Гормональні механізми розвитку експериментальної виразкової хвороби у щурів та їх корекція ліподалом

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 616.33-002.44-08

ГОРМОНАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ У ЩУРІВ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ ЛІПОДАЛОМ

(експериментальне дослідження)

14.03.04 - патологічна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

Торбинський Андрій Анатолійович

Одеса - 2002

Дисертацією є рукопис

Науковий керівник доктор медичних наук, професор Демидов Володимир Михайлович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри загальної хірургії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Гоженко Анатолій Іванович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри загальної і клінічної патологічної фізіології

Доктор медичних наук, доцент Роговий Юрій Євгенович, Буковинська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри патологічної фізіології

Провідна установа: Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, кафедра патологічної фізіології, м. Донецьк.

Захист відбудеться “_13_” травня_ 2002 р. о _11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному медичному університеті МОЗ України. (65026, м. Одеса, пров. Валіховський, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного медичного університету за адресою: 65026, м. Одеса, пров. Валіховський, 3.

Автореферат розісланий “_8_” _квітня____ 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к. мед. н. Соболєв Р.В.

АНОТАЦІЯ

Торбинський А.А. Гормональні механізми розвитку експериментальної виразкової хвороби у щурів та їх корекція ліподалом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 - патологічна фізіологія. - Одеський державний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2002.

Дисертація присвячена актуальній проблемі медицини - вивченню патогенезу виразкової хвороби та можливості патогенетичної її корекції за допомогою синтетичних аналогів нейропептидів. Встановлено, що перебіг експериментальної виразкової хвороби характерний корінними змінами гормональних систем регуляції. Розвивається гормональний дизбаланс: посилення секреції стресорних гормонів та гастрину з одночасним пригніченням секреції антистресорних гормонів та гормонів ентеро -інсулярної осі. На тлі гормонального дизбалансу розвиваються значні порушення метаболізму (посилення вільно - радикального окислення, зниження активності ферментів антиоксидантного захисту та трансмембранного обміну). Все це сприяє розвитку значних трофічних порушень в слизовій оболонці з виникненням виразок та ерозій.

Застосування різних лікарських форм даларгіну (синтетичний аналог енкефалінів) чинить коригуючий вплив на гормональний дизбаланс , одночасно з цим веде до нормалізації метаболізму за рахунок протективної та стимулюючої дії на ферменти антиоксидантного захисту та трансмембранного обміну. Це проявляється в протективній, противиразковій дії та стимуляції репарації слизової оболонки.

Встановлено, що ліпосомальна форма даларгіну (ліподал) є найбільш ефективною з препаратів даларгіну при корекції гормонального дизбалансу та порушень метаболізму. Це проявляється найбільш швидкими темпами нормалізації гомеостазу та процесів репарації слизової (рубцювання виразок вже на 7 добу терапії). Вишенаведене дає підставу рекомендувати ліподал для клінічної апробації і подальшого використання в терапії виразкової хвороби. ерозія виразковий даларгін нейропептид

Ключові слова: гормональний дизбаланс, виразкова хвороба, метаболізм, даларгін, ліподал.

АННОТАЦИЯ

Торбинский А.А. Гормональные механизмы развития экспериментальной язвенной болезни у крыс и их коррекция липодалом. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.04 - патологическая физиология. Одесский государственный медицинский университет МЗ Украины, Одесса, 2002.

Диссертация посвящена актуальной проблеме медицины - изучению патогенеза язвенной болезни и возможности патогенетической коррекции течения язвенной болезни с помощью синтетических аналогов нейропептидов. Установлено, что течение экспериментальной язвенной болезни у крыс (563 самца линии Вистар) характерно коренными изменениями гомеостаза. Развивается гормональный дисбаланс: усиление секреции стрессорных гормонов (АКТГ, кортизол) и гастрина с одновременным угнетением секреции антистрессорных гормонов (энкефалины, эндорфины) и гормонов ентеро - инсулярной оси (глюкагон, соматостатин, инсулин). На фоне гормонального дисбаланса возникают значительные нарушения метаболизма: усиление свободно - радикального окисления (накопление диеновых коньюгат и малонового диальдегида) снижение активности ферментов антиоксидантной защиты (супероксиддисмутазы, глютатионпероксидазы, глютатионредуктазы) и трансмембранного обмена (Nа⁺К⁺АТФ-аза).. Все это приводит к значительным трофическим нарушениям в слизистой оболочке с возникновением язв и эрозий.

Использование различных лекарственных форм даларгина (официнальная форма, даларгин в сочетании с Д-фенилаланином, липосомальная форма даларгина) производит корригирующее влияние на гормональный дисбаланс. Это проявляется угнетением секреции стрессорных гормонов уже с первых суток терапии, стимуляцией секреции энкефалинов и эндорфинов. Препараты даларгина проявляют нормализующее влияние на гормоны энтеро - инсулярной оси: угнетение секреции гастрина с одновременной стимуляцией секреции соматостатина, глюкагона, инсулина. Одновременно с этим препараты даларгина нормализуют метаболизм за счёт протективного и стимулирующего действия на ферменты антиоксидантной защиты и трансмембранного обмена. Это проявляется в защитном, противоязвенном действии и стимуляцией репаративных процессов в слизистой.

