Порушення функціональної активності епіфіза та імунітету у хворих на звичайний псоріаз з урахуванням добових, сезонних біоритмів та їх корекція

Размещено на http://www.allbest.ru

Академія медичних наук України

Інститут дерматології та венерології

14.01.20 - Шкірні та венеричні хвороби

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Порушення функціональної активності епіфіза та імунітету у хворих на звичайний псоріаз з урахуванням добових, сезонних біоритмів та їх корекція

Решетняк Олена Володимирівна

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник доктор медичних наук, професор

Болотна Людмила Анатоліївна,

Харківська медична академія післядипломної освіти

МОЗ України, професор кафедри дерматовенерології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Проценко Тетяна Віталіївна,

Донецький державний медичний університет

МОЗ України, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб;

доктор медичних наук, професор

Логунов Віктор Петрович,

Запорізький державний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб.

Провідна установа

Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ, кафедра шкірних та венеричних хвороб із курсом проблем СНІДу.

Захист відбудеться “10” липня 2002 р. о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при Інституті дерматології та венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту дерматології та венерології АМН України (61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9).

Автореферат розісланий “08” червня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Бондаренко Г.М.

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Псоріаз належить до генетично детермінованих захворювань з переважним ураженням шкіри, пов'язаним з порушенням проліферації кератиноцитів і розвитком запальних процесів [А.В.Мошкалов, Е.Н.Имянитов, 1995; Ю.М.Криницына, 1998; М.М.Шегай и соавт., 1998; G.Nevitt, P.Hutchinson, 1996; C.Enerbask et al., 1999]. Проблема вивчення механізму розвитку псоріазу є однією з актуальних в сучасній дерматології, що пояснюється неухильним зростанням захворюваності, частішанням випадків тяжкого та ускладненого перебігу, які спричиняють інвалідність, пониженням ефективності комплексної базисної терапії [Г.М.Беляев, 1984; А.Л.Машкиллейсон и соавт., 1994; Б.Т.Глухенький, 1998; С.М.Федоров, 2001; A.Y. Finlay, F.S. Coles, 1995; D.B. Jack, 1997; D. Disepio et al., 2001].

Залежність клінічного перебігу захворювання і морфофункціонального стану шкіри від змін умов навколишнього середовища (сезон, фотоперіод), дисфункція гіпоталамуса, порушення сезонних біоритмів продукції, метаболізму гормонів периферичних залоз внутрішньої секреції у хворих свідчать про недостатність механізмів адаптації при псоріазі [О.Д.Мяделец, А.Ф.Суханов, 1992; Л.В.Силина, 1994; Г.М.Беляев, П.П.Рыжко, 1996; В.В.Юхименко, 1999; E.Christofers, W.Sterry, 1993]. Наведені факти дозволяють припустити участь епіфіза як основного синхронізатора і адаптогена ендогенних ритмів організму та його гормону мелатоніну в розвитку патологічного процесу [Н.К.Малиновская, 1998; E.Haus, Y.Touitou, 1992]. Дослідження функціональної активності пінеальної залози при псоріазі одиничні, проведені без урахування сезонного і добового характеру секреції мелатоніну, клінічних особливостей захворювання [О.А.Броше, 1998; N.Mozzanica et al., 1988].

Численні дослідження різних аспектів псоріатичної хвороби підтверджують пріоритетну роль імунних розладів у патогенезі з первинним залученням у процес системи Т-лімфоцитів [В.Н.Косинец, 1997; В.Г.Коляденко, П.В.Чернышов, 2000; Н.М.Шарова,1998; J.R.Abrams, 1999]. Велике значення в регуляції імунних реакцій на рівні організму належить нейроендокринним механізмам, які визначають часові параметри (добові, сезонні) адаптації до зовнішнього впливу [В.А.Труфакин и соавт., 1999]. Потреби клінічної практики диктують необхідність установлення діапазону змін лабораторних показників під впливом біоритмів різної періодичності, але подібні дослідження при псоріазі не проводилися. Тому подальше вивчення стану ендокринної та імунної систем, їх взаємовідношень, на наш погляд, дозволить розширити уявлення про патогенез і розробити методи комплексної терапії, а також визначити шляхи профілактики загострень псоріазу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є фрагментом планової науково-дослідної роботи Інституту дерматології та венерології АМН України ОК 04.99 “Розробка та впровадження в медичну практику зовнішніх засобів лікування хворих на псоріаз стосовно до різних клінічних форм та стадії захворювання” (№ держреєстрації 0199V001200). Пошукувачем самостійно виконано фрагмент “Результати досліджень і лікування хворих на псоріаз”.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування хворих на звичайний псоріаз шляхом розробки патогенетично обґрунтованого методу терапії на підставі вивчення показників функціональної активності епіфіза, імунної системи та їх біоритмів.

Для досягнення поставленої мети визначено задачі:

Дослідити добову екскрецію мелатоніну у пацієнтів з різними клінічними проявами звичайного псоріазу в динаміці спостереження.

Вивчити криву добової екскреції мелатоніну у хворих на звичайний псоріаз в різні сезони року до і після лікування.

Проаналізувати основні показники системи імунітету хворих на звичайний псоріаз в залежності від часу доби та пори року в процесі терапії.

Виявити взаємозв'язок клінічних проявів захворювання з лабораторними показниками та між ними.

Розробити комплексний метод корекції порушень ендокринної та імунної систем у хворих на звичайний псоріаз та оцінити його терапевтичну ефективність. мелатонін псоріаз імунітет біоритм

Запропонувати метод профілактики загострень псоріазу з використанням засобів природного походження.

Об'єкт дослідження - патогенез і лікування звичайного псоріазу.

Предмет дослідження - стан функціональної активності епіфіза та імунітету, ноотропні засоби та імуномодулятори в лікуванні псоріазу.

Методи дослідження. Всі хворі підлягали ретельному клініко-лабораторному обстеженню, консультувалися суміжними спеціалістами. Для оцінки тяжкості перебігу та ефективності терапії використовували індекс PASI (Psoriasis Area and Severity Index).

Для визначення рівня добової екскреції з сечею мелатоніну застосовувався біохімічний (флюорометричний) метод дослідження.

Дослідження імунного статусу хворих включало основні показники клітинної та гуморальної ланок імунітету, неспецифічної резистентності організму з використанням загальноприйнятих імунологічних методів.

Статистичний аналіз отриманих результатів проводився з використанням критерію Ст'юдента та програми Cosinor-аналізу на ПК IBM РС/АТ 486 з програмним забезпеченням фірми Microsoft.

