Вплив знімної та незнімної ортодонтичної апаратури на гігієну порожнини рота та стан тканин пародонта у дітей

Діагностику зубо-щелепних аномалій та деформацій проводили на основі клінічного обстеження, яке включало опитування, зовнішній огляд та огляд порожнини рота. Базуючись на отриманих даних і використовуючи класифікацію ВООЗ, ми формулювали діагноз.

Клініко-лабораторне обстеження пацієнтів проводили за виробленою нами схемою 6 разів:

1) вихідний стан (до ортодонтичного лікування);

2) в день фіксації ортодонтичного апарату, після проведення лікувально-профілактичних заходів;

3) через 7 днів після фіксації ортодонтичного апарату;

4) через 1 місяць лікування;

5) через 6 місяців лікування;

6) по закінченні активного ортодонтичного лікування.

Оцінку стану тканин пародонта проводили за результатами огляду ротової порожнини (розмір ясеневих сосочків, їх консистенція, форма та колір, наявність кровоточивості під час зондування, пальпація ясен і ясеневих борозен, цілісність зубо-ясенного прикріплення та ін.), визначення пародонтальних індексів і проб (індекси РМА %, СРIТN, Турескі, проба Шиллера-Писарєва), рентгенологічних досліджень.

Треба зазначити, що індекс необхідності профілактичних та лікувальних заходів CPITN ми використовували і для вивчення розповсюдженості захворювань пародонта. Якщо у обстежених виявляли хоча би один елемент індексу, то їх відносили в групу з захворюванням. Коли ні одного клінічного показника у обстеженого не виявляли, його відносили в групу без захворювань тканин пародонта.

Для визначення гігієнічного стану порожнини рота використовували спрощений індекс гігієни Гріна-Вермільона (ОНІ-S), як для зубного нальоту, так і для твердих зубних відкладень (DI-S та CI-S).

З метою диференційної діагностики захворювань пародонта при необхідності проводили рентгенологічне обстеження. Проаналізовано 143 панорамних рентгенограми щелеп.

Для біометричних досліджень у пацієнтів знімали відбитки з верхньої і нижньої щелеп. З отриманих відбитків одержували робочі та контрольні моделі. Контрольні моделі вивчали за методиками Пона, Коркгауза та інш.

Проведено 43 ТРГ обстежень, аналіз проводився за методикою Бйорка. Фотографування хворих проводили в 5 проекціях.

При необхідності визначення кісткового віку пацієнта проводили рентгенологічні знімки кінцевої фаланги середнього пальця руки.

З лабораторних досліджень ми використовували метод спектроколориметрії слизової оболонки ясен, визначення електрофоретичної рухомості ядер та плазмолем клітин букального епітелію та оцінку стану місцевого імунітету порожнини рота.

Імунологічні методи. Матеріал для імунологічних досліджень (ротову та ясеневу рідини) збирали ранком натще. Визначали швидкість слиновиділення у мл/хв. В зразках ротової та ясеневої рідини досліджували вміст лізоциму, в-лізинів та імуноглобулінів.

Для визначення лізоциму використовували індикаторний мікроорганізм Micrococcus lisodeуcticus - НВО "Біохімреактив" (м. Санкт-Петербург). Дослідження проводили фотоколориметричним методом за визначенням різниці змін ступеня екстинкції, застосовуючи довжину хвиль 540 нм через 15 та 180 хвилин.

Рівень -лізинів визначали стандартною нефелометричною методикою.

Для визначення імуноглобулинів застосовували методику радіальної імунодифузії за Mancini et al. Дослідні матеріали розміщували в лунках агару "Difco", який містив антитіла до імуноглобулінів одного з досліджуваних класів.

Спектроколориметричні методи. Для більш чіткої та кількісної оцінки рівня неспецифічної резистентності порожнини рота та запальних процесів в тканинах пародонта у дітей та підлітків в початковому стані та під час ортодонтичного лікування нами застосовувалися методи спектроколориметрії, запропоновані Дєньгою О.В. із співавт. (1997).

Біофізичні методи. Методика визначення електрофоретичної рухомості ядер та плазмолем клітин букального епітелію дозволяє досить швидко оцінити вираженість патологічних процесів в порожнині рота по зарядовому стану ядер та плазмолем клітин букального епітелію, а також рівень і характер адаптаційних реакцій та резистентності організму (Шахбазов В.Г., 1986; Дєньга О.В. із співавт., 1997).