Липосомальная форма даларгина (липодал) является наиболее эффективной из препаратов даларгина для нормализации гормонального дисбаланса и нарушений метаболизма. Нормализация этих нарушений под действием липодала наступает уже к 7 суткам терапии в отличие от других препаратов даларгина, где эффект наступает лишь к 14 суткам. Установленная высокая терапевтическая эффективность липодала при экспериментальной язвенной болезни даёт право рекомендовать липосомальную форму даларгина для клинической апробации и дальнейшего использования в лечении язвенной болезни.

Ключевые слова: гормональный дисбаланс, язвенная болезнь, метаболизм, даларгин, липодал.

SUMMARY

Torbinsky A.A. The hormonal mechanisms of experimental ulcer development in rats and their correction by lipodal. - Manuscript.

A dissertation to obtain a scientific degree of kandidat of medical sciences in speciality 14.03.04 Pathological Physiology. Odessa State Medical University, Ministry of Public Health of Ukraine, Odessa, 2002.

Dissertation sacred to actual medical probleml: studying of pathogenesis of ulcerous illness and possibility of pahtogenes flow correction of ulcerous illness attached to help of synthetic analogues neiropeptides. Established, that flow of experimental ulcerous illness by typically native homeostasis changes. Develops a hormonal disbalance: reinforcement of secretion of stress hormones and gastrin with simultaneous secretion oppression of antistress hormones and hormones entero - pancreatic axis. On background of hormonal disbalance develop the considerable metabolism violations (heightening of freely radical oxidation, lowering of enzymes activity antiocsidant defense and transmembran exchange). All that brings about considerable trophic violations in mucous envelope with beginnings of ulcers and erosions.

Application of diverse officinal forms dalargin (synthetic analogue encefalin) renders correcting influence on hormonal disbalance, for hours together with that conduces to metabolism normalization after counting protective and stimulant action on enzymes antiocsidant defense and transmembran exchange. This displays in protective, antiulcerous action and repair stimulant of mucous envelope.

It was shown that liposomal form dalargin (lipodal) is most effective from preparations dalargin attached to correction of hormonal disbalance and metabolism violations. This displayed by more rapid homeostasis normalization and processes of mucous repаration (cicatrization of ulcers already on 7 therapy days). This gives a foundation to recommend lipodal for clinical approbation and further use in therapy of ulcerous illness.

Key words: hormonal dysbalance, ulcer, metabolism, dalargin, lipodal.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виразкова хвороба - найбільш розповсюджене захворювання з ураженням гастродуоденальної зони, яке веде до інвалідизації хворих і дає значний відсоток ускладнень та летальності при хірургічних методах лікування (Шалімов О.О., Саєнко В.Ф., 1977,1987).

Основу патогенеза виразкової хвороби складають хронічні стресові дії з подальшою зміною нейрогуморальних регуляторних систем (стрес - реалізуючої та стрес - лімітуючої). Головна роль в виникненні виразкової хвороби належить стрес - реалізуючій гормональній системі (гіпофіз - гіпоталамус - наднирники) (Быков К.М., Курцин И.П., 1952; Булгаков С.А., 1977; Василенко В.Х. и соавт., 1987; Ашмарин И.П., 1988; Голиков П.П., 1988; Дегтярёва И.И., Харченко Н.В., 1995). Результатом стресової дії в шлунково - кишковому тракті може бути утворення ерозивно - виразкових процесів в шлунку та 12 - палої кишки. В здоровому організмі стрес - реалізуюча система врівноважується стрес -лімітуючою (антиоксиданти, опіоїдні пептиди, енкефаліни, ендорфіни тощо). Стрес - лімітуюча система бере активну участь в регуляції важливих функцій травного тракту, блокує викид катехоламінів, впливає на метаболізм стероїдних, гіпофізарних гормонів, регулює обмін білків, ліпідів (Гарднер Дж., Иенсен Р.Т., 1989; Климов П.К., 1983, 1986; Пшенникова Н.К., 1987; Гомазков О.А., Григорьянц О.О., 1989). Опіоїдні пептиди є фрагментами стрес -лімітуючої системи, проявляючи захисний механізм в патогенезі виразкової хвороби (Смагин В.Г. и соавт., 1983; Лишманов Ю.Б. и соавт., 1987).

Сучасні методи лікування виразкової хвороби не завжди задовольняють клініцистів так як зберігається значний рівень рецидивів, висока інвалідизація та розвиток тяжких ускладнень (Шалимов А.А., Саенко В.Ф., 1977, 1987; Василенко В.Х. и соавт., 1987; Дегтярёва И.И., Харченко Н.В., 1995). Недостатня ефективність застосовуваного комплексного лікування обумовлює пошук та розробку нових, можливо більш ефективних методів лікування цієї патології. В останні роки рядом клініцистів опіоїдні пептиди та їх синтетичні аналоги були використані для лікування виразкової хвороби (Демидов В.М., 1991; Демидов С.М., 1994).