Наукова новизна одержаних результатів. У хворих на звичайний псоріаз підтверджено патогенетичне значення порушень функціональної активності епіфіза та вперше вивчено рівень екскреції його основного гормону мелатоніну з урахуванням добових і сезонних біоритмів. Показано, що інверсія добового та сезонного ритмів у хворих на псоріаз в період загострення та в сезони, які передують рецидивам захворювання, відбувається за рахунок посиленої продукції мелатоніну вдень, що, можливо, є критичною точкою для розвитку патологічного процесу.

Уперше визначено зміни добових та сезонних коливань популяційного складу лімфоцитів периферичної крові у хворих на звичайний псоріаз. Збільшення відносної кількості Т-, В-лімфоцитів з вузьким діапазоном коливань тимусзалежних лімфоцитів у хворих відбувається у другій половині дня та вночі. Значне пониження вмісту Т- і В-лімфоцитів взимку відзначено у хворих на зимовий тип, влітку - у пацієнтів з літнім типом псоріазу.

Існування асинхронності між ритмами функціональної активності епіфіза та імунної системи, установлене при звичайному псоріазі, може бути причиною виникнення імунопатологічного процесу та хронопатологічного стану.

Розроблено патогенетично обґрунтований метод лікування хворих на звичайний псоріаз ноотропним та імуностимулюючим препаратами.

Запропоновано спосіб профілактики загострень псоріазу, створений на основі комплексу природних засобів.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено метод лікування хворих на звичайний псоріаз з поетапним застосуванням -аміномасляної кислоти (аміналон), тимогену і засобів природного походження. Метод терапії доступний для широкого упровадження в практику, дозволяє досягти позитивних результатів у 97,3 % хворих, у 1,5 разу скоротити термін лікування, зменшити в 3,3 разу кількість рецидивів.

Визначено особливості функціонування епіфіза та імунної системи у хворих на звичайний псоріаз, які слід враховувати при плануванні терапевтичних заходів. Підтверджено доцільність призначення імуностимулятора тимогену хворим у вечірній час. Показано, що для отримання інформації про наявність або відсутність змін продукції мелатоніну мінімальним є чотириразове дослідження екскреції гормону протягом доби.

Розроблено спосіб профілактики загострень псоріазу, що складається з перорального прийому та зовнішнього застосування речовин природного походження (відвар трав, який містить багно звичайне, березу повислу, копитняк європейський, тополю чорну, фіалку триколірну, чистотіл звичайний, і мазь того ж рослинного складу на основі дьогтю медичного, живиці, бджолиного воску, жирів тваринного походження).

Наукові положення дисертації впроваджено в практику роботи Інституту дерматології та венерології АМН України, Полтавського, Харківського, Чернівецького обласних клінічних шкірно-венерологічних диспансерів, шкірно-венерологічного відділення 3-ї міської поліклініки Фрунзенського району та диспансерного шкірно-венерологічного відділення ТМО Московського району м.Харків. Результати дисертації впроваджено в учбовий процес кафедри дерматовенерології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Одержано деклараційний патент України на винахід “Спосіб лікування псоріазу” №37765 А від 15.05.2001 р. Надруковано науково-популярне видання “Травник” (Київ, 1999).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом складено і виконано програму дослідження, проведено аналіз літературних джерел та результатів дослідження, зроблено висновки. За період з 1998 по 2001 рр. автором самостійно здійснено клініко-лабораторне обстеження 110 хворих на звичайний псоріаз. Забір біологічного матеріалу для імунологічного та біохімічного досліджень проводився пошукувачем. Дисертант брала безпосередню участь у розробці методу лікування та профілактики хворих на псоріаз, проведенні статистичної обробки.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації докладено на VІІІ Всеросійському з'їзді дерматовенерологів (Москва, 2001), науково-практичних конференціях у мм. Дніпропетровську (1999), Донецьку (1999), наукових конференціях молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти (Харків, 1999), Харківського державного медичного університету (Харків, 2001).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 друкованих робіт, з них 5 статтей у фахових наукових журналах, 2 - у збірниках, 3 тези доповідей, один патент України на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Робота складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, обговорення одержаних результатів, списку використаних джерел, що містить 131 роботу авторів України та країн СНД і 94 іноземних робіт. Текст дисертації викладено на 129 сторінках машинопису, ілюстровано 14 рисунками і 27 таблицями (з них 3 повністю займають площу сторінку).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріалом для дослідження стали результати спостережень за 110 хворими на звичайний псоріаз (38 чоловіків і 72 жінки) віком 18-54 років з тривалістю хвороби від декількох місяців до 22 років. Аналіз частоти вікової захворюваності за статевою ознакою виявив загальну тенденцію незначного збільшення кількості хворих віком 31-40 років як серед чоловіків (10,0 %), так і серед жінок (20,0 %). Найбільшу групу (88,2 %) склали хворі, в яких перші ознаки псоріазу з'явилися у віці від 11 до 40 років. Серед цих пацієнтів у період 21-30 років дебют захворювання відзначено у 40,0 % випадків. Псоріаз у родичів І, ІІ ступеня споріднення виявлено у 8,2 % хворих. Серед можливих причин виникнення дерматозу, встановлених у 45,5 % пацієнтів, найчастіше вказувався негативний психоемоційний стрес, рідше - перенесені інфекційні захворювання, вагітність тощо. У період спостереження загострення звичайного псоріазу визначено восени та взимку у 87 (79,1 %) хворих, весною і влітку - у 16 (14,5 %), у решти (7 пацієнтів - 6,4 %) не було чіткого зв'язку загострень з будь-якою порою року. Частота рецидивів захворювання у 1,8 % пацієнтів становила 1-2 рази на 10 років, у 6,4 % - 1-2 рази на 5 років, у 23,6 % - 1-2 рази на 2-3 роки, у 61,8 % - один раз і у 6,4 % - декілька разів в поточному році (поза зв'язку з сезоном року). За даними обстеження лікарями суміжних спеціальностей та результатами клініко-лабораторних досліджень, супутню патологію виявлено у 62 (56,3 %) хворих, причому аналіз розподілу супутніх захворювань залежно від статі встановив більш високу їх частоту у чоловіків (60,9 %), ніж у жінок (39,1 %). Найчастіше у пацієнтів зустрічалися захворювання серцево-судинної системи (в 30,0 % випадках), рідше - шлунково-кишкового тракту (у 18,1 % пацієнтів) і сечостатевої системи (у 8,2 % хворих). Осередки хронічної інфекції виявлено у 20,9 % хворих.

