Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

УДК 616.61-006.6-091.8:614.876

ЕКОЛОГІЧНИЙ ПАТОМОРФОЗ ТА ОСОБЛИВОСТІ МОРФОГЕНЕЗУ

НИРКОВОКЛІТИННОГО РАКУ У ХВОРИХ ІЗ ЗАБРУДНЕНИХ

РАДІОНУКЛІДАМИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

14.03.02 - патологічна анатомія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

НЕПОМНЯЩИЙ ВАЛЕНТИН МИКОЛАЙОВИЧ

Львів - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті урології та нефрології АМН України.

Науковий керівник академік АМН України, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України Романенко Аліна Михайлівна, Інститут урології та нефрології АМН України, завідувач лабораторії патоморфології

Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор Поспішіль Юрій Олексійович, Львівський державний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри патологічної анатомії з курсом судово-медичної експертизи

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Шутка Богдан Васильович, Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри нормальної анатомії

Провідна установа Київська державна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України

Захист відбудеться “20” лютого 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.03 при Львівському державному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69)

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6)

Автореферат розісланий “15” лютого 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Федорів Я.М.



АНОТАЦІЯ

Непомнящий В.М. Екологічний патоморфоз та особливості морфогенезу нирковоклітинного раку у хворих із забруднених радіонуклідами регіонів України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.02 - патологічна анатомія. - Львівський державний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, Львів, 2002.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню морфологічних та імуногістохімічних особливостей НКР і перитуморальної тканини нирки у хворих із ЗРРУ та м. Києва порівняно до хворих контрольних груп - із “чистих” регіонів України та м. Валенсія (Іспанія). Встановлено, що екологічний патоморфоз НКР у хворих із ЗРРУ та м. Києва характеризується морфологічними та імуногістохімічними ознаками, які свідчать про зростання злоякісності фенотипу НКР. Запропоновано відносити зазначений контингент хворих на НКР до групи підвищеного ризику щодо розвитку генералізованого НКР. Показано, що особливостями морфогенезу НКР у хворих із ЗРРУ та м. Києва є виразне зростання частоти осередків передраку у перитуморальній тканині нирки з високою експресією в них PCNA та онкопротеїнів K-ras і с-erbb-2. Зважаючи на виявлену виразну гетерогенність характеру експресії IFNR-I в пухлинних клітинах НКР, вельми доцільними визнані подальші дослідження імуногістохімічної експресії цього маркера у первинній пухлині хворих на НКР з аналізом віддалених ефектів інтерферонотерапії, що має на меті доповнення існуючих клінічних критеріїв відбору хворих імуноморфологічними та сприятиме підвищенню ефективності інтерферонотерапії генералізованого НКР.

Ключові слова: нирковоклітинний рак, епітеліальна ядерна атипія, малі дози іонізуючого опромінення, PCNA, с-erbb-2, K-ras, р53, рецептор інтерферону першого типу.



АННОТАЦИЯ

Непомнящий В.Н. Экологический патоморфоз и особенности морфогенеза почечноклеточного рака у больных из загрязненных радионуклидами регионов Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.02 - патологическая анатомия. - Львовский государственный медицинский университет имени Данила Галицкого МЗ Украины, Львов, 2002.

Диссертация содержит сведения о морфологических и иммуногистохимических особенностях почечноклеточного рака (ПКР) и перитуморальной ткани почки у больных из загрязненных радионуклидами регионов Украины (ЗРРУ) и г. Киева.

Комплексный анализ прогностически значимых морфологических характеристик ПКР у больных из ЗРРУ и г. Киева, по сравнению с пациентами из “чистых” регионов Украины и г. Валенсия (Испания), показал статистически достоверное увеличение частоты ПКР высокой гистологической степени злокачественности, а также с участками саркомоподобного роста у больных из ЗРРУ и г. Киева. В то же время, по клеточному варианту ПКР и T-категории системы ТNM значимых отличий в исследуемых группах не выявлено.

Проведенный сравнительный анализ прогностически значимых иммуногистохимических характеристик ПКР у больных из ЗРРУ и г. Киева показал достоверное возрастание пролиферативной активности опухолевых клеток, а также значимое повышение частоты экспрессии в них онкопротеинов K-ras и с-erbb-2. при этом, несмотря на повышенный индекс экспрессии р53 в клетках ПКР больных из ЗРРУ и г. Киева, по сравнению с пациентами контрольной группы из “чистых” регионов Украины, разница показателей оказалась статистически не достоверной.

При исследовании перитуморальной ткани почки у больных из ЗРРУ и г. Киева установлено достоверное увеличение частоты очагового утолщения гломерулярной базальной мембраны, а также частоты эпителиальной ядерной атипии и карциномы in situ с наличием инверсии возрастной зависимости частоты эпителиальной ядерной атипии (у пациентов из ЗРРУ, по сравнению контрольной группой больных из “чистых” регионов Украины). Причем, если наличие такой возрастной зависимости (в контрольной группе) согласуется с представлениями о предраке и раке как возрастной патологии, что основывается, в частности, на генно-регуляторных связях старения и опухолевого роста, а также исходя из принципа “чем старше, тем продолжительней” по отношению к действию многочисленных канцерогенов, то инверсия ее у больных из ЗРРУ - свидетельство более выраженного генотоксического воздействия преимущественно среди пациентов более молодого возраста.

Изучение иммуногистохимической экспрессии PCNA, K-ras и c-erbB-2 в перитуморальной ткани почки у больных из ЗРРУ и г. Киева показало значимое увеличение пролиферативной активности клеток в очагах эпителиальной ядерной атипии, а также частоты экспрессии в них онкопротеинов K-ras и c-erbB-2. Однако, при исследовании р53-иммунореактивности в этих очагах реакция во всех случаях (n= 25) оказалась отрицательной. радіонуклід рак нирка онкопротеїн

При исследовании экспрессии рецептора интерферона первого типа в клетках ПКР выявлена значительная гетерогенность характера его экспрессии, а также независимость последней от известных клинических и морфологических прогностических факторов, таких как категория Т системы TNM, степень гистологической злокачественности, клеточного варианта опухоли, возраста и пола больных, наличия вторичных изменений в опухоли.

