саркисов К.Г., Лишневская В.Ю. Оценка гипотензивного действия блокаторов бета-адренорецепторов на микроциркуляторное русло при гипертонической болезни у больных пожилого возраста // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ. - 2001. - Вип.10. - С. 745-752. (особисто провела клініко-інструментальне обстеження хворих, статистично опрацювала матеріали дослідження, узагальнила одержані результати, оформила статтю до друку).

5. Забияка Л.К. Особенности микроциркуляции и кислородного снабжения тканей у больных гипертонической болезнью II ст. пожилого и зрелого возраста и их изменения под влиянием лечения препаратом эднит // Мат-лы I Украинской конференции молодых ученых - Киев, 2000. - С. 40-45.

6. Забияка Л.К., Саркисов К.Г., Лишневская В.Ю. Влияние эналаприла (эднита) на изменение состояния микроциркуляторного русла у больных гипертонической болезнью IIст. пожилого возраста // Тезы III Национального Конгресса геронтологов и гериатров Украины. - Киев, 2000. - С. 74. (самостійно провела дослідження хворих, статистично опрацювала матеріали дослідження, узагальнила одержані результати, оформила тези до друку).

7. Саркисов К.Г., Коркушко О.В., Лишневская В.Ю., Чижова В.П., Забияка Л.К. Состояние микроциркуляторного русла у больных гипертонической болезнью II ст. пожилого возраста // Тезы III Национального Конгресса геронтологов и гериатров Украины. - Киев, 2000. - С. 80. (особисто провела дослідження хворих, статистично опрацювала матеріали дослідження, узагальнила одержані результати, оформила тези до друку).

8. Забияка Л.К. Влияние антигипертензивной терапии амлодипином на тканевой кислородный обмен у больных гипертонической болезнью пожилого возраста // Мат-лы конференции «Сучасні проблеми кардіології і ревматології - від гіпотез до фактів». - Киев, 2001. - С. 122.

9. Забияка Л.К., Лишневская В.Ю. Оценка эндотелиальной дисфункции микрососудов в развитии нарушений микроциркуляции у больных гипертонической болезнью пожилого возраста // Мат-лы II Украинской конференции молодых ученых. - Киев, 2001. - С. 37-38. (особисто провела дослідження хворих, статистично опрацювала матеріали дослідження, узагальнила одержані результати, оформила тези до друку).

10. Коркушко О.В., Забияка Л.К., Лишневская В.Ю., Саркисов К.Г. Изучение фармакологических воздействий на периферическое кровообращение у больных гипертонической болезнью пожилого возраста методом лазерной допплеровской флоуметрии // Рецепт (приложение). Тезисы докладов Х съезда терапевтов Беларуси. - Минск, 2001. - С. 65-66. (самостійно провела дослідження хворих, статистично опрацювала матеріали дослідження, узагальнила одержані результати, оформила тези до друку).

11. Коркушко О.В., Забияка Л.К., Лишневская В.Ю., Саркисов К.Г. Лазерная допплеровская флоуметрия в оценке эффективности гипотензивной терапии амлодипином у больных гипертонической болезнью зрелого и пожилого возраста // Материалы международной конференции по гемореологии. - Ярославль, 2001. - С. 104-105. (особисто провела дослідження хворих, статистично опрацювала матеріали, оформила тези до друку).