В залежності від характеру враження шкіри хворі на звичайний псоріаз розподілялися таким чином: краплеподібний - 5 (4,5 %), монетоподібний - 21 (19,1 %), дрібнобляшковий - 77 (70,0 %) і крупнобляшковий - 7 (6,4 %) з позасезонним перебігом хвороби. Шкірний процес був поширений у 80,9 %, обмежений - у 19,1 % хворих, знаходився в прогресуючій стадії у 79 (71,8 %), стаціонарній - у 31 (28,2 %) хворого. Відхилення лабораторних показників визначено у 29,1 % хворих (лейкоцитоз, моноцитоз, підвищена ШОЕ і т.п.), параметрів ЕКГ - у 12,7 % пацієнтів (синусова аритмія, блокада ніжки пучка Гіса, гіпертрофія лівого шлуночка). Індекс PASI у хворих на псоріаз складав 18,9±1,2 бала (в прогресуючій - 19,5±1,4 бала, у стаціонарній стадії - 16,9±1,1 бала).

Усім хворим в динаміці спостереження проводили загальноклінічне обстеження: клінічний аналіз крові, сечі, вивчення показників білкового, ліпідного і вуглеводного обмінів, функціонального стану печінки, серологічних реакцій на сифіліс, даних ЕКГ, ультразвукового дослідження.

Ендокринну функцію епіфіза вивчено у 58 хворих на псоріаз віком 21-48 років у стадії загострення за рівнем екскреції з сечею епіфізарного гормону мелатоніну. Дослідження проводили одночасно з визначенням імунного статусу хворих, при цьому залучалися лише особи з нормальними функціональними показниками печінки, нирок та збереженою сезонністю загострень. Визначення добового ритму продукції мелатоніну проводили протягом доби кожні 6 годин (4 порції за добу). Вивчення рівня екскреції з сечею мелатоніну здійснювалося флюорометричним методом Друекса в модифікації Г.В.Зубкова та співавт. (1974).

Імунологічне дослідження проведено 61 хворому на звичайний псоріаз віком 19-50 років. При вивченні добових ритмів вмісту імунокомпетентних клітин забір крові проводили кожні 6 годин протягом доби. Для оцінки стану клітинної і гуморальної ланок імунітету, а також неспецифічної резистентності організму використовували такі методики: реакція спонтанного розеткоутворення лімфоцитів з еритроцитами барана (визначення кількості Т-лімфоцитів крові - Е-РУК) та еритроцитами миші (визначення кількості В-лімфоцитів крові - М-РУК) [А.И.Карпищенко, 1999]; визначення рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) осадженням 3,5 % розчином поліетиленгліколя [Ю.А.Гриневич, А.И.Алферов, 1981] і вмісту імуноглобулінів G, A, M у сироватці крові за методом радіальної імунодифузії і допомогою моноспецифічних сироваток проти імуноглобулінів людини виробництва НДІ епідеміології та мікробіології (Нижній Новгород, Росія); визначення фагоцитарної активності нейтрофілів периферичної крові за методом завершеного фагоцитозу з обчисленням кількості фагоцитуючих нейтрофілів, фагоцитарного числа (ФЧ), індексу завершеності фагоцитозу (ІЗФ).

Контрольну групу склали 24 практично здорові особи віком 20-41 років.

Статистичний аналіз отриманих даних проводився з використанням t-критерію Ст'юдента, достовірними вважали відмінності при р < 0,05. Добові ритми досліджуваних показників відображалися мезором - середньодобовий рівень показника, амплітудою - половина різниці між мінімумом і максимумом відповідної Cosinus-функції й акрофазою - час максимуму від 0 годин як відображення функції.

На теперішньому етапі численними дослідженнями підтверджено, що провідна роль у механізмах перебудов біоритмів організму людини належить строго наступним за фотоперіодом змінам продукції основного епіфізарного гормону. Дослідження функціональної активності пінеальної залози виявило її порушення у 89,6 % хворих на звичайний псоріаз у стадії загострення, що проявлялися незначним збільшенням добової екскреції мелатоніну (35,2±1,5 нмоль/л, р > 0,05) і різким посиленням денної (31,1±1,4 нмоль/л, р < 0,01) на фоні незміненої нічної фракції (39,2±1,6 нмоль/л, р > 0,05). Наочніше зміни ритму продукції мелатоніну показувало співвідношення рівня нічної та денної екскреції (коефіцієнт К), яке у хворих становило 1,25±0,12 (р < 0,01), у здорових осіб - 2,11±0,25 (екскреція денна - 17,6±0,8 нмоль/л, нічна - 37,2±2,3 нмоль/л). У прогресуючій стадії псоріазу, незалежно від його типу, особливо чітко виражена інверсія добового ритму виділення мелатоніну та значне пониження амплітуди добової продукції, при цьому екскреція гормону з 9.00 до 21.00 год збільшувалась майже вдвічі (31,9±1,5 нмоль/л, р < 0,01), а з 9.00 до 15.00 год - у 4,9 разу (41,3±2,9 нмоль/л, р < 0,01), у здорових осіб на цей час доби - 8,5±0,5 нмоль/л. У нічні години з 21.00 до 3.00 і з 3.00 до 9.00 екскреція гормону у хворих (33,5±1,7 нмоль/л і 44,2±2,4 нмоль/л, р > 0,05) не відрізнялася від норми (33,1±1,9 нмоль/л і 46,7±2,8 нмоль/л).

Крива екскреції мелатоніну за добу у хворих на прогресуючу стадію звичайного псоріазу характеризувалася вираженим запізнюванням денного спаду і незначним випередженням нічного підйому, а також мала два піки (в ранковий та вечірній час) на відміну від такої у здорових осіб, коли крива набувала синусоїдальний характер.

Аналіз екскреції мелатоніну у хворих на поширений і обмежений псоріаз також дозволив виявити слабке посилення продукції гормону за добу (р > 0,05) за рахунок денної фракції виділення, яка посилювалася відповідно в 1,9 і 1,7 разу (р < 0,01). Для оцінки рівня екскреції мелатоніну, на наш погляд, недостатньо вивчення базального рівня в одній часовій точці, як це прийнято для більшості гормонів, а мінімальним є чотириразове дослідження за добу.