Таким образом, признаками экологического патоморфоза ПКР у больных из ЗРРУ и г. Киева являются возрастание частоты ПКР высокой гистологической степени злокачественности, повышенной пролиферативной активности опухолевых клеток и высокой частоты экспрессии в них онкопротеинов K-ras и с-erbb-2. Особенностями морфогенеза ПКР у больных названых категорий является достоверно повышенная частота очагов эпителиальной ядерной атипии, высокая их пролиферативная активность со значительной частотой экспрессии онкопротеинов K-ras и c-erbB-2. Кроме того, выявленные морфологические и иммуногистохимические особенности опухоли и перитуморальной ткани почки у больных ПКР из ЗРРУ и г. Киева, что свидетельствуют о наличии изменений биологии ПКР в сторону возрастания злокачественности последнего, позволяют отнести больных названых категорий к группе повышенного риска развития прогрессирующего и метастатического ПКР.

Установленная прямая корреляционная зависимость между уровнем экспрессии PCNA, онкопротеинов K-ras и с-erbb-2 в опухолевых клетках и очагах эпителиальной ядерной атипии перитуморальной ткани почки у больных ПКР позволяет говорить об объективном характере эпителиальной ядерной атипии (извитых канальцев, собирательных трубочек и сосочковых протоков) как предраковом состоянии относительно ПКР.

Ключевые слова: почечноклеточный рак, эпителиальная ядерная атипия, малые дозы ионизирующего облучения, PCNA, с-erbb-2, K-ras, р53, рецептор интерферона первого типа.

SUMMARY

Nepomnyashchy V.M. Ecological pathomorphosis and particularity of the morphogenesis of the renal cell carcinomas of patients in people living at the radiocontaminated areas of the Ukraine. - Manuscript.

Present thesis is submitted for a scientific degree of a candidate of Medical Sciences by speciality 14.03.02 - pathological anatomy. - State Medical University, Lviv, 2002.

Our study is devoted to carry out complex and comparative investigation of morphological and immunohistochemical changes of the renal cell carcinomas (RCCs) and peritumoral kidney tissues in patients living at the radiocontaminated areas of the Ukraine, inhabitants of Kyiv-city, and patients living at the so called “clean” regions of Ukraine and in Valencia (Spain), as a control groups. The strong significant differences between the investigated and the control groups were found in tumoral nuclear grade, in the percentage of sarcomatoid changes. The dramatic increase of the aggressivity and proliferative activity which was accompanied by strong PCNA, K-ras and c-erbB-2 expression in RCCs from patients living at the radiocontaminated areas of the Ukraine and inhabitants of Kyiv-city. These results have confirmed the effects of chronic but regular and sustained low dose of ionizing radiation exposure on renal carcinogenesis of the Ukrainian population.

Present study points to a strong relationship between the long term of low dose radiation exposure of the Ukrainian population living in radiocontaminated areas, and the development of proliferative sclerosing atypical nephropathy as possible precursor of malignancy and confirms the possible iniciative, promotive or progressive role of chronic low level dose radiation of the renal human carcinogenesis in the Ukraine.

Type I interferon receptor is expressed in RCCs, independent of tumor stage and grade, as well as sex, age, secondary changes of tumor in patients from the radiocontaminated areas of Ukraine. Type I interferon receptor is widely expressed in RCCs in any tumoral type, and its expression is preserved in metastatic disease, which may help to target those patients who could benefit from therapy with type I interferon.

Key words: renal cell carcinoma, tubular nuclear atypia, low doses of the ionizing radiation, PCNA, с-erbb-2, K-ras, р53, type I interferon receptor.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Внаслідок Чорнобильської катастрофи до навколишнього середовища потрапило біля 300 MKi радіоактивних продуктів, що призвело до забруднення значних територій, переважно центральної частини України, Південно-Східних областей Білорусі та найближчих до місця аварії районів Європейської частини Росії. На цих територіях проживає понад 17,5 мільйонів осіб, які вже понад 15 років зазнають хронічного впливу низьких доз іонізуючого опромінення (Романенко А.Е., 2000).

Добре відомо, що іонізуюче випромінювання може призводити до індукції у людини пухлин практично будь-якого гістологічного типу із латентним періодом 10-30 років (Присяжнюк А.Е., 1999; Москалев Ю.И., 1991). Наприклад, через 12-20 років після атомного бомбардування Хіросіми спостерігалось виразне зростання захворюваності на солідні злоякісні пухлини, при цьому відносний ризик розвитку нирковоклітинного раку (НКР) на 1 Зв колективної дози - RR_1Sv - складав 1,71, а провідними факторами внутрішнього опромінення у віддалені строки, також як і внаслідок Чорнобильської катастрофи, були радіонукліди цезію (Thompson D.E. et al., 1994).

У зв'язку з цим, викликають особливого занепокоєння дані щодо темпу приросту захворюваності на НКР в Україні за останнє десятиріччя. Так, в цілому по країні цей показник склав 59,6%, а у забруднених радіонуклідами областях - 95,0% (Возіанов О.Ф. та співавт., 2000). Наведені дані слугують вагомим аргументом щодо можливого зв'язку підвищення рівня захворюваності на НКР із пролонгованим впливом низькодозового іонізуючого, передусім внутрішнього, опромінення. До того ж, згідно з визначенням патоморфозу - як стійкої зміни в структурі захворюваності під впливом певних зовнішніх чинників, - наявна тенденція може бути охарактеризована й як екологічний патоморфоз НКР (Возианов А.Ф. и соавт., 2001).

Проте, патоморфоз - це не тільки стійка зміна захворюваності, а й суттєві, сталі зміни морфологічної картини хвороби під впливом різноманітних факторів довкілля (Серов В.В., 1997). Тому в умовах зростання захворюваності на НКР в Україні, особливо у забруднених радіонуклідами регіонах (ЗРР), можна очікувати прояви екологічного патоморфозу - відмінності цито- та гістологічних характеристик НКР, а також зміни імуногістохімічної реактивності пухлинних клітин, що простежуються при дослідженні маркерів проліферативної активності та завдяки вивченню експресії онкопротеїнів с-erbb-2 (hER-2/neu), K-ras (р21^ras) та протеїну р53, які визначають біологічну поведінку НКР, у тому числі й чутливість до протипухлинної терапії (Girgin C. et al., 2001; Zisman A. et al., 2001; Seliger B. et al., 2000). Останнє є пріоритетним у формуванні сучасної стратегії щодо подолання наявної несприятливої тенденції (Возианов А.Ф. и соавт., 2001).

У той же час, розвиток новітніх підходів до консервативного лікування прогресуючого та метастатичного НКР із застосуванням моно- та комбінованої інтерферонотерапії також потребує свого вивчення, особливо в умовах, що склалися. Тому імуногістохімічне дослідження у тканині пухлини експресії рецептора інтерферону І типу (IFNR-I), з яким зв'язуються для реалізації біологічної дії інтерферони альфа та бета, має сприяти визначенню критеріїв відбору хворих для ефективної протипухлинної терапії НКР.