Але до цього часу недостатньо вивчені механізми взаємодії опіоїдів в системі ПОЛ, антиоксидантному захисті, гормональному гомеостазі. В процесі лікування приходиться рахуватись з тим, що лікувальний засіб не має специфічної спорідненності до місця ураження і розподіляється по організму більш менш рівномірно. Тому для створення достатніх терапевтичних концентрацій в заданому місці приходиться застосовувати небажану загальну високу концентрацію ліків, що веде до недоцільних витрат ліків і негативної дії на організм хворого. Ідеальним рішенням цієї задачі міг би служити процес направленного транспорту ліків в зону ураження. Можливість використання ліпосом в якості носіїв і біологічно активних речовин доказана в цілому ряді експериментальних робіт (Gregoriadis G., 1978; Баранов Ю.И. и соавт., 1995; Барсуков Л.И., 1995; Быстрова М.Г. и соавт., 1995). На кафедрі загальної хірургії ОДМУ розроблено оригінальний спосіб включення в ліпосоми коректорів нейропептидів (патент № 30214 А). Використання ліпосомальної форми нейропептидів може бути новим перспективним напрямком в комплексному лікуванні виразкової хвороби.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково - дослідної програми кафедри загальної хірургії ОДМУ в рамках завдання МОЗ України "Розробка патогенетично обгрунтованих методів корекції єндотоксикозу і змін дифузної ендокринної системи у хворих з гострими захворюваннями черевної порожнини і запальними захворюваннями м'яких тканин (№ 0196 U 001839 держреєстрація). Автор був виконавцем НДР.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було патогенетичне обгрунтування ефективності застосування ліпосомальної форми даларгіну для корекції гормонально-залежних механізмів розвитку експериментальної виразкової хвороби. Для досягнення зазначеної мети вирішувалися слідуючі задачі:

1. Дослідити в динаміці розвитку експериментальної виразкової хвороби зміни гормонального статусу (гіпофізарно - надниркові гормони, опіоїди, гормони гастро - ентеропанкреатичної зони).

2. Вивчити зміни процесів перекисного окислення ліпідів та стану клітинних мембран (на прикладі ферменту Na⁺К⁺АТФ-ази) в динаміці розвитку експериментальної виразкової хвороби.

3. Визначити ефективність гастропротекторної дії даларгіну в різних лікарських формах по динаміці змін ПОЛ і нормалізації гормонального дизба-лансу при експериментальній виразковій хворобі.

4. Провести порівняльне вивчення противиразкового ефекту різних лікарських форм даларгіну.

5. Обгрунтувати використання в клінічній практиці ліпосомальної форми даларгіну для терапії виразкової хвороби.

Об 'єкт дослідження: експериментальна виразкова хвороба.

Предмет дослідження: визначення ефективності використання ліпосомальної форми даларгіну для терапії виразкової хвороби.

Методи дослідження: проведено вивчення противиразкової та антистре-сорної дії синтетичного аналогу енкефалінів - даларгіну в різних лікарських формах на моделі експериментальної цистеамінової виразкової хвороби у щурів - самців лінії Вістар (563 тварини). Застосовані біохімічні, радіоімунні, морфологічні методи дослідження. Для оцінки достовірності отриманних показників застосували математичну обробку результатів дослідження з використанням методів варіаційної статистики. Результати досліджень піддані варіаційно -статистичній обробці на ЕОМ.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше:

1. Простежено і установлено патогенетичний взаємозвязок змін гормонального статусу та процесів ПОЛ в динаміці розвитку експериментальної виразкової хвороби.

2. Вивчено в динаміці розвитку експериментальної виразкової хвороби стан клітинних мембран (на прикладі ферменту Na⁺K⁺AТФ-ази) та його роль в формуванні виразково - ерозивних уражень слизової оболонки.

3. Проведено вивчення ефективності використання ліпосомальної форми даларгіну (ліподал) для лікування виразкової хвороби.

4. Встановлено, що для реалізації гастропротекторного ефекту даларгіну в терапії виразкової хвороби найбільш ефективним є використання його в виді ліпосомальної форми, що пролонгує та підвищує терапевтичну дію препарату щодо ураження (слизова оболонка шлунка та 12 - палої кишки)

Практичне значення одержених результатів. В данному дослідженні про-стежено тісний взаємозвязок порушень гормонального статусу, процесів ПОЛ в розвитку виразкової хвороби, що безумовно розширить уяву клініцистів відносно патогенезу виразкової хвороби. Нормалізація виявлених порушень гормонального гомеостазу та метаболізму під впливом курсової терапії ліпосомальної форми даларгіну є патогенетичним обгрунтуванням застосування данного препарату в комплексній терапії виразкової хвороби та доцільності використання його в клінічній практиці.