Вивчення динаміки екскреції мелатоніну в різні пори року у хворих на зимовий і літній типи, які на час спостереження не мали клінічних проявів або вони були мінімальними, виявило суттєві зміни продукції гормону. У пацієнтів із зимовими загостреннями дерматозу добова екскреція мелатоніну незначно підвищувалася взимку (38,9±2,3 нмоль/л, р > 0,05), а достовірно збільшувалася тільки восени (38,1±2,3 нмоль/л, р < 0,05), у здорових осіб зимою та восени цей показник відповідно складав 32,1±1,9 нмоль/л та 28,6±1,7 нмоль/л. Однак дослідження вмісту денної та нічної фракцій мелатоніну у хворих установило достовірне збільшення денної екскреції як восени (31,3±2,1 нмоль/л, р < 0,01), так і взимку (29,5±2,1 нмоль/л, р < 0,01) (в контрольній групі - 17,3±1,2 нмоль/л і 15,8±0,8 нмоль/л). Коефіцієнт К найбільш понижувався у хворих цього типу восени - 1,43±0,12 (р < 0,01), у пацієнтів взимку - 1,61±0,15 (р < 0,01) при такому у здорових осіб - 2,39±0,21 і 3,05±0,27. У хворих на літній тип псоріазу добова екскреція мелатоніну достовірно посилювалася навесні (36,5±2,1 нмоль/л, р < 0,05), а денна продукція гормону достовірно зростала не тільки весною (29,2±1,8 нмоль/л, р < 0,01), а й влітку (24,9±1,7 нмоль/л, р < 0,05). Співвідношення нічної та денної екскреції у хворих у весняний та літній періоди року зменшувалося відносно аналогічного у здорових осіб (відповідно 1,48±0,11, р < 0,05 і 1,75±0,11, р > 0,05; 2,00±0,10 і 1,95±0,12). Наведені дані свідчать, що для розвитку рецидива захворювання, імовірно, вирішальним є не стільки абсолютне значення денної і нічної екскреції, стільки їх співвідношення, яке вказує на ступінь інверсії ритму секреції мелатоніну.

Порівняння кривих добової екскреції мелатоніну у хворих з обома типами псоріазу і здорових осіб дозволило виявити майже однотипний характер графіка у пацієнтів із зимовим типом і в осіб контрольної групи в сезони “зима-весна-літо” і більш різкий підйом кривої восени. Крива екскреції гормону у хворих на літній тип псоріазу різко відрізнялася від такої у здорових осіб протилежною спрямованістю у весняний, літній та осінній сезони.

Одержані дані свідчать про порушення продукції мелатоніну з денною гіперсекрецією гормону у пацієнтів з клінічними проявами звичайного псоріазу і в сезони року “осінь-зима” і “весна-літо”, що передують загостренню зимового чи літнього типів захворювання. Можливо, зменшення тривалості світлого періоду доби або його збільшення є критичною точкою в “запуску” загострень дерматозу через гормональний вплив на шкіру та імунну систему за рахунок зміненої активності пінеальної залози. Ураховуючи відомий факт строгої генетичної детермінованості ритму та секреції мелатоніну, ми вважаємо, що зрушення функціональної активності епіфіза грають патогенетичну роль при псоріазі, що підтверджує виявлений позитивний кореляційний зв'язок між індексом PASI та денною екскрецією мелатоніну (r = 0,65, р < 0,01). Сам факт порушення ритму продукції мелатоніну може стати причиною виникнення десинхронозу у хворих первісно, а потім розвивається псоріаз як клінічна реалізація дезадаптації організму в умовах, що потребують посиленої активності адаптивної системи організму при зміні умов навколишнього середовища.

Розлади ритму і секреції мелатоніну, імовірно, можуть спричиняти порушення стану мембранорецепторного апарату різних клітин, в т.ч. імунокомпетентних, і полягають в основі зміненої імунної реактивності організму. Аналіз деяких показників імунітету, які є інтегральним відображенням взаємозв'язку та взаємообумовленості окремих її ланок, виявив пониження відносного (46,51±2,22 %, р < 0,05) і абсолютного (0,59±0,04х10⁹/л, р< 0,05) рівня тимусзалежних лімфоцитів, абсолютної кількості В-лімфоцитів (0,07±0,01х10⁹/л, р < 0,05) при нормальній відносній (7,03±0,80 %, р > 0,05), підвищення коцентрації Ig G (15,60±1,54 г/л, р < 0,05) та Ig M (1,25±0,14 г/л, р < 0,05) з одночасним пониженням Ig A (1,11±0,07 г/л, р > 0,05), збільшення рівня ЦІК (124,0±19,8 ум.од., р < 0,05), пригнічення перетравлюючої здібності нейтрофілів периферичної крові (ІЗФ - 0,75±0,05 ум.од., р < 0,05) у хворих на псоріаз у стадії загострення.

Деякі особливості визначено у хворих з різною стадією та розповсюдженістю псоріатичного процесу. У прогресуючу стадію дерматозу достовірно знижувалася відносна кількість Т-лімфоцитів (40,7±1,4 %, р < 0,05), збільшувався вміст фагоцитуючих нейтрофілів (91,6±6,5 %, р < 0,05) та ІЗФ (0,84±0,11 ум.од., р < 0,05) по відношенню до аналогічних показників у хворих на псоріаз у стаціонарній стадії (відповідно 55,2±3,6 %; 73,4±6,3 % і 0,67±0,08 ум.од.). У пацієнтів з поширеним процесом зменшувався відносний рівень Т-лімфоцитів (43,84±1,26 %, р < 0,05), ІЗФ (0,65±0,05 ум.од., р < 0,05), підвищувався вміст ЦІК (146,5±18,2 ум.од., р < 0,05) порівняно з параметрами при обмеженому псоріазі (відповідно 51,13±1,72 %; 0,87±0,08 ум.од. і 110,3±14,1 ум.од.).

Оцінка імунного статусу завжди ускладнюється через велику варіабельність його показників, що визначається багатьма факторами, в тому числі схильністю людського організму до сприйняття добових ритмів, виразність яких визначає чутливість і резистентність імунної системи до екзо- і ендогенних факторів. Дослідження добових ритмів коливань Т-, В- і О-лімфоцитів у периферичній крові хворих на псоріаз у прогресуючій стадії дозволило визначити наявність циклічності їхнього рівня як у здорових осіб, так і у хворих. Акрофаза відносної кількості Т-лімфоцитів у хворих припадала на 23:04 год з середньодобовим вмістом 50,8±3,2 % і довірчим інтервалом їхніх коливань від 19:29 до 3:13 год, в той час як діапазон найвищих значень вмісту тимусзалежних лімфоцитів у здорових донорів знаходився в інтервалі від 20.00 до 4 год ранку з акрофазою в 0:49 год, мезором - 56,8±1,2 %. Амплітуда коливань відносного вмісту Т-лімфоцитів у хворих дорівнювала 2,1, у здорових осіб - 9,6, що дає підставу характеризувати добовий ритм Т-лімфоцитів периферичної крові менш значимим порівняно з контролем. Максимальний рівень В-лімфоцитів протягом доби як у здорових, так і хворих зареєстровано о 4 год з акрофазою в 3:15 і 2:23 год та середньодобовим рівнем 9,8±0,6 % і 11,9±1,0 % відповідно. Амплітуда коливань показника становила в контрольній групі 3,23, у пацієнтів - 3,45. У хворих на звичайний псоріаз акрофаза максимального вмісту О-клітин становила 15:23 з довірчим інтервалом 10:14-20:32 год, середньодобовий рівень - 39,9±1,1 %. Максимум О-лімфоцитів у здорових припадав на ранок з акрофазою 8:04 год і діапазоном коливань від 6:19 до 10:34 год, мезором - 34,5±3,1 %. Амплітуда коливань цього показника як у хворих на псоріаз, так і у здорових донорів була практично однаковою - 8,7 та 8,5. Одержані результати дозволяють вважати добові коливання кількості В- і О-лімфоцитів у хворих більш значимими, Т-лімфоцитів - менш значимими та свідчать про можливі порушення рециркуляції і зміни співвідношення основного популяційного складу лімфоцитів периферичної крові.