Таким чином, наведене обґрунтовує актуальність та доцільність вивчення проблеми екологічного патоморфозу та особливостей морфогенезу НКР у хворих, які тривалий час мешкають у забруднених радіонуклідами регіонах України (ЗРРУ) та зазнають хронічного впливу низькодозового іонізуючого опромінення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної наукової роботи, що виконується за планом науково-дослідної теми, затвердженої Академією медичних наук України, № 0196U013011 державної реєстрації, одним із виконавців якої є автор, а також за грантом Університету м. Валенсія та Міжнародної комісії Науки та Технології (SAF 97/0205). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту урології та нефрології АМН України (Протокол № 2 від 8 лютого 2000 р.), а також на засіданні РПК “Патологічна анатомія” МОЗ і АМН України (Протокол № 1 від 29 лютого 2000 р.).

Мета роботи: визначити біологічні основи екологічного патоморфозу та особливості морфогенезу НКР у хворих-мешканців ЗРРУ та м. Києва на підставі морфологічного та імуногістохімічних досліджень пухлини та перитуморальної тканини нирки.

Задачі дослідження:

Вивчити морфологічні характеристики пухлини та перитуморальної тканини нирки у хворих на НКР із “чистих”, ЗРР України, міст Києва та Валенсії (Іспанія).

Виявити морфологічні особливості пухлини та перитуморальної тканини нирки у хворих на НКР із ЗРРУ та м. Києва.

Вивчити імуногістохімічні характеристики (експресію протеїнів PCNA, с-erbb-2, K-ras та р53) пухлини та перитуморальної тканини нирки у хворих на НКР із “чистих”, ЗРР України, міст Києва та Валенсії.

Визначити імуногістохімічні особливості пухлини та перитуморальної тканини нирки у хворих на НКР із ЗРРУ та м. Києва.

Дослідити характер експресії IFNR-I у пухлині та перитуморальній тканині нирки у хворих на НКР із “чистих”, ЗРР України, міст Києва та Валенсії, а також в залежності від ряду клініко-морфологічних прогностичних факторів.

Об'єктом дослідження є первинна пухлина та перитуморальна тканина нирки, отримані у хворих на НКР шляхом радикальної нефректомії.

Предмет дослідження - морфологічні та імуногістохімічні характеристики НКР та особливості його морфогенезу у хворих-мешканців ЗРРУ та м. Києва.

Методи дослідження. Для визначення характеристик екологічного патоморфозу та особливостей морфогенезу НКР в роботі використовувались загальногістологічний, гістохімічні (PAS- та PAMS-реакції, трихроматичне забарвлення за Массоном), імуногістохімічний (імунопероксидазний АВС-метод), спектрорадіометричний та кількісні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в результаті комплексного морфологічного та імуногістохімічного дослідження отримані відомості щодо проявів екологічного патоморфозу та особливостей морфогенезу НКР у хворих-мешканців ЗРРУ та м. Києва. Встановлено, що екологічний патоморфоз НКР у хворих зазначених категорій характеризується істотним зростанням гістологічного ступеня злоякісності НКР, високою проліферативною активністю пухлинних клітин та підвищенням частоти експресії в них онкопротеїнів K-ras і с-erbb-2. Показано, що особливостями морфогенезу НКР у хворих із ЗРРУ та м. Києва є виразне зростання частоти осередків епітеліальної ядерної атипії (е.я.а.) та карциноми in situ з високою проліферативною активністю та експресією в них онкопротеїнів K-ras і с-erbb-2.

На підставі виявленої прямої кореляційної залежності між рівнем експресії PCNA, онкопротеїнів K-ras і с-erbb-2 у пухлинних клітинах та осередках е.я.а. у перитуморальній тканини нирки хворих на НКР доведено об'єктивний характер осередків е.я.а. (звивистих канальців, збиральних трубочок та сосочкових протоків) як передракового стану щодо НКР.

Визначений комплекс змін у перитуморальній тканині нирки хворих на НКР із ЗРРУ та м. Києва у вигляді виразного зростання частоти осередків е.я.а. та карциноми in situ (з високою проліферативною активністю цих осередків та експресією в них онкопротеїнів K-ras і с-erbb-2) на тлі інтерстиціального склерозу та змін клубочків (подібних до ранньої мембранозної нефропатії) запропоновано іменувати проліферативною атиповою склерозуючою нефропатією у зазначених категорій хворих.

Наукове та практичне значення одержаних результатів. Виявлені морфологічні та імуногістохімічні особливості пухлини та перитуморальної тканини нирки у хворих на НКР із ЗРРУ та м. Києва, що свідчать про наявні зміни біології НКР у бік зростання злоякісності фенотипу останнього, дозволяють віднести хворих цих категорій до групи підвищеного ризику щодо розвитку прогресуючого та метастатичного НКР.

Встановлено закономірності морфологічного дослідження, що полягають у кореляції між макроскопічною та мікроскопічною характеристикою НКР.

Зважаючи на виявлену виразну гетерогенність характеру експресії IFNR-I в клітинах НКР, вельми доцільними визнані подальші дослідження імуногістохімічної експресії цього маркера у первинній пухлині хворих на НКР з аналізом віддалених ефектів інтерферонотерапії, що має на меті доповнення існуючих клінічних критеріїв відбору хворих імуноморфологічними та сприятиме підвищенню ефективності інтерферонотерапії генералізованого НКР.

Відпрацьований протокол морфологічного та імуногістохімічного дослідження операційного матеріалу, що дозволяє виділяти хворих на НКР з підвищеним ризиком генералізації процесу, впроваджено в практичну роботу Інституту урології та нефрології АМН України.