Особистий внесок здобувача. Автором проведений патентний пошук, визначені мета і задачі дослідження, методичні підходи. Автор самостійно виконав експериментальні дослідження, провів статистичну обробку, науковий аналіз та узагальнення одержаних результатів, оформлення останніх в виді таблиць та графіків, сформулював та опублікував основні положення дисертації та висновки. У публікаціях в співавторстві основні ідеї та матеріали належать дисертанту.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доложені та одержали позитивну оцінку спеціалістів на республіканських учбово -методичних та наукових конференціях завідуючих кафедр загальної хірургії медичних вузів України (Тернопіль, 1996; Вінниця, 1998; Одеса, 1998), республіканському симпозіумі "Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих (Чернівці, 1996), VI конгресі СФУЛТ (Одеса, 1996), IV та V науково - практичних конференціях "Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини (Київ, 1997, Одеса, 1999), науково - практичній конференції хірургів (Сімферопіль, 1997), 2 - міжнародному конгресі студентів та молодих вчених (Тернопіль, 1998), науково - практичній конференції присвяченій 75 - річчю кафедри хірургії та проктології ХМАПО (Харків, 1999), 3 республіканській науково - практичній конференції "Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов" (Харків, 2000), VIII Конгресі Міжнародної Федерації Українських медичних товариств (Львів-Трускавець, 2000), ІІ Укр. Конгресі гастроентерологів (Дніпропетровськ, 2000). Робота також докладена на засіданні Одеського обласного товариства хірургів, університетській проблемній комісії.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 19 наукових праць, з них 4 статті у фахових журналах, ліцензованих ВАК України, решта - в наукових збірниках з'їздів, конференцій, симпозіумів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 164 сторінках машинопису, включає вступ, 5 розділів, висновки, список використаних джерел (всього 282 бібліографічних описів). Робота проілюстрована 21 таблицею, 57 рисунками. Ілюстративний матеріал, бібліографічний опис літературних джерел викладені на 61 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проведені на 563 щурах -самцях лінії Вістар, вагою від 180 до 200 г. Тварини знаходились на стандартному раціоні віварію ОДМУ. Експериментальну виразкову хворобу моделювали по методу S. Szabo (1978) шляхом внутрішньоочеревинного введення цистеаміна в дозі 350 мг/кг, вивчення впливу нейропептидів здійснювали шляхом курсової терапії з допомогою внутрішньоочеревинного введення різних лікарських форм даларгіну на протязі 14 днів. Виведення тварин з експерименту для наступних біохімічних, морфологічних та радіоімунних досліджень здійснювали декапітацією під ефірним наркозом.

Контроль результатів здійснювали на 1, 7 та 14 добу експерименту. Тварини були поділені на 5 груп: група № 1 - інтактні тварини (контроль І, п-12); група № 2 - тварини з експериментальною виразковою хворобою (ЕВХ), що не одержували курсової терапії лікарських форм даларгіну (контроль II, п-12); група № 3 - тварини з ЕВХ, яким була проведена курсова терапія даларгіном (50 мкг/кг, п-12); група № 4 -тварини з ЕВХ, котрим була проведена курсова терапія даларгіном (50 мкг/кг, п-12) та Д-фенілаланіном (350 мкг/кг, п-12); група № 5 - тварини з ЕВХ, котрим проведена курсова терапія ліпосомальною формою даларгіну (ліподалом 50 мкг/кг, п-12). В контрольних групах внутрішньоочеревинно вводили 0,9 % розчин хлориду натрію в аналогічних об'ємах.

У щурів з ЕВХ досліджували активність процесів ПОЛ та антиоксидантного захисту. Для цього в еритроцитах визначали концентрацію проміжних продуктів ліпопероксидації - малонового діальдегіду (МДА) по методу І.Д. Стальной та Т.Г. Гаришвілі (1977), дієнових кон'югат (ДК) по методу В.А. Костюк з співавтор. (1984). Антиоксидантний захист вивчали по активності ферментів: супероксиддисмутази (СОД) по методу С. Чеварі з співавт. (1985), глю-татіонпероксидази (ГПР) по методу В.М. Моїна (1986), глютатіонредуктази (ГР) по методу С.Н. Власової і др. (1990). Вивчення активності маркерного ферменту біологічних мембран - Na⁺K⁺AТФ-ази проводили по методу Atterwill Cn.K., Collins Р. (1987) в модифікації В.К. Рибальченко та М.М. Коганова (1988).

Окремим блоком було вивчення гіпофізарно - надниркових (АКТГ, кортизол), гастроінтестінальних гормонів (гастрин, соматостатин, глюкагон, інсулін), опіоїдних пептидів (L- та М-енкефаліни, -ендорфін). Дані гормони були досліджені методом радіоімунного аналізу (Yalow R.S., Berson S.A., 1960) за допомогою стандартних наборів фірм DRG (США), Sorrin (Франція), Cambridge, Amersham (Великобританія), Immuno Nuclear Corporation (США) на лічильнику "Beta Gamma - 6". В ході експерименту вивчали вплив досліджуваних лікарських форм даларгіну на слизову оболонку шлунка та 12-палої кишки шляхом підрахунку виразкового індексу (В.А. Виноградов та др., 1982), а також цитоморфологічними дослідженнями. Для цього фібрін виявляли забарвленням по Шуєнинову, еластичні волокна по Харту, сполучну тканину за Ван Гізоном. Також проводили реакцію Браше та шик - реакцію по Мак Манусу.