Загострення псоріазу в кожного хворого можуть бути пов'язаними не лише з добовими, а й сезонними коливаннями показників імунного гомеостазу. Динаміка сезонних коливань відносного вмісту Т-лімфоцитів практично здорових осіб перебувала в залежності від пори року з максимальним рівнем тимусзалежних лімфоцитів узимку (61,3±2,2 %) та восени (60,3±2,3 %) і зниженням у весняний період (52,4±1,7 %). Вміст В-лімфоцитів у периферичній крові клінічно здорових осіб був відносно стабільним в усі сезони (зима - 10,64±0,63 %, весна - 11,62±0,31 %, осінь - 10,37±0,78 %), за винятком літнього, коли визначено його пониження (8,67±0,47 %). У цей же період року в периферичній крові осіб контрольної групи реєструвався максимальний рівень відносного вмісту О-лімфоцитів (35,3±2,3 %).

Найбільш виражені зміни рівня Т-лімфоцитів у хворих на зимовий псоріаз у порівнянні зі здоровими донорами відзначалися взимку (40,7±1,8 %, р < 0,05) і восени (52,3±1,4 %, р < 0,05), в той час як у весняний і літній періоди їхня кількість не відрізнялася від аналогічної у контрольній групі. У пацієнтів на літній тип псоріазу мінімальна кількість Т-лімфоцитів виявлялася влітку (43,2±1,9 %, р < 0,05), незначно понижувалася навесні і не відрізнялася від норми в осінньо-зимовий період. Мінімальний рівень відносного вмісту В-лімфоцитів у периферичній крові хворих припадав на зимовий період при зимовому типі дерматозу (7,72±0,51 %, р < 0,05), на літній і весняний - при “літньому” псоріазі (відповідно - 5,37±0,44 % і 8,60±0,42 %, р < 0,05). Паралельно з цим, у периферичній крові хворих на зимовий тип псоріазу взимку відносний рівень О-лімфоцитів більш, ніж у 2 рази (51,7±3,8 %, р < 0,05) перевищував аналогічний показник у здорових донорів, при “літньому” псоріазі влітку також значно збільшувався (58,3±3,9 %, р < 0,05). Аналіз сезонних коливань популяційного складу лімфоцитів у хворих на зимовий тип захворювання виявив достовірне пониження рівня Т- і В-лімфоцитів взимку у 80 %, навесні, влітку і восени - у 30 %, 28 % і 45 % хворих відповідно; в літній період у пацієнтів з “літнім” псоріазом достовірне зниження Т- і В-лімфоцитів відзначено у 70 % , а взимку, навесні та восени - у 10 %, 43 % і 21 % хворих порівняно з показниками в контрольній групі.

Наші дослідження виявили існування асинхронності між ритмами функціональної активності епіфіза та імунної системи, особливо її клітинної ланки, як протягом доби, так і в сезони, передуючі рецидивам хвороби, що підтверджено наявністю негативних кореляційних зв'язків між рівнем Т-, В-лімфоцитів і мелатоніном. Поява асинхронності між ритмами ендокринної та імунної систем в організмі хворих на псоріаз, можливо, стає причиною переходу взаємодії між ними на небезпечний рівень системи адаптації і може спричиняти імунопатологічні процеси та розвиток хронопатологічного стану.

Для лікування хворих на звичайний псоріаз нами розроблено метод терапії, в якому корекція продукції мелатоніну здійснювалася ноотропним засобом -аміномасляною кислотою (аміналон), імунної недостатньості - імуностимулюючим засобом тимогеном. -аміномасляна кислота (ГАМК) - біогенна речовина, яка є медіатором гальмування в нейрональній мережі, а також бере участь у метаболічних процесах [И.А.Сытинский, 1977; E.Haus, Y.Touitou, 1992]. Високий рівень ГАМК-рецепторів у гіпоталамусі, гіпокампі, ретикулярній формації обумовлює гальмуючий ефект препарату на синтез мелатоніну [M.J.Marino et al., 2001]. Тимоген - синтетичний дипептид, що імітує ефекти тимопоетинів. Тимоген здібний не тільки коригувати стан клітинного імунітету, а й модулювати процеси, що забезпечують посилення ступеня диференціювання основних субпопуляцій Т-лімфоцитів, підвищення функціональної активності клітин, які презентують антиген, стимуляцію факторів неспецифічної резистентності організму [Р.М.Хаитов, Б.В.Пинегин, 1996; Г.М.Бутенко, 1997].

Аміналон призначали хворим на прогресуючу чи стаціонарну стадію звичайного псоріазу по 0,5 г тричі на добу протягом 21 дня. Тимоген рекомендували хворим на псоріаз у стаціонарній стадії по 1 мл 0,1 % розчину внутрішньом'язово протягом 10 днів увечері (20.00-22.00 год). Доцільність призначення тимогену у вечірній час визначена в тесті на чутливість Т-лімфоцитів хворих до препарату в різний час доби (10.00 і 22.00 год), де встановлено збільшення Е-РУК відповідно на 20,3 % при вмісті Т-лімфоцитів, меншому за 50 %, саме о 22 год. З метою профілактики загострень (осінь, весна) хворі приймали відвар 1 ст.л. суміші трав (багно звичайне, береза повисла, копитняк європейський, тополя чорна - в рівних частинах по 15 г, фіалка триколірна і чистотіл звичайний по 20 г) по 75 мл 3 рази на день протягом 1 місяця, а при необхідності використовували мазь, яка містить 4 ст.л. рослинної суміші того ж складу і додатково дьоготь медичний (20 г), живицю (10 г), бджолиний віск (20 г), жири тваринного походження (200 г). Використання зазначеного природного комплексу за рахунок протизапальних, антисептичних, протисверблячих властивостей компонентів сприяє підвищенню імунологічної резистентності організму (патент України на винахід № 37765 А від 15.05.2001 р.).