Особистий внесок здобувача. Розробку завдань дослідження, відбір хворих, морфологічну діагностику, аналіз та фотодокументування усіх гістологічних препаратів, кількісний аналіз й статистичну обробку отриманих результатів, підготовку наукових даних до 12 публікацій проведено автором самостійно, 4 публікації у закордонних виданнях підготовлено академіком АМН України, член-кореспондентом НАН України, професором А.М. Романенко. Визначення рівня питомої активності ¹³⁷Cs у добовій сечі хворих здійснено дисертантом спільно зі старшим інженером О.В. Михайловим (НЦРМ АМН України). Проведення гістохімічних досліджень здійснено за допомогою професора Т.М. Антонович (Інститут патології Збройних сил США - AFIP, м. Вашингтон, США). Визначення експресії протеїнів PCNA та р53, онкопротеїнів с-erbb-2 та K-ras, а також IFNR-I здійснено спільно зі співробітниками Відділу Патології Університету м. Валенсія, Іспанія (керівник - професор А. Лломбарт-Бош), кількісний аналіз та статистичну обробку отриманих даних проведено автором самостійно. Узагальнення отриманих результатів, обґрунтування висновків та практичних рекомендацій проведено разом із науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на науково-практичній конференції "Новое в патологии: теория и практика" (м. Стамбул, Туреччина, 1999), XVII Європейському Конгресі Патології та XIX Іспанському Конгресі Патології (м. Барселона, Іспанія, 1999), на III науковій конференції молодих вчених “Сучасні проблеми експериментальної та клінічної онкології” (м. Київ, 2000), на І Міжконтинентальному Конгресі Патології (о. Мадейра, Португалія, 2000), на II Конгресі онкологів країн СНД за участю вчених Європи, Америки та Азії “Онкологія - 2000” (м. Київ, 2000), на конференції молодих вчених “Актуальні проблеми фармакології та токсикології” (м. Київ, 2000), на I та ІІ Українських конференціях молодих вчених присвячених пам'яті академіка В.В. Фролькіса (м. Київ, 2000, 2001), та на VIII науковій конференції “Новые методы и разработки в онкоморфологии” (м. Москва, 2001).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 робіт, серед них 5 статей у фахових наукових виданнях України, 2 статті в іноземних журналах та 9 робіт у матеріалах і тезах конференцій та конгресів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, 6 розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел та додатку. Робота викладена на 160 сторінках (основна частина 120 сторінок), ілюстрована 50 рисунками та 22 таблицями. Список літератури викладено на 24 сторінках, він складається з 218 інформаційних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Дисертаційна робота ґрунтується на результатах комплексного гістологічного, гістохімічного та імуногістохімічного дослідження пухлини та перитуморальної тканини нирки 417 хворих на НКР. Операційний матеріал було отримано від хворих на НКР, прооперованих в Інституті урології та нефрології АМН України протягом 1993-2000 років. (операція - радикальна нефректомія), а також від аналогічних хворих з м. Валенсія. Вік хворих від 18 до 79 років (середній - 56 років). Українські пацієнти були розподілені на три групи: з “чистих” регіонів (контрольна), ЗРРУ та м. Києва. Хворі на НКР з м. Валенсії склали окрему групу, контрольну щодо групи хворих з м. Києва.

Для ідентифікації випадків НКР за клініко-анатомічною стадією було застосовано п'яте видання класифікації TNM пухлин нирки Міжнародного протиракового Союзу (Bostwick D. et al., 1998). Гістологічна форма НКР визначалася згідно з міжнародною гейдельберзькою класифікацією нирковоклітинних пухлин (Kovacs G. et al., 1997). Ступінь злоякісності НКР встановлювався за системою ядерної градації Фурмана (Montironi R. et al., 2000; Usubutun A. et al., 1998; Dupre F. et al., 1998; Fuhrman S.A. et al., 1982).

Операційний матеріал, отриманий шляхом радикальної нефректомії, попередньо вивчався макроскопічно. Для цього його розрізали вздовж через тканину пухлини та перитуморальну тканину нирки на паралельні пластини завтовшки до 0,5 см, після чого фіксували протягом доби у 10% водному розчині нейтрального формаліну. Вирізку матеріалу проводили після фіксації. У кожному випадку отримували 4-8 шматочків тканини пухлини, 3-4 шматочки на межі пухлини з навколишніми тканинами та 3-4 шматочки з перитуморальної тканини нирки. Отриманий матеріал зневоднювали у спиртах висхідної концентрації та заливали у парафін за звичайною методикою. З метою діагностики патологічного процесу та морфологічного вивчення операційного матеріалу, всі мікротомні зрізи завтовшки 4-5 мкм забарвлювали гематоксиліном та еозином, а перитуморальну тканину нирки, до того ж, із застосуванням трихроматичного методу Массона, PAMS - перйодного кислого метенамінового срібного забарвлення за методом Джонса-Моурі та PAS - перйодного кислого забарвлення за методом Шиффа (Heptinstall R. H., 1992; Churg J. et al., 1982; Antonovych T., 1980).

Згідно з задачами роботи, із застосуванням стандартного авидин-біотинового методу проводились дослідження експресії протеїнів PCNA та p53, онкопротеїнів K-ras та с-erbb-2, а також IFNR-I. Визначення експресії PCNA застосовували з метою оцінки проліферативної активності пухлинних клітин та епітелію канальців, збиральних трубочок й сосочкових протоків перитуморальної тканини нирки. Дослідження експресії онкопротеїнів K-ras та с-erbb-2, а також протеїнів p53 та IFNR-I було проведено для вивчення біологічних особливостей клітин НКР та епітелію перитуморальної тканини нирки. Використовувалися моноклональні антитіла миші до протеїнів p53 та PCNA фірми "DAKO" (Glostrup, Данія), поліклональні антитіла щура до онкопротеїнів K-ras (Santa Cruz Biotechnology, CШA) та с-erbb-2 (Triton Biosciences, CШA), а також моноклональні антитіла миші проти IFNR-I - IFN-R3 в робочому розведенні 1:200, 1:50, 1:100, 1:40 та 1:200 відповідно. Для проведення дослідження також використовувались універсальні Kit-набори фірми “Vector” (Vector Laboratories, США). Всі реакції були проявлені у розчині 3'-3'-діамінобензидина тетрахлориду (DAB) та дозабарвлені гематоксиліном Майера. Кожного разу застосовувався позитивний та негативний контроль.

Позитивним результатом імуногістохімічного дослідження експресії р53 та PCNA вважалось виразне, темно-коричневе рівномірно-гранулярне забарвлення ядер клітин без забарвлення цитоплазми. Результати дослідження експресії р53 та PCNA оцінювались за індексом експресії - відсотком клітин із позитивним забарвленням ядер. При цьому переглядались декілька ділянок, які складалися не менш, ніж із 2000 клітин. Виводились середні значення показника з довірчими інтервалами для кожної групи спостережень. Позитивним результатом дослідження експресії онкопротеїнів K-ras та с-erbb-2, а також протеїну IFNR-I вважалось мембранне або цитоплазматичне коричневе забарвлення, без забарвлення ядер клітин.