Кількісні дані результатів досліджень оброблені за допомогою методу варіаційної статистики Ст'юдента-Фішера. Для порівняння даних статистичних рядів визначали рівень значущості відмінностей між ними, застосовуючи спеціальні таблиці розподілу Ст'юдента-Фішера.

Схема лікувально-профілактичних заходів. Діти підгруп № I і II обох вікових груп одержували профілактично базову терапію, яка включала план заходів з навчання гігієні порожнини рота та контрольовану чистку зубів зубними пастами. Всім пацієнтам проводили санацію порожнини рота з застосуванням сучасних пломбувальних матеріалів.

Видалення зубних відкладень проводили після антисептичної обробки ясен та зубів 3 % розчином перекису водню. М'який зубний наліт знімали за допомогою спеціальних щіточок і абразивної пасти вітчизняного виробництва. Зубний камінь видаляли за допомогою спеціального набору інструментів для механічного видалення твердих зубних відкладень.

Після проведення даних маніпуляцій проводили зрошування зубоясеневих борозен та міжзубних отворів 0,05 % розчином хлоргексидину біглюконату. За загально визнаною методикою проводили аплікації ділянок з запаленням ясен, застосовуючи розчин "Ротокана". Всім пацієнтам в домашніх умовах рекомендували обов'язково чистити зуби два рази на день зубними пастами серії "Восход" № 6, 7, 8 (гігієнічний висновок № 5.04.03-2282 від 20.07.99 р.), розробленими в Інституті стоматології АМН України, які мають протизапальні властивості, а також після прийому їжі полоскати ротову порожнину розчином еліксиру "Біодент-2".

Результати дослідження та їх обговорення. Епідеміологічне дослідження поширеності ЗЩА у дітей і підлітків м. Одеси показало, що у віці 7 років поширеність ЗЩА склала 72,3 4,1 %, у 9 років - 79,2 4,3 %, у 12 років - 68,3 4,5 %, а в 15-річному віці - 74,3 5,3 %. Наявність високої розповсюдженості ЗЩА в 15-річному віці свідчить про їх незначну саморегуляцію.

У структурі ЗЩА дистальний прикус складає найбільший відсоток і з віком трохи зменшується (53,8 % _ у 7-річному віці і 34,3 % _ у 15_річному), що свідчить про наявність тенденції до саморегуляції. В той же час при глибокому прикусі така тенденція відсутня. Поширеність глибокого перекриття утримується на високому рівні як у 7-річних дітей - 34,5 2,8 %, так і у 15-річних - 38,4 3,4 %. Поширеність мезіального прикусу склала в середньому 4,6 0,8 %, відкритого і косого прикусу - 4,8 0,7 %. Можливості саморегуляції цих патологій з віком не виявлено.

Скупченість зубів у дітей 7 років склала 20,1 1,5 % випадків, а у 15_ річному віці відсоток тісного положення зубів простежується вже у 30,0 2,5 % обстежених дітей і залишається в подальшому на досить високому рівні.

Поширеність захворювань пародонта та їх структура у обстежених дітей при наявності ЗЩА носить складний характер. Катаральний та гіпертрофічний гінгівіт є основними формами патології тканин пародонта. У 7-річних дітей ознаки захворювань пародонта відмічалися в середньому у 54 %, індекс кровоточивості - 46 - 66 %, CPITN - 0,13 - 0,24, індекс Турескі - 1,6 - 1,8 балів, індекс РМА% - 8,9 - 11,1 %.

З віком поширеність захворювань пародонта у дітей та підлітків зростає. Поширеність ЗЩА та патології тканин пародонта складає в 15 років відповідно 74 % та 68 %. З віком у дітей зі скупченістю зубів має місце зростання індексу РМА % - на 25 % в 15 років в порівнянні з 12-річними дітьми.

Аналіз стану гігієни порожнини рота у дітей із ЗЩА показав, що індекс DI_S виявився максимальним в групі 12-річних дітей (групі другого періоду змінного прикусу), він майже в 2 рази був вищий, ніж в групі 7- та 9_річних. Тверді зубні відкладення виявляються частіше всього на перших молярах верхньої щелепи, а також на нижніх різцях у вигляді під'ясеневих конгломератів. Вже у 9_річному віці є діти з наявністю зубного каменю. У віковій групі 15-річних дітей із скупченістю зубів рівень гігієни був найнижчий в порівнянні з іншими ЗЩА (в 2 рази нижчий, ніж, наприклад, при косому та нормогнатичному прикусі). В цілому можна вважати, що стан гігієни порожнини рота при наявності ЗЩА задовільний та незадовільний у дітей всіх вікових груп.