Одержані результати оброблені на ЕОМ методами варіаційної статистики з використанням крокового дискримінантного аналізу. Обробка даних проведена на персональній ЕОМ Pentium -1.

Результати досліджень та їх обговорення.

Розвиток експериментальної виразкової хвороби приводить до значних змін гормональних систем регуляції. Починаючи з 1 доби різко зростає рівень гіпофізарно-надниркових гормонів: вміст АКТГ перевищує рівень інтактних тварин в 2 рази, а кортизолу - в 1,7 раза. Високий рівень цих гормонів зберігається і на 7 добу, лише на 14 добу спостерігається зниження їх концентрації, але не до рівня інтактних тварин (перевищення по АКТГ на 87%, а кортизолу на 62%). Поряд з цим спостерігається пригнічення стрес - лімітуючої системи. Вже на першу добу рівень енкефалінів складає всього 59,6%, а ендорфінів - 50,8% рівня інтактних тварин. На 14 добу повної нормалізації енкефалінів та ендорфінів не відбувається, що свідчить про продовження стресової реакції.

Значні зміни спостерігаються в системі гастро - ентеропанкреатичних гормонів. З першої доби спостерігається гіпергастринемія (154% рівня інтактних тварин), яка ще більше зростає до 7 доби (215% від інтактних тварин). На 14 добу повної нормалізації гастрину не спостерігається (146% відносно норми). Поряд з гіпергастринемією спостерігається значне зниження активності соматостатину, глюкагону, інсуліну. Ці зміни зберігаються на протязі всього періоду спостережень, на 14 добу нормалізується лише глюкагон.

Розвиток ЕВХ супроводжується глибокими порушеннями метаболізму. Це проявляється в посиленні вільно радикального окислення та пригніченні активності основних ферментів антиоксидантного захисту - СОД, ГПР, ГР уже з першої доби розвитку хвороби. Порушення функціональної активності анти-окислювальних ферментів веде до різкої активації вільнорадикального окислення з накопиченням продуктів ПОЛ: ДК (зростання в 7,8 рази в порівнянні з нормою), МДА (в 15 раз). В подальшому при зростанні активності ферментів антиоксидантного захисту йде поступове зниження вмісту ДК та МДА в еритроцитах, але на 14 добу нормалізується лише концентрація МДА. Стрес супроводжується зниженням та порушенням активності важливого мембранного ферментного комплексу Na⁺K⁺АТФ-ази. Це проявляється уже в першу добу розвитку ЕВХ. Динаміка змін АТФ-азного комплексу тісно пов'язана зі змінами ферментів антиоксидантного захисту. Відновлення активності ферментів глютатіонової системи на 7 добу приводить до нормалізації АТФ-азного комплексу. 14 доба характерна значним зростанням активності Na⁺K⁺АТФ-ази, що пояснюється також розпалом репаративних процесів.

Застосування даларгіну в різних лікарських формах вже з першої доби чинить значний стрес - лімітуючий вплив, це проявляється в знижені рівня АКТГ та кортизолу в порівнянні з групою тварин без лікування. Так, в конрольній групі без лікування рівень АКТГ зростає на 117%, а кортизолу на 72,7%. При використанні даларгіну рівень АКТГ підвищився лише на 88%, а кортизолу на 44%. Лікування сполукою даларгіну з ДФА - відповідно на 69% и 28,6%. Найбільше обмежує підвищення АКТГ та кортизолу застосування ліподалу (відповідно на 65% и 39%). Застосування даларгіну в різних формах сприяє утриманню стабільного рівня опіоїдів в крові, перш за все енкефалінів, тобто в данному випадку проявляється їх замісна дія. Дія даларгінів сповільнювала зниження рівня опіоїдів вже з першої доби терапії. Особливо ефективним був ліподал, де практично зберігався нормальний базальний рівень енкефалінів. На 7 добу терапії препаратами даларгіну на відміну від групи ЕВХ без лікування відзначається значне сповільнення зростання рівня АКТГ і кортизолу. Найбільший стрес - лімітуючий ефект спостерігається при дії ліподалу, де сповільнення наростання рівня АКТГ складає 119,4%, а кортизолу 66,2%. Поряд з цим на 7 добу терапії відзначена значна стимулююча дія препаратів даларгіну на базальний рівень енкефалінів та ендорфінів. Найбільший стимулюючий ефект продукції ендорфінів дає ліподал.

На 14 добу терапії проходить поступова нормалізація рівня АКТГ, але лише ліподал повністю нормалізує вміст АКТГ та кортизолу в крові тварин з ЕВХ. Високі рівні секреції енкефалінів та ендорфінів на 14 добу терапії ЕВХ сприяють стрес - лімітуючій дії і є однією із причин різкого зниження вмісту стресорних гормонів. При цьому найменшим ефектом володіє даларгін на відміну від ліподалу та сполуки даларгіну з ДФА (Рис. 1).