У 36 хворих із різних регіонів України (“чистих” регіонів, ЗРР та мешканців м. Києва) визначена активність ¹³⁷Cs у добовій сечі. Дослідження проводилися на протязі 1999-2000 рр. Визначення питомої активності ¹³⁷Cs у зразках сечі проводилось методом гамма-спектрометрії в посудинах типу Марінеллі об'ємом 1 дм³ із використанням спектрометричної системи “ADCAM-100” (виробництва фірми ORTEC, США) протягом 7200 секунд. Мінімальна детектована активність при вимірюванні в посудині Марінеллі об'ємом 1 дм³ протягом 3600 секунд за енергетичною лінією 661,66 кеВ (¹³⁷Cs) - 0,3 Бкл^-1. У випадках, коли об'єм добового діурезу був менший, ніж 1 дм³, решту об'єму посудини заповнювали дистильованою водою. Для визначення активності ¹³⁷Cs у добовій сечі отриманий показник питомої активності помножувався на добовий діурез (у літрах).

Отримані в роботі результати спектрорадіометричного, морфологічних та імуногістохімічних досліджень було оброблено за допомогою ПЕОМ варіаційно-статистичними методами з використанням статистичного пакету Microsoft Excel-2000 (Лапач С.Н. и соавт., 2000).

Результати досліджень, їх аналіз та обговорення. Проведене морфологічне дослідження, в якому основна увага приділялась вивченню прогностично значущих характеристик НКР, показало істотне переважання частоти НКР високого гістологічного ступеня злоякісності серед хворих із ЗРРУ та м. Києва на тлі маловиразного зменшення серед них частоти пізніх за категорією T системи TNM випадків НКР (Т3+Т4) й сталого співвідношення за клітинним варіантом НКР. Зважаючи на особливе значення серед морфологічних прогностичних факторів НКР гістологічного ступеня злоякісності, прогностична цінність якого, переважає таку ж інших морфологічних ознак, у тому числі й системи TNM (Magyarlaki T. et al., 2001; Dupre F., 1998), отримані дані слугують вагомим свідченням несприятливої прогностичної тенденції у хворих із ЗРРУ та м. Києва.

Як відомо, зміна концепції класифікації гістологічних варіантів НКР призвела до втрати самостійності такої форми як саркомоподібний НКР, що зумовлено неоднорідністю його гістогенетичних характеристик та можливістю розвитку на тлі будь-якого варіанту НКР внаслідок прогресуючої катаплазії (Peralta-Venturina M. et al., 2001; Redondo-Martinez E. et al., 2000; Delahunt B. et al., 1999). Однак, надзвичайно важливим у прогностичному відношенні вважається наявність зон саркомоподібного росту (веретеноподібної метаплазії) за будь-якого варіанту НКР (Peralta-Venturina M. et al., 2001; Redondo-Martinez E. et al., 2000; Cangiano T. et al., 1999). Тому ми вважали за доцільне самостійне вивчення частоти веретеноподібної метаплазії НКР серед хворих досліджуваних груп, в результаті якого виявлено закономірність (табл. 2), аналогічну до розподілу частоти високих гістологічних ступенів злоякісності НКР (3/4), що, з одного боку, вочевидь відображає залежність інтегральної оцінки останнього від наявності осередків саркомоподібного росту (r= +0,76 0,11; р 0,001), а з іншого - є самостійним свідченням прогностично несприятливої тенденції серед хворих на НКР із ЗРРУ та м. Києва.

Отримані в процесі нашої роботи дані щодо частоти е.я.а. у перитуморальній тканині нирки хворих на НКР із різних груп в середньому були близькими до даних літератури (Tulunay O. et al., 2001; Prati G. et al., 1998; Lai R. and Mourad W., 1996; Mourad W. et al., 1994). Проте, відмічалось значне коливання показника частоти е.я.а. за групами, що зумовлено виразним його зростанням серед хворих із ЗРРУ та м. Києва (65 та 46%, відповідно, проти 34 та 12% у контрольних групах, р< 110^-6). Аналогічні дані отримано й при окремому дослідженні частоти карциноми in situ - як крайнього ступеня виразності е.я.а. (36 та 28%, відповідно, проти 18 та 6% у контрольних групах, р<110^-5). Крім того, виявлено інверсію вікової залежності частоти е.я.а. серед хворих із ЗРРУ. При цьому, якщо наявність такої вікової залежності (в контрольній групі) узгоджується з уявленнями про передрак та рак як вікової патології, що ґрунтується, зокрема, на генно-регуляторних зв'язках старіння та пухлинного росту, а також, виходячи з принципу “чим старші, тим триваліші” по відношенню до дії численних канцерогенів (Фролькис В.В., 1999), то інверсія її у хворих із ЗРРУ - свідчення вагомішого генотоксичного впливу переважно серед пацієнтів більш молодого віку.

Таким чином, виявлене зростання частоти е.я.а., а також карциноми in situ в епітелії звивистих канальців, збиральних трубочок та сосочкових протоків серед хворих на НКР із ЗРРУ і м. Києва слід визнати свідченням розвитку несприятливих морфологічних змін у перитуморальній тканині нирки хворих зазначених категорій.

Проблемою, що потребує додаткового дослідження, є виявлені зміни клубочків у перитуморальній тканині нирки хворих на НКР, переважно із ЗРРУ та м. Києва, у вигляді вогнищевого або дифузного потовщення гломерулярної капілярної стінки зі зменшенням просвіту капілярних петель, особливо зі згрубленням гломерулярної базальної мембрани, які нагадують ранню мембранозну трансформацію (² = 11,3; р< 0,01). Проблема полягає в тому, що, з одного боку, за будь-якого злоякісного новоутворення, включаючи НКР, можливий розвиток паранеопластичної нефропатії, основною морфологічною формою якої найчастіше виступає мембранозна нефропатія - до 80-89% випадків (Wagrowska-Danilewicz M. et al., 1995; Nishibara G. et al., 1996; Schwartz M. et al., 1992). За таких умов, у хворих зазвичай розвиваються нефротичний, рідше сечовий, синдроми (Nishibara G. et al., 1996; Olson J. et al., 1992; Wagrowska-Danilewicz M. et al., 1995), що в переважній більшості досліджених нами випадків клінічно не підтверджено. З іншого боку, вплив іонізуючого випромінювання здатний викликати радіаційну нефропатію, в тому числі з охарактеризованими вище ознаками, проте - за високих доз та також із розвитком більш виразної нефрологічної симптоматики (Heptinstall R., 1992). У той же час, існуючі дотепер дані з клініко-морфологічного дослідження стану нирок в учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, свідчать про наявність ушкоджень клубочків та дрібних артерій нирки, подібних до виявлених нами у перитуморальній тканині хворих на НКР із ЗРРУ та м. Києва, як за наявності виразних гіперкреатинінемії, протеїнурії та артеріальної гіпертензії, так і стертої клініки (Романенко А.М. та співавт., 1999; Непомнящий В.М. та співавт., 1999; Мельник Т.В., 1996).