Таким чином, рівень розповсюдженості ЗЩА та захворювань пародонта високий у всіх вікових групах. Не простежується його залежність від різних видів зубо-щелепних аномалій, а також у дітей без таких. Разом з тим в обстежених 12 та 15 років спостерігається суттєве зростання ознак захворювань пародонта в групі дітей зі скупченістю зубів. Пояснюється цей факт тим, що в період змінного прикусу, коли відбувається прорізування зубів та формування їх коренів, появі захворювань пародонта сприяє погана гігієна порожнини рота. У вікових групах 7, 9 та 12 років рівень гігієни у всіх дітей досить низький, що і підтверджується майже однаковою розповсюдженістю захворювань пародонта. В 15-річних обстежених рівень гігієни порожнини рота в групі покращується, тільки у підлітків з скупченістю зубів він має найвищі показники. Отже можна стверджувати, що при скупченості зубів основним етіологічним фактором захворювань пародонта є зубний наліт, порушуються процеси самоочищення зубів, ускладнюється проведення індивідуальної чистки зубів, знижуються компенсаторні можливості пародонта, і, як результат, зростає рівень захворюваності. Характер, особливості та динаміка розповсюдженості ЗЩА і захворювань пародонта свідчать про те, що їх поширеність має свої особливості в окремо взятому регіоні.

Ортодонтичне лікування проводили у дітей з нейтральним та дистальним прикусом із скупченістю зубів на одній або двох щелепах. Аналіз діагностичних моделей показав, що у 136 пацієнтів в ділянці перших премолярів було звуження верхньої щелепи на 2,8 0,3 мм. Звуження зубного ряду нижньої щелепи у відповідній ділянці на 2,1 0,2 мм виявлено у 112 обстежених.

Довжина передньої ділянки зубного ряду верхньої та нижньої щелепи у дітей із ЗЩА і нейтральним прикусом була коротшою за розрахункову в середньому на 2,3 0,3 мм та 2,1 0,3 мм відповідно.

У пацієнтів з дистальним прикусом та скупченістю зубів довжина верхньої ділянки збільшена на 1,4 0,2 мм, нижньої - зменшена на 1,6 0,3 мм. Дефіцит місця в зубній дузі складав 2-10 мм (24 % _ до 5 мм, 62 % _ до 8 мм, 14 % _ більше 8 мм). Аналіз ортопантомограм та телерентгенограм показав наявність аномалій у співвідношенні щелеп в просторі, в розташуванні їх відносно основи черепа, передню ротацію нижньої щелепи, зміну кутів верхніх та нижніх різців.

Дослідження стану тканин пародонта у дітей 10-12 років показали, що ознаки гінгівіту були у 60,3 ± 6,5 % дітей, серед них у 43,9 % випадків діагностовано катаральний і у 16,4 % _ гіпертрофічний гінгівіт. У 47,9 ± 6,1 % випадків виявлено кровоточивість ясен, у 12,3 ± 1,4 % _ тверді зубні відкладення.

Більшість дітей потребувала покращення гігієни порожнини рота, навчання правильному чищенню зубів. Показник індексу РМА % у пацієнтів з нейтральним та дистальним прикусом варіював від 5,6 % до 38,4 %. Індекс гігієни порожнини рота складав в середньому 2,5 0,6 балів (мякий зубний наліт - 1,9 0,3, тверді відкладення - 0,7 0,1).

У віковій групі 13-16 років ознаки захворювань пародонта виявлено у 81,2 ± 7,8 % дітей (55,7 % _ катаральний гінгівіт, 18,6 % _ гіпертрофічний гінгівіт, 6,9 % _ локалізований пародонтит). У 64,9 % обстежених було потрібно видалення зубних відкладень. Індекс РМА % складав від 7,2 % до 47,6 %. Показник індексу гігієни складав 2,6 0,4 балів.

Після проведення лікувально-профілактичних заходів в підгрупі № I з нормальною неспецифічною резистентністю і в підгрупі № II із зниженою резистентністю клінічні показники покращились. У віковій групі 10-12 років ознаки гінгівіту залишились в підгрупі № I у 22,5 ± 2,1 % дітей, а у підгрупі № II - у 31,6 ± 2,8 %. У віковій групі 13-16 років ознаки захворювань пародонта в підгрупі № I виявлено у 27,8 ± 2,5 % дітей, а в підгрупі № II - у 37,2 ± 3,5 %. Відповідно суттєво покращились показники пародонтальних та гігієнічного індексів в обох вікових групах.