Характер різнонаправлених змін стресорних та антистресорних гормонів значно впливає на функціональний стан гормонпродукуючих клітин гастро -ентеропанкреатичної системи. Застосування препаратів даларгіну в значній мірі знижувало рівень гіпергастринемії (приблизно в 2 рази). На першу добу спостерігається дуже помірний протективний ефект препаратів даларгіну відносно зниження секреції глюкагону (3-5%) та інсуліну (6-10%).

На 7 добу терапії препаратами даларгіну відбувається нормалізація рівня гастрину. При використанні даларгіну перевищення норми гастрину складає лише 10,4%, сполуки даларгіну з ДФА - біля 3%. Ліподал повністю нормалізує рівень гастрину на 7 добу терапії. тобто, застосування різних форм даларгіну справляє стимулюючу дію на секрецію глюкагону. Найбільший ефект досягнутий при використанні ліподалу, де спостерігається нормалізація рівня глюкагону вже на 7 добу на відміну від інших сполук. Застосування препаратів даларгіну веде до нормалізації рівня інсуліну вже на 7 добу терапії. Вірогідних відмін в дії різних препаратів даларгіну на вміст інсуліну не виявлено.

На 14 добу фармакологічної корекції лише ліподал повністю нормалізує гормональний дизбаланс. Невелике перевищення рівня гастрину зберігається в групах тварин, що лікувались даларгіном та сполукою даларгіну з ДФА. Зберігається помірне підвищення рівня соматостатину (7,9%) поряд з такою ж гастринемією (13,5%) в групі тварин, лікованих даларгіном, що може свідчити про незавершеність репаративних процесів в слизовій. Таким чином, найбільшим антистресорним ефектом з усіх лікарських форм даларгіну володіє ліподал. Застосування ліподалу ефективніше та раніше других препаратів (в більшості на 7 добу) призводить до нормалізації гормонального дизбалансу.

Застосування даларгіну в різних лікарських формах нормалізує клітинний метаболізм при ЕВХ. Ця дія проявляється вже з першої доби фармакологічної корекції: посилення активності СОД, протективна дія на активність глю-татіонової системи. Активність глютатіонпероксидази в групі без лікування знижена на 40%, тоді як застосування даларгіну сприяє зниженню активності лише на 24%, даларгіну з ДФА - на 11%, ліподалу - на 23%. В розпалі захворювання (на 7 добу) даларгін підвищує активність СОД на 58%, даларгін в сполуці з ДФА - на 61%, ліподал - на 54% (Рис. 2). Це свідчить про значне посилення антиоксидантного захисту під впливом різних форм даларгіну. На 7 добу препарати даларгіну посилюють активність ГПР приблизно в 5 раз в порівнянні з нормою (даларгін - 502%, даларгін з ДФА - 546%, ліподал - 492%). Окремо даларгін, та даларгін з ДФА не чинять суттєвого впливу на активність ГР. Ліподал же практично нормалізує активність ГР на 7 добу терапії.

Порівняльний аналіз показав, що використання ліпосомальної форми даларгіну краще звичайної лікарської форми. Заключения даларгіну в ліпосомальну форму можливо сприяє захисту його від руйнівної дії енкефаліназ і дає більш тривалий терапевтичний ефект. Ліподал раніше других препаратів (на 7 добу) нормазізує активність ГПР, тоді як даларгін та сполука даларгіну з ДФА - лише на 14 добу. Це ж відноситься і до впливу на глютатіонредуктазу.

Використання різних лікарських форм даларгіну сприяє зменшенню накопичення продуктів ПОЛ (МДА, ДК). На першу добу в групі тварин з ЕВХ без лікування рівень ДК зростає в 7,8 раз, а МДА в 15 раз в порівнянні з нормою. Тоді як при корекції даларгіном рівень ДК зростає лише в 5,7 рази, а МДА в 12 раз в порівнянні з нормою. Даларгін з ДФА знижує накопичення ДК до 6 раз, а МДА до 6,9 раз в порівнянні з нормою. Аналогічні дані отримані при використані ліподалу - ріст ДК майже в 5 раз, а МДА в 7,9 раз в порівнянні з нормою. Динаміка накопичення продуктів ПОЛ повністю залежить від активізації ферменту СОД під дією препаратів даларгіну. На 7 добу спостерігається подальше зниження накопичення рівня продуктів ПОЛ. Застосування ліподалу уже на 7 добу повністю нормалізує рівень ДК и МДА на відміну від інших форм даларгіну, при яких нормалізація рівня ДК и МДА спостерігається лише на 14 добу.