Протягом останніх двох десятиріч в онкоморфології докорінно змінилася ситуація з виявлення прогностичних факторів, головним чином завдяки широкому впровадженню імуногістохімічних методів. У зв'язку з цим, серед численних прогностичних критеріїв щодо НКР великого значення надається ряду імуногістохімічних прогностичних маркерних білків, серед яких - PCNA, с-erbb-2, K-ras та р53 (Girgin C. et al., 2001; Seliger B. et al., 2000; Haitel A. et al., 2000; Delahunt B. et al., 1998; Morell-Quadreny L. et al., 1998; Roth S. et al., 1997).

Отримані нами дані про значне переважання середніх показників індексу експресії PCNA у хворих із ЗРРУ та м. Києва, порівняно до хворих контрольних груп (табл. 3), стало ще одним свідченням несприятливої прогностичної тенденції серед хворих названих груп. Це підтверджується й за наявності прямої залежності індексу експресії PCNA від гістологічного ступеня злоякісності (Delahunt B. et al., 1999; Sejima T. et al., 1999; Morell-Quadreny L. et al., 1998). Так, проведений порівняльний аналіз експресії PCNA у досліджуваних групах показав аналогічну різницю поміж групами при низьких ступенях злоякісності (1+2), але не при високих (3+4), що свідчить про зростання середніх показників індексу PCNA у хворих на НКР із ЗРРУ та м. Києва саме за рахунок підвищення проліферативної активності клітин пухлини низьких ступенів злоякісності.

До теперішнього часу відомо, що мутації, як правило, ампліфікації гену K-ras та гіперекспресія його протеїну в клітинах пухлини, зокрема НКР, корелюють з гіршим прогнозом, оскільки сприяють швидкій прогресії та агресивності НКР (Kozma L. et al., 1997; Roth S. et al., 1997; Waldmann V. et al., 1996). При чому, передбачається, що такий ефект є наслідком не тільки позитивного впливу ras-протеїнів на проліферацію (Kozma L. et al., 1997; Shinohara N. et al., 1997), а й результатом інгібіції процесів міжклітинної комунікації внаслідок фосфориляції молекул міжклітинної адгезії (Brownell H. et al., 1996). Відомо, що мутації протоонкогену ras нерідко спостерігаються у радіаційно-індукованих пухлинах (Nakao A. et al., 2000), хоча, загалом, частка ras-мутацій при НКР не є високою - до 16% (Kozma L. et al., 1997; Volm M. et al., 1993). Тому, отримані нами дані про статистично вірогідне підвищення частоти експресії K-ras у хворих на НКР із ЗРРУ та м. Києва, особливо, зважаючи на наявність позитивної кореляції між експресією K-ras у пухлині та осередках е.я.а. в перитуморальній тканині нирки, свідчать про зростання ролі онкогена ras в канцерогенезі НКР у зазначених категорій хворих. Крім того, виявлене вірогідне збільшення частоти експресії K-ras серед хворих старших вікових груп та мешканців територій з більш високим рівнем забруднення радіоцезієм (понад 1 Кі/km²), в першому випадку може бути наслідком вищого сумарного канцерогенного навантаження з віком (Фролькис В.В., 1999), в другому - незалежним свідченням K-ras-активації у хворих-мешканців ЗРРУ.

Вагомим фактором агресивності пухлини, її метастатичного потенціалу та негативного прогнозу, зокрема при НКР, є онкопротеїн с-erbb-2, ампліфікація та гіперекспресія якого спостерігається у понад 30% випадків НКР (Seliger B. et al., 2000; Zhang X. et al., 1997).

Отримані нами результати свідчать про наявність виразної експресії с-erbb-2 у понад 40% випадків НКР зі значним коливанням за групами, що обумовлено статистично вірогідним підвищенням с-erbb-2-імунореактивності саме серед хворих із ЗРРУ. До того ж, як і у випадках з експресією K-ras та PCNA, спостерігається наявність позитивної кореляції між експресією с-erbb-2 у пухлині та осередках е.я.а., що вказує на спадкоємність змін у пухлині та перитуморальній тканині нирки.

Вагомого значення у канцерогенезі людини надається одному з найважливіших пухлинно-супресорних генів - р53, з мутаціями якого пов'язаний розвиток понад половини всіх новоутворень (Greenblatt M. et al., 1994). Проте, щодо значної ролі пошкодження механізму р53 при НКР у літературі немає єдиної думки (Haitel A. et al., 2000; Vasavada S. et al., 1998).

Отримані нами дані щодо індексу експресії р53 у пухлинних клітинах НКР виявилися подібними до даних літератури (Haitel A. et al., 2000; Zhang X. et al., 1997) та характеризувалися помірним коливанням показників за групами із переважанням серед хворих із ЗРРУ, проте різниця статистично не значима. Співпала з даними літератури (Moch H. et al., 1997) й виявлена нами позитивна кореляція між індексом експресії р53 та проліферативною активністю клітин НКР (r= +0,30 0,17; р 0,05). Водночас, ані в жодному випадку (n= 25) не показано позитивної р53-експресії в осередках е.я.а. та карциноми in situ у перитуморальній тканині нирки, що дозволяє погодитись з думкою ряду авторів про вагоме значення епігенетичних змін р53 в розвитку НКР лише на досить пізньому етапі пухлинної прогресії (Haitel A. et al., 2000; Zhang X. et al., 1997).

Наведені вище результати морфологічних та імуногістохімічних досліджень тканини пухлини у хворих на НКР із різних регіонів України та м. Валенсії демонструють виразне зростання частоти виявлення серед хворих із ЗРРУ та м. Києва цілого ряду несприятливих у прогностичному відношенні ознак, які свідчать про наявні зміни біологічних властивостей НКР. Причому, роль останніх щодо погіршення прогнозу, передусім, пов'язана із підвищеним ризиком генералізації НКР (Girgin C. et al., 2001; Zisman A. et al., 2001; Pantuck A. et al., 2001; Onodera Y. et al., 2000; Minervini R. et al., 2000). За таких умов, ще актуальнішою постає проблема протипухлинної терапії НКР, насамперед, серед критичних груп хворих - із ЗРРУ та м. Києва.