Фіксацію брекетів фірми "Dentaurum" здійснювали прямим методом на композит Nо-mix фірми GAС. На перші моляри фіксували стандартні кільця із замками, підбираючи їх заздалегідь на моделях. На перших етапах лікування застосовували NiTі-дуги діаметром 0,012 і 0,014. Всі пацієнти одержували памятку з правилами чистки зубів з брекетами, користування йоржиками, спеціальними зубними щітками, які видавались, рекомендаціями щодо зубних паст, режиму харчування, а також кусочками спеціального воску на випадок подразнення слизової оболонки губ і щік апаратом.

Знімні апарати на першому етапі лікування здебільшого були з петлями Коффіна або гвинтом. Всі пацієнти були інформовані, як знімати і фіксувати апарат, прийомам його активації, догляду за ним, правилам чистки зубів.

Результати клінічного обстеження дітей через 7 днів після фіксації апаратів свідчать про зміни усереднених пародонтальних та гігієнічних індексів та їх різницю в підгрупах № I і II. Якщо в підгрупі № II при наявності ортодонтичних апаратів кількість мякого нальоту збільшилась в декілька разів, то в підгрупі з нормальною резистентністю (№ I) - індекс DI-S збільшився на 10 - 35 %. Сумарний гігієнічний індекс OHI-S в підгрупі № I був у 2 - 2,5 рази нижчий, ніж у підгрупі № II. Погіршення індексу CPITN в підгрупі № I також було значно меншим в порівнянні з підгрупою № II. У цілому можна констатувати, що за перші 7 днів користування ортодонтичними апаратами мали місце певні негативні зміни парадонтальних та гігієнічних індексів у дітей обох вікових груп. При цьому у випадку зниженої неспецифічної резистентності організму (підгрупа № II) вони були більш значними, ніж у випадку нормальної резистентності (підгрупа № I).

Через 30 днів з початку активного ортодонтичного лікування у випадку зниженої резистентності організму (підгрупа № II) мало місце подальше погіршення гігієнічних індексів та стану тканин пародонта у дітей. У випадку знімних апаратів індекс DI-S в порівнянні з попередніми обстеженнями збільшився за цей час в групі дітей 10-12 років на 43 %, а в групі 13-16 років - на 25 %. Індекс Ci-S в обох вікових групах збільшився приблизно на 23 %. Кровоточивість збільшилась на 50 %. Зубний камінь - майже у два рази.

При користуванні незнімними ортодонтичними апаратами на 30-й день активного лікування в підгрупі № II (знижена резистентність) 10-12 -річних дітей індекс DI-S в порівнянні з попереднім обстеженням знизився на 3,5 %, CI-S збільшився на 13,9 %, кровоточивість збільшилась на 19 %, а зубний камінь - на 50 %. В підгрупі № II 13-16 -річних дітей всі гігієнічні та пародонтальні індекси покращились, за винятком показника зубного каменю (збільшився, як і в 10-12 -річному віці, на 50 %).

Через півроку після початку активного ортодонтичного лікування із застосуванням знімних апаратів у дітей підгрупи № II (знижена резистентність) сумарний гігієнічний індекс стабілізувався на досить високому рівні (2,2 - 2,3) з деякою тенденцією до підвищення в 10-12 років і зниження - в 13-16 років. В той же час при використанні незнімних апаратів після суттєвого підвищення сумарного гігієнічного індексу на 7-30 день в подальшому мало місце незначне покращення гігієнічного стану і сумарний індекс знаходився в рамках від 2,2 - 2,7 балів в обох вікових групах.

Дослідження показників імунологічної резистентності порожнини рота, які є складовою частиною загальної резистентності, показали, що при наявності у дітей ЗЩА збільшується вміст лізоциму в ротовій та ясеневій рідині та SIgA в ротовій рідині; зменшення -лізинів є несуттєвим. Швидкість слиновиділення при цьому була нижча, ніж у здорових дітей. Після проведення лікувально-профілактичних заходів перед ортодонтичним лікуванням імунологічний статус дітей покращився. Динаміка зміни параметрів імунологічного статусу в процесі активного ортодонтичного лікування свідчить про те, що і знімні, і незнімні апарати викликають подразнення макрофагальної ланки місцевого імунітету. Це супроводжується розвитком запального процесу з одночасним зростанням вмісту лізоциму в ротовій рідині. Зменшення при цьому -лізинів та IgG в ротовій рідині і збільшення SIgA свідчать про напруженість місцевого імунітету і стимуляцію локального синтезу антитіл.