Хворих на звичайний псоріаз розподілено на три групи. І група складалася з 34 осіб, яким призначали в період загострення традиційну терапію (седативні, протизапальні препарати, вітаміни, зовнішні засоби). ІІ група хворих (34 особи) поряд з базисною терапією отримувала перорально аміналон. ІІІ групі (35 хворих) на фоні комплексної терапії і аміналону парентерально призначали тимоген, а в періоди, передуючі загостренням, - засоби природного походження. Після лікування проводили порівняння ефективності терапії за клінічними результатами, динамікою індексу PASI, показників функціональної активності епіфіза та імунної системи.

Результати терапії оцінювали за такими критеріями: 1) клінічне видужання - повне розв'язання основних об'єктивних та суб'єктивних ознак псоріазу, з можливими наслідками у вигляді де- або гіперпігментації шкіри на місцях раніше існуючих осередків; 2) значне покращення - повне розв'язання ознак псоріазу в більшості висипань, але деякі з елементів повністю не регресували, загальна площа ураження зменшилася більш ніж у 3 рази, індекс PASI - на 75 %; 3) покращення - в осередках ураження зберігалися помірно виражена еритема, інфільтрація, загальна площа враженої шкіри зменшилася майже вдвічі, індекс PASI - на 50 %; 4) відсутність ефекту - істотних змін у стані хворого не відбулося.

Позитивний ефект терапії (клінічне видужання, значне покращення і покращення) відзначено у 85,3 % хворих І групи, у 91,2 % пацієнтів ІІ групи і у 97,1 % хворих ІІІ групи, при цьому лікування виявилося неефективним у 14,7 %, 8,8 % і 2,9 % пацієнтів відповідно І, ІІ і ІІІ груп. Терапевтичний ефект у пацієнтів, які одержували традиційну терапію, досягнуто через 26,9±1,4 дня, у хворих, яким призначали додаткового аміналон - через 23,5±1,1 дня, а у хворих, лікованих аміналоном і тимогеном - через 18,4±0,8 дня. Індекс PASI в І групі знизився наприкінці лікування з 18,9±1,1 до 13,4±1,5 бала, у ІІ групі - з 18,5±1,2 до 10,9±0,8 бала, в ІІІ групі - з 19,3±1,4 до 6,1±0,7 бала. Протягом 1,5 року після лікування рецидиви захворювання виникли у 26 (76,4 %) хворих І групи, у 14 (41,2 %) хворих ІІ групи і у 8 (22,8 %) пацієнтів ІІІ групи.

Клінічному ефекту препаратів відповідала позитивна динаміка лабораторних показників. Аналіз рівня екскреції мелатоніну у хворих в залежності від методів терапії визначив деякі особливості. Найбільшою залишилася добова екскреція гормону у хворих І групи (36,0±1,8 нмоль/л) і не відрізнялася від показника до лікування. У пацієнтів, які одержували аміналон (ІІ і ІІІ групи), добовий рівень мелатоніну наближався до такого у здорових осіб - 28,9±1,5 нмоль/л і 29,2±1,6 нмоль/л. Концентрація денної екскреції гормону у хворих, які лікувалися традиційно, незначно підвищувалася (р > 0,05), а нічної - понижувалася (р > 0,05), при цьому коефіцієнт К складав 1,07±0,11, тобто був майже вдвічі нижче від значення у здорових осіб. У пацієнтів ІІ і ІІІ груп денна екскреція мелатоніну значно зменшувалася (відповідно 17,7±1,1 нмоль/л, р < 0,05 і 17,3±0,9 нмоль/л, р < 0,05), нічна - мала тенденцію до збільшення (р > 0,05) порівняно з такою до лікування. Співвідношення нічної та денної фракцій у хворих, які лікувалися аміналоном, склало 2,27±0,27, у пацієнтів, які одержували ще й тимоген - 2,37±0,29, тобто не відрізнялося від такого у осіб контрольної групи. Звертає увагу факт значного пониження секреції мелатоніну в першій половині дня в обох групах, коли рівень гормону понижувався більш, ніж вдвічі порівняно такого до терапії. Крива екскреції мелатоніну за добу у хворих ІІ і ІІІ груп після лікування демонструвала появу нормального ритму продукції гормону з більш низькою денною екскрецією та високою нічною. Вивчення динаміки екскреції мелатоніну протягом року у хворих після лікування з аміналоном визначило тенденцію до нормалізації продукції гормону, однак зберігалася посилена добова екскреція мелатоніну в 1,1-1,3 разу восени і взимку у хворих на зимовий тип, в 1,4 разу навесні у пацієнтів з “літнім” псоріазом.

Зміни імунологічних параметрів також залежали від методу терапії. Так, у хворих І групи спостерігалися позитивні зрушення деяких показників - незначне збільшення відносної кількості Т-лімфоцитів, пониження рівня ЦІК та Ig G, підвищення ІЗФ, однак достовірної різниці між показниками до лікування не визначено. Майже не відрізнялися від таких у хворих, що одержували традиційне лікування, параметри у пацієнтів ІІ групи, при цьому незначно підвищувався відносний вміст тимусзалежних лімфоцитів (51,5±2,1 %, р > 0,05) та знижувавася ЦІК (81,7±7,9 ум.од., р < 0,05). Доказовими були зміни у групі хворих, які додатково лікувалися тимогеном. Установлено збільшення відносного вмісту Т-лімфоцитів (64,6±2,2 %, р < 0,01), пониження рівня ЦІК (61,5±7,1 ум.од., р < 0,01), Ig G (11,3±1,2 г/л, р < 0,05), ФЧ (4,1±0,5 ум.од., р < 0,05).

Аналіз добового ритму циркулюючого пула лімфоцитів периферичної крові після лікування у хворих на псоріаз І групи не виявив будь-яких змін, у пацієнтів ІІ групи визначена більш виражена тенденція до нормалізації середньодобового рівня Т-, В- і О-лімфоцитів, у хворих ІІІ групи - показники майже не відрізнялися від таких у здорових осіб та достовірно змінювався рівень Т-лімфоцитів за мезором (57,1±2,8 %, р < 0,05), акрофазою (0:15 год), довірчими інтервалами (19:40-3:45 год) та амплітудою коливань (8,7). Вивчення показників популяційного складу лімфоцитів периферичної крові хворих протягом року після лікування виявило достовірне пониження рівня Т-лімфоцитів (48,3±2,0 %, р < 0,05) і В-лімфоцитів (8,34±0,55 %, р < 0,05), підвишення О-лімфоцитів взимку у хворих на зимовий тип, влітку - пониження рівня Т- (46,3±1,8 %, р < 0,05) і В-лімфоцитів (6,20±0,43 %, р < 0,05), збільшення О-лімфоцитів у пацієнтів з “літнім” псоріазом. Одержані результати вказують на необхідність проведення повторних курсів лікування ноотропним та імуностимулюючим засобами в сезони, які передують загостренням звичайного псоріазу.