За даними різних авторів 50 - 60% хворих на НКР із вперше встановленим діагнозом мають прогресуючий або метастатичний НКР, а п'ятирічне виживання серед них не перевищує 20% (Magyarlaki T. et al., 2001; Tate J. et al., 2001). До того ж, НКР відрізняється виразною резистентністю до системної цитотоксичної хіміотерапії та променевої терапії (Vuky J. et al., 2000; Bukowski R. et al., 2000). Також не є вагомим самостійне значення циторедуктивної хірургії щодо збільшення тривалості життя хворих на метастатичний НКР (Flanigan R. et al., 2001). Тому, протягом останніх років значна увага при розробці ефективної протипухлинної терапії генералізованого НКР зосереджується на цитокіновій терапії, зокрема із застосуванням інтерферонів (IFN) та інтерлейкінів (ІL) (Flanigan R. et al., 2001; Pavone L. et al., 2001; Tate J. et al., 2001; Pizzocaro G. et al., 2001; Tamura T. et al., 2001; Schmidinger M. et al., 2001).

Використання різних класів інтерферонів для лікування метастатичного НКР визнано перспективним ще на початку 80-х років XX сторіччя (Pizzocaro G. et al., 2001). Взаємодія інтерферонів з клітинами-мішенями здійснюється за допомогою мембранних рецепторів, при цьому певну роль можуть відігравати й розчинні сироваткові рецептори (Kanayama H. et al., 2000; Возианов А.Ф. и соавт., 1998). IFN-альфа, IFN-бета та IFN-омега зв'язуються зі спільними рецепторами, які частіше іменуються рецепторами інтерферону першого типу (type I IFNR) - IFNR-I. Проте, роль експресії IFNR-I, зокрема у пухлинних клітинах НКР, щодо ефективності лікування метастатичного НКР рекомбінантними людськими інтерферонами-альфа лишається невідомою (Vuky J. et al., 2000; Morell-Quadreny L. et al., 1999).

Отримані у процесі нашої роботи дані, щодо експресії IFNR-I у первинній пухлинній тканині хворих на НКР, показують, що частота позитивних випадків загалом складає біля 80%, проте з розповсюдженістю понад 50% пухлинних клітин - лише у 40% випадків. У хворих із ЗРРУ та м. Києва частота IFNR-I-позитивних випадків була дещо вищою, порівняно до контрольної групи з “чистих” регіонів (86%, 81% та 69% відповідно, проте р 0,05). Поряд із тим, наявність експресії IFNR-I у тканині пухлини, ще не є свідченням прямої чутливості останньої до IFN І типу, оскільки при цьому не відома здатність лігандів рецепторів до зв'язування IFN (Morell-Quadreny L. et al., 1999; Navarro S. et al., 1996). Проте, за даними літератури (Bukowski R. et al., 2001; Jonasch E. et al., 2001; Возианов А.Ф. и соавт., 1998) тільки за рахунок прямого дозозалежного цитотоксичного впливу IFN на пухлинні клітини НКР майже на 70% гальмується їх проліферація та ріст, що у певній міри співпадає з отриманими нами даними та свідчить про наявність чималого резерву для підвищення ефективності інтерферонотерапії НКР.

Важливим свідченням можливості застосування оцінки експресії IFNR-I у первинній пухлинній тканині хворих на НКР для прогнозування ефективності інтерферонотерапії при метастатичному раку слід визнати дотримання характеру експресії IFNR-I первинної пухлини і в пухлинних клітинах метастазів (Morell-Quadreny L. et al., 1999). Водночас, ефективність лікування IFN-альфа не перевищує частки позитивних зрушень більше третини випадків метастатичного НКР, що, у свою чергу, може бути наслідком подальшої прогресії пухлинного процесу, у тому числі зі зміною характеру експресії IFNR-I у пухлинних клітинах (Magyarlaki T. et al., 2001; Jonasch E. et al., 2001; Morell-Quadreny L. et al., 1999). Так, навіть у пухлинних клітинах первинної пухлини спостерігається виразна гетерогенність локалізації експресії IFNR-I, що показують отримані нами дані: гранулярне цитоплазматичне забарвлення - у 54,5 16,6% випадків, у 32,4 10,5% випадків - дифузне цитоплазматичне забарвлення та тільки мембранне - у 13,1 7,1% випадків.

З іншого боку, й дотепер відбір хворих з генералізованим НКР для інтенсивної терапії цитокінами проводиться з використанням лише ряду клінічних ознак, таких як збереження фізичної активності хворого, якомога менша кількість метастазів, строк від первинної діагностики НКР до початку лікування цитокінами не більше 24-х місяців, чоловіча стать і т.п. (Bukowski R. et al., 2001; Jonasch E. et al., 2001; Fossa S. et al., 2000; Pizzocaro G. et al., 2001; Возианов А.Ф. и соавт., 1998). Таке становище, передусім, пояснюється низькою специфічністю морфологічних, а також багатьох імуноморфологічних критеріїв щодо прогнозу ефективності цитокінової терапії генералізованого НКР (Magyarlaki T. et al., 2000). Підтвердженням тому можуть слугувати отримані нами дані про незалежність експресії IFNR-I у тканині НКР від таких відомих прогностичних факторів як категорія Т системи TNM, клітинний варіант НКР та гістологічний ступінь злоякісності. При цьому, варто відмітити, що частота експресії IFNR-I й, відповідно, можливість прямого цитотоксичного впливу IFN І типу на клітини НКР у чоловіків виявилася вищою, ніж у жінок (проте р= 0,08; n= 77). Можливо зі збільшенням кількості спостережень різниця частоти експресії IFNR-I за статтю досягатиме статистичної значимості, що дозволить стверджувати про об'єктивність критерію відбору хворих для цитокінотерапії за ознакою статі.

З огляду на вищенаведене, вельми доцільними слід визнати подальші дослідження експресії IFNR-I у пухлинній тканині при НКР, за умов лікування інтерферонами І типу, та аналізу його віддалених ефектів з метою доповнення вищеназваних клінічних критеріїв відбору хворих імуноморфологічними, що має сприяти підвищенню ефективності інтерферонотерапії прогресуючого та метастатичного НКР.

Таким чином, результати представленої роботи свідчать, що у хворих на НКР, які тривалий час проживають на забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС територіях України, спостерігається комплекс прогностично несприятливих ознак. Останні складаються з підвищеної частоти випадків НКР високого гістологічного ступеня злоякісності, збільшеної проліферативної активності клітин пухлини, а також високої частоти експресії онкопротеїнів K-ras та с-erbb-2.