Негативні зміни в місцевому імунітеті під дією ортодонтичних апаратів були більш тривалі для знімних апаратів і більш значні в підгрупі № II зі зниженим рівнем резистентності. В підгрупі № I з нормальним рівнем резистентності через півроку після фіксації незнімних апаратів усереднений імунологічний статус дітей обох вікових груп мав тенденцію наближення до норми по всім досліджуваним параметрам.

Аналіз результатів дослідження функціонального стану мікроциркуляції крові в слизовій оболонці ясен методом спектроколориметрії показав, що майже у 70 % дітей із ЗЩА мала місце негативна гіперемія в артеріальній і венозній частинах мікроциркуляторного русла під дією жувального навантаження. Крім того, у 67 % дітей віком 10-12 років і 71 % віком 13-16 років мала місце підвищена проникливість слизової оболонки ясен, наявність в ній глікогену, знижена концентрація в крові оксигемоглобіну, наявність метгемоглобіну.

Використання перед ортодонтичним лікуванням базової терапії в підгрупі № II дозволило лише тимчасово після дії жувального навантаження знизити рівень негативної гіперемії і проникливість слизової оболонки ясен, а в підгрупі № I вдалось після жувального навантаження майже у всіх дітей ліквідувати негативну гіперемію (змінити на позитивну), ліквідувати барєрну проникливість слизової оболонки ясен для розчину Шиллера-Писарєва, підвищити концентрацію оксигемоглобіну в крові.

Незнімна ортодонтична апаратура (брекет-системи) у підгрупах дітей з нормальною резистентністю (№ I) на 7 день ортодонтичного лікування викликає адаптаційну реакцію, яка супроводжується посиленням кровообігу в артеріальній і венозній частині мікроциркуляторного русла і приблизно через 30 діб переходить в нормальний фізіологічний стан.

При застосуванні знімних ортодонтичних апаратів адаптаційна реакція на початкових етапах менш виражена, ніж при незнімних. В процесі лікування в багатьох випадках вона супроводжується деяким порушенням кровообігу в тканинах пародонта і не повертається в процесі лікування на нормальний фізіологічний рівень. Це обумовлено, в першу чергу, хімічною інтоксикацією порожнини рота, механічним травмуванням слизової оболонки, погіршенням гігієнічного стану порожнини рота.

У дітей із зниженою резистентністю (підгрупи № II) адаптаційна реакція на знімну та незнімну ортодонтичну апаратуру в процесі лікування у всіх випадках супроводжується хронічним запаленням тканин пародонта, при якому знижується бар'єрна проникливість слизової оболонки ясен для розчину Шиллера-Писарєва, збільшується концентрація глікогену в ній, зменшується концентрація оксигемоглобіну в крові. В цьому випадку в обох вікових групах (вони відрізняються лише динамікою та рівнем погіршення стану мікроциркуляторного русла) необхідно проводити постійний догляд за гігієною порожнини рота, профілактику та лікування захворювань пародонта на протязі всього ортодонтичного лікування.

В роботах Дєньги О.В. (1997-2000) було показано, що процес адаптації організму до знімної та незнімної ортодонтичної апаратури залежить від рівня резистентності і стану клітин букального епітелію. Аналіз отриманих даних свідчить про те, що у випадку нормальної резистентності незнімна ортодонтична апаратура в перші 7 днів підвищує відсоток рухливих ядер КБЕ в середньому по групі на 16,6 % у 10-12 -річних дітей та на 10,5 % - у 13-16 -річних. В той же час в підгрупах дітей із зниженою резистентністю незнімні апарати на 7-й день не підвищують, а знижують відсоток рухливих ядер КБЕ на 17 % в 10-12 років і на 13 % _ в 13-16 років. При цьому зміна амплітуд зміщення ядер та плазмолем клітин букального епітелію і їх відношення свідчить про протікання підгрупах № I і № II адаптаційних реакцій різного характеру.