Застосування препаратів даларгіну справляє протекторну дію на активність ферменту Na⁺K⁺AТФ-ази вже з першої доби корекції. На 7 добу спостерігається значна активація цього ферменту трансмембранного обміну, що свідчить про раннє рубцювання виразок через різке посилення репаративних процесів в слизовій оболонці. Активація Na⁺K⁺AТФ-ази більш значна при використанні даларгіну з ДФА (на 81%) та ліподалу (на 75%), ніж окремо даларгіну (активація на 68%). На 14 добу лікування препаратами даларгіну активність Na⁺K⁺AТФ-ази нормалізується, так як репаративні процеси в слизовій вже практично закінчені. На відміну від цього в групі без лікування спостерігається зростання активності цього ферменту (на 87%), що може пояснюватись активацією репаративних процесів в слизовій та рубцюванням виразок.

Підтвердженням антистресорної та гастропротекторної дії препаратів даларгіну при ЕВХ можуть служити морфологічні дослідження слизової шлунку та 12-палої кишки. Лікування препаратами даларгіну призводить до більш раннього рубцування виразок та припинення патологічного процесу в порівнянні з контрольною групою тварин без лікування. Вже на 7 добу виразковий індекс був значно нижчий у тварин, лікованих препаратами даларгіну, в порівнянні з контрольною групою ЕВХ, що свідчить про майже завершення процесу рубцювання виразок. Ліпосомальна форма даларгіну володіє значно більшою гастро-протекторною дією ніж звичайний даларгін. На 14 добу в групах тварин, лікованих препаратами даларгіну, спостерігалось повне заживления виразок на відміну від контрольної групи тварин, де спостерігались окремі виразкові дефекти в слизовій оболонці, а репаративні процеси ще продовжувались.

Виявлені гістологічні зміни на різних етапах ЕВХ свідчать про безсумнівну стимуляцію процесів заживления виразок під впливом курсової терапії препаратами даларгіну, при цьому найбільший стимулюючий репаративний ефект має ліпосомальна форма даларгіну.

Найбільша антистресорна, гастропротекторна, противиразкова дія ліподалу може бути обумовлена тим, що внаслідок транспортировки даларгіну та захисту його від руйнувної дії енкефаліназ в складі ліпосом створюється оптимальна концентрацію даларгіну в місці ураження - слизовій оболонці шлунку та 12-палої кишки.

Все вищевикладене дозволяє рекомендувати для клінічної апробації ліпосомальну форму даларгіну в комплексній терапії виразкової хвороби.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розкритті патогенетичного взаємозвязку змін гормонального статусу та процесів ПОЛ в динаміці розвитку експериментальної виразкової хвороби, як за умов звичайного перебігу виразкової хвороби, так і на фоні терапії різними лікарськими формами синтетичного аналогу енкефалінів - даларгіну. На підставі проведених досліджень встановлено, що для реалізації гастропротекторного ефекту даларгіну в терапії виразкової хвороби найбільш ефективним є використання його в виді ліпосомальної форми. Отримані результати мають істотне значення для розробки засобів лікування виразкової хвороби.

1. Експериментальна виразкова хвороба характеризується змінами гормонального гомеостазу: посилення секреції стресорних гормонів (АКТГ, кортизолу) та гастрину з одночасним пригніченням секреції антистресорних гормонів (енкефаліни, ендорфіни) та гормонів ентеро - інсулярної осі (глюкагон, соматостатин, інсулін).

2. Застосування препаратів даларгіну чинить коригуючу дію на гормональний дизбаланс, викликаючи пригнічення секреції стресорних гормонів з перших діб терапії, стимуляцію секреції енкефалінів та ендорфінів, та нормалізує стан ентеро - інсулярної осі (пригнічення секреції гастрину з одночасною стимуляцією секреції соматостатину, глюкагону, інсуліну).

3. Ліпосомальна форма даларгіну є найбільш ефективною з препаратів даларгіну для корекції гормонального дизбалансу при ЕВХ. Нормалізація секреції більшості гормонів (гастрин, ендорфіни, глюкагон, соматостатин, інсулін) під дією ліподалу настає на 7 добу на відміну від інших препаратів, де гормональний дизбаланс зникає лише на 14 добу терапії.

4. Розвиток експериментальної виразкової хвороби супроводжується значними порушеннями метаболізму, що проявляється посиленням вільнорадикального окислення (накопичення ДК та МДА), зниженням активності ферментів антиоксидантного захисту (СОД, ГПР, ГР) та трансмембранного обміну (Na⁺K⁺AТФ-аза). До моменту епітелізації виразок у тварин без лікування повної нормалізації процесів ПОЛ не настає.

5. Застосування препаратів даларгіну чинить протективну та стимулюючу дію на активність СОД, ГПР, ГР, що призводить до зниження накопичення метаболітів ПОЛ (ДК, МДА) в крові та відновленню трансмембранного обміну (посилення активності Na⁺K⁺AТФ-ази).

6. Ліпосомальна форма даларгіну є найбільш ефективною при лікуванні ЕВХ відносно дії на ферменти антиоксидантного захисту та трансмембранного обміну.

7. Препарати даларгіну стимулюють репаративні процеси, володіють про-тективною, противиразковою дією на слизову оболонку. Найбільш ефективною в цьому відношенні є ліпосомальна форма даларгіну.