Таким чином, висока ефективність та доступність засобів терапії, відсутність побічних явищ, обґрунтовують доцільність використання аміналону, тимогену і засобів природного походження в комплексному лікуванні й дозволяють їх рекомендувати для впровадження в практику охорони здоров'я.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукової задачі, що виявляється підвищенням ефективності лікування хворих на звичайний псоріаз на підставі встановлення патогенетичної ролі добових, сезонних ендокринних та імунних порушень і використання в комплексній терапії ноотропного та імуностимулюючого препаратів, засобів природного походження.

1. Дослідження функціональної активності епіфіза виявило її зміни у 89,6 % хворих на звичайний псоріаз у стадії сезонного загострення, що проявляються збільшенням в 1,8 разу (р < 0,01) виділення з сечею мелатоніну вдень на фоні нормальної добової екскреції гормону. Інверсію добового ритму і пониження в 1,6 разу (р < 0,01) амплітуди коливань рівня екскреції мелатоніну за добу визначено у хворих на псоріаз у прогресуючій стадії і з поширеним процесом.

2. Вивчення сезонної екскреції мелатоніну встановило порушення продукції гормону у 83,3 % хворих на зимовий тип псоріазу восени і взимку, коли посилюється в 1,3 разу (р < 0,05) добова екскреція і значно збільшується її денна фракція (в 1,8-1,9 разу, р < 0,01). У 70,0 % пацієнтів з літнім типом захворювання добова екскреція мелатоніну навесні підвищується в 1,5 разу (р < 0,05) за рахунок збільшення в 1,8 разу (р < 0,01) екскреції вдень, а влітку посилюється в 1,4 разу (р < 0,05) тільки денне виділення гормону.

3. Аналіз добових ритмів Т- і В-лімфоцитів у хворих на звичайний псоріаз у стадії загострення виявив збільшення відносної кількості клітин у другій половині дня та вночі, при цьому їхній середньодобовий вміст незначно (в 1,1-1,2 разу, р > 0,05) змінюється. Амплітуда коливань рівня Т-лімфоцитів зменшується в 4,6 разу (р < 0,01), В-лімфоцитів не відрізняється від показника у здорових осіб, що дозволяє вважати ритм Т-лімфоцитів менш значимим.

4. Установлено при зимовому типі звичайного псоріазу зменшення рівня Т- і В-лімфоцитів взимку у 80 %, навесні, влітку і восени - у 30 %, 28 % і 45 % хворих відповідно. При літньому типі захворювання спостерігається зниження вмісту Т- і В-лімфоцитів влітку у 70 %, взимку, навесні та восени - відповідно у 10 %, 43 % і 21 % пацієнтів. Максимальне зниження кількості цих клітин визначено у хворих на зимовий тип псоріазу взимку (в 1,4-1,5 разу, р < 0,05), у пацієнтів з літнім типом - влітку (в 1,3-1,6 разу, р < 0,05).

5. Розроблено та обґрунтовано поетапний підхід у лікуванні хворих на звичайний псоріаз: у прогресуючій стадії доцільно використовувати аміналон по 0,5 г тричі на добу протягом 21 дня, у стаціонарній стадії терапію доповнювати внутрішньом'язовим введенням 1,0 мл 0,1 % розчину тимогену у вечірній час протягом 10 днів. Хворим на звичайний псоріаз в сезони, які передують загостренням, слід призначати відвар 1 с.л. суміші трав (багно звичайне, береза повисла, копитняк європейський, тополя чорна в рівних частинах по 15 г, фіалка триколірна і чистотіл звичайний по 20 г) по 75 мл тричі на день протягом 1 місяця, а при необхідності використовувати мазь, яка містить 4 ст.л. рослинної суміші того ж складу і додатково дьоготь медичний (20 г), живицю (10 г), бджолиний віск (20 г), жири тваринного походження (200 г). Це дозволило досягти позитивних результатів лікування в 97,1 % хворих, скоротити в 1,5 разу термін лікування, зменшити в 3,3 разу кількість рецидивів порівняно з традиційною терапією.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Решетняк Е.В. Экскреция мелатонина у больных псориазом //Вісн. морської медицини. - 1999. - №3 (7). - С. 57 - 58.

2. Решетняк Е.В. Сезонная динамика некоторых показателей клеточного иммунитета больных неосложненной формой псориаза //Медицина сегодня и завтра. - 2000. - №4. - С. 56 - 58.

3. Решетняк Е.В. Функциональная активность эпифиза у больных псориазом // Медицина сегодня и завтра. - 2001. - №1. - С. 65 - 66.

4. Решетняк О.В. Деякі підходи до профілактики дисбалансу імунопоезу при прогресуючій стадії неускладненого псоріазу //Вісн. фармації. - 2001. - №3 (27). - С. 175.

5. Болотна Л.А., Решетняк О.В. Новий фармакотерапевтичний підхід до лікування псоріазу // Дерматологія та венерологія. - 2002. - №2(16). - С. 48-51.

6. Решетняк Е.В. Нейроэндокринные нарушения при псориазе //Ювіл. зб. наук.-практ.статей, присвячений 75-річчю Дніпропетровського ОШВД. - 1999. - Вип. 12. - С. 233 - 234.

7. Решетняк Е.В. Некоторые аспекты патогенеза псориаза //Торсуевские чтения: Сб. научн.-практ. раб. - Донецк, 1999. - Вып. 1. - С. 189 - 191.

8. Болотная Л.А., Решетняк Е.В. Динамика некоторых иммунологических показателей у больных псориазом //Медицина на межі століть: відкриття і перспективи: Зб. наук.-практ. роб. конф. молодих вчених Харк. мед. акад. післядипломн. освіти. - Харків, 1999. - С. 112 - 114.

9. Решетняк Е.В. Индоламины эпифиза мозга и иммуные реакции при псориазе //Медицина третього тисячоліття: Зб. тез конф. молодих вчених Харк. держ. мед. ун-ту. - Харків, 2001. - С. 81 - 82.

10. Решетняк Е.В. Сезонные колебания показателей иммунного статуса у больных псориазом //Тез. научн. работ VШ Всероссийск. съезда дерматовенерологов. - М., 2001. - Т. 1. - С. 158 - 159.

11. Патент 37765 А UA, МКИ А61 К35/78. Спосіб лікування псоріазу / Решетняк О.В., Васюта В.С., Решетняк В.В. - № 2000042113; заявл. 13.04.2000; опубл. 15.05.2001 // Бюл. № 4.

АНОТАЦІЯ

Решетняк О.В. Порушення функціональної активності епіфіза та імунітету у хворих на звичайний псоріаз з урахуванням добових, сезонних біоритмів та їх корекція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби. - Інститут дерматології та венерології Академії медичних наук України, Харків, 2002.