В підгрупі № I має місце нормальна реакція, яка супроводжується підсиленням ядерно-цитоплазматичних відношень в клітинах, синтезу білків. Це відображається не тільки збільшенням відсотку рухливих ядер КБЕ, але і їх амплітуди зміщення, зменшенням відношення амплітуд зміщення плазмолем і ядер.

В підгрупі № II адаптаційна реакція проявляється змінами, що супроводжуються послабленням ядерно-цитоплазматичних відношень в КБЕ, зниженням відсотку рухливих ядер, амплітуд зміщення ядер та плазмолем, поступовим подальшим зменшенням відношення амплітуд плазмолем та ядер в період активного лікування.

Практично через місяць в підгрупі № I зарядовий стан КБЕ нормалізувався - відсоток рухливих ядер, амплітуди зміщення ядер і плазмолем та їх відношення наближались до початкового стану. В підгрупі № II початкова реакція на незнімні апарати самостійно не виходила на нормальний фізіологічний рівень.

Характер погіршення зарядового стану КБЕ в період активного ортодонтичного лікування мав свої особливості для різних вікових груп, знімних та незнімних апаратів. Відображено динаміку рухомості ядер клітин букального епітелію під час ортодонтичного лікування.

Таким чином, адаптаційна реакція на ортодонтичну апаратуру, яка включає зміни клінічних показників, імунологічного статусу, зарядового стану клітин букального епітелію та стану мікроциркуляції тканин пародонта, носить нормальний характер при нормальній неспецифічній резистентності в порожнині рота дітей та підлітків і вже через місяць після фіксації апаратів повертається у більшості дітей на звичайний фізіологічний рівень, якому відповідає близький до норми стан гігієни порожнини рота та тканин пародонта, особливо при лікуванні незнімними апаратами.

Адаптаційна реакція у дітей на знімну та незнімну ортодонтичну апаратуру носить неадекватний характер у випадку зниженої неспецифічної резистентності і на протязі лікування самостійно не виходить на нормальний фізіологічний рівень, супроводжується низьким рівнем стану гігієни порожнини рота та хронічним запаленням у тканинах пародонта, що потребує попередньої спеціальної комплексної терапії, включаючи адаптогенні препарати.

На підставі отриманих даних нами розроблено схему комплексу діагностичних та лікувально-профілактичних заходів при ортодонтичному лікуванні зубо-щелепних аномалій у дітей та підлітків з врахуванням стану неспецифічної резистентності організму і порожнини рота.

Схема комплексу діагностичних та лікувально-профілактичних заходів в процесі лікування зубо-щелепних аномалій у дітей та підлітків

1. Обстеження.

1.1. Клінічне обстеження.

1.2. Ренгенологічне обстеження.

1.3. Біометричне дослідження моделей щелеп.

1.4. Лабораторно-клінічне обстеження.

1.4.1. Спектроколориметричне дослідження функціонального стану мікроциркуляторного русла слизової оболoнки під дією регламентованого жувального навантаження.

1.4.2. Дослідження зарядового стану клітин букального епітелію.

1.4.3. Дослідження стану місцевого імунітету порожнини рота.

2. На підставі отриманих даних проводиться постановка ортодонтичного

діагнозу.

2.1. Визначення рівня неспецифічної резистентності в порожнині рота.

2.2. В залежності від віку та клінічної ситуації вибір конструкції ортодонтичного апарату.

3. Проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів для покращення стану тканин пародонта, зубів та рівня гігієни порожнини рота.

3.1. При необхідності корекція рівня неспецифічної резистентності у дітей за допомогою адаптогенів.

4. Ортодонтичне лікування дітей із ЗЩА з урахуванням рівня неспецифічної резистентності у порожнині рота, стану тканин пародонта та гігієни.

4.1. Дослідження в процесі ортодонтичного лікування стану тканин пародонта та гігієни порожнини рота.

4.2. При необхідності ортодонтичне лікування повинно супроводжуватись відповідними лікувально-профілактичними заходами: протизапальна та ремінералізуюча терапія.

4.3. Пацієнтам із зниженою резистентністю проведення профілактики за допомогою препаратів-адаптогенів.

4.4. Один раз в місяць пацієнти зі знімними ортодонтичними апаратами повинні проходити курс заходів у стоматолога-гігієніста.

5. Контрольне обстеження після закінчення ортодонтичного лікування.

5.1. Проведення лікувально-профілактичних заходів для покращення стану тканин пародонта і зубів після зняття ортодонтичних апаратів.