8. Встановлена висока терапевтична ефективность ліпосомальної форми даларгіну при експериментальній виразковій хворобі дає підставу рекомендувати ії для клінічної апробації і подальшого використання в терапії виразкової хвороби.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Фармакологічна корекція процесів ПОЛ при виразковій хворобі // Вісник морської медицини. - 1999. № 2(6). - С. 178-179.

2. Вивчення дії синтетичних аналогів нейропептидів на процеси перекисного окислення ліпідів і стан клітинних мембран при виразковій хворобі // Одеський медичний журнал. - 1999. - № 6 (56). - С.32-34.

3. Ліподал в лікуванні виразкової хвороби // Вісник морської медицини. - 2001. № 1(13). - С.122-124.

4. Ліпосомальна форма даларгіну виявляє антиоксидантні ефекти за умов експериментальної виразкової хвороби у щурів // Гастроентерологія. 2000. -Вип. 30. -С.199-203 (у співавт. з. Демидовим В.М., Марковим В.О.).

5. Застосування ліпосомальної форми даларгіну -ліподалу - в терапії виразкової хвороби // Одеський медичний журнал. - 2001. -№3(65).-С.16-19.

6. Демидов В.М., Торбинський А.А., Торбинський A.M. Використання ліподалу в лікуванні виразкової хвороби // Українські медичні вісті. - 2001. -Т.4, №1(62). - С.33 (у співавт. з Демидовим В.М., Торбинським А.М.).

7. Застосування коректорів нейропептидів в лікуванні виразкової хвороби // Тез. Доп. 5-ї респ. учбово-метод. та наук. Конф. Зав. кафедрами загальної хірургії медвузів України. -Тернопіль, 1996. - С.100 (у співавт. з Демидовим В.М., Демидовим С.М., Кадочніковим В.С.).

8. Опыт объективной оценки действия корректоров нейропептидов у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки // Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих. Матеріали сімпозіуму. - Чернівці, 1996.-С.130 (у співавт. з Дмитрієвим Б.І., Демидовим В.М., Кадочніковим В.С., Демидовим С.М.).

9. Застосування коректорів нейропептидів в лікуванні виразкової хвороби дванадцатипалої кишки // Тез. Доп. 6 конгресу СФУЛТ. -Одеса, 1996. -С.210 (у співавт. з Демидовим В.М., Демидовим С.М., Кадочніковим В.С.).

10. Особливості гормонального гомеостазу у хворих виразковою хворобою // Тез. доп. наук.-практ. конф. молодих вчених та студентів, присв'яченої 6 конгресу СФУЛТ. - Одеса,1996. - С.32.

11. Изучение процессов перекисного окисления липидов при язвенной болезни // Современные достижения валеологии и спортивной медицины. Тез. Докл. 4-й научно - практической конференции. -Киев,1997. -С.233.

12. Клинические оценки корректоров нейропетидов как средств лечения язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Актуальные проблемы патологии. Новое в диагностике и лечении. Сборник научных трудов в 2 томах. - Одесса,1997 "Маяк". - т.1. - С.179-181 (в соавт. с Дмитриевым Б.И., Демидовым В.М., Торбинским A.M., Демидовым С.М.).

13. Процеси перекисного окислення ліпідів при виразковій хворобі // Тез. доп. 6-ї всеукр. конф. зав. кафедр загальних хірургій медвузів України. -Вінниця, 1998. -С.72-73.

14. Вивчення процессів ПОЛ при виразковий хворобі // Тез. доп. 2-го Міжн. Мед. Конгр. студентів і молодих вчених. -Тернопіль, 1998. -С.63.

15. Особливості процесів перекисного окислення ліпідів при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки // Тез. доп. наук.-практ. і навч.-метод. конф. кафедр загальної хірургії медвузів України 3-4 рівнів акредитації. -Одеса, 1998. -С.71.

16. Фармакологічна корекція перекисного окислення ліпідів при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки // Тез. доп. наук.-практ. і навч.-метод. конф. кафедр загальної хірургії медвузів України 3-4 рівнів акредитації. -Одеса, 1998. -С.72.

17. Использование липосомальной формы даларгина для лечения язвенной болезни // Актуальные вопросы гастроэнтерологии и эндокринологии. тез. докл. науч. конф., посв. 100-летию ГКБ № 2 и 75-летию кафедры хирургии и проктологии ХМАПО. -Харьков, 1999. -С.153-154.

18. Применение липосомальной формы даларгина в терапии язвенной болезни // Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов. - Тез. докл. III Респ. научно-практ. Конф. -Харьков, 2000. -С.242-243.

19. Демидов В.М., Марков В.О., Торбинський А.А. Антиоксиданті ефекти ліпосомальної форми сандостатину у щурів із цистеаміновою моделлю виразкової хвороби // Тез. доп. 8 конгресу СФУЛТ. - Львів-Трускавець, 2000. -С.444-445 (у співавт. з. Демидовим В.М., Марковим В.О.).

Размещено на Allbest.ru