Дисертація присвячена вивченню особливостей функціонального стану епіфіза та імунітету в залежності від біоритмів різної періодичності, а також розробці методу корекції порушень у хворих на звичайний псоріаз. У 89,6 % хворих в стадії загострення виявлено зміни функціональної активності епіфіза, які проявляються збільшенням рівня денної фракції на фоні нормальної добової екскреції мелатоніну. Інверсію добового ритму і пониження амплітуди продукції гормону епіфіза визначено у хворих на прогресуючу стадію і поширений псоріатичний процес. Порушення екскреції мелатоніну за рахунок посилення денної секреції встановлено у 83,3 % пацієнтів на зимовий тип захворювання взимку і восени, у 70 % хворих на літній тип - навесні та влітку. Аналіз добових ритмів популяційного складу лімфоцитів периферичної крові установив збільшення відносної кількості Т- і В-лімфоцитів в другій половині дня та вночі, при цьому амплітуда коливань тимусзалежних лімфоцитів зменшувалася в 4,6 разу, В-лімфоцитів не відрізнялася від показника у здорових донорів, що дозволяє вважати ритм коливань Т-лімфоцитів менш значимим. При зимовому типі псоріазу рівень Т- і В-лімфоцитів зменшується взимку у 80 % хворих, при літньому - влітку у 70 % пацієнтів. Розроблено та впроваджено в практику охорони здоров'я метод лікування хворих з використанням ноотропного (аміналон) та імуностимулюючого (тимоген) препаратів, засобів природного походження. Призначення комплексного методу лікування хворим на звичайний псоріаз дозволило досягти позитивного клінічного ефекту у 97,1 % хворих, скоротити термін лікування в 1,5 разу, зменшити кількість рецидивів в 3,3 разу порівняно з традиційною терапією.

Ключові слова: звичайний псоріаз, епіфіз, імунітет, біоритми, ноотропні препарати, імуномодулятори, засоби природного походження.

АННОТАЦИЯ

Решетняк Е.В. Нарушения функциональной активности эпифиза и иммунитета у больных обычным псориазом с учетом суточных, сезонных биоритмов и их коррекция. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 - кожные и венерические болезни. - Институт дерматологии и венерологии Академии медицинских наук Украины, Харьков, 2002.

Диссертация посвящена изучению особенностей функционального состояния эпифиза, иммунной системы в зависимости от биоритмов различной периодичности, а также разработке метода коррекции выявленных нарушений у больных обычным псориазом. Изучение функциональной активности эпифиза позволило выявить у 89,6 % больных псориазом в стадии обострения изменения, проявляющиеся резким увеличением уровня дневной экскреции мелатонина на фоне нормальной суточной. При этом у больных псориазом в прогрессирующей стадии и при распространенном патологическом процессе отмечена инверсия суточного ритма и значительное снижение амплитуды продукции гормона. Изучение сезонной экскреции мелатонина установило нарушение синтеза гормона у 83,3 % пациентов с зимним типом псориаза осенью и зимой, когда осенью усиливается в 1,3 раза суточная экскреция, а ее дневная фракция достоверно увеличивается не только в осенний, но и в зимний периоды года. У 70 % больных с летним типом заболевания суточная экскреция мелатонина увеличивается весной в 1,5 раза за счет резкого повышения гормональной секреции днем, при этом в летний сезон в 1,4 раза усиливается только дневное выделение мелатонина.

Оценка показателей иммунной системы выявила угнетение клеточного и активизацию гуморального звеньев иммунитета, ослабление неспецифической резистентности организма, степень расстройств которых зависела от стадии и распространенности процесса. Анализ суточных ритмов основных популяций лимфоцитов у больных псориазом установил увеличение относительного количества клеток во второй половине дня и ночью, при этом среднесуточное содержание Т-лимфоцитов уменьшается, В-лимфоцитов увеличивается, амплитуда колебаний тимусзависимых лимфоцитов снижается в 4,6 раза, при этом содержание В-лимфоцитов не отличается от нормы. Максимальное содержание 0-лимфоцитов у больных зарегистрировано во второй половине дня с амплитудой колебаний их уровня практически одинаковой со здоровыми донорами. Полученные данные позволяют считать суточный ритм Т-лимфоцитов периферической крови при псориазе менее значимым, а В-лимфоцитов - более значимым. В результате исследований динамики содержания основных популяций лимфоцитов у больных псориазом на протяжении года установлено при зимнем типе снижение уровня Т- и В-лимфоцитов у 80 % больных, весной, летом и осенью - у 30%, 28 % и 45 % больных соответственно. При летнем типе заболевания наблюдалось снижение содержания Т- и В-лимфоцитов летом у 70 % больных, зимой, весной и осенью - соответственно у 10 %, 43 % и 21 % больных. Максимальное снижение количества этих клеток обнаружено у больных зимним типом зимой (в 1,4-1,5 раза), у пациентов с летним типом - летом (в 1,3-1,6 раза).

Проведенные исследования установили существование при псориазе асинхронности между ритмами функциональной активности эпифиза и иммунной системы, особенно ее клеточного звена, как на протяжении суток, так и в сезоны, предшествующие рецидивам болезни.

С целью коррекции выявленных расстройств разработан метод терапии с поэтапным использованием ноотропного препарата -аминомасляной кислоты (аминалон) и иммуностимулирующего средства тимогена. Профилактика обострений осуществлялась в сезоны, предшествующие возможным обострениям, средствами природного, в основном растительного происхождения.

Анализ ближайших результатов лечения позволил установить, что положительного эффекта (клинические выздоровление, значительное улучшение, улучшение) удалось достичь у 97,1 % больных. Сравнение отдаленных результатов показало, что комбинированное назначение аминалона, тимогена и средств природного происхождения способствовало сокращению в 1,5 раза сроков лечения, уменьшению в 3,3 раза количества рецидивов по сравнению с традиционной терапией. Клинические результаты лечения сопровождались позитивной динамикой лабораторных показателей. После лечения отмечена нормализация дневной экскреции мелатонина и появление нормального суточного ритма продукции гормона, положительные сдвиги иммунных показателей, особенно тимусзависимых лимфоцитов, в течение суток. Использование в комплексном лечении больных обычным псориазом аминалона, тимогена, препаратов природного происхождения значительно повышает эффективность лечения и может быть рекомендовано для внедрения в практику дерматовенерологических учреждений.

Ключевые слова: обычный псориаз, эпифиз, иммунитет, биоритмы, ноотропные препараты, иммуномодуляторы, средства природного происхождения.

ABSTRACT

Reshetnyak O.V. Epiphysis and immunity functional activity disorders in patients with common psoriasis in terms of daily and seasonal biorhythms and their correction. - Manuscript.