Висновки

В дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, повязаної з обгрунтуванням схеми лікувально-профілактичних заходів на етапах лікування зубо-щелепних аномалій у дітей і підлітків на підставі вивчення впливу знімної і незнімної ортодонтичної апаратури на стан тканин пародонта і гігієни порожнини рота в залежності від стану неспецифічної резистентності.

1. Критерії оцінки наявності і виду ЗЩА, стану пародонта і гігієни порожнини рота відрізняються різноманітністю. Це викликає розбіжності у визначенні рівня розповсюдженості ЗЩА і захворювань пародонта, внаслідок чого останні коливаються у межах від 11 до 91 %. Для отримання репрезентативних даних необхідно враховувати точність і відтворюваність діагностичних методів і класифікацій, що використовуються при виявлені вказаних захворювань, регіональні, соціальні, екологічні та інші фактори, які впливають на особливості і розповсюдженість ЗЩА і захворювань пародонта.

2. Встановлено, що розповсюдженість ЗЩА у дітей та підлітків м. Одеси за останні 30 років має тенденцію до збільшення: у 1962 році 50,2 %, у 1982 році 62 %, а в 1995 році досягає 79 %.

3. Визначено, що розповсюдженість захворювань пародонта має чітку тенденцію до збільшення у залежності від віку: 7 років 54 %, 15 років 68 %. У змінному прикусі у дітей 7-12 років залежності розповсюдження захворювань пародонта від наявності і виду ЗЩА не виявлено: при нормогнатичному прикусі ознаки захворювань пародонта виявлені у 63 % випадків; при дистальному 61 %; при глибокому 54 %; при скупченості зубів 61 %. У дітей зі скупченістю зубів 12-15 років простежується тенденція до збільшення тяжкості захворювань пародонта (індекс РМА у дітей 12 років 15,5 4,6 %; у дітей 15 років 19,6 6,6 %).

4. Встановлено, що гігієнічний стан порожнини рота у дітей 7-9 років, незалежно від наявності ЗЩА, незадовільний і складає 2,4 04 балів. У дітей 12-15 років індекс гігієни покращується і складає в середньому 1,6 0,6 балів, тільки при наявності скупченості зубів він достовірно підвищується до 2,8 0,4 балів, що свідчить про залежність гігієнічного стану порожнини рота від наявності даної патології.

5. Адаптаційна реакція на фіксацію ортодонтичних апаратів супроводжується змінами клінічних показників, імунологічного статуса, зарядового стану КБЕ і мікроциркуляторного русла тканин пародонта. При нормальній неспецифічній резистентності через місяць після фіксації апаратів вказані показники повертаються на нормальний фізіологічний рівень. У випадках зниженої неспецифічної резистентності вони на протязі всього терміну лікування не досягають нормального фізіологічного рівня, що супроводжується низьким рівнем гігієни порожнини рота (2,1 0,3 бали), наявністю ознак захворювань пародонта (до 80 %). Це вимагає додаткових гігієнічних заходів і лікувально-профілактичних засобів, які підтримують в належному стані гігієну порожнини рота, підвищують неспецифічну резистентність.

6. Запропоновано й обгрунтовано схему діагностичних і лікувально-профілактичних заходів до початку активного ортодонтичного лікування і в подальшому на всіх його етапах, яка включає клініко-лабораторне обстеження, корекцію рівня неспецифічної резистентності, протизапальну і ремінералізуючу терапію, щомісячний контроль гігієнічного стану порожнини рота.

Практичні рекомендації

1. Епідеміологічні обстеження необхідно проводити в кожному регіоні, так як поширеність ЗЩА та захворювань пародонта у дітей залежить від регіональних, соціальних та екологічних особливостей.

2. Рекомендувати впроваджувати обов'язкове навчання навичкам гігієни порожнини рота лікарями-стоматологами дитячого віку при плановій санації, тому, що в вікових групах дітей 7-12 років основною причиною розвитку захворювань пародонта є незадовільна гігієна порожнини рота.

3. Впровадити проведення комплексу діагностичних та лікувально-профілактичних заходів до початку ортодонтичного лікування і в його процесі.

4. Рекомендувати переважне застосування при захворюваннях пародонта як у дітей, так і у дорослих, незнімних ортодонтичних апаратів (брекет-системи), які справляють менш негативний вплив на тканини пародонта, ніж знімні.

Список опублікованих праць за темою дисертації