Добре відомо, що в умовах пролонгованого впливу низькодозового іонізуючого опромінення у мешканців ЗРРУ найбільшу небезпеку становить внутрішнє опромінення, що на 90-98% обумовлене інкорпорацією ¹³⁷Cs, головним шляхом екскреції якого є нирковий (понад 90%) (Перевозников О.Н., 1995; Piechwoski J. et al., 1987). У зв'язку з цим, враховуючи дані проведеного нами у ході цього дослідження спектрорадіометричного визначення активності ¹³⁷Cs у добовій сечі хворих на НКР, показано правомірність запропонованого способу розподілу пацієнтів на групи (з вірогідно відмінним рівнем екскреції ¹³⁷Cs: “чисті” регіони - 0,37 0,03; ЗРРУ - 2,14 0,77; м. Київ - 0,91 0,19 Бк; р 0,05). Наведене тим більш важливе, оскільки іонізуюче випромінювання, в тому числі низькодозове, є діючим фактором на всіх етапах канцерогенезу - ініціації, промоції та прогресії (Little B., 2000; Trosko J., 1996), а експериментальні дані останніх років свідчать про підвищену канцерогенну ефективність іонізуючого випромінювання саме “Чорнобильського викиду” (Серкіз Я.І., 2000, 2001). Разом із цим, у ЗРРУ поряд з низькодозовим іонізуючим випромінюванням, представлений цілий ряд інших антропогенних забруднювачів довкілля, зокрема хімічної природи, що передбачає можливість потенційованого канцерогенного ефекту (Бабій В.Ф., 1998). Тим більше, що забруднення екосистеми України багатьма хімічними канцерогенами в декілька разів вище, ніж в розвинених країнах, наприклад, США - у 6,5 разів, ЄЕС - в 3,2 (Сердюк А.М., 1998; Бабій В.Ф., 1998). Тому, виявлена в ході проведеного дослідження несприятлива тенденція зміни біології пухлини у хворих на НКР, в умовах виразного зростання захворюваності на НКР, переконливо свідчить про наявність екологічного патоморфозу НКР в Україні після Чорнобильської катастрофи.

Також слід відмітити, що прогностично несприятливі - K-ras- та с-erbb-2-позитивні випадки НКР, пов'язані з високою ймовірністю виникнення метастазів (Seliger B. et al., 2000; Kozma L. et al., 1997), в той же час зумовлюють можливість першочергового використання у даної категорії хворих протипухлинних препаратів нового покоління, зокрема, основаних на інгібіції ras-преніляції - блоку конвертації біологічно неактивного цитоплазматичного попередника онкопротеїну ras в зрілу форму (Fahraeus R. et al., 1999; Gasey P. et al., 1996), а також рекомбінантних гуманізованих моноклональних антитіл до онкопротеїну с-erbb-2, селективно взаємодіючих з його зовнішньоклітинним доменом - препарат trastuzumab (Kumar R. et al., 2000). Тому, актуальними є дослідження експресії онкопротеїнів K-ras та с-erbb-2 у пухлинних клітинах, що окрім прогностичної інформації, в майбутньому, ймовірно, дозволить розширити рамки використання цих маркерів до реального клінічного значення - як критеріїв відбору пацієнтів з метастатичним НКР для ефективної протипухлинної терапії.



ВИСНОВКИ

На основі комплексного морфологічного та імуногістохімічного дослідження вирішено актуальну наукову проблему - доведено наявність екологічного патоморфозу та виявлено особливості морфогенезу НКР у хворих-мешканців ЗРРУ та м. Києва.

Частота НКР високого гістологічного ступеня злоякісності та з наявністю осередків саркомоподібного росту достовірно переважає у хворих із ЗРРУ та м. Києва, порівняно до хворих контрольних груп - із “чистих” регіонів України та м. Валенсії.

Зміни перитуморальної тканини нирки у хворих на НКР із ЗРРУ та м. Києва відрізняються статистично вірогідним зростанням частоти вогнищевого потовщення гломерулярної базальної мембрани, а також частоти е.я.а. з наявністю інверсії її вікової залежності, порівняно до хворих контрольних груп.

Рівень експресії PCNA у клітинах НКР має пряму залежність від гістологічного ступеня злоякісності. Середні показники індексу PCNA у пухлинних клітинах та осередках е.я.а. перитуморальної тканини нирки достовірно вищі у хворих на НКР із ЗРРУ та м. Києва. Існує позитивний корелятивний зв'язок між індексом PCNA у пухлинних клітинах й осередках е.я.а. у перитуморальній тканині нирки (r= +0,24 0,10; р 0,05).

Частота випадків НКР з експресією онкопротеїнів K-ras та с-erbb-2 достовірно вище у хворих із ЗРРУ та м. Києва, як у пухлинних клітинах, так й осередках е.я.а. у перитуморальній тканині нирки. Встановлено позитивний корелятивний зв'язок поміж рівнем експресії у пухлинних клітинах й осередках е.я.а. перитуморальної тканини нирки, як онкопротеїну K-ras (r= +0,31 0,10; р 0,01), так і с-erbb-2 (r= +0,57 0,09; р 0,001). Частота експресії K-ras у клітинах НКР має пряму залежність від рівня територіального забруднення ¹³⁷Cs.

Встановлена позитивна кореляція між індексом експресії протеїну р53 та індексом PCNA у пухлинних клітинах НКР (r= +0,30 0,17; р 0,05), проте не виявлено вірогідних відмінностей показників частоти та середніх значень індексу р53 у пухлинних клітинах за групами хворих. Показано, що епігенетичні зміни протеїну р53 при НКР належать до пізнього етапу пухлинної прогресії та відсутні в осередках е.я.а. та карциноми in situ у перитуморальній тканині нирки.

Частота позитивних випадків експресії IFNR-I у клітинах НКР складає 78,8 8,1% (з розповсюдженістю понад 50% пухлинних клітин - у 40,1 12,3% випадків). При цьому, спостерігається виразна гетерогенність локалізації IFNR-I у пухлинних клітинах: гранулярне цитоплазматичне забарвлення - у 54,5 16,6% випадків, у 32,4 10,5% випадків - дифузне цитоплазматичне забарвлення та тільки мембранне - у 13,1 7,1% випадків.

Проведений порівняльний аналіз експресії IFNR-I у пухлинних клітинах не виявив значимої відмінності частоти його позитивної експресії за досліджуваними групами, а також в залежності від категорії Т системи TNM, клітинного варіанту та гістологічного ступеня злоякісності НКР, віку та статі хворих, наявності вторинних змін - ознак запалення та ділянок некрозу в тканині пухлини. Водночас, існує виразна позитивна кореляція між інтенсивністю експресії IFNR-I у перитуморальній тканині нирки та клітинах НКР (r= +0,94 0,04; р 0,001).